Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Інноваційно активні промислові підприємства.
Статті в журналах з теми "Інноваційно активні промислові підприємства"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-24 статей у журналах для дослідження на тему "Інноваційно активні промислові підприємства".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
ОСТРОВСЬКА, Г. Й. "АНАЛІЗУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ УПРАВЛІНЦІВ НА ОСНОВІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 101–15. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243630.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою дослідження є поглиблення методологічного підґрунтя та розробка методичного підходу до аналізу інтелектуального потенціалу управлінців в контексті формування і використання професійних компетенцій в умовах інноваційно-активних промислових підприємств. Методика. Дослідження базується на теоретичних і методологічних положеннях, висвітлених у працях класиків економічної та управлінської науки, вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері управління інтелектуальним потенціалом промислових підприємств. У процесі дослідження використовувались кількісні і якісні методи збору та аналізу даних і інформації; аналітичного, ситуаційного аналізу і синтезу; порівняльного аналізу, узагальнення наукового досвіду сучасних теоретичних досліджень; формалізації, системно-комплексний підхід. Результати. Розглядається підхід щодо формування ключових компетенцій менеджерів різного рівня в ході вищої освіти та в процесі набуття практичного досвіду. Виокремлено джерела формування професійних компетенцій менеджерів вищої та середньої ланки інноваційно-активних підприємств. Розроблено методичний підхід до дослідження компетенцій для інноваційного менеджменту. Сформовано модель, яка реалізує теоретико-концептуальний підхід щодо порівняльного дослідження інтелектуального потенціалу керівників різних рівнів. Окреслено низку основних заходів організаційно-економічного характеру, що забезпечують позитивну динаміку розвитку та ефективного використання інтелектуального потенціалу в процесі впровадження моделі компетенцій на підприємстві. Наукова новизна. Запропоновано методичний підхід до аналізу інтелектуального потенціалу промислового підприємства, який, на відміну від загально прийнятих, грунтується на компетентністному підході. При цьому перше інтелектуальний потенціал розглядається в цілісній (холістській) перспективі: у взаємозв’язку з джерелами його формування та його впливом на інноваційну діяльність підприємства, а також інноваційну систему розвитку підприємства. Реалізація вказаного підходу має відіграти вирішальну роль у формуванні: аналітичних компетенцій, заснованих на розумінні соціально-економічних процесів підприємства і механізмів функціонування його зовнішнього середовища; компетенцій, пов’язаних з розробкою, впровадженням та функціонуванням сучасних систем управління підприємством. Практична значимість одержаних результатів: підхід дає змогу виявити значущі для інноваційного розвитку професійні компетенції, які об’єктивно виникають в ході здійснення управлінських функцій на промислових підприємствах, задля підвищення ефективності організаційного навчання післядипломної освіти. Ключові слова: промислове підприємство; інтелектуальний
2
Ткаченко, П. В. "ОЦІНКА СТАНУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 9 (3 листопада 2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.9.7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено статистику ведення інноваційної діяльності промисловими підприємствами в Україні. До уваги було взято дані обсягів впровадження та реалізації інноваційної продукції, витрат і фінансування, а також кількість інноваційно активних підприємств. Статистика вказує на відносно низький рівень інноваційної активності промислових підприємств України в умовах практично повного самостійного фінансування інноваційної діяльності та невпинного зростання собівартості впровадження інновацій на фоні збільшення їх технологічності. Не останню роль у цьому питанні відіграє відповідність загального інноваційного розвитку України світовому рівню, в контексті якого сучасний рівень інноваційної активності, можливо, відповідає зовнішнім умовам. В таких умовах набуває актуальності питання створення умов для стимулювання зростання інноваційної активності на промислових підприємствах України.
3
Nikolaenko, Yu V., та R. V. Lavrov. "ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГООРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ПРОДУКЦІЄЮ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 73–79. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.73-79.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються питання маркетингової підтримки інновацій вітчизняних промислових підприємств в умовах міжнародних економічних відносин. Обгрунтовуються особливості маркетингу інновацій; визначено завдання маркетингу інновацій на різних етапах його впровадження; пропонується послідовність маркетингу інновацій; досліджуються етапи процесу сприйняття інновацій різними групами споживачів.Комерційний успіх інновацій на ринку неможливий без активної підтримки маркетингу. Аналіз вітчизняних та зарубіжних науковців з проблем маркетингу інновацій виявив, що незважаючи на розроблені теоретико-методологічні підходи до формування комплексу маркетингових інновацій, не існує методичних розробок в організації та застосуванні маркетингових інновацій у підприємство.Послідовність впровадження маркетингових нововведень у контексті міжнародних економічних відносин дозволить промисловим підприємствам сформувати ефективну маркетингову стратегію навіть на етапі їх створення. Маркетингові інновації мають відбуватися на всіх етапах інноваційного процесу, що забезпечить конкурентоспроможність інноваційної продукції на міжнародному ринку.Дослідження показали, що основними критеріями, що визначають попит на інновації підприємств в умовах міжнародних економічних відносин, є: здатність задовольнити потреби споживачів; чітка конкурентна перевага; простота використання; можливість перевірити особливості, які зазначені у творі. Інноваційна продукція буде затребувана на ринку, якщо вона матиме хоча б одну унікальну характеристику, яка буде важливою для споживачів.
4
Gorodianska, Larisa. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙ НА РІВЕНЬ ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (28 лютого 2019): 27–36. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0102.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті визначено загальну характеристику економічних ресурсів та напрями їх відтворення. Запропоновано класифікацію економічних ресурсів за видами; виокремлено категорію «відтворювані економічні ресурси», яку утворюють об’єкти основних засобів, нематеріальних активів та інтелектуальний потенціал трудових ресурсів.
Геополітичний конфлікт і негативні макропроцеси в країні призвели до суттєвого зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств. Проаналізовано напрями капіталовкладень підприємств у відтворення об’єктів економічних ресурсів, таких як основні засоби, нематеріальні ресурси (активи) та зростання рівня інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Визначено частки таких вкладень за роками. Дослідження статистичних даних та вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів показало, що відтворення інтелектуальних, нематеріальних і матеріальних ресурсів, а також інтелектуального потенціалу персоналу відбувається на досить низькому рівні.
Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за їх частками виявив, що пріоритетним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти. Економічний аналіз показав, що економіка України залишається не сприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Висвітлено вплив різних факторів на інноваційну активність підприємств. Обґрунтовано потребу формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, яка має відбуватися з врахуванням основного фактору економічної динаміки – інновацій, які орієнтовані насамперед на зростання продуктивності праці.
Запропоновано проведення прогнозування і моніторингу проблемних аспектів відтворення економічних ресурсів. Планування заходів відтворення дозволить вітчизняним інноваційно активним підприємствам досягти фінансової стабільності, сприятиме підвищенню результативності інтелектуальної праці та її впливу на економічне зростання країни.
5
Loiko, Daria. "ІННОВАЦІЇ ЯК РУШІЙНА СИЛА СПОЖИВЧОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (30 квітня 2019): 100–107. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0109.
Повний текст джерелаАнотація:
Споживчий сектор економіки є неоднорідним за своїм складом і включає в себе як споживання промислових і непромислових товарів, так і споживання різних видів послуг. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок про згортання екстенсивного розвитку споживчого сектору економіки України. Кількість працівників, зайнятих на різних підприємствах споживчого сектору за останні сім років зменшилась на 21,42 %. Зростає важливість розвитку споживчого сектору економіки за рахунок інноваційних чинників. Останні десятиріччя характеризуються тенденцією до динамічних змін споживчих уподобань населення. Споживчий сектор можна вважати індикатором соціально-економічної ефективності інноваційної діяльності підприємств. Питома вага інноваційно активних вітчизняних промислових підприємств склала у 2018 р. 16,1% від їх загальної кількості. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації у 2018 р. склала 14,1 % від загальної кількості підприємств і за період 2013-2018 рр. знизилась на 3,67 %. Низький рівень питомої ваги інноваційно активних підприємств є негативним чинником розвитку вітчизняної економіки. Активність українських новаторів за період 2014-2018 рр. зросла за кількістю поданих заявок на реєстрацію прав промислової власності на 24,09 %. Збільшилася кількість заявок за напрямом «Інші споживчі товари» (+35,6 % ). Зважаючи на пріоритетність витрат вітчизняних домогосподарств на продукти харчування та одяг і взуття доцільно стимулювати розвиток інновацій на підприємствах харчової та легкої промисловості. Темпи виробництва продукції у текстильному, швейному та шкіряному виробництвах України зростали в період 2014, 2016-2017 рр., і знижувалися у 2015 р. та 2018 р. Змінюються технології, які використовуються для виготовлення одягу. Використовуються цифрові технології віртуальних моделей одягу, технології 3D-друку моделей одягу і взуття. Це дозволяє задовільнити зростаючі вимоги споживацького попиту та економічно раціонально використовувати матеріальні та трудові резерви виробництва.
6
Savina, N. B. "ІННОВАЦІЙНА АКТИВНІСТЬ ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 500. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202045.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено співставне дослідження загальних тенденцій національної економіки та за видом економічних діяльності «виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів» з позиції кількості інноваційно-активних промислових підприємств, витрат на інновації, кількості упровадженої інноваційної продукції, упроваджених у виробництво технологічних процесів, реалізованої інноваційнопромислової продукції. Висвітлено регіональний вимір інноваційної активності на ринку продукції харчової промисловості. Зроблено висновок про співставні тенденції динаміки показників інноваційної діяльності промислових підприємств як усіх промислових підприємств, так промислових підприємств за видом економічної діяльності «виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів».
7
Мазур, Наталія Анатоліївна, та Наталія Миколаївна Суліма. "Інноваційна діяльність в Україні та Польщі: стан, особливості та перспективи". Економіка, управління та адміністрування, № 4(94) (29 грудня 2020): 3–10. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-3-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано на основі порівняльного аналізу стан та особливості провадження інноваційної діяльності в Україні та Польщі, спільні й відмінні риси такої діяльності, а також окреслено можливі перспективи підвищення ефективності та подальшого розвитку реалізації інноваційних процесів. Проведені дослідження засвідчують особливості та суттєву різницю в окремих показниках інноваційної діяльності підприємств досліджуваних країн. Зокрема, у 2016–2018 роках частка інноваційно активних підприємств у секторі промислових підприємств Польщі становила 26,1 %, а у сфері послуг – 21,0 %. В Україні частка інноваційно активних підприємств у секторі промислових підприємств з 2010 до 2018 року зросла на 2,6 %, проте за період 2016–2018 років зменшилася з 18,9 до 16,4 % загальної кількості промислових підприємств. Упродовж 2018 року наукові дослідження і розробки в Україні виконувало 950 організацій (найменша кількість за період 2010–2018 років), 48,1 % з яких належали до державного сектору економіки, 36,9 % – до підприємницького та 14,9 % – до вищої освіти.Динаміка зміни внутрішніх витрат на виконання НДР у порівнюваних країнах засвідчує, що за останні три роки аналізований показник у Польщі зріс майже на 43 %, тоді як в Україні – на 45,5 в. п. відповідно. А от порівняно з 2010 роком у Польщі обсяг внутрішніх витрат на виконання НДР збільшився майже у 2,5 раза, тоді як в Україні – у 2,1 раза. Таким чином, спостерігаємо прискорення протягом останніх років темпів зростання обсягів внутрішніх витрат на виконання НДР в Україні, що є певним позитивним фактором.Менш оптимістичною є ситуація в Україні з часткою загального обсягу витрат у ВВП – за 2017 рік вона становила 0,45 в. п. Аналогічний показник у країнах ЄС-28 у середньому становив 2,06 в. п. (що у 4,5 раза перевищує показник України).Проведений аналіз дає можливість зробити висновки, що за умови збереження існуючих тенденцій у кількості виконавців та дослідників, залучених до інноваційної діяльності, наша країна матиме не дуже оптимістичні прогнози щодо покращення інноваційної діяльності.
8
Mayorova, I. M. "Облік і аудит ресурсозберігаючих інновацій на сучасних промислових підприємствах". Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, № 3 (20 вересня 2017): 26–33. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.3.2017.03.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті подано авторський погляд на організацію обліку і аудиту ресурсозберігаючих інновацій на промислових підприємствах. Облік ресурсозберігаючих інновацій проводиться як облік нематеріальних активів або об’єктів інтелектуальної власності. Подано авторський підхід до організації аудиту з урахуванням відповідності ресурсозберігаючих інновацій тесту М. Портера з таких пунктів: зміни в технологіях дозволяють знизити витрати, але при цьому технологічне лідерство підприємства має сталу позицію; завдяки ресурсозберігаючим змінам змінюється і напрям дій ключових факторів витрат; ресурсозберігаючі зміни сприяють покращенню структури підприємства/холдингу.
9
Таран, С. Ф. "ФОРМИ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА РЕГІОНУ: ВЕКТОРИ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА СВІТОВОГО ДОСВІДУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 17(67) (29 грудня 2020): 225–47. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2020-17(67)-24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті теоретичні положення інноваційного розвитку підприємств із врахуванням світового досвіту. Визначено, що ефективне функціонування технополісів, міст високих технологій (HiTech City), технопарків, науково-технічних альянсів, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, спеціальних економічних зон, консалтингових фірм і компаній, а також консорціумів, концернів, кластерів, холдингів, фінансово-промислових груп та ін. допомагає вдосконалити галузеву структуру виробництва і прискорити соціально-економічний розвиток підприємств; активно впроваджувати у виробництво вітчизняні і зарубіжні науково-технічні розробки і винаходи з подальшою передачею результатів для широкого використання на внутрішньому та зовнішньому ринку.
10
Сидорук, І. С. "ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ОСНОВА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНИХ КЛАСТЕРІВ ЗА УЧАСТЮ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 52–58. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто організаційну структуру регіонального економічного кластера за участю малих підприємств та обґрунтовано переваги державно-приватного партнерства для учасників такого об’єднання. В умовах економічної нестабільності актуальною темою для дослідження є пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності регіонів України. Особливої уваги потребують промислові регіони, в яких галузі спеціалізації представлені великими підприємствами із застарілими технологіями виробництва. Рушійною силою для реструктуризації економіки таких регіонів та диверсифікації діяльності підприємств є активізація малого підприємництва. Для стимулювання розвитку промислових регіонів запропоновано створення регіональних економічних кластерів у пріоритетних галузях за участю малих підприємств. Представлена організаційна структура кластера сприяє розв’язанню проблем фінансування, збуту, мінімізації ризику для суб’єктів малого підприємництва, а саме: створення єдиної науково-технологічної платформи виробництва продукції на базі світових інноваційних технологій; забезпечення сприятливих умов для безперервного оновлення виробництва, розширення спектра наявних можливостей розвитку підприємств; розвиток ефективної кооперації як між підприємствами, які є учасниками кластера, так і зі сторонніми організаціями. Перспективною основою для формування успішного регіонального економічного кластера є державно-приватне партнерство. Застосування державно-приватного партнерства під час формування регіональних економічних кластерів дасть змогу малому підприємництву отримати доступ до раніше закритих сфер економіки, збільшити можливості отримання кредитів від вітчизняних і зарубіжних фінансово-кредитних установ під державні гарантії. Перевагами участі держави у кластерних об’єднаннях на основі державно-приватного партнерства є можливість залучити приватний капітал до реалізації регіональних інвестиційних проєктів, підвищити ефективність управління об’єктами державної власності та, зекономивши власні фінансові ресурси, все ж залишитися власником активів.
11
Pisarenko T. та Kulynych М. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 139–44. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою написання статті є висвітлення історії зміни балансу, як форми фінансової звітності; визначення сутності, призначення і змісту балансу у різні періоди розвитку облікової науки.
У стародавні часи баланс був основним звітним документом, призначеним задовольняти інформаційні потреби різних користувачів звітності. Баланс виконував інформаційну та контрольну функції.
Більш зрозуміле для бухгалтера поняття балансу сформувалося у другій половині ХV століття з появою праці Луки Пачолі «Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення», а саме XI трактату цієї книги, що має назву «Про рахунки та записи» (1494 р.).
Як свідчать переклади праць науковців періоду XV-XVІII ст., баланс представляв собою інвентаризаційний опис майна в активі, який був тотожнім до загальної величини капіталу.
Протягом XVIІI-XІX ст. відбувалися промислові революції, які вплинули на методику обліку всіх господарських операцій та методику складання балансу. У науковому середовищі тривала полеміка між прихильниками статичного та динамічного балансу.
Щодо змісту і призначення балансу в Україні у ХХ-ХХІ ст., то тут варто виділити період соціалістичної України у складі Радянського Союзу і період незалежної України.
Баланс був, є і буде основною формою фінансової звітності. Це важливий звіт про фінансове становище підприємства, зафіксоване станом на певний часовий момент, визначений діючим законодавством або потребами власників бізнесу. Баланс, складений на певну дату є статичним, але він виступає результатом динамічних процесів, що відбуваються у господарському житті підприємства. Найдрібніша господарська операція змінює стан статей балансу. Динамічні зміни статей балансу дають можливість аналізувати тенденції розвитку підприємства і передбачати економічний ріст чи можливий економічний крах бізнесу та приймати необхідні управлінські рішення. Саме ці моменти у подальшому зумовлюватимуть необхідність змін у структурі балансу та методиці його складання.
12
Matsko, N. G., and L. A. Niekrasova. "Assessing the Production Potential of Innovatively Active Industrial Enterprises on the Basis of IECO Analysis." Business Inform 5, no. 520 (2021): 188–93. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2021-5-188-193.
Повний текст джерелаАнотація:
The article is aimed at forming a methodological and practical basis for assessing production potential, taking into account the directions of strategic management, which are inherent in the innovatively active industrial enterprises. The essence of the strategy of enterprise development, the main factors of ensuring the efficiency of the strategy are examined. The need for a qualitative reliable assessment of production potential in the formation of an innovative strategy for the development of the enterprise is substantiated. Assessment of the conformity of production potential to the developed strategy allows to decide on the implementation of measures to fulfill the goals of the enterprise or to search for opportunities and reserves to increase the level of production potential. As result of the research, a methodological approach to the assessment of production potential with the help of IECO analysis is developed, this analysis allows assessing the production potential in the context of the main directions of strategic management, the development of which ensures the efficiency of the enterprise: innovative activity, ecological responsibility, competitive positions, organizational adaptability. IECO analysis is based simultaneously on the resource conception and the conception of competitiveness and provides both quantitative and qualitative assessment of production potential. The use of IECO analysis also allows to determine the impact of elements of production potential on its formation and development, which is useful in determining the priority of focusing the attention of the management of enterprises on the relevant element of the potential. Since the analysis results in an integral indicator in a value expression, this analysis can be used as one of the methods for assessing the value of a business. Prospects for further research in this direction are to develop a model for optimizing the components of production potential in order to achieve the maximum possible economic effect and ensure the possibility of using production potential to the full extent.
13
Olefirenko, O. M., and O. G. Shevliuga. "Methodical bases of assessment of competition in the sales policy of innovation-active industrial enterprises in Ukraine." Marketing and Management of Innovations, no. 2 (2017): 26–35. http://dx.doi.org/10.21272/mmi.2017.2-02.
Повний текст джерела
14
Borodina, Oksana. "Базові тренди повоєнної трансформації економіки України: бюджетна децентралізація, індустрія 4.0, регіональний енергоменеджмент". Journal of Innovations and Sustainability 6, № 1 (30 березня 2022): 04. http://dx.doi.org/10.51599/is.2022.06.01.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою статті є аналіз теоретико-методологічних й організаційно-економічних засад сучасного розвитку України, обтяжених військовими діями, та надання практичних рекомендацій щодо базових трендів секторального розвитку повоєнної національної економіки, з урахуванням фінансових, промислових та організаційних факторів.
Результати. Стаття містить результати поглибленого аналізу передумов та чинників реноваційних трансформацій економіки України. Економетричними методами дослідження доведено, що для України в умовах повоєнного періоду найефективнішим способом розвитку зруйнованої економіки буде розвиток інноваційно-активних регіонів та галузей, які, у свою чергу, стануть драйверами розвитку пов’язаних територій і сфер діяльності, забезпечуючи при цьому синергетичний ефект. Доведено, що секторальний розвиток повинен проходити на принципах Індустрії 4.0, бюджетної децентралізації, ефективного енергоменеджменту та еко-інновацій. Компаративний аналіз подібності адміністративного устрою України та Польщі дозволив запропонувати власне бачення побудови національної системи бюджетно-податкового розподілу із впровадженням принципово нових інституцій та механізмів. На основі сучасних світових трендів щодо Green Deal, переходу до низьковуглецевої економіки та декарбонізації, а також з урахуванням фактичної інтеграції української та європейської енергосистем у лютому-березні поточного року, сформульовано напрями переформатування галузі в умовах реформи децентралізації. Визначено вплив державного регулювання на процес регіональної декарбонізації на основі авторського аналізу переваг і недоліків моделей декарбонізації, констатовано необхідність інтегрованого підходу та застосування гібридних моделей в умовах післявоєнного відновлення економіки. Продемонстровано прикладні моделі декарбонізації енерго-інтенсивних секторів, запропоновано для використання модель структури генерації та споживання на нижчих рівнях за класифікацією NUTS, що має подвійний фактор енергоефективності. З метою правового унормування нормативної бази та інституційного середовища, підвищення результативності проведення політики енергоефективності громад і забезпечення енергобезпеки держави, наведено низку пропозицій законодавчих ініціатив.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у дослідженні теоретико-методологічних засад повоєнної реноваційної трансформації економіки України на основі секторального розвитку інноваційно-активних регіонів і галузей, принципів Індустрії 4.0, модернізованої бюджетної децентралізації. Запропонована та математично формалізована концептуальна модель генерації – споживання електроенергії на місцевому рівні. Компаративний аналіз моделей декарбонізації, проведений у статті, дав можливість розробки гібридного інтегрованого підходу, що поєднує існуючі моделі та має національну орієнтацію з урахуванням форс-мажорних обставин відновлення економіки України, зруйнованої воєнними діями. Дуалістична природа децентралізації на місцевому рівні дозволила обґрунтувати механізм фінансування заходів регіонального енергоменеджменту.
Практична цінність. Теоретичні та методичні доробки дослідження стали основою для формалізації інструментів і заходів трансформаційних перетворень економіки України. Секторальні результати дослідження були використані органами влади та місцевого самоврядування на регіональному (Донецька обласна рада, Регіональні фонди підтримки підприємництва) та місцевому рівнях (Маріупольська районна рада). Одержані практичні результати з галузевого розвитку та бюджетної децентралізації можуть застосовуватися центральними та регіональними органами виконавчої влади, галузевими підприємствами при формуванні напрямів і механізмів стратегії повоєнної трансформації економіки України.
15
Євтушенко, Едуард О. "ІСТОРІЯ ФІТОРЕКУЛЬТИВАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КАФЕДРИ БОТАНІКИ ТА ЕКОЛОГІЇ КРИВОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Екологічний вісник Криворіжжя 5 (26 червня 2020): 13–30. http://dx.doi.org/10.31812/eco-bulletin-krd.v5i0.4351.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – проаналізувати основні напрямки науково-дослідницької діяльності кафедри ботаніки та екології в історичній ретроспективі. Кафедра впродовж свого існування якісно і ефективно виконувала навчально-виховні завдання з підготовки висококваліфікованих вчителів біології для освітянської галузі міста, Дніпропетровської області, України. Розташування в центрі гірничо-видобувної та металургійної промисловості Придніпров’я зумовило наукову відповідальність кафедри за розвиток озеленення території міста, фіторекультивації порушених земель (відвалів, кар’єрів та хвосто- шламосховищ), інвентаризації зелених насаджень промислових підприємств міста.
У 50-60-их рр. ХХ ст. професором кафедри І.А. Добровольським були розпочаті практичні роботи з формування системи озеленення міста на основі науково обґрунтованих підходів і розуміння ролі зеленої рослини у формування якості життя людини. Ці роботи знайшли своє продовження у реалізації науково-дослідних тем з фіторекультивації порушених територій. У 70-80-их рр. ХХ ст. професором кафедри В.І. Шандою були розроблені науково-обґрунтовані основи фіторекультивації антропогенно порушених земель Криворіжжя, екологічні підходи до боротьби з бур’яновою рослинністю.
У 2011 р. продовжено сучасний етап практичної науково-дослідної роботи кафедри з участі у Міжнародному проекті «Повернути ріку людям Партнерство на користь відновлення р. Саксагань в Кривому Розі як механізм підтримки міжсекторального діалогу». Цей проект був реалізований проекту «Нова Гута-Кривий Ріг. Партнерство у промислових регіонах» за участю Fundacja Miejsc I Ludzi Aktywnych (фундація MILA, (Польща). У цьому проекті кафедру представляв доцент Е.О. Євтушенко
У подальшому були реалізовані міжнародні проекти зі збереження біорізноманіття на території Жовтокам’янського кар’єру підприємства Хайдельбергцемент Україна. У 2014 під керівництвом доцента кафедри В.М. Савосько був виконаний проект «Територія кар’єру як депозитарій для рідкісних рослин і основа для екологічної освіти». У 2018 р. під керівництвом доцента кафедри Е.О. Євтушенка був виконаний проект «Створення чагарникових угруповань як нового місця існування для біоти кар’єру».
Розширення тематики науково-дослідних тем пов’язано з фіторекультивацією порушених земель та інвентаризацією зелених насаджень, яка була визначена конкретними потребами підприємств. Під керівництвом доцента кафедри Е.О. Євтушенка булі виконані: інвентаризація зелених насаджень промислових майданчиків (2016 рік – ПрАТ Центральний ГЗК, 2018 рік – ПрАТ Південний ГЗК) та фіторекультиваційні дослідження (2018 р. – промислові територій ПАТ Інгулецький ГЗК, 2018 р. – міські території).
У 2019 р. розпочата реалізація науково-дослідної теми «Виконання післяпроектного моніторингу впливу планованої діяльності видобування вапняків та глини, придатних для використання у якості цементної сировини, Жовтокам’янського родовища (ділянка №3), розташованого в Апостолівському районі Дніпропетровської області, на стан флори і фауни протягом 3 років (керівник - доцент кафедри Євтушенко Е.О.).
Активні фіторекультиваційні дослідження та проектна діяльність кафедри ботаніки та екології мають багату історію та є фундаментом якісної підготовки фахівців з біології та екології.
16
"Бочарова Ю.Г., Горіна Г.О., Кожухова Т.В. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ІННОВАЦІЙНО АКТИВНИХ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ДОНЕЦЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РЕГІОНУ У 2010-2019 РР." TRADE AND MARKET OF UKRAINE, № 49 (1) 2021 (30 червня 2021): 18–24. http://dx.doi.org/10.33274/2079-4762-2021-49-1-18-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Аналіз діяльності, визначення особливостей функціонування та розвитку інноваційно активних промислових підприємств Донецького економічного регіону у 2010–2019 рр. Методи. У процесі дослідження використано такі загальнонаукові методи та прийоми пізнання: теоретичне узагальнення і порівняння (для обґрунтування домінантного значення та ролі інновацій для забезпечення соціально-економічного розвитку та конкурентоспроможності, обґрунтування важливості дослідження стану та особливостей розвитку інноваційно активних промислових підприємств Донецького економічного регіону на сучасному етапі розвитку регіону), аналіз і синтез (для дослідження стану та особливостей розвитку Донецького економічного регіону, що включає Донецьку та Луганські області), індукція та дедукція (визначення причиново-наслідкових зв’язків та особливостей розвитку інноваційно активних промислових підприємств Донецького економічного регіону), групування (для розподілу за регіональною приналежністю інноваційно активних промислових підприємств), табличний та графічний методи (для наочного представлення результатів дослідження). Результати. За результатами проведеного дослідження обґрунтовано, що в умовах пошуку нових джерел економічного розвитку Донецького економічного регіону дослідження стану та особливостей його інноваційного розвитку є актуальним науковим завданням; встановлено, що втрата Донецьким економічним регіоном частини економічного потенціалу у зв’язку із збройним конфліктом на Сході України суттєво негативно позначилася на показниках його інноваційного розвитку; у 2010–2019 рр. у Донецькому економічному регіоні спостерігалося: зменшення кількості інноваційно активних промислових підприємств; незначне збільшення питомої ваги підприємств, що займалися інноваціями; збільшення обсягів реалізованої промислової продукції, у т. ч. обсягів ре-алізованої інноваційної продукції (товарів, послуг) промислових підприємств; зменшення питомої ваги реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової продукції; зменшення обсягів реалізованої інноваційної продукції (товарів, послуг) промислових підприємств, що є новою для ринку; збільшення суми витрат інноваційно активних підприємств; зниження економічної ефективності діяльності інноваційних промислових підприємств. Установлено, що Донецькому економічному регіону притаманна внутрішня суперечливість та асиметричність показників діяльності інноваційно активних промислових підприємств. Донецька область значно випереджає Луганську за такими параметрами, як: кількість інноваційно активних промислових підприємств, обсяги реалізованої промислової продукції, у т. ч. обсяги реалізованої інноваційної продукції (товарів, послуг) промислових підприємств; сума витрат інноваційно активних підприємств; Луганська область випереджає Донецьку область за параметрами: питома вага підприємств, що займалися інноваціями; економічна ефективність діяльності інноваційних промислових підприємств. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання при розробці стратегії розвитку та підвищення конкурентоспроможності Донецького економічного регіону, адже розробці стратегії передує аналіз ситуації, що склалася, виявлення тенденцій розвитку. Ключові слова: інновації, інноваційна активність, промислові підприємства, Донецький економічний регіон, Донецька область, Луганська область.
17
Божанова, Олена, Наталія Ткаченко та Юлія Дуднєва. "Інноваційна діяльність промислових підприємств україни: аналітичний аспект". Adaptive Management Theory and Practice Economics 9, № 18 (1 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-9(18)-03.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. В статті з’ясовано, що інноваційна діяльність, особливо в сучасних умовах, яка супроводжуються жорсткою конкурентною боротьбою, є необхідним фактором успішного розвитку економічних, технологічних, наукових та інших структур. Охарактеризовано сутність на напрямки інноваційного розвитку промислового підприємства за категоріями різного порядку. Досліджено динаміку частки кількості промислових підприємств, що впроваджували інновації, в загальній кількості промислових підприємств України. Проаналізовано обсяги реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої продукції промислових підприємств України.
Визначено кількість інноваційно активних підприємств у загальній кількості промислових підприємств України за період 2000-2019 рр. Аналіз динаміки частки кількості інноваційно активних підприємств у загальній кількості промислових підприємств підтвердив висновки щодо впливу зовнішніх факторів та зовнішнього середовища на інноваційний розвиток промислового підприємства. В роботі вивчено динаміку загального обсягу витрат за напрямами інноваційної діяльності промислових підприємств України, аналіз якої показує, що протягом всього періоду дослідження найбільші витрати в загальному обсязі витрат за напрямами діяльності промислових підприємств складають витрати на придбання машин, обладнання та програмного забезпечення та зовнішні НДР. Проведено аналіз динаміки валових внутрішніх витрат на НДДКР за джерелами фінансування країн-членів Європейського Союзу та інших країн. Показано, що фінансування, спрямоване на отримання технологічних інновацій в авіабудуванні, ракето-космічному будуванні, ядерно-енергетичній промисловості, суднобудуванні, приладобудуванні, в виробництві металообробного обладнання у сучасних умовах господарювання є пріоритетними. Обґрунтовано фактори негативного впливу на досягнення у найближчий час позитивних результатів у розвитку інноваційної сфери серед широкого кола промислових підприємств.
Ключові слова: інноваційний розвиток, інновація, інноваційна діяльність, асигнування.
18
Скоробогатова, Н. Є. "ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ІНДУСТРІЇ 4.0". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 18 (29 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.18.2021.241099.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі досліджено тенденції розвитку інноваційної діяльності вітчизняних підприємств. На основі статистичних даних виявлено часові проміжки активізації інноваційної діяльності підприємств та фактори, що її обумовили. Визначено, що протягом 2000 – 2020 рр. основою вітчизняного інноваційного сектору виробництва є промисловість, на яку припадає 70 - 85 % виробленої інноваційної продукції. У свою чергу, серед промислових підприємств найбільша питома вага припадає на переробну промисловість – 70%. Визначено, що частка промислових підприємств, які впроваджували інновації, протягом останніх двадцяти років принципово не змінюється та становить в середньому 13 % від загальної кількості промислових підприємств. На нові для ринку інновації припадає менше третини розроблених інновацій. Також в ході дослідження встановлено відсутність щільного зв’язку між кількістю таких інноваційних продуктів підприємств, як машини і обладнання, та часткою реалізованої інноваційної продукції вітчизняних підприємств. Протягом останніх п’яти років спостерігається скорочення кількості інноваційно активних підприємств в Україні майже у 3,6 рази. Виявлено, що основним стимулом активізації інноваційної діяльності вітчизняних підприємств є несприятливі умови для ведення бізнесу, як от потреба в адаптації до стрімкої зміни закордонних постачальників сировини та комплектувальних, пошуку шляхів виходу на нові ринки з врахуванням інших якісних вимог та кількісних обмежень, несприятлива зовнішньо-економічна ситуація та високий ступінь ризику і невизначеності, та ін. Визначено, що основним джерелом фінансування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств виступають їх власні обігові кошті. Через високий ступінь ризику та невизначеності в країні іноземні інвестори суттєво скоротили частку своїх інвестицій, починаючи з 2014 року. Доведено, що основними гравцями на ринку інновацій виступають великі підприємства, що мають в своєму арсеналі достатній обсяг обігових коштів та готові ризикувати, інвестуючи в інноваційні проєкти, зокрема ті, що пов’язані з інноваціями Індустрії 4.0. З метою формування стратегії сталого розвитку підприємств запропоновано застосування збалансованого взаємозв’язку економічного, інноваційного, соціального та екологічного напрямів розвитку підприємств.
19
Ставнича, Н. І., та Л. М. Савчук. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 19 (22 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.19.2021.240440.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на визначення тенденцій інноваційної діяльності в Україні за період 2010-2019 рр. та виявлення закономірностей та ознак їх прояву. Відображено інноваційні здобутки України, які представлені у міжнародних рейтингах. Зокрема, Україна відповідно до значення глобального індексу інновацій в 2020 р. займала 45 місце з 127 країн світу. Згідно Глобального рейтингу стартапів у 2020 р. Україна увійшла до топ-30 країн. Представлено тенденції та динаміку інноваційної діяльності як промислових підприємств, так і наукових організацій в Україні. Результати інноваційної діяльності вітчизняних промислових підприємств вказали на те, що впродовж досліджуваного періоду кількість таких підприємств скоротилось майже вдвічі. При цьому частка підприємств, що впроваджували інновації у загальній кількості промислових підприємств зросла на 3,1%. Значна частка підприємств зосереджували свої діяльність на виробництві харчових продуктів, машин та устаткування. Аналіз структури джерел фінансування інноваційної діяльності засвідчив, що вони реалізуються переважно за рахунок власних джерел підприємств і організацій (у 2019 р.-87,7%). Виявлено тенденцію суттєвого зниження фінансування інноваційно активних підприємств за рахунок іноземних інвесторів. Підприємства найбільше витрачають кошти на придбання машин та програмного забезпечення. Встановлено зростаючу тенденцію витрат на внутрішні та зовнішні науково-дослідні розробки. Виявлено, що не повною мірою використовується інноваційний потенціал наукових організацій. Спостерігаємо тенденції щодо зменшилась на 27,1 % таких організацій. Частка фінансування інноваційної діяльності у співвідношенні до ВВП залишається низьким (впродовж 2017-2019 рр. на рівні 0,3%). Встановлено, що розвитку інноваційної діяльності сприятиме можливість використання комп’ютерної техніки й її різноманітного програмного забезпечення в діяльності організацій та промислових підприємств. Підсумовуючи результати проведено дослідження, зроблено висновок про наявність помірної інноваційної діяльності в Україні. З метою активізації інноваційної діяльності зроблено акцент на успішній реалізації Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності, реалізація програм та ініціатив економічного розвитку виключно на інноваційній основі, а також на формуванні системи інноваційної культури.
20
Прохорова, Вікторія, Олена Божанова та Юлія Дуднєва. "Конвергентно-когнітивні основи інноваційного розвитку промислових підприємств". Adaptive Management Theory and Practice Economics 10, № 20 (10 травня 2021). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-10(20)-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. В статті з’ясовано, що інноваційний розвиток промислових підприємств, особливо в сучасних економічних умовах, що супроводжуються жорсткою конкурентною боротьбою, є необхідним фактором успішного економічного розвитку не тільки підприємств, але і держави в цілому.
В роботі охарактеризовано п’ять технологічних укладів, що дало змогу дійти висновку, що на сучасному етапі в розвинених країнах вже спостерігається трансформація економіки відповідно до шостого технологічного укладу, який складається з інформаційних та нанотехнологій, і практично одночасно закладаються основи наступного, сьомого технологічного укладу, заснованого на когнітивних технологіях.
З’ясовано, що найважливішими мега технологіями сучасності є нанотехнології, біотехнології, інформаційні та когнітивні технології. Їх зв'язок прийнято позначати терміном «NBIC-конвергенція».
В роботі визначені основні принципи когнітивного менеджменту. Визначені основні тенденції в області когнітивного управління інноваційним розвитком підприємства. В роботі з’ясовано, що активний інноваційний розвиток промислових підприємств безпосередньо залежить від прийняття вчасних ефективних управлінських рішень. Тому використання когнітивного менеджменту управлінцями промислових підприємств, які повинні орієнтуватися у технологічних, економічних, політичних, соціальних та інших векторних направленостях, є підґрунтям для впливу на сфери інтересів підприємств. У своїй діяльності управлінці промислових підприємств повинні використовувати технологію когнітивного аналізу та моделювання для формування стратегії інноваційного розвитку промислового підприємства.
Побудовано узагальнену когнітивну карту управління інноваційним розвитком промислових підприємств, за допомогою побудови якої можна сформувати ефективні рішення, орієнтовані на стратегічне управління інноваційністю машинобудівних підприємств шляхом активізації інтелектуально-креативних процесів, і допомогти знайти бачення проблемної ситуації у вигляді формальної моделі.
Ключові слова: інноваційний розвиток промислових підприємств, когнітивне моделювання, конвергенція, когнітивна карта, когнітивний менеджмент.
21
Бикова, Марія, та Валентина Щабельська. "НАУКОВО-ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОМИСЛОВІ ВИРОБНИЦТВА КИЄВА: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". ГРААЛЬ НАУКИ, 4 жовтня 2021, 485–96. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.09.2021.91.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з’ясовано особливості розвитку науково-інноваційної діяльності та високотехнологічних промислових підприємств в умовах трансформації індустріальної сфери економіки Києва. На основі аналізу динаміки наукового потенціалу протягом 2010-2019 рр. встановлено стійку тенденцію до скорочення чисельності науковців та кількості організацій, які здійснюють наукові розробки і дослідження. З’ясовано, що ці зміни та критично низьке фінансування наукових та науково-технічних робіт, стримують розвиток високотехнологічного сектору промисловості Києва. Наслідком цього є поглиблення технологічного розриву між Україною та економічно високорозвиненими країнами світу. У статті обґрунтовано роль інноваційної діяльності промислових підприємств. З’ясовано, що незважаючи на зростання фінансування інноваційної діяльності, відбувається зменшення кількості інноваційно активних підприємств, а реалізація нових для ринку видів продукції скорочується. На основі аналізу динаміки фінансування інноваційної діяльності, джерел надходження коштів та структури витрат з’ясовано роль держави, промислових підприємств та іноземних інвестицій у розробці інновацій. Виявлено та проаналізовано особливості розвитку однієї з динамічних високотехнологічних галузей промисловості Києва – фармацевтичної. На основі проведеного дослідження визначено основні проблеми науково-інноваційної діяльності та високотехнологічних промислових підприємств, розв’язання яких сприятиме перетворенню Києва в науковий центр та осередок технологічних інновацій на європейському просторі.
22
Квасній, Любов, Оксана Солтисік та Маркіян Ковалько. "ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРОМИСЛОВИМИ ТРАНСФОРМАЦІЯМИ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ". Економіка та суспільство, № 34 (28 грудня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-34-32.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним питанням управління комунікаціями в умовах цифровізації. В статті акцентовано увагу на тому, що четверта промислова революція уже не є просто концепцією, оскільки стандарти «Індустрії 4.0» вже активно впроваджуються в європейських країнах. Обґрунтовано, що посилення поглибленого обміну та співпраці у сфері інновацій та застосування індустрії великих даних є важливим напрямком для поглиблення скоординованого розвитку в Україні. Доведено, що промисловий Інтернет є важливим проривом у сприянні цифровій трансформації підприємств. У цьому зв’язку прискорилася інтеграція промислового Інтернету з реальною економікою, а отже доцільне впровадження відповідних програм. Наголошено, що такі технології, як великі дані та штучний інтелект, слід поглибити з інтеграцією реальної економіки, і продовжувати сприяти цифровізації промисловості, зміцнювати інтегровані галузі та змінювати виробничі методи, моделі обслуговування та організаційні форми, що підвищить стійкість до розвитку реальної економіки.
23
Myachin, Valentin, Sergiy Zybaylo, and Ludmila Tyha. "REVIEW OF MODERN METHODS FOR ASSESSING THE FINANCIAL CONDITION OF DOMESTIC INNOVATIVE AND ACTIVE INDUSTRIAL ENTERPRISES." Herald UNU. International Economic Relations And World Economy, no. 30 (2020). http://dx.doi.org/10.32782/2413-9971/2020-30-23.
Повний текст джерела
24
Дергачова, В. В., Курт Майнка Марсель та О. В. Мартиненко. "ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПЕРЕХОДУ ДО «БЕЗКОНТАКТНОЇ ЕКОНОМІКИ»". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 18 (20 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.18.2021.240320.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження інвестиційно-інноваційного забезпечення підприємств переробної промисловості України в контексті переходу до «безконтактної економіки». У статті ідентифіковано основні характеристики «безконтактної економіки», її недоліки, переваги та можливості для підприємств переробної промисловості України. Здійснено аналіз інвестиційного клімату, шляхом порівняння рейтингових оцінок України за останні десять років у світових рейтингах, які характеризують інвестиційно-інноваційну привабливість держави, у результаті чого, виявлено, що інвестиційне середовище держави є несприятливим для зовнішнього інвестора. Розглянуто основні джерела фінансування переробної промисловості (капітальні та прямі іноземні інвестиції). Проаналізовано динаміку та структуру капітальних інвестицій у промисловість України, зокрема її переробний сектор, за період 2010-2020 років. Досліджено щорічні інвестиційні надходження в економіку України, виокремлено періоди коливань та встановлено причини, які вплинули на них. Здійснено структурний аналіз прямих іноземних інвестицій за видами економічної діяльності (визначено пріоритетні сфери інвестування переробної промисловості України) та географічну диверсифікацію за країнами-експортерами капіталу. У контексті інвестиційно-інноваційного забезпечення переробної промисловості, розглянуто інноваційно-активні підприємства України, динаміку витрат підприємств за видами економічної діяльності на інновації та науково-дослідні розробки. Обумовлено важливість стимулювання інвестиційно-інноваційної активності підприємств переробної промисловості України. Визначено, що задля сталого економічного зростання підприємств переробної промисловості в контексті переходу до «безконтактної економіки», потрібно зосередитися на збільшенні доданої вартості товарів, а це потребує створення нових або оновлення наявних виробничих потужностей на підприємствах та, відповідно, значних інвестиційних потоків. Разом з тим, ідентифіковано напрями покращення інвестиційно-інноваційного забезпечення підприємств переробної промисловості в умовах «безконтактної економіки», впровадження яких, здатне сприяти зростанню ефективності виробничого процесу, його інноваційному розвитку, та, в результаті, структурній модернізації національної економіки.