Статті в журналах з теми "Інтенсивність виробництва"

Необхідність виробництва якісної продукції рослинництва та підвищення екологічної безпеки аг-роценозів потребує розв’язання низки актуальних наукових завдань, зокрема пов’язаних зі взаємодією популяцій фітопатогенних мікроміцетів із сортом культурних рослин. Проаналізовано зразки насін-ня сучасних сортів зернових злакових культур пшениці озимої, ячменю ярого і вівса щодо контаміна-ції фітопатогенними мікроміцетами. Визначено видовий склад мікроміцетів та встановлено, що насіння більшості досліджених сортів зернових злакових культур контаміновано фітопатогенними грибами родів Alternaria, Fusarium, Nigrospora, Bipolaris, Penicillium, Mucor, Epicoccum, Glicocladium, Drechslera з високою інтенсивністю спороутворення, що є екологічно небезпечним для агроценозів і спричиняє розвиток мікозних хвороб рослин. Визначено інтенсивність спороутворення, виділених патогенів із насіння зернових культур. Показано, що спектр та чисельність фітопатогенних грибів значною мірою залежить від сорту, де концентрація спор може коливатись в межах 0,1–10 млн шт./мл. Встановлено, що сорти пшениці озимої Аврора Миронівська, Подолянка, ячменю ярого МІП Шарм і вівса Скарб України характеризуються найменшим видовим різноманіттям фі-топатогенних грибів із невисокою інтенсивністю їх спороутворення і можуть бути рекомендовані до вирощування. Визначено показники якості насіння зернових культур (пшениці озимої, ячменю яро-го і вівса): енергія проростання, лабораторна схожість і інфікованість насіння патогенною мікобі-отою та виявлено зв’язок між цими показниками. Доведено необхідність обов’язкового оцінювання сортів сільськогосподарських культур як чинника формування стійких і екологічно безпечних агроце-нозів, що дасть можливість управління стійкістю агроекосистем у просторі й часі та отримання екологічно безпечної продукції рослинництва.

Плантації енергетичних культур (верба, тополя, міскантус та ін.) забезпечують виробництво не тільки ефективного біопалива, а й поліпшують екологічний стан довкілля за рахунок інтенсивного поглинання вуглекислого газу з атмосфери. Ефективною сировиною для виробництва твердого біопалива є міскантус. В статті представлені результати термічного аналізу біопалива з міскантуса та дослідження щодо впливу на термічну деструкцію гранульованого палива фракційного складу сировини, температури і тиску гранулювання. В роботі використані зразки гранул, отримані при холодному пресуванні, механоактивації та термічній активації сировини. Методами термогравіметрії та диференційного термічного аналізу визначено температурні інтервали зневоднення, термічного розкладання органічних і мінеральних речовин, середні швидкості термічного розкладання органічних сполук, вологість та зольність зразків біопалива. Для всіх зразків гранульованого палива з міскантуса характерні стадії зневоднення, термічного розкладання органічних сполук, що супроводжується видаленням газоподібних продуктів, та розкладання мінеральних речовин. Найбільша швидкість виходу газоподібних речовин спостерігалась у гранул з механоактивованої та термічно активованої сировини, найменша – у гранули з полідисперсної фракції після холодного пресування. Було встановлено, що механоактивація і термічна активація сировини впливають на процес термічної деструкції – збільшується інтенсивність розкладання органічних речовин. Виявлено, що механоактивація сировини є найбільш суттєвим фактором впливу на кінетику термодеструкції. Під час термічного розкладання гранул, переважно з термічною активацією матеріалу в процесі гранулювання, у високотемпературному періоді розкладання спостерігалися мікровибухи.

Сьогодні спостерігається зниження обсягів виробництва вітчизняної сільськогосподарської техніки, відбувається старіння рухомого складу сільськогосподарських підприємств. У цих умовах особлива увага приділяється проблемі ефективного використання техніки. Стає все більш актуальним питання підвищення якості продукції, що виготовляється вітчизняної сільськогосподарської техніки та забезпечення надійності її як на етапі виробництва і виготовлення, так і в процесі експлуатації. Безперервно зростають вимоги як до підвищення надійності та продуктивності сільськогосподарської техніки, так і до збільшення діапазону виконуваних робіт. Авторами відзначено, що працездатність сільськогосподарської техніки забезпечується організацією системи технічного обслуговування і проведенням технічного обслуговування і ремонту. Своєчасне проведення діагностики та профілактичних робіт дозволяє знижувати експлуатаційні витрати і підвищувати як надійність машино-тракторного парку, так і його технічні характеристики. Надійність сільськогосподарської техніки на етапі проектування і виготовлення буде залежати від правильності розрахунків і забезпечення параметрів (виконання ДСТУ) і забезпечення якості технології і виробництва (регламент, збірка, випробування), а на етапі експлуатації – від належного підтримання в працездатному стані (якість проведення технічного обслуговування і поточних ремонтів) і забезпечення працездатності та довговічності (кваліфікація експлуатаційників, інтенсивність експлуатації, сезонність і ін.). Підкреслено, що з метою підвищення надійності та ефективності використання сільськогосподарської техніки важливо своєчасно проводити комплекс операцій контролю і діагностування на місцях її експлуатації. Було запропоновано схему технологічного процесу організації технічного обслуговування і поточних ремонтів, яка заснована на принципі управління надійністю за участю сервісної служби діагностики. Своєчасна комплексна діагностика всіх систем і агрегатів дає змогу виявляти порушення в роботі та усувати їх, запобігаючи зниженню працездатності. Заповнення діагностичної карти за історією діагностування дозволяє визначити необхідність виконання тих чи інших робіт при технічному обслуговуванні.

Визначено зменшення техногенного навантаження на довкілля при зниженні швидкості розчинення азотних мінеральних добрив шляхом капсулювання їх фосфатами. Встановлено, що включення до складу фосфатовмісного покриття сорбентів і гуматів дає змогу змінювати характеристики органо-мінеральних добрив. Проведено експериментальні дослідження з кінетики розчинення азотних добрив, капсульованих оболонками на основі вітчизняних фосфоритових концентратів, визначено втрати поживних елементів з гранул і оцінено вплив складників фосфатовмісної оболонки на міграцію у ґрунт водорозчинних форм кадмію і свинцю. У ході лабораторних досліджень показано, що застосування оболонки на основі амонізованого суперфосфату та порошкоподібного фосфат-глауконітового концентрату Ново-Амвросіївського родовища призводить до істотного зниження швидкості розчинення азотного складника капсульованої гранули. Встановлено, що на зв'язування важких металів у нерозчинні комплекси позитивно впливають інтенсивність зволоження і властивості модифікованих добрив. Визначено, що зниження кислотності ґрунтових комплексів при введенні до складу фосфатовмісної оболонки гуматів лужних металів зменшує вміст водорозчинних форм важких металів у орному шарі і підвищує екологічну безпеку сільськогосподарського виробництва.

Досліджено особливості формування і функціонування системи національної екологічної політики. Отримано висновок, що екологічна криза є наслідком недосконалості механізмів соціально-економічної системи. Визначено роль екологічної складової у вирішенні політичних та економічних проблем. Проаналізовано проблеми реалізації сучасної національної екологічної політики. Обґрунтовано необхідність її подальшого удосконалення і визначено пріоритетні напрями її подальшого розвитку. Проведення у процесі реформування національної економіки політики збалансованого використання і відтворення природних ресурсів та об’єктів у межах усіх виробничо-територіальних комплексів України, що вирізнялися високою ресурсо- та енергоємністю, було пов’язане, в першу чергу, з необхідністю подолання еколого-економічних кризових явищ. В еколого-економічному аспекті розвиток України в 1992-2015 рр. можна розділити на два етапи: - загальна еколого-економічна криза з одночасним суттєвим скороченням використання головних природних ресурсів (1992—2000) - водних, мінерально-сировинних, частково земельних, зниження викидів у повітря тощо; - відносна стабілізація і початок відродження (з 2000р.) про­мислового та аграрного виробництв зі зростанням в окремих регіонах об’ємів скидання забруднених вод, викидів шкідливих речовин та ін. Діюча в Україні система показників оцінки екологічного стану навколишнього середовища та використання природних ресурсів значною мірою ґрунтується на параметрах статистичної звітності 70-х років. Для зміни даної методики оцінки варто зосередити увагу на наступних напрямах щодо формування засад збалансованого використання і відтворення природних ресурсів: - наукового обгрунтування внутрішніх потреб України в різних видах природних ресурсів; - прискореного впровадження заходів щодо попередження незворотних порушень екологічного стану середовища в гірничодобувних регіонах та промислово-міських агломераціях, забезпечення його стійкого покращання та екологічно врівно­важеного стану; - виконання екологічно обґрунтованих оцінок питомої забезпе­ченості населення різними видами природних ресурсів, у тому числі життєзабезпечуючими; -удосконалення економічних важелів регулювання природоохоронної діяльності. Україна належить до числа країн, розвиток яких значною мірою залежить від збалансованості використання наявної бази природних ресурсів, у першу чергу, життєзабезпечуючих (земельних, водних, мінерально-сировинних). Дослідження й аналіз підтверджують, що, незважаючи на успадковані проблеми розвитку, Україна має власні можливості їх вирішення, насамперед шляхом ефективного викорис­тання всіх видів природних ресурсів. Якщо виходити з того, що промислова структура є ядром націо­нальної економіки, її динаміки і природоресурсомісткості, то пріори­тетним завданням є вдосконалення структури промисловості у напрямі підвищення її технологічності та надання переваг тим галузям і виробництвам, які випускають кінцеву екологічно немістку і екологічно чисту продукцію. Це проблема великої стратегічної мети, на яку має спрямовуватися державна політика. Таким чином, найбільш активним рівнем еколого-економічних систем є регіональний, оскільки регіон (область) є одночасно об’єктом управління, на цьому рівні формуються екологічні проблеми суспіль­ства, ставляться вимоги до екологізації виробництва і раціонального природокористування. Саме регіон поєднує конкретні пункти розміщення продуктивних сил, підприємства-забруднювачі і підприємства- природокористувачі, які є елементами його економічної структури. Структура і масштаб регіонального виробництва визначають характер і обсяги забруднень, інтенсивність впливу на природне середовище. Отже, розвиток національної економіки вимагає враховувати при­наймні три обставини: по-перше, природоресурсний потенціал національної території, який в Україні, як і у кожної країни, має свої обмеження, зокрема, коли йдеться про окремі базові елементи довкілля (воду, лісові ресурси тощо); по-друге, розвиток економічної, зокрема промислової структури, зорієнтованої на мінімізацію затрат природних ресурсів; по-третє, економне видобування і використання природних ресурсів, бо воно не тільки пов’язане з ефективністю економіки, але передусім із забрудненням повітряного басейну, водоймищ тощо. Чим потужніше природні ресурси залучаються у процес виробництва, тим більші можливості погіршення якості довкілля шкідливими промисло­вими і непромисловими викидами.

Проаналізовано результати модельних проектів із розведення швидкозростаючих порід дерев для виробництва відновлюваної сировини в короткому циклі у лісових насадженнях та на рекультивованих після добування бурого вугілля землях Східної Німеччини. Особливу увагу звернено на робінію звичайну, оскільки її рекомендують вирощувати на малопродуктивних і порушених землях, а не за рахунок площі корінних листяних насаджень. На дев'яти дослідних територіях Бранденбурга (Східна Німеччина) проводять випробування нових концепцій культивування робінії звичайної для енергетичного використання деревини. Розробляють шляхи мобілізації раніше невикористаних, але стабільно доступних запасів деревини робінії відповідно до "Національного плану дій щодо біомаси для Німеччини" (2009). Перевагу надають економічно обґрунтованому поводженню з наявними лісовими культурами робінії на малопродуктивних і рекультивованих землях. Встановлено придатність робінії звичайної для вирощування з метою енергетичного використання на малопродуктивних землях із невеликою кількістю опадів. Оцінено потенціал біомаси робінії звичайної у Бранденбурзі, який можна мобілізувати вирощуванням робінії в короткому плантаційному циклі. Інтенсивність росту робінії звичайної була високою вже в перший рік вирощування. Дослідження підтверджують важливість властивостей ґрунту, зокрема води, доступної рослинам, аерації ґрунту та глибини кореневмісного шару для продуктивного росту й розвитку саджанців робінії звичайної. Висока інтенсивність коренепаросткового відтворення робінії є сприятливою для її вирощування з енергетичною метою. Застосування відповідної технології лісозаготівлі для невеликих площ та невеликий річний приріст за діаметром основи робінієвого пагона (на висоті зрізання приблизно 5 см) ускладнюють технологічний процес. Для його оптимізації потрібні короткі транспортні маршрути до споживача та можливості сушіння деревини. Висока щільність деревини робінії зумовлює високу теплоту згоряння її тріски. Робінія звичайна на малопродуктивних землях в умовах низької кількості опадів має високий приріст біомаси у перші п'ять років.

Дослідження проводились у Прикарпатській державній сільськогосподарській дослідній станції. В господарстві застосовується розроблена технологія інтенсивного виробництва кролятини. Генотип кролів, що розводять в господарстві - трьох породні помісі білого велетня, шиншили та фландр (НТШ). Для досліду, методом пар-аналогів, сформовано 5 груп молодняку кролів по 15 голів в кожній. Першій контрольній групі згодовували корм без підкислювача, 2, 3, 4 і 5- й дослідній групам з вмістом 0,1; 0,3; 0,5; 0,7% підкислювача корму Асіd Stаг S ВF. Максимальною жива маса однієї голови в 90 добовому віці була в 4-ій дослідній групі, становила 2,967кг де використовувався підкислювач корму АСІD STАГ S ВF в кількості 0,5%, тимчасом, як при використанні цього підкислювача в раціоні годівлі молодняку кролів 2-ї групи (0,1%) була – 2,877 кг, 3-ї групи (0,3%) - 2,89кг, а 5-ї (0,7%) - 2,9 кг. Середньодобові прирости за період 40-90 діб вищими були в четвертій дослідній групі (0,5%) - 42,1 г, дещо нищими при використанні підкислювача АСІD STАГ S ВF в раціонах дослідних груп кролів: 2-ї (0,1%) - 40,2г; 3-ї (0,3%) - 40,6г; та 5-ї (0,7%) – 40,9г. Прижиттєвий показник м’ясності – ширина попереку в 3-місячному віці у кролів цих груп становив 5,9см, в 2 і 5-й групах при введені у раціон дослідних кролів підкислювача корму АСІD STАГ S ВF в кількості 1кг і відповідно 7 кг на тону готового корму цей показник становив 5,8 см. Затрати корму у 1-, 2-, 3-, 5-й групах становили 3,55; 3,48; 3,4 кг і 3,41кг готового корму на 1 кг приросту, тимчасом як в 4-й групі вони були дещо ефективнішими і знаходилися на рівні 3,32 кг. Кращі показники відгодівельної продуктивності при вводі 5кг підкислювача корму АСІD STАГ S ВF на тону готового корму(4 дослідна група) отримані за рахунок ефективності фізіологічного впливу низькомолекулярних органічних кислот на процес травлення моногастричних, рослиноїдних гризунів, що проявилось у кращому поїданні корму. При цьому зросли відгодівельні показники 4 дослідної групи до кролів до 1контрольної: жива маса в 90 добовому віці на, 190г; середньодобові прирости на 3,9г; ширина попереку на 0,2см; покращилась конверсія корму на 230г. Зниження вартості корму на 1 ц приросту до 1 контрольної групи (2485 грн), відбувалось до 4 групи: 2 дослідна 2464грн; 3 дослідна 2461грн, 4 дослідна 2457грн. Вартість корму в структурі затрат 5 дослідної групи виявилась найвищою – 2578грн. Така динаміка вплинула на показник чистого прибутку і рентабельність виробництва.

В умовах механізації і автоматизації сільськогосподарського виробництва зростає значення показників надійності і довговічності в загальній оцінці якості техніки. Тим часом вирішувати завдання, забезпечена надійності машин стає все важче через безперервне зростання силовий напруженості деталей і вузлів в результаті підвищення робочих швидкостей, збільшення завантаження при універсалізації машин і багатьох інших факторів, пов'язаних з прогресом сільгоспмашинобудування. Розглядаючи різні моделі відмов виділено ряд розподілів: нормальний, логарифмічно нормальний, Вейбулла, гамма та експоненціальний, які є основою побудови моделей довговічності невідновлених виробів тваринницької техніки, замінених у разі відмови запасними. Перелічені розподіли охоплюють відповідно поступові, зносові, утомлені та раптові відмови механічних систем, складних систем, що пройшли період припрацювання, а також систем, які експлуатуються в тяжких умовах під впливом механічних і кліматичних навантажень. Характерним для нормального розподілу є те, що інтенсивність відмов починається з 0 і зі збільшенням часу дуже зростає. Це означає, що потік відмов не є стаціонарним і має місце старіння елементів. В області малих значень t старіння елементів несуттєво впливає на надійність, тому ймовірність безвідмовної роботи виробу зменшується незначно. Після тривалої експлуатації системи, відмови елементів якої мають нормальний розподіл, її надійність швидко знижується, тому ймовірність безвідмовної роботи падає. Нормальний розподіл застосовується при поступовій зміні параметрів, або у тому випадку, коли частка раптових відмов дуже мала, тобто для виробів, працюючих у сприятливих умовах експлуатації. Він притаманний для опису поступових спрацьовуваних відмов. Розподіл Вейбулла відповідає ситуації руйнування самої слабкої ланки із деякої сукупності, а також є достатньо гнучкою функцією, за допомогою якої добре вирівнювати різноманітну статистику відмов і яка може бути моделлю відмов механічних об’єктів. Експоненціальний розподіл має місце у випадках, коли вироби складні й можлива більша кількість відмов різних елементів виробів із неоднаковою інтенсивністю.

Актуальність теми дослідження. Дослідження зміни абразивних властивостей ґрунтів та врахування їх при виборі матеріалів та режимів експлуатації робочих органів ґрунтообробних машин, що дозволить зменшити інтенсивність зношування, є, безперечно, актуальним завданням. Постановка проблеми. Інтенсифікація аграрного виробництва висуває більш жорсткі вимоги до зносостійкості робочих органів ґрунтообробних машин. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наявні моделі ґрунтового середовища розглядають ґрунт як ідеальне середовище, яке не змінює свої властивості в часі та не розглядають його абразивних властивостей. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Відсутні теоретичні й експериментальні дослідження зміни абразивних властивостей ґрунту в процесі самоорганізації. Постановка завдання. Метою роботи є розробка математичної моделі зміни абразивних властивостей ґрунту в процесі самоорганізації. Виклад основного матеріалу. Закономірності зміни абразивних властивостей ґрунту в процесі самоорганізації можливо описати поліномінальною функцією другого порядку. Коефіцієнти даної функції визначенні експериментальним шляхом, з урахуванням найбільш значущих факторів. Висновки відповідно до статті. У процесі самоорганізації підвищується абразивна здатність ґрунту. Зовнішні чинники (опади та питомий тиск від дії рушіїв) пришвидшують процес самоорганізації ґрунту, що призводить до зростання абразивних властивостей ґрунту. Зовнішні чинники не впливають на загальну закономірність більш інтенсивного процесу самоорганізації ґрунтового середовища на початку її функціонування. Розроблені математичні моделі, з урахуванням зовнішніх чинників, дозволяють прогнозувати зміну абразивних властивостей ґрунту. Зменшення інтенсивності зношування робочих органів ґрунтообробних машин можна досягти за рахунок більш раннього повторного обробітку (після механічного руйнування структури ґрунту), поки не відбулися процеси зростання абразивних властивостей у результаті самоорганізації ґрунту.

Сьогодні вже неможливо зупинити швидке розповсюдження гаджетів, рідерів, мобільних телефонів як засобів доступу до ресурсів Інтернет, у тому числі до бібліотечного контенту глобальної мережі. Неможливо також змінити ситуацію у бік актуалізації електронного читання, загальновизначним є той факт, що найбільш ефективне інформаційно-бібліотечне обслуговування населення досягається шляхом створення електронних бібліотек. Електронні бібліотеки можуть складатися з колекцій електронних документів (оцифрованих традиційних матеріалів, або створених відразу в електронному вигляді), та систем з уніфікованим підходом до виробництва, зберігання, організації різноманітної інформації. У роботі описані основні елементи оцифрування бібліотеки як складової інформаційного суспільства, що розвивається. Бібліотечні сайти – це ворота в бібліотеку, її візитна картка в інтернет просторі. Акаунти у соціальних мережах та блоги різко підвищують інтерактивність обміну інформацією і відвідуваність бібліотечних сайтів, в цілому підвищують інтерес до бібліотеки з боку існуючих і потенційних користувачів. Глобальна переорієнтація пріоритетів у роботі бібліотечно-інформаційних установ, у зв’язку зі створенням електронної бібліотеки, є очевидною, вона спрямовується на розвиток мережевих технологій, електронних ресурсів, інформаційного сервісу, бібліотечної кооперації. Цифрові бібліотеки, електронні колекції, системи електронного резерву, онлайнові каталоги публічного доступу, бази даних електронних журналів та інші ІР стали популярними засобами доступу до джерел інформації. Створення електронних, цифрових бібліотек сприяє глобалізації світового інформаційного співтовариства, відкриває принципово нові умови доступу до віддалених ІР і забезпечує рівні права користувачів на отримання необхідної інформації. У статті проаналізовано інтенсивність впливу Інтернету на довідково-бібліографічне обслуговування користувачів бібліотек, та необхідність реорганізації довідково-бібліографічних служб, зміни у традиційних функціях бібліографії.

Метою проведення досліджень було визначення можливості зменшення хімічного навантаження на навколишнє середовище за застосування літнього садіння свіжозібраними бульбами. Методи. Польові дослідження виконувалися згідно з вимогами методик дослідної справи та методичних рекомендацій щодо про- ведення досліджень із картоплею на зрошуваних зем- лях Інституту зрошуваного землеробства НААН в зоні дії Інгулецької зрошувальної системи. Математичну обробку експериментальних даних здійснювали за загальноприйнятими методиками. Дослідженнями було передбачено порівняння впливу обробки садивних час- ток бульб хімічними препаратами після підсихання на них 4-и компонентного розчину стимуляторів (1% тіосе- човини, 1% роданістого калію, 0,002% бурштинової кислоти, 0,0005% гібереліну) на схожість, розвиток рослин та продуктивність посадки. Вивчались препарати Гаупсин, Триходермін, Мочевин К-6. Ці біопрепарати не шкідливі для людини, теплокровних тварин, комах, риб, не нагромаджуються в рослинах. Агротехніка в досліді, крім досліджуваних факторів, загальноприйнята для зрошуваних земель півдня України. Повторність – чоти- риразова. Результати. Впливу будь-якого препарату як в чистому вигляді, так і в сполученні з іншими препа- ратами на інтенсивність утворення сходів виявлено не було. Середні значення урожайності за три роки дослі- джень вказують на те, що жоден з варіантів обробки насіннєвих бульб не забезпечив суттєве підвищення продуктивності рослин. Максимальну середню врожай- ність бульб забезпечив варіант з додатковою обробкою бульб біопрепаратом Гаупсин – 21,19 т/га, що всього на 1,58% перевищило контроль (фон). Продуктивність контрольних варіантів становила 20,86 та 20,72 т/га. Мінімальна середня врожайність становила 18,86 т/га, що на 2,0 т, або 9,59% нижче контролю у варіанті з додат- ковою обробкою препаратом Мочевин К-6. Висновки. Рівень урожайності картоплі літнього садіння не зале- жав від обробки свіжозібраних бульб в літній посадці препаратами хімічного та біологічного походження. На єдиному варіанті з додатковою обробкою рослин біопре- паратом фунгіцидної дії Гаупсин урожайність порівняно з контролем була вищою на 0,33 т/га, або 1,6%, відпо- відно рентабельність виробництва – на 11,2%, а умовно чистий прибуток – на 4,35 тис. грн/т. Решта варіантів не перевищили контроль.

Загальна площа становить 200 мільйонів гекта- рів, а кількість людей, що зайняті у сільському госпо- дарстві та супутніх видів діяльності в Індії, становить 600 мільйонів. Індійська насіннєва галузь достатньо розвинута і посідає 6 місце у світі. У країні домінує нез- рошуване землеробство, яке страждає від дефіциту води, енергії та робочої сили; має більші виробничі витрати, низьку рентабельність виробництва, низьку інтенсивність землеробства, проблеми з нестабільною та низькою врожайністю, пов’язані з непередбачувані- стю природного зволоження, біотичних та абіотичних стресів, традиційними методами ведення сільського господарства та низькою забезпеченістю сертифікова- ним насінням. Але Індія – динамічна країна, і крок за кроком вирішує проблеми за допомогою міжнародних інвесторів. У цьому огляді ми розглянемо індійський ринок насіння, щоб виявити деякі можливості та загрози для інвесторів насіннєвого сектору в цій тропічній кра- їні. Результати. Індійський насіннєвий сектор відіграє ключову роль у сільському господарстві Індії. Ринок насіння сегментований за типом, культурним складом, обробкою насіння, ознаками, конкуренцією, географією та доступністю передових технологій. Насіннєвий сек- тор в Індії складається з великого державного та зроста- ючого приватного сектору. Індія має світле майбутнє на ринку насіння. Відкрите сортове насіння домінує в індій- ському насінницькому бізнесі, але ситуація змінюється, і тепер споживачі насіння надають перевагу отриманню високоякісного врожаю, добре пристосованого до пере- робки та транспортування на великі відстані. В Індії величезна кількість генетично модифікованих гібрид- них кукурудзи та бавовнику. Висновки. Через велике розмаїття кліматичних, географічних, соціальних, агро- культурних та ринкових умов у масштабах Індії краще вийти на цей ринок у новому консорціумі, що включає компанії з різних сегментів. Другий консорціум, що складається з малих та середніх індійських партнерів, також може бути корисним для побудови стабільної та складної мережі, здатної перетворитися на більш прийнятий на місцевому рівні міжнародний агломерат. Ця система може не лише підтримувати стійку торгівлю, але й покращувати знання місцевого сільського госпо- дарства на благо фермерів з низьким рівнем доходу. Ця стратегія взаємного виграшу, вірогідно, забезпечить зростання доходів фермерів.

Мета. Мета дослідження – розробити напрями вдосконалення управління процесами відтворення галузі тваринництва на основі її інноваційно-інвестиційного розвитку. Методологія / методика / підхід. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, концептуальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених стосовно управління процесом відтворення галузі тваринництва, системний підхід до вивчення та своєчасного виявлення різних соціально-економічних і виробничих проблем. Дослідження економічних аспектів управління процесом відродження та ефективного розвитку тваринництва здійснювали з використанням загальнонаукових (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення) та статистико-математичних методів (кореляційного, регресійного, сценарного планування, математичного моделювання й прогнозування економічних процесів). Результати. Застосування запропонованих методів і методичних підходів дали можливість урахувати основні складники системи управління відтворенням потенціалу галузі для виявлення перспектив зростання обсягів виробництва валової продукції тваринництва та спрогнозувати зміни в економічних показниках його інноваційного-інвестиційного розвитку в перспективі. Використання системного й абстрактно-логічного підходів сприяло формуванню стратегії відродження тваринницької галузі на основі переліку сценаріїв розвитку відповідно до поставлених завдань стосовно її реалізації та дало змогу окреслити проблемне поле для проведення економічної модернізації тваринництва. Оригінальність / наукова новизна. Уперше розроблено гнучкий до економічних і соціальних змін на виробництві механізм модернізації та розвитку тваринництва, який забезпечує можливість проведення модернізаційних процесів в основних підгалузях тваринництва та впровадження інноваційних технологій виробництва тваринницької продукції. Набуло дальшого розвитку вивчення питання використання альтернативного методу прогнозування пріоритетних економічних параметрів в умовах нестабільних тенденцій аграрного виробництва та динамічних змін у розвитку тваринництва під дією впливу чинників, що змінюються з різною інтенсивністю, протягом тривалого періоду. Практична цінність/наслідки. Напрацьовані теоретичні й практичні засади дали можливість розкрити цілісність процесу управління відтворенням і розвитком галузі тваринництва. Проведене прогнозування дозволило констатувати зміни у виробництві тваринницької продукції та продуктивності тварин. Отримані результати сприяли визначенню чинників, що перешкоджають у мінливих економічних, соціальних, політичних та екологічних умовах перевести галузь тваринництва на інноваційний шлях його розвитку за рахунок упровадження сучасних технологій.

Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає тютюнокуріння як глобальну медико-соціальну проблему, а активне застосування штучних харчових добавок у харчовій промисловості викликає неоднозначне ставлення щодо їх безпеки відносно здоров’я людини, тому дослідження молекулярних механізмів токсичності ізольованої та поєднаної дії тютюнового диму і натрію глутамату є одним з актуальних питань у сучасній науці. Мета дослідження – вивчити зміни цитокінового профілю сироватки крові у щурів за умови пасивного тютюнокуріння на тлі тривалого введення натрію глутамату у віковому аспекті. Матеріали і методи. Досліди проведено на 64 безпородних білих щурах-самцях, яких поділили на такі групи: перша – контрольна; друга – щури, яким моделювали пасивне тютюнокуріння; третя – тварини, яким вводили натрію глутамат; четверта – щури, яким моделювали пасивне тютюнокуріння на тлі введення натрію глутамату. Визначення вмісту цитокінів сироватки крові проводили методом твердофазового імуноферментного аналізу з використанням наборів реагентів «RayBio» виробництва «RayBiotech» (США) відповідно до прото­колу виробника на аналізаторі «Multiscan FC» (Фінляндія). Результати. У статевозрілих щурів пасивне тютюнокуріння на тлі застосування натрію глутамату супроводжувалося вираженим збільшенням вмісту IL1β (у 2,2 раза (р<0,001)) відносно контрольної групи, що вірогідно не відрізнялося від аналогічного показника за умови ізольованої дії тютюнового диму. Вміст TNFα збільшувався більш виражено (у 2,9 раза (р<0,001)) відносно контрольної групи і на 32,3 % (р<0,002) перевищував дані за умови ізольованої дії тютюнового диму. Щодо протизапального цитокіну IL10, то встановлено його вірогідне зниження на 61,0 % (р<0,001) відносно контрольної групи, що було на 29,7 % (р<0,001) нижче аналогічного показника за умови ізольованої дії тютюнового диму. У віковому аспекті порушення цитокінового профілю сироватки крові більш виражено проявилися у статевонезрілих щурів. Висновки. Пасивне тютюнокуріння на тлі застосування натрію глутамату супроводжується вираженою дисцитокінемією, що підтверджується вірогідним збільшенням вмісту прозапальних цитокінів (TNFα) на тлі зниження вмісту протизапальних цитокінів (IL10) відносно даних за умови ізольованої дії тютюнового диму. У віковому аспекті за умови пасивного тютюнокуріння на тлі застосування натрію глутамату інтенсивність змін вмісту цитокінів TNFα, IL1β та IL10 у сироватці крові статевонезрілих щурів перевищує показники статевозрілих на 141,9; 70,4 і 16,1 % відповідно.

У статті викладені результати оцінювання сви-ней іноземного походження та кровності за відгоді-вельними й м’ясними ознаками з визначенням кращихпоєднань батьківських генотипів для одержанняефекту гетерозису у потомків. Дослідженнями вста-новлено, що найвищу інтенсивність росту під часвідгодівлі мав гібридний молодняк, одержаний у разісхрещування двохпородних свиноматок (велика білафранцузького походження х дюрок німецького поход-ження) з кнурами породи п’єтрен англійського поход-ження. Найбільш відчутне зниження у потомків тов-щини шпику на рівні 6–7-го грудних хребців та підви-щення маси задньої третини півтуші забезпечитьвикористання на заключному етапі трьохпородногосхрещування кнурів породи п’єтрен англійського по-ходження. Чистопородне розведення свиней великоїбілої породи не сприяє підвищенню відгодівельних ім’ясних ознак у молодняка, навіть за об’єднання в їхгенотипі спадковості тварин французького, німецько-го й англійського походження. Прибутковість відго-дівлі молодняка свиней в умовах сучасного промисло-вого виробництва повинно ґрунтуватися на поєдну-ваності порід, особливо, коли використовуютьсятварини іноземного походження. The article presents the results of the evaluation of pigs of foreign origin and crownest of fattening and meat traits with determining of the best combinations of parental genotypes to obtain the effect of heterosis in the descendants. Research has shown that a hybrid young stock had the highest growth rate during feeding, who was obtained by crossing dohorty sows (large white of French origin x Duroc of German origin) with grunts of Pietrain breed of English origin. The largest declines of the young stock’s backfat thickness at 6-7 thoracic vertebrae and increase the mass of the posterior third of the side will ensure three times Pietrain boars’ cross breeding of English origin at the final stage. Purebred breeding of pigs of large white breed does not promote the fattening and meat traits in young stock, even for the unification of their genotype heredity animals of French, German and English origin. The profitability of fattening of young pigs in the conditions of modern industrial production should be based on associations of species, particularly when animals of foreign origin are used.

Аннотація. Характерною ознакою сучасного землеробства є погіршення родючості ґрунтів через їх інтенсивне використання, дефіцит водних ресурсів і, як наслідок, зниження продуктивності сільськогосподарського виробництва. Дані фактори визначають необхідність відновлення й підвищення родючості ґрунтів шляхом застосування у технології вирощування сільськогосподарських культур вермикомпосту (біогумусу), який є ефективним засобом відновлення родючості ґрунту, підвищення врожайності овочів та отримання органічної продукції. Мета – встановлення оптимальної норми внесення біогумусу та його вплив на продуктивність і товарність часнику озимого. Методи. Польові, статистичні, розрахунково-аналітичні. Досліджували удобрення сортів часнику озимого Софіївський та Прометей біогумусом у нормах 1; 3; 5 т/га, який вносили локально у рядки перед висаджуванням порівняно з 30 т/га перегною, внесеного врозкид та варіанта без удобрення. Результати. Дослідження показали, що реакція сортів на біогумус є дещо різною, але в цілому вона є позитивною. За внесення вермикомпосту асиміляційна площа однієї рослини збільшувалася в період інтенсивного росту до 100 %, а з початком визрівання рослин – до 12,2 %, залежно від сорту. Установлено, що за внесення біогумусу інтенсивність росту рослин збільшувалася від 1,3 до 18,2 %. Доведено, що за застосування біогумусу рослина збільшує загальну кількість коренів на 1,0–44,0 %, при цьому зменшуючи їх середню довжину на 1,6–10,6 %. Дослідження показали, що збільшення маси цибулини прямопропорційне до збільшення норми біогумусу. Так, за застосування біогумусу даний показник зростав на 9,9–25,1 % у сорту Софіївський, та на 6,7–16,0 % у сорту Прометей. Найбільш ефективним виявилося внесення біогумусу з розрахунку 3 та 5 т/га, у цих варіантах приріст врожайності часнику сягав 2,4–3,6 т/га та 4,0–5,1 т/га відповідно до сортів часнику озимого Софіївський та Прометей. Дослідженням встановлено позитивну динаміку зміни структури врожаю. Для сорту часнику озимого Софіївський оптимальною нормою внесення біогумусу була 3 т/га, де загальна кількість зубків зменшилася та зросла частка великої фракції, зі збільшенням норми до 5 т/га паралельно зросла загальна кількість зубків з 10 шт. у контролі до 10,8 шт. у дослідному варіанті. Сорт Прометей мав кращу реакцію на збільшення норми біогумусу. У дослідних варіантах загальна кількість зубків знаходилася на одному рівні, проте, фракційний склад зубків суттєво різнився. Так, зі збільшенням норми біогумусу збільшилася частка великої фракції та зменшилася частка середньої й дрібної, а за внесення 5 т/га добрива дрібна фракція майже повністю зникла зі структури врожаю. Порівняння основного біохімічного складу часнику дослідних варіантів з контрольним показує суттєве поліпшення показників в обох сортів. Вміст абсолютно сухої речовини за застосування біогумусу збільшився на 3–5,8 %, сума цукрів зростала на 3,8–11,5 %. Відсоток аскорбінової кислоти перевищував контроль на 5,5–10,9 %, а вміст нітратів у зубках часнику зменшився на 4,5–16,4 %. Висновок. Отже, в цілому по досліду за внесення біогумусу відбулося підвищення всіх ростових і продуктивних процесів та поліпшення біохімічного складу часнику озимого

Актуальність теми дослідження. Інтенсивність впровадження інформаційних систем у виробничі процеси та зростання складності конфігурацій таких систем безпосередньо пов’язано з певною сукупністю ризиків, основною причиною яких є уразливості інформаційних технологій і систем. Коли ризик стає неприйнятно великим, необхідно застосовувати відповідні обґрунтовані заходи для своєчасного виявлення причин і зниження рівня ризику або ж повної ліквідації ризику. Постановка проблеми. Відсутність єдиної уніфікованої методики оцінювання ризиків ставить під загрозу не тільки проект впровадження і валідації системи, а і якість продукції, цілісність даних і безпеку для кінцевого споживача. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останніми роками дослідження зазначеної проблеми проводилося в багатьох наукових вітчизняних і закордонних працях, в яких було запропоновано та апробовано різні варіації методик та підходи до оцінювання ризиків при розробці та експлуатації інформаційних систем відповідного рівня складності. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Усі сучасні системи аналізу та управління ризиками, як вітчизняні, так і зарубіжні, спираються у своїй роботі на досить суб’єктивні думки експертів, або ж допускають застосування спеціальних опитувальників, на питання яких часто змушені відповідати некомпетентні особи. Сучасні методики оцінювання ризиків не дозволяють у повному обсязі виявити і належним чином оцінити можливі ризики під час проектування, розроблення, впровадження та експлуатації АІС на фармацевтичному виробництві. Постановка завдання. Метою роботи є розробка методики управління ризиками проектів, пов’язаних із розробкою, впровадженням валідацією і подальшим супроводом автоматизованих інформаційних систем для фармацевтичних виробництв. Виклад основного матеріалу. У статті представлена покрокова методика управління ризиками в процесі валідації автоматизованих інформаційних систем, запропонована схема розподілу ключових ролей і обов’язків членів групи оцінки ризиків. Розглянуто класифікацію рівнів тяжкості, ймовірності виникнення і ймовірності виявлення в розрізі кількісної та якісної шкали оцінювання. Запропоновано принцип інтерпретації результатів оцінки ризиків. Висновки відповідно до статті. Підсумковим результатом стало створення уніфікованої науково обґрунтованої методики управління ризиками в проектах зі створення автоматизованих інформаційних систем, що дозволяє підвищити ефективність впровадження та експлуатації АІС, унаслідок чого успішне проходження процесу валідації.

Мета. Мета статті – висвітлити результати дослідження, присвяченого розробці підходів до оптимізації рівня витрат на впровадження нових сортів і гібридів у рослинництві, у тому числі за умов їх фінансування за рахунок позикового капіталу. Методологія / методика / підхід. Спираючись на діалектичний метод пізнання, використали методи: абстрактно-логічний (систематизація публікацій, присвячених проблемам агроінновацій і кредитування аграрної галузі, теоретичні узагальнення та формулювання висновків), нелінійного кореляційно-регресійного аналізу (установлення залежності між інтенсивністю виробництва продукції рослинництва та результатами функціонування галузі), оптимізаційного моделювання (розробка інструментарію, що дозволяє визначити оптимальний обсяг кредиту в разі впровадження інновацій). Результати. Розроблено підхід, який ураховує агробіологічні, економічні та фінансові аспекти аграрної галузі, та дозволяє на етапі планування виробничого процесу і його фінансового забезпечення оцінити доцільність кредитного покриття витрат на впровадження інноваційного рішення; апробовано методичний інструментарій, який дозволяє визначити оптимальні величини витрат за різних умов і форм фінансування, а також оптимальну величину кредитного забезпечення, що гарантує максимізацію прибутку з урахуванням очікуваного приросту урожайності за рахунок упровадження нових сортів і гібридів. Оригінальність / наукова новизна. Обґрунтовано підхід до визначення оптимального обсягу кредитного забезпечення впровадження інновацій, що, на відміну від традиційного, який ґрунтується на ефекті фінансового важеля, ураховує нелінійність витратних і результативних показників функціонування аграрної галузі, спричинену ефектом спадної віддачі. Практична цінність / значущість. Застосування пропонованого до впровадження методичного підходу дозволяє визначити оптимальні величині виробничих витрат і їх кредитного покриття з урахуванням очікуваного приросту урожайності виробництва, який забезпечує впровадження нового сорту або гібриду рослин.

Розглянуті методи, які забезпечують підвищення довговічності двигунів сільськогосподарської техніки за рахунок використання ефективних технологій при виготовленні та відновленні поршневих пальців. Запропонований метод відновлення поршневих пальців автотракторних двигунів з використанням механічних вібраційних коливань обробляючого інструменту. Проведені дослідження по вибору основних параметрів обробляючого інструмента – пуансона, які сприяють підвищенню якості відновлення поршневих пальців двигунів, що забезпечує їх підвищену зносостійкість і, відповідно, надійність двигуна. Встановлені види головних деформацій при обробці матеріалу пальців по їх довжині, зовнішньому і внутрішньому діаметрах із вказанням їх особливостей. Досліджені зміни розмірів оброблюваних зразків по їх довжині в умовах звичайного і вібраційного навантаження. Знайдені значення ступеню зміцнення матеріалу поршневих пальців і бронзових втулок. Проведені мікроструктурні дослідження з метою визначення впливу методу деформування на властивості металу поршневих пальців. Досліджений вплив методу обробки поршневих пальців на процес переносу (налипання) їх матеріалу на робочу поверхню обробляючого інструменту – пуансону. Проведені дослідження зносостійкості зразків, вирізаних з поршневих пальців і бронзових втулок двигунів на машині тертя за схемою «ролик – колодочка». Визначена інтенсивність зносу вказаної пари тертя по середній величині втрати маси ролика і колодочки. Приведені графічні залежності результатів зношування ролика і колодочки при звичайному і вібраційному деформуванні в залежності від часу випробувань. Результати стендових досліджень дозволяють розробити і впровадити у виробництво технологічний процес відновлення поршневих пальців і бронзових втулок методом вібраційного деформування.

На виробництві часто зустрічаються випадки, коли в перші два тижні після відлучення від свиноматки у поросят спостерігаються розлади травлення невідомої етіології. Першопричиною цієї проблеми є стресове навантаження на організм поросят. Дієвими методами боротьби з розладами травлення в цей період є правильний підбір антибіотиків і введення до складу комбікорму оксиду цинку. Досліджувалась ефективність застосування амоксициліну та оксиду цинку в комбікормах для годівлі поросят після відлучення. Експериментальні дослідження проводилися на групах помісного молодняку свиней в умовах промислового комплексу ПрАТ "Агропромислова компанія". Комплексне введення до складу комбікормів в період дорощування оксиду цинку в кількості 1,5 кг на 1 тону в період 49-63 дня та амоксициліну в кількості 0,5 кг на 1 тону в період 30-48 дня і 0,2 кг на 1 тону в період 49-62 дня сприяє підвищенню інтенсивності росту молодняку та покращує конверсію кормів та збереженість поросят. Середня жива маса поросят дослідної групи перевищувала контрольну групу на 0,8 кг і склала 33,53± 0,55 кг. Аналогічна різниця на користь тварин дослідної групи спостерігається і за показниками абсолютних та середньодобових приростів. За показником збереженості перевага на користь рекомендованої схеми вирощування з використанням оксиду цинку та амоскициліну склала 3,4 %. Застосування даної системи годівлі поросят після відлучення є економічно вигідною, адже дозволить підвищити як інтенсивність росту молодняку за період вирощування так і покращити конверсію кормів.

Мета роботи. Виділення та ідентифікація продукту взаємодії верапамілу гідрохлориду з бромкрезоловим зеленим методами ІЧ-спектрофотометрії та 1H ЯMР спектроскопії. Матеріали і методи. У дослідженні використано робочий стандартний зразок верапамілу гідрохлориду, бромкрезоловий зелений (БКЗ), взірці готових лікарських форм вітчизняного та зарубіжного виробництва. Реагенти і розчинники: стандартний зразок верапамілу гідрохлориду, бромкрезоловий зелений, ацетон. Аналітичне обладнання: Спектрофотометр Bruker Alpha (Bruker Optik GmbH, Ettlingen, Germany) з використанням приставки (повного внутрішнього відбиття) ATR (пряме уведення речовини), спектрофотометр Specord 200 (Німеччина) (190–1100 нм). Результати й обговорення. Експериментально встановлено, що верапамілу гідрохлорид взаємодіє з бромкрезоловим зеленим у середовищі ацетону з утворенням йонного асоціату. ІЧ-спектр йонного асоціату відповідає сумі поглинань вихідних сполук із деякими відмінностями, що підтверджують його утворення. У йонному асоціаті в області 3600‒3400 см‒1 смуги фенольних –ОН проявляються з меншою інтенсивністю, що можна пояснити перетворенням БКЗ у хінонну структуру. У продукті також відсутні поглинання в області 2370см‒1 (R3N+Cl- у верапамілі гідрохлориді), що пояснюється утворенням йонного асоціату з БКЗ, а саме поглинання проявляється у вигляді уширеного сигналу в області 3200‒2000см‒1. Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що верапамілу гідрохлорид взаємодіє з бромкрезоловим зеленим у співвідношенні 1:1, виділено та встановлено будову забарвленого продукту взаємодії верапамілу гідрохлориду з бромкрезоловим зеленим. За допомогою методів ІЧ- спектроскопії та спектрометрії ядерного магнітного резонансу підтверджено, що продуктом взаємодії є йонний асоціат.

Сушіння деревини – це обов'язковий технологічний процес у виробництві пиломатеріалів, меблевих заготівель, будівельних деталей тощо. Різні аспекти розглянутих у цьому дослідженні можуть зацікавити фахівців підприємств лісопромислового комплексу. Відомо, що основні форми зв'язку вологи з деревиною (адсорбційний, капілярно-конденсаційний та капілярний зв'язки вільної вологи в порожнинах клітин) залежать від температури та відносної вологості сушильного агента. Це означає, що деревина, як матеріал рослинного походження, поводиться своєрідно залежно від температурно-вологісних полів. Проблема сушіння деревини охоплює питання щодо перенесення тепла і вологи (маси) як у середині тіла, так і в пограничному шарі на межі розподілу фаз "тіло (об'єкт сушіння) – "навколишнє середовище". Треба зазначити, що інтенсивність сушіння є максимальною, коли можливості перенесення тепла і маси в пограничному шарі відповідають можливостям переміщення вологи і тепла всередині об'єкта сушіння. Описано властивості деревини, як природного полімера, що володіє специфічними пружно-в'язкими властивостями. Розкрито механізм перенесення вологи (маси) із центральних шарів об'єктів сушіння до їхніх поверхонь. У теоретичних дослідженнях розглянуто явище всихання як повного, так і у трьох структурних напрямах. Зазначено, що сушіння є складним тепломасообмінним процесом, який супроводжується молекулярною природою та механізмом явищ, що зумовлюють кінетику їхнього перебігу. Показано, що розв'язання відповідних рівнянь молекулярно-молярного перенесення тепла і маси (вологи) за відповідних крайових (граничних) умов дає змогу описати поля, тобто розподілення потенціалів перенесення – температури і вологовмісту в об'єкті сушіння в будь-який момент часу сушіння. Адже криві сушіння (в координатах "швидкість сушіння – вологість матеріалу") і температурні криві (в координатах "температура об'єкта сушіння – вологість об'єкта сушіння") відображають характер перебігу процесу сушіння.

Проведено дослідження впливу зміцнюючої обробки при відновленні деталей сільськогосподарсь-ких машин, що працюють в умовах підвищеного абразивного зношування. Виконано аналіз наявних способів їхнього відновлення, обґрунтовано використання вібраційної зміцнюючої обробки в ремонт-ному виробництві. Проведено оцінку зносостійкості деталей ґрунтообробних машин, з’ясовано ме-ханізм зниження величини зносу при вібраційному зміцненні. Проведено оцінку надійності робочих органів зернових сівалок, зважаючи на умови їхньої роботи на основі математичних залежностей. Проведено дослідження щодо вибору оптимальних параметрів вібраційного зміцнення робочих орга-нів сівалок. Проведено мікроструктурні дослідження для визначення впливу способу обробки матері-алу дисків сошників. Проведено стендові дослідження дисків сошників на установці, що дадуть змо-гу регулювати інтенсивність зношування дисків. Визначено значення і розподіл залишкових напру-жень у матеріалі нового диска і відновленого методом приварювання сегментів зі сталі 45 з наплав-ленням сормайтом і вібраційним зміцненням. Визначено значення ступеня зміцнення матеріалу рі-жучої кромки відновлених дисків сошників. Встановлено оптимальні режими вібраційного зміцнення. Визначено оптимальні параметри дисків сошників: зовнішній діаметр, товщина ріжучої кромки, кут леза, що забезпечує їх найменший знос і належну якість посіву зернових культур. Наведено ре-зультати зміни товщини диска і зносу його по діаметру під час стендових досліджень нових дисків і відновлених приварюванням сегментів зі сталі 45 з автоматичним наплавленням сормайтом і вібра-ційним зміцненням. Проведено експлуатаційні дослідження зазначених варіантів зернових сівалок з метою перевірки експлуатаційної надійності відновлених і зміцнених вібраційним способом дисків сошників. Встановлено, що найбільше значення напрацювання мала сівалка з дисками сошників, від-новлених приварюванням сегментів зі сталі 45 з наступним автоматичним наплавленням сормайтом і зміцнених вібраційним деформуванням.

Виробництво графітованої продукції складне, багатостадійне та дуже енергоємне. На процес графітування впливає цілий ряд факторів, та головним чинником, який визначає якість готової продукції є температурний режим обробки. Ця обставина зумовлює необхідність дослідження температурних полів, які формуються під час графітування вуглецевих виробів. У існуючих дослідженнях, які хоч і мають практичну цінність, та їх напрям і результати не спрямовані на побудову системи керування процесом. Підвищення ефективності останнього пов’язане зі створенням ефективної системи керування. Звичайно, для цього необхідне експериментальне дослідження на промисловому обладнанні та воно неможливе, оскільки може принести великі фінансові затрати у зв’язку з реальною загрозою випуску бракованої продукції, та можливістю створення аварійної ситуації. У цих умовах єдиною альтернативою промисловим експериментам є дослідження за допомогою методу математичного моделювання. Процес графітування умовно можна поділити на два етапи – нагрівання та охолодження. Проводилось дослідження для чотирьох типів завантажень: заготовки діаметром 400, 500, 600 мм, а також комбіноване завантаження. Результати досліджень показали, що нагрівання заготовок при різних типах завантаження печі відбувається із суттєво різною інтенсивністю. Характерною особливістю процесу нагрівання є те, що найбільший перепад температур в усіх заготовках спостерігається фактично в один і той самий час, але цей час різний для варіацій діаметрів. Як і очікувалось, швидкість охолодження заготовок залежить від їх розмірів: чим більший діаметр, тим довше вони остигають, причому різниця у тривалості охолодження досить суттєва. Тобто, результати досліджень показали, що температурні поля процесу графітування вуглецевих виробів як у режимі нагрівання, так і у режимі охолодження суттєво залежать від типу заготовок, що завантажуються у піч, а також від їх розташування. Враховуючи суттєву температурну розподіленість процесу графітування, визначені місця розташування заготовок з найбільшою та найменшою температурами у досліджуваних режимах, які не змінюються у залежності від типу завантаження. На підставі проведеного дослідження повинна бути розроблена система керування процесом графітування вуглецевих виробів.

Стаття містіть необхідну інформацію відносно генетичних особливостей реалізації в онтогенезі різных типів конституції великої рогатої худоби за трьома генетично детермінованими рівнями толерантності. Обговорюється важливість реалізації генетичного потенціалу продуктивності тварин в окремих детермінованих діапазонах адаптивності.Встановлено, що тварини різних типів конституції в процесі адаптації частину енергії повинні витрачати на підтримання нормальних процесів життєдіяльності в рамках рівня толерантності, який обумовлено типом, а не на виробництво одиниці продукції. Для молочного скотарства важливе значення має виявлений зв’язок екотипів з продуктивністю корів. В основі цього зв’язку лежить різниця в рівні толерантності, яка забезпечує різний діапазон адаптивності до факторів середовища і, як наслідок, має різну інтенсивність розгортання генетичної інформації в онтогенезі, різну стабільність вегетативних функцій за впливів середовища і неоднакові прояви продуктивності за стресових впливів. Селекцію і відбір корів бажаних типів конституції з високим рівнем толерантності до стимулюючих продуктивність впливів потрібно здійснювати в умовах великомасштабної селекції, оскільки механізми підвищення рівня толерантності до верхнього потенційно можливого діапазону, властивого ейрисомному і трансгресивному типам, вже достатньо з’ясовані. В сучасній селекційний науці створені необхідні умови для вирішення проблеми оптимізації генетично обумовлених формоутворюючих процесів на основі нових генетичних і фізіологічних уявлень про організм. Синтез наукових напрямів (теорія фізіологічних градієнтів, локальних інформаційних детермінант, вчення про детермінацію, теорія філембріогенезу, вчення про канал руху успадкованності) дозволили відкрити взаємозв’язок між ефективністю функціонування генетичного апарату і функціональною активністю реакцій адаптації при формуванні домінант різних генотипів.Взаємодія організму і середовища виявляється, головним чином, при переміщенні тварин з одного середовища в інше. Взаємодія «генотип - середовище» найбільш істотно виявляється у тварин з високим адаптивним потенціалом, у яких при зміні екологічних умов значення продуктивних чи відтворних ознак різко збільшується. Такий неоднаковий прояв ознаки можна пояснити зміною типу реакції тварин на умови середовища, що визначається умовами існування популяції. Проведено аналіз генетичних особливостей реалізації в онтогенезі різних типів конституції тварин за трьома генетико-екологічними поколіннями. Акцентовано увагу на необхідності збереження місцевих порід сільськ-огосподарських тварин, які не в змозі конкурувати з основними комерційними породами. Встановлений внутрішньоутробний формоутворювальний процес домінанти типів конституції великої рогатої худоби [етологія формування фаз розвитку]. Обговорюється важливість реалізації генетичного потенціалу продуктивності тварин в окремих детермінованих діапазонах адаптивності. Дослідження свідчать, що можлива часткова перебудова генотипу разом з підвищенням рівня його функціонування, що може бути здійснено в оптимальному діапазоні толерантності організму.

Наукові дослідження стають ефективними тоді, коли природу подій чи явищ можна розглядати з єдиних позицій, виробити універсальний підхід до них, сформувати загальні закономірності. Більшість сучасних фундаментальних наукових проблем і високих технологій тісно пов’язані з явищами, які лежать на границях різних рівнів організації. Природничі та деякі з гуманітарних наук (економіка, соціологія, психологія) розробили концепції і методи для кожного із ієрархічних рівнів, але не володіють універсальними підходами для опису того, що відбувається між цими рівнями ієрархії. Неспівпадання ієрархічних рівнів різних наук – одна із головних перешкод для розвитку дійсної міждисциплінарності (синтезу різних наук) і побудови цілісної картини світу. Виникає проблема формування нового світогляду і нової мови.Теорія складних систем – це одна із вдалих спроб побудови такого синтезу на основі універсальних підходів і нової методології [1]. В російськомовній літературі частіше зустрічається термін “синергетика”, який, на наш погляд, означує більш вузьку теорію самоорганізації в системах різної природи [2].Мета роботи – привернути увагу до нових можливостей, що виникають при розв’язанні деяких задач, виходячи з уявлень нової науки.На жаль, теорія складності не має до сих пір чіткого математичного визначення і може бути охарактеризована рисами тих систем і типів динаміки, котрі являються предметом її вивчення. Серед них головними є:– Нестабільність: складні системи прагнуть мати багато можливих мод поведінки, між якими вони блукають в результаті малих змін параметрів, що управляють динамікою.– Неприводимість: складні системи виступають як єдине ціле і не можуть бути вивчені шляхом розбиття їх на частини, що розглядаються ізольовано. Тобто поведінка системи зумовлюється взаємодією складових, але редукція системи до її складових спотворює більшість аспектів, які притаманні системній індивідуальності.– Адаптивність: складні системи часто включають множину агентів, котрі приймають рішення і діють, виходячи із часткової інформації про систему в цілому і її оточення. Більш того, ці агенти можуть змінювати правила своєї поведінки на основі такої часткової інформації. Іншими словами, складні системи мають здібності черпати скриті закономірності із неповної інформації, навчатися на цих закономірностях і змінювати свою поведінку на основі нової поступаючої інформації.– Емерджентність (від існуючого до виникаючого): складні системи продукують неочікувану поведінку; фактично вони продукують патерни і властивості, котрі неможливо передбачити на основі знань властивостей їх складових, якщо розглядати їх ізольовано.Ці та деякі менш важливі характерні риси дозволяють відділити просте від складного, притаманного найбільш фундаментальним процесам, які мають місце як в природничих, так і в гуманітарних науках і створюють тим самим істинний базис міждисциплінарності. За останні 30–40 років в теорії складності було розроблено нові наукові методи, які дозволяють універсально описати складну динаміку, будь то в явищах турбулентності, або в поведінці електорату напередодні виборів.Оскільки більшість складних явищ і процесів в таких галузях як екологія, соціологія, економіка, політологія та ін. не існують в реальному світі, то лише поява сучасних ЕОМ і створення комп’ютерних моделей цих явищ дозволило вперше в історії науки проводити експерименти в цих галузях так, як це завжди робилось в природничих науках. Але комп’ютерне моделювання спричинило розвиток і нових теоретичних підходів: фрактальної геометрії і р-адичної математики, теорії хаосу і самоорганізованої критичності, нейроінформатики і квантових алгоритмів тощо. Теорія складності дозволяє переносити в нові галузі дослідження ідеї і підходи, які стали успішними в інших наукових дисциплінах, і більш рельєфно виявляти ті проблеми, з якими інші науки не стикалися. Узагальнюючому погляду з позицій теорії складності властиві більша евристична цінність при аналізі таких нетрадиційних явищ, як глобалізація, “економіка, що заснована на знаннях” (knowledge-based economy), національні і світові фінансові кризи, економічні катастрофи і ряд інших.Однією з інтригуючих проблем теорії є дослідження властивостей комплексних мережеподібних високотехнологічних і інтелектуально важливих систем [3]. Окрім суто наукових і технологічних причин підвищеної уваги до них є і суто прагматична. Справа в тому, що такі системи мають системоутворюючу компоненту, тобто їх структура і динаміка активно впливають на ті процеси, які ними контролюються. В [4] наводиться приклад, коли відмова двох силових ліній системи електромережі в штаті Орегон (США) 10 серпня 1996 року через каскад стимульованих відмов призвели до виходу із ладу електромережі в 11 американських штатах і 2 канадських провінціях і залишили без струму 7 млн. споживачів протягом 16 годин. Вірус Love Bug worm, яких атакував Інтернет 4 травня 2000 року і до сих пір блукає по мережі, приніс збитків на мільярди доларів.До таких систем відносяться Інтернет, як складна мережа роутерів і комп’ютерів, об’єднаних фізичними та радіозв’язками, WWW, як віртуальна мережа Web-сторінок, об’єднаних гіперпосиланнями (рис. 1). Розповсюдження епідемій, чуток та ідей в соціальних мережах, вірусів – в комп’ютерних, живі клітини, мережі супермаркетів, актори Голівуду – ось далеко не повний перелік мережеподібних структур. Більш того, останнє десятиліття розвитку економіки знань привело до зміни парадигми структурного, функціонального і стратегічного позиціонування сучасних підприємств. Вертикально інтегровані корпорації повсюдно витісняються розподіленими мережними структурами (так званими бізнес-мережами) [5]. Багато хто з них замість прямого виробництва сьогодні займаються системною інтеграцією. Тому дослідження структури та динаміки мережеподібних систем дозволить оптимізувати бізнес-процеси та створити умови для їх ефективного розвитку і захисту.Для побудови і дослідження моделей складних мережеподібних систем введені нові поняття і означення. Коротко опишемо тільки головні з них. Хай вузол i має ki кінців (зв’язків) і може приєднати (бути зв’язаним) з іншими вузлами ki. Відношення між числом Ei зв’язків, які реально існують, та їх повним числом ki(ki–1)/2 для найближчих сусідів називається коефіцієнтом кластеризації для вузла i:. Рис. 1. Структури мереж World-Wide Web (WWW) і Інтернету. На верхній панелі WWW представлена у вигляді направлених гіперпосилань (URL). На нижній зображено Інтернет, як систему фізично з’єднаних вузлів (роутерів та комп’ютерів). Загальний коефіцієнт кластеризації знаходиться шляхом осереднення його локальних значень для всієї мережі. Дослідження показують, що він суттєво відрізняється від одержаних для випадкових графів Ердаша-Рені [4]. Ймовірність П того, що новий вузол буде приєднано до вузла i, залежить від ki вузла i. Величина називається переважним приєднанням (preferential attachment). Оскільки не всі вузли мають однакову кількість зв’язків, останні характеризуються функцією розподілу P(k), яка дає ймовірність того, що випадково вибраний вузол має k зв’язків. Для складних мереж функція P(k) відрізняється від розподілу Пуассона, який мав би місце для випадкових графів. Для переважної більшості складних мереж спостерігається степенева залежність , де γ=1–3 і зумовлено природою мережі. Такі мережі виявляють властивості направленого графа (рис. 2). Рис. 2. Розподіл Web-сторінок в Інтернеті [4]. Pout – ймовірність того, що документ має k вихідних гіперпосилань, а Pin – відповідно вхідних, і γout=2,45, γin=2,1. Крім цього, складні системи виявляють процеси самоорганізації, змінюються з часом, виявляють неабияку стійкість відносно помилок та зовнішніх втручань.В складних системах мають місце колективні емерджентні процеси, наприклад синхронізації, які схожі на подібні в квантовій оптиці. На мові системи зв’язаних осциляторів це означає, що при деякій критичній силі взаємодії осциляторів невелика їх купка (кластер) мають однакові фази і амплітуди.В економіці, фінансовій діяльності, підприємництві здійснювати вибір, приймати рішення доводиться в умовах невизначеності, конфлікту та зумовленого ними ризику. З огляду на це управління ризиками є однією з найважливіших технологій сьогодення [2, 6].До недавніх часів вважалось, що в основі розрахунків, які так чи інакше мають відношення до оцінки ризиків лежить нормальний розподіл. Йому підпорядкована сума незалежних, однаково розподілених випадкових величин. З огляду на це ймовірність помітних відхилень від середнього значення мала. Статистика ж багатьох складних систем – аварій і катастроф, розломів земної кори, фондових ринків, трафіка Інтернету тощо – зумовлена довгим ланцюгом причинно-наслідкових зв’язків. Вона описується, як показано вище, степеневим розподілом, “хвіст” якого спадає значно повільніше від нормального (так званий “розподіл з тяжкими хвостами”). У випадку степеневої статистики великими відхиленнями знехтувати вже не можна. З рисунку 3 видно, наскільки добре описуються степеневою статистикою торнадо (1), повені (2), шквали (3) і землетруси (4) за кількістю жертв в них в США в ХХ столітті [2]. Рис. 3. Системи, які демонструють самоорганізовану критичність (а саме такі ми і розглядаємо), самі по собі прагнуть до критичного стану, в якому можливі зміни будь-якого масштабу.З точки зору передбачення цікавим є той факт, що різні катастрофічні явища можуть розвиватися за однаковими законами. Незадовго до катастрофи вони демонструють швидкий катастрофічний ріст, на який накладені коливання з прискоренням. Асимптотикою таких процесів перед катастрофою є так званий режим з загостренням, коли одна або декілька величин, що характеризують систему, за скінчений час зростають до нескінченності. Згладжена крива добре описується формулою,тобто для таких різних катастрофічних явищ ми маємо один і той же розв’язок рівнянь, котрих, на жаль, поки що не знаємо. Теорія складності дозволяє переглянути деякі з основних положень ризикології та вказати алгоритми прогнозування катастрофічних явищ [7].Ключові концепції традиційних моделей та аналітичних методів аналізу і управління капіталом все частіше натикаються на проблеми, які не мають ефективних розв’язків в рамках загальноприйнятих парадигм. Причина криється в тому, що класичні підходи розроблені для опису відносно стабільних систем, які знаходяться в положенні відносно стійкої рівноваги. За своєю суттю ці методи і підходи непридатні для опису і моделювання швидких змін, не передбачуваних стрибків і складних взаємодій окремих складових сучасного світового ринкового процесу. Стало ясно, що зміни у фінансовому світі протікають настільки інтенсивно, а їх якісні прояви бувають настільки неочікуваними, що для аналізу і прогнозування фінансових ринків вкрай необхідним став синтез нових аналітичних підходів [8].Теорія складних систем вводить нові для фінансових аналітиків поняття, такі як фазовий простір, атрактор, експонента Ляпунова, горизонт передбачення, фрактальний розмір тощо. Крім того, все частіше для передбачення складних динамічних рядів використовуються алгоритми нейрокомп’ютинга [9]. Нейронні мережі – це системи штучного інтелекту, які здатні до самонавчання в процесі розв’язку задач. Навчання зводиться до обробки мережею множини прикладів, які подаються на вхід. Для максимізації виходів нейронна мережа модифікує інтенсивність зв’язків між нейронами, з яких вона побудована, і таким чином самонавчається. Сучасні багатошарові нейронні мережі формують своє внутрішнє зображення задачі в так званих внутрішніх шарах. При цьому останні відіграють роль “детекторів вивчених властивостей”, оскільки активність патернів в них є кодування того, що мережа “думає” про властивості, які містяться на вході. Використання нейромереж і генетичних алгоритмів стає конкурентноздібним підходом при розв’язанні задач передбачення, класифікації, моделювання фінансових часових рядів, задач оптимізації в галузі фінансового аналізу та управляння ризиком. Детермінований хаос пропонує пояснення нерегулярної поведінки і аномалій в системах, котрі не є стохастичними за природою. Ця теорія має широкий вибір потужних методів, включаючи відтворення атрактора в лаговому фазовому просторі, обчислення показників Ляпунова, узагальнених розмірностей і ентропій, статистичні тести на нелінійність.Головна ідея застосування методів хаотичної динаміки до аналізу часових рядів полягає в тому, що основна структура хаотичної системи (атрактор динамічної системи) може бути відтворена через вимірювання тільки однієї змінної системи, фіксованої як динамічний ряд. В цьому випадку процедура реконструкції фазового простору і відтворення хаотичного атрактора системи при динамічному аналізі часового ряду зводиться до побудови так званого лагового простору. Реальний атрактор динамічної системи і атрактор, відтворений в лаговому просторі по часовому ряду при деяких умовах мають еквівалентні характеристики [8].На завершення звернемо увагу на дидактичні можливості теорії складності. Розвиток сучасного суспільства і поява нових проблем вказує на те, що треба мати не тільки (і навіть не стільки) експертів по деяким аспектам окремих стадій складних процесів (професіоналів в старому розумінні цього терміну), знадобляться спеціалісти “по розв’язуванню проблем”. А це означає, що істинна міждисциплінарність, яка заснована на теорії складності, набуває особливого значення. З огляду на сказане треба вчити не “предметам”, а “стилям мислення”. Тобто, міждисциплінарність можна розглядати як основу освіти 21-го століття.

Основою землекористування є земельні ресурси як найважливіша частина природного середовища, що характеризується просторовим розміщенням, ґрунтовим покривом, рослинністю, надрами, водами, виступає головним засобом виробництва в сільському і лісовому господарстві, а також просторовим базисом для розміщення усіх галузей виробництва. В статті розглянуто систему землекористування української частини Розточчя, проаналізовано структуру землекористування, його інтенсивність та основні відмінності у використанні земельного фонду Розточчя. Визначено комплекс чинників, які визначають землекористування регіону. Здійснено історичний аналіз розвитку землеустрою та землекористування в межах української частини Розточчя.

Багато часу витрачається на рішення проблем які здатні покращити виробництво у сільськогосподарській галузі. Але головним чинником для вчених та сільськогосподарських робітників є підвищення удосконалення та здешевлення виробляємої ними продукції. Тому багато праці витрачається на те, щоб досконало вивчити проаналізувати і на сам перед допомогти тваринам в покращені перетравності корму та його засвоюваності. Багато років тому вже було виявлено вченим що залози, які виробляють ферменти, є основним чинником успішності в травлені тварин, тому ферменти які вони виробляють стоять на передовій до успіху у набутті додаткового прибутку.Синтезовані ферменти не один рік допомагають людству у спрощенні виробництва продукції тваринництва, але їх кількість та різноманітність залишають багато питань для працівників цієї галузі. Тому нами було обраноодин з напрямів, який потенціально може проявити високі показники при відгодівлі свиней.Нами проведено експеримент по введенню в раціон свиней ферментного препарату «Лізоцим». Літературний аналіз показав що цей препарат є білкового походження та не передбачає за собою токсичних дій. Даний препарат вводили на кількох етапах вирощування тварин, для цього проводили порівняльний період, і всі показники порівнювали по відносності до контрольної групи, яка залишалася без дії цього препарату. Дослід проводили в господарстві ТОВ «Авангард-Д» Овідіопольського району, Одеської області. Встановлено, що використання ферментного препарату«Лізоцим» в складі комбікорму у вигляді преміксу з розрахунку 2 кг на 1 тонну преміксу підвищує молочну продуктивність свиноматки від 10% до 20%, в залежності від раціону; ріст і розвиток потомства в остембріональний період. Вага одного порося при відлученні в дослідних групах була на 2-2.5 кг більше ніж у контрольній. Введення в раціон свиней на відгодівлі ферментного препарату «Лізоцим» підвищує інтенсивність росту і відгодівлі молодняку свиней, знижує витрати корму на одиницю продукції, і дозволяє отримати додатковий дохід.

Виробники зернопереробної галузі все частіше стали звертати увагу на дрібнонасіннєві культури такі як сорго, амарант, ріпак, гірчиця, льон, мак та ін. Оскільки виробництво дрібнонасіннєвих культур зростає, то для визначення ефективних режимів їх післязбиральної обробки та зберігання необхідне проведення широкомасштабних досліджень. В статті наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень тепломасообмінних процесів. Отримані значення теплофізичних характеристик в залежності від вологості зерна та запропоновані формули для їх розрахунку, які можуть бути використані при виборі раціональних режимів сушіння, активного вентилювання та зберігання зернових і олійних дрібнонасіннєвих культур. Визначено питомі витрати повітря для активного вентилювання дрібнонасіннєвих культур. Важливою стадією процесу післязбиральної обробки насіння є сушіння складна і енергозатратна операція. Своєчасне і правильно проведене сушіння не тільки підвищує його стійкість під час зберігання, а й поліпшує якість насіння, тому проведено дослідження кінетики конвективного сушіння дрібнонасіннєвих культур в залежності від параметрів зерна і режимів сушіння. Нами був обґрунтований і рекомендований для використання на підприємствах двостадійний спосіб сушіння зерна. При запропонованому способі сушіння на 20…30 % підвищується продуктивність зерносушарок, на 15…25 % знижуються витрати палива, істотно поліпшується якість зерна (за рахунок зниження на 3…5 % кількості битих і розтріснутих зерен). У зв’язку з тим, що дрібнонасіннєві культури через їх розміри мають більший аеродинамічний опір в порівнянні з іншими культурами, товщину шару насіння при активному вентилюванні необхідно зменшувати. Дрібнонасіннєві культури, особливо олійні, можна вентилювати підігрітим повітрям (до 55 °С). Підвищення температури повітря прискорює процес сушіння, проте супроводжується зростанням нерівномірності знімання вологи по товщині шару з пересушуванням нижніх шарів і зволоженням верхніх шарів. Для надійного зберігання культур потрібно забезпечити ряд умов: на сито-повітряних або аеродинамічних сепараторах довести вміст домішок до рівня не більше 2 %, шляхом сушіння або активного вентилювання знизити вологість насіння до 6...8 %, засобами активного вентилювання знизити температуру насіння до 5...10 °С. Ці умови забезпечать довгострокове збереження якості дрібнонасіннєвих культур до їх відвантаження або переробки. Крім того, досліджено інтенсивність дихання зерна в залежності від його вологості і температури. Показано, що при збільшенні вологості з 7 до 11 % інтенсивність дихання дрібнонасіннєвих культур підвищується в 4,9...16,5 рази, а при збільшенні температури від 5 до 25 °С в 1,1…1,6 рази. Наслідком такого зростання інтенсивності дихання є підвищене тепловиділення, яке може приводити до самозігрівання насіння і їх псування. При інтенсивному диханні збільшуються також природні втрати насіння при зберіганні через витрачання на дихання власних сухих речовин. Для тривалого зберігання дрібнонасіннєві культури необхідно розміщувати в складах підлогового типу, які забезпечують хороший доступ повітря при порівняно невеликій висоті насипу дрібнонасіннєвих культур. Для короткочасного зберігання можна використовувати склади силосного типу. На підставі результатів проведених досліджень була удосконалена схема технологічного процесу зернозаготівельного підприємства, яка дозволяє підвищити ефективність використання основного обладнання підприємства, розширити їх функції і дозволяє формувати партії зерна різного цільового призначення.