Добірка наукової літератури з теми "Відновлена техніка"

Зроблено спробу теоретично обґрунтувати вивчення проблеми технік психологічного відновлення для осіб, які пережили психотравмуючі події. Зокрема, теоретично обґрунтовано використання технік відновлення в процесі психологічної реабілітації учасників бойових дій. Проаналізовано поняття психологічної реабілітації учасників бойових дій. Виокремлено етапи психологічної реабілітації учасників бойових дій. Обґрунтовано ефективність технік психологічного відновлення, що базуються на тоді когнітивно-поведінкової психотерапії. Охарактеризовано особливості проведення програми навичок психологічного відновлення (НПВ), що складається з п’яти окремих технік. Подано особливості проведення кожної техніки психологічного відновлення в процесі психологічної реабілітації учасників бойових дій. Проаналізовано техніку формування на вички вирішення проблем, техніку заохочення позитивної діяльності, техніку управління реакціями, техніку розвитку конструктивного мислення; техніку відновлення здорових соціальних зв’язків. Подано психоедукативне пояснення кожної техніки для роботи психолога з учасниками бойових дій в процесі їх психологічної реабілітації. Сформульовано чіткий алгоритм проведення технік психологічн ого відновлення у роботі психолога з учасниками бойових дій.Результати досліджень проблеми показують, що програма навичок психологічного відновлення (НПВ) – це тренінг технік психологічного відновлення, що можна застосовувати у роботі психолога з учасниками бойових дій в процесі психологічної реабілітації. Тренінг навичок (технік) сприяє більшій самоефективності, супроводжує стани після пережитої психотравми, відновлює почуття контролю та компетентності учасників бойових дій, має доказову наукову базу, є доступним у застосуванні в будь-яких місцях їх перебування, зокрема, у військових медичних клінічних центрах.

Мета дослідження. Порівняльна клінічна оцінка стану прямих відновлень бічних зубів із каріозними ураженнями оклюзійної та контактної поверхонь, виконаних за різних підходів, зокрема за відкритою «сандвіч-технікою». Матеріали і методи дослідження. Обстежено 156 осіб віком від 23 до 35 років, яким зроблено пряме відновлення 156 молярів із каріозними ураженнями оклюзійної та однієї з контактних поверхонь. До 1 групи увійшли 49 осіб (31,4%), яким зроблено пряме відновлення 49 молярів (31,4%) із фотокомпозиційного матеріалу; у 54 пацієнтів (34,6%) 2 групи пряме відновлення робили у відкритій «сандвіч-техніці» за сполучення того ж фотокомпозита та склоіономерного цементу; до 3 групи залучили 53 пацієнтів (34,0%), яким відновлення 53 молярів (34,0%) також робили у відкритій «сандвіч-техніці» фотокомпозитом та компомером. У терміни 6 та 12 місяців візуально-інструментально оцінювали анатомічну форму, стан контактного пункту, крайове прилягання матеріалу в надекваторній та приясеневій ділянках контактної поверхні, вторинний карієс, межу між матеріалами. Ефективність відновлення визначали за кількістю відновлень без порушень. Результати дослідження. У термін 6 місяців у пацієнтів 1 групи встановлені порушення у 3 реставраціях (6,1%), в осіб 2 групи – у 5 відновленнях (9,3%), у пацієнтів 3 групи – у 6 відновленнях (11,3%). У термін 12 місяців із порушеннями визначили 6 (13,0%), 12 (24,5%) та 11 (23,4%) відновлень відповідно. Висновки. Порівняльна клінічна оцінка відновлень бічних зубів з ураженнями оклюзійної та контактної поверхонь у терміни 6 та 12 місяців показали переваги прямої реставрації з фотокомпозиційного матеріалу, ефективність якої становила 93,8% та 87,0% відповідно. За умов застосування відкритої «сандвіч-техніки» з фотокомпозитом і склоіономерним цементом ефективність у зазначені терміни складала 90,7% та 75,5%, з фотокомпозитом і компомером – 88,7% та 76,6% відповідно.

Стаття підготовлена на актуальну тему, що пов’язана з дослідженням впливу процесів технічного обслуговування та відновлення на ефективність управління технічним станом військової техніки. Проблема підтримання технічного стану військової техніки на належному рівні та за необхідністю своєчасне її відновлення одна з найбільш важливих. Тому пошук шляхів удосконалення процесу управління технічним станом і відновленням військової техніки забезпечить в подальшому ефективне її використання за призначенням, як в мирний час ,так і в бойових умовах. В ЗС України знаходиться досить велика кількості військової техніки, до якої відносять всі технічні засоби, які призначені для забезпечення бойових дій, навчання військ (сил). Також до військової техніки належать машини, обладнання, прилади, у тому числі техніка тилу, засоби евакуації, технічного обслуговування та ремонту, вимірювальна техніка військового призначення тощо. Крім того, як показав досвід проведення антитерористичної операції, із забезпеченням працездатного технічного стану військової техніки та своєчасним її відновлення в умовах ведення бойових дій були дуже серйозні недоліки. Таким чином, основними недоліками управління технічним станом військової техніки теперішній час є недосконалість процесів технічного обслуговування та відновлення військової техніки, що його забезпечують, а саме наступні: низька ефективність профілактичних робіт, завищені кількість, обсяг, трудомісткість технічного обслуговування та неврахування технічного стану конкретного зразка на момент проведення технічного обслуговування в умовах бойових дій; неврахування структури і, як наслідок, неоптимальність і неузгодженість режимів обслуговування різних функціонально пов’язаних підсистем, що входять в один зразок військової техніки; значні невиробничі втрати часу і ресурсів в ремонтно-відновлювальних підрозділах тактичного рівня через нераціональний склад та спосіб їх застосування; низькі показники технічного обслуговування та відновлення через не достатньо обґрунтований склад сил та засобів відновлення під час виконання завдань в оперативній ланці; складнощі, які виникають під час проведення за необхідністю корегування періодичності технічного обслуговування та визначення резервів часу для відновлення військової техніки в ситуаціях співпадання за часом проведення цих заходів з інтенсивним веденням бойових дій і необхідністю задоволення потреби у використанні за призначенням максимальної кількості зразків військової техніки.

Основними джерелами забезпечення військ (сил) озброєнням та військовою технікою (ОВТ) в ході ведення бойових дій є: виробництво (закупівля) ОВТ; відновлення пошкодженого ОВТ; використання завчасно створеного резерву (непорушних запасів) ОВТ. Додатковими джерелами забезпечення військ ОВТ у особливий період можуть бути: техніка, що постачається з національної економіки; надходження ОВТ в рамках допомоги від країн-партнерів; трофейне ОВТ. Але, як свідчить досвід ведення бойових дій під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, безпосередньо під час проведення операції (бойових дій) забезпечення військ ОВТ здійснюється, головним чином, за рахунок відновлення ОВТ, яке вийшло з ладу через бойові чи експлуатаційні причини. Це пов’язано з фінансово-економічними можливостями держави, перевищенням термінів експлуатації ОВТ, потребою у швидкому постачанні справного ОВТ для підтримання необхідного рівня бойової готовності підрозділів до виконання поставлених завдань та рядом інших чинників, що впливають на наявність та стан ОВТ в підрозділах та військових частинах. Виконання завдання щодо вчасного відновлення пошкодженого озброєння в ході бою покладається на систему відновлення озброєння та військової техніки, яка являє собою складну (велику) систему, що містить підсистему управління та виконавчу підсистему, основою якої є сили і засоби системи відновлення ОВТ. У загальному випадку під силами і засобами системи відновлення ОВТ потрібно розуміти особовий склад ремонтно-відновлювальних органів та засоби технічної розвідки, евакуації, ремонту ОВТ, що використовуються для їх вчасного виявлення, проведення навантажувально-розвантажувальних та транспортувальних робіт, ремонту та підготовки до бойового використання тощо. Для ефективної роботи всіх складових цієї складної системи необхідне завчасне планування та попереднє прогнозування щодо виробничих можливостей цих підрозділів. Тому в статті пропонуються шляхи удосконалення науково-методичного апарату щодо оцінювання системи відновлення та військової техніки.

РЕЗЮМЕ. Поширеність калькульозного холециститу та пахової грижі досягає значних показників. Жовчнокам’яна хвороба вражає до 20 % дорослого населення світу, а пахова грижа виникає протягом життя у 30 % населення. Поєднання цих патологій не є рідкістю, отже методи паралельного лікування є актуальними. Мета – дослідити наслідки використання розробленої техніки симультанних лапароскопічних операцій. Оцінити результати лікування жовчнокам’яної хвороби та пахової грижі й їх поєднання. Проаналізувати і порівняти основні показники ефективності та безпеки власної техніки з класичними техніками холецистектомії й алогерніопластики. Матеріал і методи. З 2013 по 2019 рік проліковано 190 пацієнтів із поєднаною жовчнокам’яною хворобою та паховою грижею, з них 19 з двосторонньою. Операції виконували з використанням власної техніки симультанних операцій (група 1). Також проліковано 312 пацієнтів із лише ЖКХ з використанням стандартної «французької техніки» (група 2) та 237 пацієнтів із лише паховою грижею, з них 33 з двосторонньою, з використанням стандартної трансабдомінальної преперитонеальної техніки (група 3). Оцінку здійснювали шляхом аналізу і зіставлення показників терміну лікування, тривалості операції, концентрації креатиніну сироватки крові, глікемії, артеріального тиску. Використовували статистичні методи Шапіро – Уілка, критерії Манна – Уітні чи U-критерій. Результати. Тривалість операції склала (58,24±5,74) хв у першій групі проти (41,8±4,66) хв у другій та (39,62±5,13) хв у третій та не перевищувала 2-х годин у жодній з груп; концентрація креатиніну сироватки крові не перевищувала допустимі 2 мг/дл у жодному з випадків та відрізнялась незначуще (p=0,937/p=0,922), нормалізувалась у період 6–12 год; глікемія також не мала відмінностей між групами та поверталась до норми у термін відновлення перорального живлення (p=0,822/p=0,954); АТ утримувався у межах нормотонії, різниця між інтраопераційними показниками в обох групах була несуттєвою (p=0,912/p=0,874); тривалість стаціонарного перебування не різнилась між групами (p=0,784/p=0,861) і складала 3,55 дня для першої, 3,51 дня для другої та 3,43 дня для третьої груп. Висновки. Техніка, розроблена на базі ВІМДЛ ВОКЛ, не поступається за показниками ефективності та безпеки «французькій» техніці холецистектомії та дозволяє виконувати симультанне операційне лікування холециститу та пахової грижі (включаючи двосторонню) одномоментно. Використання цієї техніки є виправданим та доцільним.

Під час планування загальновійськового бою (операції) органами управління визначаються можливості системи відновлення озброєння та військової техніки, яка є складовою загальної системи забезпечення військ (сил). Саме від ефективності функціонування системи відновлення озброєння та військової техніки залежить рівень укомплектованості військових частин (підрозділів) справними зразками озброєння та військової техніки, що визначає рівень їх боєздатності. Досвід виконання завдань військовими частинами (підрозділами) на території Донецької та Луганської областей вказує на те, що система відновлення озброєння та військової техніки не в повній мірі забезпечує виконання завдань щодо своєчасного відновлення пошкоджених зразків озброєння та військової техніки. Основні завдання системи відновлення озброєння та військової техніки в ході бойових дій (операції), полягають у технічній розвідці, евакуації, ремонті та технічному обслуговуванні ОВТ. Відповідно на ієрархічному рівні основні завдання для тактичної ланки полягають у підтриманні бойового потенціалу військових частин (підрозділів) шляхом відновлення усього ремонтного фонду за рахунок проведення поточних ремонтів, а оперативному у періодичному поповненні військових частин (підрозділів) озброєнням та військовою технікою за рахунок проведення середніх ремонтів. Критерієм досягнення системою поставленої мети визначено задану кількість справного озброєння та військової техніки в строю на кінець операції, а критерієм виконання завдань за рівнями ієрархії визначено ефективність відновлення озброєння та військової техніки. У статті визначено, що якщо система відновлення тактичного рівня не буде охоплювати увесь ремонтний фонд то він буде передаватись в оперативний рівень, що призведе до зниження ефективності системи відновлення оперативної ланки.

Результати досліджень, що опубліковано в статті, будуть корисні для фахівців логістичного забезпечення, які займаються питаннями організації експлуатації та відновлення озброєння та військової техніки. У статті розглядається методичний підхід щодо вирішення питання забезпечення вибору раціонального варіанту підтримання працездатності зенітної ракетної системи з урахуванням впливу морального старіння третього роду. Проаналізовані існуючі у науково-технічній літературі публікації, присвячені питанням прогнозування показників довговічності озброєння та військової техніки на основі логіко-ймовірнісних моделей, які враховують як зміну властивостей складових частин зенітних ракетних систем, так і можливості системи логістичного забезпечення щодо її відновлення, встановлено, що питання завдання вибору раціонального варіанту підтримання технічного стану зенітних ракетних систем з урахуванням наведених факторів в них не розглядалося, що дозволило визначити невирішене наукове завдання, що полягає в подальшому розвитку науково-методичного апарату вибору раціонального варіанту підтримання технічного стану зенітних ракетних систем з урахуванням зміни властивостей елементів обладнання і можливостей системи логістичного забезпечення з відновлення її технічного ресурсу. Описана математична модель вибору раціонального варіанту підтримання технічного стану зенітної ракетної системи з урахуванням зміни властивостей елементів обладнання і можливостей системи відновлення її технічного ресурсу. Показано, що вибір того або іншого варіанту повинний здійснюватися на основі оцінювання техніко-економічної ефективності компенсації деградації ресурсної відмовостійкості. Наведено, що для компенсації деградації ресурсної відмовостійкості зенітної ракетної системи можуть застосовуватися методи модернізації радіоелектронного обладнання і методи підвищення забезпеченості експлуатаційних процесів. На основі математичного апарату дерев граничного стану отримані аналітичні вирази для розрахунку оцінок показників техніко-економічної ефективності застосування різних методів компенсації ресурсної відмовостійкості зенітної ракетної системи. Запропонований підхід до обґрунтування вибору найбільш раціонального варіанта підтримання працездатності зенітної ракетної системи з точки зору максимуму техніко-економічної ефективності на основі використання результатів ранжирування оцінок показників техніко-економічної ефективності.

З урахуванням результатів огляду наукових досліджень, враховуючи, досвід, специфіку та практику використання автомобільної техніки (АТ) в підрозділах охорони кордону, а також наявність проблематики щодо вдосконалення процесу виконання середніх ремонтів автомобілів, в статті визначенні можливості з підвищення ефективності управління змістом середнього ремонту автомобілів підрозділів охорони кордону. Середній ремонт автомобілів органів Держприкордонслужби, виконаний ремонтним підрозділом, реалізується на застосуванні двох стратегій ремонтних дій: повному агрегатному відновленні основних агрегатів (блоків, вузлів); прямих ремонтних операцій (розточення, шліфування і т.п.), виконуваних на агрегаті, що відмовив, (блоці, вузлі), з частковим відновленням його окремих елементів, або його заміні ідентичним агрегатом (блоком, вузлом), що вже був у застосуванні і пройшов ремонт. Перехід від описових (або констатуючих) моделей до керованих моделей ефективності середнього ремонту має принципове значення по ряду позицій. Одна з основних – удосконалення і раціоналізація діючої системи їхнього виконання, що виключає необхідність виконання капітальних ремонтів техніки. Немаловажне також те, що на керованих моделях стає якісно іншим саме планування проведення середніх ремонтів. Основою аналітичної побудови керованої моделі ефективності середнього ремонту служить динамічна система диференціальних рівнянь. За результатами дослідження отримані математичні моделі процесу адаптивного управління змістом середнього ремонту автомобілів підрозділів охорони кордону у вигляді динамічних систем диференційних рівнянь. Ці математичні моделі формалізують залежність коефіцієнта відновлення технічного ресурсу від співвідношення структурних елементів окремого зразка АТ, що відремонтовані методом агрегатного відновлення і прямими ремонтними діями. Змістом отриманих диференційних рівнянь визначається процес адаптивного управління змістом середнього ремонту, їх аналіз показує, що при домінуванні методу агрегатного відновлення коефіцієнт відновлення технічного ресурсу АТ збільшується, а у протилежному випадку зменшується.

У статті висвітлено модель оцінки здатності ремонтного підрозділу надавати послуги на договірній основі. У моделі враховано ймовірність надання послуг на договірній основі в умовах завантаженості ремонтного підрозділу. З метою незниження готовності власного парку техніки під час надання послуг у моделі заплановано оцінкутехнічної готовності техніки органу охорони державного кордону. Пропонується визначати частку надлишкових виробничих можливостей, які можуть бути спрямовані на потреби приватних осіб та організацій. Передбачена можливість перерахунку сил та засобів ремонтного підрозділу залежно від потрібного рівня наповнення спеціального фонду військової частини. Порядок проведення розрахунків пропонується розділити на 2 етапи: на першому етапі з’ясовувати, чи здатний ремонтний підрозділ обслуговувати власну техніку на заданому рівні готовності, а на другому за наявності залишкових виробничих засобів оцінювати можливість із заданою ймовірністю надавати послуги на договірній основі. В основі моделі був використаний математичний апарат теорії масового обслуговування, що враховує можливість одночасного надходження багатьох заявок (неординарний поток) та надає можливість прогнозувати виробничі можливості ремонтного підрозділу. Крім того, розроблено алгоритм проведення оцінки можливостей ремонтного підрозділу з надання послуг, який дозволяє приймати рішення щодо можливості надання послуг, а також моделювати умови, за яких ремонтний підрозділ може надавати послуги на договірній основі. Запропоновано розроблену модель використовувати для оцінки доцільності надавання послуг силами та засобами ремонтного підрозділу військової частини на договірній основі фізичним особам та організаціям. Крім того, ця модель може застосовуватись для обґрунтування штатів ремонтних підрозділів з урахуванням потреб власного парку військової техніки та необхідності наповнення спеціального фонду з метою подальшого розвитку матеріальної бази ремонтного підрозділу.

Актуальність статті полягає в тому, що на сьогодні розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку має доволі низьку ефективність, цьому сприяє безліч факторів. Одним із вагомих факторів є невикористання (повне або часткове) можливості застосування спеціальних знань та техніко-криміналістичних засобів під час розслідування взагалі і, зокрема, під час про ведення окремих слідчих (розшукових) дій. За часткового використання техніко-криміналістичних засобів використовується лише класично (фото-, відеозйомка тощо), і повністю нівелюються можливості застосування техніко-криміналістичних засобів в повному обсязі. Стаття присвячена розгляду особливостей застосування техніко-криміналістичних засобів при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій під час розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Розглянуто процесуальні, тактичні і технічні вимоги застосування техніко-криміналістичних засобів під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Визначено підходи (види) до розуміння техніко-криміналістичних засобів, які використовуються під час розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку, до яких належать: – апаратні засоби мобільної криміналістики; програмні засоби мобільної криміналістики; апаратні блокіратори запису; програмні засоби комп’ютерної експертизи; апаратні засоби відновлення даних; відкрите програмне забезпечення. З’ясовано, що завдання слідчого – професійно організувати роботу, правильно використовувати знання спеціалістів у сфері обчислювальної техніки та застосування техніко-криміналістичних засобів для ефективного пошуку інформації в комп’ютері, комп’ютерних мережах і мережах електрозв’язку та правильній її фіксації в криміналістичному плані. Техніко-криміналістичні засоби не лише покликані виконувати процесуальні вимоги фіксації під час проведення слідчих (розшукових) дій, але і допомагають у виявленні, дослідженні та вилученні речових доказів.

ЗМІСТ Перелік умовних скорочень ............................................................................................... 4 Вступ ..................................................................................................................................... 5 Розділ I. Стан проблеми. Мета та задачі дослідження .................................................. 10 1.1. Сучасні принципи експлуатації та ремонту вітчизняного парку АНТ ............. 10 1.2. Шляхи збільшення терміну служби АНТ ............................................................ 17 1.3. Особливості методу електродугового напилення ............................................... 23 1.4. Значення деталей типу "вал" в забезпеченні працездатності АНТ ................... 31 Висновки по розділу I ................................................................................................... 42 Розділ II. Методика експериментальних досліджень .................................................... 43 2.1. Зальна методика та етапи дослідження ................................................................ 43 2.2. Технологічне обладнання, що застосовується .................................................... 45 2.3. Матеріали для дослідження .................................................................................. 46 2.4. Методики виміру параметрів газотермічного потоку під час ЕДН .................. 47 2.5. Методики дослідження мікроструктури, фазових та структурних перетворень в покриттях, які відновлені за допомогою ЕДН ........................... 53 2.6. Методики дослідження фізико-механічних властивостей покриттів ............... 54 2.7. Методика трибовипробувань відновлених поверхонь ....................................... 64 Висновки по розділу I I ................................................................................................. 69 Розділ III. Дослідження шляхів удосконалення технології ремонту деталей електродуговими покриттями ......................................................................... 70 3.1. Особливості технології відновлення деталей АНТ ЕДН ................................... 70 3.2. Моделювання технологічного процесу відновлення деталей АНТ ЕДН ......... 75 3.3. Експериментальні дослідження параметрів газотермічного потоку під час ЕДН ................................................................................................ 92 3.4. Вплив факторів процесу ЕДН на структуроутворення та властивості поверхонь, що відновлювались .......................................................................... 102 3.5. Вплив попередньої підготовки поверхонь, що відновлюються, на їх властивості після нанесення покриття ............................................................... 103 3.6. Вплив методів обробки поверхонь, що відновлюються, на якість відремонтованої деталі ........................................................................................ 106 2 3.7. Удосконалення технології ремонту деталей АНТ шляхом активації процесу їх відновлення методом ЕДН ............................................................... 110 3.8. Методика побудови математичної моделі за результатами експерименту ... 112 Висновки по розділу III .............................................................................................. 114 Розділ IV. Дослідження властивостей поверхонь, що відновлені стальними електродуговими покриттями ....................................................................... 116 4.1. Дослідження властивостей поверхонь, що відновлені у взаємозв'язку з режимами ЕДН ..................................................................................................... 116 4.2. Дослідження мікротвердості поверхонь, що відновлені ЕДН ......................... 128 4.3. Мікроструктурні та рентгеноспектральні дослідження покриттів ................. 129 4.4. Дослідження триботехнічних характеристик поверхонь, що відновлені ЕДН ............................................................................................... 133 4.5. Дослідження втомленої міцності поверхонь, що відновлені ЕДН ................. 145 4.6. Оптимізація технологічних параметрів процесу відновлення поверхонь деталей АНТ ЕДН ................................................................................................ 147 Висновки по розділу IV .............................................................................................. 153 Розділ V. Практичні рекомендації із застосування електродугового напилення для відновлення деталей типу "вал" ............................................................. 154 5.1. Розробка технологічного процесу відновлення деталей АНТ електродуговими покриттями ............................................................................................................ 154 5.2. Попередня обробка поверхонь, що відновлюються ......................................... 158 5.3. Нанесення електродугових покриттів із дротових сталей ............................... 163 5.4. Обладнання для відновлення поверхні ЕДН ..................................................... 168 5.5. Обробка поверхні, що відновлена ЕДН ............................................................. 172 5.6. Контроль якості поверхонь, що відновлені ЕДН .............................................. 173 5.7. Рекомендації з організації дільниці з відновлення деталей ЕДН .................... 174 Висновки по розділу V ............................................................................................... 178 Загальні висновки ............................................................................................................ 179 Список використаних джерел ........................................................................................ 181 Додатки ............................................................................................................................. 230
Брусило Ю.В. Підвищення ресурсу авіаційної наземної техніки удосконаленням технології відновлення деталей типу вал. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.22.20 – Експлуатація та ремонт засобів транспорту. – Національний авіаційний університет, Київ, 2015. Дисертація спрямована на удосконалення технології ремонту деталей типу вал авіаційної наземної техніки. Для цих деталей, робочі поверхні яких при виготовленні й ремонті підлягають хіміко-термічній обробці, наплавленню або загартуванню СВЧ, запропонована і науково обґрунтована в якості альтернативної технологія електродугового напилення. За допомогою моделей газодинамічних і фізико-хімічних процесів встановлено, що збільшення швидкості й температури струменя транспортуючого газу і частинок дозволяє зменшити діаметр розпилюваних крапель, підвищити щільність та знизити окислювальність відновлених поверхонь, забезпечити їх максимальні експлуатаційні властивості та ресурс. З використанням методів математичного планування експерименту встановлені оптимальні режими відновлення удосконаленою технологією електродугового напилення. Результати досліджень апробовані в лабораторних і виробничих умовах і дозволили встановити, що при застосуванні запропонованих методів керування технологічним процесом вдається забезпечити у порівнянні з аналогами збільшення міцності зчеплення в 2-3 рази, забезпечити пористість сформованих шарів менше 9 %, твердість поверхні не менше 40 HRC. Ключові слова: ремонт, ресурс, електродугове напилення, міцність зчеплення, пористість, триботехнічні характеристики, сталь, ремонтопридатність, вал, технологія, авіаційна наземна техніка.

1. Мартин А. Проблеми державного земельного кадастру в Україні / А. Мартин // ІРЦ «Реформування земельних відносин в Україні». Електронний ресурс: http://www.myland.org.ua/index.php?id=2301&lang=uk; 2. Оверковська Т. К. Правові засади охорони земель від забруднення та псування в Україні :дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. «Земельне право; аграрне право; екологічне право;» / Т. К. Оверковська. – К., 2008. – 20 с.
Нині авіація займає значне місце в сучасному світі. Адже саме завдяки цій техніці ми змінили своє ставлення до зручного користування повітряним простором. На сьогодні авіаційна техніка використовується в будь – якій сфері (військові, пасажирські, вантажні та інші перевезення). Але попри всю користь та зручність транспорту, є значні недоліки, які негативно впливають на всю екосистему планети. Ґрунтовий покрив авіаційного використання значно потерпає від інтенсивного антропогенного впливу

В авторемонтному виробництві електрохімічні покриття застосовуються для відновлення зношених деталей та при нанесенні на деталі антикорозійних і захисно - декоративних покриттів. У ремонтній практиці найбільше застосовування знайшли: хромування, залізнення, нікелювання, цинкування, міднення. Електрохімічні покриття одержують з електролітів, в якості яких застосовують водні розчини солей тих металів, якими потрібно покрити деталь. Електрохімічні покриття в ремонтному виробництві застосовують для відновлення деталей з невеликою величиною зносу, але з високими вимогами до зносостійкості, твердості, міцності з’єднання покриття з основою. Лемеші для плугів працюють у важких умовах. Вони переважно піддаються абразивному зносу, який за короткий період роботи виводить ці деталі з ладу. На основі вивчення умов роботи лемешів для плугів, визначення дефектів, що виникають при цьому, методів відновлення та зміцнення розробити технологію відновлення та зміцнення лемешів для плугів сільськогосподарської техніки нанесенням композиційних електролітичних покриттів на основі заліза.

Робота публікується згідно наказу ректора від 29.12.2020 р. №580/од "Про розміщення кваліфікаційних робіт вищої освіти в репозиторії НАУ". Керівник роботи: к.т.н., доц. - Мельник Володимир Борисович
У роботі описано процес вдосконалення системи контролю якості процесів нанесення захистних покриттів дослідного центу «Pratt & Whitney – Paton». Аналіз процесів системи управління якістю методів нанесення покриттів, вдосконалення процесів системи управління якістю методів відновлення покриттів на авіаційних деталях. Матеріали дипломної роботи рекомендується використовувати під час вдосконалення системи управління якістю методів нанесення покриттів на авіатранспортних підприємствах, при відновленні захистних покриттів на деталях авіаційної техніки, та під час практичних та теоретичних занять з сертифікації.

В результаті дослідно-аналітичної роботи розглянуто актуальну проблему формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування засобів фізичної терапії в системі самоосвіти. Враховуючи результати моніторингу Інтернет-ресурсів, аналізу науково-методичної, спеціальної та довідкової літератури встановлено, що питанням розроблення та апробації прикладних програм (методик, педагогічних моделей, тощо) формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування технік кінезіологічного тейпування у професійній діяльності (в системі багаторічної підготовки спортсменів) присвячено недостатню кількість науково-методичних праць, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. Під час вирішення поставлених перед нами завдань були використані наступні методи дослідження (на емпіричному та теоретичному рівнях): абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математично-статистичні (кореляційного аналізу, факторного аналізу, шкалювання) тощо. У динаміці другого етапу дослідження членами науково-дослідної групи визначено сутність та структуру готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у тренерів готовності до підтримання престижу українського спорту на міжнародній арені завдяки всебічній та якісній підготовці висококваліфікованих атлетів, до виконання навчально-тренувальних планів на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів-одноборців у тому числі й на етапах їхньої фізичної терапії і ерготерапії та забезпечує узгодження ним знань про зміст та структуру професійної діяльності, а також вимог цієї діяльності до рівня всебічної підготовленості, а також психофізіологічного стану одноборців, сформованих компетентностей необхідних для організації збалансованої та конкурентоспроможної системи багаторічної підготовки спортсменів, які спеціалізуються в одноборствах зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами. Враховуючи результати низки теоретичних та емпіричних досліджень вважаємо, що структура готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності містить наступні компоненти: мотиваційний, функціональний, прикладний та стресостійкий. В процесі дослідно-аналітичної роботи упродовж третього етапу дослідження нами виділені рівнозначні для тренерів, які спеціалізуються в одноборствах «критерії оцінювання»: мотиваційний, змістовий та аналітико-оцінний. Крім цього, вважаємо, що для будь-якого «критерію» характерним є наявність певних «показників», які відображають найбільш важливі та інформативні властивості «об’єкту», що забезпечує його існування. Відповідно до аналізу спеціальної науково-методичної та довідкової літератури членами науково-дослідної групи встановлено, що найбільш ефективними підходами для досягнення мети обраного напряму дослідження (з метою розроблення майбутньої «Програми формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування в системі самоосвіти») є: діяльнісний, особистісно-зорієнтований, комплексний, системний, а також структурний «підходи». Крім цього, відповідно до результатів низки емпіричних досліджень, а також враховуючи власний досвід організації системи багаторічної підготовки одноборців, нами пропонується до використання в системі оцінювання готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування наступних «рівнів»: високого, достатнього та задовільного. Варто також підкреслити, що для досягнення головної мети дослідження членами науково-дослідної групи планувалося використання наступних коригуючих технік кінезіологічного тейпування: лімфатична корекція «тунелювання»; зв’язкова-сухожильна корекція «тиск»; фасціальна корекція «утримання»; механічна корекція; послаблююча корекція «ліфтинг»; функціональна корекція «пружинування». Підсумовуючи результати аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (Інтернет-джерел), членами науково-дослідної групи розроблено та апробовано програму формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії (із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування) в системі самоосвіти. Розроблена та апробована «Програма» є уніфікованою і може ефективно використовуватися в системі фізичної терапії представників інших повноконтактних одноборств (олімпійських та неолімпійських видів спорту). Результати дослідження впроваджені у систему самоосвіти (підвищення кваліфікації) тренерів, які спеціалізуються в одноборствах. Напрями подальших досліджень передбачають розроблення дихальних комплексів фізичних вправ, які забезпечують підвищення працездатності тренерів з одноборств (на прикладі тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо та дзюдо) на етапі їхнього відновлення після лікування коронавірусної хвороби (COVID-19).