Добірка наукової літератури з теми "Господарське управління"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Господарське управління".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Господарське управління"
1
ПОПОВА, АНАСТАСІЯ. "Корпоративні відносини, що виникають у процесі створення професійних учасників ринків небанківських фінансових послуг". Право України, № 2021/06 (2021): 183. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-06-183.
Повний текст джерелаАнотація:
Незначна кількість теоретичних досліджень і, як наслідок, недостатня розробленість проблематики корпоративних відносин, що можуть виникати у процесі створення професійних учасників ринків небанківських фінансових послуг (НФП), зумовлюють актуальність зазначеної статті. Метою статті є аналіз існуючих у господарсько-правовій доктрині позицій щодо правової природи і поняття корпоративних відносин, організаційно-правових форм функціонування суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність із надання НФП, а також корпоративних відносини, що можуть виникати у процесі їх створення. На підставі виділених ознак запропонувати визначення професійного учасника ринків НФП. Більшість професійних учасників ринків НФП є юридичними особами, що створюються у формі господарських товариств, а отже, можуть бути суб’єктами корпоративних відносин. Після набуття професійним учасником ринків НФП статусу юридичної особи визначеної корпоративної організаційно-правової форми у складі корпоративних відносин можуть виникати організаційно-господарські (щодо управління цим суб’єктом) і майново-господарські відносини (щодо розподілу прибутку й одержання його частини (дивідендів), відчуження часток у статутному капіталі, цінних паперів тощо). У результаті проведеного дослідження авторка зробила висновок, що професійні учасники ринків НФП є учасниками господарських відносин, зокрема й корпоративних, виключним видом господарської діяльності яких є діяльність із надання НФП (професійна фінансова діяльність), реалізують при цьому господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків, закріплених у відповідних нормативно-правових актах, що регулюють певний вид професійної фінансової діяльності), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Про-понується в ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, поряд із видом фінансової послуги, зазначати відповідного професійного учасника, який може її надавати, оскільки запропоновані зміни покращать процес сприйняття та застосування положень цього Закону.
2
СМІТЮХ, АНДРІЙ. "Щодо співвідношення корпоративних прав, організаційно-господарських повноважень та організаційно-установчих повноважень власника". Право України, № 2018/06 (2018): 132. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-132.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті пропонується узагальнене розуміння співвідношення таких категорій господарського права, як корпоративні права, організаційно-господарські повноваження та організаційно-установчі повноваження власника. Господарський кодекс України (далі – ГК України) передбачає три відмінні категорії, а саме – категорії корпоративних прав, організаційно-установчих повноважень та організаційно-господарських повноважень. Перші дві не лише вживаються, а й визначаються ГК України, утім, чітке розуміння співвідношення цих категорій відсутнє як в доктрині, так і в позитивному праві. Обґрунтовується, що організаційно-господарські повноваження охоплюють організаційні права учасників унітарних підприємств, а також організаційні (немайнові) корпоративні права у разі, коли їхній обсяг дає змогу здійснювати вирішальний корпоративний вплив на корпоративні підприємства. Отже, вбачається за доцільне внести зміни до ГК України та закріпити у ньому положення, відповідно до якого організаційно-господарські повноваження, що стосуються вже створеного підприємства, слід розуміти як повноваження учасника підприємства, а не власника майна. Концепцію організаційно-установчих повноважень власника необхідно переосмислити як право власника майна одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійс нювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах госпо дарювання, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет, структуру утвореного ним суб’єкта господарювання, склад і компетенцію його орга нів управління, інші питання при заснуванні підприємства. При цьому організаційно-установчі повноваження власника є, безумовно, видом організаційногоспо дарських повноважень. Після заснування підприємства організаційно-установчі повноваження власника виявляються реалізованими, вичерпаними і щодо корпоративних підприємств виникають корпоративні права.
3
Подоляк, А. В. "ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА СУБ’ЄКТІВ УПРАВЛІННЯ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 112–16. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).331.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання особливостей правового режиму майна суб’єктів управління у державному секторі економіки, зокрема державних установ, досліджено законодавче закріплення регулювання відносин щодо створення юридичних осіб публічного права – установ, здійснення ними господарської діяльності у державному секторі економіки в Господарському кодексі України і Цивільному кодексі України. Опрацьовано особливості такого речового права на чуже майно, як право оперативного управління, яке становить основу правового режиму майна суб’єктів управління у державному секторі економіки. Проаналізовано ґенезу господарсько-правового регулювання закріплення майна за суб’єктами управління у державному секторі економіки. Доведено, що управління майном інших осіб завжди охоплює відносини між двома сторонами, одна з яких є власником майна, що передається в управління, а інша – особою, яка реалізує майнове право власника шляхом використання правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження майном у відповідному обсязі протягом певного терміну та видів господарських відносин щодо використання чужого майна за певних умов. Обґрунтовано, що використання чужого майна у сфері господарювання слід розглядати у різних значеннях економічного та правового характеру, в т.ч. як дії суб’єкта господарської діяльності щодо отримання корисних властивостей майна, яке належить іншій особі на праві власності.
У статті досліджується за допомогою порівняльно-правового методу законодавство зарубіжних країн щодо правового статусу юридичних осіб, заснованих державою. Іноземне законодавство порівнюється з національним законодавством.
Сформульовано пропозиції до чинного законо-давства щодо вдосконалення вказаного інституту та запропоновано закріпити на законодавчому рівні визначення цього інституту через визнання за державними установами права власності на доходи від власної господарської діяльності.
4
Матвєєв, Вячеслав, Ольга Матвєєва та Тетяна Щепіна. "ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКОВОГО ПІДХОДУ ДО ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ФАХІВЦЯМИ З ФІНАНСІВ, ОБЛІКУ І ОПОДАТКУВАН НЯ". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 111–14. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження особливостей поведінкового підходу до прийняття управлінських рішень фахівцями з фінансів, обліку і оподаткування. Доведення необхідності виділення в управлінні із загальної маси фахівців галузі знань «Управління та адміністрування» саме фахівців з фінансів, обліку і оподаткування як певної відмітної «економічної особистості». Проведено критичний аналіз економічної поведінки вищої ланки управління. Досліджено поведінковий підхід в управлінні з точки зору оцінки кваліфікаційних якостей фахівців з фінансів, обліку і оподаткування та менеджерів, яка наближена до ідей історичної школи політичної економії. Охарактеризовано моделі економічної поведінки типові для фахівців з фінансів, обліку і оподаткування та менеджерів. Встановлено, що управлінські рішення фахівців з фінансів, обліку і оподаткування насправді відрізняються від управлінських рішень менеджерів. Визначено особливості поведінкового підходу до прийняття управлінських рішень фахівцями з фінансів, обліку і оподаткування, які є основним показником необхідності та доцільності розмежування підходу до управління класичного менеджера та зазначених фахівців. Представлено послідовність прийняття управлінського рішення у бізнесі фахівцем з фінансів, обліку і оподаткування. Доведено, що різність підходів до управління фахівців з фінансів, обліку і оподаткування та менеджерів виникає з відмінностей функціональних, професійних, кваліфікаційних можливостей та обов’язків. Менеджер виконує схожі економічні функції, але центр ваги його дій знаходиться в області контролю і управління господарською діяльністю, тоді як на фахівця з фінансів, обліку і оподаткування лягає фіксація первинної документації кожної господарської операції, чітке відображення її в обліку, арифметичний та логічний контроль проміжних та підсумкових звітів, підготовка стандартних форм звітності, відстеження змін податкового законодавства, положень та нормативних документів з грошового обігу, зовнішньоекономічної діяльності, поточний та перспективний економічний та фінансовий аналіз результатів господарської діяльності підприємства, розрахунок показників ліквідності, платоспроможності, рентабельності, ділової активності, фінансової стійкості тощо на основі наявної управлінської та фінансової звітності. Фахівець з фінансів, обліку і оподаткування має достатній рівень кваліфікації задля здійснення управління господарською діяльністю завдяки здатності приймати «миттєві» управлінські рішення, що є доцільним, необхідним та обов’язковим з причини організації господарської діяльності в умах постійної зміни законодавчого поля, що в свою чергу впливає на стан і якість звітності, яка є основою прийняття усіх управлінських рішень.
5
Semenets, Alina. "ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ ТА СИСТЕМА ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ: ФОРМАЛІЗАЦІЯ ДЕФІНІЦІЙ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 386–97. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-386-397.
Повний текст джерелаАнотація:
Нині незаперечно й істотно зростає роль і значення внутрішнього контролю у фінансово-господарській діяльності й управлінні підприємствами та економікою в цілому. Проведені дослідження виявили неоднозначність поглядів теоретиків й практиків у сфері контролю на наріжні та атрибутивні питання контролю, а саме: щодо сутності, змісту, ролі, значення внутрішнього контролю та системи внутрішнього контролю в системі управління підприємством, його фінансово-господарською діяльністю. Це вкрай негативно позначається на практиці ведення контрольної діяльності, в свою чергу негативно впливає на всю систему управління підприємством, і як наслідок на кінцеві результати фінансово-економічної діяльності. Метою даної роботи є дослідження означених питань для систематизації та узагальнення існуючих й можливих підходів для визначення понять «внутрішній контроль» і «система внутрішнього контролю». За результатами досліджень виявлено, що формалізація дефініцій «внутрішній контроль», «система внутрішнього контролю» має величезне значення для розвитку понятійно-категоріального апарату, як в теорії контролю й управління, так і економічної науки в цілому, а також має визначальне значення на практику управління , контролю та ведення фінансово-господарської діяльності в сучасних умовах господарювання. Узагальнено й згруповано існуючі підходи вітчизняних й зарубіжних фахівців у сфері контрольної та управлінської діяльності, як теоретиків, так і практиків, до визначення понять «внутрішній контроль», «система внутрішнього контролю». Проведені дослідження переконливо свідчать, що впровадження систем внутрішнього контролю в значній частині вітчизняних підприємств, особливо великих й середніх, що знаходяться в кризовому й передкризовому стані на сьогодні є однією з першочергових задач, що сприяє подоланню кризових явищ, істотного зниження ризиків, і як наслідок , підвищення ефективності всієї фінансово-господарської діяльності. Результати дослідження можуть бути використані в практиці міжнародного бізнесу, в економічній сфері міжнародних відносин. За результатами проведених досліджень надано авторське визначення понять «внутрішній контроль» та «система внутрішнього контролю», що на нашу думку, має сприяти подальшому розвитку теорії й практики контрольної діяльності, менеджменту, міжнародного менеджменту.
6
Vorotin, V. Ye, та V. M. Prodanyk. "Від регуляторної політики до державно-приватного партнерства в публічному секторі України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (27 лютого 2019): 95–102. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються теоретичні питання державної регуляторної політики та державно-приватного партнерства в умовах реалізації та вдосконалення публічного управління підприємництвом в Україні. Розкриті шляхи та механізми публічного-приватного партнерства, зокрема досліджено відмінності між державним і публічними партнерством в Україні.
Мета статті. У роботі поставлено за мету з’ясувати зміст державно-приватного партнерства в якості окремих управлінських категорій, застосування яких пов’язане з механізмами державного управління в країні, а також дослідити новітні тенденції формування такого партнерства в національній господарській практиці.
Наукова новизна. За сучасних умов господарювання пріоритетним напрямом змін в управлінні національним господарським комплексом, особливо в умовах його критичного стану, виходять на перші позиції публічний сектор і публічно-приватне партнерство, це поступово модифікує відносини, які закладалися регуляторною політикою в Україні. Оптимізація таких відносин може досягатися шляхом реалізації різних форм публічно-приватного партнерства. Сучасний феномен публічно-приватного партнерства доцільно пояснювати з огляду на необхідність створення суспільних благ за умов обмеження ресурсів, а механізм публічно-приватного партнерства – як такий, що може використовуватися у державному управлінні та регулюванні.
У роботі визначено, що державна регуляторна політика, як і публічно-приватне партнерство, спрямовані на недопущення прийняття економічно недоцільних і неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності. У сучасних умовах процесу розвитку ринкових відносин саме в рамках публічно-приватного партнерства і сформувалася достатньо інноваційна модель публічного управління та регулювання. Однак без реальної та своєчасної допомоги держави, без її партнерства із сучасним бізнесом майже неможливо побудувати ринок інновацій і перейти до ефективної моделі господарювання.
Висновки. Для України використання механізму публічно-приватного партнерства може гарантувати соціальну стабільність і підвищуватиме ефективність управління системою господарювання. Однак процес переходу ускладнюється внутрішніми протиріччями – корупцією, недобросовісною конкуренцією, достатньо низькою якістю публічних послуг тощо. За таких умов необхідність проведення реформування та модернізації в означених сферах стає очевидним.
7
Деркач, Елла Михайлівна. "ФОРМИ УЧАСТІ ДЕРЖАВИ В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ТРАНСПОРТУ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАКОНОДАВЧОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ". New Ukrainian Law, № 6 (27 грудня 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено основні правові форми участі держави в господарській діяльності у сфері транспорту, охарактеризовано стан та перспективи розвитку відповідного законодавства. Зазначається, що відповідно до чинного законодавства низку державних підприємств у сфері транспорту (залізниця, морські порти тощо) уналежнено до об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, таке майно не підлягає приватизації та відчуженню. Однак у перспективному законодавстві, зокрема проєкті закону «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» (реєстр. № 6013 від 09.09.2021 р.), запропоновано істотні зміни щодо форм здійснення господарської діяльності у сфері транспорту. До таких пропозицій належать: заборона створення юридичних осіб у формі державного підприємства, реорганізації дійсних державних підприємств у господарські товариства; запровадження нових конструкцій передання державного майна; доповнення чинного законодавства конструкцією договору управління державним майном; затвердження типових умов такого договору Кабінетом Міністрів України. За результатами дослідження встановлено, що внаслідок особливої економічної значущості об’єктів стратегічної інфраструктури транспорту для публічних інтересів і виконання державних функцій зміна форми власності на майно, яке за своєю сутністю є надбанням усього суспільства, держави, звуження титульних прав та дійсних організаційно-правових форм підприємництва становить ризик для цих інтересів в умовах політичної нестабільності та соціально-економічної кризи, може загрожувати економічному суверенітету країни. Об’єкти стратегічної інфраструктури транспорту, які доцільно залишити об’єктами права державної власності з обмеженим господарським обігом, потребують закріплення на рівні закону як такі, що не підлягають приватизації.
8
Ізмайлов, Ярослав Олексійович, та Світлана Володимирівна Свірко. "Удосконалення методичних аспектів обліку, аналізу та контролю запасів підприємств". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 39–44. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-39-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі обґрунтовано, що запаси є фундаментом розвитку підприємств будь-якого виду господарської діяльності. Доведено, що належним чином врегульована термінологія і нормативно-правова база, правильна організація та якісне методичне забезпечення бухгалтерського обліку, аналізу та контролю запасів забезпечать достовірне оприбуткування та списання даних об’єктів на виробництво готової продукції (надання послуг), ефективне управління оборотними активами та дозволять виявляти резерви збільшення віддачі від виробничих запасів. Запропоновано методичний підхід до ведення обліку використання запасів на зазначені цілі підприємства, через операційну та інвестиційну діяльність, а також алгоритм відображення господарських операцій в автоматизованій інформаційній системі рахунків бухгалтерського обліку руху запасів підприємства, що дасть можливість більш повно, з належним ступенем деталізації обліковувати та аналізувати обсяги запасів, що отримані та фактично використані на господарську діяльність підприємства. Удосконалено методичні аспекти аналізу запасів, що дозволяють більш прозоро і достовірно відображати та контролювати цільове використання й рух запасів, оцінювати ефективність їх використання на підприємствах. Розроблені рекомендації з удосконалення процедури контролю запасів сприятимуть достовірному та повному відображенню їх в обліку та дієвому контролю за надходженням, рухом та списанням у виробництво, що дозволить зменшити витрати підприємства та підвищити прозорість й ефективність господарських операцій із запасами.
9
Бірбіренко, С. С., Ю. О. Жаданова та Ю. В. Терешко. "ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ". Підприємництво і торгівля, № 32 (20 грудня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті встановлено необхідність формування і реалізації механізму стратегічного управління підприємством внаслідок його функціонування у мінливих умовах зовнішнього середовища з його динамічними змінами, обумовленими загостренням карантинних обмежень, пов’язаних із боротьбою з COVID-19. Надано функціонально-семантичний аналіз таких категорій, як «механізм», «господарський механізм», «організаційний механізм», «економічний механізм», «організаційно-економічний механізм», «механізм стратегічного управління», «організаційно-економічний механізм управління». Наведено специфічні особливості між господарським, економічним та організаційно-економічним механізмами. Встановлено, що за своїми властивостями економічний механізм є важливою структурною складовою частиною загального господарського механізму та «працює» на засадах використання економічних важелів, використовуючи які, суб’єкт управління чинить безпосередній вплив на об’єкт управління. Визначено, що організація за своїми властивостями не є функцією управління, а економічний механізм характеризується ширшим і вагомішим змістом, ніж управління. Головна роль в управлінні належить саме економічному механізму, оскільки саме він чинить безпосередній вплив на формування й функціонування структурних елементів організаційного механізму. З’ясовано, що в основі наведених понять лежать системний підхід, на базі якого робиться припущення, що будь-яка система є певною сукупністю взаємопов’язаних елементів, має вхід, вихід і зв’язки із зовнішнім оточенням, та комплексний підхід, який передбачає всебічне охоплення усіх сфер і рівнів функціонування економічної діяльності підприємства. Запропоновано авторське визначення організаційно-економічного механізму стратегічного управління підприємством, сутність якого зводиться до такого: це забезпечення комплексного використання економічних законів, методологічних підходів і принципів управління, які в практичній діяльності підприємства реалізуються за допомогою удосконалення організаційних структур управління. За допомогою методів та важелів механізму досягається узгодження ухвалення рішень з економічними законами, методологічними підходами та принципами управління.
10
Михайловська, О. В. "Сутність категорії «ресурси»: теоретичні та практичні аспекти". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, № 2 (27 листопада 2021): 24–28. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue2-2021-4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті схарактеризовані різні підходи до трактування категорії «ресурси». Досліджена теоретична та практична проблематика місця та ролі ресурсів в господарській діяльності підприємств. Окреслено історію тлумачення сутності категорії «ресурси» і факторів їхньої здатності приносити прибуток. Наголошено на необхідності пошуку шляхів для підвищення ефективності використання обмежених ресурсів. Встановлено, що сьогодні актуальними залишаються питання недосконалості системи управління та використання власного ресурсного потенціалу галузей національного господарства. Зазначено, що основний зміст визначень науковців щодо ресурсів співпадає, але існують деякі відмінності в описі структури складових елементів. Підкреслено, що ефективність функціонування та розвитку підприємств досягається через оптимізацію складу і обсягів ресурсів, що формують фактори виробництва. З’ясовано, що категорію «ресурси» необхідно розглядати в різних напрямах (як загальна категорію, як загальноекономічну категорію; як категорію виробничо-господарської діяльності суб’єктів господарювання). Встановлено, що видів ресурсів існує безліч, що породжує класифікаційну проблему. Розкрито сутність природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Констатовано, що ресурси як категорія виробничо-господарської діяльності – це всі блага, що надходять до системи забезпечення та, в разі потреби, перетворюються у фактори виробництва й, трансформуючись, надходять до системи споживання задля задоволення потреб споживачів та досягнення ефективності функціонування виробничо-господарських структур. Встановлено взаємозв’язок: «ресурси – ресурси економічні – фактори виробництва». Доведено, що діяльність, заснована на економічних ресурсах відіграє ключову роль в діяльності підприємств.
Дисертації з теми "Господарське управління"
1
Блудова, О. С. "Деякі питання промислового виробництва і економічної діяльності підприємства: міжгалузевий аспект". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/26210.
Повний текст джерела
2
Мариненко, Наталія Юріївна, Наталия Юрьевна Мариненко та Nataliia Yuriivna Marynenko. "Управління адаптивним розвитком виробничо-господарських структур". Thesis, Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя, 2017. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/123456789/18603.
Повний текст джерелаАнотація:
Роботу виконано у Тернопільському національному технічному університеті
імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України.Захист дисертації відбудеться 24 лютого 2017 р. о 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.052.05 Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України за адресою: 46008, м. Тернопіль, вул. Білогірська, 50, зала засідань. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 56.
Розкрито основні теоретичні, методологічні та практичні засади управління адаптивним розвитком промислових підприємств у складі виробничо-господарських структур (ВГС). Розроблено теоретико-концептуальний підхід до управління адаптивним розвитком промислового підприємства в складі ВГС, основу якого складає відповідний механізм та блоки управління (модель визначення виробничих процесів (або їх складових), що потребують адаптивних заходів у відповідних обсягах; прогноз та регулювання адаптивного розвитку; оцінювання його потенціалу; виявлення та усунення проблемних ситуацій у процесі адаптивного розвитку; модель управління формуванням фінансових резервів на реалізацію адаптивних заходів), що забезпечують організацію проведення адаптації підприємств до змін зовнішнього середовища й ефективність їх функціонування у складі ВГС на етапах преадаптації та коадаптації. В диссертационной работе разработаны основные теоретические, методологические и практические аспекты управления адаптивным развитием производственно-хозяйственных структур (ПХС). Предложен научно-методологический подход к управлению проблемными ситуациями на этапах преадаптации (анализ и оценка динамики изменения основных параметров функционирования предприятий, определение возможности создания потенциальных зон рассогласования между предприятиями) и коадаптации (регулирование и устранение зон несогласованности); разработан концептуальный подход к управлению адаптивным развитием промышленного предприятия в составе ПХС, основу которого составляют соответствующий механизм и блоки управления, обеспечивающие организацию проведения адаптации предприятий к изменениям внешней среды и эффективность их функционирования в составе ПХС на этапе преадаптации и коадаптации; усовершенствован ситуационный подход к управлению адаптивным развитием предприятия в составе ПХС, использование которого обеспечивает управление качественным изменением уровня потенциала адаптивного развития за счет его регулирования в процессе преадаптации; разработан научно-методологический подход к прогнозированию адаптивного развития промышленного предприятия в составе ПХС основу которого составляет модель адаптивных ожиданий, использование которой позволяет определить влияние внешних и внутренних факторов на изменение основных показателей производственно-хозяйственной деятельности предприятия в избранном временном интервале и определить способность предприятия к подвижному равновесию в процессе адаптации; усовершенствован научно-методологический подход к регулированию адаптивного развития предприятия, в основе которого лежит система внутренних и внешних регуляторов состояния предприятия при адаптации, значения которых сводятся к интегральному показателю динамики состояния предприятия, по результатам расчета которого можно построить систему адаптивных реакций предприятия при регулировании развития; разработан подход к управлению формированием финансовых резервов на реализацию адаптивных мер ПХС, в основе которого лежит экономико-математическая модель, использование которой обеспечит сбалансированность финансовых интересов предприятий в составе ПХС и ее контрагентов с целью создания возможности сторон находиться во взаимодействии в конкретный момент времени и находить оптимальные стратегии поведения. Практическое значение полученных результатов заключается в том, что предложенные подходы к управлению адаптивным развитием ПХС позволяют повысить общий уровень и эффективность управления промышленными предприятиями, а именно адаптивностью их развития.The basic theoretical, methodological and practical principles of adaptive development management of industrial enterprises within production and economic organizations (PEO) are revealed. The theoretical and conceptual approach to managing adaptive development of industrial enterprises within the PEO is developed. The basis of this approach are the proposed mechanism and management blocks (model for determining production processes (or their components) that require undertaking of adaptive measures in appropriate volumes; forecast and regulation of adaptive development, assessment of its capacity; identification and elimination of problem situations under adaptive development; model for managing the financial resources formation required for the implementation of adaptive measures). It ensures the organization of enterprises adaptation to the external environment changes and the efficiency of their functioning within PEO at pre-adaptation and co-adaptation stages.
3
Шрамко, Н. В. "Управління фінансово-господарською діяльністю комунального підприємства". Master's thesis, Сумський державний університет, 2019. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/76248.
Повний текст джерелаАнотація:
В першому розділі роботи “Фінансовий стан підприємства та передумови його неплатоспроможності та банкрутства ” розглядається поняття фінансового стану підприємства, банкрутство підприємства аналізуються його сутність та причини
В другому розділі роботи “Теоретичні основи аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможного підприємств” досліджено . методику аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств, розглядається діагностика банкрутства неплатоспроможного підприємства.
В третьому розділі роботи “Управління фінансово-господарською діяльністю комунального підприємства по вирощуванню та реалізації квітково-декоративних рослин” розглядаються питання управління фінансово-господарською діяльністю підприємства, проведено аналіз ймовірності банкрутства Державного комунального підприємства по вирощуванню та реалізації квітково-декоративних рослин.
4
Ріщук, Л. І. "Управління ризиками господарської діяльності на нафтопереробних підприємствах". Thesis, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, 2010. http://elar.nung.edu.ua/handle/123456789/4385.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація присвячена розвитку теоретико-методичних засад і практичних рекомендацій щодо управління ризиками на нафтопереробних підприємствах. На основі вивчення теоретичних поглядів і підходів у роботі обґрунтовано сутність та значення ризиків на підприємстві; здійснено їх класифікацію; проаналізовано методичні підходи до оцінки ризиків; запропоновано трирівневу систему оцінки ризиків; удосконалено процес управління ризиками та обґрунтовано необхідність урахування фактора ризику при прийнятті управлінських рішень. Проаналізовано проблеми розвитку нафтопереробних підприємств, досліджено ймовірність виникнення та ступінь впливу ризиків господарської діяльності, розраховано показники ризиків підсистем та агрегованого внутрішнього ризику, виявлено й обґрунтовано фактори, що впливають на діяльність аналізованих підприємств. Запропоновано науково-методичний підхід до формування системи ризик-менеджменту, побудовано організаційно-економічну модель управління ризиками підприємств, розроблено програму управління ризиками для нафтопереробного підприємства.Диссертация посвящена развитию теоретико-методических основ и практических рекомендаций относительно управления рисками на нефтеперерабатывающих предприятиях. На основе изучения теоретических взглядов и подходов украинских и иностранных авторов в работе обосновано сущность риска по методологии краткого, развернутого и полного. Предложены традиционный и нетрадиционный подходы к классификации рисков хозяйственной деятельности. Нетрадиционный подход базируется на систематизации рисков относительно стадий жизненного цикла предприятий: становление, рост, стабилизации и спад. Проанализированы методические подходы к оценке рисков и предложено авторскую трехуровневую систему оценки внутренних рисков, которая предусматривает оценку рисков элементов, подсистем и агрегированного риска организации как системы. В ракурсе анализа отдельных элементов сформулированы основные виды рисков, которые могут нести угрозу для предприятия, в ракурсе анализа отдельных подсистем предложено перечень показателей рисков подсистем. Обосновано необходимость усовершенствования процесса управления рисками на нефтеперерабатывающих предприятиях, что послужило основой для построения эффективной системы управления рисками. Проанализированы проблемы функционирования нефтеперерабатывающих предприятий в условиях неопределенности, предложено стратегии их развития, использование которых позволит минимизировать риски. Проведена комплексная оценка степени влияния рисков, результаты которой засвидетельствовали, что нефтеперерабатывающие предприятия характеризуются высоким уровнем риска хозяйственной деятельности. На основе предложенного подхода к оценки рисков проанализирована количественная оценка рисков подсистем и внутреннего агрегированного риска нефтеперерабатывающих предприятий. Определено и обосновано факторы, которые влияют на хозяйственную деятельность исследуемых предприятий. Особенного внимания заслуживают такие факторы, как обеспечение сырьем, недостача финансовых ресурсов, уровень техники и технологий и их соответствие современным требованиям ринка, поскольку они являются важными и их значение растет. Предложен научно-методический подход к формированию системы управления рисками на нефтеперерабатывающих предприятиях. Структурная схема системы управления рисками должна быть основной составляющей системы управления предприятием, а также служить основой для планирования организационных мероприятий риск-менеджмента и оптимизации затрат на их реализацию, что будет способствовать эффективной деятельности предприятий в условиях неопределенности внешней и внутренней среды. Предложена организационно-экономическая модель управления рисками, основу которой составляет усовершенствованный процесс риск-менеджмента. Использование модели, которая базируется на целевой, обеспечивающей, нормативно-правовой и функциональной подсистемах, будет способствовать эффективному процессу риск-менеджмента. Разработана программа управления рисками для нефтеперерабатывающего предприятия, основой которой является построение сигнальной карты рисков и формирование перечня методов оптимизации риска. В качестве средств оптимизации хозяйственных рисков нефтеперерабатывающих предприятий обосновано необходимость использования таких методов влияния: предотвращение убытков, снижение риска, хеджирования, диверсификация деятельности; уменьшение размера убытков и принятия риска.
The thesis is devoted to the development of theoretical and methodical principles and practical recommendations for the risk management on the petroleum refinery (enterprises). The paper reveals the nature and the significance of risks on the enterprises. It represents the methodical approaches to risk assessment and the three-level system of risk assessment. The research touches upon the improvement of the risk management process and the necessity of taking into account the risk factor in taking management decisions. The classification of risks is also given in the work. The thesis analyses the development of petroleum refinery. It highlights the probability of the occurrence and the impact of current risks and the factors that influence the activity of petroleum refinery. The research shows the scientific approach to the formation of risk management system and points out the organizational-economic model of risk management on the enterprises. The program of risk management for petroleum refinery is shown in the thesis.
5
Слободян, Наталія Олександрівна. "Удосконалення управління соціогуманітарною компонентою господарської діяльності промислового підприємства". Thesis, Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя, 2015. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/123456789/5598.
Повний текст джерела
6
Штефан, Ю. С. "Економіко-фінансові підходи до управління господарською діяльністю підприємства". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/71313.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – дослідження процедур управління активами й капіталом підприємства із розробленням рекомендацій щодо удосконалення фінансового менеджменту на підприємтстві. Oб’єкт дослідження роботи: процеси управління активами та капіталом підприємства для формування, обгрунтування й реалізації енфективних бізнесрішень (як тактичних, так і стратегічних для підприємства). Предмет дослідження роботи: економічні, фінансові, організаційні, виробничі, ін. відносини, що виникають між підприємствами (фірмами, компаніями) у процесі реалізації їх бізнес-рішень, тактик і стратегій. Рoздiл 1 poбoти «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА» присвячено дослідженню економічної сутності, характеристик та особливостей категорій «капітал», «актив», «підприємтво», «управління» у системі господарських зв’язків економічних суб’єктів. Роздiл 2 роботи «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА» присвячено критичному аналізу методології та практики провадження підприємствами ЗЕД, виявленню ключових чинників конкурентності та економіко-фінансових ризиків внутрішнього і зовнішнього ринків, транспортних (логвстичних) умов контрактів. У рoздiлі 3 рoботи «ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА: ЯКІСТЬ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ І ВИРОБНИЧО-ЗБУТОВИМ ПРОЦЕСОМ» проведено оцінювання ефективності виробничо-збутової діяльності підприємства; досліджено якісні характеристики процесів управління його активами і капіталом; подано практичні рекомендації щодо підвищення результативності вказаних процесів (процедур), діяльності, контрактів.
7
Животенко, Віталій Олександрович. "Принципи формування ефективної системи антикризового управління підприємствами". Thesis, ПУЕТ, 2014. http://dspace.puet.edu.ua/handle/123456789/2315.
Повний текст джерела
8
Коваленко, Ж. С. "SWOT-аналіз як інструмент стратегічного управління персоналом". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2019. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/14193.
Повний текст джерела
9
Доренський, Є. В., та Наталія Олексіївна Власова. "Управління капіталом підприємства". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/45998.
Повний текст джерела
10
Абуд, Ахмад Халіль Абуд, та Павло Володимирович Брінь. "Підвищення конкурeнтооспроможності підприємства шляхом використання проєктного управління". Thesis, ТОВ "Планета-Прінт", 2020. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/49240.
Повний текст джерелаКниги з теми "Господарське управління"
1
Кацуба, А. В. Управління господарською діяльністю з видобутку та подальшої реалізації нафти та природного газу: адміністративно-правові засади. Харків: Друкарня Мадрид, 2014.
Знайти повний текст джерела
2
Кацуба, А. В. Управління господарською діяльністю з видобутку та подальшої реалізації нафти та природного газу: адміністративно-правові засади. Харків: Друкарня Мадрид, 2014.
Знайти повний текст джерелаЧастини книг з теми "Господарське управління"
1
Романенко, Є. О., В. М. Кочетков, and О. О. Кочеткова. "ОРГАНІЗАЦІЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ." In Economics, management and administration in the coordinates of sustainable development. Publishing House “Baltija Publishing”, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-157-2-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Значення і роль банківської системи визначаються насамперед принциповими змінами в національній економіці. Політика НБУ спрямована на досягнення встановленого рівня інфляції, підтримку стійкості національної валюти і посилення стабільності банківської системи. Цілями грошово-кредитної політики є досягнення макроекономічної стабілізації, дотримання передбачених темпів інфляції, забезпечення стабільності курсу національної валюти, досягнення врівноваженого платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень, подолання кризових явищ в економіці в умовах сталого розвитку. Забезпечити стабільність національної валюти можна лише за умови стійкості функціонування банківської системи. Найважливіше завдання банківського менеджменту полягає у тому, щоб у межах виробничо-господарської цільової системи знайти оптимальне співвідношення між прибутком, ризиком і ліквідністю. Для успішного функціонування банку і забезпечення його стійкості в умовах глобалізації важливим є розроблення відповідної стратегії управління ризиком. Мета процесу управління ризиками полягає в обмеженні чи мінімізації рівня ризику.
2
Роїк, Оксана. "ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ". У Державне управління та адміністрування, сфера обслуговування, економіка та міжнародні відносини як рушійні сили економічного зростання держав XXI століття (2nd ed.). 2-ге вид. Європейська наукова платформа, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/paaaseeirdfegcc.ed-2.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено економічні аспекти розвитку туризму у сучасних умовах. На основі комплексного аналізу визначено сучасний стан розвитку туристичної сфери в Україні, висвітлено її особливості, проблеми та відображено перспективи розвитку в майбутньому як важливого сектору економіки та соціальної сфери. Визначено доцільний напрям комплексного вивчення проблематики туризму, що забезпечило виконання нагальних завдань: розгляд основних функцій туризму; аналіз сучасного стану розгортання туристичних процесів в умовах пандемії COVID-19. Викладено теоретичні передумови та обґрунтовано доцільність вирішення проблем розвитку сфери туризму як економічної категорії. Доведено, що оцінка економічного ефекту туристичної діяльності повинна базуватися на визначенні показника, який характеризує результативність господарської діяльності суб’єктів.
Тези доповідей конференцій з теми "Господарське управління"
1
Микуляк, Олеся. "КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ДИЗАЙН-МИСЛЕННЯ У ФІНАНСОВОМУ УПРАВЛІННІ ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ". У DÉBATS SCIENTIFIQUES ET ORIENTATIONS PROSPECTIVES DU DÉVELOPPEMENT SCIENTIFIQUE. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-05.02.2021.v1.24.
Повний текст джерела