Добірка наукової літератури з теми "Вторинні системи спостереження"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Вторинні системи спостереження".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Вторинні системи спостереження"
1
Василишин, В. І., В. О. Лєбєдєв, О. В. Висоцький та В. П. Коцюба. "Вторинна радіолокація як основа сучасних систем спостереження за повітряною обстановкою". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 2(43), (11 травня 2021): 94–103. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.43.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проводиться аналіз сучасних систем спостереження за польотами повітряних суден, що використовують відповідачі, які встановлені на літаку. Розглядаються системи залежного і незалежного спостереження, особливості побудови і використання вторинних оглядових радіолокаторів, дискретно-адресних систем вторинної радіолокації режиму S, систем спостереження з використанням більш тривалого самогенеруємого сигналу режиму S, систем автоматичного залежного спостереження, систем гібридного спостереження, мультилатераційних систем і системи посадки TLS. Визначаються переваги, недоліки і перспективи використання даних систем спостереження за повітряними суднами в сучасній системі спостереження за повітряною обстановкою.
2
Krasiuk, Eduard, Eugenia Grigorieva та Y. P. Semeryk. "КОНТРОЛЬ ВТОРИННОГО ГІПЕРПАРАТИРЕОЗУ ВНУТРІШНЬОВЕННИМ ВВЕДЕННЯМ ПРЕПАРАТУ ПАРСАБІВ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК VД СТАДІЇ, ЯКІ ЛІКУЮТЬСЯ ГЕМОДІАЛІЗОМ В ПОРІВНЯННІ З ЦИНАКАЛЬЦЕТОМ". Actual Problems of Nephrology, № 29 (14 грудня 2021): 51–57. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.29-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Вторинний гіперпаратиреоз (ВГПТ), часте ускладнення хронічного захворювання нирок, яке характеризується підвищеним вмістом паратиреоїдного гормону (ПТГ) в сироватці крові. Парсабів (етелкальцетид) є кальциміметиком для внутрішньовенного введення, який підвищує чутливість кальцій-чутливого рецептора до кальцію та знижує секрецію ПТГ.Мета. Оцінка контролю ВГПТ внутрішньовенним введенням препарату Парсабів у хворих з термінальною хронічною хворобою нирок (ХХН), які лікуються методом гемодіалізу (ГД) в порівнянні з цинакальцетом для перорального прийому.Матеріали та методи. Проведене проспективне обсерваційне дослідження з включенням 40 пацієнтів з ВГПТ, що лікуються методом ГД, які раніше не отримували відповідного лікування (тобто, ніколи раніше не отримували кальциміметики), пацієнтам, які раніше отримували цинакальцет, а також пацієнти, які продовжили отримувати цинакальцет. Первинним кінцевим критерієм ефективності була кількість пацієнтів зі зниженням вмісту ПТГ на понад 30%, в порівнянні із показниками на початку лікування, на етапі оцінки ефективності (тижні 12-14) та оцінка того, чи забезпечує Парсабів ефективніший за цинакальцет контроль ВГПТ. Вторинні кінцеві критерії були представлені часткою пацієнтів, які досягли протягом періоду оцінки ефективності зниження концентрації ПТГ на понад 50% у порівнянні з вихідним рівнем та відсоткове зниження вмісту ПТГ та кальцію.Результати та їх обговорення. В дослідження були включені дані 40 пацієнтів, отримані за період спостереження тривалістю 14 тижнів. Середній вік 40 пацієнтів становив 47,62 ± 12,97 роки, 70% були чоловіками. Середня тривалість проведення діалізу становила 8,3 ± 2,34 років. Середня концентрація ПТГ до початку дослідження та протягом 12-14 тижнів становила 1137,34 ± 544,84 та 838,7 ± 458,8 пг/мл і 1010,6 ± 478,53 та 760,8 ± 373,86 пг/мл в групах Парсабіву та цинакальцету, відповідно. Середній вміст загального кальцію залишився в межах діапазону норми у групі Парсабіву та у групі цинакальцету, хоча зниження рівня загального кальцію і був більшим в групі Парсабіву (2,23% в порівнянні з 5,15%), в усіх випадках це не супроводжувалась симптомами.Висновки. Результати проведеного нами обсерваційного дослідження представляють клінічний інтерес. Вони підтверджують, що застосування Парсабіву є новим важливим варіантом лікування пацієнтів з ВГПТ. Парсабів виявив більшу ефективність контролю ВГПТ у пацієнтів в порівнянні із застосуванням цинакальцету. На додаток, застосування Парсабіву сприяє зниженню навантаження, спричиненого необхідністю прийому великої кількості лікарських засобів, характерне для пацієнтів на діалізі, і, таким чином, може сприяти кращому дотриманню рекомендованого терапевтичного режиму, та усуненню ризику стійкого ВГПТ. Також є важливим, що Парсабів не взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому Р450, тобто, відсутні взаємодії з іншими лікарськими засобами, які отримують пацієнти на діалізі. Необхідне проведення подальших досліджень для оцінки клінічних наслідків, а також ефективності та безпеки при довготривалому застосуванні.
3
Zavolodko, G., та D. Pavlova. "МІЖЕТАПНА ОПТИМІЗАЦІЯ ОБРОБКИ ДАНИХ ОГЛЯДОВИХ РАДІОЛОКАЦІЙНИХ СИСТЕМ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 63 (26 лютого 2021): 23–26. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2021.1.023.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі проведено синтез та аналіз оптимальної структури обробки даних оглядових радіолокаційних систем спостереження, який показуэ що завдяки створенню тимчасової інформаційної бази сигнальних даних на потрібну кількість оглядів радіолокаційної системи спостереження, в кожному елементі якої зберігаються сигнальні дані з показниками якості та параметри їх отримання, вдається здійснити міжетапну наскрізну оптимізацію обробки сигналів, первинної та вторинної обробки даних систем спостереження повітряного простору на основі критерія Неймана-Пірсона та з’являється можливість швидше формулювати підготовку інформаційних повідомлень у межах поточного інформування, що істотно впливає на якість прийнятого рішення. Наведені розрахунки показали, які є переваги в якості обробки даних первинних радіолокаторів в порівнянні з варіантом поєднання даних, який здійснюється на рівні прийняття рішень про виявлення провітряного об’єкта в кожному каналі обробки сигнальних дани, та показує неодноманітність якісті прийняття рішення, що визначається як якістю, так і складом інформації, на основі якої приймаються рішення. Таким чином наведена структура призведе до якіснішого аналізу інформації про повітряний простор, який значною мірою забезпечує як безпеку країни, так і безпеку повітряного руху
4
Пахненко, Ірина. "ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ-СЛОВЕСНИКІВ УМІНЬ ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО МОВЛЕННЯ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(102) (27 жовтня 2020): 276–88. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.08/276-288.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описується методика формування в майбутніх учителівсловесників професійно орієнтованих мовленнєвих умінь на базі розвитку логічного мислення в тісній єдності з осмисленням жанрових особливостей створюваних висловлювань. В узагальненому форматі ця методика має такий вигляд: 1) осмислення жанрових особливостей первинних текстів (спостереження текстового матеріалу); 2) формування вмінь ієрархізації тем і підтем у тексті (визначення логічного поля тексту); 3) формування вмінь мовленнєвої реалізації результатів спостережень (створення первинно-вторинних текстів). Репрезентовано систему роботи на кожному етапі навчання, наведено зразки виконання запропонованих завдань та необхідні методичні коментарі
5
Горєлишев, Станіслав, Павло Волков, Дмитро Баулін, Євген Башкатов та Олена Новикова. "ЗАЛЕЖНОСТІ ЕФЕКТИВНОЇ ПОВЕРХНІ РОЗСІЮВАННЯ ЗАСОБІВ ДОСТАВКИ ПОРУШНИКІВ ПРИ ЗОВНІШНЬОМУ ПІДСВІЧУВАННІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 85, № 2-3 (11 квітня 2022): 253–73. http://dx.doi.org/10.32453/3.v85i2-3.842.
Повний текст джерелаАнотація:
Ефективне рішення організації охорони важливого державного об’єкта (ВДО) або частки кордону є оптимальне поєднання механічних перешкод, які ускладнюють дії порушника, із засобами сигналізації, що забезпечують найбільш раннє виявлення спроби проникнення. Як такі можливо використовувати технічні засоби, побудовані за принципами напівактивної бістатичної радіолокації, – РЛС, які використовують джерела зовнішнього підсвічування (передавачі Т2 або стільниковий зв’язок). Використання цих засобів спрямовано на підвищення надійності виявлення порушників і засобів їх доставки на великих відстанях та забезпечення прихованості спостереження за зоною охорони ВДО. Для побудови таких систем необхідні дані щодо вторинних характеристик бістатичного радіолокаційного розсіювання об’єктів, які перебувають у зоні охорони. Для отримання цих даних використовувалося математичне моделювання, яке засноване на розв’язанні інтегральних рівнянь (ІР). Розроблено методику оцінювання можливості радіолокаційного спостереження ідеально провідних об’єктів у полі підсвічування телевізійної і стільникової мереж. Проведено постановку задачі та описано вхідні та вихідні дані. У статті розглянуто приховане спостереження ділянок кордону або зони охорони ВДО у місті Золочів Харківської області. Як джерело випромінювання використовувався ретранслятор телевізійної мережі Т2 у с. Нехотїївка (Бєлгородської області) або ретранслятор стільникового зв’язку. Об’єкт спостереження – засіб доставки порушників у вигляді загальної моделі бронетранспортера (БТР). Отримано бістатичні діаграми розсіювання засобу доставки та середні значення ефективної поверхні розсіювання (ЕПР) у секторах бістатичних кутів у разі різних азимутів і частот зондування. Із аналізу залежності ЕПР від конфігурації системи прихованого спостереження при зовнішньому підсвічуванні оцінено усереднені значення рівня розсіяного сигналу. Проведено верифікацію результатів методики на прикладі об’єктів простої форми.
6
Lototska, O. V., V. A. Kondratyuk, O. M. Sopel, G. A. Kritska, K. O. Pashko та O. E. Fedoriv. "ПРОФІЛАКТИЧНА МЕДИЦИНА ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (18 жовтня 2019): 40–43. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10478.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: висвітлити роль профілактичної медицини як важливої складової громадського здоров’я.
Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети у роботі використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу та узагальнення.
Результати. Профілактика – один із надзвичайно важливих напрямків медицини, який включає комплекс гігієнічних, медичних, соціально-економічних і санітарно-технічних заходів, спрямованих на усунення факторів ризику, що впливають на здоров’я людини, запобігання виникненню хвороб та забезпечення високого рівня громадського здоров’я населення. Розрізняють три види профілактики: первинна, вторинна і третинна. Первинну профілактику використовують для недопущення захворювання як такого, вторинна – спрямована на раннє виявлення та лікування хвороби на доклінічній стадії. Третинна – це заходи, які спрямовані на попередження розвитку ускладнень та погіршення перебігу хвороби, а також динамічне спостереження за пацієнтами для запобігання виникненню таких небажаних наслідків захворювань, як: смерть, інвалідизація, перехід недуги у хронічну форму. Всі вони відіграють важливу роль у системі громадського здоров’я.
Значний вплив на формування здоров’я має спосіб життя. Дуже часто попередження захворювань пов’язане з правилами здорового способу життя і багато недуг можуть бути попереджені за допомогою простих гігієнічних методів. На жаль, в Україні дуже низький рівень освіти населення з цього питання. Поява більшої кількості добре підготовлених і мотивованих до пропаганди здорового способу життя фахівців позитивно вплине на рівень здоров’я населення.
Висновки. Надзвичайно важливо створити центри громадського здоров’я, забезпечити в них умови для діяльності фахівців профілактичної медицини, насамперед гігієністів та епідеміологів, котрі б здійснювали масштабну пропаганду здорового способу життя, надавали практичну допомогу лікувальним та навчально-виховним закладам і, безперечно, були матеріально зацікавлені в результатах своєї діяльності. Профілактика захворюваності й пропаганда здорового способу життя має стати економічно вигідною державі та нашим співвітчизникам.
7
Мельник, В. С., Л. Ф. Горзов, Л. М. Білищук, К. В. Зомбор та Є. М. Гриненко. "ЧАСТОТА ПОШИРЕНОСТІ РЕТЕНОВАНИХ ТА ДИСТОПОВАНИХ ЗУБІВ У ДІТЕЙ М. УЖГОРОДА". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 111, № 2 (27 травня 2021): 84–88. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-36-2-84-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема розвитку патологічних станів, обумовле-них аномаліями формування та прорізування зубів за-лишається актуальною в сучасній стоматології. Ре-тинований зуб - це досить часте явище серед сто-матологічних захворювань, яке вимагає обов'язкового втручання ортодонта або хірурга - стоматолога. Дистопія пов'язана з неправильним положенням зуб-ного зачатку в результаті порушення ембріонального розвитку, або з патологією прорізування зубів, яка зумовлена генетичними або екзогенними факторами. Мета даного дослідження вивчення частоти поши-реності ретенованих і дистопованих зубів серед ді-тей м. Ужгорода в порівнянні з іншими захворюван-нями зубощелепної системи, а також етіопатогенез даних захворювань і методи їх діагностики. Проведе-но стоматологічне обстеження 143 дітей у віці 15-18 років, з них 85 дівчаток та 58 хлопчиків. Резуль-тати даного дослідження : частота поширення ре-тенції зубів у дітей склала 27 %. Найбільш часто зу-стрічалася ретенція третіх молярів – 42,4 %, з них в горизонтальному положенні ‒ 48 %. У більшості клі-нічних спостережень зустрічалася двостороння ре-тенція третього моляра нижньої щелепи ‒ 18,7 %. Таким чином, проблема ретенції зубів займає одне з провідних місць серед патології зубощелепного апа-рату, що вимагає перегляду заходів з профілактики та санації порожнини рота у даній категорії насе-лення. Своєчасне виявлення і лікування даної патології сприяє запобіганню розвитку ускладнень і вторинних деформацій.
8
Случевська, О. О., О. В. Павленко, Ю. О. Мочалов та І. М. Шупяцький. "ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПОШИРЕНОСТІ ВАЖКИХ ФОРМ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ У НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (15 квітня 2022): 19–24. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.4.12848.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: оцінити поширеність важких форм генералізованого пародонтиту в населення України, використовуючи офіційні статистичні відомості.
Матеріали і методи. Проаналізовано дані довідників «Показники здоров’я населення та використання ресурсів охорони здоров’я в Україні (загальний)» за 2020 і 2019 рр., дані щодо кількості видалених зубів із приводу захворювань пародонта.
Результати. Протягом 2019 р. в Україні в системі закладів охорони здоров’я, які звітували до Міністерства охорони здоров’я України, було проведено 753 429 екстракцій зубів із приводу захворювань пародонта, що в структурі екстракцій зубів загалом становило 17,13 %. Саме такий показник можна вважати тотожним поширеності випадків ускладненого перебігу захворювань пародонта в країні. У 2020 р. загалом у закладах охорони здоров’я, які подали звіти до Міністерства охорони здоров’я України, було виконано 436 119 видалень зубів із приводу захворювань пародонта, при цьому загалом питома вага екстракцій зубів у населення зменшилася до 6,79 %, незначно зменшилася частка видалення зубів із приводу захворювань пародонта в структурі екстракцій до 15,44 %. Питома вага видалень зубів із приводу захворювань пародонта у населення становить 2,19 %, що тотожно поширеності важких форм генералізованого пародонтиту, частота реєстрації важких форм генералізованого пародонтиту на стоматологічному прийомі становить 11,06 % від первинних відвідувань.
Висновки. Хронічні запально-дистрофічні ураження тканин пародонта є широко розповсюдженими захворюваннями в Україні й часто призводять до вторинної адентії щелеп у працездатного населення. Аналіз кількості видалень зубів із приводу захворювань пародонта за два роки дозволяє припустити, що рівень захворюваності на запальні та запально-дистрофічні ураження пародонта суттєво не змінився, хоча таке питання потребує більш тривалих спостережень.
9
Kopcha, V. S., V. I. Korodiuk, L. V. Radetska та O. Ya Kadubets. "ПЕРИПЕТІЇ ДІАГНОСТИКИ НЕЙРОБОРЕЛІОЗУ". Інфекційні хвороби, № 1 (7 березня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.1.8681.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – описати випадок маніфестації безеритемного Лайм-бореліозу (ЛБ) у вигляді швидкопрогресуючої нейроінфекції на тлі імуносупресивної терапії, яка була призначена у зв’язку з встановленням у хворого дерматоміозиту. Становлять інтерес широта диференційно-діагностичного пошуку, ускладненого деяким атипізмом дебюту і перебігу дерматоміозиту, і початок спостереження за хворим вже на тлі лікування глюкокортикоїдами. Зроблено огляд літератури щодо патогенезу, клініки і діагностики нейробореліозу. Автоімунні механізми з переважним порушенням гуморальної відповіді (інтратекальний синтез антибореліозних моноклональних антитіл, частина з яких схожа з мієліном) зумовлюють розпад мієліну і вторинне аксональне ураження нервової системи на кшталт механізму «молекулярної мімікрії».Висновки. У зв’язку з тим, що борелії, ймовірно, беруть участь в ініціації автоімунного процесу в результаті активації мієліноспецифічних Т-клітин і виявлення автореактивних антитіл до мієліну і компонент мієліну, при здійсненні диференційної діагностики варто враховувати можливість поєднання ЛБ з іншими автоімунними захворюваннями.
10
Verhun, A. R. "ОНІХОГРИФОЗ, УСКЛАДНЕНИЙ ІНКАРНАЦІЄЮ НІГТЯ: ОСОБЛИВОСТІ ХІРУРГІЧНОЇ ЕЛІМІНАЦІЇ ТА КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ". Вісник наукових досліджень, № 4 (9 лютого 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.4.7148.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено деякі особливості клінічного перебігу та комплексного лікування, включаючи операційне видалення нігтів, у хворих на оніхогрифоз, асоційований із врослим нігтем (оніхокриптозом, інкарнацією нігтя). За п’ятирічний період ми обстежили та пролікували 98 пацієнтів із оніхогрифозом віком 52–86 років (67 чоловіків – 68,37 % вибірки та 31 жінки – 31,63 %), у 38 із них – на фоні цукрового діабету та у 24 – на фоні метаболічного синдрому. Диференційовано три варіанти дерматофітоми: передню центральну – з узуруванням до 25 % площі нігтя – 45 випадків, субтотальну – від 25 до 70 % (без захоплення росткової зони) – 38 спостережень, тотальну – від 70 до 90 % (з ураженням росткової зони нігтя) – інші 15 хворих. У всіх випадках дерматофітомою уражалася дистальна та центральна частини нігтьового ложа. Аналіз субоніхеального зішкрібка дозволив констатувати переважання червоної трихофітії, у 74 % випадків – в асоціації із пліснявими, у 26 % – з дріжджоподібними грибами; у 31% – із бактерійною флорою. Наявність мікотичноасоційованого піднігтьового панарицію діагностовано у 16 хворих на оніхогрифоз (16,33 % вибірки), в 11 пацієнтів – гнійну пароніхію (11,22 %), у інших 5 осіб цієї ж групи стверджено епоніхеальний абцес (5,10 %). Методи хірургічного лікування неускладненого оніхогрифозу та ускладненого вторинною інкарнацією нігтя удосконалено з урахуванням пато- та морфогенетичних властивостей деструктивного оніхомікозу, – видалення мікотичноуражених нігтів у таких хворих доцільно проводити через оніхолізовані структури з одномоментним видаленням дерматофітоми, гіперкератозів, ділянок вростання з гіпергрануляціями. У хворих на поліоніхомікоз видалення змінених нігтів виконували послідовними етапами під прикриттям окремих системних “пульсів” терапії ітраконазолом. У пацієнтів із такою комбінованою патологією було застосовано 4–5 п’ятиденних системних “пульсів” терапії ітраконазолом у дозі 400 мг/добу з паралельним застосуванням гепатопротекторів та корекцією коморбідної патології. Було проведено адекватне хірургічне лікування, яке, крім стандартного декомпресійного етапу (повного видалення нігтьової пластини), містило протирецидивний щодо повторного вростання компонент. У хворих основної групи після малотравматичної оніхектомії терміни загоєння (кіркування) операційних ран становили 12–23 дні (середня тривалість загоєння – 16 днів), зокрема, у хворих на цукровий діабет після аналогічного видалення нігтів, – 16–23 дні (середня тривалість загоєння – 19 днів) ці дані наближалися до показників у групі контролю; у пацієнтів із цукровим діабетом після “класичної” оніхектомії ці показники становили відповідно 24–30 днів (середня тривалість загоєння – 26 днів), у групі контролю – 14–22 дні (середня тривалість загоєння – 18 днів). Післяопераційних ускладнень підтверджено не було.
Дисертації з теми "Вторинні системи спостереження"
1
Глущенко, А. О., та І. І. Обод. "Оцінка якості об'єднання інформації в мережі радіолокаційних систем спостереження повітряного простору". Thesis, ХНУВС, 2022. https://openarchive.nure.ua/handle/document/20338.
Повний текст джерелаАнотація:
Рішення задач, поставлених перед Повітряними Силами держави, у значному ступені визначається якістю інформаційного забезпечення, яке базується на первинних та вторинних радіолокаційних систем спостереження. Вторинні систем спостереження вирішують задачу ідентифікації об'єктів за ознакою «свій-чужий» та отримання координатної та іншої польотної інформації від своїх об’єктів. Ідентифікаційна система спостереження потребує цілевказівки від первинної систем спостереження та видачі її інформації в систему обробки первинної систем спостереження.
2
Глущенко, А. О., та І. І. Обод. "Оцінка пропускної здатності вторинних систем спостереження". Thesis, ХНУВС, 2021. https://openarchive.nure.ua/handle/document/16043.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі на підставі короткої характеристики інформаційних потоків сигналів вторинних оглядових систем спостереження в каналах запиту і відповіді проведена оцінка відносної пропускної здатності як літакового відповідача при дії внутрісистемних і навмисних корельованих і некоррельованих завад в каналі запиту, так і дана оцінка ймовірності прийому неспотворених даних в каналі відповіді при дії завад, що в загальному випадку і представляє пропускну здатність вторинних оглядових систем спостереження у цілому.
3
Маленко, Д. А., та І. І. Обод. "Оцінка завадозахищенності вторинних систем спостереження повітряного простору". Thesis, НТУ «ХПІ», 2019. http://openarchive.nure.ua/handle/document/10370.
Повний текст джерела
4
Свид, І. В. "Шляхи та методи захисту вторинних систем спостереження повітряного простору від навмисних корельованих завад". Thesis, НТУ «ХПІ», 2017. http://openarchive.nure.ua/handle/document/3826.
Повний текст джерела
5
Даценко, О. О., та І. В. Свид. "Оцінка частотної ефективності вторинних систем спостереження повітряного простору". Thesis, 2022. https://openarchive.nure.ua/handle/document/20337.
Повний текст джерелаАнотація:
Інформаційне забезпечення системи управління повітряного руху значною мірою базується на основі первинних та вторинних радіолокаційних системах спостереження. Однак вторинні системи спостереження (ВСС), як доводить практика їхнього використання, та показано в значній кількості робіт, мають незадовільну завадостійкість та завадозахищеність, які обумовлені принципом побудови (несинхронна мережа) та принципом обслуговування сигналів запиту (одноканальна система масового обслуговування з відмовами). Ці принципи обумовлені підходом до цих інформаційних систем як до системи спостереження. Ця обставина обумовила потребу виміру координат повітряного об’єкту на запитувачі, що потребує прийому пачки сигналів відповіді, що складно в умовах складної завадової обстановки.