Добірка наукової літератури з теми "Білий рух"

Стаття є спробою визначення нового напрямку абстрактного живопису ХХI ст. із метою виявлення характерних особливостей у виконанні і сприйнятті асоціативно-образних колірних композицій. У ході роботи розглянуто основні етапи становлення та розвитку асоціативно-образного живопису. Проведено порівняльний аналіз асоціативно-образних колірних композицій і творів мистецтва оп-арту, які спираються на особливості візуального сприйняття. Порівняльний аналіз цих напрямів виявляє принципові відмінності, що полягають у відсутності у творах оп-арту художнього образу в гонитві за спецефектами ілюзорного сприйняття. Мистецтво оп-арту навмисно руйнує цілісність сприйняття дійсності, порушуючи психічну рівновагу глядача, в той час як асоціативно-образний живопис створює єдність образу, використовуючи універсальні закони всесвіту. Асоціативний художній образ створюється завдяки закономірній взаємодії двох енергетичних потоків, які символізують предмет - фон на рівні підсвідомості. Розвиток кольору може йти або в бік висвітлення, або в бік затемнення. Семантично перехід кольору в білий або чорний знаменує смерть кольору, повернення до витоків. Вихід за межі кольору означає в разі білого – перехід до вічного буття, а в разі чорного – до вічного небуття. При розробці художнього образу в асоціативно-образних композиціях використовуються рух кольору до ахроматики відповідно до задуму твору. У результаті дослідження визначено закономірності створення асоціативно-образних колірних композицій як самостійних творів нефігуративного мистецтва, які будуються за універсальними законами гармонії, де дотримуються принцип дискретності, принцип безперервності, принцип полярності, принцип ритму, принцип «золотого перетину», принцип ієрархії, принцип єдності та цілісності. У підсумку, всі задіяні при побудові асоціативно-образних колірних композицій принципи та закономірності працюють на створення самобутнього асоціативного художнього образу. Асоціативно образні колірні композиції можуть успішно використовуватися в різних галузях дизайну й існувати як самостійні художні твори. Таким чином, асоціативно-образний живопис можна розглядати як самостійний напрям нефігуративного образотворчого мистецтва.

Мета роботи: дослідити рівень адипокінів та греліну в організмі піддослідних тварин із модельованим метаболічним синдромом після проведеної хірургічної корекції різними типами баріатричних втручань. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 40 білих щурах-самцях лінії Wistar масою 200–250 г (вік 9–10 тижнів), яких утримували в стандартних умовах віварію. Щурів основної групи (n=56) утримували на дієті з високим вмістом жиру (понад 60 % енергії від жирів) впродовж 16 тижнів. Після цього їх розділили на групи за типом операційного втручання: слівгастректомія, шунтування шлунка за Ру, лігування лівої шлункової артерії. В післяопераційний період (14 днів та 1 місць) оцінено концент­рацію адипонектину, лептину та греліну. Результати досліджень та їх обговорення. Хірургічне лікування ожиріння знижує рівень греліну та лептину та підвищує рівень адипонектину у всіх дослідних групах тварин із змодельованим метаболічним синдромом. Однак у групі щурів, яким проводили лігування лівої шлункової артерії, операційне втручання, нормалізація рівня адипокінів (лептину та адипонектину) та рівня греліну було найкращим та статистично достовірним відносно метаболічного синдрому групи як на 14-ту добу, так і через 1 місяць після операційного втручання за всіма порівнювальними показниками (р<0,05).

В статті представлені результати вивчення репа-ративної регенерації та перебігу остеогенезу в ау-тотрансплантатах різного походження після лікві-дації дефекту кістки альвеолярного відростка верх-ньої щелепи у 60-ти щурів з різним ступенем його за-повнення. В 2018-2019 роках на території Експери-ментально-біологічної клініки Національного медич-ного університету ім. О.О. Богомольця Україна, м. Київ, групою вчених: проф. Яковенко Л.М., аспірант Кулинич М.О., лікар-інтерн Кулинич О.О. було прове-дено експериментальне дослідження на 60 білих щу-рах, гістологія та морфометрія проводилась на базі ДУ «Національний інститут хірургії та трансплан-тології ім. О.О.Шалімова» НАМН України к.м.н, гіс-толог Савицька І.М. Тварини були розділені на дві групи по 30 тварин у кожній: перша група – повне за-повнення дефекту альвеолярного відростка верхньої щелепи аутотрансплантантом, друга – на ½. Кожна група була розділена на дві підгрупи. В першій підгрупі дефект альвеолярного відростка верхньої щелепи за-повнювали остеопластичним матеріалом, взятим з великої гомілкової кістки, другій підгрупі – остеопла-стичним матеріалом, взятим з нижньої щелепи. З ек-сперименту тварин виводили на 60,90 і 120 добу після операції. Репаративна регенерація в зоні імплантації відбувалась більш інтенсивно в групі з заповненням кісткового дефекту на ½. Про це свідчить консоліда-ція, зрощення аутотрансплантанта ТНЩ з оточую-чою кістковою тканиною та завершення процесу остеорегенерації на 60 добу. Репаративна регенера-ція та перебіг остеогенезу відбувається більш повно-цінно при використанні аутотрансплантатів з ниж-ньої щелепи. З’ясовано, що заміщення сполучної та формування кісткової тканини в зоні дефекту завер-шується швидше при заповненні дефекту на ½ об'єму. Такий спосіб заповлення можна рекомендувати для використання в клінічних умовах.

Десквамативний глосит, як самостійна патологія, трапляється нерідко, а його діагностика доволі складна. У морфогенезі десквамативного глоситу важлива роль належить венозному руслу язика, яке при цьому захворюванні досліджене недостатньо. Мета – кількісними морфологічними методами вивчити морфогенез венозного русла язика при десквамативному глоситі. Матеріал і методи. Морфометрично досліджували венозне русло язика 30 білих щурів-самців, які були поділені на 2 групи. 1 група нараховувала 15 інтактних тварин, 2 – 15 щурів з десквамативним глоситом, який моделювали створенням опіків язика шляхом нанесення оцтової кислоти. Через 2 тижні від початку досліду здійснювали евтаназію експериментальних тварин кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. Із язика вирізали шматочки, які фіксували у 10 % нейтральному розчині формаліну і проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та заливали парафіном. Мікротомні зрізи завтовшки 5–7 мкм після депарафінізації фарбували гематоксиліном-еозином, за ван-Гізон, Маллорі, Вейгертом, толуїдиновим синім. На гістологічних мікропрепаратах проводили морфометрію венозних структур язика, при якій визначали діаметр закапілярних венул, венул, венозних судин, висоту ендотеліоцитів, їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення у цих клітинах, відносні об’єми пошкоджених ендотеліоцитів. Морфометричні параметри венозних судин обробляли статистично. Результати. Встановлено, що десквамативний глосит призводив до структурної перебудови венозного русла язика. При цьому діаметр закапілярних венул збільшився на 14,2 %, венул – на 16,7 % , а вен – на 13,6 %, порівняно з контрольними параметрами. Висота ендотеліоцитів венозних судин при десквамативному глоситі зменшилася на 4,25 %, а діаметр їх ядер – на 4,1 %, ядерно-цитоплазматичні відношення зросли на 5,3 %, що свідчить про порушення структурного клітинного гомеостазу. Відносний об’єм пошкоджених ендотеліоцитів у венозному руслі збільшився у 17,4 раза. Світлооптично в мікропрепаратах язика спостерігалися судинні розлади, що характеризувалися повнокров’ям переважно венозних судин, перивазальним набряком, стазами у венозній частині гемомікроциркуляторного русла, осередками діапедезних крововиливів. Відмічалися також дистрофічні, некробіотичні зміни епітеліоцитів, міоцитів, ендотеліоцитів, стромальних структур, інфільтративні та склеротичні процеси. Контури стінок венозних судин нечіткі, мало місце чергування набряклих склеротичних, гіпертрофованих та стоншених ділянок. Ці зміни призводили до порушення венозного відтоку, депонування крові у венах, що призводило до зростання опору її руху та до порушення дренажу венозної крові. Виявлені структурні зміни вказували на наявність вено-артеріальної реакції, спрямованої на збереження повноцінного кровопостачання досліджуваного органа. Контури вен з нерівномірним просвітом, варикозним розширенням, саккуляціями, звивисті, покручені. Виявлено також звужені ділянки вен з гіалізованими стінками. Наведене вище свідчить, що змодельована патологія призводить до вираженої структурної перебудови венозного русла язика, тобто до структурно-функціональних змін всіх ланок його венозної дренажної системи. Висновoк. Змодельований десквамативний глосит призводить до ремоделювання венозного русла язика, яке характеризується вираженим розширенням та повнокров’ям венозних судин, порушенням їх венозної дренажної функції, дистрофічними, некробіотичними, інфільтративними та склеротичними процесами у досліджуваному органі.

Подано основні аспекти формування і розвитку класичного стилю, виявлено його характерні риси та прояви в проєктуванні жіночого європейського костюма; виділено підстилі (діловий, стиль Шанель, класично-спортивний); базові кольори  чорний, сірий, білий і бежевий. Акцентується увага на тому, що мода постійно змінюється, спостерігається активний рух уперед і, відповідно, сучасний класичний стиль в одязі набуває іншихобрисів. Жіночий класичний костюм представлено в широкій палітрі кольорів як традиційних, так і інших - бордовий, смарагдово-зелений, пісочний, колір індиго. У ході аналізу модних колекцій ХХІ ст. виділяємо класичне поєднання кольорів в одязі. Зазначено, що класичні кольори (чорний, сірий, білий, бежевий) добре компонуються, допускається використання невеликих вкраплень яскравих або пастельних відтінків. На відмінувід чоловічого гардероба, одяг для жінок класичного стилю різноманітний.Ключові слова: мода, костюм, класичний стиль, підстилі, діловий стиль, стиль Шанель. The main aspects of the classic style formation and development have been represented in the article, the classic style distinctive features and its expressions in the female European costume design have been identified; specific substiles such as formal office style, Chanel style, and classical sportswear have been distinguished; such basic colors in the classic style as black, gray, white and beige have been accentuated. Special attention in the article has been paid tothe fact that fashion is constantly changing, actively moving forward, and therefore the modern classic style in clothes acquires different shapes. Women's classic costume has been represented in a wide range of colors, both of traditional range and other colors set – burgundy, emerald green, sand, indigo. The classic combination of colors in clothes has been highlighted during the analysis of fashion collections of the twenty-first century. It should be noted that suchclassic colors as black, gray, white, and beige match well, and a small blend of bright or pastel shades is allowed.Classic-style women's clothes are much more diverse unlike men's wardrobe.Key words: fashion, costume, classic style, subtypes, formal office style, Chanel style.

Встановлено, що сполуки марганцю мають негативний вплив на живий організм, проявляючи нейротоксичний і гепатотоксичний ефекти та індукуючи оксидативний стрес. Оскільки працівники заводів із добування та переробки марганцевих руд, а також інженери-зварювальники постійно контактують із наночастинками марганцю, дослідження токсичного впливу цих наночастинок на живі організми є актуальним.Мета дослідження – вивчити токсичність марганцю у формі наночастинок порівняно з еквівалентними дозами марганцю у формі солі при їх пероральному введенні в організм.Матеріали і методи. Для експерименту використовували самців білих щурів лінії Вістар (3 дослідні групи по 8 особин). Тварини першої грипи були інтактними. Розчин солі марганцю та суспензію наночастинок щоденно вводили тваринам другої та третьої груп відповідно за допомогою зонда в перерахунку на разову дозу марганцю 10,9 мг/кг маси тіла. Для визначення біохімічних показників використовували набори реактивів фірм “Філісіт-Діагностика” та “СпайнЛаб”.Результати досліджень та їх обговорення. Змодельовано отруєння за умов гострого введення суспензії per os наночастинок оксиду марганцю та розчину солі марганцю протягом 8 днів з перерахунку на сумарну дозу марганцю 87,2 мг/кг маси тіла білих щурів. Показано, що введеня марганцевмісних сполук у формі наночастинок та солі індукувало достовірні зміни біохімічних показників.Висновки. Введення сполук марганцю індукує достовірні зміни біохімічних показників сироватки крові та гомогенатів, гепатотоксичність та нейротоксичність, а також оксидативний стрес. При введенні еквівалентних доз марганцю його токсичність у формі наносполуки вища, ніж у вигляді солі марганцю.

В матеріалах статті розглянуті проблеми захворювання домашніх тварин (собак) на дисплазію тазостегновогосуглоба та шляхи їх вирішення за рахунок застосування в раціоні білково-вітамінно-мінеральної добавки (БВМД) «Мобі-кан». Наведені рецептури БВМД для собак різних вікових груп та ступеня захворення. Представлені результати біологічноїта зоотехнічної оцінки застосування БВМД «Мобікан» в раціонах собак крупних порід.Результати біологічної оцінки використання БВМД для собак “Мобікан” в раціонах білих щурів лінії Вістар свід-чать, що нормалізується гідротація та еластичність суглобних хрящів, спостерігаються відмінні показники росту, візуа-льно ідеальний розвиток кінцівок та хребту, міцність суглобів і м’язів, висока рухливість та активність у порівнянні з ко-нтролем. Застосування добавки підвищує живу масу щурів на 62,3%. В печінці достовірно знижується рівень маркерівзапалення: малонового диальдегіду в 2,1 рази, еластази 1,2 рази (13,8%). У сироватці крові щурів, які отримували БВМД,достовірно знижується активність АЛТ - маркера цитолізу гепатоцитів в 1,24 рази (19,6 %). Аналіз біохімічних показни-ків крові та загальний аналіз крові щурів показали високий рівень обміну речовин та вагомий гепатопротекторний впливрозробленої БВМД для собак.Зоотехнічна оцінка проведена в кінологічних клубах м.Одеси та м.Київ на породах собак Кане корсо, Голден ретри-вер, американська акита, середньоазіатська вівчарка, ротвейлер, бульмастіф та американський бульдог, результати якоїпоказали, що використання БВМД в раціонах собак усіх дослідних груп виявило її ефективність за показниками фізіологіч-ного стану, шкіряного і ворсистого покривів, відмінні показники росту, візуально ідеальний розвиток кінцівок та хребту,міцність суглобів і м’язів. Візуальна оцінка стану суглобів і м’язів у дослідних груп значно покращилась у порівнянні з конт-рольними групами. Показник загального стану артриту (ЗСА), визначаємий за рухливістю та активністю собаки збільши-вся у всіх дослідних групах у порівнянні з контролем на 30-49 %.При мануальному обстеженні дорослих собак з проблемами опорно-рухливого апарату ЗСА склав 43 %, больові від-чуття у суглобах 68 %, набряк суглобів 24,2 % (при р0,05).Використання БВМД в раціонах собак похилого віку, що мали проблеми опорно-рухливого апарату, за результатамизоотехнічної перевірки при мануальному обстеженні виявлено зменшення ЗСА на 32 %, відчутне зменшення болю суглобівна 35 %, покращення якості руху (мобільності) на 15 %, набряків суглобів на 28,8 %, крепітації при руху на 30 %, а такожпокращення самопочуття, стану шкіри та шерсті, збільшення активності.Встановлено, що БВМД сприятливо впливає на суглоби, зменшуючи запальні процеси та призупиняє подальшу деге-нерацію суглобів та має гепатопротекторну дію.БВМД «Мобікан» доцільно включати в раціон старіючих собак, хворих собак, а також при профілактиці виникненняпорушень з боку опорно-рухливого апарату з розрахунку 5 г на 10 кг живої ваги собаки, при важких формах захворюваньрухового апарату дозування слід збільшити у двічі.

У роботі розглянуто маловідомі факти з життя доцента Харківського імп. університету, професора Харківських вищих жіночих курсів В. Х. Даватца. Зокрема охарактеризована наукова та викладацька діяльність у Харківському університеті та життя в еміграції. Особлива увага приділена працям В. Х. Даватца з історії білого руху.
In the work reviewed the little-known pages of life of the assistant professor of Kharkiv Imperial University. University, Professor of Kharkiv Higher Female Studies V. Kh. Davats. In particular, the scientific and teaching activities at the Kharkiv University and life in emigration are described. Particular attention is paid to the works of V. X. Davats on the history of the white movement.