Статті в журналах: "Інвазивний метод"

1

Галей, М. М., І. Я. Дзюбановський та І. П. Марчук. "Оцінка доцільності використання одноетапної стратегії лікування холедохолітіазу та холецистолітіазу шляхом виконання симультанних лапароскопічних втручань із двохетапною стратегією". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (30 квітня 2021): 54–59. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.1.12023.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: вивчення ускладнень, пов’язаних із одноетапною стратегією лікування холедохолітіазу та холецистолітіазу, що передбачає виконання симультанної холецистектомії та холедохолітотомії з інтраопераційною холангіографією, використовуючи власний розроблений метод встановлення лапароскопічних портів, та оцінка доцільності використання кожного із методів. Матеріали і методи. У період із 2015 до 2019 р. проліковано 118 пацієнтів із поєднанням холедохолітіазу та холецистолітіазу. Усі пацієнти проходили операційне лікування із використанням розробленої техніки виконання симультанних операцій. Порівняння тривалості лікування та профілю безпеки розробленого методу проводили із таким для двохетапного методу із використанням ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії (ЕРХПГ). Контрольними точками досліджень були тривалість перебування у стаціонарі та частота ускладнень. Дані про згадані показники отримано із публікацій наших колег. Результати досліджень та їх обговорення. Тривалість лікування у дослідній групі склала 4 ліжко-дні, що менше від тривалості лікування у дослідах наших колег (не менше 6 днів). Рівень ускладнень при використанні одноетапного методу із власною технікою склав 0,85 %, що суттєво менше від сумарного рівня місцевих і загальних ускладнень, характерних для ЕРХПГ (6,85 %). Якщо повторна ( 12–23 %), то рівень ускладнень зростає до 19,35 %, що, на нашу думку, є неприйнятим ризиком. Також для одноетапного методу нехарактерними ускладненнями є гострий панкреатит, холангіт, перфорація кишечника та септичні стани, включно пов’язані із резистентною мікрофлорою. Використання неінвазивного методу (МРХПГ) для діагностики холедохолітіазу є пріоритетним над інвазивним і небезпечним ЕРХПГ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Klymenko, A. V., A. O. Steshenko, V. S. Zakharchuk та V. S. Tkachov. "ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОГО ТРЕНАЖЕРА З МЕТОЮ ПОКРАЩЕННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ". Медична освіта, № 3 (28 жовтня 2019): 66–74. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10520.

Повний текст джерела

Анотація:

В останні роки спостерігається експоненціальне збільшення ролі технічного оснащення в практиці лікаря хірургічного профілю. Міні-інвазивні хірургічні втручання зазнають широкої інтеграції та потребують від спеціаліста оволодіння певними специфічними навичками. Враховуючи наявність невідповідності навчальних програм сучасним тенденціям, виникає необхідність створення нових навчальних курсів. У статті показано досвід використання лапароскопічного тренажера для покращення практичних навичок студентів-медиків, які не мали попереднього досвіду лапароскопічної хірургії. На сконструйованому нами бокс-тренажері учасники пройшли навчальний курс, що складається з семи вправ. Оцінка покращення навичок була здійснена шляхом порівняння результатів учасників на початку і в кінці проходження курсу. Всі учасники змогли успішно виконати вправи, з досягненням поставленого цільового рівня. Всі студенти після проходження курсу покращили свої результати в середньому від 1,6 до 4,65 раза, залежно від вправи (p<0,05). Використання самостійно сконструйованих лапароскопічних бокс-тренажерів з розробленим у клініці комплексом вправ є доцільним задля ефективного підвищення практичної підготовки і вмотивованості студентів-медиків. Раннє ознайомлення майбутніх спеціалістів із стандартами міні-інвазивної хірургії є важливою складовою навчального процесу і допомагає створити інноваційно орієнтоване професійне мислення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Khimich, S. D., та О. М. Chemerys. "АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ПОТЕРПІЛИХ З ПРИВОДУ ПОЛІТРАВМИ НА ТЛІ ОЖИРІННЯ". Klinicheskaia khirurgiia, № 9 (29 липня 2017): 61. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2017.09.61.

Повний текст джерела

Анотація:

Питання політравми є одним з найактуальніших в хірургії. В літературі є поодинокі публікації про особливості діагностики й хірургічного лікування потерпілих з приводу політравми на тлі ожиріння, чітких алгоритмів діагностичного обстеження таких постраждалих практично немає. Мета роботи. Розробити діагностичний алгоритм обстеження потерпілих з політравмою на тлі ожиріння з огляду на особливості перебігу травматичної хвороби та ступеня ожиріння. Матеріали і методи. Проаналізовані результати спостереження 54 потерпілих з політравмою, яких лікували в хірургічному відділенні Комунальної 8–ї міської клінічної лікарні Львова у 2013 – 2016 рр. Результати. Тривалість виконання діагностичних маніпуляцій у пацієнтів при ожирінні ІІ – ІІІ ступеня збільшувалась у середньому на (28 ± 1,4) хв, що пов’язане з технічними труднощами відбору біологічного матеріалу, необхідністю частого повторення обстеження з метою уточнення діагнозу чи проведення додаткових інвазивних маніпуляцій. Пошкодження у потерпілих при політравмі на тлі ожиріння значно тяжчі, ніж за нормальної маси тіла, що зумовлене порушенням системи метаболізму, морфологічними проявами дезорганізації, розростанням сполучної тканини з подальшою стромально–судинною дистрофією. Висновки. Клінічна апробація запропонованого алгоритму свідчила, що ця тактика дозволяла прецизійно оцінити тяжкість травми у потерпілих на тлі ожиріння, обґрунтувати своєчасність обрання адекватних діагностично–тактичних рішень, зокрема, застосування інвазивних методик.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Khomyak, І. V., М. V. Коstylev, О. V. Rotar, І. S. Теreshkevych, V. І. Rotar та А. І. Khomyak. "Комбінований відеоендоскопічно-черезшкірний доступ у хірургічному лікуванні інфікованого гострого некротичного панкреатиту". Klinicheskaia khirurgiia, № 1 (28 січня 2018): 20–23. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.01.20.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Оцінити ефективність запропонованого комбінованого відеоендоскопічно-черезшкірного доступу в хірургічному лікуванні інфікованого гострого некротичного панкреатиту (ГНП). Матеріали і методи. Черезшкірні діапевтичні пункції та дренування застосовані в 74 пацієнтів (контрольна група), у 23 (основна група) з приводу лікування поширених інфікованих патологічних вогнищ використаний комбінований відеоендоскопічно-черезшкірний доступ. Результати. Застосування діапевтичних втручань дозволило відтермінувати виконання оперативного втручання до 25 - 30-ї доби захворювання в усіх пацієнтів основної групи та у 82,7% – контрольної. В основній групі відзначене зменшення необхідності виконання лапаротомної некрсеквестректомії на 29,1%, інвазивних втручань – на 46,1%, смертності – на 2,9%. Висновки. Використання комбінованого доступу забезпечило зменшення частоти виконання інвазивних втручань, зокрема лапаротомної некрсеквестректомії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Yakovlev, P. G. "Чи є альтернатива радикальній цистектомії при лікуванні хворих на м’язoво-інвазивний низькодиференційований рак сечового міхура?" Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (10 вересня 2019): 28–33. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.2.10415.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: оцінити поширеність застосування органозберігальних хірургічних методик у комплексі із періопераційною терапією як альтернативу радикальній цистектомії (РЦЕ) в лікування хворих на вперше виявлений низькодиференційований (G3) уротеліальний м’язово-інвазивний рак сечового міхура (МІРСМ) та визначити їх вплив на результати загальної виживаності. Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано 309 історій хвороб пацієнтів, прооперованих протягом 2004–2017 рр. із приводу уротеліального G3 МІРСМ, а саме, клінічна стадія, застосовані методи хірургічного лікування: РЦЕ або органозберігальна операція (трансуретральна або відкрита резекція), періопераційна променева (ДПТ) та хіміотерапія (ПХТ); результати виживаності. Результати досліджень та їх обговорення. Виконано 109 (35,3 %) РЦЕ та 200 (64,7 %) органозберігальних операцій. П’ятирічна загальна виживаність для стадій II, III та IV для хворих після РЦЕ склала 43 %, 37 % та 10 %, після ТУР – 58 %, 27 %, та 19 % і після резекції сечового міхура 53 %, 42 % та 40 %.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Теренда, Н. О., І. О. Стецюк, М. Б. Тодуров та Л. Р. Стецюк. "ОСОБЛИВОСТІ ЯКОСТІ ЖИТТЯ КАРДІОХІРУРГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ, ЯКИМ ВИКОНАНО МІНІ-ІНВАЗИВНІ ДОСТУПИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (2 червня 2021): 50–54. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.1.12146.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: визначити доцільність та ефективність проведення протезування аортального клапана з міні-доступу на основі аналізу якості життя пацієнтів через 12 місяців після операції. Матеріали і методи. Опитали 50 хворих, яким виконано протезування аортального клапана у 2019 р. Усіх пацієнтів поділено на 2 групи. У 1-й групі – 25 осіб (20 чоловіків (80 %) та 5 жінок (10 %)) – протезування виконували із поздовжньої серединної стернотомії (ПСС), у 2-й групі – 25 осіб (20 чоловіків (80 %) та 5 жінок (10 %)) – з міні J-подібної стернотомії (МІД). Якість життя оцінювали через 12 місяців після операції за допомогою опитувальника Medical Outcomes Study Short Form 36 (MOS SF-36). Результати. У 25 хворих, яким оперативне втручання проведено через J-подібну міні-інвазивну стернотомію, виявлено статистично значущу зміну оцінки якості життя при аналізі стану психологічного здоров’я ((73,6±1,71) %) порівняно з ПСС ((66,51±1,40) %) (р<0,05). Це говорить про поліпшення якості життя хворих даної групи. У групі з МІД, порівняно з ПСС, ми спостерігали тенденцію до кращих показників фізичного функціонування – (83,60±2,05) % проти (79,80±2,23) %; рольового функціонування, зумовленого фізичним станом, – (74,00±4,45) % проти (68,00±3,67) %; інтенсивності болю – (92,80±3,36) % проти (85,28±2,97) %; загального стану здоров’я – (64,04±2,67) % проти (61,68±3,08) %; життєвої активності – (75,20±2,10) % проти (72,30±1,65) %; соціального функціонування – (90,00±4,01) % проти (83,83±2,50) %; рольового функціонування, зумовленого емоційним станом, – (84,01±5,22) % проти (79,14±3,90) %. Висновки. Пацієнти з міні-інвазивним доступом мають статистично краще психічне здоров’я після втручання, ніж пацієнти із серединною стернотомією. Як результат, у цих пацієнтів менший ризик розвитку депресії, тривоги, переживань, психічних розладів. Інші показники мали тенденцію до вищих результатів при МІД порівняно з ПСС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Koshak, Yu F. "ДІАГНОСТИЧНИЙ АЛГОРИТМ ТА ОБ’ЄМ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ПІДОЗРОЮ НА ТУБЕРКУЛЬОЗНУ ЕМПІЄМУ ПЛЕВРИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 1 (25 березня 2020): 48–55. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.1.11207.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: удосконалити діагностичний алгоритм та об’єм дослідження пацієнтів із туберкульозною емпіємою плеври та встановити фактори, які призводять до міні-інвазивного торакохірургічного (VTS, VATS) лікування. Матеріали і методи. Представлено сучасні методи діагностики туберкульозної емпієми плеври, торакоскопічні методи верифікації туберкульозу плеври, емпієми плеври та методи міні-інвазивного хірургічного лікування. Результати. Удосконалено та впроваджено в практику охорони здоров’я для ранньої діагностики туберкульозної емпієми плеври діагностичний алгоритм. Впроваджено цитологічний та молекулярно-генетичний методи верифікації туберкульозної емпієми плеври, методи удосконаленого спеціального обстеження хворих на емпієму плеври та методи біопсії під контролем УЗД, плеврографії, спіральної комп’ютерної томографії із контрастуванням, торакоцентезу та відеоторакоскопії у пацієнтів на різних етапах амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних закладів. Висновки. Для діагностики туберкульозної емпієми плеври у доклінічній фазі на сучасному етапі велике значення має пункційна біопсія плеври з бактеріологічними та цитологічними дослідженнями, міні-інвазивна відеоторакоскопія з біопсією горбиків плеври, патогістологічне дослідження казеозних виразок, некрозів та підозрілих на туберкульоз бронхолегеневих фістул.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Kirienko, D. A., V. V. Boyko, V. A. Prasol, and A. I. Pityk. "Modern Invasive Methods of Diagnostics of Stenotic Lesion in Illiac Arteries Segment." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 3, no. 7 (November 15, 2018): 107–11. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs03.07.107.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Оpanasenko, М. S., О. Е. Кshanovskyi, B. М. Коnіk, О. V. Теreshkovych, М. І. Каlenychenko та L. І. Levanda. "Можливості хірургічного лікування аспергільозу легень". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 3 (3 березня 2018): 20–22. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.03.20.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Поділитися власним досвідом хірургічного лікування аспергільозу легень. Матеріали і методи. За останні 10 років у клініці перебували 14 хворих з аспергільозом легень. У 11 (78,6%) хворих діагностовано аспергілому легені, у 3 (21,4%) - інвазивний аспергільоз після проведення біопсії легені. Резекційні втручання виконані 8 (57,1%) пацієнтам з аспергіломою. Відмовлено в операції внаслідок значних дихальних розладів 3 (21,4%) хворим. Середній вік пацієнтів - (42,6 ± 15,7) року. Всі пацієнти до і після оперативного втручання отримували специфічну протигрибкову терапію. Результати. Виконано такі оперативні втручання: 3 (37,5%) плевропульмонектомії, 4 (50,0%) лобектомії, 1 (12,5%) типову резекцію піраміди та S3 справа. У 1 (12,5%) пацієнтки під час оперативного втручання виконано інтраплевральну торакопластику. Середня тривалість операції склала (235,6 ± 77,6) хв, середня інтраопераційна крововтрата - (314 ± 331,9) мл. Висновки. Хірургічне лікування аспергільозу легень є досить складним завданням і має багато невирішених питань. Систематизація власного досвіду та досвіду, про який повідомляють інші дослідники, дає змогу покращити результати лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Добрянський, Т. О. "КОРЕКЦІЯ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ РІВНОВАГИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГОСТРИМ КОРОНАРНИМ СИНДРОМОМ У ПОЄДНАННІ З ОБЛІТЕРУЮЧИМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ ТА КРИТИЧНОЮ ІШЕМІЄЮ НИЖНІХ КІНЦІВОК". Medical and Clinical Chemistry, № 1 (22 травня 2021): 45–53. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i1.12107.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Несприятливий прогноз при мультифокальному атеросклерозі (коронарному і судин нижніх кінцівок) асоціюється з тяжчим ускладненим перебігом хвороби, обмеженням проведення інвазивних коронарних втручань тощо, що й визначає необхідність вивчення ролі тригерів у патогенезі даної коморбідної патології та розробці шляхів корекції цих патологічних процесів. Мета дослідження – вивчити можливість корекції порушень ліпідограми та рівноваги прооксидантно-антиоксидантної системи у пацієнтів із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок і високим ризиком розвитку реперфузійних ускладнень. Методи дослідження. В основу роботи покладено аналіз результатів комплексного обстеження та хірургічного (черезшкірного коронарного втручання) лікування 67 хворих із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом магістральних артерій нижніх кінцівок. Показники ліпідограми та активність складових прооксидантно-антиоксидантної системи визначали за допомогою спектрофотометричних методів, оптичну густину вимірювали на спектрофотометрі “Biomat 5” (Велика Британія). Результати й обговорення. З метою корекції ліпідограми і прооксидантно-антиоксидантної рівноваги в перед- та післяопераційний періоди призначали внутрішньовенні вливання аргінін-карнітинового комплексу (4,2±2,0 відповідно), що дало можливість стабілізувати активність прооксидантно-антиоксидантної системи на момент проведення оперативного втручання (вміст активних продуктів тіобарбітурової кислоти у сироватці крові знизився в 1,3 раза (р<0,05) при одночасному відновленні функціонування ензимних антиоксидантних систем в 1,5 раза (р<0,05), на що вказувало зменшення ступеня блокування у сироватці крові активності супероксиддисмутази при зростанні активності каталази і церулоплазміну). В післяопераційний період після черезшкірного коронарного втручання відмічено зменшення реперфузійних ускладнень і стабілізацію клінічного стану коморбідних пацієнтів за рахунок зниження частоти порушень ритму на 53,3 %, а проявів гострої серцевої недостатності – на 44,4 %. Висновок. Застосування аргінін-карнітинового комплексу в перед- та післяопераційний періоди у хворих із гострим коронарним синдромом у поєднанні з облітеруючим атеросклерозом нижніх кінцівок і високим операційним ризиком сприяє достовірному зменшенню активності вільнорадикального окиснення та відновленню функціонування ензимних антиоксидантних систем організму, що дає можливість знизити частоту порушень ритму і провідності на 53,3 %, а прояви гострої серцевої недостатності – на 44,4 %.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Мамчур, В. И., and В. Ф. Сулима. "Application of Tribenoside with Lidocaine (Procto-Glyvenol) in the Treatment of Patients with Chronic Hemorrhoids. Review of Research Results." Хирургия. Восточная Европа, no. 3 (November 16, 2021): 423–33. http://dx.doi.org/10.34883/pi.2021.10.3.013.

Повний текст джерела

Анотація:

Геморрой основное проктологическое заболевание, требующее комплексного лечения, которое должно включать медикаментозную системную и местную терапию, мини-инвазивные и хирургические методики. В медикаментозной местной терапии геморроя активно применяются трибенозид с лидокаином (препарат Прокто-Гливенол). Комбинация трибенозид + лидокаин (Прокто-Гливенол) представляет собой медицинский препарат для местного лечения геморроя в виде ректальных суппозиториев или ректального крема. В данном обзоре обсуждаются имеющиеся данные об использовании трибенозида + лидокаина в клинической практике с учетом результатов мини-инвазивных и хирургических методов лечения пациентов с геморроем. Проанализированы различные методы лечения пациентов с хроническим геморроем, в том числе с применением препарата Прокто-Гливенол в виде ректальных суппозиториев или ректального крема, использованы результаты литературного обзора. Показана выраженная эффективность у пациентов комбинации трибенозид + лидокаин в облегчении симптомов, вызванных геморроем, ее безопасность оценивалась в клинических наблюдениях на пациентах любого пола, либо в сравнении с двумя его отдельными компонентами (трибенозидом или лидокаином), либо в сравнении со стероидами при лечении. В том числе оценивалась эффективность и переносимость комбинации трибенозид + лидокаин у женщин с геморроем в результате беременности или родов. Имеется достаточно убедительных доказательств для рекомендации использования этой комбинированной терапии препаратом Прокто-Гливенол в виде ректальных суппозиториев или ректального крема как быстрого, эффективного ибезопасного варианта местного лечения хронического геморроя. Chronic combined hemorrhoids is the main proctologic disease requiring the use of complex treatment, which should include systemic and local therapy, minimally invasive and surgical techniques. In the local drug therapy of hemorrhoids, tribenoside with lidocaine (Procto-Glyvenol) is actively used. The combination tribenoside + lidocaine (Procto-Glyvenol) is the medication for topical treatment of hemorrhoids in the form of suppositories or rectal cream. In this review, the available data on the use of tribenoside + lidocaine in clinical practice are discussed, taking into account the results of minimally invasive and surgical methods of treating patients with hemorrhoids. Various methods of treating patients with chronic hemorrhoids were analysed, including the use of Procto-Glyvenol in the form of suppositories or rectal cream; the results of the literature review were used. A pronounced efficacy of the combination of tribenoside + lidocaine in relieving symptoms caused by hemorrhoids was showed; its safety was evaluated in clinical observations in patients of both sexes, either in comparison with its two separate components (tribenoside + lidocaine), or in comparison with steroids. In particular, the efficacy and tolerability of the tribenoside + lidocaine combination in women with hemorrhoids as a result of pregnancy or childbirth was assessed. There is sufficient convincing evidence to recommend the use of this combination therapy with Procto- Glyvenol in the form of suppositories or rectal cream as a fast, effective and safe option for topical treatment of chronic hemorrhoids. Геморой - основне проктологічне захворювання, що вимагає застосування комплексного лікування, яке повинно включати медикаментозну системну і місцеву терапію, міні-інвазивні і хірургічні методики. У медикаментозній місцевій терапії геморою активно застосовуються трибенозид з лідокаїном (препарат Прокто-Глівенол). Комбінація трибенозид + лідокаїн (Прокто-Глівенол) являє собою лікарський засіб для місцевого лікування геморою, у вигляді ректальних супозиторіїв або ректального крему. У цьому огляді обговорюються наявні дані про використання трибенозиду + лідокаїну в клінічній практиці з урахуванням результатів міні-інвазивних і хірургічних методів лікування пацієнтів з гемороєм. Проаналізовано різні методи лікування пацієнтів з хронічним гемороєм, в тому числі із застосуванням препарату Прокто-Глівенол у вигляді ректальних супозиторіїв або ректального крему, використані результати літературного огляду. Продемонстрована виражена ефективність у пацієнтів комбінації трибенозид + лідокаїн в полегшенні симптомів, викликаних гемороєм, і безпеку застосування оцінювали в клінічних спостереженнях на пацієнтах будь-якої статі, в порівнянні з двома його окремими компонентами (трибенозид або лідокаїн), або в порівнянні з терапією стероїдами при лікуванні. В тому числі, оцінювалася ефективність і переносимість комбінації трибенозид + лідокаїн у жінок з гемороєм спричиненим вагітнiстю або пологами. Достатньо переконливих даних для рекомендації використання комбінованої терапії препаратом Прокто-Глівенол, супозиторії ректальні або крем ректальний, як швидкого, ефективного та безпечного варіанту місцевого лікування хронічного геморою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Koshak, Yu F. "МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ У ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ЕМПІЄМИ ПЛЕВРИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (27 листопада 2020): 63–70. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11519.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. У дослідженні проведено морфологічний аналіз діагностики емпієм плеври з ефективним хірургічним лікуванням пацієнтів із туберкульозною емпіємою плеври. Застосування мінімально-інвазивних відеоторакоскопічних (VTS, VATS) технологій у морфологічній верифікації є актуальним завданням виявлення туберкульозної емпієми плеври в 1-й, 2-й, 3-й стадіях її розвитку. У хворих із туберкульозною емпіємою плеври лише у 51,2 % вона вірогідно була діагностована своєчасно, тобто на стадії можливого мінімально-інвазивного торако-хірургічного (VTS, VATS) лікувань. У 48,7 % хворих туберкульозну емпієму діагностовано на пізній стадії гнійного процесу. Сьогодні необхідно відмовитись від тактики консервативного лікування пацієнтів із нез’ясованою природою емпієми плеври. Мета дослідження – підвищити можливість морфологічної верифікації хворих із туберкульозною емпіємою плеври, встановити стадійність гранулематозного запалення плеври для упровадження мінімально-інвазивного (VTS, VATS) чи відкритого (ПЕ з ДЛ) хірургічного лікування. Матеріали і методи. Було проведено ретроспективний аналіз 685 випадків лікування хворих із туберкульозною емпіємою плеври. Попередній відбір проведено з урахуванням вимог до клінічного дослідження за наступними критеріями, що базувалися на аналізі даних літератури та власному досвіді. Результати. Результати аналізу показали, що в обох групах переважали хворі з легеневим туберкульозом та фібринозним плевритом, що ускладнилися нагноєнням плеври. Висновки. У хворих із туберкульозною емпіємою плеври лише в 51,2 % емпієму плеври було діагностовані своєчасно, тобто на стадії можливого мінімально-інвазивного торако-хірургічного лікування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Hrebenyk, M. V., та L. Y. Bidovanets. "МЕДИКАМЕНТОЗНА ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ПІСЛЯ ІНФАРКТУ МІОКАРДА В УМОВАХ КОМОРБІДНОСТІ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (25 лютого 2021): 32–36. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11801.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Протягом останніх десятиліть етіологією хронічної серцевої недостатності (ХСН) є ішемічна хвороба серця (ІХС), що згідно зі статистичними даними, домінує і займає перше місце у структурі смертності в Україні. Одним із найнебезпечніших клінічних проявів ІХС є гострий інфаркт міокарда (ІМ), основним ускладненням якого є розвиток серцевої недостатності (СН). Незважаючи на розвиток сучасних технологій лікування ІМ, у тому числі з використанням інвазивних реперфузійних технологій, частина хворих із СН у віддаленому періоді неухильно зростає. Одним із провокуючих чинників розвитку і прогресування СН є наявність супутніх патологій у большості хворих на ІМ. Коморбідність з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом часто є пусковим фактором розвитку ІМ [2]. Тому пошук найбільш придатних шляхів лікування ІМ, його ускладнень і мінімізація несприятливого післяінфарктного ремоделювання серця і попередження розвитку СН є актуальною проблемою. Мета дослідження – оптимізувати комплексну медикаментозну терапію у гострий період ІМ для попередження розвитку СН у хворих із коморбідною патологією. Матеріали і методи. У дослідження включено 455 хворих на гострий ІМ з елевацією сегмента ST у віці (62,7±1,07) року, серед них 342 (75,16 %) чоловіків і 113 (24,84 %) жінок, які істотно не різняться за віком, середній вік жінок склав (61±0,83) року, чоловіків – (63,05±0,98) року. Діагноз ІМ верифікувати згідно із вітчизняним протоколом і ESC (2017). Використано клінічні, лабораторні та інструментальні методи дослідження. Внутрішньосерцеву гемодинаміку оцінювали використовуючи ехокардіографію, післяінфарктне ремоделювання проаналізовано протягом двох років. Усі пацієнти приймали статини, ß-блокатори та інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ). Хворих поділили на 3 групи. Перша група (n=232) (51%) приймала раміприл в дозі 2,5–5,0 мг, друга група (n=171) (38 %) – периндоприл 2,0–4,0 мг, третя група (n=52) (11%) – зофеноприл в стартовій дозі 7,5 мг два рази на день. Призначення раміприлу і зофеноприлу проводилося по черзі в міру надходження хворих у клініку, поки набір не набрав по 50 осіб у кожній групі (зофеноприл (n=52)). Периндоприл призначали пацієнтам старшого віку. Статистичну обробку проводили за допомогою пакета прикладних програм SPSS®v.21.0 і редактора електронних таблиць Excel. Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою програми SPSS v.21.0. Результати. У цілому за супутніх патологією й індексом коморбідності Charlson групи обстеження не відрізнялися, що дозволило адекватно оцінити ефективніть диференційованого лікування. Застосування ІАПФ у післяінфарктний період з точки зору патфізіології має великий вплив на розвиток і формування післяінфарктної СН. Для прогнозування розвитку СН протягом 3 місяців у динаміці досліджували рівні Nt-proBNP на тлі комбінованої терапії із використанням різних ІАПФ. Отримані результати підтвердили першість у використанні саме зофеноприлу пацієнтам, які перенесли ІМ на тлі коморбідності з метою попередити розвиток СН. Висновки. Згідно з отриманими результатами дослідження рівня динаміки Nt-proBNP, зроблено висновки про неоднаковий вплив різних препаратів ІАПФ на нейрогуморальні системи організму людини. А позитивні гемодинамічні й морфофункціональні чинники дозволяють з упевненістю призначати цю фармакологічну групу препаратів для лікування і поліпшення прогнозів у коморбідних хворих.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Пономаренко, Д. І., Т. М. Луценко, В. В. Пашук та Н. В. Щоткіна. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА МЕДИЧНІ ВИРОБИ, ЩО ІМПЛАНТУЮТЬ". Біомедична інженерія і технологія, № 6 (17 листопада 2021): 74–85. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.244561.

Повний текст джерела

Анотація:

Реферат – значні дослідження та розробки в галузі біомедичних імплантатів розширили можливості лікування широкого спектру захворювань. Імплантат є інвазивним медичним виробом, який повністю або частково вводиться в тіло або у природний отвір людини для заміни пошкоджених структур в організмі людини та залишається в організмі людини терміном не менш ніж на 30 днів. Технічна документація (технічний файл) являє собою сукупність документів, які описують медичний виріб. Технічний файл розробляється під час процесу проектування і розробки виробу, підтримується протягом усього життєвого циклу, має бути структурований та підтримувати адекватний рівень деталізації, уникаючи при цьому включення зайвих деталей, щоб полегшити огляд та оцінку. Життєвий цикл медичного виробу складається з шести етапів: концепція, планування, проектування, валідація, запуск та постмаркетинговий нагляд. Для оцінки відповідності імплантатів в українському законодавстві обов‘язковим є відповідність нормативним вимогам двох технічних регламентів: Технічного регламенту щодо медичних виробів, Технічного регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують і стандарту щодо медичних виробів ДСТУ EN ISO 13485:2018 Медичні вироби. Система управління якістю. Вимоги до регулювання. Для проведення процедури з оцінки відповідності імплантатів використовуються методи статистичного оцінювання зібраних даних під час проведення експертизи документації, перевірки виробництва та результатів випробувань. У даній статті проведено аналіз вимог до технічного файлу: основні розділи та особливості їх формування, а також наведено перелік основних нормативних документів, що стосуються імплантатів. Ключові слова: технічний файл, медичні вироби, імплантат, оцінка відповідності, Технічний регламент

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Маслій, Б. Я. "Виживаність після ендоваскулярних втручань при гострому коронарному синдромі". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (18 лютого 2022): 99–103. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.4.12726.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: аналіз віддалених результатів лікування гострого коронарного синдрому (ГКС) в умовах реальної клінічної практики. Матеріали і методи. Проаналізовано дані реєстру пацієнтів із гострим інфарктом міокарда, що включала дані на 280 випадків: І група – 213 хворих на інфаркт міокарда, яким проведено ендоваскулярне втручання; ІІ група – 53 хворих, які отримували стандартну консервативну терапію, ІІІ група – 14 хворих на інфаркт міокарда з багатосудинним ураженням, яким після коронароангіографії було виконано аорто-коронарне шунтування в умовах штучного кровообігу. Результати досліджень та їх обговорення. Від початку гострого періоду і в період до 25 місяців криві виживаності суттєво розходяться з кращим результатом у пацієнтів, яким проведено інвазивне відкриття інфарктозалежної вінцевої артерії з відновленням кровотоку ТІМІ-3. Достовірність отриманої моделі серцево-судинної смерті становила – χ2=56,47, р<0,0001. Виявлено, що пацієнти, які перенесли ендоваскулярне втручання, мали загострення ІХС рідше, порівняно з пацієнтами, які в гострий період ІМ отримували лише консервативну терапію. У пацієнтів з гострим коронарним синдромом, незважаючи на затримки на догоспітальному та госпітальному етапі, порушення оптимальних часових інтервалів для втручання і збереження та обмеження зони некрозу міокарда застосування ендоваскуляриних технологій лікування в першу добу інфаркт міокарда дає змогу суттєво знизити розвиток несприятливих серцево-судинних подій та покращити виживаність хворих у віддаленому післяінфарктному періоді.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Маланчук, В. А., В. В. Григоровський та А. Н. Гусейнов. "ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ І КОРЕЛЯЦІЙНІ ЗАЛЕЖНОСТІ МОРФОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ УРАЖЕННЯ ТА РЕПАРАЦІЇ У КІСТКОВИХ УЛАМКІВ ПРИ УЛАМКОВИХ ПЕРЕЛОМАХ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 113, № 4 (28 травня 2021): 63–72. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-63-72.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність. При уламкових переломах нижньої щелепи успіх лікування, в цілому, визначається перебігом репаративних процесів у зоні ушкодження. У зв'язку з цим значний інтерес дослідників привер-тають мінімально інвазивні підходи, оптимізація умов репаративної регенерації і методи профілактики гнійно-запальних ускладнень у цій категорії хворих.У той же час аналітичних досліджень, які б вста-новлювали стан тканин уламків нижньої щелепи після механічної травми, раніше не проводилося. Не охарактеризовані також залежності між окремими морфологічними показниками, що відображають стан тканини нижньої щелепи, розташованих в зоні пошкодження.Мета дослідження. Вивчення клініко-морфологічних особливостей патологічних і репаративних змін до кісткових уламків нижньої щелепи.Матеріали і методи. Матеріалом дослідження по-служили фрагменти кісткових уламків нижньої ще-лепи, отримані при операціях остеосинтезу у 20 хво-рих з наслідками травматичних переломів. Операції проводилися за показаннями і полягали в репозиції відламків, видаленні дрібних уламків (вони були використані для гістологічного дослідження) та встановлення фіксаторів на репозіції відламків пошкодженої кістки.Результати досліджень і їх обговорення. Результа-ти виконаного нами дослідження показали, що ішемічні пошкодження кісткової тканини різної протяжності після травматичних переломів мали місце і в нижній щелепі, викликаючи запальну реакцію різного ступеня і репаративну реакцію з боку ендо-ста і периоста. Гістологічні прояви цих змін варіювали і в більшості випадків по вираженості сла-бо корелюють між собою. Лише показники «вид за-палення в кістковому мозку» і «периостальні регене-рати» виявляють достовірний негативний зв'язок в діапазоні середніх величин коефіцієнта асоціації.Висновки. З кореляційних зв'язків між окремими морфологічними показниками стану кісткових уламків найбільш високий параметр з достовірним від'ємним значенням коефіцієнта асоціації в діапазоні середніх значень тісноти встановлений між «видом запалення в кістковому мозку» осколка – і «виразністю періостальних регенератов». Активність запального процесу і розміри періостальних регенератів знаходяться в зворотньо-му зв'язку, що дає підставу припускати негативний вплив запального процесу на розвиток периостальної репаративної реакції кістковій тканині осколків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Tatarchuk, T. F., V. V. Dunaievska та N. F. Zakharenko. "ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ПЕРЕДРАКУ І РАКУ ВУЛЬВИ У ЖІНОК ПРЕ- І ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНОГО ВІКУ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 березня 2021): 154–59. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11856.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу передраку і раку вульви у жінок пре- і постменопаузального віку. Матеріали та методи. Із 2017 до 2020 рр. у поліклінічному відділенні Національного інституту раку обстежено 160 хворих із дистрофічними захворюваннями, передраком і початковим раком вульви. Аналіз амбулаторних карт та історій хвороб усіх жінок дозволив нам додатково вивчити особливості клінічного перебігу патологічних процесів зовнішніх статевих органів залежно від віку. Вік хворих у дослідженні коливався від 49 до 70 років, у середньому (59,6±3,5) року. Менструальна функція була не змінена у 40 (25 %) зі 160 жінок. Вік менархе варіював від 11 до 18 років (середній вік – (14,5±0,3) року). Середня тривалість менструального циклу склала (30±0,4) дня. Більшість пацієнток неодноразово зверталася до гінекологів і дерматологів із приводу свербежу та дискомфорту в ділянці зовнішніх статевих органів. Лікар проводив консервативне лікування «лейкоплакії і краурозу» впродовж багатьох місяців, а іноді й років, без гістологічного уточнення діагнозу. Результати дослідження та їх обговорення. При дослідженні біоптатів вульви переважали хворі із діагнозом раку вульви I А стадії (34 %) порівняно з VIN (інтраепітеліальною неоплазією вульви) (12 %). При цьому VIN і початковий рак вульви були асоційовані з вірусом папіломи людини лише в 37,5 % випадків. Висновок. Однією з особливостей клінічного перебігу неоплазій вульви у жінок пре- і постменопаузального віку є те, що злоякісний процес частіше виявляється на стадії монофокальної інвазивної пухлини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Halei, M. M., I. P. Marchuk та Yu V. Prokopchuk. "ПОРІВНЯЛЬНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ХВОРИХ ІЗ КАЛЬКУЛЬОЗНИМ ХОЛЕЦИСТИТОМ ТА ХОЛЕДОХОЛІТІАЗОМ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (19 березня 2021): 49–52. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11909.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: визначити показники якості життя у післяопераційних хворих із конкрементами у жовчному міхурі та загальній жовчній протоці. Порівняти хворих, яким виконували лапароскопічну і відкриту операції. Знайти оптимальний шлях лікування. Матеріали і методи. Для оцінки якості життя використовували опитувальник 36-Item Short-Form Health Status (SF-36). Статистичні дані отримані шляхом ретроспективного аналізу даних, напрацьованих під час лікування хворих в умовах відділення інвазивних методів діагностики та лікування Волинської обласної клінічної лікарні в 2016–2018 рр., а саме: 126 пацієнтів (І група – 52 хворих групи відкритого операційного лікування; ІІ група – 74 хворих групи лапароскопічного лікування). Результати. Після аналізу і підведення статистики було відмічено, що больовий синдром у хворих з І групи був наявним лише в перші 2 дні, при чому на другий день після операції відзначався лише при активному русі. У ІІ групі больовий синдром тривав від 4 до 7 днів. В обох групах використовували принципи ERAS (Enhanced Recovery After Surgery). Самостійне вставання хворих у І групі було можливим через (4,1±1,9) год, у ІІ групі – (19,7±3,3) год після завершення операції. Пероральне харчування відновили у хворих в І групі через (14,7±3,1) год, у ІІ групі – (25,9±5,5) год після завершення операції. Дані про самопочуття прооперованих пацієнтів наведені на рисунках 1 і 2 для групи лапароскопічного лікування жовчнокам'яної хвороби і відкритого відповідно. Висновки. Симультанні лапароскопічні операції з приводу лікування холециститу та холедохолітіазу показують високу ефективність і безпеку. Краще самопочуття, менший больовий синдром і період відновлення сил надають хворому полегшення фізичне, що гарантує і психологічний комфорт та швидке відновлення загального самопочуття в короткі терміни, і в тривалій перспективі після лапароскопічної холецистектомії та холедохолітотомії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Yanko, R. V. "Морфологічні зміни щитоподібної залози щурів після введення триптофану". Endokrynologia 26, № 3 (19 жовтня 2021): 281–86. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-3.281.

Повний текст джерела

Анотація:

Попри добре вивчену роль триптофану в організмі, літературні дані відносно його впливу на морфофункціональний стан щитоподібної залози (ЩЗ) поодинокі й неоднозначні. Переважно досліджували концентрацію тиреоїдних гормонів у крові після введення триптофану. Водночас морфологічні зміни ЩЗ при його впливі залишаються мало дослідженими. Мета — дослідження морфологічних змін ЩЗ щурів після введення їм триптофану. Матеріал і методи. Дослідження проведено на 24 щурах-самцях лінії Wistar 3-місячного віку. Щури всіх груп перебували в уніфікованих умовах, на стандартному раціоні. Тварини дослідної групи щодня, протягом 28 діб, перорально отримували L-триптофан (Франція) в дозі 80 мг/кг. Підготовку тварин до експериментів та інвазивне втручання проводили згідно з принципами Гельсінської декларації. З центральних ділянок тканини ЩЗ виготовляли гістологічні препарати за стандартною методикою. З використанням цифрової камери мікропрепарати фотографували на мікроскопі «Nikon Eclipse E100» («Nikon Instruments Inc.», Японія). Морфометрію здійснювали за допомогою комп’ютерної програми «ImageJ». Статистичну обробку здійснювали методами варіаційної статистики. Результати. При гістологічному аналізі ЩЗ щурів, які отримували L-триптофан, виявлено, що залоза має незмінену фізіологічну структуру. Фолікули переважно овальної форми та різних розмірів. Колоїд у фолікулах помірної щільності та містить численні резорбційні вакуолі. Тиреоцити призматичної та кубічної форми. Виявлено зменшення площі фолікулів, колоїду, їх внутрішнього діаметра, зростання стереологічного індексу резорбції та фолікулярно-колоїдного індексу і зниження індексу накопичення колоїду. Також відмічено зниження відносної площі строми в залозі, стромально-паренхіматозного індексу, ширини прошарків міжчасткової, міжчасточкової та міжфолікулярної сполучної тканини. Висновки. Довготривале (протягом 28 діб) введення щурам L-триптофану в дозі 80 мг/кг призводить до появи морфологічних ознак активації ЩЗ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Шапринський, В. О., О. О. Воровський, О. А. Камінський, Я. М. Пашинський та Ю. А. Миронишен. "ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ НЕПАРАЗИТАРНИХ КІСТ ПЕЧІНКИ". Art of Medicine, 7 жовтня 2020, 174–81. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.3.15.174.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. Мета дослідження: покращити результати хірургічного лікування непаразитарних кіст печінки за рахунок розробки та удосконалення методів оперативного втручання. Матеріал та методи. Прооперовано 102 хворих: 88 (86,3 %) – непаразитарні кісти печінки, 14 (13,7 %) – полікістоз. За способом лікування: І група – міні-інвазивні методи – 56 (54,9 %) випадків; ІІ група – лапаротомні втручання – 32 (31,4 %). Результати дослідження. При застосуванні лапароскопічних методів середній ліжко-день склав 4,5 ± 1,0, післяопераційні ускладнення – 1 (1,8 %) випадок. При лапаротомних способах відповідно: 12,0 ± 1,5 та 2 (6,3 %), що підтверджує перевагу міні-інвазивних методів. Рецидив – у 3 (2,9 %) випадках. Висновки: Для запобігання розвитку небезпечних ускладнень непаразитарних кіст печінки та з метою їх ранньої діагностики рекомендовано застосовувати променеві методи дослідження та ліквідовувати їх міні-інвазивними способами на ранній стадії формування. Застосування міні-інвазивного методу фенестрації кіст з деепітелізацією їх оболонок при полікістозі печінки є операцією вибору, що дає змогу уповільнити розвиток гепатоцелюлярної недостатності. Поєднання міні-інвазивних методик з біполярною коагуляцією, чи лазерною дисекцією, чи зварювальною електрокоагуляцією призвело до зменшення таких ускладнень як інтраопераційна кровотеча і жовчопідтікання; стало можливим їх застосування не тільки при кістектомії великих ускладнених кіст, а й при резекційних методах лікування. Застосування зварювального електрокоагулятора ЕК-300М “Свармед” при лапароскопічній цистектомії призвело до зменшення тривалості операції та перебування в стаціонарі в 2 рази, кількість рецидивів – з 10 до 2,9 %.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Korinets, Y. M., та N. M. Prokopchuk. "АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРЕНАТАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ У СІМ'ЯХ З РЕПРОДУКТИВНИМИ ВТРАТАМИ В АНАМНЕЗІ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (12 грудня 2014). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2014.2.5867.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою роботи було вивчення ефективності пренатальної діагностики у сім'ях з репродуктивними втратами в анамнезі. Обстежено 50 вагітних жінок з ризиком хромосомної патології: медико-генетичне консультування вагітних, пренатальне соматогенетичне дослідження плода, інвазивні методи пренатальної діагностики. При комплексному обстеженні 50 сімей встановлено, що клінічний перебіг вагітності у жінок з репродуктивними втратами в анамнезі супроводжувався високим рівнем невиношування (13,0%), передчасних пологів (13,8%) та затримкою внутрішньоутробного розвитку (СЗРП) (28,7%) на фоні плацентарної недостатності (60,0%). Діагностовано СЗРП у 21 випадку (42,4%) в анамнезі народження дітей з хромосомною патологією; у 15(30,5%) з них виявлено аномальні каріотипи (збалансовані) у одного з подружжя як можливу етіологію СЗРП. Обстежено 21 сім'ї, яким проведено цитогенетичне дослідження,та було виявлено носійство хромосомних перебудову одного з подружжя у 15 (71%). Після проведення інвазивної пренатальної' діагностики у 18 із 21 сімей народилися здорові діти (85%). Удвох випадках в результаті проведеної' інвазивної' допологової діагностики виявлено збалансовані транслокаціїта народилися здорові діти. Запропоновані методики прогнозування із застосуванням різних методів пренатальної' діагностики (біохімічний скринінг І та ІІ триместрів та інвазивна пренатальна діагностика за показами) дають можливість з великою імовірністю попередити виникнення репродуктивних втрат та перинатальної патології.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Gnatko, Е. P., N. G. Skuriatina та T. A. Berezhna. "ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ МАРКЕРІВ ПРОЛІФЕРАЦІЇ У ВИЗНАЧЕННІ СТУПЕНЯ ВАЖКОСТІ ПЕРЕДРАКОВИХ СТАНІВ ШИЙКИ МАТКИ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (3 травня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.1.8736.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – оцінити діагностичне значення маркерів проліферації Р16/Кi-67 у виявленні онкогенної трансформації при різних ступенях важкості дисплазії шийки матки.Матеріали та методи. Обстежено 82 жінки віком 24–47 років із дисплазією шийки матки. Крім загальноклінічного обстеження, проводили кольпоскопічне, цитологічне, мікробіологічне та гістологічне дослідження. Специфічні маркери проліферації Р16/Кi-67 визначали імуноцитохімічним методом.Результати дослідження та їх обговорення. За результатами цитологічного дослідження, CIN I діагностовано у 59 (72,0 %), CIN II – у 16 (19,5 %), CIN III – у 7 (8,5 %) жінок. У всіх пацієнток виявлено атипову кольпоскопічну картину. За результатами ВПЛ-тестування, найбільш часто зустрічався ВПЛ 16 типу (від 25,4 до 100 %), відмічено високу поширеність ВПЛ 18, 31 і 33 типів при CIN різного ступеня важкості. Позитивні маркери Р16/Кi-67 були виявлені у 10 (16,9 %) жінок із CIN I, у 9 (56,3 %) – з CIN IІ і у 6 (85,7 %) – з CIN IІІ. Зіставлення результатів цитологічного та гістологічного досліджень у пацієнток із позитивними маркерами Р16/Кi-67 показало, що з 10 жінок із CIN І у 4 (40,0 %) діагностовано CIN ІІ і у 5 (50,0 %) – CIN ІІІ; із 9 пацієнток із CIN ІІ – у 6 (66,7 %) виявлено CIN ІІІ; у 3 (50,0 %) жінок із CIN ІІІ підтверджено діагноз, у 1 (16,7 %) – діагностовано Са in situ, у 2 (33,3 %) – інвазивний рак. Отже, цитологічний метод дослідження в поєднанні з ВПЛ-тестуванням не дозволив в 17,1 % випадків діагностувати важкі інтраепітеліальні ураження шийки матки.Висновки. Комплексне обстеження з включенням цитологічного дослідження і ВПЛ-тестування доцільно доповнювати визначенням специфічних маркерів проліферації. Це дозволяє встановити інтегративну стадію змін вірусу, яка має онкогенний потенціал, верифікувати ступінь важкості диспластичних змін в епітелії шийки матки, що є важливим для ранньої діагностики раку шийки матки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Ilashchuk, T. O., І. V. Okipniak, N. М. Malkovych, K. O. Bobkovych та O. P. Mykytyuk. "Досвід використання сучасних методів візуалізації у верифікації діагнозу у пацієнтів з кардіологічною патологією на тлі бронхообструктивних захворювань". Cardiology and cardiac surgery: continuous professional development, 3 травня 2019, 9–23. http://dx.doi.org/10.30702/ccs.201905.02.0020923.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основні труднощі диференціальної діагностики серцево-су-динних і респіраторних захворювань. Особливо складно оцінити переважання ураження зазначених систем у пацієнтів з поєднанням ішемічної хвороби серця та бронхообструк-тивних захворювань. У діагностичний алгоритм щодо цієї категорії хворих обов’язково ма-ють бути включені сучасні інвазивні та неінвазивні методи візуалізації. Авторами проведе-ний глибокий аналіз літературних джерел щодо їх використання у пацієнтів з поєднанням ішемічної хвороби серця та бронхообструктивного захворювання (хронічне обструктивне захворювання легень і бронхіальна астма). Наведені два клінічні випадки, що доводять необхідність застосування не тільки рутинних (електрокардіографія, спірографія, кардіосо-нографія), а й високотехнологічних інвазивних методик (коронаровентрикулографія, че-резстравохідна кардіосонографія) для призначення ефективних методів лікування хворих з поєднаною кардіореспіраторною патологією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Kolomiytsev, V. I., O. V. Lukavetskiy, O. M. Terletskyi та M. M. Bufan. "АСПЕКТИ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ ХОЛЕДОХОЛІТІАЗУ". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8275.

Повний текст джерела

Анотація:

Холедохолітіаз є поширеною хірургічною патологією та основною причиною доброякісних обструктивних захворювань жовчовивідної системи. Визначення найбільш безпечного методу діагностики дозволить зменшити частоту ускладнень, точність діагностики та зайві економічні витрати.Мета дослідження – на основі аналізу літературних даних визначити найоптимальніші методи діагностики холедохолітіазу.Матеріали і методи. За даними вітчизняної та іноземної літератури, за 5-річний період проаналізовано досвід діагностики холедохолітіазу. Проведено порівняльний аналіз різних інструментальних методів його діагностики.Результати досліджень та їх обговорення. На даний момент не існує остаточної думки щодо певного методу діагностики холедохолітіазу. Різні дослідження показують неоднозначні дані щодо чутливості та специфічності як інвазивних, так і неінвазивних методів.Висновок. Науковий досвід показує, що неінвазивні методи діагностики холедохолітіазу є більш перспективні за причиною відсутності хірургічного втручання, ускладнень та широких можливостей до їх удосконалення. Слід зазначити, що серед неінвазивних методів переважають магнітно-резонансна холангіопанкреатографія та ендоскопічна ультразвукова діагностика, що є найбільш інформативними та високоспецифічними діагностичними методами з найменшою кількістю ускладнень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Davlatov, S. S. "ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ГОСТРИМ ХОЛАНГІТОМ, УСКЛАДНЕНИМ БІЛІАРНИМ СЕПСИСОМ". Вісник наукових досліджень, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7476.

Повний текст джерела

Анотація:

Гнійний холангіт – одне з найчастіших і найтяжчих ускладнень доброякісних і злоякісних захворювань жовчних шляхів.Мета дослідження – покращення результатів хірургічного лікування хворих із гострим холангітом шляхом диференційованого застосування міні-інвазивних методів попередньої декомпресії жовчовивідних шляхів та удосконаленого методу детоксикації – плазмаферезу.Матеріали і методи. Дослідження проводили на базі клініки Самаркандського державного медичного інституту. Було включено 217 пацієнтів із гіпербілірубінемією, гострим холангітом, біліарним сепсисом і тяжким біліарним сепсисом. Для 17 пацієнтів (перша група) застосовували традиційне лікування з інфузійною та антибіотикотерапією; для 18 хворих (друга група) було застосовано плазмаферез у поєднанні з непрямою електрохімічною оксигенацією (НЕХО) плазми гіпохлоритом натрію; ще для 18 пацієнтів (третя група) з додатковим озонуванням плазми (ПА з НЕХО + Озон) із наступною реінфузією детоксикованої плазми.Результати досліджень та їх обговорення. У хворих із тяжким ступенем ендогенної інтоксикації у післяопераційному періоді найбільш тяжко виражений ендотоксикоз та поліорганна недостатність були у хворих першої групи. В той час як серед пацієнтів другої та третьої груп відмічалися кращі результати хірургічного лікування завдяки розробленому лікувально-діагностичному алгоритмові.Висновки. Розроблена диференційна двоетапна хірургічна тактика з виконанням міні-інвазивних декомпресій та із застосування плазмаферезу дозволяє купірувати явища ендотоксикозу, холестазу та дисфункції печінки, таким чином поліпшуючи результати лікування хворих із гострим холангітом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Nychytaylo, M. Yu, P. V. Ohorodnyk, A. H. Deinychenko, O. P. Kondratiuk, V. P. Shkarban, Yu O. Khilko, O. I. Lytvyn, V. A. Kondratiuk та I. B. Bura. "Міні-інвазивні транспапілярні втручання в ургентній аб-домінальній хірургії". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (2 листопада 2016). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2016.3.6786.

Повний текст джерела

Анотація:

Вивчено результати ендоскопічного лікування 2305 хворих з холедохолітіазом та іктерогенними пухлинами періампулярної зони, що перебували на лікуванні у відділі лапароскопічної хірургії та холелітіазу з 2010 до 2016 р. З них малоінвазивні транспапілярні втручання при холедохолітіазі виконано у 1690 хворих, при періампулярних пухлинах – у 615 пацієнтів. Ускладнення після ендоскопічних втручань з приводу холедохолітіазу виникли у 7,5 % хворих, при періампулярних пухлинах – у 11,7 % пацієнтів. Усі транспапілярні втручання виконували в ургентному порядку з метою ліквідації явищ гнійного холангіту та обтураційної жовтяниці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Hrytsko, R. Yu, та I. I. Martynyuk. "НЕОБХІДНІСТЬ УЧАСТІ ЛІКАРЯ-ІНФЕКЦІОНІСТА У НАДАННІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ В АМБУЛАТОРІЯХ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ". Інфекційні хвороби, № 2 (15 червня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.2.9038.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – показати необхідність участі лікаря-інфекціоніста у наданні медичної допомоги у первинній ланці. Консультування лікарями-інфекціоністами є дуже важливим і потрібним підрозділом в амбулаторіях сімейної медицини для надання організаційно-методичної та лікувально-профілактичної допомоги, заходом боротьби з інфекційними хворобами.Нами пропонуються нові підходи до реорганізації первинної медичної допомоги (ПМД) на засадах сімейної медицини, а саме створення клінік інтегративної сімейної медицини на базі клінічних амбулаторій-поліклінік з консультативним клініко-діагностичним центром, в яких працювали б вузькі спеціалісти різних спеціальностей, у тому числі інфекціоністи. Розглянуті питання якості лікувально-діагностичної та профілактичної роботи лікарів загальної практики – сімейних лікарів самостійно і разом (консультативно) з лікарями-інфекціоністами центрів первинної медичної допомоги, кабінетів інфекційних захворювань, клінік інтегративної сімейної медицини з метою ранньої діагностики інфекційних та інвазивних захворювань, визначення подальших медичних маршрутів кожного хворого.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Stets, M. M., V. V. Skyba, A. O. Sobko, V. V. Kozlov, O. I. Osadcha, I. M. Molnar та T. M. Shinkarik. "Диференційований індивідуальний підхід до лікування ерозивно-виразкових кровотеч у хворих, що отримують програмний гемодіаліз, у порівнянні з ПАПД при ХХН 5 ст". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 4 (15 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2017.4.8259.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: покращення результатів комплексного лікування хворих із хронічною хворобою нирок (ХХН) 5 стадії, що отримують програмний гемодіаліз (ПГД) та постійний амбулаторний перитонеальний діаліз (ПАПД) при ерозивно-виразкових кровотечах, шляхом оптимізації їх лікування з використанням відеоендоскопічних міні-інвазивних технологій.Матеріали ті методи. За період з жовтня 2012 по грудень 2016 р. на базі КМНПЦН та Д проліковано 1528 хворих на ПГД та 302 на ПАПД. З них чоловіків – 679 (36,1 %), жінок – 1151 (62,9 %).Результати досліджень та їх обговорення. В структурі пролікованих 1830 хворих, що проходили НЗТ (ПГД або ПАПД), у 349 (19,1 %) з них під час ендоскопічного обстеження виявлено ерозивно-виразкові ураження верхніх відділів травного тракту. Ерозивні гастропатії діагностовано у 191 (54,7 %) пацієнта, виразки шлунка – у 65 (18,6 %), виразки ДПК – у 93 (26,7 %).За період спостереження ерозивно-виразкові кровотечі виявлені у 46 пацієнтів. З них у 5 (11 %) пацієнтів мали місце ерозивні кровотечі, у 12 (26 %) – кровотечі з виразки шлунка, у 29 (63 %) – кровотечі з виразки ДПК. У всіх хворих кровотечі тяжкого ступеня. Слід зазначити, що ерозивно-виразкових кровотеч у хворих, що отримували ПАПД, не спостерігали.На ранніх етапах лікування даної категорії хворих кровотечі з виразок спонукали до хірургічного лікування (органозберігаючих – 7, у тому числі антрумектомії – 3). При цьому летальність досягала 33 % та була констатована у хворих на висоті кровотечі та тяжкого ступеня проявів синдрому метаболічної інтоксикації (СМІ). Останнє слугувало причиною перегляду тактики лікування хворих при даному ускладненні шляхом використання відеоендоскопічних міні-інвазивних методів гемостазу (електрокоагуляція – 34, хімічний гемостаз – 5, кліпування судини – 7). Рецидив кровотечі мав місце у 12 (7 %) хворих (3 хворих після хімічного гемостазу та 9 після електрокоагуляції), який долали повторними відеоендоскопічними комбінованими методами гемостазу, які не супроводжувалися летальністю. При цьому програма лікування у всіх випадках доповнювалася обов’язковим застосуванням монотерапії ІПП, надаючи перевагу 4 поколінню.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Lazoryshynets, V. V., V. M. Kovalenko, A. V. Rudenko, R. M. Vitovskyy, O. S. Sychov, Y. A. Ivaniv, V. M. Beshliaga та ін. "Рекомендації з проведення повноцінного черезстравохідного ехокардіографічного дослідження (Консенсус робочої групи Асоціації серцево-судинних хірургів України та Українського товариства кардіологів)". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 16 вересня 2019, 90–107. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/19.36/17(090-107).

Повний текст джерела

Анотація:

Черезстравохідна ехокардіографія (ЧСЕхоКГ) є критично важливим засобом серцево-судинної візуалізації. Наближеність стравоходу до більшості кардіальних структур і магістральних судин забезпечує найкраще ультразвукове вікно, тому часто ЧСЕхоКГ надає цінну додаткову та більш точну інформацію порівняно з трансторакальною ехокардіографією (ТТЕхоКГ) у певних пацієнтів з кількома специфічними діагнозами, а також при багатьох оперативних і катетерних кардіальних втручаннях. Цей документ розроблений на основі світового досвіду сучасної ЧСЕхоКГ [1] і спрямований бути керівництвом з виконання ЧСЕхоКГ в таких ситуаціях: 1) діагностична ЧСЕхоКГ, що виконується з приводу специфічного діагностичного питання; 2) інтрапроцедурна ЧСЕхоКГ при хірургічних та інвазивних катетерних втручаннях. Хоча ці Рекомендації містять запропонований рекомендований протокол отримання зображень, порядок і кількість зрізів може відрізнятися залежно від різноманіття показань до ЧСЕхоКГ. При деяких показаннях щодо специфічних станів рекомендовані додаткові спеціальні зрізи, що описані в розділі «Візуалізація окремих структур» цього документа. Документ не ставить на меті перегляд специфічних показань до ЧСЕхоКГ або вичерпне описання всіх аномалій, які можуть бути візуалізовані за допомогою зазначеного методу. У цьому розділі представлена перша з трьох частин розроблених рекомендацій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Chechuga, S. B., та M. A. Voitseshyna. "ТАКТИКА ВЕДЕННЯ ТА РОЗРОДЖЕННЯ ЖІНОК іЗ РЕЗУС-КОНФЛІКТНОЮ ВАГІТНІСТЮ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2017.1.7581.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – знизити перинатальну захворюваність і смертність у жінок із резус-конфліктною вагітністю шляхом оптимізації підходів до її ведення та тактики розродження.Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 68 історій пологів та індивідуальних карток жінок із резус-конфліктною вагітністю та проспективне обстеження 43 жінок із резус-конфліктною вагітністю, які склали основну групу. Контрольну групу склали 34 жінки із резус-негативною групою крові без титру антитіл. Дослідження проводилось на базі міської лікарні «Центр матері та дитини» м. Вінниці.Результати дослідження та їх обговорення. У роботі проведена оцінка діагностичної цінності пікової систолічної швидкості кровотоку в середній мозковій артерії плода в поєднанні з показниками біофізичного профілю та STV-тесту як діагностичного критерію стану плода при резус-конфліктній вагітності. В результаті проведеного дослідження визначений та апробований новий підхід до пренатальної діагностики важкості стану плода при резус-конфліктній вагітності, розроблений алгоритм її комплексного ведення та показань до розродження.Висновок. Запропонований ефективний та патогенетично обумовлений алгоритм ведення резус-конфліктної вагітності з визначенням пікової систолічної швидкості кровотоку в середній мозковій артерії як діагностичного критерію стану плоду дозволяє зменшити кількість інвазивних процедур, частина яких супроводжується втратою вагітності, і значно поліпшити перинатальні наслідки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Притуляк, О. М. "ОЦІНКА ПЕРЕБІГУ ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОГО ІНФАРКТУ МІОКАРДА З СУПУТНЬОЮ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ". Art of Medicine, 3 квітня 2020, 117–21. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.1.13.117.

Повний текст джерела

Анотація:

Резюме. На сьогодні серцево-судинні захворювання (ССЗ) є актуальною проблемою в усьому світі. Згідно з даними ВООЗ, смертність від ішемічної хвороби серця (ІХС) становить 9,4 млн на рік або 16,5% усіх випадків смертності. Захворюваність на ІХС в Україні становить 1859,99, в Європейському регіоні – 807,76 на 100 тис. населення. Особливу увагу лікарів серед ССЗ привертає гострий інфаркт міокарда (ГІМ), пов’язаний зі значним поширенням та високим рівнем летальності серед осіб працездатного віку. Щорічно в Україні реєструють майже 50 тис. випадків ІМ, а смертність від цієї патології залишається високою. Від ГІМ помирають 30% пацієнтів, у той час як у країнах Заходу – 5%. Останнім часом особливої актуальності набула проблема удосконалення надання невідкладної медичної допомоги хворим на ГІМ. Світові тенденції у цьому напрямку схиляються до більш широкого застосування тромболітичної терапії, інтервенційного та кардіохірургічного втручання. Ці питання потребують детального обґрунтування та аналізу для покращення умов надання медичної допомоги та зменшення летальності серед хворих з ГІМ. Незважаючи на досягнення сучасної інтервенційної хірургії, введення ранньої інвазивної тактики, вдосконалення фармакологічних методів лікування, збільшення якості та доступності медичної допомоги, хвороби системи кровообігу в цілому і гострий коронарний синдром (ГКС) зокрема залишаються провідною причиною смертності в розвинених країнах, і в Україні, залишаючись глобальною проблемою охорони здоров'я [1-4]. У сучасних рекомендаціях по веденню пацієнтів із ГКС, як ІМ із елевацією сегмента ST (STEMI), так і ІМ без елевації сегмента ST (nonSTEMI) високого, дуже високого та проміжного ризику необхідне застосування ранньої інвазивної тактики лікування, з метою забезпечення максимально швидкого відновлення коронарного кровотоку [5-7]. Незважаючи на дані численних рандомізованих досліджень, які довели, що застосування ранньої інвазивної стратегії лікування та реваскуляризація міокарда значно покращує не тільки перебіг ГКС, але і сприяє зниженню показників летальності. Однак значна частина пацієнтів в нашій країні з тих чи інших причин отримують лише консервативну терапію [2, 4]. Пацієнти з ГКС – це гетерогенна група осіб, у яких залежно від типу захворювання значимо відрізняються клініко-гемодинамічні характеристики протікання ГКС і його наслідки [2]. В останні роки в нашій країні частота проведення інвазивної терапії у пацієнтів ІМ із елевацією сегменту ST значимо збільшилася, тоді як проведення реваскуляризації пацієнтам з ГКС без елевації сегменту ST залишається на стабільно недостатньому рівні [4]. З огляду на високу частоту вибору консервативної тактики ведення таких пацієнтів, оптимізація фармакологічної терапії є одним із головних завдань сучасної кардіології [1]. Найбільш ефективним методом лікування ГІМ є виконання ендоваскулярної реперфузії міокарда шляхом стентування інфарктзалежної коронарної артерії. Проведення ЧКВ сприяє вірогідному підвищенню фракції викиду лівого шлуночка, вірогідному зменшенню кінцевого систолічного об’єму, маси міокарда та індексу міокарда лівого шлуночка у порівнянні з хворими без проведеної реваскуляризації. Виконання ЧКВ поліпшує протікання, прогноз та перебіг післяінфарктного кардіосклерозу у хворих після перенесеного Q, QS інфаркту міокарда і тому має бути пріоритетним напрямком лікування таких хворих.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Tkalich, V. V., V. O. Tkalich та M. S. Petrunia. "КАТАМЕНІАЛЬНИЙ ПНЕВМОТОРАКС: НОВІ ПОГЛЯДИ Й МІРКУВАННЯ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (3 травня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.1.8626.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – вивчити особливості діагностики та лікування катаменіального пневмотораксу (КП).Матеріали та методи. Пацієнтка віком 33 р. перебувала на лікуванні в КМКЛ № 17 з 12.07.13 по 16.07.13 та з 21.08.13 по 02.09.13. Їй проводили повний клініко-діагностичний комплекс обстежень та лікування відповідно до діючих протоколів.Результати дослідження та їх обговорення. У статті представлено огляд літератури з питання КП та подано опис клінічного випадку, а також узагальнено особливості діагностики та лікування КП. Сучасні міні-інвазивні способи хірургічних втручань та раціональна консервативна терапія є методом вибору в діагностиці та лікуванні КП. Всебічне дообстеження є необхідною передумовою для вибору раціональної тактики подальшого лікування. Консенсусу щодо оптимальних доз та строків гормональної терапії дотепер не досягнуто.Висновки. До сьогодні ендометріоз залишається малодослідженим захворюванням, а його поширеність у світовій популяції досягає 11 %. Оптимальні результати лікування досягаються за умови комплексного підходу із залученням суміжних фахівців, у т. ч. гінекологів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Бабляк, О. Д., В. М. Дем’яненко, Є. А. Мельник, К. А. Ревенко, L. V. Pidgaina та О. С. Стогов. "Міні-інвазивне багатосудинне коронарне шунтування в умовах штучного кровообігу: аналіз ранніх результатів та опанування методики". Ukrainian journal of cardiovascular surgery, 30 листопада 2018, 18–21. http://dx.doi.org/10.30702/ujcvs/18.33/04(018-021).

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – проаналізувати ранні результати даної методики порівняно із загальноприйнятою методикою аортокоронарного шунтування в умовах штучного кровообігу, а також оцінити рівень опанування методики міні-інвазивного коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу на основі порівняння хірургічного досвіду перших 30 послідовних прооперованих пацієнтів із 30 наступними. Матеріали та методи. Проаналізовано дані 60 послідовно прооперованих пацієнтів за методикою міні-інвазивного коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу за період із липня 2017 року по лютий 2018 року та 30 послідовно прооперованих пацієнтів за загальноприйнятою методикою аортокоронарного шунтування в умовах штучного кровообігу за період із січня 2017 року по червень 2017 року. Результати та обговорення. За період дослідження не було летальних випадків, значних ускладнень та ревізії післяопераційної рани з приводу кровотечі. Конверсія до серединної стернотомії відсутня в обох групах міні-інвазивного багатосудинного коронарного шунтування. Час операції у групі пізнього досвіду зменшився і склав 247,8±37,3 хв. порівняно з 276,2±48,5 хв. у групі раннього досвіду, р<0,05. Час операції, час штучного кровообігу був статистично значущо більшим у групі пізнього досвіду – 247,8±37,3 хв. та 131±26,5 хв. на противагу 222±28 хв. та 93,1±20,8 хв. у групі серединної стернотомії, р<0,05. Тривалість госпіталізації скоротилася у групі пізнього досвіду – 5,6±1,1 днів порівняно із серединною стернотомією – 6,7±1,2 днів, p≤0,001. Висновки. Міні-інвазивне багатосудинне коронарне шунтування в умовах штучного кровообігу є безпечним та ефективним методом хірургічного лікування ІХС. За час впровадження та освоєння методики не було летальних випадків і великих післяопераційних серцевих ускладнень. Досвід 30 операцій є достатнім для опанування методики, щоб основні інтраопераційні показники збігалися з результатами при стандартній методиці аортокоронарного шунтування через серединну стернотомію. Час перебування в стаціонарі в групі міні-інвазивного шунтування менший порівняно з групою серединної стернотомії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

ЛИСЮК, Ю. С., Р. М. ЛОЗИНСЬКИЙ, О. М. ДВОРЧИН та О. І. ЗАНІК. "Клінічні аспекти комп’ютерної томографії у складних хірургічних випадках". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука 69, № 1 (13 червня 2015). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2778.2015.1.4529.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено результати ретроспективного аналізу нестандартних хірургічних ситуацій у 19 пацієнтів із невідкладними захворюваннями органів черевної порожнини та флегмонами глибоких локалізацій. В усіх випадках мали місце діагностичні труднощі внаслідок нетипової клінічної маніфестації захворювання або тяжкості стану пацієнтів. Дані ультрасонографії у 31,6 % випадків були інформативними для прийняття лікувально-тактичних рішень, водночас у 36,8 % — хибними. Дані комп’ютерної томографії (КТ) та висновки лікарів променевої діагностики були первинно інформативними у 52,6 % випадках, а в інших 47,4 % — інформативність суттєво підвищувалася при сумісній клінічній інтерпретації томограм лікарем-радіологом з хірургом. Ствердження точного діагнозу дозволило в 21,1 % випадків застосувати міні-інвазивні хірургічні методики, в 5,3 % — виконати втручання з малого щадного доступу, а в 10,6 % — уникнути операції. Зіставлення результатів візуалізаційних методів обстеження дозволяє стверджувати, що дані КТ та їх клінічна інтерпретація були визначальними для вибору лікувальної тактики. У нестандартних хірургічних ситуаціях ускладнених захворювань органів черевної порожнини та флегмон глибоких локалізацій результати комп’ютерної томографії є більш значимими порівняно із даними ультрасонографії. Співпраця хірургів і лікарів-діагностів щодо інтерпретації клінічних аспектів може підвищити інформативність комп’ютерної томографії та сприятиме вибору адекватного методу й об’єму втручання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Benzar, I. M. "КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СПОСОБИ ЛІКУВАННЯ СУДИННИХ АНОМАЛІЙ У НОВОНАРОДЖЕНИХ". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8373.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблемними є питання діагностики і тактики лікування судинних аномалій у новонароджених дітей, оскільки у цій віковій групі відсутні характерні симптоми, не завжди доступні дані стосовно подальшого перебігу захворювання, обмежене використання інвазивних діагностичних тестів.Мета роботи – ретроспективний аналіз випадків судинних аномалій у новонароджених дітей, вивчення їх основних проявів та показань до проведення невідкладного лікування.Матеріали і методи. Проведено аналіз усіх випадків судинних аномалій у дітей, що поступали на лікування у період від грудня 2010 до березня 2017 року та проведено аналіз клінічних проявів та методів невідкладного лікування у дітей віком до 28 днів. Було встановлено ускладнення клінічного перебігу та тактику невідкладного лікування у новонароджених дітей.Результати дослідження. Серед 238 дітей з судинними аномаліями клінічні прояви виявлено у період до 28 днів життя у 137 (57,56%), а необхідність у лікуванні виникла у 7 (2,94%) випадків. Показаннями до лікування були компресія верхніх дихальних шляхів у дітей з лімфатичними мальформаціями голови і шиї (n=4), печінкова, серцево-судинна недостатність у дітей з дифузними інфантильними гемангіомами печінки (n=3), тромбоцитопенія у дітей з капошиформною гемангіоендотеліомою (n=3). Проведене лікування в об’ємі: резекція лімфатичної мальформації, трахеостомія, склерозування (n=4), консервативна терапія пропранололом (n=3) та кортикостероїдами (n=3). Використані лікувальні заходи дозволили стабілізувати стан у новонароджених дітей з судинними аномаліями та забезпечити можливість подальшого лікування. Новонародженим дітям з судинними аномаліями, що не супроводжувалися функціональними порушеннями, лікування у неонатальний період не проводили.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Tkalich, V. V., V. H. Getman, V. V. Sokolov, D. V. Myasnikov, Yu V. Nedilya, V. I. Galak, N. P. Babiy, V. O. Tkalich та V. V. Bila. "СПОНТАННИЙ ПНЕВМОТОРАКС ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ. ОСНОВНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ, ТАКТИКИ ЛІКУВАННЯ ПНЕВМОТОРАКСУ І ВЕДЕННЯ ПОЛОГІВ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 жовтня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2017.2.7795.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – вивчити особливості діагностики та лікування пневмотораксу під час вагітності й подальшого розродження.Матеріали та методи. Першовагітна віком 32 роки перебувала на лікуванні та спостереженні в КМКЛ № 17 і 7-му пологовому будинку м. Києва з 30.03.11 до 20.10.11. Їй проводили повний клініко-діагностичний комплекс обстежень та лікування відповідно до діючих протоколів.Результати дослідження та їх обговорення. У статті представлено огляд літератури з питання спонтанного пневмотораксу у вагітних та подано опис клінічного випадку. Узагальнено особливості діагностики, лікування пневмотораксу під час вагітності та ведення пологів у таких хворих. Рентгенівський знімок грудної клітки вагітної є безпечним для плода після 8-го тижня вагітності. Сучасні міні-інвазивні методики хірургічного лікування є методом вибору при лікуванні пневмотораксу у вагітних. Кесарів розтин виконують виключно за акушерськими показаннями. Всебічне дообстеження породіллі в післяпологовому періоді необхідне для встановлення етіології пневмотораксу, який був під час вагітності. Специфічних заходів з профілактики пневмотораксу дотепер не існує.Висновки. Пневмоторакс під час вагітності – рідкісне явище і зустрічається в 1 випадку на 10 000 пологів. Пневмоторакс у вагітних становить високу загрозу життю матері та плода, що зумовлює актуальність своєчасної діагностики та правильного лікування цього захворювання. Діагностику напруженого пневмотораксу необхідно здійснювати на етапі клінічного обстеження, а лікувальні заходи повинні бути невідкладними та передувати рентгенологічному обстеженню.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Grebenyk, M. V., та O. I. Levchyk. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ПІСЛЯІНФАРКТНОГО ПЕРІОДУ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ КОМОРБІДНІСТЮ, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ ПЕРКУТАННЕ КОРОНАРНЕ ВТРУЧАННЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (2 серпня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i2.8955.

Повний текст джерела

Анотація:

Цукровий діабет 2 типу (ЦД) та інфаркт міокарда (ІМ) часто поєднуються, на тлі артеріальної гіпертензії (АГ) це поєднання зумовлює швидкий розвиток ускладнень з боку судин нирок, великих судин серця, мозку, периферійних судин нижніх кінцівок. У таких пацієнтів прогноз зазвичай гірший, а летальність перевищує аналогічні показники у осіб без порушень вуглеводневого обміну. Навіть після успішно проведеного перкутанного коронарного втручання (ПКВ) ризик несприятливих подій складає 10 % в перший рік та 5 % щорічно впродовж наступних чотирьох років.Мета дослідження – вивчити особливості перебігу післяінфарктного періоду у пацієнтів із супутнім цукровим діабетом 2 типу та артеріальною гіпертензією, які перенесли перкутанне коронарне втручання.Матеріали та методи. Обстежено 325 пацієнтів із гострим коронарним синдромом в поєднанні із ЦД та АГ, віком від 37 до 92 років (в середньому (66,22±0,53) роки), із них 133 жінки та 192 чоловіки. Відповідно до методу відновлення коронарного кровотоку хворих було поділено на дві групи: 1 група – пацієнти, яким провели ПКВ (n=124), 2 група – пацієнти, яким не проводили інвазивне втручання (n=201). Далі проаналізували та оцінили клініко-лабораторні та інструментальні показники для виявлення особливостей.Результати. У пацієнтів обох груп виявлено й іншу супутню патологію, надмірну вагу тіла, шкідливі звички (куріння), Ехо-показники, притаманні концентричній гіпертрофії міокарда. Осіб 1 гр. закономірно швидше госпіталізовано в стаціонар (через (14,50±2,04) год), ніж 2 гр. (47,42±5,63) год (p<0,001). Ранній післяінфарктний період у них характеризувався достовірно меншою кількістю ускладнень, таких як ГСН ІІІ і ІV (за Killip) – 9 та 5 % у 1 гр. проти 25 та 16 % у 2 гр.; аритмії – 13 проти 25 %, та блокади – 11 проти 20 %. Механічні та тромбоемболічні ускладнення у пацієнтів із ПКВ виявлені не були. Інтервенційне відновлення коронарної прохідності стало профілактикою розвитку ранньої післяінфарктної стенокардії, яка виникла у 11 % у пацієнтів без ПКВ. 30-денна летальність у пацієнтів обох груп суттєво не відрізнялась і становила у 1 гр. 3,17 %, у 2 гр. – 5,74 %, (p>0,05). Однак річне виживання було достовірно вищим у пацієнтів із ендоваскулярним втручанням – 92,60 % у 1 гр. проти 85,63 % у 2 гр., p = 0,029.Висновки. 1. Перебіг післяінфарктного періоду у пацієнтів із поєднанням АГ та ЦД характеризувався високою часткою таких грізних ускладнень як кардіогенний шок, серцева астма, гостра лівошлуночкова недостатність, нерідко з розвитком набряку легень. Вказана коморбідність достовірно відрізнялась проаритмогенною активністю міокарда та розвитком блокад серця.2. Перкутанне коронарне втручання в умовах коморбідності суттєво впливало на зменшення ускладнень у гострому періоді інфаркту міокарда: рідше виникали порушення ритму та провідності, гостра серцева недостатність ІІІ – ІV ст. (Killip) та механічні ускладнення. Коронарне втручання також служило профілактикою розвитку ранньої післяінфарктної стенокардії.3. Річне виживання пацієнтів після інвазивного відновлення коронарного кровотоку достовірно вище, ніж у пацієнтів, яким реваскуляризація не проводилася.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Shevchuk, I. M., M. M. Dronyak, O. Ya Popadyuk, M. B. Fedorkiv та V. M. Dronyak. "Результати хірургічного лікування хворих на післяопераційний перитоніт". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (5 травня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2018.1.8860.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування хворих на післяопераційний перитоніт, ускладнений абдомінальним сепсисом, шляхом покращення своєчасної діагностики та впровадження оптимальної хірургічної тактики.Матеріали і методи. За 2010–2017 рр. внутрішньоочеревинні ускладнення діагностовано у 209 (2,4 %) із 8762 хворих, прооперованих у клініці із приводу гострих і хронічних захворювань органів черевної порожнини.Результати досліджень та їх обговорення. Абсцеси черевної порожнини спостерігали у 142 (67,9 %) хворих, розповсюджений перитоніт – 67 (42,1 %) хворих. Міні-інвазивні технології (лапароскопічні втручання, дренування гнійника під контролем УЗД) були ефективними у 129 (61,7 %) хворих. Релапаротомію (РЛ) виконали у 80 (38,3 %) хворих, з них при розповсюдженому перитоніті – у 61 (91 %) із 67 хворих, при абсцесах черевної порожнини – у 19 (13,4 %) із 142 хворих. Перші прояви інтраабдомінальних ускладнень мали характер гострої дихальної недостатності – у 95 (45,5 %), серцево-судинної недостатності – у 68 (32,5 %), печінково-ниркової дисфункції – у 46 (22 %) хворих за відсутності чітких місцевих ознак захворювання. Серед 80 хворих, яким виконали РЛ за шкалою Marshall J.C., 9–12 балів встановлено у 34 (42,5 %). Одну РЛ виконано у 46 (57,5 %) хворих. По дві РЛ виконано у 26 (32,5 %), по три РЛ – у 8 (10 %) хворих. Виникнення потреби у проведенні повторних РЛ у 34 (42,5 %) супроводжувалося значним зростанням рівня летальності. Так, після першої РЛ померли 7 (15,2 %) із 46 хворих, після другої РЛ – 12 (63,2 %) із 19, після третьої РЛ 6 (75 %) із 8 хворих. Застосування прецизійної техніки, лаважу черевної порожнини розчинами антисептиків (8–12 л) до чистих промивних вод, інтраабдомінальне застосування “Екстранілу”, назоінтестинальної інтубації тонкої кишки, поряд з іншими методами лікування, сприяли більш швидкій ліквідації ознак абдомінального сепсису, зниженню числа повторних РЛ, зменшенню післяопераційної летальності з 47,7 до 11,1 %.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Інвазивний метод"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями