Добірка наукової літератури з теми "Виробничі структури"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Виробничі структури".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Виробничі структури"
1
Панченко, В. А., та О. П. Панченко. "ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПОБУДОВИ МАТРИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 65 (28 січня 2022): 97–103. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У теорії та практиці менеджменту персоналу залишається недостатньо ґрунтовно розкрита специфіка організаційного проектування, особливо для виробничих підприємств. Передбачається, що застосування матричної організаційної структури управління в умовах впровадження інновацій може вирішити проблеми бюрократії, недисциплінованості, нераціональної організації праці, одночасно зменшуючи фінансові витрати на управління персоналом. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні вдосконалення системи управління персоналом шляхом створення матричної організаційної структури управління в умовах впровадження інновацій. Для того, щоб бізнес ефективно, злагоджено та систематично працював, він потребує планової структури, яка відповідає меті, завданням, стилю, розмірам та комерційним операціям підприємства. Обґрунтовано, що організаційна структура управління підприємством є одночасно: системою елементів для досягнення конкретних бізнесцілей; соціальним об’єктом керівництва; формою взаємодії усіх елементів (ланок, рівнів) управління. Обґрунтовано, що інновації являють собою новостворені або удосконалені конкурентоздатні технології, продукцію або послуги, які суттєво поліпшують структуру та якість виробничих процесів, соціальної сфери підприємства. Визначено, що менеджери можуть впроваджувати різні удосконалення, інновації, здійснювати модернізацію системи управління персоналом, перерозподіляти ресурси, розширювати та укрупнювати різні відділи, що вимагає якісної зміни організаційної структури. Визначено, що матрична організаційна структура виробничого промислового підприємства має відповідати програмно-цільовому характеру проектної господарської діяльності. Побудовано проект та визначено переваги та недоліки застосування матричної організаційної структури управління підприємством в умовах впровадження інновацій. Доведено, що матричну організаційну структуру для виробничого підприємства можна ефективно використовувати в умовах високого рівня невизначеності і динамізму ринкового середовища при впровадженні інновацій. Це дозволить визначити зміни цілей і завдань, розробку нової стратегії бізнесу, досягти низького рівня структурованості проблем, мотивації працівників при проектуванні робіт. Організаційна структура управління підприємством являє собою соціально-виробничу систему, яка складається з рівнів та органів менеджменту, підпорядкованих робочих елементів (відділів, цехів, служб, структурних підрозділів) та передбачає їх взаємозв’язок, які забезпечують реалізацію стратегічних цілей бізнесу підприємства. За результатами проведеного дослідження можна стверджувати, що матрична організаційна структура управління відповідає основним вимогам реалізації інноваційних проектів у межах всього підприємства і націлена на розвиток бізнесу. При цьому досягається одночасно вертикальна, функціональна спеціалізація і проектно-цільова інтеграція всіх працівників та менеджерів підприємства, що призводить до зменшення кількості помилок в управлінні персоналом. Перспективами подальших досліджень можуть стати обґрунтування та проектування організаційної структури відділу економічної безпеки інноваційного підприємства.
2
Середа, Борис, Дар'я Муковська та Дмитро Середа. "ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПАРАМЕТРІВ І ФАКТОРІВ У МОДЕЛІ ТРАНСПОРТНО-ВИРОБНИЧОЇ СИСТЕМИ ПЕРЕРОБКИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ВІДХОДІВ МЕТАЛУРГІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА". Математичне моделювання, № 1(44) (1 липня 2021): 96–102. http://dx.doi.org/10.31319/2519-8106.1(44)2021.236021.
Повний текст джерелаАнотація:
Транспортно-виробнича система переробки технологічних відходів є частиною виробничої системи металургійного підприємства й виконує окремі конкретні поставлені цілі та завдання у виробничих процесах переробки технологічних відходів основного виробництва.
У системі рециклінгу технологічних відходів сталеплавильного виробництва задіяно п’ять виробничих підрозділів металургійного підприємства, а саме: мартенівський цех, цех шлакопереробки, управління автомобільного транспорту, управління залізничного транспорту, копровий цех. Під час процесу технологічного процесу кожен з вищезазначених структурних підрозділів виконує покладені на нього функції, якісне та своєчасне виконання яких, забезпечує переробку технологічних відходів з мінімальними витратами ресурсів.
Безпосередньо транспортно-технологічний процес переробки технологічних відходів виконує дільниця переробки мартенівського шлаку, що підпорядкована цеху шлакопереробки. ДПМШ включає в себе транспортні вантажопотоки, комунікації, технічні засоби, які забезпечують процес переробки технологічних відходів та направлені на виконання плану у відповідності з технологією й потребами виробництва з мінімальними витратами.
Стан функціонування системи було описано певною множиною учасників, які задіяні у виробничому процесі на певний момент часу, до яких можна віднести: парк рухомого складу (автомобілів самоскидів), парк вантажних засобів (екскаватори, автонавантажувачі), вантажні фронти (залізничні тупики вивантаження шлаку), відвали зберігання шлаку, дробильно-сортувальний комплекс, склади продуктів переробки шлаку.
Транспортно-виробничу систему переробки технологічних відходів металургійного підприємства у формалізованому вигляді можна представити узагальненою моделлю, яка відображає взаємозв’язки з навколишнім середовищем та характеризується типовими входами та виходами. До типових входів (виходів) відносяться інформаційні, матеріальні, ресурсні потоки й управлінські рішення, які забезпечують виконання виробничо-технологічних процесів мети функціонування системи.
3
Seniv, R., та І. Olenych. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (4 вересня 2016): 136–40. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6927.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядається проблема виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах Львівської області та напрямки її вирішення. Виробництво та реалізація молока в сучасних кризових умовах функціонування сільськогосподарських підприємств залишається одним з основних напрямів вирішення продовольчої проблеми. Основними виробниками молока в західному регіоні України є індивідуальні селянські господарства. На основі майна колишніх великих колективних сільськогосподарських підприємств сформовано дрібні самостійні виробничі структури. Внаслідок цього такі засоби виробництва як тваринницькі приміщення, силосні споруди опинилися у власності різних підприємств. В умовах низької прибутковості, а в багатьох випадках – збитковості, не можуть формуватись і оновлюватись основні фонди. Індивідуальний сектор переважно не має товарної орієнтації. Більше того, формування продовольчого ринку в основному продукцією дрібнотоварних господарств є ознакою невисокого рівня економічного розвитку країни та значних диспропорцій у народному господарстві. Для стабільного забезпечення молокопереробних підприємств якісною сировиною потрібно створювати спеціалізовані високорентабельні молочні ферми де технологія виробництва відповідала б сучасному рівневі й забезпечувала б отримання високоякісного і дешевого молока. Для приватного сектору потрібно відновити знищену інфраструктуру заготівель молока.
4
Синіцька, Наталія. "ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ ДО ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ". Інноватика у вихованні 2, № 13 (15 червня 2021): 270–76. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.388.
Повний текст джерелаАнотація:
Зміни в соціально-економічному розвитку України, інформатизація та технологізація суспільства, нові економічні структури та якісно нові виробничі відносини в державі вимагають подальшого розвитку освіти, зміцнення її зв’язку з життям, її цілеспрямованості і практичної результативності. Це потребує кардинальних змін у системі середньої та вищої освіти, підготовки вчителя нової генерації, мобільного і конкурентоспроможного на ринку освітніх послуг. Розв’язання цього завдання вимагає визначення концептуальних довгострокових стратегій щодо подальшого вдосконалення та розвитку педагогічної освіти.
Досягнення цілей і врахування принципів професійної підготовки свідчать, що у майбутнього учителя повинна бути сформована готовність до вирішення багатьох функцій. При цьому особливо наголошуємо на реалізації дидактичних засад, необхідних для підготовки компетентного фахівця.
Принцип суб’єктності допомагає реалізувати нову педагогічну ідею, новий напрямок підготовки, який протиставляється підходу до особистості як до об’єкта. При використанні цього принципу професійна підготовка стає суб’єктно значущою, наповненою для студента особистісним смислом, почуттями, зафіксованими в його суб’єктному досвіді. Саме суб’єктний досвід засвідчує унікальність, неповторність кожної особистості, він є тим простором, в якому можливе співробітництво, співпраця викладача і студента.
5
Кравченко, Ольга. "СТРУКТУРА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ З ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЗА ДУАЛЬНОЮ ФОРМОЮ ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 64–68. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано структуру професійної діяльності фахівців з харчових технологій, виділено різноманітні підходи до вивчення її компонентів. Відзначено, що проблема вдосконалення професійної підготовки спеціалістів для різних галузей народного господарства з кожним роком набуває все більшої актуальності. Обґрунтовано теоретичні аспекти професійної підготовки фахівців з харчових технологій за умови реалізації дуальної форми здобуття освіти. До особливостей такої підготовки віднесено: системність та послідовність, тісний зв'язок теоретичної та професійно-практичної складової навчання, відтворення виробничих процесів, соціального змісту професії, адаптація випускників закладів освіти до першого робочого місця, оптимальне співвідношення навчальних методів, прийомів, технологій для вирішення навчальних та виробничих завдань. Визначено, що професійна діяльність фахівців з харчових технологій вимагає наявності спеціальних знань, вмінь, навичок, ціннісних орієнтацій, мотивацій, психологічної готовності до виконання виробничих дій. Серед структурних компонентів такої діяльності виокремлено стратегічні цілі, функції та завдання, для реалізації яких випускникові необхідно мати сформовані на належному рівні професійні компетенції. Вони відображають зміст і характер діяльності та слугують орієнтиром для реалізації дуального освітнього процесу. Зміст типових завдань професійної діяльності та її функції обумовлені особливостями виробничої галузі (підгалузі), характером економічної діяльності суб’єкта господарювання. У структурі професійної діяльності також визначено різноманітні соціальні, психологічні та професійні аспекти.
6
Gryshchuk, О. K., А. V. Petryk та Y. V. Yerko. "ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК МИТНО-ЛОГІСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМАХ МІЖНАРОДНОГО СПРЯМУВАННЯ". Transport development, № 1(12) (3 травня 2022): 143–55. http://dx.doi.org/10.33082/td.2022.1-12.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Критичний аналіз літературних джерел свідчить про тенденції стабільного розвитку інтеграційних процесів у міжнародних виробничих структурах. Збільшення обсягів виробництва промислових товарів і харчової продукції вимагає створення нової та інтенсивного використання наявної інфраструктури виробничих формувань. Тому розробка конкурентоздатної митно-логістичної системи для обслуговування зовнішньоторговельних вантажопотоків є одним з головних завдань відповідних державних та комерційних структур. Мета. Особливість виконання зростаючих обсягів експортних та транзитних перевезень вантажів полягає у необхідності залучення до організації зовнішньоторговельних поставок потужних транспортних вузлів із відповідним інфраструктурним забезпеченням. З урахуванням специфіки розвитку економічних інтеграційних процесів таким можливостям відповідають морські торговельні порти. А інтенсивне використання наявної та створення новітньої інфраструктури суб’єктів господарської діяльності вимагає розробки технологічних і структурних засад для удосконалення перевезень зовнішньоторговельних вантажів. У статті досліджується методологія формування інфраструктури митно-логістичних систем експортного спрямування з урахуванням оцінки конкурентоздатності транспортних послуг. Результати. Розробка та практичне використання методів формування виробничої інфраструктури в транспортних вузлах ґрунтуються на засадах економічної інтеграції та удосконалення перевізних процесів. З’ясовано, що для транспортних вузлів важливою характеристикою є дотримання термінів накопичення та переробки імпортно-експортних вантажів. А із ускладненням завдань транспортного та митно-логістичного обслуговування виникає необхідність формування раціональної інфраструктури транспортних систем. Запропонована методологія формування інфраструктури транспортних вузлів дає можливість визначити шляхи інтенсивного використання наявних та створення перспективних виробничих потужностей митно-логістичних систем за умови оптимального розподілу матеріальних ресурсів. Висновки. В процесі проведення дослідження отримано нові результати для удосконалення методології формування митно-логістичної інфраструктури в транспортних вузлах. На підставі основних положень теорії системного аналізу отримано нові та доповнено наявні результати взаємодії окремих структурних елементів виробничих формувань міжнародного спрямування. Із використанням методу імітаційного моделювання розраховані інтегральні показники якісного транспортного обслуговування на прикладі експортних вантажопотоків. Проведене дослідження може бути корисним для підвищення ефективності транспортного обслуговування вантажопотоків у міжнародних виробничих структурах.
7
Торосов, А. С., та І. М. Жежкун. "Регіональна структура заготівлі та споживання деревини в Україні". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (9 вересня 2021): 93–97. http://dx.doi.org/10.36930/40310415.
Повний текст джерелаАнотація:
Оцінено на регіональній основі виробництво та споживання деревини і виробів з неї. Дослідження регіональної структури виробництва та споживання деревини потребує збирання, групування й узагальнення значних обсягів інформації. Тому актуальними є питання застосування сучасного різнопланового методичного інструментарію. При цьому з'ясовано складнощі законодавчо-методичного характеру, що перешкоджають проведенню детального аналізу ринку деревини. Встановлено, що вивчення ринку деревини ускладнюється, зокрема, через відсутність достатнього обсягу матеріалів у відкритому доступі для здійснення аналізу його сучасного стану. Під час економічних досліджень науковці пропонують такі методичні підходи до вивчення ринку деревини: експертний, на базі життєвого циклу лісопродукції, статистичний та моделювання. У дослідженні застосовано статистичний метод. Проведено розрахунки для 6-ти товарних груп круглого лісу та виробів з деревини (І – круглі лісоматеріали; ІІ – деревне вугілля, тріска, стружка та деревні відходи, деревні пелети та інші агломерати; ІІІ – пиломатеріали та шпон; IV – листові деревні матеріали; V – маса з деревини та рекуперірований папір; VI – папір та картон) за статистичними даними міжнародної класифікації FAO. Наведено показники виробництва зазначених товарних груп продукції з деревини по областях України в розрізі природних зон за статистичними показниками Державної служби статистики України (2019 р.). Визначено регіональну структуру виробництва та споживання деревини. З'ясовано, що виробничі потужності деревооброблення переважно зосереджені у лісозабезпечених областях Полісся, Карпат та Лісостепу, а окремі виробництва розміщені і в Степовій природній зоні, зокрема, у великих обласних центрах країни. Результати здійсненого аналізу дадуть змогу отримати потрібну інформацію щодо наявних обсягів, якісної характеристики деревного ресурсу, напрямів його реалізації та споживання як усередині країни, так і можливості експортування певних видів та обсягів деревної продукції. Оцінювання сучасного стану виробництва та споживання деревини є необхідною передумовою для прогнозування ринку деревини в країні.
8
Топило, Вікторія Анатоліївна, та Валерій Кирилович Данилко. "Концептуальні засади становлення та функціонування вертикально інтегрованих структур". Економіка, управління та адміністрування, № 1(95) (12 березня 2021): 76–86. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-1(95)-76-86.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню концептуальних засад створення та функціонування вертикально інтегрованих структур у вітчизняній економіці. Незважаючи на значний науковий внесок авторів у дослідження цієї тематики, існує низка невирішених питань щодо виокремлення напрямів, форм, видів вертикальної інтеграції, які потребують додаткового вивчення та уточнення. Метою написання статті є дослідження концептуальних засад створення та функціонування вертикально інтегрованих структур, уточнення економічного змісту вертикальної інтеграції та розробка її класифікаційної моделі. На підставі проведення декомпозиційного аналізу уточнено поняття «вертикально інтегрована структура», під якою слід розуміти форму функціонування підприємницької структури, яка виникла шляхом об’єднання фінансових, виробничих, трудових ресурсів суб’єктів різноманітних організаційно-правових форм, що пов’язані технологічним циклом (процесом постачання, виробництва та реалізації продукції), з метою одержання максимального синергетичного ефекту та стратегічних конкурентних переваг. Розроблено класифікаційну модель вертикально інтегрованих структур, в межах якої виокремлено такі ознаки класифікації та групи вертикально інтегрованих структур: 1) за походженням капіталу (національні, іноземні, змішані); 2) за видами (картель, холдинг, трест; асоціація; синдикат; конгломерат); 3) за ступенем інтеграції (повна інтеграція з поділом на природну та інтеграцію шляхом злиття; квазіінтеграція з поділом на стратегічні союзи (альянси), спільні підприємства, володіння активами, перехресне володіння акціями; франчайзинг; довгострокові контракти); 4) за напрямами інтеграції (розвиток виробничих зв’язків; акумуляція фінансових ресурсів; реалізація інноваційно-інвестиційних проєктів; розвиток торговельного співробітництва). На відміну від існуючих класифікацій запропоновано нову ознаку: за рівнем контролю та підпорядкування – дозволяє виокремити вертикально інтегровані структури з надмірним контролем і структури зі слабким контролем, що відображає ступінь залежності підпорядкованих суб’єктів від управлінських рішень головної (материнської) компанії. Запропонована класифікація сприятиме уточненню теоретичних основ, покладених в основу дослідження вертикально інтегрованих структур, та є базою для вивчення їх особливостей залежно від вирізнених ознак.
9
Корогодова, О. О., та Т. Є. Моісеєнко. "ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СКЛАДНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ СИСТЕМ НА ПРИКЛАДІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОМПАНІЙ В УМОВАХ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ НА ЗАСАДАХ ІНДУСТРІЇ 4.0". Підприємництво та інновації, № 7 (30 грудня 2019): 85–91. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено проблематику світових соціально-економічних перетворень у період становлення Індустрії 4.0. Висвітлено основні тенденції в процесі транснаціоналізації сучасного бізнесу на засадах циркулярної економіки. Зазначено актуальність дослідження інноваційних структур транснаціонального типу підприємництва щодо переходу до циркулярного типу здійснення економічних процесів, що передбачає глобальний та регіональний ефект. Визначено цілі дослідження, якими є висвітлення процесу адаптації складних управлінських систем до вимог Індустрії 4.0; формування принципових змін діяльності ТНК на засадах циркулярної економіки; визначення принципів функціонування транснаціональних структур в умовах циркулярної економіки на засадах Індустрії 4.0; пропозиції регулювання процесів трансферу капіталів в умовах зміни виробничої парадигми. Висвітлено процес масового впровадження фізичних кіберсистем у фази суспільного виробництва. Наведено особливості циркулярної економіки, що полягають у трансформації виробничої та невиробничої сфер у єдиний простір. Зазначено, що проблемами, які виникають під час формування структури складних систем, є виокремлення структурних елементів (підрозділів) та встановлення взаємозв’язків між структурними елементами відповідно до умов функціонування, цілей та системи мотивації. Візуалізовано основні елементи системи та їхній взаємозв’язок в умовах впливу компонентів Індустрії 4.0. Перелічено вхідні та вихідні параметри функціонування системи управління транснаціональними структурами в контексті циркулярної економіки. Наведено основні проблеми економічного змісту, з якими стикаються транснаціональні корпорації у країнах, що розвиваються. Охарактеризовано процес перенесення аналітичних центрів у країни, що розвиваються, наслідком чого є інтернаціоналізація науково-дослідних заходів в умовах Індустрії 4.0. Наведено перелік структур транснаціонального типу підприємництва, які мають економічні інтереси у створенні бізнес-моделей циркулярного типу, що підкреслює їх прагнення до стійкості інноваційного розвитку. Має інтерес методика формування принципів функціонування структур транснаціонального типу підприємництва в умовах Індустрії 4.0 на засадах циркулярної економіки.
10
Polinkevych, Oksana. "АДАПТИВНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ У БІЗНЕС-СТРУКТУРАХ В УМОВАХ COVID-19". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 173–82. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0216.
Повний текст джерелаАнотація:
В умова Індустрії 4.0 та посилення пандемій виникає необхідність у бізнес-структур до розробки нових підходів щодо ведення бізнесу, які б допомогли їм уникнути негативних проявів тих чи інших процесів. Адаптивний механізм управління змінами у бізнес-структурах містить елементи систем Індустрія 4.0, управління змінами, управління наслідками COVID-19. У статті зазначено, що адаптивний механізм управління є сукупністю інструментів, методів та важелів, які забезпечують адаптацію внутрішнього середовища функціонування бізнес-структур до зовнішніх, які спричинені Індустрією 4.0 та наслідками пандемії COVID-19. Він містить такі основні блоки, як: інструменти, важелі, методи, принципи, парадигму розробки, передумови формування, нормативно-правове забезпечення. В механізм включено три окремих механізми: управління наслідками COVID-19, елементами Індустрія 4.0, елементами змін у бізнес-структурах. Головним елементом, який узгоджує всі ці механізми, що можуть існувати окремо, є адаптивний блок. Адаптивний блок передбачає узгодження впливу таких чинників адаптації бізнес-структур, як: чинники, що залежать від рівня розвитку технологій, пов’язані з виробничим, інвестиційно-інноваційним, ресурсним, кадровим потенціалами, залежать від зовнішнього середовища. Управління змінами має відбуватися з урахуванням факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Причому важливим є визначення адаптивного паритету рівноваги, максимального задоволення інтересів громади, менеджменту, інвесторів та персоналу. Адаптивний механізм має спиратися на принципи соціальної відповідальності, системності, динамічності, комплексності, орієнтуватися на інноваційний шлях розвитку, дотримувати баланс інтересів стейкхолдерів, підтримувати рівновагу між споживанням і відновленням природних ресурсів, розглядати альтернативність варіантів розвитку, дотримуватися паритету між ступенем ризику й очікуваними результатами. Адаптивний механізм управління змінами у бізнес-структурах містить такі загальні елементи, як суб’єкт та об’єкт, джерела змін, процесна складова, ключові структурні елементи. Слід зазаначити, що в структурі більшості механізмів значне значення відводиться стратегічному та антикризовому потенціалам бізнес-структур, які спроможні адаптивно реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ.
Дисертації з теми "Виробничі структури"
1
Гармаш, Сергій Володимирович, та Анастасія Вадимівна Дрозд. "Особливості формування гнучкої системи управління в сучасних умовах". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/27740.
Повний текст джерела
2
Мариненко, Наталія Юріївна, Наталия Юрьевна Мариненко та Nataliia Yuriivna Marynenko. "Управління адаптивним розвитком виробничо-господарських структур". Thesis, Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя, 2017. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/123456789/18603.
Повний текст джерелаАнотація:
Роботу виконано у Тернопільському національному технічному університеті
імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України.Захист дисертації відбудеться 24 лютого 2017 р. о 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.052.05 Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України за адресою: 46008, м. Тернопіль, вул. Білогірська, 50, зала засідань. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України за адресою: 46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 56.
Розкрито основні теоретичні, методологічні та практичні засади управління адаптивним розвитком промислових підприємств у складі виробничо-господарських структур (ВГС). Розроблено теоретико-концептуальний підхід до управління адаптивним розвитком промислового підприємства в складі ВГС, основу якого складає відповідний механізм та блоки управління (модель визначення виробничих процесів (або їх складових), що потребують адаптивних заходів у відповідних обсягах; прогноз та регулювання адаптивного розвитку; оцінювання його потенціалу; виявлення та усунення проблемних ситуацій у процесі адаптивного розвитку; модель управління формуванням фінансових резервів на реалізацію адаптивних заходів), що забезпечують організацію проведення адаптації підприємств до змін зовнішнього середовища й ефективність їх функціонування у складі ВГС на етапах преадаптації та коадаптації. В диссертационной работе разработаны основные теоретические, методологические и практические аспекты управления адаптивным развитием производственно-хозяйственных структур (ПХС). Предложен научно-методологический подход к управлению проблемными ситуациями на этапах преадаптации (анализ и оценка динамики изменения основных параметров функционирования предприятий, определение возможности создания потенциальных зон рассогласования между предприятиями) и коадаптации (регулирование и устранение зон несогласованности); разработан концептуальный подход к управлению адаптивным развитием промышленного предприятия в составе ПХС, основу которого составляют соответствующий механизм и блоки управления, обеспечивающие организацию проведения адаптации предприятий к изменениям внешней среды и эффективность их функционирования в составе ПХС на этапе преадаптации и коадаптации; усовершенствован ситуационный подход к управлению адаптивным развитием предприятия в составе ПХС, использование которого обеспечивает управление качественным изменением уровня потенциала адаптивного развития за счет его регулирования в процессе преадаптации; разработан научно-методологический подход к прогнозированию адаптивного развития промышленного предприятия в составе ПХС основу которого составляет модель адаптивных ожиданий, использование которой позволяет определить влияние внешних и внутренних факторов на изменение основных показателей производственно-хозяйственной деятельности предприятия в избранном временном интервале и определить способность предприятия к подвижному равновесию в процессе адаптации; усовершенствован научно-методологический подход к регулированию адаптивного развития предприятия, в основе которого лежит система внутренних и внешних регуляторов состояния предприятия при адаптации, значения которых сводятся к интегральному показателю динамики состояния предприятия, по результатам расчета которого можно построить систему адаптивных реакций предприятия при регулировании развития; разработан подход к управлению формированием финансовых резервов на реализацию адаптивных мер ПХС, в основе которого лежит экономико-математическая модель, использование которой обеспечит сбалансированность финансовых интересов предприятий в составе ПХС и ее контрагентов с целью создания возможности сторон находиться во взаимодействии в конкретный момент времени и находить оптимальные стратегии поведения. Практическое значение полученных результатов заключается в том, что предложенные подходы к управлению адаптивным развитием ПХС позволяют повысить общий уровень и эффективность управления промышленными предприятиями, а именно адаптивностью их развития.The basic theoretical, methodological and practical principles of adaptive development management of industrial enterprises within production and economic organizations (PEO) are revealed. The theoretical and conceptual approach to managing adaptive development of industrial enterprises within the PEO is developed. The basis of this approach are the proposed mechanism and management blocks (model for determining production processes (or their components) that require undertaking of adaptive measures in appropriate volumes; forecast and regulation of adaptive development, assessment of its capacity; identification and elimination of problem situations under adaptive development; model for managing the financial resources formation required for the implementation of adaptive measures). It ensures the organization of enterprises adaptation to the external environment changes and the efficiency of their functioning within PEO at pre-adaptation and co-adaptation stages.
3
Козаченко, Д. О. "Структура зовнішньої торгівлі України". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/16172.
Повний текст джерела
4
Скляр, В. В. "Удосконалення системи управління персоналом на виробничих підприємствах". Master's thesis, Сумський державний університет, 2018. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/70748.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної роботи є узагальнення теоретико-методичних положень і практичних аспектів управління персоналом машинобудівних підприємств та впровадження рекомендацій щодо його вдосконалення за умов постійно зростаючої конкуренції.
Об’єктом дослідження магістерської роботи є Товариство з обмеженої відповідальності "ВСКН ".
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних, організаційних, інформаційних аспектів управління персоналом та його адаптація до сучасних умов господарювання.
У першому розділі роботи розкрито теоретичні аспекти управління персоналом. В цьому розділі розглянуто система управління персоналом, формування системи управління персоналом та показники руху персоналу та їх значення.
У другому розділі проаналізовано використання організаційно-економічної характеристики підприємства ТОВ "ВСКН ".
В третьому розділі розроблено комплексну програму заходів щодо формування мотивації персоналу, щодо підвищення результативності управлінської діяльності ТОВ "ВСКН ".
5
Білоконенко, Г. В. "Життєвий цикл структурних елементів соціально-економічного потенціалу виробничої організації". Thesis, НТУ "ХПІ", 2013. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/26498.
Повний текст джерела
6
Шрамченко, Б. Л., І. О. Хитрий та В. Д. Гринюк. "Автоматизоване керування навчальним та виробничим закладами". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2020. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/16531.
Повний текст джерела
7
Райко, Діана Валеріївна. "Проблеми та шляхи визначення привабливості партнерів в контексті маркетингу". Thesis, Національний університет харчових технологій, 2009. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/4250.
Повний текст джерела
8
Шпит, Маряна Ігорівна, та Maryana Shpyt. "Дослідження системи виробничого менеджменту підприємства, на прикладі ДП Укрспирт «Козлівське МПД» (вул. Заводська, 1а, смт. Козлів, Козівський р-н, Тернопільська обл.)". Thesis, Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя, 2013. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/123456789/2685.
Повний текст джерелаАнотація:
У першому розділі роботи розкривається суть системи виробничого менеджменту та проводиться аналіз діяльності спиртової галузі.
Другий розділ присвячено аналізу ефективності діяльності системи виробничого менеджменту Козлівського МПД ДП «Укрспирт».
У третьому розділі запропоновано заходи з вдосконалення діяльності системи виробничого менеджменту Козлівського МПД ДП «Укрспирт».In the first section of work essence of the system of production management opens up and the analysis of activity of alcoholic industry is conducted. The second section is devoted the analysis of efficiency of activity of the system of production management of Kozlivskogo MPD DP of «Ukrspirt». In the third section measures are offered on perfection of activity of the system of production management of Kozlivskogo MPD DP of «Ukrspirt».
9
Дехтяр, Надія Анатоліївна, Надежда Анатольевна Дехтярь та Nadiia Anatoliivna Dekhtiar. "Фінансовий механізм функціонування інтегрованих виробничих формувань в умовах ринкової економіки". Thesis, Українська академія банківської справи, 2003. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/51550.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі досліджено фінансово-економічні передумови виникнення і розвитку інтеграційних процесів та визначено особливості впливу основних мотиваційних чинників на характер інтеграційних зв’язків в умовах посилення ринкових відносин. Поглиблено сутність поняття “інтегроване виробниче формування” як об’єднання підприємств, організацій, установ у багатогалузеву господарську систему на основі договірних відносин чи консолідації активів з метою досягнення спільних цілей або забезпечення вирішального впливу на фінансову, господарську і комерційну політику учасників формувань та здійснено класифікацію форм інтегрованих структур за основними ознаками. Конкретизовано специфічні ознаки створення галузевих інтегрованих формувань в Україні у процесі комбінування діяльності підприємств та обґрунтовано схеми фінансового забезпечення їх функціонування. На основі порівняльного аналізу ефективності функціонування інтегрованих виробничих формувань і бізнесгруп в Україні обґрунтовано нові методичні підходи до оцінки ефективності інтеграції на основі розрахунку узагальнюючого комплексного показника, що враховує рівень інтеграційних переваг та внесені пропозиції щодо оцінки ефективності управління за їх діяльністю в умовах перерозподілу прав власності.The financial and economic premises of origin and development of integrated processes are investigated; the features of influence of the main motivated factors on a character of integrated connections in the market economics are determined in the research. The essence of concept “of integrated industrial formation” as associations of the enterprises, organizations, establishments in a diversified economic system on the basis of contractual attitudes or consolidation of assets with the purpose of reaching general purposes or maintenance of decisive influence on financial, economic and commercial policy of the participants of formations is profound and also the classification of the forms of integrated structures according to main indications is carried out. The specific indications of creation of branch-integrated formations in Ukraine in the process of the combination enterprises’ activity are rendered and the schemes of financial maintenance of their functioning are considered. On the basis of comparative analysis of efficiency of functioning of integrated industrial formations and business-groups in Ukraine the new methodical approaches to an estimation efficiency of integration on the basis of calculation of the generalizing complex index are justified. The offered index considers the level of integrated benefits. Also propositions to estimation of management efficiency by activity in the conditions of redistribution of the property rights are introduced.
10
Вагнер, Я. Е. "Аналіз методів удосконалення управління витратами на підприємстві". Thesis, НТУ "ХПІ", 2015. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/27800.
Повний текст джерелаКниги з теми "Виробничі структури"
1
Паранько, Ігор Степанович, та Володимир Леонідович Казаков. Географічне положення Криворіжжя. КДПУ, 2015. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5028.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено географічне розташування Криворіжжя та його межі. Згідно з геолого-металогенічним районуванням України, територія регіону відповідає території Криворізького залізорудного басейну (Кривбасу) надра якого містять унікальні за запасами поклади залізних руд, що й зумовило формування на Криворіжжі відповідних гірничо-металургійних виробничо-господарських геосистем. Останні за обсягами виробництва домінують у структурі господарства регіону та є його візитною карткою в Україні та Європі.
Частини книг з теми "Виробничі структури"
1
Горбачова, О. М., Л. Л. Турова, and В. В. Смілянець. "МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АЕРОПОРТОВИХ КОМПЛЕКСІВ." In Economics, management and administration in the coordinates of sustainable development. Publishing House “Baltija Publishing”, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-157-2-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз структури витрат аеропорту, оскільки саме вони становлять основу формування собівартості наданих послуг. Обґрунтовано, що для розрахунку повної виробничої собівартості виробництва конкретної аеропортової послуги доцільно вибрати один підрозділ, який акумулює всі витрати і, відповідно, прибуток від виробництва даної послуги аеропортового комплексу. Визначено основні принципи формування собівартості виробництва аеропортової послуги. Пропонований у роботі методичний підхід до розрахунку собівартості виробництва окремих центрів витрат дає змогу розрахувати витрати на виробництво кінцевих послуг аеропорту, провести аналіз прибутку і виявити основні напрями зниження витрат та підвищення прибутку за окремими напрямами діяльності аеропорту. Формування кінцевої вартості виробництва аеропортової послуги відбувається у центрі акумуляції прибутку за допомогою накопичення інформації про внутрішньогосподарські зв’язки центрів акумуляції прибутку з допоміжними підрозділами аеропорту. Методичні принципи формування витрат аеропорту за допомогою показників центрів витрат та внутрішньогосподарських зв’язків між підрозділами допомагають також вирішити завдання економічного планування і бюджетування діяльності кожного допоміжного та виробничого підрозділу. Запропонована структура собівартості послуг аеропорту дає змогу вирішити низку управлінських завдань – від аналізу рентабельності послуг за допомогою операційного аналізу до обґрунтування рішень в інвестиційній і фінансовій сферах.
2
Романенко, Є. О., В. М. Кочетков, and О. О. Кочеткова. "ОРГАНІЗАЦІЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ." In Economics, management and administration in the coordinates of sustainable development. Publishing House “Baltija Publishing”, 2021. http://dx.doi.org/10.30525/978-9934-26-157-2-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Значення і роль банківської системи визначаються насамперед принциповими змінами в національній економіці. Політика НБУ спрямована на досягнення встановленого рівня інфляції, підтримку стійкості національної валюти і посилення стабільності банківської системи. Цілями грошово-кредитної політики є досягнення макроекономічної стабілізації, дотримання передбачених темпів інфляції, забезпечення стабільності курсу національної валюти, досягнення врівноваженого платіжного балансу, створення умов для позитивних структурних зрушень, подолання кризових явищ в економіці в умовах сталого розвитку. Забезпечити стабільність національної валюти можна лише за умови стійкості функціонування банківської системи. Найважливіше завдання банківського менеджменту полягає у тому, щоб у межах виробничо-господарської цільової системи знайти оптимальне співвідношення між прибутком, ризиком і ліквідністю. Для успішного функціонування банку і забезпечення його стійкості в умовах глобалізації важливим є розроблення відповідної стратегії управління ризиком. Мета процесу управління ризиками полягає в обмеженні чи мінімізації рівня ризику.
Тези доповідей конференцій з теми "Виробничі структури"
1
Гончаренко, Маргарита. "ФОРМУВАННЯ АДАПТИВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМ ПІДПРИЄМСТВОМ". У DÉBATS SCIENTIFIQUES ET ORIENTATIONS PROSPECTIVES DU DÉVELOPPEMENT SCIENTIFIQUE. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-05.02.2021.v1.55.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Виробничі структури"
1
Семеріков, Сергій Олексійович. Стабілізація курсів інформатики як засіб фундаменталізації інформатичної освіти. Рідна школа, 2008. http://dx.doi.org/10.31812/0564/896.
Повний текст джерелаАнотація:
Перехід від індустріальної до постіндустріальної цивілізації, що розпочався в останні десятиліття, призводить до підвищення наукомісткості виробництва, впровадження безвідходних технологій, мініатюризації (аж до нанорівня) та гуманізації техніки. Формування інформаційного суспільства, що супроводжує цей процес, призводить до інтернаціоналізації та децентралізації виробництва, створення розподілених виробничих структур. Обумовлене цим зростання швидкості застарівання технологічних знань (особливо в інформатиці) породило концепцію “навчання впродовж усього життя”. Гуманістична спрямованість цієї концепції та відповідна технологічна підтримка роблять її дуже привабливою, особливо при реалізації в системах дистанційного навчання. Будь-який працюючий фахівець при дистанційній формі навчання може швидко оновити знання та навички із своєї предметної області, реалізуючі при цьому власні прагматичні, вузькоспеціалізовані цілі навчання, що призводить до дедалі більшого зростання ролі технологічної (прикладної) складової. Проте при цьому ми неминуче зіштовхуємося з природними обмеженнями, обумовленими відсутністю або недостатністю фундаментальної бази. Так, саме “технологічний уклін” породив одну з головних проблем, з якою стикаються викладачі інформатики – необхідність швидкого реагування на зміни в цій галузі з подальшою адаптацією програмно-методичного забезпечення відповідних курсів. При цьому практично не розрізняються суттєві зміни (такі, що вимагають модифікації окремих теоретичних положень), та несуттєві (пов’язані переважно з оновленням застосовуваного програмного забезпечення). Огляд підручників та навчальних посібників з інформатики показує, що головними причинами їх застарівання є штучне прив’язування змісту курсу інформатики до технологічної складової – використовуваного програмного забезпечення. Особливо яскраво це проявляється в курсах, пов’язаних з вивченням прикладного програмного забезпечення, операційних систем, проектування інтерфейсів користувача, системного програмування та ін. Штучно нав’язувана “мода” на постійне оновлення апаратного та програмного забезпечення, спрямована на задоволення комерційних потреб фірм-виробників, в силу свого походження не повинна впливати на зміст курсу інформатики. Наслідування їй в процесі навчання інформатики не здатне сформувати компетентного спеціаліста, тому що призводить до переорієнтацію інформатичної освіти виключно на прикладну підготовку, що не дозволяє реалізувати в процесі навчання принципи системності, науковості та міждисциплінарності, які забезпечуються саме фундаментальною підготовкою, основу якої складають загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання.
2
Перерва, Вікторія Вікторівна. Навчально-польова практика як засіб формування професійної компетентності майбутнього вчителя біології. Public organization "The School of Adaptive Management of Social and Pedagogical Systems", 2018. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/4226.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливості навчально-польової практики як важливого етапу формування професійної компетентності майбутнього вчителя біології. Особлива увага приділяється навчально-польовій практиці як формі залучення студентів до вмотивованої пізнавальної діяльності, самостійного наукового пошуку, опрацювання методик біологічних досліджень у природі. Конкретизовано відмінності у призначенні виробничої, навчальної, польової, навчально-польової практик. Практика виступає як певний вид діяльності студента, під час якого відбувається практичне застосування набутих під частеоретичної підготовки знань, умінь, навичок, а також перевірка їх ефективності. Навчально-польову практику можна розуміти як керовану навчально-пізнавальну діяльність студентів, що спрямована на практичне застосування здобутих теоретичних знань в природних умовах, розвиток практичних умінь та навичок, засвоєння основ дослідницької роботи.Проведено аналіз змісту навчального плану та виявлення частки навчально-польових практик у підготовці майбутнього вчителя біології. Аналіз змісту та співвідношення практичної підготовки майбутнього вчителя біології виявив, що в її структурі на частку навчально-польових практик припадає 52,2% кількості годин. Польова практика є складовою частиною вивчення дисциплін природничого циклу нормативного блоку. Зазначені навчально-польові практики є логічним завершальним етапом вивчення відповідних навчальних дисциплін і призначені для закріплення набутих теоретичних знань, формування навичок ведення польових досліджень, опанування методики проведення екскурсій в природу та здійснення природоохоронної діяльності. Під час навчально-польової практики теоретичні знання використовуються в нових умовах, для вирішення конкретних завдань. З’ясовано, що польова практика належить до дослідницько-практичної діяльності, а тому має важливе значення в професійній підготовці студентів. Вона спрямована на стимулювання професійного самовиховання майбутнього вчителя біології, розвиток ініціативи, формування особистісного стилю пізнавальної діяльності з урахуванням особливостей особистості та рівня підготовки, що сприяє становленню професійної зрілості особистості студентів.