Добірка наукової літератури з теми "Валютні депозити"

У статті розглянуто питання формування депозитної політики банківських установ. Проведено оцінку депозитних ресурсів банківської системи України. Проаналізовано доходи та витрати населення України за 2017–2019 р. Визначено структуру сукупних витрат населення у розрахунку на одне домогосподарство. Досліджено динаміку заощаджень населення. Проведено аналіз депозитів населення у розрізі валют та строків погашення. Надано пропозиції щодо удосконалення механізму залучення депозитних ресурсів у банківських установах.

У статті розглянуто сучасний стан впровадження монетарного регулювання в Україні. Виділено особливості розвитку економіки України в умовах пандемії COVID-19: рівень облікової ставки монетарної політики НБУ за умов карантинних обмежень; рівень процентних ставок НБУ; рівень середньозважених гривневих процентних ставок за новими кредитами та депозитами; рівень депозитів та кредитів в національній валюті. Охарактеризовані пріоритетності в монетарному регулюванні України за умов пандемії COVID-19. Проаналізовано сценарії економічного розвитку української економіки в короткостроковій перспективі. Виділено умови для забезпечення підвищення ефективності монетарної регулювання в Україні в умовах пандемії COVID-19.

В статті визначені значущість і взаємозв’язок стану управління ліквідністю комерційного банку (КБ) у забезпеченні його фінансової безпеки (ФБ). Критично проаналізовані підсистеми наукового супроводу, а також нормативно-правого, організаційного, методичного, управлінського, інформаційно-аналітичного, кадрового й технологічного забезпечення системи управління ліквідністю КБ. Виявлено позитивний/негативний вплив зазначених підсистем на фінансову безпеку комерційного банку (ФБКБ) загалом і такі її складові, як: боргова, валютна, депозитна, інвестиційна, кредитна, податкова, ресурсоутворювальна безпеки, безпеку у сфері міжнародних розрахунків і платежів, а також безпеки доходів і витрат та ліквідності КБ.

У статті досліджено теоретичні підходи до дефініції «ефективність фінансового ринку» та визначено методологію її оцінки з позиції виконання фінансовим ринком його макроекономічної функції. Проаналізовано та узагальнено основоположні концепції ефективності фінансового ринку, розроблені американськими вченими. Визначено сутність ефективного ринку та виділено форми його ефективності за гіпотезою ефективного ринку Ю. Фами, теорії інвестиційного цінного паперу В. Шарпа, альтернативної гіпотези ефективного ринку Т. Коупленда і Дж. Вестона, концепції витрат фінансового посередництва К. Ерроу, Р. Лукаса та П. Ромера. Обґрунтовано, що не всі висунуті науковцями умови ефективності фінансового ринку дотримуються на реальному ринку. Вказано на суперечність рівняння ефективності фінансового ринку, що визначається як величина, обернена різниці відсоткових ставок по кредитах і депозитах в банківській системі. Автором обґрунтовано, що макроекономічну ефективність фінансового ринку та її роль у забезпеченні стабільного розвитку соціально-економічних систем, в першу чергу, визначає розподільна (перерозподільна) функція фінансового ринку. Зазначено, що ефективний фінансовий ринок має бути рушійною силою, що стимулює стабільний розвиток і позитивні зрушення в економіці, забезпечуючи підприємства інвестиційно-кредитними ресурсами. За макроекономічною роллю в ринковій економіці, ефективність фінансового ринку автором визначається як його здатність забезпечувати ефективний перерозподіл ресурсів, спрямовуючи їх в реальний сектор економіки, що призводить до стабільного розвитку соціально-економічних систем. При цьому ефективність фінансового ринку за його розподільною функцією пропонується оцінювати за показником співвідношення суми реально залученого капіталу нефінансовими корпораціями та сукупної ресурсної бази фінансового ринку. Здійснено порівняльний аналіз впливу стану розвитку основних сегментів фінансового ринку (фондового та кредитного ринків) на економічний розвиток різних країн за ключовими показниками, що надаються Всесвітньою федерацією бірж та Міжнародним Валютним Фондом.

Анотація. Заощадження населення є вагомим внутрішнім джерелом інвестиційного потенціалу держави, завдяки якому формується національний добробут розвинутих країн. Інвестиційний потенціал домогосподарства запропоновано розглядати з позицій їхніх можливостей здійснювати заощадження, схильності до ощадливості та намірів трансформувати неспоживчі ресурси в інвестиційні. Проведений аналіз динаміки доходів і витрат, депозитів і внесків до недержавних пенсійних фондів населення України у 2010—2020 рр. дав змогу виявити обмеження у формуванні та ефективному використанні інвестиційного потенціалу домогосподарств: низький рівень оплати найманої праці та брак фінансових ресурсів у домогосподарств для формування їхнього інвестиційного потенціалу; збереження значних заощаджень домогосподарств поза межами фінансової системи; слабкий розвиток ринків цінних паперів і небанківських фінансових послуг, недостатній рівень охоплення ними населення; низький рівень довіри до фінансових інститутів; несформованість у населення ментальності інвестора вітчизняної економіки. Розроблено підхід до стимулювання участі населення в інвестиційному процесі, який передбачає акумулювання домогосподарствами власних заощаджень на спеціальних рахунках, відкритих у банках із подальшим спрямуванням цих коштів в інвестиційні та інноваційні проєкти, які реалізуються в тих галузях економіки, що мають стратегічне і пріоритетне значення для соціально-економічного розвитку національної економіки. Обґрунтовано механізм створення та функціонування Фонду компенсування інвестицій фізичних осіб, призначеного для відшкодування збитків, заподіяних професійними інвесторами. Для підвищення активності домогосподарств підтримувати соціальні проєкти запропоновано заходи з популяризації ідеї створення ендавмент-фондів серед вітчизняних некомерційних організації та підвищення їхньої привабливості перед потенційними інвесторами і партнерами. Сформульовано пріоритети державної політики активізації інвестиційного потенціалу домогосподарств в Україні: забезпечення умов для розширення інвестиційного потенціалу домогосподарств за рахунок зростання реальних доходів населення; розроблення комплексу заходів для забезпечення гарантій для участі домогосподарств в інвестиційних процесах; створення ефективної системи залучення заощаджень домогосподарств в інвестиційну діяльність за допомогою широкого спектра надійних і зрозумілих для пересічного громадянина фінансових механізмів; підвищення рівня фінансової грамотності українців у контексті активного їх залучення до інвестиційних процесів на фінансовому ринку; відновлення довіри населення до національної валюти і діяльності фінансових посередників. Ключові слова: домогосподарства, інвестиції, інвестиційний потенціал, заощадження, механізм трансформації заощаджень. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 12.

У статті досліджуються інвестиції як складова управління особистими фінансами, що дозволяє збільшити власні доходи ефективніше, ніж заощадження. Дослідження засвідчує, що домогосподарства України вкладають свої тимчасово вільні кошти переважно на банківські депозити, у нерухомість та іноземну валюту, однак в цілому інвестиційні процеси в Україні розвиваються досить повільно у порівнянні із західними країнами. На основі отриманих результатів запропоновано шляхи підвищення стимулювання трансформації заощаджень населення в інвестиції шляхом формування необхідних умов та інфраструктури для ефективного функціонування фінансових ринків, розробка інвестиційних продуктів, що мають високу дохідність та надійність та задовольняють різні потреби населення, підвищення ролі та значущості заощаджень у суспільстві, зміцнення соціального статусу громадян, що мають інвестиційні заощадження та правового захисту інвестиційних вкладень громадян.

У статті розглядається процес створення в ЄС Банківського союзу в контексті поглиблення фінансової інтеграції держав-членів та розбудови повноцінного Економічного і монетарного союзу. Банківський союз створено з метою недопущення в майбутньому руйнівних наслідків фінансово-економічної кризи, формування надійної основи єдиного внутрішнього ринку ЄС, забезпечення стабільності єдиної європейської валюти. Банківський союз є результатом політичного компромісу, досягнутого між ключовими інститутами ЄС та державами-членами під час інтенсивного переговорного процесу та на основі розробленої Європейською Комісією дорожньої карти. Ключовими елементами Банківського союзу є Єдиний механізм банківського нагляду, Єдиний механізм роботи з проблемними банками та Програма гарантування депозитів. Банківський союз передбачає суттєве підвищення ролі і відповідальності Європейського центрального банку та посилення координуючої функції Європейської Комісії. Попри певні недоліки Банківський союз має вирішальне значення для виживання єврозони і всієї європейської економіки.

Проаналізовано Аналіз кредитного ринку України, Характеристика фінансового стану та результатів діяльності банківської установи, Практика мінімізації кредитного ризику в акціонерному банку "Південний", Зарубіжний досвід щодо мінімізації кредитного ризику Запропоновано Практичні аспекти організації системи захисту від кредитного ризику в акціонерному банку "Південний".
The analysis of the credit market of Ukraine, Characteristics of the financial state and results of the banking institution, The practice of minimizing credit risk in the joint-stock bank "Pivdennyi", Foreign experience in minimizing credit risk is analyzed. Practical aspects of organization of the system of protection against credit risk in Joint-Stock Bank "Pivdennyi" are offered.

Фінансовий сектор України є основою сталого розвитку економіки та повинен сприяти підвищенню добробуту громадян через забезпечення ефективного акумулювання, розподілу та обігу фінансових ресурсів в економіці. Фінансовий ринок включає грошовий ринок, ринок капіталу та валютний ринок. Національний банк працює на фінансовому ринку, щоб досягати цілей монетарної політики. Він пропонуємо банкам кредити та розміщуємо депозитні сертифікати, купує та продає цінні папери та іноземну валюту. Саме так він впливає на вартість грошей та управляє інфляцією через трансмісійний механізм.