Готові списки джерел за темами / Castral / Статті в журналах

Статті в журналах з теми "Castral"

Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Castral.
Автор: Grafiati
Опубліковано: 7 липня 2024
Оновлено: 7 липня 2024

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Castral".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Gaime, Sébastien. "Le site castral de Chevagnes." Archeopages, no. 34 (July 1, 2012): 62–63. http://dx.doi.org/10.4000/archeopages.401.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Méloche, Christophe. "La Châtelaine (Jura). Site castral." Archéologie médiévale, no. 50 (December 30, 2020): 298–99. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.34598.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Gaime, Sébastien. "Réinterprétation du site castral de Billezois." Archeopages, no. 34 (July 1, 2012): 61. http://dx.doi.org/10.4000/archeopages.400.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Martinez, Pierre. "Belcastel-et-Buc (Aude). Site castral." Archéologie médiévale, no. 50 (December 30, 2020): 328–29. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.35063.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Mesqui, Jean. "Le site castral de Tournel (Lozère)." Bulletin Monumental 159, no. 4 (2001): 332–33. http://dx.doi.org/10.3406/bulmo.2001.1059.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Rojas, Manuel. "Nuevas tecnicas, ¿viejas ideas?. Revolución militar, pirobalística y operaciones de expubnación castral castellanas en las guerras contra Granada (c.1325 - c. 1410)." Meridies. Estudios de Historia y Patrimonio de la Edad Media, no. 4 (June 28, 2019): 31–57. http://dx.doi.org/10.21071/meridies.v0i4.12102.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Gazenbeek, Michel. "Le site castral d'Aubagne (Bouches-du-Rhône)." Archéologie du Midi médiéval 8, no. 1 (1990): 27–37. http://dx.doi.org/10.3406/amime.1990.1203.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Cazes, Jean-Paul. "Le site castral de Montaillou en Ariège." Archéologie du Midi médiéval 4, no. 1 (2006): 325–36. http://dx.doi.org/10.3406/amime.2006.1594.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Debord, André. "Remarques sur la notion de bourg castral." Annales du Midi : revue archéologique, historique et philologique de la France méridionale 102, no. 189 (1990): 55–61. http://dx.doi.org/10.3406/anami.1990.3301.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Quenehen, Didier. "Le site castral de Bonneuil-les-Eaux (Oise)." Revue archéologique de Picardie 1, no. 1 (2005): 109–18. http://dx.doi.org/10.3406/pica.2005.2414.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Istria, Daniel. "Le château, l’habitat et l’église dans le Nord de la Corse aux XIIe et XIIIe siècles." Mélanges de l École française de Rome Moyen Âge 114, no. 1 (2002): 227–301. http://dx.doi.org/10.3406/mefr.2002.9197.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
Après une présentation de la genèse des châteaux et du contexte dans lequel ils apparaissent, nous insistons sur le développement du phénomène castral au XIIIe siècle et la formation des grandes seigneuries. Un troisième chapitre est consacré aux relations, souvent complexes, entre le château, l’habitat villageois et les édifices de culte. Il ressort de cette étude que les premiers castra sont érigés vers la fin de la première moitié du XIIe siècle dans le cadre de l’effondrement du pouvoir marquisal. Le développement du phénomène est lent et ce n’est que dans le courant du XIIIe siècle qu’apparaissent les premiers réseaux structurés et cohérents permettant le contrôle de vastes territoires. Pourtant, ils n’ont que peu d’influence sur l’organisation du peuplement, même si le château est à l’origine de transformations et de la mise en place de finages stables. Les nouveaux territoires qui en découlent ne font, en fait, que se superposer à un découpage préexistant – la pieve –, lui-même fortement conditionné par un relief contraignant, alors que le phénomène de concentration de la population reste très limité, tant géographiquement que quantitativement.
12

Racinet, Philippe, and Alain Champagne. "Saint-Oradoux-de-Chirouze (Creuse). « Complexe castral » des Mottes." Archéologie médiévale, no. 50 (December 30, 2020): 321–23. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.34963.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Cazes, Jean-Paul. "Un village castral de la plaine lauragaise : Lasbordes (Aude)." Archéologie du Midi médiéval 8, no. 1 (1990): 3–25. http://dx.doi.org/10.3406/amime.1990.1202.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Racinet, Philippe, and Richard Jonvel. "Boves (Somme). Complexe castral et prioral du Quartier Notre-Dame." Archéologie médiévale, no. 47 (December 20, 2017): 228–30. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.7020.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Racinet, Philippe, Richard Jonvel, and Sandrine Mouny. "Boves (Somme). Complexe castral et prioral du « Quartier Notre-Dame »." Archéologie médiévale, no. 45 (December 1, 2015): 237–38. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.7784.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Racinet, Philippe, and Lionel Droin. "Boves (Somme). Complexe castral et prioral du « Quartier Notre-Dame »." Archéologie médiévale, no. 44 (December 1, 2014): 258–59. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.9282.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Racinet, Philippe. "Boves (Somme). Complexe castral et prioral du « Quartier Notre-Dame »." Archéologie médiévale, no. 43 (December 1, 2013): 255–56. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.10107.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Racinet, Philippe. "Boves (Somme). Complexe castral et prioral du « Quartier Notre-Dame »." Archéologie médiévale, no. 42 (December 1, 2012): 284. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.11044.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Racinet, Philippe. "Boves (Somme). Complexe castral et prioral du « Quartier Notre-Dame »." Archéologie médiévale, no. 41 (December 1, 2011): 266–67. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.12431.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Racinet, Philippe. "Boves (Somme). Complexe castral et prioral du « Quartier Notre-Dame »." Archéologie médiévale, no. 40 (December 1, 2010): 259–60. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.15071.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Droin, Lionel, and Philippe Racinet. "Boves (Somme). Complexe castral et prioral du « Quartier Notre-Dame »." Archéologie médiévale, no. 38 (December 1, 2008): 238–39. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.21761.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

Remy, Isabelle. "Étude archéologique et architecturale du site castral de Ratières (Drôme)." Archéologie du Midi médiéval 13, no. 1 (1995): 171–85. http://dx.doi.org/10.3406/amime.1995.1277.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Fernandes, Francisco Barata, Vitor Manuel Oliveira da Silva, Givaldo Luiz Medeiros, Joubert José Lancha, Paulo Cesar Castral, and Simone Helena Tanoue Vizioli. "Entrevista com Paulo Mendes da Rocha." Risco Revista de Pesquisa em Arquitetura e Urbanismo (Online) 19 (September 7, 2021): 120–34. http://dx.doi.org/10.11606/1984-4506.risco.2021.171176.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
Entrevista realizada em 2 de julho de 2012 no escritório do arquiteto. Entrevistadores: Francisco Barata Fernandes é arquiteto e professor doutores da Faculdade de Arquitectura da Universidade do Porto; Vitor Manuel Oliveira da Silva é artista plástico e professor doutor da Faculdade de Arquitectura da Universidade do Porto; Givaldo Luiz Medeiros, Joubert José Lancha, Paulo Cesar Castral e Simone Helena Tanoue Vizioli são arquitetos e professores doutores do Instituto de Arquitetura e Urbanismo da Universidade de São Paulo.
24

Bazzana, André. "Territoire castral et réseaux irrigués: l'exemple du Hisn de Ghalinar (Alicante)." Mélanges de la Casa de Velázquez 29, no. 1 (1993): 155–70. http://dx.doi.org/10.3406/casa.1993.2642.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Rémy, Christian, Patrice Conte, and Sandrine Conan. "Châlucet (Haute-Vienne) : organisation de l’habitat castral et expressions du pouvoir." Archéologie du Midi médiéval 4, no. 1 (2006): 253–90. http://dx.doi.org/10.3406/amime.2006.1591.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

Lixó Gómez, Carlos. "Os castros no tempo das villae. Funcións non militares dos castros no val do Sarria na Alta Idade Media." Cuadernos de Estudios Gallegos 65, no. 131 (August 24, 2018): 37. http://dx.doi.org/10.3989/ceg.2018.131.02.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
La densidad y las particularidades que los poblados de la Edad del Hierro tienen en Galicia los han convertido en elementos estructuradores del territorio y portadores de una fortísima carga simbólica a lo largo de los siglos, hasta hoy. El duradero e irregular proceso de desaparición del modelo castral hacia una red campesina de asentamientos abiertos en los valles y llanuras parece haberse culminado en la Alta Edad Media, cuando las villae, predecesoras de las aldeas y parroquias de época feudal, son ya la célula de población hegemónica. En el presente trabajo analizaremos el papel social que tenían los castros en el valle del Sarria en esa altura basándonos en el análisis de los documentos del tumbo de Samos y en el estudio histórico del paisaje. [gl] A densidade e as particularidades que os poboados da Idade do Ferro teñen en Galiza convertéronos en elementos estruturadores do territorio e portadores dunha fortísima carga simbólica ao longo dos séculos, até hoxe. O duradeiro e irregular proceso de desaparición do modelo castral cara a unha rede campesiña de asentamentos abertos nos vales e chairas parece terse culminado na Alta Idade Media, cando as villae, predecesoras das aldeas e parroquias de época feudal, son xa a célula de poboación hexemónica. No presente traballo analizaremos o papel social que tiñan os castros no val do Sarria nesa altura baseándonos na análise dos documentos do tombo de Samos e no estudo histórico da paisaxe.
27

Debaene, Tanguy. "Vieux-Conches (Eure), un site castral et son environnement (xie-xviiie siècle)." Archéologie médiévale, no. 41 (December 1, 2011): 49–75. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.11340.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

Remy, Isabelle. "Le site castral du Tournel (Lozère) XIIe-XVIe siècles. Son analyse architecturale." Archéologie du Midi médiéval 18, no. 1 (2000): 41–67. http://dx.doi.org/10.3406/amime.2000.948.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Lemoine-Descourtieux, Astrid. "Chennebrun, un bourg castral au cœur des conflits franco-normands du XIIe siècle." Annales de Normandie 48, no. 5 (1998): 525–44. http://dx.doi.org/10.3406/annor.1998.4849.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Gil, Vincent. "Réseau castral et hiérarchie féodale dans la vicomté de Châtellerault (Vienne), Xe-XVe siècles." Archéologie du Midi médiéval 4, no. 1 (2006): 139–50. http://dx.doi.org/10.3406/amime.2006.1581.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

Kernévez, Patrick. "Le paysage castral breton au temps du duc Jean Ier le Roux (1237-1286)." Annales de Bretagne et des pays de l'Ouest, no. 130 (June 14, 2023): 61–74. http://dx.doi.org/10.4000/abpo.8399.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Mabire La Caille, Claire. "Château, bourg castral, Villeneuve. La genèse d'une agglomération secondaire, Coucy-le-Château (XIIe-XIIIe siècles)." Revue archéologique de Picardie 1, no. 1 (2005): 161–72. http://dx.doi.org/10.3406/pica.2005.2420.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
33

Bravo Nieto, Antonio. "Una obra de arquitectura hidráulica y castral del siglo XVI: el Aljibe Viejo de Melilla." Boletín de Arte, no. 30-31 (March 15, 2018): 33–46. http://dx.doi.org/10.24310/bolarte.2010.v0i30-31.4363.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
Muchos aljibes construidos en España en los siglos XV y XVI ofrecen tipologías muy cercanas a las cisternas hispanomusulmanas. El Aljibe Viejo de Melilla es una obra de 1549 cuya factura nos muestra las técnicas constructivas y de cantería del siglo XVI y cuya reforma posterior permite apreciar el dominio conseguido por los ingenieros militares del siglo XVIII sobre las grandes superficies abovedadas en rosca de ladrillo
34

Azuar, Rafael, Javier Martí, and Josefa Pascual. "La Castell d’Ambra (Pego)." Arqueología y Territorio Medieval 6 (November 19, 1998): 279–301. http://dx.doi.org/10.17561/aytm.v6i0.1536.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
El análisis de las transformaciones acaecidas en el poblamiento entre época islámica y feudal, y más en concreto entre el período almohade y la primera etapa cristiana, constituye el principal motor del proyecto de investigación arqueológica que en codirección con J. Torró estamos llevando a cabo en la comarca de la Marina Alta (Alicante) desde 1992. El proyecto trata de identificar las pautas de asentamiento y explotación del territorio desarrolladas por ambas formaciones sociales a partir de la impronta dejada por las mismas en el paisaje, para lo cual se ha desarrollado una actividad pluridisciplinar en la que se combina el análisis de las fuentes documentales con la prospección sistemática del territorio y la excavación arqueológica. Para esta última se escogió el enclave del castillo de Ambra, en el municipio de Pego, el cual se presentaba a priori com un buen ejemplo de asentamiento castral andalusí reutilizado tras la conquista. La excavación en el mismo comenzó en 1993 y en el presente año se ha realizado la quinta, y seguramente última campaña.
35

Carrasco, Juan. "El crédito judío en las villas navarras del camino de Santiago: Monreal (1357-1384)." Sefarad 52, no. 2 (December 30, 1992): 355. http://dx.doi.org/10.3989/sefarad.1992.v52.i2.963.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
Desde las diversas funciones que desempeñó la villa de Monreal -final de etapa de la ruta de peregrinación, taller de acuñación monetaria y burgo castral- cabe observar y, en cierta medida, explicar su desarrollo y posterior trayectoria urbana. El autor analiza los cinco registros del sello conservados, que cubren el período de 1357 a 1384, casi coincidente con el reinado de Carlos II de Évreux. Tanto de forma directa (74,5 %), como a través de las compraventas (10,23 %), la intervención de los "banqueros" judíos casi monopoliza la actividad crediticia de este mercado. La familia Abolfada es la que controla casi el 40 % del número de créditos negociados en este mercado; le siguen en importancia los Ensabrun, Açaya y Macarel. La clientela, estimada en algo más de un centenar, procede de Monreal y de otros pequeños lugares de la cuenca de Lumbier-Aoiz.
36

Moreno, José María, Pedro Jiménez Castillo, and José Luis Simón García. "campesinado andalusí del secano manchego (s. XI). Primera campaña de excavaciones en la alquería de La Graja (Higueruela, Albacete)." Arqueología y Territorio Medieval 28 (November 8, 2021): e6360. http://dx.doi.org/10.17561/aytm.v28.6360.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
En este trabajo analizaremos el registro arqueológico que ha proporcionado la primera campaña de excavaciones en la alquería de La Graja (Higueruela, Albacete) durante el año 2020, a partir del cual pretendemos obtener datos que nos permitan aproximarnos al poblamiento andalusí en las comarcas sudorientales de La Mancha. La excavación arqueológica complementa la información aportada por las prospecciones realizadas en el territorio castral de Chinchilla en época andalusí y en el Corredor de Almansa, un área de secano donde se documenta durante el siglo XI una intensa ocupación articulada en un número considerable de alquerías (qurā) en llano. Dicha intervención nos ha permitido documentar una arquitectura doméstica modesta y funcional caracterizada por emplear los recursos del entorno (piedra, tierra y madera), sin elementos decorativos ni materiales elaborados como el ladrillo, y cuyos espacios carecen de la especialización funcional propia de las casas urbanas.
37

Delomier, Chantal. "Confrontation des sources et topographie villageoise au Moyen Âge. Les transformations de deux villages foréziens : Saint-Héand et Bussy-Albieux (Loire)." Archéologie du Midi médiéval 36, no. 1 (2018): 291–302. http://dx.doi.org/10.3406/amime.2018.2195.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
Saint-Héand, bourg de montagne et Bussy-Albieux, village de plaine, illustrent le thème de la mutation de la trame villageoise dans le Forez médiéval. Le premier est aujourd’hui un bourg à la périphérie très peuplée, tandis que le second est resté rural. Les résultats aident à comprendre comment l’archéologie du bâti (à Saint-Héand) et les prospections pédestres (à Bussy-Albieux) éclairent la morphogenèse et l’évolution de ces deux sites. À Saint-Héand, il subsiste le négatif du donjon, l’aula comtale, ainsi que certains murs du réduit castral. L’église médiévale a été détruite et un nouvel édifice est installé hors les murs. Rien de tout cela à Bussy-Albieux, où seuls la motte, les tracés des cadastres, la chapelle cimétériale attestent d’une occupation médiévale. La disparition du site s’accompagne d’une rotation à 180 ° du centrebourg sur lui-même, comme en témoigne l’église du XIXe, désormais occidentée.
38

Gaime, Sébastien, Fabrice Gauthier, Pierre Mille, Stéphane Guyot, Christophe Dunikowski, and Jean-Claude Lefevre. "Un site castral bourbonnais au début de la guerre de Cent Ans : le Tronçais à Chevagnes (Allier)." Archéologie médiévale, no. 41 (December 1, 2011): 77–122. http://dx.doi.org/10.4000/archeomed.11348.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
39

Claerr-Stamm, Gabrielle. "Boquillon (Françoise), Guyon (Catherine), Roth (François), Nancy, du bourg castral à la communauté urbaine, 1000 ans d’histoire." Revue d’Alsace, no. 136 (October 1, 2010): 520–22. http://dx.doi.org/10.4000/alsace.351.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
40

Varela Agüí, Enrique. "La estructura castral santiaguista en la Sierra de Segura durante el siglo XIII: aproximación a su tipología." Anales de la Universidad de Alicante. Historia Medieval, no. 11 (1997): 587–98. http://dx.doi.org/10.14198/medieval.1996-1997.11.38.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
41

Roques, Rémy. "Le gouvernement d’Alphonse de Poitiers en Auvergne." Annales du Midi : revue archéologique, historique et philologique de la France méridionale 127, no. 291 (2015): 325–48. http://dx.doi.org/10.3406/anami.2015.8772.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
En 1250, de retour d’Égypte où il avait accompagné son frère Louis Ix, Alphonse se retrouva à la tête d’une vaste principauté. En 1241, il avait reçu en apanage le Poitou et l’Auvergne. Le Toulousain, le Rouergue, l’Albigeois, l’Agenais, le Quercy et le Venaissin lui revinrent suite au décès de son beau-père, le comte de Toulouse Raimond VII. En Auvergne, Alphonse recourut aux moyens qui, depuis le XIIe siècle, avaient garanti le succès du pouvoir royal : diffusion de l’hommage, concession de chartes de franchises et de traités de pariage, développement d’une administration composée d’hommes du Nord et d’aristocrates locaux. Toutefois, contraint de résider le plus souvent à Paris à cause de sa maladie, il fut amené à perfectionner ses méthodes de gouvernement. Messagers et tournées d’enquêteurs permirent de combler l’éloignement physique du prince et de faire le bilan de son administration locale. Le renforcement du dialogue avec la noblesse et les villes, la consolidation du réseau castral et une meilleure perception des revenus ont aussi contribué à transformer un domaine d’origine féodale en une principauté territoriale.
42

Quertier, Cédric. "André Chédeville et Daniel Pichot (dir.), Des villes à l’ombre des châteaux, naissance et essor des agglomérations castral." Médiévales, no. 63 (December 15, 2012): 170–73. http://dx.doi.org/10.4000/medievales.6891.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
43

Durand, Aline, Vianney Forest, Armelle Gardeisen, and Marie-Pierre Ruas. "Approches bioarchéologiques de l’habitat castral languedocien. Huit sites de la bordure méridionale du Massif central (Xe-XVIe siècle)." Histoire & Sociétés Rurales 8, no. 1 (1997): 11–32. http://dx.doi.org/10.3406/hsr.1997.1032.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
44

Borvon, Aurélia, and Charles Viaut. "Des bestes médiévales aux espèces linnéennes: autour de la classification de quelques espèces en contexte castral au Moyen Âge." Anthropozoologica 55, no. 10 (July 17, 2020): 145. http://dx.doi.org/10.5252/anthropozoologica2020v55a10.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
45

Fondevilla, Juan José, Timoteo Rivera Jiménez, and Antonio Luis Ampliato Briones. "Implementación SIG de modelos analíticos predictivos del sistema castramental dispuesto por el concejo de Sevilla en torno a la Vía de la Plata en la Baja Edad Media." Arqueología de la Arquitectura, no. 18 (April 14, 2021): e111. http://dx.doi.org/10.3989/arq.arqt.2021.003.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
El artículo define aspectos metodológicos e instrumentales del modelo predictivo diseñado para el análisis del sistema castramental dispuesto por el concejo de Sevilla en la Baja Edad Media en torno a la Vía de la Plata. Para ello, se realizó una aproximación hermenéutica a los patrones de fortificación de este territorio histórico, identificando los factores determinantes en la implantación espacial que permitiesen inferir pautas locacionales. El objetivo fue la detección de torres, atalayas u otras estructuras defensivas satelitales que complementasen el sistema nuclear en torno al que se vertebraba este espacio castral evaluando el modo en que tales arquitecturas interaccionaban con las fortalezas conocidas. Para su caracterización se abordaron diversos análisis geoespaciales de intervisibilidad y transitabilidad espacial. Significando el hallazgo arqueológico de la Torre del Alto del Viso, resultante de la prospección de una de las áreas de alta potencialidad, se aporta el estudio comparando de los resultados analíticos soportados en cartografía predictiva derivada de la implementación a través de SIG de las distintas modelizaciones: booleana, resultante de una combinación binaria por álgebra de mapas; EMC, fundada en la superposición ponderada de variables normalizadas; Superposición Difusa, resultante de la aplicación de la lógica difusa al proceso analítico.
46

Oury, Benjamin. "La céramique en Haute Durance à l’Époque moderne d’après les fouilles du bourg castral de L’Argentière à L’Argentière-la-Bessée (Hautes-Alpes)." Archéologie du Midi médiéval 35, no. 1 (2017): 207–23. http://dx.doi.org/10.3406/amime.2017.2148.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
47

Le Coq, Aurélien. "La trajectoire des Guigues d'Albon : Réseaux et lieux de pouvoir, Xe - XIIe siècle." Florilegium 29, no. 1 (January 2012): 201–27. http://dx.doi.org/10.3138/flor.29.008.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
Le délitement des institutions carolingiennes au Xe siècle provoque une recomposition des élites et permet l’émergence — principalement à une échelle locale — de nouveaux lignages s’appuyant notamment sur un réseau castral en plein essor. Le royaume rodolphien de Bourgogne offre un environnement favorable à ces mutations des structures d’encadrement puisqu’une vacance réelle du pouvoir est actée à partir de 1032. En effet, à cette date, le royaume va à l’empereur Germanique qui n’exerce qu’une autorité lointaine. Quelques familles vont combler le vide laissé par la figure royale, parmi lesquelles les Guigues d’Albon, famille châtelaine qui apparaît dans le sud de Vienne. Si les étapes majeures de leur stratégie ont été dessinées par l’historiographie, il s’agit essentiellement d’une analyse classique de la puissance politique d’un lignage. Les travaux sur l’émergence de ces familles châtelaines souffrent de la relative absence des apports de l’analyse de la dimension spatiale du dominium. Nous avons ainsi connaissance des grandes étapes de l’ascension des Guigues : le titre de comte, le rôle de l’épiscopat, la transition qu’ils ont assurée après la monarchie rodolphienne, enfin le conflit avec l’évêque grégorien Hugues de Grenoble (1080-1132), des éléments qu’il conviendra de rappeler ou sur lesquels il faudra revenir. Mais comment mesurer leur progression, comment saisir et analyser leur ascension ? La notion de « trajectoire » semble à même de rendre compte, appliquée à la lignée des Guigues, des mutations qui agitent l’espace alpin, du tournant de l’an mil à la mise en place de la principauté du Dauphiné, sur fond de « crise grégorienne ».
48

Koehl, M., J. E. Heitz, D. Rigaud, and S. Guillemin. "PROCESS OF CREATING AND COMPARING 4D MODELS OF RHENISH CASTLES IN DIFFERENT MODELING ENVIRONMENTS." International Archives of the Photogrammetry, Remote Sensing and Spatial Information Sciences XLVIII-2/W4-2024 (February 14, 2024): 263–70. http://dx.doi.org/10.5194/isprs-archives-xlviii-2-w4-2024-263-2024.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
Abstract. Alsace is renowned for its rich castle heritage. With more than 500 listed castles, it is one of Europe's most densely fortified areas (Châteaux forts Alsace, 2013). Some of them date back to the 11th century, and most of them are in ruins. It was against this backdrop that these studies were carried out as part of the Châteaux Rhénans - Burgen am Oberrhein project, funded by the European Interreg VI programme. More specifically, within the animation and promotion strands carried out by INSA Strasbourg and Tourismus Südliche Weinstraße. These actions focus on the digitisation and digital promotion of the Rhine castral heritage. Two projects are described and compared in this paper. The Oedenbourg castle is a little-known site. Tucked away behind its famous neighbour (Haut-Koenigsbourg castle, Orschwiller, Alsace, France), this ruined remains from the 15th century houses a Gothic dwelling dating from the 13th century. The Oedenbourg, with its architectural elements from different historical periods, was now the subject of new excavations to shed light on its history. The ruins of Wasenbourg castle, which dominates the commune of Niederbronn-les-Bains in Alsace (France), are the second site to be studied. Historians agree that it was built in the 13th century, but the precise date is around 1272–1275. In 1592, the castle is mentioned as being in ruins. This paper presents the different processes undertaken for the digitisation, 3D modelling and 4D restitution of the two sites, using two different modellers, namely Autodesk Maya for the Oedenbourg and Blender for the Wasenbourg.
49

Freitas, Roger Freitas. "The Eroticism of Emasculation: Confronting the Baroque Body of the Castrato." Journal of Musicology 20, no. 2 (2003): 196–249. http://dx.doi.org/10.1525/jm.2003.20.2.196.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
This study suggests that, against the background of early modern views of sexuality, the castrato appears not as the asexual creature sometimes implied today, but as a super-natural manifestation of a widely-held erotic ideal. Recent work in the history of sexuality has shown the prevalence in the early modern period of the "one-sex" model, in which the distinction between male and female is quantitative (with respect to "vital heat") rather than qualitative. This model provides for a large middle ground, encompassing prepubescent children, castrati, and other unusual figures. And that middle ground, in fact, seems to have been a prime locus of sexual desire: the art, literature, and historical accounts of the period argue that boys especially were often viewed -perhaps by both sexes-as erotic objects. Further evidence suggests that this sexual charge also applied to castrati. The plausibility of such an erotic image is strengthened by investigation into the actual sexual function of these singers, which seems to have fallen somewhere between historical legend and modern skepticism. Finally, a survey of castrato roles in opera, from Monteverdi to Handel, shows how these singers were deployed and suggests that their popularity could not have depended entirely on vocal skills. Instead, I argue that castrati were prized at least in part for their unique physicality, their spectacularly exaggerated embodiment of the ideal lover.
50

Peritz, Jessica Gabriel. "The Castrato Remains—or, Galvanizing the Corpse of Musical Style." Journal of Musicology 39, no. 3 (2022): 371–403. http://dx.doi.org/10.1525/jm.2022.39.3.371.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Анотація:
This article considers the spectral afterlives of castrati in nineteenth-century music historiography, reading them as transhistorical mediators between the “stuff” of archives and embodied musical experience. The article first sketches out the germane late eighteenth-century notions of feeling, art history, and aesthetics—from the empirical potential of sensibility to J. J. Winckelmann's systematization of classical art—that invited people to imagine certain bodies as capable of sensing history and, in turn, of rendering history “sense-able” through artistic style. Bringing these historical threads into dialogue with recent theories of queer temporality and queer aesthetics, the article argues that castrato singers were cast as once-living art objects and thereby invested musically, dramaturgically, and bodily with the same hybrid temporalities associated with artifacts of material culture—enabling later writers to invoke castrati as having materialized both the ephemerality and the historical situatedness of past musical styles. Moving from the generalized castrato figure to one particularly salient example, the article then focuses on three writers' representations of Gasparo Pacchierotti (1740–1821). The authors discussed here—Alessandro Pepoli (1790s), Stendhal (1820s), and Vernon Lee (1880s)—each portrayed Pacchierotti as embodying the frictions between the singer's late eighteenth-century moment and the writer's own hybrid present. Imaginatively encountering Pacchierotti as, respectively, a living body, a remembered voice, and material remains, each grappled with the limitations—and the stakes—of music histories. Ultimately, the castrato emerges from these scattered remains as a ghost of the feelings, fictions, and fantasies that haunt historiography.
Також вас можуть зацікавити добірки на тему "Castral" для інших типів джерел:
Дисертації Книги

До бібліографії