Добірка наукової літератури з теми "Безпосередність"

Потоцький М. М. Спеціальні правила здійснен-ня кримінального процесуального затримання. –Стаття.У статті розглянуто спеціальні правила здійсненнякримінального процесуального затримання.Під час постановки проблеми наголошується, щодослідження спеціальних правил здійснення кримі-нального процесуального затримання є необхіднимдля проведення ефективного затримання за будь-яких умов. На першочерговому етапі розслідуванняякість здійснення кримінального процесуальногозатримання впливає на динаміку подальшого кримі-нального провадження.У процесі розкриття стану дослідження теми на-голошується, що, незважаючи на наявність науковихпраць за цим напрямом, виокремлення спеціальнихправил затримання особи у кримінальному проваджен-ні відбулося вперше в науковій літературі.На підставі аналізу кримінального процесуально-го законодавства та доктрини кримінального процесубуло визначено такі спеціальні правила здійсненнязатримання особи у кримінальному провадженні: за-тримання поза вимогою «безпосередність»; спеціаль-ний суб’єкт затримання, який обумовлений територі-єю його застосування; спеціальна згода на затриманняокремої категорії осіб; необхідний ступінь тяжкостізлочину для затримання неповнолітніх; зменшеннячасових меж для затримання неповнолітніх; збільшен-ня часових меж для превентивного затримання; замінасудового контролю на прокурорський контроль щодопревентивного затримання.У процесі викладу основного матеріалу наголо-шується, що затримання поза вимогою «безпосе-редність» є необхідним для ефективної діяльностісторони обвинувачення. Підтримується ідея щодокомпенсації такої вимоги невідкладним судовимконтролем. Зазначається, що затримання на тери-торії дипломатичних представництв, консульськихустанов України, на повітряному, морському чи річ-ковому судні, що перебуває за межами України підпрапором або з розпізнавальним знаком України,здійснюється в порядку законного затримання зіспецифічною процедурою та строками провадження.Вказується, що затримання суддів і народних депута-тів України можливе на чітко окреслених підставахта за умов, що спричинені спеціальним статусом та-ких осіб. Підкреслюється, що, з огляду на вразливийстан неповнолітніх осіб, законодавством передбаченавимога щодо ступеня тяжкості злочину для здійснен-ня затримання та значно обмежений строк його три-валості. Наголошується, що під час превентивногозатримання судовий контроль підміняється проку-рорським контролем, і звертається увага на можли-вість довготривалого строку такого виду затриманняпоза судовим контролем.

Мета. Метою статті є аналіз фактів, які демонструють основні моменти зародження, формування й становлення творчої особистості майбутньої письменниці Галини Журби на прикладі її автобіографічної повісті «Далекий світ».Методи. У роботі використано біографічний метод, порівняльно-історичний, наратологічний, загальнонаукову методику синтезу, аналізу, спостереження, добору та систематизації матеріалу та психоаналіз.Результати. Звернено увагу на психологічний портрет письменниці в ранньому дитинстві. Особливу увагу приділено таким якостям характеру, як наполегливість, впертість, лідерські задатки, схильність до самостійних вчинків та вміння спо-стерігати й помітити те, чим діти зазвичай не цікавляться. Окремий аспект – родина дівчинки та її близьке оточення, історія роду, події та випробування, що випали на долю старшого покоління та вплинули на майбутню письменницю. Розглянуто й проаналізовано домашній уклад та світ дітей, котрі органічно почуваються серед мальовничої української природи. Форму-вання в дітей вільнолюбства свідчить, що в родині поважали дитячу думку та брали до уваги їхні бажання. У статті зазначено захоплення родини театром, мистецтвом, усі вільно спілкувались кількома мовами.Висновки. Проаналізовано різні підходи письменниці до відтворення навколишнього світу крізь призму сприйняття маленької дитини в моменти найбільших збурень емоцій та неповторних вражень. Галина Журба поєднує деталізовану оповідь із нюансу-ванням найтонших вражень дитячої душі. Яскраві образи, що постають перед читачем, схоплені променем внутрішнього бачен-ня дитини, з особливим, довірливим тоном мудрого наратора. Звернено увагу на тонке сприйняття палітри кольорів та звукової мелодики, що підтверджує наявність у дитини творчого начала й пояснює витоки майбутнього тяжіння авторки до імпресіонізму. Помічено, що письменниці прекрасно вдається перейти від власних спогадів і вражень до слова, здатного їх утримати й донести до читача, зберігши колорит того часу й відчуття автентичності. В описі подій поруч з автобіографізмом й документальністю зна-ходимо безпосередність враження й асоціативність мислення, що яскраво висвітлюють сутність самої письменниці.Purpose. The purpose of the article is toanalyze the facts testifying the main aspects of the future writer Halyna Zhurba’s creative personality genesis, establishment and development on the basis of her autobiographical novel “Distant Land”.Methods. The biographical method, comparative-historical method, narrative method general scientific methods of synthesis, analysis, observation, selection and systematization of material, and deep analysis are used in the work.Results. Attention is paid to the writer’s psychological portrait in her early childhood. Special attention is paid to such personality qualities as persistence, stubbornness, leadership, inclination for independent actions and ability to watch and notice things children aren’t usually interested in. A separate aspect is the girl’s family and her close surrounding, family history, events and hardships that the older generation faced and their impact on the future writer. The article describes and analyzes the future writer’s home style and the world of children who feel organic in the picturesque Ukrainian nature and communicate freely with peasants. The development of such children’s qualities as love for freedom proves that the family respected the children’s opinion and took into account their desires. The article reveals the parents’ special attitude to children’s education, their comprehensive development and theatre fascination.Conclusions. Different writer’s approaches to recreate the surrounding world through a prism of little child’s perception at the moments of highest emotional splashes and unique impressions are analyzed. Halyna Zhurba combines a detailed story with the nuances of the child’s soul delicate impressions. Bright images, arising to a reader, are full of the child’s inner vision mixed with the omniscient narrator’s particularly trustful tone. Special attention is drawn to the subtle perception of the colour palette and sound melody that testifies the child’s creative gift and explains the origins of the author’s future attraction to impressionism. It is emphasized that the writer perfectly manages to move from her own memories and impressions to the words that can retain and convey them to a reader, preserve the flavour of the time and sense of authenticity. The sincerity of impression and associative thinking as well as the autobiographical and documentary aspects can be traced in the description of events.

У статті викладаються результати теоретико-емпіричного дослідження психологічних особливостей осіб, котрі різняться різним рівнем схильності до асертивності. Актуальність дослідження пов’язана із соціальним запитом. Особистість прагне відповідати духу сучасності, яка вимагає бути свобідним, сміливим, соціально активним, здатним усвідомлювати свої реальні можливості й ресурси. Науковий інтерес до означеної проблеми пов'язаний із необхідністю вивчення асертивності як інтегральної властивості особистості, котра сприяє самоствердженню, забезпечує самостійність прийняття рішення, можливість відстоювати свою точку зору, домагатися поставлених цілей, виступати суб'єктом свого життя й діяльності. Практична значимість дослідження визначається необхідністю розкриття тих властивостей особистості, які не тільки аранжують різні прояви асертивності, але й можуть впливати на її активність, підтримуючи ці прояви або блокуючи, гальмуючи їх. Розглянуті дефініції поняття «асертивність», уточненосутність таких понять, як: «асертивнийстан», «асертивнаповедінка», «асертивнаособистість». Асертивність, – це властивість особистості, котра розуміється як системна якість, що презентує позитивне ставлення до себе й до інших; характеризується безпосередністю та спонтанністю поведінки; позитивною самооцінкою, проявами відповідальності за все, що відбувається з особистістю в процесі життєдіяльності; вірі у власний авторитет; здатністю до налагодження тісних і глибоких міжособистісних стосунків тощо. Емпіричне дослідження характеристик асертивних і неасертивних осіб здійснювалось із залученням 16-PF особистісного тест-опитувальника Р. Кеттелла, що спрямований на діагностику широкого спектру властивостей особистості та «Тест-опитувальника компонентів асертивності (ТОКАС)», авторами якого є О. Саннікова, О. Санніков, Н. Подоляк. Вивчалися компоненти асертивності «проміжного», якісного рівня, котрий містить такі показники, як: афективний (Аас), когнітивно-смисловий (Кас), конативний або поведінковий (Пас), контрольно-регулятивний (Рас) і загальний показник асертивності. Кількісний аналіз отриманих даних за допомогою комп'ютерної програми статистичної обробки SPSS 13.0 дозволив встановити значимі додатні й від’ємні зв’язки між показниками асертивності та широким спектром особистісних факторів. Результати якісного аналізу (метод асів і профілів) доводять правомірність припущення про те, що представники групи осіб схильних до асертивності, характеризується властивостями, які відбивають їх асертивну поведінку та підтримують і розвивають цю властивість (емоційна стабільність, сміливість, домінантність,психологічна проникливість, радикалізм, самодостатність тощо). Неасертивні особи відрізняються від асертивних осіб протилежними рисами, котрі гальмують прояви асертивних рис (конформністьтривожністьмрійливість,високий самоконтроль, напруженість,слабкість «Я» тощо). Ключові слова: асертивність, асертивна особистість, фактори особистості, індивідуально-психологічні особливості, між групові відмінності, схильність до асертивності.

У статті аргументується засаднича теза екзистенційно-феноменологічної концепції Сарт­­ра про первинну нерозчленовану єдність людини та її свідомості і світу, до якої вона, як су­б’єкт, залучена завдяки притаманній їй інтенціональності – спрямованості на зовнішні пред­ме­ти. Нерефлексивна свідомість функціонує на спонтанному чуттєвому рівні пізнання і не ске­ро­вується свідомим себе «Я». Цим самим нерефлексивна (емоційна) свідомість людини репрезентує екзистенційний модус буття у світі як творчого переживання і нетривіального бачення об’єктів пізнання в щоразу нових зв’язках і відношеннях. При цьому емоція постає специфічним способом пізнання суб’єктом «об’єктивної» дійсності, що відрізняє її від деяких інших психічних процесів своєю непозиційністю, тобто стихійною безпосередністю й органічним зв’язком із оточенням. Застосування феноменологічного методу в психології особистості, що базується на пред­ста­в­леному уявленні, дасть змогу реалізувати цілісний аксіологічний підхід до вивчення психічних явищ, який враховує актуальний життєвий контекст буття людини, її потреби, мотиви, інт­ереси, переконання і цінності. Так трактований феномен нерефлексивної (емоційної) свідомості Сартра протистоїть як редук­ціонізму позитивістської (біхевіоральної) психології, так і психоаналізу Фройда, але вод­но­час може бути стимулом для розгортання досліджень у царині сучасної когнітивної психології, зокрема психології емоційного інтелекту The article argues the fundamental thesis of Sartre’s existential and phenomenological concept of initial undivided unity of a person with its consciousness and the world which it belongs to as the subject due to its characteristic intentionality – focus on external objects. Non-reflexive consciousness functions on the spontaneous sensual level of cognition and is not directed by the conscious of the self "I". Thus, the non-reflexive (emotional) human consciousness represents the existential modus of being in the world as a creative experience and non-trivial vision of objects of cognition in every time new connections and relations. Herewith, emotion acts as a specific way of experiencing "objective" reality by the subject which differs it from some other mental processes by its non-positionality, that is, by accidental spontaneity and organic bond with the environment. The application of the phenomenological method in the personality psychology based on the presented ideas makes it possible to realize the integral axiological approach to the study of mental phenomena considering human actual vital context of being, its needs, motives, interests, beliefs and values. The interpreted in such a way Sartre’s phenomenon of non-reflexive (emotional) consciousness opposes to both reductionism of positivist (behavioral) psychology and Freud’s psychoanalysis but at the same time it could be an incentive for the deployment of study in the field of modern cognitive psychology, psychology of emotional intelligence in particular