Добірка наукової літератури з теми "Біопродуктивність"

Для дубових деревостанів, які ростуть в Українському Поліссі, опрацьовано алгоритм розрахунку їх біопродуктивності, який дає змогу узгодити розрахунки з розробленими моделями росту і продуктивності досліджуваних лісостанів. Наведено таксаційну характеристику дібров Полісся України та тимчасових пробних площ, методику визначення структурних елементів й алгоритм розрахунку біопродуктивності дубових деревостанів за компонентами надземної фітомаси та обсягами депонованого вуглецю. Запропоновано регресійні рівняння конверсійних коефіцієнтів для кори стовбура, кори гілок і листя дубових деревостанів, які статистично зв’язують фітомасу насадження за фракціями з його таксаційними показниками. Розраховано біопродуктивність дубових деревостанів за компонентами фітомаси в межах класів бонітету, яка включає загальну продуктивність фітомаси із врахуванням зрубуваної частини деревостану, продукції фітомаси та вуглецю, а також киснепродуктивність. Як експериментальний матеріал використано базу даних «Повидільна таксаційна характеристика лісів», представлену ВО «Укрдержліспроект» та 14 тимчасових пробних площ (ТПП), закладених у дубових насадженнях Полісся України віком 10-103 роки, з обліком, рубанням та оцінкою компонентів фітомаси на 82 модельних деревах. Досліджувані дубові деревостани характеризуються Іa, І, ІІ і III класами бонітету та широким діапазоном відносної повноти – від 0,23 до 1,28. Ростуть у свіжих та вологих сугрудах (9 ТПП); у свіжих та вологих суборах (4 ТПП); вологих грудах (1 ТПП). Насадження, в яких закладено пробні площі, мають штучне (9 ТПП) та природне (5 ТПП) походження. Розроблено нормативи для оцінювання біопродуктивності дубових деревостанів Українського Полісся за компонентами надземної фітомаси та обсягами депонованого вуглецю. З’ясовано, що киснепродуктивність дібров Українського Полісся істотно залежить від їх продуктивності і збільшується зі зростанням класу бонітету деревостанів. При цьому її максимум досягається у молодшому віці для менш продуктивних насаджень.

Розроблені на основі середніх значень діаметра, висоти та відносної повноти букових деревостанів моделі адекватно описують залежність компонентів надземної фітомаси дерев бука лісового в типах лісорослинних умов С3 та D3. Показники загальної біопродуктивності у досліджуваних типах лісорослинних умов мають близькі значення, але істотно відрізняються структурою компонентів надземної фітомаси стовбурів деревостану. Встановлено, що модальні букові деревостани у властивих їм типах лісу в ТЛУ D3 незначно переважають аналогічні в ТЛУ С3 за такими таксаційними показниками деревостанів, як середня висота, середній діаметр, сума площ поперечного перетину, загальний запас деревини. Також виявлено, що в ТЛУ D3 вищі значення притаманні фітомасі стовбура та фітомасі стовбура у корі. Сумарні значення фітомаси гілок у корі у ТЛУ D3 є вищими, порівняно із ТЛУ C3, у віці 1-20 років, а від 21 до 100 років вищі значення виявлено у ТЛУ C3. З’ясовано, що загальна біопродуктивність до 70 років є вищою у ТЛУ D3. Загальна надземна стовбурова фітомаса букових деревостанів на досліджуваній території становить 24592775 т, зокрема найбільшу частку становлять середньовікові деревостани – 51,2% . Зважаючи на нерівномірний розподіл площ деревостанів за групами віку, зі зростанням віку деревостану збільшується їхня відносна частка у загальній біопродуктивності. Найбільшу частку у загальній біопродуктивності надземної частини дерева становить фітомаса стовбура (74,1%), гілок (17,5%), кори стовбура (3,9%), листя (3,4%) та кора гілок (1,1%). У розрізі вікових груп фітомаса стовбура зі збільшенням віку деревостану зростає. Так само збільшується значення частки стовбура у корі – від 73,5 до 78,9%. Частка гілок у корі з віком, навпаки, зменшується – від 22,4 до 17,9%.

Characterize the current state of mainstream of the river Vereshchytsia and its biotic resources. The characterization is based on a study of hydrological, hydrochemical and hydrobiological parameters. The main attention is focused on the analysis of fishery resources studied mainstream. For the use and protection of waters and mainstream of the river biota Vereshchytsia proposed system optimization measures. Was emphasized the need to develop a special program aimed at optimizing the usage of biotic resources of Vereshchytsia. Key words: channel, the power of the river water level, flow rate of water, phytoplankton, zooplankton, benthos, biotic resources.

Довготривале застосування різних систем удоб-рення та основного обробітку ґрунту чорноземутипового призвело до диференціації ґрунтовогопокриву за рівнем ґумусованості і біопродуктивно-сті. Внесення 10 т/га гною на фоні N52Р52К52, закомбінованої системи основного обробітку ґрунтусприяло збільшенню збору з 1 га сівозмінної площізернових одиниць на 32 % відносно неудобренихділянок. Заміна гною в системі удобрення семипі-льної польової сівозміни на побічну продукцію за-безпечила підвищення урожайності сільськогоспо-дарських культур на 34 %. Long duration application of the different systems of fertilizer and basic till of soil of typical black soil resulted in differentiation of the ground cover at the level of gumus and bioproductivity. Applying of manure –10 t/ha – on a background of N52R52K52, with the combined system of basic till of soil, facilitated the increase of grain harvest units with 1 ha of crop rotation on the 32% in relation to the unfertilized areas. Replacement of manure in the system of fertilizer of «semipolny» field rotation by by-products provided the increase of the productivity of agricultural cultures on 34 %.

Охарактеризовано міграційні процеси забруднювальних речовин в аграрних ландшафтах вугледобувних регіонів, кількісну оцінку ступеня забруднення ґрунтів і його впливу на біопродуктивність ландшафтів та якість сільськогосподарської продукції. Проаналізовано космічні знімки, здійснено моніторинг процесів водної ерозії, фізичне моделювання вітрової ерозії відвальної породи, математичне моделювання, застосовано емісійний спектральний та інші методи хімічного аналізу ґрунтів та рослинної продукції. Внаслідок проведення дослідження отримано кількісні показники винесення відвальної породи внаслідок водної та вітрової ерозії, встановлено закономірності відкладення частинок відвальної породи залежно від відстані до відвалу. Доведено, що породні відвали вугільних шахт є джерелами надходження в агроландшафти надмірної кількості забруднювальних речовин, що спричиняють несприятливу екологічну ситуацію внаслідок забруднення ґрунтів і рослинної продукції важкими металами. Показано, що для отримання просторового розподілу ступеня забруднення ґрунтів потрібно використовувати геосистемний підхід. Розглянуто теоретичні та практичні підходи до застосування геосистемного аналізу до процесів міграції і розсіювання забруднювальних речовин у ландшафті. Зроблено аналіз парагенетичних геосистем териконових ландшафтів Донбасу. Запропоновано показники для оцінення умов розсіювання речовин, що надходять з відвалів. Доведено, що геосистемний підхід із використанням цих показників дає змогу виявити найбільш небезпечні щодо забруднення ділянки ландшафту.

Розраховано продуктивність дубових деревостанів Полісся України за компонентами фітомаси та продукцією в розрізі класів віку та за адміністративними областями. З’ясовано, що на території Полісся України найпоширенішими є дубові насадження у Житомирській обл. (35,3%). Насадження за участю дуба звичайного характеризується розмахом від I до XX класів віку, при цьому розподіл їхньої площі дуже нерівномірний. Значний обсяг запасу дубових насаджень зосереджений у середньовіковій групі, саме в ній вони найпродуктивніші. Фітомаса надземних компонентів дубових деревостанів Полісся фактично відображає їхню вікову структуру як за площею, так і за запасом. Встановлено, що більше половини (55,3%) надземної фітомаси дубових деревостанів зосереджено у деревині стовбура. На кору стовбура й деревину гілок припадає однакова частка (по 11,9%), частка кори гілок становить 4,7%, деревної зелені – 16,2%. Оцінено динаміку продукції дубових насаджень Полісся України за класами бонітету. З’ясовано, що її постійне зростання відбувається приблизно до 35-річного віку, потім поступово спадає. Максимальна біопродуктивність дубових насаджень, з незначними коливаннями в межах класів бонітету, припадає на період від 30 до 50 років. Загальна оцінка продукції дубових деревостанів у лісах Полісся України становить 324,7 тис. т. Територіальна мінливість нагромадження продукції за адміністративними областями визначається відмінностями в наявності площ і віковій структурі насаджень. Найбільше продукції нагромаджують дубові деревостани Житомирської обл. (111,3 тис. т), в яких значна частка продукції припадає на середньовікові насадження (78,2 тис. т). Найменшу кількість продукції нагромаджують дубові насадження Сумської обл. (7,5 тис. т). В інших областях її кількість змінюється від 21,1 тис. т. (Київська обл.) до 59,7 тис. т (Чернігівська обл.). Розподіл загальної продукції дубових деревостанів Полісся України в межах адміністративних областей та за класами віку відображає її динаміку за нормативними даними. Нагромадження обсягів продукції молодими дубовими насадженнями (I-IV класів віку) в поліській зоні України відбувається поступово й не інтенсивно. Кульмінація нагромадження продукції спостерігається у середньовіковій групі насаджень (V-VIII класи віку). Зі збільшенням віку, починаючи з пристиглої групи (IX клас віку), продукція дубових деревостанів поступово спадає. На мінливість продукції дубняків Полісся, крім зайнятої площі й віку насаджень, також впливають типи лісорослинних умов.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна – 2017 рік В роботі обґрунтовано необхідність басейнового підходу до оцінки екологічного стану біологічних ресурсів водосховища оскільки при переважанні рослинноїдних риб у промисловому стаді, ризик їх захворювання внаслідок потрапляння у воду забруднення з поверхневим стоком, що формується в межах водозбору дуже високий. Здійснене комплексне геоекологічне дослідження водозбірного басейну Печенізького водосховища (української частини) та розроблені картографічні твори, що дозволяють оцінити географічні умови території дослідження. На основі проведених гідрохімічних досліджень встановлено, що, незважаючи на неоднорідність по більшості показників на різних ділянках і в різні сезони року, якість води у водосховищі є задовільною і відповідає вимогам, які пред'являються до рибогосподарських водойм, але виявлено перевищення нормативів за вмістом біогенних речовин (азот і фосфор), джерелом яких є агроландшафти, розташовані вище за рельєфом. Ландшафтно-геохімічна оцінка водозбірного басейну Печенізького водосховища дозволила виділити території з високим рівнем конфліктів природокористування, які є потенційною загрозою для екологічного стану водосховища і розробити адресні рекомендації з оптимізації природокористування. Проведено експеримент з оздоровлення біологічних ресурсів водосховища шляхом припинення промислового вилову на 2 роки і застосування авторських рекомендацій для природокористування на території басейну, який дав позитивні результати.