Добірка наукової літератури з теми "Водний шлях"

Розвиток внутрішнього водного транспорту до 2030 р. передбачає його побудову на ґрунтовній політичній стратегії, яка підтримується достатніми та ефективними інструментами реалізації – координацією, інвестиціями, законодавством. Із аналізу результатів зарубіжних досліджень, зокрема права придунайських країн, випливає необхідність подальшої розробки поняття внутрішнього водного шляху та його нормативного вираження як важливої складової розвитку водного транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних” на українську частину річки Дунай (від міста Рені до міста Вилкове, а також каналу Дунай–Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське) поширено статус внутрішнього водного морського шляху, що увійшло у протиріччя з Європейською угодою про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення. Зазначена невідповідність є наслідком недостатнього наукового та законодавчого визначення поняття внутрішнього водного шляху. Термін “внутрішній водний шлях” використовувався у працях дореволюційного вченого П. Казанського, у працях сучасників, таких як А. Кулько, А. Єфіменко, Г. Самойленко, Є. Самойленко, однак без його аналізу, поза зазначеним контекстом і без порівняння із правом придунайських країн – Румунії, Молдови, Німеччини. Метою статті є порівняльний аналіз поняття водного шляху у праві внутрішнього судноплавства за матеріалами України та окремих придунайських країн, вивчення практики його застосування та питань вдосконалення у контексті економічної ситуації. Це дасть змогу сформулювати висновки щодо поняття внутрішнього вод-ного шляху та пропозиції для його вдосконалення. Частка вантажів, що перевозяться внутрішніми водними шляхами, у структурі перевезень всіма видами транспорту в Україні досягає близько 1 %, тоді як у Європейському Союзі вона становить 7 %, у Німеччині – 12 %, у Румунії – 22 %. Існування у Німеччині численних джерел – ґрунтовних законів і великих за обсягом коментарів, монографій та написаних за матеріалами судових справ наукових статей відкриває перспективу запозичення позитивного досвіду визначення основних понять права внутрішнього судноплавства. Порівняльний розгляд поняття “внутрішній водний шлях” виявив існування факторів, які не сприяють його науковому та законодавчому визначенню, зростанню показників внутрішнього судноплавства. Вони розмивають межу між правом внутрішнього судноплавства та морським правом і реальну питому вагу перевезень, які здійснюються окремими видами транспорту. Україна, Молдова і Румунія як учасники низки багатосторонніх і двосторонніх міжнародних конвенцій, договорів, програм мають широкі можливості спільної розробки єдиного підходу і критеріїв щодо визначення поняття внутрішнього водного шляху.

У статті здійснюється аналіз та надається оцінка можливостей для українських внутрішніх водних шляхів, які виникають під час об’єднання Чорного й Балтійського морів міжнародним водним шляхом (МВШ Е-40). В роботі вперше науково запропоновано об’єднати Чорне й Балтійське моря з позицій взаємодії транспортних коридорів «шовкового шляху» в координатах Захід – Схід та Південь – Північ при реалізації проекту «Шовковий шлях». Звернута увага на проблемах України при реалізації проектів щодо «Шовкового шляху». Виявлено, що втраченою перспективою України є пряма участь в проекті «сухопутного шляху з ЄС в Китай» й акцентовано увагу на тому, що транспортна система України залишається не інтегрованою з транс’європейською транспортною системою для забезпечення єдиного перевізного процесу. Розкрито сутність транспортного коридору МВШ Е-40. Виявлені вигоди й можливості для України в цілому й водних шляхів зокрема від участі як транспортно-логістичного вузла в проекті Е-40. Аргументовано, що економічну вигоду від участі в зазначених проектах Україна отримали б не тільки від торгівлі: сам факт присутності у "Новому шовковому шляху" представляє собою потужний поштовх до розвитку інфраструктури, коли в транспортну систему та інфраструктуру країн-учасників інвестуються кошти на суму в десятки мільярдів доларів. Здійснено системний аналіз ініціативи «Один пояс – один шлях» шляхом обробки наукового матеріалу в сфері «Шовковий шлях» і доведено, що ініціатива «Один пояс – Один шлях» потребує не лише ідеолого-практичного інтересу, а й нормативного закріплення задля майбутньої реалізації ініціатив щодо об’єднання транспортних коридорів й безперечної спільної транспортної інфраструктури й послуг. Вперше запропоновано створити закон про об’єднання Чорного й Балтійського морів та розроблено науково-теоретико-практичне підґрунтя для прийняття цього профільного зако-

Розвиток вітчизняної системи водного транспорту та її інфраструктури у сучасних умовах розвитку економіки України характеризуються посиленням інтеграційних процесів у світову економічну систему, що здатна забезпечити підвищення інвестиційної привабливості країни через нарощення транспортних потоків, конкурентоспроможності, скорочення термінів доставки вантажів тощо та матиме мультиплікативний ефект і на інші сфери економічної діяльності. Тому роботу направлено на визначення передумов реалізації конкурентних переваг водного транспорту України. На основі аналізу перевезень вантажів за видами транспорту встановлено кардинальний перерозподіл структури перевезень вантажів у сторону залізничних. Частина вантажних перевезень здійснюється водним транспортом України, враховуючи перевезення морським та річковим видами транспорту. На відміну від країн Європейського союзу, в Україні внутрішніми водними шляхами вантажі, зокрема будівельні, різна руда, хлібні види вантажів, різні метали тощо, транспортуються переважно каботажними перевезеннями. В низці країн Європейського союзу, зокрема у Нідерландах, Німеччині і Бельгії, спостерігається виразна взаємозалежність між обсягами перевезення вантажів та промисловістю, яка формує переважну вантажну базу. Внутрішні водні шляхи Європи типізовані, на яких використовуються уніфіковані баржі, вантажопідйомність яких залежить від глибини. Масштабне використання потенціалу внутрішніх водних шляхів Європи враховує високі показників екологічної стійкості та енергоефективності, підтримуючи безпеку клімату та навколишнього середовища. Морська транспортна система України представлена 13 морськими портами, проте рівень їхньої завантаженості знаходиться нижче 50% значення у той час, коли відбувається розвиток трансконтинентальних морських маршрутів із великою кількістю інтеграційних точок на своєму шляху. Країнами Європи, що мають вихід к морю, зокрема Нідерланди, Італія, Іспанія, Об’єднане Королівство, забезпечується переважний вантажопотік. Тому для участі морських портів України у реалізації перевезень транс’європейськими та трансконтинентальними маршрутами першочерговим завданням виступає підвищення конкурентоспроможності через вирішення проблем не тільки заходу до портів великогабаритних суден, а й шляхом вирішення врегулювання нормативно-правового, технологічно-інформаційного та економіко-екологічного забезпечення, зокрема за допомогою впровадження концепції «розумного порту», яка є головним трендом в трансформації та цифровізації портів світу та передбачає об'єднання всіх учасників глобального ланцюга поставок у єдину взаємопов’язану мережу на основі цифрової платформи із тестуванням штучного інтелекту.

Стаття присвячена аналізу образів водної стихії в романі В. Ґолдінґа «Спадкоємці». Вказано на жанрову своєрідність твору, яка ґрунтується на досягненні гармонійного балансу фабульного й ідейного рівнів притчі, де на рівні фабули роман являє собою трагічну історію про знищення групи неандертальців, а на глибинному філософському рівні втілює ідею діалектики прогресу, за який людству доводиться розплачуватися моральними втратами. З’ясовано, що образ води, як один із найпоширеніших архетипних об’єктів словесно-художньої творчості, набуває особливої ваги у творах притчового та міфологічного характеру, де імпліцитно реалізується вся множина його символічних значень. У статті проаналізовано символічні образи снігу, криги, талої води, озера, болота, ріки, водоспаду і сліз, що репрезентують водну стихію в романі «Спадкоємці». Доведено, що ситуація зміни епох символічно позначається в тексті роману зміною пір року, приходом весни, таненням льоду і снігу. Визначено, що вода символізує народження нової епохи, а лід – того світу, що залишається позаду, застиглих, нерозвинутих потенцій людства і людської свідомості. Дане символічне навантаження образу дозволило тлумачити жах, який у неандертальців викликає вода, як страх перед майбутнім, чужим їм новим часом. Доведено, що образ ріки в тексті роману співвідноситься з міфологічними образами «кордону», «світового шляху», «стрижня всесвіту», а також набуває семантики «ріки мертвих». Охарактеризовано образ водоспаду в його зв’язку з образами «нових людей» та біблійним міфом про гріхопадіння та Втрачений рай. Доведено, що в романі «Спадкоємці» символіка водної стихії має амбівалентний характер. Вода виступає силою водночас життєдайною і смертоносною, рятівною і ворожою, постійно змінює свій стан – від свіжої і прозорої до каламутної, темної, брудної. Дослідження показало, що символіка образів водної стихії в романі «Спадкоємці» формується на основі поєднання архетипних, міфологічних та індивідуально-авторських уявлень і дозволяє розкрити додаткові зв’язки і значення, імпліцитно закладені в тексті твору.

В даній роботі, на основі матеріалів Деснянського басейнового управління водних ресурсів Держводагенства України та Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації був проведений аналіз моніторингу водокористування та водовідведення в Чернігівській області за 30 років, побудований графік водокористування та водовідведення, який показав динаміку змін в цій галузі. Також були визначені основні речовини забруднювачі та підприємства, які скидають забруднені стоки у відкриті водойми. Запропоновані шляхи поліпшення екологічного стану водних ресурсів Чернігівського регіону.

Уперше проведені геоботанічні дослідження водної та прибережно-водної рослинності на окремих ділянках річки Стиру. Встановлено, що видовий склад гідрофільної флори на різних ділянках річки відрізняється, проте є окремі види, які характерні тільки для певної досліджуваної території. За результатами проведених польових досліджень у складі виділених таксонів описано 125 видів вищих судинних рослин із 75 родів та 38 родин. У видовому складі найпоширеніші 7 родин: Poaceae (11 видів), Potamogetonaceae (10 видів), Asteraceae (9 видів), Cyperaceae (8 видів), Polygonaceae (8 видів), Ranunculaceae (6 видів), Saliсaceace (6 видів). Зазначені види цих родин становлять 46,4 %. Серед визначених родів домінантними є: Potamogeton (9 видів), Salix (6 видів), Juncus, Rumex і Carex (по 5 видів). 6,4 % (8 видів) – адвентивні рослини: Acorus calamus, Bidens frondosa, Echinocystis lobata, Elodea canadensis, Juncus tenuis, Salix fragilis, Xanthium albinum, Zizania latifolia, решта представляють аборигенну флору Рівненської області. Встановлено, що в екосистемі річки простежується тенденція до посилення трансформаційних процесів. У чотирьох створах нижньої течії гідрофільна флора виявилась біднішою. Проте особливо багатою різноманітністю видового складу нижньої течії виділяється ділянка між селищем міського типу Зарічним та селом Іванчицями. У результаті ценопопуляційних досліджень окремих ділянок річки отримані дані, що визначають стан популяцій 6 раритетних видів: Pulicaria vulgaris, Hippuris vulgaris, Batrachium rionii, Nymphaea candida (стариця); Batrachium circinatum (село Вербень); Potamogeton gramineus (село Іванчиці). Уперше на Рівненщині знайдений сильновразливий вид Batrachium rionii, який віднесений до Червоного списку водних макрофітів України. Найрізноманітнішою визначена ділянка, де річка утворює старицю. Порівняльний аналіз різних ділянок річки дає можливість оцінити гідрофільну флору, розробити оптимальні шляхи охорони рідкісних і типових рослин та їх угруповань.

Мета. Дослідити фактичний стан процесу форму-вання якості води на Інгулецькій зрошувальній системішляхом здійснення промивок річки Інгулець за останні10 років (2011–2020 роки), визначити наявні проблемита шляхи їх вирішення. Методи. Системний підхіді системний аналіз даних, узагальнення, порівняння,зворотний зв’язок, польові та лабораторні дослідження.Результати. Із 2011 року дотепер на Інгулецькій зро-шувальній системі застосовується варіант формуванняякості води «Промивка зверху на весь поливний період»:задовільна для зрошення якість води формуєтьсяу джерелі зрошення – річці Інгулець шляхом здійсненняпостійних попусків води з Карачунівського водосховищаіз квітня по серпень витратами 20,0–9,0 м3/с загальнимобсягом не менш ніж 120 млн м3. Виконано дослідженняфактичного виконання реґламентів промивання руслай екологічного оздоровлення річки Інгулець та дослі-дження якості води за вмістом хлоридів по гідропостуАндріївка. У результаті досліджень визначено відсотокдіб, у які вміст хлоридів у воді річки Інгулець перевищу-вав значення 350, 400, 450, 500 мг/дм3 (з урахуваннямтермінів початку та закінчення промивок та з урахуван-ням термінів добігання води). Відсоткове середньо-річне співвідношення діб, у які якість води за вмістомхлоридів перевищує 350 мг/дм3, у 2018–2020 рокистановить 68,71%, у 2011–2017 роки – 17,37%; вище400 мг/дм3 – відповідно 33,28 та 2,86%; вище450 мг/дм3 – відповідно 20,47 та 0,88%; вище 500 мг/дм3 –відповідно 14,38 та 0,55%. Висновки. Дослідженнямидоведено, що у 2018–2020 роках спостерігається зна-чне погіршення якості води річки Інгулець, отже, і зро-шувальної води в Інгулецькому магістральному каналі,порівняно із 2011–2017 роками, що може призвести донегативного впливу на сільськогосподарські культурий активувати процеси деградації ґрунтів. Головною при-чиною є неповне дотримання Реґламенту промиваннярусла та екологічного оздоровлення річки Інгулець,а саме зменшення витрат попусків промивної водиз Карачунівського водосховища та пуск у роботу Головноїнасосної станції до моменту досягнення нормативноїякості води в річці Інгулець (2020 рік). Рекомендованонадалі обов’язково фіксувати в Реґламенті граничнуконцентрацію хлоридів у воді річки Інгулець (350 мг/дм3) упродовж усього поливного періоду та чітко визначатиреальний дієвий механізм дотримання та контролюза дотриманням зазначеної вимоги. Шляхами подаль-ших досліджень є більш повне дослідження зв’язкуміж наповненням балки Свистунова шахтними водамита якістю води в річці Інгулець. Необхідні також ство-рення експертної системи й організація цільового моні-торингу формування відповідної якості води в річціІнгулець та в магістральному каналі Інгулецької зрошу-вальної системи.

Правила поведінки, закріплені в ст. 250 КК України, мають бути досконалими та достатньо зрозумілими для осіб, які застосовують цю статтю в своїй практичній діяльності. Разом з тим, практика свідчить про невисоку ефективність цієї кримінально-правової норми, оскільки проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250 КК) жодного разу не виявлялися і не обліковувалися. Це зв’язано з високим рівнем латентності цих кримінальних правопорушень, пасивністю правоохоронних органів, а також недоліками в регулюванні відносин, що стосуються цієї сфери. Це також зумовлено відсутністю чітких критеріїв, які дозволяли б розуміти ознаки складу цього кримінального правопорушення. Усе це вимагає теоретичного осмислення цієї проблеми та формулювання нової редакції ст. 250 КК України. Метою статті є формулювання, на підставі дослідження об’єктивної сторони, предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 250 КК України, компаративістського аналізу діяння проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів за законодавством України і аналогічних злочинів за кримінальним законодавством деяких зарубіжних держав, нової редакції ст. 250 КК України. Наукова новизна полягає в тому, що в сучасний період розвитку України законодавство про кримінальну відповідальність має тенденцію до сприйняття антропоцентричної ідеології права, тому виникає необхідність дослідити, з використанням гуманістичного виміру, теоретичні питання кримінально-правової заборони, передбаченої ст. 250 КК, та запропонувати шляхи її вдосконалення. Висновки. У статті, на підставі проведеного дослідження з використанням антропоцентричної ідеології права, сформульовано ст. 250 КК України в такій редакції: «Ст. 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони водних біологічних ресурсів. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони водних біологічних ресурсів (рибних запасів або диких водних тварин, або кормових запасів), якщо це створило загрозу знищення або пошкодження таких ресурсів у рибогосподарських водних об’єктах, карається… Ті самі дії, якщо вони призвели до знищення або пошкодження водних біологічних ресурсів (рибних запасів або диких водних тварин, або кормових запасів), або вчинені службовою особою з використанням влади або службового становища, – караються…».

У статті розглядаються питання реклеймінгу як одного з інструментів підвищення енергоефективності України. Представлені статистичні показники щодо енергоємності ВВП за період 2010-2018 років та витрати електроенергії у системах водовідведення по областям за 2018 рік. Виділено структуру середньозваженного тарифу на централізоване водовідведення, де було виокремленнл витрати електроенергії на очищення 1 куб. м стічних вод. Було представленно задачі стратегії низьковуглецевого розвитку України у частині удосконалення поводження із стічними водами та шляхи вирішення поставлених задач. У статті розглянуто сучасний стан в Україні у сфері водовідведення. Виділено застосування фінансово-економічних механізмів для поліпшення ситуації із забрудненням водних об’єктів стічними водами. Приділено увагу механізмам фінансування енергоефективних заходів, які пов’язані із запровадженням механізму реклеймінгу. Запропоновано використання механізмів публічного приватного партнерство та енергосервісного контракту для запровадження ефективного енергозбереження. Було представлено переваги даних механізмів у контексті запровадження реклеймінгу водних ресурсів. Визначено критерії ефективного впровадження реклеймінгу, що сприятиме підвищенню енергоефективності.

Мета дослідження полягає в аналітичній оцінці сучасного стану та напрямів розвитку українського ринку риби й морепродуктів і визначенні як негативних, так і позитивних тенденцій його функціонування. Методи дослідження. Загальною методологічною основою дослідження стали наукові напрацювання вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері виробництва та споживання риби та морепродуктів в Україні. Зважаючи на динамічність ринку та постійне оновлення інформації, автори статті зосередили свою увагу на аналізі матеріалів наукових фахових видань та інтернет-джерел, які відображають дані статистики, думки спеціалістів, аналітиків та експертів рибовидобувної галузі України. У роботі було використано такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, як логічне узагальнення, системний підхід та теоретичний пошук, основані на збиранні та обробці формалізованих даних звітності. Результати. У статті проведено аналіз стану та перспективи розвитку українського ринку риби та морепродуктів. Визначено основні проблеми функціонування рибної галузі України та сучасний стан її розвитку. Розглянуто тенденції споживання риби та морепродуктів в Україні. У ході проведення досліджень були визначені проблемні аспекти забезпечення населення рибою та морепродуктами, виловленими в акваторії України. На основі результатів дослідження запропоновано шляхи перспективних напрямів розвитку рибної галузі з метою забезпечення населення харчовими продуктами з повноцінним білковим складом. В Україні склалася негативна тенденція у загальній динаміці розвитку ринку рибопродуктів. Сировинна база природних водних ресурсів України вичерпується рік від року, загальний обсяг внутрішнього видобутку водних ресурсів забезпечує лише 30% внутрішнього попиту, тому Україна змушена нарощувати обсяги імпорту риби та морепродуктів. Ситуація ускладнюється «тіньовою» складовою ринку, недостатньою увагою та реакцією відповідних органів контролю щодо порушень у рибовидобуванні та митному контролі імпортованої продукції. Виходом з ситуації є комплекс мір: розвиток власної аквакультури, впровадження інноваційних технологій переробки риби та морепродуктів, позитивні зрушення у роботі державних органів з дерегуляції та детінізації рибної галузі, налагоджуванні фінансової допомоги фермерським господарствам аквакультури. Практична значимість. запропоновано шляхи перспективних напрямів покращення тенденцій рибної галузі України. Аналіз ситуації, яка склалася на українському ринку риби та морепродуктів допоможе зосередитися на причинах, наслідком яких може бути традиційно сформоване недостатнє споживання водних біоресурсів населенням України.

Дисертація присвячена проблемам міжнародно-правової регламентації судноплавства по міжнародних ріках. У роботі визначається поняття міжнародної ріки та його співвідношення із суміжними категоріями міжнародного права, характеризуються критерії міжнародної ріки, розкривається юридична природа права річкового проходу, досліджується типова структура міжнародно-правового режиму річкового судноплавства. Детально аналізується механізм міжнародно- правового регулювання навігаційного використання міжнародних рік. Розкриваються сутність і специфічні риси віденської та барселонської конфігурацій міжнародного річкового права. На їх основі систематизується договірна практика держав, спрямована на регламентацію річкового судноплавства. Висвітлюються підходи до імплементації механізму міжнародно-правового регулювання навігації на міжнародних ріках. Обґрунтовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинних міжнародних угод, а також прийняття нових конвенцій в даній сфері.
Диссертация посвящена проблемам международно-правовой регламентации судоходства по международным рекам. В работе определяется понятие международной реки и его соотношение со смежными категориями международного права: судоходным водным путем международного значения, водным путем международного значения, международным водным путем, международным водотоком, трансграничным водотоком, трансграничными водами (водными объектами), разделенными водными ресурсами, международным речным бассейном, международным водосборным (гидрологическим) бассейном. Характеризуются транспортный, географический, правовой, политический, территориальный критерии международной реки. Раскрывается юридическая природа права речного прохода путем анализа природно-правовой концепции, концепции сервитута, общности интересов, кондоминиума, договорного обязательства, особых территориальных режимов и ограниченного территориального суверенитета. Исследуется типовая структура международно- правового режима речного судоходства. 19 На основе сочетания историко-правового и сравнительного методов исследования проведен обстоятельный анализ процессов зарождения и формирования международно-правового режима судоходства по международным рекам. Доказано, что международно-правовая регламентация речной навигации имеет четко выраженную договорную природу, дополненную международными обычаями, решениями международных судов и арбитражей, а также актами наднациональных объединений приречных стран, вовлеченных в интеграционные процессы. Обоснованно поступательное развитие международного речного права в обозначенной области благодаря фундаментальным биполярным тенденциям, представленным в венской и барселонской конфигурациях. Определена сущность и особенности обеих конфигураций. Их отличительные черты положены в основу ключевых моделей имплементации механизма международно-правового регулирования навигационного использования международных рек, что предусматривает принятие прибрежными странами на межгосударственном и внутригосударственном уровнях различных взаимосогласованных мероприятий, направленных на юридическое обеспечение права прохода иностранных судов по материковой акватории. Указывается на тот факт, что международно-правовой режим навигации по международным рекам, протекающим по территории Украины, основывается на двух типах межгосударственного регулирования: конвенционной регламентации речного прохода (по Дунаю), которая соответствует венской конфигурации, и соглашениях о судоходстве по (другим) внутренним водным путям. Спецификой последних является то, что на их основании вводится не столько единый режим навигационного использования международных рек как целостных и неделимых трансграничных водных ресурсов, столько нормативно-индивидуализированный порядок плавания судов стран-участниц этих договоренностей в пределах любых их суверенных акваторий (национальных рек и каналов, определенных участков международных рек и т. д.). Данное обстоятельство дало возможность утверждать о автономно-договорном статусе водных путей, которые стали объектом подобного регулятивного воздействия со стороны субъектов международного права. Осуществлен анализ возможных форм имплементации норм международного речного права в национальное законодательство Украины и определены ее наиболее актуальные направления, а именно: модернизация режима дунайского судоходства в связи с введением Украиной в эксплуатацию альтернативного судового хода через устье Быстрое, введение единого режима международного судоходства по Днепру путем принятия соответствующей конвенции по аналогии с существующим режимом навигации по Дунаю. Проект Конвенции о судоходстве по Днепру представлен в приложении к диссертации.
The paper is devoted to the problem of international regulation of river navigation. Term of international river and its correlation with adjacent categories of international law, criteria of international rivers, legal nature of the right of river passage, typical structure of the international regime of river navigation are studied. The mechanism of international regulation of river navigation is analyzed in detail. The essence and specific features of Vienna and Barcelona configurations of international river law are discovered. On their basis treaty practice of the states about river navigation regulation is systematized. The implementation of international regulation mechanism of river navigation is explored. It is grounded the propositions concerning changes and amendments to some current international treaties as well as the adoption of new conventions in this area.

Матейчук, А. М. Шляхи вирішення проблеми забруднення водних ресурсів : магістерська робота : 05 Соціальні та поведінкові науки / А. М. Матейчук; керівник роботи Мініна О. В; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра теоретичної та прикладної економіки. – Чернігів, 2019. – 56 с.
Метою даного дослідження є виявлення й вивчення проблеми забруднення водних ресурсів України та пошук шляхів їх вирішення. Досягнення поставленої мети обумовлює необхідність розв’язання таких завдань: - Дати загальну характеристику водних ресурсів України; - Проаналізувати фактичний стан водних ресурсів України; - Дослідити екологічні проблеми водних ресурсів. Об’ектом дослідження є суспільно-економічні процеси, що обумовлюють особливості й проблеми використання водних ресурсів. Предметом дослідження є теоретико-методичні підходи та практичні рекомендації з формування і реалізації раціонального й безпечного використання водних ресурсів задля вирішення проблемиїхнього забруднення.

Майборода, С. О. Проблеми сталого розвитку водних ресурсів України та шляхи їх вирішення : магістерська робота : 05 Соціальні та поведінкові науки / С. О. Майборода; керівник роботи Шадура-Никипорець Н. Т. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра теоретичної та прикладної економіки. – Чернігів, 2019. – 118 с.
Предметом дослідження ВКР є теоретико-методичні основи та практичні рекомендації щодо ефективного використання та відтворення водних ресурсів регіону. Об’ектом дослідження виступає процес використання та відтворення водних ресурсів у водогосподарському комплексі України в умовах ринкової системи господарювання. Мета дипломної роботи полягає в розробці науково обгрунтованих підходів до удосконалення організації використання, відтворення й охорони водних ресурсів України на засадах збалансованого розвитку території. Основні завдання роботи: 1. Зменшити обсяги скидання неочищених стічних вод, насамперед з використанням інноваційних технологій водоочищення на державному та індивідуальному рівнях. 2. Підвищити ефективність водокористування. 3. Забезпечити впровадження інтегрованого управління водними ресурсами. 4. Скоротити забруднення морського середовища. 5. Забезпечити стале використання і захист морських та прибережних екосистем, підвищення їх стійкості та відновлення на основі інноваційних технологій. 6. Запровадити ефективне регулювання видобутку морських біоресурсів.

Юрченко, М. С. Проблеми сталого управління водними ресурсами України та шляхи їх вирішення : випускна кваліфікаційна робота : 051 "Економіка, Економіка довкілля і природних ресурсів" / М. С. Юрченко ; керівник роботи Н. Т. Шадура-Никипорець ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра теоретичної та прикладної економіки. – Чернігів, 2021. – 80 с.
Об’єктом дослідження є процес сталого управління розвитком водного господарства України. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти сталого розвитку водного господарства України. Метою роботи є дослідження сучасного стану водного господарства України, виявлення існуючих проблем та пошук шляхів їх вирішення. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань, а саме: - розглянути поняття, склад та особливості використання водних ресурсів; - визначити основи концепції сталого управління водними ресурсами; - зробити аналіз інституційного середовища управління водними ресурсами України; - охарактеризувати поточний стан водних ресурсів України; - дослідити динаміку екологічних характеристик використання водних ресурсів України; - розглянути регіональні особливості водокористування України; - описати екологічні проблеми сталого управління водними ресурсами України; - визначити шляхи та заходи розв’язання сучасних екологічних проблем сталого управління водними ресурсами України. За результатами дослідження сформовані висновки щодо теоретико- методичних засад раціонального використання та відтворення водного господарства, запропоновані заходи для покращення користування водними ресурсами. Одержані результати можуть бути використані при удосконаленні процесу використання та відтворення водних ресурсів.
The object of research is the process of sustainable management of water management in Ukraine. The subject of research is theoretical, methodological and practical aspects of sustainable development of water management in Ukraine. The purpose of this work is to study the current state of water management in Ukraine, identify existing problems and find ways to solve them. Achieving this goal necessitated the solution of such tasks, namely: - consider the concept, composition and features of water resources; - to determine the basics of the concept of sustainable water resources management; - to make an analysis of the institutional environment of water resources management of Ukraine; - to characterize the current state of water resources of Ukraine; - to study the dynamics of ecological characteristics of the use of water resources of Ukraine; - to consider regional features of water use of Ukraine; - describe the environmental problems of sustainable water management of Ukraine; - to identify ways and measures to solve modern environmental problems of sustainable water resources management in Ukraine. According to the results of the study, conclusions were formed on the theoretical and methodological principles of rational use and reproduction of water management, proposed measures to improve the use of water resources. The obtained results can be used to improve the process of use and reproduction of water resources.

У сучасному світі великих швидкостей і цифрових технологій дуже гостро стоїть питання збереження активного способу життя та здоров’я. У зв’язку з цим окрему нішу зайняли інструменти digital health, в тому числі мобільні додатки для управління та контролю стану організму людини. Сфера digital health активно розвивається, створюючи нові та вдосконалюючи свої продукти, впроваджуються цифрові інновації в клінічну практику і повсякденне життя.

1. M. Janjevic, A. Ndiaye (2014). Inland Waterways Transport For City Logistics: A Review Of Experiences And The Role Of Local Public Authorities. WIT Transactions on The Built Environment, №138, p. 279–290. Available at: https://doi.org/10.2495/UT140241 (Date of appeal: 09.03.2021). 2. Directorate-General for Mobility and Transport (2011). White paper on transport. Roadmap to a single European transport area: towards a competitive and resource efficient transport system, Office of the Official Publications of the European Union, Luxembourg, 32 p. Available at: https://doi.org/10.2832/30955. (Date of appeal: 09.03.2021). 3. D. Diziain, E. Taniguchi, L. Dablanc (2014). Urban Logistics by Rail and Waterways in France and Japan. Procedia - Social and Behavioral Sciences, №125, p. 159-170. Available at: https://doi.org/10.1016/j.sbspro.2014.01.1464. (Date of appeal: 09.03.2021). 4. Roosmale Nepveu, M. J. (2020). Implementing urban waterway transport as a sustainable freight transport solution: A case study for the city of Amsterdam. Available at: http://resolver.tudelft.nl/uuid:bb6a74ab-81e3-4cb8-808f-a87617ca9a2f (Date of appeal: 09.03.2021).
Effective organization of urban logistics is extremely important in terms of the constant growth of the population of cities. The existing infrastructure does not always cope with increasing traffic. As a result, there are problems with road congestions and the entrance of freight transport in many cities around the world. At the same time, inland waterways transport is not considered a suitable and obvious mode. However, it provides exceptional benefits in the handling of smaller deliveries within the network of city waterways, like opportunities for intermodal integration or being environmentally friendly.
Ефективна організація міської логістики надзвичайно важлива з точки зору постійного зростання населення міст. Існуюча інфраструктура не завжди справляється зі збільшенням трафіку. Як результат, у багатьох містах світу є проблеми із заторами на дорогах та в’їздом вантажного транспорту. У той же час транспорт на внутрішніх водних шляхах не вважається придатним і очевидним видом. Однак це забезпечує виняткові переваги при обробці менших поставок у мережі міських водних шляхів, таких як можливості інтермодальної інтеграції або екологічність.

В статі, на прикладі одного із окремих підрозділів бригади спеціального призначення, яка вела бойові дії у Афганістані, розкривається штатна структура, головні завдання, район розташування, особливості виконання службових обов’язків окремого загину спеціального призначення. Описуються умові, фактори та особливості проведення логістичного забезпечення бойових дій підрозділів загону. Приводяться норми утримання боєприпасів, продовольства та води на кожного військовослужбовця. Наведені в статті приклади практичного супроводження військових колон з матеріальними засобами від ураження диверсійними групами, підрозділами спеціального призначення в районах з горно-пустельною місцевістю, розкривають особливості та надають досвід логістичного забезпечення військ в умовах активної фази бойових дій [1-7]. Інформується про результативність бойових дій загонів 15 бригади спеціального призначення за три роки війни. Висвітлені проблеми з організації логістичного забезпечення під час проведення операцій міжнародних сил сприяння безпеці (ISEF) в Афганістані на початку військової компанії та проаналізовані шляхи подолання.