Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: 1949-.
Статті в журналах з теми "1949-"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "1949-".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Гордієнко, Марина. "УТОЧНЕННЯ ДЕЯКИХ ДАТ І ФАКТІВ НАУКОВО-ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АКАДЕМІКА М.М. БОГОЛЮБОВА". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 27–31. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-5.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті на основі вивчення архівних документів Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за 1939 рік та за 1941 – 1951 роки, статей і монографій, що стосуються науково-організаційної та педагогічної діяльності академіка М.М. Боголюбова, спогадів учнів М.М. Боголюбова, уточнено дати перебування М.М. Боголюбова на посаді декана механіко-математичного факультету, завідувача кафедри теорії функцій та кафедри ма-тематичної фізики. Вказано викладацький склад кафедри математичної фізики в період 1945 – 1951 рр. Встановлено, що в аспірантурі Київського державного університеті ім. Т.Г. Шевченка М.М. Боголюбов був науковим керівником наступних аспірантів (в дужках вказано термін навчання під керівництвом М.М. Боголюбова): Авраменко С.О. (вересень 1939 – липень 1941), Гіхман Й.І. (вересень 1939 – липень 1941)., Крейн С.Г. (вересень 1940 – липень 1941), Хацет Б.І. (жовтень 1944 – березень 1948) Стрельцова О.О. (листопад 1946 – листопад 1949), Кац Г.І. (листопад 1946 – листопад 1949), Польський Н.Й. (жовтень 1947 – жовтень 1950), Лось Ф.С. (жовтень 1948 – жовтень 1949), Пахарєва Н.О. (жовтень 1950 – жовтень 1952). У статті відтворено хронологію подій пов’язаних з відновленням діяльності механіко-математичного факультету Київського державного університеті ім. Т.Г. Шевченка в перші післявоєнні роки.
2
Baldwin, Thomas. "Jean-Paul Sartre." Royal Institute of Philosophy Lecture Series 20 (March 1986): 285. http://dx.doi.org/10.1017/s0957042x00004193.
Повний текст джерелаАнотація:
Jean-Paul Sartre (1905–1980), nephew of the Alsatian theologian, Albert Schweitzer, was born in Paris, passed his agrégation at the Ecole Normale Superieure in 1929, and was a lycée teacher between 1931 and 1945. He was called up to the French Army in 1939, captured by the Germans in 1940 and released after the armistice. In 1938 he published a novel, La Nausée, translated by Robert Baldick as Nausea (Harmondsworth: Penguin, 1965), and in 1940, L'Imaginaire: Psychologie phénoménologique de l'imagination, translated by Bernard Frechtman as The Psychology of Imagination (London: Methuen, 1972). His major philosophical work, L'Etre et le Neant, was published in 1943, and translated by Hazel E. Barnes as Being and Nothingness (London: Methuen, 1957). As a novelist he is best known for a trilogy, Chemins de la Liberté (Roads to Freedom), comprising L'Age de raison (1945) translated by E. Sutton as The Age of Reason (Harmondsworth: Penguin, 1961), Le Sursis (1945), translated by E. Sutton as The Reprieve (Harmondsworth: Penguin, 1963) and La Mort dans l'āme (1949), translated by G. Hopkins as Iron in the Soul (Harmondsworth: Penguin, 1965). His main work of literary criticism is Qu'est-ce que la littérature? (1947), translated by B. Frechtman as What is Literature? (London: Methuen, 1950). Plays includeLes Mouches (1943) and Huis Clos (1944), both translated by S. Gilbert and published in one volume, as The Flies and In Camera (London: Hamish Hamilton, 1965).
3
Rzeczkowska, Ewa. "„Był daleki od nienawiści, także w stosunku do swoich oprawców...” Sprawa Adama Gajdka jako przykład zbrodni komunistycznej." Teka Komisji Historycznej Towarzystwa Naukowego KUL 16 (January 9, 2020): 71–105. http://dx.doi.org/10.18290/teka.2019.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Adam Gajdek brał udział w kampanii polskiej we wrześniu 1939 r., walcząc w 3 Pułku Strzelców Podhalańskich w Bielsku. W 1940 r., przybrawszy pseudonim „Olek”, wstąpił do Związku Walki Zbrojnej, a następnie Armii Krajowej. Po wkroczeniu do Polski wojsk sowieckich pozostał w konspiracji. Brał udział m.in. w nieudanej akcji na więzienie w rzeszowskim zamku przeprowadzonej 7-8 października 1944 r. Na początku 1947 r. wstąpił do Zrzeszenia „Wolność i Niezawisłość”. W kwietniu 1947 r. objął funkcję kierownika organizacyjnego powstałej pod koniec 1946 r. siatki wywiadowczej o kryptonimie „Instytut Bakteriologiczny”, podlegając bezpośrednio kierownikowi Wydziału Informacji IV Zarządu Głównego WiN Mieczysławowi Kawalcowi. Aresztowany 17 października 1947 r. przez funkcjonariuszy Wojewódzkiego Urzędu Bezpieczeństwa Publicznego w Krakowie, przeszedł w tym mieście wstępne śledztwo, a następnie został przewieziony do aresztu Ministerstwa Bezpieczeństwa Publicznego w Warszawie. Jesienią 1948 r. jego sprawę skierowano do stołecznego Wojskowego Sądu Rejonowego. Wyrokiem z 23 października 1948 r. Adam Gajdek skazany został na karę śmierci. Naczelny Sąd Wojskowy oddalił skargę rewizyjną, a prezydent Bolesław Bierut nie skorzystał z prawa łaski, wobec czego 14 stycznia 1949 r. Adama Gajdka stracono w więzieniu przy ulicy Rakowieckiej w Warszawie.
4
Tokár, F., and E. Krekulová. "Structure, quality, production, LAI and dendrochronology of 100 years old Austrian pine (Pinus nigra ARNOLD) stand ." Journal of Forest Science 51, No. 2 (January 10, 2012): 67–76. http://dx.doi.org/10.17221/4545-jfs.
Повний текст джерелаАнотація:
The paper evaluates the growth, structure, production, quality, leaf area index and dendrochronology of 100 years old Austrian pine (Pinus nigra ARNOLD) monoculture situated in the forest type group Fageto-Quercetum in the locality Horné Lefantovce (Nitrianska Streda Forest District, Topoľčianky Forest Enterprise). Codominant trees, trees with stem of high quality, with medium-sized crown, medium dense and straight crown are the most abundant in the stand. The tree number in the stand is 1,024 trees/ha, basal area 51.75 m2/ha, growing stock 571.56 m3/ha, aboveground biomass stock 348.76 t/ha and leaf area index 21.85 ha/ha. Dendrochronological analyses examined the response in individual sample trees and minimum annual ring width was found in 1920, 1922, 1925, 1929, 1933, 1938, 1944, 1946, 1947, 1949, 1952, 1954, 1963, 1968, 1976, 1982, 1990, 1993, 1998, 2001. Marked maximum values of annual ring width in the years 1919, 1923, 1926, 1930, 1936, 1937, 1941, 1948, 1951, 1955, 1959, 1966, 1972, 1975, 1980, 1985, 1997 were found as a positive productive feature. Beginning in the year 1993, dry Austrian pine trees occurred in the stand as a result of the fungal infection by Sphaeropsis sapinea (Fr.) Dyko et Sutton.
5
Magoga, Giulia, Matteo Montagna, Laura Marziali, and Bruno Rossaro. "Revision of type and non-type material assigned to the genus Orthocladius by Goetghebuer (1940–1950), deposited in the Royal Belgian Institute of Natural Sciences (Diptera: Chironomidae)." Acta Entomologica Musei Nationalis Pragae 57, no. 2 (2017): 723–49. http://dx.doi.org/10.1515/aemnp-2017-0097.
Повний текст джерелаАнотація:
Selected type and non-type material belonging to the genus Orthocladius van der Wulp, 1874 (Diptera: Chironomidae) sensu GOETGHEBUER (1940-1950), deposited in the Royal Belgian Institute of Natural Sciences (RBINS), originally comprising specimens dry pinned or stored in isinglass, were mounted on microscope slides and re-examined. Other chironomids present in the RBINS collection belonging to other genera were also examined. Fifty slides were prepared and identified to species, or to generic level when the condition of the specimens did not allow species identification. The following types, representing taxa formerly considered as nomina dubia, were examined and the concerned species are stated here as valid: Georthocladius collarti (Goetghebuer, 1941) comb. nov., Georthocladius scaturiginis (Goetghebuer, 1940) comb. nov., Lapposmittia succinea (Goetghebuer, 1942) comb. nov., Orthocladius (Euorthocladius) tolleti Goetghebuer, 1944 (new subgenus placement), Orthocladius (Orthocladius) timoni Goetghebuer & Timon-David, 1939, Pseudorthocladius hockaiensis (Goetghebuer, 1933). Orthocladius (Orthocladius) mitisi Goetghebuer, 1938, previously stated as junior synonym of Orthocladius (Orthocladius) glabripennis (Goetghebuer, 1921), is reinstated as valid species. The following new synonyms are proposed: Georthocladius (Georthocladius) collarti = Parachaetocladius retezati Albu, 1972: 19, syn. nov.; Cricotopus (Paratrichocladius) rufiventris (Meigen, 1830) = Orthocladius franzi Goetghebuer, 1949, syn. nov.; Cricotopus (Paratrichocladius) skirwithensis Edwards, 1929 = Orthocladius nigritus Goetghebuer, 1938, syn. nov. = Paratrichocladius spiesi Ashe & O’Connor, 2012; Hydrobaenus distylus (Potthast, 1914) = Orthocladius antennalis Goetghebuer, 1944, syn. nov. Lectotypes of Orthocladius collarti Goetghebuer, 1941, Orthocladius antennalis Goetghebuer, 1944, Orthocladius timoni Goetghebuer & Timon-David, 1939, and Orthocladius hockaiensis Goetghebuer, 1933 are designated. Non-type material assigned to Orthocladius was also mounted on slides and identified. Although a list of the non-Orthocladius taxa is also provided, no taxonomic changes are proposed for the latter.
6
الفهد, ماهر جاسب حاتم. "التطورات السياسية الداخلية في لاوس 1945 – 1949 والموقف الفرنسي منها". لارك 2, № 25 (26 квітня 2019): 518–44. http://dx.doi.org/10.31185/lark.vol2.iss25.1079.
Повний текст джерелаАнотація:
المُستخلص :-
يتناول هذا البحث التطورات السياسية الداخلية في لاوس خلال 1945 – 1949، إذ شهدت خلال هذه المدة تحولات سياسية مهمة، كان لها أثرٌ بالغٌ في تحقيق حكمها الذاتي في عام 1949 وتخلصها جزئياً من سيطرة الاستعمار الفرنسي . إذ شهدت هذه المرحلة تعاون كبير بين الملك اللاوسي سيسافانغ فونغ وأنصاره مع السلطات الفرنسية في لاوس، أثمر هذا التعاون عن توقيع اتفاقية بينهما في آب 1946، والتي كان لها أثرٌ واضحٌ على مسار الوضع السياسي في لاوس، إذ سجلت ولأول مرة في تاريخ لاوس ظهور أول حزب سياسي، هو حزب إتحاد لاو الوطني، وكتابة أول دستور في البلاد، فضلاً عن تأسيس أول جمعية وطنية فيها . وإلى جانب هذه التطورات، كان تشكيل حركة اللاو أسارا في عام 1945 عن طريق بعض القادة والأمراء اللاوسيين حدث تأريخي مهم، إذ شكلوا حكومة مؤقتة في العام نفسه، وبعد عودة الفرنسيين إلى لاوس، ألفوا حكومة لهم في المنفى في تايلاند في عام 1946، وكانت متعاونة مع الفيت منه لطرد الفرنسيين، إلا أن انقلاب 1947 في تايلاند واختلاف رؤى بعض زعماؤها، كان له أثر سلبي على هيكل الحركة، ونتيجة لذلك، أعلنت حل نفسها في عام 1949، بعد أن فاتح الفرنسيين معظم رموزها بخصوص إعلان العفو عنهم وتوقيع اتفاقية تضمن إستقلال ذاتي للاوس ضمن منظومة الإتحاد الفرنسي، والتي وقعت في تموز 1949، ولم يتخلف عنهم إلا الأمير سوفانو فونغ، الذي فضل محاربة الفرنسيين والتعاون الإستراتيجي مع الفيت منه حتى يتحقق الإستقلال التام للاوس. قُسم البحث إلى محاور عدة هي :-
مُقدمة جغرافية وتأريخية عن لاوس حتى عام 1945 .
إستقلال لاوس في ظل الهيمنة اليابانية آذار – آب 1945 .
تشكيل حركة اللاو أسارا وعودة الفرنسيين إلى لاوس آب 1945 – أيار 1946 .
الموقف اللاوسي من عودة الفرنسيين وتوقيع اتفاقية " الحل المؤقت " أيار – كانون الأول 1946 .
تصاعد نشاط حركة اللاو أسارا والموقف الفرنسي منها كانون الثاني – آب 1947 .
الأوضاع السياسية في لاوس وتصدع حركة اللاو أسارا آب 1947 – أيار 1949 .
المفاوضات الفرنسية – اللاوسية والاعتراف بالحكم الذاتي للاوس أيار – كانون الأول 1949 .
الاستنتاجات النهائية .
7
Frenk, Margit. "Anuario musical." Nueva Revista de Filología Hispánica (NRFH) 14, no. 3/4 (July 1, 2007): 412–14. http://dx.doi.org/10.24201/nrfh.v14i3/4.3302.
Повний текст джерела
8
Jarkowska-Natkaniec, Alicja. "Powojenne procesy członków Jüdischer Ordnungsdienst w okupowanym Krakowie. Casus Dawida Lieblinga." Studia Żydowskie. Almanach 4, no. 4 (December 31, 2014): 97–114. http://dx.doi.org/10.56583/sz.549.
Повний текст джерелаАнотація:
Celem artykułu jest przedstawienie działalności Judishe Ordnungsdienst (OD) okupowanego przez Niemców Krakowa w latach 1940-1945. W zakresie tematycznym mieści się organizacja OD w dzielnicy żydowskiej Kazimierz w 1940 r., w getcie krakowskim w latach 1941-1943 oraz w niemieckim obozie koncentracyjnym w Płaszowie w latach 1942-1945. Główny wątek poprzedzony jest analizą historii OD w polskich miastach Warszawie i Łodzi, również okupowanych przez Niemców. Pozostałe getta służą do przedstawienia ogólnej sytuacji organizacji. Opisano również, co działo się z funkcjonariuszami po wojnie przez pryzmat polskiego prawa. Procesy funkcjonariuszy OD toczyły się przed Specjalnym Sądem Karnym w Krakowie w latach 1945-1947. Celem niniejszego artykułu było również przedstawienie powojennego procesu byłych członków Jüdische Ordnungsdienst w okupowanym Krakowie, ze szczególnym uwzględnieniem sprawy Dawida Lieblinga. Proces oskarżonego Lieblinga, który był członkiem Jüdischer Ordnungsdienst i Żydowskiej Organizacji Bojowej, odbył się przed Specjalnym Sądem Karnym w Krakowie 26 maja 1946 roku. Zarzut kolaboracji został przez sąd odrzucony.
9
BEGLOV, A. L. "International Activity of the Russian Orthodox Church during the “New Deal” Between the State and the Church. Periodization and the Elements of Crisis." Outlines of global transformations: politics, economics, law 11, no. 4 (October 16, 2018): 104–29. http://dx.doi.org/10.23932/2542-0240-2018-11-4-104-129.
Повний текст джерелаАнотація:
The article describes the international activities of the Russian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate during the “new deal” in the state-church relations (late 1930s – first half of the 1950s). Depending on the direction of the international activities of the Russian Church, which the Soviet leadership considered to be the priority of the moment, the author outlines five main stages of the “new deal”. The first stage dated to the late 1930s – 1943, when the “new policy” remained a secret policy of the Stalinist leadership aimed at including Orthodox religious structures in the new territories, included into the USSR in 1939–1940, into the management system of the Moscow Patriarchate, and then to establish contacts with allies on religious channels through the anti-Hitler coalition. The second stage occurred in 1943–1948, when the main efforts of church diplomacy were aimed at including the Orthodox Churches of Eastern Europe in the orbit the influence of the Moscow Patriarchate and (after 1945) an unsuccessful attempt was made to achieve the leading role of the Russian Orthodox Church in the world Orthodoxy. The third stage occurred in 1948– 1949, when the crisis of the “new deal” took shape. Finally, the fourth stage began after 1949 with the inclusion of the Russian Orthodox Church in the international movement for peace and overcoming the crisis of state-church relations. The author pays special attention to the Moscow meeting of the heads and representatives of the Orthodox Churches of 1948, which revealed a divergence in the interests of the state and the Church and launched a crisis of the “new deal”. In addition, the article makes an excursion into the history of foreign policy activity of representatives of the Russian Orthodox Church in the period before the 1917 revolution, as well as its international relations in the interwar period�
10
Kaydan, M. B., and F. Kozár. "New and rare mealybugs (Hemiptera: Coccoidea: Pseudococcidae, Putoidae) from Eastern Anatolia (Turkey)." Zoosystematica Rossica 20, no. 1 (July 28, 2011): 28–39. http://dx.doi.org/10.31610/zsr/2011.20.1.28.
Повний текст джерелаАнотація:
This study aimed to determine the species of mealybugs (Pseudococcidae and Putoidae) found in five provinces (Ağrı, Bitlis, Hakkari, Iğdır and Van) in Eastern Anatolia, (Turkey). Species of the families Pseudococcidae and Putoidae were collected from natural and cultivated plants between 2005 and 2008. New locality and host plant data are given for all species. In total, 60 species of Pseudococcidae in 16 genera and two species of the genus Puto Signoret, 1875 were found, including 25 new species records for the Turkish fauna, namely: Atrococcus arakelianae (Ter-Grigorian, 1964,), A. cracens Williams, 1962, Coccura circumscripta (Kiritchenko, 1963), Dysmicoccus brevipes (Cockerell), Fonscolombia europaea (Newstead, 1897), Heliococcus glacialis (Newstead, 1900), Metadenopus festucaeŠulc, 1931, Mirococcopsis ammophila Bazarov & Nurmamatov, 1975, M. avetianae Ter-Grigorian, 1964, M. subalpina (Danzig, 1985), M. teberdae (Danzig, 1985), Phenacoccus angustatus Borchsenius, 1949, P. eurotiae Danzig, 1975, P. incertus (Kiritshenko, 1940), P. kokandicus Nurmamatov, 1986, P. persimplex Borchsenius, 1949, P. querculus (Borchsenius, 1949), P. prope schmelevi Bazarov, 1980, P. strigosus Borchsenius, 1949, Pseudococcus comstocki (Kuwana, 1902), Puto megriensis (Borchsenius, 1948), Ripersiella parva (Danzig, 1985), R. petiti (Goux, 1941), R. poltavae (Laing, 1929) and Spilococcus vashlovanicus Danzig, 1998. A new mealybug species, Phenacoccus chatakicus sp. nov., is described and illustrated based on adult females.
11
Kolodnyi, Anatolii M. "Chtristianity in its revelations and present problems (based on Ivan Ortynsky)." Ukrainian Religious Studies, no. 73 (January 13, 2015): 62–71. http://dx.doi.org/10.32420/2015.73.460.
Повний текст джерелаАнотація:
Ivan Ortinsky was born on January 20, 1922 in the village of Pogirtsi, Rudkivsky District. At the age of 17, having just got a certificate of maturity for a gymnasium, he departed from Lviv to Italy. Here in 1939-1943 young Ivan studied at the Salesian Small Seminary in Ivrea. In August 1942, in the city of Turin, he joined the novices of the Salesians fathers. Thanks to the good knowledge of different languages, in 1946 he was appointed guide in the catacombs of St. Kalista. In 1949-1963, Ortinsky served as coordinator of the catacombs excursion bureau.
12
Almeida, Rodrigo. "Dilemas de representação na carreira e obra de Emilio Fernández." Dialogos 27, no. 3 (February 19, 2024): 24–48. http://dx.doi.org/10.4025/dialogos.v27i3.68155.
Повний текст джерелаАнотація:
O presente artigo analisa os dilemas de representação na carreira e obra do ator e diretor mexicano Emilio “El Indio” Fernández a partir dos melodramas Flor Silvestre (1942), Las Abandonadas (1945), Pueblerina (1949) e especialmente Maria Candelária (1944) e La Perla (1947). Na disputa pela formulação de uma iconografia nacional através do cinema, os filmes de Fernández foram pioneiros na inserção da experiência indígena e na inclusão de debates sobre justiça social. No entanto, por outro lado, esse avanço é marcado por inúmeras contradições, tais como uma naturalizada violência de gênero e o fortalecimento de conservadores modelos de masculinidade.
13
Booth, Anne. "Government and Welfare in the New Republic: Indonesia in the 1950s." Itinerario 34, no. 1 (March 2010): 57–76. http://dx.doi.org/10.1017/s0165115310000057.
Повний текст джерелаАнотація:
When Indonesia finally received de jure independence in December 1949, the infant republic faced a range of serious problems, but nowhere were the problems more pressing than in the field of economic policy. In contrast with the Philippines and India, where the USA and Britain had honoured previous commitments and granted independence in 1946 and 1947 respectively, the refusal of the Netherlands to recognise the 1945 declaration of independence had led to four years of bitter and destructive fighting. Infrastructure on Java and elsewhere, already damaged during the Japanese occupation, deteriorated further after 1945, and by the end of the decade most of the important export industries were producing only a small fraction of their pre-1942 output. Smallholder agricultural output in Java was also well below pre-1942 levels. De Vries observed that many seed farms had been destroyed, irrigation systems had not been maintained and “vast areas of hill country” had been damaged by soil erosion. In the final years of the Japanese occupation, the Japanese army commandeered large amounts of rice, while the widespread issue of Japanese banknotes caused mounting inflation. Food was scarce everywhere and those with little or no land were most severely hit; most demographers concur that the population actually declined in Java after 1943, indicating a sharp increase in mortality.
14
Dittrich, Andreas. "Ruinen am Cover. : Zu den visuellen Erscheinungsbildern von Ilse Aichingers ,,Die größere Hoffnung“ in den Ausgaben 1948 und 1960." Zeitschrift für Germanistik 34, no. 1 (January 1, 2024): 175–82. http://dx.doi.org/10.3726/92165_175.
Повний текст джерелаАнотація:
Ilse Aichingers Roman Die größere Hoffnung erscheint erstmals 1948. Während auf der Titelseite nur der Bermann-Fischer Verlag genannt wird, gibt das Impressum die Kooperation mit dem neu gegründeten Querido Verlag, N. V. an.1 Zum damaligen Zeitpunkt haben beide Verlage ihren Hauptsitz noch in Amsterdam, wobei der Bermann-Fischer Verlag seine 1939 liquidierte Wiener Niederlassung bereits im Juli 1947 wiederbelebt hat.2 Das Buch Aichingers wird in Wien bei der 1938 ,arisierten‘ Druckerei ,,Brüder Rosenbaum“ gedruckt, die am 7. Juni 1947 in das Wiener Firmenregister eintragen und am 24. Juli 1948 an die aus dem Exil zurückgekehrten Besitzer rechtmäßig zurückgestellt wird.3 Von der ersten Auflage des Buches listet das Fünfjahres-Verzeichnis 1945–1950 der Deutschen Bibliographie verschiedene Ausgaben: zwei mit derselben Ausstattung (399 Seiten, 8°, Halbleinwand), beide Male beim Verlag Bermann-Fischer (1948), allerdings einmal mit dem Verlagssitz in Amsterdam und einmal in Wien.4 Darüber hinaus wird eine dritte Ausgabe aus dem Jahr 1949, im Verlag Bermann-Fischer/Querido-Verlag, mit 400 Seiten, 8°, gebunden, angegeben, von der sich allerdings keine Exemplare ermitteln lassen.5
15
Winarno, Novyantika Eka Putri, Marjono Marjono, Sumardi Sumardi, Nurul Umamah, and Riza Afita Surya. "The Struggle Of Achyat Chalimy Through Laskar Hizbullah In The Independence Revolution 1945-1950." JURNAL HISTORICA 6, no. 2 (December 15, 2022): 144. http://dx.doi.org/10.19184/jh.v6i2.28934.
Повний текст джерелаАнотація:
Achyat Chalimy is a student of KH. Hasyim Asy'ari who founded Laskar Hizbullah Mojokerto in 1945 to defend Indonesia's independence. The formation of Laskar Hizbullah was recognized by Japan on December 15, 1944. Laskar Heizbullah was a semi-military force consisting of Muslim youths and students who fought to defend Indonesia's independence against allied forces. The purpose of this study was to analyze the role of Achyat Chalimy and Laskar Hizbullah in the Revolution of Independence in 1945-1950. This research uses historical research methods and social psychology approaches. The results of this study indicate that Achyat Chalimy and Laskar Hezbollah during the Independence Revolution played a role in the battle in Surabaya in 1945, the guerrilla battle in Mojokerto in 1945-1947, and the battle in Kutorejo in 1948-1949. The end of Achyat Chalimy's role with Laskar Hizbullah in 1950 was marked by the transfer of sovereignty from the Netherlands to Indonesia.
Keywords: Achyat Chalimy, Laskar Hizbullah, Independence Revolution
16
McCarthy, Christine. "War, America, and Modernity: Anscombe's revival of the Combination Factory." Architectural History Aotearoa 5 (October 31, 2008): 72–82. http://dx.doi.org/10.26686/aha.v5i0.6767.
Повний текст джерелаАнотація:
Following the success of the design of the 1939-40 Centennial Exhibition, Edmund Anscombe began investigating factory architecture. This interest - which had entertained him since before his 1919 publication Modern Industrial Development - characterised the last eight years of his life, apparent in his office's factory designs for: Samuel Brown Ltd (1940,1943), the Disabled Soldiers' Vocational Centre/Rehabilitation League (1942-43), Die Castings Ltd, Lower Hutt (1943) and the WH Symmington & Co.'s factory, Palmerston North (1948). This paper examines this work in relation to his visit to America in 1940 and his proposal for a combined factory on Aotea Quay (1943).
17
Nolasco, Barbara Barros Gonçalves Pereira, and Moema Rodrigues Brandão Mendes. "MÁRIO MATOS E SUA TRAJETÓRIA NA REVISTA ALTEROSA." IPOTESI – REVISTA DE ESTUDOS LITERÁRIOS 23, no. 2 (December 7, 2019): 198–208. http://dx.doi.org/10.34019/1982-0836.2019.v23.29209.
Повний текст джерелаАнотація:
Este trabalho faz parte de uma série de investigações realizadas acerca do escritor mineiro Mário Matos. Nesta busca mais diligente, estão sendo realizados levantamentos de seus textos publicados em diversos periódicos, desde os primeiros escritos até os que foram produzidos e localizados meses antes de sua morte. O presente artigo, contudo, pretende evidenciar a atuação jornalístico-literária desse autor na Alterosa, antiga revista de grande visibilidade no contexto de Minas Gerais, bem como trazer ao leitor uma apresentação geral da vida literária de Mário Matos.
Palavras-chave: Mário Matos. Alterosa. Literatura mineira. Imprensa mineira. Memória.
Referências
A COMEMORAÇÃO do 6.º aniversa’rio de “Alterosa”. Alterosa, Belo Horizonte, ano VII, n. 65, p. 120, 134, 136, set. 1945.
ALENCAR, Gilberto de. Um “novo” de valor. O Pharol, Juiz de Fora, ano XLVII, n. 307, p. 1, 27 dez. 1912.
ALTEROSA. Alterosa, Belo Horizonte, ano V, n. 39, p. 1, jul. 1943.
ALTEROSA. Alterosa, Belo Horizonte, ano VI, n. 49, p. 1, maio 1944.
ALTEROSA. Alterosa, Belo Horizonte, ano XV, n. 169, p. 96, 01 set. 1953.
ALTEROSA em nova fase. Alterosa, Belo Horizonte, ano XXII, n. 329, p. 1, maio 1960.
ANDRADE, Carlos Drummond de. Imagem de escritor mineiro. Correio da Manhã, Rio de Janeiro, ano LXVI, n. 22.619, 1º caderno, p. 6, 30 dez. 1966.
CHAVES, Hermenegildo. Uma alma simples de artista. Alterosa, Belo Horizonte, ano VII, n. 65, p. 142,147, set. 1945.
DANTAS, Paulo. Qual o seu candidato? Alterosa, Belo Horizonte, ano VII, n. 65, p. 92-94, set. 1945.
DUARTE, Constância Lima (org.). Dicionário bibliográfico de escritores mineiros. Belo Horizonte: Autêntica, 2010.
FECHAMENTO de “Alterosa” decidido pela direção em face do aumento do papel. Jornal do Brasil, Rio de Janeiro, ano LXXIV, n. 305, 1º caderno, p. 16, 27-28 dez. 1964.
JURISPRUDÊNCIA MINEIRA. Desembargador Mário Gonçalves de Matos: nota biográfica. Belo Horizonte, a. 53, n. 162, p. 3-5, out.-dez. 2002.
MÁRIO Matos: nota biográfica. Suplemento Literário do Minas Gerais, Belo Horizonte, ano II, n. 70, p. 2, 30 dez. 1967.
MATOS, Mário Gonçalves de. Dicionário da elite política republicana (1889-1930). FUNDAÇÃO GETÚLIO VARGAS/CPDOC. Disponível em: <https://cpdoc.fgv.br/dicionario-primeira-republica/5>. Acesso em: 01 abr. 2019.
MATOS, Mário. Caçada de onça. Bello Horizonte, Belo Horizonte, n. 101, fev. 1939. Não paginado.
______. Machado de Assis: o homem e a obra – Os personagens explicam o autor. São Paulo: Companhia Editora Nacional, 1939 (Coleção Brasiliana, 5ª série da Biblioteca Pedagógica Brasileira, vol. 153). 454 p.
______. O personagem persegue o autor. Rio de Janeiro: “O Cruzeiro”, 1945. 357 p.
______. Os mortos governam os vivos. Alterosa, Belo Horizonte, ano VII, n. 67, p. 39, nov. 1945.
______. Palavra da musa antiga. Alterosa, Belo Horizonte, ano VII, n. 68, p. 1, dez. 1945.
______. Interpretação do Natal. Alterosa, Belo Horizonte, ano [VIII], n. 68, p. 39,119, dez. 1945.
______. Chico Mendonça, a mulher e o “Balão”. Alterosa, Belo Horizonte, ano VIII, n. 69, p. 39, jan. 1946.
______. Centenário poético. Alterosa, Belo Horizonte, ano VII, n. 70, p. 39, fev. 1946.
______. A vida é assim. Alterosa, Belo Horizonte, ano VIII, n. 71, p. 39, mar. 1946.
______. Soldado Clementino. O Jornal, Rio de Janeiro, ano XXVIII, n. 8.158, 4ª seção (Revista), p. 1,7, 01 dez. 1946.
______. Casa das três meninas. Belo Horizonte: Movimento Editorial Panorama, 1949. 254 p.
______. Caçada da onça. Alterosa, Belo Horizonte, ano XVI, n. 206, p. 36-39,90, 15 mar. 1955.
MATTOS, Mário. Último bandeirante. Belo Horizonte: Os Amigos do Livro, 1935. 174 p.
MOREIRA, Vivaldi. Figuras, tempos, formas. Belo Horizonte: MP, 1966.
NOTAS & Novas. O Pharol, Juiz de Fora, ano XLIX, n. 45, p. 1, 22 fev. 1914.
O PARLAMENTO mineiro. O Jornal, Rio de Janeiro, ano V, n. 1.397, p. 11, 29 jul. 1923.
OLAVO, Alberto. Último canto da tarde. Belo Horizonte: Os Amigos do Livro, 1938. 224 p.
______. A poesia abandonou o verso. Alterosa, Belo Horizonte, ano V, n. 40, p. 18,19,146, ago. 1943.
______. Mês de Maria. Alterosa, Belo Horizonte, ano VI, n. 49, p. 41, maio 1944.
______. Soldado Clementino. Alterosa, Belo Horizonte, ano VII, n. 65, p. 39, set. 1945.
______. O consul Eça de Queiroz. Alterosa, Belo Horizonte, ano VII, n. 66, p. 37, out. 1945.
______. O exemplo de Judas. Alterosa, Belo Horizonte, ano VIII, n. 72, p. 39,129, abr. 1946.
______. Maio, mês da rosa e do sonho. Alterosa, Belo Horizonte, ano VIII, n. 73, p. 41, maio 1946.
______. Adeus, meu lar. Alterosa, Belo Horizonte, ano VIII, n. 74, p. 41, jun. 1946.
______. Vitória de princípios. Alterosa, Belo Horizonte, ano VIII, n. 76, p. 33,70, ago. 1946.
______. Eis a primavera. Alterosa, Belo Horizonte, ano VIII, n. 77, p. 33, set. 1946.
______. Sorvete, Iáiá. Alterosa, Belo Horizonte, ano VIII, n. 79, p. 33, nov. 1946.
______. Eterno sonêto de Natal. Alterosa, Belo Horizonte, ano VIII, n. 80, p. 41, p. 41, dez. 1946.
______. Casamento por anedota. Alterosa, Belo Horizonte, ano IX, n. 81, p. 33, jan. 1947.
______. Interpretação do carnaval. Alterosa, Belo Horizonte, ano IX, n. 82, p. 33,46, fev. 1947.
OLAVO, Alberto. O ridículo na poesia. Alterosa, Belo Horizonte, ano IX, n. 84, p. 33,57, abr. 1947.
______. Uma questão de dinheiro. Alterosa, Belo Horizonte, ano XI, n. 105, p. 33,73, jan. 1949.
UMA GRANDE aquisição para o quadro de colaboradores permanentes de Alterosa. Alterosa, Belo Horizonte, ano V, n. 40, p. 114, ago. 1943.
18
Гареева .,, Г. Н., та И. А. Мустафина . "Тема войны и мира в башкирской поэзии". ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 97, № 4 (2023): 49–52. http://dx.doi.org/10.18411/trnio-05-2023-194.
Повний текст джерелаАнотація:
В конце тридцатых годов ХХ века, в пору усиления международной напряженности, в башкирской поэзии одной из центральных тем становится тема войны и мира. Один из ведущих поэтов того времени Рашит Нигмати в стихотворениях и поэмах «Голос истории» (1935), «Письма к дочери» (1938), «Военные эпизоды» (1940), «Он повседневно совершает подвиг» (1940). Основное направление творчества Р.Нигмати в годы Великой Отечественной войны более емко и точно определено в названии его книги «Песни любви и ненависти» (1941). Также тема Великой Отечественной войны нашла свое яркое отражение в сборниках стихов другого не менее талантливого поэта Мустая Карима. В поэтических сборниках «Мой конь» (1943), «Стихотворения» (1945), поэмах «Декабрьская песня» (1942), «Ульмасбай» (1942-1944), «Черные воды» (1961). М.Карим отразил трагизм войны, героизм наших солдат, гуманистическую миссию Красной Армии
19
Kollinger, Franziska. "Elsa Barraines politische Verflechtungen (1940/1944/1949)." Archiv für Musikwissenschaft 78, no. 2 (2021): 122. http://dx.doi.org/10.25162/afmw-2021-0007.
Повний текст джерела
20
Jones, Peter Blundell. "The lure of the Orient: Scharoun and Häring's East-West connections." Architectural Research Quarterly 12, no. 1 (March 2008): 29–42. http://dx.doi.org/10.1017/s1359135508000912.
Повний текст джерелаАнотація:
Among Hugo Häring's papers in the Häring archive of the Akademie der Künste in Berlin are the minutes of six meetings entitled Discussions about Chinese Architecture held on Fridays and once on a Saturday dating from November 1941 to May 1942. The persons involved are Hugo Häring, Hans Scharoun, Chen Kuan Lee and John Scott. Of Scott, a Germanised American, we know little: it seems his wife Gerda worked at Häring's art school. But Chen Kuan Lee is a key figure in this story. Born in Shanghai in 1919, he had arrived in Berlin in 1935 to study architecture under Hans Poelzig, completing the course in 1939. He then became Scharoun's assistant until 1941, working on the private houses that provided a limited creative opportunity under the Nazis. Lee returned to Scharoun's office in 1949, remaining there until 1953, one of only four assistants during the crucial period of 1951/1952 when Scharoun's new architecture was under development with key projects such as the Darmstadt School and Kassel Theatre. In between, Lee served as an assistant to Ernst Boerschmann (1873–1949), the great German investigator of Chinese culture and author of several books on Chinese architecture. Boerschmann had visited China from 1906 to 1909, when he was sent by the German government to make a comprehensive cultural study, rather as Hermann Muthesius had been sent to England in 1896. To complete Lee's biography, in 1954 he set up as an architect on his own account, building several Chinese restaurants, more than 30 private houses and some apartment blocks in a Scharoun-like manner [1], some spatially very interesting, but this kind of work went out of fashion with the advent of postmodernism in the 1980s and Lee died quite recently in obscurity.
21
ONSO-ZARAZAGA, MIGUEL A., and CHRISTOPHER H. C. LYAL. "A catalogue of family and genus group names in Scolytinae and Platypodinae with nomenclatural remarks (Coleoptera: Curculionidae)." Zootaxa 2258, no. 1 (October 8, 2009): 1–134. http://dx.doi.org/10.11646/zootaxa.2258.1.1.
Повний текст джерелаАнотація:
A list of available taxonomic names in Curculionidae: Scolytinae and Platypodinae in familyand genus-groups is given, together with some remarks on unavailable nominal taxa. Comments are provided on their status and nomenclature, and additions and corrections to extant catalogues given, as a first step for their inclusion in the electronic catalogue ‘WTaxa’. Available names, not recognised as such in current published catalogues, are: Mecopelminae Thompson, 1992; Trypodendrina Nunberg, 1954; Archaeoscolytus Butovitsch, 1929; Camptocerus Dejean, 1821; Coccotrypes Eichhoff, 1878 (April); Coptogaster Illiger, 1804; Cosmoderes Eichhoff, 1878 (April); Cryptoxyleborus Wood & Bright, 1992; Cylindra Illiger, 1802; Dendrochilus Schedl, 1963; Dendrocranulus Schedl, 1938; Doliopygus Browne, 1962; Doliopygus Schedl, 1972; Erioschidias Wood, 1960; Ernopocerus Wood, 1954; Idophelus Rye, 1877; Lepicerus Eichhoff, 1878 (April); Lepidocerus Rye, 1880; Miocryphalus Schedl, 1963; Ozopemon Hagedorn, 1910; Phloeoditica Schedl, 1963; Pinetoscolytus Butovitsch, 1929; Pycnarthrum Eichhoff, 1878 (April); Pygmaeoscolytus Butovitsch, 1929; Scolytogenes Eichhoff, 1878 (April); Spinuloscolytus Butovitsch, 1929; Stephanopodius Schedl, 1963; Stylotentus Schedl, 1963; Thamnophthorus Blackman, 1942; Trachyostus Browne, 1962; Treptoplatypus Schedl, 1972; Triarmocerus Eichhoff, 1878 (April); Trypodendrum Agassiz, 1846; Tubuloscolytus Butovitsch, 1929; Xelyborus Schedl, 1939. Unavailable names, not recognised as such in the current published catalogues, are: Chaetophloeini Schedl, 1966; Eidophelinae Murayama, 1954; Mecopelmini Wood, 1966; Strombophorini Schedl, 1960; Tomicidae Shuckard, 1840; Trypodendrinae Trédl, 1907; Acryphalus Tsai & Li, 1963; Adryocoetes Schedl, 1952; Asetus Nunberg, 1958; Carphoborites Schedl, 1947; Charphoborites Schedl, 1947; Cryptoxyleborus Schedl, 1937; Cylindrotomicus Eggers, 1936; Damicerus Dejean, 1835; Damicerus Dejean, 1836; Dendrochilus Schedl, 1957; Dendrocranulus Schedl, 1937; Doliopygus Schedl, 1939; Erioschidias Schedl, 1938; Ernopocerus Balachowsky, 1949; Gnathotrichoides Blackman, 1931; Ipites Karpiński, 1962; Isophthorus Schedl, 1938; Jugocryphalus Tsai & Li, 1963; Landolphianus Schedl, 1950; Mesopygus Nunberg, 1966; Micraciops Schedl, 1953; Miocryphalus Schedl, 1939; Mixopygus Nunberg, 1966; Neohyorrhynchus Schedl, 1962; Neophloeotribus Eggers, 1943; Neopityophthorus Schedl, 1938; Neoxyleborus Wood, 1982; Phloeoditica Schedl, 1962; Platypinus Schedl, 1939; Platyscapulus Schedl, 1957; Platyscapus Schedl, 1939; Pygodolius Nunberg, 1966; Scutopygus Nunberg, 1966; Stephanopodius Schedl, 1941; Stylotentus Schedl, 1939; Taphrostenoxis Schedl, 1965; Tesseroplatypus Schedl, 1935; Thamnophthorus Schedl, 1938; Thylurcos Schedl, 1939; Trachyostus Schedl, 1939; Treptoplatus Schedl, 1939. The name Tesseroceri Blandford, 1896, incorrectly given as “Tesserocerini genuini” in current catalogues, is unavailable as basionym for the family-group name, since it was proposed as a genusgroup name. Resurrected names from synonymy are: Hexacolini Eichhoff, 1878 from synonymy under Ctenophorini Chapuis, 1869 (invalid name because its type genus is a homonym) and given precedence over Problechilidae Eichhoff, 1878 under Art. 24.2; Hylurgini Gistel, 1848 from virtual synonymy under Tomicini C.G. Thomson, 1859 (unavailable name); Afromicracis Schedl, 1959 from synonymy under Miocryphalus Schedl, 1939 (an unavailable name) to valid genus; Costaroplatus Nunberg, 1963 from synonymy under Platyscapulus Schedl, 1957 (an unavailable name) to valid genus; Cumatotomicus Ferrari, 1867 from synonymy under Ips DeGeer, 1775 to valid subgenus of the same; Hapalogenius Hagedorn, 1912 from synonymy under Rhopalopselion Hagedorn, 1909 to valid genus; Pseudips Cognato, 2000, from synonymy under Orthotomicus Ferrari, 1867 to valid genus. New synonyms are: Hexacolini Eichhoff, 1878 (= Erineophilides Hopkins, 1920, syn. nov.); Hypoborini Nuesslin, 1911 (= Chaetophloeini Schedl, 1966, unavailable name, syn. nov.); Scolytini Latreille, 1804 (= Minulini Reitter, 1913, syn. nov.); Afromicracis Schedl, 1959 (= Miocryphalus Schedl, 1963, syn. nov.); Aphanarthrum Wollaston, 1854 (= Coleobothrus Enderlein, 1929, syn. nov.); Coccotrypes Eichhoff, 1878 (April) (= Coccotrypes Eichhoff, 1878 (December), syn. nov.); Cosmoderes Eichhoff, 1878 (April) (= Cosmoderes Eichhoff, 1878 (December), syn. nov.); Cumatotomicus Ferrari, 1867 (=Emarips Cognato, 2001, syn. nov.); Doliopygus Browne, 1962 (=Doliopygus Schedl, 1972, syn. nov.); Eidophelus Eichhoff, 1875 (= Idophelus Rye, 1877, syn. nov.); Hapalogenius Hagedorn, 1912 (= Hylesinopsis Eggers, 1920, syn. nov.); Phloeoborus Erichson, 1836 (= Phloeotrypes Agassiz, 1846, syn. nov.); Pycnarthrum Eichhoff, 1878 (April) (= Pycnarthrum Eichhoff, 1878 (December), syn. nov.); Scolytogenes Eichhoff, 1878 (April) (= Scolytogenes Eichhoff, 1878 (December) = Lepicerus Eichhoff, 1878 (December) = Lepidocerus Rye, 1880, synn. nov.); Trypodendron Stephens, 1830 (=Xylotrophus Gistel, 1848 = Trypodendrum Gistel, 1856, synn. nov.); Xylechinus Chapuis, 1869 (= Chilodendron Schedl, 1953, syn. nov.); Cosmoderes monilicollis Eichhoff, 1878 (April) (= Cosmoderes monilicollis Eichhoff, 1878 (December), syn. nov.); Hylastes pumilus Mannerheim, 1843 (= Dolurgus pumilus Eichhoff, 1868, syn. nov.); Hypoborus hispidus Ferrari, 1867 (= Pycnarthrum gracile Eichhoff, 1878 (April) syn. nov.); Miocryphalus agnatus Schedl, 1939 (= Miocryphalus agnatus Schedl, 1942, syn. nov.); Miocryphalus congonus Schedl, 1939 (= Miocryphalus congonus Eggers, 1940, syn. nov.); Lepicerus aspericollis Eichhoff, 1878 (April) = Lepicerus aspericollis Eichhoff, 1878 (December), syn. nov.); Spathicranuloides moikui Schedl, 1972 (June) (= Spathicranuloides moikui Schedl, 1972 (December), syn. nov.); Triarmocerus cryphalo-ides Eichhoff, 1878 (April) (= Triarmocerus cryphaloides Eichhoff, 1878 (December), syn. nov.); Scolytogenes darvini Eichhoff, 1878 (April) (= Scolytogenes darwinii Eichhoff, 1878 (December), syn. nov.). New type species designations are: Bostrichus dactyliperda Fabricius, 1801 for Coccotrypes Eichhoff, 1878 (April); Triarmocerus cryphaloides Eichhoff, 1878 (April) for Triarmocerus Eichhoff, 1878 (April); Ozopemon regius Hagedorn, 1908 for Ozopemon Hagedorn, 1910 (non 1908); Dermestes typographus Linnaeus, 1758 for Bostrichus Fabricius, 1775 (non Geoffroy, 1762). New combinations are: Afromicracis agnata (Schedl, 1939), A. attenuata (Eggers, 1935), A. ciliatipennis (Schedl, 1979), A. congona (Schedl, 1939), A. dubia (Schedl, 1950), A. elongata (Schedl, 1965), A. grobleri (Schedl, 1961), A. klainedoxae (Schedl, 1957), A. longa (Nunberg, 1964), A. natalensis (Eggers, 1936), A. nigrina (Schedl, 1957), A. nitida (Schedl, 1965), A. pennata (Schedl, 1953) and A. punctipennis (Schedl, 1965) all from Miocryphalus; Costaroplatus abditulus (Wood, 1966), C. abditus (Schedl, 1936), C. carinulatus (Chapuis, 1865), C. clunalis (Wood, 1966), C. cluniculus (Wood, 1966), C. clunis (Wood, 1966), C. costellatus (Schedl, 1933), C. frontalis (Blandford, 1896), C. imitatrix (Schedl, 1972), C. manus (Schedl, 1936), C. occipitis (Wood, 1966), C. pulchellus (Chapuis, 1865), C. pulcher (Chapuis, 1865), C. pusillimus (Chapuis, 1865), C. subabditus (Schedl, 1935), C. turgifrons (Schedl, 1935) and C. umbrosus (Schedl, 1936) all from Platyscapulus; Hapalogenius africanus (Eggers, 1933), H. alluaudi (Lepesme, 1942), H. angolanus (Wood, 1988), H. angolensis (Schedl, 1959), H. arabiae (Schedl, 1975), H. atakorae (Schedl, 1951), H. ater (Nunberg, 1967), H. baphiae (Schedl, 1954), H. brincki (Schedl, 1957), H. confusus (Eggers, 1935), H. decellei (Nunberg, 1969), H. dimorphus (Schedl, 1937), H. dubius (Eggers, 1920), H. emarginatus (Nunberg, 1973), H. endroedyi (Schedl, 1967), H. fasciatus (Hagedorn, 1909), H. ficus (Schedl, 1954), H. fuscipennis (Chapuis, 1869), H. granulatus (Lepesme, 1942), H. hirsutus (Schedl, 1957), H. hispidus (Eggers, 1924), H. horridus (Eggers, 1924), H. joveri (Schedl, 1950), H. kenyae (Wood, 1986), H. oblongus (Eggers, 1935), H. orientalis (Eggers, 1943), H. pauliani (Lepesme, 1942), H. punctatus (Eggers, 1932), H. quadrituberculatus (Schedl, 1957), H. rhodesianus (Eggers, 1933), H. saudiarabiae (Schedl, 1971), H. seriatus (Eggers, 1940), H. squamosus (Eggers, 1936), H. striatus (Schedl, 1957), H. sulcatus Eggers, 1944), H. togonus (Eggers, 1919), H. ugandae (Wood, 1986) and H. variegatus (Eggers, 1936), all from Hylesinopsis. New ranks are: Diapodina Strohmeyer, 1914, downgraded from tribe of Tesserocerinae to subtribe of Tesserocerini; Tesserocerina Strohmeyer, 1914, downgraded from tribe of Tesserocerinae to subtribe of Tesserocerini. New placements are: Coptonotini Chapuis, 1869 from tribe of Coptonotinae to tribe of Scolytinae; Mecopelmini Thompson, 1992, from tribe of Coptonotinae to tribe of Platypodinae; Schedlariini Wood & Bright, 1992, from tribe of Coptonotinae to tribe of Platypodinae; Spathicranuloides Schedl, 1972, from Platypodinae s.l. to Tesserocerina; Toxophthorus Wood, 1962 from Scolytinae incertae sedis to Dryocoetini. Confirmed placements are: Onychiini Chapuis, 1869 to tribe of Cossoninae (including single genus Onychius Chapuis, 1869); Sciatrophus Sampson, 1914 in Cossoninae incertae sedis; Cryphalites Cockerell, 1917 in Zopheridae Colydiinae. Corrected spellings are: Micracidini LeConte, 1876 for Micracini; Phrixosomatini Wood, 1978 for Phrixosomini. Gender agreements are corrected for species of several genera.
22
ASTAFUROVA, YULIA V., MAXIM YU PROSHCHALYKIN, and DMITRY A. SIDOROV. "The type specimens of bees (Hymenoptera: Apoidea) deposited in the Zoological Institute of the Russian Academy of Sciences, St. Petersburg. Contribution VI. Family Andrenidae, genus Andrena Fabricius, 1775, taxa described by V. Popov." Zootaxa 5301, no. 4 (June 13, 2023): 401–26. http://dx.doi.org/10.11646/zootaxa.5301.4.1.
Повний текст джерелаАнотація:
The type specimens for names of bee taxa in the genus Andrena Fabricius, 1775, described by V.B. Popov and which are deposited in the Zoological Institute, Russian Academy of Sciences (St. Petersburg) are reviewed. Primary types of 19 taxa are illustrated and detailed information is provided. New synonymies are established for Andrena chengtehensis Yasumatsu, 1935 (= A. nova Popov, 1940, syn. nov.) and A. skorikovi Popov, 1940 (=A. firuzaensis Popov, 1940, syn. nov.; =A. firuzaensis popovella Gusenleitner & Schwarz, 2002, syn. nov.; = Andrena iranella Popov, 1940, syn. nov.). Based on study of the the lectotype, we consider Andrena discophora transhissarica Popov, 1958, stat. rev., at the subspecific level, and not as a distinct species, as opposed to Shebl & Tadauchi (2011). Lectotypes are here designated for the following twelve nominal taxa: Andrena alashanica Popov, 1949, A. discophora transhissarica Popov, 1958, A. eoa Popov, 1949, A. fedtschenkoi djumensis Popov, 1947, A. firuzaensis Popov, 1940, A. iranella Popov, 1940, A. lebedevi Popov, 1940, A. nanshanica Popov, 1940, A. nova Popov, 1940, A. shakuensis Popov, 1949, A. subconsobrina Popov, 1949, and A. tadzhica Popov, 1949.
23
Fischer, Gad, and Robert G. Gilbert. "Ian Gordon Ross 1926 - 2006." Historical Records of Australian Science 20, no. 1 (2009): 91. http://dx.doi.org/10.1071/hr09003.
Повний текст джерелаАнотація:
Ian Gordon Ross (1926?2006) was educated at the University of Sydney (BSc 1943?1946, MSc 1947?1949) and University College London (PhD 1949?1952), did postdoctoral research at Florida State University (1953?1954), and was a staff member at the University of Sydney, 1954?1967. In 1968, he moved to the Australian National University (ANU) as Professor of Chemistry, where he also became Dean of Science (1973), Deputy Vice-Chancellor (1977) and Pro-Vice-Chancellor (Special Projects) (1989?1990). He was instrumental in setting up Anutech, the commercial arm of the University. He was a driving force behind the establishment of undergraduate and postgraduate engineering at the ANU. His research centred on electronic spectroscopy of pi systems.
24
Huzjan, Vladimir. "O pokopanim vojnicima na varaždinskom groblju između dva svjetska rata." Istorija 20. veka 38, no. 2/2020 (August 1, 2020): 61–84. http://dx.doi.org/10.29362/ist20veka.2020.2.huz.61-84.
Повний текст джерелаАнотація:
U radu autor piše o pokopanim vojnicima srpske nacionalnosti na varaždinskom groblju između Prvog i Drugog svjetskog rata. Od ukupnog broja pokopanih vojnika srpske nacionalnosti gotovo svi su bili vojnici Kraljevine SHS/Jugoslavije. Podaci su preuzeti iz knjiga Grobni očevidnik (1919.-1939.) i Grobni očevidnik (1940.-1949.) koje čuva gradska komunalna tvrtka Parkovi d. d. Za svakog pojedinog vojnika poznat je identitet, a popis se nalazi u prilogu.
25
Kučić, Juraj. "Prof. Dr. Zdravko Kučić (1910. – 1961.), organizator bolničke službe u poslijeratnoj Rijeci." Acta medico-historica Adriatica 16, no. 2 (2018): 319–30. http://dx.doi.org/10.31952/amha.16.2.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Dr Zdravko Kučić was born in Bakar on 11 April 1910. In1928 he finished the Gymnasium in Sušak and graduated from the School of Medicine, University of Belgrade in1934. After completing the internship in Zagreb, he worked at the General Public Hospital “King Alexander I” in Sušak as a secondary doctor of medicine and later as an assistant at the Internal Department. In 1940 dr Kučić became the specialist of Internal medicine. Until August 1943 he worked at Sušak and Rijeka Department of Internal Medicine. Upon the unconditional surrender of fascist Italy in September 1943 dr Kučić joined the partisans in the National Liberation War (1941–1945) performing the most important duties at military sanitation departments. After demobilization from the Yugoslav Army in January 1946, he was appointed Head of Internal and Infectious Diseases Department in General Hospital “Sušak” and in 1948 the Head of Department of Internal Medicine in General Hospital “Rijeka”. In 1949 he was awarded the title “Primarius” of the Internal Medicine Department and the Director of the General Hospital “Rijeka”. Dr Kučić was a prominent figure on the political and social scene. Among many of his duties in the bodies of public authorities, he was also the head of the Healthcare and Social Welfare Committee in the City Council of Rijeka. For many years he was the main organizer of the post-war public hospital health in the City and County of Rijeka. Dr Kučić was particularly responsible for the founding of the Faculty of Medicine in Rijeka in 1955. In 1958 he was elected as an assistant professor and in 1959 as an associate professor at the Department of Internal Medicine of the Faculty of Medicine, University of Rijeka. He died in Rijeka on 21 October 1961.
26
عبدالواحد عبدالنبي, احمد. "موقف صحيفة اليقظة من الاصلاحات العامة في بغداد 1946-1952". Al-Adab Journal 1, № 120 (18 грудня 2018): 475–508. http://dx.doi.org/10.31973/aj.v1i120.299.
Повний текст джерелаАнотація:
لقد تناول بحثنا الموسوم بــ (موقف صحيفة اليقظة من الاصلاحات العامة في بغداد 1946-1952) جملة ﻣن اﻟوﻗﺎﺋﻊ واﻟﺣوادث اﻟﺗﺎرﯾﺧﯾﺔ ذات البعد الاجتماعي والسياسي والاقتصادي والاصلاحات العامة اﻟﺗﻲ مرت على مدينة بغداد في مرحلة العهد الملكي خصوصاً المواقف الواضحة لصحيفة اليقظة البغدادية والتي تناولت على صدر صفحاتها الاولى الواقع السياسي والأحوال العامة في بغداد للفترة موضوعة البحث 1946-1952. لقد جاءت الدراسة لتشمل مدخلا ومقدمة عن صحيفة اليقظة منذ التأسيس ثم انطلقت بمباحث رئيسية ، المبحث الأول كان عنوانه (موقف صحيفة اليقظة من الاصلاحات العامة في بغداد1946-1948) مع عناوين فرعية تدرس مواقف صحيفة اليقظة تاريخيا بشي من التفصيل وكما يلي (موقف صحيفة اليقظة من الحريات العامة ، موقف صحيفة اليقظة من الانتخابات النيابية لعام 1947، موقف صحيفة اليقظة من وثبة كانون الثاني والانتخابات النيابية لعام 1948). اما المبحث الثاني فجاء مكملاً من الناحية التاريخية للفترة 1949-1952 بعنوان (موقف صحيفة اليقظة من الاصلاحات العامة في بغداد 1949-1952) مع عناوين متفرعة من المبحث الثاني تناولت (موقف صحيفة اليقظة من هيمنة السلطة التنفيذية على باقي السلطات، موقف صحيفة اليقظة من الانتخابات واصلاح القضاء، موقف صحيفة اليقظة من الإصلاح الاقتصادي والاجتماعي 1949-1952، الموقف من الاصلاحات الاجتماعية والاقتصادية في بغداد، الموقف من انتفاضة تشرين الثاني عام 1952) . وقد اعتمدت الدراسة ﻋﻠﻰ ﻣﺟﻣوﻋﺔ مهمة ﻣن اﻟﻣﺻﺎدر واﻟﻛﺗب اﻟوﺛﺎﺋﻘﯾﺔ اﻟﻌرﺑﯾﺔ واﻟﻣﺗرﺟﻣﺔ اﻟﻰ ﺟﺎﻧب ﻋددا ﻣن اﻟرﺳﺎﺋل واﻻطﺎرﯾﺢ اﻟﺟﺎﻣﻌﯾﺔ ﻓﺿﻼ ﻋن اعداد كثيرة لصحيفة اليقظة جرى اﻻﺳﺗﻔﺎدة ﻛﻼ ﻣﻧﮭﺎ ﺿﻣن اﻟﻔﺗرة اﻟﺗﺎرﯾﺧﯾﺔ ﻣوﺿوع اﻟﺑﺣث .
27
Beldiman, Corneliu. "Arhimandritul Gherasim Iscu – mărturisitor și mucenic creștin ortodox în închisorile regimului comunist. Evocare la 110 ani de la naștere (1912-2022)/Archimandrite Gherasim Iscu – Orthodox Christian confessor and martyr in the prisons of the communist regime. Evocation on the 110th Birth Anniversary (1912-2022)." ANGVSTIA 26, no. 1 (December 30, 2022): 95–107. http://dx.doi.org/10.36935/angvstia_v26_2.
Повний текст джерелаАнотація:
Grigore Iscu was born on 21st of January 1912 in Poduri village, Bacău County. In 1924, he was chosen for the Orthodox faith as novice at Bogdana Monastery (Bacău County). During 1925-1942 he attended theological courses at high school and university. He was accepted as a monk at Tismana Monastery in 1932. He was ordained as hierodeacon and hieromonk. He became an abbot at Arnota Monastery (1937-1939) and was a librarian and an accountant at Cernica Monastery (1939-1941). During 1943-1945 he was a missionary priest of the Romanian Orthodox Church in Transnistria Region, protosyngellos and exarch of the monasteries from Oltenia Eparchy and an abbot of Tismana Monastery (1945-1948). He was a priest with an exceptional academic background and a very good administrator, with moral integrity and Christian awareness, he was much appreciated by the believers. He supported the National Anti-Communist Resistance Movement from Oltenia which was led by Ioan Carlaonț and Radu Ciuceanu. They intended to organise a logistic point of the Movement at Tismana Monastery, being in contact with several members of Craiova Resistance group. Gherasim Iscu was arrested by Securitate members at 26th of September 1948 and he started his martyrdom. He was subject of repeated hard violence during inquiry, then he was tried by Craiova Military Court and sentenced to ten years of hard prison for his activity within National Anti-Communist Resistance Movement from Oltenia (14th of June 1949). He was kept in detention at Craiova, Aiud prisons and The Danube-Black Sea Canal (Poarta Albă/White Gate) work camp where he was subjected an re-education regime based on extreme violence and torture. In these inhuman conditions he became very ill, being transferred to Târgu-Ocna prison hospital. He resisted to extermination regime and to investigations which also implied tortures, preaching the Christian-Orthodox faith and encouraging his suffering brothers. In 1951, on Christmas Night, after he confessed and offered the Holy Communion to a prisoner who had previously been his persecutor at Poarta Albă work camp, the protosyngellos Gherasim Iscu has gone to Heaven. In 2021, he was proposed to be sanctified by The Romanian Orthodox Church.
28
MIYAZAKI, SILVIO YOSHIRO MIZUGUCHI. "Reforma monetária e fiscal para o combate à inflação no Japão pós-Segunda Guerra Mundial (1945-1951)." Brazilian Journal of Political Economy 12, no. 4 (October 1992): 557–73. http://dx.doi.org/10.1590/0101-31571992-0693.
Повний текст джерелаАнотація:
RESUMO Este artigo analisa o processo inflacionário japonês ocorrido no período após a Segunda Guerra Mundial, entre 1945-1950, suas causas e as políticas de estabilização, reformas monetárias e fiscais. Inicialmente, analisa as fábricas que aumentaram o nível de preços. As medidas adotadas para reverter esse processo foram divididas em dois subperíodos: fase 1 (entre 1946-1948) e fase 2 (entre 1949-1951). Essas políticas e reformas econômicas resultaram em uma estabilização econômica.
29
Пашко, Оксана. "«…Я НЕ ТРАЧУ НАДІЇ ПОТРАПИТИ ЯКОСЬ ДО КИЄВА»: АВТОБІОГРАФІЇ ІЄРЕМІЇ АЙЗЕНШТОКА (1931, 1946, 1949, 1975)". Сіверянський літопис, № 1 (2 квітня 2024): 154–70. http://dx.doi.org/10.58407/litopis.240116.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано п’ять україномовних автобіографій українського літературознавця Ієремії Айзенштока (1931, 1946, 1949, 1975) та неопубліковані листи вченого до українських колег 1920–1970-х рр. Цей матеріал дозволяє досягти головної мети, а саме реконструювати маловідомі, а то й зовсім не відомі сторінки життя вченого. Йдеться про співпрацю з біографічним словником ВУАН, який робився під керівництвом Михайла Могилянського кін. 1920 – поч. 1930-х рр., трагічні події «самокритики» серед науковців 1930-х рр., а також спробу дослідника повернутися в Україну 1946–1947 рр. та захистити докторську дисертацію, боротьбу з «буржуазними націоналіста-ми та космополітами» (1946–1949). Методологія. У статті авторка спирається на культурно-історичний підхід до вивчення літератури. Наукова новизна полягає у введені до наукового обігу невідомої раніше автобіографії І. Айзенштока, аналізі великого комплексу листування вченого з українськими радянськими літературознавцями. Зроблена в статті реконструкція історико-культурного контексту написання україномовних автобіографій І. Айзенштока дозволяє виявити важливі події наукового життя вченого та зробити висновки про те, що деякі епізоди своєї наукової кар’єри він свідомо замовчував. Насамперед йдеться про процеси «самокритики» 1930-х рр., «чистки» наукових установ та знищення літературознавчих шкіл в Україні, репресії кінця 1940-х рр. Приклад І. Айзенштока демонструє, як в 1940-х рр., у період «боротьби з буржуазним націоналізмом та космополітизмом», вивчення компаративістики замінювалося виконанням партійних директив.
30
Fodor, István. "Méri István és középkori régészeti falukutatásunk születése." Communicationes Archaeologicae Hungariae 2013 (January 17, 2013): 197–222. http://dx.doi.org/10.54640/cah.2013.197.
Повний текст джерелаАнотація:
Méri István szegény parasztcsaládból származott, nagy nehézségek árán végezte el a középiskolát, majd 1932-ben a Nemzeti Múzeumba került, ahol restaurátor lett, nyaranként őskori ásatásokon dolgozott. 1942-1944-ben Kolozsváron az Erdélyi Tudományos Intézet munkatársa lett, itt végezte első középkori ásatásait (Kidé, Kolozsvár-Fő tér). Egyetemi tanulmányait Budapesten és Kolozsváron végezte. 1945 után a Néptudományi Intézet, majd 1949-től a Nemzeti Múzeum munkatársa. 1948-49-ben Túrkeve-Móricon tár fel későközépkori falutelepülést, majd 1950-51-ben Tiszalök-Rázompusztán hazánkban elsőként tárja fe l egy> Árpád-kori falu jelentős részét. Ezzel az ásatással és dolgozataival ő teremti meg hazánkban az Árpád-kori falukutatás elméleti és gyakorlati alapjait. Az ötvenes években az ELTE-n oktatja a hallgatókat, megteremti a falukutató régészeti iskolát. Az Orosháza-kardoskúti ásatása (1955-57) feldolgozásában kijelöli falufeltárásaink helyét a nemzetközi kutatásban. Felismerései máig nem évültek el, falukutatóink élvonala az ő nyomdokain halad.
31
Mederos Martín, Alfredo. "La trayectoria científica de Augusto Fernández de Avilés y Álvarez-Ossorio, director interino del Museo Arqueológico Nacional." Lucentum, no. 37 (December 8, 2018): 305. http://dx.doi.org/10.14198/lvcentvm2018.37.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Augusto Fernández de Avilés fue nombrado Director del Museo Arqueológico de Murcia en 1931 y Profesor Ayudante de la universidad entre 1931-36. En Murcia comenzó a colaborar con Mergelina como codirector de la excavación de la necrópolis ibérica del Cabecico del Tesoro entre 1935-36. Sobre este tema intentó elaborar una tesis doctoral, pero Mergelina prefirió que la tesis fuese para su ayudante, Nieto Gallo, al que cedió la dirección de campo de las excavaciones. En 1941 consiguió el traslado al Museo Arqueológico Nacional, colaborando en las excavaciones de Taracena en Vizcaya y la Rioja (1942-1946). Al mismo tiempo, estrechó su relación con García y Bellido, su nuevo director de tesis doctoral, que lo incorporó como Profesor Ayudante de Arqueología (1942-45, 1948-49), Secretario de la revista Archivo Español de Arqueología (1946-58), Jefe de Sección del Instituto Rodrigo Caro (1952-58), además de participar en las excavaciones de Iuliobriga (Santander) (1953-58) y Herrera del Pisuerga (Palencia) (1960-61). Su tesis doctoral sobre la escultura ibérica del Cerro de los Santos (Albacete) (1949) no le sirvió para conseguir la cátedra de Arqueología en Salamanca en 1949, donde no tuvo el apoyo de Taracena, pero le impulsó a excavar el Cerro de los Santos entre 1962-63. Al dimitir Navascués como director del Museo Arqueológico Nacional en 1966, fue nombrado director interino en abril de 1967, y se presentó al concurso convocado en julio. Contó con el apoyo de Nieto Gallo y Navascués, compitiendo con Almagro Basch, pero el cese de Nieto Gallo, y el nombramiento de Pérez Embid como nuevo Director General de Bellas Artes, en mayo de 1968, facilitó el nombramiento de Almagro Basch, aunque poco antes Fernández de Avilés había fallecido de una leucemia, con 60 años.
32
(Oleksii) Bozhko, Hieromonk Mitrophan. "Archpriest Serhii Afonskyi (1889–1963)." Kyiv Historical Studies 12, no. 1 (2021): 134–41. http://dx.doi.org/10.28925/2524-0757.2021.115.
Повний текст джерелаАнотація:
The article examines the life of Kyiv Archpriest Serhii Afonskyi based on the integrated use of archival and published materials, including memories of his family members and contemporaries. It reveals Serhii Afonskyi’s family connections with well-known representatives of the Kyiv clergy and gives the main milestones of his formation and service as a priest. The study pays special attention to his academic activity at the Kyiv Theological Seminary during 1947–1960s. As a rector (December 23, 1946 — December 30, 1949), Archpriest Serhii Afonskyi solved all economicadministrative and educational-methodological issues, and recruited students for the seminary. Twice during his rectorship, he had to remake unsuitable premises for the seminary’s auditoriums and dormitories: first time in the monastic cells of St Michael’s Golden-Domed Monastery in 1946–1947 and the second time in the stylobate of St Andrew’s Church in 1949. As chief of the library (December 1949 — December 20, 1952), he worked to increase its collection and to get it registered with government agencies. However, during all the years the Kyiv Theological Seminary existed in the Soviet Union, teaching was the most important task of Archpriest Serhii Afonskyi. In different years he taught catechism, dogmatic theology, and the Holy Scripture of the Old and New Testaments. As a pastor and pedagogue, he spiritually and intellectually shaped the personalities of future priests in the difficult conditions of a totalitarian atheistic regime. Alongside the performing academic duties, Serhii Afonskyi carried out no less important ministry: he served as the first priest in Kyiv Protection convent since 1948.
33
KOZLOV, MIKHAIL V. "A replacement name for Nemophora divina Diakonoff, 1951 (Lepidoptera: Adelidae), a secondary junior homonym of Nemophora divina (Caradja, 1939)." Zootaxa 5231, no. 2 (January 27, 2023): 195–96. http://dx.doi.org/10.11646/zootaxa.5231.2.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Caradja (1939) described a fairy moth (Lepidoptera: Adelidae) species, Nemotois divina, from Ho Shan, Shanxi province of China. The genus Nemotois Hübner [1825] is a junior subjective synonym of the genus Nemophora Hoffmannsegg, 1798 (Fletcher 1929; Janse 1945; Jacobs 1949; Diakonoff 1951; Powell 1969; Nielsen 1980), and the combination Nemophora divina (Caradja, 1939) was first proposed by Kozlov (1997). This action made Nemophora divina Diakonoff, 1951, described from Indonesia, a secondary junior homonym of Nemophora divina (Caradja, 1939). No synonyms are known for this junior homonym; therefore, a new replacement name is proposed according to ICZN (1999: Art. 60.3). This name is based on the same holotype as the replaced name (ICZN 1999: Art. 72.7).
34
Cook, Peter S. "The Early History of the New Zealand Association of Psychotherapists and the Related Movement for Primary Prevention in Mental Health: Some Recollections." Australian & New Zealand Journal of Psychiatry 30, no. 3 (June 1996): 405–9. http://dx.doi.org/10.3109/00048679609065006.
Повний текст джерелаАнотація:
Following his return to New Zealand from London in 1940, Dr C. M. Bevan-Brown gave lectures leading to the formation of the Mental Health Club. In 1946 this became the Christchurch Psychological Society. The New Zealand Association of Psychotherapists was formed at a conference in 1947 and held annual conferences for many years. In 1948 and 1949 training courses for doctors and medical students were conducted. To combat widespread ignorance, a series of pamphlets on various aspects of emotional health was published, and in 1950 a book on psychotherapy and primary prevention. These inspired the formation of Parents' Centres from 1951, which, as branches increased, led to the New Zealand Federation of Parents' Centres. They later gained official medical recognition and played an historic role in transforming some aspects of New Zealand culture and guiding institutions towards greater sensitivity to the emotional and mental health aspects of pregnancy, childbirth and early parent-child relationships. The influence of this movement continues.
35
Susilo, Agus, and Sarkowi Sarkowi. "Sejarah Perjuangan Mempertahankan Kemerdekaan Indonesia di Lubuklinggau Tahun 1947-1949." Diakronika 21, no. 2 (December 31, 2021): 169–85. http://dx.doi.org/10.24036/diakronika/vol21-iss2/198.
Повний текст джерелаАнотація:
Tujuan dari penelitian ini adalah untuk mengetahui tentang Sejarah Perjuangan Indonesia: Kajian Historis Subkoss di Lubuklinggau Tahun 1947-1949. Metode penelitian ini adalah metode penelitian Sejarah. Dalam metode penelitian Sejarah ini peneliti menggunakan beberapa langkah seperti Heuristik, Verifikasi Sumber (Kritik Intern dan Ekstern), Interpretasi, dan Historiogfari Sejarah. Sumber-sumber penelitian yang didapatkan melalui studi pustaka di Museum Subkoss Garuda Sriwijaya berupa arsip-arsip Sejarah dan di Perpustakaan STKIP PGRI Lubuklinggau. Hasil dari penelitian ini, yaitu a) Perjuangan Indonesia Dalam Mempertahankan Kemerdekaan Tahun 1947-1949, yaitu setelah berusaha memerdekakan diri pasca Jepang menyerah kepada Sekutu, bangsa Indonesia berusaha untuk menjadi negara merdeka pada tanggal 17 Agustus 1945. Namun langkah tersebut dicampuri dengan kedatangan Belanda yang berkeinginan berkuasa kembali di Indonesia. Sehingga terjadi perang kemerdekaan antara tahun 1947-1949. Peran Subkoss di Lubuklinggau Tahun 1947-1949 Sebagai Basis Pertahanan Indonesia di Sumatera Selatan, yaitu setelah sabotase pasukan Belanda terhadap pejuang kemerdekaan di Palembang maka pecahlah perang 5 hari 5 malam. Oleh akibat peperangan tersebut pasukan Indonesia di Palembang berusaha menyusun kekuatan dibeberapa daerah termasuk di Lubuklinggau. Di Lubuklinggau tahun 1947-1949 dijadikan pusat Subkoss Garuda Sriwijaya Sumatera Selatan dalam menghalau serangan Belanda yang berusaha mengejar pasukan TNI dan laskar. Perjuangan Indonesia akhirnya berhasil dengan diakuinya kemerdekaan Indonesia tahun 1949 secara de facto dan de jure oleh Belanda dan dunia. Kesimpulannya adalah perjuangan Indonesia di Sumatera Selatan dalam mempertahankan kemerdekaan Indonesia berkobar dimana-mana. Belanda berusaha menguasai Sumatera Selatan secara keseluruhan dan membasmi para pejuang. Perjuangan Indonesia berhasil dengan kekalahan Belanda dan penandatanganan kemerdekaan Indonesia secara de facto dan de jure.
36
Zarria Ibarra, Zandor Emerson. "Plataformas modernizadoras en el periodo de José Luis Bustamante y Rivero (1945-1948): revistas y proyectos intelectuales en una Lima democrática." Tesis (Lima) 12, no. 15 (July 1, 2019): 117–40. http://dx.doi.org/10.15381/tesis.v12i15.18824.
Повний текст джерелаАнотація:
La investigación busca reseñar algunas de las más importantes plataformas modernizadoras que, mediante sus propios mecanismos de producción cultural, buscaron renovar el imaginario cívico, literario y artístico de la ciudad de Lima, correspondientes al periodo democrático de José Luis Bustamante y Rivero (1945-1948). En primer lugar, desarrollamos algunas ideas sobre el contexto cultural de Lima en la época mencionada, además de ubicar las coordenadas ideológicas en que se ubican algunos intelectuales relevantes. En segundo lugar, planteamos una definición del concepto ‘plataforma modernizadora’. Finalmente, nos proponemos explicar los objetivos y el desarrollo de las siguientes plataformas modernizadoras o proyectos intelectuales de la época: la revista Las Moradas (1947-1949), la agrupación Espacio, la Peña Pancho Fierro (1936-1967), y las revistas El Correo de Ultramar (1947) y Mar del Sur (1948-1953).
37
Medina, Rodrigo Nicolás. "Jefaturas Políticas Departamentales y los orígenes del peronismo en el interior del interior. Santiago del Estero (1943-1949)." Antigua Matanza 6, no. 2 (December 20, 2022): 6–48. http://dx.doi.org/10.54789/am.v6i2.2.
Повний текст джерелаАнотація:
En el presente artículo, nos proponemos realizar un recorrido por las Jefaturas Políticas Departamentales durante los orígenes y consolidación del peronismo en el interior de la provincia de Santiago del Estero, período 1943-1949. En este trabajo, se busca abordar el problema de los niveles locales a través del análisis de dichas instituciones. En un primer acercamiento, intentamos exponer la participación de estas en la estructura presupuestaria de la provincia, para luego avanzar en el análisis de su desempeño en los actos eleccionarios de 1946, 1948 y 1949, prestando especial atención a los reportes de la prensa local en el marco de las distintas campañas electorales. Desde allí, exploraremos el comportamiento de diversos agentes: dirigentes, funcionarios, interventores federales, así como también las tensiones, negociaciones y disputas facciosas por el control y la designación de los Jefes Políticos Departamentales en un proceso de creciente centralización que caracterizó al primer peronismo.
38
Галів, Микола, Олександра Свйонтик та Мирослав Ющишин. "СТУДЕНТИ ПЕДАГОГІЧНОГО ТА УЧИТЕЛЬСЬКОГО ІНСТИТУТІВ У ЛЬВОВІ (1944‒1953 рр.): ЧИСЕЛЬНІСТЬ, УМОВИ НАВЧАННЯ І ПОБУТУ". Problems of humanities. History, № 10/52 (4 липня 2022): 145–63. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.10/52.257899.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета дослідження ‒ з՚ясувати чисельність та матеріальні умови життя і навчання студентів Львівського державного педагогічного інституту та Львівського державного учительського інституту у 1944‒1953 рр. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, системності, авторської об՚єктивності, а також на використання загальнонаукових методів (індукції та дедукції, аналізу і синтезу) та спеціально-історичних методів (історико-системний, історико-генетичний, історико-типологічний). Наукова новизна полягає у тому, що вперше здійснено аналіз матеріальних умов навчання і побуту студентів педагогічного та учительського інститутів Львова у перше повоєнне десятиліття (1944‒1953). Висновки. У результаті дослідження встановлено, що контингенти студентів ЛДПІ і ЛДУІ впродовж досліджуваного періоду поступово зростали. У 1944 р. прийнято 220 осіб, а на навчання зʼявилася лише 181 особа. Студенти перших курсів не були достатньо підготовлені, але на кінець навчального року 12 студентів ЛДПІ були повними відмінниками. Кількість студентів у ЛДПІ на 1946–1947 н. р. сягнула 443 особи. Дисципліна студентів була невисокою: багато з них відкладали виконання завдань і підготовку до екзаменів на кінець семестру, відвідуваність занять не перевищувала 90 %. Щороку певну кількість студентів заарештовували органи держбезпеки за «український націоналізм». План набору студентів на 1950–1951 н. р. був виконаний повністю із великим конкурсом на історичному та біологічному факультетах. За цей навчальний рік 132 студенти вступили до комсомолу, з них 118 – уродженці Західної України. Навчальний корпус ЛДПІ та ЛДУІ мав 138 кімнат. Початково у ньому містився навіть гуртожиток. У звʼязку зі збільшенням контингенту студентів, будівля вже на 1948–1949 н. р. виявилася замалою. У ній не було лекційних аудиторій, де можна було б помістити понад 50 осіб. Бібліотеку інституту після війни комплектували заново: на 1947 р. вона налічувала близько 40 тис. томів, на 1951 р. – 71,5 тис. Їдальня інституту утримувалася трестом їдалень та ресторанів. Стан гуртожитків був критичним. На 1950 р. проблема гуртожитку посилилася. На 700 студентів, які потребували житла, студентський гуртожиток міг забезпечити його тільки 265 особам. При інституті до 1949 р. діяло підсобне господарство (52 га землі), а згодом ботанічний сад площею 3 га.
39
FACHIN, DIEGO AGUILAR, MARCELA MARIA PARADA ZICHINELLI, and BOLÍVAR RAFAEL GARCETE BARRETT. "An illustrated checklist of Stratiomyidae (Diptera: Brachycera) from Paraguay, with three new synonyms and 22 new records of species for the country." Zootaxa 5190, no. 1 (September 27, 2022): 1–55. http://dx.doi.org/10.11646/zootaxa.5190.1.1.
Повний текст джерелаАнотація:
The Stratiomyidae (Diptera) of Paraguay is cataloged and illustrated, and information is given on distributions, name-bearing types, synonyms, and pertinent literature. Previously to this study, the fauna of soldier flies in the country comprised 18 genera and 29 species, which has been raised up to 35 genera and 63 species, of which only nine are assigned to morphospecies level. The list of species is based on the examination of the original descriptions of all nominal species, all other references known to us containing taxonomic and distributional information, and new material examined from various collections. Images of 45 species are herein provided, which include type specimen images of seven valid species, of which three are exclusively found in the country. One subfamily is newly reported from Paraguay: Chrysochlorininae. Fourteen genera are newly reported from Paraguay: Acanthinomyia Hunter, 1900; Archistratiomys Enderlein, 1913; Auloceromyia Lindner, 1969; Chrysochlorina James, 1939; Gowdeyana Curran, 1928; Hoplitimyia James, 1934; Leucoptilum James, 1943; Neoberis Lindner, 1949; Myxosargus Brauer, 1882; Nothomyia Loew, 1869; Panacris Gerstaecker, 1857; Promeranisa Walker, 1854; Psellidotus Rondani, 1863; and Raphiocera Macquart, 1834. Twenty-two species are newly reported from Paraguay: Acanthinomyia elongata (Wiedemann, 1824); Archistratiomys rufipalpis (Wiedemann, 1830); Auloceromyia pedunculata Pimentel & Pujol-Luz, 2000; Chordonota inermis (Wiedemann, 1830); Chrysochlorina albipes James, 1939; Chrysochlorina incompleta (Curran, 1929); Gowdeyana vitrisetosus (Lindner, 1935); Hermetia flavipes Wiedemann, 1830; Hermetia pulchra Wiedemann, 1830; Hermetia teevani Curran, 1934; Leucoptilum plaumanni James, 1943; Merosargus cingulatus Schiner, 1868; Merosargus coxalis Lindner, 1949; Merosargus golbachi James in James & McFadden, 1971; Merosargus nebulifer James in James & McFadden, 1971; Merosargus obscurus (Wiedemann, 1830); Merosargus stigmaticus (Lindner, 1949); Neoberis brasiliana Lindner, 1949; Panacris nigribasis Lindner, 1949; Promeranisa nasuta (Macquart, 1850); Raphiocera armata (Wiedemann, 1830); and Sargus thoracicus Macquart, 1834. Four species are removed from the Paraguayan fauna: Cyphomyia albitarsis (Fabricius, 1805), Euryneura pygmaea (Bellardi, 1862), and Nemotelus niger Bigot, 1879 have no specimens known from Paraguay, so the inclusion of Paraguay in their distribution is a typing error; and Nemotelus eburneopictus James (1974) has its type locality corrected to Argentina. The examination of the material allows the proposition of three specific synonyms: Cyphomyia imitans Curran, 1925 syn. nov. of C. gracilicornis Gerstaecker, 1857, Panacris breviseta Lindner, 1964 syn. nov. of P. nigribasis Lindner, 1949, and Dicranophora brevifurca James, 1943 syn. nov. of Dicamptocrana jorgenseni Frey, 1934 (this species is newly recorded to Brazil, state of São Paulo), after removing D. brevifurca out of synonymy with Dicranophora bispinosa (Wiedemann, 1830). Additionally, a female lectotype is designated for Rhingiopsis enderleini Lindner, 1928.
40
Musofa, Ahmad Abas, Uswatun Hasanah, and Rony Wirachman. "Indera Tjaja: Kiprah dan Perjuangannya dalam Mempertahankan Kemerdekaan Indonesia tahun 1945-1949." Tsaqofah dan Tarikh: Jurnal Kebudayaan dan Sejarah Islam 8, no. 2 (January 9, 2024): 117. http://dx.doi.org/10.29300/ttjksi.v8i2.12288.
Повний текст джерелаАнотація:
Tulisan ini bertujuan untuk melacak jejak-jejak perjuangan Indera Tjaja dalam mempertahankan kemerdekaan Indonesia tahun 1945-1949. Metode yang digunakan adalah metode penelitian sejarah melalui empat tahapan yaitu heuristik, kritik, interpretasi dan historiografi. Hasil dari penelitian ini mengungkapkan bahwa kiprah Indera Tjaja dimulai sebagai residen pertama Bengkulu pada tahun 1945–1946. Selanjutnya Indera Tjaja diperbantukan pada gubernur Sumatera di Pematang Siantar dalam jabatan wakil gubernur Sumatera. Jatuhnya Pematang Siantar pada agresi militer Belanda I tahun 1947 Indera Tjaja mengungsi ke Medan, langsung membentuk organisasi yang bernama front national untuk menghadapi penjajahan Belanda waktu itu. Dalam perundingan Renville Indera Tjaja sebagai anggota delegasi Indonesia. Pada agresi militer Belanda II masa Pemerintahan Darurat Republik Indonesia dipercaya menjadi Menteri Perhubungan dan Kemakmuran serta bersama-sama pasukan TKR/TNI bergerilya dalam mempertahankan kemerdekaan.
41
BORGES, ZULEICA M., and MARCIA S. COURI. "Revision of Toxomerus Macquart, 1855 (Diptera: Syrphidae) from Brazil with synonymic notes, identification key to the species and description of three new species." Zootaxa 2179, no. 1 (August 6, 2009): 1–72. http://dx.doi.org/10.11646/zootaxa.2179.1.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Toxomerus Macquart (Diptera: Syrphidae) species from Brazil are revised, including the examination of most of the types. Thirty six species are confirmed. Twenty seven are synonymized: T. dispar (Fabricius, 1794) [=T. vicinus (Macquart, 1846), T. tridentatus (Rondani, 1868) T. annulifer (Bigot, 1884), T. ruficaudatus (Bigot 1884), & T. triangulatus (Hull, 1942)], T. duplicatus (Wiedemann, 1830) [=T. vatius (Walker, 1852), T. gemini (Hull, 1941), T. arcturus (Hull, 1943), T. bipunctatus (Hull, 1943)], Syrphus basalis Walker, 1837 [=T. portius (Walker, 1852), T. rhea (Hull, 1949), T. harlequinus (Hull, 1951)], T. pictus (Macquart, 1842) [=T. jaguarinus (Bigot, 1884), T. maculatus (Bigot, 1884)], T. pulchellus (Macquart, 1846) [=T. punctatus Sack, 1921], T. virgulatus (Schiner, 1868) [=T. confusus (Schiner, 1868)], T. laenas (Walker, 1852) [=T. barbulus (Walker, 1852), T. nitidiventris (Curran, 1930), T. vitreus (Hull, 1941)], T. norma (Curran, 1930) [=T. mulio (Hull, 1941)], T. productus (Curran, 1930) [=T. triradiatus (Hull, 1942), T. camilla (Hull, 1951), T. cyrillus (Hull, 1951), T. vanessa (Hull, 1951)], T. watsoni (Curran, 1930) [=T. lanei (Hull, 1942)], T. steatogaster (Hull, 1941) [=T. steatornis (Hull, 1943)], T. idalius (Hull, 1951) [=T. eurydice (Hull, 1951)]. Two new combinations are presented: Mesogramma apegiensis Harbach, 1974 (=Toxomerus apegiensis) and Syphus basalis Walker, 1837 (= Toxomerus basalis); six new records for Brazil are included: T. difficilis (Curran, 1930), T. idalius (Hull, 1951), T. productus (Curran, 1930), T. purus (Curran, 1930), T. sylvaticus (Hull, 1943) and T. undecimpunctatus (Enderlein, 1938). Three new species are described: Toxomerus mosaicus, Toxomerus papaveroi and Toxomerus paraduplicatus.
42
Andi, Andi, Rudy Gunawan, Humar Sidik, Abdulhadi Abdulhadi, Sigit Sudibyo, Ika Putri Sulistyana, and Khofifatunnisa Khofifatunnisa. "Stasiun Jatinegara Era Revolusi Kemerdekaan Indonesia 1945-1949." Fajar Historia: Jurnal Ilmu Sejarah dan Pendidikan 5, no. 1 (June 30, 2021): 29–44. http://dx.doi.org/10.29408/fhs.v5i1.3389.
Повний текст джерелаАнотація:
Jatinegara, in this case Jatinegara Station, is one of the locations that has historical traces of a series of events defending the independence of the Republic of Indonesia from the threat of the Dutch Kingdom assisted by the Allies, represented by the British) in the era of the Indonesian independence revolution in 1945-1949. The purpose of this research is to raise the events surrounding the revolution for Indonesian independence at Jatinegara Station in 1945-1949. The method used in this research is the historical research method. The stages in historical research begin with heuristics, criticism, interpretation, and historiography or historical writing. The results showed that Jatinegara Station was involved in a number of events and state duties which were quite important for the continuity of the newly independent Republic of Indonesia. The incident, namely, the takeover of the power of the Railways/Railway Department in Jakarta (September 3, 1945), and the extraordinary Railway Events of the Indonesian President's Entourage Soekarno to Yogyakarta (January 3, 1946). Jatinegara dalam hal ini Stasiun Jatinegara adalah salah satu lokasi yang memiliki jejak sejarah serangkaian peristiwa mempertahankan kemerdekaan Republik Indonesia dari ancaman Kerajaan Belanda dibantu oleh pihak Sekutu, diwakili oleh Inggris) era revolusi kemerdekaan Indonesia tahun 1945-1949. Tujuan Penelitian ini adalah untuk mengangkat peristiwa-peristiwa seputar revolusi kemerdekaan Indonesia di Stasiun Jatinegara tahun 1945-1949. Metode yang digunakan dalam penelitian ini adalah metode penelitian sejarah. Tahapan dalam penelitian historis diawali dengan heuristik, kritik, interpretasi, dan historiografi atau penulisan sejarah. Hasil penelitian menunjukan bahwa Stasiun Jatinegara terlibat dalam sejumlah peristiwa maupun tugas kenegaraan yang cukup penting bagi kelangsungan Republik Indonesia yang baru saja merdeka. Peristiwa tersebut yaitu, pengambilalihan kekuasaan Perkeretaapian/Djawatan Kereta Api di Jakarta (3 September 1945), dan peristiwa Kereta Api Luar Biasa rombongan Presiden RI Soekarno ke Yogyakarta (3 Januari 1946)
43
Pavlov, N. S., A. Yu Romanchikov, and A. A. Kuzin. "Kliment Alexandrovich Zvonarev, an outstanding soviet mining engineer, surveyor and cartographer." Geodesy and Cartography 993, no. 3 (April 20, 2023): 55–62. http://dx.doi.org/10.22389/0016-7126-2023-993-3-55-62.
Повний текст джерелаАнотація:
The article is devoted to the famous scientist-surveyor, mining engineer and cartographer, a captain of the geodetic detachment, Kliment Aleksandrovich Zvonarev (1902–1986). K. A. Zvonarev went from a student of the Leningrad Mining Institute (graduated in 1928) to Doctor of Technology (1953) and professor (1954). From 1929 to 1957 he taught at the Leningrad Mining Institute (since 1935 – associate professor, since 1954 – professor), in the period of 1957–1978 he headed the Department of Cartography in Leningrad State University. Participant of the Great Patriotic War of 1941–1945. He served in the engineering units of the Leningrad, Volkhov and Karelian fronts as the topographic department head’s assistant, military engineer and engineer-captain of the geodetic service. He was awarded the Order of the Red Star (1942), Badge of Honor (1948), medals For the Defense of Leningrad (1943), For the Victory over Germany (1946), For Labor Valor (1950), In Memory of the 250th Anniversary of Leningrad (1957), 20 years of Victory in the Great Patriotic War (1966). The authors provide information on working, the main scientific achievements and recollections by Kliment Alexandrovich about his participation in battles.
44
Andreev, Alexander Alekceevich, and Anton Petrovich Ostroushko. "PETROVSKY Boris Vasilievich – academician of RAS and RAMS, the Minister of health of the USSR, Director of all-Union scientific center of surgery, AMS USSR (to the 110 anniversary from the birthday)." Vestnik of Experimental and Clinical Surgery 11, no. 2 (June 30, 2018): 150. http://dx.doi.org/10.18499/2070-478x-2018-11-2-150.
Повний текст джерелаАнотація:
Petrovsky Boris Vasilievich (1908-2004) - Doctor of Medicine, Professor, Honored Scientist of the RSFSR (1957), Academician of the Russian Academy of Sciences (1966) and RAMS (1957), Minister of Health of the USSR (1965-1980), Director of the All-Union Scientific Center for Surgery Academy of Medical Sciences of the USSR, Hero of Socialist Labor (1968), laureate of Lenin (1960) and State Prizes of the USSR (1971).He was born in 1908 in the city of Essentuki. In the years 1916-1924.He studied at the second stage school in Kislovodsk. After graduating from the Medical Faculty of Moscow State University. M.V. Lomonosov worked as a surgeon in the district hospital, the head of the health center of the plant in Podolsk (1931), the junior doctor of the tank brigade and infirmary in Naro-Fominsk (1932), an intern, an assistant, a senior research fellow at the Moscow Oncology Institute and a clinic general surgery at Moscow State University (since 1938). In 1937 he defended his thesis. In 1938, Mr .. B.V. Petrovsky was given the title of senior research fellow (assistant professor). Boris Vasilievich was the deputy head of the field hospital, the leading surgeon of the Karelian Front (1939-1940), a senior researcher at the Moscow Oncological Institute (1940-1941), assistant professor of general surgery at the 2 nd Moscow Medical Institute. N.I. Pirogov (1941). From the first days of WWII BV. Petrovsky is the leading surgeon of hospitals in the Western, Bryansk and the 2 nd Baltic fronts. In the years 1944-1945. B.V. Petrovsky works as a senior lecturer in the Department of Faculty Surgery of the Military Medical Academy. CM. Kirov in Leningrad. In 1945-1948 years. - Deputy Director for Scientific Research Institute of Clinical and Experimental Surgery of the USSR Academy of Medical Sciences. In 1946 he was the first in the USSR to perform successful operations for esophageal cancer with its one-horn intrathoracic plasty. In 1947, Mr .. B.V. Petrovsky defended his doctoral dissertation. In the years 1948-1949. - Professor of the Department of General Surgery 2nd Moscow Medical Institute. N.I. Pirogov. In 1949-1951 years. B.V. Petrovsky - Director of the Department of Hospital Surgery, Head of the 3rd Surgical Clinic of the University of Budapest. In the years 1951-1956. - Head of the Department of Faculty Surgery of the 2 nd Moscow Medical Institute. N.I. Pirogov. In 1953 he was elected a corresponding member of the Academy of Medical Sciences of the USSR. In the years 1953-1965. - Chief Surgeon of the 4th Main Directorate of the Ministry of Health of the USSR. Since 1955, B.V. Petrovsky - deputy chairman, since 1965 - chairman of the All-Union Scientific Society of Surgeons. Since 1956 - Head of the Department of Hospital Surgery and Director of the State Hospital Surgical Clinic of the Medical Faculty of the 1 st Moscow Medical Institute. THEM. Sechenov. In 1957, Mr .. B.V. Petrovsky was elected a full member of the Academy of Medical Sciences of the USSR and he was awarded the honorary title of Honored Worker of Science of the RSFSR and Azerbaijan SSR. In 1960 he was awarded the Lenin Prize for the development and implementation of new operations on the heart and large vessels. 1963 - Organizer and Director (1963-1988), since 1989 - Honorary Director of the All-Union Scientific Center of Surgery of the USSR Academy of Medical Sciences All-Union Scientific Center of Surgery of the USSR Academy of Medical Sciences. In 1964, Mr .. B.V. Petrovsky performed the first successful operation for prosthetics of the mitral valve of the heart with a mechanical (seamless) fixation. In 1965, for the first time in the USSR, he successfully performed kidney transplantation to man. In the years 1965-1980. - Minister of Health of the USSR. In 1966 he was elected a full member of the USSR Academy of Sciences. In 1968, B.V. Petrovsky - privedovo-but the title of Hero of Socialist Labor (1968). In 1971 he was awarded the State Prize of the USSR for the development and introduction into clinical practice of kidney transplantation. In 1979 he was chairman of the Scientific Surgical Council under the Presidium of the Academy of Medical Sciences of the USSR. B.V. Petrovsky was a delegate to the XXII, XXIII, XXIV and XXV Congresses of the CPSU (1961, 1966, 1971, 1976), Deputy of the Supreme Soviet of the USSR (1962-1984), candidate member of the Central Committee of the CPSU (1966, 1971, 1976). He died on May 4, 2004, at the 96th year of his life. Buried at the Novodevichy Cemetery in Moscow.B.V. Petrovsky - honorary member of 14 foreign scientific medical societies, honorary doctor of 8 universities. He was awarded 16 orders and 8 medals, including the Orders of the Red Star (1942), Lenin (1961, 1965, 1968, 1978), the Second World War (1943, 1985), the October Revolution (1971), Friendship of Peoples 1993), "For Services to the Fatherland" II degree (1998), St. Andrew the Apostle (2003). Laureate of the Lenin (1960) and State Prizes of the USSR (1971), the International Leonard Bernard Prize (1975), the im. NI Pirogova RAMS (1998), the N.N. Burdenko of the Academy of Medical Sciences of the USSR (1953) and A.N. Bakuleva (2003). B.V. Petrovsky owns more than 500 scientific works, including 40 monographs. He created one of the largest scientific surgical schools (more than 150 doctors of sciences, of which more than 70 are the heads of clinics and large hospitals).
45
Savitskaya, T. A., T. V. Makarova, and V. A. Trifonov. "Epidemiological characteristics of diphtheria morbidity in the Republic of Tatarstan in 1994." Kazan medical journal 77, no. 3 (June 15, 1996): 227–28. http://dx.doi.org/10.17816/kazmj104461.
Повний текст джерелаАнотація:
Before the introduction of planned vaccination against diphtheria in Tatarstan, the number of diphtheria cases per 100 thousand people was 25.3 in 1920-1929 - 25.3, 1930-1939 - 66.5, 1940-1949 - 75.4, 1950-1959 - 67,2. Planned vaccination, which began in 1955-1956, contributed to a decrease in the number of cases. Over the following decades, the average incidence rate per 100,000 population steadily decreased and was in 1960-1969 - 5.2, 1970-1979 - 0,07. However, in 1982-1985 there was a slight increase in the number of diphtheria cases, so the average morbidity rate for 1980-1989 slightly increased (0.09 per 100 thousand population).
46
Кулеша, Надія. "УКРАЇНСЬКИЙ РЕДАКТОР І ЖУРНАЛІСТ АНДРІЙ ЛУЦІВ (АНТІН ДРАГАН): БЕРЛІНСЬКИЙ ПЕРІОД (1938–1943 рр.)". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 1, № 49 (16 листопада 2023): 183–88. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2023.1.(49).183-188.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено редакторську і публіцистичну діяльність Андрія Луціва (Антіна Драгана) під час його перебування у Берліні (1938–1943 рр.). Розглянуто сучасні публікації, в яких вивчається життєвий і творчий шлях А. Луціва. Проаналізовано мемуарні матеріали для висвітлення низки фактів діяльності А. Луціва у Німеччині і з’ясування його причетності до редагування низки періодичних видань. Розглянуто і охарактеризовано пресу, в якій він працював як журналіст і редактор, зокрема доступні до огляду збірки бюлетенів Українського пресового бюро у Берліні (1938– 1939 рр.) та пресової агенції Европейська інформаційна служба (згодом – Українська інформаційна служба) (1941 р.). Висвітлено умови, в яких доводилося працювати українським пресовим агенціям у Третьому Райху. Здійснено контент-аналіз часописів «Голос» (Берлін, 1939–1945), «Українець» (Берлін, 1942–1944) та «Хлібороб» (Берлін, 1943–1944) на предмет виявлення в них публікацій авторства А. Луціва у 1941–1943 рр.; проаналізовано й охарактеризовано ці публікації. Висвітлено структуру, змістове наповнення і проблемно-тематичні аспекти редагованих А. Луцівим часописів для примусових робітників, підкреслено їхню орієнтацію на специфіку реципієнта пресового контенту. З’ясовано оригінальні підходи А. Луціва для налагодження двостороннього зв’язку з читацькою аудиторією, зацікавлення читачів до творчої співпраці з редакціями періодичних видань. Встановлено значення аналізованих періодиків для полегшення українським промисловим і сільськогосподарським робітникам перебування на чужій території. Підкреслено потужну виховну, просвітницьку, культурницьку місію часописів, редагованих А. Луцівим, їхній вагомий внесок у формування національної самосвідомості читацької аудиторії, ціннісних орієнтацій та ідеалів, розвиток державницького світогляду. Визначено місце і роль українських періодичних видань, які редагував А. Луців, у системі української преси в Німеччині періоду Другої світової війни. Акцентовано важливе значення репортажів і публіцистичних творів А. Луціва у розкритті злочинів сталінського режиму проти українського народу, зокрема Вінницької трагедії 1943 р.
47
Alves, Iracélli da Cruz. "Feminismo, comunismo e expectativa democrática no Brasil: disputas em torno da construção de uma Frente Única de Mulheres (1945-1949)." Anos 90 29 (November 25, 2022): 1–19. http://dx.doi.org/10.22456/1983-201x.109808.
Повний текст джерелаАнотація:
Neste artigo analiso o processo de institucionalização do movimento feminista de orientação comunista no Brasil entre 1945 e 1949, momento de caminhos bifurcados entre democracia e autoritarismo. Em 1945, o final da Segunda Guerra Mundial favoreceu o aparecimento e a rearticulação de diversos grupos feministas nem sempre ideologicamente convergentes. No processo, o Instituto Feminino de Serviço Construtivo (IFSC), fundado em 1946, se destacou pela capacidade organizativa e de articulação nacional e internacional. Aqui, a finalidade é investigar as disputas e tensões que envolveram a construção de uma frente nacional feminista que desaguou, em 1949, na criação da Federação de Mulheres do Brasil (FMB).
48
Wiśniewska-Grabarczyk, Anna. "Archiwalia „pionierskiego” okresu powojennej cenzury. Literatura w poufnych biuletynach urzędu cenzury (1945–1951)." Sztuka Edycji 20, no. 2 (December 20, 2021): 51–62. http://dx.doi.org/10.12775/se.2021.0019.
Повний текст джерелаАнотація:
W artykule omówiono zagadnienia literackie i kulturalne zamieszczane na łamach poufnych biuletynów urzędu cenzury zdeponowanych w przechowywanej w Archiwum Państwowym w Poznaniu teczce o tytule Biuletyny Instrukcyjno-Szkoleniowe 1945–1951. Jak się wydaje, zbiór nie został dotąd opracowany. W teczce znajduje się dziewięć numerów biuletynów z „pionierskiego” okresu powojennej cenzury: zbiór otwierają dwa biuletyny z 1945 roku – z maja i czerwca, dwa z 1948 roku i dwa z 1949 roku oraz po jednym numerze z 1950 i 1951 roku, poza tym jeden biuletyn niedatowany, jednak sporządzony z pewnością po listopadzie 1946 roku, a przed 30 października 1948 roku. Redakcja periodyku zamieszczała różnego rodzaju materiały na temat działalności Urzędu Kontroli, artykuły, recenzje cenzorskie, sprawozdania oraz wskazówki i wytyczne mające przyjść z pomocą pracownikom oceniającym różne typy piśmiennictwa. Mimo że pismo szukało nadal swojej formuły, od początku realizowało szkoleniowo-instruktażowe zadania, kładąc nacisk na wykształcenie wzorowego pracownika „Mysiej” i delegatur terenowych.
49
BABICH, I. L., and J. SCHNELLE. "JAMAL BEY ALBOGACHIEV: PUBLIC AND POLITICAL LIFE IN EMIGRATION." Kavkazologiya, no. 4 (2021): 154–70. http://dx.doi.org/10.31143/2542-212x-2021-4-154-170.
Повний текст джерелаАнотація:
The aim of this article is study social and political activities by ingush Jamal Albogachiev (1894–1949). This is the first study of this person. This article is based on the archives from France and Germany. Albogachiev was educated in Europe, knew European languages, and became a member of the Foreign Delegation of the Mountain Republic (Versailles, 1919). He married a German woman from Berlin. In 1921–1928 he and his family lived in Germany. In France (1929–1942) Albogaciev lived alone. He collaborated with many public figures: Ali Mardan Topchibashi, brothers Vassan-Girey and Mohammed-Girey Dzhabagiyev. At the same time he worked as a dancer in russian cabarets in Paris. In 1942–1945 Jamal was in Germany, where he became a member of the North Caucasian National Committee. After returning to France, the police investigated the reasons for his stay in Germany. As a result, Jamal was forced to leave for Morocco in 1948, where he died next year. The study of the life of Jamal Albogachiev, his socio-political views and activities showed that his fate was dramatic. Having received an excellent European education and knowledge of European languages, having got to Europe, he could not realize his intellectual potential, couldn’t make a career in Europe. He had the views of the creation of an independent state in the North Caucasus. However, he didn’t become an active member of the most famous and largest emigre movements of the North Caucasus. Despite the fact that he was part of the political North Caucasian elite, he was most often used in secondary or third roles.
50
ECKELBARGER, KEVIN J. "Obituary Nathan Wendell Riser (1920–2006)." Zoosymposia 2, no. 1 (August 31, 2009): 21–23. http://dx.doi.org/10.11646/zoosymposia.2.1.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Professor Nathan Wendell Riser died at his home in Swampscott, Massachusetts on Wednesday July 26, 2006 at the age of 86. He was known to his colleagues as “Pete” and to his graduate students as “Doc.” He was born in Salt Lake City, Utah, in 1920 where he completed secondary school in 1937. After attending the University of Utah for three years he transferred to the University of Illinois, Champagne, where he earned his B.S. degree in zoology in 1941. He enlisted in the military in 1942 and served as a Navy Corpsman in the Navy Medical Corp where he saw action in the Pacific Theater of WWII. He was discharged in 1945 and entered graduate school at Stanford University where he conducted research at the Hopkins Marine Station in Pacific Grove, California. He earned an M.S. degree in 1948 and a Ph.D. in 1949 on the biology of tetraphyllidean cestodes associated with sharks and rays (“The morphology and systematic position of some little known Tetraphyllideans”) under the direction of Prof. Tage Skogsberg.