Добірка наукової літератури з теми "Вольова якість"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Вольова якість".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Вольова якість"
1
Чурікова-Кушнір, О. Д., та З. В. Софроній. "ДЕТЕРМІІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТНЬОГО ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, № 1 (4 березня 2020): 265–76. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-265-276.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються ключові детермінанти формування вольових якостей студентів у процесі хорової діяльності і напрями, які є найбільш перспективними у навчанні. Одним з таких оптимальних напрямів навчання у закладах мистецької освіти, який передбачає забезпечення втілення творчих досягнень у навчально-виховний процес і разом з тим дозволяє розкрити можливості особистісного пошуку студентів, є формування їх індивідуальних якостей, умінь, навичок.
Визначено ключові детермінанти формування вольових якостей майбутніх хорових диригентів, що впливають на якість фахового навчання.
Проблема формування вольових якостей особливо значуща у диригентсько-хоровій практиці, оскільки потребує витримки у вивченні хорових творів та у виконанні їх перед глядацькою аудиторією. Результативність хорової діяльності в значній мірі визначається стабільністю концертних виступів. Хоровий спів це особливий вид колективної музично-творчої діяльності, який формує вольовий стан як виконавців так і диригента, їх вміння здійснювати перевтілення, самоконтроль і корекцію вокально-хорових дій.
Будучи провідним компонентом хорової діяльності, вольові якості диригента детермінують рівень вокальної, слухової, фізичної, психологічної, емоційної підготовленості, що забезпечує хорових співаків виконувати твори на відповідному рівні, не зважаючи на те, що вони знаходяться в стресовій ситуації в процесі публічних виступів.
У статті розглядаються основні вольові якості хорового диригента: цілеспрямованість (підпорядкування своїх дій поставленим цілям, визначення оптимальних шляхів і засобів досягнення мети); ініціативність (рішучість на нові творчі ідеї); самостійність (обґрунтування вольових дій та самостійне прийняття музично-художнього рішення); рішучість (швидке та впевнене обґрунтування свого творчого задуму); самовладання (вміння подолати страх, паніку у процесі концертних виступів); наполегливість (подолання труднощів у роботі з хоровим колективом, з тривалою напругою творчої енергії домагатися поставленої мети); організованість (вміння планувати свої дії і керуватися цими планами у навчальній діяльності).
2
Пилипенко, Катерина Валентинівна. "Емоційна стійкість як професійно важлива якість майбутнього педагога". Актуальні проблеми психології в закладах освіти 9 (12 грудня 2019): 154–59. http://dx.doi.org/10.31812/psychology.v9i0.3723.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі емоційної стійкості умайбутніх педагогів. Констатовано зростання вимог до особистості йповедінки педагога, до професійної компетенції фахівця в навчанні йвихованні молодого покоління, до емоційно-вольової сфери особистостіпедагога й такої професійно важливої якості як емоційна стійкість.Доведено, що саме на етапі первинної професіоналізації активноформуються професійні інтереси, цінності, навички, а також відбуваєтьсяформування особистісних якостей, як загалих, так і певних якостей, що євластивими й важливими саме для даної фахової спрямованості.Розглянуто різні підходи, щодо визначення емоційної стійкості. У статтіпрезентовано результати емпіричного дослідження емоційної стійкості умайбутніх педагогів.
3
Kotlyar, Lyudmila. "ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ВІДТЕРМІНУВАННЯ ЗАВДАНЬ В КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ". Public Administration and Regional Development, № 7 (7 квітня 2020): 135–57. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.07.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено визначенню сутності відповідальності як психологічного терміну, в процесі управлінської діяльності державних службовців. У результаті аналізу наукових джерел зроблений аналіз проблеми прокрастинації, як відтермінування виконання завдань. Автором статті наголошено на різних підходах до визначення терміну відповідальність. Зокрема відповідальність державних службовців в управлінській діяльності він розглядає як вольову якість розвинутої особистості, яка безпосередньо пов’язана зі свободою вибору в поведінці та є вирішальною у самореалізації й само актуалізації людини. Також на думку автора особистісна відповідальність державних службовців виявляється: в готовності до самовдосконалення; психологічної готовності до діяльності в соціальній сфері; в сформованому професійному мисленні та вмінні самостійно аналізувати конкретну ситуацію; в оцінюванні можливих наслідків за обрані рішення; в сформованих морально-етичних та вольових якостях; в розвиненій самосвідомості як здатності усвідомлювати самого себе, своє «Я», свої потреби, інтереси, цінності, своє буття його сенс, власну поведінку. А також відповідальність розглядається як особлива форма людського існування, спроможність особистості до вибіркового і свідомого впливу на навколишню дійсність з обов'язковим урахуванням всіх можливих наслідків впливу та безумовною готовністю відповідати за ці наслідки.
Зокрема у статті розглянуті актуальні наукові підходи до визначення термінів. Представлена авторська позиція щодо визначення сутності прокрастинації, як процесу добровільного відтермінування виконання важливих завдань, у зв’язку з усвідомленням своєї відповідальності як за здійснені, так і за відкладені управлінські дії та вчинки.
4
Ovodiuk, N. M. "Визначення особливостей перебігу дисциркуляторної енцефалопатії після перенесеного ішемічного інсульту на тлі артеріальної гіпертензії в державних службовців". Клінічна та профілактична медицина 1, № 4 (27 вересня 2018): 42–55. http://dx.doi.org/10.31612/2616-4868.1-4.2018.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – визначити особливості перебігу дисциркуляторної енцефалопатії (ДЕ ІІ ст.) після перенесеного ішемічного інсульту на тлі артеріальної гіпертензії у державних службовців та оцінити якість життя даного контингенту хворих порівняно з пацієнтами з ДЕ ІІ ст. на тлі гіпертонічної хвороби. Оцінити ефективність запропонованої схеми лікування (поєднання малих доз судинного та ноотропного препаратів із комплексом фізіотерапевтичних процедур) в обох групах.
Матеріал і методи. Для проведення дослідження на базі багатопрофільного закладу охорони здоров’я пацієнтів розподілили на дві групи: до основної віднесено тих, хто перенесли ішемічний інсульт на тлі артеріальної гіпертензії, до контрольної – пацієнтів з ДЕ ІІ ст. без перенесеної гострої ішемічної події та на тлі артеріальної гіпертензії. Досліджували клініко-неврологічні та нейропсихологічні показники, показники мозкової гемодинаміки, структурні зміни мозкової тканини.
Результати. В обох групах мали місце рухові, когнітивні та психічно-вольові розлади, але в пацієнтів, які перенесли ішемічний інсульт, ці розлади були вірогідно більше вираженими, ніж у пацієнтів контрольної групи. Доведено, що пацієнти навіть із малим неврологічним дефіцитом мали вірогідно нижчу якість життя. Для лікування хворих обох груп запропоновано схему медикаментозного лікування (ніцерголін і фенібут) у невеликих дозах впродовж 2 місяців) у поєднанні з фізіотерапевтичними заходами. Внаслідок проведеного лікування стан хворих та якість їх життя вірогідно поліпшилися за клінічними та параклінічними показниками.
Висновки Отримані результати дають право пропонувати дану схему для лікування хворих із ДЕ ІІ ст. на тлі артеріальної гіпертензії та після перенесеного інсульту. Використання невеликих доз препаратів дозволяє знизити економічні витрати на лікування.
5
Сиротенко, А. М., А. О. Вітченко, В. І. Осьодло та В. І. Алещенко. "Розвиток військово-гуманітарної вищої освіти в Україні: від усвідомлення пріоритетності до концептуалізації". Наука і оборона, № 4 (4 березня 2021): 46–52. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2020-13-4-46-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено обґрунтуванню концепції розвитку військово-гуманітарної вищої освіти в умовах реформування вищої військової школи, переходу Збройних Сил України на стандарти НАТО.
Аналіз стану порушеної проблеми засвідчив наявність суттєвих недоліків у її теоретико-технологічному розв’язанні, що знижують якість морально-психологічної підготовки курсантів і слухачів ВВНЗ, спричиняють виникнення цілої низки об’єктивних і суб’єктивних чинників, які негативно позначатимуться на ефективності управлінської діяльності майбутніх військових керівників. Таким чином, доведено нагальність концептуалізації вітчизняної військово-гуманітарної вищої освіти, необхідність визначення й розроблення провідних ідей, поглядів, підходів до гуманітаризації освітнього процесу у вищій військовій школі з урахуванням актуальних потреб і перспектив розбудови професійної української армії.
Авторами спроєктовано модель військово-гуманітарної вищої освіти, стисло охарактеризовано її концептуальний, цільовий, змістовий, технологічний і результативний компоненти, єдність і взаємозумовленість яких забезпечує набуття майбутніми військовими керівниками відповідних світоглядних, морально-ціннісних, інтелектуальних, емоційно-вольових, поведінково-праксеологічних якостей. Окрему увагу приділено умовам, що впливають на якість гуманітарної підготовки майбутніх офіцерів.
6
ДУТЧАК, Юрій, та Нікіта ДМИТРИШИН. "ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 22, № 3 (16 січня 2021): 67–78. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v22i3.512.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичному дослідженню основних принципів, що гарантують якість професійної підготовки майбутніх магістрів середньої освіти з фізичної культури. Зазначено, що педагогічні принципи є одними з основних чинників, що забезпечують досягнення запланованих результатів освітнього процесу. Встановлено, що педагогічні принципи можуть поділятися на групи у залежності від певної ознаки. Відзначено, що забезпечення якості професійної підготовки майбутніх магістрів середньої освіти з фізичної культури – це сукупність процедур та діяльності, що відповідають вимогам держави і суспільства та мають за мету гарантування й покращення ефективності надання магістрантам освітніх послуг, які передбачають формування їх професійно орієнтованих знань, вмінь та навичок, навчання фізичних вправ, розвиток фізичних здібностей та виховання морально-вольових якостей. Забезпечення якості професійна підготовка майбутніх магістрів середньої освіти з фізичної культури ґрунтується на групах принципів: загальнодидактичних, організаційних і фізичного виховання. У групі загальнодидактичних принципів виокремлено: принципи актуальності, відкритості, гуманізації, демократизації, доступності, єдності теорії і практики, інформатизації, інтегрованості, креативності, модульності, неперервності, послідовності, фундаментальності. Принципи варіативності, мотивації, проблемності, поєднання колективних та індивідуальних форм навчання, самонавчання входять до групи організаційних принципів. До групи принципів фізичного виховання включено: принципи безперервності, гармонійного розвитку особистості, зв’язку з життєдіяльністю та/або з трудовою діяльністю, доступності та індивідуалізації, оздоровчої спрямованості, систематичності. Охарактеризовані означені принципи, що забезпечують якість професійної підготовки майбутніх магістрів середньої освіти з фізичної культури.
7
Gladoshchuk, Olexandr. "Аналіз готовності учасників освітнього процесу до формування фізкультурно-оздоровчої компетентності в період дистанційного навчання". Physical education, sport and health culture in modern society, № 2(54) (1 липня 2021): 12–18. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-02-12-18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито одну з актуальних проблем підготовки майбутніх висококваліфікованих фахівців техніч- них галузей виробництва, зокрема формування в студентів вищих технічних закладів освіти не лише профе- сійної компетентності, а й фізкультурно-оздоровчої компетентності. Актуальність дослідження зумовлена протиріччям між переходом закладів вищої технічної освіти в режим дистанційного навчання та готовністю учасників освітнього процесу до нових умов. Мета дослідження – визначення готовності учасників освітнього процесу вищого технічного навчального закладу до формування фізкультурно-оздоровчої компетентності в умовах дистанційного навчання. Матеріал і методи дослідження. У ході дослідження використано такі методи: психолого-педагогічне спостереження; анкетування; методи психологічної діагностики; фізіологічні методи; методи рухових тестів. Учасники дослідження. У дослідженні брали участь студенти І та ІІ курсів Дніпровського державного технічного університету (59 чоловік). Результати дослідження. Для вирішення питання формування фізкультурно-оздоровчої компетенції студентів запропоновано впровадження педагогіч- них умов. Реалізація педагогічних умов, які тісно пов’язані з професійно-прикладною фізичною підготовкою, виконувалася за два етапи. Під час реалізації педагогічних умов виховувалися та вдосконалювалися психічні й вольові якості, студенти отримували необхідні знання та навички, формувалися різнобічні професійно важливі сенсорні, розумові, рухові й вольові навички, які повинні забезпечувати високий рівень функціонування та надійності всіх головних органів, систем, психічних процесів організму людини. Обґрунтовано й експеримен- тально перевірено педагогічні умови, які забезпечують ефективність формування фізкультурно-оздоровчої компетентності, ведення здорового способу життя сучасними студентами та орієнтують молодь на якісно активне, позитивно заряджене (здоров’язберігальне) середовище у вищому технічному навчальному закладі. Висновки. Проведене дослідження свідчить, що досягнення позитивного результату з формування професійної фізкультурно-оздоровчої компетентності студентської молоді відбувається за умов, що у вищому технічному навчальному закладі працює збудована схема орієнтування студента на формування індивідуальної й професійної культури (стратегія орієнтування).
8
Потапчук, Тетяна Володимирівна. "САМООСВІТА ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ". Інноватика у вихованні 2, № 13 (15 червня 2021): 63–72. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.349.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що професійна підготовка є складовою безперервної педагогічної освіти. Сутність професійної підготовки майбутнього учителя початкової школи полягає у формуванні системи знань і якостей особистості, мотивації до навчання і самоосвіти та вмінь самостійної організації навчального процесу, оволодінні сукупності складових необхідних для виконання різних функцій подальшої професійної діяльності.З’ясовано, що однією зі складових професійної підготовки майбутнього учителя початкової школи, яка визначає нову якість освіти, є самоосвітня. Слід звернути увагу, що вона є системоутворюючою, оскільки нерозривно поєднує у власному розвитку формування всіх інших складових, будучи не тільки метою, але й засобом ефективного розвитку особистості в процесі професійної освіти. Її специфіка полягає в тому, що в процесі самоосвіти суб’єкт і об’єкт освіти виступають в одній особі. Підкреслено, що на думку науковців вищий рівень фахової підготовки досягається лише тоді, коли вона зорієнтована на творчу діяльність студентів у стінах закладу вищої освіти, що веде до принципових змін їх особистісних і професійних якостей, однак досягти цього можна лише у разі, коли вдасться сформувати потребу майбутніх фахівців у професійному саморозвитку та самовдосконаленні, розвинути здатність до емоційно-вольової саморегуляції, самоорганізації, самоконтролю. Всі ці компоненти є складовими самоосвітньої діяльності.
9
ПАСІЧНИК, ТЕТЯНА. "СТРУКТУРА І ЗМІСТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УСНОГО ПЕРЕКЛАДАЧА ЯК ОСНОВА РОЗРОБКИ МОДЕЛІ ЙОГО МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 271–81. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-271-281.
Повний текст джерелаАнотація:
На сьогоднішній день актуальною є проблема формування професійної компетентності майбутніх викладачів усного перекладу, зокрема їх методичної компетентності. Для визначення структури і змісту методичної компетентності викладача усного перекладу необхідно побудувати робочу модель його професійної компетентності. Аналіз останніх досліджень свідчить, що серед науковців немає єдиного загальноприйнятого визначення змісту та складових цієї компетентності, незважаючи на її ключову роль у методиці викладання перекладу. Тому метою статті є визначення структури і змісту професійної компетентності усного перекладача як основи для розробки моделі його методичної компетентності. Ми розглядаємо професійну компетентність усного перекладача як інтегративну якість фахівця з усного перекладу, яка є динамічним поєднанням когнітивного-діяльнісного та особистісно-рефлексивного компонентів і проявляється в готовності та здатності до успішної реалізації його професійної діяльності та самовдосконалення впродовж життя. Когнітивно-діяльнісний компонент професійної компетентності усного перекладача включає професійні знання, навички, вміння та здатності, що відповідають таким фаховим компетенціям, як міжкультурна, перекладацька та фахово-соціальна. Особистісно-рефлексивний компонент охоплює психофізіологічні, морально-етичні, емоційно-вольові особливості усного перекладача та його здатність до рефлексії. Таким чином, особистісно-рефлексивний компонент включає якості, вміння та здатності, що відповідають фаховій особистісній компетенції. Успішне формування професійної компетентності в майбутніх усних перекладачів залежить значною мірою від рівня їх підготовки, зокрема від сформованості в них методичної компетентності. Перспективою подальших розвідок є розробка робочої моделі структури і змісту методичної компетентності викладача усного перекладу з урахуванням компонентного складу його професійної компетентності. Ключові слова: викладач усного перекладу, професійна компетентність, методична компетентність викладача усного перекладу, професійна компетентність викладача усного перекладу, професійна компетентність усного перекладача.
10
МАЙВАЛДОВА, Олена. "ЗМІСТ ПСИХОФІЗИЧНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ФІТНЕС-ТРЕНЕРІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 316–28. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-316-328.
Повний текст джерелаАнотація:
АНОТАЦІЯ Автором було проведено професіографічний аналіз фітнес-тренера, узагальнено дані науково-методичної літератури щодо вимог роботодавців до фахівців цього профілю, враховано основні результати формуання фахових компетентностей здобувачів за освітньо-професійною програмою “Фізична культура і спорт. Фітнес” Бердянського державного педагогічного університету зі спеціальності 017 Фізична культура і спорт. Фітнес-тренер, який дозволив визначити професіограму фаху “Фітнес-тренер”. Методом порівняння і зіставлення було конкретизовано здібності та якості психофізичної готовності майбутнього фітнес-тренера для успішного здійснення професійної діяльності. У цій роботі проведений ґрунтовний аналіз наукової та методичної літератури щодо визначення та характеристики домінуючих видів діяльності професії “фітнес-тренер”; систематизовано та упорядковано необхідні психомоторні, артистичні, технічні, наукові, організаційно-педагогічні, морально-вольові здібності та загальногромадянські, психофізичні, професійно важливі особистісні якості. Метою статті було скласти професіограму, тобто узагальнити базові тенденції розвитку необхідних загальногромадянських, психофізичних, особистісних та професійно важливих якостей фахівців цієї професії. Перегляд змісту підготовки майбутнього фітнес-тренера в закладах вищої освіти, розширення їх спеціальних професійних якостей та професійних компетенцій дозволить майбутньому фітнес-тренеру досягти психофізичної готовності та може вирішити такі найрізноманітніші завдання: формування в психіці людини нових якостей професіонала; оволодіння нею новими професійно важливими знаннями, уміннями та навичками, які враховують умови професійної підготовки, мету і зміст професійної діяльності; забезпечать можливість ефективно здійснювати не тільки майбутню професійну діяльність, але й оптимально жити. Це, на думку автора, підвищить якість фахової підготовки майбутнього фітнес-тренера, зробить його конкурентоспроможним на ринку фітнес-послуг та ефективно вирішить завдання з оздоровлення населення України. Ключові слова: психофізична готовність, професіограма, види діяльності, здібності, особистісні якості, фітнес-тренер.
Дисертації з теми "Вольова якість"
1
Левицький, Сергій Романович. "Розвиток вольових якостей студентів-спортсменів (на прикладі спортивної спеціалізації футбол)". Магістерська робота, Хмельницький національний університет, 2021. http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/11634.
Повний текст джерелаАнотація:
Кваліфікаційна робота магістра складається з двох розділів. Об’єкт дослідження – заняття у спортивній секції з футболу в закладах вищої освіти. Предмет дослідження – розвиток вольових якостей студентів-футболістів.
У роботі розглядаються питання, присвяченні ролі та значенню вольової сфери у спортивній діяльності, зокрема у студентів-футболістів.
Проаналізовано: види вольових якостей, способи і методи діагностики вольової сфери, зокрема студентів-футболістів. Визначено стан розвитку вольових якостей студентів-футболістів.
Запропоновано поради і рекомендації щодо розвитку і удосконалення вольових якостей студентів-футболістів в умовах закладу вищої освіти.