Статті в журналах: "Інформація, корупція"

1

ЗАБАРНИЙ, Максим. "ІСТОРИКО-ПРАВОВІ ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ". Law. State. Technology, № 4 (10 січня 2022): 89–93. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2021-4-15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується питання історико-правових особливостей запобігання злочинності із використанням методу кримінологічного аналізу. Констатовано, що корупція в Україні є проблемою номер один протягом всієї історії формування та функціонування української державності. Визначено, що концептуальний аналіз у галузі запобігання корупції в Україні варто розглядати крізь певну матрицю формування державно організованого корупційного складника. В Україні протягом всієї історії склалося кілька типів державності, які, безумовно, мали корупційне підґрунтя у вигляді вотчинного, поліцейського і палацового формату. Під час розшифровки вотчинного типу держави ми виявили, що інституційна матриця функціонування зумовлена беззаперечним служінням державі і тотальному холопству, що призводить до роздаткової економіки, побудованої за принципом системи «годування». Найбільш негативні моменти палацової державності в Україні були зумовлені відчуженням влади від суспільства. Цей вододіл зберігається і сьогодні в недовірі до владних структур, чиновників усіх мастей. Сьогодні держава намагається збудувати певні мости між владою і суспільством шляхом створення інститутів громадянського суспільства. Але проблем залишається досить багато. Зроблено висновок, що запобігання корупції в Україні криється в проблемі законодавства. У боротьбі з корупцією повинні задіюватися всі інститути держави, громадські організації, громадяни. Велика відповідальність лежить на владі, яка повинна діяти відкрито і бути підконтрольною суспільству. Відкритість влади означає забезпечення доступу громадян до інформації про діяльність виконавчих органів влади, про корупцію та результати і способи боротьби з нею, про процедури прийняття та виконання владних рішень, про обов’язкове декларування доходів державних службовців, надання відомостей про нерухомість чиновників і членів їхніх сімей тощо. Найважливішим союзником держави у боротьбі з корупцією є громадянське суспільство. Без ефективної взаємодії з неурядовими організаціями, громадянським суспільством, та без включення громадськості і суспільних формувань у цей процес вирішити проблему корупції неможливо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Мельченко, Віталій, та Юлія Деркаченко. "ОСНОВНІ НАУКОВІ ПІДХОДИ ТЛУМАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ КОРУПЦІЯ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 290–95. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-61.

Повний текст джерела

Анотація:

Корупція негативно впливає насамперед на реалізацію прав народу (принцип рівності громадян перед літерою закону). Поширюючись на майже всі сфери життя, корупційні злочини заважають мотивувати українців до гідного життя, прищеплювати повагу до правозахисної системи. У населення через викривлення поняття корупції, як негативного явища, недостатньо прагнень у дотриманні правопорядку. Корупційні правопорушення стосуються кожного громадянина України, бо через злочинну діяльність страждає якість життя, зменшується рівень доходів через тіньову економіку. Корупція істотно підвищує криміногенну обстановку в країні, деморалізуючи суспільне ставлення до діянь чиновників, високопосадовців. Громадяни України не поспішають втручатися у боротьбу з корупційними складовими життя через формування моральних деформацій сприйняття корупції. Успішне розв’язання корупції в Україні – надзвичайно важлива проблема. Для успішної антикорупційної діяльності знадобиться поглиблене вивчення корупції, виходячи з принципів системної методології, використовуючи позиції юридичних і політичних інституцій, соціально-філософських, економічних наук, соціологічних досліджень стосовно змісту корупції, відношення суспільства до корупційних діянь. Для ефективної боротьби з корупцією необхідно провести ґрунтовне дослідження задля чіткого розуміння суті цього явища. Досліджуючи інформацію з аналітичних джерел (офіційних документів), можна зробити наступний висновок: корупційна діяльність в Україні тісно переплітається з організованими злочинами, правопорушеннями в економічній сфері. Ці ж дані є і в відомостях, які подаються в прогнозах, програмах, що націлені на боротьбу з суспільно-небезпечними злочинними проявами

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Богданенко, Анатолій. "ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО БЮРО УКРАЇНИ ТА ЙОГО МІСЦЕ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ". Public management 24, № 4 (20 березня 2020): 23–31. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-23-31.

Повний текст джерела

Анотація:

Як особливо небезпечне соціально-політичне явище корупцію почали сприймати лише в останні три-чотири десятиліття. Помітно зріс ін- терес до цієї проблеми на зламі ХХ–ХХІ століть: було підраховано, що на початку 1990-х років слово “корупція” зустрічалося у впливових засобах масової інформації у середньому близько 500 разів на рік, а на початок ХХІ століття цей показник збільшився в десятки разів. Це вказує на наростан- ня загрози корупції національній безпеці будь-якої держави. Таке розумін- ня означеного явища зумовило широкий підхід до розробки міжнародними організаціями й окремими розвиненими країнами поглиблених антикорупційних програм. Перші з них мали головною метою знищення не так коруп- ційної практики, як самих корупціонерів. У світі на сьогодні існує значна кількість спеціалізованих інституцій з протидії корупції, які мають організа- ційні та функціональні особливості залежно від національних, культурних, правових та адміністративних особливостей кожної країни. 5 жовтня 1995 року прийнято Закон України “Про боротьбу з корупцією”, яким визначено правові та організаційні засади запобігання корупції, вияв- лення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізич- них і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь. Закон містить перелік органів з протидії корупції, до складу яких увійшли відповідні під- розділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та прокуратури України. У 1998 році до них долучилися новостворені підрозді- ли податкової міліції, а в 2003 Військової служби правопорядку в Збройних силах України. Незважаючи на активізацію роботи правоохоронних органів України що- до протидії корупційній експансії, темпів зростання останньої зупинити не вдалося. Це призвело до сприйняття України у світі як корумпованої дер- жави з несприятливим інвестиційним кліматом, проникнення корупції у більшість відносин між населенням і владою, породження глибокої недовіри людей до спроможності держави забезпечити гарантовані Конституцією їхні права і свободи. Масштаби поширення корупції в країні наприкінці 1990-х — середині 2000-х років засвідчили, що спроби подолати її в суспільстві з високим рів- нем толерування корупції без створення справді незалежного державного органу з реальними повноваженнями залишатимуться марними.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Біла-Кисельова, А. "Проблемні питання щодо гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 248–53. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1949.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено проблемні питання, пов'язані з гармонізацією національного законодавства з міжнародними стандартами в рамках запропонованої НАЗК «Антикорупційної стратегії на 2020-2024 роки». Проаналізовано законодавство іноземних країн (Республіки Таджикистан, Республіки Казахстан, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Республіки Польща, Німеччини) щодо питання проходження державної служби (конфлікт інтересів, етика державних службовців). Представлено наукову думку щодо визначення поняття «юридична відповідальність державного службовця в результаті протиправної поведінки». Вивчено міжнародні документи, якими регламентовано введення понять «державна посада», «державний службовець», «принципи боротьби з корупцією». Для дотримання міжнародних зобов'язань за універсальними та регіональними договорами, попередження корупції запропоновано такі шляхи вирішення проблеми: розроблення методичних рекомендацій для державних службовців з питань розв'язання конфліктів інтересів і дотримання етичних норм у своїй діяльності з урахуванням стандартів, запропонованих регіональними документами; притягнення винних осіб до відповідальності за вчинення корупцій-них діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією; щоквартальне висвітлення інформації на сайтах органів державної влади щодо скоординованої та попереджувальної політики з приводу подолання корупції (виконання заздалегідь розроблених і впроваджених дорожніх карт); проведення відкритих конкурсів з метою зайняття посад в органах державної служби з представниками суспільства (громадськими радами, ЗМІ); залучення міжнародних фахівців і національних фахівців зі знаннями міжнародного права до конкурсних (спостережуваль-них) рад, які опікуються процесом добору осіб на публічну службу в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Крук, Є. В. "ГАРАНТІЇ ПРИТЯГНЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ВЧИНЕННЯ КОРУПЦІЙНОГО ТА ПОВ’ЯЗАНОГО З КОРУПЦІЄЮ ПРАВОПОРУШЕННЯ ДО ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ". Актуальні проблеми держави і права, № 93 (20 квітня 2022): 11–19. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i93.3309.

Повний текст джерела

Анотація:

Крук Є. В. Гарантії притягнення суб’єктів вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення до цивільно-правової відповідальності. – Стаття. У статті досліджено питання ефективності механізму відшкодування шкоди, спричиненої вчиненням корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення. Визначено, що його результативність залежить від багатьох факторів, а саме: вчинення корупційних правопорушень не обмежується якимось єдиним способом, досить часто воно пов’язано із вчиненням інших правопорушень, спрямованих на приховання наслідків корупційного діяння. Як правило, реалізувати такі дії у межах юрисдикції однієї країни неможливо, а тому і корупція і подолання її наслідків майже завжди виходить за межі однієї країни. Саме тому у статті зроблено висновок, що невідворотність цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення забезпечується системою гарантій. У статті автором запропоновано визначення гарантій як передбачених нормами законодавства або існуючих в державному механізмі способів, засобів та методів забезпечення відшкодування шкоди та збитків особою, що вчинила корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення, а також діяльності спеціальних суб’єктів – гарантів. Автором запропоновано класифікацію гарантій притягнення суб’єктів вчинення корупційного та пов’язаного з корупцією правопорушення до цивільно-правової відповідальності на юридичні гарантії, як в свою чергу поділяються на гарантії національного та міжнародного рівня, та неюридичні гарантій, які поділяються на політичні, економічні, соціальні. До гарантів притягнення суб’єктів вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень до цивільно-правової відповідальності, автор відносить органи антикорупційної інфраструктури, а саме – Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Вищий антикорупційний суд, Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, а також Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, суди, прокуратуру, правоохоронні органи, державну виконавчу службу, засоби масової інформації. У статті виділено також особливу роль держави серед гарантів невідворотності цивільно-правової відповідальності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Гребенюк, Богдан. "ІНДЕКС СПРИЙНЯТТЯ КОРУПЦІЇ". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 123–27. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.22.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено аналізу особливостей індексу сприйняття корупції. Складність вивчення корупції як явища в суспільстві полягає в тому, що вона має глибоко латентний характер. Неможливо вивчити корупцію на основі тільки статистичних даних: по-перше, офіційна статистика не повною мірою відображає справжній стан справ; по-друге, такі дані будуть характеризувати насамперед якість роботи правоохоронних органів або ЗМІ з виявлення фактів корупції; по-третє, статистичні дані дають нам уявлення не про корупцію, а про корупційну злочинність, і поняття ці не тотожні. У статті пояснюється, що спроби дослідників створити універсальну методику, засновану на математичних обчисленнях, важко виконати. Це пояснюється тим, що корупційні прояви, по-перше, не можуть бути достовірно виміряні, по-друге, мають кількісні (стан і динаміка) і якісні (структура і характер) характеристики, і неможливо перевести ці якісні характеристики в цифровий вираз. Індексу сприйняття корупції властива певна частка похибки через те, що він заснований на опитуванні людей, навіть авторитетних і досвідчених. Люди намагаються бути об’єктивними, але насправді це важке для них завдання. У статті робиться висновок, що нині доводиться констатувати, що, на жаль, немає дже- рел інформації про корупцію, які задовольняли б вимогу міжкраїнної порівнянності. Індекс сприйняття корупції не може використовуватися як абсолютно точний інструмент аналізу і порівняння, бо він розраховується на базі мінливого набору джерел даних: змінювалася кількість джерел даних і країн, що включаються в індекс; з’являлися нові опитування, а проведення деяких досліджень припинялося. Крім того, в методологію розрахунку Індексу сприйняття корупції вносилися зміни. Тому єдиним надійним способом порівняння є зіставлення даних по певній державі з одного і того самого конкретного джерела протягом певного періоду часу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Дахова, І. І., та Є. В. Баранова. "РЕАЛІЗАЦІЯ ВИКРИВАЧАМИ КОРУПЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА ЗАХИСТ". Актуальні проблеми держави і права, № 92 (24 січня 2022): 17–22. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i92.3256.

Повний текст джерела

Анотація:

Дахова І. І., Баранова Є. В. Реалізація викривачами корупції конституційного права на захист. – Стаття. У даній статті розглянуто, як реалізується захист викривачів та використовується на практиці законодавство щодо їх захисту, оскільки це є необхідним чинником розвитку демократичних суспільств. Відповідні елементи такого захисту на міжнародній арені повинні бути враховані під реалізації в Україні норм у даній сфері. Сьогодні внесені зміни в Закон України «Про запобігання корупції» від 01.01.2020 року ще не забезпечують ефективного захисту даної групи. Тому обґрунтованим є дослідження в даній статті проблематики користування правом на захист добросовісними інформаторами та створення механізму такої реалізації завдяки аналізу досвіду міжнародних колег та наступній його імплементації. Політична ситуація у світлі останніх подій достатньо активно змінюється, хоча водночас єдине залишається незмінним – це корупція. Тому, хоча й у різному відсотковому співвідношенні, але викорінити її поки що не вдалося жодному главі держави. У даній роботі висвітлені питання співвідношення теоретично закріплених засад боротьби з корупцією через діяльність добровільних інформаторів та досвід роботи інституту викривачів в інших країнах. Звертається увага на конституційні засоби захисту після викриття інформації, гарантії; здійснюється аналіз рівня їх ефективності. У світлі аналізу цілісної картини світу в боротьбі з даною проблемою актуальним аргументом, який свідчить про необхідність дослідження практики інших країн, є сприйняття того, що корупція – це явище, яке прогресує у соціальній, політичній, економічній сферах життя і є однією з основних причин гальмування демократичного розвитку України. Необхідним є зосередження уваги не лише на політичній корупції чи під час виконання повноважень органами державної влади. Поступово варто розширювати перелік галузей, які потребують боротьби з корупційними елементами в них: безпечні продукти харчування, фармацевтика, екологія тощо. Постійно варто активізувати діяльність цих осіб у всіх колах суспільних відносин. Не лише корумпованість у цих сферах, але й неналежне виконання обов’язків, недотримання правил виготовлення споживчих продуктів, ліків повинне бути виявлене та зупинене. Сьогодні наявні певні векторні зрушення стосовно захисту whistblowers у доктринальному аспекті, але незмінним є очікування прецедентної національної практики застосування норм, яка дасть змогу проаналізувати досвід України в порівнянні з практикою інших країн та позиціями Європейського Суду з прав людини й рекомендаціями Ради Європи, які наведені у статті, та забезпечити гідний рівень реалізації викривачами конституційного права на захист.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Борисова, Ю. В., А. В. Біла та В. В. Воронін. "ОСОБЛИВОСТІ РІШЕНЬ ПРО ВІДМОВУ В РЕЄСТРАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ НАКЛАДНОЇ/РОЗРАХУНКУ КОРИГУВАННЯ В ЄДИНОМУ РЕЄСТРІ ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ". Актуальні проблеми держави і права, № 92 (24 січня 2022): 9–16. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i92.3255.

Повний текст джерела

Анотація:

Дахова І. І., Баранова Є. В. Реалізація викривачами корупції конституційного права на захист. – Стаття. У даній статті розглянуто, як реалізується захист викривачів та використовується на практиці законодавство щодо їх захисту, оскільки це є необхідним чинником розвитку демократичних суспільств. Відповідні елементи такого захисту на міжнародній арені повинні бути враховані під реалізації в Україні норм у даній сфері. Сьогодні внесені зміни в Закон України «Про запобігання корупції» від 01.01.2020 року ще не забезпечують ефективного захисту даної групи. Тому обґрунтованим є дослідження в даній статті проблематики користування правом на захист добросовісними інформаторами та створення механізму такої реалізації завдяки аналізу досвіду міжнародних колег та наступній його імплементації. Політична ситуація у світлі останніх подій достатньо активно змінюється, хоча водночас єдине залишається незмінним – це корупція. Тому, хоча й у різному відсотковому співвідношенні, але викорінити її поки що не вдалося жодному главі держави. У даній роботі висвітлені питання співвідношення теоретично закріплених засад боротьби з корупцією через діяльність добровільних інформаторів та досвід роботи інституту викривачів в інших країнах. Звертається увага на конституційні засоби захисту після викриття інформації, гарантії; здійснюється аналіз рівня їх ефективності. У світлі аналізу цілісної картини світу в боротьбі з даною проблемою актуальним аргументом, який свідчить про необхідність дослідження практики інших країн, є сприйняття того, що корупція – це явище, яке прогресує у соціальній, політичній, економічній сферах життя і є однією з основних причин гальмування демократичного розвитку України. Необхідним є зосередження уваги не лише на політичній корупції чи під час виконання повноважень органами державної влади. Поступово варто розширювати перелік галузей, які потребують боротьби з корупційними елементами в них: безпечні продукти харчування, фармацевтика, екологія тощо. Постійно варто активізувати діяльність цих осіб у всіх колах суспільних відносин. Не лише корумпованість у цих сферах, але й неналежне виконання обов’язків, недотримання правил виготовлення споживчих продуктів, ліків повинне бути виявлене та зупинене. Сьогодні наявні певні векторні зрушення стосовно захисту whistblowers у доктринальному аспекті, але незмінним є очікування прецедентної національної практики застосування норм, яка дасть змогу проаналізувати досвід України в порівнянні з практикою інших країн та позиціями Європейського Суду з прав людини й рекомендаціями Ради Європи, які наведені у статті, та забезпечити гідний рівень реалізації викривачами конституційного права на захист.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Kovalova, Olena V., та K. A. Alekseieva . "Міжнародний досвід боротьби з корупцією та криміналізації корупційних порушень". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (24 лютого 2021): 33–45. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.01.04.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню міжнародного досвіду боротьби з корупцією та криміналізації корупційних порушень.Метою статті є дослідження міжнародного законодавства, міжнародних угод з протидії корупції, а також аналіз криміналізації корупційних порушень у світовій практиці.Наукова новизна. Визначено, що міжнародний досвід боротьби з корупцією показує, що успіх в ній залежить від ряду факторів. В статті проаналізовано принципи міжнародного законодавства в сфері протидії корупції, а також приділено увагу криміналізації корупційних порушень.Висновки. Будучи частиною світової спільноти, будь-яка держава повинна враховувати міжнародні стандарти і рекомендації, що стосуються кримінально-правових методів боротьби з корупційними злочинами, в тому числі хабарництвом, а також привести національне законодавство у відповідність з мінімальними стандартами відповідних конвенцій. Комплексна стратегія боротьби з корупцією на міжнародному рівні реалізується за такими напрямкамияк: економічне реформування, спрямоване на послаблення державного регулювання; підвищення відкритості адміністративних процесів; перебудова діяльності державного апарату, скорочення бюрократичних структур і зниження їх впливу на економіку; удосконалення роботи судів; реформування комерційного законодавства, особливо з проблем ринку цінних паперів, нерухомості, інтелектуальної власності, екології; зміцнення громадянського суспільства та посилення незалежних засобів масової інформації; викорінення внутрішньої корупції в правоохоронних органах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

В., Шаповалова О. "РОЗВИТОК ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА В КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ПУБЛІЧНИХ РЕЄСТРІВ". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 1 (37) (24 січня 2020): 44–50. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2019-37-1-44-50.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемам реформування електронних публічних реєстрів в Україні. Здійснюється теоретична розробка підстав для виокремлення двох етапів реформування системи публічних реєстрів. Аналізуються законопроект про електронні публічні реєстри. Характеризуються спільні рекомендації української влади та міжнародних організацій, які реалізують проекти щодо протидії та попередженню корупції. Зокрема, міжнародної організації права розвитку (IDLO), Фонду Східної Європи, Державного агентства з питань електронного урядування України, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та інших. Виявляються причини низького стану державних реєстрів та перспективи його зміни на краще. У законопроекті про електронні публічні реєстри уточнюється коло суб’єктів, які представляють публічні інтереси у спірних відносинах щодо моніторингу, охорони та захисту інформаційних ресурсів публічних реєстрів. Надано української влади критичну оцінку механізму перевірки інформації про бенефіціарних власників в Україні з боку громадських організацій. У процесі перевірки достовірності інформації про кінцевих бенефіціарних власників виникають конфлікти/спори щодо тестування громадськими організаціями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) в частині внесення неповних, помилкових та викривлених відомостей про бенефіціарних власників. Здійснено коментар загальних засад юридичної відповідальності у сфері реєстрів та підстав для притягнення до неї. Запропоновано шляхи розвитку господарського законодавства в контексті проблематики протидії рейдерству, корупції та іншим зловживанням у сфері господарювання, які безпосередньо пов'язані з інтероперабільностю реєстрової інформації публічних електронних реєстрів. Ключові слова: електронні реєстри; реєстрова інформація, протидія рейдерству, корупції та іншим зловживанням, юридична відповідальність у сфері реєстрів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Маслова, Я. І. "ПРОЦЕДУРА МОНІТОРИНГУ СПОСОБУ ЖИТТЯ ПРАЦІВНИКІВ НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНТСТВА ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ". Знання європейського права, № 5 (22 грудня 2021): 59–62. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i5.281.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню процедурних особливостей моніторингу способу життя до працівників Націо нального агентства з питань запобігання корупції. Звернено увагу на відсутність нормативно встановленої вказів ки щодо прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції окремого порядку проведення моні торингу способу життя до суб’єктів декларування. Установлено, що специфікою статусу працівника Національного агентства з питань запобігання корупції є діалектичний зв’язок одночасності визнання суб’єкта вповноваженим на вживання антикорупційних заходів та застосування до нього цих інструментів антикорупційного контролю. Визначено, що процедура здійснення моні торингу способу життя працівників НАЗК є регламентованою нормами публічного права послідовністю дій у сфе рі запобігання корупції, яку спрямовано на забезпечення доброчесності службовців спеціально вповноваженого антикорупційного органу державної влади та дотримання ними нормативно встановлених вимог і обмежень, що одночасно мінімізує ризики погіршення авторитету НАЗК та негативно впливає на репутацію службовця антико рупційного профілю. Зазначено, що процедура моніторингу способу життя працівників НАЗК є втручальною фор малізованою процедурою, яка застосовується вибірково; підставою для моніторингу способу життя працівників НАЗК є інформація, яка свідчить про можливість невідповідності рівня життя працівника НАЗК та задекларова ним ним відомостям про майновий стан; джерелом інформації, яка стала підставою для застосування цього анти корупційного інструмента, можуть бути: повідомлення фізичних чи юридичних осіб; публікації в засобах масової інформації; дані, зібрані з відкритих баз даних (включно із соціальними мережами); відсутні визначені терміни між початком процедури та встановленням підстав для цього; змістом процедурних дій є перевірка, порівняння інформації, наданої особою в деклараціях та спостереження за конкретним об’єктом доходу; наслідком її засто сування є складання документа у вигляді доповідної записки, що є підставою для застосування інших заходів антикорупційного контролю до працівника НАЗК тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Христич, І. "Вдосконалення виявлення обсягів корупції у приватній сфері України". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 137–41. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.981.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто головні аспекти щодо виявлення обсягів корупції у приватній сфері України. Проаналізовано, що необхідно відносити до корупції у приватній сфері. Корупційну злочинність у приватній сфері, як правило, поділяють на: корупційні неправомірні дії, що вчиняються щодо юридичних осіб приватної сфери; підкуп-продажність усередині компанії; використання службовцями приватних комерційних структур для одержання неправомірної вигоди. При цьому необхідно мати на увазі, що показники, які характеризують корупційні прояви у приватній сфері, не є стабільними, вони систематично видозмінюються. Підкреслено, що методи, які використовуються для збирання, обробки та аналізу тієї чи іншої інформації, поділяються на статистичні, соціологічні, психологічні та економічні. При цьому відмічено, що, на жаль, в Україні, як у більшості інших країн світу, основні методи дослідження і встановлення обсягів корупційних діянь – це соціологічні методи масового опитування у вигляді анкетування та інтерв’ю. Розкрито досвід міжнародної громадської організації по боротьбі з корупцією та дослідженні питань корупції у світі Transparency International, обчислення "Індексу сприйняття корупції"; «Барометра світової корупції», «Індексу хабародавців». При цьому відмічено, що в інших країнах світу широко використовуються і статичні звіти, що в нашій країні практично недоцільно, тому що навряд чи вони дадуть реальну картину щодо рівня корупції особливо у приватній сфері. Зроблено висновок, що реальний обсяг розповсюдження корупції в нашій країні особливо у приватній сфері можна встановити лише при перепису населення шляхом суцільного або вибіркового опитування усіх громадян.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Башкатова, В. "Державна політика у сфері запобігання і протидії корупції в Україні". Юридичний вісник, № 1 (31 липня 2020): 44–50. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1558.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено держану політику у сфері запобігання і протидії корупції в Україні. Протягом діяльності нашої держави питання запобігання і протидії корупції постійно обговорювалися в державі, до цього процесу залучалися науковці, фахівці, представники правоохоронних органів. Гостро системні явища корупції в нашій державі почали проявлятися на початку дев'яностих років минулого століття, що спонукало державу до вжиття певних дій у цьому напрямі шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів. Першим таким правовим документом, спрямованим на подолання корупції в Україні, варто вважати Постанову Верховної Ради України «Про невідкладні заходи щодо боротьби з організованою злочинністю і корупцією» від 07.05.1993, якою передбачалося підготувати й унести на розгляд Верховної Ради України низку проектів законів, спрямованих на протидію корупції й організованій злочинності. Незважаючи на те що цей документ був політико-право-вим, він заклав підвалини подальшої правової політики держави у сфері боротьби з корупції. Особливо гостро питання боротьби з корупції постало останніми роками, коли вона стала загрозою правам людини та громадянина, верховенству права й демократії, правопорядку й соціальній справедливості, стала перешкодою сталому економічному розвитку суспільства, а також знижує інвестиційну привабливість України для інвесторів, заважає розвитку бізнесу, руйнує довіру до судової системи та правоохоронної системи. Про це свідчить обговорення цієї проблематики на шпальтах різноманітних засобів масової інформації представниками різних професій, державними посадовцями, оскільки негативне ставлення суспільства до корупції стало одним із багатьох складників, що спонукають державу вживати різноманітних правових заходів щодо запобігання і протидії корупції в державі. Водночас прийняття значної кількості законодавчих актів і створення відповідних структур у сфері запобігання і протидії корупції в державі поки свідчать, що сьогодні ефективна державна політика України у сфері запобігання корупції ще не вироблена, що потребує подальших наукових пошуків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Давидюк, А. М. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНТСТВА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИЯВЛЕННЯ, РОЗШУКУ ТА УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ, ОДЕРЖАНИМИ ВІД КОРУПЦІЙНИХ ТА ІНШИХ ЗЛОЧИНІВ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 3(28) (23 березня 2020): 42–46. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).355.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано засади правового забезпечення впровадження та функціонування сучасних інформаційних процесів в інституційній та управлінській діяльності АРМА. Механізм виявлення, розшуку та управління активами – це публічні функції, реалізація яких є неможливою без таких процесів інформаційної діяльності, як: створення, обмін та поширення інформації; захист відомостей та даних, що охороняються законом; адміністрування даних, оцифровування відомостей; аналіз та статистика тощо. Діяльність АРМА є одним із ключових елементів антикорупційного механізму як з метою протидії корупції, так і ліквідації її негативних наслідків. Процедури виявлення, розшуку та управління активами здійснюються в межах невід’ємної інформаційної діяльності, яка водночас супроводжує внутрівідомчі управлінські процеси. Одним із ключових принципів реалізації державної політики менеджменту корупційних активів у діяльності АРМА є широкі повноваження щодо: отримання, обробки та розголошення інформації про активи; доступу до інформаційних ресурсів, у тому числі тих, які містяться у розпорядженні суб’єктів іноземної юрисдикції; забезпечення відповідними обов’язками органів влади, місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб надавати інформацію, а також механізмами примусу у разі ненадання інформації; широкого поінформування громадськості про факти та процедури арешту активів у кримінальних провадженнях; обробки інших відомостей у сфері кримінального процесу, які потребують захищеності та безпеки; узагальнення та оперативного обміну інформацією щодо активів, одержаних злочинним шляхом. Інформаційна діяльність АРМА є різнотиповою та включає: накопичення, структурування інформації; здійснення відборів необхідних даних у розрізі конкретно заданого критерію пошуку; проведення моніторингу внесення, коригування та видання даних; контроль та порівняння показників роботи відділу, виконавців; автоматизацію формування довідок, звітів; ведення статистики та обліку кореспонденції; забезпечення цілісності та достовірності інформації тощо. Адміністрування Єдиного реєстру арештованих активів – це спеціальний вид складної інформаційної роботи, що потребує спеціального нормативного забезпечення у формі окремого Положення про Єдиний реєстр арештованих активів. Досягнення високих показників під час виявлення, розшуку та управління активами, а також їх повернення з іноземних юрисдикцій у взаємодії з органами досудового розслідування, слідства та суду, іноземними партнерами, а також бізнес-спільнотою, громадянами вимагає від АРМА впровадження не тільки сучасних інформаційних технологій, їх обслуговування, а й якісного інформаційно-правового забезпечення зазначених процесів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Калайда, Ю. П. "ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ В УКРАЇНІ". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 2, № 94 (30 червня 2021): 300–311. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.94.300-311.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються актуальні аспекти участі засобів масової інформації в запобіганні корупції в Україні. Визначено роль і значення засобів масової інформації (далі – ЗМІ – від автора) в системі запобігання корупції в державі, а також вказано на низку проблем, які впливають на оприлюднення викритих корупційних проявів. Розв’язання цих проблем сприятиме підвищенню ефективності антикорупційної політики держави. Також запропоновано перспективні заходи, що сприятимуть посиленню ролі і значення сучасних ЗМІ в існуючій системі запобігання корупції в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Іщук, Д. О. "До характеристики повноважень Національного антикорупційного бюро України." Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 12–16. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).507.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі аналізу наукових поглядів вче-них і норм чинного законодавства надано змістовну характеристику повноваженням Національного анти-корупційного бюро України. Здійснено класифікацію обов’язків та прав Національного антикорупційного бюро України. Запропоновано шляхи вдосконалення правового регулювання повноважень Бюро, які мо-жуть бути ключем до посилення боротьби з корупцією в Україні. З’ясовано, що для якісного виконання На-ціональним антикорупційним бюро України завдань із попередження та запобігання вчиненню корупційних правопорушень необхідним є збільшення його повнова-жень щодо участі у нормотворчому процесі, а саме уча-сті в розробці та удосконаленні нормативно-правових актів щодо попередження і боротьби з корупційними правопорушеннями. Під час реалізації своїх повноважень Національне антикорупційне бюро України акумулює значну кіль-кість інформації, яка слугує основою для проведення аналітичної роботи з виявлення причин, умов, інших обставин вияву корупційної поведінки в українсько-му суспільстві. Доцільно було б безпосередньо серед прав Національного антикорупційного бюро України вказати на його участь у розробці стратегії запобіган-ня та боротьби з корупційними правопорушеннями, яке надано Національному агентству з питань запобі-гання корупції. Зроблено висновок, що вдосконалення правового регулювання повноважень Бюро може бути ключем до посилення боротьби з корупцією в Україні. Таке вдосконалення може відбуватися двома шляхами: шляхом збільшення обсягу повноважень Бюро, спря-мованих на посилення його взаємодії з Національним агентством з питань запобігання корупції як із тим ор-ганом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та з ін-шими владними суб’єктами, діяльність яких безпосе-редньо пов’язана з антикорупційними функціями; об’єднання повноважень таких органів як Національ-не агентство з питань запобігання корупції, Національ-не агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та Національне антикорупційне бюро України, що дозволить вирішити проблему дублюван-ня функцій органів, які здійснюють боротьбу з коруп-цією, збільшити ефективність цієї боротьби, а також зменшити витрати державного бюджету.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Пахлеванзаде, А. "МІЖНАРОДНИЙ ІНСТИТУЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ". Юридичний вісник, № 5 (21 грудня 2021): 93–99. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2251.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослі-дженню міжнародного інституцій-ного механізму у сфері запобіганняі протидії корупції. Виявлено, що науніверсальному та регіональномурівнях було прийнято ряд міжна-родних антикорупційних інстру-ментів різної правової природи.Проаналізовано ряд міжна-родних договорів, направленихна боротьбу з корупцією. Буловиявлено наявність спільних рисусіх міжнародно-правових інстру-ментів у сфері, що є предметоманалізу. Міжнародні організаціїмають спільні проблеми у сферіборотьби з корупцією, які вонивирішують, застосовуючи єдиніпідходи. Це закономірно призво-дить до того, що документи, при-йняті в рамках різних міжнароднихорганізацій,мають спільні риси, щопроявляються у їх структурі, фор-мулюваннях та компонентах.Приділено увагу механізмуконтролю, оскільки досвід між-народних антикорупційних актівпоказує, що без чіткого та ефек-тивного механізму навряд чиможна досягти поставленихцілей.Зазначено, що механізм моні-торингу має бути ефективнимта відповідати вимогам об’єктив-ності. Публікація звітів механіз-мами моніторингу мала б істот-ний вплив на держави-учасниці.Звіти повинні бути конкретнимиі відповідати системі показників,які об’єктивно демонструють про-грес. Крім того, важливу роль віді-грають і санкції.Основні проблеми в боротьбі зкорупцією на міжнародному рівніпов’язані з необхідністю отри-мання достатніх ресурсів для вирі-шення великої кількості проблем іобмеженими можливостями між-народних організацій щодо обмінуважливою слідчою інформацією.Для надання допомоги і вирішенняцієї загальної проблеми необхіднозабезпечити більш тісну співп-рацю між різними зацікавленимисторонами і прийняти норми щодообміну слідчою інформацією. Своє-часним завданням видається обмінінформацією.Зроблено висновок, що сучаснийінституційних механізм проти-дії корупції формується завдякидіяльності міжнародних організа-цій. У зв’язку з бюрократизацієюміжнародних організацій, зокремаООН, окремим напрямом діяльностітаких інституцій стає розробкаефективних механізмів подоланнякорупції всередині цих організацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Мельник, Дмитро. "Засоби масової інформації як елемент системи протидії корупції". Вісник прокуратури, № 7 (109) (2010): 68–73.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Мельник, Дмитро. "Засоби масової інформації як елемент системи протидії корупції". Вісник прокуратури, № 7 (109) (2010): 68–73.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Мельник, Дмитро. "Засоби масової інформації як елемент системи протидії корупції". Вісник прокуратури, № 7 (109) (2010): 68–73.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Христич, І. О. "ПРОБЛЕМИ РОЗРОБКИ МЕТОДИКИ ВСТАНОВЛЕННЯ РЕАЛЬНИХ ОБСЯГІВ КОРУПЦІЇ В ПРИВАТНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ". Науково-теоретичний журнал «Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка» 1, № 89 (6 березня 2020): 101–9. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.89.101-109.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуті проблеми, які виникають при розробці методики встановлення реальних обсягів корупції в приватній сфері. Зазначено, що можна по-різному класи-фікувати методи, які використовуються в кримінології для отримання та опрацювання наукової інформації. На жаль, при дослідженні рівня корупції можна застосовувати най-частіше лише такий соціологічний метод, як опитування. Зроблено висновок, що ко-рупція в нашій країні стала повсякденною практикою, тому розробка методики вста-новлення реальних обсягів корупції в приватній сфері є одним з найважливіших інстру-ментів дотримання вимог антикорупційних законів України юридичними особами при-ватного права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Todoriko, Alina. "АНТИКОРУПЦІЙНІ РЕФОРМИ ЯК МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ДОВІРИ ДО ІНСТИТУТІВ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (5) (29 травня 2019): 64–77. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-01-64-77.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено комплексне дослідження антикорупційних реформ в Україні як механізму підвищення рівня довіри до інститутів політичної системи України. Доведено, що наявні державні органи у сфері запобігання, протидії та боротьби з корупцією мають достатньо повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про доступ до публічної інформації, застосування заходів щодо припинення порушень вимог нормативно-правових актів у цій сфері та притягнення винних осіб до відповідальності. У цьому контексті доцільно зауважити, що, на відміну від України, успішна міжнародна практика свідчить про тяжіння до мінімізації кількості органів, відповідальних за протидію корупції при максимальному розширенні переліку притаманних їм функцій. Досвід створення спеціальних антикорупційних інституцій та їхні перші кроки свідчать про те, що процес їх становлення потребуватиме часу й низки політично складних заходів, серед яких найважливіші забезпечення реальної політичної незалежності антикорупційних правоохоронних органів; забезпечення дієвої координації антикорупційних органів; удосконалення антикорупційного законодавства в напрямі «закриття» можливостей уникнення покарання за корупційні діяння; створення Антикорупційного суду; запровадження системи автоматичної перевірки електронних декларацій; реформування системи кримінальної юстиції. Створення, процес кадрового забезпечення та перші кроки нових антикорупційних інституцій відбувалися в умовах жорсткої політичної боротьби та активної протидії з боку представників політичної еліти, правоохоронних органів і суддівського корпусу, які були зацікавлені в збереженні статус-кво.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Плекан, В. "Історико-правові передумови виникнення корупції в правоохоронних органах України". Юридичний вісник, № 1 (12 квітня 2021): 65–76. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2082.

Повний текст джерела

Анотація:

Становлення України як демо-кратичної держави неможливе без зниження рівня корупції в дер-жаві, у тому числі в правоохорон-них органах, одним із завдань яких є забезпечення дієвої боротьби із цим негативним явищем. У засобах масової інформації досить часто публікуються новини щодо коруп-ційних скандалів за участю поса-дових осіб поліції, Служби Безпеки України, митниці, прокуратури. Окрім цього, корупційні злочини, що вчиняються працівниками право-охоронних органів, негативно впли-вають на стан законності держави в цілому, породжують недовіру до цих органів. Водночас теперіш-ній стан корумпованості право-охоронних органів не виник одно-моментно, оскільки виникненню будь-якого соціального явища в тому числі корупції передує значна кількість історичних чинників, які нерідко взаємопов’язані між собою та створюють підґрунтя для подальшого їх розвитку. Метою дослідження у цій статті є виокремлення історичних передумов, які сприяли виникненню корупції в правоохоронних орга-нах, а також дослідження дієвості правових актів, спрямованих на подолання корупційних явищ, що виникали на території українських земель в різні історичні періоди. Автором досліджено істори-ко-правові передумови для виник-нення корупції в правоохоронних органах України. Проаналізовано антикорупційне законодавство, що діяло на українських землях з часів Київської Русі, у складі Великого кня-зівства Литовського, Речі Поспо-литої, Австро-Угорської та Російської імперій, СРСР і до моменту проголошення Україною Незалеж-ності у 1991 році, з точки зору його ефективності, достатності та безпосередніх результатів впливу на стан і рівень корупції. Упродовж кожного історичного періоду надано оцінку методам, спрямованим на подолання коруп-ції, що впроваджувались на держа-ному рівні. Досліджено історично встановлені факти корупції, що мали місце в діяльності правоохоронних органів на території українських земель. За результатами дослідження виокремлено ключові соціально-правові, ментальні, соці-ально-економічні та соціально-політичні передумови для виникнення та подальшого розвитку корупції в правоохоронних органах України. У статті автором досліджено історичні передумови для виник-нення корупції в правоохоронних органах України. Проаналізовано антикорупційне законодавство, яке діяло з часів Київської Русі і до проголошення Україною Неза-лежності у 1991 році. Досліджено факти корупції, що мали місце в діяльності правоохоронних органів на території українських земель. За результатами дослідження виокремлено ключові соціально-пра-вові, ментальні, соціально-еконо-мічні, соціально-політичні переду-мови, які сприяли становленню та подальшому розвитку корупції у правоохоронних органах України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Ратушняк, Т. В. "МОНІТОРИНГ ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ЗАСОБАМИ ПЛАТФОРМИ DOZORRO". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 2 (27 лютого 2018): 162–68. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.2.2018.162-168.

Повний текст джерела

Анотація:

В Україні реалізація функцій державних закупівель базується на створенні конкурентного середовища, запобіганні корупції та забезпеченні прозорості та ефективності використання коштів. Інформаційна підтримка державних закупівель здійснюється через єдине джерело інформації на платформі ProZorro. Для систематичного моніторингу державних закупівель через систему ProZorro, виявлення порушень під час проведення тендерів, а також подальшого вирішення недоліків у системі ProZorro було створено портал моніторингу DoZorro. У статті розглянуто особливості та можливості порталу моніторингу DoZorro.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Латковська, Т. А. "ТРАНСПАРЕНТНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ПРИНЦИП ПУБЛІЧНОЇ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 18 (4 листопада 2019): 117–27. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v18i0.470.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено необхідності розвитку процесів транспарентності в органах державної влади, які здійснюють публічну фінансову діяльність, спрямовану на формування, розподіл, перерозподіл і використання фондів коштів. З огляду на важливість участі органів державної влади в публічній фінансовій діяльності доведено, що транспарентність публічної влади сьогодні є не лише політичним чи соціальним явищем, а й фінансово-правовим феноменом, який не тільки зводиться до інформованості громадян про діяльність держави та місцевого самоврядування або до реалізації конституційного права на інформацію про діяльність державних чи муніципальних органів, а й виступає як один із заходів запобігання та протидії корупції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Голота, Н. "Оприлюднення інформації про осіб, які вчинили корупційне діяння як механізм протидії корупції: історико-правовий аспект". Актуальні проблеми правознавства, Вип. 2 (14) (2018): 17–22.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Malynovska, Natalia, та Alona Nepomniushcha. "ЕЛЕКТРОННЕ ДЕКЛАРУВАННЯ У СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ОСІБ, УПОВНОВАЖЕНИХ НА ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ". Public Administration and Regional Development, № 7 (7 квітня 2020): 186–216. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.07.09.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто електронне декларування як прояв технічної допомоги у розширенні можливостей держави щодо посилення заходів фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання державних та інших, прирівняних до них функцій; проаналізовано функціональність електронного декларування у системі фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування; узагальнено практику здійснення заходів фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування на прикладі Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області. Охарактеризовано сутність, зміст та цілі електронного декларування, простежено еволюцію розуміння та технологічного втілення цього процесу в деяких країнах. Підкреслено, що електронне декларування представляє собою оприлюднення інформації про свої доходи, майно, цінні папери, активи, інші корпоративні права, фінансові зобов’язання, видатки, правочини тощо. Його правове регулювання здійснюється Законом України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, який визначає правові й організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. Обґрунтовано, що система електронного декларування є інструментом, який здатний підвищити ефективність і керованість нашої держави, адже така система сприятиме усуненню корупційних ризиків у роботі державних службовців, позитивно вплине на їхню роботу й дасть змогу підвищити їхній авторитет. Проаналізовано функціональність електронного декларування у системі фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. Досліджено, що фінансовий контроль здійснюється з використанням специфічних організаційно-правових форм і методів державними органами та спрямований на забезпечення фінансової дисципліни публічними службовцями, на виявлення правопорушень і вжиття заходів впливу щодо порушників, на виявлення причин і умов, що сприяють цим правопорушенням, та на вжиття заходів до їх усунення. Виокремлено заходи щодо фінансового контролю публічних осіб: перевірка електронних декларацій; моніторинг способу життя декларантів; спеціальна перевірка кандидатів на певні посади; перевірка на доброчесність; контроль за забезпеченням відкритості інформації; контроль за відкритістю діяльності органів державної влади. Узагальнено практику здійснення заходів фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування (на прикладі Баштанської районної державної адміністрації Миколаївської області). З’ясовано, що в Баштанській райдержадміністрації відповідальною особою з питань запобігання та виявлення корупції визначено завідувача сектора взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації, до завдань та обов’язків якого відносяться питання, пов’язані з фінансовим контролем державних службовців райдержадміністрації. Проведено аналіз своєчасності подання державними службовцями апарату райдержадміністрації та її структурних підрозділів декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави у 2017-2019 роках. Зроблено висновок, що аналіз фінансового контролю державних службовців Баштанської райдержадміністрації показав чітко сформовану схему дій для перевірки електронних декларацій та налагоджену співпрацю органів державної влади щодо оперативного реагування на порушення вимог законодавства. Зазначено, що запуск нового режиму декларування публічних службовців було визнано значним кроком вперед, а сама система декларування вважається однією із найбільш прогресивних у світі. Одночасно із цим, впровадження електронного декларування на практиці показало ряд суттєвих викликів, які можуть впливати на дієвість цього інструменту та його ефективність у подоланні корупції в Україні. Підкреслено, що система електронного декларування загалом може принести очікуваний результат лише тоді, коли на практиці буде належно функціонувати кожна з її складових: існуватиме якісна нормативно-правова база; реєстр декларацій безперешкодно та належно працюватиме; суб’єкти декларування матимуть достатні знання вимог декларування та розумітимуть його цілі; НАЗК повноцінно та об’єктивно виконуватиме свої повноваження; правоохоронні органи будуть ефективно проводити досудові розслідування виявлених правопорушень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Горбата, Людмила Петрівна. "УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІДКРИТОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (14 вересня 2020): 60–69. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-60-69.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наголошено, що з огляду на активний розвиток інформаційного суспільства проблема механізму інформаційної відкритості в діяльності органів публічної влади України набуває все більшої актуальності. Визначено, що у сучасному суспільстві широку популярність набувають питання впровадження механізмів прозорості та відкритості органів публічної влади як дієвих інструментів протидії корупції. Якість інформації на офіційних сайтах, онлайн-платформах та вільний доступ громадян до інформації про діяльність органів публічної влади є одними з головних чинників відкритості. На основі аналізу поняття «механізм державного управління» у статті представлено авторське поняття «механізм інформаційної відкритості органів публічної влади». Під механізмом інформаційної відкритості органів публічної влади запропоновано розуміти сукупність засобів організації управлінських процесів в органах публічної влади, які відображають стійкі взаємозалежності та взаємодії між вищевказаними органами та громадськістю з метою всебічного висвітлення своєї діяльності для виконання цілей (завдань) публічного управління відповідно до їх правового статусу. Проаналізовано проблеми механізму інформаційної відкритості органів публічної влади. Запропоновано напрями вирішення даного питання (якого), реалізація яких дасть змогу зробити більш ефективним механізм інформаційної відкритості органів публічної влади в України, що в свою чергу підвищить рівень довіри громадської до зазначених вище органів. Запропоновано ухвалити спеціальний закон, який би вніс визначеність у тлумаченні терміну «інформаційна відкритість», визначив би механізм та врегульовував питання діяльності органів публічної влади у напрямку забезпечення прозорості і відкритості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Почекалін, Ігор, та Леся Балагур. "ЗНАЧЕННЯ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 271–81. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.46.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано значення процесу формування антикорупційної культури майбутніх офіцерів прикордонного відомства на основі професійної взаємодії. Автори публікації зосередили свою уваги на динаміці суспільних процесів реформування українського суспільстві. Також надано увагу проблемі корупції, яка є основною перешкодою в трансформаційних процесах суспільних формацій суспільства. Здійснено аналіз застосування фундаментальних засад професійної взаємодії щодо формування антикорупційної культури майбутніх офіцерів прикордонної служби. Перераховано рівні формування антикорупційної культури і розкрито їх зміст. Подано актуальну інформацію щодо результатів аналізу корупційних проявів в Україні відповідною міжнародною організацією (бали, місце, відсоткові показники подані міжнародними аудиторами). Констатовано, що саме в освітньому середовищі є можливими процеси формування антикорупційної культури фахівців будь-якої сфери, особливо на стадії так званого “усвідомленого розуміння”. У статті представлено можливості ефективного формування зазначеної культури, а також аналіз результатів проведеного емпіричного дослідження із курсантами 1-го, 2-го та 3-го курсів навчання відповідного вищого військового навчального закладу у Державній прикордонній службі України. Перераховано та описано зміст інноваційних технологій щодо формування антикорупційної культури: тім-білдінг, кейс-метод, тренінг, інтерактивні методи тощо. Доказово пояснено отримані результати щодо сформованості антикорупційної культури майбутніх офіцерів прикордонного відомства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Довбань, І. "Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями". Юридичний вісник, № 6 (17 лютого 2021): 226–33. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2050.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями. На спеціально-кримінологічному рівні запропоновано доповнити наявні сьогодні заходи запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями, такими, як покладення на детективів Національного антико-рупційного бюро України обов'язку заводити оперативно-розшукові справи (на зміну права, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»), що приведе статусне законодавство у відповідність до оперативно-розшукового (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); конкретизація порядку реєстрації, обліку та розгляду заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, віднесені законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, або про необґрунто-вані активи шляхом передбачення особливих процедур для Національного антикорупційного бюро України в Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення; проведення аналізу діяльності окремих державних органів, підрозділів і служб, службових повноважень державних службовців задля виявлення потенційних можливостей для зловживання; запровадження сучасних психотехнологій для проведення професійно-психологічного добору кадрів з урахуванням специфіки служби задля запобігання прийняттю на службу в органи влади осіб, які пов'язані з антигромадськими елементами, кримінальними структурами; визначення переліку посад працівників управлінських ланок, кандидати на заміщення яких підлягають обов'язковій спеціальній перевірці; запровадження на постійній основі профілактичної ротації керівного складу через кожні п'ять років; розроблення спеціальних програм навчання та підвищення кваліфікації працівників з питань запобігання корупції у професійній та службовій діяльності; запровадження практики оперативного інформування кадрів щодо усіх виявлених фактів корупції серед їх працівників; оприлюднення через засоби масової інформації та прес-службу матеріалів, що пов'язані з корупційними діями працівників, запровадження постійної практики радіо- та телевізійних виступів (звітів) перед населенням керівників територіальних органів з висвітленням як позитивних, так і негативних фактів їх роботи на місцях; вирішення проблеми про підвищення рівня матеріального забезпечення державних службовців із низькими окладами і встановлення доплат до їх заробітної плати залежно від кількості та якості роботи, зокрема запровадження грошової та іншої компенсації за роботу в позаробочий час.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Пархоменко-Куцевіл, Оксана Ігорівна. "ІНФОРМАЦІЙНА ВІДКРИТІСТЬ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 195–203. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-195-203.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті системно проаналізовано проблему забезпечення інформаційної відкритості системи публічного управління як основи національної безпеки. Інформаційна відкритість органів публічного управління є ключовим інструментом для боротьби з корупцією, а також формування практичних засад забезпечення національної безпеки. Обґрунтовано, що інформаційна відкритість системи публічного управління – це формування механізмів забезпечення надання інформації органами публічного управління безпосередньо або опосередковано з метою формування дієвого діалогу та співпраці з громадськістю, формування ефективних державно-управлінських рішень з важливих питань життєдіяльності суспільства. Запропоновано розробити Стратегію розвитку інформаційного суспільства на 2021-2031 роки, де передбачити: по-перше, дієві механізми інформаційної відкритості, зокрема, проведення публічних звітувань органів державного управління та місцевого самоврядування; по-друге, впровадження механізмів громадського оцінювання такого звітування та наслідки щодо негативного оцінювання; по-третє, визначити основні загрози, які виникають внаслідок відсутності принципу відкритості у співпраці органів публічного управління та громадськості, визначення ефективних механізмів забезпечення такої співпраці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Латковський, П. "Принцип транспарентності бюджету як важлива складова безпеки держави". Юридичний вісник, № 3 (4 лютого 2020): 56–62. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.938.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено транспарентність бюджету як важливої складової безпеки держави. Встановлено, що особливого значення набуває розвиток процесів транспарентності в бюджетній діяльності, оскільки бюджет є головним політичним та фінансовим інструментом реалізації соціально-економічної політики держави. Аргументовано, що проблема прозорості дій влади на будь-якому рівні сьогодні є особливо актуальною, оскільки прозорість – основна умова відкритості рішень владних структур та становлення демократії. Зазначено, що побудова соціально-правової держави залишається пріоритетним напрямом розвитку української держави та одним із найважливіших стратегічних завдань бюджетно-правової політики. Розкрито основні принципи бюджетної політики держави, яка є невід’ємною складовою фінансової політики. Виокремлено підходи до визначення фінансової та бюджетної політики та обґрунтовано особливості бюджетної політики. Зроблено висновок про необхідність законодавчого закріплення бюджетної політики на рівні закону та необхідність забезпечити максимальну ступінь відкритості всіх процесів, що відбуваються в сфері державного управління і, зокрема, у фінансовій сфері. Особливо пильна увага в умовах реформування економіки, з метою прагнення подолати наслідки світової фінансової кризи та корупції, повинна приділятися процесу використання і витрачання бюджетних коштів. Умови сучасного світу змушують уряди різних країн прагнути до забезпечення принципу вільного доступу громадськості до публічної інформації. Тож створення найбільш зручних, менш витратних механізмів реалізації даного права громадян є пріоритетом для більшості розвинутих країн.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Загиней, З. Гречанюк. "Інформація, що стала відома особі у зв"язку з виконанням службових обов"язків, як предмет адміністративного правопорушення, пов"язаного з корупцією (стаття 172-8 КУпАП)". Вісник Національної академії прокуратури України, № 4 (50) (2017): 96–103.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Майсара, Алкум. "ТИПОЛОГІЯ МОДЕЛЕЙ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА СУСПІЛЬСТВА". Public management 15, № 5 (29 вересня 2018): 140–48. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-140-148.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження моделей взаємодії держави і громадянського су- спільства дало змогу розглядати відповідну проблематику у функціональ- ному розрізі. Обґрунтовано, що визначення та забезпечення оптимальної моделі взаємодії між державою та громадянським суспільством є назрілою і необхідною умовою політичної модернізації та демократизації, прямим шляхом до політичної стабільності будь-якої держави, оскільки адекватна взаємодія між сторонами спирається на зважений баланс інтересів кожної з них, а взаємовигідне партнерство на основі паритетного соціального діа- логу сприяє не лише вдосконаленню і підвищенню ефективності соціальної політики, а й стабілізації всього суспільного буття загалом. Наголошено, що в кожній державі з урахуванням її специфіки формується власна модель со- ціальної політики. Визначено, що становлення ефективної взаємодії між організаціями гро- мадянського суспільства та державними інституціями напряму залежить від якісних змін моделі державного управління в Україні, серед яких децентралі- зація, послаблення неефективних адміністративно-командних і суто регуля- тивних методів тощо. Революція Гідності відкрила новий етап в історії роз- витку громадянського суспільства, продемонструвала вплив громадськості на суспільно-політичні перетворення, стала поштовхом для оновлення та переформатування влади. Такі цілі вимагають створення повноцінних, а не декларативних громадських інституцій, здатних отримати інформацію на по- чаткових стадіях ухвалення управлінських рішень, запропонувати альтерна- тиви, здійснювати контроль. Розглянуто, що для взаємодії органів влади та громадянського суспільства використовуються такі механізми як консульта- ції з громадськістю, участь у громадських радах, робочих групах, громадські експертизи і моніторинги, громадські слухання, інформаційні запити до ор- ганів державної влади тощо. Визначено, що на сьогодні недостатньо реалізованим лишається потен- ціал аналітично-експертного середовища, профспілкових організацій, ор- ганізацій роботодавців у формуванні змісту державної політики. Водночас така співпраця має ґрунтуватися на принципах: громадська активність, партнерство, відкритість та відповідальність, політична незалежність, запо- бігання корупції, раціональний і збалансований розвиток, комплексність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

РАЙКО, Сергій. "КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ РОЗВИТКУ В ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ПРАВОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 20, № 1 (17 серпня 2020): 204–15. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v20i1.409.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті охарактеризовано критерії та показники розвиненості правової компетентності офіцерів-прикордонників. Доведено, що мотиваційний критерій стосується мотивації офіцерів до вивчення права, особистісних характеристик, які необхідні для якісного виконання завдань з охорони кордону відповідно до правових норм. Йому відповідають такі показники, як мотивація до вивчення правових питань безпеки державного кордону; правові ціннісні орієнтації офіцера, відповідальність, неприйняття корупції та інших видів протиправної поведінки; професійне мислення, здатність до оцінки та аналізу професійної ситуації з позиції нормативно-правових актів; готовність постійно працювати над підвищенням рівня своєї правової компетентності. З’ясовано, що когнітивний критерій розвиненості правової компетентності характеризує стан професійно-правових знань офіцера-прикордонника. Йдеться про необхідний мінімум правових знань, необхідний для належної орієнтації у системі правових відносин у сфері охорони кордону. Відповідно основними показниками когнітивного критерію розвиненості правової компетентності офіцерів-прикордонників визначено: володіння базовими поняттями щодо правових аспектів забезпечення національної безпеки України у прикордонній сфері; розуміння правових засад адміністративної та оперативно-розшукової діяльності ООДК; здатність юридично правильно кваліфікувати факти й обставини кримінально-процесуальної діяльності ООДК; здатність тлумачити основні положення національного та міжнародного права щодо охорони державного кордону. Діяльнісний критерій стосується професійно-правових умінь та навичок, необхідних для виконання завдань з охорони кордону відповідно до законів і правових норм. Для діяльнісного критерію правової компетентності офіцерів-прикордонників обрано такі показники: здатність кваліфіковано застосовувати нормативно-правові акти, норми права в конкретних сферах професійної діяльності; вміння юридично правильно розв’язувати типові управлінські завдання та практичні проблеми безпеки ділянки державного кордону або навчання; здатність приймати обґрунтовані юридичні рішення відповідно до чинного законодавства; здатність працювати з правовою інформацією, самостійно вести науково-дослідницьку діяльність щодо особливостей застосування правових норм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Требіна, О. "ЗМІСТОВНА СКЛАДОВА КОНТРОЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ". Юридичний вісник, № 1 (14 квітня 2022): 101–8. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2308.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено сутність і змістовна складова контрольного механізму забезпечення виконання міжнародних договорів. Розглянуто різноманіття поглядів на явище міжнародного контролю. Доведено, що контроль виконання міжнародних договорів сьогодні став нормою та необхідною умовою функціонування міжнародного права. Обґрунтовується, що дослідження теоретичних та практичних аспектів міжнародного контролю за дотриманням міжнародних договорів має велике значення як для доктрини міжнародного права, так і для міжнародної практики. Пропонується визначити контрольний механізм виконання міжнародного договору як системну та впорядковану діяльність суб’єктів міжнародного права щодо забезпечення вимог відповідного договору. Обґрунтовано, що виходячи зі структури міжнародних правовідносин, виділяються три складові в контрольному механізмі виконання міжнародних договорів: договірна, пов’язана з об’єктом правовідносин; інституційна, пов’язана з суб’єктом (суб’єктами) міжнародних правовідносин та змістовна, пов’язана зі всім спектром забезпечення вимог міжнародних договорів (принципи, норми, форми, методи, засоби контрольної діяльності тощо). Доведено, що контрольний механізм міжнародного договору функціонує в суворій відповідності до загальновизнаних принципів сучасного міжнародного права, використовує різні методи міжнародного контролю за дотриманням міжнародних договорів (конвенцій), а саме: обмін інформацією, доповіді, звіти, консультації, спостереження, інспектування, анкетування, моніторинг, верифікація, розслідування, арбітражний і судовий контроль тощо. Функціонування змістовної складової контрольного механізму міжнародного договору розглянуто на прикладі Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації. Обґрунтовується, що дослідження феномену міжнародного контролю за дотриманням міжнародних договорів має величезне практичне значення, безпосередньо впливаючи на якість та ступінь розробленості положень про контрольний механізм конкретних міжнародних договорів, продуманість функціонування його змістовної складової.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Гнатовська, А. І. "СУЧАСНІ РЕАЛІЇ ТА ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ". Знання європейського права, № 3 (7 вересня 2021): 72–78. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.233.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено, що уряди всього світу використовують цифрові технології для інноваційного перетворення способу своєї діяльності, обміну інформацією, прийняття рішень та надання послуг, а також для залучення та співпраці з людьми для вирішення політичних завдань, що становлять суспільний інтерес. Однак у багатьох країнах все ще бракує можливостей ефективно використовувати цифрові технології для надання доступних, надійних, швидких, персоналізованих, безпечних та інклюзивних послуг та розширення прав і можливостей людей за допомогою відкритих механізмів участі. Розвиток електронного уряду є першочерговим пріоритетом у політичних програмах, але увага була зосереджена насамперед на цифровій трансформації уряду на національному рівні. Місцева електронна влада також заслуговує на увагу, оскільки міські та муніципальні адміністрації мають більш безпосередню взаємодію з жителями та відповідають за вирішення проблем, що впливають на повсякденне життя людей. Застосування платформ електронної участі продовжує поширюватися в більшості країн, існує тенденція до створення багатофункціональних платформ участі, таких як форуми щодо роздумів, консультації та/або електронні петиції щодо нової політики, опитування громадської думки, система скарг, повідомлення про корупцію та генерація ідей та інновацій. У багатьох випадках використання електронної участі залишається низьким. Окрім причин, пов’язаних із доступом до технологій та цифровими навичками, відсутність розуміння мотивацій для участі в Інтернеті та небажання державних установ ділитися питаннями встановлення порядку денного і повноважень щодо прийняття рішень, схоже, відіграє важливу роль щодо обмеженого прогресу серед багатьох інших факторів. Під час здійснення електронного урядування важливо дотримуватись загально прийнятих засад та ідей публічного адміністрування, але при цьому адаптувати їх під новітні реалії. Важливо забезпечити ефективне та якісне виконання суб’єктами публічного адміністрування покладених на них завдань, упровадження інформаційно-комунікаційних технологій, що має базуватися на чіткій методиці впровадження елементів електронного уряду, крім того, має відбуватись постійне формування спільного інформаційного простору та захищеної інфраструктури органів виконавчої влади тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Kovalenko, Nataliia. "Децентралізація публічної влади в контексті сучасного розвитку України". Public Administration and Regional Development, № 8 (30 червня 2020): 563–83. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.08.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто концептуальні засади децентралізації публічної влади. Встановлено, що різноманітність позицій щодо визначення концептуальних засад децентралізації влади обумовлена різними причинами запровадження децентралізації влади в країнах світу. Здійснено огляд реформи місцевого самоврядування на засадах децентралізації публічної влади. Визначено позитивні сторони та основні вади реформаторських дій. Наголошено, що децентралізація сама по собі не є панацеєю для вирішення всіх проблем, які роками накопичувалися на місцевому рівні. Децентралізація буде ефективною лише за умови наявності централізації влади, тобто їх ефективного поєднання. Саме належний їх баланс є важливим для ефективного та результативного функціонування державного управління та формування спроможних інститутів місцевого самоврядування. Визначено, що успішність реформи децентралізації залежить не лише від інституційної спроможності та політичної волі місцевих посадовців та депутатів, а й від рівня безпосередньої активності та участі мешканців у реалізації реформи на усіх її етапах. Децентралізація влади посідає стратегічне місце у забезпеченні ефективності функціонування системи державного управління, основним критерієм результативності якої є реалізація інтересів та потреб громади. За умови законодавчого забезпечення та створення умов для співпраці влади, бізнесу та громадянського суспільства, децентралізація буде поштовхом до мобілізації суспільства, що призведе до підвищення його активності у процесах прийняття та реалізації управлінських рішень, а з іншої сторони сприятиме підвищенню ефективності роботи державного механізму й активізації розвитку регіонів через прийняття складних та оперативних рішень, запит на які дає суспільство. У статті визначено чинники спротиву децентралізації влади, серед них: - недостатнє залучення громадськості до практичного втілення реформи; брак інформації на початку реформи, нерозуміння її сутності; недостатнє усвідомлення щодо подальших перспектив та наслідків втілення реформи; відсутність нормативно-правового поля та його прийняття по ходу реалізації реформаторських дій; відсутність стратегічного бачення розвитку країни після 2020 року; неготовність та неприйняття місцевих керівників запроваджуваних змін;небажання змін, як до суспільних настроїв так і управлінської еліти та ін. Здійснено огляд нормативно-правового забезпечення реформи та запропоновано зміни щодо удосконалення законодавстваз питань децентралізації влади в Україні. Визначено подальші кроки децентралізації публічної влади в контексті сучасного розвитку України: завершити формування та ухвалення нормативно-правової бази реформи; визначити механізм вирівнювання диспропорцій у рівнях розвитку регіонів України; вирішити питання забезпечення кваліфікованими кадрами; затвердити заходи щодо попередження корупції на місцевому рівні; сприяти формуванню сприятливого бізнес-середовища та інвестиційної привабливості тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Yemets, O. I. "УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". Actual problems of regional economy development 1, № 15 (4 листопада 2019): 58–68. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.15.58-68.

Повний текст джерела

Анотація:

Ефективна інвестиційна діяльність господарюючого суб’єкта є платформою для успішного розвитку не лише мікрорівня, а й макрорівня.Менеджмент інвестиційної діяльності часто визначають вектори як державної так і регіональної та галузевої стратегії розвитку.Додатній темп економічного зростання ВВП є ключовим чинником, що впливає на рішення суб’єктів господарювання щодо здійснення інвестування.Проведено аналіз динаміки номінального ВВП України та визначено тенденції до його зростання, визначено темпи приросту ВВП за 2005-2018 рр., розраховано частку валового нагромадження у структурі ВВП. Аналіз цифрової інформації дозволяє нам зробити висновки, про те, що номінальний ВВП має тенденцію до зростання, проте частка валового нагромадження у ВВП коливається від 14,1 % до 28,2% протягом аналізованого періоду.Це дасть змогу прийняття стратегічне рішення щодо управління інвестиційною діяльністю в умовах децентралізації. Управління інвестиційною діяльністю варто розмежувати на макро- та мікрорівнях. Нами встановлено, що ефективність даної діяльності прямо залежить від сприятливого інвестиційного клімату та макроекономічного регулювання, а також довгострокового та короткострокового періодів її здійснення.Стан інвестиційної діяльності господарюючого суб’єкта можна визначити за допомогою алгоритму: оцінювання інвестиційної стратегії; визначення привабливих напрямків для ефективного вкладення капіталу з метою сталого розвитку підприємств, зважування вартості джерел інвестиційних ресурсів; вибір розрахунку ризику та ефективності інвестиційних проектів; оперативному виявленню чинників, які впливають на відхилення фактичних результатів інвестування від запланованих; визначення міри досягнення цільових показників після впровадження інвестиційних проектів, а також можливих резервів покращення результатів.Варто погодитись, що важливими чинниками інвестиційної привабливості в Україні є: низький рівень корупції, прозорі та чітко визначені законодавча та нормативна бази, політична стабільність.При інвестуванні керівництво кожного підприємства зобов’язане вирішувати завдання щодо розробки інвестиційної стратегії підприємства, вибирати форми та об'єкти інвестування, шукати джерела фінансування, вибирати інвесторів та учасників інвестиційного процесу, розробляти, аналізувати та оцінювати інвестиційні проекти, здійснювати контроль за результатами інвестиційної діяльності.Перспективними завданнями управління інвестиційною діяльністю підприємства повинні стати: максимізувати інвестиційний прибуток господарюючого суб’єкта; мінімізувати інвестиційний ризик суб’єкта господарювання; знайти напрями покращення інвестиційних процесів.Виявлено галузеві особливості управління інвестиційною діяльністю на господарюючого суб’єкта. За рахунок покращення інформаційної забезпеченості, стратегічного планування, оцінки організації, посилення контролю, постійного моніторингу інвестиційних проектів, здійснення фінансово-економічних розрахунків можна досягнути високої ефективності управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта.Маючи чітку організацію процесу управління інвестиційною діяльністю господарюючого суб’єкта можна стверджувати про систему її ефективного функціонування в умовах децентралізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Шевчук, Олена, та Андрій Ковальський. "СВІТОВИЙ ДОСВІД БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ ТА МОЖЛИВІСТЬ ЙОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ". Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: юридичні науки, № 2 (2 лютого 2020). http://dx.doi.org/10.32453/2.vi2.130.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується зарубіжний досвід у сфері запобігання та протидії корупції. Окреслено міжнародні та європейські стандарти боротьби з корупцією, які встановлені у світовими організаціями в міжнародних правових актах. Надано оцінку рівня корупції та ефективності заходів, які застосовуються для її протидії органами публічної влади нашої держави. Здійснено аналіз антикорупційної політики найбільш розвинутих країн світу, таких як Сінгапур, Південна Корея, Китай, Німеччина, Нідерланди, Швеція, Данія, Фінляндія, Румунія. Виділено основні позитивні заходи діяльності цих держав, спрямованої на боротьбу з корупцією. Вивчено особливості зарубіжного досвіду взаємодії влади та громадськості для протидії корупції. Узагальнено фактори, що перешкоджають мінімізації та подоланню явища корупції. Надано оцінку можливості застосування позитивного досвіду боротьби з корупцією в Україні. Виділено основні засади успішної антикорупційної політики зарубіжних країн, які ийнятними для впровадження в умовах нашої держави. Визначено комплекс антикорупційних заходів, необхідних для ефективної протидії корупції в Україні. Серед таких заходів можна назвати: політична воля уряду, існування безкомпромісної та незалежної судової системи; активна участь громадськості у забезпеченні контролю за діяльністю органів державної влади, створення авторитету та забезпечення соціальних гарантій державних службовців; ефективне функціонування спеціальних органів по боротьбі з корупцією та неминуче притягнення винних осіб до відповідальності здійснення громадського контролю за корупцією через інститут викривачів; конфіскація майна осіб, які не можуть підтвердити правомірність його походження; робота засобів масової інформації у пропагуванні боротьби із корупцією та висвітлення корупційних правопорушень та стану боротьби із ними; поновлення криміналізації статті за незаконне збагачення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Ткаченко, Наталія. "ЦИФРОВІЗАЦІЯ В ПУБЛІЧНИХ ЗАКУПІВЛЯХ". Вісник Університету банківської справи, № 3(39) (29 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x3(39)2020225600.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто основні електронні сервіси та цифрові технології в публічних закупівлях, які створені на основі аналізу великих даних та дозволяють контролюючим фінансовим органам та громадським організаціям аналізувати порушення розпорядників коштів, виявляти конфлікт інтересів між учасниками торгів, оцінювати ознаки корупції. Досліджено структуру електронних майданчиків у системі публічних закупівель за очікуваною вартістю закупівель, вплив електронних публічних закупівель на підвищення рівня конкуренції на торгах та показники успішності публічних закупівель. Установлено, що 94 % усіх закупівель здійснюються на 4-х з 20-ти електронних майданчиків, що підключені до електронної системи публічних закупівель. Застосування цифрових технологій вплинули на прозорість публічних закупівель, що дозволило удвічі підвищити рівень конкуренції на відкритих торгах, але залишається низьким (приблизно 2,8 учасника) у порівнянні з європейськими країнами, де середній рівень конкуренції становить 5,4 учасника; 43 % конкурентних понадпорогових процедур електронних закупівель в Україні є неуспішними, з яких у 86 % спричинено відсутністю конкуренції. Запропоновано напрями цифровізації публічних закупівель в Україні: запровадження електронних форм таких документів, як тендерна документація, договір про закупівлю; звуження точок дотику для уникнення повтору інформації в шаблонах електронних документів; автоматичне попередження про ризик-індикатори помилок замовників торгів на етапі планування закупівель та виконання договору; інтеграція ІТ-системи ProZorro з ІТ-системами Міністерства фінансів та Держказначейства. Запропоновано модель такої інтеграції, яка включає API «Реєстр договорів», API «Виконання договору», календар оплати та інформацію про заборгованість оплати при виконанні договору про закупівлю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Інформація, корупція"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями