Статті в журналах з теми "Інциденти безпеки"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Інциденти безпеки.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-17 статей у журналах для дослідження на тему "Інциденти безпеки".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Догтєва, I., та А. Шиян. "ВІДНОВЛЕННЯ ГРУПИ РЕАГУВАННЯ НА ІНЦИДЕНТИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ НАРОСТАННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ КІБЕРАТАК". MEASURING AND COMPUTING DEVICES IN TECHNOLOGICAL PROCESSES, № 2 (15 грудня 2021): 21–29. http://dx.doi.org/10.31891/2219-9365-2021-68-2-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є розробка моделі для опису функціонування групи реагування на інциденти інформаційної безпеки (ГРІІБ) в умовах урахування як наростання інтенсивності кібератак, так і відновлення її роботи в процесі діяльності. Для опису роботи ГРІІБ застосовується модель системи масового обслуговування в рамках марковського процесу, де кібератаки представлені потоком заявок, а група реагування розглядається в якості каналу їх обслуговування. Отримано кількісні результати для динаміки кількості обслужених (коли протидія кібератакам була здійснена) та втрачених (коли протидія не могла бути здійснена) заявок. Показано, що відповідні характеристики нелінійно залежать від характеристик моделі: інтенсивності кібератак, їх наростання та характеристик відновлення ефективної діяльності ГРІІБ. Розроблена модель може бути використана для оптимізації управління функціонування ГРІІБ в залежності від характеристик кібератак та відновлення діяльності групи реагування. Вона також надає можливість керівникам орієнтуватися на потрібну кількість реагувань чи відмов у реагуванні на інциденти інформаційної безпеки.
2
Проданчук, М. Г., Г. М. Балан, О. П. Кравчук, П. Г. Жмінько, І. М. Максимчук та Н. П. Чермних. "До обґрунтування переліку небезпечних високотоксичних хімічних речовин, які підлягають особливому контролю щодо обігу, зберігання, використання та утилізації. Частина ІІІ (дипіридилові гербіциди паракват і дикват)". Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 91, № 2 (15 вересня 2021): 31–40. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2021-91-2-31-40.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Виділити групу високотоксичних хімічних речовин, які за останні десятиліття найчастіше використовуються в умисних кримінальних та суїцидальних інцидентах, диверсійних і терористичних актах, обіг, зберігання, використання та утилізацію яких потрібно особливо прискіпливо контролювати правоохоронним органам. У даній частині статті йдеться про дипіридилові гербіциди паракват і дикват. Матеріали та методи. Аналітичний огляд наукових публікацій виконаний з використанням реферативних баз даних наукових бібліотек PubMed, Medline і текстових баз даних наукових видавництв Elsevier, PubMed, Central, BMJ group та інших VIP-баз даних. Застосовано методи системного, порівняльного та контент-аналізу. Результати та висновки. Аналітичний огляд літературних даних та досліджень, проведених у ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України», продемонстрував, що високотоксичні дипіридилові гербіциди паракват і дикват можуть становити значну загрозу життю і здоров’ю людини. Останнім часом, зокрема понад чверть сторіччя, вони стали справжньою зброєю в руках злочинців, кримінальних елементів і терористів у всьому світі. Не можна замовчувати й суїцидальні інциденти, які також мають місце поряд з умисними кримінальними, терористичними та диверсійними актами. На основі аналізу токсичності, клінічних та морфологічних проявів інтоксикації за дії цих хімічних речовин, враховуючи різні шляхи надходження до організму, обґрунтовано необхідність внесення їх до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, обіг яких, зберігання, використання та утилізація потребують більш жорсткого контролю з боку правоохоронних органів. Ключові слова: дипіридилові гербіциди, паракват, дикват, ризик для здоров’я, гострі отруєння.
3
Воскобойников, Сергій, та Олег Решетніков. "ПРОЄКТУВАННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДО УПРАВЛІННЯ ІНЦИДЕНТАМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТА КІБЕРНЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(102) (27 жовтня 2020): 95–106. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.08/095-106.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено теоретичний аналіз, узагальнено результати дослідження проблеми організації підготовки фахівців управління інцидентами інформаційної та кібербезпеки. Для забезпечення якісного освітнього процесу формування професійної компетентності з управління інцидентами інформаційної та кібернетичної безпеки здійснено обґрунтування, проєктування й розробку навчально-методичного комплексу «Управління інцидентами інформаційної і кібернетичної безпеки». Для педагогічного супроводу формування компетентності управління інцидентами як складові НМК розроблено методичні рекомендації до виконання задач кейсів модельних ситуацій із моніторингу інцидентів інформаційної та кібернетичної безпеки; навчально-інформаційну платформу для віддаленого доступу для проведення семінарських занять у режимі вебінарів, онлайн-конференцій за розділами навчального модулю; методичні рекомендації до виконання лабораторних та самостійних робіт і виконання індивідуальних творчих завдань, проєктування, моделювання тощо.
4
Dohtieva, I. O., and A. A. Shyian. "Simulation of the Work of the Information Security Incident Response Group in the Conditions of Increasing Cyberattack Intensity." Visnyk of Vinnytsia Politechnical Institute 159, no. 6 (2021): 123–30. http://dx.doi.org/10.31649/1997-9266-2021-159-6-123-130.
Повний текст джерела
5
Тимощук, О. М., та О. В. Мельник. "ДОСЛІДЖЕННЯ БЕЗПЕКИ БУНКЕРУВАННЯ НА ВОДНОМУ ТРАНСПОРТІ". Vodnij transport, № 1(29) (27 лютого 2020): 5–14. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2020.1.29.01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто безпеку бункерування суден як один із факторів впливу на надійність процесу бункерування на водному транспорті. Розглянуто комплексний підхід та рівні заходів для забезпечення безпеки бункерування. Для оцінки та аналізу ризиків застосовано рекомендації ІМО по відношенню до методів формалізованої оцінки безпеки (FSA) на основі принципу «прийнятного ризику» відомого як принцип ALARP (As Low As Reasonably Practicable)). На основі рекомендацій ІМО, які використовуються в даний час з метою управління безпекою мореплавства, розроблена послідовність дослідження безпеки бункерування. Методологія оцінки ризиків включає п´ять основних етапів [8]: збір даних і оцінка всієї системи; ідентифікація небезпек; аналіз ризиків; оцінка ефективності діючої системи превентивних та змінюваних мір, напрацювання нових рішень; впровадження та вдосконалення системи безпеки. Визначені основні причини інцидентів при проведенні бункерування: несправність обладнання, людський фактор, неякісне паливо, аварії суміжних об’єктів, дії природних сил. Аналітичним способом обчислено відносну частоту появи небезпеки - чинника ризику, що надає негативну дію на процес бункерування. Оцінку наслідків аварій було проведено за чотирибальною шкалою. Проведено ймовірнісну оцінку впливу небезпек і визначено рівні формалізованого ризику. Систему безпеки бункерування досліджено шляхом побудови діаграми в системі координат (вірогідність події-наслідки події) в матричному вигляді. За отриманими результатами виявлено, що людський фактор та несправність обладнання є найбільш небезпечними факторами в рейтингу загроз. Було запропоновано допоміжні заходи по управлінню ризиками, які дозволять понизити рівень ризиків з високого до прийнятного, що дозволить запобігати аваріям при бункеруванні. Ключові слова: безпека, надійність, бункерування, ідентифікація небезпек, ризики.
6
Панаско, Олена, та Сергій Бурмістров. "ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ІНЦИДЕНТАМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 5 (14 червня 2021): 164–66. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.04.06.2021.030.
Повний текст джерела
7
Klevtsov, O., та S. Trubchaninov. "Комп’ютерна безпека інформаційних та керуючих систем АЕС: кібернетичні загрози". Nuclear and Radiation Safety, № 1(65) (26 березня 2015): 54–58. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2015.1(65).12.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено вивченню кібернетичних загроз як одного з аспектів комп’ютерної безпеки інформаційних та керуючих систем АЕС. Коротко розглянуто базові поняття, терміни й визначення у сфері комп’ютерної безпеки. Дано аналіз потенційних кібернетичних загроз на стадіях розробки й експлуатації інформаційних та керуючих систем АЕС. Наведено основні типи загроз, серед яких шкідливі закладки в програмному забезпеченні й технічних засобах (зокрема покупних), комп’ютерні атаки по мережах передачі даних, внесення шкідливих програм із зовнішніх носіїв інформації та портативних пристроїв. Особливу увагу приділено впливу програмного забезпечення низьких класів безпеки на програмне забезпечення більш високих класів безпеки. Наведено приклади реальних інцидентів на ядерних установках, спричинених умисними кібернетичними атаками або ненавмисними комп’ютерними помилками під час роботи з програмним забезпеченням систем, важливих для безпеки АЕС.
8
Shumka, A. V., та P. H. Chernyk. "Теоpетичні аспекти інформаційних війн та національна безпека". Grani 18, № 9 (17 липня 2015): 10–16. http://dx.doi.org/10.15421/1715168.
Повний текст джерелаАнотація:
Широкий та всебічний аналіз методів проведення інформаційної війни для формування дієвого механізму протидії має надзвичайно актуальне значення. Інформаційна війна – дії, що вчиняються для досягнення інформаційної переваги у підтримці національної воєнної стратегії через вплив на інформацію та інформаційні системи противника при одночасному гарантування безпеки власної інформації і інформаційних систем. На сьогодні термін «інформаційна війна» використовується в двох площинах: у широкому розумінні – для визначення протиборства в інформаційній сфері в засобах масової інформації для досягнення різних політичних цілей; у вузькому розумінні – для визначення воєнного протиборства, у військовій інформаційній сфері для досягнення односторонніх переваг в отриманні, зборі, обробці та використанні інформації на полі бою. Дії, пов’язані із забезпеченням інформаційної безпеки, мають включати: спостереження, аналіз, оцінку і прогноз загроз та небезпек; відпрацювання стратегії і тактики, планування попередження нападу, зміцнення потенційних зв’язків, підсилення ресурсів забезпечення інформаційної безпеки; відбір сил і засобів протидії, нейтралізації, недопущення нападу, мінімізації шкоди від нападу; дії із забезпечення інформаційної безпеки; управління наслідками інциденту (кібератаки, інформаційні операції, інформаційні війни). Організація ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки передбачає централізоване управління із конкретними функціями, які забезпечують моніторинг і контроль за всіма компонентами національного інформаційного простору.
9
Yavorovsky, O. P., M. M. Rygan, A. V. Ivanko, Yu M. Skaletsky, R. P. Brukhno, P. M. Mikhailenko, T. A. Zinchenko та M. I. Badiuk. "Система забезпечення безпеки персоналу і пацієнтів у лікарняних закладах: стратегія удосконалення". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 2 (30 червня 2021): 23–33. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.2(2)-023.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: враховуючи міжнародний досвід оцінити стан інтегрованості питань безпеки пацієнтів і безпеки медичного персоналу у вітчизняних лікарняних закладах та розглянути можливості посилення їх взаємозв’язку і взаємовпливу на користь мінімізації ризиків лікарняного середовища.
Матеріали і методи. Проаналізовані декларації, стратегії ВООЗ, окремих країн, інші документи і тематичні наукові публікації. Досліджено вітчизняну нормативну базу і частково практику формування безпечного лікарняного середовища у 4-х закладах охорони здоров’я (ЗОЗ). Методи досліджень: бібліосемантичний, гігієнічний, системного підходу, аналітичний, статистичні та математичні.
Результати. Оцінено стан інтегрованості питань безпеки пацієнтів і безпеки медичного персоналу у вітчизняних лікарняних закладах. Встановлено, що попередження випадків виробничого травматизму і інцидентів безпеки пацієнтів у вітчизняних лікарняних закладах здійснюється автономно за різними планами та програмами і є неефективним, про свідчить зростання як нещасних випадків у вітчизняних лікарняних закладах, так і стаціонарної та післяопераційної летальності. Запропоновано підходи до трансформації структури і функцій безпекових підрозділів закладів охорони здоров’я з метою формування безпечного лікарняного середовища на засадах культури безпеки.
Висновки. Інтеграція питань безпеки пацієнтів та безпеки медичного персоналу у єдиних програмах є стратегічним напрямом і кращою практикою у формуванні безпечного лікарняного середовища за кордоном і її доцільно впроваджувати в нашій країні. Вітчизняна нормативна база і практика передбачає автономне і роздільне вирішення безпекових проблем щодо пацієнтів, медичного персоналу і оточуючого середовища. Трансформація структури і функцій підрозділів закладів охорони здоров’я, задіяних у забезпеченні безпеки пацієнтів, медичного персоналу, екологічної безпеки, за єдиною узгодженою стратегією сприятиме формуванню безпечного лікарняного середовища на засадах культури безпеки.
10
САМОЙЛЕНКО, Олександр, та Іван ЯБЛОНСЬКИЙ. "ДОСВІД ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ У РОЗСЛІДУВАННІ ІНЦИДЕНТІВ З ПЕРЕМІЩЕННЯМ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН РАДІОАКТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (16 вересня 2020): 172–84. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.445.
Повний текст джерелаАнотація:
Глобалізація світових економічних та суспільних явищ зумовлює появу нових загроз, пов’язаних із загостренням протиріч на фоні ідеологічних та національних підґрунть. Це сприяє активізації контрабандної діяльності, яка постійно урізноманітнює форми свого вияву, долучаючи до арсеналу злочинності сучасні досягнення науки та техніки. Злочинність у сфері обігу радіоактивних матеріалів та один з її виявів – контрабанда радіоактивних матеріалів належить до нових видів протиправної діяльності. Світова громадськість пройшла декілька етапів розвитку цієї проблеми – від усвідомлення гіпотетичної загрози несанкціонованого використання ядерної зброї до встановлення факту існування тіньового ринку ядерних матеріалів. Загроза злочинності у сфері обігу радіоактивних матеріалів посилюється тим, що вона носить міжнародний характер. Це пояснює особливу увагу, яка приділяється світовою спільнотою питанням протидії цьому виду злочинної діяльності, організації міжнародного контролю за поширенням ядерних технологій та матеріалів. Україна займає позицію у світовому рейтингу країн, які відповідально ставляться до діяльності з ядерними матеріалами та технологіями. З іншого боку, географічне розташування нашої країни, її розвинутий ядерний комплекс, досвід участі у ядерних програмах СРСР, потенційно визначають Україну в зоні ризику для діяльності організованих злочинних груп, метою яких є заволодіння радіоактивними матеріалами або налагодженню їх контрабанди. Те, що контрабанду слід вважати однією з найнебезпечніших загроз національній безпеці України, підтверджує прискіплива увага української влади до проблеми протидії контрабанді одразу після президентських та парламентських виборів у 2019 р., про що, зокрема, свідчить Указ Президента України від 09.07.2019 № 505 [1]. Крім того, було створено такі органи з правоохоронними функціями, як НАБУ, ДБР, Національна поліція України, що певним чином повинно було змінити систему взаємодії та координації дій у протидії контрабанді. Форпостом у забезпеченні безпекової складової на державному кордоні була та залишається Державна прикордонна служба України, яка здійснює свою діяльність у тісній взаємодії з Державною митною службою України.
11
ТИМЧЕНКО, ЛІЛІАНА, та МАРТА ЯЦИШИН. "Міжнародно-правова відповідальність Російської Федерації за терористичні та кібертерористичні дії в Україні". Право України, № 2020/12 (2020): 100. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-100.
Повний текст джерелаАнотація:
Агресія Російської Федерації (РФ) проти України, розпочата у 2014 р., призвела до нищівних наслідків. Перебуваючи в умовах гібридного конфлікту, Україна стала середовищем здійснення різноманітних атак, зокрема терористичних і кібертерористичних. Встановлення обставин кожного конкретного інциденту та притягнення до відповідальності РФ є першочерговим завданням для підтримання міжнародної безпеки, зниження рівня світової терористичної загрози, а також відновлення миру і справедливості в Україні. Метою статті є визначення та комплексний аналіз можливостей притягнення РФ до міжнародно-правової відповідальності за терористичні та кібертерористичні дії в Україні відповідно до чинних норм міжнародного права. Докази причетності РФ до організації та підготовки незаконних збройних формувань для вчинення на території України терористичних актів є численними. Вони перебувають у розпорядженні правоохоронних органів України, Казахстану, Чехії, обговорюються у межах роботи органів міжнародних міжурядових організацій, розміщені на відкритих інформаційних майданчиках засобів масової інформації. Вчені у своїх наукових працях вдало підсумували свідчення, на підставі яких можна зробити однозначний висновок про відповідальність РФ за скоєння терористичних дій і за причетність до них, встановлений зв’язок терористичних угруповань “Донецької Народної Республіки” та “Луганської Народної Республіки” з російською владою. Варто окремо відзначити інтенсифікацію кібератак на території України, починаючи з 2014 р., за участю, сприяння і фінансування РФ. Фактичні підстави притягнення РФ до міжнародно-правової відповідальності за кібертерористичні акти на території України можна розглядати з позиції порушення зобов’язань, встановлених міжнародними договорами у сфері протидії тероризму. Відсутність безпосередніх вказівок на конкретні кібератаки, які відбувалися на території України, у позовній заяві Уряду України до Міжнародного суду ООН від 16 січня 2017 р. про порушення Російською Федерацією зобов’язань за Міжнародною конвенцією про боротьбу з фінансуванням тероризму від 9 грудня 1999 р. та за Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 р. (Україна проти Російської Федерації), а також у матеріалах справи, що перебувають у публічному доступі, обумовлено загальною невизначеністю засад застування норм міжнародного права до кіберпростору. Беззаперечними є факти здійснення кібератак на території України саме з російської інформаційної інфраструктури, а також за участю Збройних сил Російської Федерації, що підтверджується у заявах багатьох держав, рішеннях міжнародних організацій, зокрема і Європейського Союзу. Держава зобов’язана не надавати свідомого дозволу для використання кібернетичної інфраструктури, яка перебуває на її території або під її контролем, для здійснення негативних і незаконних дій проти іншої держави. Ба більше, держава зобов’язана вжити всіх необхідних та ефективних заходів, аби зупинити таку протиправну діяльність. РФ заперечує наявність підстав для відповідальності за вчинені терористичні та кібертерористичні дії. Завдання України – продовжити розслідування справ, інтенсифікувати розпочаті провадження, вести пропагандистську (роз’яснювальну) роботу у межах міжнародних організацій, через двосторонні перемовини, розповсюдження знань на рівні суспільства. Визначення способів притягнення РФ до міжнародно-правової відповідальності за здійснені терористичні і кібертерористичні атаки на території України є важливою умовою для відновлення справедливості, відшкодування завданих збитків, а також елементом розвитку державного контуру безпеки, зокрема й кібернетичної.
12
Berezhnov, S. P., H. I. Petrashenko, N. V. Kurdil, M. L. Zinovieva, D. V. Fed, V. A. Raks, N. H. Zavialova, L. A. Ustinova, V. Korobka, and R. M. Shvets. "Modern Model of Education and Training Center Preparation of Experts in the Field of Chemical, Biological, Radiation and Nuclear Safety (Results of the first Chemical Safety Training under Project 57: Strengthening Crime Scene Forensics Capabilities in Investigating CBRN Incidents. Ukraine, Kyiv, July 2019)." Ukrainian Journal of Modern Toxicological Aspects 89, no. 2 (November 18, 2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.33273/2663-4570-2020-89-2-20-26.
Повний текст джерелаАнотація:
Minimizing the effects of chemical, biological, radiation and nuclear (CBRN) incidents requires the simultaneous efforts of different specialists not only within one state, so recently international projects have been chosen for the purpose of developing and implementing not only national measures to minimize CBRN threats, but also coordination at the international level. The Aim of the Research. Substantiation of the relevance of a permanent international training center organization for the training of specialists in the field of CBRN security (direction — chemical security) for the needs of the power and special structures of Ukraine. Methods. Results of the instruction and trainings conducted within the framework of the project on the establishment of a network of training centers for minimizing the risks related to the CBRN threats in the countries of the region of Southeast and Eastern Europe, held on the basis of State Enterprise “Research Centre of Preventive Toxicology, Food and Chemical Safety named after L. I. Medved”, Ministry of Healthcare of Ukraine” (Science Center) in July 2019. Results and Discussion. Project 57: Strengthening the crime scene forensics capabilities in investigating CBRN incidents in the South East and Eastern Europe Centers of Excellence Region (Ref: Europe Aid / IFS / 2016/374993) came into action in 2019. The objective of Project 57 is to introduce a system of trainings on the investigation of CBRN incidents and the gradual formation of relationships between forensic experts and organizations with experience in the field of CBRN materials at the national level. Successful fulfillment of the tasks of investigating CBRN incidents requires constant professional improvement of specialists in various fields and development of the system of communication and interaction at the interdisciplinary level. Project 57 from Ukraine involved Ukrainian experts instructed and trained in EU countries as national forensic trainers in crime scene investigations. These candidates, after conducting the relevant exercises, were involved in conducting trainings on raising the level of knowledge of law enforcement officers of Ukraine. In July 2019, a team-based training (July 5) and national exercises (July 22–25) were held under Project 57 at the Science Center. Law enforcement experts from Ukraine and Moldova participated in the team and staff training. Exercises were performed in groups, and the results of the work were demonstrated and discussed via Skype conference mode. National exercises were conducted in the form of practical exercises in a specially prepared territory of the Science Center. The participants of the training worked with imitation material evidence in protective suits using technical means in real-time situations. In addition to the acquisition of practical skills, there was an exchange of knowledge and experience between the various agencies involved in the field of chemical threat. The participants gained experience that will help to improve management skills and improve coordination and communication between the actors involved in the response to the CBRN incidents. Conclusions. The conducted trainings proved the necessity of introducing a system of continuous professional instruction and advanced training of the staff of special and security structures of Ukraine involved in the investigation of CBRN incidents. Key Words: chemical, biological, radiation and nuclear safety, continuous professional development.
13
ROZUMIUK, VOLODYMYR. "ДУХ МЮНХЕНА". FOREIGN AFFAIRS, 2020, 25–30. http://dx.doi.org/10.46493/2663-2675-2020-5-6-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу триваючої дестабілізації режиму міжнародної безпеки після холодної війни. Сучасні деструктивні та дестабілізуючі тенденції свідчать про глибоку кризу в євроатлантичному співтоваристві, що проявляється загостренням політичних суперечностей у політиці США, рішенням Великобританії вийти з ЄС, а також тупиковим процесом європейського інтеграційного проекту, занепадом традиційних системних політичних партій, тріумфальний підйом різних радикалів та популістів тощо. Порівнюючи російську "гібридну війну" проти України з агресією нацистської Німеччини в 1938-1939 роках, автор проводить паралелі між сучасною міжнародною ситуацією та подіями напередодні Другої світової війни. Схвалено, що так званий підхід „дипломатичної ізоляції” до агресора є нереальним та сумнівним, тоді як м’які форми санкцій щодо заморожування є практично неефективними. Стверджується, що активи більшості російських олігархів та високопосадовців, а також майнові права, юридичні можливості та банківські рахунки членів їх сімей не були обмежені в більшості юрисдикцій ЄС. Подібне м’яке поводження нагадує «дух Мюнхена» як горезвісне явище європейської масової політичної свідомості в 1930-х роках. Здається неправильним, що відповідальність за політику заспокоєння покладена виключно на групу дурних і недалеких поглядів політиків, рішення яких призвели до окупації багатьох країн і мільйонів смертей. На основі історичних фактів автор доводить тезу про те, що Мюнхенська угода 1938 р. Була результатом консенсусу французької та британської правлячих еліт, який був підтриманий переважною більшістю населення цих країн. Сучасна європейська міжнародна ситуація також роз'яснює провал юридичного фетишизму, сумнівну ефективність міжнародних гарантій та виявляє неефективність механізмів колективної безпеки. Аналізуючи ймовірність припинення підходу політики заспокоєння до Росії, ймовірно, європейські громадські лідери все ж відкидають більш принципову та реалістичну стратегію стримування. Це нагадує європейську реакцію на інциденти з Данцигом та заперечення союзних гарантій під приводом того, що деякі люди "сварились між собою в далекій країні, про яку ми майже нічого не знаємо".
14
Руденська, Г. "Шляхи удосконалення тестування спеціального програмного забезпечення інформаційної системи управління оборонними ресурсами на етапі експлуатації". Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського, 7 червня 2021, 93–98. http://dx.doi.org/10.33099/2304-2745/2021-1-71/93-98.
Повний текст джерелаАнотація:
З ростом ролі сучасних інформаційних систем (ІС) зростає складність спеціального програмного забезпечення (СПЗ) та підвищується ймовірність його уразливості. Експлуатація DRMIS, яка побудована на СПЗ з уразливістю може мати такі наслідки, як отримання доступу до конфіденційної інформації неавторизованими користувачами, порушення режиму функціонування та інші.
Метою статті є аналіз процедур тестування та виявлення уразливості СПЗ з метою підвищення рівня безпеки експлуатації DRMIS.
Тестування СПЗ DRMIS з метою виявлення уразливості включає три послідовні етапи: виявлення потенційної уразливості СПЗ і оцінювання можливості їх реалізації методом моделювання кібератак різного призначення; виявлення та реагування на інциденти, які пов’язані з проведеними кібератаками; ліквідація наслідків успішних кібератак. В процесі тестування СПЗ DRMIS встановлені наступні причини виникнення уразливості СПЗ DRMIS:
низький рівень менеджменту розробника;
критична структурна складність СПЗ DRMIS;
відсутність доступу до вихідного коду СПЗ;
недоліки проєктування, помилки програмування, ненадійні паролі, віруси та інші шкідливі програми;
розширення спектру навмисних загроз;
недостатня результативність формальних методів аналізу і тестування;
використання розробниками послуг краудсорсингу, проведення відкритих конкурсів по виявленню уразливості в СПЗ;
протиріччями між вимогами по колаборативній сертифікації і вимогами міжнародних стандартів;
використання програмної продукції, яка пройшла сертифікацію в Китаї і Росії;
політика імпортозаміщення і обмежень щодо використання імпортного СПЗ;
дискредитація міжнародної системи технічного та правового регулювання інформаційної та кібербезпеки.
Надійна експлуатація DRMIS передбачає, що ІС розроблена з урахуванням процедур, які дозволяють знизити рівень уразливості, а в разі їх виявлення оперативно доопрацювати СПЗ.
15
Гнатюк, С. О., Ю. Є. Хохлачова, А. О. Охріменко та А. К. Гребенькова. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ІНЦИДЕНТАМИ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ". Ukrainian Information Security Research Journal 14, № 1 (54) (15 березня 2012). http://dx.doi.org/10.18372/2410-7840.14.2073.
Повний текст джерела
16
Gakhov, S. O. "Analysis of methods for detecting events and incidents of information and cyber security by SIEM systems." Modern information security, no. 4 (2018). http://dx.doi.org/10.31673/2409-7292.2018.040611.
Повний текст джерела
17
Fedosiuk, R. M., та O. M. Kovalova. "ПРОЕКТ ПЕРІОПЕРАЦІЙНОГО ТРИГЕРНОГО ІНСТРУМЕНТУ ЯК МЕХАНІЗМУ РЕТРОСПЕКТИВНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ НЕСПРИЯТЛИВИХ ПОДІЙ В АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (17 липня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.1.9235.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: на основі закордонного прототипу розробити власний, адаптований до вітчизняних умов тригерний механізм ретроспективної ідентифікації несприятливих подій, що вже трапилися з пацієнтами в періопераційний період у минулому.Матеріали і методи. Як закордонний прототип взято друге видання Глобального тригерного інструменту Американського інституту поліпшення охорони здоров’я.Результати. Розроблено адаптовану до національних умов та потреб служби анестезіології України анестезіологічно-хірургічну версію, яку представлено у вигляді «Періопераційного тригерного інструменту», що складається з 43 тригерів, стратифікованих у 4 модулі для ретроспективної ідентифікації різних груп інцидентів.Висновки. Представлений у роботі варіант Глобального тригерного інструменту є інноваційним для України механізмом ретроспективної ідентифікації інцидентів із безпекою пацієнтів, що може стати прообразом подібних ініціатив у інших медичних спеціальностях.