Статті в журналах: "Ішемічна патологія серця"

1

Melnyk, N. A., L. S. Babinets, O. E. Fedoriv та O. E. Kopach. "СУПУТНЯ ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ ЯК ФАКТОР ЗНИЖЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ". Вісник наукових досліджень, № 2 (29 червня 2019): 30–33. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10250.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність проблеми хронічного панкреатиту зростає через те, що у 15,5 % пацієнтів із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, в тому числі з панкреатитом, виникає ішемічна хвороба серця. Велике медико-соціальне значення як хронічного панкреатиту, так й ішемічної хвороби серця визначають їх значним внеском у патологію людей соціально активного віку, великими витратами на діагностику і лікування, зниженням якості життя. Мета дослідження – вивчити і порівняти якість життя пацієнтів із хронічним панкреатитом відносно хворих на хронічний панкреатит та супутню ішемічну хворобу серця. Матеріали і методи. Дослідження склали 52 пацієнтів із хронічним панкреатитом і супутньою ішемічною хворобою серця та 30 хворих з ізольованим хронічним панкреатитом. Якість життя усіх пацієнтів оцінювали за допомогою загального медичного опитувальника – the Medical Outcomes Study 36-Item (SF-36) і спеціалізованого гастроентерологічного опитувальника the Gastrointestinal Symptom Rating Scale (GSRS). Результати досліджень та їх обговорення. У ході дослідження було встановлено достовірно нижчу якість життя у пацієнтів із коморбідним перебігом хронічного панкреатиту та ішемічної хвороби серця як психологічним, так і фізичним компонентом здоров’я (відповідно до опитувальника SF-36) (р<0,05). Аналізуючи дані опитування хворих основної групи за допомогою спеціалізованого гастроентерологічного опитувальника GSRS, було встановлено, що провідне місце в клініці захворювання займають больовий, диспепсичний та діарейний синдроми (р<0,05). Висновки. Пацієнти із хронічним панкреатитом і супутньою ішемічною хворобою серця мали статистично значимо нижчий рівень якості життя за усіма шкалами як неспецифічного опитувальника SF-36, так і специфічного гастроентерологічного опитувальника GSRS щодо таких у групі хворих з ізольованим хронічним панкреатитом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Настенко, Є., В. Максименко, С. Поташев, В. Павлов, В. Бабенко, С. Рисін, О. Матвійчук та В. Лазоришинець. "ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ГРУПОВОГО УРАХУВАННЯ АРГУМЕНТІВ ДЛЯ ПОБУДОВИ АЛГОРИТМІВ ДІАГНОСТИКИ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ". Біомедична інженерія і технологія, № 5 (12 травня 2021): 1–9. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.5.227141.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблематика. Метод групового урахування аргументів є доволі недооціненим інструментом для отримання високоточних прогностичних моделей. Перший варіант штучної нейронної мережі (які користуються величезною популярністю в світі машинного навчання) був отриманий в 1965 році українським вченим Олексієм Івахненко, який як раз використовував метод групового урахування аргументів для навчання мережі. Відомо, що даний підхід має місце фактично в будь-якій проблематиці, і не виключенням є задача розпізнавання ішемічної хвороби серця по відеоданим спекл-трекінг ехокардіографії. Вирішення подібної задачі є актуальним, оскільки це надасть можливість аналізувати ехокардіограми навіть якщо вони не оснащені технологією спекл-трекінг. Мета. Методом групового урахування аргументів за даними спекл-трекінг ехокардіографії побудувати класифікаційні алгоритми діагностики порушень кінематики скорочень лівого шлуночка серця у хворих на ішемічну хворобу серця в умовах стану спокою, та при застосуванні ехострестесту із добутаміновою пробою. Методика реалізації. Національним інститутом серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова були надані відеодані, отримані за допомогою методу спекл-трекінг ехокардіографії, яким було обстежено 56 пацієнтів з підозрою на ішемічну хворобу серця. Серед них лише у 16 пацієнтів патологію виявлено не було. Ехокардіографія реєструвалась у B-режимі за трьома позиціями: довгої вісі, 4-камерної та 2-камерної позиціях. Усього для дослідження було використано 6245 кадрів відео потоку: 1871 – без порушень серцевої діяльності, та 4374 – при наявності патології під час обстеження. Результати дослідження. Методом групового урахування аргументів було одержано 12 моделей класифікації з урахуванням доз добутаміну (0, 10, 20 і 40 мкг), точність яких на екзаменаційній вибірці варіювалась від 81.7% до 97.4%. Також були отримані 3 моделі класифікації без урахування доз добутаміну, які на екзаменаційній вибірці показали точність в межах 75.2-82.2%. Висновки. Отримані високоточні моделі класифікації методом групового урахування аргументів. Дані моделі можна буде застосувати для аналізу ехокардіограм, отриманих у B-режимі на обладнанні, яке не оснащене технологією спекл-трекінг. Ключові слова: метод групового урахування аргументів; спекл трекінг ехокардіографія; ехострестест з добутаміном; ішемічна хвороба серця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Moroz, G. Z. "Раміприл у лікуванні хворих на стабільну ішемічну хворобу серця з коморбідною патологією: сучасний погляд на проблему". HYPERTENSION, № 6.32 (1 листопада 2013): 53–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.6.32.2013.86413.

Повний текст джерела

Анотація:

30 серпня 2013 року в Амстердамі на конгресі Європейського товариства кардіологів (ESC) були оприлюднені оновлені настанови ESC 2013 року з лікування стабільної ішемічної хвороби серця (ESC-2013). Одночасно вони були представлені в інтернет-виданні European Heart Journal (http://eurheartj.oxfordjournals.org/content/34/38/2949.full.pdf+html) [1]. Настанови ESC-2013 узагальнюють сучасні підходи щодо надання медичної допомоги хворим на стабільну ішемічну хворобу серця (СІХС), з урахуванням нових наукових результатів, отриманих після виходу попередньої версії в 2006 році [2]. Важливо зауважити, що в назві ESC-2013 використовується більш широкий термін «стабільна ішемічна хвороба серця» (stable coronary artery disease), тоді як у назві настанов 2006 року був термін «стабільна стенокардія (stable angina pectoris). Настанови ESC-2013 розглядають актуальні аспекти діагностики й лікування не тільки стабільної стенокардії напруження, а й вазоспастичної стенокардії та мікросудинної дисфункції. У настановах зазначено, що мікросудинна дисфункція та вазоспазм є набагато більш поширеними причинами стенокардії, ніж вважали раніше. Автори акцентують увагу на проблемах верифікації діагнозу з урахуванням клінічних проявів та конкретизують показання для проведення інструментальних досліджень, зокрема тестів із фізичним навантаженням, ехокардіографії з фармакологічними пробами, коронарографії, для того щоб уникнути невиправданих обстежень. Розглядаються можливості й обмеження магнітно-резонансної коронарної ангіографії, хоча ця методика все ще не стала офіційно рекомендованою для оцінки пацієнтів із СІХС. Увагу лікарів привертають до необхідності виваженого підходу для відбору пацієнтів для проведення реваскуляризації. Обґрунтовано тактику вибору методу реваскуляризації (аортокоронарне шунтування чи стентування), з урахуванням особливостей ураження коронарного русла та коморбідної патології, зокрема цукрового діабету.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Lilevska, A. A., V. K. Sierkova, L. O. Romanova та O. O. Savytska. "КЛІНІКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ КРИТЕРІЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (18 жовтня 2019): 69–75. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10483.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: вивчити клініко-функціональні особливості ішемічної хвороби серця при коморбідній кардіореспіраторній патології і виявити її найбільш інформативні діагностичні критерії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень. Матеріали і методи. Обстежено 153 пацієнти, у тому числі 44 зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), 53 з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) і 56 хворих із поєднанням ХОЗЛ та стабільної ІХС на базі Вінницької обласної клінічної лікарні імені М. І. Пирогова. Результати. На сьогодні ХОЗЛ в Україні характеризується високим рівнем захворюваності, смертності та інвалідності, що призводить до значних економічних затрат для суспільства, втрати працездатності населення і суттєвого зниження якості життя. У хворих на ХОЗЛ основною причиною смертності є серцево-судинні захворювання (ССЗ), тому набуває актуальності рання діагностика ішемічної хвороби серця, яку найчастіше спостерігають у хворих. У хворих на ХОЗЛ виявлено такі особливості перебігу ІХС: атипові прояви стенокардії, велика частота безбольової форми ішемії міокарда і порушень серцевого ритму за даними добового (холтерівського) моніторування електрокардіограми (ЕКГ), збільшення частоти і ступеня задишки, яке достовірно відрізняється від інших груп, ремоделювання лівих відділів серця, що асоціюється зі ступенем бронхіальної обструкції. Висновки. Приєднання ІХС до ХОЗЛ обтяжує перебіг і модифікує клінічну картину, ускладнюючи діагностику захворювань, що зумовлює необхідність проведення добового моніторування ЕКГ і ехокардіографічного обстеження у хворих на ХОЗЛ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Horodetskyy, O. T. "Активність трансаміназ у міокарді та сироватці крові при експериментальному пародонтиті та адреналіновому ушкодженні міокарда". Clinical Dentistry, № 1 (1 липня 2020): 71–77. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.1.11224.

Повний текст джерела

Анотація:

Результати багатьох досліджень показали зв’язок між хронічним пародонтитом та підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань. Запальні захворювання тканин пародонта є фактором ризику серцево-судинних патологій. Тому важливим є визначити особливість порушень активності трансаміназ в міокарді та периферичній крові за умов поєднаної патології – адреналінового ушкодження міокарда та експериментального пародонтиту. Мета роботи – з’ясувати значення показників активності аспартатамінотрансферази та аланінамінотрансферази в міокарді та сироватці крові при об’єднаній патології експериментального пародонтиту та адреналінового ушкодження міокарда для патогенезу їх розвитку. Матеріали і методи. Досліди проведено на 45-ти нелінійних білих щурах-самцях масою тіла 0,17–0,21 кг, яких поділили на п’ять груп (по 9 тварин у кожній). Перша – контрольна, друга, третя, четверта і п’ята – групи тварин з адреналіновим ушкодженням міокарда (АУМ) під час перебігу експериментального пародонтиту (ЕП) відповідно на 1-шу, 7-му, 10-ту і 17-ту доби експерименту. Під час експерименту забирали тканина міокарда та кров щурів й оцінювали активність ферментів – аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ). Результати досліджень та їх обговорення. У тварин з поєднаною патологією АУМ та експериментальним пародонтитом результати показали підвищення показників АЛТ та АСТ. Таким чином, дослідження активації ферментативної системи амінотрансфераз в динаміці формування кардіоміопатії та пародонтиту показало поступову стимуляцію ферментативних процесів. Висновоки. Результати спостережень показують, що при комбінованій патології проходить збільшення активності досліджуваних амінотрансфераз як в крові, так і міокарді, що має важливе значення в діагностиці, запобігання виникненню та розвитку, а також для лікування ішемічної хвороби серця та патології тканин пародонта.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Ploshschenko, Yu O. "Питання профілактики серцево-судинних ускладнень анестезіологічного забезпечення некардіальних оперативних втручань". EMERGENCY MEDICINE, № 6.53 (1 жовтня 2013): 183–87. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.53.2013.88732.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті надані сучасні алгоритми обстеження та передопераційного ведення пацієнтів із супутньою серцево-судинною патологією, а саме ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою, хронічною серцевою недостатністю. Відомо, що ризик ускладнень безпосередньо залежить від стану пацієнта до хірургічного втручання, а також від наявності супутніх захворювань та їх тяжкості. Крім цього, на прогноз впливають терміновість оперативного втручання, обсяг, складність, тривалість операції. Найбільш схильні до виникнення ускладнень пацієнти з явною або безсимптомною ішемічною хворобою серця, дисфункцією лівого шлуночка, клапанною патологією, життєзагрожуючими порушеннями ритму серця, а також пацієнти, які мають фактори ризику їх розвитку. Вибір оптимальної тактики ведення періопераційного періоду у пацієнтів дозволяє знизити частоту і тяжкість кардіальних ускладнень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Kuts, T. V., та G. Z. Moroz. "Поширеність коморбідної патології у військовослужбовців, хворих на ішемічну хворобу серця". Ukrainian Journal of Military Medicine 1, № 4 (4 січня 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2020.4(1)-029.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета – визначити поширеність коморбідної патології у військовослужбовців, хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), які проходили лікування в кардіологічному відділенні Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (НВМКЦ «ГВКГ»). Матеріали і методи. Проведено аналіз 100 історій хвороби випадкової вибірки пацієнтів кардіологічного відділення, які були госпіталізовані в НВМКЦ «ГВКГ» в 2020 році з діагнозом ІХС. Всі хворі були чоловічої статі, віком від 40 до 60 років. Для дослідження вікових особливостей поширеності коморбідної патології хворі на ІХС були розділені на дві групи: 40-50 років (1 група – 45 пацієнтів) та 51-60 років (ІІ група – 55 пацієнтів). Статистична обробка проводилась з використанням програми Microsoft Excel 2007 та стандартного статистичного пакета STATISTICA 6,0. Результати. Визначено значну поширеність коморбідних захворювань у хворих на ІХС: кількість супутніх захворювань була від 2 до 10. Артеріальна гіпертензія була виявлена у 100% хворих І та ІІ групи. Серед інших коморбідних серцево-судинних захворювань: цереброваскулярні захворювання були діагностовані у хворих І групи у 15,6±5,4% та у 10,9 ±4,2% ІІ групи (р > 0,05); атеросклеротичне ураження артерій нижніх кінцівок – у 51,1±7,5% та у 58,1±6,7%, відповідно (р > 0,05). Найбільш поширеними коморбідними захворюваннями системи органів травлення були: хронічний холецистит (у 26,7±6,6% хворих І групи та у 40,0±6,6% ІІ групи, р > 0,05), неалкогольна жирова хвороба печінки (у 22,2±6,2% та у 20±5,4%, відповідно, р > 0,05), хронічний гастродуоденіт (у 22,2±6,2% та у 18,1±5,2%, відповідно, р > 0,05). Ожиріння було визначено у 22,2±6,2% хворих в І групі, та у 25,5±5,9% в ІІ групі (р > 0,05); цукровий діабет ІІ типу – у 4,4±3,1% в І групі, та у 5,5±3,1% в ІІ групі (р > 0,05); подагра – у 8,9±4,2 % та у 3,6±2,5 %, відповідно; (р > 0,05), остеохондроз хребта – у 40±7,3 % та у 29,1±6,1%, відповідно (р > 0,05). Висновки. Результати проведеного дослідження засвідчили значне поширення коморбідної патології у хворих на ІХС, які проходили лікування в НВМКЦ «ГВКГ», що має важливе значення для прогнозу та призначення лікування. Найбільш поширеними були артеріальна гіпертензія (100%), атеросклеротичне ураження артерій нижніх кінцівок (51,1±7,5% в 1 групі та у 58,1±6,7% в ІІ групі, р > 0,05); остеохондроз хребта (40±7,3 % та 29,1±6,1 %, відповідно, р > 0,05) та хронічний холецистит (26,7±6,6 % та 40,0±6,6%, р > 0,05). Не визначено статистично достовірних відмінностей щодо поширення коморбідної патології у хворих на ІХС у віковій групі 40-50 років та 51-60 років.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Ivanova, L. M., O. V. Piliieva, K. K. Nalapko, T. V. Sysoikina, M. V. Vysochin та O. A. Kholina. "Клініко-патогенетичні особливості ішемічної хвороби серця залежно від інфікованості Helicobacter рylori". ACTUAL INFECTOLOGY, № 1.06 (16 квітня 2015): 67–70. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.06.2015.78517.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі узагальнені результати комплексного обстеження 120 хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки у поєднанні з ішемічною хворобою серця. У хворих на поєднану патологію встановлені спільні патогенетичні механізми, у тому числі астеноневротичні. Патогенетично обґрунтована доцільність використання під час медичної реабілітації комбінованого фітозасобу гастритол.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Mostovoy, Y. M., L. V. Rasputina та D. V. Didenko. "ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПОЄДНАННЯ СТАБІЛЬНОЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ ТА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ". Вісник наукових досліджень, № 3 (12 жовтня 2018): 43–48. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9269.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження демонструють динаміку гендерних особливостей ішемічної хвороби серця протягом останніх років. У випадку поєднання з хронічним обструктивним захворюванням легень клінічний перебіг патологій може змінюватись, що потребує оцінки залежно від статі пацієнтів. Мета дослідження – визначити клініко-функціональні особливості перебігу стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень при їх поєднанні, залежно від статі пацієнтів. Матеріали і методи. Обстежено 98 пацієнтів із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень, з них 78 чоловіків та 20 жінок. Проаналізовано дані загальноклінічного обстеження, тяжкість задишки за шкалою Medical Research Council (mMRC), тест з оцінки хронічного обструктивного захворювання легень (ТОХ), ЕКГ, показники спірографії, добового моніторування ЕКГ, ехокардіографії, параметри якості життя за анкетою MOS SF 36. Результати досліджень та їх обговорення. Гендерних відмінностей за клінічними формами ішемічної хвороби серця, ступенем ураження коронарних артерій та групами хронічного обструктивного захворювання легень не встановлено. Показники функції зовнішнього дихання не відрізнялись у чоловіків та жінок, але для жінок характерна більш виражена задишка за даними анкетування mMRC (р=0,007) та ТОХ (р=0,009). Сумарний показник фізичного статусу якості життя у жінок нижче, ніж у чоловіків – 25,8±2,8 проти 38,1±2,3 відповідно (р=0,005). Визначено тенденцію до більшої кількості шлуночкових екстрасистол у чоловіків – 428 (91; 1361) на добу, тоді як у жінок, – 247 (7; 496) на добу. В усіх пацієнтів наявні ознаки ремоделювання лівих та правих камер серця, але достовірної гендерної відмінності не встановлено. Висновки. У жінок із поєднанням стабільної ішемічної хвороби серця та хронічного обструктивного захворювання легень спостерігаються нижчі показники якості життя, більша потреба у медичній допомозі, порівняно з чоловіками, хоча достовірної відмінності між інструментальними показниками не виявлено.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Chernii, T. V., O. V. Lytvyn та M. M. Lytvyn. "Клініко-неврологічні характеристики гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії у державних службовців". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 6.76 (10 жовтня 2015): 40–44. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.6.76.2015.78074.

Повний текст джерела

Анотація:

Серед основних причин смертності населення України у 2012–2013 рр. перше місце посідають хвороби системи кровообігу (68,2 %). Cеред основних етіологічних чинників хронічних порушень мозкового кровообігу важливу роль відіграє тривало існуюча артеріальна гіпертензія, що призводить з часом до розвитку гіпертонічної енцефалопатії. Тому метою нашого дослідження було вивчити клініко-неврологічні особливості перебігу гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії у державних службовців. Пацієнтів було розподілено за рівнем артеріального тиску, наявністю супутньої патології, сімейного анамнезу з боку гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби сердця, обстежено за Фрамінгемським дослідженням вік серця/судин, також було виконано розподіл пацієнтів чоловічої та жіночої статі за показниками антропометрії, проаналізовано основні скарги хворих та основні неврологічні синдроми, згідно з чим була виявлена значна перевага з боку координаторних порушень. Таким чином, існуючі клініко-неврологічні характеристики гіпертонічної дисциркуляторної енцефалопатії можуть бути доповнені та розширені запропонованими нами критеріями з метою покращення методів первинної профілактики інсультів серед працездатного контингенту, а саме — державних службовців.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Мельник, Н. А., Ю. В. Запорожець, Д. В. Осадчук, О. І. Дзюбановський та С. Р. Підручна. "Оцінка рівня коморбідності у хворих на гострий калькульозний холецистит із лапароскопічною холецистектомією". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (18 лютого 2022): 85–90. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12723.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: встановлення частоти наявності і рівня коморбідності у хворих із гострим калькульозним холециститом (ГКХ), яким проводили лапароскопічну холецистектомію. Матеріали і методи. Прооперовано 457 хворих на гострий калькульозний холецистит, які перебували на стаціонарному лікуванні в міській лікарні № 2 м. Тернополя. Усім проведено клініко-лабораторні, інструментальні обстеження та верифіковано діагноз гострий калькульозний холецистит. Операційне втручання проводили лапароскопічним методом. Прихильними вважали хворих, які набрали 4–3 бали, а неприхильними – 0–2. Оцінку коморбідності проводили за допомогою спеціального індексу – індексу коморбідності Charlson (M. E. Charlson, 1987). Результати досліджень та їх обговорення. Індекс коморбідності Чарльстона в середньому склав (3,91±1,9) бала. Більшість хворих мала індекс коморбідності на рівні 3–5 балів, що вказує на наявність супутньої патології у більшості пацієнтів. Серед супутніх захворювань переважали захворювання серцево-судинної системи: перенесений інфаркт міокарда – 11 (2,5 %) хворих, гіпертонічна хвороба – 41 (9 %) хворий, ішемічна хвороба серця – 132 (29 %) хворі, серцеві аритмії – 173 (38 %) хворі, застійна серцева недостатність – 18 (4 %) хворих. Отже, прогнозуючи летальність досліджуваної когорти хворих, яким проводили холецистектомію, можна передбачити найвищі її показники із супутньою серцево-судинною та легеневою патологією, меншою мірою із варикозною хворобою та цукровим діабетом. З віком індекс коморбідності зростає, причому перебіг супутніх захворювань погіршується та зростає ризик ускладнень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Opryа, Ye V. "СТРАТЕГІЯ ТА ПРИНЦИПИ ТЕРАПІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ШИЗОФРЕНІЄЮ І КОМОРБІДНИМИ СЕРЦЕВО-СУДИННИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Вісник наукових досліджень, № 4 (1 лютого 2019): 141–44. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9800.

Повний текст джерела

Анотація:

Коморбідність психічних розладів із соматичною патологією являє собою одну з провідних та надскладних проблем сучасної психіатричної практики, зокрема в питаннях терапії. Шизофренія є одним із найрозповсюдженіших психічних розладів, що характеризується високою частотою поєднання з соматичною патологією, наявність якої відмічають майже у кожного другого хворого на шизофренію. Мета дослідження – на основі комплексного аналізу клініко-психопатологічних особливостей шизофренії, що поєднана із серцево-судинними захворюваннями, розробити стратегію та принципи її терапії. Матеріали і методи. В якості методів дослідження використовували: клініко-психопатологічний метод, який доповнювали застосуванням клінічної рейтингової шкали позитивної та негативної симптоматик (Positive and Negative Syndrome Scale – PANSS) для оцінки психопатологічних проявів; а також психодіагностичний метод із застосуванням модифікованого варіанта методики Дембо–Рубінштейна для визначення особливостей самооцінки загального стану здоров’я та окремо психічного й фізичного здоров’я; адаптованого варіанта методики SUMD (The Scale to Assess Unawareness of Mental Disorder) для оцінки рівня “інсайту” психічної хвороби; та короткого опитувальника сприйняття хвороби (КОCХ, BIPQ) в адаптації В. М. Ялтонського; шкали особистісного та соціального функціонування (Personal and Social Performance Scale (PSP)) та короткої форми опитувальника про стан здоров’я (The 36-Item Short Form Survey (SF-36) для оцінки якості життя обстежених хворих. Результати досліджень та їх обговорення. У дослідженні обстежено 100 хворих на шизофренію (F20), з яких 50 осіб із наявністю хронічної серцево-судинної патології склали основну групу дослідження, 50 пацієнтів без хронічного соматичного обтяження контрольну. До основної групи залучали пацієнтів із шизофренією і серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) тривалістю не менше 3-х років, які на момент дослідження були компенсовані. Пацієнти з постінсультними та постінфарктними станами в дослідження не брали. В структурі серцево-судинної патології хворих основної групи переважали: ішемічна хвороба серця – 64 % та гіпертонічна хвороба – 52 %, також були представлені порушення серцевого ритму – 14 %, кардіоміопатії – 6 %, вади серця (4 %) та варикозне розширення судин (4 %). У більшості випадків спостерігали коморбідність декількох серцево-судинних захворювань одночасно. Висновки. Виділено та описано провідні стратегічні завдання та тактику терапії хворих, що включали: купірування антипсихотичної симптоматики з урахуванням специфіки соматичного стану; опанування навичок контролю соматичного симптому та стресу, а також підвищення соціальної компетентності та соціально-особистісного функціонування пацієнтів. Урахування соматичного стану осіб із коморбідними серцево-судинними захворюваннями дозволяє підвищити рівень їх соціальної компетентності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Yuzvenko, T. Yu. "Вплив гіпотиреозу на окремі ланки метаболізму, структури і функції серця за умов інсулінорезистентності". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 4.60 (15 липня 2014): 31–35. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.4.60.2014.76680.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведені результати дослідження впливу зниженої тиреоїдної функції на тлі інсулінорезистентності на окремі ланки метаболізму, структури і функції серця. Встановлено, що при порушеннях функції щитоподібної залози основною нозологічною формою ураження міокарда у пацієнток без супутньої серцево-судинної патології є розвиток метаболічної ендокринної кардіоміопатії. Особливістю ураження серця є відсутність розвитку кардіосклеротичних, міокардитичних та ішемічних процесів при гіпотиреозі. Встановлено нечітку клінічну симптоматику з боку серця як при явному, так і при субклінічному гіпотиреозі. Особливостями клінічних, інструментальних і лабораторних змін у пацієнток зі зниженою функцією щитоподібної залози є тенденція до підвищення систолічного артеріального тиску, відсутність значущої дисліпідемії, дисглікемії, кардіоцитолізу і гепатоцитолізу. Нестача гормонів щитоподібної залози асоціюється з підвищенням гетерогенності процесів реполяризації міокарда: субклінічний гіпотиреоз супроводжується порушенням процесів реполяризації і розвитком електричної гетерогенності міокарда шлуночків, а при явному гіпотиреозі зміни більшою мірою пов’язані з порушенням гомогенності проведення електричного імпульсу по передсердях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Yuzvenko, T. Yu. "Зміни структури і функції серця за умов інсулінорезистентності при синдромі тиреотоксикозу". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 5.61 (25 вересня 2014): 22–26. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.5.61.2014.76849.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведені результати вивчення впливу підвищеної тиреоїдної функції на тлі інсулінорезистентності на показники структури і функції серця. Встановлено, що при підвищенні функції щитоподібної залози основною нозологічною формою ураження міокарда у пацієнтів без супутньої серцево-судинної патології є розвиток метаболічної ендокринної кардіоміопатії. Особливістю ураження серця при синдромі тиреотоксикозу є відсутність кардіосклеротичних, міокардитичних та ішемічних процесів. Особливостями клінічних, інструментальних і лабораторних змін у пацієнтів з підвищеною функцією щитоподібної залози є суб’єктивна маніфестація, тенденція до розвитку систолічної артеріальної гіпертензії, виражена гіполіпідемія, тенденція до гіперглікемії. Проявами електричної дисфункції міокарда при гіпертиреозі є збільшення частоти серцевих скорочень, виражена тенденція до підвищення аритмогенезу (здебільшого шлуночкового типу), порушення процесів реполяризації шлуночків і переважання електричної негомогенності міокарда як передсердь, так і шлуночків. Морфофункціональні зміни серця при синдромі тиреотоксикозу проявляються збільшенням розмірів його порожнин, маси міокарда лівого шлуночка, пришвидшеним розслабленням останнього. Ураження серця при тиреотоксикозі характеризується збільшенням тривалості і дисперсії інтервалу QTc, що свідчить про порушення процесів реполяризації міокарда, і збільшенням його електричної негомогенності, що може бути предиктором ризику розвитку шлуночкових порушень ритму. Зміни серцевої діяльності при тиреотоксикозі у пацієнтів чоловічої статі характеризуються більшою вираженістю електрофізіологічних і морфофункціональних змін міокарда порівняно з пацієнтами жіночої статі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Rykov, S. O., та O. A. Venediktova. "ОКЛЮЗІЇ СУДИН СІТКІВКИ ПІСЛЯ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ВТРУЧАНЬ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ШТУЧНОГО КРОВООБІГУ". Archive of Ukrainian Ophthalmology 6, № 2 (28 вересня 2021): 32–37. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.6.2.2018.172228.

Повний текст джерела

Анотація:

Значною групою ризику виникнення оклюзій судин сітківки є пацієнти з серцево-судинними захворюваннями. Сьогодні лікування хворих з вродженими та набутими вадами серця, ішемічною хворобою серця (ІХС) неможливе без хірургічних втручань, більшість яких потребує використання штучного кровообігу (ШК). Під час операції ШК внаслідок тривалої гіпотермії, гемодилюції, пролонгованої гіпотензії та анемії можливий розвиток офтальмологічних ускладнень у ранньому післяопераційному періоді. Нами було проведене офтальмологічне обстеження 220 пацієнтів із різноманітною патологією судин серця та клапанів, яким проводилося кардіохірургічне втручання з використанням ШК, з метою дослідження характеру, частоти, особливостей розвитку та клінічного перебігу оклюзій судин сітківки. В результаті в ранньому терміні спостереження виявлені такі оклюзії судин сітківки: оклюзія центральної вени сітківки – 4 ока (0,99%), оклюзія гілок ЦВС – 15 очей (3,7%), геміцентральна ретинальна оклюзія – 1 око (0,24%), оклюзія центральної артерії сітківки – 1 око (0,24%).Сумарний відсоток оклюзії судин сітківки за перший тиждень спостережень у пацієнтів після кардіохірургічних операцій з ШК склав 5,18% (21 око). А також, окрім оклюзій судин сітківки, були виявлені геморагічні ускладнення у вигляді часткового гемофтальма, поодиноких інтраретинальних геморагій, периферичних крововиливів, передретинальних крововиливів, гіфеми, субкон’юнктивальних крововиливів, сумарний відсоток яких склав 18,44% (71 око).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Khutorska, L. A. "Вплив інсулінотерапії на показники інсулінорезистентності й ризик розвитку смерті від серцево-судинної патології у хворих на цукровий діабет 2-го типу". EMERGENCY MEDICINE, № 1.48 (14 березня 2013): 99–102. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.1.48.2013.90696.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізований вплив інсулінотерапії в поєднанні з пероральними цукрознижувальними препаратами (ПЦЗП) на глікемічний контроль і ризик розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС), а також на 10-річний ризик смерті від серцево-судинних захворювань у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу. Обстежені 66 хворих на ЦД 2-го типу віком від 39 до 72 років із тривалістю перебігу ЦД 9,1 ± 1,2 року. Ризик розвитку ІХС розраховували за рівнем коефіцієнта атерогенності, а також за індексом SCORE. Установлено, що лікування інсуліном пролонгованої дії в поєднанні із ПЦЗП призводило до вірогідного поліпшення показників вуглеводного обміну, позитивної динаміки ліпідного обміну, зниження мікроальбумінурії, інсулінорезистентності, а також вірогідного зниження ризику розвитку ІХС і 10-річного фатального ризику розвитку серцево-судинних захворювань.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Denefil, O. V., O. A. Terenda, M. P. Protsyk та N. O. Terenda. "ІНДИВІДУАЛЬНЕ СПРИЙНЯТТЯ ЧАСУ – РАННЯ ПРОГНОСТИЧНА ОЗНАКА РОЗВИТКУ ЗАХВОРЮВАНЬ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (25 березня 2020): 56–60. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.1.11208.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: виявити ризик розвитку захворювань в осіб молодого віку за показником індивідуального сприйняття часу. Матеріали і методи. Проведено анкетування 200 осіб жіночої та чоловічої статей віком від 18 до 22 років (по 100 осіб у кожній групі) для виявлення факторів ризику та визначення показника індивідуального сприйняття часу (τ) за методом Б. Й. Цуканова. В анкеті згруповано питання щодо факторів ризику патології серцево-судинної системи, сечовидільної системи, шлунково-кишкового тракту. Результати. У осіб чоловічої статі із τ=0,7–0,8 є більший ризик захворіти на хвороби шлунково-кишкового тракту, оскільки вони частіше і в більшій кількості вживають алкоголь, частіше мають надлишкову масу тіла та піддаються стресовим впливам. Ймовірно більший ризик розвитку артеріальної гіпертензії при τ=0,8–0,86 існує в осіб жіночої статі. У осіб чоловічої статі з τ=0,86–0,94 більший ризик розвитку ниркової патології порівняно із особами жіночої статі, тому що вони зазнають частішого переохолодження та вживають більше води, тим самим збільшуючи навантаження на нирки. Більша схильність до гіподинамії, переважання тютюнокуріння, споживання надлишку солоної їжі та достовірно обтяжений спадковий анамнез щодо серцево-судинної патології при τ=0,94–1,00 у осіб чоловічої статі свідчить про високий ризик розвитку в них у майбутньому патології серцево-судинної системи (ішемічної хвороби серця та цереброваскулярних захворювань). Висновки. Отримані результати вказують на наявність зв’язку певних факторів ризику розвитку захворювань з τ-типом респондентів. Визначення у подальшому в пацієнтів τ-типу дозволить спрогнозувати ризик розвитку певної патології та запропонувати їм комплекс індивідуальних профілактичних заходів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Yankovskaya, L. V., V. A. Snezhitsky, V. V. Povorozniuk та N. I. Balatskaya. "Дефіцит і недостатність вітаміну D у хворих із патологією серцево-судинної системи". PAIN, JOINTS, SPINE, № 2.06 (22 жовтня 2012): 30–36. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1507.2.06.2012.82223.

Повний текст джерела

Анотація:

Захворювання серцево-судинної системи (ЗССС) на сьогодні — актуальна проблема світової та національної медицини. У свою чергу, дефіцит і недостатність вітаміну D поширені в багатьох країнах світу, а дані останніх метааналізів розцінюють дефіцит вітаміну D як новий фактор ризику ЗССС. Ми провели клінічне та діагностичне обстеження 135 жителів західного регіону Білорусі з артеріальною гіпертензією (39,3 %) й ішемічною хворобою серця (ІХС) (60,7 %), 34 чоловіки і 101 жінка віком 59,65 ± 8,16 року, і 28 практично здорових осіб. Результати. За класифікацією М.Ф. Холіка дефіцит вітаміну D був встановлений у 78 % обстежених осіб, недостатність — у 17 %, а достатність — у 4,5 % пацієнтів. Не знайдено вірогідних відмінностей у частоті зустрічальності 25(ОН)D дефіциту/недостатності залежно від діагнозу. Вміст 25(ОН)D у плазмі крові нижче 17 нмоль/л був асоційований з підвищенням систолічного артеріального тиску. Встановлені зворотні кореляційні взаємозв’язки між вмістом 25(ОН)D у плазмі крові та масою тіла (МТ), індексом МТ, діастолічним артеріальним тиском. У групі осіб з ІХС встановлений прямий кореляційний зв’язок між умістом 25(ОН)D у плазмі крові та величиною ендотелійзалежної вазодилатації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Kupnovytska, I. G., та N. M. Romanyshyn. "ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВЕЛОЕРГОМЕТРІЇ І ЛІПІДНИЙ СКЛАД КРОВІ У ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ ЗАЛЕЖНО ВІД КІЛЬКОСТІ УРАЖЕНИХ КОРОНАРНИХ АРТЕРІЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 жовтня 2019): 92–100. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10529.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Серед кардіальної патології ішемічна хвороба серця (ІХС) займає провідну позицію. Тривала ішемія міокарда, незалежно від соціально-економічного розвитку країни, є причиною смертності та інвалідизації населення. Основними доведеними факторами ризику розвитку серцево-судинних захворювань є гіпер- та дисліпідемія й абдомінальне ожиріння. Мета – проаналізувати гемодинамічні та ергометричні показники серця за даними велоергометрії (ВЕМ), ліпідний склад крові та оцінити антропометричні дані у пацієнтів із стабільною ІХС залежно від кількості уражених коронарних артерій (КА). Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 62 хворих на стабільну ІХС з стенокардією напруги функціонального класу (ФК) ІІІ із серцевою недостатністю (СН) ІІА ФК ІІІ із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ). Серед обстежених переважали чоловіки – 52 особи (83,9 %). Середній вік пацієнтів становив (61,2±1,2) року. Клінічні групи поділені на підгрупи залежно від кількості уражених КА: у 16 (25,8 %) хворих за даними коронароангіографії (КАГ) виявлено односудинне ураження, а в 46 (74,2 %) пацієнтів – кількасудинне. Результати. Доведено, що коронарний та міокардіальний резерви і скоротлива здатність міокарда за даними ВЕМ виявилися зниженими в обох підгрупах спостереження, проте вираженими ці зміни були у випадку ураження двох і більше КА (р<0,05). Антропометричні показники – індекс маси тіла (ІМТ) та обвід талії – перевищували нормативне значення у 42 (67,7 %) хворих (р<0,001), причому в пацієнтів із ураженням двох і більше КА ці зміни були більш виражені, ніж у пацієнтів з ураженою однією КА (р<0,05). Кількість холестерину загального (ХСЗ), тригліцеридів (ТГ), ХС ліпопротеїдів низької та високої щільності (ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ) в сироватці крові достовірно відрізнялися у обох групах пацієнтів (р<0,05).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Ніколенко, О. І., А. О. Ногас, С. В. Гуцман, І. О. Орел, І. М. Гайнуліна та Т. В. Гамма. "ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ ЯК ЗАСОБИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПЕРЕДЧАСНОГО СТАРІННЯ ЛЮДИНИ". Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), № 9 (21 березня 2022): 182–86. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.24.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується вплив фізичної культури і спорту як основних засобів попередження передчасного старіння людини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в кінці 60-х років у 23 економічно розвинутих країнах світу лише за одне десятиріччя смертність від ІХС виросла на 60%. Як правило, хвороби віку є наслідком недостатньої рухової активності і незбалансованого харчування, навколишнього середовища. Здоров’я не означає просто відсутність хвороб – це щось позитивне, це життєрадісне і охотне виконання обов’язків, які життя покладає на людину. Мета статті – проаналізувати вплив фізичної культури і спорту на попередження старіння людини. Під час вирішення поставлених завдань були використані методи теоретичного рівня дослідження. Медики всіх часів одностайно застерігають, що недостатня рухова активність підриває здоров’я, старить людину, наближує її смерть. У теперішній час раціональна організація рухової активності набула особливої актуальності внаслідок порушення балансу між вжитою їжею, фізичним навантаженням і відпочинком людини. Проведено аналіз фізичного стану людей похилого віку. Близько 80% осіб похилого та старечого віку страждають множинної хронічною патологією. Так, у структурі захворюваності літніх людей основне місце займають ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, хвороби органів дихання, захворювання опорно-рухового апарату.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Hrebenyk, M. V., та L. Y. Bidovanets. "МЕДИКАМЕНТОЗНА ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ПІСЛЯ ІНФАРКТУ МІОКАРДА В УМОВАХ КОМОРБІДНОСТІ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 32–36. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11801.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Протягом останніх десятиліть етіологією хронічної серцевої недостатності (ХСН) є ішемічна хвороба серця (ІХС), що згідно зі статистичними даними, домінує і займає перше місце у структурі смертності в Україні. Одним із найнебезпечніших клінічних проявів ІХС є гострий інфаркт міокарда (ІМ), основним ускладненням якого є розвиток серцевої недостатності (СН). Незважаючи на розвиток сучасних технологій лікування ІМ, у тому числі з використанням інвазивних реперфузійних технологій, частина хворих із СН у віддаленому періоді неухильно зростає. Одним із провокуючих чинників розвитку і прогресування СН є наявність супутніх патологій у большості хворих на ІМ. Коморбідність з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом часто є пусковим фактором розвитку ІМ [2]. Тому пошук найбільш придатних шляхів лікування ІМ, його ускладнень і мінімізація несприятливого післяінфарктного ремоделювання серця і попередження розвитку СН є актуальною проблемою. Мета дослідження – оптимізувати комплексну медикаментозну терапію у гострий період ІМ для попередження розвитку СН у хворих із коморбідною патологією. Матеріали і методи. У дослідження включено 455 хворих на гострий ІМ з елевацією сегмента ST у віці (62,7±1,07) року, серед них 342 (75,16 %) чоловіків і 113 (24,84 %) жінок, які істотно не різняться за віком, середній вік жінок склав (61±0,83) року, чоловіків – (63,05±0,98) року. Діагноз ІМ верифікувати згідно із вітчизняним протоколом і ESC (2017). Використано клінічні, лабораторні та інструментальні методи дослідження. Внутрішньосерцеву гемодинаміку оцінювали використовуючи ехокардіографію, післяінфарктне ремоделювання проаналізовано протягом двох років. Усі пацієнти приймали статини, ß-блокатори та інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ). Хворих поділили на 3 групи. Перша група (n=232) (51%) приймала раміприл в дозі 2,5–5,0 мг, друга група (n=171) (38 %) – периндоприл 2,0–4,0 мг, третя група (n=52) (11%) – зофеноприл в стартовій дозі 7,5 мг два рази на день. Призначення раміприлу і зофеноприлу проводилося по черзі в міру надходження хворих у клініку, поки набір не набрав по 50 осіб у кожній групі (зофеноприл (n=52)). Периндоприл призначали пацієнтам старшого віку. Статистичну обробку проводили за допомогою пакета прикладних програм SPSS®v.21.0 і редактора електронних таблиць Excel. Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою програми SPSS v.21.0. Результати. У цілому за супутніх патологією й індексом коморбідності Charlson групи обстеження не відрізнялися, що дозволило адекватно оцінити ефективніть диференційованого лікування. Застосування ІАПФ у післяінфарктний період з точки зору патфізіології має великий вплив на розвиток і формування післяінфарктної СН. Для прогнозування розвитку СН протягом 3 місяців у динаміці досліджували рівні Nt-proBNP на тлі комбінованої терапії із використанням різних ІАПФ. Отримані результати підтвердили першість у використанні саме зофеноприлу пацієнтам, які перенесли ІМ на тлі коморбідності з метою попередити розвиток СН. Висновки. Згідно з отриманими результатами дослідження рівня динаміки Nt-proBNP, зроблено висновки про неоднаковий вплив різних препаратів ІАПФ на нейрогуморальні системи організму людини. А позитивні гемодинамічні й морфофункціональні чинники дозволяють з упевненістю призначати цю фармакологічну групу препаратів для лікування і поліпшення прогнозів у коморбідних хворих.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Klishch, O. V., та H. A. Pavlyshyn. "ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ НЕОНАТОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ РІВНЕНСЬКОГО ОБЛАСНОГО ПЕРИНАТАЛЬНОГО ЦЕНТРУ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (13 червня 2019): 19–23. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.10175.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – оцінити основні показники діяльності неонатологічної служби Рівненського обласного перинатального центру впродовж останніх років. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний статистичний аналіз динаміки основних показників роботи відділення інтенсивної терапії новонароджених Рівненського обласного перинатального центру, таких, як народжуваність, захворюваність, неонатальна смертність, за період 2016–2018 рр. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз народжуваності в Рівненському обласному перинатальному центрі свідчить про зниження її рівня в області, при цьому кількість передчасно народжених дітей не зменшується, становлячи 8,7–8,9 %. Показники неонатальної смертності як в області, так і в перинатальному центрі знижуються. У структурі смертності переважають гіпоксично-ішемічні ураження нервової системи, уроджені вади розвитку, внутрішньоутробні інфекції, глибока морфофункціональна незрілість. Уроджені вади серця, не сумісні з життям або в поєднанні з множинними вадами розвитку, переважають у структурі смертності від уроджених вад розвитку. В Рівненському обласному перинатальному центрі рівень виживання немовлят, народжених з екстремально малою масою тіла, має стабільну тенденцію до збільшення – від 25 % у 2016 р. до 40 % у 2018 р. У структурі захворюваності переважають неонатальна енцефалопатія, уроджені вади розвитку, інфекційна патологія. Висновок. Оцінка основних показників роботи неонатологічної служби Рівненського обласного перинатального центру впродовж останніх років розкриває переваги і труднощі в діяльності неонатологічної служби в області.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Боднар, П. Я., І. М. Кліщ, Я. Я. Боднар, Т. В. Боднар та Ю. В. Сорока. "СТАН ЗГОРТАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПЛАЗМИ КРОВІ ПРИ НЕОПЛАСТИЧНІЙ ІНТОКСИКАЦІЇ НА ФОНІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ФЛЕБОТРОМБОЗУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 42–45. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12202.

Повний текст джерела

Анотація:

Погіршення реологічних властивостей крові значно впливає на утворення тромбів та розвиток гіпоксії тканин. Найчастіше клінічно наявні порушення саме на кінцевому етапі фібрино- та тромбіногенезу. Прикладами можуть бути ДВЗ-синдром, ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, інсульт головного мозку, тромбоз глибоких вен та тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА). Вивчення механізмів флеботромбозу при неопластичній інтоксикації дозволить запобігати ускладненням та покращить лікування багатьох видів патологій. Мета – вивчення стану та морфофункціональних змін згортальної системи плазми крові щурів при моделюванні неопластичної інтоксикації на фоні експериментального флеботромбозу з подальшим проведенням статистичного аналізу для запобігання негативним змінам у системі гемостазу. Матеріал і методи. Експеримент виконано на 25 статевозрілих нелінійних щурах. Хронічну неопластичну інтоксикацію моделювали шляхом введення несиметричного 1,2-диметилгідразин гідрохлориду (ДМГ) підшкірно в міжлопаткову ділянку в дозі 7,2 мг/кг 1 раз на тиждень упродовж 30 тижнів, відповідно до маси тварини – з розрахунку 0,1 мл розчину ДМГ на 10 г маси тіла щура. Тромбоз глибоких вен тазової кінцівки моделювали за методом S. Wessler і співавт. (1959): поєднання венозного застою (лігування вени) і гіперкоагуляції за рахунок введення активованого фактора згортання (тромбіну). Дослідження гемостазіологічного стану плазми крові включало визначення протромбінового часу за Квіком, протромбінового індексу, активованого часткового тромбопластинового часу, фібриногену А та фібрин-мономерного комплексу. Результати. Проведений статистичний аналіз підтверджує активізацію згортальної системи крові. Висновок. Доведено взаємозв’язок флеботромбозу з неопластичною інтоксикацією та виражених змін у системах згортання крові.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Колоденко, О. В. "До питання оцінки ризиків прогресування ішемічної хвороби серця у хворих із супутньою патологією після хірургічної реваскуляризації міокарда на етапі відновлювального лікування". Український терапевтичний журнал, № 3 (2017): 45–49.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Ponyk, R. M., та Z. I. Korytko. "ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЇ ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (21 жовтня 2019): 183–87. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10504.

Повний текст джерела

Анотація:

РЕЗЮМЕ. Ревматоїдний артрит (РА) – найпоширеніша форма запального захворювання суглобів, яка спостерігається у 1 % населення земної кулі. Віковий пік хвороби припадає на п’яте десятиліття (для жінок – у середньому близько 41 року, для чоловіків – близько 45 років). Жінки хворіють на ревматоїдний артрит у 2–4 рази частіше. Співвідношення жінок і чоловіків становить у середньому 3:1. Згідно з міжнародними даними, виживання пацієнтів із РА, які не досягають клініко-лабораторної ремісії, можна порівняти з виживанням при таких тяжких захворюваннях як цукровий діабет, гостре порушення мозкового кровообігу, ішемічна хвороба серця. Порівняно з особами тієї ж статі й віку, що не страждають на РА, смертність у пацієнтів з цією патологією вища у 2,5 раза, а в цілому з різних причин РА скорочує тривалість життя пацієнтів на 5–10 років. Це захворювання є не лише великою медичною проблемою через прогресуючий характер, непередбачуваність та недостатню ефективність лікування, а й має велике соціальне значення через високу частоту втрати працездатності та зростання інвалідності. Окрім того, РА дуже впливає на повсякденне життя пацієнтів, оскільки непередбачуване прогресування хвороби викликає у хворих страх перед майбутнім. Хворі на РА занепокоєні з приводу зростання обмеження рухливості та побічних ефектів лікування. У них з’являється страх втрати можливості обслуговувати себе, що змінює самосвідомість і негативно впливає на всі сфери життя таких пацієнтів: роботу, дозвілля, оточення, поведінку, сімейні стосунки, сексуальну активність. Тому для ефективного лікування та реабілітації таких хворих доцільно створити команду фахівців (лікуючий лікар, фармаколог, психолог, дієтолог, фізичний терапевт і ерготерапевт), які будуть супроводжувати хворого на всіх етапах лікування (у стаціонарі, санаторії та у домашніх умовах).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Trefanenko, I. V., S. I. Grechko, H. I. Shumko, V. O. Shuper, and T. V. Reva. "Influence of Trimethasidin on Hemodynamic Parameters of the Functional State of Myocardium in Elderly Patients with Comorbidity of Ischemic Heart Disease and Biliary Tract Pathology." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 3, no. 7 (November 15, 2018): 165–69. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs03.07.165.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Khimich, S. D., та F. T. Muraviov. "Складнощі організації доопераційного періоду при лікуванні пацієнтів з ускладненими формами жовчнокам’яної хвороби з супутнім цирозом печінки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (16 січня 2020): 125–29. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10749.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: встановлення основних чинників складності організації доопераційного періоду та діагностики цирозу печінки безпосередньо перед проведенням оперативного втручання. Матеріали і методи. Ретроспективно були проаналізовані 77 історій хвороб пацієнтів. Критеріями відбору для даного дослідження були наявність ускладнених форм ЖКХ (гострий калькульозний холецистит, холедохолітіаз з обтураційною жовтяницею та синдром Міріззі) та наявність цирозу печінки. Залежно від строку діагностики цирозу печінки всі пацієнти були умовно розподілені на 2 групи; група 1 – пацієнти з діагностованим цирозом печінки на доопераційному етапі (62 хворі) та група 2 – хворі, діагноз цирозу в котрих встановлений інтраопераційно (15 хворі). Всі пацієнти на передопераційному етапі були обстежені згідно з протоколами діагностики та лікування пацієнтів з ускладненими формами ЖКХ. Стадію цирозу оцінювали за системою Child–Turcotte–Pugh та згідно зі шкалою MELD. Серед супутньої патології превалювали хронічна ішемічна хвороба серця (група 1 – 41 та група 2 – 4 випадки), гіпертонічна хвороба (група 1 – 15 хворих, група 2 – 2), цукровий діабет (група 1 – 1 випадок, група 2 – 3 ), ожиріння (група 1 – 2 випадки, група 2 – 4). Результати досліджень та їх обговорення. За результатами дослідження в групі 2 спостерігали більший відсоток післяопераційних ускладнень, що безпосередньо пов’язано з інтраопераційною діагностикою цирозу печінки та відсутністю ретельної оцінки ризиків виконання операції. Діагностика цирозу печінки на передопераційному етапі в багатьох випадках дозволяє більш адекватно оцінювати ризики проведення оперативних втручань, а заздалегідь призначена відповідна терапія значно знижує ризик виникнення післяопераційних ускладнень. Найбільш “небезпечними” з точки зору недіагностування цирозу печінки на доопераційному етапі є поєднання цирозу печінки з ожирінням, цукровим діабетом та наявність післяопераційних злук у черевній порожнині. В передопераційному періоді слід більше уваги приділяти неінвазивним методам діагностики, які можуть допомогти запідозрити цироз печінки, навіть при відсутності даних за портальну гіпертензію; серед них це індекс deRitis та FibroTest.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Symonenko, N. A., O. S. Shpychak, H. D. Slipchenko та О. А. Ruban. "Обґрунтування вибору допоміжних речовин для створення таблеток на основі пастернаку посівного трави екстракту густого". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 4 (30 грудня 2021): 149–60. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-149.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. У сучасних умовах серцево‐судинні захворювання займають одну з провідних позицій з-поміж неінфекційних хвороб в усьому світі, що, зі свого боку, призводить до інвалідизації та смертності хворих. Найбільш поширеними нозологічними формами, що потребують особливої уваги та невідкладних дій з боку медичних працівників, є ішемічна хвороба серця (з ознаками стенокардії та інфаркту міокарда), атеросклероз, інсульт, серцева недостатність, кардіоневрози, артеріальна гіпертензія, хвороби периферійних артерій та ін. Особливу роль у лікуванні вище зазначених патологій відіграють фітопрепарати, актуальність розроблення на упровадження у виробництво і медичну практику яких не викликає сумніву. Мета. Обґрунтування вибору допоміжних речовин з метою їх уведення до складу таблеток кардіопротекторної, протизапальної та спазмолітичної дії, розроблених на основі рослинної субстанції пастернаку посівного трави екстракту густого для лікування та профілактики захворювань серцево‐ судинної системи. Матеріали та методи. У роботі були використані фізико‐хімічні, фармакотехнологічні та статистичні методи аналізу. Як активний фармацевтичний інгредієнт було обрано пастернаку посівного трави екстракт густий та дозволені до медичного застосування допоміжні речовини. Таблетки отримували методом вологої грануляції. Дослідження впливу допоміжних речовин на такі показники, як однорідність маси таблеток, стираність та стійкість до роздавлювання, а також їх розпадання проводили відповідно до вимог ДФУ 2‐го видання. Також вивчали залежність стійкості таблеток до вологи від природи допоміжних речовин у їх складі. Результати. Результати випробувань свідчать про недоцільність попереднього переведення густого екстракту у сипкий стан у разі змішування з досліджуваними носіямичерез високі значення вологопоглинальної здатності отриманих систем. Тому на наступному етапі випробувань густий екстракт безпосередньо уводили до складу таблеткової маси з подальшим гранулюванням. На підставі проведених фармакотехнологічних досліджень нами було установлено, що оптимальний залишковий вміст вологи в масі для таблетування має знаходитись в межах (2,5 ± 0,5) %. Визначено оптимальне значення тиску пресування на рівні 110 МПа, що забезпечує розпадання таблеток протягом 5–6 хв. та необхідну стираність на рівні 0,2–0,3 %. Висновки. На основі проведених фізико‐хімічних і фармакотехнологічних досліджень та одержаних результатів було обрано оптимальний склад допоміжних речовин для нового таблетованого лікарського засобу, розробленого на основі рослинної субстанції пастернаку посівного трави екстракту густого методом вологої грануляції, а саме: мікрокристалічну целюлозу, крохмаль картопляний, кросповідон XL 10, аеросил.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Levytska, O. R., та B. P. Hromovyk. "МІСЦЕ АНТИКОАГУЛЯНТІВ У ЛІКУВАННІ ТА ПРОФІЛАКТИЦІ ІШЕМІЧНОГО ІНСУЛЬТУ (огляд доказової бази використання)". Фармацевтичний часопис, № 2 (12 червня 2019): 94–102. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10196.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Розбір та систематизація даних кокранівських (КО) і систематичних (СО) оглядів та мета-аналізів (МА) щодо застосування антикоагулянтів (АК) при ішемічному інсульті (İİ) з орієнтацією на нові дані доказової медицини. Матеріали і методи. Матеріалами для дослідження слугували публікації (КО, СО, МА) в базах даних DORIS та Medline щодо застосування АК при İİ, розширений пошук яких здійснено у березні 2019 р. У дослідження включено 6 КО, 8 СО і 4 МА (повнотекстові огляди або абстракти). Використано методи: інформаційного пошуку, аналізу, синтезу та узагальнення. Систематизація даних здійснювалася за видом антитромботичного засобу, його дозуванням тощо. Результати й обговорення. Проаналізовано та систематизовано дані щодо ефективності та безпеки використання парентеральних АК (нефракціонованого гепарину (НГ), низькомолекулярних гепаринів (НМГ), гепариноїдів) та пероральних АК (антагоністів вітаміну К, інгібіторів тромбіну чи фактора згортання крові Ха) в гострому періоді İİ та його вторинній профілактиці. При гострому İİ АК не мають переваг перед антитромбоцитарними засобами у зниженні смертності та залежності; антикоагулянтна терапія (АКТ) не зменшує смертність від усіх причин; вона дещо зменшує частоту повторних İİ, більше зменшує емболію легень і тромбози глибоких вен. В останньому випадку НМГ або гепариноїди перевершують НГ. АКТ при гострому İİ збільшувала кількість внутрішньочерепних (ВЧК), екстракраніальних чи внутрішньомозкових (ВМК) крововиливів. Вищі дози АК збільшують ризик ВМК чи ВЧК та не поліпшують загальний результат лікування пацієнтів з гострим İİ. Не виявлено користі від тривалої АКТ з метою вторинної профілактики некардіоемболічного İİ або транзиторної ішемічної атаки. Висновки. Розвиток наукових досліджень у питанні АКТ при İİ, еволюція поглядів щодо ролі АК у лікуванні та профілактиці даної патології засвідчують, що вивчення ефективності та безпеки цієї групи лікарських засобів у сучасній інсультології були та залишаються актуальним напрямом. Враховуючи поповнення доказової бази результатами нових клінічних досліджень, які уже знайшли відображення в рекомендаціях американських асоціацій серця та інсульту, доцільно переглянути та доповнити вітчизняні медико-технологічні документи, які регламентують клінічні аспекти надання медичної допомоги при İİ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Fushtey, I. M., S. G. Podluzhnyi та E. V. Sid. "РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ПАЦІЄНТІВ З ПАРОКСИЗМАЛЬНОЮ ФІБРИЛЯЦІЄЮ ПЕРЕДСЕРДЬ ПРИ ПОЛІМОРФІЗМАХ ГЕНІВ РЕНІН-АНГІОТЕНЗИН-АЛЬДОСТЕРОНОВОЇ СИСТЕМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 165–72. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11598.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасними важливими медико-соціальними проблемами у світі є гіпертонічна хвороба (ГХ), ішемічна хвороба серця (ІХС) та фібриляція передсердь (ФП). Виникненню аритмій може сприяти поєднання певних поліморфізмів генів, особливо актуальним є вивчення ролі генів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), оскільки у даний час, саме її роль, у патогенезі ФП поєднаної з ГХ визначається як провідна. У даний час є обмежена кількість даних про зв᾽язок гіпертрофії лівого шлуночка у пацієнтів з коморбідною патологією, що вказує на необхідність визначення популяційних особливостей при вивченні ролі поліморфізмів генів у розвитку мультифакторних захворювань таких, як ІХС та ГХ та їх ускладнень, що викликає великий практичний інтерес. Мета – визначити особливості ремоделювання лівого шлуночка у пацієнтів з пароксизмальною фібриляцією передсердь при поліморфізмах генів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Матеріали і методи. Для досягнення мети було проведено проспективне, відкрите порівняльне дослідження на базі комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради. Вибірку пацієнтів проводили в період з 2014 по 2019 рр. Результати дослідження базуються на даних комплексного обстеження і динамічного спостереження за 176 хворими на пароксизмальну ФП на тлі ІХС з гіпертонічною хворобою, з них було 98 осіб із міста Запоріжжя та 78 – із сільської місцевості. Розподіл хворих на групи проводили після встановлення відповідності хворих щодо критеріїв включення/виключення дослідження залежно від комбінації генотипу поліморфізмів генів. Усім обстеженим було виконано ехокардіографічне дослідження, визначення поліморфізму генів. Отримані результати. Було виявлено, що генетичні поліморфізми ренін-ангіотензин-альдостеронової системи можуть впливати на вираженість патологічних змін у хворих на пароксизмальну ФП на тлі ІХС з гіпертонічною хворобою. Визначено, що поліморфізм Т174М гена ангіотензиногену впливає на показники ремоделювання лівого шлуночка. У пацієнтів, що мали алельний ген M, індекс маси міокарда лівого шлуночка був достовірно вище. Дослідження поліморфізму А1166С гена AGTR1 дозволяє прогнозувати ризик виникнення несприятливого концентричного ремоделювання лівого шлуночка, при наявності у хворого алельного гену С збільшується ризик у 2,03 раза. Висновки. Таким чином, при дослідженні впливу даних поліморфізмів на діяльність серцево-судинної системи слід враховувати генетичні особливості окремих етносів і популяцій. Отримані нами результати дозволяють вважати поліморфізми генів додатковим фактором прогнозу формування неадекватної маси лівого шлуночка, що веде до його несприятливого ремоделювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Zaremba, E. H., V. M. Karplyak, N. O. Rak, O. V. Zaremba-Fedchyshyn та O. V. Zaremba. "ОПТИМАЛЬНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ, ПОЄДНАНОЇ З ДИСПЛАЗІЄЮ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (1 жовтня 2018): 61–68. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9276.

Повний текст джерела

Анотація:

Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним із найагресивніших факторів ризику формування та прогресування патології серцево-судинної системи (ССС) з ураженням органів-мішеней та розвитком асоційованих захворювань: ішемічної хвороби серця, гострої та хронічної церебральної патології, системного атеросклерозу, ураження клубочкового апарату нирок з розвитком нефропатії та ниркової недостатності. Мета дослідження – покращити ефективність лікування хворих на АГ, поєднану з ДСТ, на основі вивчення клінічного перебігу, вираженості зовнішніх і внутрішніх фенотипових ознак ДСТ, активності запалення, системи згортання крові, з застосуванням комбінації ІАПФ та БКК та використанням метаболічної терапії в комплексному лікуванні. Матеріал і методи. Обстежено 57 хворих (24 жінки та 33 чоловіки) на АГ ІІ – ІІІ стадії з проявами ДСТ. Хворі були поділені на 3 групи: І група (основна) – 35 хворих, які, крім базисної терапії, отримували 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат (мексикор); ІІ група (порівняння) – 22 хворих, які отримували базисну терапію згідно з клінічним протоколом; ІІІ група – 20 практично здорових осіб. До базисної терапії в якості гіпотензивних засобів входила комбінація раміприл/амлодипін (хартил АМ) з титруванням дози залежно від вихідних рівнів АТ, добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ). Обстеження хворих проводили згідно з розробленим нами протоколом: об’єктивний огляд, лабораторні дослідження (коагулограма: протромбіновий час (ПЧ), протромбіновий індекс (ПІ) та загальний фібриноген (ЗФ); визначення С-реактивного протеїну (СРП)), інструментальні методи обстеження (ЕКГ, ехоКГ, ДМАТ, УЗД внутрішніх органів та судин нижніх кінцівок, УЗ дуплексне обстеження сонних і хребтових артерій, рентгенологічне дослідження кістково-суглобової системи), консультації офтальмолога, невропатолога, травматолога, стоматолога. Результати. У результаті проведеного дослідження в хворих на АГ ІІ–ІІІ стадій діагностовано ДСТ різного ступеня вираженості. У І групі хворих ДСТ середнього ступеня тяжкості виявлено в 30 (85,7 %), у ІІ групі – в 20 (90,9 %), тяжкого ступеня – в 5 (14,3 %) та 2 (9,1 %) пацієнтів відповідно. Результати дослідження показали, що до 10 діб лікування в основній групі середньодобові САТ і ДАТ знижувалися на 15,6 % і 17,5 % відповідно, а до 30 діб – на 25,2 % і 26,4 %. Після застосування раміприлу/амлодипіну та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в комплексному лікуванні хворих на АГ, поєднану з ДСТ, рівень СРП знизився на 42,8 % на 10 день лікування (p<0,01) та удвічі після 30 днів спостереження. Достовірно змінився рівень ПІ на 10 день – 85,52±4,93 (р<0,05), через 30 днів стаціонарного лікування – 82,39±5,13 (р<0,05). Висновки. Застосування раміприлу/амлодипіну та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в комплексному лікуванні хворих на АГ, поєднану з ДСТ, покращує клінічний перебіг захворювання, зменшує частоту рецидивів гіпертонічних кризів, знижує кількість ускладнень, призводить до зменшення термінів стабілізації АТ, сприяє нормалізації СРП та показників системи згортання крові.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Rekovets, O. L. "Зокардіс у лікуванні хворого на артеріальну гіпертензію: на які переваги може очікувати лікар?" HYPERTENSION, № 3.41 (21 серпня 2015): 35–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.41.2015.80656.

Повний текст джерела

Анотація:

Зофеноприл належить до групи сульфгідрильних інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) пролонгованої дії. Унікальність його молекули полягає в наявності двох сульфгідрильних груп: SH-групи у молекулі зофеноприлу забезпечують його антиоксидантну активність — здатність протидіяти окислювальному стресу шляхом нейтралізації вільних радикалів, які є одним із головних факторів, що ведуть до розвитку дисфункції ендотелію судин. Ефективність зофеноприлу вивчалась у ряді рандомізованих досліджень, в яких були протестовані можливості препарату впливати на клінічний перебіг та розвиток ускладнень у пацієнтів із серцево-судинною патологією. Це забезпечило наявність серйозної доказової бази, що свідчить про певні переваги зофеноприлу. Важливою відмінною рисою зофеноприлу є подвійний шлях виведення: близько 60 % препарату виводиться з сечею, інша частина (близько 40 %) — із жовчю та калом. Саме тому, згідно з інструкцією, дозу препарату зменшують при кліренсі ендогенного креатиніну 45 мл/хв, а не 60 мл/хв, як у більшості іАПФ. Суттєвий вплив зофеноприлу на розвиток ускладнень у таких пацієнтів може бути пов’язаний із його особливими фармакологічними властивостями, що забезпечують високоефективний вплив як на процеси ремоделювання, так і на ендотеліальну дисфункцію. Як відомо, простагландин-опосередковані механізми дії іАПФ значною мірою нейтралізуються індометацином або ацетилсаліциловою кислотою. Зофеноприл має особливий кардіопротективний механізм дії, що лише частково включає в себе вплив на систему простагландинів. Додатковий захисний антиішемічний ефект препарату досягається завдяки тому, що на клітинному рівні концентрація зофеноприлу є максимальною, яка виявлена в організмі людини під час терапії іАПФ. Зофеноприл може забезпечити певні переваги в терапії підвищеного артеріального тиску у пацієнтів із супутніми проявами як гострої, так і хронічної ішемії. Зофеноприл може забезпечити додаткову антиішемічну дію у хворих з артеріальною гіпертензією та супутньою ішемічною хворобою серця. Зофеноприл справляє максимальний захисний вплив щодо розвитку серцево-судинних ускладнень у хворих із гострим інфарктом міокарда та супутньою артеріальною гіпертензією в анамнезі. Ефективність лікування зофеноприлом не знижується при одночасному застосуванні з препаратами ацетилсаліцилової кислоти. У хворих на гострий інфаркт міокарда із систолічною дисфункцією лівого шлуночка та супутньою ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією призначення комбінації зофеноприлу з ацетилсаліциловою кислотою дозволяє знизити ризик серцево-судинної смертності та госпіталізацій на 52 % порівняно з комбінацією раміприлу з ацетилсаліциловою кислотою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Batiukh, О. V., Kh O. Novak–Mazepa, T. V. Kharkovska та A. I. Pak. "ПРОГНОЗУВАННЯ ВПЛИВУ ПОРУШЕНЬ СНУ І ДЕПРЕСІЇ НА РОЗВИТОК СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 145–52. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11326.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Цукровий діабет (ЦД) являє собою одну з провідних медико-соціальних проблем сучасного суспільства, що зумовлено високою захворюваністю та його поширеністю, частим виникненням ускладнень. Дослідження факторів розвитку, а саме: порушення сну, депресія, серцево-судинні захворювання (ССЗ), вивчення причини, комплексне розв’язання проблеми, наявність якої негативно позначається на якості життя людини, дозволять покращити стан здоров’я пацієнтів із ЦД 2 типу. Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо впливу тривожних, депресивних розладів на розвиток і прогресування серцево-судинних захворювань у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу для ранньої діагностики захворювань та їх профілактику. Матеріали і методи. При дослідженні використано дані літературних джерел та дані проведених наукових досліджень щодо причин розвитку захворювань, зокрема депресії, цукрового діабету 2 типу, розладів сну, серцево-судинних захворювань, і їх взаємозв’язок та взаємовплив. Результати. Цукровий діабет 2 типу є найпоширенішим типом діабету, що становить близько 90 % усіх випадків діабету. Це захворювання найчастіше діагностується у дорослих людей, але все частіше спостерігається у дітей, підлітків через підвищення рівня ожиріння, малорухливого способу життя, психоемоційного перевантаження, стресів. Депресія є фактором ризику виникнення цукрового діабету та негативно впливає на його перебіг, підвищуючи ризик розвитку ускладнень. Пацієнти з ЦД страждають від супутньої депресії у 2–3 рази частіше, ніж без нього. Поширеність депресивних розладів у хворих із ЦД у середньому становить близько 14 %. Приблизно у 80 % випадків у пацієнтів із ЦД 2 типу виявляється артеріальна гіпертензія. Головною причиною смертності є гострі серцево-судинні захворювання, від яких помирає 75 % хворих. За даними клінічних досліджень у 15–25 % пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) виявляють симптоми депресії, яка в 3,7 раза підвищує несприятливий перебіг хвороби. Результати іноземних досліджень свідчать, що смертність від серцево-судинних захворювань серед людей, які сплять менше 4 год на добу на 36 % вище, ніж у тих, які сплять 4–8 год, а ризик розвитку інсульту становить 34 %. Пацієнти, які схильні до даних захворювань і спали достатню кількість часу, ризики компенсувалися і значно зменшувалися. Висновки. Основною причиною значної захворюваності та смертності від ЦД із супутніми ССЗ можна вважати високу поширеність факторів ризику і відсутність єдиного підходу до боротьби з ними. Вивчаючи чинники ризику, отримаємо можливість зрозуміти вплив мультифакторної природи на розвиток й ускладнення перебігу захворювань. Дослідження та аналіз зв’язків між депресивними порушеннями й розвитком серцево-судинної патології дозволять встановити рівень впливу цих факторів на розвиток цукрового діабету 2 типу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Руденко, С. А., V. Lazoryshynetz, О. М. Трембовецька, А. В. Руденко та О. К. Гогаєва. "Особливості перебігу раннього післяопераційного періоду у пацієнтів після корекції аневризм лівого шлуночка серця із супутньою ішемічною мітральною недостатністю". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 17 вересня 2018, 9–12. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/18.32/02(009-012).

Повний текст джерела

Анотація:

Ішемічна хвороба серця (ІХС) посідає провідне місце серед актуальних медико-соціальних проблем. Інфаркт міокарда є найбільш грізним ускладненням ІХС. У багатьох пацієнтів після виписки зі стаціонару все ж таки залишилися значні порушення функції лівого шлуночка (ЛШ). Одним із загрозливих ускладнень ІМ є недостатність мітрального клапана ішемічного ґенезу. Ця патологія зустрічається майже у 20–25% випадків після гострого інфаркту міокарда (ГІМ) і більш ніж у 50% пацієнтів, у яких після ГІМ є прояви застійної серцевої недостатності. Наявність мітральної регургітації при ІХС негативно впливає на виживання пацієнтів. Смертність протягом першого року становить від 40 до 70%. В Національному інституті серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН було прооперовано 693 хворих із приводу аневризми лівого шлуночка. Хворі були розділені на дві групи – з наявністю або з відсутністю мітральної недостатності ішемічного ґенезу на доопераційному етапі. В першу групу було включено 259 (37,4%) пацієнтів із мітральною недостатністю, в другу групу – 434 (62,6%) без супутньої мітральної недостатності. Групи пацієнтів були рівнозначні за демографічними показниками і частотою виявлення супутньої патології нервової та судинної систем організму. Більшість досліджуваних хворих групи 1 належали до 3–4 функціонального класу за NYHA (71,8%), в той час як у другій групі більше третини пацієнтів (39,2%) перебували в 1–2 функціональному класі за NYHA. Інтраопераційні дані штучного кровообігу обох груп не відрізнялися. В післяопераційному періоді у групі з наявною доопераційною мітральною недостатністю час ШВЛ був майже вдвічі більшим (11,6±36,4 год. та 6,5±13,9 год.) (р=0,01). Гостра серцева недостатність ІІ і більше ступені виникала в 1,5 рази частіше в групі 1 (р=0,02). Гострі порушення мозкового кровообігу в другій групі діагностовані в 2,5% хворих, а в групі 1 – у 5,0% пацієнтів (р>0,05). Частота летальних випадків у групі 1 в чотири рази перевищує летальність у групі 2 (3,9% та 0,9% відповідно) (р=0,01). Наявність доопераційної мітральної недостатності, навіть якщо вона не потребує корекції, значно погіршує перебіг раннього післяопераційного періоду у пацієнтів після хірургічної корекції аневризми лівого шлуночка і призводить до підвищення частоти виникнення післяопераційних ускладнень та значно збільшує летальність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Didenko, D. V. "ОСОБЛИВОСТІ РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВИХ ТА ПРАВИХ ВІДДІЛІВ СЕРЦЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПОЄДНАНИМ ПЕРЕБІГОМ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ ТА ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, № 3 (2 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.8023.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Ішемічна хвороба серця (ІХС) та хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) – розповсюджені патології в Україні та світі. Для даних захворювань характерні різні структурно-геометричні зміни камер серця, тому знання особливостей ехокардіографічних параметрів пацієнтів у випадку поєднаної патології є актуальним.Мета дослідження. Визначити особливості ремоделювання камер серця у пацієнтів із поєднанням стабільної ІХС та ХОЗЛ, встановити відмінності від показників пацієнтів з ізольованим перебігом даних патологій.Матеріали та методи. В дослідження було включено 98 пацієнтів із поєднанням стабільної ІХС та ХОЗЛ, 96 осіб із стабільною ІХС без супутнього ХОЗЛ та 78 пацієнтів із ХОЗЛ без супутньої ІХС. Всім пацієнтам проведено загальноклінічне обстеження та ехокардіографія в М- та В-режимах.Результати. Для осіб із коморбідною патологією характерними є більш виражені процеси ремоделювання лівого шлуночка (концентрична гіпертрофія у 21,4%, ексцентрична гіпертрофія у 23,5%), збільшення товщини стінок лівого шлуночка, тенденція до зниження фракції викиду порівняно із пацієнтами ІХС без ХОЗЛ. Зміни правих відділів серця осіб із поєднанням ІХС та ХОЗЛ відрізняються від показників пацієнтів з ХОЗЛ без ІХС, а саме більший розмір правого передсердя та збільшення частки пацієнтів із ІІІ типом ремоделювання правого шлуночка – перевантаження тиском та об'ємом – у 79,6%.Висновки. Визначені зміни свідчать про формування синдрому «взаємного обтяження» у пацієнтів із поєднанням ІХС та ХОЗЛ та ремоделювання камер серця, що відрізняють таких пацієнтів від осіб із ізольованим перебігом даних патологій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Boguta, Yu H., H. Ya Maksiv, U. P. Hevko, O. P. Mialiuk та M. I. Maruschak. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАНня ЛЕГЕНЬ В ОСІБ СТАРШОГО ВІКУ". Медсестринство, № 2 (5 лютого 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2017.2.8504.

Повний текст джерела

Анотація:

Отримані дані вказують на те, що хронічне обструктивне захворювання легень в осіб старшого віку часто поєднується з серцево-судинною патологією. Тому первинна профілактика повинна включати основні фактори хронічного обструктивного захворювання легень – тютюнокуріння і часті респіраторні захворювання, вторинна профілактика хронічного обструктивного захворювання легень має бути спрямована на попередження розвитку системних уражень на фоні досліджуваної патології. Враховуючи те, що наше дослідження встановило високу частоту хронічного обструктивного захворювання легень та ішемічної хвороби серця і хронічного обструктивного захворювання легень та гіпертонічної хвороби у пацієнтів обох статей ІІІ ступеня тяжкості порушень прохідності дихальних шляхів, проведення просвітницької роботи середнім медичним персоналом має включати профілактику як хронічного обструктивного захворювання легень, так і кардіологічних патологій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Rudenko, S. A., S. V. Fedkiv, S. V. Potashev, N. О. Ioffe та V. V. Lazoryshynets. "Результати протезування мітрального клапана у хворих з ішемічною мітральною недостатністю". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 24 липня 2019, 18–21. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.36/04(018-021).

Повний текст джерела

Анотація:

Функціональна ішемічна мітральна недостатність розвивається у 10–20 % пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) і справляє значний негативний вплив на прогноз виживаності хворих. Хронічна функціональна ішемічна мітральна недостатність виявляється в 11–19 % пацієнтів, яким виконують коронарографію при ІХС, і у 20–30 % пацієнтів, яким виконують аортокоронарне шунтування. У період 2016–2017 рр. було виконано 49 протезувань мітрального клапана в поєднанні з вінцевим шунтуванням у хворих з мітральною недостатністю ішемічного генезу на базі Національного інституту серцевосудинної хірургії НАМН України. Серед цієї категорії пацієнтів чоловіків було 33 (67,3 %), а жінок – 16 (32,6 %). Середній вік становив 62,8 ± 7,4 року. У переважної більшості хворих (73,5 %) в анамнезі відзначалась гіпертонічна хвороба. Ендокринологічно підтверджений діагноз цукрового діабету був у 9 (18,4 %) пацієнтів. Показники фракції викиду варіювали в межах від 20 до 56 % із середнім значенням 41,2 ± 8,7 %. У 61,2 % (n = 30) випадків у хворих діагностовано трьохсудинне ураження вінцевих артерій, у 20,4 % (10) були уражені дві вінцеві артерії і у 18,4 % (9) – одна вінцева артерія. Гостра серцева недостатність ІІ ступеня і вище, що потребувала інотропної підтримки більше ніж 24 години в післяопераційному періоді, виникла у 24,5 % (12) випадках. Гостре порушення мозкового кровообігу спостерігалось в одного пацієнта (3,6 %). Доопераційна тяжкість стану хворих цієї групи та післяопераційні ускладнення призвели до того, що середній термін перебування у відділенні інтенсивної терапії становив 128,3 ± 74,5 години, а тривалість госпіталізації – 11,7 ± 4,4 дня. Післяопераційна летальність після хірургічної корекції такої патології в нашому дослідженні сягала 4,1 %. Протезування мітрального клапана є ефективним хірургічним методом лікування ішемічної мітральної недостатності з добрими безпосередніми результатами за неможливості відновити компетентність клапана пластичними методиками. Частота післяопераційних ускладнень та рівень летальності обумовлений тяжким доопераційним станом хворих.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Malchevskaya, T. J. "ГЕМОСТАЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЛАЗМИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ СТАБІЛЬНОЮ ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ З ПОЄДНАНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ". Вісник наукових досліджень, № 3 (9 листопада 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.3.5193.

Повний текст джерела

Анотація:

На підставі вивчення окремих ланок згортальної, протизгортальної систем та фібринолізу оцінити плазмовий гемостаз у пацієнтів ішемічною хворобою серця в поєднанні з супутніми захворюваннями. У 60 пацієнтів з ішемічною хворобою серця та АГ яких, поділили на 4 групи залежно від присутності коморбідних станів, оцінювалась система плазмового гемостазу за коагулологічними методами (АЧТЧ, ПТЧ, ТЧ), рівень ФГ – за допомогою хронометричного методу (за Клауссом), фібринолітичний потенціал – за часом еуглобулінового лізису згустка (ЧЕЛ), хагеманзалежний фібриноліз (ХЗФ), активність плазміногену (ПГ), антикоагулянтна активність за рівнем АТ-ІІІ і ПС. Контрольну групу склали 15 хворих на ІХС за відсутності супутньої патології. У хворих на ІХС з АГ в поєднанні з цукровим діабетом 2 типу і ДОА антикоагулянтна система видалась менш втягнутою, а більш виснаженим її потенціал спостерігався при ХОЗЛ і захворюваннях ГБС. Найбільша депресія фібринолізу відмічалась при ОА і захворюваннях ГБС, проте ПГ при ОА сягав найбільших цифр не відрізняючись від контрольних величин, що можливо і створювало динамічну рівновагу системи фібринолізу. Найменш пригнічений фібриноліз був при ЦД 2 типу як за рахунок ФАК, так і ХЗФА. За стабільного перебігу ІХС в поєднанні з коморбідними станами кожен із асоційованих станів вносить дисбаланс в ту чи іншу ланку багатогранних і неоднозначних процесів системи гемостазу. Коморбідні стани при ішемічній хворобі серця поглиблюють дисбаланс в тій чи іншій ланці системи гемостазу. Зовнішній механізм тромбоутворення, фіналом якого є утворення фібринового згустка при відносній пасивності внутрішнього механізму, найбільш активний був у групах хворих із супутніми ХОЗЛ і захворюваннями ГБС, на фоні більш виснаженого антикоагулянтного потенціалу. Найменш пригнічений фібриноліз був при супутньому ЦД 2 типу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Usenko, O. Y., V. V. Beleiovych та A. V. Gabriyelian. "Вибір тактики хірургічного лікування поєднаних оклюзійно-стенотичних уражень брахіоцефальних та вінцевих артерій на серці, що працює". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 11 квітня 2019, 22–28. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.36/05(022-028).

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Серце і головний мозок є найбільш залежними органами від порушення кровотоку. Мета роботи. Покращення результатів лікування поєднаного оклюзійно-стенотичного ураження брахіоцефальних та вінцевих артерій шляхом розробки хірургічної тактики у хворих із мультифокальним атеросклерозом. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів хірургічного лікування 62 хворих з поєднаним атеросклеротичним оклюзійно-стенотичним ураженням сонних і коронарних артерій. Залежно від використаної хірургічної тактики хворі були розподілені на дві групи: одномоментні (35) на двох судинних басейнах та етапні операції (27). Протокол обстеження включав загально-клінічні та спеціальні методи дослідження серця та головного мозку. Результати та їх обговорення. Хворим з критичними ураженнями вінцевих артерій у поєднанні з патологією сонних артерій, а саме з нестабільною атеросклеротичною бляшкою та низьким перфузійним резервом головного мозку та міокарда, доцільно застосовувати одномоментні операції. Розроблено алгоритм діагностики та визначені критерії прийняття рішень, основні показання щодо вибору тактики хірургічного лікування цієї категорії хворих. Висновки. Одномоментні операції показані у хворих з декомпенсацією кровообігу в обох уражених арте-ріальних басейнах. Етапний підхід може бути використаний при стабільному перебігу ішемічної хвороби серця та без клінічно значущої неврологічної симптоматики. Висновки. Одномоментні операції показані у хворих з декомпенсацією кровообігу в обох уражених артеріальних басейнах. Етапний підхід може бути використаний при стабільному перебігу ішемічної хвороби серця та без клінічно значущої неврологічної симптоматики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Нudyma, A. A. "МЕДСЕСТРИНСЬКА ОЦІНКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ В ОСІБ СТАРШОГО ВІКУ". Вісник наукових досліджень, № 2 (17 серпня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7941.

Повний текст джерела

Анотація:

Отримані дані вказують на те, що хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) в осіб старшого віку часто поєднується з серцево-судинною патологією. Тому первинна профілактика повинна стосуватися основних факторів ХОЗЛ – тютюнокуріння і частих респіраторних захворювань, вторинна профілактика ХОЗЛ має бути спрямована на попередження розвитку системних уражень на фоні досліджуваної патології.Мета дослідження – вивчити етіологічні фактори хронічного обструктивного захворювання легень та коморбідність при досліджуваній патології.Матеріали і методи. У дослідження було включено 64 хворих на ХОЗЛ різного ступеня тяжкості, які перебували на стаціонарному лікуванні у пульмонологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні протягом 2016 р. з приводу загострення ХОЗЛ. У дослідження були включені хворі з ХОЗЛ II, IIІ і IV ступенів, які відповідали таким критеріям: госпіталізація в стаціонар з приводу загострення ХОЗЛ; вік>60 років; приріст ОФВ1 після інгаляції β2-агоністом короткої дії – менше 12 %. Була проаналізована частота найбільш значущих клінічних станів, які, за даними останніх досліджень, асоціюються зі зростанням ризику смерті у хворих на ХОЗЛ. Для визначення статистичної значущості (р) зміни від вихідного рівня використовували комп’ютерну програму Statistica 16.0 for Microsoft.Результати досліджень та їх обговорення. До основних факторів ризику розвитку ХОЗЛ відносяться тютюнокуріння й часті респіраторні захворювання. Останніми роками все частіше зазначаються екстрапульмональні ефекти ХОЗЛ, які зумовлюють розвиток інших патологій, що обтяжують перебіг деяких захворювань, які мають спільні фактори ризику. Ми проаналізували коморбідні стани у хворих на ХОЗЛ та визначили їх зв'язок з основними факторами ризику – тютюнокуріння й частими респіраторними захворюваннями. Встановлено, що 7,8 % пацієнтів із ХОЗЛ не мали супутньої патології, тоді як 92,2 % обстежених хворих, окрім ХОЗЛ, страждали від ще одного й більшого захворювання. Аналіз супутньої патології у пацієнтів із ХОЗЛ вказує на переважання серцево-судинної патології.Висновки. Враховуючи те, що дослідження встановило високу частоту ХОЗЛ та ішемічної хвороби серця і ХОЗЛ та гіпертонічної хвороби у пацієнтів обох статей ІІІ ступеня тяжкості порушень прохідності дихальних шляхів, проведення просвітни цької роботи середнім медичним персоналом має включати профілактику як ХОЗЛ, так і кардіологічних патологій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Пукас, О. Ю., С. В. Варбанець та О. М. Довгань. "Повна артеріальна реваскуляризація міокарда (досвід одного центру)". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 14 травня 2018, 31–35. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/18.31/06(031-035).

Повний текст джерела

Анотація:

Золотим стандартом хірургічного лікування ішемічної хвороби серця вважається аортокоронарне шунтування (АКШ) з використанням лівої внутрішньогрудної артерії (ЛВГА) та великої підшкірної вени нижніх кінцівок (ВПВ). Мета роботи – висвітлення власного досвіду застосування повної артеріальної реваскуляризації міокарда у пацієнтів з ізольованими багатосудинними ураженнями коронарних артерій, а також при поєднанні їх із супутньою патологією клапанів серця. Матеріали та методи. Із січня 2011 року по грудень 2017 року в ДУ «НПМЦДКК МОЗ України» був прооперований 91 пацієнт: усім пацієнтам в якості лікування ІХС виконана повна артеріальна реваскуляризація коронарних артерій. У всіх досліджуваних пацієнтів виявлено двосудинні і більше ураження коронарних артерій. Результати. Виходячи з нашого досвіду, слід зазначити, що операція з використанням двох і більше артеріальних кондуїтів є безпечною, не потребує багато часу і може виконуватись у більшості пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Згідно з нашими даними, категоричних протипоказань до виконання повної артеріальної реваскуаляризації міокарда немає. Необхідні подальші дослідження з перевірки прохідності шунтів через п’ять, десять і більше років. Висновки. Деяким пацієнтам із традиційно установленими протипоказаннями до ТАР, такими як виражене ожиріння (ІМТ>35), хронічні обструктивні захворювання легень, інсулін-залежний цукровий діабет, може бути рекомендований оптимальний вид реваскуляризації міокарда після ретельного обстеження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Maksiv, K. Ya, I. V. Pirus, R. R. Osinchuk, H. H. Habor, I. Ya Krynytska та M. I. Marushchak. "ОСОБЛИВОСТІ ПОЄДНАНОГО ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ ТА ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (15 березня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2017.4.8649.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: проаналізувано особливості поєднаного перебігу хронічного обструктивного захворювання легень (ГХ) ІІ стадії та гіпертонічної хвороби ІІ стадії в гендерному аспекті.Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано 420 історій хвороб пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у пульмонологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні з діагнозом «хронічне обструктивне захворювання легень» (ХОЗЛ) протягом 2014 і 2016 рр.Результати. Серед пацієнтів з ХОЗЛ переважали особи чоловічої статі (65,95 %). Розподіл за статтю пацієнтів з ХОЗЛ II стадії виглядає наступним чином: чоловіки – 59,86 %, жінки – 40,14 %.Висновки. Серед пацієнтів з ХОЗЛ II стадії 28, 67 % хворих не мали супутньої патології, 27,27 % - перебіг основного захворювання поєднувався з гіпертонічною хворобою II стадії, 43,36 % - ХОЗЛ поєднувався з іншими захворюваннями. Аналіз отриманих даних за гендерною ознакою вказує на переважання у пацієнтів чоловічої статі коморбідності ХОЗЛ з іншими патологіями, причому найчастіше (у 33 % хворих) з гіпертонічною хворобою. В осіб жіночої статі, хворих на ХОЗЛ, окрім гіпертонічної хвороби, з високою частотою зустрічалась ішемічна хвороба серця й захворювання ендокринної системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Ilashchuk, T. O., І. V. Okipniak, N. М. Malkovych, K. O. Bobkovych та O. P. Mykytyuk. "Досвід використання сучасних методів візуалізації у верифікації діагнозу у пацієнтів з кардіологічною патологією на тлі бронхообструктивних захворювань". Cardiology and cardiac surgery: continuous professional development, 3 травня 2019, 9–23. http://dx.doi.org/10.30702/ccs.201905.02.0020923.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основні труднощі диференціальної діагностики серцево-су-динних і респіраторних захворювань. Особливо складно оцінити переважання ураження зазначених систем у пацієнтів з поєднанням ішемічної хвороби серця та бронхообструк-тивних захворювань. У діагностичний алгоритм щодо цієї категорії хворих обов’язково ма-ють бути включені сучасні інвазивні та неінвазивні методи візуалізації. Авторами проведе-ний глибокий аналіз літературних джерел щодо їх використання у пацієнтів з поєднанням ішемічної хвороби серця та бронхообструктивного захворювання (хронічне обструктивне захворювання легень і бронхіальна астма). Наведені два клінічні випадки, що доводять необхідність застосування не тільки рутинних (електрокардіографія, спірографія, кардіосо-нографія), а й високотехнологічних інвазивних методик (коронаровентрикулографія, че-резстравохідна кардіосонографія) для призначення ефективних методів лікування хворих з поєднаною кардіореспіраторною патологією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Treumova, S. I., Ye Ye Petrov, Yu H. Burmak та T. A. Ivanytsʹka. "ВПЛИВ ШШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ ТА МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ НА ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНЕ ОБСТРУКТИВНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 26, № 2 (10 травня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2016.v26.i2.6333.

Повний текст джерела

Анотація:

Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) – одна з найважливіших медико-соціальних проблем як в Україні, так і у світі. Коморбідним фо- ном, на якому маніфестує ХОЗЛ, часто є метаболіч- ні порушення, ішемічна хвороба серця (ІХС), арте- ріальна гіпертензія. Поширеність метаболічного синдрому (МС) серед хворих на ХОЗЛ складає від 21 до 53 %, особливо на ранніх стадіях його роз- витку. Тому детальне вивчення взаємного впливу вищезгаданої патології набуває актуальності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Levchyshyna, O. V., E. V. Aksjonov, S. P. Spysarenko та T. A. Malysheva. "Досвід діагностики і стентування аневризм коронарних артерій". Cardiology and cardiac surgery: continuous professional development, 14 травня 2019, 30–43. http://dx.doi.org/10.30702/ccs.201905.02.0083043.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Аневризми коронарних артерій (АКА) – достатньо рідкісна патологія коронарних судин, при якій відзначається локальне розширення просвіту коронарних артерій на 50 % або більше по відношенню до проксимального сегмента. Найчастіше АКА мають атеросклеротичну етіологію. Другими за частотою є аневризми вродженого походження. Клінічна значущість АКА остаточно не з’ясована. Метою роботи є представлення 16-річного досвіду діагностики і стентування АКА у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, оскільки суперечливими є світові дані щодо клінічної значущості цієї патології. Однак іноді така патологія зумовлює виникнення інфаркту міокарда, особливо в разі поєднання АКА з атеросклеротичним ураженням коронарного русла в іншому басейні. Матеріали і методи. Досвід Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України стосовно виявлення та лікування АКА такий. За період з 2000 по 2016 рік на базі інституту виконано 3846 стентувань коронарних артерій, із них 6 ендопротезувань з приводу АКА (0,16 %). Усі випадки були відмінними за клініко-ангіографічною картиною. Результати та обговорення. У статті аналізується 6 клінічних випадків лікування пацієнтів з АКА, яким у зв’язку з особливостями клініко-ангіографічної картини було виконано ендоваскулярне втручання. Висновки. Аневризми коронарних артерій, як правило, не становлять самостійної небезпеки для пацієнта, однак у деяких випадках, безумовно, погіршують прогноз пацієнтів, особливо в поєднанні з атеросклеротичними ураженнями коронарного русла. Це пов’язано насамперед з неможливістю адекватної колатеральної підтримки з боку артерії, кровотік у якій скомпрометований наявністю аневризматичного розширення. Також наявність АКА підвищує ризик тромбоутворення в цій ділянці з наступною дисемінацією дистального коронарного русла. Крім того, знижений кровотік нижче місця аневризми може не забезпечувати адекватного кровопостачання відповідної анатомічної ділянки. У зв’язку з цим пацієнти з АКА потребують більш ретельного спостереження з метою раннього виявлення і лікування атеросклеротичних стенозів коронарних артерій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Kolodenko, O. V. "ДО МОДЕЛІ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНОЇ РЕВАСКУРЯРИЗАЦІЇ МІОКАРДУ НА САНАТОРНОМУ ЕТАПІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (26 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i4.8314.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. В останнє десятиріччя, в лікуванні ішемічної хвороби серця (ІХС), набули розвитку методи хірургічної реваскуляризації міокарду, які дозволяють суттєво ремоделювати міокард та значно покращити його функціональні властивості. Разом з тим, хірургічна реваскуляризація міокарду не усуває основних причин розвитку захворювань атеросклеротичної природи. Неефективно проведена реабілітація, включаючи недостатнє управління основними чинниками кардіоваскулярного ризику, може значно знизити результати виконаної операції.Мета роботи розробити модель відновлювального лікування хворих ІХС після хірургічної реваскуляризації міокарду з урахуванням коморбідної патології на санаторному етапі лікуванняМатеріали дослідження: Методологія концептуальної моделі ґрунтується на визначені клініко-функціонального стану хворого та розрахунку інтегральної оцінки прогресування ІХС у хворих, які перенесли ХРМ з урахуванням функціональних та метаболічних показників, розробки індивідуальної програми санаторного лікування та визначення її ефективностіРезультати дослідження Принцип побудови програм реабілітації повинен включати наступні блоки: мобілізація саногенетичних механізмів відновлення морфофункціонального стану міокарду, покращення психосоматичного стану хворих та підвищення фізичної працездатності та особливе місце в системі відновлювального лікування повинні займати технології спрямовані на зниження ступенів ризику розвитку ускладнень як в перші дні після оперативних втручань, так і в віддалені періодиВисновки Диференційований підхід (в залежності від коморбідної патології) до призначення комплексів ВЛ сприяє підвищенню ефективності санаторно-курортного лікування на 44,4%.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Vakaliuk, I. I., та N. H. Virstiuk. "ПЕРЕБІГ СТАБІЛЬНОЇ ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ НА ТЛІ НЕАЛКОГОЛЬНОЇ ЖИРОВОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ В РЕАБІЛІТАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ ПІСЛЯ РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЙНИХ ВТРУЧАНЬ". Вісник наукових досліджень, № 4 (9 лютого 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.4.7137.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження було оцінити перебіг стабільної ішемічної хвороби серця (ІХС) на тлі неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у реабілітаційному періоді після проведення втручань із реваскуляризації міокарда. Обстежено 220 хворих на стабільну ІХС, поєднану з НАЖХП, із них 80 пацієнтів після реваскуляризаційних втручань. Усім хворим проведено загальноклінічні та функціональні методи обстеження з метою верифікації стабільної ІХС та НАЖХП. Встановлено більш сприятливий перебіг стабільної ІХС, супутніх серцевої недостатності (СН) та артеріальної гіпертензії (АГ) на тлі НАЖХП після реваскуляризації міокарда. Визначено, що клінічними особливостями перебігу стабільної ІХС на тлі НАЖХП є виражені клінічні симптоми основного захворювання та супутньої патології, менш виражені після реваскуляризації міокарда. Доведено, що реваскуляризація міокарда сприяє поліпшенню довгострокового прогнозу в хворих на стабільну ІХС на тлі НАЖХП.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Хацько, К. "РЕВАСКУЛЯРИЗАЦІЯ ВТРУЧАННЯ КІНЦІВОК ПРИ ХРОНІЧНІЙ ІШЕМІЇ КІНЦІВОК В ЕПОХУ ЕНДОВАСКУЛЯРНОЇ ТЕРАПІЇ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)". InterConf, 19 червня 2021, 290–94. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.7-8.06.2021.031.

Повний текст джерела

Анотація:

В останні роки відзначається прогресивне зростання частоти виявлення облітеруючого атеросклерозу артерій таза та нижніх кінцівок, про що свідчать результати численних досліджень (А.В. Покровский та співавт., 1997, 2004; E. Diamantopoulos, 1997). За даними ВООЗ, хронічними захворюваннями артерій нижніх кінцівок страждають близько 5% дорослого населення. Цей показник варіює від 0,3% (у пацієнтів до 40 років) до 7% (серед пацієнтів від 60 років і старше), тобто достовірно залежить від віку. У США, за даними Halperin, близько 10% людей старше 55 років мають безсимптомну форму ХОЗАНК, симптоми «переміжної кульгавості» мають близько 5% і у 1% є ознаки критичної ішемії нижніх кінцівок (КІНК). 7% пацієнтів з «переміжною кульгавістю» потребують негайної реконструктивної операції, 4% з КІНК - негайної ампутації кінцівки. Облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок займають друге місце у структурі серцево-судинної патології після ішемічної хвороби серця. Клінічний випадок дозволяє розглянути ефективність ендоваскулярного втручання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Popovych, D. V., V. B. Koval, V. V. Shafranskyi та I. M. Salaida. "РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ ІЗ СЕРЦЕВО-СУДИННОЮ ПАТОЛОГІЄЮ." Вісник наукових досліджень, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7295.

Повний текст джерела

Анотація:

Серцево-судинні захворювання зумовлюють основні проблеми громадського здоров’я. В Україні проводиться комплекс заходів, спрямованих на створення системи реабілітації серцево-судинних хворих як доповнення до системи лікувально-профілактичної допомоги. Подальшого опрацювання потребують відпрацювання наступності в організації лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів у хворих із серцево-судинною патологією.Мета дослідження вивчення впливу високого рівня артеріального тиску (АТ) на формування реакцій відповідей при проведенні фізичної реабілітації хворих із серцево-судинною патологією на санаторному етапі лікування.Матеріали і методи. Обстежено 175 хворих, з них 100 пацієнтів із артеріальною гіпертензією (АГ) та 75 – з ішемічною хворобою серця (ІХС). У всіх хворих виконували комплекс обстежень, які включали добовий моніторинг АТ, визначення толерантності до фізичних навантажень за даними 6-хвилинного тесту ходьби, тредміл-тесту.Результати досліджень та їх обговорення. Установлено, що серед факторів, що супроводжують неадекватну відповідь на фізичне навантаження, важливе місце посідають як рівень АТ, так і нестабільність артеріальної гіпертензії у процесі відновного лікування, а також ступінь реакції АТ на дозовані фізичні навантаження. У пацієнтів із несприятливим перебігом відновного періоду, незважаючи на своєчасне відновлення коронарного кровотоку, мали місце стійкі середньодобові рівні систолічного та діастолічного АТ у поєднанні з високими значеннями цих показників на висоті фізичного навантаження як у ранньому, так і пізньому реабілітаційному періодах. У хворих з ІХС при неадекватній відповіді на дозовані фізичні навантаження відмічалися тахікардія, короткочасний біль за груднинною, іноді ядуха.Висновки. Основними реабілітаційними заходами при серцево-судинних захворюваннях є дотримання індивідуальної реабілітаційної програми, рухового режиму, раціонального харчування та усунення факторів ризику. Для фізичної реабілітації хворих із серцево-судинною патологією важливим є комплексний підхід, медикаментозний контроль АТ, поліпшення коронарного резерву, раціональне поєднання різних методів лікування, максимальне використання природних факторів, широке застосування санаторно-курортного лікування, кліматотерапії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Urbanovych, A. M., G. I. Susyk та M. O. Urbanovych. "ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВТОРИННОЇ ДИСЛПІДЕМІЇ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (2 серпня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8637.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті описано та проаналізовано показники атерогенності ліпідного спектра крові у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу залежно від наявності чи відсутності у них серцево-судинних ускладнень.Мета дослідження – уточнення атерогенності ліпідного спектра крові у хворих на ЦД 2 типу із артеріальною гіпертензією (АГ), ішемічною хворобою серця (ІХС), коморбідністю цих захворювань та без серцево-судинних ускладнень.Матеріал і методи. До дослідження включено 265 хворих на ЦД 2 типу, які були поділені на групи залежно від наявності чи відсутності у них серцево-судинної патології. Аналіз ліпідного спектра сироватки крові здійснювали за наступними показниками: загальний холестерин (ЗХС), тригліцериди (ТГ), холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) та ліпідними співвідношеннями ТГ/ХС ЛПНЩ, ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ, ТГ/ХС ЛПВЩ, вмістом неетерифікованих жирних кислот (НЕЖК).Результати. У всіх обстежених групах хворих на ЦД 2 типу виявлено зміни ліпідограми, характерні для атерогенного профілю обміну ліпідів, які включали в себе гіпертригліцеридемію, підвищення рівня ХС ЛПНЩ та зниження рівня антиатерогенного ХС ЛПВЩ. При цьому найбільш вираженими були зміни у ліпідограмі хворих на ЦД 2 типу із АГ та ІХС.Характерною особливістю ІХС та коморбідності АГ і ІХС у хворих на ЦД 2 типу, порівняно із групою хворих на ЦД 2 типу без серцево-судинної патології, є статистично значуще збільшення вмісту НЕЖК у крові.Результати проведеного аналізу інтегральних показників атерогенних та антиатерогенних фракцій ліпідів продемонстрували, що у хворих на ЦД 2 типу із серцево-судинними ускладненнями спостерігаються вірогідно підвищені значення співвідношень ТГ/ХС ЛПВЩ та ХС ЛПНЩ/ХС ЛПВЩ. Відповідно, ці показники мають прогностичне значення у розвитку атеросклеротичного ураження судин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Ішемічна патологія серця"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями