Добірка наукової літератури з теми "Виховання полікультурне"

У статті розкрито сутність і особливості полікультурного виховання дітей дошкільного віку в умовах сучасного світу; визначені задачі, що постають перед полікультурним вихованням; обґрунтовано завдання виховання духовності та високих моральних почуттів дошкільника на заняттях з іноземної мови. Проведено аналіз понять «духовність» і «полікультурне виховання». Розкрито шляхи виховання духовності дітей дошкільного віку. Показано, що духовність, людяність, толерантність, товариськість, повага до людей різних національностей та інші високоморальні якості не передаються у спадок, а їх потрібно виховувати у кожному поколінні починаючи з дошкільного віку. Виховання розуміється як процес духовної взаємодії закладу дошкільної освіти, родини і дитини, як глибоке спілкування педагога з вихованцем у процесі ігрової діяльності на заняттях з іноземної мови. Знайомство дошкільників з різноманітністю культур, можливість їх самореалізації в полікультурному світі при збереженні взаємозв’язку з рідною мовою, традиціями та культурою сприяє, на наш погляд, безконфліктній ідентифікації особистості у багатокультурному суспільстві та їх інтеграції до полікультурного світового простору. Полікультурна спрямованість іншомовного спілкування дошкільників на заняттях з іноземної мови стає невід’ємним фактором формування толерантної свідомості та високоморальних людських якостей. Метою статті є розкриття проблеми полікультурного виховання дітей дошкільного віку у сучасних умовах розвитку полікультурного суспільства.

У статті представлено аналіз сучасних підходів до таких понять, як полікультурність, мультикультурна освіта, полікультурне виховання, полікультурна освіта, національна свідомість. Проблеми полікультурного виховання молоді, формування людської та національної самосвідомості, громадянської позиції, активного й відповідального ставлення до життя є одними з пріоритетних у процесі гуманізації людського суспільства. Полікультурне виховання – це процес входження людини в Іншу культуру, занурення в культурну своєрідність через розвиток особистої культури. У ньому відбивається різноманітність світу, воно допомагає зрозуміти його багатогранно-складну картину, а значить, сприяє адекватному сприйняттю молоддю мінливих умов життя. Полікультурне виховання допомагає адаптації як різних культурних груп, так, власне, і кожної окремої людини, включеної у взаємодію та спілкування. Воно орієнтоване на виховання таких якостей особистості, які б сприяли розвитку здатності долати конфліктність, засновану на відмінностях. Таким чином, полікультурне виховання являє собою адекватну відповідь педагогіки на такі явища сучасного світу, як процеси інтеграції та глобалізації більшості сфер життєдіяльності людини, зростання міжетнічної напруги та конфліктів, поширення деструктивної агресії в міжособистісних стосунках. Національна самосвідомість – це різновид свідомості соціальної спільноти, заснованої на уявленнях про соціальні цінності і норми, які визначають належність особистості до нації, етнічної спільності. Яскравим прикладом такого зростання є факт, що кількість народів в Україні. Полікультурна освіта – це залучення до етнічної, загальнонаціональної та світової культури, формування вміння і готовності жити в багатокультурному поліетнічному середовищі; формує відкритість особистості до розуміння і вивчення інших ціннісних основ, формує індивіда, що зберігає свою соціально-культурну ідентичність і прагне до розуміння інших культур. Мультикультурна освіта - це збереження і розвиток різноманіття культурних цінностей, норм, зразків і форм діяльності, що існують в даному суспільстві.

У статті висвітлено теоретичні основи виховання полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов. Обґрунтовано значення педагогічних умов, які у створеному полікультурному та полілінгвальному середовищі закладу вищої освіти забезпечують формування полікультурної особистості викладача іноземних мов на основі соціокультурної ідентифікації особистості, освоєння студентами системи знань, понять і уявлень про полікультурність, полікультурне середовище, розвиток навичок соціального спілкування і позитивного ставлення до різноманіття культур. Обґрунтовано комплекс педагогічних умов, що сприяють вихованню полікультурності майбутніх викладачів іноземних мов: побудова процесу навчання іноземним мовам на принципі інтеграції навчальних дисциплін з наявністю полікультурного компонента у відповідності із завданнями і основними компонентами полікультурності; застосування інтерактивних технологій для формування соціокультурної і полікультурної компетенції, яка передбачає білінгвізм, полілінгвізм (дидактичні умови); створення полікультурного освітнього середовища ЗВО; діалогічна взаємодія в процесі соціокультурної діяльності (виховні); мотивування та установка на полікультурний і полілінгвальний саморозвиток, готовність до опанування кількома мовами; застосування і коуч-технологій до розвитку саморефлексії набутих знань та саморегуляції вчинків з позицій норм і правил міжкультурної взаємодії (акмеологічні умови). Зроблено висновок, що для формування конкурентоспроможного фахівця, комунікабельної позитивної особистості, здатної до активної і ефективної життєдіяльності в полікультурному середовищі, що володіє розвиненим розумінням і почуттям поваги інших культур, умінням жити в мирі та злагоді, необхідно розвивати перш за все якості полікультурної особистості.

У статті розкрито проблему полікультурного виховання особистості з урахуванням основоположних ідей наукової спадщини М. Стельмаховича. Схарактери-зовано поняття “полікультурне виховання”. Проаналізовано науковий погляд М.Стель-маховича щодо виховання особистості, міжетнічних стосунків, провідної ролі родини у формуванні високоморального толерантного громадянина, здатного цінувати культурні надбання як власного, так й інших народів. Розкрито поняття етнізації через концепцію М.Стельмаховича, в яке науковець вкладає поняття соціалізації особи на основі родинного, економічного, духовно-культурного життя й історичного досвіду свого народу, нації.

Полікультурне виховання розглядається як процес цілеспрямованої соціалізації учнів, що передбачає оволодіння системою національних і загальнокультурних цінностей, комунікативних та загальнокультурних емпатійних умінь, що дають учням можливість здійснювати міжкультурну взаємодію і виявляти розуміння інших культур, а також толерантність щодо їх носіїв. Обґрунтовано доцільність використання педагогами у процесі полікультурного виховання активних й інтерактивних методів, які сприяють ефективній взаємодії в класі з представниками різних культур. Схарактеризовано окремі активні й інтерактивні методи полікультурного виховання відповідно до вікових груп учнів. З’ясовано, що найбільш ефективними методами організації полікультурного виховання у початковій школі є ті, які побудовані на інтеракціях, іграх, формують комунікативні навички, як-то: бесіди, діалоги/обговорення, руханки, рольові ігри/інсценування, аналіз історій, малювання з обговоренням, переконування і т. п. Найбільш ефективними активними й інтерактивними методами полікультурного виховання з підлітками визначено діалог, дискусію, роботу в парах і групах, мозковий штурм, рольові ігри, контент-аналіз текстів та інших джерел культурної інформації, інтерв’ювання, опитування, метод моделювання конкретних ситуацій, метод кейсів, «криголами», обговорення в колі, виготовлення флаєрів, континуум, оцінку й самооцінку й т. п. Найбільш ефективними активними й інтерактивними методами полікультурного виховання старшокласників є: дебати, метод проєктів, кооперативне навчання, складання культурологічної автобіографії, рольові та ділові ігри, проведення «круглих столів», етнографічні дослідження, крос-культурні моделювання й т. ін. Доведено, що використання активних й інтерактивних методів у полікультурному вихованні дає змогу досягти поставлених завдань і сприяє особистісному зростанню як учнів, так і педагогів.

В оглядовій статті обґрунтовано педагогічні умови формування готовності міжособистісної взаємодії студентської молоді в умовах полікультурного середовища педагогічного університету як сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів освітнього процесу, від реалізації яких залежить рівень сформованості готовності здобувачів вищої освіти до означеного процесу. Розвиток українського полікультурного соціуму пов’язаний із етнонаціональною політикою України. Полікультурна освіта в сучасних соціокультурних умовах претендує на статус нової освітньої парадигми, яка передбачає реалізацію моделі освітнього процесу в закладі вищої освіти з урахуванням багатокультурності (етнічної, релігійної, мовної, соціальної тощо). Мета статті полягає в обґрунтуванні педагогічних умов формування готовності міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету. Першою умовою автором визначено організацію освітнього процесу з урахуванням досвіду та цінностей студентів. Друга умова, гуманітаризація освітнього процесу, спрямована на формування міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету. Гуманітарні знання є основою виховання гуманістичних переконань, які знайдуть їхню реалізацію у майбутній педагогічній практиці. Третьою умовою формування міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету є гуманістична взаємодія викладачів педагогічного університету. Процес формування міжособистісної взаємодії студентської молоді в полікультурному середовищі педагогічного університету слід вибудовувати з використанням міжпредметних зв’язків суміжних курсів. Результати наукового пошуку дали можливість стверджувати значущість і результативність обґрунтованих педагогічних умов. Ключові слова: міжособистісна взаємодія, педагогічні умови, полікультурне середовище, освітній процес, заклад вищої освіти.

В Україні трансформується сфера освіти. Неабиякого значення набуває проблема інтеграції вищої освіти в європейське і світове співтовариство. Сучасному світу властиві тенденції інтенсивної міжкультурної комунікації, глобалізації. Україна, проголосивши європейський вибір, потребує виховання молоді, здатної самореалізуватися в полікультурному суспільстві, а іноземна мова стає одним з джерел знань про країни та світ. Саме тому особливої актуальності набуває роль громадських об’єднань, таких як полікультурні Євроклуби, що є дієвими осередками полікультурного виховання. У представленому дослідженні полікультурний Євроклуб розглядається як різновид студентського громадського об’єднання, спрямованого на пізнання та прийняття особистістю цінностей різних культур світу, діяльність його ґрунтується на принципах добровільності та особистої орієнтації, толерантності, взаєморозумінні та взаємоповазі, здійснюється як в навчальний так і поза навчальний час. Через це автор акцентує увагу на тому, що сучасний навчальний процес має стати таким процесом, в якому відбувається соціалізація індивіда, його входження в європейську соціокультуру. У статті надано аналіз діяльності полікультурних Євроклубів у закладах вищої освіти, зокрема у Донецькому національному медичному університеті, яка спрямована на виховання взаємоповаги до міжнародної спільноти, дає змогу правильно поводитися у конкретних ситуаціях, використовувати словниковий запас, розуміти значення слів у контексті обраної спеціальності, вибирати відповідну форму соціального етикету. Доведено вплив на організацію та роботу полікультурних Євроклубів викладачів, які сприяють полікультурному діалогу, зануренню в різні культури, зосередженні на досягненнях в медичній галузі, проведенні спільних наукових досліджень, створенні спільних освітніх і наукових програм з іноземними закладами вищої освіти, науковими установами.

У статті проаналізовано організацію іншомовної освіти дітей в закладах дошкільної освіти Польщі. Висвітлено законодавчі підстави для обов’язкового вивчення іноземних мов дошкільниками, зокрема, розпорядження Міністерства народної освіти Польщі від 30 травня 2014 року, згідно з яким було внесено зміни до Програми дошкільного виховання. Акцентовано увагу, що Польща є однією з трьох європейських держав, що першими запровадили в дошкільній освіті як обов’язковий компонент вивчення іноземних мов. Показано, що запровадження в закладах дошкільної освіти Польщі обов’язкового вивчення іноземної мови супроводжується науковими дослідженнями у галузі теоретико-методичних засад ранньої іншомовної підготовки дітей. Доцільність раннього старту іноземної мови обґрунтована на основі розвитку органів чуттів, психічних функцій, зокрема пам’яті, мислення, здатності дитини концентрувати увагу (до 30 хв.), розрізняти звуки, слова рідної й іноземної мов, засвоювати інтонацію. Визначено особливості ранньої іншомовної освіти в Польщі, метою якої є не тільки формування комунікативно-мовленнєвих компетентностей, а й полікультурне виховання, індивідуальний розвиток дітей, а також формування мотивації до студіювання іноземних мов у майбутньому. З’ясовано вимоги до занять: відповідність психічному, емоційному, фізичному розвитку дітей, забезпечення креативного характеру й сприятливого емоційного клімату. Показано досягнення у розвитку польської іншомовної освіти: ґрунтовна розробка навчально-методичного забезпечення: програм, підручників для три-чотири-п’ятирічних дітей, методичних рекомендацій для педагогів, які мають змогу удосконалювати кваліфікацію: відвідувати курси, стажуватися у закладах дошкільної освіти зарубіжних держав. Визначено напрями реалізації ідей польського досвіду в закладах дошкільної освіти України: розробка авторських методик спілкування іноземною мовою; оцінювання навчальних досягнень дітей, при якому провідна роль відводиться визнанню успіхів дитини; проведення наукових досліджень щодо доцільності використання певних форм, методів, засобів навчання на кожному з етапів розвитку дітей дошкільного віку.

Автором визначено, що серед пріоритетних напрямів розвитку вітчизняної системи освіти сучасна педагогічна наука визнає полікультурний вектор як такий, що забезпечує виконання двох завдань: входження України до євро- пейського освітнього простору та розв’язання питань внутрішнього існування полікультурного суспільства. Озна- чена проблема, як констатує автор, в історико-педагогічному дискурсі розглядається передусім у компаративному аспекті, натомість вітчизняний досвід «полікультурності» опинився на узбіччі наукового пошуку. Утім автор вважає, що таке дослідження дозволяє з’ясувати динаміку розвитку ідей полікультурної освіти у вітчизняній педагогічній думці кінця ХХ – початку ХХІ ст., встановити головні тенденції цього процесу та визначити проблеми, які необ- хідно вирішувати саме сьогодні. Спираючись на думки вітчизняних вчених щодо важливості застосування методу періодизації в історико-педагогічному дослідженні, автором представлено власну періодизацію розвитку ідей полі- культурності у вітчизняному педагогічному дискурсі. На основі визначених чинників (особливості політико-еконо- мічного та соціокультурного життя України у визначених хронологічних межах та актуалізація проблеми в освітніх регуляторних документах; наявність / відсутність наукових публікацій із визначеної теми в тогочасному педагогіч- ному дискурсі; напрями, тенденції розвитку проблеми та практичний доробок вітчизняних вчених і педагогів-прак- тиків тощо) розроблено таку періодизацію розвитку ідей полікультурної освіти у вітчизняній педагогічній думці: І-й період – теоретико-накопичувальний (кінець 80-х рр. ХХ ст. – перше десятиліття ХХІ ст.); ІІ-й період – практико- зорієнтований (друге десятиліття ХХІ ст. – триває нині); визначеним хронологічним періодам передував підготовчий етап (60–70-ті рр. ХХ ст.), на якому (в межах концепції інтернаціонального виховання) формувалися зародки ідей полікультурності. Утім у межах концепції пролетарського / соціалістичного інтернаціоналізму зародки ідей полі- культурності (солідарність, рівність, братерство) були суттєво обмежені класовим принципом. Доведено, що українські вчені мають створити таку модель полікультурної освіти, яка б відображала особли- вості державного розвитку України, її багатонаціонального складу, проте відображала б загальні тенденції євро- пейського співтовариства у їхньому прагненні до соціокультурного діалогу. Такий підхід буде продуктивним лише за умови врахування власного позитивного педагогічного минулого.

Бельмега М. В. Полікультурне середовище як засіб соціального виховання школярів : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 231 "Соціальна робота: соціальна педагогіка" / наук. керівник Н. В. Заверико. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 132 с.
EN : The qualifying work consists of introduction, 3 parts, findings, references (102 sources), and 9 addenda on 28 pages. The qualifying work volume is 132 pages long, 94 of them – main text. There are 8 table and 8 illustration. The qualifying work gives theoretical review and describes the experimental research of multicultural environment as a means of social education of schoolchildren. It defines creation of modern models and technologies of social education of education taking into account the European experience and traditions of the organization of educational process in the context of the competence approach. The research object: educational process in the multicultural environment. The research subject: a model of social education of schoolchildren in a multicultural educational environment. The purpose of the study: to theoretically substantiate and experimentally test the model of social education of schoolchildren in a multicultural environment. The research tasks are: - to complete a theoretical and methodological analysis of the model of social education of schoolchildren in a multicultural environment; - to clarify the conceptual and categorical apparatus of research; - to define the content and technology of multicultural environment; - to systematize and interprete the obtained results, the experiment. - to formulate usage recommendations for program of the model of social education of schoolchildren in a multicultural environment. The part 1 “Theoretical backgrounds of the multicultural environment as a means of social education of schoolchildren” describes the essence of the notion “social education”, its features as a social phenomenon, factors that course its origin; considers peculiarities of multicultural environment; analyzes foreign and native experience of multicultural environment as a means of social education. The part 2 “Organizational and pedagogical principles of support of social education of schoolchildren in a multicultural educational environment” describes the results indicative, forming and control phases of the research on the process of using of the multicultural environment in social education. The part 3 “The results of experimental work” contains analysis of the results has proved the effectiveness of the developed and implemented program.
UA : Кваліфікаційна робота: 132 с., 7 таблиць, 8 рисунків, 113 джерел, 9 додатків. Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес у полікультурному середовищі ЗНЗ. Предмет дослідження: модель соціального виховання школярів у полікультурному середовищі ЗНЗ. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити модель соціального виховання школярів у полікультурному середовищі ЗНЗ. Методи дослідження: теоретичний аналіз джерел, проектування, спостереження, інтерв’ювання, опитування, анкетування, методи описової статистики. Теоретичне значення роботи полягає у комплексному підході до проблеми соціального виховання школярів у полікультурному освітньому середовищі: уточненні змісту соціального виховання учнів у полікультурному середовищі як комплексного соціально-педагогічного процесу, структури полікультурної компетентності школярів та рівнів її сформованості; обґрунтуванні моделі соціального виховання учнів у полікультурному середовищі закладів загальної середньої освіти. Практичне значення роботи полягає у розробці моделі соціального виховання учнів у полікультурному середовищі закладів загальної середньої освіти. Галузь використання: заклади загальної середньої освіти, заклади позашкільної освіти.

Дисертація присвячена проблемі полікультурного виховання старшокласників у діяльності Євроклубу загальноосвітнього навчального закладу. Шляхом теоретичного аналізу уточнено сутність полікультуного виховання у діяльності Євроклубу загальноосвітнього навчального закладу як процес соціокультурної ідентифікації особистості у полікультурному соціумі, що створено в ЗНЗ з метою пізнання старшокласниками культурного розмаїття України і світу, виховання толерантного ставлення до культурних відмінностей, набуття здатності ефективної співпраці з представниками різних культурних груп, формування вміння генерувати творчі рішення у нестандартних ситуаціях міжкультурної взаємодії (подолання конфліктів, робота в обмежений період часу або в новому колективі тощо).
The thesis is devoted to the problem of multicultural education of senior students in Euroclubs of comprehensive secondary educational institution. Based on the analysis of national and foreign scientific, psychological and pedagogical literature, the research reveals the essence of multicultural education within Euroclub activity as the process of social and cultural identification of a person in a multicultural society, which is created and functions in the secondary educational establishment in order to recognize cultural diversity by senior students and develop a tolerant attitude towards cultural differences and ability to cooperate effectively with representatives of various cultural groups, ability to generate creative solutions to unusual situations while intercultural interacting (overcoming conflicts, working within a limited period of time or with a new team etc.).

Дисертація присвячена проблемі полікультурного виховання старшокласників у діяльності Євроклубу загальноосвітнього навчального закладу. Шляхом теоретичного аналізу уточнено сутність полікультуного виховання у діяльності Євроклубу загальноосвітнього навчального закладу як процес соціокультурної ідентифікації особистості у полікультурному соціумі, що створено в ЗНЗ з метою пізнання старшокласниками культурного розмаїття України і світу, виховання толерантного ставлення до культурних відмінностей, набуття здатності ефективної співпраці з представниками різних культурних груп, формування вміння генерувати творчі рішення у нестандартних ситуаціях міжкультурної взаємодії (подолання конфліктів, робота в обмежений період часу або в новому колективі тощо).
The thesis is devoted to the problem of multicultural education of senior students in Euroclubs of comprehensive secondary educational institution. Based on the analysis of national and foreign scientific, psychological and pedagogical literature, the research reveals the essence of multicultural education within Euroclub activity as the process of social and cultural identification of a person in a multicultural society, which is created and functions in the secondary educational establishment in order to recognize cultural diversity by senior students and develop a tolerant attitude towards cultural differences and ability to cooperate effectively with representatives of various cultural groups, ability to generate creative solutions to unusual situations while intercultural interacting (overcoming conflicts, working within a limited period of time or with a new team etc.).

У дисертації представлено новий підхід до розв’язання проблеми полікультурного виховання учнів у системі діяльності загальноосвітнього навчального закладу, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування полікультурної компетентності учнів, розробленні та експериментальній перевірці структурно-функціональної моделі та методичного забезпечення цього процесу. Шляхом аналізу наукових джерел обґрунтовано теоретико-методологічні засади полікультурного виховання як педагогічної проблеми. Уточнено зміст полікультурного виховання як комплексного педагогічного процесу, що враховує всі культурні й соціальні відмінності суб’єктів освітньо- виховного середовища та спрямовується на формування компетентної особистості, яка обізнана у власній та інших культурах, володіє ціннісними переконаннями, що зумовлюють толерантне ставлення до інших, досвідом позитивної взаємодії з представниками різних культур на основі взаємного порозуміння. На підставі вивчення досвіду та аналізу законодавчо-нормативної бази зарубіжних країн встановлено стан полікультурного виховання у цих країнах порівняно з вітчизняною практикою. Схарактеризовано систему діяльності загальноосвітніх навчальних закладів у контексті полікультурного виховання. Виокремлено структуру полікультурної компетентності школярів як результату процесу полікультурного виховання в єдності: культурно-пізнавального, толерантно-ціннісного і комунікативно-поведінкового компонентів. Розкрито види полікультурної компетентності: компетентність міжетнічної/міжрасової взаємодії, компетентність міжрелігійної/міжконфесійної взаємодії, компетентність міжрегіональної інтеграції, компетентність взаємодії стратифікованих верств населення. Визначено критерії (культурно-пізнавальний, толерантно-ціннісний, комунікативно-поведінковий) та відповідні показники полікультурної компетентності. Обґрунтовано структурно-функціональну модель полікультурного виховання учнів у системі діяльності загальноосвітнього навчального закладу. Розроблено методику полікультурного виховання та окреслено особливості її впровадження залежно від типів виховних середовищ
The thesis presents a new approach to solving the problem of multicultural education of school students in the system of activities of the general educational institution, which consists in substantiating theoretical and methodological principles of formation of school students’ multicultural competence, working out and verifying experimentally the structural-functional model and methodological support of this process. The theoretical and methodological principles of multicultural education as a pedagogical problem have been substantiated by way of analyzing scientific sources. The content of multicultural education is clarified as a complex pedagogical process that takes into consideration all cultural and social differences of the educational environment subjects and is aimed at forming a competent personality who is knowledgeable in his/her own and other cultures, has value convictions determining tolerant attitude to them, and has an experience of positive interaction with representatives of various cultures on the basis of mutual understanding. Trough studying the experience and analyzing the legislative basis of foreign countries, the state of multicultural education in these countries has been defined in comparison with the national practice. The system of activities of secondary schools in the context of multicultural education has been characterized. The structure of multicultural competence of school students has been distinguished as a result of the process of multicultural education in the unity of cultural and cognitive, tolerant and value, and communicative and behavioural components. The types of multicultural competence have been defined: the competence of interethnic/interracial interaction, the competence of interreligious/interconfessional interaction, the competence of interregional integration, the competence of interaction between the population strata. The criteria (cultural and cognitive, tolerant and value, communicative and behavioral) and the relevant indices of multicultural competence have been determined. The structural-functional model of multicultural education of school students in the system of secondary school activities has been substantiated. The methods of multicultural education have been worked out and the peculiarities of introducing it depending on the type of educational environments have been described

У дисертації представлено новий підхід до розв’язання проблеми полікультурного виховання учнів у системі діяльності загальноосвітнього навчального закладу, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування полікультурної компетентності учнів, розробленні та експериментальній перевірці структурно-функціональної моделі та методичного забезпечення цього процесу.
The thesis presents a new approach to solving the problem of multicultural education of school students in the system of activities of the general educational institution, which consists in substantiating theoretical and methodological principles of formation of school students’ multicultural competence, working out and verifying experimentally the structural-functional model and methodological support of this process.

Дисертаційна робота є теоретично-експериментальним дослідженням проблеми полікультурного виховання старшокласників у взаємодії загальноосвітніх навчальних закладів і музеїв мистецького профілю. Проаналізовано стан розробленості проблеми полікультурного виховання старшокласників у взаємодії загальноосвітніх навчальних закладів та музеїв мистецького профілю, розкрито зміст поняття “полікультурне виховання старшокласників” та уточнено сутність полікультурної вихованості особистості в контексті теми дослідження. Визначено критерії, показники та схарактеризовано рівні полікультурної вихованості старшокласників.
The dissertation represents a theoretic-experimental study of the problem of multicultural education of senior pupils in the interaction of general education institutions and art museums. The state of the problem under research is analyzed; the content of the concept ‘multicultural education of senior pupils’ is revealed; the essence of multicultural education of personality is specified. The criteria, indices and levels of multicultural education of senior pupils are defined.