Добірка наукової літератури з теми "R-дерево"

Рассмотрим дерево $\mathbb{T}$, у которого все вершины имеют счетную валентность; его граница - пространство Бэра $\mathbb{B}\simeq\mathbb{N}^\mathbb{N}$; разложение в цепную дробь отождествляет множество иррациональных чисел $\mathbb{R}\setminus\mathbb{Q}$ с $\mathbb{B}$. Если удалить $k$ ребер из $\mathbb{T}$, то получится лес, состоящий из копий дерева $\mathbb{T}$. Шароморфизм (spheromorphism) или иерархоморфизм дерева $\mathbb{T}$ - это изоморфизм двух таких подлесов, рассматриваемый как преобразование дерева $\mathbb{T}$ или пространства $\mathbb{B}$. Обозначим группу всех шароморфизмов через $\operatorname{Hier}(\mathbb{T})$. Мы показываем, что соответствие $\mathbb{R}\setminus \mathbb{Q}\simeq \mathbb{B}$ переводит группу Томпсона, реализованную как группу кусочных $\mathrm{PSL}_2(\mathbb{Z})$-преобразований, в подгруппу группы $\operatorname{Hier}(\mathbb{T})$. Мы строим унитарные представления группы $\operatorname{Hier}(\mathbb{T})$, показываем, что группа $\operatorname{Aut}(\mathbb{T})$ автоморфизмов дерева сферична в $\operatorname{Hier}(\mathbb{T})$, и описываем шлейф (обертывающую категорию) группы $\operatorname{Hier}(\mathbb{T})$. Библиография: 26 наименований.

Первинну продукцію компонентів надземної фітомаси (стовбура і крони) оцінено для дерев сосни звичайної, які ростуть переважно у чистих та мішаних (домішка від 1 до 3 од.) соснових насадженнях штучного походження Східного Полісся України. Насадження високопродуктивні (II, I, Ia і вище класів бонітету), середньо- та високоповнотні, ростуть у свіжих борах (А2), суборах (B2) та сугрудах (C2). Використано дані 80 тимчасових пробних площ (ТПП), які закладено у соснових деревостанах Сумської (36 ТПП) та Чернігівської (44 ТПП) областей. Зрубано й обміряно 900 модельних дерев (МД) сосни звичайної, з яких 226 МД опрацьовано з пофракційним оцінюванням компонентів надземної фітомаси та 674 МД – без оцінювання фітомаси крони. Обмір моделей і розрахунки первинної продукції компонентів надземної фітомаси дерев сосни звичайної виконано за допомогою удосконалених загальноприйнятих методів та розробленого алгоритму. Сукупність значень дослідного матеріалу характеризується їх нормальним розподілом за віком, діаметром, висотою дерев та відносною повнотою насаджень. Встановлено тісноту зв’язку між досліджуваними показниками модельних дерев сосни звичайної (від помірного – -0,31 < r < -0,50, до дуже високого – r > 0,91); слабкої тісноти зв'язок (0,11 < r < 0,30) виявлено між повнотою насаджень та часткою поточного об’ємного приросту з показниками компонентів фітомаси крони дерев. Розраховано регресійні математичні моделі для оцінювання абсолютного та відносного поточного об’ємного приросту деревини стовбурів, об’єму кори стовбурів, маси деревини, кори гілок і маси хвої в абсолютно сухому стані, в яких аргументами є вік та діаметр дерев (R2 = 0,72-0,92). Для частки хвої 1-го року зв’язок з віком дерев обернений та помірний, але значущий на 5%-му рівні (R2 = 0,33). Розроблені нормативні таблиці первинної стовбурової продукції деревини та первинної продукції надземної частини дерев сосни звичайної показали, що за однакового діаметра зі збільшенням віку дерев первинна продукція стовбурової деревини збільшується лише до певного віку, а досягнувши максимуму – зменшується. Зі збільшенням діаметра за однакового віку первинна продукція стовбурової деревини зростає. Первинна продукція надземної частини дерев, подібно до окремих компонентів надземної фітомаси, зі збільшенням віку та діаметра також збільшується. У типових лісорослинних умовах Східного Полісся середньовікове дерево (50 років) сосни звичайної в надземній частині може нагромаджувати 15,22 кг·рік-1 первинної продукції.

В Україні проблема реконструкції зелених насаджень урбанізованих територій, зокрема насаджень обмеженого користування, є актуальним питанням сьогодення. Більшість міських зелених насаджень, зокрема закладів освіти, закладали ще за радянських часів. На сьогодні ці насадження застаріли і тому потребують заходів з їх оптимізації. Плодовий сад Хортицької академії було закладено у 1961 році. Натепер сад втратив свої функціональні властивості, тому виникла необхідність його відновлення і реконструкції. Результати інвентаризації показали, що на ділянці налічується 73 деревні рослини. З них плодові дерева (Armeniaca vulgaris Lam., Juglans regia L., Pyrus communis L., Сerasus vulgaris Mill., та Prunus domestica L.) складають 71,2 % (52 екз.), рослини спонтанного походження (Robinia pseudoacacia L., Acer platanoides L., Elaeagnus angustifolia L., Syringa vulgaris L.) у загальній кількості 21 екз., що становить 28,8 % від загальної кількості рослин. Більша частина (36 екз.) плодових дерев перебуває у задовільному стані, 16 – у незадовільному. Декоративних квіткових рослин на території немає. У проєкті запропоновано створити сад вільного пейзажного планування з елементами благоустрою, що поєднає плодові культури з декоративними, також видалити частину старих дерев і деревно-чагарникової спонтанної рослинності. Для дерев, що залишаються, рекомендовано кронування. Ці дерева слугуватимуть основою оновленого саду. Проєктом передбачено збільшення асортименту плодових культур загальною кількістю 3 види (Сerasus vulgaris, Malus domestica L., Malus Niedzwetzkyana Dieck. ex Koehne). Асортимент ягідних культур формуватимуть 11 видів (Cornus mas L., Hippophae rhamnoides L., Ribes nigrum L., R. rubrum L., R. uva-crispa L., Rubus caesius L., Viburnum opulus L. та інші). Квіткове оформлення передбачено у вигляді облямування прогулянкових доріжок вільного планування гарноквітучими багаторічниками (Lavandula angustifolia Mill., Monarda didyma L., Thymus serpyllum L., Rudbeckia speciosa Schrad, Echinacea purpurea (L.) Moench., Nepeta × faasenii Bergmans ex Stearn). Трав'яний покрив запропоновано відновити шляхом підсіву посухостійкої суміші газонних трав. Завдяки реалізації проєкту на території закладу освіти з'явиться оновлена зелена зона, яка буде виконувати не тільки санітарно-гігієнічні і рекреаційні функції, а й стане невід'ємною частиною організації науково-дослідної та навчально-виховної роботи Хортицької академії.

Показаны особенности формирования кроны кедра сибирского (Pinus sibirica Du Tour) после декапитации, произрастающего на плантации «Метеостанция» в Учебно-опытном лесхозе Караульного лесничества в условиях юга Средней Сибири. Объектом исследований являлась 54-летняя плантация кедра сибирского, выращенная из семян, заготовленных в 1964 г. в Лениногорском лесхозе (Республика Казахстан). Декапитация проведена у деревьев 42-летнего возраста в 2005 г. с оставлением ствола высотой 1,4-1,7 м. Верхняя часть кроны удалена на 50,0-66,7%. В 2017 г. деревья достигли высоты 5,6-9,1 м. Количество лидирующих побегов, заменивших центральный, составило 3-7 шт., длина которых за 12-летний период достигла 4,0-7,6 м. Деревья с диаметром ствола 12-18 см имели по 3-4, с диаметром 20-26 см – по 6-7 шт. лидирующих побега. Установлено, что уровень изменчивости высоты деревьев низкий; прироста побегов, диаметра ствола – средний, количества лидирующих побегов – высокий. Наибольшей высотой (9,1 м) отличалось дерево № 4-98, превосходя другие особи на 8,3-62,5%. Сопоставлено количество боковых ветвей, образовавшихся на лидирующих побегах за 5 лет (2013-2017 гг.). Отмечено, что их средний прирост за исследуемый период находился в пределах 23,6-45,5 см. Между диаметром ствола и числом лидирующих побегов коэффициент корреляции (r) равен 0,619; числом лидирующих побегов и количеством сформированных боковых ветвей спустя 7-12 лет после декапитации – 0,770, диаметром ствола при обрезке и высотой деревьев после 12 лет декапитации – 0,738.

Пожежі є одними із найнебезпечніших чинників дестабілізації лісів. У зв’язку зі зростанням посушливості клімату ризик збільшення частоти й масштабів лісових пожеж залишається високим, тому актуальним є розроблення науково обґрунтованих заходів із пом’якшення екологічних, економічних та соціальних наслідків лісових пожеж. Удосконалено та уточнено показники, що характеризують візуальні прояви пошкодження дерев після низових пожеж, та показники вогнестійкості середньовікових дерев сосни звичайної (Pinus sylvestris L.). Виявлено, що в міру збільшення середньої висоти нагару на стовбурах зростає частка відпаду в досліджуваних групах дерев (r = 0,87, tф = 5,80, t0,01 = 3,17). Встановлено, що вогнестійкість дерев збільшується зі збільшенням природного ступеня товщини дерева в насадженні (виявлено обернений достовірний кореляційний зв’язок між природним ступенем товщини (ПСТ) і категорією санітарного стану пошкоджених дерев: (r = -0,54; р = 0,05). Розроблено прогностичну модель для встановлення ймовірності відпаду дерев, пошкоджених низовими стійкими літніми пожежами, яка як предиктори включає середню висоту нагару на стовбурах та ПСТ (точність прогностичної моделі становить понад 78 %).

Метою дослідження є визначення основних морфометричних показників вогнестійкості дерев сосни звичайної в умовах свіжого субору Лівобережного Лісостепу та їхніх вікових змін. На відміну від пожежостійкості, вогнестійкість визначає ступінь потенційної спроможності дерева зберігати свою життєдіяльність на індивідуальному рівні після пірогенних пошкоджень. Виявлено, що верхня межа розташування грубої кори найбільше залежить від діаметра (r = 0,97) та віку дерев (Ff = 83,2, Fst = 1,8). Визначено, що товщина кори на всіх висотах заміру зазвичай є більшою в дерев із більшою висотою верхньої межі розташування грубої кори, в зоні переходу грубої кори в тонку вона становить 0,1–0,9 мм. Товщина кори в окоренковій частині дерев сосни звичайної в 10–15 разів перевищує товщину кори в тріщинах, де вона становить 1,5–5,8 мм, тому під час низових пожеж є ризик локального ураження камбію вздовж тріщин. Враховуючи отримані результати, було розроблено статистично-математичну модель, за якою можна оцінювати висоту верхньої межі розташування грубої кори дерев у сосняках.

In order to preserve, reproduce and effectively use the natural complexes and objects of the DniproDelta as one of the most valuable natural floodplain-littoral complexes in Europe, which have special environmental, recreational, historical and cultural, scientific, educational and aesthetic value, and ensurethe conservationof «DniproDelta»wetland of theinternational importance,the National Natural Park «Lower Dnipro»was created(Decree of the President of Ukraine of November 24, 2015 No 657/2015).The flora of the higher vascular plants of the Park contains 820 species, 40 species of which (4.9% of the total number) are woody plants. Rosaceae Juss. (14 species), Salicaceae Mirb. (7 species), Aceraceae Juss. (3 types) are leading families of the dendroflora of the Park.Biomorphological characteristics of tree plant species in the flora of the Lower Dnipro National Nature Park were carried out according to the following classifications: 1) K. Raunkiersystem of plant life forms; 2) ecological and morphological classification of life forms of I. G. Serebryakov; 3) architectural models of F. Alle, R. Oldeman and P. Tomlinson; 4) classification of the life forms of plants of the temperate zone, which takes into account the vegetative propagation by O. V. Smirnova, L. B. Zaugolnova.AnalysisoftypesofbiomorphsaccordingtotheclassificationofK. Raunkiershowedthatthevastmajorityofdendrofloraspeciesbelongtophanerophytes, amongthem, dependingontheheightoftheplant, therearedifferentgroups-megaphanerophytes(e.g., Populustremula), mesophanerophytes(Salixalba), microphaneorphytes, nanophanerophytes(Amygdalusnana) andhamephytes(Ephedradistachia).According to the ecological and morphological classification of I. G. Serebryakov life forms, the flora of the Park is dominated by forest-steppe trees and forest-type trees.The trees which belong to one life form often differ in the principles of growth and formation of the crown, branching, and general habitus, which is generally considered as an architectural model of a particular species. According to the classification of architectural models by F. Alle, R. Oldeman and P. Tomlinson, in the flora of the Park, there are five models among which the species formed by the model of Tomlinson have a significant representation, and the species formed by the models of Manzheno and Champagne have a smaller representation.Key words:flora, tree, classification, life form, bush. З метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів дельти річки Дніпро як одного з найцінніших природних заплавно-літоральних комплексів у Європі, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, забезпечення збереження водно-болотного угіддя міжнародного значення «Дельта р. Дніпро» створено Національний природний парк «Нижньодніпровський» (Указ президента України від 24 листопада 2015 року No 657/2015).Флора вищих судинних рослин Парку попередньо складає 820 видів, з них 40 видів (4,9% від загальної кількості) –деревні рослини.Провідні родини дендрофлори Парку –Rosaceae Juss. (14 видів), SalicaceaeMirb. (7 видів), AceraceaeJuss. (3 види). Біоморфологічну характеристику видів деревних рослин у флорі національного природнього парку «Нижньодніпровський» проведено за класифікаціями: 1) система життєвих форм рослин К. Раункієра; 2) еколого-морфологічна класифікація життєвих форм І. Г. Сєрєбрякова; 3) архітектурні моделі Ф. Аллє, Р. Ольдемана і П. Томлінсона; 4)класифікація життєвих форм рослин помірної зони, яка враховує вегетативне розмноження О. В. Смирнової, Л. Б. Заугольнової.Аналіз типів біоморф за класифікацією К. Раункієра показав, що переважна більшість видів дендрофлори належить до фанерофітів, серед них, в залежності від висоти рослини, виділяють різні групи –мегафанерофіти (наприклад, Populus tremula), мезофанерофіти (Salix alba), мікрофанерофіти (Amorpha fruticosa), нанофанерофіти (Amygdalus nana) та хамефіти (Ephedra distachia).За еколого-морфологічною класифікацією життєвих форм І. Г. Сєрєбрякова у флорі Парку домінують дерева лісостепового типу та дерева лісового типу.Дерева, які відносяться до однієї життєвої форми, часто відрізняютьсяпринципами наростання та формування крони, галуженням, загальним габітусом, що загалом розглядається як архітектурна модель конкретного виду. За класифікацією архітектурних моделей Ф.Аллє, Р. Ольдемана і П. Томлінсона у флорі Парку виділено п’ять моделей, серед яких, значне представництво мають види, що формуються за моделлю Томлінсона, менше представництво мають види, що формуються за моделями Манжено та Шампанії.Ключові слова: флора, дерево, класифікація, життєва форма, кущ.

Деревні насадження парків міст, що належать до природно-заповідного фонду держави, перебувають під впливом стресових чинників, тому є актуальним питання їх діагностики. Фотосинтетичний апарат рослин є одним з показників їх життєвого стану. Досліджено фотосинтетичний апарат хвої сосни звичайної парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Черкас. Встановлено, що в Черкасах поєднання перепадів температури та збільшення середньої літньої температури і зниження відносної вологості повітря створює умови для посух. Високий рівень забруднення атмосферного повітря (індекс забруднення 7,22) у поєднанні з низьким потенціалом до розсіювання шкідливих домішок в атмосфері сприяють послабленню соснових деревостанів парків міста. Виявлено збільшення концентрації хлорофілів та каротиноїдів хвої порівняно з деревами контрольної ділянки у парках "Сосновий бір" (Ахл а – в 1,2 раза; Ахл b – в 1,6 раза; Акар – в 1,3 раза) та "Обласна лікарня" (Ахл а – в 1,4 раза; Ахл b – в 1,9 раза; Акар – в 1,4 раза), а у дерев парку "Перша міська лікарня" встановлено, що концентрація хлорофілу а та каротиноїдів в 1,5 раза, а хлорофілу b в 1,05 раза менша, ніж у контрольних дерев. Виявлено достовірний зворотній зв'язок між концентрацією сульфатів у снігових опадах та концентрацією хлорофілу а (r = -0,844 при ts = 6,24 ˃ t0,05 = 2,26) та хлорофілу b (r = -0,762 при ts = 5,37 ˃ t0,05 = 2,26). З'ясовано, що співвідношення вмісту хлорофілу a до хлорофілу b у досліджуваних дерев нижче (2,50-2,59) порівняно з контрольними деревами (3,52). Виявлено, що співвідношення вмісту хлорофілів до вмісту каротиноїдів у дерев контрольної ділянки (4,09) менше, ніж у дерев паркових насаджень (4,21-4,53). З'ясовано, що фотохімічна активність хлоропластів соснових деревостанів досліджуваних ділянок нижча порівняно з контролем (425,84±18,24): парк "Сосновий бір" – 386,44±15,63, парк "Обласна лікарня" – 354,26±12,34, парк "Перша міська лікарня" – 300,01±13,85. Встановлено, що зміни фотосинтетичного апарату рослин парків "Сосновий бір" та "Обласна лікарня" свідчать про розвиток адаптивної специфічної реакції на стресогенні чинники міського середовища, а зниження всіх досліджуваних показників сосни звичайної "Парку Першої міської лікарні" діагностує пригнічення фотосинтетичної функції деревостанів та розвиток деструктивних процесів.

Важнейшим элементом формирования габитуса древесных растений является размер и форма кроны. Проектирование декоративных композиций в садово-парковом строительстве возможно только с учетом особенностей строения и развития крон. В родовом комплексе Robinia L. представлено четыре вида и несколько декоративных форм древесных растений, существенно отличающихся строением и особенностями развития крон. Проектирование ландшафтных композиций с использованием этих растений затрудняется тем, что все они способны формировать разные типы крон в зависимости от экологических условий произрастания в процессе онтогенетического развития. В связи с этим целью данной работы стало изучение особенностей строения и развития крон представителей рода Robinia в разных экологических условиях. Объектами исследований являлись виды и формы рода Robinia L.: R. neomexicana Gray.; R. pseudoacacia L.; R. pseudoacaciaf. pyramidalis (Pepin) Rehd.; R. pseudoacacia f. umbraculifera (DC) Rehd.; Robinia viscosa var. hartwegii (Koehne) Ashe.; произрастающие в дендрологических коллекциях ФНЦ агроэкологии РАН, кадастр №34:34:000000:122, 34:34:060061:10. Проведенные исследования показали, что на формирование крон оказывает влияние генетически обусловленная архитектурная модель, а также экологические факторы среды обитания, главными из которых являются: гидрологический режим, освещенность и ветровая нагрузка. Формирование определенной жизненной формы под воздействием гидрологического режима приводит к изменению общей геометрии кроны, неравномерное освещение к увеличению асимметрии, а повышенная ветровая нагрузка уменьшает общую плотность кроны. Установлено, что для R. pseudoacacia с жизненной формой одноствольного дерева типичной является раскидистая форма кроны, а для R. neomexicana и R. viscosa – узкоовальная и купольная соответственно. Многоствольные жизненные формы R. neomexicana имеют преимущественно округловерхнеовальные кроны, R. viscosa– округлокупольные. Кроны R. pseudoacaciaс изменением жизненной формы как правило меняют только общую геометрию, сохраняя при этом раскидистую форму. Формирование такого типа кроны вызвано крупными размерами растений этого вида. Большая высота и диаметр кроны приводят к повышенной ветровой нагрузке (Chan W., Eng Y…, 2020; Bunce A., Volin J.C., Miller D.R., 2019), для снижения которой в процессе эволюции сформировалась раскидистая крона с высокой степенью ажурности (просветы составляют 60-70%). Выявлено, что строгие геометрические шаровидные и колоновидные формы характерны только для декоративных форм R. pseudoacaciaf. umbraculifera и R. pseudoacacia f. pyramidalis, а высокоштамбовые формы образуются у растений после радикальной омолаживающей обрезки на высоте 3-3,5 метров. R. pseudoacacia после радикальной омолаживающей обрезки формирует округло-овальную, R. neomexicana – округло-верхнеовальную, а R. viscosa- ширококупольную или даже зонтично-купольную форму. Анализ архитектурных моделей позволил определить основные закономерности формирования крон различных видов. Так, при развитии купольной кроны R. viscosa определяющим фактором является генетическая предрасположенность к образованию наклоненно-поникающих обрастающих ветвей. Восходящие и наклоненные побеги R. neomexicana при относительно высокой плотности кроны (просветы составляют 50-60%) приводят к формированию узкоовальной формы кроны. В процессе реализации генетической программы развития у R. pseudoacaciaпреимущественно образуются скелетные ветви, восходящие под углом (45) 50-70 градусов, а у R. viscosa и R. neomexicana под углом 60-80 (85) градусов. Результаты проведенных исследований показали, что существенную трансформацию кроны всех видов претерпевают в процессе онтогенеза. У синильных экземпляров одноствольных деревьев значительно увеличивается асимметричность, кроны приобретают раскидистую или флагообразную форму. Дальнейшие процессы старения приводят к потере центрального проводника и трансформации жизненной формы в многоствольное аэроксильное или геоксильное дерево. Установлено, что плотность крон всех изучаемых видов Robiniaимеет ярко выраженную сезонную и суточную динамику. Сезонная динамика определяется не только осенним, но и летним листопадом. Суточные колебания плотности протекают благодаря термонастическим движениям сложных листьев. The most important element in the formation of the habitus of woody plants is the size and shape of the crown. The design of decorative compositions in garden and park construction is possible only taking into account the features of the structure and development of the crowns. The genus complex Robinia L. contains four species and several decorative forms of woody plants that differ significantly in the structure and features of the development of the crowns. The design of landscape compositions using these plants is complicated by the fact that they are all able to form different types of crowns, depending on the environmental conditions of growth in the process of ontogenetic development. In this regard, the purpose of this work was to study the features of the structure and development of the crowns of representatives of the genus Robiniain different environmental conditions. The objects of research were the species and forms of the genus Robinia L.: R. neomexicana Gray.; R. pseudoacacia L.; R. pseudoacacia f. pyramidalis (Pepin) Rehd.; R. pseudoacacia f. umbraculifera (DC) Rehd.; Robinia viscosa var. hartwegii (Koehne) Ashe.; growing in dendrological collections of the Federal Research Center of Agroecology of the Russian Academy of Sciences, cadastre №34:34:000000:122, 34:34:060061:10. Studies have shown that the formation of crowns is influenced by a genetically determined architectural model, as well as environmental factors of the habitat, the main of which are: the hydrological regime, illumination and wind load. The formation of a certain life form under the influence of the hydrological regime leads to a change in the overall geometry of the crown, uneven lighting increases the asymmetry, and increased wind load reduces the overall density of the crown. It was found that for R. pseudoacacia with the life form of a single-stemmed tree, the spreading form of the crown is typical, and for R. neomexicana and R. viscosa– narrow-oval and domed, respectively. The multi-stemmed life forms of R. neomexicana have mainly rounded – topped crowns, while R. viscosa has rounded-topped crowns. The crowns of R. pseudoacacia, with a change in the life form, usually change only the general geometry, while maintaining a spreading shape. The formation of this type of crown is caused by the large size of plants of this species. The high height and diameter of the crown lead to an increased wind load (Chan W., Eng Y..., 2020; Bunce A., Volin J. C., Miller D. R., 2019), to reduce which, in the course of evolution, a spreading crown with a high degree of openwork was formed (the gaps are 60-70%). It was revealed that strict geometric spherical and columnar forms are characteristic only for decorative forms of R. pseudoacacia f. umbraculifera and R. pseudoacacia f. pyramidalis, and high-stemmed forms are formed in plants after radical rejuvenating pruning at a height of 3-3. 5 meters.R. pseudoacaciaafter radical rejuvenating pruning forms a round – oval, R. neomexicana-a round - upper oval., and R. viscosa-a wide-domed or even umbrella-domed form. The analysis of architectural models allowed us to determine the main patterns of crown formation of various types. Thus, in the development of the dome crown of R. viscosa, the determining factor is the genetic predisposition to the formation of inclined-drooping fouling branches. Ascending and tilted shoots of R. neomexicana at a relatively high crown density (the lumen is 50-60%) lead to the formation of a narrow oval crown shape. In the process of implementing the genetic development program in R. pseudoacacia mainly forms skeletal branches ascending at an angle of (45) 50-70 degrees, and in R. viscosa and R. neomexicana at an angle of 60-80 (85) degrees. The results of the conducted studies have shown that the crown of all species undergoes a significant transformation in the process of ontogenesis. In the blue specimens of single-stemmed trees, the asymmetry significantly increases, the crowns acquire a spreading or flag-shaped shape. Further aging processes lead to the loss of the central conductor and the transformation of the life form into a multi-stemmed aeroxyl or geoxyl tree. It was found that the crown density of all studied Robiniaspecies has a pronounced seasonal and diurnal dynamics. Seasonal dynamics is determined not only by autumn, but also by summer leaf fall. Diurnal density fluctuations occur due to thermonastic movements of complex leaves.

Родовой комплекс Robinia L. представляет большой интерес для мобилизации генетических ресурсов в аридные регионы Европы, Азии и Северной Америки. Различные темпы расширения культигенных ареалов некоторых видов рода RobiniaL. несомненно связаны с особенностями их адаптации и жизненными стратегиями выживания в новых условиях существования. В связи с этим, целью данной работы являлся анализ механизмов адаптации и жизненных стратегий различных видов рода Робиния в условиях интродукции. Объектами исследований стали виды и формы родаRobinia L.: R. neomexicana Gray. (syn. Robinia luxurians (Dieck.) C. K. Shneid.); R. pseudoacacia L.; R. pseudoacacia f. pyramidalis (Pepin) Rehd.; R. pseudoacacia f. umbraculifera (DC) Rehd.; Robinia viscosa Vent. var. hartwegii (Koehne) Ashe, произрастающие в кластерных коллекционных участках ФНЦ агроэкологии РАН, кадастр №34:34:000000:122, 34:34:060061:10. Проведенные исследования позволили выявить у различных представителей родаRobinia L. целый ряд филогенетических адаптаций к воздействию неблагоприятных факторов среды, таких как сильно разветвленная корневая система, ксероморфное строение листьев, ажурность и ветропроницаемость крон, способность переносить продолжительные засухи, симбиотические связи с азотфиксирующими бактериями. Результаты исследований показали, что в процессе интродукции все виды рода Robinia L. используют ряд фенотипических онтогенетических приспособлений. Наиболее важные из них – это смена жизненной формы (дерево - кустарник, одноствольное - многоствольное дерево), а также снижение темпов роста и уменьшение общей высоты растений в зависимости от почвенного плодородия, влагообеспечения и повреждающего воздействия низких зимних температур. Так, на обыкновенных черноземах в условиях Украины в возрасте 20-и лет насаждения из Робинии псевдоакации достигают высоты 14-15 м, тогда как на светло-каштановых почвах в условиях Нижнего Поволжья в этом же возрасте они достигают всего 6 м. Кроме этого, на протяжении последних столетий представители рода Robinia L. выработали ряд генотипических адаптации к новым условиям существования. Данные приспособления являются одними из самых важных, т.к. приводят к появлению качественно новых адаптаций, расширяющих границы экологической пластичности вида. У всех видов сократились сезонные циклы фенологического развития и в настоящее время они укладываются в оптимальные сроки развития древесных интродуцентов в регионах с относительно суровым для них климатом. По показателю фенологической атипичности в условиях Нижнего Поволжья они находятся в нижней половине области нормы (от +1 до 0) по реализации фенологических фаз, что свидетельствует от том, что цикл их развития успешно адаптировался и соответствует вегетационному периоду места интродукции. Как показали наши исследования, все виды рода Robinia L. в процессе акклиматизации, перешагнула температурный порог в - 37°С. Генотипическую природу сформировавшихся адаптаций к низким зимним температурам доказывает сравнительный анализ литературных данных по морозостойкости различных видов рода Robinia L. полученных в начале XX века с данными визуальных и физиологических методов оценки проведенных на протяжении последних десятилетий. Вторым важным доказательством появления адаптаций, закрепленных на генетическом уровне является разница в зимостойкости между формами R. pseudoacacia f. pyramidalis (Pepin) Rehd., R. pseudoacacia f. umbraculifera (DC) Rehd. и типичными представителями R. pseudoacacia L. Отсутствие генетической неоднородности при вегетативном размножении указанных форм остановило процессы микроэволюции, не позволив им адаптироваться в новых условиях существования. Анализ жизненных (экологических) стратегий показал, что в растительных сообществах Робиния псевдоакация может с одинаковым успехом выступать в роли патиента или эксплерента. При этом виалентные свойства у нее выражены намного слабее. Анализ r/K стратегий выживания позволяет отнести ее к r-видам, с высоким генеративным потенциалом, коротким ювенильным и виргинильным этапом развития, способностью к натурализации. Однако, в оптимальных условиях существования в отсутствии конкуренции она, как и многие К-виды может достигать значительного возраста до 400 лет. Все виды рода Robinia L. способны к натурализации в тех или иных регионах вторичного ареала. Однако рекордсменом по этому показателю несомненно является Робиния псевдоакация. По нашему мнению, данный факт объясняется высоким генеративным потенциалом R. pseudoacacia L. по отношению к родственным видам и его высокой хозяйственной значимостью для целей лесозащитного разведения. Представители рода Robinia L. не имеют приспособлений для активного распространения семян на значительные расстояния. Натурализация (вхождение в естественные растительные сообщества) происходит, как правило, в непосредственной близости от искусственных лесозащитных насаждений. Розовоцветковые виды рода Robinia L., ввиду небольшого роста, не представляют особого интереса для целей агролесомелиорации. Данные виды используются обычно в озеленении населенных пунктов как декоративные растения. Искусственная территориальная изоляция от естественных растительных сообществ и относительно низкий генеративный потенциал не позволяют им активно проявлять инвазивные свойства. The Robinia L. genus is of great interest for mobilizing genetic resources in arid regions of Europe, Asia, and North America. The different rates of expansion of cultigen areasof some species of the Robinia L. genus are undoubtedly related to the peculiarities of their adaptation and life strategies for survival in new conditions of existence. In this regard, the purpose of this work was to analyze the mechanisms of adaptation and life strategies of various species of the Robinia genus under the conditions of introduction. The objects of research were species and forms of the Robinia L. genus: R. neomexicana Gray. (syn. Robinia luxurians (Dieck.) C.K. Shneid.); R. pseudoacacia L.; R. pseudoacacia f. pyramidalis (Pepin) Rehd.; R. pseudoacaciaf. umbraculifera (DC) Rehd.; Robinia viscosa Vent. var. hartwegii (Koehne) Ashe, growing in cluster collection sites of the Federal Centerfor Agroecology of the Russian Academy of Sciences, cadastre No. 34:34:000000:122, 34:34:060061:10. Studies have revealed a number of phylogenetic adaptations to adverse environmental factors in various members of the Robinia genus, such as a highly branched root system, xeromorphic structure of leaves, opennessand wind permeability of crowns, the ability to tolerate prolonged droughts, and symbiotic relationships with nitrogen-fixing bacteria. The research results have shown that all species of the Robinia L. genus use a number of phenotypic ontogenetic devices during introduction. Among them, the most important ones are the change of life form (tree – shrub, single-trunk tree – multi-trunk tree), as well as a decrease in growth rates and a decrease in the overall height of plants, depending on soil fertility, moisture supply, and the damaging effects of low winter temperatures. For example, on ordinary chernozems in Ukraine at the age of 20 years, plantings ofRobinia pseudoacacia reach a height of 14-15 m, while on light chestnut soils in the Lower Volga region at the same age, they reach only 6 meters. In addition, over the past centuries, representatives of the Robinia L. genus have developed a number of genotypic adaptations to new conditions of existence. These adaptations are among the most important ones, because they lead to the appearance of qualitatively new adaptations that expand the boundaries of ecological plasticity of the species. All species have reduced their seasonal cycles of phenological development and currently meetthe optimal time frame for the development of introduced trees in regions with a relatively harsh climate for them. According to the indicator of phenological atypicality, they are in the lower half of the normal range (from +1 to 0) in terms ofthe implementation of phenological phases, which indicates that the cycle of their development has successfully adapted and corresponds to the vegetation period of the place of introduction. As shown by the authors’research, all species of the Robinia L. genus in the process of acclimatization crossed the temperature threshold of –37°C. The genotypic nature of the formed adaptations to low winter temperatures is proved by a comparative analysis of the literature data on the frost resistance of various species of the Robinia L. genus obtained at the beginning of the 20thcentury with the data of visual and physiological assessment methods conducted over the past decades. The second important proof of the appearance of adaptations fixed at the genetic level is the difference in winter hardiness between the forms of R. pseudoacacia f. pyramidalis (Pepin) Rehd.; R. pseudoacacia f. umbraculifera (DC) Rehd. and typical representatives of R. pseudoacacia L. The absence of genetic heterogeneity in the vegetative reproduction of these forms of Robinia stopped the processes of microevolution, not allowing them to adapt to the new conditions of existence. Analysis of life (environmental) strategies has shown that in plant communities,Robiniacan equally well act as a patient or an explerent. At the same time, the violent properties of Robinia are much less pronounced. Analysis of r/K survival strategies allows classifying it as an r-species with high generative potential, short juvenile and virginal stages of development, and the ability to naturalize. However, in optimal conditions of existence in the absence of competition, Robinia, like many K-species, can reach a significant age of up to 400 years. All Robinia species are capable of naturalization in certain regions of the secondary range. However, the record holder for this indicator is undoubtedly Robiniapseudoacacia. In the authors’opinion, this fact is explained by the high generative potential of R. pseudoacacia L. in relation to related species and its high economic significance for the purposes of forest protection breeding. Representatives of the Robinia L. genus do not have adaptations for active seed propagation over long distances. Naturalization (entering natural plant communities) usually occurs in the immediate vicinity of artificial forest protection stands at a distance. Pink-flowered species of the RobiniaL.genus,due to their small growth, are not of particular interest for agroforestry purposes. These types are usually used in landscaping settlements as ornamental plants. Artificial territorial isolation from natural plant communities and relatively low generative potential do not allow them to actively exhibit invasive properties.

In some tasks of artificial intelligence, the problem arises of searching among a multitude of information objects most similar to this material. For example, the ability to recognize text, information retrieval, data compression, classification and clustering, building a database of images, video documents. In order to build an effective search method, it is necessary to take into account the peculiarities of this task. For example, strings must be processed in one way, and vectors in another. Therefore, the algorithms used will depend on how well it fits the description.