Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Інтелектуальні уміння.
Статті в журналах з теми "Інтелектуальні уміння"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Інтелектуальні уміння".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Грисенко, Н. В. "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ТА МЕТАКОГНІТИВНІ ЗДІБНОСТІ ЯК УМОВА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГА". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 398–405. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4978.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено сутнісний зміст та структуру «емоційного вигорання». Проаналізовано особливості емоційного вигорання в професії педагога. Наведено результати емпіричного дослідження взаємозв’язку емоційного вигорання з інтелектуальними та метакогнітивними здібностями педагога. Зроблено висновок, що розвиненість інтелекту, відкритість новому досвіду, уміння сприймати, обробляти, засвоювати і використовувати інформацію різної модальності, перетворювати її на знання і засоби розв’язування професійних й особистісних задач є важливим інтелектуальним умінням педагога та одним з факторів попередження у нього емоційного вигорання.
2
Усиченко, О. В. "ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ОЦІНЮВАЛЬНИХ УМІНЬ ЗДОБУВАЧІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИУ ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 164–72. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті доведено актуальність проблеми формування інтелектуально-оцінювальних умінь здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти. Установлено, що оцінювальні вміння здобувачів освіти доцільно розглядати у взаємозв’язку з інтелектуальними, оскільки редукція вмінь до спеціальних (предметних) умінь не враховує інтелектуальну спрямованість оцінювальної діяльності, що «збіднює спектр методичних можливостей формування вмінь самоконтролю і самооцінювання». На підставі узагальнення різних підходів учених щодо тлумачення суті та структури інтелектуальних та оцінювальних умінь визначено авторську позицію до розкриття вказаних характеристик в інтеграції означених умінь. Інтелектуально-оцінювальні вміння визначено як здатність учнів, котра виражається в уміннях мислити, порівнювати, структурувати об’єкти та інформацію, аналізувати класифікувати та узагальнювати отримані дані та результати, вміння виділяти головне і концентрувати свою увагу на ньому, вміння мотивувати свою діяльність та прогнозувати її результати; отримувати, переробляти та застосовувати інформацію з різних джерел; співвідносити отримані результати з поставленою метою; здійснювати самоконтроль і самооцінку. Стверджується, що сформованість інтелектуальних умінь надаватиме можливість учням ефективно опрацьовувати інформацію та оперативно вирішувати пізнавальні та навчально-професійні завдання, сформованість оцінювальних умінь сприятиме одночасно об’єктивному обробленню доступної інформації, результатів навчання тощо. На підставі теоретичного аналізу наукових джерел було виділено групи інтелектуально-оцінювальних умінь здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти: пізнавально-логічні; інтелектуально-інформаційні; перетворювально-творчі; рефлексивно-самооцінювальні. На підставі вивчення різних теорій та концепції формування умінь автором визначено етапи технології формування інтелектуально-оцінювальних умінь учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти: мотиваційно-настановчий, когнітивно-розвивальнй, операційно-діяльнісний, рефлексивно-коригувальний.
3
Тамбовська, Христина. "ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА КУЛЬТУРА ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ". Educational Dimension 30 (19 травня 2022): 347–52. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4865.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано поняття «інтелект», «інтелектуальна культура». Розглянуто проблему формування інтелектуальної культури особистості. Досліджено різні стратегії формування інтелектуальної культури учнів. Обґрунтовано методи формування інтелектуальних умінь. Виявлено чинники ефективності формування інтелектуальної культури у майбутніх учителів початкової ланки освіти. Намічено шляхи актуалізації формування інтелектуальної культури у практиці сучасної вищої школи.
4
Шпак, І. О. "ЗМІСТ ПІДГОТОВКИ ВИКЛАДАЧІВ ДИСЦИПЛІН ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ ДО ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 183–92. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано зміст підготовки викладачів дисциплін економічного спрямування до реалізації педагогічних технологій. З’ясовано, що для ефективного використання педагогічних технологій викладачі дисциплін економічного циклу повинні опанувати такими професійно значущими уміннями, як: інтелектуальні; організаторсько-конструктивні; інформаційно-гностичні; методичні; комунікативні. Доведено, що особистісно-професійні якості викладачів суттєво впливають на вибір напрямів здійснення ними професійної діяльності, сприяють забезпеченню творчого характеру вирішення професійних завдань. Найбільш значущими особистісно-професійними якостями щодо ефективного використання викладачами педагогічних технологій уважаються такі: цілепокладання, вміння відповідати за свої дії, активність й ініціативність, професійна креативність, уміння спілкуватися, емоційна стійкість, енергійність, здатність до ризику, до рефлексії. Взагалі, підготовка викладачів дисциплін економічного циклу до використання педагогічних технологій виступає обов’язковою складовою вдосконалення їхнього професіоналізму, котрий спрямовано на підвищення якості професійної діяльності, самореалізацію на особистісному та професійному рівні, поступовий розвиток професійних якостей. Готовність викладачів дисциплін економічного циклу до використання педагогічних технологій визначено в якості стійкого інтегративно особистісного утворення педагога, яке включає як професійні мотиви, цілі, цінності, знання та уміння, так і особистісні якості, котрі сприяють ефективному навчанню здобувачів вищої освіти в галузі економіки. Виходячи з цього, викладачеві дисциплін економічного циклу необхідно знати суть педагогічних технологій, їхні можливості та доцільність використання в освітньому процесі й специфіку їх реалізації у ході викладання економічних дисциплін. Отже, проведене дослідження підтверджує висновки науковців про те, що всі структурні складові готовності викладачів економічних дисциплін до успішного використання педагогічних технологій виступають взаємопов’язаними та взаємозумовленими між собою та однаково важливими для організації професійно-педагогічної діяльності у закладах вищої освіти.
5
ЗВЄКОВА, Вікторія. "РОЗВИТОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автором розглянуто сутність розвитку інтелектуальної культури в шкільному просторі з дітьми різного віку та з особливими освітніми потребами. Акцентовано на важливості рівнів сформованості інтелектуальної культури у молодших школярів на сучасному етапі. Підкреслено, що інтерактивні технології навчання можна вдало застосовувати у ході формування інтелектуальної культури молодших школярів. Водночас автор важливо зазначив, що такі технології не можуть виступати ціллю уроку, а є лише педагогічним засобом, який дозволяє досягти головної мети, а саме – підвищенню інтелектуальної культури. У дослідженні подано сутність базових понять, таких як «інтелект», «інтелектуальна культура», «інтерактивні технології навчання». Зауважено на необхідності застосування засобів інтерактивних технологій навчання на уроках у початковій школі в інклюзивному класі. Дослідником вдалося розкрити визначення інтелектуальної культури у сучасній педагогіці і психології, що дозволило визначити, що інтелектуальна культура – це сукупність знань і умінь розумової праці, здатність ставити цілі і планувати пізнавальну діяльність, а також здійснювати розумові та інтелектуально логічні операції різними способами. Реформи, що відбуваються в нашій країні, змінили не тільки соціальні відносини, а й характер суспільного середовища, психологічну атмосферу суспільства, життєві стратегії батьків. Проаналізовано у статті особливості побудови педагогічної системи виховання інтелектуальної культури у молодших школярів, серед яких виділино вибір дитиною траєкторії освіти; єдина освітньо-виховна система «урок – позаурочна діяльність»; активна взаємодія «вчитель-учень», «батьки-учень»; різновікова взаємодія учнів в школі; постійний процес професійного зростання вчителів; моніторинг розвитку психологічних новоутворень учнів в інклюзивному середовищі.
6
Грицай, Наталя Ігорівна. "Інформаційні технології як засіб формування інтелектуальних умінь учнів початкової школи". New computer technology 5 (2 листопада 2013): 26–27. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.61.
Повний текст джерелаАнотація:
Інтелектуальному розвитку учнів молодшого шкільного віку слід приділяти особливу увагу, оскільки численними дослідженнями психологів доведено, що саме на цей період припадає формування основних логічних структур мислення та інтелектуальних умінь дитини – фундаменту її успішного навчання і розвитку в подальші роки. Спрямованість сучасного навчального процесу на особистісний розвиток учня, з одного боку, і визнання молодшого шкільного віку сензитивним для інтелектуального розвитку дитини, з іншого, зумовлюють необхідність розробки і впровадження у практику навчання ефективних способів формування інтелектуальних умінь учнів молодших класів. У працях А. Люблінської, Б. Ананьєва, М. Бантової, А.Зака, Н. Істоміної, Т. Бистрової, А. Савченко, В. Паламарчук, Н. Лошкарьової, В. Репкіна, Ш. Амонашвілі та ін. закладено теоретичні й методичні засади формування зазначених умінь у традиційних умовах початкової школи, проте її інформатизація потребує подальшого розвитку розроблених ідей у напрямі їх поєднання з перевагами комп’ютерно-орієнтованого навчання.Використання комп’ютера у практиці роботи з молодшими школярами пов’язане з певними особливостями. Проведені дослідження впливу роботи за комп’ютером на психофізіологічний стан учня (В. Бондаровська, Н. Полька та ін.) виявили наявність певних чинників ризику для здоров’я дитини, що у свій час поставило бар’єр для застосування комп’ютера в початковій школі. Однак ясно позначена об'єктивна тенденція незупинного прогресу інформаційних технологій та їх необмеженого розповсюдження має наслідком стрімке зниження вікової границі «зустрічі» дитини з комп’ютером всупереч будь-яким заборонам і застереженням. Це зумовлює актуальність пошуку і впровадження у практику початкового навчання здоров’я-зберігаючих й ефективних з точки зору комплексного розв’язання завдань навчання і розвитку дитини способів використання комп’ютера у початковій школі.Із зазначеного вище випливає необхідність здійснення спеціальної підготовки майбутніх учителів молодших класів до застосування комп’ютера у практиці навчання. Така підготовка має враховувати результати педагогічних досліджень, які проведені в цьому напрямі. На підставі вивчення ґрунтовних праць Д. Богоявленського, П. Гальперіна, В. Давидова, Л. Виготського, Д. Ельконіна, С. Жуйкова, А. Зака, Л. Занкова, А. Запорожця, Е. Кабанової-Мєллєр, Г. Костюка, О. Леонтьєва, А. Люблинської, А. Матюшкіна, Н. Менчинської, Ж. Піаже, С. Рубінштейна, Н. Тализіної, Л. Тихомірової та ін., де окреслено шляхи формування інтелектуальних здібностей дитини, а також враховуючи потужний дидактичний потенціал сучасних інформаційних технологій, висвітлений в працях Н. Апатової, В. Бикова, Л. Бабенко, В. Безпалька, Л. Білоусової, І. Булах, А. Верланя, Р. Вільямса, Б. Гершунського, Ю. Дорошенка, А. Єршова, М. Жалдака, Б. Житомирського, Р. Кларка, М. Лапчика, В. Мадзігона, Ю. Машбиця, В. Монахова, Н. Морзе, Л. Панченко, С. Пейперта, О. Пєхоти, С. Ракова, Ю. Рамського, О. Співаковського, М. Шкіля та ін., ми теоретично обґрунтували способи формування інтелектуальних умінь школярів-початківців. Обґрунтування спирається на психофізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку і визначені фактори доцільності організації діяльності учнів початкової школи з використанням комп’ютера для формування їх інтелектуальних умінь.Розроблені способи зорієнтовано на реалізацію двох основних шляхів формування інтелектуальних умінь – непрямого (у процесі навчання) і прямого (у процесі спеціально організованої діяльності). Застосування комп’ютера за першим способом зорієнтовано на підвищення ефективності навчання предметним дисциплінам за рахунок створення умов, за яких дитина охоче працює на уроці і легше засвоює навчальний матеріал на рівні, який є оптимальним для її індивідуальних навчальних можливостей; за другим способом – на урізноманітнення і надання привабливості діяльності учня, яка спрямована на виконання спеціально розроблених завдань пошуково-творчого характеру і потребує певного розумового напруження.Експериментальну перевірку запропонованих способів формування інтелектуальних умінь молодших школярів ми зосередили на уміннях аналізувати й планувати. Багатьма провідними педагогами і психологами (А. Артемов, Ю. Бабанський, Т. Бистрота, О. Дмитрієв, А. Леонтьєв, Н. Лошкарьова, Н. Менчинська, В. Паламарчук, Н. Тализіна, Т. Шамова та ін.) наголошується, що серед інтелектуальних умінь дитини особливе місце посідають уміння аналізувати й планувати: вміння аналізувати визначає динаміку інтелектуального розвитку школяра і розглядається як основа теоретичного навчання; вміння планувати тісно пов’язане з умінням аналізувати і є необхідним компонентом успішної навчальної діяльності.Дані проведеного педагогічного експерименту переконливо підтвердили ефективність розроблених способів застосування комп’ютера у практиці роботи з учнями шкільного віку для формування їх інтелектуальних умінь, зокрема вмінь аналізувати й планувати.
7
Михалевич, Володимир Маркусович, та Оксана Іванівна Тютюнник. "Інтелектуальні навчальні тренажери розв’язування задач лінійного програмування як елемент інформаційно-комунікаційних технологій навчання". Theory and methods of e-learning 3 (10 лютого 2014): 195–99. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.340.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні, коли обсяг навчального матеріалу, що відповідає сучасному стану розвитку науки й техніки швидко зростає, немає можливості за короткий період навчання у ВНЗ ознайомити студентів з усіма відомостями, які знадобляться їм у професійній діяльності [1, 37]. Тому, на перший план виходить завдання навчити студента сучасної наукової мови, стилю мислення, швидкого сприйняття нових ідей, навичок самоосвіти, швидкого та якісного засвоєння знань – усього того, що передбачено навчальними програмами. Все це спонукує викладачів шукати та впроваджувати в практику нові методи інтенсифікації навчання, використання яких допоможе забезпечити ефективність навчального процесу і сприятиме розвитку творчих здібностей.Аналіз досліджень останніх десятиліть показує, що накопичено значний досвід використання ІКТ у навчальному процесі як середньої, так і вищої шкіл. Проблемі використання комп’ютера у навчанні присвячені роботи В. Ю. Бикова, М. І. Жалдака, В. І. Клочка, Н. В. Морзе, Ю. С. Рамського, С. А. Ракова, Ю. В. Триуса, С. О. Семерікова та ін.Так, на думку М. І. Жалдака, широке використання сучасних ІКТ в навчальному процесі дає можливість розкрити значний гуманітарний потенціал всіх дисциплін, завдяки формуванню наукового світогляду, розвитку аналітичного і творчого мислення, суспільної свідомості і свідомого ставлення до навколишнього світу [3].Впровадження ІКТ, зокрема системи комп’ютерної математики (СКМ), у процес вивчення дисциплін математичного спрямування надає можливість активізувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, сприяє розвитку їх творчих здібностей, математичної інтуїції та навичок здійснення дослідницької діяльності, а проведення комп’ютерних експериментів у середовищі СКМ надає можливість організувати процес навчання з використанням елементів проблемного навчання та дослідницьких підходів у навчанні.СКМ надають змогу збагатити науки математичного спрямування, розширити їх застосування, суттєво вплинути на математичну діяльність (зміст, методи, засоби). Тому, головним чином, змістом математичної освіти стане не опанування певних алгоритмів розв’язання задач (вони, до речі, досить ефективно розв’язуються за допомогою комп’ютера), а математична компетентність, розуміння, застосування математичних методів дослідження [2, 5]. Все це повинно враховуватись при розробці методичних систем навчання математично спрямованих дисциплін у вищій школі.В методичних системах навчання багатьох математичних дисциплін, велику роль відіграють практичні аспекти – цикли практичних задач, лабораторних робіт та самостійна практична робота. Формування практичних навичок та умінь досягається саме тут, і ця частина навчального плану безперечно є центральною. Особливо слід звернути увагу на те, що непосильні завдання можуть підірвати віру учнів у свої сили і не дати позитивного ефекту. Тому робота викладача повинна будуватися із врахуванням поступового і цілеспрямованого розвитку творчих пізнавальних здібностей студента, розвитку його мислення.Метою статті є висвітлення технології застосування інтелектуальних навчальних тренажерів із розв’язування задач лінійного програмування як представника сучасних ІКТ навчання.На думку науковців, одним із основних принципів впровадження в навчальний процес СКМ є принцип нових задач, який полягає в тому, що на комп’ютер не перекладаються традиційно сформовані прийоми й методи, а вони перебудовуються у відповідності з новими можливостями, що відкриваються при використанні в навчальному процесі СКМ. На практиці це означає, що немає необхідності витрачати аудиторний час на набуття навиків обчислень, які можна виконати за допомогою комп’ютера [4]. Певною мірою ці принципи вкладаються в поняття ІКТ навчання (ІКТН) у відповідності з їх трактуванням автором [6]: «Під інформаційно-комунікаційною технологією навчання ми розуміємо дидактичну технологію, що забезпечує досягнення цілей навчання лише за умови обов’язкового використання інформаційно-комунікаційних технологій. ... Якщо за певною дидактичною технологією цілі навчання можна досягти, по-перше, без використання ІКТ або, по-друге, їх використання лише сприяє досягненню визначених дидактичних цілей (оптимізує, підвищує ефективність, результативність і т.п. навчального процесу, що доцільно розглядати в якості критеріїв оцінювання ІКТН), то таку технологію не варто вважати цілісною інформаційно-комунікаційною технологією навчання» [6].В роботі [5] запропоновано концепцію адаптації СКМ Maple до навчання вищої математики шляхом створення навчальних Maple-тренажерів (НМТ). НМТ – це процедури, які створюються та використовуються в середовищі СКМ Maple з метою автоматизованого відтворення покрокового ходу розв’язування типових задач вищої математики (ТЗВМ). До ТЗВМ відносять задачі, уміння розв’язання яких передбачається засвоєним студентами на рівні навичок у відповідності з навчальною програмою з вищої математики.До типових задач математичного програмування відноситься розв’язування задач лінійного програмування за допомогою симплекс-методу. Указаний метод передбачає громіздкі рутинні обчислення, пов’язані із розв’язанням загальних систем лінійних рівнянь. Симплекс-таблиці призначені для зручної реалізації ідей методу Жордана-Гаусса. Але, як показує практика останніх років, необхідність проведення громіздких рутинних обчислень, за умови зменшення аудиторних годин, що виділяються на окремі розділи вищої математики, перешкоджає студентам опанувати ключові ідеї симплекс-методу.Авторами створені та впродовж декількох років використовуються НМТ з автоматизованого відтворення покрокового ходу розв’язання задач лінійного програмування за симплекс-алгоритмом. Призначення НМТ полягає в організації самостійної роботи з метою формування практичних компетентностей з лінійного програмування у студентів технічних та економічних спеціальностей.Слід зазначити, що ІКТ, які засновані на використанні НМТ і які розглядаються, зокрема, в роботі [5], самі автори не вважають цілісними ІКТН, оскільки запропонована дидактична технологія лише сприяє досягненню визначених, у робочій навчальні програмі з вищої математики для технічних університетів дидактичних цілей, тобто оптимізує, підвищує ефективність і результативність навчання.Що ж стосується НМТ з автоматизованого відтворення покрокового ходу розв’язування задач лінійного програмування за симплекс-алгоритмом, то ця компонента може бути віднесена до цілісної ІКТН, оскільки пов’язана з проникненням ІКТ у навчальний процес і «створює передумови для кардинального оновлення як змістово-цільових, так і технологічних сторін навчання, що проявляється в суттєвому збагаченні системи дидактичних прийомів, засобів навчання і на цій основі формуванні нетрадиційних педагогічних технологій, заснованих на використанні комп’ютерів» [7]. У [8] зазначається, що засоби СКМ Maple надали можливість розробити методику викладання математичного програмування, яка акцентує увагу студентів на ключових ідеях понять і методів лінійного програмування, вивчення яких передбачене навчальним планом відповідних спеціальностей. Розроблені ІКТН розв’язування задач лінійного програмування симплекс-методом надали можливість уникнути застосування симплекс-таблиць разом з притаманними їм недоліками, а виконання рутинних обчислень реалізовано за допомогою стандартних команд цієї системи. У даному випадку оновлення змістово-цільових та технологічних сторін навчання проявляється у сприянні ІКТН перенесенню акцентів від формування у студентів навичок рутинних обчислень за формальними правилами до набуття навичок свідомого відтворення ключових етапів симплекс-методу.Засоби СКМ Maple надали можливість розробити ІКТН, що призначені для розкриття сутності поняття виродженості задачі лінійного програмування і проблем, які при цьому виникають [9].На кафедрі вищої математики ВНТУ, під час вивчення лінійного програмування практичні заняття проводяться в комп’ютерному класі. Розв’язування задач лінійного програмування студенти виконують у середовищі СКМ Maple. Але використовують не стандартні команди цієї системи, що призначенні для отримання розв’язку задачі (кінцевої відповіді), а використовують свої знання для відтворення симплекс-алгоритму і застосовують команди, які надають можливість позбавити студента від необхідності проведення рутинних обчислень на окремих етапах розв’язування задачі. Для свідомого відтворення всього ходу розв’язування типової задачі лінійного програмування студент має добре орієнтуватися в ключових етапах симплекс-методу. У разі виникнення певних труднощів студент у змозі використати НМТ і отримати весь хід розв’язання потрібної задачі з наявністю коментаря різного рівня деталізації. Важливо, що студент має можливість змінити умову задачі та прослідкувати за змінами в ході її розв’язування. Це, в свою чергу, відкриває нові можливості в реалізації проблемного навчання, дослідницького підходу та залучення ігрових форм навчання.Практика використання НМТ розв’язування задач лінійного програмування за симплекс-алгоритмом показала доцільність їх модернізації. Подібні педагогічні програмні засоби мають забезпечувати додаткові функціональні можливості:Надавати не тільки весь хід розв’язання, а й окремі етапи алгоритму, у відповідності до запиту користувача.Надавати відтворення покрокового ходу розв’язування з різним ступенем деталізації коментаря, в тому числі і без коментарів – для створення можливості формування компетентностей студента на рівні пояснення, що передує рівню відтворення.Надавати можливість студентам самостійно давати відповіді на ключових етапах алгоритму з подальшим їх аналізом та використанням.Висновок. Процес навчання розв’язування задач лінійного програмування за симплекс-алгоритмом доцільно здійснювати шляхом систематичного та педагогічно виваженого використанням засобів ІКТ, зокрема СКМ та створених на їх основі інтелектуальних тренажерів. Це, в свою чергу, суттєво впливає на зміст, методи, організаційні форми навчання методів обчислень та надає можливість підвищити рівень професійної підготовки та інформатичної культури студентів.
8
Бойко, Григорій Миколайович, та Геннадій Опанасович Грищенко. "До питання моделювання професійної діяльності фахівця в навчальному процесі". Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (16 листопада 2013): 57–59. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.148.
Повний текст джерелаАнотація:
Моделювання є універсальним методом, що широко застосовується в різних галузях науки. Модель за В.А. Штофом характеризується чотирма ознаками:– модель — мислено представлена або матеріально реалізована система;– модель відтворює об’єкт дослідження;– модель спроможна замістити об’єкт;– вивчення моделі дозволяє отримати нову інформацію про об’єкт.Під моделюванням розуміють процес побудови та дослідження моделі. Моделювання в навчанні охоплює два аспекти:– моделювання, як зміст, який студент повинен засвоїти;– моделювання, як навчальна діяльність, засіб, без якого не – можливе повноцінне навчання [1].Питання моделювання професійної діяльності в навчальному процесі потребує системного підходу: з одного боку, побудови нормативної моделі майбутньої професійної діяльності фахівця (модель фахівців), з іншого – побудови моделі підготовки, в якості якої постає зміст освіти. Надзвичайна складність досліджуваних об’єктів дозволяє адекватно описати лише найбільш суттєві характеристики діяльності та підготовки.Концептуальною засадою моделювання професійної діяльності є співставлення моделі фахівця (моделі діяльності) та моделі підготовки (зміст навчання), що реалізується на основі створення системи квазіпрофесійних завдань, розв’язок яких і дозволяє певним чином моделювати майбутню професійну діяльність.Під моделюванням професійної діяльності в навчальному процесі розуміють створення умов, за яких студенти в процесі навчання розв’язують комплексні «квазіпрофесійні» завдання, спрямовані на формування інтелектуальних і практичних умінь, необхідних для успішної професійної діяльності.Проведений теоретичний аналіз та верифікація дозволили сформулювати наступні загальні принципи моделювання професійної діяльності фахівця в навчальному процесі, зокрема в організації лабораторного практикуму.1. Довершеність створеної моделі.Система розроблених квазіпрофесійних завдань повинна повністю охоплювати зміст майбутньої професійної діяльності, тобто адекватно відображати всю множину професійних завдання, відтворюючи всі суттєві моменти професійної діяльності фахівця (модель повинна бути ізоморфна об’єкту).2. Узагальненість квазіпрофесійних завдань.Квазіпрофесійні завдання повинні мати, по можливості, узагальнений характер, що дозволить формувати загальні підходи до розв’язку професійних завдань (формування «професійного мислення»).3. Підпорядкованість теоретичного навчального матеріалу змісту типових професійних завдань.Зміст «теоретичної частини» квазіпрофесійного завдання повинен забезпечити орієнтовну функцію, тобто без неї неможливо реалізувати практичну діяльність. Тільки за таких умов можливе глибоке поєднання теоретичного й практичного в навчанні.4. Типизація квазіпрофесійних завдань із врахуванням особливостей переносу (проекції) умінь, знань та навичок.При створенні системи квазіпрофесійних завдань доцільним є їх типизація за стадіями гносеологічних циклів наукових досліджень, за критерієм спільності одного із структурних моментів діяльності (продукту, процедури, засобів чи предмета діяльності), за умов представлення діяльності людини як системи перетворень (у поняттях теорії технічних систем) та таке інше, що дозволяє врахувати особливості проекції умінь та навичок з однієї сфери діяльності в іншу.5. Вибір адекватних форм, методів та прийомів навчальної діяльності.До кожного з типових професійних завдань необхідно створити відповідну імітаційну систему квазіпрофесійних завдань, враховуючи форми, методи та прийоми навчальної діяльності. Вирішальним є ступінь відповідності формованого уміння, умінню необхідному в професійній діяльності, а також затрати часу та ступінь свідомого оволодіння уміннями.6. Забезпечення формування самостійності студентів в організації навчальної діяльності, як діяльності продуктивної.Вихідним теоретичним положенням є те, що пізнавальна активність повинна формуватись в системі діяльності, яку вона обслуговує як її орієнтовний компонент. Спрямованість, зміст, форми, засоби реалізації інтелектуальної активності студента повинні відповідати завданням діяльності. Для забезпечення самостійності та планомірності її організації, студенту необхідно охопити всю систему діяльності. Діяльність повинна стати предметом спеціального аналізу, оволодіння яким дозволяє застосовувати його як метод організації пізнавальної діяльності.7. Врахування типових помилок у професійній діяльності фахівця.Помилки в професійній діяльності фахівця є наслідком об’єктивного протиріччя між необхідністю успішного розв’язку професійного завдання та недостатнім рівнем оволодіння уміннями, знаннями та навичками. Система квазіпрофесійних завдань повинна охоплювати питання (навіть часткові випадки!), що за статистикою викликають ускладнення в професійній діяльності, готуючи майбутнього фахівця до їх подолання (формування умінь «подолання» проблем).
9
Marusinets, Marianna. "Формування інтегральної психолого-педагогічної компетентності викладача закладу вищої освіти". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 81–88. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.81-88.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено сучасні вимоги до викладача вищої школи (уміти організовувати таке дослідження-завдання, яке сприймається студентами як власна ініціатива; спонукати студентів до інтеграції зусиль при розв’язанні конкретних навчальних завдань; розв’язувати нестандартні навчальні та міжособистісні ситуації; уміти створювати ситуацію успіху, не нав’язувати власний спосіб мислення, дати можливість виявляти самостійність в інтелектуальній поведінці тощо). Обґрунтовано концептуальні засади формування психолого-педагогічної інтегральної компетентності викладача в процесі професійної підготовки: 1) формування психолого-педагогічної інтегральної компетентності викладача закладів вищої освіти базується на інтеграції психологічної та педагогічної підготовки на засадах проблемного підходу, 2) Диференціація як уміння визначити цільове призначення як педагогічних, так і психологічних аспектів у підготовці та професійній діяльності викладача; 3) інтеграція психолого-педагогічних знань та умінь на основі професійних цілей підготовки викладача вищої школи.
10
Корнєва, Зоя. "АКТУАЛІЗАЦІЯ АНГЛОМОВНИХ ПРИКМЕТНИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ МИСЛЕННЄВИХ КАТЕГОРІЙ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 69–76. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розгляуто семантичні характеристики англійських прикметників на позначення інтелектуальних властивостей і результатів розумової діяльності особистості, ядром лексико-семантичного поля яких виступає поняттєва категорія «мислення». Англійська мова, як і багато інших, накопичила великий лексичний потенціал для різних аспектів інтелектуальної сили й когнітивних умінь. У лінгвістичному аспекті охарактеризувати його можна на основі аналізу певного лексико-семантичного поля. Для виявлення словесних характеристик прикметників на позначення позитивних і негативних інтелектуальних властивостей визначено склад та структуру відповідного лексико-семантичного поля, проаналізовано семантичну структуру домінант виділених лексико-семантичних груп й особливості відображення конституентами групи інтелектуальних властивостей. За результатами аналізу установлено, що воно сформоване з відповідних лексико-семантичних груп, кожна з яких представлена полярними семантичними домінантами. Групу прикметників з позитивною конотацією репрезентують такі семантичні домінанти, як clever, intellectual, wise, thoughtful, informed, conceivable, rational, а з негативною – як stupid, unintellectual, fool, thoughtless, ignorant, obscure, irrational. Шляхом аналізу семантичної структури прикметників на позначення мисленнєвих категорій з’ясовано, що прикметники з негативною конотацією не мають сильно вираженого семантичного розгалуження, характеризуються більшою однорідністю, проте за кількісним складом не поступаються прикметникам із позитивною конотацією. Вивчення особливостей відтворення ментальних прикметників українською мовою дало змогу встановити, що їх переклад залежить від поєднуваності з іншими лексичними одиницями та мовного контексту. Започатковане дослідження лексико-семантичного поля прикметників на позначення розумово-мисленнєвої діяльності людини слугує підґрунтям для пояснення явищ полісемії й синонімії та антонімії, створення тематичних словників-тезаурусів.
11
Гусєва, Тетяна. "ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ КОРЕКЦІЇЇ ЛЮДЕЙ ІЗ ІНВАЛІДНІСЮ ВНАСЛІДОК ІНТЕЛЕКТУЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), № 9(103) (30 листопада 2020): 33–43. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/033-043.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми трудового виховання як засобу корекції людей із інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень. Окреслено шляхи допомоги таким людям в умовах реабілітаційної установи, до яких віднесено розвиток особистих трудових умінь людей із інвалідністю; збагачення уявлень про навколишнє середовище в процесі праці; розвиток уявлень, сприймання, мислення, набуття вмінь планувати та передбачати результат праці, оволодіння різними знаряддями праці; виховання потреби й готовності працювати в колективі; розвиток дрібної моторики, зорової та рухової координації, координації рухів рук, виховання взаємодопомоги, колективізму, готовності працювати, формування позитивного ставлення до праці дорослого, уміння доводити працю до кінця; виховання працювати правильно, охайно; розвиток мовленнєвого спілкування, розширення та збагачення словника. Ефективність роботи залежала від її цілеспрямованості й систематичності, створення відповідних умов для розвитку якостей, необхідних для трудової діяльності, усвідомлення мети та характеру праці, умов її виконання, дотримання охоронно-педагогічного режиму з урахуванням специфічних особливостей психічного розвитку кожної особистості.
12
Нечипоренко, К. П. "Інтелектуально-творчі вміння у структурі особистості майбутнього вчителя початкової школи". Освітній вимір 36 (13 вересня 2012): 349–53. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v36i0.3440.
Повний текст джерелаАнотація:
Нечипоренко К. П. Інтелектуально-творчі вміння у структурі особистості майбутнього вчителя початкової школи.
У статті розкрито зміст інтелектуально-творчих умінь та обґрунтовано їх місце у структурі особистості майбутнього вчителя початкової школи.
13
Шумовецька, С. П. "МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, № 4 (30 вересня 2019): 243–53. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-243-253.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено методичні рекомендації науково-педагогічним працівникам військового навчального закладу щодо формування у майбутніх офіцерів-прикордонників професійної культури. Детально розкрито особливості концепції і технології формування професійної культури та висвітлено основні напрями педагогічного виливу протягом чотирьох етапів: етапу ознайомлення, становлення, актуалізації та індивідуалізації.
Запропоновано на першому етапі звертати увагу на розвиток у майбутніх офіцерів-прикордонників мотивації до вивчення професійної культури, ознайомлювати їх з цінностями прикордонної служби та місією прикордонника, розвивати комунікативні уміння, необхідні для професійної комунікації з громадянами у пунктах пропуску через державний кордон. Відповідно до концепції на другому етапі рекомендовано розширювати кругозір курсантів, ознайомлювати їх з інтелектуальною історією України, забезпечити прилучення до європейських цінностей прикордонної служби, вдосконалювати навички міжособистісної взаємодії. Важливими напрямками роботи на третьому етапі визначено формування у курсантів навичок роботи з інформацією та протидії ворожій пропаганді, стимулювання пізнавальної активності засобами проблемних методів, інтенсифікацію інтелектуальної діяльності з використанням можливостей інформаційних технологій. На четвертому етапі рекомендовано ознайомити курсантів з історичними засадами прикордонної безпеки, формувати у них навички самостійного здобування професійних знань на основі проектних методів, поглиблювати за допомогою дослідницьких методів знання з проблематики лідерства та управління прикордонним підрозділом. Ці заходи допоможуть розвивати у курсантів здатності до ефективного виконання складних завдань професійної діяльності, вміння нестандартно мислити, що необхідно для їх практичної діяльності та адекватного реагування на ймовірні виклики та загрози прикордонній безпеці.
Ключові слова: професійна культура, офіцер-прикордонник, методичні рекомендації, концепція, технологія, педагогічні умови.
14
Боровик, Людмила. "АНАЛІЗ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ЗМІСТУ УПРАВЛІНСЬКИХ ЗАВДАНЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОФІЦЕРА-ПРИКОРДОННИКА". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 63–80. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.70.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор статті наголошує на тому, що психологічні, соціально-психологічні та психолого-педагогічні аспекти пронизують усі види і функції управлінської діяльності офіцера-керівника прикордонного підрозділу. Офіцер-командир здійснює загальне планування та проводить повсякденний аналіз змісту завдань діяльності прикордонного підрозділу, проводить систематичний моніторинг соціально-психологічного клімату та оцінку ситуації і умов оперативно-службової діяльності прикордонного підрозділу, обґрунтовує та приймає рішення щодо виконання професійних завдань персоналом прикордонного підрозділу, намічає шляхів їх реалізації та здійснює підбір виконавців, забезпечує взаємодію персоналу, стимулює, координує і контролює їх діяльність, здійснює аналіз якості виконання визначених завдань, формує відповідні висновки, планує та організовує навчання і виховання підлеглих прикордонників. У статті здійснено аналіз психолого-педагогічного змісту управлінських функцій офіцера-прикордонника та акцентовано увагу на необхідності забезпечення якісної психолого-педагогічної підготовки офіцерів. Крім того автор зазначає, що для офіцера-керівника важливими є вимоги до особистісних якостей офіцера-керівника прикордонного підрозділу, які обов’язково слід враховувати при призначенні на посаду. Такими вимогами, що забезпечать якісне вирішення управлінських та професійних завдань є: високий інтелектуальний розвиток, сформованість організаторських здібностей і умінь та вольової сфери особистості офіцера, емоційну стійкість та стабільність, сформованість уміння будувати конструктивні взаємовідносини та спілкування з підлеглими, рефлексивність, уміння реалізовувати індивідуальний диференційований підхід до підлеглого персоналу, вміння управляти собою та своєю діяльністю вміння, внутрішній «локус-контроль», психолого-педагогічна підготовленість, сформованість мотиваційної готовності офіцера до виконання управлінських функцій, висока особистісна психологічно зрілість, самоповага, духовність особистості офіцера, наявність особистісних якостей: морально-ціннісних, комунікативних, організаторських, лідерських, самоактуалізаційних тощо.
15
Амеліна, С. М. "ФОРМУВАННЯ В СТУДЕНТІВ УМІНЬ І НАВИЧОК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ". Educational Dimension 31 (19 травня 2022): 332–38. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4696.
Повний текст джерела
16
Чувасов М. О. "ГОТОВНІСТЬ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОГНІТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 195–202. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.275.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу педагогічної теорії і практики розкрито можливості та тенденції формування готовності до використання інформаційно-когнітивних технологій. Наголошено, що все життя в сучасному світі будується на отриманні інформації. Той хто навчається швидше, може збирати й аналізувати великий об’єм даних, отримує значну перевагу перед іншими людьми. Процес навчання також повинен підлаштовуватися під сучасні реалії, тому з’являються нові методи і технології навчання. Акцентовано, що найбільш ефективні способи отримання знань побудовані на застосуванні інформаційно-когнітивних освітніх технологій.Звернуто увагу, що готовність до використання інформаційно-когнітивних технологій ми визначаємо, виходячи із урахування особливостей інформаційно-когнітивної діяльності, специфіки інформаційно-когнітивного навчання та якостей особистості, які обумовлюють результативність і продуктивність майбутньої професійної діяльності.Формування готовності студентів до використання інформаційно-когнітивних технологій неможливе, якщо у них низький рівень інтелекту, не сформовані когнітивні уміння та навички, властивості мислення. Наведено результати виявлення рівня розвитку інтелекту, когнітивних умінь та навичок, властивостей мислення за допомогою методики вивчення особистості, тесту Р. Амтхауера, методики «Інтелектуальна лабільність» на констатувальному та формувальному етапах педагогічного експерименту.Позитивна динаміка рівнів готовності до використання інформаційно-когнітивних технологій у процесі організації та здійснення фахової підготовки майбутніх учителів довела ефективність експериментальної методики щодо формування досліджуваного утворення.Зроблено висновки, що розвиток компонентів готовності майбутніх учителів до використання інформаційно-когнітивних технологій у ході вивчення спеціальних дисциплін позитивно впливає на характер їхнього ставлення до професійної діяльності.
17
Балашов, Едуард. "МЕТАКОНІТИВНИЙ ДОСВІД ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ САМОРЕГУЛЯЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ". Psychology of Personality 10, № 1 (20 лютого 2020): 177–85. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.177-185.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються психологічні особливості метакогнітивного досвіду як передумови розвитку саморегульованого навчання студентів. Характеризується метакогнітивний рівень інтелектуальної діяльності, на якому суб’єкт розв’язує об’єктивні протиріччя, що виникають в процесі виконання навчальної діяльності. Виокремлюється метапізнання як процес, що передбачає моніторинг, регуляцію і контроль суб’єкта за своєю діяльністю. Автор розглядає важливу роль механізму саморегуляції у процесі саморегульованого навчання. Аналіз доводить, що саморегуляція у навчанні відбувається, коли суб’єкт виконує її головну функцію – цілепокладання, здатний виконувати адекватну мислительну діяльність щодо моделювання діяльності і результатів, перетворювати власну активність у діяльність згідно зі створеною моделлю, долати на особистісному рівні перешкоди задля досягнення поставлених навчальних цілей.
Теоретичний аналіз наукового доробку показує, що саморегуляція особистості поєднує елементи соціально-психологічних проявів і самосвідомості особистості, а також залучає її емоційно-поведінкову, мотиваційно-вольову, когнітивно-інтелектуальну сфери. Виокремлено важливу роль рефлексивної компетентності суб’єкта як метакогнітивного компонента у навчальній діяльності. Відзначено, що метакогнітивний досвід є необхідною передумовою формування і розвитку особистісної компетентності суб’єкта пізнавальної діяльності та підкреслено важливе значення рефлексії розумової діяльності суб’єкта у цьому процесі. Автор підкреслює важливість подальших наукових розвідок у дослідженні проблематики метакогнітивного досвіду у контексті саморегульованого навчання, що сприятиме комплексній розробці практично спрямованих програм підвищення ефективності навчальної діяльності студентів, розвитку рефлексивних умінь суб’єкта пізнавальної та інтелектуальної діяльності, структуризації комплексу психічних процесів особистості загалом.
18
ТАНАСІЙЧУК, Юлія. "ОБҐРУНТУВАННЯ ДІЯЛЬНІСНО-РЕФЛЕКСИВНОГО КРИТЕРІЮ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 367–79. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-367-379.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано діяльнісно-рефлексивний критерій готовності майбутнього вчителя фізичної культури до здійснення здоров'язбережувальної діяльності. Критеріями обґрунтування обрано: професійну спрямованість, професійну освіченість, професійно-ціннісні орієнтації, професійну рефлексію. Ознаками професійної спрямованості є такі аспекти: мотиваційний (стійка установка та спрямованість на здоров’язбережувальну діяльність; стійкий інтерес до особистості дитини); цільовий (готовність до самоосвіти, саморозвитку, самопізнання; бажання застосовувати педагогічні знахідки в своїй практиці); особистісний (наявність рис характеру: врівноваженості, активності, діалогічність, конгруентності, емпатії); професійна освіченість (теоретичний (система знань, умінь в області концепцій, підходів, методів, форм виховання основ цінностей здоров'я (харчування, психоемоційна стійкість, самооцінка і рівень домагань, мотивація досягнення, рухова активність тощо), готовність співвіднести з ними свою практику; методичний (професійна компетентність до здійснення здоров'язбережувальної діяльності, здатність застосовувати знання в практичній діяльності; наявність проблематики здоров'я в методичній роботі педагогів); поведінковий (наявність інтелектуально-творчої ініціативи; потреби і здатності до планування і проектування виховного процесу щодо взаємодії з підлітками, виробленні конструктивних прийомів взаємодії) аспекти; професійно-ціннісних орієнтацій (ціннісне ставлення до педагогічної діяльності (аксіологічна спрямованість, визначення мети і особистісного сенсу даної діяльності); ціннісне ставлення до особистості підлітка, ціннісне ставлення до колег, до себе самого як педагога); професійної рефлексії (рефлексивно-оцінний (потреба і здатність педагога до самоаналізу і самооцінки власної діяльності і самого себе як її суб'єкта); комунікативний (уміння аналізувати і рефлексувати комунікативну ситуацію, стиль спілкування, а також оцінювати результати спілкування з підлітками і власний стан). Ключові слова: діяльнісно-рефлексивний критерій, готовність, майбутній вчитель, фізична культура, здоров'язбережувальна діяльність
19
Поснова, Т. В. "ТРАНСФОРМАЦІЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 3 (28 березня 2019): 204–11. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.3.2019.204-211.
Повний текст джерелаАнотація:
У зв’язку з поширенням цифрових технологій основними вимогами до сучасного суспільства є зміна характеру праці, зокрема підвищення ролі інтелектуальної творчої праці, зміна характеру зайнятості, підвищення загальних вимог до рівня освіти та професійної кваліфікації. Досвід розвинених країн світу показує, що в умовах цифровізації економіки найвище ціняться знання, інформація та творчість, а також уміння їх своєчасно обробити, подати та використати. Цифрові технології трансформують людський капітал, висуваючи нові вимоги до освіти. У зв’язку з цим постає потребу у реформуванні системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, а також сприянні розвитку креативних здібностей людського капіталу відповідно до потреб цифрової економіки.
20
Єсіна, Н. О. "Методи формування творчих умінь студентів в інтелектуально-ігровій діяльності". Педагогіка та психологія, Вип. 48 (2015): 93–99.
Знайти повний текст джерела
21
Ісюань, Хоу. "ФОРМУВАННЯ ДУХОВНО-ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ УМІНЬ УЧНІВ НА УРОКАХ ХІМІЇ". Spiritual-intellectual upbringing and teaching of youth in the 21st century, № 3 (2021): 142–44. http://dx.doi.org/10.34142//2708-4809.siuty.2021.32.
Повний текст джерелаАнотація:
The article notes that chemistry as a natural science has great potential for the formation of spirituality and intellectual skills of students. Solving problems and exercises requires the formation of skills to analyze, generalize, identify cause-and-effect relationships, draw conclusions. The professionalism of the teacher allows to form the spiritual and intellectual skills of students in chemistry lessons
22
КИКІНЬОВА, Лариса, та Віра ШУМСЬКА. "СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-ТВОРЧИХ УМІНЬ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА". Humanities science current issues 2, № 27 (21 травня 2020): 285–89. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.2/27.203583.
Повний текст джерела
23
Прокопенко, І. А. "КРИТЕРІЇ, ПОКАЗНИКИ ТА РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ФАСИЛІТАЦІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ З УЧНЯМИ". Педагогіка та психологія, № 61 (квітень 2019): 165–79. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній проблемі підготовки вчителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями. Системний підхід до проблеми дослідження вказує на те, що критерії, показники, рівні готовності майбутніх учителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями не можна розглядати як ізольовані, самодостатні елементи підготовки. Автором доведено, що перехід з рівня на рівень сформованої готовності характеризується створенням нової системи відношень між елементами. Розроблено систему покомпонентних критеріїв та їх якісних показників сформованості готовності майбутніх учителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями відповідно до структури цього феномена, які відображають авторські модельні уявлення про його зміст та характеристики. На основі визначення суті поняття «готовність майбутніх учителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями» схарактеризовано його компоненти. Ціннісно-мотиваційний компонент оцінюється за допомогою мотиваційного критерію, когнітивний – змістового, діяльнісно-операційний – процесуального, рефлексійний – особистісно-рефлексійного. Визначені критерії характеризуються показниками: мотиваційний – ціннісне ставлення до майбутньої педагогічної професії, яке грунтується на засадах фасилітаційної взаємодіїта оволодіння фасилітативною компетентністю; інтерес до опанування форм, методів та прийомів фасилітаційної взаємодії; потреба в досягненні успіху в професійній діяльності на засадах фасилітаційної взаємодії; змістовий – системність, дієвість, гнучкість; процесуальний – сформованість умінь (діагностично-прогностичних, інтелектуальних, конструктивних, комунікативних); особистісно-рефлексійний – уміння здійснювати рефлексію, самооцінка, самоаналіз. Автором диференційовано рівні готовності майбутніх учителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями на основі традиційної триступеневої градації (високий, середній, низький). На основі проведеного аналізу автором розкрито суть змісту готовності майбутніх учителів до здійснення фасилітаційної взаємодії з учнями, схарактеризовано компоненти готовності та обґрунтовано критерії, показники та рівні сформованості означуваної готовності.
24
Kirsanova, Svitlana. "СКЛАДНИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ДО МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 106–10. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.106-110.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу наукової літератури узагальнено погляди вчених щодо формування готовності студентів до міжособистісної взаємодії в полікультурному середовищі педагогічного університету, розглядається структура означеного поняття. Актуальність проблеми зумовлена необхідністю створення і налагодження конкретного механізму, у якому етнічна самосвідомість виступала б важливим чинником усвідомлення причетності до рідної етнічної культури, розуміння її значення в консолідації української нації, у формуванні її національно-державних інтересів. Засучасних умов глобалізованого полікультурного суспільства підготовленість студентської молоді до міжособистісної взаємодії в полікультурному середовищі педагогічного університету – це не лише провідна компетентність людини, але й органічний складник її професійної діяльності.Мета дослідження полягає в розкритті змісту і складників готовності студентської молоді до формування міжособистісної взаємодії в полікультурному середовищі педагогічного університету. Змістова структура поняття готовності, на думку авторки, включає полікультурні знання, уміння, навички, внутрішні емоції й емоційно-ціннісні ставлення, культурну обізнаність, що забезпечує розуміння суті різних культурних явищ, їхніх характеристик тавзаємозв’язку, наявність проникливості та здатності до оцінювання культурних феноменів, дій представників різних культур та самооцінки власної поведінки.Результати наукового пошуку надали можливість виокремити структурні компоненти (раціональний, аксіологічний, дієвий, рефлексивний), критерії та показники: мотиваційно-потребнісний (розвиненість мотивів щодо оволодіння знаннями та вміннями полікультурної взаємодії, наявність потреби в їхньому постійному вдосконаленні); емоційно-ціннісний (прояв позитивного ціннісного ставлення до інших культур та їх носіїв, відчуття позитивних емоцій від спілкування з представниками інших соціокультурних спільнот); когнітивно-функціональний (сформованість знань просутність культури, культурні особливості різних народів, правила та норми комунікації, а також умінь, необхідних для здійснення міжособистісної взаємодії: інтелектуальних, організаційних, комунікативних, рефлексивних); особистісний (сформованість особистісних якостей, необхідних для реалізації міжособистісного спілкування: емпатійність, толерантність, доброзичливість).
25
Гуменна, Лідія, та Олександр Гуменний. "ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТИХ ONLINE-РЕСУРСІВ У ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ". Professional Pedagogics 2, № 21 (21 січня 2021): 100–106. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.100-106.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність: стрімкий розвиток технологій спричиняє розвиток інтелектуального менеджменту освіти та зміни у підходах до компетентнісного розвитку й саморозвитку особистості в умовах сучасних трансформацій освітньої системи, а саме: переходу до новітньої психолого-педагогічної технології – створення відкритих інтелектуально-насичених освітніх інформаційних середовищ. При розгляді освітніх послуг, відповідно до сучасних галузевих вимог та індивідуальних потреб фахівців, під соціальним замовленням будемо розуміти певну сукупність суспільних вимог, зокрема: ефективне використання відкритих online-ресурсів для розвитку творчого і критичного мислення; універсальні системні знання, високу адаптивність та саморозвиток; ключові компетентності в галузі ІКТ; здатність до прийняття рішень та соціальна відповідальність; уміння управляти динамічними процесами і працювати з проєктами; уміння працювати в колективі (команді) й забезпечувати високу продуктивність роботи. Для підвищення ефективного застосування відкритих online-ресурсів важливо використовувати віртуальну реальність з її подвійною природою як для відтворення реального середовища, так і для створення нових сценаріїв, що, в свою чергу, дає можливість комбінувати й рекомбінувати методи реалізації VR у навчанні й розвагах. Мета: обґрунтування сучасних підходів ефективного використання відкритих online-ресурсів у дистанційному навчанні. Методи: аналіз наукової літератури для з’ясування сучасних тенденцій ефективного використання відкритих online-ресурсів у дистанційному навчанні; порівняльний аналіз, синтез та методи експертного оцінювання для добору «ключів» до навчання в Інтернет-середовищі; методи аналізу і синтезу для формування найкращих практик ефективної роботи педагогічних працівників в інтернеті; Метод Сократа. Результати: дібрано «ключі» для використання відкритих освітніх online ресурсів, сформульовано десять найкращих практик ефективної роботи педагогів в інтернеті. Висновки: визначено сучасні підходи ефективного використання відкритих online ресурсів у дистанційному навчанні.
26
Олефіренко, Надія Василівна. "Використання електронних дидактичних ресурсів для закладання основ успішності молодшого школяра в подальшому навчанні". Освітній вимір 38 (16 травня 2013): 140–44. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3190.
Повний текст джерелаАнотація:
Олефіренко Н. В. Використання електронних дидактичних ресурсів для закладання основ успішності молодшого школяра в подальшому навчанні.
У статті виокремлено низку функцій електронних дидактичних ресурсів, спрямованих на закладання основ успішності подальшого навчання молодшого школяра. Наведено характеристику інструментальної, дослідницької функцій, функції розвитку інтелектуальних умінь молодшого школяра, мобілізаційної функції та функції сприяння формуванню цілісного світогляду.
27
Крамаренко, Тетяна Григорівна. "До питання підвищення інформаційної культури вчителя математики". New computer technology 4 (31 жовтня 2013): 35–36. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v4i1.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Необхідність формування особистості школяра як творчої, розвиток потенційних можливостей кожної дитини, підготовка її до плідної продуктивної праці викликана зростанням соціальної ролі особистості гуманного та демократичного інформаційного суспільства, динамізмом, який присутній сучасній цивілізації, інтелектуалізацією праці, швидкою зміною техніки та технології у всьому світі. Школа покликана якомога раніше виявити якості творчої особистості в учнів і розвивати їх в межах можливого у всіх школярів. Одним із напрямків здійснення цього завдання є впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) навчання. Тому вирішення проблеми підвищення кваліфікації вчителя в галузі ІКТ потребує пошуку нових шляхів удосконалення якості його підготовки та перепідготовки, формування уміння поєднувати традиційні методичні системи навчання із новими інформаційно-комунікаційними технологіями, використовувати їх для підготовки супроводу, аналізу, коригування навчального процесу, управління навчальним процесом і навчальним закладом. На важливості формування у вчителя математики високого рівня інформаційної культури, що передбачає вміння грамотно працювати з будь-якою інформацією, акцентують увагу в наукових працях М.І. Жалдак та Г.О. Михалін. До основних компонентів відносять розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролі в процесі пізнання навколишньої дійсності та перетворюючої діяльності людини, проблем подання, оцінки і вимірювання інформації, її сприймання і розуміння, усвідомлення сутності інтелектуально-пошукових систем. Це допоможе вчителю успішно впроваджувати в навчальний процес особистісно орієнтовані проектні технології навчання. А саме, засобами інформаційних технологій школярі зможуть вести пошук та обробку інформації, представляти результати досліджень і оформляти звіти.Вміле проведення обчислювальних експериментів засобами ІКТ в навчанні математики забезпечує ефективний розвиток творчого мислення школяра через реалізацію навчання як відкриття, навчання як дослідження. У зв’язку з цим перед вчителем постає проблема розуміння сутності неформалізованих, творчих компонентів мислення, а також постановка проблеми і добір потрібних операцій, що приводять до її розв’язання. Вкрай необхідними в ході дидактичної гри з комп’ютерною підтримкою є уміння вчителем математики добирати і разом з учнями формулювати мету дослідження, здійснювати постановку задач, висувати гіпотези самому і спонукати до цього учнів, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, аналізувати їх за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій та інтерпретувати отримані результати, систематизувати, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки прийнятих рішень та вміти їх оцінювати. Суттєвим для роботи вчителя математики є питання визначення місця дидактичної гри в системі інших видів діяльності на уроці та педагогічна доцільність використання її на різних етапах роботи з навчальним матеріалом. Тобто, вчитель має бути компетентним в питанні добору раціональних методів та засобів навчання у відповідності до цілей, змісту навчання та індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів та здібностей, в тому числі і необхідних педагогічних програмних засобів. Важливі уміння розробляти програму спостереження, досліду, експерименту; добирати послідовність операцій і дій у діяльності. В той же час слід зауважити, що використання ППЗ в навчальному процесі має бути доцільним, оптимально виправданим.Питання підвищення інформаційної культури вчителя тісно пов’язане з формуванням компетентностей вчителя з математики та з ІКТ, чому приділено значну увагу в роботах С.А. Ракова та Ю.В. Триуса. Надзвичайної ваги набуває технологічна компетентність фахівця-математика, тобто володіння сучасними математичними пакетами. В той же час в учителя має бути сформована така риса інформаційної культури, як розуміння того, що автоматизовані інформаційні системи необхідні чи достатні для розв’язування далеко не всіх задач. Розуміння сутності математичного моделювання, адекватності моделі досліджуваному явищу, коректності постановки задачі, стійкості методу розв’язування та відповідного алгоритму, впливу похибок необхідне педагогу незалежно від того, використовує він у своїй роботі комп’ютери чи ні. Уміння оцінювати доцільність використання математичних методів для розв’язування індивідуально і суспільно значущих задач визначає методологічну компетентність учителя математики.Розвиток програмного забезпечення комп’ютерів досяг такого рівня, коли в багатьох випадках алгоритм досягнення мети може побудувати сам комп’ютер. Однак, актуальним є розуміння сутності поняття алгоритму, уявлення про програмування і мови програмування, володіння основами алгоритмізації, програмування, арифметичними та логічними основами ЕОМ, елементами схемотехніки ЕОМ. І особливо для вчителів таких спеціальностей, як “Математика та основи інформатики”, котрим необхідні не тільки знання великої кількості стандартних алгоритмів, а й уміння створювати нові алгоритми і навчати цьому школярів, в тому числі і засобами ІКТ, умінь навчати учнів користуватися ними. Вирішенню окреслених проблем мають сприяти курси підвищення кваліфікації, майстер-класи методкабінетів, курс “Інформаційно-комунікаційні засоби навчання математики”. Детальні пропозиції з їх організації представлені у доповіді.
28
ВОРОХОБІНА, Діана. "ЛІДЕРСЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ З НАВІГАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ СУДНОМ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (20 квітня 2022): 20–33. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.953.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено результати досліджень, публікацій та нормативно-правових актів, у яких розкриваються теоретичні аспекти лідерської компетентності фахівців з навігації та управління судном. З’ясовано, що лідерство є одним з найважливіших компонентів професійної компетентності фахівців з навігації та управління судном. На це наголошується у сучасних нормативно-правових документах, що регламентують підготовку майбутніх судноводіїв. У зв’язку із цими вимогами, а також сучасними викликами і загрозами у сфері судноплавства потребують ретельного аналізу результати навчання – знання, уміння, навички, способи мислення, ціннісні орієнтації, професійно важливі властивості фахівцівз на вігації й управління суднами, які складають зміст лідерської компетентності. З’ясовано, що важливі аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців річкового та морського транспорту неодноразово привертали увагу науковців. Однак наукове завдання щодо формування і розвитку лідерської компетентності майбутніх фахівців з навігації та управління судном у процесі професійної підготовки не було предметом окремого дослідження. Зроблено висновок, що лідерська компетентність – це інтегроване поняття, що охоплює професійну компетентність і професійну мобільність, а також здатність швидко адаптуватися до нових умов, орієнтуватися в інформаційних потоках, оптимально вирішувати професійні й соціальні проблеми, здійснювати ефективне управління персоналом і вміння працювати в команді. Лідерська компетентність фахівців з навігації та управління судном охоплює досить значний перелік компонентів, серед яких знання (психології роботи з персоналом, особливостей управління людськими ресурсами, комунікації, особливостей формування команди тощо), уміння та навички (підтримувати серед членів суднової команди атмосферу взаєморозуміння, доброзичливості, взаємодопомоги, навички керівника і вміння працювати в команді, застосовувати методи ефективного управління ресурсами, здійснювати менеджмент та мотивацію персоналу суднової команди тощо), а також лідерські якості (організаторські, професійно-ділові, емоційно-комунікативні, інтелектуально-креативні та морально-вольові). Важливе значення в умовах сучасного мореплавання є володіння капітанами суден та їх помічниками міжкультурною та етнічною толерантністю.
29
Палько, Тетяна. "РЕАЛІЗАЦІЯ АВТОРСЬКОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ В. СУХОМЛИНСЬКОГО В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКАРПАТТЯ". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 219–31. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.398.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті представлено дослідження авторської педагогічної системи Василя Сухомлинського, охарактеризовано форми освітньої діяльності «під блакитним небом». Окреслено фактори удосконалення професіоналізму вчителя, які, на переконання В. Сухомлинського, розкривають творчий потенціал вчителя і визначають сенс його професіоналізму впродовж життя: наявність у нього віри в дитину; поєднання емоційної культури з тактом; дотримання вчителем інтелектуальної культури; орієнтація учнів на особистий приклад вчителя; поглиблення, поповнення, удосконалення знань; самоаналіз педагогічної праці; її дослідницький, творчий характер, використання передового педагогічного досвіду; атмосфера багатого духовного життя колективу.
Великий педагог довів, що природа сама собою не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю. В.Сухомлинський вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них формуються необхідні уміння і навички, розвивається відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища.
30
Vysochan, Lesya. "ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: ДЕФІНІТИВНО-НАУКОВИЙ ДИСКУРС". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 85–89. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.85-89.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлений аналіз науково-дефінітивного дискурсу проблеми формування природничо-наукової компетентності майбутніх учителів початкової школи як важливого теоретико-методологічне підґрунтя їхнього професійного становлення. Виходячи з аналізу репрезентативних досліджень українських і зарубіжних учених та базових нормативних освітніх документів синтезована рецепція компетентнісного підходу в професійно-педагогічній освіті як концептуального науково-теоретичного підґрунтя удосконалення її змісту та орієнтованості на підвищеннярівня знань, навичок, досвіду, обізнаності, необхідних для продуктивної діяльності, фахового прийняття рішень, ефективної комунікації в різних сферах і галузях суспільного і професійного життя.Запропоновано визначення природничо-наукової компетентності майбутнього вчителя початкової як сукупності актуалізованих якостей і властивостей та інтелектуальну, особистісно обумовлену соціально-професійну характеристику, що ґрунтується на засвоєних знаннях, уміннях, навичках, набутому практичному досвіді, ціннісних орієнтаціях, морально-світоглядних уявленнях, спроможності самостійно організовувати і здійснювати науково-дослідну діяльність, готовності самостійно розв’язувати професійні завдання, здатності до творчого мислення, саморозвитку, самовдосконалення. З’ясовано суть предметної природничо-наукової компетентності майбутнього фахівця.
31
Шарун, Ю. Ф. "Проблема формування інтелектуальних умінь як об"єкт дослідження науковців другої половини XXстоліття". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, Вип. 40 (2013): 245–51.
Знайти повний текст джерела
32
Щербина, О. "Педагогічні особливості формування інтелектуальних умінь майбутніх інженерів на заняттях з іноземної мови". Рідна школа, № 12 (2008): 6–9.
Знайти повний текст джерела
33
Kostiv, Volodymyr, та Ludmyla Vavryshchuk. "Підготовка майбутніх соціальних педагогів до роботи з патронатною сім’єю". Освітній простір України, № 10 (17 травня 2017): 53–59. http://dx.doi.org/10.15330/esu.10.53-59.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обгрунтовано доцільність спеціальної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з патронатною сім’єю як одного з типів сімей із порушеною структурою. Зазначається можливість запровадження інституту патронатної сім’ї як альтернативної форми сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Виділяються складові готовності соціального педагога до організації соціально-педагогічної діяльності з патронатною сім'єю: професійно-гуманістична спрямованість особистості фахівця, інтелектуально-пізнавальний компонент, представлений професійно-педагогічними знаннями та уміннями, діяльнісно-практичний компонент, що характеризується наявністю особистого досвіду взаємодії студента з патронатними сім’ями, з іншими формами сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, батьками, прийомними дітьми, фахівцями, які проводять соціальний супровід цих сімей, представниками державних органів, які сприяють становленню сімейних форм виховання.
34
Біличенко, Ольга. "ОСВІД ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ З МЕДІАКОМУНІКАЦІЙ НА ФІЛОЛОГІЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТІ ДОНБАСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти 1, № 14 (6 липня 2021): 18–28. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.14.2021.236445.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено специфіку підготовки фахівців з медіакомунікацій в рамках спеціальності 014 Середня освіта. Українська мова та література. Автор наголошує на актуальності започаткування спеціалізації і визначає необхідні компетентності, що мають бути сформовані під час навчання та подає характеристику медійних умінь, притаманних майбутньому філологу. У статті розкриваються особливості підготовки фахівців з медіакомунікацій освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» та «магістр» на основі освітньо-професійної програми Середня освіта (Українська мова і література). У межах статті детально зупиняємось на практично-діяльнісному компоненті, який охоплює групи медіаосвітніх умінь, що визначаємо як сукупність інтелектуальних і практичних дій, які забезпечують здатність особистості усвідомлено здійснювати пошук, відбір, переробку, аналіз, створення медіатексту різних стилів і жанрів, проєктування й підготовку результатів медіаосвітньої діяльності.
35
КОРЧАГІНА, Ганна. "ДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ УМІНЬ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ПРОЦЕСІ МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Humanities science current issues 2, № 29 (5 серпня 2020): 231–35. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.2/29.209532.
Повний текст джерела
36
Hnatovska, Kateryna. "КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ТОЛЕРАНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 96–100. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.96-100.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена вивченню проблем толерантності та культурологічному підходу як засобу формування толерантності майбутніх спеціалістів. Толерантність визначено як особистісно значущу якість особистості. Зміст толерантних якостей визначається здатністю особистості до морально зумовленого вибору, спрямованістю рис її характеру, впливом навколишнього середовища, прихильністю до тих чи інших ідей. Проаналізовано значення культурологічного підходу з позиції формування толерантності молодого покоління. Описано, що поняття «толерантність» з огляду на його інтегративний характер є предметом вивчення різних наук: філософії, етики, політології, соціології, психології, культурології, педагогіки тощо. З'ясовано, що у формуванні толерантності майбутніх фахівців чільне місце приділяється розвитку демократичного мислення, пошуку нових підходів до виховної діяльності, урахуванню історично-культурних традицій різних регіонів України. Визначено, що стратегія формування толерантностіза допомогою культурологічного підходу полягає в тому, щоб забезпечити особистості всі необхідні умови для її духовного розвитку, інтелектуально-моральної свободи, вибору поведінки, формування почуття громадянськості, патріотичної й національної самосвідомості, вільної світоглядної позиції, уміння відстоювати свої переконання щодо збереження миру на Землі, гуманного та толерантного ставлення до оточуючих. Мета статті – узагальнити підходи щодо визначень культурологічного підходу в контексті дослідження проблеми формування толерантності майбутніх фахівців. Відповідно до мети дослідження було визначено такі завдання: проаналізувати теоретичні основи понять «толерантність» та «культурологічний підхід»; розкрити сутність та особливості культурологічного підходу як засобу формування толерантності майбутніх фахівців. Для розв’язання поставлених завдань використано теоретичні методи аналізу й узагальнення наукової та методичної літератури з досліджуваної проблеми.
37
КУЗЬМІНА, І. В., та Т. В. БОЙКО. "РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ СЛОВЕСНОСТІ ЯК ВИХОВАННЯ КОМПЕТЕНТНОГО МОВЦЯ ТА ЧИТАЧА". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 9–14. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються основні методи й засоби розвитку творчої особистості на заняттях української мови і літератури як складник виховання компетентного мовця й читача. Основні акценти переміщено з накопичення обсягу мовних чи літературних знань на цілеспрямований розвиток мовної і літературної компетентності як інтегрованої якості особистості. Наголошено, що формування духовного обличчя здобувача освіти, його культури залежить від того, як педагоги зуміють розвинути в ньому уміння знаходити красу в тому, що його щоденно оточує. Зауважується, що розвиток творчих здібностей важливий для будь-якого здобувача освіти, бо він стає більш самостійним у своїх судженнях, має власну думку і вміє її відстоювати, в нього вища працездатність, і найголовніше – розвивається його емоційна сфера, почуття. А при розвинених емоціях буде розвиватися і мислення. Наголошено, що важливою особливістю компетентної мовної особистості є її постійний інтелектуальний розвиток, розвиток памʼяті (зорової та слухової), мислення – абстрактного (понятійного) й образного (художнього), спостереження, уяви – репродуктивної (відтворювальної) і творчої. Позитивно створене середовище сприяє формуванню таких складників літературної компетентності, як особистісна (діалогічне мовлення, творча уява, розвиток природних обдарувань), діяльнісна (образне мислення, самостійна критична оцінка дій літературного героя), когнітивна (знання змісту літературного твору та теорії літератури). Зазначено, що компетентну мовну особистість характеризує духовне багатство та здатність берегти й розвивати мовні традиції національного мовленнєвого етикету.
38
Malezhyk, P. M. "Formation of readiness of future IT-specialists for professional activity as a pedagogical problem." Science and Education a New Dimension VII(196), no. 78 (May 25, 2019): 24–27. http://dx.doi.org/10.31174/send-pp2019-196vii78-05.
Повний текст джерела
39
Гао, Мін. "Педагогічний потенціал фахового навчання для формування вокально-виконавського досвіду майбутніх учителів музичного мистецтва". Scientific journal of National Pedagogical Dragomanov University. Series 14. Theory and methodology of arts education 27 (27 грудня 2019): 101–5. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series14.2019.27.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядається проблематика потенціальних можливостей і резервів фахового навчання студентів факультетів мистецтв педагогічних університетів. Формування вокально-виконавського досвіду в майбутніх вчителів музичного мистецтва вимагає упровадження педагогічних орієнтирів у процес фахового навчання, серед яких: інтегративний підхід; привнесення у навчальні дисципліни, які не володіють можливостями безпосередньої вокально-виконавської діяльності, вокально-виконавського елементу; цілеспрямованість процесу фахового навчання майбутніх учителів музичного мистецтва на педагогічну мобілізацію всіх можливих резервів навчальних курсів. Педагогічний потенціал фахового навчання майбутніх учителів музичного мистецтва щодо формування вокально-виконавського досвіду в якості комплексу педагогічних можливостей цього процесу визначається через методичний інструментарій вмотивованості студентів у систематичному провадженні вокально-виконавської діяльності як основного джерела вокально-виконавського досвіду, а також через акумуляцію знань, умінь і навичок, необхідних для розвитку інтелектуально-творчих особистісних якостей, що забезпечують стабільний якісний рівень вокального виконавства.
40
Кобильська, Олена, Лариса Шевчук та Сергій Яшанов. "ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ВИШУ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСВІТНІХ ТРАЄКТОРІЙ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 16 (9 грудня 2021): 5–14. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.16.2021.246238.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано зміст поняття інформаційно-освітнього середовища та розкрито потенціал інформаційно-освітнього середовища вишу для реалізації індивідуальних освітніх траєкторій майбутніх педагогів професійного навчання. Індивідуальна освітня траєкторія майбутнього фахівця розглядаються як певна послідовність елементів навчальної діяльності кожного студента з реалізації власних освітніх цілей, що відповідають їх здібностям, можливостям, мотивації, інтересам. Сукупність основних типів індивідуальних освітніх траєкторій, етапів і ліній просування студентів по конкретному типу ІОТ представлено у вигляді інформаційно-освітнього середовища. Інформаційно-освітнього середовище розглянуто як педагогічну систему, що об’єднує в собі електронний campus навчального закладу, засоби управління навчальним процесом, педагогічні технології та забезпечує формування інтелектуально-розвиненої, соціально-значущої, творчої особистості, яка володіє необхідним рівнем професійних знань, умінь і навичок для успішного життя і майбутньої професійної діяльності в інформаційному суспільстві.
41
Лобач, Н. В., М. С. Саєнко та О. В. Сілкова. "РЕФЛЕКСІЙНО-ОЦІНЮВАЛЬНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 186–92. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної статті є обґрунтування поняття та сутності рефлексійно- оцінювальної компетенції майбутніх лікарів та визначення її місця у їхній професійній діяльності. Для досягнення поставленої мети проведено аналіз науково-педагогічної, психологічної літератури, який дав можливість побудувати логічно структуровану послідовність визначення поняття «рефлексійно-оцінювальна компетенція», доповнити та узагальнити поняття «рефлексія» й «оцінювання» у діяльності майбутніх лікарів. Визначено типи рефлексії (особистісна, інтелектуальна, комунікативна, кооперативна, регулятивна), функції (мотиваційна, прогностична, організаційна, комунікативна, смислотворча, корекційна), види рефлексії за спрямованістю дій (особистісної діяльності та професійної діяльності). Зазначено, що рефлексія є професійно важливою якістю особистості, що є необхідним компонентом здійснення професійної діяльності лікаря для самоосвіти, саморозвитку фахівця, забезпечує її ефективність, уміння адекватно здійснювати оцінювання своєї діяльності, своїх можливостей, моральних якостей і вчинків. Установлено, що поняття «рефлексія» та «оцінювання» у деякому сенсі є тотожними, оскільки відбувається співвіднесення отриманих результатів із цілями діяльності. Зазначені поняття виступають стрижневим компонентом зрілості особистості під час оволодіння ключовими компетенціями. З’ясовано, що відповідно до проаналізованих освітньо-професійних програм до компетентностей, які формуються у здобувачів закладів медичної освіти, належать ті, що містять елементи рефлексійно-оцінювальної компетенції, а саме: самопізнання, цілепокладання, аналіз власного досвіду, планування, коригування власних дій, самовдосконалення. На основі вищезазначеного ми зробили висновок, що рефлексійно-оцінювальна компетенція майбутніх лікарів – це якість особистості, що дає змогу найбільш ефективно й адекватно здійснювати рефлексію та оцінювання своєї діяльності. Це сприяє розвитку і саморозвитку майбутнього лікаря, його творчому підходу до навчальної та професійної діяльності, досягненню їх максимальної ефективності та результативності.
42
Ковальова, О. В., О. Г. Гавриш та В. В. Кудрявцева. "ДЕФЕКТИ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ І ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 110–18. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-110-118.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється проблема неефективної культури спілкування майбутніх педагогів, бар’єри в спілкуванні та способи їх подолання. Автори підкреслюють, що майбутнім викладачам необхідно оволодіти майстерністю спілкування, щоб інформація для студентів була зрозумілою та якісною. Розрізняють вербальні і невербальні засоби спілкування. Серед невербальних засобів важливими є жести, особливості ходи, голосу, міміка, мікроміміка, поза, пантоміміка та дистанція.
У статті також зазначено, що відсутність культури спілкування породжує чимало дефектів у комунікації, яка порушує всі норми та правила мовленнєвого етикету. У даному дослідженні зауважено, що моральна культура спілкування, зокрема, включає: знання культурних моделей поведінки і уміння їх адекватно використовувати в кожній конкретній ситуації спілкування. Відсутність культури спілкування свідчить про бездуховність людини.
Автори виділяють декілька видів дефектних рівнів спілкування: моральний вакуум, відсутність моральної ініціативи, моральний камуфляж, моральний примітивізм, моральна нетерпимість.
У статті зазначено також, що бар’єри у спілкуванні у широку сенсі поділяються на внутрішні та зовнішні, але деякі науковці дають більш детальну класифікацію. Вони виділяють наступні типи бар’єрів: комунікативний, психологічний, інтелектуальний, бар’єри культурних упереджень, естетичний, мотиваційний, емоційний тощо.
Крім цього, автори надають рекомендації щодо подолання бар’єрів та дефектів спілкування, наприклад, навчитися застосовувати гумор у певних ситуаціях, постійно вдосконалюватися, навчитися уникати конфліктів, підвищувати рівень стресостійкості, навчитися коректно робити зауваження, слідкувати за своєю мовою тощо.
43
Малежик, П. М. "ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З КОМП’ЮТЕРНИХ НАУК ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН". Наукові записки, № 142 (16 січня 2020): 145–54. http://dx.doi.org/10.31392/nz-npu-142.2019.17.
Повний текст джерела
44
Нічуговська, Л. І. "Науково-методичні основи розвитку інтелектуальних умінь студентів економічних університетів при навчанні вищої та прикладної математики". Бухгалтерський облік, аналіз та аудит: проблеми теорії, методології, організації, Вип. 2 (17) (2016): 111–27.
Знайти повний текст джерела
45
Бабенко, О. В. "РОЗВИТОК КОГНІТИВНИХ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ ПІДКАСТИНГУ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 150–55. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-22.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто передовий досвід канадських освітян щодо стратегій та методів формування умінь і навичок XXI століття у креативному освітньому середовищі на основі сучасних цифрових технологій та автентичних аудіоресурсів. Здобуття вищої освіти не гарантує високої конкурентоспроможності випускників навчальних закладів на ринку праці. Нині сучасна система освіти не може обмежуватися підготовкою фахівців тільки в традиційних формах і вимагає звернення до когнітивних механізмів засвоєння і набуття знань. Діяльність людини нерозривно пов’язана sз зовнішньою (фізичною) та внутрішньою (психічною) сторонами (мотиваційною, пізнавальною та регуляторною). Для досягнення успіху в сучасних реаліях визначальною характеристикою навчального процесу постає орієнтація на когнітивний та особистісний розвиток студентів. Мета дослідження – всебічний аналіз передового педагогічного досвіду закордонних колег щодо впровадження інноваційних технологій у навчальний процес. Когнітивні механізми описано як вищі функції мозку та індивідуальні психологічні здібності людини, які потребують відповідних технологій та методів навчання. Розвиток критичного та творчого мислення тісно пов’язаний з використанням таксономії Блума, ієрархічного впорядкування когнітивних навичок за допомогою дієслів планування. Ґрунтуючись на практиці застосування, викладачі планують освітні цілі та завдання, проєктують конкретні методологічні кроки та досягають високих результатів навчання. Узагальнено міжнародний досвід на прикладі пілотного проєкту канадської радіомовної корпорації «Підкасти в класі». Наголошено, що методичні матеріали мають чітко вимірювані цілі, включають ресурси діяльності, як-от плани уроків, слайд-шоу, аудіо для завантаження, тексти епізодів, наочність для занять, бонусні міні-епізоди. Апробація інноваційних ресурсів та методики свідчить, що складники креативного освітнього середовища, сучасні цифрові інструменти, автентичні аудіоресурси сприяють розвитку когнітивних та інтелектуальних здібностей студентів, формують сучасні ключові компетенції: абстрактне та критичне мислення, творчість, саморефлексію, особистісний ріст, автономність.
46
Kravtsov, Y. S. "Комунікативна раціональність як феноменологічна складова правової ідентифікації". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 5 (14 червня 2018): 109–14. http://dx.doi.org/10.15421/171875.
Повний текст джерелаАнотація:
Зміни, що відбуваються в сучасному світі, сучасна соціокультурна ситуація, вимагають від сучасної людини мобільності і адекватної відповіді на сучасні вимоги суспільства, ставлять її перед необхідністю перегляду традиційних цілей і орієнтирів. В статті автор показує, що у педагогічному плані це означає, що основним результатом освіти повинна стати не система знань, умінь і навичок сама по собі, а набір сучасних ключових компетенцій в інтелектуальній, соціально-правовій, комунікативній, інформаційній сферах. Автор виходить з того, що на зміну старій парадигмі сьогодні приходить парадигма інтерсуб’єктивного розуміння і комунікації. Фокус сьогоднішніх досліджень перемістився від когнітивно-інструментальної до комунікативної раціональності. Автор зазначає, що особливістю сучасного соціального пізнання, яка задає нову парадигму, є те, що воно здійснюється через аналіз того, якими уявленнями опосередковано саме пізнавальне ставлення до соціальних феноменів, що супроводжується глибоким переосмисленням комунікативної природи соціальної реальності, змін у соціально-комунікативній сфері.
47
Петровська, Тетяна, Віталій Сергієнко та Ольга Красницька. "Психофізичний та соціальний розвиток дітей молодшого шкільного віку в умовах спеціально організованої позашкільної рухової активності на основі занять карате". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (2 лютого 2022): 96–103. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.96-103.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Погіршення фізичного та психічного здоров’я, складність соціалізації дітей молодшого шкільного віку внаслідок зменшення часу на фізичне виховання у школі, переважну їх інтелектуальну зайнятість, систематичну роботу з гаджетами спонукають до організації позашкільної рухової активності, спрямованої на психофізичний та соціальний розвиток молодших школярів. Мета. Визначити особливості психофізичного й соціального розвитку дітей молодшого шкільного віку в умовах спеціально організованої позашкільної рухової активності на основі занять карате. Методи. Теоретичний аналіз, синтез та узагальнення наукових джерел, педагогічні, соціологічні, медико-біологічні методи, методи психодіагностики, методи математичної статистики. Результати. Розроблено програму психофізичного й соціального розвитку дітей молодшого шкільного віку в умовах спеціально організованої позашкільної рухової активності на основі занять карате, що містить шість блоків: пізнавальний, загальної фізичної підготовки, спеціальної фізичної підготовки, технічної підготовки, соціально-комунікативний, тестування. Установлено позитивний вплив спеціально організованої позашкільної рухової активності на основі занять карате на показники психофізичного розвитку молодших школярів, зокрема функціональний стан серцево-судинної системи, фізичну та розумову роботоздатність, фізичну підготовленість, що проявляється в розвитку психомоторних якостей (сили, швидкості, гнучкості, витривалості, координації), зорової та слухової пам’яті, покращенні процесів переключення й розподілу уваги, збільшенні обсягу уваги. Доведено, що заняття карате сприяють соціальному розвитку, успішній соціалізації дітей і соціальній адаптації до нового соціального середовища. У процесі занять молодші школярі опановують нові соціальні ролі, норми та правила, формують соціальні якості й уміння, лідерські, морально-етичні якості та цінності, адекватну самооцінку, внутрішню позицію, навчаються встановлювати соціальні контакти й будувати взаємостосунки.
Ключові слова: молодші школярі, соціалізація, фізична підготовленість, фізична роботоздатність, розумова працездатність, соціальні норми, ролі, якості.
48
Kravtsov, Y. S., та A. O. Yakuninа. "Правова ідентичність як духовна складова правосвідомості". Grani 18, № 4 (7 березня 2015): 96–99. http://dx.doi.org/10.15421/1715086.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасна соціокультурна ситуація, вимагає від сучасної людини мобільності і адекватної відповіді на сучасні вимоги суспільства, ставлять її перед необхідністю перегляду традиційних цілей і орієнтирів. В статті автори показують, що не система знань, умінь і навиків сама по собі, а набір сучасних ключових компетенцій в інтелектуальній, соціальноправовій, комунікативній, інформаційній сферах повинні стати основним результатом процесу формування правосвідомості сучасної людини. У виявленні ідентифікації власної життєвої траєкторії, набутті досвіду самостійної діяльності та особистої відповідальності людини по праву сьогодні належить особливе місце. Автори підкреслюють, що позицією самого діючого, його ідентичністю визначаються ситуації в правовому просторі. Від його цілей, ціннісних установок, особистих уподобань залежить вибір того або іншого способу дії. Знайомство з правовими ситуаціями як ситуаціями вибору, аналіз позиції і дій людини, яка є їхнім суб’єктом, складає саме духовний зміст правосвідомості, що і створює умови для особистісного самовизначення – для пошуку відповіді на питання: «Хто я, чого я хочу?»
49
Швець, Василь, та Наталія Першина. "ФОРМУВАННЯ УМІНЬ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ПІД ЧАС РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ПРИКЛАДНИХ ЗАДАЧ ЕКОНОМІЧНОГО ЗМІСТУ". Physical and Mathematical Education 33, № 1 (2 квітня 2022): 57–62. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2022-033-1-010.
Повний текст джерелаАнотація:
Формулювання проблеми. У статті звертається увага на проблему формування в старшокласників умінь і навичок математичного моделювання під час навчання математики. Під математичним моделюванням розуміється процес створення математичних моделей, їх математичне опрацювання та інтерпретація отриманих результатів (розв’язків). У повному і завершеному обсязі такий процес представлений у статті у вигляді графічної схеми (велике коло), зміст якої був розкритий в публікаціях В. Блума та Д. Лейса. Однак в такому аспекті його реалізувати під час навчання математики в старшій школі неможливо в силу багатьох причин. Зокрема тому, що старшокласники ще недостатньо підготовлені до цього інтелектуально, та й визначені програмні вимоги середньої освіти цього не передбачають. Мета статті: проілюструвати на конкретному прикладі методику розв’язання прикладних задач економічного змісту, зміст і застосування запропонованих порад, їх особливість.
Матеріали і методи. Використано теоретичні методи наукового пізнання (аналіз, синтез, зіставлення, моделювання) та емпіричні (спостереження).
Результати. У статті пропонується урізана графічна схема (мале коло), автором якої є В. Швець. Згідно з нею процес математичного моделювання пропонується розглядати під час навчання учнів розв’язуванню прикладних задач. Він має включати наступні етапи: математизацію, математичне опрацювання й інтерпретацію отриманих розв’язків на мові тієї галузі знань, на якій була сформульована прикладна задача. До кожного з етапів пропонуються методичні рекомендації як допомагати учням застосовувати запропонований метод.
Висновки. Описані етапи і методичні поради ілюструються на прикладі розв’язання прикладних задач економічного змісту. Автори вважають, що економічна грамотність випускників середньої школи має бути високою. Тому разом з формуванням у старшокласників математичних компетентностей (графічної, аналітичної, обчислювальної, дослідницької тощо) мають формуватися і ключові, до яких відноситься і економічна. Тому є потреба в створенні добірки таких задач як для кожної з навчальних тем курсу алгебри і початків аналізу, так і для повторення вивченого на попередніх уроках, підсумкового повторення вивченого матеріалу з математики за курс середньої школи, підсумкової атестації у вигляді ДПА чи ЗНО.
50
КНИШ, Світлана. "НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ ТА ОСНОВ ЗДОРОВ’Я". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 297–303. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-297-303.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто науково-методичні аспекти підготовки майбутніх учителів біології та основ здоров’я у закладах вищої освіти, проаналізовано психолого-педагогічні умови навчання студентів в контексті впровадження компетентнісно-діяльнісного підходу. Сучасна орієнтація освіти на формування компетенцій передбачає створення дидактичних і психологічних умов, у яких студент може проявити не тільки інтелектуальну і пізнавальну активність, але й особистісну соціальну позицію, індивідуальність, суб'єктність. Саме тому, для організації успішної освітньої діяльності майбутніх фахівців потрібно обирати такі форми та методи, які б викликали в них зацікавленість та бажання пізнавати нове. Формування предметної компетентності в процесі навчання біології та основ здоров’я тісно пов’язано з використанням методу біологічного експерименту. У процесі вивчення біологічних наук у ЗВО майбутні фахівці формують ключові компетентності, яких потребує сучасне життя, застосовуючи інноваційні форми навчання. Значущим для здобуття методичних знань, формування методичних умінь і навичок є досвід самостійної діяльності майбутніх педагогів, що дає їм змогу визначити свою позицію з того чи іншого методичного питання, висловити власну думку щодо професійної проблеми. Сьогодні важко уявити собі освітній процес ЗВО без використання сучасних технологій, перш за все, інформаційно-комп'ютерних технологій. Вдале використання хмарних сервісів надає змогу створення єдиного інформаційного простору ЗВО – хмаро орієнтоване освітнє середовище. Сучасна підготовка майбутніх вчителів біології та основ здоров’я з кожним роком модернізується й орієнтується на формування професійних компетенцій, завдяки чому студенти проявляють інтелектуальну й пізнавальну активність, особистісну соціальну позицію, індивідуальність, суб'єктність. Формування знань, мети, основних завдань біологічної освіти досягається в процесі вивчення біологічних наук у ЗВО із активним застосуванням інновацій. Для повного формування та розвитку біологічних знань студентів необхідно цілеспрямовано і наполегливо користуватися активними та інтерактивними формами та технологіями організації вивчення біологічних наук. Ключові слова: вчителі біології, методична підготовка, компетентнісно-діяльнісний підхід.