Статті в журналах з теми "Інститут фінансового ринку"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Інститут фінансового ринку.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-22 статей у журналах для дослідження на тему "Інститут фінансового ринку".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Kravchenko, A. S. "Інституційні засади функціонування фінансового ринку в умовах цифровізації суспільства". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 8–11. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено інституційні засади функціонування фінансового ринку в умовах цифровізації суспільства, зокрема проаналізовано поняття «інститут», «інституція», види інституцій, уточнено дефініцію «фінансовий інститут», побудовано інституційну модель функціонування фінансового ринку в цифрових умовах
2
Гаряга, Леся. "ФІНАНСОВИЙ РИНОК: КОНТЕНТ-АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТРАКТУВАННЯ". Вісник Університету банківської справи, № 2(41) (2 вересня 2021): 24–30. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x2(41)2021249961.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Мета статті — дослідження категоріальних особливостей трактування фінансового ринкута уточнення окремих аспектів його визначення з урахуванням сучасного розвитку економіки. Прове-дено контент-аналіз особливостей трактування фінансового ринку. Систематизовано наукові підходидо визначення поняття «фінансовий ринок» і здійснено контент-аналіз його трактування. Сформовановибірку визначень поняття «фінансовий ринок»; виділено компонентний склад поняття; підрахованокількість згадувань кожної компоненти; визначено найбільш репрезентативні компоненти і здійсненоїх ранжування. Визначено основні компоненти, що формують трактування поняття фінансового рин-ку, а саме: фінансові активи (інструменти, ресурси), система (сукупність) відносин, фінансові інститу-ти (посередники), попит і пропозиція (кон’юнктура), складова (сфера) фінансової системи і складоваекономіки (економічного простору). Охарактеризовано використання цих компонент у визначенняхфінансового ринку. Запропоновано інтегроване визначення фінансового ринку як специфічної забез-печуваної сфери фінансової системи, що за своєю суттю є системою економіко-правових відносин, яківиникають з приводу формування, використання, обігу, трансформації, розподілу і перерозподілу фі-нансових ресурсів (уречевлених у фінансових активах); ринок, на якому взаємодіють покупці та продав-ці фінансових ресурсів, де формується попит і пропозиція на них; сукупність фінансових інституцій, щонадають фінансові послуги з допомогою відповідної інфраструктури; сукупність самостійних сегментів(кредитний, фондовий, валютний, страховий та інші), функціонування яких повинно сприяти досяг-ненню сталого розвитку та економічному зростанню з використанням традиційних та інноваційнихфінансових інструментів та технологій.Ключові слова: фінансовий ринок, фінансові активи, фінансові інститути, попит і пропозиція, контент-аналіз.Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 17.
3
Yelisyeyeva, O. K. "Статистичне моделювання фінансової безпеки України". Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, № 1-2 (20 березня 2018): 10–18. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.1-2.2018.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена узагальненню теоретичних основ формування фінансової безпеки України, статистичному аналізу основних зовнішніх та внутрішніх показників впливу на складові безпеки країни. Проаналізовано динаміку інтегральних показників банківської, бюджетної, валютної, грошово-кредитної безпеки та безпеки небанківського фінансового ринку. Економічну діагностику проведено та порівняно на основі двох методик: рекомендації Міністерства економічного розвитку та торгівлі й Національного інституту проблем міжнародної безпеки України. Розроблено економіко-статистичну модель фінансової безпеки України в залежності від факторів монетизації економіки, рівня дефіциту бюджету та інфляції.
4
Fufalko, I. Yu. "РОЛЬ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ ДЛЯ РОЗВИТКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ". Actual problems of regional economy development 2, № 12 (26 квітня 2016): 26–32. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.12.26-32.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню ролі фінансових інституцій, таких як банки, страхові компанії та інститути спільного інвестування, на фінансовому ринку України та Європейського Союзу, а також визначенню впливу кожного з них на ринок цінних паперів. Шляхом аналізу структури фінансових ринків України та ЄС було визначено, яку частку активів займає кожен вид фінансових інституцій. Це дозволило оцінити їх роль на відповідному фінансовому ринку в цілому, а напрями інвестування цих активів дозволили визначити їх внесок в розвиток власне ринку цінних паперів. В ході аналізу визначено, що значення банків для розвитку ринку цінних паперів в ЄС не є визначальним. Значну частку своїх активів у цінних паперах розміщують страхові компанії, пенсійні фонди та, так званий, альтернативний банківський сектор (в Україні – інститути спільного інвестування). Саме тому, пропорційний та паралельний розвиток усіх вищезгаданих видів фінансових інституцій є необхідною передумовою розвитку ринку цінних паперів України.
5
Панура, Ю. В., та Т. О. Скоромцова. "ПОДАТКОВЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 3 (28 березня 2019): 180–88. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.3.2019.180-188.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено досвід вибраних країн світу з питань розвитку інституту податкового консультування. З’ясовано, що процес формування ринку фінансового консалтингу підлягає групуванню та має типові риси. Вказано, що податкове консультування в Україні має спільні ознаки розвитку із групою країн, що не мають законодавчого регулювання таких процедур. З’ясовано, що перевагами державного регулювання ринку податкового консалтингу є те, що права замовників послуг з податкового консультування захищені чинним законодавством, що обумовлює необхідність законодавчого врегулювання податкового консалтингу в Україні.
6
Klapkiv, Yu M. "КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ ІНСТИТУТ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ НА ОСНОВІ НЕОКЛАСИЧНОЇ ЕКОНОМІКИ". Actual problems of regional economy development 2, № 13 (26 червня 2017): 16–20. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.13.16-20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються питання, пов’язані з інституціоналізацією фінансової інфраструктури на основі наукових надбань представників неокласичної економіки. Обґрунтовано особливості поняття “інституціоналізація”. Розкрито вихідну інтерпретацію трактування інституцій. Визначено концептуальні підходи до дослідження поняття “інституціоналізації” та “інститут” на ринку страхових послуг. Акцентовано увагу на плеяді значень, що надаються поняттям інституція чи організація.
7
Пердейчук, В. М. "Роль державного регулювання у формуванні інформаційних інститутів фінансового ринку". Економіка та держава, № 8 (2013): 85–87.
Знайти повний текст джерела
8
Коваленко, Ю. М., та І. І. Коваленко. "ЕВОЛЮЦІЙНІ ТРЕНДИ В СИСТЕМІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ І ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ В УКРАЇНІ". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 4 (21 січня 2020): 43–52. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.4.2020.43-52.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено специфічні особливості етапів становлення та розвитку системи інститутів спільного інвестування (далі – ІСІ) та недержавних пенсійних фондів (далі – НПФ) в Україні. Виокремлено такі етапи розвитку ІСІ та НПФ: 1) формування ринкових механізмів торгівлі цінними паперами; 2) формування ринково зорієнтованої взаємодії учасників ринку цінних паперів; 3) формування інноваційно активної взаємодії учасників ринку цінних паперів; 4) забезпечення фінансової безпеки. Виявлено основні системні проблеми у діяльності ІСІ та НПФ. Запропоновано напрями активізації діяльності вітчизняних інвестиційних і пенсійних фондів.
9
Лапішко, З. Я. "Розвиток інституту фінансового посередництва як елемент становлення регіонального ринку цінних паперів в Україні". Регіональна економіка, № 4 (2007): 177–81.
Знайти повний текст джерела
10
Вірченко, В. "Типологізація інституційної структури фінансового ринку та класифікація фінансових інститутів, що їх утворюють". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 93 (2007): 58–61.
Знайти повний текст джерела
11
Калівошко, О. М. "Оцінка сучасного стану лізингових компаній як інституту інфраструктури фінансово-кредитного ринку". Економіка та держава, № 4, квітень (2019): 63–68.
Знайти повний текст джерела
12
Буга, Г. С. "РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ ЯК МЕТОДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ". Знання європейського права, № 6 (6 лютого 2022): 44–49. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i6.297.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено нормативно-правові акти, які регулюють реєстрацію та ліцензування небанківських фінансових установ. Встановлено, що державна реєстрація таких фінансових установ здійснюється у два етапи: шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру відбувається реєстрація небанківської фінансовоїустанови як юридичної особи, що засвідчує її можливість бути учасником цивільних правовідносин; за другий етап реєстрації відповідає Національний банк України, а стосовно професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їхньої діяльності на фондовому ринку – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка формує і веде Державний реєстр учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків. Наголошено на неефективності такої системи й запропонована спрощена система державної реєстрації. Доведено, що державна реєстрація знаходиться у тісному зв’язку з таким методом адміністративно-правового регулювання діяльності, як ліцензування. Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється, крім ведення державних реєстрів фінансових установ, ліцензуванням діяльності з надання фінансових послуг Зазначено, що небанківська фінансова установа (НФУ) – це юридична особа, яка не є банком та відповідно до законодавства України надає одну чи кілька фінансових послуг на ринках страхування, кредитної кооперації, накопичувального пенсійного забезпечення, залучення інвестицій від суб’єктів господарювання та населення. Доводиться, що в Україні сьогодні існує множинна система наглядових органів у фінансовому секторі, структурована за видами фінансових установ –НБУ, НКЦПФР та Антимонопольний комітет, які суттєво різняться між собою як за статусом, рівнем незалежності, так і за інституційною спроможністю, правилами і процедурами, що застосовуються в процесі їхньої діяльності. Якщо НБУ достатньо забезпечений ресурсами для здійснення державного регулювання небанківської фінансової діяльності, то інституційна спроможність інших не відповідає викликам, що існують на піднаглядних їм ринках.
13
Шитко, О. Л. "Банківська система і небанківські фінансові інститути - перспективи конкуренції на фінансовому ринку України". Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України 16 (2006): 182–87.
Знайти повний текст джерела
14
Леваєва, Л. Ю. "Сучасний стан та перспективи розвитку небанківських кредитно-фінансових інститутів на фінансовому ринку". Формування ринкових відносин в Україні, № 6 (133) (2012): 195–200.
Знайти повний текст джерела
15
Кузнєцова, Є. А. "ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ПРОФЕСІЙНИХ УЧАСНИКІВ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 3(28) (24 березня 2020): 77–80. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).362.
Повний текст джерелаАнотація:
Перебудова економіки України супроводжується процесами реформування відносин власності, формування та розвитку повноцінного, ефективного РЦП, який є багатоаспектною соціально-економічною системою, тісно пов’язаною з іншими сферами суспільного життя. Одним із основних інститутів такої системи є професійні учасники РЦП, які мають особливий статус, що пояснюється специфікою виконуваних ними функцій. Професійні учасники є фінансовими посередниками, які за відповідну винагороду перерозподіляють ризики між різними типами інвесторів, а також підвищують ліквідність ринку. Стосовно правового статусу професійних учасників слід підтримати обґрунтовану в юридичній науці позицію, що такі учасники ринку цінних паперів є суб’єктами господарювання. Це стосується всіх категорій професійних учасників вказаного ринку. Діяльність, яку вони провадять на цьому ринку, виступає як діяльність господарська, оскільки вона у повному обсязі охоплюється ознаками цієї діяльності, визначеними у ст. 3 ГК України.
Проблема оцінки фінансово-правового регулювання діяльності професійних учасників РЦП є новою у вітчизняній літературі, оскільки дослідники, зокрема В.В. Колесник, В.С. Торкановський, Ю.М. Лисєнков, Н.В. Фетюхіна, О.Г. Мендул, І.А. Шевчук, Ю.Є. Петруня, у своїх роботах торкаються лише загальної характеристики правового статусу учасників РЦП.
У статті здійснюється аналіз поняття та ознак професійних учасників ринку цінних паперів. Проаналізовано чинне законодавство та погляди науковців щодо тлумачення сутності професійних учасників ринку цінних паперів та внесено власну пропозицію щодо закріплення нового визначення на рівні закону.
16
Ступницький, О. "Індексні інвестиційні фонди - нові фінансові інститути колективних інвестицій і біржових технологій на світовому фінансовому ринку". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, вип. 35/36 (2007): 26–30.
Знайти повний текст джерела
17
Згалат-Лозинська, Л. О. "НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЄКТАМИ В НАУКОВІЙ СФЕРІ". Підприємництво та інновації, № 13 (31 серпня 2020): 7–13. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена визначенню проблем та напрямів державного регулювання процесу управління інноваційними проєктами в науковій сфері в Україні. Встановлено факти непослідовності дій влади щодо фінансової, адміністративно-організаційної підтримки інноваційної діяльності. Підтверджено недостатню чіткість розподілу функцій між розпорядниками бюджетних коштів у сфері науково-технічної діяльності, виявлено проблеми фінансової підтримки установ та працівників науки. Розглянуто роль західних партнерів як зовнішнього джерела підтримки інноваційної діяльності для українських учених. Визначено головних партнерів, переваги та недоліки закордонної підтримки науково-дослідних груп, шляхи оптимізації використання й розвитку дослідницьких інфраструктур, посилення інноваційних можливостей співпраці промислових підприємств та науково-дослідних установ. Встановлено проблему недостатньої кількості кваліфікованих інноваційних менеджерів, які здатні постійно вивчати ринки нововведень та кваліфіковано управляти проєктами. Обґрунтовано необхідність державного сприяння просуванню результатів науково-дослідних робіт через створення інституту брокерської підтримки та маркетингу науково-дослідної продукції, державне сприяння активізації трансферту технологій на основі інтернет-підтримки баз даних наукових розробок.
18
Пшик, Б., А. Сидорчук, М. Адамик, Н. Медуна та Р. Михалевич. "МЕХАНІЗМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ: МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 349–61. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241327.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Заощадження населення є вагомим внутрішнім джерелом інвестиційного потенціалу держави, завдяки якому формується національний добробут розвинутих країн. Інвестиційний потенціал домогосподарства запропоновано розглядати з позицій їхніх можливостей здійснювати заощадження, схильності до ощадливості та намірів трансформувати неспоживчі ресурси в інвестиційні. Проведений аналіз динаміки доходів і витрат, депозитів і внесків до недержавних пенсійних фондів населення України у 2010—2020 рр. дав змогу виявити обмеження у формуванні та ефективному використанні інвестиційного потенціалу домогосподарств: низький рівень оплати найманої праці та брак фінансових ресурсів у домогосподарств для формування їхнього інвестиційного потенціалу; збереження значних заощаджень домогосподарств поза межами фінансової системи; слабкий розвиток ринків цінних паперів і небанківських фінансових послуг, недостатній рівень охоплення ними населення; низький рівень довіри до фінансових інститутів; несформованість у населення ментальності інвестора вітчизняної економіки. Розроблено підхід до стимулювання участі населення в інвестиційному процесі, який передбачає акумулювання домогосподарствами власних заощаджень на спеціальних рахунках, відкритих у банках із подальшим спрямуванням цих коштів в інвестиційні та інноваційні проєкти, які реалізуються в тих галузях економіки, що мають стратегічне і пріоритетне значення для соціально-економічного розвитку національної економіки. Обґрунтовано механізм створення та функціонування Фонду компенсування інвестицій фізичних осіб, призначеного для відшкодування збитків, заподіяних професійними інвесторами. Для підвищення активності домогосподарств підтримувати соціальні проєкти запропоновано заходи з популяризації ідеї створення ендавмент-фондів серед вітчизняних некомерційних організації та підвищення їхньої привабливості перед потенційними інвесторами і партнерами. Сформульовано пріоритети державної політики активізації інвестиційного потенціалу домогосподарств в Україні: забезпечення умов для розширення інвестиційного потенціалу домогосподарств за рахунок зростання реальних доходів населення; розроблення комплексу заходів для забезпечення гарантій для участі домогосподарств в інвестиційних процесах; створення ефективної системи залучення заощаджень домогосподарств в інвестиційну діяльність за допомогою широкого спектра надійних і зрозумілих для пересічного громадянина фінансових механізмів; підвищення рівня фінансової грамотності українців у контексті активного їх залучення до інвестиційних процесів на фінансовому ринку; відновлення довіри населення до національної валюти і діяльності фінансових посередників. Ключові слова: домогосподарства, інвестиції, інвестиційний потенціал, заощадження, механізм трансформації заощаджень. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 12.
19
Вагнер, Ірина, Оксана Кундря-Висоцька та Ірина Демко. "АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ГЛОБАЛЬНОГО FINTECH РИНКУ". Вісник Університету банківської справи, № 2(41) (2 вересня 2021): 31–39. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x2(41)2021249965.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Одним із багатообіцяючих напрямів економічного зростання суб’єктів підприємництва є їх-ній інноваційний розвиток. Двадцять перше століття знаменується розвитком не лише науки і техніки,а й появою та зростанням обсягів ринку FinTech послуг. Поштовх до глобальних змін на ринку фінансо-вих послуг спричинила світова фінансова кризи 2008 року за рахунок розповсюдження цифрових тех-нологій, скорочення довіри до звичних фінансових посередників у посткризовий період та зміни пріоритетівклієнтів щодо швидкості, доступності і зручності одержання фінансових послуг. Тому сучасніумови визначають актуальність дослідження ринку фінансових послуг з урахуванням появи FinTechінновацій.Метою дослідження є узагальнення теоретичних засад формування і розроблення рекомендаційщодо впливу FinTech інновацій на розвиток вітчизняних та іноземних підприємств в умовах глобалі-зації.Наукове дослідження було спрямоване на аналіз історії розвитку і ключових факторів, які вплинулина становлення FinTech ринку.Використано результати масштабного опитуванням понад 22 000 користувачів Інтернету у 20 країнахсвіту, проведеного 2017 року компанією «Ernst & Young». Відповідно до опитування було з’ясовано, щопонад 33 % опитаних є активними користувачами FinTech послуг, це дало змогу проаналізувати етапистановлення FinTech ринку до нинішнього дня.Проведено дослідження щодо впливу пандемії COVID-19 на зростання FinTech ринку у світі та здійсненоаналіз основних тенде нцій розвитку і популяризації глобального FinTech ринку в першому квар-талі 2021 рокуВиокремлено основні тренди розвитку FinTech ринку в Україні та світі на період 2021—2023 рр.Суттєве зростання інвестицій у FinTech ринок і глобалізація процесів у галузі: злиття, об’єднанняв екосистему й асиміляція ноу-хау в традиційний банкінг дають можливість зробити висновки проте, що сучасне покоління клієнтів продовжує уникати традиційних фінансових інститутів або відмовляєтьсявід них на користь цілком цифрових банків і вбудованих фінансових послуг. У відповідь тради-ційні фінансові установи намагаються конкурувати, збільшуючи темпи інновацій і цифровізації різни-ми способами, що триватиме й у 2021—2023 роках. Ураховуючи всі ці процеси, незворотним є прирісткількості інвестицій у фінансово-технічний сектор і стрімке зростання цього сегмента, що, у свою чергу,потребує подальшого ґрунтовного дослідження.Ключові слова: FinTech ринок, цифрові платежі, інвестиції, мега-раунди, Blockchain, D2С (direct toclient), Insurtech прискорення, Regtech.Формул: 0, рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 19.
20
Shestakovska, T. L. "Механізм управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 190–99. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження науково-прикладних засад формування механізму управління комерціалізацією інновацій аграрного сектору в Україні як напрямку підтримки його лідерських позицій на світовому ринку агропромислової продукції.
Наукова новизна. Запропоновано концептуальну модель механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Визначено складові організаційного забезпечення механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі та етапи його реалізації.
Висновки. Як свідчить практика, лише невелика частина інновацій трансформується в інноваційну продукцію та успішно комерціалізується шляхом її просування до зацікавлених груп споживачів. За результатами дослідження ідентифіковано проблеми комерціалізації інновацій в аграрному секторі та розроблено концептуальну схему механізму управління процесом комерціалізації.
Запропоновано концептуальну структуру механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Перспективною моделлю реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі є «Quаdruplе Hеlіx» (вища освіта – бізнес – держава – інститути громадянського суспільства), яка орієнтована на комплексне управління інноваційною діяльністю, зокрема процесом формування, передачі та реалізації наукових розробок, створенням на їх основі наукомістких технологій. Тобто, реалізація зазначеної моделі може стати ефективним методом і механізмом втілення в життя пріоритетів науки і технологій. Для успішної реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі слід вирішити ряд комплексних проблем: інституційного характеру (вирішити питання нормативно-правового забезпечення щодо захисту прав інтелектуальної власності та комерціалізації інновацій); кадрового характеру (дефіцит або відсутність підготовлених кваліфікованих фахівців); фінансового характеру (нестача фінансування для проведення науково-дослідних робіт, придбання нового обладнання, недостатня кількість оборотних коштів тощо).
Визначено ключові етапи реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі: 1) визначення перспективних напрямів інноваційної, науково-технічної діяльності; 2) планування науково-дослідної діяльності; створення комерційно привабливої, конкурентної на ринку інноваційної, науково-технічної продукції; 3) управління в аграрному секторі з акцентом на реалізацію та комерціалізацію результатів досліджень; 4) захист прав інтелектуальної власності на результати досліджень, зареєстрованих у патентних відомствах; 5) отримання економічних та соціальних ефектів від комерціалізації інноваційних технологій в аграрному секторі.
21
Біла-Тіунова, Л. Р. "ПЕНСІЙНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ДОСВІД СВІТОВОЇ ПРАКТИКИ". Знання європейського права, № 1 (27 березня 2022): 58–61. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.316.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено стан системи пенсійного забезпечення в Україні та проблеми функціонування її складових рівнів. Враховуючи те, що Пенсійний фонд включається у фінансову систему країни, розглянуто місце фінансової системи у реалізації завдань економічної політики держави та завдання вдосконалення її функціонування. Встановлено, що функціонування фінансової системи забезпечується фінансовими інститутами (державними і недержавними), які сукупно здійснюють реалізацію всіх функцій, необхідних для діяльності держави та ринкової економіки. Серед різноманіття фінансових інститутів виокремлено державні цільові фонди, сутність яких зводиться до фінансування суспільних потреб цільового характеру, у тому числі потреб вразливих верств населення. Звернено увагу на наявні моделі пенсійних систем зарубіжних країн. Розглянуто основні завдання Пенсійного фонду України, серед яких реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та питання реформи пенсійного забезпечення. Проаналізовано три рівні пенсійної системи: солідарна система, накопичувальна система, добровільно-накопичувальна пенсійна система. Зазначено, що перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Акцентовано увагу на тому, що поєднання у відповідному співвідношенні солідарної та накопичувальної (на обов’язковій та добровільній основі) складових дає найменш ризиковану та найбільш дієву можливість успішного функціонування пенсійної системи країни та повноцінного забезпечення пенсіонерів. Сьогодні існує проблема фінансування солідарної системи за рахунок низького рівня заробітної плати в Україні та невеликих відрахувань до Пенсійного фонду. Зроблено висновок про необхідність обов’язкової накопичувальної системи, яка збалансує солідарну систему та пришвидшить детінізацію ринку праці і забезпечить особистий накопичувальний рахунок для кожної людини з метою зміцнення пенсійної системи та впровадженню євроінтеграційних змін.
22
Visyn V., Visyna T., Marchuk N та Tomchuk I. "ПРОБЛЕМИ ТА ПРОТИРІЧЧЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемам та протиріччям функціонування світової валютної системи в сучасних умовах.
На сучасному етапі наслідки глобальної фінансово-економічної кризи 2007-2008 рр. продовжують чинити негативний вплив на світову економіку, яка характеризується високим ступенем волатильності, нестійкості, неузгодженістю та суперечливістю економічної політики провідних держав, інтеграційних об'єднань і т.д. Такий стан загрожує новими ускладненнями в світовій економіці і характеризує її майбутнє багато в чому невизначеним. Однією з головних причин цієї невизначеності є нестабільність світової валютної системи (МВС), обумовлена нерегульованим розширенням фінансових ринків та інструментів; лібералізацією потоків міжнародного капіталу; посиленням впливу транснаціональних фінансових інститутів на економіки країн, що розвиваються; доларизацією світової економіки. Таким чином, структурні принципи Ямайської валютної системи, розроблені в 60-і рр. XX століття в інтересах провідних розвинених країн, в першу чергу Сполучених Штатів Америки (США), перестали відповідати реаліям світової економіки. В цих умовах надзвичайно актуальною стає тема реформування МВС і регулювання міжнародних валютних відносин.
В статьї визначено основні слабкі та сильні сторони світового валютного ринку.
На основі проведеного аналізу встановлено, що міжнародний валютний ринок в нинішньому вигляді відображає реальний попит і пропозицію на різні валюти. Різкі коливання на ньому в кризовий період відображають звичайну поведінку його учасників, які вкладають кошти в валюти - притулку, і реальний попит і пропозиція, викликані тим, що інвестори виходять з угод з використанням позикових коштів. Таким чином, валютний ринок фактично функціонує нормально.
Доведено, що найближчим часом світову валютно-фінансову систему чекають будь-які серйозні кризові явища, немає підстав. Принципи її побудови повністю відповідають принципам побудови структури світової економіки, розстановці сил на світовій арені і інтересам провідних економічних центрів і країн.
Статус долара США як основної резервної валюти не піддається сумніву. По-перше, для цього поки немає яких-небудь серйозних макроекономічних і статистичних підстав і причин. По-друге, зміни в цьому напрямку загрожують серйозними економічними проблемами для всіх країн, хоча мова про кризу всієї світової валютної системи (навіть при зміні статусу долара США) не йде.
Резумуючи статью можна стверджувати, основна резервна валюта в світі - долар США зберігає свою стійкість.