Добірка наукової літератури з теми "Вивчення ринку підприємства"

Стаття присвячена обґрунтуванню доцільності спрямування діяльності підприємств на концеп-цію маркетингу та внесенню відповідних адаптаційних змін у систему управління для вдосконалення їх функціо-нування в умовах швидких змін оточуючого середовища. Зазначено, що маркетингову концепцію доцільно розгля-дати як наукову систему поглядів на випуск товарів і надання послуг, які забезпечують взаємну вигоду виробни-кам, продавцям і кінцевим споживачам. Доведено, що вибір концепції залежить від багатьох чинників, тому за-вданням для підприємств є кваліфікований перегляд різних концепцій і визначення найбільш ефективних для за-стосування. Вказано на необхідність врахування типу ринку та зміни умов діяльності підприємств при організа-ції маркетингу. Обґрунтовано, що в сучасних умовах маркетингова концепція розглядає його як окрему функцію і як філософію бізнесу, як спосіб мислення і напрям дій щодо досягнення визначеної мети і ринкових завдань. На цій основі рекомендовано вважати концепцію маркетингу сучасною системою організації управління, головними перевагами якої є стабільність прибутків, вміле використання ресурсів підприємства і можливостей ринку, об’єднання всіх структурних підрозділів для задоволення потреб споживачів і досягнення визначеної підприємст-вом ринкової мети. Вказано на важливість стимулювання творчого характеру в маркетинговій діяльності, для чого на підприємстві необхідно забезпечувати систематичне і комплексне вивчення ринкової ситуації, створення відповідної інформаційної бази, розроблення стратегічних планів і забезпечення їхнього виконання за умови під-кріплення якісним розподілом повноважень і фінансових ресурсів. Запропоновано також застосування системи обґрунтування рішень на рівні вищого керівництва з використанням прикладів світового досвіду та теорії прий-няття рішень.

Торгівля розвивається швидкими темпами як у світі, так і в Україні, що пов`язано не тільки з інвестиціями, але й з інноваціями. Тому вивчення та узагальнення досвіду їх застосування є актуальним. У статті розглянуто теоретичні положення та практичний інструментарій залучення інновацій на торговельних підприємствах. Розглянуто види інновацій та відповідні їм стратегії. В статті також досліджено особливості інноваційної діяльності торгівельних підприємств. Удосконалено класифікацію базових інноваційних стратегій, які формуються залежно від положення організації на ринку та значущості інноваційного потенціалу.

У статті розглянуто стратегічний маркетинговий інструментарій, який використовують підприємства в межах здійснення торговельного співробітництва. Визначено, міжнародний маркетинг є самостійною галуззю діяльності підприємства за умови виходу на зовнішні ринки, яка є системою планування, реалізації, контролю та аналізу заходів по впливу на багатонаціональне ринкове середовище і пристосування до її умов на підприємстві, яке здійснює свою діяльність більш ніж в одній країні. Представлено розгляд основного інструментарію міжнародного маркетингу. Відтворювальна відкритість країни при використанні міжнародного маркетингу залежить від наявності в державі природних багатств – енергетичних ресурсів, сировини для промисловості, продовольства для населення. Рівень відтворювальної відкритості держави тим вищий, чим вищий рівень її техніко-економічного розвитку та чим менша величина її ВВП і забезпеченість власними природними ресурсами. Тому за таких умов розвитку світової економіки залучення технологій розглядають як один з головних чинників зростання економіки як трансформаційних країн, так і розвинутих. Вивчення міжнародного ринку сучасних технологій, зокрема процесів еволюції, формування елементів та їх структури, є актуальним питанням сьогодення. Активна участь на міжнародному ринку й є запорукою доступу до передових знань, стимулювання внутрішньої інноваційної діяльності, підвищення продуктивності економічних процесів. З огляду на зазначене, можна стверджувати, що міжнародний маркетинг – це така система організації діяльності суб'єктів виробничої сфери, яка сприяє оптимізації функціонального поєднання виробничих цілей і поточних потреб різних груп споживачів, координації приватних інтересів у всіх сферах економічного життя – виробничої, посередницької, споживчої по відношенню – до глобального міжнародного ринку.

У статті розглядаються теоретичні підходи та практичні аспекти впровадження інстру-ментів діджитал-маркетингу (digital-marketing) у діяльність підприємств за умов пандемії коронавірусу COVID-19 та викликаної ним кризи на ринках товарів і послуг. Дана стаття є актуалізацією дослідження впливу інструментів діджитал-маркетингу на діяльність підприємства у період спалаху пандемії коронавірусу 2019-2020 років та пропонує розроблення методики виходу з кризової ситуації з найменш можливими затра-тами. У роботі описано теоретичні засади управління рівнем доходу, діяльністю підприємства за умов ка-рантинних обмежень, вплив чинників на його функціонування. Авторами розроблено практичні заходи із впро-вадження інноваційних інструментів діджитал-маркетингу у діяльність підприємств. Використана методо-логія дослідження, а саме: методи аналізу й синтезу, конкретного і абстрактного, якісного і кількісного аналізу, порівняльних характеристик, економіко-статистичні методи, системної оцінки, вибірки, узагальнен-ня, порівняння, методи графічного зображення даних дозволили провести аналіз діяльності підприємства за умов пандемії та визначити ефекти, переваги й ефективність від упровадження інструментів діджитал-маркетингу у практичну діяльність ринкового підприємства. Вивчення діджиталізації і технологій діджитал-маркетингу дозволяє обґрунтувати доцільність, розробити і впровадити власні методики, оскільки українська система маркетингу за своїм походженням і суттю має цілий ряд особливих рис, які дозволяють використо-вувати в практиці неадаптовані методики. Авторами запропоновано комплекс заходів щодо забезпечення ефективної діяльності підприємства за умов впровадження карантинних заходів та пов’язаних з ними обме-жень на ринках товарів і послуг. Діджитал-маркетинг лише закріплює за собою репутацію альтернативної і дієвої методології, що практично не має перешкод для функціонування. Відповідне й правильне застосування цифрових інструментів та сервісів допоможе не тільки закріпити позиції підприємства на ринку, але й дозво-лить розширювати ринки збуту не зважаючи на карантинні обмеження, працювати над збільшенням прибут-ковості. Визначено перспективні напрями подальших наукових досліджень у даному напрямі.

У статті розглянуто особливості застосування мережі Інтернет у рекламній діяльності реального підприємства. Проведено опитування та обґрунтовано необхідність застосування сучасного інструментарію Інтернету. Наголошено на необхідності більш ретельного вивчення соціального медіамаркетингу як оптимального методу просування Інтернет-продукту для підприємств різного масштабу. Проведено аналіз діяльності у соціальних мережах та просування Інтернет-продукту через них на прикладі діючого суб’єкта господарювання в умовах невизначеного конкурентного середовища. Доведено, що актуальність та необхідність використання цього методу сприяє підвищенню конкурентоздатності суб’єкта господарювання в аспекті надання рекомендацій для підприємств різного масштабу в сучасному бізнес-середовищі, де соціальний медіамаркетинг є найбільш універсальним і дає змогу отримати актуальні та точні дані, розробити та обґрунтувати рекомендації, що відповідатимуть реальній ситуації на ринку. Обґрунтовано, що даний метод просування Інтернет-продукту є оптимальним у співвідношенні точності даних та витрат часу і зусиль на його проведення.

Стаття розкриває стан ринку нерухомості України загалом та Волинської області. Актуальність дослідження ринку нерухомості зумовлена тим, що він характеризується нерівномірним розвитком його сегментів, недостатнім рівнем державної підтримки та необхідністю високого рівня платоспроможності споживачів, а це в свою чергу викликає зацікавленість різних державних органів, верств населення, організацій до вивчення даної проблеми. Метою написання статті є дослідити стан ринку нерухомості України загалом та Волинської області зокрема. В процесі написання статті авторами було використано наступні методи дослідження: індуктивний, дедуктивний – для збору, обробки та обґрунтування загальної кількості будівельних підприємства, які функціонують у Волинській області; економічного аналізу та порівняння – для аналізування ринку нерухомості України загалом та Волинської області; графічний – для наочного відображення динаміки зміни індексу цін на первинному та вторинному ринку житла в Україні за 2015-2020 рр., а також при унаочненні обсягу реалізованих послуг сфери нерухомості у Волинській області; абстрактно-логічний – для теоретичних узагальнень і формування висновків. Досліджено динаміку зміни індексу цін на первинному та вторинному ринку житла в Україні за 2015-2020 рр, що вказує на постійні темпи зростання цін, особливо у 2020р. Охарактеризовано ринок нерухомості Волинської області за наступними напрямами: економічні характеристики галузі, аналіз конкурентів та конкурентного середовища, рушійні сили, конкурентна позиція основних гравців (стратегічних груп), ключові фактори успіху, перспективи галузі і її загальна привабливість. Систематизовано будівельні підприємства, які працюють на території Волинської області. Подано динаміку обсягу реалізованих послуг сфери нерухомості у Волинській області. Досліджено вплив чинників на попит та пропозицію ринку нерухомості. Наукова новизна статті полягає у новизні отриманих у процесі його проведення результатів щодо останніх тенденцій ринку нерухомості Волинської області. Поширена інформація сприятиме більш ґрунтовному розумінню сучасного стану та розвитку ринку нерухомості.

Актуальність теми дослідження. Підвищення ефективності діяльності підприємства як сукупності бізнес-процесів можливо лише за умов збільшення точності оцінки усіх складових системи. Цей фактор зумовлює своєчасність проведених досліджень, які присвячені удосконаленню методичних засад кількісної оцінки бізнес-процесів. Постановка проблеми. Вченими у галузі бізнес-процесів запропоновано велику кількість показників їхнього оцінювання відповідно до різних характеристик, проте недостатньо уваги приділяється питанню кількісного оцінювання важливості певного бізнес-процесу в системі підприємства. Аналіз останніх досліджень і публікацій. До вчених, які зробили найбільший внесок у вивчення показників оцінки бізнес-процесів підприємства можна віднести Єліферова В. Г., Репіна В. В., Чупрова К. К., Козерод Л. А. Ковальова С.М., Ковальова В. М. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Оцінювання важливості бізнес-процесів для підприємства розглянуто у роботах Хлєбнікова Д. В., Махметової А. Є., проте у процесі вимірювання використовуються лише методи експертних оцінок, що суттєво зменшує об’єктивність та достовірність результатів дослідження. Постановка завдання. Метою статті є формування методичних засад кількісного оцінювання важливості бізнес-процесів в системі підприємства. Виклад основного матеріалу. У статті запропоновано методичні засади визначення структурних показників важливості бізнес-процесів відповідно до їхнього внеску у додану вартість. Структурна важливість бізнес-процесу може бути визначена зворотним методом, а саме різницею між вартістю ресурсів та ціною продукту бізнес-процесу в разі покупки його на ринку. Також у статті наводиться приклад застосування запропонованого підходу на машинобудівному підприємстві. Висновки. Структурні показники важливості бізнес-процесів можуть бути використані при оптимізації бізнес-системи підприємства, наприклад, для прийняття стратегічних рішень стосовно інтеграції певного процесу в систему, чи навпаки, вилучення процесу з системи зокрема на засадах аутсорсингу.

With the global trend of foreign direct investment, Chinese agricultural enterprises have also increased the pace of for-eign direct investment. At present, Chinese agricultural enterprises have invested in development in more than 30 countries, including Southeast Asia, Africa and Latin America. Ocean fisheries development is underway in the high seas of the Pacific, Atlantic, and Indian oceans. There are also planting and forestry bases in the Russian Far East and Central Asian countries. The benefits of Chinese agricultural enterprises' overseas investment are obvious. It is not only conducive to Chinese enter-prises to use foreign resources, funds and technology, but also to avoid various barriers and increase the international market share. However, while encouraging China's agricultural enterprises to go global, we should also be clearly aware that the overseas direct investment of China's agricultural enterprises is still in the primary stage. The level of agricultural enterprises is still relatively low, and overseas direct investment faces a variety of risks. Analysis and studying these risks will help Chinese agricultural enterprises to effectively prevent and control them in foreign direct investment. By taking into account the integrity and dynamics of the overseas direct investment environment, the risk evaluation index system of foreign investment projects of Chinese agricultural enterprises is constructed. Representative items were selected for risk evaluation using hierarchical analysis and entropy weight coefficient method. The results show that there are prominent risk factors such as international agricultural market risk, political and legal risks of host countries, domestic institutional barriers and enterprise own technical restrictions. In order to prevent and reduce investment risks, the government should increase policy support and set up special agricultural overseas investment service institutions. Enterprises should establish an effective risk evaluation mechanism to promote the research and development and promotion of agricultural technology.Keywords: agribusiness, direct investment, risk assessment, comprehensive environment. З глобальною тенденцією прямих іноземних інвестицій, китайські сільськогосподарські підприємства також збільшили темпи прямих іноземних інвестицій. В даний час китайські сільськогосподарські підприємства інвестували у розвиток більш ніж 30 країн, включаючи Південно­Східну Азію, Африку та Латинську Америку. Розвиток океанічного рибальства ведеться у відкритому морі Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. На російському Далекому Сході та країнах Центральної Азії також є бази з рослинництва і лісівництва. Переваги зарубіжних інвестицій китайських сільськогосподар-ських підприємств є очевидними. Це не тільки сприяє використанню китайськими підприємствами іноземних ресурсів, засобів та технологій, а й дозволяє уникнути різних бар'єрів та збільшити частку на міжнародному ринку. Однак, заохочуючи китайські сільськогосподарські підприємства до виходу на міжнародний ринок, потрібно чітко усвідомлювати, що прямі закордонні інвестиції китайських сільськогосподарських підприємств усе ще перебувають на початковій стадії. Рівень сільськогосподарських підприємств ще відносно низький, і прямі закордонні інвестиції стикаються з різними ризиками. Аналіз та вивчення цих ризиків допоможе китайським сільськогосподарським підприємствам ефективно запобігати та контролювати їх при здійсненні прямих зарубіжних інвестицій. Зважаючи на цілісність та динаміку середовища прямих зарубіжних інвестицій, побудовано систему показників оцінки ризику зарубіжних інвестиційних проектів китайських сіль-ськогосподарських підприємств. Для оцінки ризиків було відібрано репрезентативні пункти за допомогою ієрархічного аналізу та методу вагового коефіцієнта ентропії. Результати показують, що існують значні фактори ризику, такі як ризик міжнародного сільськогосподарського ринку, політичні та правові ризики приймаючих країн, внутрішні інституційні бар'єри та власні технічні обмеження підприємств. Для запобігання та зниження інвестиційних ризиків уряд має посилити політичну підтримку та створити спеціальні установи з обслуговування сільськогосподарських інвестицій за кордоном. Підприємства мають створити ефективний механізм оцінки ризиків для сприяння дослідженням, розробкам та просуванню сільськогосподарських технологій.Ключові слова: агробізнес, прямі інвестиції, оцінка ризиків, комплексне середовище

Стаття присвячена аналізу ефективності діяльності логістичних компаній на ринку. Метою статті є аналіз факторів, що впливають на ефективність діяльності логістичних компаній на основі дослідження ринку логістичних послуг та вивчення поведінки провідних гравців українського ринку логістичних послуг. У процесі дослідження авторами використовувався діалектичний метод, за допомогою якого виявлено сутність поняття «ефективність», умови та показники ефективності логістичних компаній; системний та синергетичний підходи, що дозволило розглянути оцінювання ефективності компаній у тісному зв'язку із забезпеченням їх конкурентних переваг на ринку логістичних послуг, проаналізувати показники ефективності за різними складовими діяльності логістичних компаній. У статті досліджено сучасний стан та основні тенденції розвитку ринку логістичних послуг в Україні. Відзначено, що у 2021 році спостерігається повільне відновлення ринку логістичних послуг в умовах продовження пандемії СOVID-19. У процесі аналізу було визначено поняття ефективності логістичної компанії, яке у роботі розкривається через відповідні аспекти її діяльності. Науковий інтерес представляє запропонована авторами методологія оцінки інтегрованої економічної ефективності функціонування логістичної компанії. Проаналізовано десять найпотужніших логістичних компаній, що працюють в Україні з метою визначення їх конкурентних переваг та оцінки ефективності на ринку. Виявлено, що в першу п’ятірку логістичних компаній входять компанії-дочірні підприємства потужних мультинаціональних компаній, які сфокусовані на наданні інтегрованих логістичних рішень. Що стосується українських компаній-лідерів ринку, то вони націлені на пошук нішевих сегментів, пропонують своїм клієнтам унікальні програми логістичних послуг. Авторами запропоновано систему показників, за якою можливо оцінити інтегровану ефективність діяльності логістичних компаній: показники виробничої складової; показники фінансової складової; показники кадрової складової; показники маркетингової складової; показники управлінської складової.

Стаття присвячена проблемам дослідження системи мотивації та стимулювання персоналу на промислових підприємствах, що є досить актуальними в умовах сьогодення. Мета дослідження полягає у детальному вивченні та аналізі особливостей системи стимулювання та мотивації персоналу на промислових підприємствах. Доведено, що керівництво підприємства повинне постійно займатися вдосконаленням системи мотивації та стимулювання праці персоналу, тобто пристосовуватися до нових умов функціонування ринку. Автором наголошується, що система мотивації та стимулювання на промислових підприємствах займає провідне місце у його функціонуванні, оскільки пов'язана з проблемою ефективної виробничої діяльності на підприємстві та призводить до зростання кінцевих результатів його діяльності, а також підвищення життєвого рівня працівників. У статті визначено основні функції (залучення кваліфікованих фахівців; збереження груп професіоналів протягом необхідного терміну), які повинна виконувати система мотивації та стимулювання праці персоналу на підприємстві. Сформовано основні завдання, які є необхідними для забезпечення потрібного рівня трудової активності персоналу: визначення набору цінностей, які будуть закладені в основу мотивування персоналу; формування рівня потреб кожного працівника, його інтересів і можливостей задоволення; конкретизація видів трудової діяльності, які потрібні підприємству і котрі доцільно мотивувати; організація праці таким чином, щоб переконати працівника в можливості задовольнити його інтереси; узгодження певних видів діяльності працівника з набором цінностей і переваг; з’ясування мотивів, інтересів та системи цінностей при наймі працівника на підприємство. З метою формування керованої системи мотивації та стимулювання, наголошено на необхідності виконання наступних умов: наявності повної та достовірної інформації про об'єкт управління; необхідності мати постійне уявлення про стан і динаміку мотиваційної спрямованості персоналу; ретельному відстеженні соціально-економічних наслідків управлінських рішень і вміння їх прогнозувати. Виходячи із досвіду багатьох країн встановлено, що традиційні методи збирання даних щодо мотиваційної та стимулюючої спрямованості персоналу вже не задовольняють потреби практики управління, а тому на кожному підприємстві запропоновано запроваджувати систему мотиваційного та стимулюючого моніторингу, основною метою котрого є створення нової інформаційної бази для прийняття управлінських рішень у сфері мотивації та стимулювання працівників. Такий моніторинг повинен спрямовуватись на постійне спостереження та контроль стану мотивації та стимулювання персоналу з метою його оперативної діагностики й оцінки в динаміці, прийняття кваліфікованих управлінських рішень в інтересах підвищення ефективності виробництва. На основі проведених досліджень визначено основні принципи, на яких має ґрунтуватись система мотивації та стимулювання персоналу на підприємстві: системності; комплексності; аполітичності; періодичності; виробничо-територіального підходу. Автором здійснено порівняльний аналіз вітчизняних систем стимулювання та мотивації персоналу підприємств, до яких віднесено наступні: систему матеріальної мотивації та стимулювання за трудовим вкладом; систему управління за цілями; теоретичну модель матеріальної мотивації та стимулювання; систему стимулювання та мотивації, орієнтовану на вартість бізнесу – участь у власності та опціонні програми. Виходячи із проведених досліджень визначено, що система стимулювання та мотивації використовує тільки першу частину – фінансові та економічні мотиви та стимули, а такі стимули, як професійні, трудові, престиж та соціальний статус, а також мотиви та стимули, пов’язані з кар’єрою, в даних системах досить слабо фігурують, що також є недоліком вітчизняних систем мотивації та стимулювання праці персоналу підприємства. У статті наголошується, що успіх підприємства залежить від оптимального поєднання двох складових: підвищення добробуту працівників та підтримання ефективності виробничого процесу. Доведено, що найбільш ефективною системою мотивації та стимулювання праці є комбінація матеріального стимулювання та стимулювання розвитку професійних знань, високого рівня досвіду задля досягнення поставленої мети, пошук нових шляхів в організації та управлінні підприємством.