Статті в журналах: "Інтереси дітей"

1

Богдан, Тетяна, та Марина Шутко. "ФОРМУВАННЯ АСТРОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 179–83. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-37.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено актуальну проблему формування астрономічних знань у дітей молодшого шкільного віку як компонента розвитку їх наукового світогляду. На основі аналізу сучасних науково-педагогічних досліджень різних аспектів формування астрономічних знань автори виявили характерні структурні компоненти цього явища, протиріччя, визначили їх якісні характеристики. Проаналізувавши типові освітні програми для початкової школи за редакцією О. Савченко та Р. Шияна, автори дійшли висновку, що у початковій школі формуванню астрономічних знань приділяється недостатня кількість навчального часу, що, у свою чергу, призводить у подальшому до низького рівня їх сформованості серед дітей середньої та старшої школи. Тому метою даного дослідження є теоретичне обґрунтування методів впровадження пропедевтики астрономічних знань у процес навчання учнів молодшого шкільного віку. Формування елементарних астрономічних знань у дітей молодшого шкільного віку сприяє формуванню у них цілісної наукової картини світу, а також впливає на естетичний та інтелектуальний розвиток. Явно недостатня кількість навчальних годин, відведених на формування елементарних астрономічних знань у дітей початкової школи, не задовольняє їхні пізнавальні інтереси повною мірою, а тому необхідно звернути особливу увагу на проведення позакласної роботи з астрономії. Позакласна робота поділяється на два основних види: регулярні заходи (астрономічний гурток, клуб любителів астрономії тощо) та заходи епізодичного характеру (тематичні вечори, конкурси, різноманітні подорожі, вікторини). Щоб прищепити учням стійкий інтерес до астрономічних знань, доповнити і поглибити їх, необхідно враховувати і розвивати їх індивідуальні інтереси та здібності. Реалізація системи позакласних заходів з астрономії здатна ефективно сформувати у дітей елементарні астрономічні поняття як фундамент для подальшого вивчення астрономії та інших природничих дисциплін у середній та старшій школі. У статті наведені приклади цікавих ігор астрономічної тематики, які доцільно використовувати як на уроках з природничих дисциплін, так i під час проведення позакласної роботи з дітьми молодшого шкільного віку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Корнієнко, М. "Принцип дотримання найкращих інтересів дитини та його застосування у цивільному судочинстві України". Юридичний вісник, № 1 (7 серпня 2020): 398–404. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1661.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження автора присвячено поняттю «найкращі інтереси дитини» як основній правовій категорії, що застосовується у розгляді справ щодо дітей. Автором проаналізовані положення міжнародних нормативно-правових актів і законодавчих актів України, які закріплюють принцип дотримання найкращих інтересів дитини. Зокрема, норми Конвенції ООН «Про права дитини», Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства». Автор звернувся до наукових підходів до визначення поняття найкращих (найвищих) інтересів дитини та навів тлумачення декількох провідних вчених. Значна частина статті присвячена судовому тлумаченню досліджуваного поняття, а саме практиці Європейського суду з прав людини. Автором проаналізовані підходи до визначення поняття найкращих інтересів у рішеннях по справах «М.С. проти України», «Хант проти України», «Савіни проти України» та «Мамчур проти України». У статті виокремлені категорії справ, у яких українські суди найбільш часто звертаються до принципу дотримання найкращих інтересів дитини й у яких цей принцип є визначальним. Виділені підходи Верховного Суду до визначення поняття найкращих інтересів дитини, проаналізовані рішення Верховного Суду у сімейних спорах, ухвалені протягом 2018-2020 рр. У висновках автор наводить свої узагальнення щодо дослідженої проблематики та пропонує шляхи вдосконалення чинного законодавства. Зокрема, запропоновано доповнити ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначенням поняття «найкращі інтереси дитини». На думку автора, закріплення визначення цього поняття на законодавчому рівні матиме позитивний вплив на правозастосування загалом і судову практику зокрема. Крім того, пропонується уникати вживання поняття «найвищі інтереси» та використовувати «найкращі інтереси дитини» (the best interests of the child), яке передбачено Конвенцією ОО про права дитини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Нікітенко, В. В. "Захищаємо права та інтереси дітей при посвідченні правочинів". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 10 (жовтень) (2011): 25–28.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Нікітенко, В. В. "Захищаємо права та інтереси дітей при посвідченні правочинів". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 10 (жовтень) (2011): 25–28.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Нікітенко, В. В. "Захищаємо права та інтереси дітей при посвідченні правочинів". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 10 (жовтень) (2011): 25–28.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

ЖУРАВКО, Тетяна. "РОБОТА З МАТЕМАТИЧНО ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (13 квітня 2022): 56–60. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито поняття «обдарованість». Проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу з окресленої проблеми. Визначено, що палички Кюїзенера, блоки Дьєнеша, кубики Нікітіна допомагають розвивати математичну обдарованість дітей старшого дошкільного віку. Особливістю формування логіко-математичної компетентності є насиченість освітнього процесу проблемними життєвими ситуаціями практичного характеру за допомогою ігрових методів та методів прямого навчання, які активізують пізнавальні інтереси дітей дошкільного віку, розкривають передумови логічного мислення, вправляють вихованців у використанні набутих знань із математики. З’ясовано, що математика – це явище загальнолюдської культури, одна з найбільш важливих галузей знання сучасної людини. Обдарованість – якісно своєрідне поєднання здібностей, яке зумовлює діапазон інтелектуальних можливостей дитини, своєрідність її діяльності і розвивається протягом усього її життя. Характерними особливостями математично обдарованих дітей є висока пізнавальна активність, розвинений інтелект, багата фантазія, творчість, винахідливість, чітка моторна координація, фізична стабільність. Однією з найважливіших умов розвитку обдарованості дітей є формування пізнавального інтересу, під впливом якого з’являються такі важливі компоненти навчання, як активний пошук, здогад, дослідницький підхід, готовність до виконання завдань. Робота з обдарованими дітьми вимагає належної змістовної наповненості занять, зорієнтованості на новизну інформації, на різноманітні види пошукової, аналітичної, розвивальної, творчої діяльності. Навчати дошкільника розмірковувати – одне з важливих педагогічних завдань, яке необхідно розв’язувати в контексті особистісного розвитку дитини загалом та логіко-математичного зокрема. Творчість дітей, новизна й оригінальність діяльності виявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять способи її розв’язання. При цьому постійно зростає рівень творчості, намагання знаходити оптимальні співвідношення всіх видів діяльності, щоб одержати найкращі результати.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Корнякова, Т. "Інтереси держави - це і права дітей, права кожного з громадян". Вісник прокуратури, № 2 (2003): 14–18.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

ЄМЧИК, Олександра. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ДІТЬМИ В УМОВАХ РІЗНОВІКОВОЇ ГРУПИ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 9–14. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено характеристиці особливостей організації освітньої діяльності в різновіковій групі закладу дошкільної освіти. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні особливостей взаємодії дітей в різновіковій групі, особливостей організації режимних моментів і безпосередньої освітньої діяльності з дітьми. Поняття різновікової групи визначено як спільність дітей, що відрізняються віком, рівнем фізичного, інтелектуального і соціального розвитку та об’єднаних на основі загального соціального інтересу або задля досягнення спільної мети. У зв’язку з цим уточнено, що будь-яку групу закладу дошкільної освіти можна розглядати як різновікову, оскільки діти одного року народження відрізняються за показниками фізичного, психічного, інтелектуального рівня розвитку, а отже повинні навчатися за різними індивідуальними освітніми програмами. Узагальнено психологічні механізми взаємодії дітей різного віку, які відбиваються на характері розвитку кожної дитини (механізм наслідування для молодшого, механізм дорослішання для старшого віку) і визначають позицію вихованця у взаємодії: «старший» – «молодший». Такі механізми зумовлюють побудову освітнього процесу у різновіковій групі. Проаналізовано труднощі, які виникають у роботі вихователів у різновіковій групі: постійне спілкування з молодшими дітьми обмежує інтереси й світогляд старших дітей, спостерігається відставання в їх розвитку; виникають труднощі в організації режиму дня; у навчальній діяльності різновікових груп педагогу доводиться витратити в 2-3 рази більше часу; розподіл часу між старшою та молодшою підгрупами. В результаті, в порівнянні з дітьми з груп однолітків, діти старшої групи можуть не бути в повній мірі підготовлені до школи. Визначено особливості гри у дітей різного віку. Зазначено важливість ретельного продумування і особливої організації розвивального середовища в груповий кімнаті, своєчасної підготовки та правильного розміщення дидактичних і наочних посібників. Перспективою подальших наукових пошуків визначено дослідження підготовки майбутніх педагогічних працівників у сфері дошкільної освіти до роботи в різновіковій групі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Комар, Таїсія. "Соціально-психологічні умови успішної соціальної адаптації вихованців закладів інституційного догляду та виховання дітей". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 189–201. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-189-201.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті показано, що серед функцій, які виконує сім’я, є економічна (планування, розподіл, заробіток, трата грошей), репродуктивна (народження дітей, планування сім’ї), рекреативна (відпочинок та дозвілля), функція піклування про дім (господарча, побутова), соціалізуюча (виховання соціальних навичок та вмінь, освіта), терапевтична (формування ідентичності, психологічна підтримка). У відносинах до дитині сім’я надає відчуття приналежності до певної групи (без чого людина почувається самотньою), реалізує потребу у безпеці, комфорті; дарує відчуття і надає реальні докази своєї значущості для інших, без чого у людини розвивається почуття неповноцінності; надає змогу відчути взаємне тепло і любов; формує почуття своєї неповторності та індивідуальності. Показано, що функціонування прийомних сімей потребує, безперечно, психологічної та професійної підготовки прийомних батьків, орієнтації їх діяльності на забезпечення реалізації інтересів саме дитини, а не на розв’язання власних проблем. У такій сім’ї мають якнайповніше гармонійно поєднуватись мотивація батьків стосовно створення прийомної сім’ї та інтереси прийомної дитини. Виховний процес у прийомній сім’ї має не лише позитивний бік, але і свої проблеми. Прийомні діти, котрі потрапляють у нову сім’ю, потребують посиленої уваги прийомних батьків, особливо на перших порах перебування в новому соціально-педагогічному та психологічному середовищі. У такої ситуації іноді виникають агресивні реакції, як у прийомних дітей так й у рідних дітей, агресія у свою чергу провокує психологічну напругу у батьків. Наголошується, що у процесі адаптації, що відбувається у сім’ї вся родина потребує допомоги психолога.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Горопаха, Наталія Михайлівна. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА ЛОГОПЕДІВ ДО ВИЯВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 144–50. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.163.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. У статті розглядається проблема підготовки майбутніх педагогів (вихователів закладів дошкільної освіти та логопедів) до роботи з обдарованими дітьми, обґрунтовуються ефективні форми та методи роботи зі студентами у процесі викладання навчальної дисципліни «Виховання обдарованих дітей». Особлива увага звертається на проблему пошуку обдарованих дітей серед таких категорій дітей, які інколи називають особливими: дітей з вадами сенсорного чи фізичного розвитку, з затримками мовленнєвого розвитку тощо. Автор доводить, що готовність вихователя чи логопеда працювати з обдарованими дітьми визначається наявністю у нього теоретичних знань і практичного досвіду, які формують особливу особистісну позицію дорослого у ставленні до обдарованої дитини. Педагог, який працює з інтелектуально обдарованими дітьми, повинен мати професійні та особистісні якості, такі як позитивна Я-концепція, впевненість у собі, зрілість та емоційна стійкість, розвинутий інтелект та широкі інтереси, нетрадиційна особиста ідеологія тощо. Автор стверджує, що основною педагогічною умовою підготовки майбутніх вихователів та логопедів до роботи з обдарованими дошкільниками є використання інтерактивних методів навчання у закладі вищої освіти. Описано приклади використання інтерактивних методів під час лекцій та практичних занять. Також у статті аналізуються деякі концепції обдарованості, з якими варто ознайомитися майбутнім вихователям.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Ворона, Лариса. "ДІЯЛЬНІСТЬ КІРОВОГРАДСЬКИХ ОБЛАСНИХ ЗАКЛАДІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Ukrainian Educational Journal, № 3 (24 вересня 2021): 123–30. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2021-3-123-130.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано діяльність Кіровоградських обласних закладів позашкільної освіти як додаткову освітню можливість для учнівської молоді, як невід’ємну складову загальної освітньої системи регіону та описано особливості функціонування регіональних центрів позашкільної освіти області (обласного центру дитячої та юнацької творчості, Центрально-українського наукового ліцею-інтернату, обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, обласного центру туризму та краєзнавства музейної справи, обласного центру науково-технічної творчості).Діяльність та функціонування закладів позашкільної освіти Кіровоградщини варта уваги та вивчення, оскільки питома вага дітей, охоплених позашкільною освітою в області, від загальної кількості дітей шкільного віку є однією з найбільших у країні. У статті акцентується увага на цікавому досвіді діяльності обласних позашкільних закладів, який можна використовувати та адаптувати в закладах позашкілля будь-якого регіону. Констатується, що методичні та освітні заходи, які організовуються та проводяться в закладах позашкільної освіти Кіровоградщини доповнюють шкільну освіту та створюють позитивне виховне середовище для учнівської молоді, відкрите для кожної дитини; середовище, яке допоможе розкрити творчий потенціал, креативність, здібності, залучить дитину до світу мистецтва, спорту, науки та техніки. Заклади такого типу розширюють сферу освітніх послуг, задовольняють інтереси і потреби дітей та батьків, сприяють формуванню особистості майбутнього громадянина.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Безрук, М. Л. "АЛЬТЕРНАТИВА ІНСТИТУЦІЙНОМУ ДОГЛЯДУ ТА ВИХОВАННЮ ДІТЕЙ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 161–65. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-24.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто комплексну соціальну послугу патронату над дитиною як альтернативу інституційному догляду та вихованню дітей, які опинились у складних життєвих обставинах та з певних причин позбавлені батьківської опіки і піклування. Наведено сутність послуги з патронату як такої, що забезпечує найкращі інтереси дитини та відповідає провідним напрямам державної соціальної політики. Актуалізовано проблему розвитку послуги патронату над дитиною в межах процесу реформування соціальної сфери останнього десятиліття. Здійснено аналіз діяльності системи інституційних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на прикладі Запорізької області, оскільки Запорізька область має найвищий рівень інституціалізації дітей. Зазначено кількісні показники функціонуючих закладів інтернатного типу та кількість дітей, влаштованих у них протягом 2020 року. Обґрунтована необхідність ефективної інформаційно-просвітницької діяльності. Сформульовано твердження про те, що наявність сімей патронатних вихователів прямо пов’язана із компетентністю надавачів соціальних послуг, відповідальних за пошук та первинний відбір кандидатів у патронатні вихователі. Вивчено рівень професійної компетентності надавачів соціальних послуг задля активізації створення сімей патронатних вихователів. Основними індикаторами оцінювання компетентності надавачів соціальних послуг є: обізнаність респондентів щодо послуги патронату над дитиною: змісту, специфіки, переваг; зміст і методи інформаційно-просвітницької діяльності фахівців на території; ставлення респондентів до послуги патронату над дитиною та визначення її потреби; оцінка учасниками власної участі у процесі розвитку послуги патронату над дитиною. Визначені основні напрями підвищення якості та ефективності інформаційно-просвітницької діяльності та рекомендації для покращення процесу розвитку послуги з патронату у таких двох основних векторах, як безпосередня робота фахівців із населенням та робота з керівництвом адміністративно-територіальної одиниці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Корнієнко, М. В. "Деякі аспекти використання міжнародного досвіду під час розслідування насильницьких злочинів щодо дітей". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 88–92. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).522.

Повний текст джерела

Анотація:

В Україні відбуваються складні соціально-еко-номічні перетворення, які безпосередньо впливають на збільшення випадків потрапляння дитини у складні життєві обставини, вчинення жорстокого поводження щодо дитини, втягування дітей у кримінальні угрупо-вання, залучення до жебрацтва та скоєння відносно дітей насильницьких злочинів, як ніколи діти потребу-ють захисту та допомоги держави.В державі реалізуються підходи, визначені між-народним і вітчизняним законодавством стосовно за-хисту прав дітей, держава захищає інтереси дитини, удосконалює механізми контролю за дотриманням чинного законодавства в сфері охорони дитинства, роз-виває та вдосконалює інституції соціально-правового захисту дітей. Однак цього замало, існує безліч прога-лин у законодавстві, які потребують вирішення най-ближчим часом.Інтерпол наголошує: «Злочини проти малолітніх останнім часом починають набувати міжнародного ха-рактеру. Винні особи можуть переїжджати з держави в державу, зокрема у країни, які розвиваються, зва-жаючи на меншу суворість покарання». Сучасне пра-вове дослідженн умовах глобалізації та євроінтеграції не може не враховувати порівняльно-правового аспек-ту. Становлення і розвиток юридичної компаративіс-тики є важливим фактором удосконалення правозасто-совної діяльності органів державної влади, в тому числі і у сфері діяльності правоохоронних органів, зокрема протидії насильницьким злочинам проти дітей.Для більш ефективного розслідування насильниць-ких злочинів щодо дітей і використання позитивно-го міжнародного досвіду потрібно узагальнити деякі сучасні тенденції і стратегії протидії насильницькій злочинності щодо малолітніх, розглянути типові про-блеми у запобіганні злочинності, з якими стикаються в різних державах. Запозичення досвіду розвинутих країн, насамперед держав Європи, має певні проблемні аспекти, пов’язані з різним законодавчим регулюван-ням відповідних суспільних відносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Подуфалов, Анатолій. "Розумове виховання молодших школярів під час занять конструкторською діяльністю". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 276–84. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.304.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються питання розумового виховання учнів, аналізуються умови його ефективності. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлюється суспільними тенденціями, що характеризують нинішній етап розвитку системи освіти: застосування різноманітних технологій, покликаних зробити процес навчання більш продуктивним, і водночас – зниження якості освіти, падіння загального рівня теоретичної та практичної підготовки школярів та студентів, невідповідність наявного рівня знань, умінь, навиків і компетентностей, набутого в ході навчання досвіду реальним потребам виробництва, ринку праці, суспільним запитам. Розумове виховання школярів передбачає формування культури розумової праці дитини. Культура розумової праці являє собою психолого-педагогічний феномен, який засвідчує рівень розвитку інтелектуальних, пізнавальних, дослідницьких і організаційних якостей того, хто навчається. Компонентами культури розумової праці дитини є когнітивний (навики роботи з інформацією, навики аналізу, синтезу, здатність до створення нового), мотиваційний (пізнавальні інтереси), емоційно-вольовий та діяльнісний. В експериментальній роботі було досліджено здатність до аналізу і синтезу учнів початкової школи (когнітивний компонент), мотивацію до навчання (мотиваційний компонент), емоційний стан дітей під час заняття (емоційно-вольовий компонент), самостійність та активність в навчальній діяльності (діяльнісний компонент). Педагогічними умовами ефективності розумового виховання дітей засобами конструкторської діяльності нами визначено: створення системи стимулів для розвитку пізнавального інтересу молодших школярів, розвиток навиків комунікації через діалог у груповій роботі та монолог під час презентації власних розробок, створення ситуації успіху для кожного учня; дотримання дидактичних принципів доступності та емоційності навчального матеріалу, зв’язку навчання з життям і теорії з практикою через конструювання затребуваних у повсякденному житті школяра предметів і механізмів, реалізація таких принципів виховання, як врахування вікових та індивідуальних особливостей, прихованості та емоційності виховних впливів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Коваленко, В. Є. "ВЗАЄМОДІЯ ЗАКЛАДІВ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ТА ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ДІТЕЙ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ". Педагогіка та психологія, № 61 (квітень 2019): 81–90. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.09.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема взаємодії закладів позашкільної та загальної середньої освіти у процесі соціалізації дітей з інтелектуальними порушеннями. Уточнено сутність основних понять, охарактеризовано основні інститути соціалізації, встановлені основні логічні зв'язки між ними. Соціалізація дитини з інтелектуальними порушеннями розглядається як процес і результат засвоєння знань і навичок суспільного життя, формування загальноприйнятих стереотипів, норм і правил поведінки, освоєння прийнятих в суспільстві ціннісних орієнтацій, повноцінного включення в стандартні форми соціальної взаємодії та комунікації. Це в сукупності повинно забезпечити незалежний спосіб життя, ефективну соціальну та культурну інтеграцію. Встановлено, що в ситуації цілеспрямованого позитивного соціалізуючого впливу суспільства в осіб з інтелектуальними порушеннями реально сформувати соціально-значущі якості (інтереси, цінності, ціннісні орієнтації і цілі), які впливатимуть на самодетермінацію особистості на основі її внутрішньої і зовнішньої активності. Компенсаторну функцію в процесі виховання дітей з інтелектуальними порушеннями мають виконувати заклади позашкільної освіти, орієнтовані на соціальне виховання, формування соціально адаптованої особистості. Проаналізовано взаємодію закладів позашкільної і загальної середньої освіти як соціальну систему грамотного педагогічного впливу на соціалізацію дитини з інтелектуальними порушеннями. Формами організації взаємодії закладів позашкільної і загальної середньої освіти у процесі соціалізації дітей з інтелектуальними порушеннями є створення студентських об'єднань на базі закладів загальної середньої освіти художньо-естетичного, мистецького, туристсько-краєзнавчого, еколого-натуралістичного, спортивного, соціально-реабілітаційного та оздоровчого напрямів позашкільної освіти. Важливою умовою для цього є модифікація освітніх програм творчих об'єднань позашкільної освіти відповідно до потенційних можливостей і потреб дітей з інтелектуальними порушеннями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Lemko, Galyna, та Nataliia Karpovych. "Особливості розвитку і поведінки дітей з різних типів неповних сімей". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 166–74. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.166-174.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена одній з актуальних проблем соціальної педагогіки – проблема різноманітних особливостей розвитку і поведінки дітей з різних типів неповних сімей. На основі теоретичних та соціально-психологічних досліджень розкриваються ті важливі значення, які характеризують особливості розвитку і поведінки у дітей відповідно до певного типу неповної сім’ї. В роботі досліджено та проаналізовано особливості взаємовідносин дітей з батьками в різних типах неповних сімей.Дослідження показало, що у всіх типах неповних сімей переважає менш високий рівень сімейних взаємовідносин. У всіх типах неповних сімей, окрім позашлюбної сім’ї, переважає суворість виховних установок батьків. Діти з розлучених та дистантних сімей більш самостійні, ніж діти з осиротілих та позашлюбних сімей. У дітей з усіх типів неповних сімей, окрім осиротілої сім’ї, позитивне ставлення до школи та вчителів. У всіх типах неповних сімей наявні спільні інтереси між батьками та дітьми.У результатах дослідження можна побачити, що у всіх типах неповних сімей, окрім позашлюбної сім’ї, на формування позитивних рис у дітей впливали обоє батьків. У неповній сім’ї найчастіше проявляється високий рівень турботи до матері. Турботу до батька проявляють у всіх типах неповних сімей, окрім позашлюбної сім’ї. У всіх типах неповних сімей, окрім дистантної сім’ї, діти завжди самі розповідають батькам про важливі події у своєму житті, а також, вони вважають, що саме їхні лінощі викликають найбільшу стурбованість з боку батьків. Всі діти думають, що поява у них негативних рис пов’язана з труднощами вікового періоду. Результати дослідження будуть цінними у роботі соціального педагога. Це дає можливість соціальному педагогу підібрати адекватні засоби впливу для налагодження взаємовідносин між дітьми і батьками з неповних сімей, що мають підвищену тривожність або виявляють відкриту агресію і схильність до девіантної поведінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Завгородня, Ю. С. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ЗАГАЛЬНОТЕРЕТИЧНОЇ ПРАВНИЧОЇ НАУКИ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ". Kyiv Law Journal, № 1 (11 травня 2022): 21–26. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.3.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Метою дослідження є акцентування уваги науковців на необхідності урахування положень загальнотеоретичної правничої науки при визначенні напрямів удосконалення діяльності щодо забезпечення прав дитини. На аналізі статистичних даних, відзначається, що проблематика протидії насиллю щодо дітей (зокрема, у контексті запобігання) є вкрай актуальною для українського суспільства та потребує нагального розв’язання. Увага науковців переважно зосереджена на вирішенні галузевих аспектів протидії насиллю щодо дітей. Вказується на важливість системного та послідовного реформування сфери забезпечення захисту дитини, яке має здійснюватися на науково обґрунтованих положеннях, що враховують здобутки загальнотеоретичної правничої науки. Застосування діяльнісного підходу дослідження правових явищ передбачає чітке розуміння мети заходів, що мають бути вжиті для забезпечення прав дитини. Передбачення лише кримінально-правових засобів протидії насиллю щодо дітей, без урахування адміністративно-правових, сімейно-правових та ін. не буде мати належного результату. Виокремлюється два основні положення загальнотеоретичної правничої науки, на яких має ґрунтуватися концепція протидії насиллю щодо дітей положеннях. Вихідною позицією здійснення реформування у сфері протидії насиллю щодо дітей має бути сприйняття дитини як людини з властивими їй людськими правами та основоположними свободами. До сьогодні дитина переважно сприймається як «об’єкт», який потребує «особливого» ставлення. Необхідно сприймати інтереси дитини та ураховувати їх при прийняття рішень, що впливають на становище дитини. Дитина в силу свого віку та особливостей організму і сприйняття потребує додаткового захисту. Саме у цьому контексті й варто вести мову про права дитини, які мають сприйматися як додаткові гарантії для усебічного розвитку дитини. Резюмується, що саме недостатність комплексних теоретико-правових досліджень проблеми протидії насиллю щодо дітей є тим фактором, що визначає неефективність відповідного напряму діяльності держави та вказує на потребу правничої науки ліквідувати існуючі прогалини у пізнанні окресленого предмету. Державне реформування соціальної сфери щодо забезпечення прав дитини має виходити з постулату про рівність у правах всіх людей, незалежно від віку, а права дитини є субсидіарним явищем, що ураховує особливості становища дитини та передбачає додаткові зобов’язання (негативні та значною мірою позитивні) органів публічної влади.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Харченко, С. В., та А. С. Симчук. "Залучення законного представника у кримінальних провадженнях за участю неповнолітніх осіб". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (26 липня 2021): 137–44. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.707.

Повний текст джерела

Анотація:

Становлення України як демократичної правової держави, проголошення людини найвищою соціальною цінністю вимагає вжиття відповідних суспільно-політичних і правових заходів щодо забезпечення прав і свобод людини. Такі заходи особливо важливі для забезпечення прав і свобод такої категорії населення, які в силу свої вікових особливостей, психофізіологічної незрілості й соціально-психологічної адаптованості неспроможні самостійно захистити свої порушені чи спірні права або реалізувати процесуальні повноваження. Серед таких осіб найбільш незахищеною категорією суспільства є саме неповнолітні. Тому їхні права та інтереси перебувають під постійною пильною увагою як законодавців, так і правоохоронних органів, прокуратури, суду. Досудове провадження у кримінальних справах щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, а також неповнолітніх, котрі є потерпілими від правопорушення, здійснюється в Україні в межах повноважень єдиної системи процесуальної діяльності органів досудо-вого слідства й прокуратури. Воно спрямоване на досягнення єдиних цілей кримінального процесу і грунтується на загальних принципах кримінального судочинства, однак має й певні особливості. Неповнолітні особи, які потрапили у сферу кримінального процесу, у силу своїх вікових особливостей потребують посилення своєї правової захищеності, застосування до них особливих правил під час провадження й створення для них додаткових процесуальних гарантій. Однією з форм правого захисту є подвійне представництві інтересів неповнолітнього в суді - його законним представником і захисником (адвокатом). На відміну від захисника, законні представники захищають інтереси неповнолітнього не через призму виконання професійної діяльності, а насамперед через загально-правову відповідальність за своїх неповнолітніх дітей з урахуванням морально-етичних аспектів виховання. У статті висвітлено нормативно-правове регулювання проведення слідчих (розшуко-вих) дій за участю неповнолітніх учасників у кримінальному процесуальному законодавстві України, зокрема обов'язкового залучення законного представника. Підкреслюється значення дотримання процесуальної форми за умов проведення слідчих (розшукових) дій за участю неповнолітніх учасників кримінального провадження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Сизоненко, А. С. "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ЗАПОБІГАННЯ ЮВЕНАЛЬНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ". Актуальні проблеми держави і права, № 92 (24 січня 2022): 106–14. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i92.3267.

Повний текст джерела

Анотація:

Сизоненко А. С. Міжнародно-правові стандарти запобігання ювенальній злочинності. – Стаття.У статті автор розглядає міжнародно-правові стандарти запобігання ювенальній злочинності. Вказується, що запобігання ювенальній злочинності шляхом вироблених та апробованих міжнародною спільнотою правових стандартів є перспективним напрямом подолання дитячої злочинності в Україні.Оскільки у цьому процесі враховуватиметься багаторічний та багатоаспектний досвід застосування у різних країнах світу інструментів запобігання ювенальній злочинності. Звертається увага на те, що зміст системи кримінального правосуддя значно впливає на подальшу життєдіяльність дитини, яка притягується до кримінальної відповідальності. Складники кримінального процесуального та кри-мінально-виконавчого механізму реалізації кримінальної відповідальності формують відношення дитини до держави, її органів, усього соціуму. Репресивна, каральна система правосуддя може викликати у дитини появу бажання та прагнення у майбутньому порушувати кримінальне законодавство,вчинювати кримінальні правопорушення, заподіювати фізичну, матеріальну або моральну шкоду членам суспільства. Автор зазначає, що соціалізацію дітей справді слід визнати важливим стандартом запобігання ювенальній злочинності. Через соціум підлітки розвиваються, вступають у соціальні зв’язки, здобувають життєвий досвід та реалізуються у суспільній діяльності. Суспільство загалом та навколишнє соціальне середовище зокрема потужно вливають на формування психіки, характеру підлітка та зумовлюють майбутні його особисті потреби, інтереси та прагнення. Підсумовується, що, окрім процедурних гарантій та особливостей застосування заходів кримінально-правового впливу, міжнародно-правові стандарти вимагають створення спеціальних ювенальних органів. Міжнародно-правовими стандартами запобігання ювенальній злочинності є: позитивна соціалізація дітей; профілактика ювенальної злочинності, створення системи ювенального правосуддя (правосуддя, друж-нього до дитини).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Пуш, О. А., Т. О. Яцик та М. І. Замелюк. "СУПРОВІД РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ: ДІАГНОСТИЧНИЙ АСПЕКТ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-08.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано діагностичний супровід розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Стаття обґрунтовує важливість успішної навчальної діяльності молодшого школяра, яка тісно пов’язана з віковими, індивідуальними та психологічними особливостями дітей цього віку. Серед сприятливих рис пізнавального інтересу школярів дослідники виділяють загальне позитивне ставлення дітей до навчальної діяльності, широту інтересів і допитливості. Виправдано, що пізнавальний інтерес є домінуючим серед інших мотивів діяльності шестирічних учнів, що суттєво змінює силу діяльності, впливає на характер дитини, розвивається раніше від інших мотивів, взаємодіючи з ними. Акцент робиться на формування навчальних інтересів на основі найпростіших інтересів до полегшення механічних видів роботи, наочності, ігрових моментів. Особлива увага приділяється індивідуальному, особистісно зорієнтованому підходам та гуманістичній педагогіці, суть яких полягає в безумовному визнанні цінності унікальності особистості кожної дитини і права на реалізацію її властивостей і якостей, у найповнішому розкритті її здібностей і задоволенні різноманітних освітніх потреб тощо. Акцент робиться на тому, щоб допомогти кожному учню соціалізуватися й адаптуватися до нового освітнього середовища шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей, здібностей, нахилів та інтересів. Охарактеризовано цикли діагностичного супроводу: діагностичний супровід розвитку пізнавальних інтересів дошкільника-абітурієнта упродовж шести місяців до початку навчання в школі; діагностичний супровід розвитку пізнавальних інтересів школяра-початківця. Закінчення цього етапу пов’язується із виявленням більшістю учнів якостей, характерних для молодшого шкільного віку. Зазначається, що у результаті проведеного експерименту було визначено критерії оцінки рівня розвитку пізнавальних інтересів у дітей молодшого шкільного віку. Обґрунтовані результати первинної діагностики за методикою «Оцінка рівня сформованості навчальної діяльності» учнів 3-го класу та шляхи розвитку пізнавальної діяльності молодших школярів на уроках математики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

КРАСИЦЬКА, ЛАРИСА. "Сімейні особисті немайнові права в національній доктрині приватного права". Право України, № 1/2019 (2019): 120. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-01-120.

Повний текст джерела

Анотація:

У національній правовій доктрині сформовано підхід, що до окремих (спеціальних) особистих немайнових прав фізичної особи доцільно відносити особисті немайнові права фізичної особи у сфері сімейних відносин, які мають цивільно-правове походження, та запропоновано систему таких прав: а) особисті немайнові права, що виникають у фізичних осіб до створення сім’ї та пов’язані з таким створенням; б) особисті немайнові права, які виникають в осіб під час перебування в сім’ї; в) особисті немайнові права, що виникають після припинення (призупинення) сімейних відносин. Усталеною в доктрині приватного права є точка зору, що сімейні особисті немайнові права повинні регулюватися нормами сімейного права. Мета статті полягає у розгляді основних положень щодо розвитку вчення про сімейні особисті немайнові права в національній доктрині приватного права. З’ясовано, що в національній правовій доктрині сімейні особисті немайнові права стали предметом ретельного розгляду тільки у другій половині ХХ ст., причому переважно досліджувалися права та обов’язки батьків і дітей. До особистих прав та обов’язків батьків відносили: 1) вибирати при народженні дитини ім’я, по батькові та встановлювати прізвище; 2) виховувати, навчати і спілкуватися з дитиною; 3) представляти і захищати інтереси дітей. Аргументовано, що за суб’єктним складом можна виділити сімейні особисті немайнові права подружжя; сімейні особисті немайнові права матері, батька і дитини; сімейні особисті немайнові права усиновлювача або інших осіб, які взяли дитину на виховання в сім’ю, та усиновлених; сімейні особисті немайнові права інших членів сім’ї та родичів. Встановлено, що закріплення деяких особистих немайнових прав та обов’язків подружжя, зокрема права на материнство та права на батьківство, в окремій главі 6 Сімейного кодексу України викликало гостру критику серед правників. Доведено, що право на материнство, право на батьківство, право на повагу до своєї індивідуальності, право на свободу та особисту недоторканність не є суто сімейними особис тими немайновими правами подружжя. Запропоновано сімейні особисті немайнові права дитини залежно від свого призначення поділяти на: 1) права, пов’язані з індивідуалізацією дитини; 2) права, пов’язані з проживанням дитини в сім’ї та її вихованням; 3) право висловити свою думку і бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто, та питань сім’ї; 4) право на захист і представництво прав та інтересів. У національній правовій доктрині визначено особисті немайнові права дитини при усиновленні як суб’єктивні права дитини, які виникають із початкової стадії усиновлення та діють на всіх його етапах, і спрямовані на задоволення інтересів дитини, передусім тих, які пов’язані з перебуванням у здоровому сімейному оточенні; за змістом особисті немайнові права інших членів сім’ї та родичів поділено на: а) особисті немайнові права у процесі здійснення права на виховання; б) особисті немайнові права щодо взаємного спілкування; в) особисті немайнові права щодо захисту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Коваленко, В. Є. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАЛУЧЕННЯ ШКОЛЯРІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ДО ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОГО НАПРЯМУ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 55 (2020): 18–33. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.55.02.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема визначення психолого-педагогічних засад залучення школярів з інтелектуальними порушеннями до гурткової роботи туристсько- краєзнавчого напряму позашкільної освіти. Актуальність наукової розвідки обумовлена наявністю потенційних можливостей використання змісту освіти туристсько- краєзнавчого напряму щодо гармонізації процесів розвитку та соціалізації школярів з інтелектуальними порушеннями. Залучення дітей з інтелектуальними порушеннями до туристсько-краєзнавчої діяльності дозволяє розвивати їх самосвідомість, національну ідентичність, реалізувати інтереси у вивченні природного різноманіття, історико- культурного надбання України та світу, формуванні туристсько-спортивних та краєзнавчих знань, умінь і навичок, розвитку навичок самообслуговування, задоволення потреб у русі, стимуляції фізичного розвитку. Автором визначено психологічні засади включення школярів з інтелектуальними порушеннями до туристсько-краєзнавчої діяльності, що виявляються в первинній діагностиці та моніторингу інтересів та схильностей школярів з інтелектуальними порушеннями, психолого-педагогічному стимулюванні мотивації, самостійності та цілепокладання цих школярів; педагогічній діагностиці стану моторного розвитку та рухових якостей; виявленні ступеня сформованості навичок самообслуговування та самостійного проживання. Педагогічні засади залучення школярів з інтелектуальними порушеннями до туристсько-краєзнавчої діяльності базуються на визначенні просторово-предметних, психодидактичних і соціальних умов освітнього середовища гурткової роботи. Просторово-предметні умови освітнього середовища характеризують сукупність просторових і предметних «одиниць» (приміщень, меблів, приладів тощо) та спосіб їх функціонування в освітньому середовищі, яке надає суб'єктам комплекс різноманітних можливостей, провокуючи їх на вияв самостійності та вільної активності у різних видах діяльності, що є чинником та загальною закономірністю пізнавального розвитку. Психодидактичні умови передбачають наявність модифікованих курикулумів, адаптованих до психічної діяльності, потенційних можливостей і потреб школярів з інтелектуальними порушеннями. Соціальні освітні середовищні умови передбачають визначення стилю та форм взаємодії гуртківців і педагога туристсько-краєзнавчого гуртка, з метою підвищення соціалізованості та розвитку школярів, розвитку їх соціального досвіду, самостійності та соціально-нормативної поведінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Бичковяк, Олена Вікторівна. "ОСВІТНЯ СИСТЕМА ПОЛЬЩІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ШКІЛЬНИХ РЕФОРМ В УКРАЇНІ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 24 (23 червня 2019): 34–39. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i24.853.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються основні зміни, запроваджені в освітній системі України з прийняттям нового закону «Про освіту» у вересні 2017 року. Зіставлено реформи, проведені польським урядом свого часу із аналогічними в Україні. Оскільки обидві держави походять із постсоціалістичного табору, то і шлях реформ вони долають дуже подібний. Обгрунтовано, що зміни української системи освіти дуже схожі на ті, які проходили у Польщі в кінці 80-х –на початку 90-х р.р. Починаючи від 1989 р., у Польщі постає завдання відійти від освітніх орієнтирів СРСР. Україна від освітніх стандартів СРСР відходила поступово, але чіткий вектор західних реформ вибрала лише зараз, закріпивши його в новому законі, успішна реалізація котрого потребує багато зусиль як від влади, так і від суспільства в цілому. Автор акцентує і на відмінності освітніх систем Польщі та України. Рівні освіти у Польщі поділено на дошкільну, початкову, середню та професійну. Тобто, це по суті чотирирівнева система, три рівні якої є обов’язковими для отримання атестату. Дошкільна освіта у Польщі проходить у два етапи: для дітей у віці до 3 років у дитячих яслах, які в 2011 році були переформатовані у дитячі клуби; а для дітей у віці 3-6 років у дитячих садочках та підготовчих класах в початкових школах та в інших дошкільних закладах. Саме на цьому рівні можемо помітити разючу відмінність: акцент на дошкільній підготовці, як фізичній, так і психоемоційній, є важливою передумовою шкільної адаптації в польській шкільній системі. Це надзвичайно важливий момент, який давно під пильною увагою дитячих психологів. В Україні покиданий рівень дошкільної освіти відсутній як обов’язковий. Також проаналізовано основні компетентності середньої школи, що постулюються новою реформою в законі «Про освіту» та ті навички і знання, що пропонує своїм вихованцям сьогодні середня школа у Польщі. Проаналізовані пріоритети польської системи освіти, найголовнішим з яких є виховання людини, яка легко використовує сучасні досягнення, розуміє світ та добре орієнтується в життєвих труднощах, сприймає різні точки зору людей. Це людина, яка засвоїла знання, що допомагають їй у мистецтві життя з іншими людьми, високогуманна, культурна, яка є частиною світу і займає в ньому своє місце, розвиває власні здібності й інтереси, удосконалюється фізично та духовно.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Слюсаренко, Ніна. "НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ ЯК ОСНОВА НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ В ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 22 (26 червня 2020): 73–77. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.73-77.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті акцентовано, що в історії України загалом та розвитку освіти зокрема неабияку роль відіграють непересічні, патріотично налаштовані особистості, поміж яких особливе місце посідають письменники. Метою дослідження є аналіз розвитку національної ідеї як основи навчання і виховання молодого покоління українськими письменниками ХІХ – початку ХХ століття. З цією метою використано такі методи: історико-логічний аналіз та систематизація, пошуково-бібліографічний, проблемно-генетичний. Виявлено, що за досліджуваного періоду на теренах нашої держави бурхливо розвивалася освітня галузь. Констатовано, що неабияку роль у цьому процесі відігравали українські письменники (Тарас Шевченко, Іван Франко, Павло Грабовський, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Олена Пчілка, Людмила Старицька-Черняхівська та багато інших), просвітницька діяльність і педагогічні погляди яких значно вплинули на розвиток суспільства та знайшли відображення в роботі закладів освіти різного рівня. Підкреслено, що наскрізною лінією, яка проходить через творчість усіх українських письменників вищезгаданої доби, стала національна ідея. Зроблено висновок, що у своїх творах письменники описували історію, традиції, звичаї, побут українського народу, його інтереси, уподобання, моральні якості тощо. Вони виступали за навчання дітей рідною мовою, закликали до виховання в них любові до батьківщини, національної свідомості. Письменники не тільки переймалися долею українського народу та національної школи, а й закликали до кардинальних змін в освіті, намагалися покращити її, зокрема шляхом створення навчальної літератури, окреслення виховного ідеалу, мети і завдань національного виховання молодого покоління та ін. Указано на необхідність більш ґрунтовного вивчення спадщини українських письменників досліджуваної доби у подальших наукових розвідках.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Петренко, Інна. "ЕРГОНОМІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ПРОСТОРУ КЛАСНОЇ КІМНАТИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ". Інноватика у вихованні 1, № 11 (30 травня 2020): 214–20. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.259.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті здійснено теоретичний аналіз проблеми ергономічного підходу до формування простору класної кімнати початкової школи. З’ясовано, що ергономічний підхід передбачає посилення уваги до проблем технічної, технологічної оснащеності процесу освіти, її адекватності індивідуальним особливостям вчителів і учнів (антропометричним, фізіологічним, психологічним і т. п.), вимогам, зумовленим змістом освіти, взаємодії педагогів і учнів із засобами праці в педагогічному процесі з урахуванням вирішальних соціальних чинників. Визначено, що основне завдання ергономічного підходу полягає в забезпеченні зручності освітнього процесу, тобто у формуванні простору для ефективної освітньої діяльності учня й професійної діяльності педагога за умови збереження здоров’я й розвитку особистості. Ергономічний підхід, який є реалізацією вимог педагогічної ергономіки до освітнього процесу, розглядається як наукова й технологічна основа педагогічно-ергономічних умов побудови простору класної кімнати. При цьому ергономічний підхід полягає в орієнтації на «людський чинник», у повній пристосованості інформаційно-предметного середовища і засобів навчання до діяльності суб’єктів педагогічного процесу, а забезпечення функціонування системи «педагог – учень – засоби навчання – навчальне предметне середовище» є його сутністю. З’ясовано, що концепція Нової української школи передбачає організацію простору класної кімнати у вигляді восьми навчальних осередків (навчально-пізнавальна діяльність, зміна тематичних осередків, гра, художньо-творча діяльність, куточок живої природи, дитяча класна бібліотечка, куточок відпочинку, осередок вчителя), які відображають освітні потреби й інтереси дітей. Таким чином, ергономічний підхід передбачає цілковиту безпеку й полягає в повній пристосованості освітнього середовища школи, класної кімнати, засобів навчання до спільної діяльності суб’єктів педагогічного процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

ЧУПРУН, Олександра. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 166–71. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.24.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є аналіз стану сучасних наукових досліджень з підготовки майбутніх вчителів початкової школи до організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Саме дозвіллєва сфера представляє природну потребу дитини. Однак лише педагогічно організоване дозвілля дає можливість задовольнити дозвіллєві інтереси, нахили, розвити здібності, таланти дитини. Аналізується досвід зарубіжних країн щодо розробки і впровадження нових навчальних програм підготовки вчителів. Зазначається, що з усіх якостей майбутнього педагога американські дослідники ключовими вважають здатність до емпатії, ефективне неформальне спілкування та оптимістично налаштовану комунікабельність. У статті висвітлюються вектори сучасних українських наукових пошуків щодо підготовки майбутніх вчите- лів початкової школи. Серед них: розробка теоретичних засад позашкільної виховної роботи та функціонування позашкільних закладів, теоретико-методологічні засади культурно-дозвіллєвої діяльності, виховання духовної особистості та раціоналізація організованого дозвілля, організація виховної та культурно-дозвіллєвої діяльнос- ті у школі, підготовка майбутнього вчителя початкової школи до культурно-дозвіллєвої діяльності. Науковці роблять різні акценти на значенні культурно-дозвіллєвої діяльності у школі. Одні вважають культурно-дозвіллє- ву діяльність необхідним складником системи виховання, інші – розглядають організаційний аспект культурно- дозвіллєвої діяльності як ключовий або розуміють вільний час як умову поглиблення знань, соціалізації особис- тості, прояву здібностей, талантів дітей. Підсумовуючи, зазначимо, що сьогодні триває пошук шляхів та умов покращення педагогічної підготовки до організації культурно-дозвіллєвої діяльності в умовах позаурочної, поза- класної роботи. Науковці пропонують такі шляхи покращення підготовки: інтеграцію управлінських зусиль суб’єктів системи професійної підготовки; оновлення змісту теоретичної, методичної, практичної підготовки; перегляд змісту вузівських підручників; впровадження активних методів навчання; введення нових дисциплін.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Семенець-Орлова, Інна. "ЦІННІСНИЙ КОНЦЕПТ МИРОБУДІВНИЦТВА В УКРАЇНІ". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 389–401. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-389-401.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано інтегративний потенціал моделі громадян- ського патріотизму для успішного завершення демократичного транзиту в сучасній Україні. Зазначено, що громадянський патріотизм вимагає критичної кілько- сті патріотів, які мають освітню підготовку до конструктивної взаємодії у складному суспільстві та орієнтовані на забезпечення суспільних інтересів. Наголошено, що рівень громадянської компетентності дітей та молоді на сьогодні в Україні недостатньо високий. Проте, якщо тенденція актуаліза- ції питання громадянської освіти в публічному дискурсі зберігається, то за кілька років модель громадянського патріотизму може стати ефективною для більшості українців. Ця модель виявлятиме особливу дієвість у неста- більному контексті. Порівняно зміст дефініцій “націоналізм” та “патріотизм”, зіставлено ха- рактеристики сентиментального та конструктивного видів патріотизму. Наголошено, що громадянськість, як і патріотизм, передбачає турботу про суспільний інтерес. Основною складовою громадянства є активна участь особистості в житті суспільства для суспільного блага. Основою культури громадянськості є орієнтація на громадянську відпо- відальність. Доведено, що громадянський патріотизм — ідеальна модель для складного суспільства, відбивається у прихильності особи до інтересу кра- їни (суспільного, публічного інтересу), активній позиції щодо його захисту та виконання громадянських обов’язків поряд з обґрунтованою (і афектив- ною, і раціональною) позитивною оцінкою загальнокраїнових реалій гнуч- кого формату. Проаналізовано поняття громадянськості з точки зору підходу стратегемності. Дістало подальшого розвитку дослідження “педагогіки ми- ру”. Приділено увагу особливому інструментальному потенціалу освіти для розвитку культури громадянськості в українському суспільстві.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Berezovska, Liudmyla, та Khrystyna Kolodchak. "Соціалізація учнівської молоді в діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 137–43. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.137-143.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті розглядається процес соціалізації учнівської молоді в діяльності молодіжних та дитячих громадських організаціях. Проаналізовано різні підходи науковців до питань соціалізації підростаючого покоління в соціальних інститутах, зокрема, громадських організаціях; розкрито зміст поняття “громадська організація” та “дитяча молодіжна громадська організація”; форми взаємодії, напрями співпраці соціального працівника з молодіжними та дитячими громадськими організаціями; визначено особливості соціалізації молоді в умовах соціально-педагогічної діяльності в громадських організаціях.В роботі зазначено, що сучасна молодь характеризується підвищеною потребою бути причетною до суспільних явищ, намагається самоствердитись, зайняти активну життєву позицію. Проте, через недостатню обізнаність, нестачу життєвого досвіду, частина молоді схильна до сприйняття негативних впливів і може стати на асоціальний шлях розвитку, бути втягнута під вплив “вулиці”. Щоб цього не сталося, потрібно подбати про змістовне заповнення вільного часу молодого покоління, залучаючи їх до суспільно корисної діяльності. Молодіжні та дитячі громадські організації сприяють їх включенню в життя суспільства, дозволяють набути позитивного досвіду соціальної взаємодії, захищають інтереси та права дітей і молоді. Для ефективності роботи, спрямованої на успішну соціалізацію підлітків, необхідно попередньо здійснити низку заходів з ознайомлення соціальних педагогів і представників громадських організацій зі складовими соціально-педагогічної роботи з дітьми підлітко¬вого віку. Зміст взаємодії школи й молодіжної організації, форми та методи спільної діяль¬ності, безперечно, залежать від професіоналізму та вміння соціальних працівників координувати роботу молодіжної організації, сприяти забезпеченню її ефективної діяльності як відкритої соціально-педагогічної системи, що виховує й соціалізує молоде покоління. Членство в різноманітних молодіжних та дитячих організаціях – ступінь до повноцінної громадської діяльності, виховання активних громадян, становлення лідерів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Грицюта, О. Ф. "ПРОГРАМА ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ У ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ЛІТНІХ ТАБОРІВ ВІДПОЧИНКУ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 50–62. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-50-62.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі теоретичного аналізу констатується, що виховна робота в сучасних дитячих таборах – це перш за все робота за спеціально розробленими програмами. Відзначається, що від того, наскільки педагогічно грамотно розроблена програма табору, яким чином враховується специфіка дітей, їх потреби і інтереси, приймаються до уваги стратегічні напрямки виховної діяльності, як здійснюється безперервна освіта підростаючого покоління, залежить досягнення цілей і планованих результатів. Розкрито сутність основних критеріїв її розробки – актуальність; цілісність; прогностичність; реалістичність; оригінальність. Наведені підходи до структури і змісту авторської програми виховання моральних цінностей у підлітків в умовах літніх таборів відпочинку, упровадження якої у виховну практику цих соціальних інститутів гіпотетично має підвищити педагогічну ефективність морального виховання. Вказано, що при складанні програми враховувалися традиції і виховні можливості літніх таборів відпочинку, професійну готовність педагогічного колективу до виховання моральних цінностей у підлітків, а також теоретичний психолого-педагогічний досвід. Відзначається, що розроблена програма за своєю спрямованістю є корекційно-розвивальною і спирається на найбільш популярні в корекційно-розвивальній роботі з підлітками теоретичні підходи: гуманістичний, когнітивний та поведінковий. Визначені головні педагогічні умови, що сприяють вихованню моральних цінностей у підлітків в умовах літніх таборів відпочинку, – використання багатого морального потенціалу виховного середовища літнього табору відпочинку; включення підлітків в різноманітні види діяльності, перш за все творчі, на основі їх самостійного вибору; залучення підлітків в колективну творчу діяльність; підтримка і стимулювання соціально-значущих ініціатив; створення ситуацій успіху та умов для самореалізації та самоствердження підлітків; готовність педагогів літнього табору відпочинку до організації процесу виховання моральних цінностей підлітками; ставлення педагогів до підлітка як до суб'єкта виховання моральних цінностей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Матвієнко, Ірина. "Формування мотивації школярів до занять фізичною культурою та спортом у закладах загальної середньої освіти". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (20 квітня 2021): 81–85. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.3.81-85.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. На сьогодні залишається недостатньо висвітленим механізм залучення учнівської молоді до позаурочних та позашкільних форм фізичного виховання, зацікавленість до занять спортом у системі дитячо-юнацького та масового спорту, що сприятиме підвищенню їх мотивації до фізичних вправ на уроках фізичної культури. Мета. Вивчити вмотивованість школярів до відвідування уроків фізичної культури та спортивних секцій та вплив учителів фізичної культури, тренерів і батьків на формування інтересу до занять руховою активністю. Методи. Аналіз літературних джерел та мережі Інтернет, узагальнення, систематизація, методи математичної статистики. Результати. Визначено зниження інтересу школярів до занять фізичними вправами, відвідування обов’язкових форм занять фізичною культурою в школі, що, в свою чергу, виявляється і у відвідуванні спортивних секцій. Відповіді опитаних школярів свідчать про бажання відвідувати уроки фізичної культури, лише незначна їх частина відвідує спортивні секції, переважна частина не займається спортом. У ході дослідження виявлено зацікавленість учнів та батьків у заняттях на базі школи. Зміст проведення вільного часу школярів, за даними опитування, свідчить про природну потребу дітей у руховій активності та інтерес до фізичних вправ. Не сформовано мотивацію до систематичних занять руховою активністю. Доведено необхідність формування дієвого механізму організації рухової активності школярів та підвищення їх мотивації шляхом урахування інтересів у навчальний та позанавчальний час, налагодження співпраці зі спортивними клубами, ДЮСШ, визначення чітких критеріїв оцінювання мотивації до занять фізичною культурою та різними видами рухової активності і заходів до її підвищення. Ключові слова: мотивація, рухова активність, фізична культура, урок, спортивні секції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Руденко, Наталія Миколаївна, та Анжела Гордійчук. "РОЗВИТОК МОВЛЕННЄВОЇ АКТИВНОСТІ В ДІТЕЙ З РАННІМ ДИТЯЧИМ АУТИЗМОМ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 234–39. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.185.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано актуальність проблеми розвитку мовленнєвої активності у дітей з раннім дитячим аутизмом (РДА). Відмічається, що діти-аутисти страждають від власної нездатності налагодити соціальну взаємодію, підтримувати контакт з чужою людиною, труднощі сприймання інформації та розуміння ситуації спілкування. Розкрито суть поняття «мовленнєва активність». Проаналізовано сучасні дослідження з проблеми. Представлено результати власного експериментального дослідження. Було встановлено, що мовленнєва активність у дітей з РДА сформована на низькому рівні. Для дошкільників характерно мовленнєвий негативізм; нестійкий інтерес до ситуації обстеження, вибіркове виконання завдань; відсутність інтересу до завдань; наявність ехолалій, фраз-штампів, автономного мовлення, відсутність власного ініціативного мовлення; відсутність потреби відповідати на поставлені запитання, звертатися із запитаннями, виправляти допущені помилки. У статті представлено корекційно-розвивальну програму, завданнями якої є розвиток мовленнєвої активності у дітей-аутистів. На заняттях приділяється увага розвитку фонематичного слуху; загальної і тонкої моторики, кінестетичних відчуттів, міміки, пантоміміки, просторових організацій рухів; мовної моторики для формування артикуляційної бази звуків, фізіологічного і фонаційного дихання; розвитку навичок правильного вживання звуків у різних формах і видах мовлення, у всіх ситуаціях спілкування. Показано, що серія логоритмічних занять сприяє успішній адаптації, реабілітації, особистісному становленню особи, її інтеграції в соціум. За результатами корекційно-розвивальної роботи у дітей з РДА підвищився рівень мовленнєвої активності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Оверчук, Вікторія. "Особливості підтримуваного працевлаштування молоді із синдромом Дауна: психологічний аспект". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 241–55. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-241-255.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена особливостям ранньої профорієнтації та підтримуваного працевлаштування молоді із синдромом Дауна в Україні. Зазначено, що на сьогоднішньому етапі розвитку України проблеми осіб з інвалідністю набувають свого загострення. В статті наголошується, що синдром Дауна – це не хвороба, а описовий термін, який вказує на те, що у даної людини є певна хромосомні порушення. Авторкою відзначається той факт, що вітчизняні автори акцентують напрям своїх досліджень на виявлені слабких сторін психомоторного профілю і спрямовують на них корекційний вплив. В той час, як закордонні фахівці зорієнтовані на розуміння психологічних особливостей людей з синдромом Дауна та фокусують свою увагу на областях, в яких вони проявляють свої сильні сторони, з метою так побудувати їхнє життя, щоб вони активно використовували свої таланти і інтереси, так як цілеспрямований розвиток сильних сторін полегшить самостійне оволодіння іншими, більш важкими навичками. Авторкою зауважується, що в останні десятиліття багато уваги приділялося дослідженню та розробці програм раннього розвитку дітей з синдромом Дауна. В сучасних умовах цей акцент зміщується в сторону вивчення їхніх потреб у відповідній роботі, житлі, отриманні можливостей для повноцінного дозвілля, відновлення сил і нормальної діяльності в суспільстві. Авторка підтримує та доводить думку фахівців, що займаються дослідженням соціально-психологічною інтеграцією осіб з синдромом Дауна, що підготовку молодої людини до «дорослого життя» у всіх її проявах слід починати досить рано – ще під час шкільного навчання, тобто приблизно з 11-12 років. На її думку, профорієнтація осіб з трисомією повинна починатися в ранньому віці і видозмінюватися в процесі дорослішання дитини. Також, при профорієнтації та навчанні молоді з синдромом Дауна необхідно враховувати особливості їхнього психологічного профіля, які ускладнюють засвоєння знань та вмінь. В статі проаналізований міжнародний досвід країн світу, в яких існують розроблені програми та відпрацьовані механізми соціально-економічної інтеграції, які постійно удосконалюються. При цьому відзначається, що наразі проблеми організації підтримуючого працевлаштування вкрай складно впроваджується в Україні. Запропоновані можливі заходи для соціальної інтеграції та працевлаштування осіб з ментальною інвалідністю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Коритко, Л. Я., та В. О. Джуган. "Основні риси права Стародавніх Індії та Китаю". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28 (26 липня 2021): 61–68. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i0.697.

Повний текст джерела

Анотація:

Кожна держава Стародавнього Світу має свою історію виникнення та розвитку. Ці держави були східними деспотіями зі своїми особливостями. Стародавня Індія як монархія мала окремі демократичні інститути, а Стародавній Китай був абсолютною теократичною монархією. Право в них захищало інтереси рабовласників, знаті та обмежувало права інших людей. Джерелами староіндійського права були звичаї, закони Ману, Дхамаша-стра, Архашастра, нарада, веди; давньокитайського - звичаї, Книга законів Царства Вей, розпорядження імператорів. Основними рисами права країн Стародавнього Сходу були: кастово-становий характер, дискретичність, традиційність, консерватизм, казуїстичність, незавершеність, формалізм. В Стародавній Індії виділялося право: а) власності (наприклад, на землю; земельний фонд складався з земель: володаря, общинних, приватних); способами набуття права власності були: спадкування, купівля, дарунок, знахідка, здоби, набувальна давність; б) зобов'язальне (купівля-продаж, позика, оренда, особистий найм, перевезення, зберігання, дарування; в) сімейне (шлюб був обов'язком для продовження роду, а вибір обранців покладався на батьків); г) спадкове виникало за законом у синів, а дочкам виділявся посаг; д) кримінальне включало нові інститути (вина, рецидив, співучасть) та пережитки первісного суспільства (принцип таліону, ордалії). Злочини були: державні, релігійні, проти особи, проти власності, проти сім'ї; до покарань належали: тілесні, смерна кара, членоуш-кодження, штраф, вигнання, таврування, усунення з посади. В Стародавньому Китаї виділялося право: 1) власності (на землю та на рабів. Землі були в державній та приватній власності); 2) зобов'язальне (міна, купівля-продаж, дарування, позика, оренда землі, особистий найм); 3) спадкове (за законом та передбачало спадкування майна батька старшим сином від першої дружини); 4) сімейне (передбачало укладення шлюбу батьками від імені дітей та категоричний авторитет батька в сім'ї); 5) кримінальне (передбачало злочини проти: держави, релігії, особи, порядку управління та військові злочини; до покарань належали: смертна кара, членоушкодження, штрафи, тюремне ув'язнення та знеславлюючі покарання). У цих державах право було безсистемним, але окремі її елементи були (норми, певні інститути, елементи підгалузей), самостійних галузей не було, бо вони були змішаними. Кримінальне право було об'ємним та містило норми різних галузей права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Mosiychuk, Leonid. "ВИХОВАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІНТЕРЕСУ ДО ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У СИСТЕМІ “ШКОЛА-СІМ’Я”". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 103–11. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.103-111.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – визначити комплекс психолого-педагогічних умов, що сприяють ефективному вихованню в молодших школярів інтересу до занять фізичними вправами та розробити методику їх реалізації в системі “школа-сім’я”. Методи й організація дослідження. Для реалізації поставленої мети були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення спеціальнихінформаційних джерел; педагогічне спостереження за активністю учнів на заняттях; анкетування школярів та їхніх батьків, педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Педагогічний експеримент тривав шість місяців. Результати. Аналіз передової практики шкіл та численних наукових досліджень свідчить, що процес формування в учнів потреби у фізичному вдосконаленні починається ще у ранньому шкільному віці з виховання інтересу до фізичних вправ. Поряд з цим наявні методичні розробки не включають в себе реалізацію повного комплексу психолого-педагогічних чинників, що сприяють зацікавленості дітей до занять. Зокрема виявлено, що теоретики та практики не наділяють належної уваги позакласним та позашкільним формам фізичного виховання, в реалізації яких особливу роль відіграє сімейне оточення дитини. Висновок. Педагогічний експеримент показав, що комплексна реалізація відповідних психолого-педагогічних чинників при тісній співпраці школи та сім’ї сприяє значному підвищенню інтересу школярів до різних форм фізичного виховання та суттєво підвищує їхню активність на заняттях.Ключові слова: фізичне виховання, інтерес, молодші школярі, психолого-педагогічні умови, система “школа-сім’я”.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Kolybenko, Olena, та Oleksandr Kolybenko. "«БЛАГОВІРНОГО КНЯЗЯ КОРІНЬ» ЯРОПОЛК ВОЛОДИМИРОВИЧ – КНЯЗЬ ПЕРЕЯСЛАВЛЯ РУСЬКОГО". Scientific notes on Ukrainian history, № 46 (10 липня 2019): 32–43. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-32-43.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зроблено спробу проаналізувати життєвий шлях одного з переяславських князів, що займав княжий стіл Переяслава у першій половині ХІІ ст. Це був Ярополк Володимирович, наймолодший із синів Володимира Мономаха від Гіди Вессекської. Він багато років був помічником свого батька, а власну княжу кар’єру розпочинав з Переяслава. Ще до Переяслава Ярополк Володимирович, під керівництвом свого батька, пройшов добру бойову школу. Він неодноразово вів бойові дії проти половецьких військ, ходив проти них походами на чолі переяславського полку. Також у Переяславі 1116 р. він одружився з Оленою, донькою яського (аланського) князя., яку захопив у полон під час походу на Дон (Сіверський Донець). Керування батьковими (київськими) та переяславськими полками, багатолітнє управління надзвичайно складним Переяславським князівством та отриманий у Переяславі життєвий, військово-політичний та адміністративний досвід дозволили Ярополку Володимировичу успішно керувати київським великокняжим престолом. На обох своїх столах Ярополк Володимирович продовжував активну політику своїх попередників щодо розбудови Переяслава як одного з провідних сакральних центрів Руської землі. Також він укріплював Посульську оборонну лінію, збудувавши дерево-земляне місто-фортецю Желні й поселивши у ньому захоплених ним у полон і приведених у Русь мешканців міста Друцьк (територія сучасної Білорусі). Князь Ярополк Володимирович збудував на території «окольного міста» Переяслава шестистовпний монастирський собор, виявлений під час розкопок 1953 р., та каплицю під сучасною Успенською церквою. Також він капітально відремонтував родинну усипальню Мономаховичів – собор св. Архістратига Михаїла. Це було здійснено в період між травнем 1124 р. й квітнем 1132 р. Ремонт старого храму та зведення нових розпочалися ще за життя Володимира Мономаха, який останні роки життя проживав неподалік від Переяслава, на території сучасного міста Бориспіль. Зв’язаний присягою та хресним цілуванням, які він дав попередньому великому князю Мстиславу Володимировичу, бездітний князь Ярополк чесно намагався захистити інтереси дітей старшого брата від зазіхань наступного сина Володимира Мономаха – Юрія Долгорукого. Цей найстарший син від другої дружини Мономаха постійно чекав слушної нагоди, щоб після смерті Ярополка й собі стати великим київським князем. Незважаючи на те, що йому не вдалося допомогти дітям Мстислава, все ж Ярополк Володимирович, після смерті Володимира Мономаха, був одним із найбільш яскравих державних діячів Русі першої половини ХІІ ст.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Іліопол, Інна Михайлівна. "ПРЕДСТАВНИЦТВО ІНТЕРЕСІВ МАЛОЛІТНІХ ЧИ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ". Часопис цивілістики, № 34 (4 лютого 2020): 81–85. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i34.177.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженнюпроцесуальних особливостей представництва у суді. Досліджено законодавчерегулювання та судова практика стосовно питань представництва органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, а саме в інтересах дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Колесник, Оксана Олександрівна. "Інтернет як фактор впливу на розвиток особистості". Theory and methods of e-learning 3 (10 лютого 2014): 120–23. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.327.

Повний текст джерела

Анотація:

В умовах тотальної інформатизації суспільства вплив Інтернет на особистість набуває глобальних масштабів. Особистість є передумовою й продуктом існування суспільства, держави. В історії розвитку людства відомо багато прикладів, коли людина за певних умов потрапляє в середовище звірів і під впливом інформації на рівні тваринного й рослинного оточення набуває ознак, характерних для представників тваринного світу. Це ще раз підтверджує науковий висновок, що особистість може бути сформована лише при наявності фізіологічних задатків та під впливом інформації, що поширюється в соціумі. Інформація – це відомості про осіб, предмети, технології, засоби, ресурси, події та явища, що відбуваються в усіх сферах діяльності держави, життя суспільства й в довкіллі, незалежно від форми їх надання; відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб. Особистість постійно перебуває під впливом інформації, що поширюється в просторі цілеспрямовано або довільно.Під впливом комп’ютеризації змінюються особистісні схильності і інтереси, ціннісні орієнтації і життєві позиції, настрої і погляди. Нове середовище існування у віртуальному просторі, розширення сфери комунікацій, зміна інтелектуальних і емоційних ресурсів індивіда здійснюють вплив на процес виникнення нової форми ментальності, людина сучасної цивілізації.Комп’ютер сьогодні став важливим засобом спілкування, а в майбутньому може перетворитися на один із основних засобів комунікативної взаємодії. Якщо це дійсно відбудеться, то, пам’ятаючи, ще «The medium is the message» (засіб передавання повідомлення є саме повідомлення), логіка комп’ютерних мереж неминуче почне перетворюватися на логіку спілкування сучасної людини. Тим самим Інтернет як «мережа мереж», тобто сучасна технологічна база інформаційно-комунікаційних потоків, стає епіцентром розвитку сучасної особистості [1].Через множинність охарактеризованих рис Інтернет розповсюдження віртуального спілкування вкрай неоднозначне у своїх наслідках. До позитивних наслідків впливу на особистість Інтернету можна віднести, наприклад, розширення пізнавальних практик. Так, багато дослідників звертають увагу на те, ще з розповсюдженням Інтернету різко зростає значення візуального мислення. Останнє – це розумова діяльність, в основі якої лежить операція наочними графіками, просторово структурованими схемами. Треба думати, що Інтернет всебічно сприятиме взаємопроникненню і взаємопосиленню раціонального і поза раціонального способів освоєння дійсності. До того ж, Інтернет, зводячи всі життєві сфери у віртуальну площину, незрівнянно збільшує кількість взаємодій і саму кількість соціальних сфер, в яких відбуваються ці взаємодії, через що сукупна дія сколективізується і інтенсифікується.До негативних наслідків розповсюдження «віртуального» спілкування можна віднести: скорочення соціальної взаємодії, звуження соціальних зв’язків (аж до самоти), розвиток депресивних ситуацій, аутизація дітей і підлітків, формування неадекватності соціальної перцепції і так далі. «Люди місячного світла» спілкуються безпосередньо (не через ЗМІ), але це спілкування не можна назвати «живим».Дослідники відзначають, що Інтернет підсилює процес опосередкованого спілкування людей, учасники якого найчастіше мають поверхневі, неглибокі міжособистісні відносини. Виникаючі тут контакти часто носять сурогатний, неповноцінний характер. Це веде до скорочення впливу найближчого оточення на особистість як засобу соціального контролю, порушенню механізмів детермінації позитивного поводження. Більш того, можливість анонімної участі в мережевому спілкуванні нерідко формує в молодих людей представлення про вседозволеність і некараність будь-яких проявів у мережевому середовищі. На думку психологів, анонімність і відсутність заборон звільняють сховані комплекси (у першу чергу, пов’язані з тягою до насильства і сексуальності), стимулюють людей змінювати тут свій стиль поведінки, поводитися більш розкуто і навіть переходити деякі моральні межі.Інтернет здатний впливати навіть на психічне здоров’я особистості. Вченими відзначаються випадки хворобливої пристрасті до участі в мережевих процесах (так званої «Інтернет-залежності»). Дана залежність виявляється в нав’язливому бажанні необмежено довго продовжувати мережеве спілкування. Для підлітків, що одержують доступ до Інтернет, віртуальна середовище іноді здається навіть більш адекватним, чим реальний світ. Можливість перевтілитися в якусь безтілесну «ідеальну особистість» відкриває для них нові відчуття, що їм хочеться випробувати постійно або дуже часто. Фахівці відзначають, що до деякої міри зазначена залежність близька до патологічної захопленості азартними іграми, а її деструктивні ефекти схожі з виникаючими при алкоголізмі. Психологи виділяють кілька підтипів такої залежності, враховуючи те, до чого сформувалася пристрасть у конкретної особистості. Патологія виявляється в руйнуванні звичайного способу життя, зміні життєвих орієнтирів, появі депресії, наростанні соціальної ізоляції.Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в мережі. Термін «Інтернет-залежність» вперше був запропонований А. Голдбергом у 1995 р. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». За ступенем відходу від реальності Інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор тощо. Інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого «реального» життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності не менше, ніж 100 годин в тиждень. Інше визначення Інтернет-залежності: нав’язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з Інтернету, будучи в on-line. Частково використовується ще й таке: «Інтернет-залежність  це нав’язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами» [2] .На сьогоднішній день Інтернет-залежність не визнається особливим захворюванням. Але батькам слід контролювати дітей при користуванні ними Інтернетом. Старших дітей, які користуються Інтернетом самостійно, потрібно привчити розповідати про своє спілкування в чаті, повідомляти, якщо виникають конфліктні ситуації, або якщо діти чимось налякані. Контролювати діяльність дітей в Інтернеті можуть допомогти новітні програми, за допомогою яких можна побачити, які саме сайти самостійно переглядала ваша дитина. Слід навчити дітей не виказувати особистої інформації незнайомцям з Інтернету. І останнє правило, щодо обмеження часу перебування дітей у мережі задля збереження їхнього здоров’я та заради профілактики Інтернет-залежності. Чим менше дитина, тим менше повинен бути час її перебування в Інтернеті [3].Особливої уваги вимагає і проблема впливу на установки особистості розповсюджених у глобальних мережах ігор з елементами насильства. Дослідження показали, що жорстокі ігрові епізоди нерідко приводять до наростання агресивності поведінки молодих людей. Очевидно, з розвитком технологій зазначена проблема буде ускладнюватися, оскільки компанії-розроблювачі ігор постійно підвищують якість відповідності ігрового простору реальності, а це веде до зростання ступеня занурення особистості у віртуальне середовище.Складно прогнозувати вплив Інтернету на моральні цінності і психологічні установки особистості, її емоційну сферу. Самодостатність і самотність, заміна реального спілкування віртуальними контактами, можливість сховатися під маскою аноніма чи створити придуманий образ, вступити у гру і ухилитися від відповідальності – всі ці нові грані людських стосунків набули нового значення. В цих умовах виникають емоційні стреси, дисгармонії, драми і конфлікти, депресії і невпевненість у собі, страхи і нові комплекси. Зрозуміло, найбільш відчутно все це позначається на особистості.Таким чином, середовище, що формується в глобальній мережі Інтернет, здатне впливати на формування негативних психологічних установок у формуванні особистості. Більш того, при уважному вивченні в мережевому середовищі можна знайти прояв відомих механізмів соціальної детермінації злочинності: шляхом визначеного соціального формування особистості; шляхом давання їй розпоряджень протиправного або суперечливого характеру; шляхом постановки особистості в ситуації, що змушують і полегшують вибір злочинного варіанта поведінки.Безумовно, у сучасних умовах неможливо (та й неправильно) ізолювати молоду людину від використання мережевих ресурсів. Однак повинні бути продумані шляхи нейтралізації негативного інформаційного впливу Інтернет на особистість. Особливу роль у цьому процесі повинна грати родина. Зацікавлена участь дорослих, що дають об’єктивну оцінку інформації, що надходить, і здійснюють її фільтрацію, дозволить правильно зорієнтувати молоду людину в інформаційних потоках. Не повинна залишатися осторонь від розглянутої проблеми і держава. Назріла необхідність визначення твердих критеріїв допустимості розміщення в мережах певних видів інформації. Варто виробити працюючі механізми обмеження доступу до окремих сайтів для різних вікових категорій аудиторії Інтернету. Потрібно законодавчо закріпити відповідальність власників сайтів за зміст розташовуваних інформаційних матеріалів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

ХРОМОВА, Вікторія, та Люся ГОРЯНІНОВА. "ОПТИМАЛЬНІ УМОВИ ДЛЯ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". Acta Paedagogica Volynienses 2, № 1 (14 квітня 2022): 205–9. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.31.

Повний текст джерела

Анотація:

У цій статті розглядається створення оптимальних умов для навчання іноземної мови в початковій школі. Розглядається викладання в учнів Нової Української школи, за новим державним стандартом, враховуючи вікові особливості. Розглядається викладання у підручниках для загальноосвітніх шкіл. Введення лексичних одиниць, окремої лексики та закономірності в мовній системі поступово з’являються, коли дитина концептуально готова сприймати їх. Послідовність також досягається, коли діяльність дає підстави робити те, що діти можуть зрозуміти та сприйняти як доречне, а також коли зв'язок результатів із їхнім власним навчанням стає ясним та поясненим. Для того, щоби створити оптимальні умови для навчання, нам потрібно вдаватися до заходів, що розвивають творчість, фантазію та уяву, які є частиною світу дітей молодшого віку і можуть допомогти в ефективному навчанні. Одним із видів таких робіт є проєктна робота, у статті описується ця форма проведення уроку. Сучасний учитель має викликати інтерес до допитливість до навчання, налагодити сприятливу атмосферу у класі. Через присутність тільки формального оцінювання актуально підібрати різні способи оцінювання, які включають систему винагород. Підкреслюється важливість створення змістовних контекстів та встановлення зв’язків з іншими сферами навчання та досвіду дітей. Описується поетапність викладання матеріалу. Основною метою позитивного управління дітьми є створення та підтримання щасливого робочого середовища, в якому поважають норми та правила поведінки у класі, а діти займаються цілеспрямованою діяльністю, відчувають себе у безпеці та мають мотивацію до навчання. Підтримка балансу між задоволенням дітей та прийнятною поведінкою часто є однією з найбільших проблем, з якими стикаються вчителі іноземної мови. У міру того, як діти дорослішають, може бути корисним управління класом як цілісним. Різноманітна діяльність, розвиток інтересу до навчання, правильна організованість проведення уроку – запорука досягнення поставлених цілей нової програми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Прикотенко, Т. А. "Питання інтересу дітей до навчання в педагогічній спадщині Й.Гербарта". Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія "Педагогіка. Психологія. Філософія", Вип. 159, ч. 4 (2011): 82–87.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

ЛІТІЧЕНКО, Олена. "КОНСТРУЮВАННЯ З ПУХНАСТОГО ДРОТУ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 5 (30 грудня 2021): 37–42. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.6.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано наукові праці українських учених, які займалися питаннями художнього конструювання. З’ясовано, що продуктивні види діяльності особливо цікаві дітям дошкільного віку, оскільки викликають у них жвавий інтерес, дозволяють виявляти самостійність, застосовувати власний, попередньо набутий досвід. Дослідження В. Журенко, Л. Зайцевої обґрунтовують розвивальні можливості конструювання для інтелектуального розвитку дітей дошкільного віку, доводять цінність накопичених дітьми уявлень про довкілля, розвиток ручних умінь і навичок у процесі конструктивної діяльності. Конструктивна діяльність сприяє формуванню стійких пізнавальних інтересів, розвитку творчої активності. В умовах закладу дошкільної освіти педагоги, супроводжуючи конструювання вихованців, використовують різноманітні форми, методи, засоби освітньої діяльності. Особливістю конструктивної діяльності в закладі дошкільної освіти вважаємо можливість використання різних матеріалів під час спеціально організованих форм освітньої взаємодії та самостійної художньої діяльності. У публікації висвітлено типові недоліки організації художньої праці в закладі дошкільної освіти. Подано різні види завдань з конструювання, розглянуто рівні їх складності. Представлено традиційні матеріали та види завдань з конструювання для дітей дошкільного віку. З’ясовано, що з появою нових цікавих матеріалів для творчості значно розширився зміст художнього конструювання. На основі вивчення методичної та довідкової літератури визначено поняття «синельний (пухнастий) дріт», подано його художні характеристики. Запропоновано основні прийоми роботи з декоративним дротом, доступні дітям дошкільного віку. Розглянуто особливості конструювання із синельного дроту з дітьми дошкільного віку. Акцентовано увагу на рекомендаціях з техніки безпеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Скороход, Ольга, та Ігор Шпачинський. "ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ЗАСОБАМИ ЛЯЛЬКОТЕРАПІЇ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 181–84. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-41.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкриваються особливості формування системи моральних цінностей засобами лялькотерапії у дітей з порушеннями інтелекту. Окреслено особливості основних програм з морального виховання для дітей різних вікових категорій. Визначено роль арт-терапії у вихованні дітей з особливими освітніми потребами. Уточнено сутність поняття «лялькотерапія». Розкрито особливості використання ляльок-«моральних путівників» на виховних заняттях з дітьми дошкільного та шкільного віку. До кожного етапу засвоєння зразків моральної поведінки розроблено вправи, які, на наш погляд, є доцільними для використання на зазначених етапах. Дані вправи дозволяють урізноманітнити традиційні методи навчання та виховання, підвищити інтерес дітей до занять. Вони можуть застосовуватися як для індивідуальної, так і для групової роботи з дітьми з порушеннями інтелекту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Бабій, Микола. "ВПЛИВ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ БАТЬКІВ НА МОТИВАЦІЮ ДО НАВЧАННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 5–11. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.144.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкривається проблема формування мотивації дітей до навчання у сучасній початковій школі. Зокрема акцентується увагу на проблемі впливу родин трудових мігрантів на формування інтересу до нового виду діяльності у власних дітей – першокласників. Одним із центральних факторів, що спонукає до появи та еволюції стимулу до навчання є вплив батьків. Від їх зусиль та наполягань формується зміст мотивації до навчання, від якого у майбутньому залежить тривалість інтересу та якість самої діяльності.Складні економічні обставини, які існують в Україні, спонукають старше покоління до пошуку привабливих умов праці за кордоном з високим заробітком. Відповідно, на тривалий час розриваються соціальні зв’язки між батьками та дітьми, що негативно позначається на процесіеволюції стимулів до навчання. Учень – першокласник не отримує належної емоційної підтримки та оцінки шкільних здобутків з боку родини.Аргументуючи свою позицію отриманими результатами, автор вказує на важливість включення мікросередовища у шкільні справи учнів, завдяки цьому у дітей формується стійке переконання, що власні здобутки цікаві для родини та будуть оцінені нею адекватно. Відповідно,така зацікавленість батьків впливає на стійкість, активність та зміст навчального стимулу, у протилежному випадку мотив «хочу вчитись» втрачає свою актуальність та силу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

БОРДЮГ, ТЕТЯНА. "Теоретичні підходи щодо формулювання загальних і спеціальних правил вчинення нотаріальних проваджень за участю дітей". Право України, № 2020/09 (2020): 271. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-09-271.

Повний текст джерела

Анотація:

Розвиток та ускладнення нотаріальних правовідносин поставило на порядок денний питання про реформування нотаріального законодавства, яке нині викладене безсистемно, а тому потребує кодифікації. Проте для реалізації цього завдання необхідні насамперед теоретичні напрацювання щодо виокремлення та систематизації існуючих, а також розроблення нових загальних і спеціальних правил вчинення нотаріальних проваджень. Окрім цього, участь дітей у нотаріальному провадженні досі залишається практично не врегульованою, що спричинює потребу у відповідних наукових дослідженнях. Мета статті полягає у тому, щоб напрацювати теоретичні концепції для врегулювання невирішених питань щодо вчинення нотаріальних проваджень за участю дітей. Це має сприяти конкретизації повноважень законних представників, забезпечити можливість дітей брати участь у нотаріальному провадженні особисто, запровадити субпредставництво дітей у нотаріальному процесі адвокатом, а також встановити коло правочинів, у яких потрібна згода органів опіки та піклування, щоб усі інші могли вчинятися безперешкодно і без ускладнень без такої згоди. Авторка досліджує різні питання участі дітей у нотаріальному провадженні та представництва їхніх інтересів, а також участі органів опіки та піклування у вчиненні правочинів за участю дітей. Обґрунтовано, що у разі звернення батьків як законних представників дітей до нотаріуса, дієздатність батьків і повноваження на укладення правочину від імені дітей визначається й обмежується згодою органів опіки та піклування. Доведено, що у випадках, коли за вчиненням правочину звертається неповнолітня особа, межі її дієздатності встановлюються також двома згодами: згодою батьків і дозволом органів опіки та піклування на вчинення пра-вочину. Запропоновано внести зміни у законодавство, передбачивши можливість субпредставництва інтересів малолітніх дітей у нотаріальному провадженні адвокатом. Досліджено міжнародний досвід захисту та охорони прав дітей у нотаріаті. Авторка дійшла висновків, що процедура заміни законного представника у нотаріальному процесі не передбачена законом, як це відбувається у цивільному процесі, що потребує законодавчого врегулювання. У випадку укладення правочинів щодо нерухомого майна чи інших нотаріально посвідчуваних правочинів іншими особами, відмінних від батьків дитини, а також при укладенні договорів на користь дітей, то згода органу опіки та піклування не повинна вимагатися.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Ясногурська, Людмила Михайлівна. "РОЛЬ ІГРОВИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ". Інноватика у вихованні 2, № 13 (15 червня 2021): 223–31. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.333.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена ігровим освітнім технологіям та їх застосуванню на уроках іноземної мови. Розкриваються функції та цінність ігрових форм у навчально-виховному процесі з іноземної мови. Особлива увага приділяється класифікації мовних ігор. На основі аналізу відомих класифікацій автор пропонує власну, де розглядається специфіка застосування творчих і рольових ігор на уроках іноземної мови. Зазначається, що ігри позитивно впливають на формування пізнавальних інтересів учнів, допомагають усвідомленому засвоєнню іноземної мови та сприяють розвитку таких якостей, як самостійність, ініціативність, уміння працювати в команді. Зазначається, що у початковій школі особливе місце займають ігрові технології. Головне завдання – зробити процес навчання цікавим, створити у дітей бадьорий робочий настрій, полегшити подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу. Велику допомогу у вирішенні даних питань надають гри. Їх використання дає хороші результати, підвищує інтерес дітей до уроку, дозволяє сконцентрувати їхню увагу на головному – оволодінні мовними навичками в процесі природної ситуації, спілкування під час гри. Авторка статті наголошує, що гра, будучи головним видом діяльності дитини, дозволяє подолати більшість труднощів, пов’язаних з умовним характером іншомовного спілкування і посилити позитивний вплив іноземної мови на становлення особистості. Велика кількість ігрових ситуацій, казкових сюжетів створює на уроках атмосферу радості, творчості, сприятливого психологічного клімату. Використання гри, як одного з прийомів навчання іноземної мови, значно полегшує навчальний процес, робить його ближчим, доступнішим дітям. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволенням потреб, самоствердженням, самореалізацією. В статті робиться наголос на тому аспекті, що однією з актуальних проблем сучасної методики викладання іноземних мов є організація навчання дітей різного віку за допомогою ігрових технологій. Ігри з мовним матеріалом вводяться формально для навчальних цілей і служать як для закріплення структур і граматичних правил, так і для автоматизації певних мовних навичок. Мета гри і її хід можна легко спланувати заздалегідь і однозначно пояснити. Вона придатна для навчальних цілей на традиційних заняттях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Павлюк, Тетяна Олександрівна. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ НАРОДНОЇ МАТЕМАТИКИ В ПРАКТИЦІ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ГРУПИ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 207–12. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.179.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. В статті здійснено аналіз стану підготовки майбутніх вихователів до використання в сучасних закладах дошкільної освіти елементів народної математики. Висвітлено погляди вчених на означену проблему із врахуванням вимог часу – навчання дітей з особливими потребами поруч зі здоровими однолітками в умовах інклюзивної групи. Розглянуто чинники, які впривають на недостантьо інтенсивне провадження інклюзивної освіти в Україні і створення простору дружнього до дітей з особливими потребами, зокрема порушеннями опорно-рухового апарату. Увагу акцентовано на підвищенні ефективності підготовки здобувачів вищої освіти за рахунок відновлення методичних прийомів виховання підростаючого покоління засобами народної математики. Матеріал з народної математики органічно поєднується з сучасними методиками формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку, доповнює та раціоналізує освітній процес, а також сприяє підвищенню пізнавального інтересу до навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Shcherbakova, I. M. "МУТАЦІЙНО-ІНМУТАЦІЙНІ НАСЛІДКИ ВПЛИВУ РЕКЛАМИ НА ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 40(43) (17 листопада 2017): 186–96. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).72.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено теоретичному аналізу вітчизняних і зарубіжних досліджень впливу реклами на дитячу і підліткову цільову аудиторію. Наголошено, що діти і підлітки є найбільш незахищеними цільовими групами, на які мова реклами, маніпулятивна у своїй основі, впливає особливо сильно, спричинюючи найбільші первинні і вторинні мутаційно-інмутаційні ефекти. Увагу зосереджено на визначенні впливу реклами в контексті метатеорії маніпуляції О. М. Холода, зокрема мутаційних та інмутаційних наслідків впливу реклами. Проаналізовано власне психологічні особливості маніпулятивного впливу реклами на дітей і підлітків. Вплив реклами розглянуто під кутом зору його наслідків: як мутаційний (якщо він зумовлює зміну моделі світогляду і поведінки на краще), як абмутаційний (якщо таких змін не відбувається) і як інмутаційний (у разі зміни світогляду і моделі поведінки на гірше). У зв’язку із соціальною значущістю досліджуваної проблеми основну увагу зосереджено на стадійності впливу реклами на дітей і підлітків, зокрема на змінах у свідомості, які спричинює реклама, а також змінах, що відбуваються в поведінці. З’ясовано, що: рекламний вплив стимулює у дітей та підлітків інтерес до рекламної продукції; інтерес як мотив спонукає до практичної дії та зумовлює зміни у звичній поведінці; наслідками маніпулятивного впливу реклами на дітей через повідомлення-навіювання можуть бути інмутаційні або мутаційні зміни; за умови ж ігнорування змісту рекламного повідомлення, недостатнього бажання діяти чи браку дієвих засобів для змін вони можуть і не відбуватися (абмутація). Встановлено, що з-поміж усіх інших цільових груп споживачів рекламної продукції діти є групою потенційного, а підлітки – групою підвищеного ризику. Визначено, що вплив реклами на цільову аудиторію дітей і підлітків слід розглядати як матракаж, що провокує інмутаційні зміни поведінки, результатом яких є соціальна мімікрія. Особливу увагу приділено інмутаційним наслідкам впливу реклами на дітей і підлітків: деформації їхньої мотиваційно-потребової сфери, формуванню негативного іміджу, появі схильності до конформізму, ідеалізації віртуального світу, когнітивному дисонансу, стереотипності мислення і поведінки, підлітковому нігілізму, соціальній мімікрії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Dyshlova, Nataliia. "Соціально-психологічні передумови становлення групової ідентичності дошкільнят". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 48(51) (30 грудня 2021): 112–23. http://dx.doi.org/10.33120/sssppj.vi48(51).243.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – на прикладі міжособової взаємодії дітей та спогадів дорослої особистості визначити соціально-психологічні передумови становлення групової ідентичності у дітей дошкільного віку в умовах дитячого садка і на цій основі побудувати модель дослідження. Ознаками групової ідентичності дітей дошкільного періоду є переживання інтересу до взаємодії з певною групою однолітків, бажання бути прийнятим нею і водночас вияви ворожості або байдужості щодо інших однолітків. Групова ідентичність дитини формується з першого дня її життя завдяки тому, що виховання малюка спрямоване на включення в сім’ю – першу соціальну групу, на формування світосприйняття, притаманного цій соціальній групі. Дитячий садок є другим важливим соціальним середовищем, де дитина розвиває свою групову та его-ідентичність, а не просто місцем, де перебувають діти, поки батьки на роботі. Складниками групової ідентичності є: бажання бути в групі, відчувати себе членом саме цієї групи; ставлення до представників інших мікро- і макрогруп; ретрансляція соціальної ідентичності батьків (наприклад, атитюдів та ін.). За допомогою авторської анкети, яка охоплювала перші два компоненти групової ідентичності, виявлено, що ступінь переживання самотності в колі однолітків у сучасних дітей (35,5% опитаних) і в дорослих, які відвідували дитячий садок понад 30 років тому (27,1%, відповідно), залишається досить високим, що свідчить про те, що ця проблема нікуди не зникала десятиріччями, а отже, потребує наразі більшої уваги науковців. Коли дитині бракує партнерів для ігор або коли вона часто конфліктує з однолітками, у неї формується негативна самооцінка, виникає страх перед спілкуванням з дітьми та інші токсичні переживання, що збільшує ризики віктимізації в майбутньому. За результатами анкетування визначено соціально-психологічні передумови становлення позитивної групової ідентичності дошкільнят, а саме особливості побудови взаємодії дітей; розвиток у них навичок комунікативної компетентності, відкритості до взаємодії, безпосереднього інтересу до інших дітей; відсутність упередженості внаслідок впливу підсвідомих інтроєктів дорослих та ставлення до підтримки дітей значущого дорослого: включеність вихователя в процес взаємодії дітей; допомога у вирішенні конфліктних ситуацій з однолітками, визначення дітей, які не можуть побудувати дружні стосунки, та допомога їм у подоланні бар’єрів; якісний зворотний зв’язок вихователя з батьками і навпаки; командна робота всього персоналу групи, супервізії вихователів. Водночас до передумов можна віднести усвідомлення і проживання вихователем власних особистих дитячих травм, зумовлених прийняттям або неприйняттям його колись дитячим колективом. На основі теоретичного та емпіричного пілотного дослідження побудовано модель вивчення групової ідентичності дошкільнят, у якій відображено складники, передумови формування, критерії сформованості та успішності соціально-психологічної компетентності дітей у колі однолітків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Lysenko, Oleksandra, та Liubov Svityk. "Вплив природи на всебічний розвиток дошкільника: стан проблеми дослідження". Освітній простір України, № 12 (19 червня 2018): 186–91. http://dx.doi.org/10.15330/esu.12.186-191.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті доведено, що навчально-виховна робота з дітьми повинна спрямовуватись на те, щоб вчити дошкільників знати, розуміти і пояснювати явища природи, їх причини, взаємозв’язки і залежності.Автором показано, щоб навчити дітей усвідомлювати зв’язки і залежності, які існують в природі, необхідно, щоб діти опановували знаннями про її явища, їх суть, причини – все в природі взаємопов’язане, і, водночас, має певне значення в житті людини.З’ясовано, що організоване таким чином навчання дітей сприяє виникненню в них інтересу до живої і неживої природи, формує прагнення до нової інформації про неї, стимулює пізнавальну діяльність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Артемова, Любов. "ПРИНЦИП ПРИРОДО ВІДПОВІДНОСТІ У СУЧАСНІЙ ПЕДАГОГІЦІ РАННЬОГО ДИТИНСТВА". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1(100) (3 грудня 2021): 129–39. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1002021.245407.

Повний текст джерела

Анотація:

У науково методичній статті висвітлено результати теоретичних і емпіричних досліджень застосування принципу природо відповідності у сучасній педагогіці раннього дитинства. Сучасна реалізація даного принципу передбачає центрацію на потребах, інтересах, виборі дитини в умовах соціалізуючих взаємодій її з дорослими і дітьми у адекватному ранньому дитинству предметно-іграшковому середовищі. Відповідно у лонгітюдному дослідженні доведено прогресивну динаміку розвитку дітей від народження до 3-х років. Теоретично і емпірично обґрунтовано, що принцип природовідповідності доцільно застосовувати у адекватних психологічним особливостям і можливостям дітей раннього віку діяльностях - спілкуванні, предметній, ігровій. Обґрунтований Я.Коменським, К.Ушинським та ін. принцип природовідповідності широко реалізовано у дослідженнях сучасних дидактів Укрвїни В.Помагайба, В.Бондаря, А.Алексюка та ін. щодо дітей шкільного віку. Стосовно дітей раннього і дошкільного віку цей принцип не вивчено у сучаних умовах його застосування. Водночас дослідження Д.Ельконіна, М.Лісіної, Л.Артемової та ін. з приводу природних діяльностей дітей раннього віку спонукають до обґрунтування вказаного принципу в умовах спілкування, предметних дій, гри дітей. Вважаю, що теоретичне обґрунтування і дослідне запровадження принципу щодо дітей раннього віку розкриє нові можливості його врахування в умовах сім'ї, ЗДО, ЗВО. З'ясувати і обґрунтувати можливості застосування принципу природовідповідності щодо дітей раннього віку. Теоретично і фактичними даними лонгітюдного дослідження підтверджено результати прогресивного психолого-фізичного розвитку дітей в умовах застосування принципу природо відповідності з урахуванням вікових можливостей немовлят 1-о року, малят 2-о року, дітей 3-о року життя. У результаті соціалізуючих взаємодій дорослих з дітьми і предметно-іграшкових умов своєчасно розвинулись змістовні діяльності: спілкування, предметна, ігрова, адекватні за способами дій дітей їх віковим особливостям на різних етапах раннього дитинства. Ці діяльності розвивалися у послідовності від спілкування через предметну діяльність до початкових форм гри. Вважаю спілкування провідною діяльністю у ранньому дитинстві, оскільки воно веде розвиток дітей і само по собі, і у контексті інших діяльностей, зумовлюючи їх зростання до стадій самостійності. Діяльності мали і власну специфіку. Спілкування від емоційно-міжособистісної стадії набуло «ділового» змісту з появою предметних дій, а також ігрового забарвлення з виникненням емоційно-ігрових способів самовираження немовлят з середини і до кінця 1-о року. На 2-у році переважає предметна діяльність з обслуговуванням і збагаченням її спілкуванням малят з дорослими і дітьми. Предмети, відтворені у вигляді іграшок, спонукають малят до їх функціонального використання у наслідувальних ще фрагментарних іграх. Зростання інформативності й емоційності мовленнєвих конструкцій розширює діапазон ігрових дій малят з іграшками до кінця 2-о року. На 3-у році в усіх діяльностях з'являються нові ознаки. Спілкування стає самодостатнішим, не залежним від спонук дорослих чи предметних об'єктів; предметні дії діти здійснюють задля їх реального результату; наслідувальні ігрові дії уже мають ознаки рольової приналежності. Досягнення у своєчасному розвитку властивих ранньому віку діяльностей доводить результативність дотримання принципу природо відповідності з урахуванням психолого-фізичних можливостей дітей на різних вікових етапах їх розвитку. Застосування принципу природовідповідності у ранньому віці в сучасних умовах має орієнтуватися на особистість дитини з її потребами, інтересами, вибором. Цей концептуальний підхід дозволяє розкрити й реалізувати природний психолого-фізичний потенціал дітей для забезпечення своєчасного розвитку їх діяльностей - спілкування, предметної, ігрової як засобів самореалізації у соціалізуючому середовищі. У подальшому важливо розглядати детальніше і враховувати щорічні вікові зміни в розвитку дітей раннього і дошкільного віку з особливостями властивими кожному півріччю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Байдарова, Ольга, Олена Карагодіна та Поліна Кликова. "ЯК ПОБУДУВАТИ ДІЄВУ МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ CФЕРИ ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ?" Вісник Академії праці, соціальних відносин і туризму, № 1 (8 травня 2019): 42–59. http://dx.doi.org/10.33287/11194.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто застосування компетентнісного підходу для розробки програм навчання практиків сфери захисту прав та інтересів дітей в Україні. Обґрунтовуючи власне дослідження, автори припустили, що чинне законодавство й досвід вищої освіти з соціальної роботи створюють умови для розробки адекватної моделі базових компетентностей працівників основних установ української системи захисту дітей. Публікація відбиває початкові етапи дослідження, що виконується на базі недержавної організації «Міжнародний центр розвитку i лідерства» і спрямоване на розробку такої моделі за методологією «дослідження в дії». Основні методи дослідження – включене спостереження та професійна рефлексія. Обґрунтовано можливість використання як взірця моделі, розробленої Інститутом соціальних послуг, штат Огайо, США. Продемонстровано, що побудова моделі «базових» компетентностей, універсальних для всіх «ключових» гравців системи захисту інтересів та прав дітей в Україні, утруднена міжсекторальними бар’єрами й застарілими визначеннями у чинних законодавчих документах, які не відповідають міжнародним стандартам соціальної роботи. Напрацьовано сім тематичних блоків компетентностей, обговорено та скориговано їх наповнення компетенціями (знаннями та навичками), визначено перспективи подальших дій – дискутування моделі в широкому професійному колі, доопрацювання групою експертів, визначення кроків щодо її апробації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Інтереси дітей"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями