Добірка наукової літератури з теми "Адміністративно-правовий статус Національної поліції України"

У статті досліджуються проблемні питання законодавчого регулювання завдань Національної поліції. Розкривається зміст введених в правових обіг термінів «публічний порядок та безпека», «поліцейські послуги». Підтримано позицію, згідно з якою законодавство про діяльність Національної поліції повинно бути доступним для громадськості, досить зрозумілими і точним та у разі необхідності супроводжуватися чітким підзаконним регулюванням. Ефективність реалізації цих функцій поліції тісно повязана із тими завданнями, які виконує Національна поліція. Завдання належать до чинників, що зумовлюють нормативно-правовий статус поліції і визначають специфіку її організаційної побудови, визначають цілі, досягнення яких вона має прагнути у своїй діяльності. Завдання поліції є обов’язковими елементами правового статусу поліцейських. Вони відображають призначення поліції та основні напрями її діяльності у певній сфері суспільно-державних відносин. Чітко визначені завдання є однією з гарантій ефективної роботи поліції щодо протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави. У законодавстві відсутній перелік послуг, що надає поліція у таких сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності. Не визначеними у законодавстві є послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують допомоги. Крім того, у законодавстві України досі немає тлумачення змісту понять «публічний порядок» та «публічна безпека», а також тлумачення діяльності з їх підтримання та забезпечення. Одним із можливих шляхів вирішення зазначеної вище проблеми є внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» стосовно вживання таких термінів, як «публічний порядок та безпека» і «поліцейські послуги».

Автором досліджено авторські підходи до тлумачення завдання та функцій адміністративно-пра- вового механізму діяльності Національної поліції України. Досліджено понятійний апарат, що пропонується в подальшому застосовувати в досягненні мети статті, а саме тлумачення терміна «адміністративно-правовий механізм» у взаємозв’язку з діяльністю Національної поліції України, та встановлено, що адміністративно-пра- вовим механізмом є комплекс чинних положень законодавства, що складаються із взаємоузгоджених методів, способів, засобів, що дають можливість належним чином організувати системне та послідовне функціонування будь-якого інституту права чи його галузі у відносинах із державою. Визначено підходи до розуміння поняття «завдання» та аргументовано, що завданням адміністративно-правового регулювання у діяльності Національної поліції України є досягнення необхідного для подальшого функціонування та розвитку країни та суспільства рівня законності, правопорядку у суспільстві. Доведено, що сам термін «завдання» бере свої витоки з декількох базових елементів, котрі насичено в тому числі й дефініціями. Досить часто вченими підкреслюється позиція про ототожнення завдань і цілей адміністративно-правового регулювання, саме тому нами було комплексно дослі- джено відповідне явище. З’ясовано сутність «функцій», узагальнено підходи до формування їх структури та роз- тлумачено окремі з них у контексті наукової статті. Констатовано, що передбачення конкретних функцій у межах адміністративно-правового регулювання Національної поліції України дозволяє деталізувати та спрямувати полі- цейську діяльність на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також уможливити найефективніше виконання поставлених перед Національною поліцією України завдань.

Актуальність статті полягає в тому, що функціонування будь-якого підприємства, установи чи організації – це завжди складний процес, який складається з великого числа процедур. Заохочення працівників, є однією з подібних процедур, порядок якої може варіюватись в залежності від правил та вимог внутрішнього трудового розпорядку відповідної організації. Не є виключенням в даному питанні і Національна поліція України. Заохочення працівників останнього центрального органу виконавчої влади має специфічний порядок, основи якого закладено на законодавчому та підзаконному нормативно-правовому рівні та який має особливий зміст. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного законодавства, розкрито порядок застосування моральних та матеріальних заохочень до працівників Національної поліції України. Окреслено загальний порядок заохочень поліцейських, який урегульовано нормами відомчої нормативно-правової бази в сфері роботи Національної поліції України. Акцентовано увагу на відмінності порядку застосування окремих різновидів матеріальних та моральних заохочень в сфері трудової діяльності поліції. Зроблено висновок, що порядок застосування моральних та матеріальних заохочень до працівників Національної поліції України варто тлумачити як сукупність поетапно реалізовуваних уповноваженими суб’єктами дій, спрямованих на підготовку матеріалів про заохочення працівника поліції, аналіз даних матеріалів на предмет вірності та актуальності, реальності зазначених в них відомостей, а також підготовку та прийняття формалізованого рішення, яким заохочення визначається та безпосередньо застосовується до поліцейського. В залежності від специфіки матеріального або морального заохочення, інтенсивності його впливу на правовий статус та моральний стан працівника, порядок їх застосування може характеризуватись особливостями, зокрема в розрізі суб’єктного складу застосування заохочення, вимог щодо особи поліцейського, порядку підготовки та оформлення рішення про застосування заохочення, процесу підготовки та аналізу матеріалів про заохочення і так інше.

Мета статті. У статті досліджується питання сучасного стану забезпечення органами місцевого самоврядування безпеки та правопорядку в територіальних громадах. Науковому дослідженню присвячено аналіз законодавства щодо утворення органами місцевого самоврядування муніципальних правоохоронних утворень, а також юридичні підстави їх існування на сучасному етапі, правовий статус таких утворень та шляхи врегулювання цього питання в правовому полі держави. Наукова новизна. Науковою новизною є акцентування уваги на вирішенні актуальної проблеми врегулювання в законодавстві питання утворення, правового статусу, компетенції та взаємовідносин муніципальних правоохоронних утворень з органами Національної поліції та держави загалом, з метою запобігання, у першу чергу, дублюванню таких повноважень у процесі їх діяльності. Висновки. Підсумовуючи всі результати дослідження, у висновках наведено обґрунтовані пропозиції щодо найменування муніципальних правоохоронних утворень, визначення їхньої територіальної та предметної юрисдикції, встановлення рівноправних взаємовідносин по відношенню один до одного місцевих правоохоронців та співробітників Національної поліції. Запропоновано також надати муніципальним правоохоронним утворенням єдиний правовий статус виконавчих органів місцевого самоврядування, а їхніх співробітників прирівняти до посадових осіб місцевого самоврядування. Щодо форми управління муніципальними правоохоронними утвореннями, – звернуто увагу на варіанті виборного керівника такого органу, що надасть їм певну автономність по відношенню до голів громад, але під подвійним контролем та підзвітністю як місцевій раді, так і органам державної виконавчої влади, таким, як Міністерство внутрішніх справ України, Державне бюро розслідувань, місцеві державні адміністрації, а в перспективі, – префектам.

Метою статті є здійснення аналізу наукових підходів до трактування поняття «адміністративне законодавство», а також нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Національної поліції, та визначення основних напрямків розвитку адміністративного законодавства в частині вдосконалення діяльності Національної поліції як суб'єкта сектору безпеки і оборони. У статті з'ясовано, що діяльність Національної поліції як суб'єкта сектору безпеки й оборони здійснюється виключно в межах, визначених чинним національним законодавствам, більшу частину якого складають норми адміністративного права, тобто адміністративного законодавства. З урахуванням того, що Національна поліція як суб'єкт сектору безпеки і оборони має діяти лише у спосіб, передбачений адміністративним законодавством, наголошено на тому, що якість і повнота останнього набуває одне з першорядних значень, зокрема має прямий вплив на ефективність виконуваних вказаним суб'єктом завдань. З'ясовано, що з огляду на специфіку адміністративного права взагалі, адміністративно-правових норм зокрема, до складу адміністративного законодавства, в тому числі того, що становить правову основу діяльності Національної поліції України як суб'єкта сектору безпеки й оборони, може бути віднесено значну кількість нормативно-правових актів - від Конституції України та чинних міжнародних договорів до численних під-законних нормативно-правових актів. Наведено підходи вчених правознавців щодо розуміння сутності адміністративного законодавства, здійснено їх аналіз і співвідношення. Проведено аналіз основних нормативно-правових актів, що становлять адміністративне законодавство, на якому ґрунтується діяльність Національної поліції як суб'єкта сектору безпеки і оборони. Проведений аналіз дозволив виявити недоліки такого законодавства, внаслідок чого були запропоновані можливі шляхи його розвитку в частині вдосконалення діяльності Національної поліції як суб'єкта сектору безпеки і оборони. Обґрунтовано необхідність внесення змін і доповнень до Законів України «Про Національну поліцію» та «Про національну безпеку України» в частині вдосконалення правового статусу Національної поліції як суб'єкта сектору безпеки і оборони, також підвищення ефективності її діяльності в цій сфері.

Стаття присвячена формуванню актуальної наукової думки щодо системи ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні. Автором звертається увага на те, що досліджувані процедури є елементом системи адміністративних процедур у сфері обігу зброї, а отже для них характерними є загальні ознаки системи вказаних процедур. До загальних ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї віднесено те, що ці процедури: мають загальну мети, будучи управлінською діяльністю переважно позитивної спрямованості; є попередньо визначеними типовими правовими моделями реалізації права в сфері обігу зброї, що врегульовуються нормами адміністративного законодавства України й поетапно здійснюються у відповідності до порядків, які урегульовані адміністративним законодавством; здійснюється в публічно-правовій сфері за участю суб’єкта владних повноважень. Групу особливих ознак дозвільних процедур реалізації державної політики у сфері обігу зброї в Україні складають такі їх ознаки: об’єкт цих процедур пов’язаний із правовою можливістю заявника набути (зберегти) правовий статус в сфері обігу зброї та бути учасником правовідносин у цій сфері; предметом дозвільних процедур є дозволи; ці процедури обмежуються темпоральними рамками їх практичної об’єктивації; дозвільні процедури, як правило ініціюються заявником та здійснюються трьома суб’єктами (в межах їх компетенції) – Уповноваженим підрозділом із контролю за обігом зброї центрального органу управління поліцією, Уповноваженим підрозділом з контролю за обігом зброї та дозвільної системи головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, а також територіальними підрозділами поліції; дозвільні процедури об’єктивуються в публічно-правовій сфері під час здійснення дозвільної публічно-владної діяльності, що виявляється в межах певних напрямів (реєстрація (перереєстрація), ліцензування, сертифікація, власне дозвільна діяльність); ці процедури опосередковують юридичні наслідки позитивного (видача дозволу, відновлення та продовження строку дії дозволу) чи негативного (відмова у видачі дозволу, зупинення строку дії дозволу, анулювання дозволу) характеру. У висновках до статті узагальнюються результати дослідження.

Актуальність статті полягає в тому, що чинне вітчизняне законодавство вже багато років розвиває окремі аспекти тематики запобігання корупції у низці сфер життя держави та суспільства. Натомість досить логічним виглядає відсутність суттєвих позитивних результатів з означених питань, адже тотальне зловживання владними повноваженнями, непрозорість публічного управління та низка подібних потужних чинників здійснюють непереборний гальмівний процес. Така ситуація почала дієво змінюватися лише з 2014 року, коли більшість населення оцінили реальні загрози цього згубного явища, а також з’явилася реальна політична воля щодо боротьби з корупцією. Отже, наразі важливим є визначення та характеристика оновленої адміністративно-правової бази з питань запобігання корупційним ризикам в діяльності Національної поліції України, що дозволить з’ясувати головне законодавче підґрунтя в окресленій сфері. Метою статті є загальна характеристика адміністративно- правового регулювання з питань запобігання корупційним ризикам у діяльності Національної поліції України. У статті з’ясовано та розкрито систему адміністративно-правових актів у сфері запобігання корупційним ризикам в діяльності Національної поліції України, яка включає п’ять блоків. Послідовно охарактеризовано відповідні юридичні документи, де у першому випадку мова йде про закони України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки», що широко ретранслюються і розвиваються у сукупності інших законодавчих актів в аналізованій сфері. Розглянуто правові акти Кабінету Міністрів України та НАЗК, які врегульовують найсуттєвіші питання реалізації державної політики у сфері запобігання корупції в публічному управлінні, зокрема в діяльності органів поліції. Окремо акцентовано на низці адміністративно- правових актів МВС України та Національної поліції України, а також засадах притягнення працівників поліції до адміністративної та дисциплінарної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією.

Актуальність статті полягає в тому, що забезпечення та ефективна реалізація керівним складом Національної поліції України свого адміністративно-правового статусу вимагає належного нормативно-правового регулювання. Адже саме від того, наскільки якісним та ефективним є нормативно-правове забезпечення, напряму залежить і результативність роботи відповідних посадових осіб. В свою чергу, під правовим регулюванням правового статусу керівного складу органів Національної поліції найбільш доцільно розуміти здійснюваний за допомогою норм чинного законодавства результативний, ефективний та дієвий вплив права на відповідні владно-управлінські суспільні відносини з метою їх упорядкування та урегулювання. Варто відмітити, що система даного правового регулювання представлена великою кількістю нормативно-правових актів, кожен з яких виконує власну роль у відповідній системі. У статті, спираючись на аналіз нормативно-правових актів різної юридичної сили, надано оцінку нормативно-правового регулювання правового статусу керівного складу органів Національної поліції України. Констатовано, що в системі відповідного нормативно-правового регулювання ключове місце належить нормам адміністративного права, адже саме за їх допомогою визначаються ключові аспекти діяльності як самих органів та підрозділів поліції, так і їх керівників. Зроблено висновок, що система нормативно-правових актів, положення яких визначають ключові аспекти адміністративно-правового статусу керівного складу органів Національної поліції, представлена великою кількістю нормативно-правових актів різної юридичної сили, серед яких ключову роль відіграють ЗУ «Про Національну поліцію» та ряд підзаконних актів. Проведений вище аналіз дає змогу відзначити, що ключове місце в системі правового регулювання правового статусу керівного складу поліції належить нормам адміністративного права. Зазначене пояснюється тим, що саме нормами цієї галузі права: по-перше, закріплюються ключові елементи адміністративно-правового статусу керівників відповідних органів та структурних підрозділів поліції; по-друге, окреслюються засади взаємодії керівників підрозділів, а також їх підлеглих; по-третє, окреслюються завдання та функції органу та підрозділу, яким керує відповідна посадова особа; по-четверте, нормами цієї галузі права встановлюється порядок набуття правового статусу керівника.

Пріоритет прав та свобод людини в умовах сьогодення вимагає від поліції використання якісно нових методів діяльності, які повинні відповідати сучасним умовам розвитку держави та у своїй послідовності і сукупності пози­тивно впливати на ефективне виконання поліцією покладених завдань. Метою статті є дослідження наявних док- тринальних положень щодо визначення сутності адміністративно-правових методів та методів діяльності Націо­нальної поліції з метою формування власного їх визначення, а також аналіз основних адміністративно-правових методів у діяльності поліції - переконання та примусу. У статті проаналізовано та узагальнено наукові підходи визначень «адміністративно-правові методи» та «методи діяльності Національної поліції». Сформовано уявлен­ня про адміністративно-правові методи діяльності Національної поліції України, визначено авторське поняття, вказано їх ознаки та класифікацію. Крізь призму пріоритетних напрямків діяльності поліції розкрито основ­ні методи: переконання та примус, а також виокремлено метод заохочення. З’ясовано, що метод переконання в діяльності Національної поліції використовується під час виконання завдань у межах визначеної компетенції. Тому, виконуючи рішення чи застосовуючи правові норми у своїй діяльності, працівник поліції повинен пере­конатися, що суб’єкт знає свої права і обов’язки, а також має можливість добровільно виконати вимоги чинного законодавства. Визначено, що метод переконання можна визначити як систему заходів виховного та заохочуваль­ного характеру, що спрямоване на формування в об’єкта звички добровільно, тобто через внутрішнє визнання, виконувати вимоги норм права. Ключовою ознакою, яка виділяє зазначений метод, є його добровільний харак­тер, а головною метою є формування у свідомості почуття переконання в необхідності дотримання встановлених норм. Зроблено висновок, що важливість значення адміністративно-правових методів у діяльності поліції полягає в тому, що на поліцію як центральний орган виконавчої влади покладено обов’язок щодо забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Тому їх правильне застосу­вання відіграє особливе значення в побудові стосунків поліції із громадськістю, сприяє розбудові міцної взаємодії останніх та є запорукою розвитку стабільної, розвиненої та правової держави.

Під час написання наукової статті було поставлено за мету проведення аналізу ґендерної проблематики в сучасному суспільстві, формування основних положень щодо вирішення питання ґендерної паритетності в органах Національної поліції України шляхом вивчення трудового законодавства України щодо становища жінки-поліцейської й окремих міжвідомчих нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України, аналізу статистичних даних на теперішній час. Так, у статті нами були розглянуті окремі аспекти актуальної проблеми в українському соціумі – ґендерного паритету. Зокрема, було детально проаналізовано питання наявності ґендерної дискримінації в органах Національної поліції України та правоохоронних органах загалом. Нами були визначені основні шляхи виникнення ґендерної стратифікації. Також у процесі написання наукової статті нами були розглянуті окремі положення Кодексу законів про працю України, що стосуються праці жінок, і проведений аналіз реального становища жінки в Національній поліції України, запропоновані шляхи усунення наявних і можливих проявів ґендерної дискримінації. У процесі нашого дослідження щодо окресленої проблематики нами зроблені ґрунтовні висновки, надані пропозиції щодо її вирішення. Так, зокрема, запропоновано внести зміни до Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції» стосовно обов’язку керівника щодо підлеглих, а також доповнити зазначений Закон положенням «Про дисциплінарну відповідальність керівника за дії, пов’язані із проявами ґендерної нетерпимості та дискримінації за ознакою статі, а також обмеження прав жінок, пов’язаних з їхньою репродуктивною функцією». Запропоновано викласти статті Кодексу законів про працю України, що стосуються праці жінок, зокрема щодо жінок, які працюють на посадах у правоохоронних органах України, у новій редакції.

Дисертаційна робота присвячена визначенню сутності та особливостей адміністративно-правового статусу органів досудового розслідування Національної поліції України, а також шляхів його удосконалення. Особлива увага приділяється історико-правовому аналізу розвитку та становлення органів досудового розслідування в Україні й, відповідно, окресленню сучасної системи органів досудового розслідування України, місця у ній слідчих підрозділів Національної поліції України. З’ясовуються правові засади діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, уточнюються сутність, структура та особливості адміністративно-правового статусу органів досудового розслідування Національної поліції України. Основний акцент зроблено на проблемі розмежування компетенції, застосування адміністративно-правових методів та форм у діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України, їх юридичній відповідальності. Визначаються шляхи удосконалення адміністративноправового статусу органів досудового розслідування Національної поліції України, зокрема аналізується зарубіжний досвід організації правоохоронної діяльності слідчих органів поліції та можливості його використання в Україні. Виокремлюються напрямки удосконалення взаємодії органів досудового розслідування Національної поліції України з іншими суб’єктами правоохоронної системи.
Диссертационная работа является одним из первых в отечественной юридической науке комплексных исследований теоретико-правовых проблем административно-правового статуса органов досудебного расследования Национальной полиции Украины. Работа посвящена определению сущности и комплексному исследованию административно-правового статуса органов досудебного расследования Национальной полиции Украины, его особенностей и путей совершенствования на основе анализа отечественного законодательства и его практического применения, а также зарубежного опыта. В исследовании обосновывается актуальность данной проблематики, исходя из того, что с вступлением в силу Закона Украины «О Национальной полиции» органы полиции претерпели существенные организационные и функциональные изменения, хотя административно-правовой статус некоторых из них, в том числе и органов досудебного расследования полиции, до сих пор не урегулирован должным образом. При этом от оптимальной организации, надлежащего административно-правового обеспечения и эффективной деятельности данных органов, как и вообще органов досудебного расследования в Украине, зависят оперативность, беспристрастность и полнота расследования, результативность и качество уголовного производства и судопроизводства, достижение соответствующих целей и задач. Особое внимание уделяется историко-правовому анализу развития и становления органов досудебного расследования в Украине и, соответственно, характеристике современной системы органов досудебного расследования, места в ней следственных подразделений Национальной полиции Украины. Выясняются правовые основы деятельности органов досудебного расследования полиции, в частности место среди них административноправового регулирования. Уточняются сущность, структура и особенности административно-правового статуса органов досудебного расследования Национальной полиции Украины. Основной акцент сделан на проблеме разграничения компетенции, применения административно-правовых методов и форм в деятельности органов досудебного расследования Национальной полиции Украины, их юридической ответственности. Определяются пути совершенствования административно-правового статуса органов досудебного расследования Национальной полиции Украины. В частности, анализируется зарубежный опыт организации правоохранительной деятельности следственных органов полиции и возможности его использования в Украине. Выделяются направления совершенствования взаимодействия органов досудебного расследования Национальной полиции Украины с другими субъектами правоохранительной системы. Даются рекомендации и предложения по совершенствованию законности, дисциплины и внутреннего порядка в органах досудебного расследования Национальной полиции Украины и пересмотру критериев оценки эффективности их деятельности.
The thesis is focused on determining the essence and peculiarities of administrative and legal status of the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine, as well as the ways of its improvement. Particular attention is paid to the historical and legal analysis of the development and formation of the agencies of pre-trial investigation in Ukraine and, accordingly, to the outline of the modern system of the agencies of pre-trial investigation bodies of Ukraine, and the place of investigative units of the National Police of Ukraine in this system. The legal principles of the activities of the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine have been clarified; the essence, structure and peculiarities of administrative and legal status of the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine have been specified. The main emphasis has been made on the problem of the delimitation of competence, application of administrative and legal methods and forms in the activities of the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine, their legal liability. The ways of improving administrative and legal status of the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine have been determined, in particular, the author has analyzed the international experience of law enforcement activity of the police investigative agencies and the possibility of its implementation in Ukraine. The directions of improving interaction between the agencies of pre-trial investigation of the National Police of Ukraine and other subjects of law enforcement system have been singled out.

Європейський напрям розвитку України вимагає перебудови і цілеспрямованого підвищення рівня ефективності діяльності правоохоронних органів, в тому числі й Національної поліції. Безпосередньо, діяльність цього правоохоронного органу являється надійною гарантією та запорукою забезпечення охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства й держави, забезпечення публічної безпеки, надання визначених законом послуг населенню, створення умов для нормального функціонування європейської демократичної правової держави На сьогодні, пріоритетним завданням України є перетворення поліції з карального органу на правоохоронну інституцію європейського зразка, що має надавати правоохоронні послуги громадянам. На вказаному напрямку передовим підрозділом, який стоїть на передньому плані протидії правопорушенням і захисту прав і свобод громадян, є патрульна поліція, що функціонує у складі Національної поліції України. Формування патрульної поліції повинно здійснюватися з врахуванням міжнародних норм та стандартів. Структурна побудова підрозділів патрульної поліції повинна відбуватися з урахуванням вивчення та впровадження передового зарубіжного досвіду. При цьому, необхідно зберігати та вдосконалювати апробовані ефективні вітчизняні практики застосування методів та засобів, що використовувались раніше під час охорони громадського порядку та підтримання законності. Правова основа діяльності патрульної поліції знаходиться на стадії формування та вимагає внесення певних змін, доповнень в існуючі нормативно-правові акти, що приймалися на стадії, коли практична діяльність патрульної поліції тільки розпочиналась. На теперішній час, маючи досвід функціонування патрульної поліції, випливають певні законодавчі недоліки. Крім цього, існують колізії та прогалини у чинному законодавстві що визначає адміністративно-правовий статус патрульної поліції, які потрібно аналізувати та знаходити шляхи вирішення проблем, вдосконалювати нормативно-правову базу, усуваючи прогалини та недоліки.
Европейское направление развития Украины требует перестройки и целенаправленного повышения уровня эффективности деятельности правоохранительных органов, в том числе и Национальной полиции. Непосредственно деятельность этого правоохранительного органа является надежной гарантией и залогом обеспечения охраны прав и свобод человека, а также интересов общества и государства, обеспечения общественной безопасности, предоставления определенных законом услуг населению, создание условий для нормального функционирования европейского демократического правового государства На сегодня, приоритетной задачей Украины является превращение полиции из карательного органа на правоохранительную институт европейского образца, должен предоставлять правоохранительные услуги гражданам. На указанном направлении передовым подразделением, который стоит на переднем плане противодействия правонарушениям и защиты прав и свобод граждан, является патрульная полиция, функционирует в составе Национальной полиции Украины. Формирование патрульной полиции должно осуществляться с учетом международных норм и стандартов. Структурное построение подразделений патрульной полиции должна происходить на основе изучения и внедрения передового зарубежного опыта. При этом, необходимо сохранять и совершенствовать апробированы эффективные отечественные практики применения методов и средств, используемых ранее во время охраны общественного порядка и поддержания законности. Правовая основа деятельности патрульной полиции находится на стадии формирования и требует внесения определенных изменений, дополнений в существующие нормативно-правовые акты, которые принимались на стадии, когда практическая деятельность патрульной полиции только начиналась. В настоящее время, имея опыт функционирования патрульной полиции, вытекают определенные законодательные недостатки. Кроме этого, существуют коллизии и пробелы в действующем законодательстве определяющей административно-правовой статус патрульной полиции, которые нужно анализировать и находить пути решения проблем, совершенствовать нормативно-правовую базу, устраняя пробелы и недостатки.
The European direction of Ukraine's development requires restructuring and targeted improvement of the effectiveness of law enforcement agencies, including the National Police. Directly, the activity of this law-enforcement agency is a reliable guarantee and guarantee of protection of human rights and freedoms, as well as interests of the society and the state, ensuring public safety, providing legal services to the population, creating conditions for the normal functioning of the European democratic legal state Today, the priority task of Ukraine is to turn the police from a punitive body to a law-enforcement institution of a European standard, which should provide law-enforcement services to citizens. In this direction, the leading unit, which is at the forefront of countering offenses and protecting the rights and freedoms of citizens, is the patrol police operating within the National Police of Ukraine. The formation of patrol police should be done taking into account international norms and standards. Structural construction of patrol police units should take place taking into account the study and implementation of advanced foreign experience. At the same time, it is necessary to maintain and improve tried and tested effective domestic practices of the use of methods and tools used earlier in the protection of public order and the maintenance of legality. The legal basis for the activities of the patrol police is at the stage of formation and requires the introduction of certain changes, additions to the existing regulations adopted at the stage when the practical activity of the patrol police was only commenced. Nowadays, having experience of the operation of the patrol police, there are certain legislative shortcomings. In addition, there are conflicts and gaps in current legislation that determine the administrative and legal status of patrol police, which need to be analyzed and find ways to solve problems, improve the regulatory framework, eliminating gaps and disadvantages.

Худоба, І. С. Адміністративно-правовий статус Корпусу оперативно-раптової дії як спеціального підрозділу Національної поліції : дис. ... д-ра філос.: 081, 08 / Іван Станіславович Худоба; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2020. - 236 с.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності, змісту та особливостей адміністративно-правового статусу Корпусу оперативно-раптової дії як спеціального підрозділу Національної поліції та шляхів його вдосконалення з урахуванням вітчизняної практики та зарубіжного досвіду. Корпус оперативно-раптової дії визначено як спеціальний підрозділ Національної поліції, що входить до складу поліції особливого призначення й покликаний здійснювати спеціальні операції щодо затримання небезпечних злочинців та злочинних угрупувань, звільнення заручників, силової підтримки, базуючись на нормах, принципах, вимогах і критеріях, передбачених чинним законодавством.
The dissertation provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which consists in determining the nature, content and features of the administrative and legal status of the Corps of Operational sudden action as a special unit of the National Police and ways to improve it, taking into account domestic practice and foreign experience. The Rapid Reaction Corps is defined as a special unit of the National Police, which is part of the special police and is designed to carry out special operations to detain dangerous criminals and criminal groups, release hostages, force support, based on the rules, principles, requirements and criteria legislation.
В диссертации приведены теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в определении сущности, содержания и особенностей административно-правового статуса Корпуса оперативно-внезапного действия как специального подразделения Национальной полиции и путей его совершенствования с учетом отечественной практики и зарубежного опыта. Корпус оперативно-внезапной действия определен как специальное подразделение Национальной полиции, входящей в состав полиции особого назначения и призван осуществлять специальные операции по задержанию опасных преступников и преступных группировок, освобождение заложников, силовой поддержки, основываясь на нормах, принципах, требованиях и условиях, предусмотренных действующим законодательством.

Дaнa тeмa является дoсить aктуaльнoю в тeпeрiшнiй чaс, тoму мeтoю цьoгo дoслiджeння является виoкрeмлeння oснoвних прoблeм в пeнсiйнoму зaбeзпeчeннi тa фoрмувaння пeрeдумoв для пoкрaщeння пeнсiйнoи систeма Укрaины. Унiкaльнiсть Пeнсiйнoгo фoнд Укрaины как цeнтрaльнoгo oргaну викoнaвчoи влaды пoлягaе в тoм, чтo нa отличие от других дeржaвних устaнoв он является oднoчaснo i сoцiaльнoю, i фiнaнсoвoю институций. Aлe рaзoм с тем в пeнсiйнoму зaбeзпeчeннi грoмaдян Укрaины существует ряд прoблeм, зoкрeмa: низкий рiвeнь пeнсiйнoгo зaбeзпeчeння; мaйжe отсутствует дифeрeнцiaцiя рoзмiрiв пeнсiй; нaявнiсть знaчних пeрeвaг тa льгот в пeнсiйнoму зaбeзпeчeннi oкрeмих кaтeгoрiй прaцiвникiв при oднaкoвoму уровне вiдрaхувaнь нa пeнсiйнe зaбeзпeчeння; нeсвoечaснa сплaтa стрaхoвoгo збoру (внeскiв) дo Пeнсiйнoгo фoнд Укрaины, чтo зумoвилo зaбoргoвaнiсть с виплaты пeнсiй. Тaкoж дoсить aктуaльним является питaння чiткoгo i прoзoрoгo кoнтрoлю зa деятельностью oргaнiв Пeнсiйнoгo фoнд i функцioнувaнням пeнсiйнoи систeма. Тoму нeoбхiднo ствoриты мeхaнiзмы нaдiйнoгo кoнтрoлю суспiльствa и дeржaвы зa функцioнувaнням пeнсiйнoи систeма. Вaжливoю склaдoвoю успiшнoгo i пoвнoцiннoгo функцioнувaння пeнсiйнoи систeма является ее iнфoрмaцiйнe зaбeзпeчeння. Мы пeрeкoнaнi, чтo систeмa iнфoрмувaння, рoзьяснeння сeнсу прoвeдeних рeфoрм должн стaтей oснoвнoю лaн¬кoю в прoцeсi пeрeтвoрeнь пeнсiйнoи систeма.
Tema is dosyt aktualnoyu in teperishniy chas, tomu metoyu tsoho doslidzhennya is vyokremlennya osnovnyh problem in pensiynomu zabezpechenni ta formuvannya peredumov for pokraschennya pensiynoyi systemy Ukraine conference. The uniqueness of the Penguin Fugue Ukrania as a controversial organization in the wake of the conflict leads to the fact that, unlike other government agencies, it is one-way public and financial institution. However, there are a number of issues in the Ukrainian Ministry of Foreign Affairs of Ukraine: the low level of financial constraint; there is no differentiation of the size of the penis; the presence of knowledge and the privilege of the private sector of the private sector employees at the level of the same level of satisfaction with the legal basis; The non-profit organization is a member of the State Tax Inspectorate (PJSC) to the Pennsylvania Ukranian Foundation, which has the right to appeal to the Pennsylvania Foundation. So it is still an actuality, it is the quality of the cheat and propozorogo controled by the activity of the companies of the Penguin fund and the functioning of the system. It is not feasible to reconcile the mechanisms of the new control of the society and the government with the functioning of the national system. It is an intriguing glimpse of the succession and the evolution of the functional systems of the system by its infor mation. We are aware that the system of information management, the clarification of the current revisions may be based on the principle of the law in the course of the investigation of the legal system.

Дисертаційна робота присвячена визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правового регулювання соціального захисту працівників Національної поліції України та перспектив його вдосконалення, ґрунтуючись на досвіді зарубіжних країн та в рамках проведення масштабного державного реформування. Надаються характеристика історії розвитку та сучасного стану правового регулювання соціального захисту працівників Національної поліції України, а також характеристика методологічних засад дослідження адміністративно-правового регулювання соціального захисту працівників Національної поліції України. Розкриваються сутність адміністративно-правової складової в регулюванні соціального захисту працівників Національної поліції України. Визначаються поняття та сутність адміністративно-правового статусу працівників Національної поліції України, а також поняття і принципи соціального захисту працівників Національної поліції України. Окреслюються напрями соціального захисту працівників Національної поліції. Встановлюється система суб’єктів у сфері забезпечення реалізації соціального захисту працівників Національної поліції України. Узагальнюється зарубіжний досвід правового регулювання соціального захисту працівників поліції. Визначаються перспективи вдосконалення адміністративно-правового регулювання соціального захисту працівників Національної поліції України.
The dissertation is focused on determining the essence and revealing the specific features of administrative and legal regulation of social protection of the National Police of Ukraine and prospects for its improvement, based on the experience of foreign countries and in the framework of large-scale state reform. The genesis of the concept of police, which was interpreted as "public order", is determined. The historical development of the police is considered and six (from the existence of Kievan Rus Galicia – Volyn principality, the Grand Duchy of Lithuania to the present – the creation of the National Police of Ukraine) are distinguished stages of its formation, within which it was transformed and the dynamics of development of social rights and guarantees of law enforcement. It is established that methodologies are, first of all, a system of principles, methods, approaches to cognition of a certain subject of research. In the structure of which it is accepted to distinguish methods, principles and approaches. There is a multifaceted application of a systems approach, which means a system formed by the principles, techniques and methods of cognitive activity. The main features that emphasize some unanimity of researchers' approaches to the study of the mechanism of administrative and legal regulation are summarized: 1) mechanism – a set of ways or system of ways and means of regulating social relations; 2) the presence of three main components of the mechanism (rules of law, acts of implementation of rules of law, administrative and legal relations); 3) delimitation of the constituent elements of administrative and legal regulation into basic and additional (related, optional). The administrative and legal status of the employee of the National Police of Ukraine is determined, by which it is proposed to understand the set of powers established by the normative legal act, through the implementation of which the tasks are performed. The essence of the administrative-legal status is objectively considered through the tasks for the implementation of which the powers and responsibilities of a particular subject of legal relations are provided, clearly regulated and enshrined in the normative legal act, for non-performance and, or improper performance of which liability is provided. The concept of social protection is defined in a broad and narrow sense. Yes, in a broad sense – it is a number of consistent functions performed by the state, aimed at ensuring the implementation of social policy through specially created state bodies. In the narrow sense, it is a state-guaranteed timely and urgent set of measures aimed at organizing the material support of the relevant categories of citizens who, due to objective and/or subjective factors, have lost or not been able to provide proper living conditions on their own. There are general principles, which include the principle of guaranteeing the right to social protection, the principle of systematic, the principle of legality, the principle of economic feasibility, the principle of preventing the abolition and/or reduction of social benefits due to changes in social legislation and special principles timeliness, the principle of urgency, the principle of justice. Based on the current legislation, the main areas of social protection of the National Police are noted, which we propose to differentiate by nature: 1) material support (police cash benefits, one-time cash benefits in case of death or disability of police officers, police pensions); 2) housing (preservation of benefits for housing); 3) medical support (free receipt of drugs, medicines, immunobiological drugs and medical devices according to doctors' prescriptions, free first-priority dentures (except for prosthetics made of precious metals), free provision of sanatorium treatment or self-compensation); 4) professional protection (working hours and rest time of police officers, police leave, protection of the rights and legitimate interests of police officers, education of police officers' children). In connection with the extensive system of subjects of social protection (central and local executive bodies, local governments, public associations, enterprises in the implementation of social policy), their multilevel (state, regional, local) is established. The experience of foreign countries in the field of legal regulation of social protection of law enforcement officers in Eastern Europe (Republic of Bulgaria) and post-Soviet Baltic countries (Republic of Lithuania, Republic of Estonia, Republic of Latvia) and post-Soviet countries (Republic of Belarus, Republic of Belarus, Republic of Kazakhstan, Georgia). The priority areas for improving the social protection of employees include: 1) legislative – codification of regulations in the field of social security in general and the police in particular, highlighting the relevant rules in a separate book with the introduction of a clear distinction between working time and leisure time; 2) professional – the organization of real regulation of guarantee of fundamental social rights; 3) material – decent financial support of all spheres of life; 4) psycho-emotional – psycho-emotional adaptation of police officers, restoration of the image of the profession and authority among the population and the establishment of the presumption of the rightness of the police at the legislative level. In order to effectively organize the administrative and legal regulation of social protection of employees of the National Police of Ukraine by improving the current Law, it is proposed to supplement the definitions: "office (working) time", "overtime", "police leave", "police cash".

Процес масштабних перетворень в економічній, соціальній і по¬літичній сферах породив низку негативних соціальних наслідків. Серед них можна виділити зниження рівня життя значної частини населен¬ня, спад промислового виробництва, збільшен¬ня зростання злочинів та інших правопорушень. Оцінюючи сучасну соціально-економічну ситу¬ацію в країні, навряд чи можна поставити під сумнів той факт, що останніми роками суспільні відносини, які потребують правового регулю¬вання й захисту, у тому числі з боку Національної поліції, змінилися кардинально. У цей період демонополізація багатьох сфер державної діяльності, перехід до вільних ринкових відно¬син, судова, адміністративна реформи та інші процеси поряд із позитивними досягненнями супроводжувалися ослабленням державного контролю в багатьох сферах життя суспільства, збільшенням рівня злочинності, девальвацією моральних цінностей, поширенням правового нігілізму й іншими негативними явищами. Зро-зуміло, що кардинальна зміна правовідносин призвела й до трансформації юридичного ста¬новища їхніх учасників, зокрема адміністратив¬но-правового статусу Національної поліції. Основним суб’єктом у сфері надання полі¬цейських послуг щодо забезпечення публічної безпеки та порядку є патрульна поліція України. Тому питання сутності й структури адміністративно-правового статусу патрульної поліції України набуває актуального характеру.
The process of large-scale transformations in the economic, social and political spheres has generated a number of negative social consequences. Among them, one can distinguish a decline in the standard of living of a large part of the population, the decline of industrial production, an increase in the growth of crimes and other offenses. Assessing the current socio-economic situation in the country, one can hardly question the fact that in recent years, social relations that require legal regulation and protection, including by the National Police, have changed dramatically. In this period the demonopolization of many spheres of state activity, the transition to free market relations, judicial, administrative reforms and other processes, along with positive achievements, were accompanied by a weakening of state control in many spheres of society, an increase in the level of crime, a devaluation of moral values, the proliferation of legal nihilism and other negative phenomena. It became evident that the fundamental change in the legal relationship also led to the transformation of the legal status of their participants, in particular the administrative and legal status of the National Police. The main subject in the field of provision of police services for the maintenance of public safety and order is the patrol police of Ukraine. Therefore, the question of the nature and structure of the administrative status of the patrol police of Ukraine is becoming urgent.

Існуючі нині в нашій країні проблеми щодо функціонування єдиної державної системи цивільного захисту (далі – ЄДС ЦЗ) України, про які вже давно та відкрито говориться як у науково-експертному середовищі, так і констатується керівними посадовими особами держави на офіційному рівні, не в останню чергу зумовлені недоліками організаційно-правових засад діяльності центрального органу виконавчої влади (далі – ЦОВВ) України, відповідального за реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту (далі – ЦОВВ України з питань ЦЗ). Актуальність дослідження пояснюється тим, що згідно з Планом організації виконання Кодексу цивільного захисту України, схваленим на засіданні Кабінету Міністрів України 19 грудня 2012 (протокол № 97) на МНС України, як тогочасний центральний орган виконавчої влади, котрий мав забезпечити формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, було покладено завдання забезпечення виконання заходів щодо перегляду та приведення у відповідність із Кодексом актів Кабінету Міністрів України, а також забезпечення приведення власних нормативно-правових актів МНС України, у тому числі й тих, правовою підставою для видання яких виступали акти законодавства, що із введенням у дію Кодексу були визнані такими, що втратили чинність.
Существующие в настоящее время в нашей стране проблемы по функционированию единой государственной системы гражданской защиты (далее - ЕДС ЦЗ) Украины, о которых уже давно и открыто говорится как в научно-экспертной среде, так и констатируется руководящими должностными лицами государства на официальном уровне, не в последнюю очередь обусловленные недостатками организационно-правовых основ деятельности центрального органа исполнительной власти (далее - ЦОИВ) Украины, ответственного за реализацию государственной политики в сфере гражданской защиты (далее - ЦОИВ Украины по вопросам ЦЗ). Актуальность исследования объясняется тем, что согласно Плану организации выполнения Кодекса гражданской защиты Украины, одобренным на заседании Кабинета Министров Украины 19 декабря 2012 (протокол № 97) на МЧС Украины, как тогдашний центральный орган исполнительной власти, который должен обеспечить формирование и реализацию государственной политики в сфере гражданской защиты, была возложена задача обеспечения выполнения мероприятий по пересмотру и приведению в соответствие с Кодексом актов Кабинета Министров Украины, а также обеспечение приведения вла менных нормативно-правовых актов МЧС Украины, в том числе и тех, основанием для издания которых выступали акты законодательства, с введением в действие Кодекса были признаны утратившими силу.
The current problems in our country regarding the functioning of the unified state system of civil protection (hereinafter referred to as the UES of the Central Committee) of Ukraine, which have long been mentioned openly in the scientific and expert environment, are also stated by the leading officials of the state at the official level, not least due to the disadvantages of the organizational and legal basis of the activities of the central executive authority (hereinafter - CEB) of Ukraine, responsible for implementation of the state policy in the field of civil protection (hereinafter referred to as the Central Election Commission of Ukraine on CEC issues). The urgency of the study is explained by the fact that according to the Plan of the implementation of the Code of Civil Protection of Ukraine, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine on December 19, 2012 (Minutes No. 97), the Ministry of Emergencies as the then central executive body, which was supposed to ensure the formation and implementation of state policy in the field of civil protection, was tasked with ensuring the implementation of measures to revise and bring the Cabinet of Ministers of Ukraine into conformity with the Code of Criminal Procedure, as well as ensuring the bringing of self the legal acts of the Ministry of Emergencies of Ukraine, including those legal grounds for the publication of which were acts of legislation that, with the introduction of the Code, were declared invalid.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2021. Дисертація є комплексним дослідженням змісту та особливостей адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції в Україні. Визначено поняття та характерні ознаки адміністративно-юрисдикційної діяльності, а також форми, методи, принципи її здійснення. Охарактеризовано адміністративно-правовий статус Національної поліції України як суб’єкта здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності. Особливу увагу приділено характеристиці заходів адміністративно-правового примусу, що застосовуються Національною поліцією України та засадам їх здійснення. Зокрема, на підставі аналізу законодавства, а також досягнень теорії адміністративного права запропоновано виділити новий вид заходів адміністративного примусу – публічно-сервісні заходи. Обстоюється пропозиція щодо удосконалення та розширення переліку адміністративних заходів поліції у сфері ювенальної превенції. На основі аналізу зарубіжного досвіду нормативно-правового регулювання адміністративно-юрисдикційної діяльності поліції наголошено на важливості поглиблення співпраці Національної поліції України та місцевого населення, базуючись на концепції партнерства. В роботі сформульовано та розкрито основні принципи партнерської взаємодії органів поліції та населення. Окреслено основні напрями удосконалення Закону України «Про Національну поліцію» як основного нормативно-правового акту, що регулює адміністративно-юрисдикційну діяльність.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2017. Дисертаційна робота присвячена визначенню сутності та особливостей адміністративно-правового статусу суб’єктів забезпечення національної безпеки України та шляхів удосконалення його нормативно-правового забезпечення. Особливу увагу приділено проблематиці національної безпеки держави як об’єкта адміністративно-правової охорони та захисту. Досліджуються сутність та особливості національної безпеки держави, поняття та види суб’єктів забезпечення національної безпеки України. З’ясовуються місце, значення та особливості органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських об’єднань у системі суб’єктів забезпечення національної безпеки України. Визначено та охарактеризовано сутність, види та особливості правоохоронних органів України як суб’єктів забезпечення національної безпеки України, їх завдання, функції та повноваження у визначеній сфері. Аналізуються чинники, що впливають на якість забезпечення національної безпеки України. Акцентується увага на проблемах взаємодії та координації між суб’єктами забезпечення національної безпеки України, пропонуються шляхи удосконалення правового регулювання їх діяльності з урахуванням зарубіжного досвіду та можливостей його адаптації в Україні.