Статті в журналах з теми "Інноваційна парадигма"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Інноваційна парадигма.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Інноваційна парадигма".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Дяченко, Алла. "ІННОВАЦІЙНА ПАРАДИГМА СУЧАСНОЇ СІНГАПУРСЬКОЇ СИСТЕМИ ДИЗАЙН-ОСВІТИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 11 (20 січня 2022): 479–81. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.084.
Повний текст джерела
2
Ситниченко, Є. Г. "Менеджмент як інноваційна парадигма управління освітою: філософський аналіз". Грані, № 10 (114), жовтень (2014): 53–57.
Знайти повний текст джерела
3
Баула О.В. "ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗМІСТУ ІННОВАЦІЙ ТА ЙОГО СПЕЦИФІКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 3–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Новітня доба глобальних соціально-економічних трансформацій перетворила мобільність у фактично єдину стійку характеристику розвитку бізнес-діяльності. Сучасні прояви мобільності сучасного господарського процесу передбачають швидку реакцію на мінливість умов кон’юнктури національного та світового ринків, розбудову формального та неформального інституціонального середовища, асиметрію інформації, розвиток глобальної господарської системи і т.п. Динамічність сучасних умов розвитку зумовлює необхідність формування та розбудови інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, як найуспішнішої і найперспективнішої.
Інноваційний процес передбачає декілька суттєвих етапів від виявлення інноваційного попиту до поширення освоєної інновації і її комерціалізації.
Економічний зміст інноваційних процесів цікавив науковців практично з виникнення економічної теорії, але як предмет спеціального наукового осмислення інновації стали у ХХ ст.
У статті досліджено особливості еволюції поглядів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо трактування поняття «інновації» та розвитку інноваційної парадигми. Вчені різних періодів надавали різного змісту інноваціям: по-перше, розглядали як результат НТП, інноваційної діяльності та практичного / технічного використання новацій; по-друге: як цільові зміни у функціонуванні підприємства та якісні зміни усіх елементів суспільного виробництва; по-третє: як систему або комплекс заходів щодо впровадження нової техніки, технології і т.п.; по-четверте: як процес створення та практичного використання новацій та відтворення економічного елемента через нову ідею, винахід чи процес; по-п’яте: як комерційне рішення чи продукт інноваційної діяльності.
У статті обґрунтовано прямий вплив розвитку інноваційних процесів на рівень конкурентоспроможності, а також запропоновано комплексне трактування дефініції «інновації» зважаючи на особливості сучасних соціально-економічних трансформацій: акцентована увага на необхідності постійних інвестицій та оптимальної інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях.
4
Trusova, Natalia, and Nataliia Tanklevska. "Innovative paradigm of economic security of regions in the competitive environment of agribusiness subjects." Ekonomika APK, no. 11 (November 28, 2019): 58–69. http://dx.doi.org/10.32317/2221-1055.201911058.
Повний текст джерела
5
Lyashenko, V., та M. Soldak. "ПРО СУТНІСТЬ ІНСТИТУТІВ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА ЇХ РОЛЬ В ІННОВАЦІЙНІЙ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ". Science and Innovation 17, № 2 (27 квітня 2021): 25–38. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.02.025.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. В умовах сучасної промислової революції Україні потрібна реіндустріалізація на засадах інноваційної модернізації, яка неможлива без створення відповідних інститутів.Проблематика. Формування та реалізація сучасної політики регіонального розвитку, яка спрямована за активізацію інноваційної діяльності, вимагає пошуку нових можливостей через створення та ефективну дію інститутів регіонального розвитку. Мета. Обґрунтування теоретичних підходів до розуміння сутності інститутів регіонального розвитку та їхньої ролі в інноваційній модернізації економіки.Матеріали й методи. Використано теоретичне надбання економічного вчення провідних учених з проблем інституційної обумовленості інноваційних процесів. Дослідження базується переважно на інституціональній парадигмі тапередбачає синтез інституціонального та еволюційного підходів.Результати. Інститути регіонального розвитку запропоновано розглядати у широкому розумінні як диференційовані регуляторні режими, які створюють умови для досягнення бажаного соціально-економічного стану системи вцілому через надання можливості господарюючим суб’єктам вилучати інноваційну ренту; у вузькому розумінні, інститути регіонального розвитку — це організації різної організаційно-правової форми, які є елементами регіональноїінноваційної інфраструктури і забезпечують розвиток і підтримку всіх стадій інноваційного процесу, мінімізуючи трансакційні витрати.Висновки. Висунуто гіпотезу що інститути регіонального розвитку — це не тільки організації, механізми, інструменти й норми поведінки, які створені державою, а й результати інституціоналізації на мезорівні правил, вироблених колективом господарюючих суб’єктів. Подальші дослідження полягають у визначені можливостей формування інститутів регіонального розвитку в результаті здійснення колективних спроб подолання умов невизначеності та мінімізації трансакційних витрат в процесі інноваційної активності.
6
УВАРКІНА, Олена, та Артур ГАНГАЛ. "ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ КОМПЕТЕНТНІСНОЇ ПАРАДИГМИ НА ТЕРЕЗАХ ФІЛОСОФСЬКОЇ РЕФЛЕКСІЇ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 42 (4 червня 2021): 304–16. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є філософська рефлексія мето- дом екстраполяції основних дефініцій компетентнісної парадиг- ми в контексті глобалізації. Методологічними засадами дослі- дження стали загальнонаукові методи: аналізу та синтезу, абстрагування й узагальнення, типізації та класифікації, метод екстраполяції. Наукова новизна. В умовах динамічних процесів глобалізації визначено, що компетентнісна парадигма стає однією із пріоритетних інновацій сучасного освітнього просто- ру. Переакцентовано базові елементи компетентності «здат- ність» та «готовність» з індивідуального виміру до глобального. Визначено, що у глобальному вимірі компетентності здатність до самоактуалізації та самовдосконалення є найперспектив- нішою здібністю особистості до метамотивації інноваційної діяльності та розвитку самотрансценденції. Обґрунтовано, що в умовах інформагенезу особистість не може інтегрува- тись у глобальний простір також без компонентів мобілізацій- ної готовності (ініціативність, стійкі позитивні настанови, динамічність і адекватність встановлення комунікативного контакту, почуття відповідальності), що забезпечують ефек- тивність виконання дій та успішність результату в умовах глобальних перетворень. Висновки. Філософські рефлектуючи щодо компетентнісної парадигми, можна підвести результую- чу риску та зробити висновок, що нині немає системного й узго- дженого переліку компетентностей. У результаті проведеного аналізу рефлексійного нашарування структурних складових час- тин компетентнісної парадигми, яке здійснювалось упродовж останніх десятиліть, зазначимо, що вважаємо стержневим визначення, що компетентність – здатність особи успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, яка виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, нави- чок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей. Наведене визначення компетентності затверджене законодавчими документами держави і має бути основною базовою дефініцією в науковому дискурсі із проблем компетент- нісної парадигми. Екстраполяція компетентнісної парадигми з поля педагогіки на світоглядні азимути філософії є спробою реконструкції традиційної освітньої матриці компетентнос- тей в адекватну суспільну реальність. З огляду на соціальну значущість компетентнісної парадигми для трансформацій- них процесів в українському освітньому просторі та підвищен- ня статусу глобальних вимірів у світовій спільноті визначено, що світоглядні, громадянські, колективні й інформаційні ком- петентності потребують філософсько-методологічного пере- осмислення на змістовному та якісному рівнях, де здатність до самоактуалізації стає провідним чинником формування компе- тентностей нового рівня в умовах глобалізації.
7
Махачашвілі, Р. К., та І. В. Семеніст. "ЗМІСТОВА АСИМЕТРІЯ ЯК МЕХАНІЗМ ДИНАМІКИ МІКРОСТРУКТУРИ ГЛОБАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ЛОГОСФЕРИ КОМП’ЮТЕРНОГО БУТТЯ (НА МАТЕРІАЛІ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ТА СХІДНИХ МОВ)". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 159–65. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-26.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема теоретико-методологічного обґрунтування наскрізних принципів, напрямів, механізмів та результатів якісної динаміки макро- й мікроструктур словникового складу в царині комп’ютерного буття як консолідованого лінгвального об’єкта ще чекає на всебічне вивчення. Аналіз цього питання потребує залучення феноменологічного ракурсу дослідження комплексних мовних об’єктів з огляду на магістральне завдання феноменологічної епістемології – пізнання повної системи фактів свідомості, що конституюють дійсність. У межах окресленого методологічного виміру «феноменологічність» мовної одиниці визначається як її кодифікативна спроможність до фіксації результатів пізнавального досвіду та вияву в ній субстантних характеристик пізнаваних об’єктів та явищ. Засади динаміки мікроструктури глобальної інноваційної логосфери комп’ютерного буття визначаються на основі аналізу лінгвальних механізмів семантичної асиметрії. Інтегративним параметром динаміки глобальної інноваційної логосфери комп’ютерного буття виступає явище атракції відповідного загалу дискретних інноваційних одиниць логосфери до змістових вузлів, які виступають центрами словотвірних та фразотвірних парадигм мов глобального спілкування у цифровому просторі. Метою статті є визначення параметрів змістової асиметрії в динаміці мікроструктури глобальної інноваційної логосфери комп’ютерного буття. Кількісні та якісні характеристики елементів плану змісту та вираження (зокрема, продуктивність моделювальних шаблонів елементів поверхневих мікроструктур) загалу ІКТс (дискретних знакових інноваційних одиниць термінологічної природи) в мікроструктурі глобальної інноваційної логосфери комп’ютерного буття (КБ) дають змогу зарахувати до змістових вузлів такі: 1) революційне впровадження цифрових технологій; 2) тотальна комп’ютеризація; 3) підмова комп’ютерного буття (КБ); 4) суб’єкт комп’ютерного буття (КБ); 5) особа, відчужена від комп’ютерного буття (КБ). Змістова стабільність субстантних елементів ІКТс на субстратно негомогенних щабелях плану змісту («концептуальний денотат» та «лінгвальний денотат» відповідно) та у середовищі зони проєкції концептуального ядра логосфери на глобальну інноваційну логосферу КБ забезпечується за рахунок симбіозу, часткової інкорпорації, поглинання змістовими елементами онтологічного денотата низки функціональних елементів зони проєкції концептуального ядра логосфери, зокрема концептуальних ознак [агентивність] та [антропогенез].
8
Глівінська, Ю. В. "СИСТЕМНА СУТНІСТЬ КАТЕГОРІАЛЬНИХ ПОНЯТЬ МЕХАНІЗМІВ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто трактування сутності терміна «потенціал» як складного, багатоманітного поняття, що поєднує насамперед ресурси, засоби, джерела, необхідні для функціонування системи, котрі в разі реалізації можливості їх мобілізації i використання за певних умов здатні надати розвитку системи якісно нового імпульсу. Загальновідомо, що стрімкий економічний і науково-технологічний розвиток розвинених економік у другій половині ХХ ст. пов'язаний зі значною кількістю винаходів та нововведень. Поява інновацій, які суттєво вплинули на продуктивність праці та витрати виробництва, стала результатом дії науково-технічного прогресу. Відповідно, трансфер технологій, імплементація нововведень у виробництво потребують великих фінансових ресурсів, інвестицій, що й зумовлює поєднання категорій «інновації» та «інвестиції». Розкрито сутність інноваційного та інвестиційного потенціалів та описано їхні складники. Удосконалено трактування поняття інноваційно-інвестиційного потенціалу економічного розвитку на засадах сталості як здатність економічної системи за збалансованими екологічним та соціальним склaдниками розвитку до здійснення інноваційної діяльності за наявності сприятливoго інвестиційного середовища. Реалізація інноваційно-інвестиційного потенціалу неможлива без механізмів йoго формування та використання, тому, узагальнюючи підходи до трактування сутності понять «господарський механізм», «економічний механізм», «інституційний механізм», було запропоновано парадигму: механізму формування інноваційно-інвестиційного потенціалу, який визначено як систему причино-наслідкових та обернених зв’язків між усіма елементами потенціалу в усіх сферах національної економіки та різних рівнях господарювання для підвищення ефективності його застосування; механізму використання інноваційно-інвестиційного потенціалу, в основі якого лежить узгодження приватних і суспільних інтересів на основі вдосконалення нормативно-правового забезпечення, зміни економічної структури національного господарства, здійснення моніторингу діяльності суб’єктів економіки, інформаційно-аналітичного та кадрового забезпечення процесу залучення інвестиційних ресурсів, що знаходить вираз у цілях, формах і результатах їх взаємодії на всіх рівнях.
9
Yakymchuk, Oksana. "Компетентнісний підхід в освіті: українські реалії". Multiversum. Philosophical almanac 2, № 2 (23 грудня 2020): 193–206. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.2.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним з найважливіших напрямів реформування сучасної української освіти є всебічне наскрізне впровадження та застосування компетентнісного підходу в навчанні, вихованні, практичній підготовці школярів. Традиційна знаннєво-інформаційна парадигма навчання виявилася неконкурентоспроможною: учні могли мати обширні знання, однак не могли їх реалізувати на практиці. Як засвідчують дослідження, «стара» школа була переобтяжена формальними знаннями, які відсторонювали дитину від реальності. Практика доводить, що освітяни мають шукати нові, інноваційні, особистісно- і практично-орієнтовані методології навчання і виховання. Переорієнтація освіти на компетентнісну парадигму потребує додаткових досліджень. Дану статтю присвячено визначенню сутності компетентнісного підходу та можливості втілення теоретичних знань про нього в освітній практиці України
10
Gudz, Olena Yevhenivna, та Nataliia Semenivna Prokopenko. "ТРАНСФОРМАЦІЯ ПАРАДИГМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA 1, № 2(14) (1 березня 2018): 16–24. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2018-2-2(14)-16-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. ІКТ змінюють сучасні управлінські моделі, організаційний дизайн, переформатовують управлінську структуру, комунікаційні та бізнес-комбінації підприємств, й, водночас, генерують унікальні конкурентні переваги. Постановка проблеми. Все означене у сукупності обґрунтовує необхідність трансформації парадигми управління підприємств на основі інформаційно-комунікаційних технологій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та їх застосування в управлінні підприємствами висвітлені у працях: І. Ансоффа, П. Дойля, П. Друкера, М Кастельс, М. Портера, А. Томпсона, Е. Тоффлера В. Трубіліна та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Поза межами наукових розробок залишаються проблеми щодо трансформації парадигми управління підприємств на основі широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій. Постановка завдання. Обґрунтування необхідності трансформації парадигми управління підприємств на основі інформаційно-комунікаційних технологій. Виклад основного матеріалу. Сьогодні існуюча парадигма управління підприємством перестала розв’язувати нагальні проблеми й стала гальмом розвитку підприємств. Формування нової парадигми управління тісно пов’язане з новими реаліями та викликами економічного простору, з новим світоглядом різних шкіл, течій та напрямів управлінської думки. Можливості нової парадигми управління підприємств на основі інформаційно-комунікаційних технологій розширяються під впливом змін бізнесового простору Висновки. Сутність нової парадигми управління підприємств на основі інформаційно-комунікаційних технологій зосереджена у переході від цінових параметрів, обсягів до якості, гнучкості, а потім до системних інновацій, унікальності, партнерської взаємодії та клієнтоорієнтованості, цінностей та компетентностей.
11
Олійник, Софія. "ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТИПОВИХ МОДЕЛЕЙ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 196–209. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-196-209.
Повний текст джерелаАнотація:
Щоб українське публічне управління змогло виконувати свої функції щодо суспільних трансформацій суспільства, воно повинно зазнати принципово якісних змін, в основі яких мають лежати нові стратегії іннова- ційного розвитку системи публічного управління, зорієнтовані на потреби суспільства і громадян.
Досліджено сутність, особливості публічного управління з погляду на процес становлення і розвитку моделей публічного управління та вказано основні характеристики існуючих трендів і прогностичного аналізу розвит- ку моделей публічного управління. Проаналізовано сучасний стан розвитку системи публічного управління та обґрунтовано необхідність її переорієнта- ції на інноваційний тип, зокрема через наявність сукупності проаналізованих негативних тенденцій. Зазначено, що перехід від традиційної управлін- ської парадигми до інноваційного типу публічного управління передбачає заміну жорсткого бюрократичного складника на інноваційну складову, що цілком відповідатиме завданню адаптації діяльності органів публічної влади до мінливого ринкового середовища його функціонування.
Схарактеризовано онтологічні особливості моделей публічного управ- ління та запропоновано основні принципи інноваційного розвитку, що пре- зентують ідеологічно-демократичну основу публічного управління. Обґрунтовано широкий спектр інноваційних інструментів, підходів до управління, які можна використовувати в діяльності органів публічної влади в Україні. Зазначено та аргументовано необхідність та основні суттєві ознаки “ідеаль- ної моделі” публічного управління, що приходить на зміну вже “традицій- ним” моделям публічного управління, які реалізуються системою органів публічної влади.
12
Гарбуза, Т. В., та Н. О. Тесленко. "ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (15 листопада 2021): 217–23. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-34.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті в найзагальнішому вигляді сформульована змістовна сутність інноваційних змін освіти у її соціально-філософському контексті. Проект Концепції розвитку освіти України на період 2015–2025 рр. висвітлює системний характер розвитку освіти, зокрема вищої. Він містить вектори в освітній галузі, за якими затребувані зміни, визначає характер цих змін. Освіта є абсолютно соціальним явищем, і будь-які зміни, потреби, виклики, що стоять перед соціумом, тією або іншою мірою екстраполюються на освітню галузь. Різні освітні процеси потребують змін, якщо виникає значна частина суперечностей. Стаття розкриває соціально-філософське підґрунтя освітніх змін, визначає чинники загального інноваційного процесу в системі освіти в умовах розвитку та окремих викликів українського суспільства. Рушієм педагогічних інновацій, експериментів, реформ постала нова філософська парадигма ціннісних орієнтирів щодо освіти, яка стала не цінністю суспільства, а цінністю особистості. Другим важливим чинником інновацій стало «старіння» знань, що загалом змінило підхід до формування знань, умінь та навичок у системі вищої освіти. Автори статті розглядають низку соціальних перетворень, які більш конкретно формують нові підходи у вищій освіті. Загальні процеси інноваційних змін пов’язані з дихотомією «теоретичне навчання-практичні навички», що вилилася в ідею «професіоналізації» вищої освіти. Причому такий фокус змінив і характер гуманітарної підготовки, що має не стільки слугувати формуванню традиційної системи гуманітарних знань, скільки адаптувати її відповідно до професійних потреб. Не залишилися поза увагою авторів і глобалізаційні процеси, які в епоху карантинних обмежень змінили характер міждержавної освітньої інтеграції, чим загострили питання освітньої конкуренції в новому дистанційному форматі. До соціальних чинників, які визначили автори статті, також належить розуміння інклюзії як відхилення від різних норм, а також етичні питання, що постають перед фахівцями різних галузей. Інноваційний розвиток вищої освіти України можливий лише з урахуванням потреб користувача освітніх послуг, а вивчення соціально-філософського підґрунтя дасть змогу спрогнозувати попит на види і форми освітньої діяльності, а також своєчасно реагувати на майбутні виклики.
13
Дмитрієва, Оксана. "ФОРМУВАННЯ НАУКОВОЇ ПАРАДИГМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 34. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.34.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 338.47; JEL Classification: R40
Мета дослідження полягає у формуванні нової наукової парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети у науковій роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: методи узагальнення та абстрагування – для проведення аналізу тверджень законодавчого характеру щодо інноваційного розвитку транспортної інфраструктури; інтелектуальний і партнерський підходи до формування парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. Результати дослідження. У статті проведений аналіз законодавчої бази щодо інноваційного розвитку транспортної інфраструктури України. На основі аналізу визначено, що діюча в Україні політика державного регулювання інноваційного розвитку характеризується хаотичністю та локальністю владних дій. Встановлено основні недоліки діючої наразі системи державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури. Враховуючи встановлені недоліки і пріоритети державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури була розроблена модель принципово нової наукової парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що ґрунтується на конвергенції положень інтелектуального і партнерського підходів до модернізації управлінських технологій та передбачає якісну перебудову організаційно-управлінських процесів державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, формування реального і віртуального середовища взаємодії держави та бізнесу з метою реалізації інноваційних проєктів. Наукова новизна. Полягає у формуванні парадигми державного регулювання інноваційного розвитку транспортної інфраструктури, що ґрунтується на конвергенції положень інтелектуального і партнерського підходів. Практичне значення отриманих результатів. Запропонована парадигма є теоретичним підґрунтям для розроблення положень щодо підвищення результативності державного регулювання у сфері забезпечення інноваційного розвитку транспортної інфраструктури.
14
Бушуєв, Сергій Дмитрович, Денис Антонович Бушуєв, Борис Юрійович Козир та Вікторія Борисівна Бушуєва. "ЕРОЗІЯ КОМПЕТЕНЦІЙ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЄКТІВ ВПРОВАДЖЕННЯ ІКТ". Information Technologies and Learning Tools 76, № 2 (22 квітня 2020): 264–78. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v76i2.3365.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто структуру та функції механізмів розвитку та ерозії компетенцій в інноваційних проєктах упровадження інформаційно-коммунікаційних технологій. Визначено фактори розвитку та ерозії компетенцій та визначено модель оцінки компетентності та компетенцій щодо успішного впровадження інформаційно-коммунікаційних технологій на прикладі підготовки магістрів з управління проєктами та програмами. Запропоновано нову парадигму побудови моделі розвитку компетентності команди проєкту щодо створення та впровадження ІКТ, яка базується на балансі факторів розвитку компетенцій інноваційного проєкту та їх ерозії в процесі впровадження. Визначено три концепції еволюції компетенцій. Перша концепція визначається конвергентною схожістю компетенцій систем управління. Друга пов’язана з процесом формування нових компетенцій через наближення характеристик систем знань унаслідок взаємного руху одна до одної. Третя концепція забезпечується за рахунок визначення ступеня та міри подібності систем у стані «як є» з метою оцінки потрібних компетенцій для успішного управління інноваційними проєктами. Досліджено фактори розвитку та ерозії компетенцій в управлінні інноваційними проєктами впровадження ІКТ, що дозволяє адекватно реагувати на зміну профілю компетенцій інноваційних проєктів. За цих умов нова парадигма моделювання дозволяє проєктному менеджеру формувати ефективні програми набуття певних компетенцій членами команди та іншими зацікавленими сторонами. Запропонована модель факторів розвитку та ерозії системи компетенцій перевірена на прикладах, які підтвердили її адекватність та результативність. Наведені результати моделювання ерозії компетенцій у впровадженні проєкту розвитку системи дистанційного навчання за програмою «ЄвроМПМ». Водночас «зблоковані тижні» (Blok Week), які проводяться в м. Дортмунд, Німеччина. та в м. Києві на кафедрі управління проєктами Київського національного університету будівництва і архітектури в спільних групах міжнародних команд студентів, довели адекватність запропонованої моделі формування лідерства тих, що навчаються, з одночасною ерозією старих компетенцій.
15
Хоружа, Людмила Леонідівна, Володимир Вадимович Прошкін та Оксана Михайлівна Глушак. "КОМПЕТЕНТНІСНИЙ РОЗВИТОК ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Information Technologies and Learning Tools 78, № 4 (11 вересня 2020): 298–314. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v78i4.3042.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано аналіз особливостей компетентнісного розвитку викладачів вищої школи засобами цифрових технологій. Серед різних компетенцій викладачів виокремлено інноваційну та цифрову, які є системоутворювальними в професійній діяльності. В основу міркувань авторів статті покладено результати міжнародного проєкту #21720008 «Компетенції викладача вищої школи в добу змін» за сприянням Вишеградського фонду та Міністерства закордонних справ Нідерландів. Представлено діагностичний інструментарій, а також аналіз отриманих результатів щодо розвитку інноваційної та цифрової компетенцій викладачів. Зроблено висновок, що здатність викладачів до сприйняття нового, використання ІКТ-технологій в освітньому процесі та створення інформаційних ресурсів у нових умовах безпосередньо впливає на якість освітньої діяльності. Ураховуючи, що компетентнісна ідея є базовою для відбору змісту освіти і оцінки якості її результатів, розроблено програму компетентнісного розвитку викладачів вищої школи у внутрішній університетській системі підвищення кваліфікації. Розроблено на охарактеризовано чотири її модулі: «Діагностика компетентнісного розвитку викладача вищої школи»; «Компетентнісна парадигма сучасної вищої освіти»; «Баркемп компететнісного розвитку викладачів вищої школи»; «Компетентнісні практики». Виокремлено та диференційовано відповідно до мети дослідження цифрові ресурси, які можуть бути застосовані в Програмі компетентнісного розвитку викладачів. Обґрунтовано доцільність використання цифрових технологій (систем дистанційного навчання, ресурсів для комунікації та співпраці із застосуванням мобільних пристроїв, сервісів для проведення опитувань у режимі реального часу, ресурсів для створення мультимедійних презентацій та інтерактивної перевірки знань, умінь і навичок тощо) для реалізації відповідної Програми. Представлено позитивний досвід Київського університету імені Бориса Грінченка у підвищенні кваліфікації викладачів у рамках змістового модулю «Інформаційно-комунікаційні технології», який спрямований на розвиток загальних уявлень про шляхи і перспективи інформатизації освіти; застосування інноваційних педагогічних та цифрових технологій, сервісів Веб 2.0 в освітньому процесі тощо.
16
Кірик, М. А. "Парадигма державної інноваційної політики країн ЄС". Бізнес Інформ, № 12 (2014): 159–62.
Знайти повний текст джерела
17
Yakubovska, Maria, Valentina Danshova та Bronislav Shchutsky. "КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА СУЧАСНОСТІ – ОСНОВА ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ". Освітні обрії 49, № 2 (27 грудня 2019): 78–82. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.49.2.78-82.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушено проблеми науково-теоретичних аспектів алгоритму інноваційних змін у системі вищої школи, в основі яких відповідь сучасної педагогічної науки на виклики новітньої доби, коли педагогіка, виконуючи свої історичні завдання, створює передумови для утвердження якісних інноваційних процесів педагогічної взаємодії у системі «викладач – студент», що становить основи гуманітарної безпеки нашого суспільства. Нами окреслені системні процеси, у яких закладені формування культурологічної компетентності студентів, системне еволюційне осмислення дискурсу сучасної освіти та забезпечення варіативних технологій культурологічної освіти.
18
Рилач, Н. М. "Формування інноваційної парадигми: ретроспектива і сучасність". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 127, (ч. 1) (2016): 138–48.
Знайти повний текст джерела
19
Ситниченко, Є. Г. "Інноваційний характер маркетингової парадигми управління освітою". Грані, № 11 (115), листопад (2014): 49–52.
Знайти повний текст джерела
20
Soloviy, Vitaliy, та Ion Dubovich. "Еколого-соціо-економічний аналіз управління міськими територіями в умовах зміни клімату: на прикладі міст обласного значення України". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 21 (28 грудня 2020): 157–72. http://dx.doi.org/10.15421/412036.
Повний текст джерелаАнотація:
Зміна клімату на території України швидко прогресує, втім національна екологічна політика наразі не відповідає нагальності кліматичних викликів. У цьому контексті особливої актуальності набуває роль міст, як середовищ уразливості до зміни клімату, втім, також і джерела потенційних рішень. На основі аналізу 78 планів міст обласного значення України, які є учасниками Глобальної Угоди мерів щодо клімату та енергії, наведено критичний міждисциплінарний аналіз виконання містами своїх зобов’язань і цілей щодо зменшення викидів, ефективності управління міськими територіями в умовах зміни клімату, а також парадигм, у рамках яких розгортається екологічна політика щодо зміни клімату на місцевому рівні. Виявлено, що більшість міст працюють у рамках парадигми слабкої сталості, застосовують підходи, які не відповідають особливостям викликів зміни клімат, і не виконують поставлених цілей. Поширений суто формалістичний підхід до використання шаблонів для планування, декларативне ставлення до питань адаптації та фрагментарна звітність. Перевага надається вузькому спектру рішень, а супутні вигоди заходів переважно не розглядаються. Водночас, наявні позитивні тенденції, такі як виникнення нішевих інновацій, розбудова мереж та нагромадження досвіду в окремих секторах. Розроблено методику оцінювання ефективності управління міськими територіями в умовах зміни клімату та з її допомогою здійснено оцінку трьох міст обласного значення – Львова, Харкова та Одеси. На основі здійсненого аналізу та результатів оцінювання, запропоновано рекомендації щодо переходу від слабкої до трансформаційної парадигми сталості, як передумови ефективного управління міськими територіями в умовах зміни клімату.
21
Yakubovska, Mariia, та Viktoriia Budzinska. "Я.Дашкевич та І.Калинець: парадигма духовного діалогу як архетип формування аксіологічних засад культурологічної компетентності сучасних студентів". Освітній простір України 17 (22 листопада 2019): 38–44. http://dx.doi.org/10.15330/esu.1.38-44.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження пов’язане із пошуком інноваційних педагогічних засобів системного формування аксіологічних засад у парадигмі становлення особистості сучасного студента як важливий компонент культурологічної компетентності. У статті подано наукове обґрунтування вивчення дискурсу творчого діалогу Ірини Калинець та Ярослава Дашкевича та їх роль у формуванні загальнокультурної компетентності як парадигми професійного становлення сучасного фахівця. Досліджуються особливості шляхів впровадження культурологічної підготовки у навчально-виховний процес закладів вищої освіти. Частково обгрунтовано варіативні технології забезпечення основ культурологічної підготовки майбутніх професіоналів-фахівців.На прикладі вивчення творчого діалогу Ірини Калинець та Ярослава Дашкевича розглядається проблема аксіологічної складової у системі професійної освіти студентів. Досліджуються концептуальні аксіологічні засади творчого діалогу Ірини Калинець та Ярослава Дашкевича на новітньому рівні розвитку інноваційних педагогічних засад, що дозволяє по-новому осмислити проблему співвіднесення розвитку людської індивідуальності і світу. Розглядається роль аксіологічних засад, які сприяють формуванню якісно нового фахівця; становленню взаєморозуміння між людськими індивідуальностями.Досліджується стратегія виховання молоді в дусі збереження, примноження культурологічного спадку, пізнання й усвідомлення й залучення до загальнолюдських цінностей, що вимагає від педагогів високого рівня ерудиції, загальної культури, здатності до самоосвіти, самовиховання та педагогічного хисту, фахової компетентності осо-бистості, яка є носієм і транслятором вартостей духовної культури. Дані концептуальні принципи дозволяють витворювати відповідний навчально-виховний культурологічний феномен сучасної освіти. Досліджуються аксіологічні засади культурології як фактор забезпечення соціальної стійкості системи відносин людини і суспільства, людини й інших людей, що ефективно впливає на формування свідомості, самосвідомості, соціально-професійних якостей особистості.
22
Moroz, V. M., Yu Y. Guminsky, T. L. Polesya, L. V. Fomina, O. Yu Guminsky та T. M. Kiseliova. "ІННОВАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ВІННИЦЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМЕНІ М. І. ПИРОГОВА". Медична освіта, № 3 (12 травня 2019): 25–29. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10117.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – висвітлення механізмів забезпечення якості шляхом упровадження європейських інноваційних технологій організації навчання у ВНМУ імені М. І. Пирогова у світлі академічної тріади: педагогічний процес, наукові дослідження, клінічна практика.
Основна частина. Інновації європейських стандартів вищої медичної освіти відбуваються на рівні вдосконалення методів та організації педагогічного процесу, науки і клінічної практики. Створено відділ моніторингу якості освіти, суттєво змінено парадигму державної атестації – впроваджено єдиний державний кваліфікаційний іспит, «Крок 2», підготовку до міжнародного тестування з основ медицини (IFOM) та іспит з іноземної мови професійного спрямування, створено Медичний симуляційний центр, Навчально-тренінговий центр практичної підготовки лікарів, активується наукова діяльність університету та створюються нові науково-дослідницькі центри.
Висновки. У процесі інновацій європейських стандартів вищої освіти у Вінницькому національному медичному університеті імені М. І. Пирогова відбулась коадаптація національних та світових технологій, що дає кожному студенту шанс здобути освіту європейського рівня, стати конкурентоспроможним фахівцем і мати можливість вільного вибору місця праці в будь-якій країні.
23
Vlasenko, T., and L. Teshеva. "Modern paradigm of innovative ecosystem." BULLETIN OF KHARKIV NATION AGRARIAN UNIVERSITY NAMED AFTER V.V.DOKUCHAYEVA. SERIES "ECONOMIC SCIENCES", no. 3 (2020): 287–303. http://dx.doi.org/10.31359/2312-3427-2020-3-287.
Повний текст джерела
24
Пічкур, Микола Олександрович, Галина Іванівна Сотська, Ірина Іванівна Демченко, Анатолій Миколайович Король та Андрій Миколайович Гордаш. "МИТЕЦЬ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОКОЛІННЯ: АКАДЕМІЧНА І ЦИФРОВА ПАРАДИГМА ОБРАЗОТВОРЧОЇ ПІДГОТОВКИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ". Information Technologies and Learning Tools 79, № 5 (28 жовтня 2020): 296–312. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.2927.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті в історичній ретроспективі розглянуто цінності традиційних та інноваційних студій образотворення різних поколінь митців, серед яких визначено особливості генерації творців художніх артефактів інформаційного світу. Розкрито ґенезу становлення цифрової арт-практики та виявлено її вплив на оновлення усталеної класифікації системи образотворчого мистецтва творами цифрового формату різних видів і жанрів, що виконуються технічним, автоматизованим чи штучним способом. З’ясовано, що в умовах інформатизації і цифровізації образотворчого мистецтва розширюються межі художнього любительства як фактора розмивання професійного і профанного в особистості митця. Для подолання цього негативу йому доцільно володіти традиційним і цифровим образно-виразним інструментарієм. Доведено, що поліпарадигмальна за своєю сутністю образотворча підготовка фахівців мистецького профілю в закладах вищої освіти має бути спрямованою на спадкоємність та органічний синтез класичної і цифрової парадигми її функціонування. У тезаурусі мистецької освіти до наукового обігу запропоновано новий термін «цифрова парадигма образотворчої підготовки фахівців мистецького профілю у вищій школі» для позначення специфіки арт-педагогічного процесу організації продуктивної навчально-творчої діяльності студентів на основі комплексного опанування графічної, живописної, формотворної і композиційної грамоти з метою досягнення необхідного і достатнього рівня творчої компетентності та основ художньої майстерності продукування творів електронного формату. Обґрунтовано методологію цифрової арт-педагогіки, що охоплює принципи гуманізму, креативності, міждисциплінарної інтеграції, рефлексії та постійного пошуку і застосування ефективних методів подолання негативів інформаційного середовища.
25
КОШЕВА, Людмила. "СУЧАСНІ ОСВІТНІ ОРІЄНТИРИ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ В УНІВЕРСИТЕТІ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 99–104. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є визначення чинників формування фахівців у системі мотиваційно-ціннісних ставлень осо- бистості в сучасному просторі соціально-економічних відношень суб’єктів педагогічної діяльності. Розгляну- ті питання підвищення ефективності функціонування вищого навчального закладу, формування нових ціннісних настанов у студентів та безпосередньо у вищому навчальному закладі, створення нових інструментів забез- печення якості освіти як парадигми вищого навчального закладу, формування шляхом підготовки спеціалістів, які гармонійно поєднують високий професійний рівень із гуманістичним мисленням і поведінкою, властивос- тей студентів відповідати цій парадигмі. Розкривається сутність таких понять, як «мотивація», «внутрішні та зовнішні мотиви», «мотиваційний механізм», «професійна підготовка», «якість освіти», «інноваційна куль- тура», «особистісно орієнтована освіта». У процесі наукового пошуку були задіяні методи системного аналізу науково-методичних джерел та узагаль- нення наукових поглядів на проблему дослідження. Здійснено аналіз, синтез і узагальнення теоретичних положень на принципах системного підходу. Це дозволяє стверджувати, що формування цілей, інтересу й мотивів майбутніх фахівців відбувається як під впливом зовніш- нього середовища, так і викликається внутрішніми спонуканнями. Зовнішні мотиви із часом повинні перетворюва- тися на внутрішні й тоді інтерес і цілі починають діяти в системній єдності та здатні формувати особистісні якості студента через формування стійких ціннісних орієнтирів. Висновки. Доведено, що в нових соціально-еконо- мічних умовах змінилися тенденції суспільного розвитку, які неминуче привели до зміни освітніх орієнтирів як дер- жавної політики, так і окремих індивідуумів. Це визначає пріоритет загальнолюдських цінностей, створення умов для вільного розвитку особистості, здатної бути найбільш ефективною й затребуваною продуктивною силою.
26
Бондар, Т. І. "Формування інклюзивної компетентності в умовах інноваційної парадигми освіти". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 7 (41) (2014): 153–61.
Знайти повний текст джерела
27
Шкінь, О. М. "Концептуальні засади сучасної парадигми стратегічного управління інноваційною діяльністю". Економіка та держава, № 4 (2012): 85–86.
Знайти повний текст джерела
28
Melnyk, Ruslana. "Іншомовна освіта в Україні: основні тенденції модернізаційних процесів". Філологічний дискурс, № 8 (10 жовтня 2018): 157–65. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2018.08.17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються процеси модернізації сучасної іншомовної освіті в Україні, дається стисла характеристика основних принципів оволодіння іноземною мовою та інноваційних методів навчання іноземних мов, зазначаються певні проблеми у системі вітчизняної іншомовної парадигми.
29
ДАНИЛЮК, Оксана, Інна ОСАДЧЕНКО та Наталія ІОВХІМЧУК. "ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ОДИН ІЗ НАЙВАЖЛИВІШИХ ЗАСОБІВ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 50–56. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемі застосування інтерактивних методів навчання в закладах вищої освіти як одного з найважливіших засобів підготовки майбутніх фахівців. Актуальність дослідження зумовлена модерні- зацією системи освіти. Зміни, що відбуваються в системі вищої освіти, зумовлені рухом до інноваційної особис- тісно-розвивальної парадигми освіти, необхідністю використання інтелектуально-творчого потенціалу людини для творчої діяльності в усіх сферах життя. Побудова змісту освіти з урахуванням сучасних тенденцій розви- тку наукових знань приводить до необхідності не тільки засвоювати основні одиниці й виокремлювати поняття, а й ті пізнавальні засоби, що допомагають студентові самостійно здобувати знання через опанування інтелек- туальних дій, що розвивають розумові процеси. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної і спеціальної літератури, практичного досвіду висвіт- лено основні концептуальні підходи до застосування інтерактивних методів навчання у закладах вищої освіти. Обґрунтовано особливості організації навчально-пізнавальної діяльності майбутніх учителів у процесі впрова- дження інтерактивних технологій, а також визначено необхідність дотримання водночас таких вимог: ство- рення відповідних психолого-педагогічних умов, розроблення цілісної професійно-методичної системи навчання і запровадження в навчальному процесі виконавчого творчого звіту та поетапного системного впровадження їх у навчальний процес. У статті зосереджено увагу на застосуванні методу дискусії, кейс-методу, інформа- ційних інтерактивних технологій. Зроблено висновки, що використання інноваційних форм навчання в системі університетської освіти веде до підвищення її якості відповідно до потреб суспільства й особистості. Викорис- тання інноваційних форм навчання дозволяє підготувати фахівця, що володіє не тільки теоретичними знання- ми, а і практичними вміннями і навичками, конкурентоспроможного на ринку праці, орієнтованого на успішне й ефективне вирішення професійних завдань.
30
Овсянюк-Бердадіна, О. Ф. "ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ ДЛЯ АКТИВІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні виклики сучасності, які носять глобальний характер та суттєво впливають на сучасну парадигму економічного та суспільного життя більшості країн світу. Установлено, що їх множина зумовлює необхідність пошуку ринкових організаційних форм, здатних протистояти впливам глобальних викликів, нівелювати їх негативну дифузію на суспільство та водночас відповідати цілям сталого розвитку як об’єктивно необхідної парадигми функціонування економічної та екологічної систем. Визначено, що дієвою організаційною формою у цьому контексті може стати соціальне підприємництво як інноваційна форма підприємницької діяльності, яка використовує ресурси, що не повною мірою задіяні у реальному секторі економіки, та водночас сприяє позитивним зрушенням в економічній, соціальній та екологічній площинах. Обґрунтовано, що головними глобальними тригерами для активізації розвитку соціального підприємництва є антропоцен та ті, що пов’язані з дисбалансом розподілу суспільних благ. На основі результатів досліджень учених сучасності продемонстровано взаємозв’язок функціонування соціальних підприємств з ідеологією економіки суспільного блага та новітніми агрегованими макроекономічними показниками. Зокрема, визначено взаємозалежність впливу діяльності соціальних підприємств на сумарне значення індикатора справжнього прогресу як такого, що враховує не тільки доходи населення, а й показники щодо освіти, стандарту життя та охорони здоров’я. Описано взаємопосилюючі інституційні передумови до створення соціальних підприємств через наведення новітньої практики функціонування низки фінансових інституцій, інвестиційних вкладень, краудфандингу. Результати проведеного дослідження демонструють прагматику необхідності активізації розвитку соціальних підприємств задля досягнення трипаризму ефективності як на макроекономічному, так і на глобальному рівні. Визначено перспективу подальших наукових досліджень у контексті пошуку реципієнтів із боку суспільних груп та ринкових ніш для отримання позитивних ефектів від діяльності соціальних підприємств у глобальному та локальному вимірах.
31
Продан, І. О. "Теоретичні передумови формування інноваційної парадигми в системі управління персоналом". Економічний часопис - XXI, № 11/12 (2) (2013): 56–59.
Знайти повний текст джерела
32
Klymchuk, M. M., O. M. Yemelianova, T. A. Ilina та S. A. Klymchuk. "ІННОВАЦІЙНА ПЛАТФОРМА ПАРАДИГМИ ЕНЕРГООЩАДНОГО ДЕВЕЛОПМЕНТУ: СУЧАСНІ ТРЕНДИ ТА ІМПЕРАТИВИ РЕАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 260–73. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.260-273.
Повний текст джерелаАнотація:
Значний рівень енергозалежності та енергомісткості будівельного комплексу України потребує розробки ефективної інтердисциплінарної концепції енергоощадного девелопменту, що надасть змогу реалізувати інвестиційно-будівельні проекти на платформі енергозбереження. Концепцію розроблено на основі синкретизму: «Environmental Economics», «Green Lease», «Urban economy», «Surveying», «Passive House».
Одним з новітніх інструментів енергоощадного девелопменту запропоновано використання Buildings Industry Transportation Electricity Scenarios (BITES), що базується на сценаріях аналізу зміни попиту та пропозиції енергоресурсів реального сектору економіки, а також оцінюванні обсягів викидів діоксиду вуглецю виробництвами.
Враховуючі сучасні тренди енергозбереження в будівельному комплексі, запропоновано імплементувати в практику управління інвестиційно-будівельних проектів поняття «енергоощадний девелопмент» та визначити його як систему реалізації комплексу заходів економічного, організаційного, технічного, технологічного, правового, екологічного та соціального характеру, спрямованих на зниження рівня витрат енергоресурсів будівлею на основі впровадження енергоефективних технологій та управлінських практик, а також поліпшення організаційно-управлінської сфери, оптимізації бізнес-процесів та взаємодії ланок всередині виробничого ланцюжка.
Запропоновано теоретичні засади інтердисциплінарної концепції енергоощадного девелопменту будівельного комплексу, де визначено параметричні характеристики та функціональні ознаки, що є основою для розробки стратегічного механізму її реалізації на всіх рівнях економічної системи з метою зниження енергозалежності нашої держави.
Результати дослідження можуть бути впроваджені на всіх рівнях економічної системи, оскільки проблематика підвищення рівня енергоефективності є актуальною. Розроблена інтердисциплінарна концепція енергоощадного девелопменту будівельного комплексу враховує специфіку розвитку ринку будівельного сектору та світові тенденції, що відображені в новітніх концепціях: «Environmental Economics», «Green Lease», «Urban economy», «Surveying», «Passive House».
33
Yakovlev, Oleksandr. "Стратегії інноваційного соціокультурного проектування в Україні ХХІ століття." Музичне мистецтво і культура, № 24 (3 липня 2017): 167–74. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-24-167-174.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження стратегії мистецького соціокультурного проектування у постмодерній Україні та аналіз інноваційних моделей мистецького виставкового проекту на прикладі діяльності Національного культурно-мистецького комплексу «Мистецький арсенал». Методологія дослідження побудована на міждисциплінарному інтегруванні методів сучасної філософії, естетики, культурології та мистецтвознавства. Домінантою поліметодологічного підходу виступає теорія часопросторової парадигми культури України в її мистецтвознавчій інтерпретації. Наукова новизна одержаних результатів визначається спробою розробки парадигми стратегії актуалізації мистецтва в культурному просторі сучасної України та створення презентаційних інноваційних моделей мистецьких проектів зразка ХХІ століття. Висновки. Виявлено, що сучасна презентація мистецтва у культурному просторі як вид художньо-комунікаційного видовища являє собою складну галузь синтетичного мистецтва, в якій постають і поєднуються у новій смисловій і художній якості різні види й жанри медійного, музичного, драматичного, літературного, хореографічного та образотворчого мистецтва. Особливістю сучасної культурної ситуації також є значний розвиток мультимедійних мистецтв, які синестетично впливають на всі почуття глядача. Сучасна презентація мистецтва є прикладом видовища, де організований художній простір, синтетичний по суті, народжується через нерозривний взаємозв’язок представлених художніх форм.Ключові слова: проект, соціокультурний проект, мистецький проект, модель, виставка, «Мистецький арсенал», медіа-арт.
34
Бондар, Лілія Олександрівна. "Організація науково-пізнавальної самостійної роботи студентів-філологів у контексті гуманістично орієнтованого навчання". Освітній вимір 38 (16 травня 2013): 3–7. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3099.
Повний текст джерелаАнотація:
Бондар Л. А. Організація науково-пізнавальної самостійної роботи студентів-філологів у контексті гуманістично орієнтованого навчання.
У статті запропоновано інноваційний підхід до розгляду науково-пізнавальної самостійної роботи студентів-філологів з урахуванням новітніх положень сучасної філософської методології пізнання складних систем, процесів, явищ – синергетики та змін, що мають місце в сучасній філософській антропологічній парадигмі, втілених у педагогічній теорії та практиці.
35
КРЮКОВА, Юлія. "МОДЕЛЬ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ У КОНТЕКСТІ ПОСТ- ТА МЕТАМОДЕРНІЗМУ". Acta Paedagogica Volynienses 2, № 1 (14 квітня 2022): 99–108. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність розвідки зумовлена сучасною соціокультурною ситуацією у світі, яка неминуче екстраполюється на освітній вимір і диктує свої норми та вимоги, визначає стратегічну скерованість навчання, задає вектор навчальних та учбово-виховних процесів, окреслює пріоритетні напрями розвитку освіти загалом. Проаналізовано механізми втілення пост- та метамодерністських ідей в сучасній освітній парадигмі. Закцентовано на активній тенденції поширення цих ідей у сучасних освітніх системах, яка проявляє себе в стихійній трансформації основних компонентів навчального процесу, оновленні педагогічного тезаурусу, появі нових змішаних / гібридних форм навчання та дидактичних теорій З’ясовано, що виражена залученість пост та метамодерністських концептуальних підходів формує фон / background усієї інноваційної діяльності всього освітнього простору. Підкреслено наскільки непростим завданням постає ініціювання діалогу між традицією та інновацією для синтезу якісно нових освітніх продуктів. Наголошено на важливості поєднання класичних підходів як певної освітньої матриці з передовими методами та інформаційно-комунікаційними технологіями в моделі змішаного навчання при вивченні іноземної мови за професійним спрямуванням. Проаналізовано новітній освітній контент крізь призму концептуальних істин пост- та метамодернізму, які виражають себе в категоріях плюралізму, індивідуалізму, мультикультурності, інтерактивності, еклектичності, деконструкції, множинності, відкритості, гетерогенності, діалогу, інакшості, осциляції та ін. Спрогнозовано, що кореляція традицій та інновацій розширить розмаїття та інструментарій навчального репозитарію, дасть можливість рекомбінувати освітні функції, створити індивідуальні навчальні траєкторії в умовах змішаного типу навчання.
36
Федяєва, Валентина, та Віталій Щербина. "Педагогіка в системі професійної освіти". New pedagogical thought 107, № 3 (1 грудня 2021): 54–59. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-54-59.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу навчальних програм, посібників, науково-методичних рекомендацій, архівних джерел розглядається генеза реалізації дисциплін педагогічного циклу в системі вищої професійної освіти на зламі століть (ХХ–ХХІ). Виокремлено такі етапи: 1-й етап – за радянською парадигмою (70–80-і роки ХХ століття), 2-й етап – становлення національної системи освіти (кінець ХХ століття), 3-й етап – інноваційний (початок ХХІ століття). Ця змістова етапність визначається за типом навчальних закладів: педагогічних інститутів, педагогічних університетів, класичних університетів. Встановлено, що в 70–80-х роках ХХ століття педагогічні дисципліни, педагогічна практика мали безперервний характер, навчальні програми розраховувалися на всі 4–5 років навчання, доповнювалися спецкурсами, які відповідали за змістом актуальним тогочасним питанням навчання й виховання дітей. У статті наголошується, що суттєві зміни у змісті педагогічної освіти відбулися у 90-х роках ХХ століття – за часів реалізації національної освітньої парадигми, зокрема введенням таких навчальних дисциплін, як: «Народна педагогіка», «Етнопедагогіка», «Народознавство» та ін. У курсі «Історія педагогіки» було посилено увагу до вивчення педагогічних ідей, теорії і практики навчання і виховання дітей на основі історичної традиції. Науковий пошук засвідчив, що в умовах сьогодення в класичних університетах підготовка педагогічних кадрів відбувається на основі нової законодавчої бази України з урахуванням зарубіжного досвіду, вивчення педагогічних дисциплін як за традиційною системою, так і розширенням змістових ліній педагогіки, історії педагогіки через введення до освітніх програм широкого спектру вибіркових дисциплін.
37
Rylach, N. "FORMATION INNOVATIVE PARADIGM: RETROSPECTIVE AND PRESENT." ACTUAL PROBLEMS OF INTERNATIONAL RELATIONS 1, no. 127 (2016): 138–48. http://dx.doi.org/10.17721/apmv.2016.127.1.138-148.
Повний текст джерелаАнотація:
In the current conditions of the world economy, an increasing emphasis on the in- novative direction of development, covering all sectors of the economy, a prerequisite for the development of post-industrial society. A prerequisite for this process is the modern scientific and technological revolution that provides productivity growth, accelerated development of science and education. Scientific and technical progress provides innovative process that is multi-path of development, implementation to the commercialization of science. Innovation activity means innovation and dissemination of scientific and technological progress to meet the changing needs of society. The result of this process is an innovation. Although innovative practice is thousands of years, the subject of special scientific study innovations were only in the XX century. In the evolution of forming a system of knowledge about the development of innovation theory, scientists [18] are the following important steps: the first third of the twentieth century – the formation of the fundamentals of the theory (the period of basic innovation in this area of scientific knowledge); the second third of the twentieth century – the development of basic and detail the innovative ideas of the previous period; since the mid-1970s – a new theoretical breakthrough associated with a wave of epochal and basic innovations in the period of post-industrial society of the late twentieth century – the use of systems analysis, the study of national innovation systems.
38
Levkovets, O. M. "Innovation consulting in the context of digital paradigm." ECONOMIC THEORY AND LAW 4, no. 47 (2021): 69–95. http://dx.doi.org/10.31359/2411-5584-2021-47-4-69.
Повний текст джерела
39
БЛИЗНЮК, Микола, Любов ХОМЕНКО та Олександр МАМОН. "ОСНОВИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ «ТЕХНОЛОГІЯ» НА ПЛАТФОРМІ СLASSROOM G SUITE FOR ЕDUCATION". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 221–31. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-221-231.
Повний текст джерелаАнотація:
Стрімкий розвиток інформаційних технологій та глобалізаційних процесів зумовлює зміну сучасної освітньої парадигми. Провідні заклади вищої освіти впроваджують інноваційні технології, а викладачі та студенти в процесі навчальної взаємодії все частіше створюють новітні освітні середовища. З-поміж інноваційних освітніх трендів помітно вирізняється дистанційне та змішане навчання, охарактеризоване інтеграцією кращих практик традиційної та електронної освітньої взаємодії на рівні окремої освітньої програми курсу або дисципліни. У статті акцентовано увагу на корисності, зручності G Suite for Education (це Google Classroom, Google Meet та набір інших інструментів) – безкоштовного пакета хмарного програмного забезпечення й цифрових інструментів від компанії Google для організації дистанційного навчання, для забезпечення якого в умовах карантину та створення єдиного інформаційного середовища навчального закладу, педагогічні працівники та адміністрація Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка перейшли саме на використання пакета даних хмарних сервісів. Хмарно орієнтовна платформа Google Classroom G Suite for Education робить навчання більш продуктивним: дозволяючи зручно публікувати й оформляти завдання, організувавати спільну роботу й ефективну взаємодію всіх учасників освітнього пpoцecy. Створювати курси, роздавати завдання i коментувати роботи студентів – все це можна робити в одному cepвici. Google Classroom є зручною платформою для навчання, за допомогою якої сиcтeмy освіти можна зробити максимально гнучкою, інтерактивною i персоналізованою. При цьому кожен студент може підібрати темп сприйняття матеріалу, обробки та засвоєння інформації, що, у свою чергу, сприяє підвищенню зацікавленості, а отже, і збільшенню мотивації до навчання, кращому засвоєнню матеріалу та спонукає до саморозвитку і самоосвіти. Ключові слова: дистанційне навчання, електронна платформа, цифрові інстументи, Google Classroom, G Suite for Education.
40
Лондаренко, Д. О. "РЕСУРСНО-ІННОВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 215–19. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.37.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто моделі модернізації економіки регіону, особливе позиціонування фінансової складової в ресурсному потенціалі регіону та її взаємодію з іншими компонентами такого потенціалу. Наголошено, що дослідження сучасних моделей модернізаційного аналізу показує, що на відміну від підходів, що застосовувалися в рамках класичних модернізаційних досліджень, вони відрізняються значно більшою гнучкістю і еластичністю по відношенню до досліджуваної реальності, тимчасовим і просторовим її вимірам. Крім того, ці моделі більш продуктивні при вивченні регіональної динаміки модернізації, оскільки не припускають розгляд національної економічної системи як однорідного єдиного цілого (моноліту), що функціонує за одними і тими ж інститу- ційними, господарськими та економічними механізмами в кожній підсистемі і на всьому часовому інтервалі. Обґрунтовано, що модернізаційна парадигма регіональної економіки, яка сформувалася переважно під впливом еволюціонізму і функціоналізму, сама постійно розвивається і удосконалюється, розвиток теорії модернізації є орієнтиром інноваційного розвитку економічних систем мезорівня, що характеризується суттєвим розки- дом показників природно-ресурсного, економічного, фінансового, інституційного та інших видів потенціалу, а також рівнів їх соціально-економічного розвитку. Остання обставина, настільки характерна для України, накладає великий відбиток на вибір моделей регіональної модернізації, включаючи форми організації виробничої та інноваційної діяльності в межах конкретного регіону. В статті також наведені показники валового регіо- нального продукту (ВРП) по регіонах України 2013-2018 рр. Запропонована модель територіальної організації фінансової сфери та зазначено її роль у формуванні ресурсних потоків. Обґрунтовано основні напрями модер- нізації регіональної економіки.
41
Лігоненко, Л. О. "Дизайн-менеджмент як методологія пошуку та впровадження інновацій". Academy Review 53, № 2 (2020): 64–75. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5354-2020-2-53-7.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено періодизацію розбудови дизайн-менеджменту, який протягом своєї 50-річної історії пройшов складний шлях від методології управління естетикою продукту та корпоративним дизайном, від управління проектуванням до визнання його стратегічним активом бізнес-організацій та основою для пошуку і впровадження інновацій . Сучасна парадигма трактує дизайн-менеджмент як новий підхід до управлінні розробкою нових продуктів та послуг, а також стратегії, організаційної та бізнес-моделі, що, базуючись на методології дизайн-мислення, забезпечує врахування вподобань споживача (користувача) та передбачає його активну участь у процесах пошуку та впровадження різноманітних інновацій. У статті систематизовано теоретико-методологічні основи сучасного розуміння змісту методології дизайн-менеджменту, зокрема розкрито цілі та завдання, функції та результати і розріз 3 рівнів впровадження (операційний, тактичний та стратегічний). З урахуканням міжнародного стандарту BS 7000:2008 «Системи дизайн-менеджменту» визначено можливі суб’єкти дизайн-менеджменту залежно від рівня, кола завдань та організаційних функцій, які виконуються, та пріоритетні сфери використання; розкрито організаційні передумови його успішної реалізації, визначено тригери (спонукальні мотиви) дизайн-процесів.
42
Рудніцька, Олена. "РОЛЬ ТЕХНОЛОГІЙ АВТОМАТИЗОВАНОГО ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИРОБНИЦТВА У ВПРОВАДЖЕННІ ПІДХОДІВ ІНДУСТРІЇ 4.0 В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Біомедична інженерія і технологія, № 6 (11 грудня 2021): 109–20. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.246888.
Повний текст джерелаАнотація:
Дана робота розглядає способи застосування CAD\CAM технологій в сфері охорони здоров’я на шляху до переходу на засади парадигми Healthcare 4.0 . Дані технології дозволяють досягати значних результатів в покращенні медичних послуг та проектуванні і виготовленні виробів медичного призначення. Для цього проаналізовано роль парадигми Індустрія 4.0 в сфері розвитку галузі охорони здоров’я, роль CAD\CAM технологій в медичній галузі та виділені тенденції розвитку CAD/CAM технологій в контексті переходу до Нealthcare 4.0.
При аналізі ролі парадигми Індустрія 4.0 було виділено основні групи технологій, що є рушійними силами цієї концепції, та коротко описано технології, здатні підвищити рівень безпеки, задоволеності та інформованості для пацієнта: робототехніка, голографія, датчики/сенсори, інтернет речей та промисловий інтернет речей, великі дані, штучний інтелект та адитивне виробництво. При дослідженні ролі CAD\CAM технологій в медичній галузі, було проаналізовано застосування цих технологій в (а) хірургії та розглянуто напрямки комп'ютерно-інтегрованої хірургії (хірургічний CAD/CAM та хірургічний асистент) та ортопедичні операції або операції по заміні суглобів; (б) використання технології CAD/CAM в медичних пристроях; (в) використання технології CAD/CAM в діагностичних процедурах. Далі показано потенціал CAD як засобу підвищення ефективності та впровадження інновацій. При аналізі сучасних тенденцій розвитку CAD/CAM технологій в контексті переходу до парадигми Healthcare 4.0, було виділено та описано наступні аспекти: (1) посилення впливу хмарних технологій та перевагам, що він надає; (2) модельно-орієнтований підхід та особливості його застосування при автоматизованому проектуванні; (3) генеративне проектування із застосуванням технологій штучного інтелекту. Наведено переваги застосування штучного інтелекту в процесі проектування та виготовлення необхідних для медичної галузі продуктів та його можливий вплив на галузь в цілому.
Висновки: Технологія CAD/CAM зробила значний вплив на прогрес у медичній науці та практиці. Потенціал CAD як засобу підвищення ефективності та інновацій зростає, а останні тенденції галузі охорони здоров’я відображають вплив нових технологій у цій галузі. Охорона здоров’я - сфера першочергового значення, до якої вкрай необхідне включення традиційних наукових галузей з інноваційними рішеннями. Наближення медичної галузі до парадигми Healthcare 4.0 можливе, в тому числі, за допомогою вдосконалення CAD/CAM підходів та алгоритмів та розширюючи сфери застосування, тим самим досягаючи значних результатів в покращенні медичних послуг та підвищенні ефективності таких послуг, в тому числі і економічної. Тому вбачаються доцільними подальші дослідження щодо збільшення сфер застосування CAD/CAM технологій та взагалі підходів парадигми Індустрії 4.0 в медичній галузі (Healthcare 4.0).
Ключові слова: CAD\CAM, Індустрія 4.0, Healthcare 4.0, штучний інтелект, хмарні технології, адитивне виробництво.
43
Moskaliuk, V. D., A. S. Sydorchuk, K. I. Pudiak та V. D. Sorokhan. "СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ПРИ ВИКЛАДАННІ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ: ЯК ПІДВИЩИТИ ЯКІСТЬ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ?" Інфекційні хвороби, № 1 (15 травня 2020): 47–52. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.1.11098.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено основні раціональні педагогічні підходи при викладанні інфекційних хвороб на додипломному та післядипломному рівнях вищої медичної освіти з точки зору сучасної освітньої парадигми та її трендів. Систематичне практичне застосування дидактичних прийомів та інтерактивних методик дозволить викладачу істотно поліпшити рівень засвоєння знань студентами. Імплементація симуляційних інноваційних технологій – самостійної, контрольованої викладачем студентської роботи з тренажерами й манекенами в умовах університетських центрів симуляційної медицини дозволяє якісно та ефективно підвищувати рівень практичної підготовки майбутнього конкурентоспроможного фахівця-медика.
44
Растригіна, А. М. "Інноваційно-творчий потенціал мистецького освітнього простору як основа реалізації новітньої парадигми освіти ХХІ століття". Наукові записки Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: Педагогічні науки, Вип. 170 (2018): 17–22.
Знайти повний текст джерела
45
Максименко, Ж. В. "СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД МЕТОДИКИ ОЦІНЮВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто парадигму оцінювання інтелектуального капіталу. Досліджено гносеологію інтелектуального капіталу. Систематизовано дослідницькі підходи науковців до структурних компонентів інтелектуального капіталу. Обґрунтовано систему показників структурного підходу до оцінювання інтелектуального капіталу. Узагальнено структурні компоненти та методологію оцінювання інтелектуального капіталу на державному рівні управління. Розглянуто формування інтелектуального капіталу на різних рівнях людського розвитку. Досліджено готовність національної економіки на основі Індексу економіки знань до інноваційної моделі розвитку. Обґрунтовано значення основних структурних компонентів програми «Знання задля розвитку». Автором запропоновано алгоритм методики SC-оцінювання інтелектуального капіталу за структурного підходу.
46
Якименко, Ігор, Ольга Гапеєва та Володимир Коваль. "ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ПО РОБОТІ З ПЕРСОНАЛОМ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 433–45. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.716.
Повний текст джерелаАнотація:
Змістова складова військової освіти ґрунтується на досягненні інноваційних педагогічних технологій, належному інформаційно-методичному забезпеченні навчального процесу та удосконаленні й поєднанні існуючих форм навчання. Реалізація кінцевої мети навчальної діяльності – підготовка військового професіонала – обумовлює необхідність створення високоякісного інформаційно-освітнього середовища та розробку інноваційних навчальних продуктів. Окрім підготовки майбутніх офіцерів, на сучасному етапі розбудови Збройних Сил України військові виші здійснюють курсову підготовку та перепідготовку осіб сержантського складу, офіцерів, у т. ч. признаних із запасу, та державних службовців, що потребує впровадження ефективних методик навчання з метою забезпечення більшої результативності у короткий термін.У статті розглядаються особливості підготовки та перепідготовки фахівців по роботі з персоналом, що здійснюється на основі особистісно орієнтованої парадигми навчання в системі курсової підготовки військовослужбовців. Визначено фактори, які впливають на необхідність забезпечення гнучкості системи підготовки зазначеної категорії військовослужбовців із врахуванням соціальних і демографічних характеристик, а також рівня професійних знань, та запропоновано низку новітніх підходів. Проаналізовано особливості наявних систем електронного навчання у країнах-членах НАТО. Визначено структурні компоненти, з яких має складатися забезпечення навчання у системі курсової підготовки. Розглянуто структурні елементи навчально-методичних комплексів як обов’язкових складових дистанційного навчання та педагогічні умови інформаційного забезпечення самостійної підготовки слухачів. Виокремлено переваги комп’ютерно-орієнтованих тестових програм контролю знань із застосуванням технологій адаптивного тестування. Запропоновано основні напрями застосування інформаційних технологій у підготовці й навчанні фахівців по роботі з персоналом.
47
Плешкановська, Алла. "«ІННОВАЦІЙНЕ» МІСТО ЯК РЕЗУЛЬТАТ ЕВОЛЮЦІЇ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ МІСТА «РОЗУМНОГО»". Science and Innovation 17, № 6 (18 грудня 2021): 110–22. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.06.110.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Початок третього тисячоліття ознаменовано потужним впровадженням IT-технологій в усі сфери життє діяльності суспільства, зокрема й на перетворення просторової організації міста в цілому.Проблематика. Функціональна та соціально-планувальна організація території міст, що склалася в період індустріалізації та повоєнного відновлення, все глибше входить в протиріччя із загально-світовими тенденціями формування комфортного середовища існування сучасної людини та потребує реформування.Мета. Визначення тенденцій формування функціонально-планувальної організації міського простору в постіндустріальний період розвитку суспільства; встановлення напрямів трансформації території і забудови сформованого міста в місто інноваційне.Матеріали й методи. Систематизація результатів дослідження наукових публікацій, законодавчо-нормативної бази та інформаційних джерел проєктування міст; графоаналітичний метод аналізу проєктно-планувальної документації; структурне та логічне моделювання.Результати. Охарактеризовано еволюційні етапи трансформації парадигми «ідеального» міста від міст епохи Відродження до «розумних» та «інноваційних» міст. Виявлено концептуальні відмінності просторової організації «розумного» і «інноваційного» міста; сформульовано особливості «горизонтальної» й «вертикальної» поліфункціоналізації міського простору. Розроблено принципи та рекомендації щодо можливої трансформації території вітчизняних міст.Висновки. Принципи формування комфортного і безпечного середовища еволюціонують відповідно до технікотех нологічного й соціального базису розвитку суспільства. Активне впровадження ІТ-технологій на сучасному етапі викликає необхідність трансформації міського простору від монофункціонального використання територій до горизонтальної та вертикальної поліфункціоналізаціі. Такі тенденції вимагають свого обов’язкового закріплення в законодавчо-нормативній базі містобудівного проєктування для подальшого впровадження в практику комплексної реконструкції вітчизняних міст.
48
Liashenko, Olga, and Tetiana Bytenko. "Historical analysis of innovation paradigms in the education system." Academic Notes Series Pedagogical Science 1, no. 189 (August 2020): 142–47. http://dx.doi.org/10.36550/2415-7988-2020-1-189-142-147.
Повний текст джерелаАнотація:
The article analyzes various studies and publications of Ukrainian and foreign scholars-educators related to the organization of innovative activities in the education system. Innovations in pedagogical and music-pedagogical activity in the XX and XXI centuries are considered. The concepts of «technology» and «pedagogical technology» are defined. Attention is drawn to the pedagogical technologies used in the work of outstanding scientists-pedagogues: K. Ushinsky, B. Grinchenko, A. Makarenko, S. Shatsky, V. Shatskaya, V. Sukhomlinsky, O. Rostovsky, V. Shatalov, M. Shchetinin, E. Ilyin. There are also four stages in the development of the information technology of teaching in the field of view of the author, namely: verbal – audiovisual – programmable – multimedia and hypermedia. The approximate life of each of the four stages is determined. The modern pedagogical technologies of teaching in the higher educational establishments are characterized. First and foremost, it is computer and multimedia technologies that allow the use of a multifaceted field of information by means of technical means, first of all, of the computer, in the most optimal form of learning and information hypermedia environment. The historical analysis of paradigms of innovations in the education system conducted in the article allowed us to recognize that scientific and technological progress in the XX–XXI centuries not only led to the technologicalization of numerous industries. He also touched upon the sphere of culture, humanitarian branches of knowledge, in which the general idea is a humanistic worldview, which implies a rejection of authoritarian style of thinking, tolerance, compromise, respect for other people's opinions, other cultures, values and beliefs. At the heart of this process of technologicalization is the formation of a new methodology, the creation of innovative paradigms of teaching and education, the focus of which is the individual. Outstanding teachers of the twentieth century have left a valuable educational, theoretical and practical heritage, which continues to be relevant and needs deep knowledge and use in the modern pedagogical space. Assimilation of educational, scientific and pedagogical achievements accumulated by mankind over the centuries, allows to objectively assess the pedagogical phenomena of today and on this basis to formulate the conceptual foundations of modern innovative pedagogical technologies related to the interaction of science, art and human values.
49
Дао, Тхань Чіон. "Зміна парадигми наукової, технологічної та інноваційної політики В"єтнаму в процесі міжнародної інтеграції". Економіка і прогнозування, № 3, липень - вересень (2019): 124–37.
Знайти повний текст джерела
50
Любчук, О. К., та Ю. В. Ярченко. "ДО ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПІДГОТОВКОЮ ТУРИСТСЬКИХ КАДРІВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 64–70. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентовано увагу на проблемі удосконалення управління підготовкою освітньо-фахового потенціалу туристських кадрів відповідно до світових тенденцій. Конкретизовано теоретичні засади для розв’язання цієї проблеми. До теоретичних засад віднесено авторський підхід до сучасної сутності туризму. Туризм розглядається як сучасна детермінанта суб’єктивної задоволеності життям. Звернено увагу на зміну освітньої парадигми у XXI ст. Зміна освітньої парадигми зумовлена запитами працедавців, трансформацією економіки та суспільства на основі інформатизації та цифровізації. Показано необхідність створення інноваційного комплексу системи вищої освіти на основі університетських освітньо-наукових комплексів у регіоні. Виділено структурні складові частини інноваційного механізму управління підготовкою освітньо-фахового потенціалу туристських кадрів для регіону в умовах пандемії та цифровізації економіки. Виокремлено два складники інноваційного механізму управління підготовкою освітньо-фахового туристського потенціалу. До першої складової частини цього механізму віднесено управління зміною освітньої парадигми до підготовки туристських кадрів на рівні регіону. Другою складовою частиною цього механізму визначено способи активізації інноваційної діяльності з підготовки туристських кадрів для регіону. Констатовано підготовку туристських кадрів у ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет» на основі цифрової лабораторії. Відзначено створення цієї лабораторії завдяки проєкту «Демократичне врядування у Східній Україні» (DG East) у співпраці з проєктом USAID «Економічна підтримка Східної України» (ERA). Зазначено діяльність цифрової лабораторії для сприяння розвитку східноукраїнського сектору культури та туризму в Україні за допомогою методів та інструментів віртуального туризму. Надано перелік основних цілей-результатів функціонування цифрової лабораторії для Донецького регіону та Східної України.