Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Інтеграційний вектор.
Статті в журналах з теми "Інтеграційний вектор"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-24 статей у журналах для дослідження на тему "Інтеграційний вектор".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Толстова, А. В. "Інтеграційний вектор економічного розвитку України: довгострокова перспектива". Вісник економіки транспорту і промисловості, Вип. 43, спецвип. (2013): 28–36.
Знайти повний текст джерела
2
Сищук, А. "Інтеграційний вектор зовнішньоекономічної політики України та умови його реалізації". Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Міжнародні відносини, № 10 (259) (2013): 27–37.
Знайти повний текст джерела
3
Резнікова, Н. "Інтеграційний вектор України в умовах нового регіоналізму: ризики і труднощі". ЄвроАтлантика, № 1 (2006): 63–65.
Знайти повний текст джерела
4
Гончаренко, Н. І. "Інтеграційний вектор України: гравітаційна модель зовнішньої торгівлі країн Європейського Союзу та України". Актуальні проблеми економіки, № 1 (2008): 78–84.
Знайти повний текст джерела
5
Лемко, Ю. Р. "КЛАСТЕРИ ЯК ОДИН З ІНСТРУМЕНТІВ ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ СУСІДСТВА ЄС". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 28 (24 травня 2021): 55–58. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i28.948.
Повний текст джерелаАнотація:
Лемко Ю. Р. Кластери як один з інструментів формування політики сусідства ЄС. - Стаття.
У цій статті розглянуто один із складників європейської політики сусідства, а саме кластерну політику в контексті транскордонного співробітництва. Загальновідомо, що ТКС співробітництво в умовах розвитку інтеграційних процесів має властивість прискорювати процеси вирівнювання якості життя населення прикордонних територій, доводити її до середньоєвропейського рівня та сприяти досягненню вільного переміщення товарів, капіталів і людей через кордон. Воно забезпечує мобілізацію місцевих ресурсів та підвищення ефективності їх використання, робить можливим об’єднання зусиль для вирішення спільних проблем у транскордонному регіоні. Транскордонне співробітництво відіграє важливу роль як «полігон» для випробовування та адаптації європейського законодавства, інструментарію підвищення ролі регіонів, адаптації механізмів фінансової підтримки. Методологічною основою розвитку транскордонного співробітництва стала теорія постін- дустріального суспільства, парадигмою якої є пріоритет людини, її творчий та інтелектуальний потенціал, умови її життєдіяльності. На сучасному етапі відбувається трансформація у напряму формування постіндустріаль- ного суспільства, яке базується на взаємодії між людьми, а отже - на співпраці та спільній діяльності людей, спрямованій на вирішення окремих завдань.
У цій статті розглянуто один із інструментів формування політики співробітництва Європейського Союзу, а саме кластери. В контексті розвитку нашої держави та з огляду на її подальший інтеграційний вектор, вважаємо це дослідження актуальним та доцільним. Зазначається, що кластерна система становить частину нової промислової політики ЄС, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності європейських компаній на світовому рівні. У статті досліджується, як саме
кластери служать необхідною інфраструктурою, точкою збірки безлічі ініціатив, які потребують залучення груп учасників з боку держави, бізнесу і науково-дослідницького співтовариства, а також платформою для подальшого посилення міжрегіонального співробітництва та тіснішої інтеграції. У статті надано огляд еволюції інститутів кластерної політики, створених на наднаціональному рівні в ЄС, на основі програмних документів Єврокомісії та ініціатив ряду країн-членів. Розглянуто перспективи подальшої реалізації кластер- ної політики ЄС з урахуванням запропонованих ініціатив у рамках нового бюджетного циклу.
6
Губський, Б. "Європейський вектор інтеграційної політики України". Економіка України, № 5 (2002): 19–27.
Знайти повний текст джерела
7
Савчук, Андрей. "ЕВРОПЕЙСКИЙ ВЕКТОР ПИДГОТОBКЫ ДИПЛОМАТИЧЕСКИХ КАДРОВ В ГОСУДАРСТВАХ ВЫШЕГРАДСКОЙ ГРУППЫ (НАЧАЛО 90-Х ГОДОВ ХХ ВЕКА)". Modern engineering and innovative technologies, № 07-04 (29 квітня 2018): 24–29. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-07-04-033.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано тенденції освітньої політики Республіки Польща, Угорщини, Чехословаччини в контексті європейської інтеграційної політики держав Вишеградської Четвірки. Вивчення передового досвіду організації освітнього процесу в Республіці Польща
8
Аулін, Олександр. "Специфіка стратегічних комунікацій Туреччини на постоттоманському просторі (1992-2020 рр.)". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University 1, № 51 (3 березня 2021): 78–86. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.51.78-86.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується своєрідність стратегічних комунікацій, що здійснюються Турецькою Республікою на постоттоманському просторі. Аналізуються можливі наслідки від втілення Анкарою в життя політичної ідеології, що відчуває значного впливу концепції «неоосманізму», орієнтованої на відновлення турецького домінування на теренах колишньої Оттоманської імперії. Звертається увага на причини вибору вищим керівництвом Турецької Республіки об’єктів для участі в інтеграційних проєктах із виходом за межі власне постоттоманського ареалу. У результаті проведення дослідження запропоновано розподіл інтеграційних пріоритетів Турецької Республіки на 3 періоди, які корелюють з основними етапами розвитку загальнотурецьких, загальноісламських і загальносвітових історичних процесів. Показано, що теперішній зовнішньополітичний вектор Турецької Республіки, великою мірою сформований під впливом доктрини неоосманізму, на тлі намагань Анкари щодо виходу на позиції надрегіонального лідерства викликатиме конфліктні ситуації з країнами, що вже мають подібний статус і не бажають приймати нового гравця до свого кола. Це потребує серйозних змін концептуального характеру у відносинах Турецької Республіки зі своїми стратегічнимипартнерами, насамперед – західними, а також інтенсифікації стратегічних комунікацій на цьому напрямі. Згадані особливості стратегічних комунікацій Туреччини мають суттєвий вплив на розвиток українсько-турецьких відносин у цілому.
9
Шкурат, Іван. "НАЙБІЛЬШ ЙМОВІРНИЙ ВЕКТО Р РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 297–306. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-297-306.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено питання щодо поняття “глобалізація”, її переваг та недоліків для українського суспільства. Реалізовано мету дослідження, що полягає в аналізі впливу глобалізації на розвиток та становлення інтеграцій- ної політики в Україні.
У дослідженні використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи: наукове узагальнення та систематизація — для визначення характеристик глобалізації; порівняльний аналіз — для зіставлення розвитку країн, які входять до Європейського Союзу з іншими країнами, уряд яких прямує до інтеграції з Європою; системний аналіз — для виявлення позитивних і нега- тивних сторін впливу глобалізації на соціально-економічний та політичний розвиток деяких країн світу; логічний синтез — для пояснення результатів дослідження.
Визначено, що позитивний вплив глобалізації полягає в значному і не- ухильному збільшенні світового промислового виробництва і торгівлі, зни- женні темпів інфляції, широкому впровадженні нових принципів і методів господарської діяльності. Обґрунтовано, що Україна має потенціал стати не просто європейською, а глобальною державою.
Досліджено, що глобалізація загалом і світогосподарські відносини, зо- крема, — об’єктивний процес, що виражає сукупність умов розвитку сучас- ного світового співтовариства і насамперед науково-технічного й економіч- ного прогресу. Це неминучий етап сходження людства до нових обріїв, що несе в підсумку позитивні початки, але при цьому не позбавлений серйозних і масштабних суперечностей, тобто не виключає негативних впливів.
Проаналізовано, що основним негативом від глобалізації є домінування “заможнішої” країни над менш розвиненою в економічній і навіть культур- ній сферах. До негативних сторін також належить комерціалізація культур- них цінностей, підпорядкування світу інтересам потужних транснаціональ- них корпорацій та ін. Глобалізація в її нинішньому вигляді підпорядкована інтересам світового капіталу (транснаціональних корпорацій), що діють, ви- користовуючи військово-політичну могутність провідних західних держав. Однак і самі ці держави керують світовим глобалізаційним процесом в ім’я реалізації власних геополітичних інтересів.
10
В. О., ШПИЛЬОВА, ФІНАГІНА О. В. та БУРЯК Є. В. "ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНА КЛАСТЕРНА ПОЛІТИКА: ПОТЕНЦІАЛ ТА ЦІЛЬОВІ ІНТЕРЕСИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 88, № 3 (8 січня 2021): 28–44. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.88-3-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено теоретико-генетичний розвиток інтеграційних процесів в сучасному регіональному менеджменті з урахуванням векторів суспільного прогресу, поєднання знань економіки, інноватики, соціології, теорії ринків та підприємництва. Наголошено, що інтеграційні процеси завжди мають загальну або локальну дію, формальні та неформальні прояви, позитивний або негативний вплив на явища та процеси людської діяльності, забезпечують позитивну або негативну динаміку окремих соціально-економічних явищ і процесів. Саме інтеграція як рушійна сила формує потенціал суспільства й економіки держави та її територій.
Визначено ключові чинники суспільного прогресу, що обумовили дослідження процесу інтеграції в економіці та менеджменті: прискорене формування світового ринку та його впливовість на національні економіки, зміна границь регіонів; укрупнення, централізація та диверсифікація капіталів, прискорена диверсифікація виробництва та сфери послуг; масове виробництво та його залежність від науково-технічного прогресу, екологічних і соціальних стандартів; територіальний перерозподіл світу, зони економічного впливу та новітні формати регіоналізації.
Зосереджено увагу на тому, що кластер, як прояв економічної інтеграції в сучасній діяльності, галузевої та регіональної влади, постає первинним в інструментарії стимулювання ринків, бізнесу, якісного та кількісного покращення ділового середовища, залучення інвестицій, інструментом балансу інтересів влади та бізнесу. Зазначено, що кластери постають центром промислової політики, балансують групи регіональних інтересів, стимулюють і корегують регіональний розвиток, прискорюють комерціалізацію національних наукових надбань.
Визначено такі компоненти потенціалу кластероутворення регіонів, як: наука та освіта; ресурсна база; заощадження підприємств та населення; малий і середній бізнес та інфраструктура підтримки малого та середнього бізнесу. Реалізація потенціалу кластероутворення має ґрунтуватися на системі безпеки від наявних ризиків, побудова якої може максимально швидко сформувати платформу взаємних дій, колективного прийняття рішень, заходів організації та контролю. Обґрунтовано управлінське бачення формування стратегічної мети кластероутворення з урахуванням принципів консолідації та гармонізації ключових інтересів.
11
Banach, V. M. "Російські «західники». Історія партії «Демократичний вибір Росії» (1992 – 1999 роки)". Grani 19, № 1 (20 грудня 2015): 123–27. http://dx.doi.org/10.15421/1716022.
Повний текст джерелаАнотація:
Дана стаття присвячена російським ліберально-демократичним ідеям, що стали панівними в перші роки розпаду СРСР. Прихильників тісних взаємовідносин із країнами ЄС та США, ринкових економічних перетворень, впровадження представницької демократії, свободи слова, друку, віросповідання тощо традиційно в російській суспільно-політичній думці називали «західниками». В публікації, на основі раніше неопублікованих архівних матеріалів та преси того часу, розглядається історія становлення, головні ідейні засади найбільш послідовної у відстоюванні прозахідного вектора розвитку пострадянської Росії – партії «Демократичний вибір Росії». Особливу увагу зосереджено на участі ДВР у парламентських виборах в Росії 1993, 1995 та 1999 років, ставленні ідеологів партії до Першої та Другої чеченських воєн, зовнішньополітичні погляди лідерів партії, особливо щодо інтеграційних процесів у межах Співдружності Незалежних Держав. Проаналізовано головні причини поразки провідних ліберально-демократичних сил в Росії впродовж 1990-х років, що привело у підсумку до згортання демократії та поступового впровадження у 2000-х роках авторитарного режиму В. Путіна.
12
Братусь, Г. А., І. І. Каліна та Ю. В. Мазур. "КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, № 4 (63) (22 лютого 2022): 15–22. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/63-2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено поняття «концепція», «концептуалізація» та «концепція управління інноваційним розвитком», що означає систему взаємопов’язаних, логічно побудованих та обґрунтованих ідей інноваційного розвитку на різних рівнях, спрямованих на вирішення проблем та завдань науково-технічної політики України шляхом дотримання принципів, застосування відповідних інструментів (способів, методів, планів), які структуровані та мають наукове та практичне значення. Розроблено концепцію управління інноваційним розвитком в Україні, метою якої є позначення універсально можливих на даний момент стратегічних векторів, формування бачення інноваційного розвитку в дослідницькому режимі, а також визначення способів організації знань на різних рівнях управління у системі науково-технічної політики України. Концептуалізація основних аспектів управління інноваційним розвитком передбачає визначення специфічних принципів: орієнтації, ясності, систематизації, оптимальності, евристичної, значимості. Із метою ефективного використання інструментів інноваційного розвитку в умовах поглиблення інтеграційних процесів в України запропоновано сучасні підходи: парадигмальний, функціональний, результативний, інформаційно-відтворювальний, системний, процесно-орієнтований.
13
Войтовська, О. М. "ВЕКТОРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ВІДКРИТОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено, що в останні два десятиліття істотною парадигмою розвитку систем освіти у багатьох країнах є відкритість освітнього середовища, поширення принципів якої проявляється у впровадженні вимог відкритості у стандартах діяльності не лише громадських і державних освітніх установ, а й цілих національних освітніх систем. Зазначено, що побудова системи відкритої освіти стає провідною стратегією розвитку освіти дорослих загалом та післядипломної педагогічної зокрема, оскільки ґрунтується на світоглядних і методологічних основах відкритості та неперервності процесу пізнання. Це стало особливо актуальним у сучасних реаліях пандемії COVID-2019. Вказано, що нова якість вітчизняних закладів вищої та післядипломної педагогічної освіти формується завдяки впровадженню вимог, зазначених у чинних нормативно-правових, організаційно-управлінських та концептуально-програмних державних документах. У результаті створення освітнього середовища в закладах вищої та післядипломної педагогічної освіти має бути забезпечений професійний розвиток учителів з пріоритетних напрямів. У цьому разі акцент робиться на врахування впливу інтеграційних процесів, що сприяють впровадженню інновацій у процес професійного розвитку вчителів в умовах вищої та післядипломної педагогічної освіти. Встановлено, що відкрита освіта – це складна соціальна система, особливістю якої є її здатність реагувати на швидкозмінні соціально- економічні ситуації, персональні та загальні освітні потреби і запити. Головні її принципи – відкритість і неперервність гносеологічного процесу, а основою є планомірна, контрольована, посилена самостійна робота здобувачів освіти у зручному місці за індивідуальним навчальним планом чи розкладом за умов використання комплекту спеціальних засобів навчання і здатність спілкування з викладачем та тими, хто навчається. Дано власне визначення поняття «відкрите освітнє середовище професійного розвитку вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти».
14
Москалик, Михайло Миколайович. "НАЦІОНАЛЬНА КОНСОЛІДАЦІЯ Й ІНТЕГРАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД". Public management 26, № 1 (19 липня 2021): 143–51. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-1(26)-143-151.
Повний текст джерелаАнотація:
Надано увагу сутнісному значенню термінів “інтеграція” та “консолідація” для визначення маштабності актуальності інтегрального осмислення природи людства як соціуму на кожному рівні його життєдіяль- ності. Загальним маркером консолідованої та інтегрованої спільноти є підви- щення якісних показників життєдіяльності як окремих суб’єктів-індивідів, так і групи загалом. Зазначено, що релятивізм як методологічний принцип відносності вже стає ознакою не лише фізичного — матеріального (зокрема соціального), а та- кож і внутрішнього — психологічного світу людини [1, с. 8], тим самим знаме- нуючи про поширення серед суб’єктів соціального світу “космополітичних” тенденцій життєдіяльності. Наявне обумовлене явище архетипності людської природи як існування певної фільтр-матриці у сприйнятті, осмиленні, алгоритмах прийняття рі- шень та подальших дій являє собою нематеріальну, проте науково верифіко- вану “призму”, через яку, і завдяки якій “людина-носій” архетипу взаємодіє з оточуючим природним та соціальним середовищем. У назріваючу епоху метамодерну завдання перед людською сутністю полягає не в пошуку джерела або причин формування її архетипічної са- мобутності, а в удосконаленні здатності до самоусвідомлення наявних де- структивно-негативних алгоритмів та особистісної діяльності, на фізичному, емоційному та ментальному рівнях та у постійному розвитку вмінь коригува- ти їх у творче-позитивний вектор особистісного самовираження. Національна інтеграція та консолідація як явище і здатність для людини, яка пройшла шлях самоусвідомлення і самоаналізу з верифікацією себе як сутності згідно з її природньою та соціальною обумовленістю стає усвідомленою та безумовною точкою відліку в її житті. Подібні тенденції самоідентефі- кації сприятимуть міжособистісній гармонізації, покращенню інтеграційних та консолідаційних процесів.
15
ТЮРІНА, Олена. "СУЧАСНА ЄВРОАТЛАНТИЧНА ПОЛІТИКА ФРАНЦІЇ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 60, № 1 (24 лютого 2022): 57–60. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2021-1(60)-9.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні інтеграційні процеси на Європейському континенті поглиблюються в різних напрямках. Бачення Франції майбутнього ЄС відрізняється від бачення інших країн, а детальне вивчення європейського зовнішньополітичного вектору Франції дозволить краще зрозуміти геополітичні реалії на європейському континенті. Як один із піонерів європейської інтеграції, країна проводить активну політику реформ і поглиблення відносин між державами-членами та підтримує розширення ЄС. Актуальність дослідження виникає через необхідність повноцінного вивчення ролі Французької Республіки на міжнародній арені, і зокрема в євроінтеграційних процесах після розпаду біполярної системи. Сьогодні інтеграційні процеси на Європейському континенті поглиблюються в різних напрямках. Бачення Франції майбутнього ЄС відрізняється від бачення інших країн, а детальне вивчення європейського зовнішньополітичного вектору Франції дозволить краще зрозуміти геополітичні реалії на європейському континенті. Як один із піонерів європейської інтеграції, країна проводить активну політику реформ і поглиблення відносин між державами-членами та підтримує розширення ЄС. Мета роботи. вивчення концептуальних і практичних аспектів забезпечення національної безпеки Франції в контексті євроатлантичного політичного процесу з урахуванням демографічної та екологічної обстановки, сучасної трансформації і глобалізації як зовнішніх, так і внутрішніх загроз національним інтересам сучасної Франції. Методологія. емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, класифікація тощо), а також системний, функціональний, конкретно-соціологічний. Наукова новизна дослідження полягає, насамперед, у тому, що проблема національної безпеки сучасної Франції розкривається на широкій теоретико-методологічної та політологічної основі, як одна з важливих складових політичної науки; обрана тема досліджується в тісному взаємозв'язку спеціальних знань з різними галузями соціальних наук – історія, філософії, політології, психології, з широким використанням різноманітних політичних теорій і технологій, соціальних цінностей і політичного прогнозування, що безумовно істотно збагатило зміст політологічного дослідження і значно розширило його теоретико-методологічну базу. Висновки. Поняття «національна безпека» в державному управлінні охарактеризовано в контексті дослідження різних її аспектів (факторів існування, об’єктів, підрозділів тощо). Аналіз цих аспектів показав, що не існує єдиного усталеного визначення поняття «національна безпека», яке б задовольнило вчених у різних галузях та в усіх країнах, оскільки кожна з них пропонує таке визначення, виходячи з власних інтересів та цінностей, сформованих протягом конкретний історичний період. Виявилося, що ці інтереси та цінності визначають критерії забезпечення рівня національної безпеки, конструкт якого складається із змінних і незмінних компонентів. Хід часу і зміна сучасних умов вимагають акцентування уваги на захисті життєво важливих інтересів і цінностей людей і громадян, суспільства і держави, а отже, своєчасного виявлення, аналізу, запобігання та нейтралізації реальних і потенційних загроз, проблеми та ризики для цих інтересів. Змістом державного управління політикою безпеки в цьому контексті є формування та реалізація системи правових, організаційних та економічних заходів, які передбачають використання управлінських методів та інструментів захисту національних інтересів у всіх сферах їх діяльності з урахуванням ряд загальних, складності, результативність, дієвість, публічність, чесність тощо.
16
Chistyakova, Irina Nikolaevna, та Dmitry Dmitrovich Tataki. "СОЮЗ АРАБСЬКОГО МАГРИБУ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОГЛИБЛЕННЯ СПІВПРАЦІ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, № 2 (25 грудня 2021): 130–37. http://dx.doi.org/10.15421/352133.
Повний текст джерелаАнотація:
У контексті міжнародних відносин прийнятим є поняття здорової конкуренції масштабних регіонів, яка з часом збільшується у багато разів, що призводить до міждержавного суперництва, як між провідними країнами, так і об’єднаннями держав. Такий геополітичний рух не оминув Арабський світ, який впродовж багатьох років намагається використовувати механізми інтеграційного процесу для прискорення економічного розвитку, можливості стабільного становлення своїх учасників і передбачення можливих конфліктів.Економічні процеси, із врахуванням утворення міждержавних і фінансових інтеграційних об’єднань, діяльність транснаціональних корпорацій, на сучасному етапі спроможні послабити напругу та дисбаланс у відносинах держав і створити плацдарм для спільних інтересів. У статті розглядаються проблеми і перспективи розвитку Союзу Арабського Магрибу (САМ), як одного із передуючих утворень Близького Сходу та регіону, багатого на різні корисні копалини і відносно розвинуту систему інфраструктури.Визначено передумови утворення Союзу Арабського Магрибу та причини його утворення. Прослідковано основні етапи процесу його утворення та виявлено проблемні аспекти з якими стикнулися автори ідеї об’єднання при її реалізації. Встановлено, що як на етапі утворення, так і в процесі подальшого розвитку Союзу Арабського Магрибу, він розвивався дуже нерівномірно, на що вплинули ряд економічних, політичних та релігійних факторів. Визначено основні цілі, завдання та інституційну складову Марракешського договору, що став правовою основою Союзу Арабського Магрибу.Прослідковано за основними етапами становлення та розвитку Союзу Арабського Магрибу, узагальнено основні труднощі, що постали перед країнами-учасниками в рамках відповідної співпраці. Визначено основні вектори відповідної співпраці та подальші перспективи діяльності Союзу Арабського Магрибу.
17
Kostyrya, Inna, та Alla Mishchenko. "УКРАЇНА В ОРБІТІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, № 2 (25 грудня 2021): 61–72. http://dx.doi.org/10.15421/342123.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичному дослідженню перспектив європейської та євроатлантичної інтеграції України крізь призму геополітичних інтересів Європейського Союзу. Метою дослідження було визначення геополітичного місця України в системі просування інтересів ЄС в регіоні та світі загалом. Для досягнення поставленої мети та завдань був застосований міждисциплінарний підхід, який дозволив різнобічно здійснити аналіз, використовуючи історичний, соціологічний, порівняльний та узагальнюючий методи. У результаті проведеного дослідження вдалося виокремити дві конкуруючі позиції щодо необхідності розширення ЄС на схід в позиціях вчених-геополітиків й консервативного крила європейської політичної еліти, які вбачають в східному векторі новий геополітичний концепт осмислення сучасного Європейського Союзу як регіонального лідера та світового актора, та громадської думки пересічних громадян, які орієнтуючись на російську інформаційну пропаганду в цілому негативно сприймають українські інтеграційні прагнення. Були охарактеризовані переваги, що посилюють значення України в просуванні геополітичних інтересів ЄС в регіоні власної могутності, зокрема: соціально-політична готовність українців стати європейцями, геоекономічна доцільність, енергетичне посередництво, технологічна й науково-дослідна спроможність, безпека східних кордонів, демографічна обумовленість зрілої нації. Також доведено, що будь-яке просування на Схід – це результат консолідації не лише держав-членів ЄС, а й оформлення цілісного культурного й ціннісного простору, які Україна сповідує, де рівність, політичний й економічний паритет є рівнозначними критеріями співробітництва. Через обґрунтування важливої геополітичної ролі України як простору, який перебуває в орбіті інтересів ЄС і Росії та провокує їх конкуренцію, було визначено стратегічну обумовленість необхідності інтеграції України до ЄС для побудови космополітичного суспільства, без права посягання на цей життєвий простір жодним національним суб’єктом, що зробить його максимально привабливим та прогресивним.
18
Коваленко, Н. В., К. В. Шаповал та В. С. Пасічний. "НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МІЖНАРОДНОГО АЕРОПОРТУ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 33–39. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-05.
Повний текст джерелаАнотація:
На сучасному етапі розвитку світової економіки, поглиблення міжнародного поділу праці, економічної глобалізації, транснаціоналізації виробництва, об'єктивного посилення інтеграційних процесів визначають потребу в стрімкому підвищенні конкурентоспроможності міжнародних аеропортів, здатних повністю забезпечити гармонійну взаємодію економічних суб’єктів на міжнародному рівні, необхідно створити умови для розвитку перспективних міждержавних і суспільних відносин. В умовах глобальної конкуренції розвинена інфраструктура міжнародних аеропортів перетворюється на конкурентну перевагу країни на світовому ринку. Однак зі зростанням динаміки світової економіки, розширенням обсягу повітряного руху питання про недосконалу інфраструктуру аеропортових служб є необхіднім для збалансованого розвитку всіх ланок в умовах дефіциту інвестицій. Прогнозоване збільшення обсягу міжнародних повітряних перевезень на рік за умови одночасного обмеження державних джерел фінансування вимагає чітко структурованої та гнучкої стратегії планування конкурентоспроможності міжнародних аеропортів. Порівняльний аналіз широкого кола сучасних методологічних підходів, оцінка конкурентоспроможності міжнародних аеропортів указують на відсутність загальновизнаної методології, актуалізують проблему виявлення та впорядкування критеріїв оцінки, відбору з урахуванням впливу різних елементів системи детермінант на конкурентоспроможність аеропорту. Управління міжнародною конкурентоспроможністю інфраструктури аеропортів повинно забезпечувати взаємодію економічних агентів на міжнародному рівні та створювати необхідні умови для розвитку міждержавних відносин. У зв’язку з розширенням ринку авіаперевезень з’являються нові потреби в удосконаленні інфраструктури міжнародних аеропортів, рівномірному розвитку всіх її ланок, незважаючи на дефіцит інвестицій. Проблеми трансформації, збільшення обсягів та модернізація аеропортової інфраструктури також стосуються України та вимагають оновлення у зв'язку з адаптацією до стандартів та практики найбільш конкурентоспроможних міжнародних аеропортів з урахуванням пріоритетних векторів інтеграції та ключових напрямів лібералізації авіаційного простору.
19
Larysa Savosh, Liudmyla Pavliuk та Pavlo Kravchuk. "ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ ВІД ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІЧНИХ ЧИНИКІВ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 34–42. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-5.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено дослідження залежності рівня розвитку соціально-економічної сфери України від зовнішньо-економічних чинників. Затвердженим на законодавчому рівні вектором розвитку України є інтеграція до європейського та світового господарства. Наша країна має значні конкурентні переваги, такі як: зручне географічне розташування, високий рівень забезпечення природними ресурсами, доступність трудових ресурсів тощо. Зважаючи на історичні особливості розвитку вітчизняної економіки, зокрема, та й України загалом, процеси інтеграції чинять не лише позитивний вплив на вітчизняну економіку та рівень добробуту населення, але й несуть суттєві виклики та загрози. Саме у цьому полягає актуальність обраної теми досліджень наукової публікації.
Основним показником, що характеризує рівень розвитку соціально-економічної сфери країни є значення валового внутрішнього продукту. Основними чинниками зовнішньо-економічної діяльності є експорт та імпорт товарів та послуг, зовнішньо-торговельне сальдо та прямі іноземні інвестиції. Для проведення дослідження обрано часовий період з 2001 року до 2020 року. Висунуте припущення про високу залежність між ВВП та експортом товарів та послуг не підтвердилося в процесі досліджень. В результаті проведених досліджень з використанням економіко-математичного моделювання підтверджено високу залежність ВВП України від імпорту товарів та послуг.
Такі результати дослідження пояснюються структурою вітчизняного імпорту, у якому переважають продукція машинобудування, хімічної промисловості та мінеральна продукція. Це формує високу залежність вітчизняної промисловості, і соціально-економічної сфери загалом, від імпортованої продукції, що є одним із основних негативних наслідків економічної інтеграції. Для зменшення ризиків економічних інтеграційних процесів необхідно впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій у промисловості, що дозволить підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції, активізація інноваційних процесів у національному господарстві, активізація експорту та підтримка вітчизняного товаровиробника.
20
Ісаєва, Оксана. "ВЕКТОР РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Молодь і ринок, № 7/193 (17 жовтня 2021). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2021.242568.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто вплив глобалізації на реформування формату вищої освіти. Глобалізація освіти як мультиаспектний і багаторівневий процес, одночасно складний і доволі суперечливий, поєднує методи навчання та виховання різноманітних світових освітніх систем з метою розвитку основних галузей та формування фахівця як особистості. Розглянуто вимоги, які глобалізація висуває до підготовки працівників майбутнього, адже метою сучасної системи освіти є розвинути особистість, здатну до самореалізації і навчання упродовж життя.
Глобалізація як інтеграційний процес пошуку надсучасних форм взаємодії у сфері вищої освіти передбачає вивчення студентами основних дисциплін навчального плану за новими методиками. Володіння високим рівнем умінь і навичок, які затребувані сучасним ринком праці, також відіграють важливу роль в умовах глобалізації. Ці процеси дадуть змогу надалі модернізувати освітню галузь, сприятимуть її входженню у міжнародне освітнє товариство та уможливлять визнання українських дипломів.
21
Нікішина, О. В. "ІНТЕГРАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ МАКАРОННИХ ВИРОБІВ". Food Industry Economics 8, № 4 (21 травня 2017). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v8i4.456.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено аналіз динаміки відтворювальних процесів у секторах вітчизняного ринку макаронних виробів, визначено вектори сучасних інтеграційних процесів у системі вертикально суміжних до макаронного ринку, ідентифіковано прояви латентної дезінтеграції в міжринкових товарно-фінансових взаємодіях у межах даної системи. Систематизовано головні економічні проблеми розвитку виробничого сектору релевантного ринку, визначено трансформаційний вплив державного цінового регулювання на доходність підприємств. Обґрунтовано напрями побудови керованого інтеграційного механізму міжсуб’єктних взаємодій з цільовою орієнтацією на збалансований розвиток системи вертикально суміжних до макаронного ринків.
22
Rudik, O. M. "Поглиблення інтеграційних процесів в ЄС як відповідь на виклики політичної та фінансово-економічної кризи". Public administration aspects 3, № 5-6 (24 червня 2015). http://dx.doi.org/10.15421/151543.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються пропозиції, висунуті нещодавно міністрами урядів Німеч-чини та Франції – З. Габріелем і Е. Макроном щодо радикально глибокої інтеграції дер-жав-членів єврозони. Сильніша єврозона має стати ядром поглиблення європейськоїінтеграції. Міністри пропонують максимально оновити архітектуру єврозони шляхомстворення її бюджету та забезпечення його власними джерелами наповнення, посилен-ня виконавчих повноважень за допомогою створення групи єврозони в ЄвропейськомуПарламенті та посади підзвітного їй члена Європейської Комісії, який має зосередитисвої зусилля на фіскальній політиці, а також економічному зростанні, інвестиціях тастворенні робочих місць. Міністри зазначають, що в ЄС мають знайти і втілити в життятакі засоби, за допомогою яких європейський спільний інтерес не буде більше відріз-нятись від національних інтересів держав-членів. Робиться висновок про те, що погли-блення європейської інтеграції, оновлення ЄС шляхом подальшого реформування йогоправової та інституційної систем вигідне для України, оскільки успішність внутрішніхреформ в Україні, вектор розвитку нашої держави, її цивілізаційний вибір значною мі-рою залежатимуть як від успішності проекту об’єднаної Європи в цілому, так і йогоключових елементів – єдиного внутрішнього ринку та єдиної європейської валюти.
23
Нікішина, О. В., та О. П. Зарудна. "ГЛОКАЛІЗАЦІЯ ТОВАРНИХ РИНКІВ: ТЕОРЕТИЧНІ Й ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ". Food Industry Economics 10, № 2 (8 липня 2018). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v10i2.955.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті шляхом декомпозиції та аналізу компонентів категорії «ринкова глокалізація» визначеноїї природу, форми та концептуальну сутність, обґрунтовано доцільність використання даної дефініції всучасних ринкових дослідженнях для оцінки динамічних процесів синтезу локалізації й глобалізації това-рних ринків. Показано взаємозв’язок глокалізації з процесами ринкової інтеграції та дезінтеграції, в ос-нову яких покладено принцип об’єднання (декомпозиції) товарно-фінансово-інформаційних потоківсуб’єктів за ланками логістичного ланцюга. Виділено дві форми ринкової глокалізації, досліджено її су-часні тенденції на прикладі ринків зернових і хлібних продуктів. Акцентовано увагу на необхідності зба-лансування внутрішнього й зовнішнього векторів інтеграційної політики держави з цільовою орієнтацієюна нарощування обсягів експорту продуктів зернопереробки з високою доданою вартістю, підвищення їхякості, зменшення рівня «тінізації» хлібного ринку шляхом інституційних трансформацій.
24
Kyrychenko, K. I. "Проблеми інтеграції національної системи освіти до європейського освітнього простору". Public administration aspects 3, № 11-12 (21 грудня 2015). http://dx.doi.org/10.15421/151598.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються актуальні проблеми інтеграції національної системи освіти до єдиного європейського простору освіти, аналізується структурно-логічна сутність категорії «європейський освітній простір», визначаються об’єктивні та суб’єктивні компоненти, а також основні принципи розбудови загального освітнього простору в Європі. На основі порівняння загальноєвропейських та національних особливостей формування освітнього простору досліджуються об’єктивні та суб’єктивні протиріччя при інтеграції національної системи освіти до єдиного європейського освітнього простору. Європейська інтеграція стала основним вектором реформування національної системи освіти. Сьогодні, під час реалізації заходів щодо вдосконалення структури та механізмів управління, основою інтеграційних процесів у галузі освіти стає узгодження національних стандартів освіти, національних класифікаторів професій, загальнонаціональних та секторальних рамок кваліфікацій з європейськими системами кваліфікацій, забезпечення та оцінки якості освіти. Повноцінне та якісне входження до європейського освітнього простору вимагає вирішення ключових протиріч співвідношення національних документів, що регламентують освітньо-професійну діяльність з відповідними загальноєвропейськими документами (стандарти освіти, стандарти оцінки якості освіти, рамки кваліфікацій, класифікатори професій та ін.). Розбудова системи забезпечення якості освіти з її внутрішнім (університетським) та зовнішнім (національним) компонентами, які будуть узгоджені із стандартами і рекомендаціями Європейської мережі забезпечення якості (ENQA) є однією з ключових передумов для зняття таких протиріч.