Добірка наукової літератури з теми "330.341.1:[621](043.3)"

У дисертаційній роботі вирішено науково-прикладне завдання щодо обґрунтування та розробки теоретичних положень, науково-методичних підходів і практичних рекомендацій з управління розвитком промислових підприємств в умовах економічної нестабільності. У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти управління розвитком промислових підприємств» проведено аналіз діалектики понять щодо розвитку промислового підприємства за різних умов зовнішнього середовища; досліджено методологічні положення управління розвитком промислових підприємств; проаналізовано сутність антисипативного управління розвитком промислового підприємства; визначено місце і роль мотивації до розвитку промислових підприємств. Враховуючи глибину вкладеного змісту у поняття «розвиток» та «управління» виділено їх основні властивості, характеристики, переваги та обмеження у використанні існуючих визначень в наукових роботах. Встановлено основні особливості управління розвитком промислових підприємств за різними станами зовнішнього середовища, що в сукупності з результатами дослідження теоретичної сутності понять «управління» та «розвиток» дало можливість дати власне визначення поняття управління розвитком промислового підприємства під яким слід розуміти процес досягнення встановлених цілей розвитку на основі проведення аналізу, оцінки, контролю та координації ресурсів з максимально ефективного їх накопичення та розподілу в умовах кризи (пошук можливостей для розвитку на перспективу), стабільності (підготовка до реалізації програм розвитку) та сприятливого стану зовнішнього середовища (реалізація програм розвитку). Використання запропонованого поняття дозволило уникнути суперечностей при побудові логіки дослідження, розробці відповідних методів та підходів, дублювання змісту окремих категорій, що були використані в роботі. Проведено методологічний аналіз підходів до управління розвитком промислового підприємства: ситуаційний, функціональний, процесний, синергетичний, адаптивний, ресурсний, інноваційний, системний, рефлексивний, маркетинговий, цільовий, стратегічний, нормативний, комплексний та еволюційний. Визначено їх сутність, напрями дії, переваги та обмеження в використанні. На прикладі практики ведення виробничо-господарської діяльності найкрупніших вітчизняних промислових підприємств, що перебувають в стані кризи, банкрутства або публічного продажу, зроблено висновки про доцільність своєчасного звернення уваги на такі види мотивації до розвитку (в період стабільної роботи підприємства): 1. Пошук нових споживачів, розширення ринків збуту продукції, встановлення співробітництва з партнерами. 2. Пошук та залучення потенційний інвесторів для зміцнення фінансового стану підприємства. 3. Проведення техніко-технологічної модернізації виробництва, оновлення технологічних ліній та парку обладнання. 4. Диверсифікація виробництва, впровадження нових напрямків виробництва продукції, вдосконалення існуючих видів продукції або виготовлення нових. 5. Пошук нових незалежних постачальників сировини та матеріалів на внутрішньому та зовнішньому ринку. Своєчасність при підготовці та ухваленні рішень з впровадження необхідних заходів, продиктованих переліченими мотиваційними чинниками могли забезпечити стійкість розвитку та стабільність виробничої діяльності промислових підприємств, діяльність яких було проаналізовано в якості прикладу. Серед інших висновків про мотивацію до розвитку підприємств промисловості можна виділити необхідність активізації заходів з реалізації мотиваційних факторів саме в період розвитку та сталого виробництва підприємства в умовах стабільного збуту продукції при наявності постійних замовників, безперебійних поставок сировини та матеріалів підприємствами-постачальниками та лояльного відношення кредиторів. У другому розділі «Аналіз тенденцій та проблем управління розвитком промислових підприємств в умовах економічної нестабільності» проаналізовано можливості розвитку сучасних промислових підприємств в умовах кризи; досліджено статистику циклічності економічних криз у світовій економіці та економіці Україні; визначено перспективи інноваційного розвитку промислових підприємств за кризових умов. Особливістю сучасного етапу розвитку підприємств в Україні є вимушеність функціонування, прийняття рішень та розвитку в глибоких кризових умовах економічного і політичного характеру. Згідно до отриманих даних, щорічні показники зміни в обсягах виробництва даних підприємств свідчать про нестабільні тенденції функціонування національних машинобудівних підприємств. З огляду на досвід та практику подолання кризи зарубіжними й вітчизняними підприємствами, визначено, що в якісній оцінці потенційних проблем криється успішність у боротьбі з кризовими проявами. Доведено, що навіть за важких кризових умов функціонування, підприємства, які знаходять резерви для розвитку, отримують посилення адаптаційних можливостей до мінливих умов з мінімальними витратами; посилення виживаності в нестабільних кризових ситуаціях та конкурентній боротьбі; покращення ефективності функціонування та ін. Дослідження світової економічної практики виявляє, що сучасна економічна система ринкових відносин цілком логічно розвивається, при цьому збалансований стан замінюється на незбалансований тощо, а циклічність є основним проявом розвитку. Акцентовано увагу на оновленні виробництв, інтеграції кращих технологій, поліпшенні кваліфікаційного рівня на підприємстві, модернізаціі та посиленні менеджменту. Визначено, що показники інноваційної активності вітчизняних промислових підприємств останніх кризових років вказують на зростання актуальності підтримки з боку держави саме у виробничому секторі та орієнтації її у розширення стратегічних структурних напрямів на формування оптимальних факторів конкурентоспроможності продукції. У третьому розділі «Методологічні підходи до управління розвитком промислових підприємств в умовах економічної нестабільності» розроблено комбінаторний підхід до управління розвитком промислових підприємств в умовах складних криз; удосконалено науково-методичний підхід до оцінки потенціалу розвитку промислового підприємства в різних умовах господарювання; запропоновано концепцію управління розвитком промислового підприємства в умовах економічної нестабільності. При формуванні та обґрунтуванні управлінських рішень щодо розвитку промислового підприємства в умовах складної кризи пропонується розрізняти таки види складних криз: - складна криза, коли усі складові кризи є внутрішніми; - складна криза, коли усі складові кризи є зовнішніми; - складна криза, при який одночасно наявні внутрішні та зовнішні кризи. В залежності від виду складної кризи можуть бути сформовані різні типові рішення для розвитку промислового підприємства та існують різні обмеження на сумісну реалізацію цих рішень. Кожне управлінське рішення щодо розвитку промислового підприємства в умовах кризи складається із заходів, які необхідно виконати, та ресурсів, які потрібні для цих заходів, а також результатів, які характеризують розвиток промислового підприємства внаслідок реалізації заходів. Завданням управління при цьому є комбінування заходів з метою досягнення необхідних результатів при мінімальних витратах ресурсів та часу. Комбінування управлінських рішень щодо розвитку промислового підприємства в умовах складних крих здійснюється із використанням спільних універсальних інструментів та з залученням спеціалізованих інструментів для кожного виду складної кризи. Для подолання внутрішньої кризи необхідно визначати, які заходи можуть бути прийняті для мінімізації негативного впливу ендогенних чинників та максимального використання тих можливостей, які надає криза. Однією з проблем, які виникають при розробці антикризових заходів щодо розвитку промислового підприємства, є необхідність узгодження ресурсів, які переважно однакові для різних заходів з одного напряму. Другою проблемою є необхідність встановити послідовність заходів, їх розподіл у часі та взаємні залежності. Для вирішення цих проблем пропонується використовувати теорію графів, завдяки якій можна здійснити кількісне обґрунтування послідовності виконання антикризових заходів. Для побудови системи антикризових заходів має використовуватись орієнтований граф. Причому це має бути багатовимірній граф, у якого кожен вимір або шар – це напрям антикризових заходів (організаційні, маркетингові, технологічні тощо). Вершина графу є значенням показників, що характеризують подолання кризи та розвиток підприємства. Декотрі вершини можуть мати зв’язки у більш, ніж одному вимірі, якщо на них впливають заходи з різних напрямів. Дуги між вершинами – це антикризові заходи. Граф заходів для розвитку промислового підприємства в умовах внутрішніх складних криз може бути описано набором вершин, які відповідають зрізам станів промислового підприємства, та набором дуг, для яких задано їх вартість у ресурсах та у витратах часу. Під зрізом стану промислового підприємства мається на увазі значення показника або декількох показників, які встановлено для відповідного напряму антикризових заходів. Наприклад, для напряму «технологічні та технічні заходи» в якості показника може бути прийнято ступінь зносу виробничого обладнання або виробничу потужність промислового підприємства. Кожен зі станів або етапів розвитку промислового підприємства в умовах кризи може бути досягнуто необов’язково лише одним заходом, тобто, орієнтований граф має декілька можливих мінімально зв’язних дерев. Наприклад, результат «підвищення кваліфікації персоналу» за напрямом кадрових заходів може бути досягнуто як навчанням персоналу, так і наймом нових робітників з високою кваліфікацією. Для пошуку мінімального зв’язного дерева на графі заходів для розвитку промислового підприємства в умовах внутрішніх складних криз пропонується використовувати алгоритм Лю-Чу або алгоритм Диница. Розроблена модель формування системи заходів для розвитку промислового підприємства в умовах внутрішніх складних криз дає можливість встановити послідовність реалізації плану розвитку підприємства шляхом знаходження мінімального звіяного дерева на графі. Для випадку зовнішньої кризи слід враховувати наявність зовнішніх чинників або станів зовнішніх суб’єктів, які змінюються під впливом антикризових заходів, що реалізує промислове підприємство. Тобто, на графі існує додатковий вимір, який відображає зовнішні стани. Особливістю зовнішніх станів є їх зміна як відповідь на зміну станів промислового підприємства. Розроблена модель формування системи заходів для розвитку промислового підприємства в умовах зовнішніх складних криз дає можливість встановити послідовність реалізації плану розвитку підприємства шляхом знаходження мінімального зв’язного дерева на графі та з врахуванням реакцій зовнішніх суб’єктів на дії промислового підприємства. Окрім випадків внутрішньої або зовнішньої складної кризи також можлива ситуація, коли промислове підприємство зіткнулось одночасно з обома типами складних криз. При цьому існує проблема, що виникає накладення один на одного заходів з одного й того ж напряму для зовнішньої та внутрішньої кризи. Цю проблему вирішує розроблена у роботі модель формування системи заходів для розвитку промислового підприємства в умовах складних зовнішніх та внутрішніх криз, яка дає можливість оптимізувати антикризові заходи та спланувати розвиток підприємства з одночасним вирішенням як внутрішніх, так і зовнішніх криз. Для визначення вразливості підприємства в залежності від зміни стану окремих секторів його оточення та обрання найбільш оптимальної стратегії розвитку з урахуванням масштабності впливу сигналів, удосконалено науково-методичний підхід на базі референтної моделі оцінки потенціалу розвитку промислового підприємства за різних умов господарювання, в основі якої лежить процесний підхід, що забезпечує отримання, обробку та передачу інформації про реальний стан потенціалу розвитку в умовах стабільності, кризи та розширення виробництва з урахуванням внутрішніх та зовнішніх можливостей підприємства з його максимально повної реалізації та нарощування. Побудова референтної моделі оцінки потенціалу розвитку промислового підприємства є ключовим елементом в методології оперативного та стратегічного менеджменту, результати якої є основоутворюючими при розробці концепції розвитку підприємства. З метою підвищення стійкості розвитку промислового підприємства, ефективності управління змінами та адаптацією до нових умов господарювання у зовнішньому середовищі, вперше на базі комбінаторного та антисипативного підходів, запропоновано концепцію управління розвитком промислового підприємства в умовах економічної нестабільності, яка складається з ієрархічно послідовних рівнів створення комплексу методів та підходів реалізації функцій управління за слабкими сигналами: моніторингу, оцінки, аналізу та планування. У четвертому розділі «Синтез методів управління розвитком промислових підприємств в умовах економічної нестабільності» розроблено науково-методичний підхід до прогнозування кризових явищ при управлінні промисловим підприємством; запропоновано науково-методичний підхід щодо активізації антикризових стратегій розвитку промислового підприємства на підставі слабких сигналів; розроблено науково-методичний підхід до адаптаційної диверсифікації розвитку промислового підприємства в умовах економічної нестабільності; удосконалено комплексний підхід до оптимізації розвитку промислових підприємств в різних умовах функціонування. Комбінування прогнозування внутрішніх та зовнішніх криз надає промисловому підприємству підстави для подальшої розробки стратегії розвитку в умовах кризи. Запропоновані моделі та методи складають науково-методичній підхід щодо прогнозування кризових явищ при управлінні розвитком промислового підприємства, в основу якого покладено врахування особливостей внутрішніх та зовнішні криз, що можуть загрожувати промисловому підприємству. Використання цього підходу на промисловому підприємстві дає можливість виявити загрозу різних видів кризових явищ та оцінити вплив кризи на прогноз реалізації продукції промислового підприємства. В основі прогнозування усіх приведених показників покладено регресійно-кореляційні моделі з додатковим врахуванням впливу інших прогнозів, які є нерегулярними джерелами кризи. При розробці системи показників-індикаторів для прогнозування внутрішньої кризи спочатку за допомогою кореляційно-регресійного аналізу здійснюється апроксимація досліджуваної залежності. Після чого до отриманої моделі додаються уточнення, які враховують впливи інших чинників, в першу чергу, зміни у життєвому циклі підприємства та продукції. Імітаційна модель для прогнозування показників-індикаторів внутрішньої кризи промислового підприємства запропонована в форматі PowerSim Studio. Модель дає можливість розрахувати середньострокові прогнози показників-індикаторів, подальший аналіз яких за допомогою раніше описаної моделі для аналізу трендів збалансованої системи показників забезпечує встановлення, чи є прогнозована динаміка показників промислового підприємства позитивною або негативною. Завдяки проведеному аналізу слабких сигналів за допомогою розробленого науково-методичного підходу щодо активізації антикризових стратегій розвитку промислового підприємства на підставі слабких сигналів, що базується на використанні моделі оцінювання близькості промислового підприємства до кризового стану, встановлено, при яких значеннях відносин з країнами-споживачами продукції ПАТ «Запорізький механічний завод» ймовірні кризи критичного зниження експорту та існує необхідність активізувати відповідні антисипативні стратегії розвитку. Для адаптаційної диверсифікації розвитку промислового підприємства пропонується використовувати п’ять типів інформаційного-аналітичного забезпечення: для прогнозування зовнішніх криз; оцінювання наявних зовнішніх криз; прогнозування внутрішніх криз; оцінювання наявних внутрішніх криз; розробки заходів з адаптаційної диверсифікації. Запропонована в роботі модель відображає, які залежності існують між змінами у показниках зовнішнього середовища та збалансованій системі показників підприємства, дає можливість оцінити наслідки кризи у зовнішньому середовищі для ефективності промислового підприємства. Оцінювання залежностей пропонується здійснювати за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Спірмена. Завдяки диверсифікації виробництва та маркетингової мережі ПАТ «Інститут керамічного машинобудування «Кераммаш» отримав збільшення обсягів реалізації та зниження собівартості. Для отримання максимального прибутку та підтримання поточної діяльності в умовах стабільності, вибору оптимальних антикризових управлінських рішень в умовах обмеженого бюджету в період кризи та ефективного перерозподілу інвестицій для розширення виробництва в процесі розвитку, запропоновано комплексний підхід до оптимізації розвитку промислових підприємств у різних умовах функціонування, основу якого складають методи лінійного та динамічного програмування. В умовах стабільної діяльності основною метою для керівництва промислового підприємства стає підтримання поточної діяльності та одержання максимально можливого прибутку з реалізації продукції з урахуванням існуючих ресурсних обмежень та витрат на виробництво. Задача оптимізації – пошук максимального прибутку при визначенні необхідної кількості виробництва продукції. В умовах кризи керівництво промислових підприємств найчастіше зіштовхується з проблемою раціонального вибору таких управлінських рішень, корисність від яких була б максимальною та мала довгостроковий ефект в перспективі, що є важливим у період проведення антикризових заходів. Впровадження антикризової політики на підприємстві проводиться, як показує практика, в умовах обмежених часових та фінансових ресурсів, тому прийняття недостатньо ефективних з точки зору корисності управлінських рішень в кінцевому випадку виражається у витрачанні часу та коштів підприємства. Тому завданням оптимізації в умовах кризи стає вибір таких управлінських рішень при встановлених часових та ресурсних обмеженнях, ефективність яких була б максимальною. У п’ятому розділі «Реалізація організаційно-економічних заходів управління розвитком промислових підприємств в умовах економічної нестабільності» удосконалено науково-методичний підхід до забезпечення планування роботи з сигналами в антисипативному управлінні розвитком промислового підприємства; удосконалено ітераційний підхід до моніторингу зовнішнього середовища в умовах економічної нестабільності; розвинуто модель інформаційного забезпечення аналізу потенціалу розвитку промислового підприємства в умовах економічної нестабільності; розвинуто науково-методичний підхід проведення оцінки стійкості розвитку промислового підприємства в умовах економічної нестабільності. Запропоновано підхід до забезпечення планування в антисипативному управлінні розвитком промислового підприємства, розробленого з використанням мережевої моделі. Модель мережевого планування дозволяє також розрахувати (крім повного резерву часу виконання роботи) такі види резервів: 1. Приватний резерв – це частка повного резерву часу, на яку можна збільшити тривалість роботи за умови не змінюючи пізнього терміну здійснення її початкової дії. 2. Вільний резерв – це частка повного резерву часу, на яку можна збільшити тривалість роботи за умови не змінюючи раннього терміну здійснення її кінцевої дії. Значення вільного резерву часу роботи вказують на наявність резервів, необхідних для її оптимізації. 3. Незалежний резерв – це частка повного резерву, що демонструє ситуацію, коли всі попередні роботи завершуються у пізні терміни, а всі наступні починаються в ранні терміни. Використання розвинутого ітераційного підходу до моніторингу, за рахунок застосування необмеженої кількості етапів ітерацій (повторів) обробки вхідних даних, забезпечить підвищення якості прийняття управлінських рішень В антисипативному управлінні такими вхідними даними, що підлягають обробці є сигнали, що поступають з внутрішнього та зовнішнього середовища промислового підприємства. У роботі дістав подальшого розвитку підхід до інформаційного забезпечення в нотації IDEF0 аналізу потенціалу розвитку промислового підприємства в антисипативному управлінні за складовими потенціалу (виробничий; кадровий; інвестиційний), що дало можливість вносити оновлені дані для формування того чи іншого етапу, для перерахунку результатів інших етапів. Модель інформаційного забезпечення аналізу потенціалу розвитку промислового підприємства в антисипативному управлінні дає можливість в оперативному режимі об’єктивно проводити аналіз та давати оцінку стану потенціалу розвитку відповідно до визначених сигналів про зміни в зовнішньому середовищі підприємства на ринку праці, збуту та інвестицій, що забезпечує економію часу та коштів на підготовку та прийняття управлінських рішень та спрощує процедуру аналізу. На базі використання методу кореляційно-регресійного аналізу впливу факторів на стабільність процесів розвитку підприємства, розвинуто підхід до проведення оцінки стійкості розвитку промислового підприємства в антисипативному управлінні, що дозволяє визначити напрями коригування управлінських рішень з протидії отриманих сигналів та прогнозування рівня стійкості в перспективі. За допомогою побудови рівняння множинної регресії пропонується визначати ступінь впливу того чи іншого фактору на стійкість розвитку підприємства та спрогнозувати його рівень в майбутньому. Ключові слова: управління, антисипативне управління, розвиток, промислове підприємство, криза, моделювання, економічна нестабільність.
ЗМІСТ ВСТУП 42 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ 53 1.1. Управління розвитком промислових підприємств за різних умов зовнішнього середовища 53 1.2. Методологічні положення управління розвитком промислових підприємств 66 1.3. Сутність антисипативного управління розвитком промислового підприємства 85 1.4. Мотивація до розвитку промислових підприємств 99 Висновки до розділу 1 113 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ ТА ПРОБЛЕМ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ 115 2.1. Аналіз можливостей розвитку сучасних промислових підприємств в умовах кризи 115 2.2. Аналіз статистики циклічності економічних криз у світовій економіці та економіці України 136 2.3. Інноваційний розвиток промислових підприємств за кризових умов 154 Висновки до розділу 2 173 РОЗДІЛ 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ 177 3.1. Комбінаторний підхід до управління розвитком промислових підприємств в умовах складних криз 177 3.2. Визначення потенціалу розвитку промислового підприємства в антисипативному управлінні 196 3.3. Концептуальні положення управління розвитком промислового підприємства в умовах економічної нестабільності 210 Висновки до розділу 3 224 РОЗДІЛ 4. СИНТЕЗ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ 225 4.1. Прогнозування кризових явищ при управлінні розвитком промислового підприємства 225 4.2. Активізація антикризових стратегій розвитку промислового підприємства на підставі слабких сигналів 243 4.3. Адаптаційна диверсифікація розвитку промислового підприємства в умовах кризи 262 4.4. Оптимізація розвитку промислових підприємств в різних умовах функціонування 281 Висновки до розділу 4 293 РОЗДІЛ 5. РЕАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИХ ЗАХОДІВ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ 297 5.1. Забезпечення планування роботи з сигналами в антисипативному управлінні розвитком промислового підприємства 297 5.2. Ітераційний підхід до моніторингу зовнішнього середовища в умовах економічної нестабільності 311 5.3. Інформаційне забезпечення аналізу потенціалу розвитку промислового підприємства в антисипативному управлінні 325 5.4. Оцінка стійкості розвитку промислового підприємства в умовах економічної нестабільності 339 Висновки до розділу 5 357 ВИСНОВКИ 359 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 363 ДОДАТКИ 426

Дисертацію присвячено поглибленню теоретичних положень, науково-методичного забезпечення та обґрунтуванню практичних рекомендацій щодо удосконалення управління інноваційною діяльністю корпоративних підприємств машинобудування. Визначено економічний зміст інноваційної діяльності, а також сутність управління нею. Ідентифіковано принципи функціонування системи управління інноваційною діяльністю корпоративних підприємств. Систематизовано фактори впливу на результати управління інноваційною діяльністю та обґрунтовано доцільність застосування результативного підходу до його оцінювання. Виявлено тенденції інноваційної діяльності, діагностовано фінансово-економічну спроможність до її реалізації, оцінено результативність управління для корпоративних підприємств машинобудування. Запропоновано наукові положення стратегічного управління інноваційною діяльністю корпоративних підприємств машинобудування, які базуються на діагностуванні сили та напряму впливу факторів середовища і дозволяють обирати раціональні стратегії інноваційної діяльності, інструментарій їх реалізації, здійснювати стратегічний контроль та аудит. Надано науково-практичні рекомендації щодо удосконалення управління інноваційною діяльністю корпоративних підприємств бази апробації відповідно до типу інноваційної поведінки у частині вибору та реалізації стратегічних цілей.
The thesis is devoted to widening the theoretical provisions, scientific and methodological support and substantiation of practical recommendations to improve the management of innovative activity of corporate engineering enterprises. Economic content of innovative activity, as well as the essence of its management was determined. Principles of operation of the management system of innovative activity of corporate enterprises, which it was suggested to classify into system-wide, providing and resulting, were identified. Factors of influence on the results of innovative management were systematized and possibility of applying effective approach to its assessment was proved. Factors of influence are divided into the demand for innovation, public management of innovative activity and the internal potential of the enterprise. Tendencies of innovative activity were analyzed and revealed, financial and economic capacity for its implementation was diagnosed, an effectiveness of its management for corporate engineering enterprises was assessed. Based on the analysis of management system of innovative activity of corporate engineering enterprises it was revealed inadequate methodological support of assessing the effectiveness of strategic change in innovative activity of corporate engineering enterprises. This made it possible to offer scientific principles of strategic management of innovative activity of corporate engineering enterprises, based on the diagnosis of the power and direction of influence of demand for innovation, public management of innovative activity and the internal potential of the enterprise. They allow choosing the 23 rational strategy of innovative activity according to the type of innovative behavior (leaders, followers or outsiders), tools for their implementation in terms of goal-setting and exercising strategic control and audit. The criteria of the place and the role of innovative strategy in the system of corporate enterprise strategies were defined. Among them it should be noted: the need to accounting during development and implementation of all types of the strategies, accounting of the common vision for the organization, resource availability based on the strategic analysis at all levels and components of the strategies, availability of the rules of their distribution according to the ratio of standard and innovative activities, commensurate and reciprocal influence of goals of the strategies, impact on the degree of accessibility of the strategic development results, role in ensuring the potential of growth for the enterprise and its competitiveness, taking into account the basic conditions of environment and its subjects, ensuring internal and external synergies. It was determined that choice and change of innovative activity strategies in a volatile external environment and taking into account significant fluctuations in internal capacity of the enterprises should be gradual, stage nature, which contemplates the realization of the strategic goals, their audit with the subsequent decision on the further implementation according to the selected management tools. It was revealed that the corporate engineering enterprises have sufficient internal capacity to maintain the leading position both in domestic and foreign markets. Among those who implement the type of behavior of followers, many on the basis of the forecast will be able to improve the performance of innovative activity. On the basis of the findings there were given theoretical and practical recommendations on improvement of management of innovation activity for corporate engineering enterprises in selection and implementation of the relevant strategic goals and diagnosed their internal capacity to implement the recommended goals. These include, primarily, organizational and management, resource, technical and technological goals. In addition, general directions of efficiency increase of management of innovative activity were proposed for corporate engineering enterprises, including the need to implement the principle of differentiation of the public innovation policy and strategy.
Диссертация посвящена углублению теоретических положений, научно-методического обеспечения и обоснованию практических рекомендаций по совершенствованию управления инновационной деятельностью корпоративных предприятий машиностроения. Определено экономическое содержание инновационной деятельности, а также сущность управления ею. Идентифицировано принципы функционирования системы управления инновационной деятельностью корпоративных предприятий. Систематизированы факторы, влияющие на результаты управления инновационной деятельностью и обоснована целесообразность применения результативного подхода к его оценке. Выявлены тенденции инновационной деятельности, диагностировано финансово-экономическую способность к реализации, оценены результативность управления для корпоративных предприятий машиностроения. Предложены научные положения стратегического управления инновационной деятельностью корпоративных предприятий машиностроения, которые базируются на диагностике силы и направления влияния факторов среды и позволяют выбирать рациональные стратегии инновационной деятельности, инструментарий их реализации, осуществлять стратегический контроль и аудит. Предоставлено научно-практические рекомендации по совершенствованию управления инновационной деятельностью корпоративных предприятий базы апробации в соответствии с типом инновационного поведения в части выбора и реализации стратегических целей.

Робота присвячена підвищенню ефективності отримання сапропелевої сировини шляхом добування покладів природної вологості пневматичним способом, на основі обґрунтування конструктивно-технологічних параметрів забірного пристрою засобу для добування сапропелю та з урахуванням його фізико-механічних властивостей. Теоретично досліджено процес руху повітряного потоку в середовищі сапропелю; обґрунтовано об’ємну продуктивність засобу для добування сапропелю із пневматичним забірним пристроєм; встановлено закономірності зміни об’ємного газовмісту за висотою корпусу, удосконалено конструктивно-технологічні параметри забірного пристрою за допомогою яких формується снарядний режим роботи.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2018. Дисертаційна робота присвячена удосконаленню та подальшому розвитку теоретико-методичного забезпечення оцінювання інвестиційно-інноваційної діяльності промислового підприємства. Узагальнено економічну сутність і визначено сучасне розуміння понятійно-термінологічного апарату інвестиційно-інноваційної діяльності; визначено змістовність існуючих методичних підходів оцінювання інвестиційно-інноваційної діяльності промислового підприємства; обґрунтовано його основні концептуальні положення. Виявлено основні тенденції та особливості перебігу інвестиційної й інноваційної діяльності у зовнішньому та внутрішньому середовищі промислових підприємств. Розроблено методичні підходи оцінювання інвестиційної та інноваційної діяльності промислових підприємств; обґрунтовано доцільність оцінювання інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства за узагальнюючим інтегральним показником, здійснено прогнозування його значень та їх розподіл на якісні рівні. Розроблено методичне забезпечення формування цільової комплексної програми розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства на основі покращення її результатів.
Thesis for granting the Degree of Candidate of Economical sciences in speciality 08.00.04 – economics and management of enterprises (by types of economic activity). – National Technical University "Kharkiv Politechnical Institute", Kharkiv, 2018. The dissertation is devoted to the theoretical and-methodical providing of evaluation of investment and-innovative activity of industrial enterprises, on the basis of the results of its improvement and development. This allows achieving the purpose of dissertation work, which presupposes the improvement and subsequent development of theoretical positions, methodical approaches and scientific and practical recommendations as for evaluation investment and innovative activity of industrial enterprises. Achievement of the goal is confirmed by the solving of the following tasks: generalization of the economic essence and definition of the modern understanding of the concepts of investments, innovations, investment and innovation activity of the enterprise, which form the basis of the conceptual terminological apparatus of investment and innovation activity; determining the content of existing methodological approaches to assessing the investment and innovation activity of an industrial enterprise; substantiation of the basic conceptual positions of estimation of investment-innovative activity of the enterprise; identification of the main trends and features of the investment and innovation activity in the external and internal environment of industrial enterprises; substantiation and development of methodical approaches for estimation of investment and innovation area of industrial enterprises; substantiation of expediency of estimation of investment and innovation activity of the enterprise by generalized integral index and distribution of its quantitative values on qualitative levels; development of methodological support for the formation of a targeted integrated program for the development of investment and innovation activity of an industrial enterprise on the basis of improvement of its results. To solve the tasks, the following general scientific and special methods were used: abstract-logical and structural-logical analysis – for carrying out theoretical generalizations and clarifying the definition of the concepts of "investment", "innovation", "investment activity", "innovation activity", substantiation of the conceptual provisions of the evaluation investment and innovation activity of the enterprise; the method of statistical analysis – for analysis, identification of the main tendencies and the state of investment and innovation activity in the external and internal environment of industrial enterprises; methods of multidimensional factor analysis and cluster analysis – for the development of methodological approaches to the assessment of investment and innovation activities in their interrelation with industrial enterprises; neural networks – for prediction of quantitative values of the generalizing integral indicator of investment-innovation activity of industrial enterprises; expert survey - to determine the coefficients of significance of integral indicators of investment and innovation activity for the calculation of a generalizing integral indicator of investment and innovation activity; program-target management – for the development of methodical support for the formation of the target integrated program of development of investment and innovation activity; graphic method – to illustrate the results of the study. The main provisions of scientific novelty of the thesis are as follows. At the first time is suggested to estimate the investment and innovative activity of the enterprise on the basis of generalized integral factor and calculation of its integrated performance.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", Харків, 2018. Дисертаційна робота присвячена удосконаленню та подальшому розвитку теоретико-методичного забезпечення оцінювання інвестиційно-інноваційної діяльності промислового підприємства. Узагальнено економічну сутність і визначено сучасне розуміння понятійно-термінологічного апарату інвестиційно-інноваційної діяльності; визначено змістовність існуючих методичних підходів оцінювання інвестиційно-інноваційної діяльності промислового підприємства; обґрунтовано його основні концептуальні положення. Виявлено основні тенденції та особливості перебігу інвестиційної й інноваційної діяльності у зовнішньому та внутрішньому середовищі промислових підприємств. Розроблено методичні підходи оцінювання інвестиційної та інноваційної діяльності промислових підприємств; обґрунтовано доцільність оцінювання інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства за узагальнюючим інтегральним показником, здійснено прогнозування його значень та їх розподіл на якісні рівні. Розроблено методичне забезпечення формування цільової комплексної програми розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства на основі покращення її результатів.
Thesis for granting the Degree of Candidate of Economical sciences in speciality 08.00.04 – economics and management of enterprises (by types of economic activity). – National Technical University "Kharkiv Politechnical Institute", Kharkiv, 2018. The dissertation is devoted to the theoretical and-methodical providing of evaluation of investment and-innovative activity of industrial enterprises, on the basis of the results of its improvement and development. This allows achieving the purpose of dissertation work, which presupposes the improvement and subsequent development of theoretical positions, methodical approaches and scientific and practical recommendations as for evaluation investment and innovative activity of industrial enterprises. Achievement of the goal is confirmed by the solving of the following tasks: generalization of the economic essence and definition of the modern understanding of the concepts of investments, innovations, investment and innovation activity of the enterprise, which form the basis of the conceptual terminological apparatus of investment and innovation activity; determining the content of existing methodological approaches to assessing the investment and innovation activity of an industrial enterprise; substantiation of the basic conceptual positions of estimation of investment-innovative activity of the enterprise; identification of the main trends and features of the investment and innovation activity in the external and internal environment of industrial enterprises; substantiation and development of methodical approaches for estimation of investment and innovation area of industrial enterprises; substantiation of expediency of estimation of investment and innovation activity of the enterprise by generalized integral index and distribution of its quantitative values on qualitative levels; development of methodological support for the formation of a targeted integrated program for the development of investment and innovation activity of an industrial enterprise on the basis of improvement of its results. To solve the tasks, the following general scientific and special methods were used: abstract-logical and structural-logical analysis – for carrying out theoretical generalizations and clarifying the definition of the concepts of "investment", "innovation", "investment activity", "innovation activity", substantiation of the conceptual provisions of the evaluation investment and innovation activity of the enterprise; the method of statistical analysis – for analysis, identification of the main tendencies and the state of investment and innovation activity in the external and internal environment of industrial enterprises; methods of multidimensional factor analysis and cluster analysis – for the development of methodological approaches to the assessment of investment and innovation activities in their interrelation with industrial enterprises; neural networks – for prediction of quantitative values of the generalizing integral indicator of investment-innovation activity of industrial enterprises; expert survey - to determine the coefficients of significance of integral indicators of investment and innovation activity for the calculation of a generalizing integral indicator of investment and innovation activity; program-target management – for the development of methodical support for the formation of the target integrated program of development of investment and innovation activity; graphic method – to illustrate the results of the study. The main provisions of scientific novelty of the thesis are as follows. At the first time is suggested to estimate the investment and innovative activity of the enterprise on the basis of generalized integral factor and calculation of its integrated performance.

Дисертацію присвячено формуванню стратегії корпоративної соціальної відповідальності підприємств в умовах розвитку інтеграційних процесів, Здійснено узагальнення теоретичних основ розвитку концепції корпоративної соціальної відповідальності та визначено її місце і роль у системі управління машинобудівних підприємств. Проаналізовано міжнародний досвід проведення соціальної діяльності суб’єктів господарювання та окреслено особливості національної моделі соціально відповідальної діяльності підприємств. Проведено аналіз впливу сучасних тенденцій розвитку машинобудівної галузі на особливості управління соціально відповідальною діяльністю підприємств та їх взаємовідносинами зі стейкхолдерами. Виявлено вплив організаційно-функціонального навантаження на механізм управління соціально відповідальною діяльністю підприємств машинобудівної галузі. Сформовано програмно-цільові підходи до вдосконалення управління корпоративною соціально відповідальною діяльністю машинобудівних підприємств для визначення напрямів розвитку соціальної сфери в сучасних інтеграційних умовах господарювання. В контексті розвитку теорії зацікавлених сторін, автором здійснено групування стейкхолдерів підприємства на основі їх приналежності до рівнів реалізації КСВ за такими ознаками: характером інституційної форми, взаємодії з підприємством, ступенем впливу соціальної діяльності підприємства на стейкхолдера, ступенем впливу стейкхолдерів на соціальну діяльність підприємства, належністю до підприємства, залежно від виконуваних функцій при реалізації його соціально відповідальної поведінки. Деталізація проявів зовнішньої соціальної активності підприємств на макро- та мікрорівні забезпечить оптимізацію їх ранжування, що дасть змогу оперативно реагувати на зміну вимог до рівня розвитку КСВ в інтеграційних процесах шляхом прийняття відповідних управлінських рішень. Визначено характеристики інтересів основних груп зацікавлених осіб в контексті сталого розвитку. Запропоновано науково-методичний підхід щодо здійснення внутрішнього моніторингу досягнутого рівня КСВ, який складається з п’яти етапів: формулювання цілей та визначення переліку цільових стратегічних показників; оцінювання та аналіз локальних показників за блоками результативності; розрахунок групових та інтегрального показників рівня КСВ; аналіз даних та розробка рекомендацій щодо підвищення рівня складових результативності; візуалізація та документування даних. Систематизовано критерії корпоративної соціальної діяльності підприємства, які включають етичний, юридичний, інтеграційний, економічний і філантропічний, з урахуванням інтересів зовнішніх та внутрішніх стейкхолдерів підприємства. Розроблено структурно-логічну модель стратегії управління ризиками недотримання корпоративної соціальної відповідальності підприємств машинобудування за умов активізації інтеграційних процесів, що дозволило більш точно розкрити напрями та заходи підвищення рівня КСВ на основі моніторингу та нейтралізації ризиків недотримання КСВ для мінімізації їх негативного впливу. За допомогою експертного опитування та статистичної інформації досліджуваних підприємств визначено індивідуальні показники фінансової, соціальної, взаємовідносин із зацікавленими сторонами, кадрової та екологічної складових корпоративно-соціальної відповідальності підприємств та визначено їх інтегральні показники. Доведено, що для підприємств машинобудівної галузі важливим є дотримання меж визначених показників з метою постійного динамічного зростання інтегрального рівня корпоративної соціальної відповідальності машинобудівних підприємств. На основі експертного методу встановлено, які власне показники включає фінансова, соціальна, взаємовідносин із зацікавленими сторонами та кадрова складові, що входять до інтегрального показника рівня корпоративної соціальної відповідальності підприємства. Виведено формульну залежність інтегрального показника рівня КСВ підприємства від його складових. Розрахунок інтегрального показника рівня КСВ дає змогу узгоджувати із партнерами заходи щодо розвитку корпоративної соціальної відповідальності підприємства у стратегіях інтеграційного зростання. Доведено, що підвищення рівня КСВ підприємства буде відбуватися завдяки будь-якому підвищенню окремих складових елементів КСВ. Розроблено науково-методичний підхід щодо оцінки рівня корпоративної соціальної відповідальності підприємств в системі його стратегічного розвитку та описано основні етапи даної оцінки. Запропоновано методичні підходи до обчислення коефіцієнтів вагомості груп показників з метою визначення об’єктивного інтегрального показника рівня корпоративної соціальної відповідальності машинобудівного підприємства. Здійснено розподіл базових принципів та стратегічних цілей КСВ, які інтегруються в загальну бізнес-стратегію підприємства в умовах розвитку інтеграційних процесів. Відповідно до переліку цілей та принципів КСВ, метою стратегії соціальної відповідальності є вирішення низки соціально значущих проблем шляхом створення передумов для гідного рівня соціального забезпечення та стимулювання соціальної згуртованості. Тому формування та реалізація ефективної стратегії КСВ підприємства передбачає розмежування зовнішньої і внутрішньої сфери програм реалізації соціальної відповідальності. У процесі формування корпоративної стратегії запропоновано заходи, що дають змогу підвищити конкурентоспроможність вітчизняних підприємств. Враховано основні напрями, за якими необхідно вдосконалювати взаємозв’язок стратегічного управління та корпоративної соціальної відповідальності, а також визначати проблемні аспекти в управлінні стратегією КСВ на підприємстві. При формуванні стратегії корпоративної соціальної відповідальності важливою складовою є її реалізація. Під час реалізації стратегії КСВ підприємство отримує оперативну інформацію про поточний стан КСВ, доцільність впровадження окремих заходів, труднощі, що виникають. Особливе значення має оцінка ефективності заходів спрямованих на реалізацію стратегії корпоративної соціальної відповідальності на підприємстві та визначення конкурентних переваг розвитку підприємства в умовах поглиблення інтеграційних процесів. Доведено, що ефективна реалізація стратегії КСВ підприємства неможлива без взаємовідносин зі стейкхолдерами та їх сферами впливу, до яких відносять:: державу, персонал підприємства, бізнес-партнери, довкілля, місцева громада, враховуючи при цьому зовнішні форми прояву КСВ та інтегруючи внутрішні складові соціально відповідальної політики підприємства. Визначено, що розробка стратегії соціально відповідальних заходів та її інтеграція в стратегію розвитку підприємства є обов’язковою. Важливим є її включення в стратегічну карту розвитку підприємства. Тоді проводити оцінку внутрішньої і зовнішньої КСВ можна буде в рамках кожної стратегічної перспективи за економічною, соціальною та екологічною складовими КСВ, узагальнивши їх в перспективу «Соціальна відповідальність підприємницької діяльності». Доведено, що впровадження концептуальних засад стратегії реалізації КСВ в умовах інтеграційних процесів функціонування, з урахуванням напрямів їх освоєння, дасть можливість підприємству: визначати та оцінювати проблеми у соціально-трудовій сфері; здійснювати прогнозування їх ймовірних наслідків для всіх соціальних партнерів; визначати напрями та конкретні заходи з метою удосконалення сучасного стану соціально відповідального регулювання трудових відносин; розробляти шляхи їхньої реалізації; оцінювати та обирати найбільш ефективні з них; здійснювати постійну реалізацію запланованих перспективних дій, активно використовуючи при цьому систему внутрішнього та зовнішнього контролю; використовувати прогресивні методи управління; застосовувати принципи соціальної відповідальності в межах загальної системи корпоративного управління для більш ефективного регулювання трудових відносин; надавати необхідні для цього ресурси; формувати позитивний імідж, орієнтований на пріоритет забезпечення гідної праці, збереження життя і здоров'я найманих працівників; забезпечити відкритість та доступність інформації в сфері соціальної відповідальності шляхом адекватного обміну інформацією та діалогу з усіма зацікавленими сторонами; забезпечити інформаційну відкритість та прозорість; налагодити активний прямий та зворотний зв'язок з усіма стейкхолдерами. Здійснено розподіл базових принципів та стратегічних цілей КСВ, які інтегруються у загальну бізнес-стратегію підприємства за умов розвитку інтеграційних процесів. Відповідно до переліку цілей та принципів КСВ, метою стратегії соціальної відповідальності є вирішення цілої низки соціально значущих проблем шляхом створення передумов для гідного рівня соціального забезпечення та стимулювання соціальної згуртованості. Через те, формування та реалізація ефективної стратегії КСВ підприємства передбачає розмежування зовнішньої та внутрішньої сфер програм реалізації соціальної відповідальності. Визначено напрями формування соціально відповідальної стратегії та інструментів її реалізації залежно від галузевої та регіональної специфіки діяльності підприємства, що дозволило визначити основні соціально відповідальні програми, які можуть бути реалізовані підприємством у своїй діяльності.
The dissertation is devoted to the formation of the strategy of corporate social responsibility of enterprises in the conditions of integration processes development. A generalization of the theoretical foundations for the development of the corporate social responsibility concept was made and its place and role in the management system of the machine-building enterprise was determined. The international experience of conducting social activity of business entities is analyzed and the features of the national model of socially responsible activity of enterprises are outlined. The analysis of influence of modern tendencies of machine-building industry development on the peculiarities of management of socially responsible activity of enterprises and their interrelation with stakeholders is carried out. The influence of organizational and functional load on the mechanism of enterprises’ management of socially responsible activity of machine-building industry is revealed. The program-targeted approaches to improving the management of corporate socially responsible activities of machine-building enterprises have been formed to determine the directions of social sphere development in modern integration conditions of management. In the context of the development of stakeholder theory, the author made the grouping of key stakeholders of the enterprise on the basis of their affiliation with the CSR implementation levels by the following characteristics: the nature of the institutional form, interaction with the enterprise, the degree of influence of social activity of the enterprise on the stakeholder, the degree of influence of stakeholders on social activity of the enterprise, belonging to the enterprise, depending on the functions performed in the implementation of its socially responsible behavior. Detailing the manifestations of external social activity of enterprises at the macro and micro levels will optimize their ranking, which will allow responding promptly to changing requirements for the level of CSR development in integration processes by making appropriate management decisions. The characteristics of the interests of the main stakeholder groups in the context of sustainable development are identified. A scientific and methodological approach to carry out internal monitoring of the achieved CSR level is proposed, which consists of five stages: formulating goals and defining a list of target strategic indicators; evaluation and analysis of local indicators by performance blocks; calculation of group and integrated CSR indicators; data analysis and development of recommendations for increasing the level of performance components; data visualization and documentation. The criteria of corporate social activity of the enterprise are systematized, which include ethical, legal, integration, economic and philanthropic taking into account the interests of external and internal stakeholders of the enterprise. Structural-logical model of strategy of risk management in the non-compliance with corporate social responsibility of machine-building enterprises in the conditions of activation of integration processes is developed, which made it possible to reveal more precisely the directions and measures of increasing CSR level based on monitoring and neutralizing the risks of non-compliance with CSR to minimize their negative impact. The directions and measures for increasing the level of CSR on the basis of monitoring and neutralization of risks of noncompliance with CSR to minimize their negative impact are determined. Using the expert survey and statistical information of the studied enterprises, the individual indicators of financial, social, stakeholder relations, social-labor and environmental components of corporate social responsibility of enterprises were defined and their integral indicators were determined. It is proved that for the enterprises of the machine-building industry it is important to comply with the limits of the defined indicators in order to constantly dynamically increase the integrated level of corporate social responsibility of the machine-building enterprises. Based on the expert method, it is established what indicators, in particular, include financial, social, stakeholder relations and social and labor components that are included in the integral indicator of the level of corporate social responsibility of the enterprise. The formula dependence of the integral indicator of the enterprise CSR level on the constituent indicators, which it includes, is derived. The integral CSR level indicator allows coordinating with partners the measures for the development of corporate social responsibility of the enterprise in the strategies of integration growth. It is proved that the increase of the CSR level of the enterprise will be due to any increase of individual components of the CSR. A scientific and methodological approach to assessing the level of corporate social responsibility of enterprises in the system of its strategic development is developed and describes the main stages of this assessment. The scientific and methodological approaches to calculating the weighting coefficients of groups of indicators are proposed in order to determine the objective integral indicator of the level of corporate social responsibility of the machine-building enterprise. The distribution of the main principles of CSR and strategic objectives of CSR, which are integrated into the overall business strategy of the enterprise in the conditions of the development of integration processes, is carried out. According to the list of goals and principles of CSR, the goal of the social responsibility strategy is solving a number of socially significant problems by creating prerequisites for a decent level of social security and promoting social cohesion. Therefore, the formation and implementation of an effective CSR strategy for the company involves the differentiation of external and internal spheres of implementation of social responsibility programs. In the process of forming a corporate strategy, measures have been proposed that allow increasing the competitiveness of domestic enterprises. The main directions for improving the relationship of strategic management and corporate social responsibility, as well as the problematic aspects in managing the CSR strategy at the enterprise are taken into account. In developing the strategy of corporate social responsibility an important component is its realization. When implementing the CSR strategy, the enterprise receives operational information about the current status of CSR, the possibility of introducing certain measures and the difficulties that arise. Of particular importance is the assessment of the effectiveness of measures aimed at implementing the strategy of corporate social responsibility at the enterprise and determining the competitive advantages of enterprise development in conditions of deepening the integration processes. It is proved that effective implementation of CSR strategy of an enterprise is impossible without relationships with stakeholders and their spheres of influence, which include: the state, enterprise staff, business partners, the environment, local communities, taking into account the external forms of CSR manifestation and integrating the internal components of socially responsible enterprise policy. It is determined that the development of a strategy of socially responsible activities and its integration into the strategy of enterprise development is obligatory. It is important to include it in the strategic map of enterprise development. Then it will be possible to evaluate the internal and external spheres of CSR within each strategic perspective on the economic, social and environmental components of CSR, summarizing them in the perspective of "Social responsibility of entrepreneurial activity". It is proved that implementation of conceptual bases of the implementation of CSR strategy in the conditions of integration processes of functioning, taking into account the directions of their development will enable the enterprise: to identify and evaluate problems in the social and labor sphere, to carry out their probable consequences for all social partners; identify directions and specific measures to improve the current state of socially responsible regulation of labor relations, develop ways to implement them, evaluate and select the most effective of them; to carry out continuous implementation of the planned perspective actions, while actively using the system of internal and external control; use progressive management methods, apply the principles of social responsibility within the overall corporate governance system for more effective regulation of labor relations, and provide the necessary resources; to develop a positive image focused on the priority of ensuring decent work, saving the life and health of employees; ensure openness and accessibility of information in the area of social responsibility through adequate information sharing and dialogue with all stakeholders; to ensure information openness and transparency, to establish active direct and feedback with all stakeholders. The basic principles of CSR and strategic goals of CSR are distributed, which are integrated into the overall business strategy of the enterprise under the conditions of development of integration processes. According to the list of CSR goals and principles, the goal of a social responsibility strategy is to address a range of socially significant issues by creating the preconditions for a decent level of social security and promoting social cohesion. Therefore, the formation and implementation of an effective CSR strategy of an enterprise involves the delimitation of the external and internal sphere of social responsibility programs realization. The directions of formation of a socially responsible strategy and its implementation tools are determined depending on the sectoral and regional specifics of the enterprise activity, which allowed identifying the main socially responsible programs that can be implemented by the enterprise in its activities.

Дисертація спрямована на вирішення питань забезпечення стабільного виконання вимог замовників продукції підприємств машинобудівної галузі шляхом удосконалення методів оцінювання результативності системи управління якістю (СУЯ) за рахунок введення кількісних статистичних показників її процесів. Для цього розроблено комплексний підхід до послідовного оцінювання процесів СУЯ, який відрізняється поступовим забезпеченням їх стабільності та зменшенням розсіювання значень їх показників. Запропоновано використовувати число скарг від замовників продукції для оцінки рівня виконання контрактних зобов’язань підприємства. Досліджено можливості методики внутрішнього аудиту (ВА) забезпечувати зменшення числа скарг від замовників та встановлено відмінність у оцінювані результативності процесів життєвого циклу продукції (ЖЦП) та допоміжних. Досліджено фізичну модель статистичного оцінювання результативності процесів ЖЦП, на основі якої розроблено методику їх кількісної оцінки. Удосконалено метод оцінки результативності коригувальних дій. Розроблено методику «Внутрішній аудит СУЯ», яка відрізняється спрощеною процедурою оцінювання при одночасному збереженні високої статистичної надійності висновків аудиту.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2016. Дисертацію присвячено вирішенню важливої наукової проблеми формування стратегії управління фінансовою безпекою підприємств машинобудування. Визначено зміст поняття "стратегія управління фінансовою безпекою підприємства" через уточнення та розкриття сутності його складових: "стратегія", "управління", "фінансова безпека підприємства". Удосконалено теоретико-методичне забезпечення формування стратегії управління фінансовою безпекою підприємств машинобудування. Сформовано систему показників оцінки фінансової безпеки підприємства, на основі якої удосконалено науково-методичний підхід до оцінки стану й рівня фінансової безпеки підприємств машинобудування. Обґрунтовано аналітико-прикладне забезпечення аналізу, оцінки й прогнозування загроз зовнішнього та внутрішнього середовища фінансової безпеки підприємств машинобудування для формування їх адекватних стратегій. Удосконалено концептуальні основи формування стратегії управління фінансовою безпекою підприємств машинобудування як підґрунтя для сприяння підвищенню рівня фінансової безпеки та стабільному розвитку підприємства в умовах впливу загроз зовнішнього та внутрішнього середовища. Розроблено науково-практичний підхід до оцінки ефективності реалізації стратегічних альтернатив управління фінансовою безпекою підприємств машинобудування. Основні положення роботи підтверджені практичними результатами їх впровадження на підприємствах машинобудування.
Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate in economic science by speciality 08.00.04 – economics and management enterprises (by types of economic activity). – National Technical University "Kharkiv Politechnical Institute", 2016. The thesis is devoted to solution of important scientific problems of formation strategy of management of financial security engineering enterprises. Defined the concept of "strategy of management of financial security of the enterprise" through the clarification and disclosure of its components: "strategy", "management", "financial security of enterprise". Improved theoretical and methodological support of formation strategy of management of financial security engineering enterprises. The system of indicators to measure financial security, based on improved scientific and methodical approach to assessing the condition and level of financial security engineering enterprises. Soundly analytical and application ensuring analysis, evaluation and forecasting of threats external and internal environment of financial security engineering enterprises for the formation of their adequate strategies. Improved conceptual bases of formation strategy of management of financial security engineering enterprises as the foundation to help increase the level of financial security and stable development of the enterprise in the conditions of influence of external threats and internal environment. Improved conceptual bases of formation strategy of management of financial security engineering enterprises as the foundation to patronage increase the level of financial security and stable development of the enterprise in the condition of influence of external threats and internal environment. Developed scientific and practical approach to assessing the efficiency of implementation strategic alternative of management of financial security engineering enterprises. The main provisions of the thesis are confirmed by the practical results of their introduction in the engineering enterprises.

У дисертації систематизовано та обґрунтовано методологічні засади новітньої парадигми локального інноваційного розвитку в умовах мережевізації глобальної економіки. Досліджено економічну природу та етапи еволюції теорій локального інноваційного розвитку. Визначено методологічну сутність, детермінанти та методики параметральної ідентифікації локалізації інноваційної діяльності в економічній системі Європейського Союзу. Локалізація трактується як процес концентрування економічної активності на селективних ділянках глобального економічного простору, що вирізняється своєю асиметричністю щодо наявних ієрархічних таксонів, високим ступенем точкової економічної активності та інтегрованості в мережеві системи продукування, просування та розподілу новостворених товарів та послуг. Розкрито кількісні і якісні характеристики моделей територіальної концентрації інноваційної діяльності в ЄС. Проаналізовано конкурентні позиції ЄС у глобальному технологічному просторі. Доведено, що формування гомогенного бізнес-середовища, зменшення трансакційних витрат функціонування економіки знань у межах спільного європейського дослідного простору, імплементація наднаціональних механізмів координації країнових інноваційних політик в інституційно-регуляторній системі ЄС створили необхідні передумови для отримання синергетичних ефектів від багаторівневого науково-технічного співробітництва. Охарактеризовано сучасні тенденції секторального кластеризації в державах-членах ЄС, висвітлено основні фактори аутсорсингу високотехнологічних галузей та колабораційних бізнес-моделей. Доведено, що секторальні конкурентні переваги в економіці ЄС зосереджені у виробництві автомобілів, технологічного устаткування, електричного та електронного обладнання, медичних приладів та авіакосмічної продукції. Осмислення еволюції колабораційних моделей інноваційної бізнес- діяльності на прикладі авіакосмічного сектору ЄС дає підстави стверджувати, що домінантна у середині ХХ ст. компанієцентрична модель промислового розвитку на сучасному етапі трансформувалася у мережеву систему економічного співробітництва, для якої характерна диверсифікація форматів взаємодії з постачальниками, координація множинних ланцюгів виробництва, поглиблення спеціалізації локальних авіабудівних кластерів та поширення технологічної колаборації на глобальний рівень. Обґрунтовано авторський підхід до оцінювання технологічного лідирування європейського бізнес-сектора на основі багатофакторної регресійної моделі. Особливу увагу зосереджено на аналізі дифузії механізмів ринкового саморегулювання з мережевою кооперацією у сфері наукових досліджень та інноваційних розробок. Застосування теоретичних концепцій локального інноваційного розвитку в авторському аналізі технологічних асиметрій на території ЄС дало змогу виявити цілий ряд ефективних регіональних та локальних моделей інноваційного розвитку. Ідентифікація переваг сучасної комплементарної моделі регіональної інноваційної політики ЄС дала змогу виокремити основні критерії для досягнення ефекту мультиплікативного приросту фінансового забезпечення інноваційного підприємництва на локальному рівні. Селектовано ефективні регуляторні механізми та інструменти стимулювання розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності у країнах-членах ЄС, що дозволило автору сформувати систему принципів та рекомендацій щодо вдосконалення політики локального інноваційного розвитку в постсоціалістичних країнах на прикладі України. Обґрунтовано стратегічні напрями співробітництва ЄС з європейськими країнами- партнерами у сфері науково-інноваційного розвитку. Досліджено потенціал інноваційної кластеризації економіки України на основі методології, розробленої Центром стратегії та конкуренції Стокгольмської школи економіки та адаптованої автором до національних умов та статистичної системи моніторингу. В результаті автором обґрунтовано систему базових принципів та інституційних засад формування ефективної національної поліструктурної моделі стимулювання локального інноваційного зростання в Україні в умовах конвергенції з ЄС. The thesis is devoted to the study of methodological foundations of the new paradigm of local innovative development under conditions of networked global economy. The economic nature and stages of evolution of local innovative development theories are studied. Also determinants and methods of local innovative development parametrical identification in the economic system of the European Union are considered. Author provides reasoning for the theoretical interpretation of the essence of innovative activities localization, defined as the process of concentration of economic activity on the selective sections of the global economic space, characterized by asymmetry with respect to the existing hierarchical taxa, high degree of local economic activity and integration into network systems of production, promotion and distribution of newly created goods and services. Quantitative and qualitative characteristics of the territorial innovation concentration models in the EU are disclosed. The EU competitive advantages and bottlenecks in the global technological space are structured. It has been proved that the formation of a homogeneous business environment, reduction of transaction costs of the knowledge-based economy, functioning within the framework of a common European Research Area, the introduction of supranational mechanisms for coordinating country innovation policies in the EU institutional and regulatory system have created the necessary preconditions for obtaining synergistic effects in multilevel scientific and technical cooperation. . The modern trends of sector clustering in the EU member states are characterized, major factors of high-technology industries’ outsourcing and collaborative business models are highlighted. It is proved that EU sectoral competitive advantages are concentrated in the automotive production, technology hardware and equipment, electrical and electronic equipment, medical devices and aerospace sector. Comprehension of the evolution of collaborative models of innovative businessactivities on the example of the EU aerospace sector suggests, that the company-focused model of industrial development dominant in the mid-twentieth century today has been gragually transformed into a networked system of economic collaboration, characterized by diversified formats of interaction with suppliers, coordination of multiple production chains, deepening specialization of local aviation construction clusters, as well as extending technology cooperation to the global level. The author’s approach to the evaluation of the European corporate sector potential to gain global technological leadership has been substantiated on the basis of multifactor regression model. Particular focus is placed on the analysis of the diffusion of market self-regulation mechanisms with network cooperation in the field of research and innovation. Application of the theoretical concepts of local innovation development in the author’s analysis of technological asymmetries within the territory of the EU revealed a number of effective regional and local innovation development models. Uncovering the advantages of the modern multilevel complementary model of the EU regional innovation policy allowed the identification of key criteria for achieving the multiplier effects in financing innovative entrepreneurship on the local level. Selection of the efficient regulatory mechanisms and instruments, supporting the scientific and innovation activities in the EU member states led to the formulation of a set of principles and author’s recommendations concerning the improvement of local innovation development policy in the post-socialist countries on the example of Ukraine. The strategic directions of the EU cooperation with the European partners in the field of research, technologic development and innovation have been substantiated. Potential for high-technology and innovative sector clusters development in the economy of Ukraine has been estimated based on the methodology, developed by the Center for Strategy and Competitiveness (Stockholm School of Economics), adapted to the national environment and statistical monitoring system. This allowed formulating a set of basic guidelines and institutional framework for setting up an efficient national multistructural model of local innovation-based growth facilitation in Ukraine under conditions of convergence with the EU.