Добірка наукової літератури з теми "Асоціація мікроорганізмів"

У статті наведено випадок інтоксикаційного синдрому. На нашу думку, патологічний процес перебігав таким чином: сприятливий преморбідний фон (алергізація та отруєння токсичними продуктами обміну аскарид та розпаду злоякісної пухлини, дисбіоз кишечника з імунодепресією, нераціональне харчування, вік) — колоректальний рак — проростання в селезінку — утворення множинних абсцесів у ній — перфорація патологічно зміненої стінки кишечника — гнійний перитоніт — загальна інтоксикація — летальний кінець.

У статті наведено випадок інтоксикаційного синдрому. На нашу думку, патологічний процес перебігав таким чином: сприятливий преморбідний фон (алергізація та отруєння токсичними продуктами обміну аскарид та розпаду злоякісної пухлини, дисбіоз кишечника з імунодепресією, нераціональне харчування, вік) — колоректальний рак — проростання в селезінку — утворення множинних абсцесів у ній — перфорація патологічно зміненої стінки кишечника — гнійний перитоніт — загальна інтоксикація — летальний кінець.

Активний розвиток тваринництва потребує забезпечення галузі раціонами, у яких має бути врахована і поживність, і якість та безпечність компонентів. Визначення поживності корму є стандартною та нескладною задачею. Але корми, досконалі за органолептикою, можуть нести приховану небезпеку – мікотоксини. Ці речовини мікроскопічні гриби виділяють в стресових ситуаціях для забезпечення власного виживання. Нами було оцінено обсіменіння поверхні зерен пшениці, вирощеної в Житомирському Поліссі в 2020 р., зародками потенційних продуцентів мікотоксинів. Склад мікробних асоціацій вивчали за умов інкубації на агарі Чапека, за температури 32˚С, 23˚С та 15˚С (відповідно до коливань температур періоду збору врожаю пшениці в даному регіоні). На агарі Чапека, за будь яких умов культивування, розвивались представники морфологічної групи грибів (міцеліальні, дріжджові) та поодинокі клітини різних видів бацил. Навколо зерен, інкубованих за температур 23˚С та 32˚С реєстрували незначну кількість окремих колоній (від 20,6% до 33,9%, відповідно) та набагато більше злитих та багатошарових. В складі мікробних асоціацій, здатних розвиватись при різних температурах, краще зростали не дріжджові, а міцеліальні гриби. За 23˚С угрупувань міцеліальних грибів різних родів виявлено 81,4% від загальної кількості колоній, а за 32˚С – 72,3%. Температура 32˚С стимулювала розвиток асоціації мукоральних грибів та токсинопродуцентів з роду Aspergillus. В таких умовах мукоральні гриби за 5 діб утворювали плівки у вигляді газонів, аспергили – величезну кількість конідій. В інтервалі температур 23˚С-15˚С розвивались представники асоціації, в складі якої переважали відомі токсиноутворювачі – окремі види з родів Aspergillus, Penicillium, Alternaria тощо. Ці мікроорганізми утворювали зрілі колонії не за 5, а за 7-8 діб. Тому за влітку, при (30±2)˚С зерно пшениці, що використовується як компонент раціонів, має вивантажуватись із складських приміщень з низькою температурою через кожні 2-3 доби, а при (24±2)˚С – через 5 діб.

Мета дослідження. Оцінити частоту визначення пародонтопатогенних мікроорганізмів у хворих на швидко прогресуючий агресивний пародонтит із використанням молекулярно-генетичного методу діагностики. Методи дослідження. Обстежено вибірку 61 пацієнтів (40 чоловіків та 21 жінка) із швидкопрогресуючим агресивним пародонтитом. Вік обстежених складав 18–32 років. Методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) проведено аналіз вмісту пародонтальних кишень на предмет виявлення видоспецифічних фрагментів ДНК Porphyromonas gingivalis (Pgi), Actinobacillus actinomycetemcomitans (Aac), Treponema denticola (Td), Bacteroides forsythus (Bfo) та Prevotella intermedia (Pin). Біологічний матеріал (зіскоби з пародонтальних кишень) забирався відповідно до рекомендацій молекулярно-генетичної лабораторії Державного закладу «Референс-центр з молекулярної діагностики Міністерства охорони здоров’я України». Наукова новизна. Виявлення Bacteroides forsythus в монокультурі та в асоціації методом полімеразної ланцюгової реакції у вмісті пародонтальних кишень хворих на швидкопрогресуючий агресивний пародонтит має діагностичне значення. Висновки. Таким чином, аналіз мікробного профілю вмісту пародонтальних кишень у пацієнтів із швидкопрогресуючим агресивним пародонтитом із використанням методу молекулярно-генетичної діагностики (тестсистема «Мультидент-5») дозволив визначити ДНК найбільш клінічно значимих пародонтопатогенів в одному біологічному зразку із можливістю як якісної, так і кількісної оцінки результатів дослідження. У хворих із швидкопрогресуючим агресивним пародонтитом у клінічно значущій концентрації достовірно частіше вияалено Bacteroides forsythus (Bfo) (60,66 %), як у вигляді монокультури (36,06 %) так і у складі асоціацій з іншими пародонтопатогенами (24,58 %).

Обґрунтування. Результати п’яти мета-аналізів рандомізованих контрольованих клінічних досліджень свідчать про асоціацію генетичного дефіциту фолатного циклу (ГДФЦ) і розладів спектру аутизму (РАС) у дітей. В таких випадках формується імунодефіцит та імунна дисрегуляція, що знижує резистентність до деяких мікроорганізмів.Мета дослідження: вивчити структуру мікробного спектру у дітей з РАС, пов’язаними з ГДФЦ, згідно з накопиченою дотепер доказовою базою і вивчити асоціацію виявлених мікроорганізмів з показниками імунного статусу для покращення розуміння патогенезу енцефалопатії та удосконалення алгоритмів діагностики, моніторингу і лікування.Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано медичні дані 225 дітей віком від 2 до 9 років з ГДФЦ, у яких відзначалися клінічні прояви за типом РАС (досліджувана група; ДГ; 183 хлопчиків і 42 дівчинки). До контрольної групи (КГ) віднесли 51 клінічно здорову дитину (37 хлопчиків та 14 дівчаток) аналогічного вікового розподілу, які не страждали на ГДФЦ. Спеціальне лабораторне обстеження дітей груп спостереження проводили з урахуванням сучасних уявлень щодо мікробного спектру у пацієнтів з РАС згідно з публікаціями в PubMed і Embase. Для вивчення асоціацій між досліджуваними показниками застосовували показник відношення шансів (odds ratio, OR) та 95% довірчий інтервал (95% СІ). Дослідження виконувалося як фрагмент науково-дослідної роботи на замовлення МОЗ України (№ держреєстрації 0121U107940).Результати та їх обговорення. TTV відзначався в 87%, HHV-7 – 79%, HHV-6 – 68%, EBV – 59%, Streptococcus pyogenes – 46%, Candida albicans – 41%, Borrelia – 34%, Mycoplasma pneumoniae – 27%, Chlamydia pneumoniae – 26%, Yersinia enterocolitica – 23%, Toxoplasma gondii – 19%, перенесена природжена CMV нейроінфекція – 7%, наслідки HSV-1/2-нейро-інфекції – 5% випадків в ДГ (р<0,05; Z<Z0,05). HHV-6, HHV-7 та EBV були асоційовані з дефіцитами NK-, NKT- та СD8+ цитотоксичних Т-лімфоцитів. ТТV також був асоційований з дефіцитами NK- та NKT-лімфоцитів, однак не з дефіцитом СD8+ цитотоксичних Т-клітин. Стрептококова інфекція була пов’язана з гіпо- і дисімуноглобулінемією, а також – дефіцитом мієлопероксидази. Кандидоз був асоційований тільки з дефіцитом мієлопероксидази. Токсоплазмоз відзначався при дефіциті СD4+ Т-хелперів та комбінованих порушеннях імунітету. Наслідки природженої CMV-нейроінфекції мали місце тільки при комбінованих порушеннях імунітету. Висновки. Для дітей з РАС, асоційованими з ГДФЦ, характерним є специфічний мікробний спектр з переважанням інтрацелюлярних опортуністичних та умовно патогенних мікроорганізмів, який визначається особливостями порушень в імунному статусі, спровокованих ГДФЦ, що має визначати алгоритм раціонального мікробіологічногопошуку, оцінки імунного статусу, проведення антимікробного та імунотропного лікування.

Актуальність проблеми діагностики умовно-патогенних мікроорганізмів урогенітального тракту не підлягає сумніву в даний час. Мета даного дослідження — вивчення умовно-патогенної мікрофлори в пацієнток із перинатальними втратами в І триместрі. Під спостереженням перебували 184 вагітні з перинатальними втратами віком 19–34 роки: 110 вагітних, обстежених і пролікованих за розробленою схемою (основна група); 74 — за загальноприйнятою (група порівняння). Контрольну групу становили 30 умовно здорових вагітних.Для біоценозу піхви характерна динамічність, у мікробних асоціаціях із часом виникають природні або вимушені зсуви в кількості й наявності окремих мікроорганізмів. Але в ряді випадків ці коливання мають патологічний характер і закінчуються не мимовільним відновленням, а, навпаки, розвитком клінічно вираженого захворювання, що може прогнозувати наявність L.plantarum у кількості близько 6 • 107 КУО/мл.

Досліджено вплив кислотності середовища та інтенсивності аерації на ріст та спороутворення Bacillus thuringiensis та Вeauveria bassiana – основних компонентів комплексного мікробного інсекти- цидного препарату «Бактофунгін». Оптимальним значенням початкового рН середовища для B. thuringiensis є 7,0, для В. bassiana – 6,0–7,0. Максимальна продуктивність досліджуваних мікроорганізмів спостерігалась в одному діапазоні аерації – 7–14 ммоль О2/л/год. Підібрані умови культивування необ- хідні для отримання комплексного біопрепарату на основі асоціації B. thuringiensis та В. bassiana.

Мета роботи — вивчити характеристики сучасного бактерійного чинника (БЧ) при гострому панкреатиті (ГП) та проаналізувати їх клінічне значення для обґрунтування лікувальної тактики. Матеріали і методи. Проведено 147 бактеріологічних досліджень вмісту перипанкреатичних рідинних скупчень та некротизованих тканин підшлункової залози і заочеревинної клітковини з використанням методик аеробного та анаеробного культивування матеріалу. Чутливість аеробних бактерій до антибіотиків визначали диско-дифузійним методом, анаеробних бактерій — за допомогою тест-систем АТВ ANA (BioMerieux. Франція). Ступінь чутливості/резистентності аеробних мікроорганізмів до анти- бактерійних засобів оцінювали згідно з наказом МОЗ України № 167 від 05.04.2007 «Про затвердження методичних вказівок “Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів”», а анаеробних — на підставі мінімальної інгібувальної концентрації антибіотика. Результати та обговорення. Установлено, що БЧ при ГП представлений широким спектром мі- крофлори з домінуванням аеробних бактерій у вигляді монокультури (37 %) та аеробно-анаеробних асоціацій (39 %) з грамнегативною ознакою (56 %). Аналіз асоціаційності культивованої мікрофлори засвідчив незмінність існуючих асоціацій упродовж усього періоду захворювання у кожного другого хворого. Приєднання інфекційного чинника до первинно асептичного запального процесу відбувається як у ранні (до одного тижня, 17 %), так і в пізні (через 3 тиж, 31 %) терміни. Визначено чутливість мі- крофлори до антибіотиків та виявлено умови виникнення її полірезистентності. З’ясовано особливості використання антибіотиків на різних етапах лікування в режимі превентивної та етіотропної терапії. Виявлено деякі ознаки інфекційного чинника, які є предикторами тяжкості перебігу ГП. Висновки. Бактерійний чинник (панкреатична інфекція) при ГП представлений переважно ентеробактеріями і анаеробною неклостридіальною флорою з неоднаковою тропністю окремих видів бактерій до рідинних та тканинних патоморфологічних субстратів. Незмінність верифікованих мікробних асоціацій відзначено впродовж усього періоду захворювання в 54 % спостережень. Аналіз асоціаційності культивованої мікрофлори за індексами частоти виявлення (Рi), постійності (С) та домінування (D) дає підставу вважати бактерії Enterococcus spp. та Enterobacter aerogenes «мікробами-індикаторами» наявності анаеробної флори. Інфікованість залози або заочеревинної клітковини, раннє приєднання інфекційного чинника, домінування аеробно-анаеробної флори та її грамнегативна приналежність можуть бути об’єктивними критеріями оцінки тяжкості перебігу захворювання. Превентивна антибіотикотерапія сприяє збереженню асептичності запального процесу підшлункової залози в 68 % спостережень. У післяопераційний період антибіотики доцільно використовувати в режимі етіотропної антибіотикотерапії.

Проаналізовані результати мікробіологічних досліджень мокротиння, одержаного при бронхофіброскопії у 24 пацієнтів, оперованих з приводу вроджених вад серця (ВВС). У 16 (66,6%) пацієнтів виявлені мікробні асоціації, у 5 (20,8%) – збудники інфекційних ускладнень. Збудники в монокультурі представлені грамнегативними штамами - у 45 (50,6%) хворих, у тому числі 29 штамів неферментуючих, у 16 – родини Enterobacteriacae. З грампозитивних штамів переважали Staphylococcus epidermidis – у 14 (15,7%) хворих, Staphylococcus haemolyticus – у 13 (14,6%). Вивчення структури збудників, аналіз резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів та визначення їх молекулярно-генетичних особливостей є важливим етапом формування тактики антибактеріальної терапії, що дозволяє зменшити ризик виникнення інфекційних ускладнень після операцій з приводу ВВС.

Дисертація присвячена зниженню рівня техногенного впливу на навколишнє середовище осадів стічних вод (ОСВ), що утворюються на міських очисних спорудах, шляхом створення екологічно безпечної технології їх утилізації, розробки технологічної системи анаеробного знешкодження осадів разом із фосфогіпсом зі зв'язуванням іонів важких металів біогенним сірководнем у стійкій сульфідній фракції. Проведено системний аналіз циклу екосистемних трансформацій ОСВ у на-прямку зниження техногенного впливу на навколишнє середовище. Запропоновано біохімічну та математичну моделі процесу знешкодження осадів разом із фосфогіпсом. Експериментально визначені оптимальні технологічні параметри роботи анаеробного біореактора в процесі знешкодження ОСВ разом із фосфогіпсом. Розроблено технологічну схему процесу та запропоновано методику інженерного розрахунку конструктивно-технологічних параметрів анаеробного біореактора. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34292
Диссертация посвящена снижению уровня техногенного воздействия на окружающую среду осадков сточных вод (ОСВ), которые образуются на городских очистных сооружениях, путем создания экологически безопасной технологии их обезвреживания, а именно разработки технологической системы анаэробного обезвреживания осадков совместно с фосфогипсом со связыванием ионов тяжелых металлов биогенным сероводородом в устойчивой сульфидной фракции. Определена экологическая проблематика воздействия объектов накопления и складирования ОСВ на компоненты экосистемы. Исследованы отечественные и зарубежные технологии обезвреживания и утилизации осадков. Обоснован выбор наиболее эффективного способа утилизации осадков. Проведен системный анализ цикла экосистемных трансформаций осадков сточных вод в направлении снижения техногенной нагрузки на окружающую среду. Рассмотрены пути миграции и аккумуляции тяжелых металлов в окружающей среде в процессе биохимических трансформаций компонентов ОСВ. Предложена форма-лизация процесса обезвреживания ОСВ в форме описания биохимической и математической моделей. В предложенной модели кинетики утилизации ОСВ совместно с фосфогипсом была учтена скорость биохимической конверсии фосфогипса за счет введения коэффициента ее учета. Реализация модели позволяет с высокой степенью достоверности прогнозировать динамику выхода сероводорода и накопления биомассы микроорганизмов, расход фосфогипса и органического вещества ОСВ в системе и определять наиболее оптимальные режимно-технологические параметры работы анаэробной установки. Определены рекомендуемые технологические параметры работы анаэробного биореактора в процессе утилизации ОСВ совместно с фосфогипсом. Наиболее эффективной с точки зрения достижения экологического эффекта является совместная обработка избыточного активного ила и свежего осадка с иловой карты в соотношении 1,5 : 1 при внесении дозы фосфогипса 14 г на 1·10-3м3 и дозе загрузки биореактора 5,5 %, а значение рН находится в пределах 7,0–7,5 ед., температура процесса –309 К, время удержания ОСВ – 10 суток. В этих условиях нижний предел эффективности биосульфидного обезвреживания составляет более 70 %: 85,17 % для цинка, 72,61 % для меди, 74,22 % для никеля, 74,55 % для свинца, 71,22 % для хрома, 73,85 % для железа. Из этого следует, что тяжелые металлы перешли в прочно связанное состояние в сульфидной фракции и стали не доступны корневой системы растений. Выделенная из сброженных в биосульфидных условиях ОСВ активная сульфи-догенная ассоциация выявляет максимальную активность по накоплению сероводо-рода в присутствии ионов тяжелых металлов и может использоваться как инокулят для интенсификации процесса обезвреживания ОСВ совместно с фосфогипсом. Разработанная технологическая схема биосульфидного обезвреживания обеспечивает: расширение возможностей применения анаэробного биореактора за счет введения рециклинга материальных потоков с многократным повторным использо-ванием в технологическом цикле детоксикации осадков сточных вод; производство экологически чистого органо-минерального продукта; высококачественное разделение биогенного газа с выделением и микробиологической конверсией сульфида с образованием элементарной серы. Предложена методика инженерного расчета конструктивно-технологических параметров основного элемента анаэробной установки по утилизации отходов – анаэробного биореактора. Опытно-промышленные испытания технологии биосульфидного обезвреживания осадков совместно с фосфогипсом были проведены на городских очистных сооружениях г. Сум и подтвердили ее работоспособность. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34292
This thesis is devoted to reducing level of technogenic impact on the environment due to creation of ecological safety technology of sewage sludge utilization, development of the technological system of anaerobic neutralization of sewage sludge together with phosphogypsum with deposition of heavy metals by biogenic hydrogen sulfide in a stable sulphide fraction. The author conducted the system analysis of the ecosystem sewage sludge transformations cycle in the direction of reducing technogenic impact on the environment. The biochemical and mathematical models of neutralization of sewage sludge together with phosphogypsum were described. Optimal regime-technological parameters of the system work were experimentally determined. The author developed the technological application of biosulfidogenic neutralization and the method of engineering design of structural and technological parameters of the anaerobic bioreactor. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/34292

Дисертація присвячена науково-технічним основам технології ферментації сільськогосподарських відходів з отриманням водню. В дисертаційній роботі було виділено ефективну асоціацію мікроорганізмів-деструкторів целюлози та продуцентів водню. За основу взято природну асоціацію мікроорганізмів з ґрунту, що зменшує вміст в асоціації консументів водню – сульфатредукуючих мікроорганізмів, в порівнянні з природними асоціаціями з мулу та проточних водойм. В роботі експериментально визначено, що для знешкодження метаноутворюючих мікроорганізмів необхідно проводити температурну обробку інокуляту при t = 90ºС протягом 1 години. За даної обробки мікроорганізми родів Clostridium та Bacillus утворюють спори, що проростають вже за 2 дні за сприятливих умов. Визначено, що додаткове збагачення асоціації мікроорганізмами родів Clostridiuт та Bacillus призводить до збільшення виходу водню в порівнянні з вихідною асоціацією. При чому вміст водню в біогазі залежить від кількості та співвідношення мікроорганізмів, що додаються. Встановлено, що збагачення асоціації культурами мікроорганізмів родів Clostridium та Bacillus у співвідношенні 1:2,5 дає можливість збільшити вихід водню в 2,3 рази. Визначено раціональний метод попередньої обробки сировини (3 год, 20% NaOH) що дозволяє підвищити вихід водню у 3 рази. Луг ефективно видаляє лігнін з біомаси, покращує доступність целюлози та збільшує площу адсорбція субстрату для мікроорганізмів. В дисертаційній роботі наведено математичний опис продукування біогазу залежно від значення рН та концентрації субстрату, що дозволяє моделювати довільний характер процесу і визначати оптимальні умови продукування водню в залежності від змінних параметрів процесу. Визначено основні технологічні параметри процесу ферментації целюлозовмісної сировини з продукуванням водню: температура процесу – 35ºC, рН - 7 – 7,5, концентрація сировини - 50 ± 5 г/дм3, співвідношення інокуляту до субстрату 1:4, постійне відведення водню з зони ферментації, що дозволяє одержати біогаз з вмістом водню 87,5±4,2%.