Добірка наукової літератури з теми "Антикорупційний"

Система органів запобігання та боротьби з корупцією в Укра- їні на даний час переживає становлення та розвиток, разом з тим цей про- цес відбувається повільно. В Україні створено та діє Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Національне агентство Укра- їни з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та ін., а також сформований кадровий склад Вищого антикорупційного суду. Однак зазначені державні інституції не при- носять користі державі, а випадки запобігання та боротьби з корупцією но- сять поодинокий, а не системний характер. Крім того, існує проблема заполітизованості формування та розвитку ан- тикорупційних інституцій. Тому на сьогодні виникла потреба у вивченні закордонного досвіду анти- корупційних інституцій з метою імплементації такого досвіду в українські реалії. У статті проаналізовано досвід організації антикорупційних інституцій у Фінляндії, Франції, Нідерландах, Сінгапурі, Японії, Південній Кореї та Ки- таї. Обґрунтовано існування різних моделей формування антикорупційних інституцій за кордоном, тоді як ефективність залежить не лише від наявності чи відсутності таких установ, а й від якості персоналу, політичної підтримки діяльності таких органів та розвиток антикорупційних інститутів. В Україні антикорупційні інститути починають формуватися та розви- ватися. До них належать: Спеціалізовані антикорупційні прокурори; На- ціональне антикорупційне бюро України; Національне агентство з питань запобігання корупції; Державне бюро розслідувань; Національне агентство України з питань виявлення, розслідування та управління активами, отрима- ними від корупції та інших злочинів; Вищий антикорупційний суд.

У статті досліджено корупцію з позиції національних і міжнародних законодавчих вимог до її протидії. Визначено вплив корупції на діяльність сучасних приватних підприємств як на національному, так і на міжнародномурівнях. Надано характеристику основних факторів, які стримують розвиток антикорупційної реформи в Україні. Досліджено теоретичний компонент та основні принципи ефективної світової практики управління юридичними ризиками підприємства – антикорупційний комплаєнс. Доведено негативний вплив корупційних проявів,через відсутність управління корупційними ризиками, на господарську діяльність і репутацію будь-якого підприємства. Проведено огляд міжнародних нормативно-правових актів Сполучених Штатів Америки та Великобританії з питань запобігання та боротьби з корупцією і шахрайством. Розглянуто світові судові справи провідних міжнародних компаній, спричинені корупційними скандалами приватних підприємств. Визначено, як самеміжнародні антикорупційні вимоги впливають на розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємствата інвестиційний клімат держави загалом. Розглянуто поняття і сутність антикорупційного комплаєнсу у розрізі правової науки, світових і національних практик управління корупційним ризиком приватних підприємств.Визначено, що основна мета комплаєнсу – визначити чутливість бізнесу до ризику. На основі практичного досвіду й теоретичних досліджень визначено основні принципи формування культури антикорупційного комплаєнсуприватного підприємства. Підтверджено необхідність формування у приватних підприємств поваги до законностіта доброчесності бізнесу на основі принципу «тон згори». Визначено, що держава повинна виставити зобов’язаннязапроваджувати практику антикорупційного комплаєнсу приватним підприємствам незалежно від розмірів, видудіяльності та рівня прибутку.

Крук Є. В. Гарантії притягнення суб’єктів вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення до цивільно-правової відповідальності. – Стаття. У статті досліджено питання ефективності механізму відшкодування шкоди, спричиненої вчиненням корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення. Визначено, що його результативність залежить від багатьох факторів, а саме: вчинення корупційних правопорушень не обмежується якимось єдиним способом, досить часто воно пов’язано із вчиненням інших правопорушень, спрямованих на приховання наслідків корупційного діяння. Як правило, реалізувати такі дії у межах юрисдикції однієї країни неможливо, а тому і корупція і подолання її наслідків майже завжди виходить за межі однієї країни. Саме тому у статті зроблено висновок, що невідворотність цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення забезпечується системою гарантій. У статті автором запропоновано визначення гарантій як передбачених нормами законодавства або існуючих в державному механізмі способів, засобів та методів забезпечення відшкодування шкоди та збитків особою, що вчинила корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, а також діяльності спеціальних суб’єктів – гарантів. Автором запропоновано класифікацію гарантій притягнення суб’єктів вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення до цивільно-правової відповідальності на юридичні гарантії, як в свою чергу поділяються на гарантії національного та міжнародного рівня, та неюридичні гарантій, які поділяються на політичні, економічні, соціальні. До гарантів притягнення суб’єктів вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень до цивільно-правової відповідальності, автор відносить органи антикорупційної інфраструктури, а саме – Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Вищий антикорупційний суд, Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, а також Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, суди, прокуратуру, правоохоронні органи, державну виконавчу службу, засоби масової інформації. У статті виділено також особливу роль держави серед гарантів невідворотності цивільно-правової відповідальності.

Досліджено правове регулювання виконання такої функції Бюро економічної безпеки України, якантикорупційний контроль, а також окреслено законодавчі вимоги до програм із запобігання корупції.Розглянуто складові елементи й структуру дій суб’єктів господарювання при розробці антикорупційноїпрограми юридичної особи. Обґрунтовано наявність підстав для застосування дієвих важелів впливу насуб’єктів господарювання в частині виконання ними припису щодо здійснення функцій антикорупційногоконтролю. Запропоновано розробити пропозиції про внесення змін і доповнень до Закону України «ПроБюро економічної безпеки України», що стосуються суті, змісту процедур ризикоорієнтованого контролю у сфері господарювання як його функції.Ключові слова: економічні правопорушення, шахрайство, Бюро економічної безпеки, антикорупційний контроль, антикорупційна програма юридичної особи, ризикоорієнтований контроль у сфері господарювання.

У статті антикорупційна безпека України розуміється як частина національної безпеки нашої держави, що вимагає належного визначення її викликів, загроз та небезпек, що зумов- лює вироблення належних заходів протидії відповідним негативним явищам. Запропоновано виокремлювати антипорядок, пов’язаний із корупцією, який полягає в порушенні особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівня- ними до них особами, претендентами на відповідні посади, а також особами, які припинили чи припиняють вказану діяльність, антикорупційних вимог, заборон та обмежень, перед- бачених Законом України «Про запобігання корупції». Корупцію й антипорядок, пов’язаний із корупцією, визнано суспільними ризиками, які деструктивно впливають на антикорупцій- ну, а отже, на національну безпеку України, характеризуються різною інтенсивність такого впливу. Корупція є загрозою, антипорядок – викликом для антикорупційної та національної безпеки України. Спільність об’єкта, на який посягають корупційні кримінальні правопору- шення й адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, вказує на те, що відповідні види правопорушень є досить близькими за об’єктивними та суб’єктивними ознаками, що дає підстави розглядати їх як єдине ціле, частинами якого є негативні явища, що посягають на антикорупційну безпеку як частину національної безпеки України.

У статті доводиться, що в Україні наразі відбувається стрімкий розвиток суспільства, «оцифровуються» усі сфери життя. При цьому не за усіма змінами встигають правоохоронні органи. Цифрова реальність пов’язана із появою нових форм злочинності – кіберзлочинів, інформаційного шахрайства, великою кількістю кібернетичних атак на різні підприємства та установи, в тому числі, і державні бази даних. Такі загрози потребують вироблення нових форм протидії, трансформації системи правоохоронних органів, їх «осучаснення». Безумовно, розвиток інформаційних технологій, діджиталізація вимагає закріплення нових форм та методів здійснення правоохоронними органами своїх функцій. Щодо конкретних проявів діджиталізації правоохоронної системи, у статті нами визначаються наступні: 1) Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Вищий антикорупційний суд розпочали впровадження у свою діяльність системи електронного кримінального провадження eCase MS; 2) затвердження Положення про інформаційно-телекомунікаційну систему досудового розслідування «іКейс» з метою автоматизації процесів досудового розслідування, включаючи створення, збирання, зберігання, пошук, оброблення і передачу матеріалів та інформації (відомостей) у кримінальному провадженні, а також процесів, які забезпечують організаційні, управлінські, аналітичні, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів; 3) використання правоохоронними органами програми «Безпечне місто» з метою виявлення та розслідування злочинів, вчасне реагування пожежної, рятувальної, медичної, дорожньої й інших комунальних та державних служб, припинення і ліквідацію кризових ситуацій криміногенного, терористичного, природного й техногенного характеру тощо; 4) запровадження проєкту Smart City – інформаційно-аналітична програма нового покоління, що здійснює розпізнавання потенційних небезпек, аналіз ситуації в реальному часі та передачу вже опрацьованих даних про виявлені загрози терористичного, кримінального та іншого характеру.

У статті здійснюється дослі-дження процесу історичного фор-мування антикорупційного законо-давства Індонезії. Особливу увагу автор приділяє розкриттю питання створення та реформування спеці-алізованих антикорупційних судів Тіпікор. В Індонезії антикорупційний суд було створено у 2002 році, із при-йняттям відповідного закону. Він знаходився в Джакарті – столиці країни. Після реформи 2009 року у всіх 34 індонезійських провін-ціях були створені антикорупційні Тіпікор суди. У статті з’ясовані наслідки такої реформи та надана оцінка її доцільності. Проаналізовано, що головною проблемою такої реорганізації став дефіцит кадрів, котрі від-повідають кваліфікаційним вимо-гам, прописаним у законодавстві. Зроблено висновок, що відповідні супутні виклики є тимчасовими й можуть бути усунені, а переваги такого реформування є відчут-ними. Вони полягають у збільшенні рівня доступності антикорупцій-ного правосуддя у регіонах, змен-шенні часових та матеріальних витрат на доставлення матеріа-лів справи та свідків до суду. Від-сутність пониження оцінки з 2009 по 2019 рік Індонезії в міжнарод-ному індексі сприйняття світової корупції свідчить про повільний, але успішний рух країни у протидії цьому негативному явищу. Також було встановлено, що з утворенням регіональних анти-корупційних судів підвищується рівень спеціалізації суддів у їх про-фесійній сфері – розгляді злочинів, пов’язаних зі корупцією. Внаслідок цього судовий процес стає більш якісним та ефективним. З’ясовано, що при проведенні таких реформ ключовим має бути збереження та поширення на регіональні суди позитивних здобутків та досвіду функціонування «пілотного» суду Тіпікор, який успішно себе зареко-мендував у роки своєї роботи. На основі аналізу робіт зарубіж-них вчених було окреслено подальші шляхи вдосконалення роботи спеці-алізованих антикорупційних судових інституцій Індонезії. З’ясовано, що такою «зоною росту» є подальша повна діджиталізація судового про-цесу. Ураховуючі географічні особли-вості країни, це покращення є особ-ливо актуальним. Зроблено висновок, що провадження електронного суду значно вплине на оптимізацію про-цесу та дасть змогу заощадити дер-жавні кошти.

У статті висвітлено явище корупції як чинник загрози національній безпеці сучасної України й надано пропозиції щодо нівелювання корупційних проявів у вітчизняній системі національної безпеки. Змістовно розкрито сутність таких полікомпонентних понять як «корупція», «національна безпека України», «національні інтереси України», «загрози національній безпеці України», «антикорупційна політика», «антикорупційна стратегія». Зазначено складові національної безпеки України, її основні об’єкти. Визначено основні інституціональні загрози національній безпеці сучасної України. З’ясовано причини та умови виникнення, існування та розповсюдження сучасної корупції. Розкрито корупцію як сучасне транснаціональне й транскордонне явище. Охарактеризовано глобалізаційне явище корупції з позиції транснаціоналізму. З’ясовано характерні риси явища корупції в сучасній Україні. Визначено місію, мету сучасної антикорупційної політики. Здійснено системний аналіз проектів антикорупційних стратегій України. Запропоновано актуальні положення до ймовірної національної антикорупційної стратегії. Надано практичні пропозиції щодо зменшення рівня корупції у вітчизняних органах публічної влади. Аргументовано зв'язок існування корупції з наявністю людського чинника. Визначено роль та значення корупції у питаннях міждержавної взаємодії та міжнародної співпраці. Теоретико-практично обґрунтовано нагальну потребу в удосконаленні та розвитку механізмів запобігання та протидії корупції з урахуванням закордонного досвіду на сучасному етапі розвитку української держави. З метою запровадження дієвих механізмів реалізації вітчизняної антикорупційної політики запропоновано прямі та інституційні заходи протидії корупції.

Огороднійчук Д.А. Адміністративно-правові засади запобігання та протидії корупції. – Рукопис. Магістерська робота зі спеціальності 081 «Право». – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Факультет соціології і права. Кафедра господарського та адміністративного права. Київ, 2018. Магістерську роботу присвячено дослідженню адміністративно-правових засад запобігання та протидії корупції. Визначено природу походження та сутність корупції та корупційних діянь; охарактеризовано адміністративно-правові заходи запобігання та протидії корупції, а також їх види; розглянуто адміністративний примус та його види, а також відповідальність за корупційні діяння; окреслено адміністративно-правовий статус новостворених антикорупційних органів, а також особливості їх діяльності; проаналізовано зарубіжний досвід запобігання та протидії корупції; окреслено проблеми, з якими зіткнулась держава на шляху до подолання корупції.
Ogorodniychuk D.A. Administrative and Legal Principles of Prevention and Counteraction of Corruption. - The manuscript. Master Thesis in speciality 081 “Law”. – National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”. Faculty of Sociology and Law. Department of Economic and Administrative Law. Kyiv, 2018. Master Thesis is dedicated to the study of the administrative and legal principles of prevention and counteraction of corruption. The nature of the origin and essence of corruption and corrupt acts is determined; administrative-legal measures of prevention and counteraction to corruption, as well as their types, were characterized; administrative coercion and its types, as well as responsibility for corrupt acts are considered; outlined the administrative and legal status of newly created anti-corruption bodies, as well as the peculiarities of their activities; foreign experience of corruption prevention and counteraction is analyzed; outlined the problems faced by the state on the way to overcoming corruption.
Огороднийчук Д.А. Административно-правовые основы предотвращения и противодействия коррупции. - Рукопись. Магистерская работа по специальности 081 «Право». - Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского». Факультет социологии и права. Кафедра хозяйственного и административного права. Киев, 2018. Магистерская работа посвящена исследованию административно-правовых основ предотвращения и противодействия коррупции. Определена природа происхождения и сущность коррупции и коррупционных деяний; охарактеризованы административно-правовые меры предупреждения и противодействия коррупции, а также их виды; рассмотрено административное принуждение и его виды, а также ответственность за коррупционные деяния; очерчено административно-правовой статус новых антикоррупционных органов, а также особенности их деятельности; проанализирован зарубежный опыт предотвращения и противодействия коррупции; обозначены проблемы, с которыми столкнулось государство на пути к преодолению коррупции.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню адміністративно-правових засад діяльності Вищого антикорупційного суду в Україні. Автор доводить, що адміністративно-правові засади діяльності Вищого антикорупційного суду зумовлені його статусом і місцем у судовій системі, завданням та функціями діяльності й принципами, на яких вони базуються. Вдосконалено відповідні етапи становлення антикорупційних органів, зокрема Вищого антикорупційного суду: 1) установчий (1991 р. – перша половина 1994 р.); 2) номінальної («soi-disant») боротьби з корупцією (друга половина 1994 р. – перша половина 1995 р.); 3) активної нормотворчої діяльності (друга половина 1995 р. – 2000 р.); 4) етап псевдопротидії корупції (2001 р. – перша половина 2005 р.); 5) комплексної протидії (друга половина 2005 р. – перша половина 2010 р.); 6) масштабування корупції (друга половина 2010 р. – 2014 р.); 7) гармонізація норм вітчизняного антикорупційного законодавства з міжнародними стандартами боротьби з корупцією (з лютого 2014 р. до 2018 р.); 8) заснування та установчий етап функціонування Вищого антикорупційного суду (з 2018 р. по 2020 р.); 9) конституційна антикорупційна криза (з жовтня 2020 р. до сьогодні). Охарактеризовано нормативно-правові засади діяльності Вищого антикорупційного суду в Україні, якими є положення міжнародних та вітчизняних актів. Визначено, що юридичним підґрунтям функціонування Вищого антикорупційного суду є міжнародні нормативно-правові акти, які імплементовані парламентом та є обов’язковими до виконання. Правові засади містяться в Конституції Україні, де визначені основоположні принципи та встановлюються імперативні рамки щодо побудови системи судоустрою. У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначено засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Профільний Закон України «Про Вищий антикорупційний суд» найбільш повно описує місце, завдання та гарантії діяльності Вищого антикорупційного суду. Відповідно до юрисдикції Вищий антикорупційний суд керується нормами матеріального та процесуального кримінального й цивільного права. Також до нормативної основи діяльності Вищого антикорупційного суду належать його організаційно-розпорядчі акти. Наголошено, що всі нормативно-правові положення відповідають засадничим нормам Конституції України. Визначено, що структура та місце Вищого антикорупційного суду в судовій системі України зумовлена метою його створення та завданням покладеним на нього, – здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад і процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства й держави від корупційних і пов’язаних із ними кримінальних правопорушень та судового контролю за досудовим розслідуванням цих кримінальних правопорушень, додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також вирішення питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави у випадках, передбачених законом, у порядку цивільного судочинства. Саме ідея подолання корупції високопосадовців зумовила створення такої організаційної структури та визначила місце суду в судовій системі України. Розкрито принципи діяльності Вищого антикорупційного суду в Україні, під якими необхідно розуміти взаємозв’язаний комплекс основоположних засад, ідей та доктринальних концепцій, що синергетично взаємодіють і поєднують здобутки міжнародного й вітчизняного права у сфері антикорупційного судочинства і спрямовані на належну організацію та функціонування Вищого антикорупційного суду. Вищий антикорупційний суд керується принципами, які пропонується класифікувати за різними підставами: по-перше, джерелом закріплення (міжнародні нормативно-правові акти, Конституція України, національне законодавство та невнормовані принципи); по-друге, галузевою приналежністю (принципи кримінального процесуального права, принципи цивільного-процесуального права та антикорупційні правові принципи); по-третє, сутністю (принципи судоустрою, та принципи правосуддя). Зазначено, що завдання Вищого антикорупційного суду в Україні визначено законодавством та полягає в належному здійсненні правосуддя у відвіданій йому юрисдикції. Виконання завдання зумовлює здійснення певних функцій, які запропоновано поділяти на такі: здійснення правосуддя, правоохоронну та адміністративну функції, що вміщують каральну, виправдовувальну, судового контролю, представницьку, адміністративно-уповноважувальну, кадрово-організаційну, адміністративно-розпорядчу, адміністративного контролю, інформаційну, статистично-аналітичну, навчально-кваліфікаційну підфункції. Охарактеризовано гарантії діяльності Вищого антикорупційного суду та виокремлено додаткові гарантії, надані йому у зв’язку з особливостями адміністративного статусу і юрисдикцією, якими є добір суддів, їх безпека, фінансові й навчальні. Запропоновано визначення поняття «додаткові гарантії Вищого антикорупційного суду», під яким потрібно розуміти забезпечення впровадження державою за допомогою сукупності механізмів та інструментів задекларованих юридичних норм суспільних відносин у сфері діяльності Вищого антикорупційного суду, що забезпечує виконання його завдань, функцій та реалізацію пов’язаних із цим принципів. Узагальнено зарубіжний досвід створення та функціонування антикорупційних судів, завдяки цьому зроблено висновок, що впровадження відповідних антикорупційних судів здійснюється у зв’язку з нагальною необхідністю подолати корупцію і нездатністю судів загальної юрисдикції оперативно та об’єктивно здійснювати правосуддя у справах щодо корупційних діянь. Установлено, що антикорупційні судові інституції в іноземних країнах упроваджуються відповідно до особливостей типу корупції, поширеної у відповідній країні, та можуть мати різні моделі: 1) судді з антикорупційною спеціалізацією при загальних судах; 2) суди першої інстанції антикорупційної спрямованості; 3) антикорупційні суди змішаного типу; 4) відокремлена антикорупційна система першої та апеляційної інстанцій. Запропоновано напрями вдосконалення адміністративно-правових засад діяльності Вищого антикорупційного суду в України: 1) сформувати систему антикорупційних судів за принципом організації інших антикорупційних інституцій; 2) запровадити більш суворі та ранжовані процедури добору на посаду судді замість запровадження штучних обмежень стосовно осіб, які впродовж останніх десяти років обіймали ці посади в окремих органах державної влади; 3) залучати до процесу відправлення правосуддя присяжних (представників громадських антикорупційних організацій та науковців), які б пройшли спеціальне навчання; 4) оновити законодавчий підхід щодо підстав затримання судді під час або відразу після вчинення кримінального правопорушення; 5) скоригувати підсудність Вищого антикорупційного суду в Україні, враховуючи міжнародні приписи, щодо необхідності поширення антикорупційних заходів і на приватно-правову сферу. Запропоновано внести зміни до законодавства з метою вдосконалення адміністративно-правових засад діяльності Вищого антикорупційного суду в Україні.
The dissertation deals with studying the administrative legal framework for the activities of the High Anti-Corruption Court in Ukraine. The author proves that the administrative legal framework for the activity of the High Anti-Corruption Court are determined by its status and place in the judicial system, the tasks and functions of its the activity, and the underlying principles. The corresponding stages of the formation of anti-corruption bodies, including the High Anti-Corruption Court, have been specified: 1) constituent (1991 to the first half of 1994); 2) a nominal fight against corruption (the second half of 1994 to the first half of 1995); 3) active rule-making activity (the second half of 1995 to 2000); 4) the stage of pseudo-anti-corruption activity (2001 to the first half of 2005); 5) the stage of complex counteraction (the second half of 2005 to the first half of 2010); 6) an increase in the level of corruption (the second half of 2010 to 2014); 7) harmonization of the domestic anti-corruption legislation with international anti-corruption standards (from February 2014 to 2018); 8) establishment and constituent stage of the functioning of the High Anti-Corruption Court (from 2018 to 2020); 9) constitutional anti-corruption crisis (October 2020 to the present). The regulatory and legal framework for the activity of the High Anti-Corruption Court in Ukraine, consisting of the provisions of international and domestic acts, are characterized. It has been determined that the legal framework for the functioning of the High Anti-Corruption Court includes international regulatory legal acts that are implemented by the parliament and are binding. The legal provisions are contained in the Constitution of Ukraine, which defines the fundamental principles and establishes an imperative framework for building a judicial system. The Law of Ukraine On the Judicial System and the Status of Judges defines the foundations of the organization of the judiciary and the administration of justice in Ukraine, which is functioning based on the rule of law under European standards and ensuring the right of everyone to a fair trial. The targeted Law of Ukraine On the High Anti-Corruption Court most fully describes the place, tasks, and guarantees of the activities of the High Anti-Corruption Court. According to the jurisdiction, the High Anti-Corruption Court is guided by substantive and procedural criminal and civil law rules. The regulatory framework for the activities of the High Anti-Corruption Court includes its organizational and administrative acts. It is noted that all these acts comply with the fundamental provisions of the Constitution of Ukraine. It is specified that the structure and place of the High Anti-Corruption Court in the judicial system of Ukraine are determined by the purpose of its creation and the task entrusted to it – the administration of justice under the principles and procedures of legal proceedings established by law to protect an individual, society and the state from corruption and criminal offenses related to it, and judicial control over the pre-trial investigation of these criminal offenses, the observance of the rights, freedoms, and interests of persons in criminal proceedings, as well as the decision on the recognition of assets as unjustified and their recovery as state revenue in cases provided for by law in civil proceedings. It was the idea of overcoming top corruption that determined the corresponding court’s organization, place, and structure. The principles of the activity of the High Anti-Corruption Court in Ukraine are disclosed, which should be understood as an interconnected set of fundamental principles, ideas, and doctrinal concepts that synergistically interact and combine the achievements of international and domestic law in the field of anti-corruption proceedings and are aimed at the proper organization and functioning of the High Anti-Corruption Court. The High Anti-Corruption Court is guided by the principles that are proposed to be classified on different grounds: first, the source of consolidation (international regulatory legal acts, the Constitution of Ukraine, national legislation, and non-standardized principles); secondly, industry affiliation (principles of criminal procedural law, principles of civil procedural law and anti-corruption legal principles); third, on the merits (principles of the judiciary, principles of justice). It is noted that the task of the High Anti-Corruption Court in Ukraine is defined by law and implies the proper administration of justice within its jurisdiction. The performance of the task predetermines certain functions, which are proposed to be divided into the following functions: administration of justice, law enforcement, and administrative functions. They include the following subfunctions: punitive, exculpatory, judicial control, representative, administrative authorizing, personnel management, administrative regulatory, administrative control, information, statistical and analytical, educational and qualification subfunctions. The author characterizes the guarantees of the activity of the High Anti-Corruption Court and highlights additional guarantees provided to it in connection with the peculiarities of the administrative status and jurisdiction, which are additional guarantees for the selection of judges, their safety, financial and educational guarantees. The dissertation offers a definition of the concept of «additional guarantees of the High Anti-Corruption Court», which should be understood as ensuring the implementation by the state with the help of a set of mechanisms and tools of the declared legal rules of public relations in the field of activity of the High Anti-Corruption Court, which ensures the fulfillment of its tasks, functions and the implementation of the related principles. The foreign experience of the creation and functioning of anti-corruption courts was generalized, due to which it was concluded that the introduction of the corresponding anti-corruption courts is carried out in connection with the need to overcome corruption and the inability of courts of general jurisdiction to promptly and objectively administer justice in corruption cases. It has been established that anti-corruption judicial institutions in foreign countries are introduced in accordance with the characteristics of the type of corruption prevalent in the respective country, and may have different models: 1) judges with anti-corruption specialization in general courts; 2) courts of the first instance of anti-corruption orientation; 3) anti-corruption courts of mixed type; 4) separate anti-corruption system of the first and appellate instances. The areas of improving the administrative legal framework for the activities of the High Anti-Corruption Court of Ukraine are suggested: 1) to form a system of anti-corruption courts on the principle of organizing other anti-corruption institutions; 2) to introduce stricter and ranked procedures for the selection of judges instead of introducing artificial restrictions on persons who held these positions in the last ten years and before the appointment, positions in certain government agencies; 3) to involve a jury (representatives of public anti-corruption organizations and scientists) who have undergone special training in the process of administering justice; 4) to update the legislative approach regarding the grounds for the detention of a judge during or immediately after the commission of a criminal offense; 5) to adjust the jurisdiction of the High Anti-Corruption Court in Ukraine, taking into account international regulations regarding the need to extend anti-corruption measures to the private legal sphere. It is proposed to amend the legislation to improve the administrative legal framework of the High Anti-Corruption Court in Ukraine.

Кваліфікаційна робота магістра включає в себе пояснювальну записку на 134 стор., одну таблицю, бібліографію з 22 джерел на двух сторінках, двох додатків на 52 сторінках. Метою роботи є підвищення на національному рівні ефективності протидії корупції на основі впровадження міжнародної належної практики в цій сфері шляхом розроблення національного стандарту стосовно вимог та настанов до застосування системи управління щодо протидії корупції, зокрекма, остаточної редакції проекту національного нормативного документу ДСТУ ISO 37001. Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати наступні задачі дослідження: 1. Дослідити вимоги національних стандартів стосовно правил проведення робіт з національної стандартизації. 2. Виконати переклад додатків міжнародного стандарту ISO 37001:2016 «Системи управління щодо протидії корупції. Вимоги та настанови щодо застосування». 3. Розробити пакет нормативних документів щодо прийняття проекту остаточної редакції національного документу ДСТУ ISO 37001:201_. Об’єкт дослідження – правила проведення робіт з національної стандартизації. Предмет дослідження – міжнародний стандарт ISO 37001:2016. Наукова новизна одержаних результатів. Результати дослідження відкривають перспективи для подальшого дослідження процесу гармонізації міжнародних стандартів в цілому та впровадження згарманізованого стандарту ДСТУ ISO 37001:201_.
Квалификационная работа магистра включает в себя пояснительную записку на 134 стр., Одну таблицу, библиографию из 22 источников на двух страницах, двух приложений на 52 страницах. Целью работы является повышение на национальном уровне эффективности противодействия коррупции на основе внедрения международной надлежащей практики в этой сфере путем разработки национального стандарта относительно требований и установок к применению системы управления по противодействию коррупции, зокрекма, окончательной редакции проекта национального нормативного документа ДСТУ ISO 37001. Для достижения поставленной цели необходимо решить следующие задачи исследования: 1. Исследовать требования национальных стандартов относительно правил проведения работ по национальной стандартизации. 2. Выполнить перевод приложений международного стандарта ISO 37001: 2016 «Системы управления по противодействию коррупции. Требования и руководство по применению ». 3. Разработать пакет нормативных документов по принятию проекта окончательной редакции национального документа ДСТУ ISO 37001: 201_. Объект исследования – правила проведения работ по национальной стандартизации. Предмет исследования – международный стандарт ISO 37001: 2016. Научная новизна полученных результатов. Результаты исследования открывают перспективы для дальнейшего исследования процесса гармонизации международных стандартов в целом и внедрение згарманизованого стандарта ДСТУ ISO 37001: 201_.
Master's qualifying work includes an explanatory note of 134 pages, one table, a bibliography of 22 sources on two pages, two applications on 52 pages. The aim of the work is to increase the effectiveness of counteraction to corruption on the national level through the implementation of international good practice in this area by developing a national standard on requirements and guidelines for the application of the anti-corruption management system, zakrem, the final version of the draft national normative document DSTU ISO 37001. To achieve this goal, the following research tasks must be solved: 1. To study the requirements of national standards regarding the rules for conducting works on national standardization. 2. To translate the applications of the international standard ISO 37001: 2016 "Anti-Corruption Management Systems. Requirements and guidelines for application ". 3. To develop a package of normative documents regarding the adoption of the draft final version of the national document DSTU ISO 37001: 201_. The object of the study - the rules for conducting works on national standardization. Subject of research - international standard ISO 37001: 2016. Scientific novelty of the obtained results. The results of the study open the prospect for further study of the process of harmonization of international standards in general and the introduction of the standard DSTU ISO 37001: 201_.

Кваліфікаційна робота магістра включає в себе пояснювальну записку на 122 стор., один рисунок, одна таблиця, бібліографії з 22 джерел на двух сторінках, двох додатків на 43 сторінках. Метою роботи є підвищення на національному рівні ефективності протидії корупції на основі впровадження міжнародної належної практики в цій сфері шляхом розроблення національного стандарту стосовно вимог та настанов до застосування системи управління щодо протидії корупції, зокрекма, остаточної редакції проекту національного нормативного документу ДСТУ ISO 37001. Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати наступні задачі дослідження: 1. Дослідити сучасний і шляхи розвитку питання розробки та впровадження систем управління протидії корупції. 2. Виконати переклад основної частини ISO 37001:2016 «Системи управління щодо протидії корупції. Вимоги та настанови щодо застосування». 3. Розробити пакет нормативних документів щодо прийняття проекту остаточної редакції національного документу ДСТУ ISO 37001:201_. Об’єкт дослідження – правила проведення робіт з національної стандартизації. Предмет дослідження – міжнародний стандарт ISO 37001:2016. Наукова новизна одержаних результатів. Результати дослідження відкривають перспективи для подальшого дослідження процесу гармонізації міжнародних стандартів в цілому та впровадження згарманізованого стандарту ДСТУ ISO 37001:201_.
Квалификационная работа магистра включает в себя пояснительную записку на 122 с., Один рисунок, одна таблица, библиографии из 22 источников на двух страницах, двух приложений на 43 страницах. Целью работы является повышение на национальном уровне эффективности противодействия коррупции на основе внедрения международной надлежащей практики в этой сфере путем разработки национального стандарта относительно требований и установок к применению системы управления по противодействию коррупции, зокрекма, окончательной редакции проекта национального нормативного документа ДСТУ ISO 37001. Для достижения поставленной цели необходимо решить следующие задачи исследования: 1. Исследовать современный и пути развития вопросы разработки и внедрения систем управления противодействия коррупции. 2. Выполнить перевод основной части ISO 37001: 2016 «Системы управления по противодействию коррупции. Требования и руководство по применению ». 3. Разработать пакет нормативных документов по принятию проекта окончательной редакции национального документа ДСТУ ISO 37001: 201_. Объект исследования – правила проведения работ по национальной стандартизации. Предмет исследования – международный стандарт ISO 37001: 2016. Научная новизна полученных результатов. Результаты исследования открывают перспективы для дальнейшего исследования процесса гармонизации международных стандартов в целом и внедрение згарманизованого стандарта ДСТУ ISO 37001: 201_.
The Master's qualifying work includes an explanatory note of 122 pages, one drawing, one table, a bibliography from 22 sources in two pages, two applications in 43 pages. The aim of the work is to increase the effectiveness of counteraction to corruption on the national level through the implementation of international good practice in this area by developing a national standard on requirements and guidelines for the application of the anti-corruption management system, zakrem, the final version of the draft national normative document DSTU ISO 37001. To achieve this goal, the following research tasks must be solved: 1. To study the modern and ways of developing the issue of the development and implementation of anti-corruption management systems. 2. Perform the translation of the core part of ISO 37001: 2016 "Anti-Corruption Management Systems. Requirements and guidelines for application ". 3. To develop a package of normative documents regarding the adoption of the draft final version of the national document DSTU ISO 37001: 201_. The object of the study – the rules for conducting works on national standardization. Subject of research – international standard ISO 37001: 2016. Scientific novelty of the obtained results. The results of the study open the prospect for further study of the process of harmonization of international standards in general and the introduction of the standard DSTU ISO 37001: 201_.

Корупція є негативним соціально-правовим феноменом, що полягає у неправомірному використанні посадовою особою владних повноважень з метою отримання економічного прибутку. Корупція складає суттєву загрозу для національної безпеки та поступального розвитку суспільства.

Стаття 1 Конституції України проголошує Україну правовою державою, що зумовлює, у свою чергу, здійснення комплексу різносторонніх заходів для того, щоб наповнити цей термін реальним змістом. На жаль, сучасна державно-правова система України не досягла рівня правової спільноти, а державна влада не набула юридичного характеру. Однією з найважливіших причин цього є поширеність зловживань у владному середовищі різних рівнів, які у сукупності розглядаються як корупція, тобто протиправне використання службових повноважень для особистого збагачення.
Статья 1 Конституции Украины провозглашает Украину правовым государством, что приводит, в свою очередь, осуществление комплекса разносторонних мер для того, чтобы наполнить этот термин реальным содержанием. К сожалению, современная государственно-правовая система Украины не достигла уровня правового сообщества, а государственная власть не получила юридического характера. Одной из важнейших причин этого является распространенность злоупотреблений во властной среде различных уровней, которые в совокупности рассматриваются как коррупция, то есть противоправное использование служебных полномочий для личного обогащения.
Article 1 of the Constitution of Ukraine proclaims Ukraine a law-governed state, which, in its turn, determines the implementation of a complex of multilateral measures in order to fill this term with a real meaning. Unfortunately, the modern state-legal system of Ukraine has not reached the level of the legal community, and the state power has not become legal. One of the most important reasons for this is the prevalence of abuses in the power system of different levels, which are collectively regarded as corruption, that is, the unlawful use of official authority for personal enrichment.

Сьогодні корупція є чинником, який реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу України. Це явище негативно впливає на різні сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини. Корумповані відносини все більше витісняють правові, етичні відносини між людьми, із аномалії поступово перетворюються у норму поведінки, тому останнім часом в Україні проводиться активна правова політика у сфері протидії корупції.