Добірка наукової літератури з теми "Інтелектуальна еліта"

У статті здійснено аналіз окремих ієрогліф китайської мови, які означають обдарованість та талановитість: 才 – талант, 材 – якість, 有才华的–обдарованість. З’ясовано, що питанню формування інтелектуальної еліти в Китаї завжди надавалось особливе значення на рівні наукової і дослідницької діяльності, внутрішньої державної політики. Першим до проблеми виховання і навчання обдарованих дітей звернувся Конфуцій, який був переконаний у необхідності відбору до навчання саме обдарованих дітей. Погляди Конфуція цілковито відповідали тогочасним вимогам: розвиток здібностей людини нерозривно пов’язаний із практичною діяльністю та є запорукою існування системи державного устрою. Установлено, що Конфуцій «поділяв» суспільство на людей вищої і нижчої категорій виключно за рівнем розвитку інтелектуальних здібностей та рівнем здобутих знань. З часом переконання Конфуція стали основою державної політики, а його ідеї щодо обдарованості – головними в державотворчому процесі. Управлінський апарат формувався відповідно до рівня розвитку творчих, інтелектуальних здібностей претендентів на посади. Було розроблено систему триступеневих іспитів: іспит на рівні повіту, котрий давав право на отримання першого вченого ступеню «сюцай», іспит на рівні провінції – другий вчений ступінь «цзюйжень», столичний іспит, що давав змогу отримати третю вчену ступінь і дозвіл обіймати найвищі державні посади. Таким чином, майбутнє професійне зростання кожної китайської дитини залежало від рівня освіченості, творчої й інтелектуальної обдарованості. Об’єктивний науковий пошук дозволив визначити і недоліки роботи з обдарованими дітьми, зокрема китайський мислитель Мо-Цзи відзначав, що навчати потрібно усіх дітей, а не лише найбільш здібних. Зазначимо, що негативним аспектом теорії конфуціанства став поділ соціуму на дві складові – люди розумової та люди фізичної праці. Так, послідовник Конфуція Мен-Цзи робив акцент на тому, що «люди інтелектуальної праці» повинні керувати «людьми фізичної праці», що негативно позначилось на рівні толерантності в тогочасному китайському суспільстві і стало частиною китайської традиції аж до ХХ століття.

Свого часу чимало українських та закордонних дослідників відзначало безумовну (за деякими твердженнями – вирішальну) роль міста у державотворчих процесах. У історичній літературі також досить повно висвітлені різні аспекти українського державотворення, дещо в меншій мірі – елітотворення. У низці праць окремий підрозділ присвячено особливій ролі давньоруського міста у державотворенні та формуванні специфічної міської еліти: служителів культу, купецтва, лихварів, очільників ремісничих цехів, представників культури, медицини та ін. Міською елітою, безумовно, була і правляча військово-політична верхівка – княжа резиденція була осередком одночасно і регіональної, і суто міської влади, а дружина поряд із стратегічними завданнями у масштабах країни виконувала також важливі локальні функції по обороні міста і дотриманні у ньому громадського порядку.

Брощук С. М. Великий терор 1937 - 1938 рр. і доля української інтелектуальної еліти : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 032 "Історія та археологія" / наук. керівник Ю. О. Каганов. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 94 с.
UA : Кваліфікаційна робота магістра складається з 94 сторінок, містить 18 джерел, 45 монографій та статей, 6 періодичних видання, 1 додаток. Об’єктом дослідження є жертви Великого Терору, які були розстріляні у 1937-1938 роках. Предметом дослідження в даній роботі є українська інтелектуальна еліта, яка стала жертвою Великого Терору та була розстріляна у 1937-1938 роках. Метою є дослідження трагедії української інтелектуальної еліти на фоні Великого терору у 1937-1938 роках на території СРСР. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що залучення до наукового обігу знач¬ної кількості періодичних видань, науково-документальних видань політичного, соціального та національного спрямування, нових архівних матеріалів про події Великого Терору 1937-1938 років, а також ще досі неопублікованих, але які в своїй майбутній перспективі будуть проаналізовані, що дозволить дізнатися значно більше про події даного періоду і подивитися на них з іншого ракурсу, що в свою чергу дасть змогу якомога більше заглибитись у дослідження коренів даної проблеми та її масштабів. Висновки. Основні дослідники з даної проблематики: С. Підгайний, В. Юрченко та Л. Чикаленко, Ю. Шаповал, Д. Ведєнєєв, I. Драч, В. Пристайко, С. Білокінь, С. Шевченко, Н. Рибаков, О. Бажан, В. Смолій. Також на сьогодні маються різні види джерел та літератури з вивчення даної теми: спогади, архівні документи, монографії, статті, періодичні видання. 1937-1938 рр. стали для українського народу, зокрема, української інтелектуальної еліти роками найбільших репресій з боку радянського режиму і знищення української культури та самосвідомості. Діячі Українського Відродження потрапляли до концентраційних таборів за брехливими обвинуваченнями, за якими вони начебто брали участь в різних підпільних антирадянських організаціях або ж загалом провадили так звану антирадянську політику. В результаті Великого терору 1937 – 1938 рр. загинула величезна кількість невинних людей, зокрема, діячів української інтелектуальної еліти, які хотіли кращого життя для себе та свого народу, але їх ідеї і діяння були супротивом для існування радянської системи, яка б не могла існувати за життя таких людей, тому радянський режим їх знищив. Так розстрілювалося, наше, Українське Відродження, наша інтелектуальна еліта. Радянська влада тривалий час намагалася приховати деталі провадження кривавого процесу 1937-1938 рр. і тому, певний час, доля української інтелектуальної еліти залишалася невідомою. Але на сьогодні, ми знаємо що таке Великий терор, Соловки та Сандормох. Ми знаємо, що вчинила радянська репресивна машина в період 1937-1938 рр. і що дійсно найголовніше - це зберегти пам’ять про те, що сталося в даний період і пам’ятати про той спадок, який залишила нам знищена Великим терором українська інтелектуальна еліта.
EN : The thesis consists of 94 pages, contains 18 sources, 45 monographs and articles, 6 periodicals, 1 supplement. Key words: Great Terror, ukrainian intellectual elite, yezhovshchina, Sandarmokh, SSPC, ukrainian intellectuals, ukrainian revival, solovetsky executions, repressions, special three of the UNKVD. The object of the study is the victims of the Great Terror, which were shot in 1937-1938. The subject of the study in this paper is the Ukrainian intellectual elite, which became a victim of the Great Terror and was executed in1937-1938. The aim is to investigate the tragedy of the Ukrainian intellectual elite against the background of the Great Terror in 1937-1938 in the USSR. The scientific noveltyof the work is that the involvement in the scientific circulation of a significant number of periodicals, scientific and documentary editions of political, social and national orientation, new archival materials about the events of the Great Terror of 1937-1938, as well as still unpublished ones, have been attracted to the scientific circulation. in their future perspective they will be analyzed, which will allow to learn much more about the events of this period and to look at them from a different perspective, which in turn will allow to get as deep as possible into the study of the roots of this problem and its magnitude. The main researchers in this field: S. Pidgainy, V. Yurchenko, and L. Chikalenko, Y. Shapoval, D. Vedeneyev, I. Drach, V. Prystayko, S. Bilokin, S. Shevchenko, N. Rybakov, O. Bazhan, V. Smoly. Also today there are various types of sources and literature on the study of this topic: memoirs, archival documents, monographs, articles, periodicals. 1937-1938, for the Ukrainian people and ukrainian intellectual elite were the years of the greatest repression of the Soviet regime and the destruction of Ukrainian culture and self-awareness for the Ukrainian people. The elements of the Ukrainian Revival fell into SSPC for false accusations, they allegedly participated in various clandestine anti-soviet organizations, or generally conducted so-called anti-soviet politics. As a result of the Great Terror of 1937 - 1938, a huge number of innocent people, in particular those of the Ukrainian Revival, who wanted a better life for themselves and their people, perished, but their ideas and actions were antagonistic to the existence of a Soviet system that could not exist for life such people, so the Soviet regime destroyed them. This is how the Ukrainian intellectual elite was destroyed. For a long time the fate of the ukrainian prisoners remained unknown. But today we know what are Great Terror, solovetsky executions and Sandarmokh. We know that the soviet repressive machine committed during the Great Terror of 1937-1938 and what is really important is to preserve to remember the legacy that has come to our senses with the great terror of the Ukrainian intellectual elite, that was destroyed.