Добірка наукової літератури з теми "Багатовимірний статистичний аналіз"

У статті описано аналітичний алгоритм класифікації станів складної системи, ідентифікованих за вектором параметрів. Алгоритм визначення стану складної системи ґрунтується на принципах дискримінантного аналізу. Множина класів системи розглядається як сукупність багатовимірних випадкових величин, визначених з точністю до значень параметрів. Основою застосування дискримінантного аналізу є припущення про нормальний розподіл багатовимірної випадкової величини, а саме вектору параметрів стану системи. Ризики класифікації оцінюються за Байєсовим вирішуючим правилом, одним із проміжних результатів якого є визначення статистичних оцінок апріорних імовірностей належності досліджуваної системи до кожного класу. Отримані оцінки використовуються в задачах оптимізації прийняття рішення в умовах потенційних економічних ризиків. Байєсовський підхід – це не новий алгоритм оптимальної класифікації, але його застосування до прикладних задач моделювання вимагає аналітичної адаптації.

Предметом досліджень статті є своєрідну поведінку взаємних кореляційних функцій узагальнених координат – наявність розриву першого роду при переході аргументу від його позитивних значення до негативних. Метою є оцінка можливості формування розриву парних та непарних складових кореляційної функції та обґрунтування даного явища. Застосовувані методи: співставлення двох функцій дійсних змінних на основі перетворення Фур’є, статистичні методи аналізу даних, теорія випадкових функцій, кореляційний аналіз. Отримані результати: побудова принципів отримання парних та непарних складових кореляційної функції багатовимірної лінійної системи з аналізом їх безперервності в узагальненому сенсі; запропоноване тлумачення подібних виразів як границі послідовності безперервних функцій, що забезпечує їх безперервність в узагальненому сенсі та усуває виниклу суперечливість в даному випадку. Практична значущість роботи полягає у побудові моделі взаємної кореляції узагальнених координат лінійної системи з урахуванням особливостей поведінки кореляційних функцій.

Багатовимірне статистичне дослідження ринку праці необхідне для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на мікро-, мезо- та макрорівні. Воно включає оцінювання ринкової ситуації щодо зайнятості та безробіття, характеристику тенденцій і пропорцій ринку, визначення ефективності попиту та пропонування робочої сили. У статті представлено результати першого етапу комплексного статистичного аналізу ринку праці Волинської області за 2013-2018 роки, а саме економічної активності населення за віковими категоріями, зайнятого та безробітного населення. Здійснено порівняльний аналіз зміни чисельності економічно активного та економічно неактивного населення Волинської області з аналогічними по Україні, аналіз структурних зрушень в чисельності економічно активного населення за рівнем освіти.

Статтю присвячено аналізу технології OLAP з точки зору багатовимірного аналізу даних реляційних баз даних. Описано основні об’єкти технології OLAP: гіперкуб, вимір, показник, таблиця вимірів і фактів; наведено опис моделей перетворення реляційної бази даних до багатовимірної моделі. Авторами запропоновано узагальнений алгоритм застосування технології OLAP для здійснення багатовимірного аналізу реляційних баз даних, який полягає у виконанні таких кроків, як: отримання вхідних даних, визначення показників і вимірів, формування багатовимірної моделі даних, формування структури запитів, обробка отриманих даних. Наведено результати проектування гіперкубу на основі статистичних даних соціально-економічного становища України, збережених у таблицях реляційної бази даних. Приклади застосування операції багатовимірного аналізу для розробленого гіперкубу представлено в графічній формі.

Незважаючи на те, що кластеризація є безконтрольною класифікацією багатовимірних даних увідповідні кластери, застосування кластерного аналізу під час дослідження морфологічних харак-теристик сортів рослин дозволяє зменшити розмірність вибірки даних, що сприяє більш точній іде-нтифікації нових сортів. Саме тому важливим питанням є порівняння результатів кластеризації іззастосуванням різних методів і метрик та виявлення найбільш придатних для аналізу морфологічниххарактеристик. Методи: аналітичний, математичний, статистичний, графічний. Під час виконан-ня досліджень використано широко відомий набір даних, що має назву Іриси Фішера. Результати.Досліджено вплив на результат кластерного аналізу різних ієрархічних агломеративних методівкласифікації (ближнього сусіда, дальнього сусіда, середнього зв'язку, середнього сусіда (центроїда)та метода Варда) із застосуванням евклідових та не евклідових метрик. Оцінено результати клас-терізації з використанням засобів описової статистики (методу перехресних таблиць). Встановле-но, що найбільш придатними для проведення кластеризації за морфологічними характеристикамидля наборів даних, які описуються метричними шкалами є методи: середнього зв'язку (між групами)із застосуванням кореляції Пірсона, середнього зв'язку (всередині групи) із застосуванням метрикКосінус та кореляції Пірсона, а також методу Варда із застосуванням метрики Косінус. Запропо-новано використовувати апарат частотної статистики (перехресні таблиці) для оцінювання якос-ті результатів класифікації. Висновки. Проведене тестування довело, що не існує жодного універса-льного алгоритму, який би ідеально розподілив набір Ірисів Фішера на кластери. Не зважаючи на те,що встановлено методи й метрики, які є найбільш вдалими для класифікації протестованого наборуданих, ці методи не можна рекомендувати для використання під час тестування морфологічних оз-нак усіх ботанічних таксонів. Кластеризацію сортів рослин потрібно проводити ітераційно, послі-довно застосовуючи найбільш поширені алгоритми кластеризації та ретельно оцінювати результа-ти кластеризації з метою вибору метода та метрики, які найбільш оптимально класифікують сор-ти рослин та дозволять правильно інтерпретувати результати класифікації. Результати такоїкластеризації рекомендовано оцінювати з використанням методу перехресних таблиць та обиратикращий за якістю кластерів.

У статті вводяться в науковий обіг нові краніологічні дані, дається загальна характеристика волинянам XVI–XIX ст. на тлі суміжних етнічних груп України та Східної Європи, визначається відстань між окремими чоловічими серіями ХІV–ХІХ ст. за допомогою багатовимірного канонічного та кластерного аналізу й з’ясовується місце волинян у системі краніологічних типів Східної Європи та фено-географічних антропологічних зон України. Матеріал та методи. Антропологічні матеріали XVI–XIX ст., які зібрав автор, представлені переважно добре збереженими людськими черепами. Загалом колекція складається зі 144 одиниць, серед них 92 чоловічих та 52 жіночих черепів (м. Луцьк, м. Рівне, м. Острог, с. Підборці, с. Буяни, с. Клевань). У роботі розглядаються тільки чоловіки, поза- як жінки потребують окремого докладного дослідження. Черепи вимірювалися за повною краніометричною програ- мою з використанням стандартної методики Р. Мартіна, згідно з якою вказувалася нумерація ознак. Комп’ютерні програми для реалізації багатовимірного аналізу створили Б.О. та О.Г. Козінцеви (1991 р.). Результати. Відповідно до середніх значень краніометричних ознак, чоловічу частину серії з Волині можна віднести до широколицього європеоїдного варіанту, специфічною можна вважати брахікранну черепну короб- ку. Чоловіча збірна серія в середньому характеризується помірною довжиною, великою шириною та середньою висотою черепної коробки. У групі домінує брахікранний широколиций морфологічний варіант. Висновки. У цілому чоловіча група відноситься до великої європеоїдної раси з ознаками певної мінімальної метисації, яка проявилася в брахікранному покажчику черепної коробки. За середніми квадратичними відхиленнями краніологічних ознак та їхніх індексів серія неоднорідна. За багатовимірним канонічним аналізом виявлено морфологічну та статистичну подібність досліджуваної чоловічої збірної групи XVI–XIX ст. з Волині до міської серії з м. Вінниця, а також до вибірки з київського Подолу, що вказує на ймовірну широку міграцію волинян до Поділля та Києва.

Самоідентифікація є досить популярним предметом досліджень багатьох психотерапевтів і лінгвістів. Щоправда, кожна праця науковців намагалась скоріше знайти нові аспекти й кути погляду на питання ідентифікації себе, ніж пояснити чи зробити ґрунтовне статистичне дослідження. Власна ідентичність – поняття, яке реалізується за допомогою мультивимірних невербальних і вербальних засобів і багатьох факторів, лінгвістично ж індивід проходить такий процес чи не найчастіше. До уваги варто брати не тільки безпосередній комунікативний дискурс, де активується соціально маркована ідентичність, але й внутрішні когнітивні референції та конструювання самосхем. Такі інструменти внутрішнього аналізу індивіда за допомогою самодіалогу є багатим ресурсом для визначення як поточного самоусвідомлення людини, так і її справжнього характеру. Завдяки таким дискурсам, як автобіографічні твори й терапевтичні монологи активуються вербальні засоби вираження потрібних самосхем, що намагаються передати в мов ленні необхідні образи власного портрета й життя. Стаття є багатовимірним і багатопрофільним аналізом із новими пропозиціями щодо подальших психолінгвістичних досліджень. Основною концепцією та питанням, яке необхідно розв’язати, є створення та розгляд лінгвістичної основи для процесів самоідентифікації. Первинні й ретельно зібрані дані з масштабного роману Івліна Во «Чоловіки у війську» служили фундаментальним матеріалом для побудови й аргументації наших лінгвістичних моделей самоідентифікації, які виявились важливими й цінними методами для самосвідомості й загальних лінгвістичних досліджень також. Затверджені й проаналізовані дані мають різні граматичні категорії, лексичні рівні й навіть одиниці мови. Щоправда, усі вибрані дані мають однакову прагматичну функцію – вони вказують на «я»-позицію мовця та його мислення, завдяки якому спікер чи діяч у взаємодії чи у внутрішньому діалозі може свідомо й несвідомо ідентифікувати себе в різних життєво важливих аспектах. Було визнано, що мовець використовує конкретні речення та граматичні категорії слів як інструмент для самоідентифікації як раціонально, так і ірраціонально, дозволяючи лексичному рівню мови бути корисними знаряддями не тільки для комунікативного вираження, але й для когнітивних (ідентифікаційних) причин.

Резюме. Вибір теми дослідження визначається високим відсотком різноманітних ускладнень у пацієнтів з ІХС не тільки з боку ССС, але й інших органів. Така ситуація часто розвивається на фоні дефіциту віт.D і швидко приводить до ХСН внаслідок відсутності системи раннього розпізнавання і надійних методів прогнозування, що обумовлює низьку ефективність лікування і профілактики таких ускладнень. Це є причиною високої смертності цих хворих. Мета роботи – за рівнями регресії розробити математичну модель для прогнозування розвитку важкого ступеня ХСН у пацієнтів з діагнозом дефіцит віт. D. Методи дослідження. 120 пацієнтів (середній вік 58,6±6,65 років) за рівнем дефіциту вітаміну D були розділені на гр.А (з сер. рівнем віт.D – 19,0-23,7пг/мл) і гр.Б (з низьким рівнем віт.D до 10,9пг/мл). Вони пройшли антропометричне обстеження, лабораторні, клінічні та інструментальні дослідження зразу після виявлення дефіциту віт.D і через 12 міс на предмет виявлення серцево-судинної патології. Діагноз ХСН був поставлений на підставі рівня натрійдіуретичного пептиду. Ступінь ожиріння визначали за ІМТ. Дисліпідемію аналізували за заг. холестерином, ТГ,ЛПВЩ і ЛПН. Для оцінки ЯЖ використ. анкету SF-36. Препарати еритроцитів периферичної крові досліджували у скануючому електронному мікроскопі JEOL-25A-T225 (Японія), а середній корпускулярний об’єм еритроцита визначали морфометричною програмою ImageJ. Метод логістичної регресії дозволив розробити відповідну формулу, що дозволяє встановити вірогідність впливу різних патологічних факторів на розвиток ХСН у людей з дефіцитом вітаміну D з врахуванням розмірів та форми еритроцитів ПК. Якщо результат знаходиться в діапазоні від 0 до 45% він оцінюється як «мінімальний ризик» для розвитку ХСН, якщо результат становить 46-75% він оцінюється як «середній ризик», якщо перевищує 76%, він оцінюється як «високий ризик» розвитку ХСН. Результати. Дослідження дало змогу більш точного встановлення ймовірності розвитку ХСН протягом року: якщо у пацієнта позитивна прогностична цінність була низькою, то ймовірність того, що у нього не буде розвиватися ХСН при сприятливому прогнозі (негативна прогностична цінність), становила 96,6-100,0%. Якщо у пацієнта при попередньо прогнозованому високому ризику чутливість тесту складає 100,0%, то за показниками діагностичної специфічності ймовірність розвитку ХСН при несприятливому прогнозі, буде становити 93,9%, при цьому точність складає 96,0%. За результатами кластерного аналізу створена багатовимірна статистично обґрунтована схема-модель, яка дозволила класифікувати всіх пацієнтів в однорідні групи за рівнем дефіциту вітаміну D та кількістю незворотних форм еритроцитів периферичної крові. Набір різних показників було розподілено на окремі кластери, які можуть використовуватись в ролі прогностичних критеріїв і точок прикладання різноманітних засобів специфічної терапії для оптимізації та покращення провідних показників соматичного здоров’я таких пацієнтів. Висновок. Створена модель прогнозування розвитку ХСН, має досить високу чутливість і, якщо результати прогнозу вказують на високий ризик розвитку ХСН, то навіть стандартна терапія буде мати несприятливі результати і в такого пацієнта слід очікувати різноманітних ускладнень, що є підставою для розробки інтенсивних заходів їх профілактики. Ключові слова: серцева недостатність, вітамін D, регресія, кластери, еритроцити.

Розглянуто проблему класифікації регіонів України за основними економічними показниками у 2012 та 2017 роках із застосуванням методу головних компонент та кластерного аналізу. Отримані результати графічно відображають положення регіонів України на площині перших двох основних компонентів, із групуванням їх у кластери.