Добірка наукової літератури з теми "Epitteto"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Epitteto".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Статті в журналах з теми "Epitteto"

1

De Luise, Fulvia. "Accettazione del mondo e indipendenza morale A partire dal «proprio» di Epitteto." SOCIETÀ DEGLI INDIVIDUI (LA), no. 56 (November 2016): 129–41. http://dx.doi.org/10.3280/las2016-056009.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Flamigni, Gabriele. "Sull’innatismo di Epitteto. Una nuova proposta di interpretazione di Diss. ii 11.1–6." Méthexis 32, no. 1 (February 13, 2020): 218–39. http://dx.doi.org/10.1163/24680974-03201010.

Повний текст джерела
Анотація:
Many scholars rely on a passage from Arrian’s Discourses (ii 11.1–6) to interpret Epictetus’ gnoseology as divergent from Stoic tradition. They find in this passage an expression of innatism, starting from the statement that «we come» (to an unuttered whither) carrying certain preconceptions (προλήψεις) or innate conceptions (ἔμφυτοι ἔννοιαι): this would allude to man ‘coming into the world’ not completely ignorant. This reading, relying upon an unlikely translation, finds no parallel elsewhere in our evidences on Epictetus. Contrariwise, it can be undermined by a comparison with one of those, with two excerpts concerning Musonius Rufus and with other evidences on Stoic gnoseology. The new reading of the passage proposed here, justified from a linguistic perspective, enables to preserve Epictetus’ adherence to Stoic gnoseology: here he is not alluding to the genesis of knowledge in man, but to the cognitive condition of one about to embark on his philosophical training.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Zangrando, Valentina. "L'espressione colloquiale nelle "Diatribe" di Epitteto: Contatti con lo stile della predicazione diatribica." Quaderni Urbinati di Cultura Classica 59, no. 2 (1998): 81. http://dx.doi.org/10.2307/20546543.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Brunello, Yuri. "O sequestro do barroco italiano: Botelho e a tradução oculta de Padre Spada." Cadernos de Tradução 36, no. 3 (September 6, 2016): 109. http://dx.doi.org/10.5007/2175-7968.2016v36n3p109.

Повний текст джерела
Анотація:
http://dx.doi.org/10.5007/2175-7968.2016v36n3p109Música do Parnassoé uma coletânea lírica publicada em 1705 por Manuel Botelho de Oliveira. Falando da Itália moderna, Botelho caracteriza-a – na sua dedicatória – como uma Grécia renovada. Nas preferências de Botelho destaca-se o poeta italiano Giambattista Marino, várias vezes citado direta e indiretamente pelo letrado brasileiro. O conhecimento de Marino, porém, foi mediado por um pouco conhecido manual de um eclesiástico italiano, o Giardino de gli Epitteti de Padre Giambattista Spada.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Barnes, Jonathan. "Mariano Baldassarri: La logica stoica: testimonianze e frammenti – testi originali con introduzione e traduzione commentata. Vol. 5b: Plotino, i Commentatori aristotelici tardi, Boezio. Vol. 7b: Le testimonianze minori del sec. II d. C.: Epitteto, Plutarco, Gellio, Apuleio. Vol. 8: Testimonianze sparse ordinate sistematicamente. Pp. 207, 112, 223. Como: Libreria Noseda, 1987. Paper." Classical Review 38, no. 2 (October 1988): 426–27. http://dx.doi.org/10.1017/s0009840x00122589.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Olivares Pedreño, Juan Carlos. "Dioses indígenas vinculados a núcleos de población en la Hispania romana." Espacio Tiempo y Forma. Serie II, Historia Antigua, no. 12 (January 1, 1999). http://dx.doi.org/10.5944/etfii.12.1999.4360.

Повний текст джерела
Анотація:
Una de las principales características de las ofrendas votivas a «Bandua» en Hispania es que se alude al dios con apelativos que le vinculan a núcleos de población, preferentemente «uici», «pagi» o «castella», mientras que los sobrenombres referentes a municipios o capitales de «ciuitates» suelen llevarlos los Genios. En las provincias galas, los epítetos alusivos a comunidades locales acompañan, sobre todas las demás divinidades, a l\/larte. «Bandua» fue, por tanto, un dios de carácter guerrero, protector y defensor de las comunidades indígenas que, después de la conquista romana, quedaría como divinidad tutelar del grupo social residente en el núcleo poblacional.One of the main features of the votive offerings to «Bandua» in Hispania is that they allude to the god using certain epittiets wtiich link him to population centres, especially «uici», «pagi» or «castella». On the other hand, the appellations refering to towns or «ciuitates» capitals are usually born by the «Genii». In Galia, the epithets alluding to local communities refer to Mars, above all other gods. Thus, «Bandua» was a warrior-like god who acted as protector and defender of the indigenous cities and who, after the Román conquest, would be the guardián deity for the social group living in the population centre.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Дисертації з теми "Epitteto"

1

Flamigni, Gabriele. "La notion de καθῆκον chez les stoïciens romains". Doctoral thesis, 2022. http://hdl.handle.net/2158/1277324.

Повний текст джерела
Анотація:
Questa tesi verte sulla maniera in cui i principali Stoici romani, vale a dire Seneca, Musonio Rufo, Epitteto, Ierocle e Marco Aurelio, concepivano e si servivano della nozione di καθῆκον (officium in latino), ereditata dalla tradizione stoica precedente. L’idea centrale che argomentiamo nel corso della tesi è che gli Stoici romani avevano tutti una concezione forte del καθῆκον, che testimonia una loro tendenza teorica comune, derivata dalla riflessione degli Stoici precedenti su questa nozione; inoltre, la prospettiva degli Stoici romani sul καθῆκον ci permette di conoscerne aspetti trascurati dalle fonti dossografiche apparentemente più informative a questo proposito: pensiamo, per esempio, al rapporto fra καθήκοντα e parenesi, all’importanza delle emozioni nel compimento dei καθήκοντα e all’antagonismo fra καθήκοντα e πάθη. Nella letteratura critica esistente sull’etica stoica e sul pensiero degli Stoici romani la tematica del καθῆκον è spesso considerata tangenzialmente rispetto ad altre, soprattutto perché, a eccezione di Epitteto, gli Stoici romani non tematizzano quasi mai la nozione di καθῆκον. Tuttavia, la nostra ricostruzione della rete concettuale del καθῆκον nella tradizione stoica ci permette di riconoscere la presenza, importante sebbene talora implicita, di questa nozione nella riflessione e nell’insegnamento degli stoici romani. Riusciamo così a delineare, per quanto possibile, la concezione del καθῆκον di questi filosofi. Le sujet de cette thèse est la façon dont les principaux stoïciens romains, tels que Sénèque, Musonius Rufus, Épictète, Hiéroclès et Marc Aurèle, ont conçu et employé la notion de καθῆκον (officium en latin), héritée de la tradition stoïcienne précédente. L’idée que nous y soutenons est que les stoïciens romains avaient tous une conceptualisation forte du καθῆκον, témoignant d’une tendance théorique commune entre eux qu’ils dérivaient de la réflexion des stoïciens précédents sur cette notion ; de plus, leur perspective sur le καθῆκον nous permet d’en connaître des aspects négligés par les sources doxographiques apparemment les plus éclairantes à ce sujet : nous pensons par exemple au lien entre καθήκοντα et parénèse, à l’importance des émotions dans l’accomplissement des καθήκοντα et à l’antagonisme entre καθήκοντα et πάθη. Dans la littérature critique existante concernant l’éthique stoïcienne ou bien la pensée des stoïciens romains, le thème du καθῆκον est souvent considéré marginalement par rapport à d’autres, surtout parce que, sauf pour Épictète, les autres stoïciens romains ne thématisent presque jamais la notion de καθῆκον. Cependant, une fois compris le réseau conceptuel du καθῆκον dans la tradition stoïcienne, nous parvenons à reconnaître la présence, importante bien que parfois implicite, de cette notion dans la réflexion et l’enseignement des stoïciens romains. Par cette méthode nous reconstruisons, dans la mesure du possible, la conceptualisation du καθῆκον par ces philosophes. This thesis deals with how the most important Roman Stoics, i.e. Seneca, Musonius Rufus, Epictetus, Hierocles and Marcus Aurelius, conceived and employed the notion of καθῆκον (officium in Latin), that they inherited from the previous Stoic tradition. Our claim is that all the Roman Stoics shared a strong conception of καθῆκον, in accordance with a general theoretical stance derived from the tradition of the earlier Stoics. Moreover, the perspective of the Roman Stoics on this topic allows us to discover some aspects of the καθῆκον that are neglected by the doxographic sources, apparently the most informative ones on this topic: we are thinking, for example, about the link between καθήκοντα and paraenesis, about the importance of emotions in performing καθήκοντα and about the opposition between καθήκοντα and πάθη. In the scholarship concerning Stoic ethics or the thought of the Roman Stoics, the theorical domain of the καθῆκον is often considered tangentially with regards to others, especially because the Roman Stoics almost never focus on the notion of καθῆκον, Epictetus being a notable exception. However, reconstructing the conceptual network of the καθῆκον in the Stoic tradition allows us to recognize its presence, important though sometimes implicit, in the Roman Stoics’ reflection and teaching. Thus, we manage to re-establish, insofar as possible, these philosophers’ conception of καθῆκον.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Книги з теми "Epitteto"

1

La paideia della volontà: Una lettura della dottrina di Epitteto. Roma: Anicia, 2008.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Costa, Cosimo. La paideia della volontà: Una lettura della dottrina di Epitteto. Roma: Anicia, 2008.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Le Testimonianze minori del sec. II d.C., Epitteto, Plutarco, Gellio, Apuleio. Como: Libreria Noseda [distributor], 1987.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Частини книг з теми "Epitteto"

1

Laurenti, Renato. "Musonio, maestro di Epitteto." In Philosophie, Wissenschaften, Technik. Philosophie (Stoizismus), edited by Wolfgang Haase. Berlin, Boston: De Gruyter, 1989. http://dx.doi.org/10.1515/9783110851526-022.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії