Добірка наукової літератури з теми "035 Філологія. Українська мова і література"

У статті здійснено дослідження імплементації інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у процес навчання німецької мови (для спеціальності 035 «Філологія» за освітньою програмою «Мова і література (німецька). Переклад») у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Запропоновано основні напрями імплементації ІКТ у процес навчання німецької мови. .Встановлено, що до найбільш ефективних і результативних інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні професійних компетенцій майбутніх фахівців належить використанню в освітньому процесі: електронних курсів навчальних дисциплін на платформі Moodle; електронних матеріалів у репозитарії ВНУ імені Лесі Українки; хмарних технологій; мобільних освітніх застосунків, зокрема застосування BYOD-підходу в освітньому процесі за різними сценаріями; прикладних ІКТ та «розумних» об’єктів; подкастів, соціальних медіа і месенджерів. Ґрунтовний аналіз цифрових освітніх ресурсів, особливостей їх дидактичного потенціалу засвідчує необхідність їх застосування в освітньому процесі вищої освіти, а саме в змішаному та дистанційному навчанні. Виокремлено труднощі мобільного навчання, які виникали під час практичних занять і організації самостійної роботи. У статті простежено роль викладача, який з транслятора змісту навчання перетворюється на організатора комунікацій та експерта, функції якого полягають у грамотній стратегічній постановці завдань, організації процесу їх вирішення й експертизі отриманих студентами рішень.На основі застосування інструментів ІКТ на лекційних і практичних заняттях з вивчення німецької мови запропоновано функційну класифікацію Веб2.0-інструментарію: тренувальну, комунікаційно-кооперативну, пошуково-інформаційну, презентаційну, гейміфікаційну та експериментальну функції. Встановлено, що використання Веб2.0-інструментів в освітньому процесі підвищує якість оволодіння трансферабельними вміннями завдяки стимулам активізації пізнавальної діяльності під час одночасного розширення рецептивних можливостей студентів.

У статті проаналізовано різні підходи до визначення поняття «науково-навчальний текст» у науковій літературі, сформульовано дефініцію термінологічного сполучення «науково-навчальний мовознавчий текст» під кутом зору лінгводидактики вищої школи, обґрунтовано необхідність формування у магістрів-філологів умінь здійснювати аналіз науково-навчального мовознавчого тексту за структурно-семантичними й комунікативно-прагматичними параметрами, розроблено схему аналізу, запропоновано систему текстових завдань аналітико-синтетичного типу для формування таких умінь у межах дисциплін лінгвістичного циклу ВЗО. Ключові слова: науково-навчальний текст, науково-навчальний мовознавчий текст, структурно-семантичні, комунікативно-прагматичні особливості тексту, аналіз тексту. Покликання Список використаної літератури Бацевич, Флорій. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: ВЦ «Академія», 2009. Габідулліна, Алла. Навчально-педагогічний дискурс: категоріальна структура та жанрова своєрідність (на прикладі шкільного предмета «російська мова»). Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.02. Київ, 2010. Златів, Леся. «Робота з науково-навчальним текстом під час засвоєння студентами-філологами дисципліни «Текстознавство»». Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки, № 2, ч. 1, 2011. с. 103–9. Онуфрієнко, Галина. Науковий стиль української мови: навчальний посібник з алґоритмічними приписами. 2-ге вид. Київ: Центр учбової літератури, 2009. Плющ, Марія. Граматика української мови. У 2 ч. Київ: Вища школа, 2005. Пономарів, Олександр. Стилістика сучасної української мови. Київ: Либідь, 1992. Стандарт вищої освіти магістра філології (проект). URL: https://mon.gov.ua/ storage/app/.../035-filologiya-magistr22.05.2017.docх (27.03.2019). Хомутова, Тамара. «Научный текст: единицы интегральной модели». Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия: Лингвистика, вып. 10, № 1 (177), 2010, с. 60–6. Чемпоєш, Валентина. Навчальний мовознавчий текст: семантико-синтаксичний та прагматичний аспекти. Дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2017. Шабуніна, Вікторія. Засоби діалогічної організації науково-навчальних текстів технічної галузі в сучасній українській мові. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ, 2010.

У статті висвітлено фразеотвірні можливості релігійних фразеологізмів української мови (і тих, що не потребують декодування, і тих, які функціонують в узагальнено-образних значеннях). Ступінь відтворюваності мотивувальних ознак внутрішніх форм фразеологізмів із узагальнено-образним значенням висока. Аналітичним релігійним термінам, крилатим бібліїзмам, народним прислівʼям і приказкам, формулам мовного етикету і божби, власне фразеологізмам ‒ усім фразеологічним одиницям, що містять релігійний компонент і видозмінені за формою чи за семантикою, притаманні підвищена експресія, образність, стилістична маркованість та оцінність. Ключові слова: релігійна лексика, релігійна фразеологічна одиниця, трансформація / усічення / нарощення / компонентна заміна фразеологізму. Покликання Список використаних джерел Великий тлумачний словник сучасної української мови, за ред. В. Т. Бусла. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. Жайворонок, Віталій. Знаки української етнокультури: словник‑довідник. Київ: Довіра, 2006. Коваль, Алла. Спочатку було Слово: крилаті вислови біблійного походження в українській мові. Київ: Либідь, 2001. Словник української мови, за ред. В. В. Жайворонка. Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2012. Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980. Словник української мови, за ред. В. М Русанівського. В 20 т. Київ: Наукова думка, 2010‒2018. Пуряєва, Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. Львів: Видавничий відділ «Свічадо» Монастиря Монахів Студитського Уставу, 2001. Українські приказки, прислів’я і таке інше, укл. М. Номис. Київ: Либідь, 1993. Фразеологічний словник української мови, укл. В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін. У 2 кн. 2-ге вид. Київ: Наукова думка, 1999. Список використаної літератури Арутюнова, Нина. Метафора и дискурс. Москва: Прогресс, 1990. Бабич, Надія. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки. Чернівці: Букрек, 2009. Богдан, Світлана. «Біблеїзми в системі епістолярного автопортретування Лесі Українки». Волинь філологічна: текст і контекст, вип. 17, 2014, с. 15‒36. Васильченко, В’ячеслав. «Відображення українськими обрядовими фразеологізмами статусної зміни зовнішності людини». Українська мова, № 1, 2010, с. 67–81. Денисюк, Василь. «Варіантність фразеологічних одиниць (на матеріалі східнослов’янської середньовічної історіографії)». Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету: Філологічні студії, вип. 16, 2017, с. 87‒95. Івченко, Анатолій. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків, 1996. Колоїз, Жанна. «Біблійна алюзія як засіб вираження авторської інтенції в романі В. Шкляра «Залишенець. Чорний Ворон»». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 659, 2013, с. 3‒9. Куза, Анжела. Українська релігійна фразеологія: особливості функціонування в сучасному мовному просторі. Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2016. Кузь, Г. «Вплив християнського світогляду на компонентний склад та функції вигукових фразеологізмів». Біблія і культура, вип. 1, 2000, с. 233–7. Мацьків, Петро. Концептосфера Бог в українському мовному просторі. Київ ‒ Дрогобич: Коло, 2007. Мойсієнко, Анатолій. «Aктуалізація фразеологічних одиниць у художньому тексті». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 115‒21. Мокиенко, Валерий. Славянская фразеология. Москва: Высшая школа, 1989. Німчук, Василь. «Християнство й українська мова». Українська мова, № 1, 2001. с. 11‒30. Огієнко, Іван. Українське монашество. Київ: Наша культура, 2002. Осінчук, Юрій. Історія української богослужбово-обрядової лексики. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009. Піддубна, Наталія. Формування номенклатури назв релігійних споруд в українській мові: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2000. Потебня, Олександр. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. Харьков: Госиздат Украины, 1930. Селіванова, Олена. Нариси з української фразеології (психолінгвістичний та етнокультурний аспекти). Київ ‒ Черкаси: Брама, 2004. Скаб, Марія, Скаб, Мар’ян. «Біблійні фразеологізми як об’єкт мовної гри в сучасній українській літературі». Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации, т. 25 (64), № 2 (1), 2012, с. 232–7. Скаб, Марія. «Фразеологізми з релігійним компонентом в українських словниках». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 107–14. Скрипник, Лариса. Фразеологія української мови. Київ: Наукова думка, 1973. Слонов В. «Біблія на уроках української мови». Урок української, № 2, 2002, с. 37–42. Сулима, Віра. Біблія і українська література. Київ: Освіта, 1998. Телия, Вероника. Типы языковых значений. Связанное значение слова в языке. Москва: Наука, 1981. Ткач, Л., Шепетюк, І. «Євангелійні мотиви в українській народній фразеології та в дискурсі української мемуаристики початку ХХ ст. (за щоденниками С. Єфремова)». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Слов’янська філологія, вип. 87, 2000, с. 109–127. Ужченко, Віктор, Ужченко, Дмитро. Фразеологія сучасної української мови. Київ: Знання, 2007. Царьова, Ірина. «Обрядофраземи північноукраїнських і східнослобожанських говірок». Волинь-Житомирщина, № 22(II), 2010, с. 289‒95. Ципердюк, Оксана. «Біблійні алюзії в поетичних текстах Василя Герасим’юка». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 772, 2016, с. 110‒5.

Мовне питання в Україні завжди набувало гостроти разом з питанням утвердження її суверенітету. Події 2014 року спонукали український політикум і суспільство переглянути ставлення до української мови як символу Української держави та українського народу, а також до статусу інших мов в Україні, результатом чого ухвалення у 2019 році Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної», яким врегульовано застосування державної мови в судочинстві, нормативно-правових актах, діловодстві та документообігу, актуальним є дослідження функціонування української мови в юридичній сфері України, зокрема Хмельниччини.

У роботі проаналізовано художні засоби у творах Сергія Жадана. Встановлено, що автор використовує оригінальні порівняння, розлогі метафоричні конструкції, ліричні замальовки, метафори. Присутня характерна мова С. Жадана, якій притаманний специфічний ритм, із риторичними зворотами, перепитуваннями, повторами. Неодмінна риса мови С. Жадана – також лексична простота, насиченість розмовними виразами.

Творчість В. Стефаника неодноразово ставала об’єктом пильної уваги з боку вчених, однак у зв’зку з появою низки сучасних студій, присвячених впливу філософії екзистенціоналізму актуальним є дослідження творчості В. Стефаника з урахуванням цієї світоглядної парадигми. Твори письменника, передусім новели, виразно означені впливом ідей філософії екзистенціоналізму. У новелістиці В. Стефаник створює низку картин, у яких розкривається людська екзистенція через відтворення трагічної атмосфери. У своєму розумінні трагічного він постає наслідувачем к’єркегорівської моделі світосприйняття: його естетика спрямована на розкриття глибинних порухів людської душі, нерідко гіперболізованих проявів підсвідомості, надламаної психіки, надмірної душевної чутливості. Центральним об’єктом рефлексій у новелах письменника постає людина, її буття у світі, її почуття, переживання, ставлення до навколишнього середовища, прийняття або неприйняття тих чи інших форм ііснування.

Об’єктом дослідження є лексика твору «Книжка» І.Вишенського, перекладеного 1986 року В. Шевчуком. Предмет наукової студії – семантико-стилістичні особливості лексики як засобу полеміки у творчості І. Вишенського. Мета дослідження: виконати цілісний аналіз лексики Іонна Вишенського як представника полемічного дискурсу у другій половині XVI – на початку XVII ст. Досягнення поставленої мети передбачає виконання конкретних завдань: аналіз сутності понять «полеміка» та «полемічний дискурс»; з’ясування екстра- та інтралінгвальних чинників формування ідіостилю митця;виконання асоціативного грона стосовно такої яскравої особистості, як І. Вишенський; вивчення поглядів І. Франка та інших дослідників на його творчість;розроблення класифікації лексичних засобів виразності полеміста; визначення ролі мовотворчості Івана з Вишні у формуванні української літературної мови.

Відповідно до мети дослідження було поставлено ряд завдань, зокрема: розглянути фантастичну літературу як жанр; систематизувати теоретичні та літературознавчі погляди науковців на класифікацію цього виду письменства; виявити різновиди сучасної фантастичної літератури, описати їх специфіку та ознаки; з’ясувати місце та роль творчості Дари Корній в сучасномулітературному процесі; описати особливості індивідуальної авторської манери Дари Корній;охарактеризувати романи Дари Корній «Зірка для тебе», «Тому, що ти є», «Крила кольору хмар» за жанровими ознаками та проблемно-тематичними параметрами.

У дипломній роботі представлено теоретичні засади вивчення специфіки малих епічних жанрів у світовому та вітчизняному літературознавстві. З’ясовано, що обидва жанри впродовж тривалого періоду свого розвитку та становлення зазнавали певних трансформацій, особливо це стосується сучасного періоду. У дослідженні міститься детальний аналіз творчості сучасних українських прозаїків Людмили Тарнашинської, Ярослава Мельника та Наталії Поліщук на жанровому і тематичному рівнях у контексті загальноукраїнського літературного процесу. Твори Л. Тарнашинської є гідними зразками реалістичної новели , де чітко прочитується феміністична традиція, Оповідання Я. Мельника характеризуються драматизмом, психологізмом, песимізмом, містичністю, активним використанням образів -символів тощо, дитячим творам Н. Поліщук притаманні реалістичність, іноді з елементами фантастики, дидактичність, відповідність читацькій аудиторії.

У дипломній роботі представлено теоретичні засади фемінізму як напряму в літературознавстві. З’ясовано його вплив на жіночу прозу, який виявляється у будові світобачення головних героїнь. Проаналізовано головних героїнь прози Галини Вдовиченко і визначено особливості їх формування і становлення як особистостей, а також поділено на рольові моделі: Берегиня, ділова жінка, жінка- воїн.

Мета дослідження – з’ясувати місце, роль та значення в українському літературному процесі малої прози загалом та жанру новели зокрема, окреслити її основні типологічні риси на прикладі творчості сучасних письменників.

Мета дослідження полягає у здійсненні цілісного й комплексного аналізу ойконімійної системи Дунаєвецького району Хмельницької області. Відповідно до мети роботи ставляться такі завдання: - простежити історію формування ойконімійної системи Дунаєвецького району та динаміку її ойконімікону протягом Х – ХХІ ст.; - дослідити походження власних ойконімів та особливості їх мотивації; - описати лексико-семантичну, мотиваційну та словотвірну структури ойконімного простору Дунаєвецького району загалом та окремо кожного зі століть; - визначити продуктивність мотиваційних, лексико-семантичних та словотвірних моделей досліджуваної території; - укласти словник ойконімів Дунаєвецького району.

У практикумі з «Української наукової мови» подано ряд практичних завдань для навчання аспірантів спеціальностей 01 Освіта (011 Науки про освіту), 03 Гуманітарні науки (035 Філологія), 05 Соціальні та поведінкові науки (053 Психологія; 054 Соціологія), 10 Природничі науки (104 Фізика та астрономія).

Навчальний посібник адресований магістрам спеціальностей 014 Середня освіта (Англійська мова і література), (Німецька мова і література), 035 Філологія. Германські мови та літератури (переклад), які налаштовані опанувати магістральні напрями світової літератури постколоніалізму та постмодернізму, презентовані в англомовному науковому дискурсі. Крім магістрів-філологів, навчальний посібник стане в нагоді викладачам університетів, аспірантам, учителям закладів середньої освіти, методистам, а також усім, хто цікавиться сучасним розвитком світової літературознавчої та наукової думки.