Статті в журналах з теми "Інтенсивність дощу"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Інтенсивність дощу.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-34 статей у журналах для дослідження на тему "Інтенсивність дощу".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Колісник, О. І., В. Г. Прудніков, Ю. І. Криворучко та С. А. Нагорний. "Технологічні особливості утримання м'ясної худоби абердин-ангуської породи в зимовий період на відкритих майданчиках". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (28 грудня 2017): 67–71. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2017.04.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто питання необхідності коригування деяких параметрів технології м’ясного скотарства з урахуванням впливу природно-кліматичних умов під час утримання худоби в зимовий період на вигульно-кормових майданчиках без використання капітальних приміщень. Абердин-ангуська порода добре пристосована до впливу низьких температур, але в зимовий період опади у вигляді дощу та мокрого снігу з холодним вологим вітром, негативно впливають на інтенсивність росту тварин. Для запобігання зменшення продуктивності худоби необхідно збільшувати внесення кількості солом’яної підстилки на одну голову до 7 кг за добу та підвищувати енергетичну поживність раціону за рахунок концентратів. За критично низьких температур більш доцільно збільшувати в раціоні кількість грубих і об’ємистих кормів та замість силосу краще використовувати сінаж з меншою вологістю, який більш технологічний до згодовування.
The questions of the necessity of adjusting some parameters of the meat cattle breeding technology taking into account the influence of the natural and climatic conditions during cattle maintenance during the winter period at the feeding and feeding areas without the use of capital facilities are considered. The Aberdin-Angussian breed is well adapted to the effects of low temperatures, but in winter precipitation in the form of rain and wet snow with a cold wet wind adversely affect on the growth rate of animals.
To prevent the decrease in the productivity of animals, it is necessary to increase the introduction of the amount of straw litter and hay per one animal to 7 kg per day, to increase the energy supply of the ration by increasing the amount of concentrates. At critically low temperatures it is more expedient to include in the diet bulky fodder with less moisture, i.e. soilage, which are more technological at eating.
2
Zhuk, V. M., M. S. Malovanyy, I. V. Mysak, I. S. Tymchuk, Dirk Muschalla та Marcus Pichler. "Часова та просторова нерівномірність випадання дощів при моделюванні поверхневого стоку з урбанізованих територій". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 5 (25 листопада 2021): 67–73. http://dx.doi.org/10.36930/40310510.
Повний текст джерелаАнотація:
Урахування часової та просторової нерівномірності випадання дощів має вагомий вплив на адекватність гідрологічних моделей поверхневого стоку. За результатами статистичного оброблення даних щодо добових висот шару опадів у Львові за період з 1945 р. по 2020 р. виявлено тенденцію до збільшення річної висоти шару опадів у середньому на 1,68 мм/рік за поточного середньорічного значення 733,4 мм/рік. Середня річна кількість днів з атмосферними опадами у Львові за період з 1945 р. по 2020 р. систематично зменшується зі середньою швидкістю 0,244 рік−1, тоді як річні кількості більших, стокоформувальних дощів – навпаки зростають: на 0,129 рік−1 для дощів з добовою висотою шару hд ≥ 1 мм і на 0,088 рік−1 для дощів з добовою висотою шару hд ≥ 10 мм. Для всіх стокоформувальних дощів у Львові їх середня річна кількість та середня висота шару одного дощу збільшуються при розгляді новіших часових періодів, що підтверджує загальну тенденцію до зростання частоти та інтенсивності найбільших злив незалежно від тренду щодо зміни річної висоти шару опадів. Згідно з рекомендаціями ДБН В.2.5-75:2013 отримано лінійну залежність коефіцієнта нерівномірності інтенсивності дощу від площі урбанізованого басейну стоку. Зазначено, що ця методика не враховує залежності коефіцієнтів нерівномірності випадання дощу за шаром і інтенсивністю від значення періоду одноразового перевищення. Порівняльний аналіз добових шарів опадів для 24 найбільших дощів у Львові та Граці (Австрія) у 2017−2018 рр. вказує на подібність їх розподілу в обох містах за величиною та впродовж року. Статистичним обробленням даних мережі зі 16 плювіографів у Граці отримано максимальні коефіцієнти просторової нерівномірності випадання дощів за шаром і за інтенсивністю, як лінійна функція періоду одноразового перевищення, що може бути використано для оцінювання нерівномірності дощів у містах з подібним кліматом і малою кількістю гідрометеорологічних пунктів.
3
Povod, M. G., M. Shpetniy, O. G. Mykhalko, S. V. Zhizhka, Анастасія та V. O. Mikhailik. "ІНТЕНСИВНІСТЬ РОСТУ ТА ОПЛАТА КОРМУ САМЦІВ СВИНЕЙ ЗА РІЗНОГО СПОСОБУ КАСТРАЦІЇ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 4(39) (23 грудня 2019): 28–36. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2019.4.4.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі вивчено порівняння інтенсивності росту в різні вікові періоди, некастрованих та кастрованих кнурів за допомогою класичної хірургічної та імунологічної кастрації. Встановлено, що некастровані поросята в період дорощування мали кращу конверсію корму при практично рівній інтенсивності росту. Під час відгодівлі найвищу інтенсивність росту до віку 120 діб мали некастровані кнурці, далі імунологічні та хірургічні кастрати. З 121-ї по 165-ту добу найвищу інтенсивність росту виявили імунологічні кастрати, далі некастровані кнурці і найменш інтенсивно росли хірургічні кастрати. За весь періоди відгодівлі найбільш інтенсивно росли імунокастровані самці. Під час відгодівлі було виявлено різницю в інтенсивності росту між хірургічними кастратами, імунокастратами та некастрованими кнурами. За період відгодівлі найкраще оплачували корм приростом імуно-кастровані тварини, які витрачали на один кілограм приросту 0,09 на 2,8 % менше корму порівняно з некастрованими і на 11,4 % порівняно з хірургічними кастратами. Індекс відгодівельних якостей мав найвище значення у імунологічно кастрованих тварин 126,7 балів, у кнурів він був на 4,2 бали або на 3,3% менший, а у хірургічних кастратів склав 118,3 бали, що менше чим у імунокастратів на 8,4 бали або на 6,6 %. Некастровані поросята в період дорощування мали кращу конверсію корму при практично рівній інтенсивності росту. Відносні прирости в різні періоди життя у хірургічних кастратів, імунокастратів та кнурів поперемінно змінювались, та за весь період життя виявились практично рівні. Не встановлено залежності збереженості та інтенсивності росту поросят в підсисний період.
4
Volotovska, N. V., A. Yu Hodovana та A. A. Hudyma. "ВПЛИВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ТУРНІКЕТА НА ІНТЕНСИВНІСТЬ ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У ВНУТРІШНІХ ОРГАНАХ ЩУРА". Вісник наукових досліджень, № 4 (1 лютого 2019): 160–63. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9801.
Повний текст джерелаАнотація:
Кровотеча (К), що додатково ускладнюється ішемізуючим впливом кровоспинного джгута (Дж), активує пероксидне окиснення ліпідів (ПОЛ). Останнє за звичайних умов, не маючи системного патологічного впливу, може набирати розмаху, створюючи передумови до запуску синдрому системної запальної відповіді та розвитку синдрому поліорганної недостатності.
Мета дослідження – вивчити стан ПОЛ у печінці, нирках, легенях та серці в патогенезі експериментальної ішемії-реперфузії (ЕІР) у періоді гострої реакції на кровотечу та періоді ранніх проявів травматичної хвороби і порівняти зі змінами, що виникають на тлі ізольованої ішемії-реперфузії (Дж).
Матеріали і методи. Об’єктом дослідження стали 140 білих щурів-самців, яких поділили на 3 групи. Тварини контрольної групи були виведені з експерименту без оперативних втручань, тоді як у дослідних групах було змодельовано: накладання кровоспинного джгута на стегно (Дж) протягом двох годин; ізольовану крововтрату зі стегнової вени (40 %) (К); двогодинну ішемію, поєднану з крововтратою (Дж+К). Забій проводили на 1; 3; 7 та 14 доби після травми.
Результати досліджень та їх обговорення. Усі види експериментального втручання – ізольована кровотеча, ізольований турнікет та кровотеча, поєднана із кровоспинним джгутом, викликали достовірну за показниками активацію ПОЛ в усіх досліджуваних внутрішніх органах за рахунок гіперпродукції малонового діальдегіду (МДА), дієнових та трієнових кон’югатів.
Висновки. Отримані результати експериментів засвідчили суттєву активацію пероксидного окиснення ліпідів – у печінці й дещо слабше виражену – в нирках, серці та легенях. При цьому ізольоване накладання кровоспинного джгута запустило активацію ПОЛ, найвираженішу, аналогічно, в печінці. Показники групи Дж залишалися достовірно підвищеними, порівняно з початковим рівнем навіть на 14 добу, хоча і не так маніфестовано, як на тлі К та Дж+К.
5
Pusik, L. M., та V. A. Bondarenko. "ІНТЕНСИВНІСТЬ ДИХАННЯ КАПУСТИ БРЮССЕЛЬСЬКОЇ ПІД ЧАС ЗБЕРІГАННЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ВИДУ ПАКУВАННЯ". Vegetable and Melon Growing, № 65 (31 липня 2019): 84–92. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-65-84-92.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Проведені дослідження ставили за мету наукове обґрунтування впливу погодних умов вегетаційного періоду капусти брюссельської, виду пакування на інтенсивність дихання під час зберігання. Методи. Загальнонаукові: 1. метод гіпотез – складання схем дослідів; 2. метод експерименту – схеми польових і лабораторних дослідів; 3. метод аналізу та синтезу – формування висновків і узагальнень, розрахунково-аналітичні. Результати. Встановлено, що інтенсивність дихання залежала від погодних умов, за яких відбувалося формування головок. Використання плівки поліетиленової та стретч-плівки дозволило знизити інтенсивність дихання і подовжити тривалість зберігання продукції за рахунок того, що пакування затримувало біля головок діоксид вуглецю, що виділяється під час дихання і є природним консервантом. Інтенсивність дихання корелює з втратою маси капусти під час зберігання. Коефіцієнт кореляції втрати маси від інтенсивності дихання для гібрида Абакус F1 r = –0,6425 ±0,351, для Брілліант F1 r = –0,7732±0,135. Розроблено рівняння регресії, уявлення втрати маси головок капусти брюссельської за інтенсивності дихання упакованої у ПП та 05, кг СП. Встановлено, що найкращим чином описує експериментальні дані залежності втрати маси під час зберігання капусти при пакуванні У ПП та 0,5 кг у стретч-плівку поліном 2 порядку. Величина достовірності R2 = 0,962 – 0,978. Тоді як при прямолінійній залежності R2 = 0,369 – 0,618. Висновки. У дослідженнях інтенсивність дихання капусти брюссельською на початку зберігання впродовж років досліджень коливалася у головок гібрида Абакус F1 в межах 14,5–15,4 мг СО2/кг·год, у Брілліанта F1 – 13,4–14,2 і вищою була у головок врожаю 2014 р. – 15,4 та 14,2 мг СО2/кг·год відповідно, оскільки передзбиральний період характеризувався підвищеними температурою та вологістю повітря. У середньому за роки досліджень інтенсивність дихання головок Абакуса F1 становила 15,0 мг СО2/кг·год, у Брілліанта F1 вона була істотно нижча: 13,8 мг СО2/кг·год. Активність каталази залежить від погодних умов вегетаційного періоду. Більша активність каталази головок капусти брюссельською на початку зберігання була у гібрида Абакус F1: в середньому за 2012–2016 рр. 2,0 мл О2 за 3 хв.; у Брілліанта F1 на 20 % менше. Застосування плівки поліетиленової знижує інтенсивність дихання капусти брюссельської в середині зберігання на 29–30 % (30 діб); при фасуванні по 1 кг у мішки з цієї ж плівки – на 70–75 % (40 діб); при пакуванні у стретч-плівку по 0,5 кг– на 75–78 % (40 діб) залежно від гібрида. В кінці зберігання (на 50–70-ту добу) інтенсивність дихання порівняно із серединою підвищується на 17–42 % залежно від виду пакування та гібрида. Застосування вкладок поліетиленових знижує активність каталази в 3,2–3,3 разу, фасування головок по 1 кг у пакети з плівки поліетиленової – у 2,3–2,5 разу, фасування по 0,5 кг у стретч-плівку – в 1,6–1,7 разу залежно від гібрида.
6
Ioffe, O. Yu, O. P. Stetsenko, Yu P. Cura та M. S. Kryvopustov. "Імплементація протоколів ERAS у хірургічному лікуванні кіст підшлункової залози". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (4 листопада 2019): 13–18. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.3.10541.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: імплементація програми швидкого відновлення (ERAS) у хірургічному лікуванні кіст підшлункової залози.
Матеріали і методи. Проведено аналіз хірургічного лікування 12 хворих із кістою підшлункової залози, яким було виконано лапароскопічну цистоєюностомію за Ру з приводу псевдокіст підшлункової залози, що сформувалась після перенесеного гострого деструктивного панкреатиту. У всіх пацієнтів використано періопераційну програму ERAS.
Результати досліджень та їх обговорення. Внаслідок використання програми ERAS тривалість операції в середньому склала (172,23 ± 53,30) хв, обʼєм крововтрати до 100 – 150 мл, середній ліжко-день – (3,92±0,92) доби, дренаж видаляли після контрольного УЗД дослідження на першу післяопераційну добу у всіх пацієнтів. У 8 пацієнтів перше випорожнення спостерігали протягом першої післяопераційної доби, у 4-х – протягом 2-ї після використання одноразово послаблюючої клізми. Ускладнень, пов’язаних з неспроможністю анастомозів, не спостерігали. Інтенсивність больового синдрому в першу і другу післяопераційну добу за допомогою ВАШ склало 5,25 і 3,5 бала, відповідно. У всіх оперованих пацієнтів були задовільні показники діастази. Нудоту в першу післяопераційну добу спостерігали в 3 пацієнтів, що одразу ефективно купірувалась введенням медикаментів. Блювання не спостерігали у жодного пацієнта. Протягом 1-го року всі пацієнти знаходились під наглядом з УЗД-контролем. Жодних віддалених післяопераційних ускладнень не виявлено.
7
Kuchyn, I. L. "Стресіндукована гіпералгезія в пацієнтів із поєднаною й множинною травмою". TRAUMA 16, № 1 (18 жовтня 2016): 33–36. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.16.2015.80200.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження було визначення впливу травми та повторних оперативних утручань на розвиток гіпералгезії та інтенсивність післяопераційного больового синдрому в пацієнтів із множинною скелетною травмою. Матеріали і методи. 92 пацієнтам із множинною скелетною травмою проводили травматологічні оперативні втручання. Пацієнтів розділили на групи залежно від кількості та повторності оперативних утручань. Оцінку болю проводили за візуальною аналоговою шкалою. Для визначення механічного порогу болю використовували набір із 10 каліброваних монофіламентів фон Фрея. Для виявлення різниці між групами використовували критерій Манна — Уїтні та подвійний критерій Фішера. Результати. Вірогідно інтенсивнішим больовий синдром був у групі повторних оперативних утручань. Різниця у потребі в екстреному знеболюванні була також вірогідною (р < 0,01). Сила тиску монофіламентами фон Фрея, що спричиняв больові відчуття на передпліччі в 1-шу добу, вірогідно різнилася між групами дослідження. Больовий синдром у післяопераційному періоді був більш вираженим у пацієнтів у гострому періоді травми порівняно з хворими, яким проводили планові оперативні втручання з приводу видалення металоконструкцій. Висновки. У пацієнтів із множинною скелетною травмою після повторних оперативних утручань післяопераційний больовий синдром має більшу інтенсивність. Причиною цього є розвиток стресіндукованої гіпералгезії. Адекватне знеболювання в періопераційному періоді покращує результати лікування пацієнтів із поєднаною та множинною травмою.
8
Dzyubanovsky, I. Ya, B. M. Verveha, S. R. Pidruchna, N. A. Melnyk та A. A. Hudyma. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ОКИСНЮВАЛЬНОЇ МОДИФІКАЦІЇ БІЛКІВ ЗА УМОВ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПЕРИТОНІТУ НА ТЛІ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (10 липня 2019): 49–54. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10293.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Накопичення окиснених білків розглядають як один із факторів регуляції синтезу і розпаду білків, активації мультикаталітичних протеаз, які вибірково руйнують окиснені білки. Відомо, що цукровий діабет супроводжується порушенням усіх видів обміну речовин, тому доцільним було вивчення особливостей однієї з патогенетичних ланок гострого поширеного перитоніту, який виник на тлі цукрового діабету, – окиснювальної модифікації білків.
Мета дослідження – вивчити та оцінити стан окиснювальної модифікації білків в організмі піддослідних тварин при змодельованому гострому поширеному перитоніті на тлі цукрового діабету порівняно зі щурами з експериментальним гострим поширеним перитонітом.
Методи дослідження. У роботі використано 56 білих щурів. Цукровий діабет моделювали шляхом внутрішньочеревного введення стрептозотоцину фірми “Sigmal” з розрахунку 7 мг на 100 г маси щура, гострий поширений перитоніт – введення 0,5 мл 10 % профільтрованої калової суспензії в черевну порожнину піддослідних тварин. Визначали показники окиснювальної модифікації білків – концентрацію альдегідо- та кетопохідних нейтрального (ОМБ370) й основного (ОМБ430) характеру. Терміни спостереження – 1-ша, 3-тя, 7-ма доби від початку моделювання перитоніту. Для проведення досліджень використовували сироватку крові.
Результати й обговорення. При порівнянні показників окиснювальної модифікації білків між досліджуваними групами тварин було встановлено статистично значиме більш вагоме зростання рівня середньомолекулярних пептидів протягом усіх термінів експерименту. Зокрема, концентрація ОМБ370 та ОМБ430 у тварин основної групи на 1-шу добу з моменту початку експерименту була на 35,56 і 84,94 % вищою стосовно таких показників у щурів із гострим перитонітом (p>0,05). На 3-тю добу ця різниця становила 30,51 та 42,85 %, а на 7-му – 26,49 і 21,02 % відповідно (p<0,05). Це свідчить про підсилення токсичного впливу гострого поширеного перитоніту на тлі цукрового діабету в організмі піддослідних тварин.
Висновки. У тварин із гострим поширеним перитонітом спостерігають виражену активацію процесів вільнорадикального окиснення білків, що проявляється достовірним зростанням показників окиснювальної модифікації. Інтенсивність окиснювальної модифікації білків за умов комбінованої патології переважає інтенсивність стосовно ізольованої, що свідчить про потенціювання прооксидантної дії продуктів метаболізму при цукровому діабеті, й ускладнює перебіг гострого поширеного перитоніту.
9
Kashchak, T. V., та A. A. Gudyma. "Інтенсивність процесів ліпідної пероксидації та рівень маркерів запалення в пізній період комбінованої травми в експерименті". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (3 січня 2019): 62–68. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.4.9715.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – встановити динаміку процесів ліпідної пероксидації та маркерів запалення в пізній період комбінованої травми в експерименті.
Матеріали і методи. Експерименти виконано на нелінійних білих щурах-самцях масою 180–200 г. В умовах тіопентало-натрієвого знеболення (40 мг×кг-1) в першій дослідній групі моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по кожному стегну, який спричинив їх закритий перелом. У другій дослідній групі моделювали опік шкіри III А-Б ступеня 10–11 % поверхні тіла – до депільованої поверхні шкіри спини прикладали мідну пластину площею 28 см2, попередньо занурену в киплячу воду протягом 3–5 хв. У третій дослідній групі ці два пошкодження поєднували. Контрольну групу стали інтактні тварини. Тварин виводили з експерименту через 14, 21 і 28 діб посттравматичного періоду. У гомогенаті печінки визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ), у сироватці крові встановлювали концентрацію церулоплазміну (ЦП) та методом проточної цитометрії визначали вміст прозапального цитокіну – туморнекротичного фактора-α (TNF-α).
Результати досліджень та їх обговорення. У період пізніх проявів травматичної хвороби після нанесення ізольованої скелетної травми, опіку та їх комбінації спостерігали високу активність процесів ліпідної пероксидації, про що свідчить підвищений вміст у печінці ТБК-активних продуктів ПОЛ. Одночасно у сироватці крові підвищений вміст ЦП та TNF-α, динаміка яких має коливальний характер. Через 14 діб величина досліджуваних показників найбільша після нанесення опіку, через 21 добу – після ізольованої скелетної та комбінованої травм. Через 28 діб активність запальної реакції стихає порівняно з попередніми термінами спостереження. В цей термін привертає увагу тенденція до зростання вмісту в сироватці крові ЦП після опіку та TNF-α після ізольованої скелетної травми. Очевидно, така динаміка відображає специфіку патогенно-саногенних співвідношень, спрямовану на адекватну адаптацію організму до патогенних чинників травми.
10
Lupahltsov, V. І., та S. S. Кіtchenko. "ЗАСТОСУВАННЯ МІСЦЕВОЇ ВАКУУМ–ТЕРАПІЇ В КОМПЛЕКСІ ЛІКУВАННЯ ТРОФІЧНИХ ВИРАЗОК НИЖНІХ КІНЦІВОК, ЗУМОВЛЕНИХ ХРОНІЧНОЮ ВЕНОЗНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ". Klinicheskaia khirurgiia, № 9 (29 липня 2017): 52. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.09.52.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Поліпшення результатів лікування хворих з приводу трофічних виразок (ТВ) нижніх кінцівок (НК) венозного генезу шляхом застосування в комплексі лікування місцевої вакуум–терапії (ВТ).
Матеріали і методи. Проаналізовані результати лікування 25 хворих, у 13 з яких в коплексі лікування ТВ НК, зумовлених хронічною венозною недостатністю (ХВН), місцево застосовували курси безперервної ВТ протягом 7 – 14 діб, тривалість використання однієї пов’язки 1 – 3 доби, залежно від кількості) ексудату та вираженості мікробного забруднення.
Результати. На тлі застосування ВТ інтенсивність болю в ділянці виразки зменшувалась до (1,78 ± 1,32) бала наприкінці 2–го тижня лікування, майже в 4 рази прискорювалось очищення ТВ від некротичних мас та фібрину порівняно з таким у контрольній групі, площа ТВ зменшувалась на 78,6% вже на 14–ту добу лікування. Також швидко зникали перифокальний набряк та гіперемія, через (6,5 ± 1,65) доби з’являлися грануляції, через (7,9 ± 2,2) доби – крайова епітелізація. Запально–регенеративний тип цитограм переважав в основній групі вже на 14–ту добу терапії. Швидкість загоєння ТВ в основній групі становила у середньому (4,6 ± 0,9)%, в групі порівняння – (2,1 ± 0,8)%, тривалість лікування хворого у стаціонарі зменшилася до (17,8 ± 3,0) днів.
Висновки. Місцеве застосування ВТ в комплексі лікування ТВ НК – достатньо безпечний та ефективний метод, всі пацієнти добре переносили лікування, у них прискорювались очищення виразок, крайова епітелізація, зменшувалась тривалість лікування у стаціонарі.
11
Довгій, Ю. Ю., та О. В. Рудік. "ТЕРАПЕВТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ БРОМЕТРОНІДУ НОВОГО ЗА НАЯВНОСТІ ЕЙМЕРІОЗУ В ПЕРЕПІЛОК". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 259–66. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.33.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені дані результатів науко-виробничих досліджень, які довели, що в перепелів ре-єструється моноінвазія. Інтенсивність інвазії склала: Е. tenella – 1,1±0,07 тис. ооцист, E. necatrix – 960±0,04 ооцист, E. acervulina – 1,3±0,02 тис. ооцист в одному грамі посліду. Першій дослідній групі задавали препарат у дозі 2 грами брометроніду нового на 1 кілограм комбікорму, без імуномудуля-тора упродовж п’яти діб, а другій дослідній групі застосовували еймеріостатик (брометронід но-вий) у дозі 1 грам на 1 кілограм комбікорму в поєднанні з імуномудулятором – настоянкою лимонни-ка китайського в дозі 1 см³ на 1 літр води упродовж п’яти діб з питною водою. За результатами лабораторного дослідження проб посліду на 14-ту та 21-шу добу екстенсефективність та інтен-сефективність склала 100 %. У першій дослідній групі встановлено вірогідне підвищення морфологі-чних і біохімічних показників у крові. На 7-му добу підвищення кількості еритроцитів на – 18,5 %, Р˂0,001, базофілів на – 31,4 %, Р˂0,001, лімфоцитів на – 7,6 %, Р˂0,05, та на 14-ту добу псевдоео-зинофілів на – 7,8 %, Р˂0,05. Такі показники, як еозинофіли, лейкоцити, моноцити на 7-му добу мали тенденцію до підвищення, а на 14-ту добу знизились до показників фізіологічної межі. При біохіміч-ному досліджені крові встановлено, що на 7–му добу відмічали підвищення вмісту загального білка на – 30,9 %, Р˂0,001, загального кальцію на – 20,3 % Р˂0,001, холестерину на – 0,37 %, Р˂0,05, фос-фору на – 49,9 %, Р˂0,01, а на 14–ту добу гемоглобіну на – 13,5 %, Р˂0,001, загального білірубіну на – 5,65 %, Р˂0,05, креатиніну на – 5,9 %, Р˂0,05, АлАТ на – 40,5 %, Р˂0,01, АсАТ на – 8,8 %, Р˂0,05, ЛФ на – 35,8 %, Р˂0,01, калію на – 14,6 %, Р˂0,001, глюкози на – 17,2 %, Р˂0,001, сечової кислоти на – 38,2 %, Р˂0,01. Отримані показники другої дослідної групи свідчили, що на 7-му та 14-ту добу від-мічали позитивні зміни в морфологічних та біохімічних показниках крові порівняно з 1-ою добою дос-лідної групи. У морфологічних показниках на 7-му добу спостерігали підвищення: еритроцитів на – 17,6 %, Р˂0,001, лейкоцитів на – 10,7 %, Р˂0,05, лімфоцитів на – 16,3 %, Р˂0,001, та на 14-ту добу еритроцитів на – 32,7 %, Р˂0,01 і псевдоеозинофілів на – 2,6 %, Р˂0,05. Зміни в біохімічних показни-ках порівняно з 1-ою добою дослідної другої групи, було встановлено, що на 7-му добу підвищився вміст загального кальцію на – 20,7 %, Р˂0,001, холестерину на – 37,4 %, Р˂0,01, АсАТ на – 2,3 %, Р˂0,05, ЛФ на – 45,7 %, Р˂0,01, фосфору на – 15,6 %, Р˂0,001, калію на – 44,7 %, Р˂0,01, сечової кислоти на – 10,2 %, Р˂0,05, а на 14-ту добу підвищився вміст гемоглобіну на – 26,8 %, Р˂0,01, кре-атиніну на – 17,9 %, Р˂0,001, сечової кислоти на –53 %, Р˂0,01, загального білка на – 17,3 %, Р˂0,001. З отриманих результатів у другій групі перепелів встановлено підвищення гемоглобіну, за-гального кальцію, холестерину, креатиніну, лужної фосфатази, фосфору, калію, загального білка, сечової кислоти. Ці зміни відбулися, на нашу думку, внаслідок прояву імуностимулюючої дії настоян-ки лимонника китайського. Також відмічали зниження біохімічних таких показників: загальний білі-рубін, глюкози, АлАТ по відношенню до здорової птиці.
12
Dukhnitskyі, Vоlodymyr, Iryna Derkach, Serhiy Derkach, Igor Fritsky та Maxym Plutenko. "Протианемічна дія препаратів феруму у поросят". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 4 (51) (28 грудня 2020): 46–51. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2020.4.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені результати досліджень протианемічної дії в організмі поросят Феруму у формі клатрохелату та у рідкісній нетрадиційній валентності IV. Дослідження проведено на поросятах-аналогах, яких розподілили у дві групи – контрольну та дослідну. Поросята дослідної групи були відібрані від свиноматок, яким у період вагітності двічі внутрішньом’язово вводили по 10 мл 10 % розчину клатрохелату Феруму(IV). Матеріалом для досліджень були маса тіла та сироваткa крові поросят. Дослід тривав 60 діб.
Результати досліджень засвідчили відсутність загибелі та анемії серед поросят дослідної групи, високу інтенсивність їх росту, що вказує на профілактичний ефект клатрохелату Феруму(IV), застосованого поросним свиноматкам. Встановлено, що маса тіла поросят дослідної групи не відрізнялась від маси тіла поросят контрольної групи; була меншою на 5 добу їх життя та перевищувала в усі послідуючі періоди вирощування, аж до відлучення. Нижчий вміст Феруму у сироватці крові поросят дослідної групи, ніж у контролі до 12 добового віку пояснюється особливостями його фармакокінетики – впливом плацентарного бар’єру.
13
Bojkiv, A. B., та O. V. Avdeev. "СТАН ФАГОЦИТОЗУ В ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ТВАРИН ПРИ АДРЕНАЛІНОВІЙ МІОКАРДІОПАТІЇ". Вісник наукових досліджень, № 4 (16 листопада 2018): 157–59. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9611.
Повний текст джерелаАнотація:
Враховуючи високу поширеність серцево-судинних захворювань у світі, проведені раніше дослідження особливостей метаболізму та структури міокарда при ушкодженні його адреналіном недостатньо розкривають стан імунних реакцій, зокрема роль фагоцитів у розвитку адренергічного ушкодження міокарда при зміні реактивності організму.
Мета дослідження – вивчити стан фагоцитозу при розвитку адреналінової міокардіопатії (АМП) у тварин із різним типом запальної реакції.
Матеріали і методи. Досліди проведено на 60 білих нелінійних щурах-самцях масою 180–200 г, яких поділили на три групи: перша група – 18 білих щурів з адреналіновою міокардіопатією; друга група – 18 білих тварин, у яких адреналінову міокардіопатію викликали на тлі гіпоергічної запальної реакції; третя група – 18 білих щурів, у яких адреналінову міокардіопатію викликали на тлі гіперергічної запальної реакції. Фагоцитарну активність лейкоцитів визначали за двома показниками: відсотком фагоцитуючих лейкоцитів і фагоцитарним числом.
Результати досліджень та їх обговорення. За нормергічного перебігу запальної реакції фагоцитарне число достовірно зменшувалося лише на 24 год розвитку адреналінової міокардіопатії із відновленням на 7 добу. За гіперергічного перебігу запальної реакції депресія активності фагоцитів, яка виникала вже на 1 год розвитку адреналінової міокардіопатії, дещо зменшувалася на 24 год, а на 7 добу активність лейкоцитів відновлювалася.
Висновки. При усіх типах запальної реакції організму фагоцитарна активність лейкоцитів при розвитку адреналінової міокардіопатії пригнічується, про що свідчило зменшення фагоцитарного числа. Інтенсивність таких змін є найсуттєвішою при гіпоергічному перебігу запальної реакції. За показником відсотка фагоцитучих лейкоцитів відбувалося його зменшення від показника інтактних тварин у всі терміни спостережень.
14
Саід, В., В. В. Стибель, Б. В. Гутий та О. Б. Прийма. "СИСТЕМА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІЗМУ СОБАК В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ТОКСОКАРОЗУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 233–40. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.27.
Повний текст джерелаАнотація:
В організмі тварин постійно відбуваються процеси за участі кисню. До них, зокрема, належить вільнорадикальне пероксиде окиснення ліпідів. Інтенсивність перебігу вільнорадикальних процесів в організмі залежить від концентрації кисню у тканинах, а також діяльності ензимних і неензимних систем захисту. Тому метою роботи було з’ясувати стан системи антиоксидантного захисту ор-ганізму собак в умовах експериментального токсокарозу. Для проведення експериментальних дослі-джень було використано 12 собак дво-, чотиримісячного віку та сформовано дві групи з шести тварин у кожній: контрольна та дослідна. Цуценят дослідної групи експериментально заражали збудником ток-сокарозу в дозі 5000 інвазійних яєць Toxocara canis на кг маси тіла. Цуценята контрольної групи були клінічно здоровими. На основі проведених досліджень встановлено, що в умовах експериментального токсокарозу в собак знижується їхній антиоксидантний статус та посилюються процеси перокси-дного окиснення ліпідів. Розвиток токсокарозу в собак супроводжувався пригніченням усіх ланок си-стеми антиоксидантного захисту організму тварин, на що вказує зниження в їхній крові активності каталази, супероксиддисмутази та показників глутатіонової системи. Встановлено, що у разі ток-сокарозної інвазії у крові собак на 15 і 20 доби досліду активність каталази знизилася на 27,8 і 35,3 % порівняно з показниками контрольної групи. На 15 і 20 добу досліду в сироватці крові собак дослідної групи встановлено зниження активності глутатіонпероксидази на 14,1 і 18,4 % та глута-тіонредуктази – на 8,3 і 14,5 %. Найнижчою активність супероксиддисмутази була у крові собак дослідної групи на 25 і 30 добу досліду, де порівняно з контрольною групою цей показник знизився на 29,1 і 34,4 % відповідно. Встановлено, що на 15 добу досліду рівень відновленого глутатіону у крові дослідної групи собак вірогідно знизився на 11,6 %, а на 20 добу відповідно знизився на 20,0 % віднос-но показників контрольної групи тварин. На тлі зниження антиоксидантного статусу організму інвазованих собак спостерігали також посилення процесів пероксидного окиснення ліпідів, на що вказує підвищення в їхній крові вмісту проміжних та кінцевих продуктів ПОЛ: дієнових кон’югатів та ТБК-активних продуктів. Надмірне вільнорадикальне утворення та активація процесів ПОЛ при-зводить до порушення структури мембран клітин та токсичного впливу на тканини, а також окис-нення сульфгідрильних груп білків.
15
Kryzhska, T. "Дослідження ефективності використання бактеріальних препаратів на якісні характеристики делікатесних виробів". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 75 (4 лютого 2017): 76–80. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7515.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено упродовж визрівання фізико-хімічні, біохімічні та мікробіологічні характеристики делікатесного продукту з м’яса птиці, виготовленого зі застосуванням бактеріального препарату та нетрадиційних інгредієнтів рецептури. У статті показано, що корисна мікрофлора бактеріального препарату, який містить композицію бактеріальних штамів, позитивно впливає на сировину – філе курчат-бройлерів, в якому відбувається зміна не лише фізико-хімічних, а головне – біохімічних показників. Перетворення вільних амінокислот і летких жирних кислот не тільки характеризує біологічну цінність продукту, а насамперед, обумовлює його смак і аромат. Доказом, є більш високий (до 30%) вміст вільних амінокислот як в якісному, так і в кількісному складі, порівняно з контролем. Показано, що в продукті з бактеріальним препаратом на кінцеву добу ферментування вміст летких жирних кислот на 11,6% був вищим, ніж у контролі. Ефективність використання у продукті бактеріального препарату підтверджена і результатами мікробіологічних досліджень, за яких дослідний продукт був готовий на 3 доби раніше, ніж контроль. Отже, доведено, що використання бактеріального препарату змінює інтенсивність та спрямованість процесу визрівання продукту, надає та формує специфічні смако-ароматичні властивості та забезпечує продукту гарантовану якість.
16
Pavlova, Y. О., S. P. Gudz’ та S. О. Gnatush. "Вплив факторів середовища на ріст і синтез пігментів пурпуровими сірковими бактеріями". Biosystems Diversity 16, № 1 (15 грудня 2007): 164–73. http://dx.doi.org/10.15421/010828.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив різних факторів середовища на ріст і синтез пігментів окремими штамами пурпурових сіркових бактерій родів Chromatium, Thiocystis, Thiocapsa і Lamprocystis, виділених із водойм Яворівського сіркового родовища. Для оптимального росту бактерій у середовище необхідно вносити кальцій, магній, манган, ферум, хлорид натрію. Внесення цих елементів дозволяє значно підвищити вихід біомаси бактерій і синтез ними каротиноїдів та бактеріохлорофілу а. Суттєвий вплив на ріст пурпурових сіркових бактерій виявляє початкова концентрація посівного матеріалу та донора електронів. Після окиснення сульфіду на початкових етапах розвитку культури спостерігається уповільнення росту і руйнування клітин під дією світла. Для оптимізації росту бактерій донор електронів (сульфід) необхідно вносити багаторазово у процесі культивування в концентрації, що не перевищує інгібуючу дозу. Додаткове внесення до середовища донора електронів сприяє зростанню біомаси клітин. Позитивний вплив на синтез пігментів виявляє внесення до середовища ацетату. Необхідною умовою для росту та синтезу пігментів є інтенсивність освітлення. Максимальний ріст культур спостерігали при освітленості 400 лк. Зростання інтенсивності освітлення супроводжується зниженням темпів росту і вмісту каротиноїдів та бактеріохлорофілу а у клітинах. У всіх штамів синтез пігментів пригнічується киснем.
17
Довгій, Ю. Ю., та П. М. Прус. "КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКТОСАНУ ХВОРИМ НА ПСОРОПТОЗ ВІВЦЯМ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 210–15. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.26.
Повний текст джерелаАнотація:
Захворювання овець на псороптоз надзвичайно поширене і пов’язане зі сприятливими умовами для паразитів на шкірі цих тварин, а також скупченим утриманням овець. Клінічно псороптоз характе-ризується ураженням шкіри у вигляді алопецій з випадінням шерсті шматками, свербіжем, розвит-ком папулярного і пустулярного дерматиту, алергічних проявів на фоні схуднення та симптомів загальної інтоксикації. У досліді виявлена інтенсивність інвазії овець кліщами Psoroptes ovis становиладо 10 кліщів на 10 см2 шкіри. У гематологічних показниках уражених тварин виявили лейкоцитоз,еозинофілію, паличкоядерну нейтрофілію, лімфоцитопенію та моноцитоз. Це свідчить про розвитоксистемного реактивного запального процесу в організмі овець у разі псороптозу внаслідок інтокси-каційного впливу збудника й алергічної реакції тварини з метою блокади антигенів кліща. Визначенепригнічення реакцій клітинного імунітету уражених овець і активізація їх системи мононуклеарнихфагоцитів є закономірним процесом у боротьбі зі збудниками дерматозоонозів. Біохімічні парамет-ри хворих на псороптоз овець показали достовірні білірубінемію і наростання активності трансамі-наз (АСТ, АЛТ). Такі зміни визначають розвиток реактивного гепатиту та печінкової недостатно-сті, як наслідок токсичного впливу збудника на організм тварини. Застосування препарату «Екто-сан» для боротьби з псороптозом призвело до зникнення симптомів захворювання через 15 днів (ін-тенсефективність становить 75–80 % на 15-у добу та 100 % на 30-у добу). Лабораторні показникикрові стабілізувалися до контрольних упродовж періоду спостереження, окрім моноцитозу та кре-атинінемії. Останні визначають залишкові патологічні процеси внаслідок впливу препарату на орга-нізм тварини, котрі не зникають упродовж періоду спостереження. Також відбулося порушенняфільтраційної здатності нирок, супроводжене наростанням рівня залишкового азоту в сироватцікрові, що посилило інтоксикацію організму овець. Моноцитоз, визначений у перехворілих овець, є сві-дченням того, що у шкірі боротьба із запаленням не завершилась упродовж місяця спостережень.
18
Дрига, Вікторія Вікторівна. "ВПЛИВ ВОЛОГОСТІ ЛОЖЕ ДЛЯ ПРОРОЩУВАННЯ НАСІННЯ ПРОСА ПРУТОПОДІБНОГО (PANICUM VIRGATUM L.) НА ЙОГО СХОЖІСТЬ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 43, № 1 (12 жовтня 2021): 19–25. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.1.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати досліджень з впливу режимів зволоження ложа для пророщування насіння на його енергію проростання і схожість залежно від сортових особливостей для зниження стану спокою насіння та підвищення його якості. Встановлено, що найкраще проростало насіння проса прутоподібного за вологості ложа, яке створювали кіль-кістю води 30 мл на одну ростильню – у середньому за роки досліджень по чотирьох сортах на 10-у добу (енергія проростання) отримано 25 % сходів, а на 15-у добу (схожість) – 26 %. За вологості ложе, яке створювали кількістю води 15 (недостатнє зволоження) або більше 35 мл/ростильню (надмірне зволоження) як енергія проростання, так і схожість були достовірно мен-шими, порівняно з пророщуванням насіння на ложе, які створювали кількістю води 30 мл/ростильню. При зволоженні ложе за додавання води 20‒25 та більше 30 мл на одну ростильню, кількість пророслого насіння зменшувалася, порівняно з пророщу-ванням на ложе, де додавали 30 мл води і достовірно збільшувалася, порівняно з пророщуванням на ложе, де води додавали 15 та 35 мл/ростильню. Закономірності з інтенсивності проростання насіння сортів різного походження та груп стиглості, залежно від ступеню зволоження, були аналогічними. Найвищі показники якості всіх сортів були за зволоження ложе водою у кількості 25 та 30 мл/ростильню. Зменшення чи збільшення води призводило до зниження інтенсивності проростання насіння. Найкраще на збільшення ступеню зволоження реагував середньостиглий сорт Морозко української селекції, в усі дати обліку кількість насіння, що проросло була найбільшою. Найнижчі показники якості насіння за всіх режимів зволоження отримані у пізньостиглого сорту Alamo: на 15-у добу кількість пророслого насіння при зволоженні 15 та 20 мл води на рос-тильну була меншою на 4 %, за режимів зволоження 30 та 35 мл/ростильню, відповідно – на 7 та 11 %, порівняно з сортом Морозко (НІР 0,05 сорт = 1,0 %). З’ясовано, що для проростання насіння проса прутоподібного потреба у воді становить 33,3–40,0 % від його власної маси. Як недостатнє та надмірне зволоження ложа за пророщування насіння проса прутоподібного, так і його сортові особливості достовірно впливали на інтенсивність проростання насіння. Найнижчі показники якості на-сіння були у пізньостиглого сорту Alamo, найвищі – в сорту Морозко.
19
Максимець, Т. О. "ВПЛИВ ПІДВИЩЕНОГО ІНДЕКСУ МАСИ ТІЛА НА РІВЕНЬ ТРОМБОНЕБЕЗПЕКИ ПРИ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ МІОМЕКТОМІЇ". Clinical Anesthesiology and intensive Care, № 2 (26 квітня 2022): 65–74. http://dx.doi.org/10.31379/2411.2616.18.2.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Міома матки – одне з найпоширеніших захворювань в гінекологічний практиці. Одним із основних методів хірургічного лікування міоми матки у жінок репродуктивного віку є лапароскопічна міомектомія. За даними ВООЗ надмірною вагою вважається ІМТ 25 та вище, ІМТ 30 та вище – ожиріння. Зв’язок ожиріння з внутрішньосудинними тромботичними ускладненнями (ВТУ) підтверджується клінічними даними. На сьогоднішній день існує досить вагомий набір клотінгових, імуноферментних методів оцінки системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК), результати яких дають лише дуже приблизну характеристику гемостатичного потенціалу. Тому особливого значення набувають цінність інструментальні методи оцінки гемостазу. Низькочастотна п’єзоелектрична тромбоеластографія (НПТЕГ) є найбільш ефективною методикою дослідження гемостатичного потенціалу (ГП), здатна об’єктивно відобразити судинно-тромбоцитарний компонент, коагуляційну ланку системи гемостазу і фібриноліз. Ця технологія дозволяє візуалізувати процес згортання крові, дає можливість в режимі реального часу оцінювати всі фази згортання і кількісно визначати інтенсивність про- і антикоагулянтного потенціалу. Мета – вивчення впливу підвищеного індексу маси тіла на рівень тромбонебезпеки для проведення адекватної комплексної тромбопрофілактики у пацієнток в периоперацыйному періоді при лапароскопічній міомектомії, використовуючи інструментальний метод діагностики – низькочастотний п’єзоелектричний гемовіскозиметр. Матеріали та методи. Досліджені результати хірургічного лікування 60 хворих міомою матки, які перенесли лапароскопічну міомектомію в медичному центрі «Мати та дитина» ТОВ «НЕОМЕД 2007» в м. Києві в 2019–2020 роках. Пацієнтки були розподілені на 2 групи в залежності від величини ІМТ. До 1 групи (16 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ< 30 кг/м2. До 2 групи (44 пацієнтки) увійшли хворі з ІМТ> 30 кг/м2. Стан системи гемостазу до операції, а також на 1 та 5 добу після оперативного втручання контролювався стандартними біохімічними тестами, а також інструментальним методом оцінки функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу – низькочастотним вібраційним п’єзоелектричним гемовіскозиметром (НВПГ). Результати. Після аналізу стандартних біохімічних тестів оцінки гемостазу до оперативного втручання, на 1 та 5 добу після операції в обох групах пацієнтів наявних та суттєвих патологічних змін не виявлено. При оцінці функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу за допомогою НВПГ «Меднорд» перед оперативним втручанням в 1 групі пацієнтів не відмічалось достовірних відмінностей в межах нормальних показників. У 2 групі були виявлені статистично достовірні (р < 0.05) відхилення від референтних величин показників гемостазіограми в бік структурної та хронометричної гіперкоагуляції, підвищення тромбінової активності, активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, пригнічення літичної активності крові. На першу добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів спостерігались зміни в ланках системи гемостазу. В 1 групі пацієнток відмічалось скорочення хронометричних показників та підвищення структурних показників НПЕГ, але вони не виходили за межі референтних величин. В 2 групі відмічалось достовірне зменьшення (в порівнянні з доопераційними показниками) хронометричних показників, підвищення структурного показника МА, а також достовірне збільшення КТА, ІКД, що свідчить про наявне підвищення тромбонебезпеки у даної групи пацієнтів, яке потребує проведення тромбопрофілактики. Після проведеної тромбопрофілактики у 2 групі пацієнтів спостерігались зміни в бік нормокоагуляційного тренду гемостатичного потенціалу (ГП). Фібринолітична активність крові перед оперативним втручанням в 1 групі знаходиться в межах нижніх референтних величин, а в 2 групі відмічається пригнічення літичної активності крові. Через добу після оперативного втручання, на фоні антитромботичної терапії літична активність крові нормалізується. На 5 добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів відмічався нормокоагуляційний тренд гемостатичного потенціалу. Висновки. У пацієнток з міомою матки, які мають ІМТ >30, за допомогою апаратно-програмного комплексу АРП-01М «Меднорд» виявлена наявна тромбонебезпека на периопераційному етапі лапароскопічної міомектомії, про що свідчать достовірно значущі (р < 0.05) зміни основних показників гемовіскозиметрії. Стандартні скринінгові методи дослідження системи гемостазу не забезпечують швидку та адекватну оцінку гемостатичного потенціалу (ГП), реакції системи РАСК у відповідь на хірургічне втручання; а також не дають змогу в повній мірі оцінити функціональну активність судинно-тромбоцитарної ланки коагуляції та фібринолізу. Використання низькочастотної п’єзоелектричної гемовіскозіметрії дозволяє достовірно та швидко оцінити кінетику тромбоутворення, починаючи від початкової в’язкості та агрегації до утворення згустку та фібрінолізу, а також виявити гемокоагуляційні розлади у пацієнтів з міомою матки на самих ранніх етапах порушень в периопераційному періоді лапароскопічної міомектомії. Це дає змогу своєчасно та ефективно проводити профілактику та лікування тромбогеморагічних порушень у даної групи пацієнтів.
20
Максимець, Т. О. "ВПЛИВ ПІДВИЩЕНОГО ІНДЕКСУ МАСИ ТІЛА НА РІВЕНЬ ТРОМБОНЕБЕЗПЕКИ ПРИ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ МІОМЕКТОМІЇ". Clinical Anesthesiology and intensive Care, № 2 (26 квітня 2022): 65–74. http://dx.doi.org/10.31379/2411.2616.18.2.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Міома матки – одне з найпоширеніших захворювань в гінекологічний практиці. Одним із основних методів хірургічного лікування міоми матки у жінок репродуктивного віку є лапароскопічна міомектомія. За даними ВООЗ надмірною вагою вважається ІМТ 25 та вище, ІМТ 30 та вище – ожиріння. Зв’язок ожиріння з внутрішньосудинними тромботичними ускладненнями (ВТУ) підтверджується клінічними даними. На сьогоднішній день існує досить вагомий набір клотінгових, імуноферментних методів оцінки системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК), результати яких дають лише дуже приблизну характеристику гемостатичного потенціалу. Тому особливого значення набувають цінність інструментальні методи оцінки гемостазу. Низькочастотна п’єзоелектрична тромбоеластографія (НПТЕГ) є найбільш ефективною методикою дослідження гемостатичного потенціалу (ГП), здатна об’єктивно відобразити судинно-тромбоцитарний компонент, коагуляційну ланку системи гемостазу і фібриноліз. Ця технологія дозволяє візуалізувати процес згортання крові, дає можливість в режимі реального часу оцінювати всі фази згортання і кількісно визначати інтенсивність про- і антикоагулянтного потенціалу. Мета – вивчення впливу підвищеного індексу маси тіла на рівень тромбонебезпеки для проведення адекватної комплексної тромбопрофілактики у пацієнток в периоперацыйному періоді при лапароскопічній міомектомії, використовуючи інструментальний метод діагностики – низькочастотний п’єзоелектричний гемовіскозиметр. Матеріали та методи. Досліджені результати хірургічного лікування 60 хворих міомою матки, які перенесли лапароскопічну міомектомію в медичному центрі «Мати та дитина» ТОВ «НЕОМЕД 2007» в м. Києві в 2019–2020 роках. Пацієнтки були розподілені на 2 групи в залежності від величини ІМТ. До 1 групи (16 пацієнток) увійшли хворі з ІМТ< 30 кг/м2. До 2 групи (44 пацієнтки) увійшли хворі з ІМТ> 30 кг/м2. Стан системи гемостазу до операції, а також на 1 та 5 добу після оперативного втручання контролювався стандартними біохімічними тестами, а також інструментальним методом оцінки функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу – низькочастотним вібраційним п’єзоелектричним гемовіскозиметром (НВПГ). Результати. Після аналізу стандартних біохімічних тестів оцінки гемостазу до оперативного втручання, на 1 та 5 добу після операції в обох групах пацієнтів наявних та суттєвих патологічних змін не виявлено. При оцінці функціонального стану компонентів системи гемостазу та фібринолізу за допомогою НВПГ «Меднорд» перед оперативним втручанням в 1 групі пацієнтів не відмічалось достовірних відмінностей в межах нормальних показників. У 2 групі були виявлені статистично достовірні (р < 0.05) відхилення від референтних величин показників гемостазіограми в бік структурної та хронометричної гіперкоагуляції, підвищення тромбінової активності, активації судинно-тромбоцитарної ланки гемостазу, пригнічення літичної активності крові. На першу добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів спостерігались зміни в ланках системи гемостазу. В 1 групі пацієнток відмічалось скорочення хронометричних показників та підвищення структурних показників НПЕГ, але вони не виходили за межі референтних величин. В 2 групі відмічалось достовірне зменьшення (в порівнянні з доопераційними показниками) хронометричних показників, підвищення структурного показника МА, а також достовірне збільшення КТА, ІКД, що свідчить про наявне підвищення тромбонебезпеки у даної групи пацієнтів, яке потребує проведення тромбопрофілактики. Після проведеної тромбопрофілактики у 2 групі пацієнтів спостерігались зміни в бік нормокоагуляційного тренду гемостатичного потенціалу (ГП). Фібринолітична активність крові перед оперативним втручанням в 1 групі знаходиться в межах нижніх референтних величин, а в 2 групі відмічається пригнічення літичної активності крові. Через добу після оперативного втручання, на фоні антитромботичної терапії літична активність крові нормалізується. На 5 добу після оперативного втручання в обох групах пацієнтів відмічався нормокоагуляційний тренд гемостатичного потенціалу. Висновки. У пацієнток з міомою матки, які мають ІМТ >30, за допомогою апаратно-програмного комплексу АРП-01М «Меднорд» виявлена наявна тромбонебезпека на периопераційному етапі лапароскопічної міомектомії, про що свідчать достовірно значущі (р < 0.05) зміни основних показників гемовіскозиметрії. Стандартні скринінгові методи дослідження системи гемостазу не забезпечують швидку та адекватну оцінку гемостатичного потенціалу (ГП), реакції системи РАСК у відповідь на хірургічне втручання; а також не дають змогу в повній мірі оцінити функціональну активність судинно-тромбоцитарної ланки коагуляції та фібринолізу. Використання низькочастотної п’єзоелектричної гемовіскозіметрії дозволяє достовірно та швидко оцінити кінетику тромбоутворення, починаючи від початкової в’язкості та агрегації до утворення згустку та фібрінолізу, а також виявити гемокоагуляційні розлади у пацієнтів з міомою матки на самих ранніх етапах порушень в периопераційному періоді лапароскопічної міомектомії. Це дає змогу своєчасно та ефективно проводити профілактику та лікування тромбогеморагічних порушень у даної групи пацієнтів.
21
Boyko, L. A., L. S. Fira та N. I. Burmas. "АКТИВНІСТЬ БІОЕНЕРГЕТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ В ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ, ОДНОЧАСНО УРАЖЕНИХ КАРБОФОСОМ І ТЕТРАХЛОРМЕТАНОМ, ПІСЛЯ КОРЕКЦІЇ МЕКСИДОЛОМ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (8 листопада 2018): 101–9. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9575.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Потрапляючи в організм людини і тварин, фосфорорганічні речовини викликають активацію вільнорадикальних процесів, пригнічують захисно-компенсаторні сили, інгібують ензими, які беруть участь у процесах енергозабезпечення клітин. Тетрахлорметан, ксенобіотик, який використовують у промисловості, сільському господарстві та побуті, має токсичний вплив на печінку. В реальному житті нерідко трапляється комбінована дія декількох токсичних чинників, які, залежно від умов, можуть порушити рівновагу окиснювальних процесів в організмі та призвести до тяжких захворювань.
Мета дослідження –вивчити інтенсивність процесів енергозабезпечення в організмі щурів за умов одночасного ураження їх фосфорорганічними сполуками і тетрахлорметаном, а також ефективність застосування при цьому антиоксиданта мексидолу.
Методи дослідження. Дослідження проведено на білих щурах-самцях, яким щоденно протягом 30 днів вводили карбофос (20 мг/кг) і тетрахлорметан дворазово через добу (1 мл/кг). Тварин виводили з експерименту під тіопентал-натрієвим наркозом на 10 і 30 доби отруєння карбофосом та 4 і 7 доби після ураження тетрахлорметаном. У печінці та серці щурів визначали активність сукцинатдегідрогенази, цитохромоксидази та вміст глікогену, в сироватці крові – вміст глюкози.
Результати й обговорення. Протягом усього експерименту спостерігали прогресуюче зменшення в печінці та міокарді уражених тварин активності сукцинатдегідрогенази та цитохромоксидази, яка до кінця дослідження виявилась найнижчою. Вміст глюкози в сироватці крові після ураження токсикантами максимально збільшився наприкінці експерименту. В цей же період відзначали максимальне зниження вмісту глікогену в печінці та міокарді уражених тварин. Застосування мексидолу призвело до підвищення активності мітохондріальних ензимів, а також нормалізувало вміст глюкози у сироватці крові та глікогену в печінці й міокарді уражених щурів, що підтвердило його антигіпоксантні властивості.
Висновок. Комбіноване ураження щурів тетрахлорметаном і карбофосом призводить до значних порушень в енергозабезпеченні органів тварин. Доведено ефективність застосування мексидолу як антигіпоксанта.
22
Кінаш, Ю. О., та Л. В. Кінаш. "ГЕЛЬ «МІРАДОНТ» – НАПРЯМ У ПРАКТИЧНОМУ ЗАГОЄННІ РАНОВОГО ПРОЦЕСУ В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИЙ ПЕРІОД НА ТКАНИНАХ ПАРОДОНТУ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 117, № 4 (29 грудня 2021): 18–25. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-42-4.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – обґрунтування можливості та визначення ефективності застосування гелю «Мірадонт»» зі стандартизованою схемою лікування генералізованого пародонтиту. Методи дослідження. На базі Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького проведено оперативне лікування 136 хворих із генералізованими захворюваннями тканин пародонту з використанням медикаментозної терапії в комбінації з гелем «Мірадонт»» або без нього. 82 хворим (60,3% (p˂0,05)) застосовувався гель «Мірадонт» із комплексною терапією (основна група), серед них 34 чоловіки (25% (p˂0,05)) та 48 жінок (35,3% (p˂0,05)); 54 хворим (39,7% (p˂0,05)) не застосовувався гель «Мірадонт» із комплексною терапією (контрольна група), серед них 19 чоловіків (14% (p˂0,05)) та 35 жінок (25,7% (p˂0,05)) Для об’єктивної оцінки були використані параметри EHS (оцінка раннього загоєння ран), індекс раннього загоєння рани (early wound healing index, EHI) та у відстрочені терміни загоєння на 15 та 30 добу в післяопераційний період, результати яких оброблені за допомогою програмного пакета «Statistica 6.0». Наукова новизна. Уперше систематизовано результати та визначено ефективність застосування гелю «Мірадонт» із медикаментозною терапією на клінічному рівні при оперативних втручаннях на тканинах пародонту. Клінічно доведено вплив на процеси перекисного окиснення ліпідів (далі – ПОЛ), які негативно впливають на перебіг загоєння ран. Висновки. Підсумком отриманих результатів стало те, що у хворих (контрольна група), яким не призначили гель «Мірадонт», збагачений флавоноїдами, в комплексі з медикаментозною терапією, негативна тенденція при тотальному загоєнні триває з 24 годин до 30 діб у післяопераційний період порівняно з хворими основної групи, що об’єктивно оцінено відповідними показниками, хоч і з позитивною динамікою. Однією із суттєвих особливостей флавоноїдів, що входять до складу компонентів гелю «Мірадонт», є антиоксидантна дія, яка виявляється завдяки тому, що фенольна структура (завдяки вільним -ОН-групам) дає можливість молекулі взаємодіяти з вільними радикалами, зменшуючи інтенсивність перекисного окиснення ліпідів.
23
Stakhiv, O. V., A. A. Hudyma та M. I. Marushchak. "ВПЛИВ ГОСТРОЇ КРОВОВТРАТИ ТА ІШЕМІЇ-РЕПЕРФУЗІЇ КІНЦІВКИ НА ГЕНЕРАЦІЮ АКТИВНИХ ФОРМ ОКСИГЕНУ ЛЕЙКОЦИТАМИ БРОНХОАЛЬВЕОЛЯРНОГО ЗМИВУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (22 вересня 2020): 54–59. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11392.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Гостра крововтрата належить до ключових причин смертності за умов вогнепальних уражень. Ефективним методом зупинки кровотечі на місці події є застосування кровоспинного джгута з максимальним терміном ішемії кінцівки 2 год. Встановлено, що у реперфузійному періоді поглиблюються системні порушення в організмі, викликані масивною крововтратою. Однак зміни в легенях вивчені недостатньо.
Мета дослідження – з’ясувати вплив експериментальної гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, на генерацію активних форм оксигену лейкоцитами бронхоальвеолярного змиву.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на 216 білих нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усі експерименти виконані під тіопентал-натрієвим наркозом. У тварин моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, гостру крововтрату та поєднували ці ушкодження. В окремій групі проводили корекцію виявлених порушень карбацетамом. Через 1 і 2 год, а також через 1, 7 і 14 діб у дослідних тварин визначали рівень активних форм оксигену в популяції лейкоцитів бронхоальвеолярного змиву.
Результати. За умов ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати та їх поєднання у бронхоальвеолярному змиві зростає кількість лейкоцитів, які генерують активні форми оксигену. Моделювання лише ішемії-реперфузії кінцівки супроводжується мінімальними порушеннями з максимумом через 2 год експерименту, які до 14 доби нормалізуються. Після моделювання гострої крововтрати та її поєднання з ішемією-реперфузією кінцівки показник зростає хвилеподібно з двома періодами підвищення – через 1 добу та 14 діб експерименту. Порушення істотно більші після одночасного моделювання гострої крововтрати та ішемії-реперфузії кінцівки. Застосування за цих умов карбацетаму нівелює виявлені порушення у всіх дослідних групах.
Висновки. За умов ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати та їх поєднання у бронхоальвеолярному змиві зростає кількість лейкоцитів, які генерують АФО. Унаслідок одночасного моделювання гострої крововтрати та ішемії-реперфузії кінцівки порушення є більшими. Застосування карбацетаму через 7–14 діб знижує інтенсивність утворення активних форм оксигену лейкоцитами бронхоальвеолярного змиву в усіх дослідних групах, що вказує на перспективність засобу для корекції виявлених порушень.
24
Федосєєва, О. В. "ВПЛИВ ПРЕНАТАЛЬНОЇ КОНТАМІНАЦІЇ АНТИГЕНУ НА ЦИТО- ТА ГІСТОХІМІЧНІ АСПЕКТИ МОРФОЛОГІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ЩУРІВ-ІНФАНТІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (8 грудня 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.3.12574.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Глікозаміноглікани та протеоглікани беруть участь у важливих біологічних подіях, таких, як клітинна проліферація, адгезія, міграція та диференціювання. Було також показано, що ці молекули беруть участь у розвитку неопластичних та гіперпластичних уражень. У галузі тиреоїдології було показано, що глікозаміноглікани, протеоглікани та споріднені молекули відіграють велику роль у розвитку як фізіологічних властивостей, так і патологічних станів щитоподібної залози. При впливі пренатального антигенного навантаження відбувається передчасний вихід Т-лімфоцитів з тимуса, які в тканинах змінюють не тільки терміни розвитку структурних елементів, але і їх імунологічну толерантність і т. д.
Мета дослідження – за допомогою комплексного гістохімічного дослідження з’ясувати цито- та гістохімічні особливості морфологічних перетворень щитоподібної залози щурів-інфантів після пренатальної контамінації антигеном.
Матеріали і методи. Матеріалом дослідження була щитоподібна залоза щурів лінії Вістар (21– 45 доби постнатального періоду, 54 тварини), яких поділили на групи по 6 тварин у кожній. Досліджено три групи тварин: перша – інтактні тварини (норма); друга – контрольна, тваринам якої вводили 0,9 % розчин NaCl на 18 добу датованої вагітності; третя – експериментальні тварини, яким вводили стафілококовий анатоксин рідкий, очищений, адсорбований (10– 14 одиниць зв’язування в 1 мл, розведений у 10 разів) на 18 добу датованої вагітності (пат. 49377, Україна, 2010 та пат. 63020, Україна, 2011). З метою візуалізації та ідентифікації глікозаміногліканів (ГАГ) і протеогліканів застосовували фарбування серійних зрізів альціановим синім при pH 2,5 – для виявлення несульфатованих ГАГ, при pH 1,0 – слабо сульфатованих ГАГ та протеогліканів у комбінації з PAS. Морфометрію проведено з використанням мікроскопа Carl Zeiss «Primo Star» з використанням камери AxioCam, комплекс морфометричних досліджень виконували за допомогою програми Zeiss Zen (2017). Розрахунок коефіцієнта r-кореляції Пірсона проводили за допомогою програми Microsoft Office Excel 2010.
Результати. Характерною особливістю щитоподібних залоз експериментальних тварин було виявлення речовини, яка розщеплюється гіалурунідазою, і дає реакцію з альціановим синім при рН=2,5. Можна припустити, що в експериментальній групі тварин присутні гіалурунати. У вигляді помірної реакції вони локалізуються в цитоплазмі тироцитів та інтенсивно у вигляді включень у колоїді. Ступінь забарвлення вище в стінках великих кровоносних судин, дещо знижувався рівень вмісту сіалоглікопротеїнів, порівняно з контролем, причому розподіл їх в тканинах залози залишається тотожним порівняно з інтактними і контрольною групами. На кінець інфантильного періоду відзначається зменшення кількості вмісту кислих сульфатованих протеогліканів у сполучнотканинних прошарках залози в нормі, інших істотних достовірних відмінностей у рівні розподілу і вмісту вуглеводних компонентів, порівняно з попереднім віком, не спостерігалося. У цитоплазмі тироцитів знижується інтенсивність реакції на кислі сульфатовані глікопротеїни і гіалурунати у тварин, пренатально контамінованих стафілококовим анатоксином.
Висновки. Застосовуючи гістохімічні методи дослідження, ми провели аналіз динаміки вмісту вуглеводних компонентів у щитоподібній залозі щурів-інфантів у нормі та після пренатальної контамінації антигеном. З’ясовано, що глікоген, виступаючи в якості основного енергетичного матеріалу, з віком витрачається для синтезу більш складних вуглеводневих біополімерів. Зокрема, він зв'язується з білком, у результаті чого синтезуються глікопротеїни і протеоглікани. У структурних елементах щитоподібної залози щурів-інфантів експериментальної групи в досліджуваний період ми ідентифікували різні групи глікопротеїнів та виявили сіалоглікопротеїни у тироцитах екстрафолікулярних проліферативних скупчень, що можна ідентифікували як елемент становлення синтетичної активності тироцитів.
25
Булаєнко, А. Ю., та Т. В. Звенігородська. "ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ СХЕМ СИНХРОНІЗАЦІЇ ГОЛШТИНСЬКИХ КОРІВ В УМОВАХ СТОВ «ПРОМІНЬ» МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (27 червня 2019): 154–58. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Підвищення рентабельності молочного скотарства в Україні можна здійснити за допомогою зростання продуктивних показників тварин та зменшення витрат на одержання продукції. Ефек-тивність молочного скотарства тісно пов’язана з інтенсивністю відтворення стада. Ембріональна смертність у корів є однією з причин низької результативності штучного осіменіння. Втрати тільності в ембріональний період у високопродуктивних стадах досягають 40−55 %. Саме тому нашою метою було охарактеризувати використання різних схем синхронізації в СТОВ «Промінь» Арбузин-ського району Миколаївської області та з’ясувати ефективність впливу препарату Аініл на заплід-нюваність корів. Експеримент проводили на коровах голштинської породи віком від двох до чоти-рьох років. Щоб дослідити вплив нестероїдного протизапального препарату Аініл (кетопрофен) на запліднюваність корів, було створено дві дослідні (n = 50 голів) та одну контрольну групи (n = 50 голів). У контрольній групі осіменіння проводили без використання будь-яких препаратів. Коровам обох дослідних груп застосовували схему Double OvSynch. На 11 день після осіменіння коровам другої дослідної групи внутрішньом’язово вводили препарат Аініл у дозі 15 мл. Першій дослідній групі вво-дили 15 мл фізрозчину. Для корів, що не запліднилися, використовували дві схеми ReSynch, стандар-тну – для корів, що не мають гінекологічної патології, та модифіковану – для корів, що мають кісти та двосторонні гіпофункції яєчників. Їх було поділено на дві дослідні групи (n = 15 голів) та одну ко-нтрольну (n = 15 голів), яких осіменяли повторно без використання будь-яких препаратів. Проаналі-зувавши статистичні дані в СТОВ «Промінь» за 2018 рік, було визначено, що вихід телят на 100 го-лів, при застосуванні схем з протизапальним препаратом Аініл, складав 88,3 %, а за використання схем синхронізації без Аінілу вихід телят становив 73,5 %, що на 14,8 % менше. Використання пре-парату Аініл (кетопрофен) на 11 добу після осіменіння корів, яким проводили синхронізацію за схе-мою Double OvSynch, підвищує заплідненість на 20 % порівняно з групою корів в умовах спонтанного еструсу та на 14 % порівняно з групою корів, яким проводили синхронізацію за схемою Double OvSynch. З’ясовано, що за використання схем ReSynch у тварин, що не запліднилися з першого разу, заплідненість вища на 15–33 % порівняно з контролем.
26
Stakhiv, O. V., та R. V. Maksymyv. "ВПЛИВ ГОСТРОЇ КРОВОВТРАТИ, УСКЛАДНЕНОЇ ІШЕМІЄЮ-РЕПЕРФУЗІЄЮ КІНЦІВКИ, НА АКТИВНІСТЬ ПРОЦЕСІВ ЛІПІДНОЇ ПЕРОКСИДАЦІЇ У ЛЕГЕНЯХ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ КАРБАЦЕТАМОМ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 108–14. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11525.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Останнім часом відмічають значне зростання частоти терористичних атак і локальних збройних конфліктів. Їх характерною ознакою стало збільшення числа поранених з масивною зовнішньою кровотечею, які вимагають негайного застосування кровоспинного джгута з максимальним безпечним терміном повної ішемії кінцівки до 2 год. Доведено, що ішемія кінцівки та гостра крововтрата сприяють ініціації процесів ліпідної пероксидації завдяки посиленій продукції активних форм кисню.
Мета дослідження – зʼясувати вплив гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, на інтенсивність процесів ліпідної пероксидації легень та ефективність корекції виявлених порушень карбацетамом.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на 216 білих нелінійних щурах-самцях масою 200–220 г. Усі експерименти виконані під тіопентал-натрієвим наркозом. У тварин моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, гостру крововтрату та поєднували ці ушкодження. В окремій групі проводили корекцію виявлених порушень карбацетамом. Через 1 і 2 год, а також через 1; 7 і 14 діб у дослідних тварин визначали вмісти реагентів до тіобарбітурової кислоти, що належить до скринінгових показників активності процесів ліпідної пероксидації.
Результати. За умов ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати та їх поєднання у легенях зростає вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти. Якщо після моделювання лише ішемії-реперфузії кінцівки показник до 14 доби нормалізується, то після моделювання гострої крововтрати та її ускладнення ішемією-реперфузією кінцівки показник хвилеподібно зростає з першим максимумом через 1 добу і другим через 14 діб й суттєво перевищує контрольний рівень. Ускладнення гострої крововтрати ішемією-реперфузією кінцівки у всі терміни супроводжується більшим вмістом реагентів до тіобарбітурової кислоти, порівняно з іншими дослідними групами, що дозволяє припустити ефект взаємного обтяження з виснаженням факторів антиоксидантного захисту. Під впливом карбацетаму в усіх дослідних групах показник статистично вірогідно знижується, що вказує на виражений антиоксидантний ефект препарату. Хоча показники не досягали рівня контрольної групи, карбацетам можна вважати перспективним засобом корекції прооксидантних порушень у легенях за умов гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки.
Висновки. За умов ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати та їх поєднання у легенях посилюються процеси ліпідної перосидації, що виявляють зростанням вмісту реагентів до тіобарбітурової кислоти. Унаслідок моделювання гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, порушення є більшими у всі терміни спостереження. Застосування карбацетаму через 7–14 діб знижує вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти у всіх дослідних групах, що вказує на перспективність засобу для корекції виявлених порушень.
27
Yavorska, I. V., та I. Ya Hospodarsky. "ДИНАМІКА АКТИВНОСТІ ПРОЦЕСІВ ЛІПІДНОЇ ПЕРОКСИДАЦІЇ В СЕЛЕЗІНЦІ ПІД ВПЛИВОМ ГОСТРОЇ КРОВОВТРАТИ, УСКЛАДНЕНОЇ ІШЕМІЄЮ-РЕПЕРФУЗІЄЮ КІНЦІВКИ, ТА ЇЇ КОРЕКЦІЯ КАРБАЦЕТАМОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 178–85. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11771.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Застосування турнікета за умов масивної зовнішньої кровотечі є основним засобом рятування поранених і постраждалих у результаті поранень магістральних судин кінцівок з безпечним терміном до двох годин. Одночасно доведено, що двогодинна повна ішемія-реперфузія кінцівки зумовлює активацію процесів пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) у внутрішніх органах, що, за умов гострої крововтрати, сприяє розвитку поліорганної недостатності. Однак, за умов гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, інтенсивність ПОЛ практично не досліджена в селезінці.
Мета – з’ясувати вплив гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, на активність процесів ПОЛ у селезінці та оцінити корегувальну ефективність карбацетаму.
Матеріал і методи. В експериментах використано 108 нелінійних щурів-самців масою 200–220 г. Усі експерименти виконані під тіопентало-натрієвим наркозом. У тварин моделювали ішемію-реперфузію кінцівки, гостру крововтрату та поєднували ці ушкодження. В окремій групі проводили корекцію виявлених порушень карбацетамом. Через 1 і 2 години, а також через 1, 7 і 14 діб у селезінці піддослідних тварин визначали вміст дієнових кон’югатів (ДК) та вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активні продукти ПОЛ).
Результати. Встановлено, що за умов ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати та їх поєднання має місце посилення процесів ліпідної пероксидації в селезінці, що виявляється зростанням вмісту ДК та ТБК-активних продуктів ПОЛ. Загальною закономірністю інтенсифікації ПОЛ у селезінці є досягнення максимального рівня через 1 добу з наступним зниженням. Додаткове ускладнення гострої крововтрати ішемією-реперфузією кінцівки супроводжується істотно більшим зростанням інтенсивності ПОЛ у селезінці, порівняно з їх окремим моделюванням. За умов корекції карбацетамом у тварин із гострою крововтратою, ускладненою ішемією-реперфузією кінцівки, активність процесів ліпідної пероксидації в селезінці зменшувалася, що через 7 і 14 діб проявлялося істотно нижчим вмістом досліджуваних показників ПОЛ. Отже, карбацетам чинить системний антиоксидантний вплив, що ставить його в ряд перспективних засобів зниження проявів оксидативних порушень у внутрішніх органах за умов гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, та профілактики розвитку поліорганної недостатності.
Висновки. Ішемія-реперфузія кінцівки сприяє посиленню процесів ліпідної пероксидації в селезінці, зумовлених гострою крововтратою, що супроводжується статистично вірогідно більшим зростанням вмісту ДК через 2 год і 14 діб експерименту та ТБК-активних продуктів ПОЛ – через 1, 7 і 14 діб, порівняно з тваринами, яким моделювали лише гостру крововтрату. Застосування карбацетаму в дозі 5 мг·кг-1 внутрішньоочеревинно чинить виражений антиоксидантний вплив і через 7 та 14 діб сприяє меншому зростанню в селезінці ДК та ТБК-активних продуктів ПОЛ.
28
Підмурняк, О. О. "Особливості перебігу післяопераційного періоду в пацієнтів після лапароскопічних та ретроперитонеоскопічних операційних втручань при лікуванні об’ємних утворень у нирках, каменів проксимального відділу сечоводу". Вісник наукових досліджень, № 1 (16 червня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2015.1.4582.
Повний текст джерелаАнотація:
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ В ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ ЛАПАРОСКОПІЧНИХТА РЕТРОПЕРИТОНЕОСКОПІЧНИХ ОПЕРАЦІЙНИХ ВТРУЧАНЬ ПРИ ЛІКУВАННІ ОБ’ЄМНИХ УТВОРЕНЬ У НИРКАХ, КАМЕНІВ ПРОКСИМАЛЬНОГО ВІДДІЛУ СЕЧОВОДА - За данимим літератури, переваги ендовідеохі- рургічних операційних втручань, порівняно з відкритими операціями, особливо помітні у зменшенні загальної хірургічної агресії операційних втручань. Для проведення аналізу перебігу післяопеаційного періоду в пацієнтів після ендовідеохірургіч- них та відкритих операційних втручань ми вивчали результати лікування у 326 пацієнтів. З них 232 пацієнти, яких прооперовано з використанням лапароскопічних та ретроперитонеоско- пічних методик, та 94 пацієнти прооперовано класичними відкритими операціями. Для порівняння вивчали зміни в загальному стані пацієнта, які оцінювали за бальною шкалою, інтенсивність та тривалість післяопераційного болю, показники ге- модинаміки в ранньому післяопераційному періоді та показники гемограми. Загальний стан пацієнтів за бальною шкалою перед операцією був однаковим в обох групах (основна та контрольна групи відповідно 1,03±0,02 та 1,02+0,01 (р>0,05). У 1-шу добу після операції його було оцінено у пацієнтів основної групи в (1,67+0,08) бала проти (2,47+0,10) (р<0,05) в контрольній, на 2-гу добу - відповідно (1,29+0,07) проти (2,01+0,06) (р<0,05). Загальна динаміка зміни цього показника засвідчує найбільшу тяжкість на 2-гу добу після втручання та його вирівнювання до 7 доби. Інтенсивність больового синдрому через добу після операції зростала до максимуму. Спостерігалася різниця між самопочуттям пацієнтів основної та контрольної груп - через добу після операції інтенсивність болю відповідно була (1,41+0,09) бала проти (2,85+0,06) бала (р<0,05). Аналіз показників гемодинаміки у післяопераційному періоді вказує на наявність корелятивних зв’язків середньої сили між частотою серцевих скорочень та загальним станом хворого (г=0,62, р<0,05), з розміром операційної рани (г=0,60, р<0,05), інтенсивністю больового синдрому (г=0,52, р<0,05), загальною крововтратою підчас операції (г=0,37, р<0,05). Зміни з боку артеріального тиску корелюють з тривалістю та травма- тичністю операції (г=0,56, р<0,05), а також з величиною крововтрати (г=0,38, р<0,05). Загальна тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі в контрольній групі склала 12,9+0,46 (з коливаннями від 8 до 21 діб), разом з тим, як в основній групі вона була вірогідно коротшою і склала 8,4+0,32 (з коливаннями від 4 до 22 діб) (р<0,05), післяопераційний ліжко-день відповідно 10,7 та 6,8 дня. Таким чином, було відмічено скорочення ліжко-дня на 4,5 доби.
29
KOZAK, D. V. "Вплив політравми на динаміку раннього і пізнього апоптозу лімфоцитів тканини серця". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (22 жовтня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2015.3.5023.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>Робота присвячена вивченню апоптозу лімфоцитів тканини серця у динаміці експериментальної політравми. Показа-<br />но, що в умовах політравми різко збільшується інтенсивність раннього і пізнього апоптозу лімфоцитів тканини серця<br />впродовж 28 діб посттравматичного періоду та відзначено загальну закономірність зростання інтенсивності раннього<br />апоптозу протягом 7 діб посттравматичного періоду зі зниженням через 14 діб, наступним повторним, проте меншим,<br />підвищенням через 21 добу і зниженням через 28 діб.</p>
30
Dzyubanovskyy, O. I. "ВПЛИВ ДЕКОМПРЕСІЇ ЖОВЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ НА ДИНАМІКУ ПРОЦЕСІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ, АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ І ЦИТОЛІЗУ ПІСЛЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ТРИДОБОВОГО ХОЛЕСТАЗУ". Вісник наукових досліджень, № 4 (9 лютого 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.4.7165.
Повний текст джерелаАнотація:
Позапечінковий холестаз належить до актуальних проблем сучасної абдомінальної хірургії. Найменш дослідженими продовжують залишатися особливості відновлення морфофункціонального стану печінки після декомпресії загальної жовчної протоки. В експериментах на нелінійних білих щурах моделювали обтураційний холестаз шляхом перев’язки загальної жовчної протоки. Через 3 доби пасаж жовчі відновлювали й оцінювали інтенсивність процесів ліпідної пероксидації, антиоксидантного захисту та цитолізу через 1, 3, 5 і 7 діб. Встановлено, що через добу після реканалізації загальної жовчної протоки відмічається погіршення метаболічних процесів у печінці, яке завдяки стимуляції механізмів саногенезу через 7 діб призводить до їх відновлення, зокрема нормалізації інтенсивності процесів ліпідної пероксидації, зниження явищ цитолізу. Провідним компенсаторним механізмом є збільшення активності антиоксидантних ферментів супероксиддисмутази і каталази та основного антиоксиданта крові – церулоплазміну, які продовжують бути підвищеними через 7 діб експерименту.
31
Shved, M. I., N. R. Makarchuk та L. P. Martynyuk. "КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ КОМБІНОВан ОГО АМІНОКИСЛОТНОГО КОМПЛЕКСУ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ДІАБЕТИЧНУ ПЕРИФЕРІЙНУ ПОЛІНЕЙРОПАТІЮ". Вісник наукових досліджень, № 3 (1 листопада 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8082.
Повний текст джерелаАнотація:
Стандартне лікування діабетичної полінейропатії, одного із найбільш частих і поширених ускладнень цукрового діабету, є ефективним, але приводить лише до тимчасового клінічного ефекту.Мета дослідження – підвищити ефективність лікування невропатичного болю шляхом включення препарату “Келтікан” у комплексну терапію діабетичної полінейропатії.Матеріали і методи. Наявність невропатичного болю діагностували за допомогою модифікованого опитувальника DN 4 (2005).Результати досліджень та їх обговорення. Обстежено 64 хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу, ускладнений діабетичною полінейропатією. Пацієнтів поділили на дві групи: до контрольної групи увійшло 32 хворих, які отримували стандартне лікування, 32 пацієнтів дослідної групи додатково отримували препарат “Келтікан” по 1 капсулі тричі на добу впродовж місяця. Оцінку та інтенсивність невропатичного болю проводили за допомогою модифікованого опитувальника DN 4. Встановлено позитивний клінічний ефект лікування в обох групах після 12-ти денного лікування, який зберігався впродовж місяця в обох групах, а через 3 і 6 місяців лише у групі з додатковим призначенням келтікану.Висновки. Використання опитувальника DN 4 з модифікованою шкалою оцінки показників невропатичного болю дозволяє оптимізувати діагностику даного ускладнення у хворих на цукровий діабет. Включення препарату “Келтікан” у стандартну комплексну терапію діабетичної полінейропатії підвищує клінічну ефективність лікування невропатичного болю та сприяє збереженню лікувального ефекту протягом 6 місяців у 64,2 % хворих.
32
Гудь, А., та Ю. Довгій. "ПОШИРЕННЯ ТРЕМАТОДОЗІВ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ТА ЗАХОДИ БОРОТЬБИ". Аграрний вісник Причорномор'я, № 99 (28 травня 2021). http://dx.doi.org/10.37000/abbsl.2021.99.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Науковим дослідженням було установлено, що в господарствах Житомирської області, широке розповсюдження набули такі паразитарні захворювання: фасціольоз, парамфістоматоз та дикроцеліоз. Вони є досить поширеними на даній території і несуть значні економічні збитки для господарств.
Досліджено, що середня екстенсивність інвазії становила 38,2%, парамфістомозу 4,2% та дикроцеліозу 6,9%, при максимальній ураженості в даному господарстві складає в межах 33-42%. Встановлено, що шляхами розповсюдження даних захворювань є стоячі мілкі водоймища, що знаходяться на пасовищах де випасається велика рогата худоба. Упродовж весняного періоду трематодозна інвазія почала знижуватись і зберігалась на такому рівні влітку та восени.
Результати досліджень свідчили про зміни гематологічних показників крові у хворих тварин після введення антигельмінтика «Тектін Супер». На початку досліджень було встановлено, що у хворих тварин інтенсивність інвазії складала 12,0 яєць фасціол, 7,0 яєць дикроцелій, 4,0 яйця парамфістом в одному грамі фекалій. На 15 - добу ефективність антигельмінтика становила 100%. Було отримано задовільні результати після лікування, що підтверджується підвищенням кількості еритроцитів, сегментоядерних нейтрофілів, лімфоцитів, вмісту гемоглобіну в еритроциті, гематокриту. Гематологічні показники крові тварин відновились до фізіологічних меж.
Підвищення біохімічних показників крові до фізіологічних меж або контрольної групи, проходило за рахунок дії антигельмінтика Тектін Супер на фасціоли, дикроцелії, парамфістоми. Це проходило за рахунок припинення синтезу і проникнення в організм продуктів життєдіяльності трематод, що володіє імуносупресивною дією. Результат дії антигельмінтика на організм був позитивним.
33
Boyko, V. V., S. V. Biletskyi, Т. V. Kazantseva та О. А. Petrynych. "МЕТАБОЛІЧНІ ЕФЕКТИ КОРВІТИНУ І ТІВОРТІНУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ В ПОЄДНАННІ ЗІ СТАБІЛЬНОЮ ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (22 травня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i1.8472.
Повний текст джерелаАнотація:
При лікуванні гіпертонічної хвороби (ГХ), стабільної ішемічної хвороби серця (СІХС) та цукрового діабету 2-го типу (ЦД 2) надзвичайно важливим є корекція метаболічних факторів кардіоваскулярного ризику.Метою роботи було дослідити ефективність лікування хворих на ГХ в поєднанні зі СІХС та ЦД 2 шляхом впливу на інтенсивність пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і ендотеліальну дисфункцію інгібітором 5-ліпоксигенази Кверцетином (Корвітином) і донатором NO – Аргініном гідрохлорид (Тівортіном).Матеріал і методи. У дослідження включено 65 хворих на ГХ ІІ стадії в поєднанні зі СІХС та ЦД 2, які були рандомізовані в дві групи. У І групу входили 30 пацієнтів, яким проводилася загальноприйнята базисна терапія. Пацієнтам ІІ групи (35 осіб) перші 6 днів крім базисної терапії проводилася інфузійна терапія Корвітином (0,5 г), а в наступні 6 днів – Тівортіном по 100 мл розчину внутрішньовенно з подальшим переходом на амбулаторний прийом пероральної форми Тівортіна по 10 мл 2 рази на добу протягом двох тижнів.Результати. Використання Корвітину і Тівортіну на тлі базисної терапії призвело до достовірного зменшення концентрації глюкози плазми, імунореактивного інсуліну, індексу НОМА-ІR, малонового альдегіду (МА) плазми та еритроцитів. З боку антиоксидантного захисту відмічено достовірне зростання вмісту глутатіону відновленого, підвищення активності глутатіонпероксидази, каталази. Виявлено достовірне зростання вмісту кінцевих метаболітів монооксиду нітрогену (NO) на 27,3%, ендотеліального судинного фактору росту VEGF-А – на 27%. У контрольній І групі хворих динаміка вивчених показників метаболізму в процесі лікування виявилася несуттєвою.
34
Maksymyv, R. V., A. A. Hudyma та V. M. Sydorenko. "Динаміка балансу антиоксидантно-прооксидантних механізмів у внутрішніх органах під впливом артеріального джгута і реперфузії кінцівки". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (19 червня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.1.7637.
Повний текст джерелаАнотація:
В сучасних умовах значно зросла частота травм із масивною зовнішньою кровотечею, які вимагають негайного накладання артеріального джгута на кінцівку з безпечним терміном до 2-х год. В окремих роботах показана можливість розвитку ускладнень як під джгутом, так і внаслідок реперфузії кінцівки. Однак її влив на антиоксидантно-прооксидантний баланс внутрішніх органів вивчений недостатньо.Мета дослідження. З’ясування впливу двогодинного застосування артеріального джгута і реперфузії кінцівки на динаміку антиоксидантно-прооксидантних механізмів у печінці, легенях і нирці.Матеріали і методи. Експерименти виконано на 36 нелінійних щурах-самцях масою 200-220. У дослідних групах під тіопепнтало-натрієвим знечуленням (40 мг·кг-1) проксимально на ліву лапку накладали смужку джгута «SWAT-T» шириною1 см на 120 хв. Тварин дослідних груп виводили з експерименту через 60 хв, 120 хв, 24 год, 7 і 14 діб після реперфузії. В контрольній групі тварин вводили в наркоз, застосовуючи еквівалентну дозу тіопенталу натрію, накладали джгут без припинення кровотоку і в подальшому виводили з експерименту через 2 год. Для дослідження брали печінку, нирку та легені. У гомогенатах зазначених органів визначали вміст реагентів до тіобарбітурової кислоти (ТБК-активних продуктів ПОЛ), активність каталази. За співвідношенням активність каталази / вміст ТБК-активних продуктів ПОЛ розраховували антиоксидантно-прооксидантний індекс (АПІ).Результати досліджень та їх обговорення. У контролі інтенсивність ліпопероксидації і активність каталази збільшувалися від печінки до нирки і легень. Після реперфузії кінцівки в досліджуваних органах відмічалося зростання інтенсивності ліпідної пероксидації, про що свідчило накопичення ТБК-активних продуктів, яке в печінці було вірогідно більшим, ніж у контролі, до 14 доби, в легенях – до 7 доби, в нирці – протягом 24 год. Активність каталази в органах була істотно більшою від контролю у всі терміни спостереження з максимумом через 24 год. Показник був вірогідно більшим у нирці. Величина АПІ в нирці і легенях підвищувалася до 24 год після реперфузії кінцівки і до 14 доби знижувалася, не досягаючи рівня контролю. В печінці динаміка показника була коливальною з першим підвищенням через 1 год, зниженням – через 2 год і подальшим зростанням до 14 доби. Наведені дані вказують на тривале напруження адаптаційно-компесаторних механізмів, спрямованих на усунення патогенних чинників, зумовлених накладанням джгута, двогодинною ішемією та подальшою реперфузією кінцівки. Отримані результати вимагають подальшого поглибленого вивчення, проте вже тепер вказують на небезпечність двогодинного накладання джгута з позиції системного впливу на організм і вимагають додаткових заходів профілактики та корекції.Висновки. Реперфузія кінцівки після двогодинного артеріального джгута супроводжується тривалою активацією процесів ліпідної пероксидації у печінці, нирках і легенях, що проявляється статистично вірогідним зростанням вмісту ТБК-активних продуктів, який в печінці перевищує контрольний рівень до 14-ї доби після реперфузії, в нирці – через 24 год, в легенях – через 7 діб. Посилення процесів ПОЛ відбувається на тлі підвищення активності каталази у всіх органах, яка досягає максимуму через 24 год і не знижується до рівня контролю через 14 діб. Баланс антиоксидантно-прооксидантних процесів в досліджуваних органах зміщений в бік посилення антиоксидантних механізмів, що вказує на тривалий оксидативний стрес в постреперфузійному періоді.