Добірка наукової літератури з теми "Вербальне вираження"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Вербальне вираження".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Вербальне вираження"
1
Alexandra, Zabolotska. "VERBALIZATION OF THE SPECIFIC FEATURES OF NATIONAL JAPANESE CULTURE IN THE NOVEL “MEMOIRS OF A GEISHA” BY A. GOLDEN." Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Linguistics, no. 36 (September 25, 2019): 27–31. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-3337/2019-36-6.
Повний текст джерела
2
Романюк, Олександра. "СУБ’ЄКТНЕ ПОЗИЦІОНУВАННЯ ДОМІНУВАННЯ-ПІДКОРЕННЯ ПІД ЧАС РОМАНТИЧНОГО ЗНАЙОМСТВА (ҐЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ)". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 104–10. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Суб’єктне позиціонування домінування-підкорення є одним із найбільш фун- даментальних вимірів міжособистісних стосунків романтичної діади. Порівняльний аналіз демонструє нові уявлення щодо вербальних і невербальних засобів комунікації, які сигналізу- ють міжособистісне домінування-підкорення під час романтичного знайомства в рамках американської лінгвокультури, а також яким частинам тіла надають перевагу різностатеві гетеросексуальні незнайомці. Вибірка дослідження становить 40 репрезентативних кодів комунікативної поведінки, до яких увійшли 133 зразки вербальних і 1996 зразків невербальних засобів комунікації, ініційованих американськими жінками, а також 116 зразків вербальних і 1087 зразків невербальних засобів комунікації, ініційованих американськими чоловіками. За результатами дослідження встановлено, що розподіл ролей під час первинної романтичної інтеракції слідує традиційним ґендерним стереотипам, згідно з якими чоловіки обирають «маскулінну» позицію домінування, а жінки – «фемінну» позицію підкорення. Вербальну дис- тинктивність суб’єктного позиціонування домінування-підкорення спостережено в рольовому дейксисі адресанта й адресата. У фемінному романтичному медіадискурсі превалює комуні- кативна установка на адресанта й адресата; у маскулінному романтичному медіадискурсі надано пріоритет комунікативній установці на адресанта. Невербальну дистинктивність суб’єктного позиціонування домінування-підкорення спостережено в превалюванні невер- бального вираження домінування в маскулінному романтичному медіадискурсі; натомість надання преференцій невербальному вираженню підкорення простежено у фемінному роман- тичному дискурсі. Ґендерна паритетність виявляє себе у використанні однакових частин тіла для сигналювання позиції домінування, а дистинктивність частин тіла – для вираження позиції підкорення.
3
БЕЛІНСЬКА, Юліана. "ПОНЯТТЯ ЛІТЕРАТУРНОГО КОНЦЕПТУ: ПРОБЛЕМИ ТРАКТУВАННЯ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 25–30. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу етимології терміна «концепт». Універсальність і міждисциплінарний характер його дефініції полягає в тому, що ним оперують філософія, мовознавство, культурологія, психологія, літературознавство. Це породжує певну складність у розумінні терміна. Тож постає потреба конкретизації поняття «концепт», зокрема «літературний концепт». У статті узагальнено сучасні підходи до його трактування, зроблено спробу визначити диференційні риси суміжних із концептом термінів (поняття, образ, символ, мотив, архетип, стереотип, художня дефініція). Так, терміни «концепт» і «поняття» ототожнюють. Проте нам такий погляд видається застарілим. Низка науковців схильна вважати, що художній концепт і художній образ перебувають у тісному зв’язку між собою. Однак дотримуємося думки, що концепт є гіперонімом стосовно образу, а відтак ширшим за образ поняттям. Натомість поняття «архетип» значно ширше, ніж «концепт», а тому його реконструкція неможлива в межах одного або кількох текстів. Художній концепт розглядають як одиницю концептосфери письменника; індивідуально-авторське осмислення сутності предметів і явищ. Розуміння концептів досить варіативне, однак, проаналізувавши різні тлумачення терміна, можна вивести певне узагальнене визначення цього феномена: одиниця пізнання та мисленнєвого пояснення світу, що відображає культурну специфіку певної етнічної спільноти й, отримуючи вербальне вираження в літературному тексті, набуває статусу художнього. Доведено, що художній концепт – феномен індивідуальний, психологічно складний, який тяжіє до потенційних образів і скерований на них; це комплекс почуттів, бажань, ірраціонального; символ, котрий зберіг внутрішній органічний зв’язок зі своїм значенням.
4
Грукач, Вікторія, Олеся Ткаченко та Тетяна Соловйова. "Стимул «Україна» й асоціативно-смислове поле ментальних лексиконів студентів". PSYCHOLINGUISTICS 26, № 2 (12 листопада 2019): 46–69. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-46-69.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослдіження. Здійснити аспектологічний огляд наукової літератури з увагою до рівня вивченості концепту «Україна», а також опис даних, отриманих у результаті проведення вільного асоціативного експерименту для дослідження індивідуальних моделей ментального лексикону студентів, звернувши увагу на їхні структурні особливості вираження та різновиди семантико-смислових зон, на основі чого висловити пропозиції щодо важливості розвитку рефлексивного асоціативного мислення майбутніх фахівців соціально-комунікативної сфери в системі «людина – людина».
Методи. Використано такі загальнонаукові методи, як: а) аналіз вітчизняних і зарубіжних психолінгвістичних джерел і мотивація теоретичних підходів; б) систематизація даних теоретичного аналізу про рівень розробленості проблеми, що задекларована, та конкретизація базових підходів і принципів; в) узагальнення результатів теоретичного аналізу наукових підходів; г) аналіз експериментальних даних, їх систематизація й опис; ґ) моделювання фактичного матеріалу, що є доказовою базою висновків. Серед часткових методів використано широко вживаний метод вільного асоціативного експерименту, його ланцюжковий різновид, на основі якого визначено індивідуальні ментальні моделі, їх різновиди й семантико-смислові зони.
Результати дослідження засвідчують неповторну специфіку індивідуальних ментальних сфер і реакцій респондентів. Експериментальним матеріалом підтверджується, що індивідуальне мовлення, на основі якого формується й розвивається ментальний лексикон індивіда, є не просто системою формальних знаків для взаємодії й комунікації: воно одночасно представляє вербальний інтелект носія мови, його систему світоглядних цінностей, емоційно-оцінну палітру реагування; є представником його психіки, досвіду, ерудиції, вербальної пам’яті та здатності її відтворювати.
Висновки. Опосередковано через відмінні ВМ та асоціативні ряди робимо узагальнення, що вербально-асоціативне поле пам’яті в учасників сформоване й актуалізоване різною мірою, як і вищі психічні функції, що підтверджує актуальність дослідження вербальної свідомості особистості майбутнього фахівця в процесі професійного становлення.
5
УДОВІЧЕНКО, Г. М., та Г. А. САМОЙЛЕНКО. "ДЕЯКІ МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ В СУЧАСНОМУ ІНТЕРНЕТ-СПІЛКУВАННІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 153–59. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.22.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що емоційна сфера людини надзвичайно різноманітна і складна. Емоції відіграють важливу роль у житті людини і тісно взаємоповʼязані із процесами мовлення, комунікації. На мовному рівні емоції трансформуються в емотивність, тобто вербальну / невербальну реакцію людини на подразник. Демонстрація власних емоцій є природньою потребою сучасної людини у процесі комунікації. Для сучасного комуніканта, зокрема користувача соціальних мереж, притаманні різні форми і засоби вираження емоцій: фонетичні, графічні, лексичні, синтаксичні та інші засоби. Автори відзначають, що переважає графічний засіб, спрямований на зорове сприйняття інформації. Основними методами дослідження є теоретичний аналіз і синтез (узагальнення теоретичних відомостей про категорію емотивності, визначальні характеристики інтернет-спілкування), описовий метод (опис особливостей використання лексичних засобів для вираження емоцій), системний аналіз (добір фактичного матеріалу, його систематизація). Доведено, що особливостями віртуального спілкування є: діалогічність, емоційність, особливий авторський характер, співвідношення категорій читач-автор або промовець-слухач, зняття обмежень у часі та просторі, статус учасників зазвичай є рівним, формування загальної картини світу, необмежений вибір мовних засобів. Бажання пережити ті чи інші емоції пояснюється прагненням до емоційного наповнення тексту. Тим більше, що Інтернет цьому сприяє, адже важливою рисою Інтернет-спілкування є поєднання різноманітних стильових елементів, використання розмовних слів та зворотів, елементів мовної гри, використання фразеологізмів тощо. Емотивність є лінгвістичною характеристикою тексту, що здатна викликати емоційний ефект. Вона є результатом передачі емоцій людини за допомогою мовних засобів. Відповідно, будь-які вербальні засоби вираження передають або нейтральні емоції, або ж позитивно чи негативно забарвлені. У результаті дослідження зʼясовано, що у ситуаціях, коли у великому потоці інформації відправнику повідомлення доводиться привернути увагу одержувача, він максимально використовує вплив графічних засобів, доповнюючи ними символічну інформацію.
6
Федун, Б. Я. "Вербальний опис невербального вираження емоції "інтерес"". Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки, № 3 (2004): 83–86.
Знайти повний текст джерела
7
Vermenych, Ya V. "Emergence of Conceptual Metaphors in Ecological Filmic Discourse." Alfred Nobel University Journal of Philology 20, no. 2 (2020): 160–65. http://dx.doi.org/10.32342/2523-4463-2020-2-20-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано аналіз мультимодальних реалізацій концептуальних метафор, референт яких на- лежить до домену ЕКОЛОГІЯ, та які утворюються в екологічному кінодискурсі, зокрема англомовних документальних фільмах екологічної проблематики. Дослідження базується на сучасному варіанті теорії концептуальної метафори, яка включає мультимодальний та емергентний підходи. У статті кон- цептуальна метафора трактується як емергентний феномен, а саме пояснюється посиланням не лише на лінгвістичні засоби, а й на екстралінгвістичні, при цьому особлива увага приділяється взаємодії цих засобів. У кінодискурсі знаки різних семіотичних систем або модусів беруть участь у процесі ви- никнення екологічних метафор: розмовна мова (вербальний модус), письмова мова (візуальний мо- дус), динамічні образи (візуальний модус) і музика та звуки (аудіальний модус). Мультимодальні концептуальні метафори, тобто такі, у яких референт та корелят виражені у різних модусах, мають сильний емоційний вплив на глядача. Дослідження екологічного кінодискурсу показує, що вербаль- ний модус може яскраво ілюструвати концептуальну метафору, представлену вербально� звертати- ся до тілесного досвіду глядачів� або виділяти важливість певних рис концептуального перенесення. У статті продемонстровано, що відповідно до їх мотивації метафори екологічної проблематики, які виникають в екологічному кінодискурсі, можуть бути таких типів: кореляційні метафори, метафори, що базуються на подібності, та метафори, які виникають в результаті операції схематизації. За допо- могою цих трьох типів метафор здійснюється концептуалізація складних екологічних концептів або реконцептуалізація тих концептів, які традиційно трактуються неправильно. Це стає можливим за- вдяки зверненню до схожості цих концептів із простішими, до тілесного досвіду, або схематизації ключової риси концепту в референт метафори.
8
Івченко, Н. С. "КАРНАВАЛІЗОВАНИЙ АНІМАЦІЙНИЙ ЕКОДИСКУРС: ЕКОЛОГІЯ ЕМОТИВНИХ МОВНИХ ЗАСОБІВ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 99–105. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Роботу присвячено вивченню взаємодії двох сучасних сфер наукових інтересів лінгвістики – емотіології та еколінгвістики. На їхньому стику сформувалася нова наукова галузь – емотивна еколінгвістика, яка досліджує мову крізь призму екологічної вмотивованості емоцій, що виражені емотивними засобами мови. Емоції є мотиваційною основою вербальної та невербальної поведінки, отже, безпосередньо визначають вибір засобів мовлення, які зі свого боку сприяють екологічному зростанню або знищенню. Уперше доведено, що до емотивних засобів мови належить не лише лексика, але й граматичні, стилістичні й синтаксичні засоби мови, які своєю виразністю сприяють емотивному забарвленню дискурсу. У дослідженні послідовно розглядаються способи вираження емотивності засобів мови вербальним модусом (номінація (пряма назва емоції), дескрипція (опис емоційного переживання) та експресія (емотивний вираз)), а також категорії емотивної семантики (афективи (емоційні засоби мови), конотативи (засоби, що мають асоціативне емотивне значення) та потенціативи (неемотивні засоби, що набувають емотивного значення в просторі анімації), репрезентовані в карнавалізованому анімаційному екодискурсі “Zootopia”. Під час передачі змісту емотивної семантики у вищезазначеному типі дискурсу не менш важливим є також і невербальний модус: аудіальний, який передає невербальні особливості мовлення, його гучність, тон, інтонації, звуки анімаційного простору, і візуальний – рухи тіла, жести, міміку, особливості побудови кадру, його яскравість, кут огляду, освітленість тощо. Особливо значущим у випадку саме карнавалізованого анімаційного дискурсу є те, яку саме емотивність транслює невербальний модус, іншими словами, чи він збігається, доповнює, регулює, або, навпаки, протистоїть чи замінює емотивне значення вербального модусу. У роботі визначено, що позитивна чи негативна забарвленість емотивів не має потенціалу впливати як на екологічність, так і на неекологічність, отже, емотивні засоби мови екологічні, якщо вони спрямовані на успішність комунікації, викладення проблем сьогодення та заохочують до екологічного зростання, і неекологічні, якщо вони орієнтовані на конфлікт і деструкцію екологічного світу.
9
АНДРУЩАК, Ольга, та Микола ЗАПОЛОВСЬКИЙ. "МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ІМПЛІКАТУР У СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (22 вересня 2021): 19–29. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено мовні засоби вираження імплікатур, уживаних в англомовних газетно-інформаційних текстах, та систематизо- вано їх за морфологічною класифікацією. Виявлено, що найуживанішими лінгвальними засобами імплікатур в англомовній публіцистиці є оксиморонна, гіперболічна, метонімічна, евфемі- стична, антифразисна та метафорична імплікатури, виражені іменниками, прикметниками та дієсловами, зрідка сполучниками і часткою та які висту- пають засобом виразності, емоційної забарвленості тексту й підвищення інтересу читача до публікації. Виділено чотири основних типи морфологічної класифікації імплікатури: іменний, вербальний, препозиційний та змішаний. Для досягнення мети і завдань дослідження використано такі методи: загальнонаукові, мовні, логічні, аналітичні, методи прагматичного та струк- турного аналізу, метод кількісних підрахунків. Матеріал дослідження становить 75 імпліцитних висловлювань, сфор- мованих методом вибірки із досліджень сучасних мовознавців, прикладів фра- зеологічних, стилістичних сполук та опрацьованих матеріалів газетної публі- цистики, а саме 50 статей найпопулярніших англомовних видань The Guardian, The Seattle Times, Washington Post, The New York Times.
10
Березовська-Савчук, Наталя Анатоліївна. "Синтаксичні засоби вираження емоції «смуток» (на матеріалі лірики Ліни Костенко)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (27 жовтня 2017): 270–80. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.112.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено основні підходи до визначення сутності понять «емоція», «емоційність», «емотивність»; подано класифікації емоційних станів; проаналізовано категорійну природу емотивності; розглянуто особливості вербальної репрезентації емоцій, мовні засоби вираження емоції смутку на синтаксичному рівні.
Дисертації з теми "Вербальне вираження"
1
Ткаченко, Я. Ю., Олена Миколаївна Медвідь, Елена Николаевна Медведь та Olena Mykolaivna Medvid. "Вербальне вираження співчуття в англомовному дискурсі". Thesis, Сумський державний університет, 2014. http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34662.
Повний текст джерелаАнотація:
Кінець ХХ – початок ХХІ тисячоліття став для світу періодом швидкого розвитку науки та техніки. В даний час дослідники визнають надзвичайну актуальність вивчення культурної компетенції як складової комунікативної компетенції, що й зумовлює актуальність даної теми. Саме тому для вирішення багатьох проблем, пов’язаних з успішністю мовленнєвої комунікації, лінгвісти звертаються до дослідження мовних аспектів різних типів дискурсу. Слово "дискурс" було вперше застосоване в якості терміна А. Херісом у 1952 році в статті, що була присвячена аналізу мови реклами, і з того часу це слово набуло свого поширення.
При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34662
2
Смичок, Марина Миколаївна. "Стереотип жінки та чоловіка у польській та українській мовах". Магістерська робота, Хмельницький національний університет, 2020. http://elar.khnu.km.ua/jspui/handle/123456789/9783.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчення стереотипів у сучасній лінгвістиці є актуальним для філології.
Особливо важливим стає у контексті вивчення українсько-польських взаємозв’язків.
Порівняльні аспекти стереотипу чоловіка та жінки в українській та польській мовах
є важливими для використання під час вивчення полоністичних дисциплін.
Відповідно основними завданнями стала характеристика впливу ментальності та
культури на формування мовних стереотипів, з’ясування суті гендерних стереотипів
у мовній картині світу, розкриття стереотипу чоловіка та жінки в польській та
українській мовах, а також у свідомості українців і поляків у рамках
лінгвокультурних відносин.
3
Онопрієнко, Т. А. "Вербальні засоби вираження стереотипів про школу (на матеріалі англомовного фільму «Mean girls»)". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2018. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/10821.
Повний текст джерела
4
Сербінович, Діана Геннадіївна. "Вербальні засоби вираження ввічливості в англійській мові". Магістерська робота, 2020. https://dspace.znu.edu.ua/jspui/handle/12345/4087.
Повний текст джерелаАнотація:
Сербінович Д. Г. Вербальні засоби вираження ввічливості в англійській мові : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 035 "Філологія" / наук. керівник Е. О. Веремчук. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 72 с.UA : Робота викладена на 72 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 75 джерел. Об’єкт дослідження: мовне відображення категорії ввічливості. Мета роботи: висвітлення вербальних засобів вираження ввічливості в англійській мові. Теоретико-методологічні засади: наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячених дослідженню різних аспектів ввічливості на матеріалі різних лінгвокультур (Б. Фрейзер, Е. Гоффман), теорії комунікації (П. Браун, С. Левінсон) комунікативних стратегій і тактик позитивної і негативної ввічливості (Т. В. Ларіна, К. Трейс, О. О. Леонтьев). Отримані результати: категорія ввічливості є невід’ємною складовою мовного етикету в англійській мові, яка робить значний внесок в ефективний перебіг комунікації із реалізацією прагматичної установки. До мовних засобів категорії ввічливості належать лексичні, граматичні та синтаксичні. На практиці досягнення ввічливості у комунікації обумовлюється використанням усіх засобів у комплексі із залученням також паралінгвальних та екстралінгвальних чинників. У мовленні ввічливість реалізується у рамках комунікативних стратегій, зокрема стратегія позитивної та негативної ввічливості, у рамках яких виділяються мікростратегії, кожна з яких містить комунікативні тактики. Стратегія позитивної ввічливості включає в себе мікростратегії «Приділення уваги адресату», «Утвердження спільності між мовцем та адресатом», «Кооперація між мовцем та адресатом». Стратегія негативної ввічливості інкорпорує мікростратегію «Відмежування мовця від адресата» та «Пом’якшення висловлювання». Обидві стратегії націлені на збереження позитивного або негативного «обличчя» адресата.
EN : The work is presented on 72 pages of printed text. The list of references includes 75 sources. The paper deals with the research of verbalization of politeness in the English language. The object of the work is reflection of the category “politeness” in the English language. The aim of the dissertation is study of verbal language means that are used to achieve politeness in the English language. The aim presupposes accomplishment of the following objectives: - to systematize theoretical material on the researched problem; - to establish linguophilosophic and etiquette premises of the arising of the category “politeness”; - to characterize politeness phenomenon in the communication sphere; - to determine lingual means of expressing politeness on lexical, grammatical and syntactical levels; - to highlight communicative strategies of verbalization of politeness. In the course of research it was concluded that the verbalization of the category politeness can be viewed from 2 angles: lingual and pragmatical. From lingual perspective politeness is realized on lexical grammatical and syntactical language levels. From the pragmatic perspective politeness is achieved by means of two strategies: strategy of positive politeness and strategy of negative politeness. Every strategy encompasses microstratagies, which in their own turn comprise communicative tactics. Strategy of positive politeness includes microstratagies “Drawing attention to the addressee”, “Affirmation of commonness between addressee and the speaker”, “Cooperation between the speaker and addressee”. Strategy of negative politeness incorporates microstrategy “Speaker’s distancing from the addressee” and “Softening of utterance”.
Тези доповідей конференцій з теми "Вербальне вираження"
1
Яковчук, Ліана. "ВЕРБАЛЬНЕ ВИРАЖЕННЯ ОБРАЗУ ЛЮБОВІ В КНИЗІ ДЖЕЙН ОСТІН «ГОРДІСТЬ І УПЕРЕДЖЕННЯ»". У RICERCHE SCIENTIFICHE E METODI DELLA LORO REALIZZAZIONE: ESPERIENZA MONDIALE E REALTÀ DOMESTICHE, chair А. Худолій. European Scientific Platform, 2021. http://dx.doi.org/10.36074/logos-14.05.2021.v2.05.
Повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Вербальне вираження"
1
Бережна, Маргарита Василівна. Кіноархетип "Діва": мовленнєвий портрет. Видавничий дім "Гельветика", 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5912.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження виконане на матеріалі реплік принцеси Анни, персонажа анімаційного пригодницького фентезі-фільму Кріса Бака та Дженіфер Лі «Крижане серце» (2013). За класифікацією В. Шмідт (2007) визначаємо, що Анна належить до архетипу «Діва» (англ. the Maiden). Для психолінгвістичного образу персонажа характерні: 1) окличні речення (переважно констативи) у поєднанні з позитивною оцінною лексикою, «порожніми» прикметниками та вигуками для вираження захоплення й радості; 2) окличні речення (переважно констативи) для емфатизації смислу або вираження незгоди, незадоволення, обурення; 3) окличні речення з апелятивами для привернення уваги адресата; 4) частотне використання лексеми please у реквестивах демонструє залежність Анни від допомоги інших персонажів; 5) частотне використання лексем sorry та fault демонструє чуйність персонажа до почуттів інших; 6) частотне використання апелятивів Elsa, Olaf та Kristoff демонструють важливість цих персонажів у житті Анни; 7) вербальна та креолізована (у поєднанні з відеорядом) гра слів для створення гумористичного ефекту, передачі оптимістичного ставлення персонажа до будь-яких життєвих ситуацій; 8) розмовні одиниці, оскільки персонаж надає перевагу невимушеному стилю спілкуванню, а її мовлення наближене до мовлення підлітків; 9) прямі квеситиви, які вимагають відповіді від співрозмовника для просування сюжетних ліній, оскільки Анна є головним дієвим персонажем фільму; 10) повтори на синтаксичному рівні у вигляді уточнювальних запитань, множинні асиндетони та апосіопези для демонстрації мислення у формі потоку свідомості, яке демонструє відкритість персонажа, наївність, душевну чистоту і простоту; 11) у мовленні Анни майже однакова частотність займенників першої особи однини I та другої особи you демонструє з одного боку важливість власного «я», а з іншого – значущість для неї інших персонажів. Також порівняно частотними є займенники she, оскільки сестра є найважливішою особою у житті Анни, а також we, оскільки вона залежна від інших персонажів і часто бачить себе лише частиною певної групи, сім’ї.
2
Бережна, Маргарита Василівна. Психолінгвістичний образ Анни (у фільмі К. Бака та Дж. Лі «Крижане серце»). Видавничий дім «Гельветика», 2021. http://dx.doi.org/10.31812/123456789/5939.
Повний текст джерелаАнотація:
Роботу присвячено особливостям створення психолінгвістичного образу кіноперсонажа за психологічним архетипом «Діва». Розвідка є частиною комплексного дослідження цілісної системи психолінгвістичних кінообразів найбільш касових фільмів ХХІ сторіччя. Роботу виконано на матеріалі фентезі-фільму К. Бака та Дж. Лі Frozen (2013). Вважаємо кінодіалог одним з основних універсальних засобів розкриття образу персонажа в аудіовізуальному тексті. У роботі проаналізовано особливості мовлення принцеси Анни, загальним обсягом 302 репліки. За класифікацією В. Шмідт (2007) відносимо Анну до архетипу «Діва» (the Maiden), для якої визначальними рисами є такі: її життя – легке, не обтяжене рутиною, а ставлення до проблемних ситуацій залишається позитивним; вона любить розважатися, все нове і незвичне вабить її; вона не любить самотності; вона здатна на ризик і не бачить небезпек реального світу; вона не хоче дорослішати, але випробування й психологічні травми змушують її відкрити у собі здатність допомагати іншим та вести за собою; їй завжди потрібна людина, на яку можна покластися. Отримані результати свідчать, що для мовлення принцеси Анни характерні окличні речення (переважно констативи) у поєднанні з позитивною оцінною лексикою, «порожніми» прикметниками та вигуками для вираження захоплення й радості; апелятиви, які визначають важливих для Анни персонажів; вербальна та креолізована гра слів для створення гумористичного ефекту; розмовні одиниці для демонстрації невимушеного, неофіційного стилю спілкування; кооперативний стиль спілкування, який реалізується через частотні тактики прохання та вибачення; лексема please у реквестивах як прояв залежності Анни від допомоги інших персонажів; лексеми sorry та fault для зображення чутливості персонажа до почуттів інших; повтори на синтаксичному рівні у вигляді уточнювальних запитань, множинні асиндетони та апосіопези для демонстрації мислення у формі потоку свідомості, яке демонструє відкритість персонажа, наївність; майже однакова частотність займенників першої особи однини та другої особи для демонстрації з одного боку важливості власного «я», а з іншого – значущості інших персонажів у її житті.