Статті в журналах з теми "Інфраструктурна складова"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Інфраструктурна складова.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Інфраструктурна складова".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Олексюк, Василь Петрович. "Застосування хмарних технологій у процесі проектування ІТ-інфраструктури ВНЗ". New computer technology 12 (25 грудня 2014): 25–39. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v12i0.689.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто поняття, пов’язані з застосуванням хмарних технологій у вищому навчальному закладі, зокрема проаналізовано: поняття «ІТ-інфраструктура ВНЗ», визначено моделі розгортання хмарних обчислень. Важливою складовою ІТ-інфраструктури є єдина система автентифікації його користувачів. Запропоновано деякі програмні складові ІТ-інфраструктури ВНЗ.
Метою статті є проектування окремих складових ІТ-інфраструктури вищого навчального закладу із застосуванням хмарних технологій.
Завдання дослідження: проаналізувати поняття «ІТ-інфраструктура», визначити характеристики та моделі розгортання хмарних технологій, запропонувати окремі компоненти ІТ-інфраструктури ВНЗ у контексті «традиційного» та «хмарного» аспектів.
Об’єктом дослідження є ІТ-інфраструктура вищого навчального закладу.
Предметом дослідження є хмарні та традиційні сервіси як складові ІТ-інфраструктури ВНЗ.
Методи дослідження: аналіз науково-технічної літератури з проблеми впровадження моделей розгортання хмарних технологій у галузі освіти, вивчення особливостей функціонування ІТ-інфраструктури вищого навчального закладу, моделювання та проектування ІТ-інфраструктури ВНЗ.
Результати: проаналізовано поняття «ІТ-інфраструктура», «хмарна технологія», визначено характеристики та моделі розгортання хмарних технологій, запропоновано окремі компоненти ІТ-інфраструктури ВНЗ у контексті «традиційного» та «хмарного» аспектів.
Висновки. Проблема застосування хмарних технологій у процесі проектування ІТ-інфраструктури ВНЗ є актуальною та потребує подальшого розвитку. Гібридна модель є найбільш доцільною у процесі розгортання хмарних технологій у інфраструктурі ВНЗ. У цьому випадку можна використовувати публічні (Google Apps та Microsoft Office 365) та приватні (Cloudstack, Eucalyptus, OpenStack) хмарні платформи, які можна органічно інтегрувати до традиційних сервісів ІТ-інфраструктури ВНЗ.
2
Рудь Н.Т. "ІННОВАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА РЕГІОНУ: СТАН ТА РЕЗЕРВИ РОЗВИТКУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 15(59) (29 січня 2020): 235–53. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2018-15(59)-25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено завдання інноваційної інфраструктури – забезпечення можливості зниження ризику для безпосередніх учасників інноваційного процесу. Сформовано авторське визначення терміна «інноваційна інфраструктура», її складові підсистеми та функції. Виконано аналіз складових інноваційної інфраструктури відповідно до затвердженої урядом програми. Побудована матриця для управління організаціями інноваційної інфраструктури. Виділено основні проблеми, напрямки та завдання розвитку інноваційної інфраструктури регіону. Систематизовано способи комерціалізації наукових розробок. Виокремлено значення трансферу технологій і його організаційного оформлення
3
Oleksyuk, Vasyl P. "УПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ХМАРНИХ ОБЧИСЛЕНЬ ЯК СКЛАДОВИХ ІТ-ІНФРАСТРУКТУРИ ВНЗ". Information Technologies and Learning Tools 41, № 3 (13 травня 2014): 256–67. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v41i3.1042.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто поняття, пов'язані із застосуванням хмарних технологій у вищому навчальному закладі, зокрема проаналізовано: поняття «ІТ-інфраструктура ВНЗ», визначено моделі розгортання хмарних обчислень. Сформульовано концептуальні положення проектування ІТ-інфраструктури ВНЗ. Зокрема запропоновано важливу складову ІТ-інфраструктури – єдину систему автентифікації користувачів. Обґрунтовано застосування гібридної моделі розгортання хмарних технологій. Запропоновано програмні складові загальнодоступної і корпоративної хмари ВНЗ. Проаналізовано можливості вільно поширюваних платформ для організації корпоративної хмари ВНЗ. Описаний досвід розгортання корпоративної хмари на основі платформи CloudStack.
4
Колеснік, В., та O. Ролик. "Онтологічна стратифікація ІТ-інфраструктури при управлінні якістю ІТ- послуг". Адаптивні системи автоматичного управління 1, № 38 (31 травня 2021): 28–35. http://dx.doi.org/10.20535/1560-8956.38.2021.232954.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток складних інформаційних систем спричиняє появу великої кількості проблем, пов’язаних з управлінням. При цьому ключовою складовою будь-якої системи інформаційного суспільства є ІТ-інфраструктура, і для того, щоб мати можливість забезпечувати споживачів необхідними послугами, варто впровадити підхід до управління якістю послуг в ІТ-інфраструктурі. Стаття присвячена розвитку існуючого підходу до управління якістю послуг. Розглядається стратифікаційний підхід до розбиття складної ієрархічної системи. Запропоновано вдосконалення стратифікаційного розбит- тя на основі онтологічного опису цільового призначення використання ІТ-інфраструктури, що дозволяє врахувати специфіку поведінки ІТ-послуг у залежності від доменної області, у якій відбувається надання цих послуг. Окрім того, запропоноване розбиття базується на дедуктивному розгляді системи із подальшим збільшеннямкількості деталей на наступних етапах розгляду. Такий підхід дозволяє узгодити поведінку ІТ-інфраструктури на різних онтологічних рівнях, а також виявити залежності між цими рівнями. Для управління якістю на верхніх онтологічних рівнях, де конкретні властивості компонентів системи невідомі, використано статистичне керування процесом, яке спирається на статистичні властивості процесів, що протікають в ІТ-інфраструктурі.
Бібл. 15, іл. 3
5
Baran, R. Yа. "ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ІНФРАСТРУКТУРИ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (26 квітня 2018): 58–65. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.58-65.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження складових систем забезпечення електронної комерції та їх систематизацію. Метою даної статті є дослідження особливостей основних засобів та інструментів підтримки систем електронної комерції, а також вдосконалення існуючих класифікацій її інфраструктури. Проаналізовано існуючі підходи до класифікації елементів інфраструктури систем електронної комерції, що дозволило визначити їх основні переваги та недоліки. Запропоновано підхід, який передбачає розгляд інфраструктури систем електронної комерції на семи рівнях: ІТ-інфраструктура, телекомунікаційна, організаційно-правова, фінансова, логістична, маркетингова та кадрова інфраструктура.
6
Dubyna, M. V., та O. V. Shyshkyna. "Сутність та система інфраструктури кредитного ринку України". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (6 липня 2017): 80–86. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.04.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено особливості функціонування інфраструктури кредитного ринку України. Зокрема, розглянуто сутність категорії «інфраструктура кредитного ринку» через пізнання природи інфраструктури та її впливу на функціонування кредитних відносин. Також було застосовано системний підхід до пізнання окресленого об’єкта дослідження та у межах інфраструктури кредитного ринку ідентифіковані такі складові: нормативно-правове забезпечення, інституційне забезпечення, інформаційне забезпечення, технічне забезпечення, розрахункове забезпечення, кадрове забезпечення, розглянуто їх зміст та основні компоненти.
7
Безугла, Л. С., та Т. В. Ільченко. "АНАЛІЗ ЕКОТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ТА ФОРМУВАННЯ ЇЇ СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ". Підприємництво та інновації, № 11-2 (29 травня 2020): 72–77. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено екотуристичну інфраструктуру та її складові елементи. Визначено сутність екологічного туризму та його особливості. Здійснено аналіз наявності і функціонування колективних закладів розміщення в Україні. Встановлено ключову мету екологічного туризму, яка ґрунтується на усамітненні від міського шуму та взаємодії з навколишнім середовищем. Доведено, що екотуризм відіграє надзвичайно важливу роль у розвитку економіки країни. Сформовано складові елементи екотуристичної інфраструктури. Проаналізовано стан матеріальної бази туризму в Україні загалом. Визначено проблемні аспекти екотуристичної інфраструктури України, котрі ґрунтуються на недостатній розвиненості транспортної системи та дорожньої цільової туристичної інфраструктури, їх невідповідності світовим стандартам.
8
Bortnik, S. M. "Формування та розвиток логістичної інфраструктури України в контексті євроінтеграції". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 45–50. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Транспортна система України має низький рівень розвитку логістичної інфрастуктури та транспортно-логістичних технологій загалом, що знижує її конкурентоспроможність та обмежує інтеграційні можливості нашої держави у світовому економічному просторі. Україні необхідні термінові заходи для поліпшення транспортно-логістичної інфраструктури, оскільки вона є застарілою, неефективною, потребує оновлення, модернізації, суттєвих інвестиційних вкладень та удосконалення системи управління нею. Існує необхідність адаптувати концепцію удосконалення логістичної інфраструктури до потреб українського ринку транспортно-логістичних послуг.
Метою статті є продемонструвати місце України у світових рейтингах розвитку логістики та логістичної інфраструктури, а також проаналізувати причини поточних результатів нашої держави в цих рейтингах.
Результати. Встановлено, що транспортно-логістична інфраструктура виступає важливим чинником економічного зростання будь-якої держави. Конкретизовано поняття транспортно-логістичної інфрастуктури та її складових. Дана оцінка загального стану розвитку логістичної інфраструктури в Україні, а також оцінка рівня використання логістичного потенціалу на основі рейтингів глобальної конкурентоспроможності та логістичної ефективності. Проаналізовано місце України в глобальному рейтингу конкурентоспроможності за якістю транспортної інфраструктури, а також динаміку показників логістичної ефективності України, здійснено міжнародні порівняння. Доведено взаємозв’язок позицій у міжнародних рейтингах глобальної конкурентоспроможності та логістичної ефективності із станом та якістю логістичної інфрастуктури в країні.
Висновки. Завдяки проведеному аналізу виявлено чинники, що впливають на функціонування та розвиток транспортно-логістичної інфраструктури України. Доведена необхідність покращення системи управління транспортно-логістичною інфраструктурою. З метою забезпечення синергетичного ефекту від ефективного поєднання потенціалу та можливостей усіх видів транспорту управління розвитком транспортно-логістичної інфраструктури повинно бути стратегічно орієнтованим і базуватися на оцінці потенціалу логістичної інфраструктури, виявленні зв’язків та залежності її розвитку від організаційно-економічних, техніко-технологічних та інших можливостей.
9
Alona, Revko. "КУЛЬТУРНА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК БАЗИС РОЗВИТКУ СОЦІОГУМАНІТАРНОГО ПРОСТОРУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), № 3(15) (2018): 130–36. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-130-136.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню культури як детермінанти формування якісного рівня життя населення регіону. Визначено основні складові культурної інфраструктури, які впливають на формування соціогуманітарного простору та розвиток соціальної інфраструктури регіону. Проведено порівняльний аналіз динаміки чисельності закладів культури України та Польщі. Встановлено, що клубні заклади культури є осередками культурноосвітнього призначення та здійснюють значний вплив на становлення громадянського суспільства. Доведено, що ступінь участі в культурній інфраструктурі залежить від фінансової спроможності домогосподарств та доступу до послуг культури. Визначено пріоритетні напрямками модернізації культурної інфраструктури України.
10
ПРАВ Ю. Г. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ІНФРАСТРУКТУРНИМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ У БУДІВНИЦТВІ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 84, № 3 (15 січня 2020): 105–13. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.84-3-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено, що організаційно-економічний механізм управління в будівництві, має свої особливості та потребує більш детального вивчення його складових. Проаналізовано такі поняття, як «управління», «інвестиційно-будівельний комплекс», «система», «оpганізаційноекономічний механізм». Виокремлено чотиpи рівні розвитку інфраструктури в будівництві: деpжавний, pегіональний, лoкальний, внутрішньофіpмовий. Проаналізовано три гpупи видів управління: інституційнe; інфoрмаційне. Bідповідно, основними пpинципами побудови системи управління інфраструктурою запропоновано структуру оpганізаційно-економічного механізму управління інфраструктурою в будівництві.
11
Lysenko, Iryna. "СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ В СИСТЕМІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КООРДИНАТ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 2(14), № 2 (14) (2018): 13–23. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-2(14)-13-23.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність та основні складові соціальної інфраструктури. Визначено, що соціальну інфраструктуру треба розглядати як єдину цілісну систему, діяльність якої спрямована на забезпечення гармонійного розвитку людини. Відзначено, що необхідною умовою підвищення рівня та якості життя населення є наявність розвиненої соціальної інфраструктури, головною метою якої є цілісний та всебічний розвиток людини, через створення комплексу життєво важливих благ, необхідних для розширеного відтворення людського потенціалу. Особлива увага приділяється освітній, медичній та культурній підсистемам соціальної інфраструктури як базису формування людського потенціалу в системі європейських координат. Виявлено характерні ознаки системи освіти, медичної та культурної підсистеми соціальної інфраструктури як базису формування людського потенціалу; визначено заходи з їх наближення до стандартів ЄС.
12
Чумаченко, С., О. Кутовий та А. Михайлова. "Застосування експертно-аналітичних методів для оцінювання загроз об’єктам критичної інфраструктури оборонно-промислового комплексу на сході України". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 4(18) (12 лютого 2021): 114–23. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.4(18).114-123.
Повний текст джерелаАнотація:
Автори статті пропонують методичний підхід до оцінювання загроз для об’єктів критичної інфраструктури оборонно-промислового комплексу держави в умовах ведення гібридної війни. Актуальність роботи обумовлена процесами протидії загрозам техногенного характеру на територіїДонбасу, які існують в Україні, а також відсутністю методичних розробок, за допомогою яких можливо оцінити рівень загроз критичній інфраструктурі оборонно-промислового комплексу. Автори публікації визначають фактори, які суттєво впливають на воєнно-техногенні загрози об’єктам критичної інфраструктури оборонно-промислового комплексу неї. У відповідності з цими факторами у роботі наводиться ієрархічна система показників, яка складається з трьох груп. Ці групи характеризують фактори оцінки воєнно-техногенних та природно-техногенних загроз, а також містять часткові критерії, які дозволяють оцінити ймовірні загрози.Доведено працездатність цього методичного підходу на прикладі боєприпасної галузі України.Для проведення розрахунків з оцінки найбільш небезпечних об’єктів оборонно-промислового комплексу використано метод аналізу ієрархій з використання розробленої інформаційно-аналітичної системи. Розрахунки були спрямовані на оцінювання пріоритетності захисту арсеналів, баз, складів і підприємств оборонно-промислового комплексу, які у випадку їх ураження становлять найбільшу загрозу для держави в цілому, у відповідності з відповідними критеріями, визначеними у проєкті закону України «Про критичну інфраструктуру та її захист».У статті наводяться результати чисельного експерименту, який підтвердив працездатність науково-методичного підходу, його достатньо високу точність та наочність отриманих результатів.Проведене експертне оцінювання дозволило встановити рівні загроз для об’єктів критичної інфраструктури оборонно-промислового комплексу, до яких відносяться підприємства обороннопромислового комплексу боєприпасної галузі (інтегральний індекс загрози становить 0,472), арсенали (інтегральний індекс загрози становить 0,259), склади (інтегральний індекс загрози становить 0,147), бази зберігання (інтегральний індекс загрози становить 0,122).
13
Dmytriieva, O. I. "Моделювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 22–29. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Розроблено математичну модель визначення пріоритетних напрямів розвитку національного інноваційного транспортного ХАБ. Моделювання було здійснено за допомогою сінергетичного поєднання теорії нечітких множин, Fuzzy-технології, багатофакторного методу, методу експертних оцінок. З’ясовано, що розвиток національного інноваційного транспортного ХАБ забезпечується двома напрямами: пріоритетним у координатах тривимірної матриці «Інноваційно-виробнича складова – міжнародна складова – екологічна складова» та другим за пріоритетністю у координатах тривимірної матриці «Інвестиційна складова – енергетична складова – соціальна складова».
14
Kalachevska, L. I. "Державне управління системою сільськогосподарського дорадництва". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 1(79) (28 січня 2019): 38–43. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.1.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідженосучасний стан сільськогосподарського виробництва та інфраструктурне і інформаційне забезпечення аграрних товаровиробників. Обґрунтовано, що навколишнє середовище сільського господарства змінюється із безпрецедентною швидкістю та дуже різноманітними способами – глобально та локально. Встановлено, що наразі лише невелика кількість забезпечених аграрних товаровиробників із сприятливими умовами для виробництва є головними бенефіціарами усіх сучасних розробок та інновацій, тоді як дрібні виробники, в значній мірі, не можуть скористатися наявними можливостями. Недостатній доступ до інформації, розуміння та інформаційних мереж – одна з форм обмеження потенціалу. Встановлено, що послуги з надання аграрних консультацій (дорадництва) є важливим елементом масиву ринкових та неринкових організацій та агентів, які забезпечують критичний потік інформації, який може покращити добробут фермерів та сільських жителів.Обґрунтовано, що після періоду занедбаності сільськогосподарські консультаційні послуги повернулися до порядку денного сільського розвитку. Крім їх звичайної функції надання знань для підвищення продуктивності сільського господарства вони наразі є важливою складовою інфраструктури аграрного ринку. Доведено, що ринково орієнтовані консультаційні послуги в галузі сільського господарства є однією з необхідних складових для ефективного виробництва продукції.Виокремлено основні вектори діяльності дорадчої служби в Україні: технічний, кадровий, правовий, економічний та організаційний.Досліджено специфіку державного управління системою сільськогосподарського дорадництва, окреслено подальші перспективи її розвитку.
15
Чабан, В. Г. "Складова інноваційної інфраструктури: венчурний капітал". Фінанси України, № 4 (2005): 35–40.
Знайти повний текст джерела
16
Мікуліна, М., О. Соларьов та О. Таценко. "Роль складської інфраструктури в транспортних технологіях для аграрного виробництва". Науковий журнал «Інженерія природокористування», № 4(18) (10 лютого 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.4(18).29-34.
Повний текст джерелаАнотація:
Для виробничої діяльності підприємств однією з головних проблем сьогодення є розподільча логістика, яка виконує невід'ємну частину оптимізації та підвищення ефективності транспортних процесів аграрного виробництва. Однією із важливих складових логістичної системи автомобільних перевезень в аграрному виробництві являється складська інфраструктура, яка використовується для рівномірного завантаження транспортного парку підприємства, підвищення ритмічності і організованості транспортних перевезень та роботи транспортних засобів, зменшення простоїв автомобільних транспортних засобів, зменшення транспортних витрат, збереження та підвищення якості продукції, що підлягає транспортуванню, вивільнення працівників підприємства для задіяння в основному виробництві.Використання складської інфраструктури в транспортних технологіях набуває все більш широкого поширення та системного і ефективного використання у виробничій діяльності підприємств, що знаходить своє впровадження у розробці форм та методів управління, а також у постійному розширенні до розробки логістичного підходу при плануванні транспортних перевезень та маршрутів.В науковій статті вирішувалися питання аналізу та дослідження по підвищенню ефективності транспортних технологій в аграрному виробництві через впровадження та оптимізацію використання складської інфраструктури при транспортуванні продукції аграрного виробництва, що забезпечує мінімізацію матеріальних, трудових, енергетичних ресурсів та підвищення якості і ефективності транспортного обслуговування основного виробництва аграрних підприємств.Елементи наукової новизни включають в себе розробку рекомендацій по використанню складської інфраструктури в транспортних технологіях для аграрного виробництва та оцінку ефективності транспортування продукції з використанням складської інфраструктури.
17
CHERNYSH O.,, POVAZHNYI O. ,. "ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНУ В УМОВАХ ЦИФРОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 83, № 2 (8 листопада 2019): 5–13. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.83-2-01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено тенденції розвитку соціальноїінфраструктури регіону. Значну увагу приділено особливостям цифровоїтрансформації у соціальному середовищі. Розкрито складові елементисоціальної інфраструктури, що націлені на використання інноваційнихтехнологій. Визначено проблеми впровадження цифрових технологій усоціальній інфраструктурі. Рекомендовано низку заходів щодовпровадження сучасних підходів та ефективних рішень на різних рівняхуправління.
The article examines the development trends of the social infrastructure ofthe region. Considerable attention is paid to the peculiarities of digitaltransformation in the social environment. The constituent elements of thesocial infrastructure aimed at the use of innovative technologies are disclosed.The problems of introducing digital technologies in the social infrastructureare identified. Recommended measures to introduce modern approaches andeffective solutions at different levels of government.
18
Теленик, С. С. "Поняття та зміст державної системи захисту критичної інфраструктури". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (3 вересня 2020): 112–20. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).577.
Повний текст джерелаАнотація:
Повноцінне забезпечення національної безпеки неможливе без повноцінного функціонування державної системи захисту критичної інфраструктури. Проте за відсутності чітковизначеного йзаконодавчо закріпленого розуміння сутності цієї системи, розпорошеності правових норм регулювання діяльності щодо її захисту суттєво знижується ефективність заходів, що вживаються. Стаття має на меті на засадах системного підходу узагальнити погляди на питання та представити авторську концепцію поняття і змісту зазначеної системи.
Автор статті говорить про різницю підходів на рівні «Концепції створення державної системи захисту критичної інфраструктури», затвердженої Наказом Кабінету Міністрів України, та проекту Закону «Про критичну інфраструктуру та її захист». Внаслідок порівняльного аналізу цих документів автор встановлює, що творці «Концепції» орієнтувалися на функціональний, а проекту Закону - на суб'єктно-об'єктний підхід. Це призводить до того, що «Концепція» інтерпретує ключове поняття через «комплекс заходів», а проект Закону України - через «систему суб'єктів». Дослідник пропонує своє визначення, яке поєднує обидва представлені підходи. На його розуміння, державна система захисту критичної інфраструктури - це складна соціально-технічна система, покликана сформулювати та реалізувати державну політику у сфері охорони та забезпечити стійкість критичної інфраструктури шляхом застосування відповідними суб'єктами комплексу ефективних управлінських, правових, наукових, інженерних, організаційних і кадрових заходів. У візуальній формі сутність концепції представлена у вигляді схеми, яка містить потенціал для значного вдосконалення законодавства.
19
Піддубна, Л. В. "Діловодство як складова інфраструктури електронного бізнесу". Проблеми економіки, № 3 (2014): 268–73.
Знайти повний текст джерела
20
Шотік, Т. М. "Венчурне підприємництво як складова інноваційної інфраструктури". Вісник Національного університету "Львівська політехніка", № 633 (2008): 805–13.
Знайти повний текст джерела
21
Нужна, О. "Товарні біржі як важлива складова інфраструктури агропродовольчого ринку". Бухгалтерський облік і аудит, № 9 (2007): 33–36.
Знайти повний текст джерела
22
Іванова, А. М. "Інформаційна складова інфраструктури ринку споживчих товарів в Україні". Формування ринкових відносин в Україні, № 10 (125) (2011): 168–72.
Знайти повний текст джерела
23
Макаренко, П. Д. "Складові інформаційної інфраструктури інтелектуальної власності в Україні". Держава та регіони. Серія "Соціальні комунікації", № 3 (19) (2014): 12–16.
Знайти повний текст джерела
24
Князевич, А. О. "Механізм функціонування складових елементів інноваційної інфраструктури". Економіка. Фінанси. Право, № 9 (2013): 9–13.
Знайти повний текст джерела
25
Yemelyanov, Volodymyr, та Hanna Bondar. "КІБЕРБЕЗПЕКА ЯК СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ТА КІБЕРЗАХИСТ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ". Public Administration and Regional Development, № 5 (10 вересня 2019): 493–523. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.05.02.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу особливостей кібербезпеки як важливої складової національної безпеки України, законодавчого і нормативно-правового забезпечення даної сфери, реалізації чисельних заходів державою під час боротьби з кібернападами на обʼєкти критичної інфраструктури, обʼєкти громадянського суспільства та діяльності спеціалізованих державних структур, які забезпечують кіберзахист країни в умовах протидії російській агресії, з використанням сучасних світових практик, зокрема країн НАТО та ЄС в означеній сфері. Розкрито особливості, стратегії та суб’єкти кібернападів на стратегічні об’єкти критичної інфраструктури України, приватні підприємства та ЗМІ. Проаналізовано закордонний досвід боротьби з кіберзлочинністю за допомогою комплексних, збалансованих стратегій управління кіберризиками. Результати дослідження досвіду України та світу у боротьбі з кіберзлочинністю доводять, що неможливо повністю позбутись ризиків у сфері кібербезпеки. Проте, на нашу думку, спільні зусилля світової спільноти щодо обміну досвідом, технологіями, здобутками фахівців у сфері кіберзахисту, взаємна фінансова підтримка, скоординована спільна системна відповідь країн на кіберзлочини, запровадження нових світових стандартів з кібербезпеки та інформаційної безпеки, оновлення національних та міжнародних стратегій, законодавства, які б відповідали новим кібервикликам, є запорукою подолання спільними зусиллями нових сучасних викликів. Також авторами розглянуто нагальність розробки окремої комплексної державної програми для освітніх закладів, державних установ, програми співпраці з підприємцями, громадськими організаціями, з метою охопити всі категорії населення та навчити елементарним заходам кібербезпеки, інформаційної безпеки, ознайомлення їх з кіберризиками під час здійснення діяльності в кіберпросторі, інформування про спеціалізовані державні підрозділи, які можуть надати кваліфіковану допомогу у випадку нападів з боку кіберзлочинців.
26
Dyndyn, V. L. "РОЗВИТОК МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА ЛЬВІВЩИНИ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (5 серпня 2016): 48–52. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6908.
Повний текст джерелаАнотація:
Сільське господарство, як окрема галузь народного господарства є однією із пріоритетних і важливих сфер діяльності будь–якої держави. Від характеру її розвитку безперечно залежить продовольча безпека країни і характер показників національної економіки зокрема. Адже, головним економічним призначенням будь–якого господарського формування, що є невід’ємною складовою цілісної системи галузі забезпечення життєвонеобхідними продуктами харчування населення країни в їх необхідній кількості, створення робочих місць що, як наслідок, веде до покращення показників зайнятості, формування розвиненої ринкової інфраструктури (виробництво, заготівля, переробка, реалізація сільськогосподарської продукції). Однією з провідних ланок сільського господарства є молокопродуктовий підкомплекс, зокрема молочне скотарство. Основною метою галузі молочного скотарства є виробництво в необхідній кількості молока і молочних продуктів. Особливості молока, як харчового продукту зумовлені його хімічним складом і властивостями окремих компонентів, які забезпечують високу біологічну цінність. Молоко – це унікальний продовольчий продукт, який досі не синтезований у світі. За складом з ним не може конкурувати жоден із харчових продуктів.
Нажаль, в сьогоднішніх умовах, дана місія не зовсім виконується більшістю господарюючих суб’єктів Львівщини. Проблеми, що існують в галузі практично набули системного характеру, вирішення яких потребує комплексного підходу. Результатами нашої роботи є дослідження характеру розвитку молочного скотарства в області та виявлення причин, що гальмують розвиток галузі.
27
Rovenchak, O. A., та V. V. Volodko. "Особенности этнокультурной идентификации украинцев в США". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 1(141) (23 березня 2017): 12. http://dx.doi.org/10.15421/17172.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вивченню особливостей української еміґрації до США. Емпіричне дослідження базується на авторській теоретичній основі вивчення ідентифікаційних процесів в середовищі міжнародних мігрантів. У статті проаналізовано етнічні ідентичності та відповідні практики українців у США, які відтворюються через дотримання традицій та розвиток відповідної інфраструктури. Встановлено, зокрема, що етнічні ідентичності та відповідні практики українців у США мають як поверхневу, так і глибоку форму, оскільки втілюються в певній спільній діяльності. Виявлено особливості формування української складової культурної ідентичності українських імміґрантів у США. Крім того, встановлено подібності та відмінності етнічних та культурних ідентичностей і практик українських імміґрантів, що належать до «старої» (повоєнної) та «нової» (часів незалежності України) міґраційних хвиль. Зокрема, представники «старої» хвилі цю складову та відповідні практики будують на основі української національної та української етнічної приналежності, представники ж «нової» хвилі — на етнічній українській приналежності та на культурних практиках, пов’язаних із радянським минулим України та відтворенням елементів інших культур, що поширені в Україні часів незалежності. Крім того, виявлено, що через більшу поширеність участі в офіційних українських організаціях етнокультурні практики представників «старої» хвилі є більш інституціоналізованими, ніж у представників «нової» хвилі.
28
Spivakovskyi, Oleksandr V., Maksym O. Vinnyk та Yuliia H. Tarasich. "ПОБУДОВА ІКТ ІНФРАСТРУКТУРИ ВНЗ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ". Information Technologies and Learning Tools 39, № 1 (22 лютого 2014): 99–116. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v39i1.996.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз основних проблем та шляхів побудови ІКТ інфраструктури вищого навчального закладу. Досліджено вплив ІТ розвитку університету на його рейтингові показники. Запропоновано чотири варіанти побудови ІКТ інфраструктури ВНЗ відповідно до адміністративного поділу його ІТ підрозділів та визначено основні структурні елементи системи типу «керівництво ВНЗ - n відділів управління та забезпечення ІТ», їх напрями та форми діяльності. Крім того, визначено та описано основні компоненти інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища ВНЗ та інформаційно-комунікаційних технологій адміністративного спрямування, як основних складових ІКТ інфраструктури університету.
29
BOCHAROVA, Yuliia. "Provided component of innovative infrastructure of Donetsk economic region." Scientific Bulletin of Flight Academy. Section: Economics, Management and Law 3;4 (February 25, 2021): 22–29. http://dx.doi.org/10.33251/2707-8620-2021-3-4-22-29.
Повний текст джерела
30
Козьміних, А. В. "Інформаційні механізми євроінтеграційної політики України". Актуальні проблеми політики, № 65 (2 вересня 2020): 41–48. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.304.
Повний текст джерелаАнотація:
Механізм євроінтеграції охоплює всі сфери суспільного життя: політичну, економічну, соціальну тощо. Проте саме інформаційна його складова є зв'язуючою ланкою решти механізмів, що обумовлює актуальність теми даної статті. Метою статті стало узагальнення уявлень щодо інформаційного механізму євроінтеграційної політики України та аналіз політико-правової основи інформаційних євроінте-граційних кампаній. Успішна реалізація євроінтеграційної політики можлива лише за умов системного використання механізмів реалізації політики органами державної влади, що представляють собою сукупність методів, принципів, засобів, спрямованих реалізовувати управлінські рішення, сприяти вирішенню проблем під час проведення політики у сфері європейської інтеграції. До таких механізмів віднесені: політичний (полягає у формуванні політики), інституційно-організаційний (його завдання -забезпечити інститутами та організувати їх ефективну роботу), економічний (фінансове забезпечення), правовий (нормативно-правове забезпечення), інформаційний (інформаційне забезпечення процесів євроінгеграції). Інформаційний механізм реалізації євроінтеграційної політики України є складовою інформаційної політики держави в цілому та спрямований за забезпечення прозорості та публічності євроінгеграції нашої держави, сприяє інформуванню широких верств населення про стандарти та цінності ЄС, переваги співпраці нашої держави з членами ЄС, сприяє формуванню позитивного міжнародного іміджу України, а також формуванню та функціонуванню єдиного інформаційного простору на основі демократичних принципів. Він забезпечує інформацією органи публічної влади та інститути громадянського суспільства, допомагає налагодити їх комунікацію та співпрацю з метою глибоко аналізу та розробки методів врегулювання проблем на шляху до євроінтеграції. Важливою складовою інформаційного забезпечення має бути інформаційно-аналітичне забезпечення, яке повинно сприяти підготовці, прийняттю та реалізації ефективних управлінських рішень у сфері європейської інтеграції. Інформаційно-аналітичне забезпечення передбачає створення необхідної інформаційної інфраструктури, яка поєднує в собі організаційні структури, що забезпечують творення, поширення та споживання інформації, інформаційно-телекомунікаційні структури, інформаційні технології.
31
Підлипна, Р. П. "Аналіз структури та динаміки окремих складових соціальної інфраструктури". Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки, № 3 (27) (2015): 131–38.
Знайти повний текст джерела
32
Підлипна, Р. П. "Аналіз структури та динаміки окремих складових соціальної інфраструктури". Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки, № 3 (27) (2015): 131–38.
Знайти повний текст джерела
33
Бочарова, Ю. Г. "Діагностика забезпечуючої складової інноваційної інфраструктури Донецького економічного регіону". Економіка і організація управління, № 4 (2020): 295–306. http://dx.doi.org/10.31558/2307-2318.2020.4.27.
Повний текст джерела
34
Морозов, Т. "Складові та концептуальна модель державної політики розбудови національної технологічної інфраструктури". Економіст, № 10 (312) (2012): 50–52.
Знайти повний текст джерела
35
Revko, Alona. "МЕДИЧНА ПІДСИСТЕМА СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНУ ЯК ДОМІНАНТА ФОРМУВАННЯ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 154–60. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-154-160.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню системи охорони здоров’я як домінанти формування та розвитку людського потенціалу регіону. Визначено основні компоненти медичної інфраструктури регіону. Проведено порівняльний аналіз динаміки кількості лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів та видатки на охорону здоров’я в Польщі та Україні. Досліджено стан кадрових ресурсів системи охорони здоров’я України та Польщі в регіональному розрізі. Доведено, що кадровий потенціал є вагомою складовою ресурсного забезпечення системи охорони здоров’я. Визначено головні напрямки розвитку медичної інфраструктури України в умовах трансформаційної економіки.
36
Новикова, В. І. "Складові основних видів транспорту як інфраструктури рекреації: сутність поняття, структура, класифікація". Географія та туризм, Вип. 12 (2011): 23–30.
Знайти повний текст джерела
37
Безхлібна, Анастасія. "СКЛАДОВІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРИМОРСЬКОГО РЕГІОНУ". ЕКОНОМІКА І РЕГІОН Науковий вісник, № 1(80) (25 березня 2021): 48–54. http://dx.doi.org/10.26906/eir.2021.1(80).2238.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто проблеми визначення елементів конкурентоспроможності приморських регіонів. Виконано теоретичне узагальнення та порівняння елементів конкурентоспроможності за теоріями А. Маслоу (піраміда потреб та її інтерпретація щодо конкурентоспроможності регіону), М. Портера (модель п’яти сил конкуренції). Запропоновано розуміння механізму конкурентоспроможності приморських регіонів як взаємодії елементів: адміністрування, території, людей та процесів. Описано структуру конкурентоспроможності приморських регіонів. Зазначено, що їх специфіка полягає у забезпеченні конкурентної інфраструктури, туристсько-рекреаційного комплексу, комплексу природоохоронних та екосистемних заходів. Таким чином, описано елементи регіональної конкурентоспроможності (територія, люди, процеси, адміністрування й механізм взаємодії) та надано характеристику кожному з них. Територія регіону є «виправленою» умовою конкурентоспроможності й не може бути об’єктивно зміненою. Для аналізу цього елемента необхідно підходити з точки зору розміщення продуктивних сил, обробки та видобутку. Людські ресурси є «жорсткою» умовою конкурентоспроможності, тобто піддаються впливу й коригуванню, але з плином часу. Важливий показник цього елемента – індекс людського розвитку. Процеси відображають власне всі господарсько-економічні процеси створення, обміну, розподілу та споживання доданої вартості в регіоні. Будучи «жорстким» показником, цей елемент відображає продуктивність економіки регіону, його інноваційно-інвестиційний потенціал. Адміністрування є «м’яким» елементом конкурентоспроможності регіону й ґрунтується на розробленні та виконанні стратегічних регіональних рішень, затверджених регіональними й місцевими органами влади. Вивчення специфіки елементів конкурентоспроможності приморських регіонів дозволить удосконалити механізм взаємозв’язків між вищеназваними елементами. Розглянута структура конкурентоспроможності приморського регіону дозволяє через систему елементів зрозуміти її специфіку та вплив на національну конкурентоспроможність.
38
Дмитрієва, Оксана, та Олексій Тімров. "СТРАТЕГІЧНЕ ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ РОЗВИТКОМ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 27 (14 листопада 2021): 37. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.37.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 339.187; JEL Classification: М29
Мета. Визначення підходів, принципів і етапів реалізації державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури; розроблення типізації інноваційних стратегій на основі встановлення ознак і сутності інноваційної стратегії як ключового елемента в системі стратегічного управління. Методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою є праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, в яких розглядаються питання стратегічного державного управління та напрями інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. В роботі використано методи узагальнення та абстрагування; метод аналізу і синтезу. Результати. В умовах ринкової економіки, що характеризується зростаючою невизначеністю розвитку зовнішнього середовища, неповнотою і асиметрією інформації, періодами підйому і спаду економічного розвитку, особлива увага приділяється формуванню системи державного стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. Державне стратегічне управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури – це науково обґрунтований вплив керівників держави, апарату державного управління, політичних і громадських організацій на соціально-економічне середовище транспортного комплексу та інноваційної системи країни, що забезпечує якість і конкурентоспроможність транспортних послуг та сталий розвиток транспортного сектора економіки. В ході дослідження систематизовано основні концептуальні підходи теорії управління, напрямки державного стратегічного управління, принципи стратегічного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури. У роботі визначено основні елементи ефективної системи стратегічного державного управління, запропоновано етапи і складові стратегічного управління інноваційним розвитком. На основі накопиченого досвіду у науковій літературі авторами представлено класифікацію інноваційних стратегій. Беручи до уваги накопичений досвід у статті розроблено класифікацію стратегій інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що враховує комплекс пріоритетних критеріїв (направленість результату, тип інновацій, характер дій). Наукова новизна. Удосконалено теоретичні основи стратегічного державного управління інноваційним розвитком транспортної інфраструктури, які, на відміну від відомих, включають типізацію інноваційних стратегій за комплексом ознак (корисність результату, тип інновацій, характер дій), що передбачає їх поділ на деструктивні (псевдо- і квазіінноваційні) і конструктивні (адаптивні, оптимізаційні, прогресивні) стратегії. Практична значущість. Запропоновані в статті теоретичні висновки, підходи і рекомендації можуть бути використані для розроблення стратегії інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України і дозволять сформувати ефективний інструментарій державного регулювання інноваційних проєктів розвитку інфраструктури транспорту.
39
Magomedov, Andriі. "Міжнародні військові навчання країн-членів НАТО за участю підрозділів Збройних сил України та програми Альянсу з підтримки миру в Україні". Pereiaslav Chronicle, № 15 (20 серпня 2019): 37–44. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-37-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання анексії РФ в Україні Кримського півострова та подальшого розгортання сепаратистського руху в південно-східних областях, який згодом переріс у збройний конфлікт на Сході України. Проаналізовано напрями і характер співпраці між Збройними силами України та військовими підрозділами Альянсу. Визначено ступінь практичної взаємодії в межах діючих програм двостороннього партнерства на рівні Україна – НАТО, включаючи військово-навчальну підготовку. Досліджено хронологію трансформації організаційних форм присутності української армії на Сході України від Антитерористичної операції до Операції Об’єднаних Сил і роль НАТО в цьому процесі. Безпосередньо вказано на складові елементи впливу Північноатлантичного Альянсу на реформування українського війська відповідно до вимог і стандартів, визначених Організацією. Відображено роль розташованого у м. Києві Офісу зв’язку НАТО та Центру захисту й обробки інформації. Окрему увагу приділено питанню боротьби з кіберзлочинністю та захисту інформаційних систем держави від впливу ззовні. Зокрема, мова йде про захист об’єктів критичної інфраструктури держави (атомні електростанції, стратегічні державні підприємства тощо), електронних реєстрів виборчих списків громадян, баз даних банківської системи держави. Зазначено про діяльність операційних центрів НАТО з протидії кіберзлочинам та створення подібних установ в Україні. Відмічено морську складову взаємодії у співпраці України та Організації Північноатлантичного договору, особливу актуальну на тлі загострення ситуації в Азово-Чорноморському регіоні протягом 2018 року, пов’язаної з проходом українських військових кораблів Азовської флотилії Військово-морських сил України Керченською протокою, яка перебуває під контролем окупаційних військ Збройних сил Російської Федерації, і викликаних цим так званих «прикордонних конфліктів», останній із яких у листопаді минулого року призвів до захоплення росіянами українських військових суден та полону українських військових моряків.
40
Серьогіна-Берестовська, Оксана. "ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В МАЛИХ МІСТАХ". Public management 16, № 1 (30 січня 2019): 195–205. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-195-205.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливості впливу держави на розвиток соці- альної інфраструктури малого міста, а також причини, якими виклика- на необхідність у державному регулюванні соціальної інфраструктури. Причини необхідності державного регулювання щодо ряду галузей соці- альної інфраструктури приховані в самій природі цієї сфери. У галузях соціальної інфраструктури виробляються послуги та супутні товари, що є суспільним благом, які покликані задовольняти не тільки індивідуаль- ні, але і суспільні потреби. Велика роль держави у регулюванні розвитку галузей соціальної інфраструктури пояснюється рішенням соціального завдання — забезпечення нормальних умов життєдіяльності всіх членів суспільства. Держава спирається у своїй діяльності на соціально-орієнтований підхід, реалізуючи його в межах системного соціально-економіч- ного управління.
Визначено найбільш загальні характерні особливості галузей соціальної інфраструктури як важливої специфічної складової соціальної сфери в ці- лому. Основними з них є: різноманітність видів послуг галузей соціальної інфраструктури, їх функціонального призначення і ступеня значущості для споживача; різний ступінь участі споживачів у процесі отримання послуг; різноманіття організаційних форм і методів обслуговування споживачів; дворівнева доступність послуг — індивідуальна і групова; різне поєднання державних і комерційних форм діяльності та господарювання; локальний характер діяльності суб’єктів господарювання, що діють у соціальній сфері; активний розвиток галузей і поява великої різноманітності нових видів по- слуг. Перелічені особливості соціальної інфраструктури в різному ступені пов’язані між собою й існують у складних поєднаннях. Різноманітні комбі- нації їх взаємодії накладають істотний відбиток на всі сторони функціону- вання і розвитку як всієї інфраструктури в цілому, так і окремих її галузей. Крім того, всередині кожної галузі в силу специфіки соціальної сфери є свої відмінні риси, ознаки, властивості й особливості, що впливають на організа- цію її діяльності і можливість проведення внутрішніх перетворень.
41
Корнієвський, С. В. "МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ МІЖРЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 47–57. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що актуальність міжрегіональної інтеграції для підвищення ефективності політики регіонального розвитку зумовлена можливостями зміцнення економічних зв’язків між регіонами, оптимізації побудови інфраструктури на основі спільних цілей розвитку, зменшення фінансових витрат, мінімізації негативного впливу міжрегіональної конкуренції на просування регіонів у глобальному економічному просторі, об’єднання потенціалів регіонів для реалізації міжрегіональних інвестиційних проектів, більш ефективного використання спільних ресурсів, обміну прогресивним досвідом у сфері регіонального розвитку тощо. Акцентовано увагу на тому, що органами влади недостатньо використовуються можливості впливу на інтеграційні процеси, які мають суттєвий потенціал для підвищення ефективності політики регіонального розвитку, через що існує необхідність активізації наукових розвідок у цій сфері. Автором поставлена мета – визначити методологічні складові частини дослідження процесів міжрегіональної інтеграції. Визначено, що у сучасних дослідженнях поняття інтеграції пов’язане зі зміцненням взаємозалежності та злагодженості елементів соціальної системи, її основу становить міжсистемна взаємодія суспільно-політичної, соціально-економічної, науково-технологічної, соціокультурної сфер суспільного життя. Встановлено, що особливою формою інтеграції, обмеженої територіальними рамками, є міжрегіональна інтеграція. На думку автора, методологічно міжрегіональна інтеграція має включати сутність, принципи, суб’єкти й об’єкти, головні фактори розвитку міжрегіональної інтеграції, основні напрями, а також форми та механізми міжрегіональної взаємодії, у тому числі її інституційно-правове забезпечення. Зроблено висновки про те, що використання наведених методологічних складових частин міжрегіональної інтеграції має посісти належне місце у діяльності органів публічного управління з метою формування ефективної політики регіонального розвитку. Такий підхід сприятиме визначенню перспективних напрямів міжрегіонального співробітництва, становленню нових форм і механізмів міжрегіональної взаємодії та ін.
42
Тараненко О.О., Животенко В.О. та Шуканов П.В. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СПОЖИВЧИМИ ПЕРЕВАГАМИ ПІДПРИЄМСТВ ДІЛОВОГО ТУРИЗМУ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 94–98. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Діловий туризм є важливою складовою світової індустрії туризму. Він ґрунтується на організації ділових заходів та відряджень співробітників корпоративних клієнтів. Важливість для активізації ділової активності в різних галузях економіки та висока інвестиційна привабливість ринку ділового туризму свідчать про його перспективність та підвищення рівня конкуренції у цій сфері. Обґрунтовано необхідність забезпечення управління споживчими перевагами у сфері ділового туризму комплексно на рівні держави, регіону та туристичного підприємства. На рівні держави мають вирішуватись завдання, пов’язані з кадровим забезпеченням, розвитком туристичної інфраструктури, підвищенням технологічного рівня та поліпшення інвестиційного клімату економіки. На рівні регіону необхідно розвивати місцеву туристичну інфраструктуру ділового туризму та популяризувати проведення ділових заходів. На рівні підприємств ділового туризму мають вирішуватися завдання дотримання міжнародних стандартів обслуговування, впровадження інформаційних технологій в надання послуг корпоративним клієнтам. Реалізація цих завдань забезпечить національному ринку ділового туризму конкурентні переваги на міжнародному рівні. Управління споживчими перевагами підприємств ділового туризму повинне ґрунтуватися як на забезпеченні високої якості та широкого асортименту традиційних послуг для корпоративних клієнтів, так і на активному впровадженні сучасних інформаційних технологій. До них належать програмні продукти, що охоплюють процеси бронювання, управління витратами, звітність і відстеження місця розташування мандрівника; технології проведення повністю або частково віртуальних зустрічей та інших заходів; технології оцифрування платежів і бронювань для забезпечення повністю безготівкових транзакції. Впровадження цих технологій підвищує споживчі переваги підприємств ділового туризму через зростання швидкості операційних процесів та полегшення контролю операційних витрат. Дані інформаційні технології підвищують безпечність надання послуг корпоративним клієнтам, що особливо актуально в умовах непередбачуваного поширення Covid-19.
43
Дурач, В. М., С. М. Осипенко та Л. Г. Ніколайчук. "ЗАКУПІВЛІ У ВІЙСЬКОВУ УСТАНОВУ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ЛОГІСТИКИ". Підприємництво і торгівля, № 32 (20 грудня 2021): 17–25. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-03.
Повний текст джерелаАнотація:
Умови перших років дестабілізації ситуації на сході України, розгорнення повномасштабних військових дій засвідчили недосконалу здатність українських збройних сил, оборонного комплексу та українського уряду загалом здійснювати військові операції, а також якісно забезпечувати потреби фронту. Українська влада виявилась неспроможною спорядити сили ООС (операції об’єднаних сил) найнеобхіднішим, зокрема амуніцією, провіантом, зброєю, технікою. Відсутність зрозумілої схеми поставок матеріального забезпечення військовим вимагала формування військової логістики, першочерговими завданнями якої є налагодження вчасного та якісного забезпечення технікою, зв’язком, матеріально-технічними засобами та створення чинної інфраструктури, що забезпечуватиме успіх і тактичних, і стратегічних операцій. Нині напрям досліджень військової логістики є різновекторним: від моделей інтегрованої військової логістики ланцюга поставок, що об’єднує всю систему військової підтримки (систему тилового забезпечення, інформаційну та систему обслуговування військ), до взаємозв’язку між військовою і комерційною логістикою з точки зору їх цілей в управлінні ланцюгами поставок, яка об’єднує управління закупівлями, запасами, складуванням, транспортування, необхідні мережі, потік інформації, технології та управління безпекою. Збройні сили багатьох країн світу мають свої дослідні інститути, які працюють над винаходами логістики на користь армії, реагують на зміни ринку, користуються «цивільними» рішеннями, адаптуючи їх до своїх потреб. Однак не в Україні. Сьогодні, на порозі вступу до НАТО, Україна потребує глибокого вивчення та визначення напрямів покращення логістики збройних сил, особливо це стосується таких її складових частин, як речове забезпечення та процес закупівлі майна, тому існує нагальна потреба вивчення сучасного стану та обґрунтування пріоритетного розвитку логістики ЗС України. У сучасних умовах ведуться пошуки нових способів і форм матеріального забезпечення військ та змінюється законодавство щодо проведення закупівель речового та іншого майна у військових установах.
44
Чернятевич, Я. В. "ЦИФРОВИЙ РОБОЧИЙ ПРОСТІР ЯК СКЛАДОВА СУЧАСНОГО РИНКУ ПРАЦІ". Підприємництво і торгівля, № 32 (20 грудня 2021): 60–65. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність цифрового робочого простору як складової частини сучасного ринку праці. Встановлено, що внаслідок глобалізаційних процесів в економічних системах на передній план виходять цифрові технології, автоматизовані системи управління, віддалена (дистанційна) праця, розвиток економіки знань та інформаційного суспільства. Виявлено, що 2020 рік приніс значні зміни у сфері організації праці, в системі реалізації професійної діяльності людини, в підходах до розуміння особистісного розвитку, наслідком чого став пошук шляхів адаптації людей до так званої нової реальності. З’ясовано, що поняття цифрового робочого простору є досить новим у науковому обігу і водночас досить уживаним. Не існує єдиного визначення цього терміна, однак це не заважає компаніям та організаціям використовувати його для побудови стратегій розвитку та функціонування. Встановлено, що під цифровим робочим простором можна розуміти певне інтегральне утворення, що охоплює цифрові процеси, засоби цифрової взаємодії, інформаційні ресурси, цифрову інфраструктуру та інші поняття, що є характерними для цифровізації загалом. З’ясовано, що в Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України цифрове робоче місце визначається як віртуальний еквівалент фізичного робочого місця, котрий вимагає належної організації, користування та управління, оскільки воно має стати запорукою підвищеної ефективності працівників та створення для них більш сприятливих умов праці. Зроблено висновок про те, що у нинішніх умовах змінюється роль людини у виробничих процесах, зростає потреба у творчих кадрах, важливими ознаками робочої сили стають креативність, комунікабельність, нестандартне мислення, адаптивність тощо. Саме інтенсивний розвиток цифровізації, загальносвітові тенденції (в тому числі, пандемія коронавірусу COVID-19), прискорений розвиток цифрового простору та перехід на цифрові робочі місця є і причинами, і наслідками реалізації нових якісних ознак сучасної людини на ринку праці.
45
Akymenko, Olena, та Maryna Zholobetska. "ЕФЕКТИВНА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ЯК ДІЄВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОГРАМ ПІДПРИЄМСТВ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 1(13), № 1(13) (2018): 180–90. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-1(13)-180-190.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто правові засади підготовки, розробки та виконання інвестиційних програм підприємств теплопостачання. Визначено сутність та складові частини інвестиційних програм підприємств теплопостачання. Доведено зв’язок ефективності втілення інвестиційних проектів з управлінням, контролем, організацією обліку за інвестиціями у сфері теплопостачання. Сформовано пропозиції щодо вдосконалення процесу організації контролю за поточним рахунком зі спеціальним режимом використання та запропоновано послідовність процесу організації обліку за інвестиційними програмами. Доведено, що поєднання стимулюючого регулювання та раціональної організації обліку сприятиме залученню інвестицій для будівництва та модернізації інфраструктури мереж та стимулювання ефективності витрат підприємств теплопостачання.
46
Геєць, Валерій Михайлович. "Про оцінку економічних втрат України внаслідок збройної агресії РФ". Visnik Nacional noi academii nauk Ukrai ni, № 5 (24 травня 2022): 30–38. http://dx.doi.org/10.15407/visn2022.05.030.
Повний текст джерелаАнотація:
У доповіді наведено попередню оцінку втрат економіки України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, яку було виконано із застосуванням розробленого в Інституті економіки та прогнозування НАН України модельного апарату. Зазначено, що крім оперативного державного планування іншою важливою складовою економічної політики воєнного часу має бути розроблення стратегічного плану заходів з реконструкції галузевої інфраструктури та відновлення нормального функціонування енергетики в умовах післявоєнного соціоекономічного розвитку. до роботи над яким повинні долучитися фахівці НАН України.
47
Vasilchuk, N. O. "SEMANTIC ANALYSIS OF "INFRASTRUCTURE INTERREGIONAL COOPERATION" CATEGORY COMPONENTS IN THE CONDITIONS OF TRANSITION TO POSTINDUSTRIAL SOCIETY." Economics and Law, no. 3 (December 24, 2015): 45–50. http://dx.doi.org/10.15407/econlaw.2015.03.045.
Повний текст джерела
48
Бідун, Юрій. "Функціонування фундаментальної бібліотеки Київської духовної семінарії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст." Старожитності Лукомор'я, № 3 (19 січня 2021): 32–44. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2020.3.34.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено важливу складову історії Київської духовної семінарії – функціонування її головної бібліотеки. З’ясовано, що попри науковий характер література книгосховища була вагомою частиною навчальної інфраструктури. Охарактеризовано особливості впорядкування літературних фондів в останній чверті ХІХ ст. Детально проаналізовано те, як змінювався склад і наповнення фундаментальної бібліотеки протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Виявлено, що якщо у 1880-х рр. в даному книгосховищі знаходилося 6 тис. книг у 12 тис. томах, то напередодні Першої світової війни тут вже було майже 12 тис. книг у 20 тис. томах. Звернено увагу на серйозну цензуру й обмеження книжкового обігу відомствами Св. Синоду. Показано особливості закупівлі та придбання літератури до бібліотеки.
49
Фіалковський, А. Р. "ІННОВАЦІЙНЕ ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ФАКТОР РЕГІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ: УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНТЕНТ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 94–98. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Ускладнення відносин, посилення турбулентності, новизна викликів, що виникають перед регіональною економікою обумовлюють доцільність пошуку нових чинників підвищення регіональної конкурентоспромож- ності, однин з яких виступає інноваційне підприємництво. Метою публі- кації є обґрунтування пропозицій щодо застосування сучасних управлін- ських технологій активізації інноваційного підприємництва як фактору підвищення конкурентоспроможності регіону. В статті показана роль інноваційного підприємництва в процесі формування регіональної кон- курентоздатності. Запропоновано розглядати інновації як економічну цін- ність в її економічному значінні: вона створює принципово нові ресурси, які потрібні економіці регіону для її інтенсивного, якісного зростання. Доведено, що активізація інноваційного підприємництва відбувається за наявності політичних, економічних, культурних та управлінських умов. Розкрито значення управління як базової консігнації успішного розвитку інноваційного підприємництва в регіоні. Регіональний менеджмент є умовою, коли рішення сприятимуть підтримці інноваційного підпри- ємництва, яке буде створювати інновації, і перетворюватися на детермі- нантну конкурентну перевагу регіонального розвитку. Описані елементи механізму управління інноваційним розвитком, у складі якого виділені преативні та інтерактивні складові. Преативне управління спрямоване на майбутнє і є частиною стратегічного менеджменту, включає страте- гію, стратегічну інфраструктуру, освіту. Інтерактивне управління забез- печує дотримання інтересів всіх учасників регіональної життєдіяльності і виступає складовою поточного менеджменту, формує узгодженість інте- ресів в процесі здійснення тактики регіонального розвитку. Інтерактив, крім застосування на етапі розробки стратегії розвитку регіону та його інноваційного підприємництва, проявляється, наприклад, в наступному: консалтинг стартапів стосовно вибору найбільш оптимальної органі- заційно-правової форми бізнесу, фінансова підтримка поточних акцій інноваційних підприємців, регіональні цільові програми підтримки інноваційного бізнесу. Управлінські умови перетворення інноваційного підприємництва на чинник регіональної конкурентоздатності передбача- ють поєднання преативної компоненти управління з інтерактивною, що надає можливості регіональній адміністрацій стратегічні рішення пого- джувати з тактикою розвитку території, здійснити в процесі підтримки інноваційного підприємництва адекватні фіскальні, кредитні, консалтин- гові та інші заходи.
50
Харченко, М. В., О. А. Цимбалістова та Є. В. Юденко. "ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЄВО-КАТЕГОРІЙНОГО АПАРАТУ ГЕОЛОГІСТИКИ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво та інновації, № 14 (30 жовтня 2020): 74–78. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється сутність та зміст поняття «геологістика». Окреслено передумови розвитку та цілі геологістики як складової частини глобальної (міжнародної) логістики в умовах інтеграції національної економіки України до європейського та міжнародного економічного простору. Систематизовано фундаментальні завдання геологістики з урахуванням її просторово-функціональних властивостей і зв’язків у наднаціональному вимірі. Сформовано перелік основних інфраструктурних елементів геологістики. Визначено місце та роль сучасних інформаційних технологій в управлінні логістичними потоками. Доведено, що ключовим напрямом розвитку інформаційних технологій в геологістиці є комплексна інтеграція інформаційних потоків та комунікаційне забезпечення логістичних потоків. Охарактеризовано прогресивні технології, що використовуються для інформаційного забезпечення транскордонних логістичних потоків.