Дисертації з теми "Імплантант"

Метою дослідження було модифікувати сталеву фольгу за допомогою іонної імплантації і виготовити з отриманого імплантату електронагрівач з підвищеними характеристиками. Результати досліджень показали, що зразок, оброблений іонами титану, при розгляданні радіаційної тепловіддачі поводить себе, як спіраль з ніхрому, що дозволяє рекомендувати імплантати в якості інфрачервоних пальників.

Фосфати кальцію, зокрема гідроксиапатит (Сବ10(РО4)6(ОН)2) (ГА) знаходяться у фокусі досліджень багатьох наукових груп у світі, оскільки є дуже перспективними з точки зору інтерфейсних структур в імплантат-кісткових взаємодіях. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/32154

Дисертація присвячена вивченню морфофункціональних особливостей процесів остеоінтеграції металевих імплантатів різного складу та процесів перебудови віддалених ділянок кістки в різні терміни після імплантації. Вперше встановлені зміни в різних ділянках стегнової кістки при імплантації сплавів різного складу. Встановлені особливості процесів остеоінтеграції в залежності від виду сплаву та наявності гідроксиапатитного покриття. Доведені структурні зміни діафізу та дистального епіфізу в ранні та віддалені періоди після імплантації металевих простезів та прослідковані особливості змін в залежності від типу імплантату. В роботі визначені зміни хімічного складу у віддалених ділянках кістки, які викликані процесами дифузії складових компонентів імплантату та встановлений факт зменшення вивільнення елементів за умов нанесення гідроксиапатитного напилення на поверхню імплантатів. Використання гідроксиапатиту в якості покриття металевих імплантатів створює оптимальні умови для адгезії клітин на поверхні простезу та стимулює розвиток кісткової тканини, що забезпечує його оптимальну фіксацію. Визначені особливості показників мікротвердості кісткової тканини в різних ділянках органу в залежності від типу імплантату та встановлена можливість зменшення втрати міцності кістки при використанні гідроксиапатитного покриття.
Диссертация посвящена изучению морфофункциональных особенностей процессов остеоинтеграции металлических имплантатов различного состава и процессов перестройки отдаленных участков кости в разные сроки после имплантации. Впервые установлены изменения в различных участках бедренной кости при имплантации сплавов различного состава. Установлены особенности процессов остеоинтеграции в зависимости от вида сплава и наличии гидроксиапатитного покрытия. Доказаны структурные изменения диафиза и дистального епифиза в ранние и отдаленные периоды после имплантации металлических простезов и прослежены особенности изменений в зависимости от типа имплантата. В работе определены изменения химического состава в отдаленных участках кости, вызванные процессами диффузии составляющих компонентов имплантата и установлен факт уменьшения высвобождения элементов в условиях нанесения гидроксиапатитного напыления на поверхность имплантатов. Использование гидроксиапатита в качестве покрытия металлических имплантатов создает оптимальные условия для адгезии клеток на поверхности простеза и стимулирует развитие костной ткани, обеспечивает его оптимальную фиксацию. Определены особенности показателей микротвердости костной ткани в различных участках органа в зависимости от типа имплантата и установлена возможность уменьшения потери прочности кости при использовании гидроксиапатитного покрытия.
Dissertation is devoted to the study of morphological and functional features of the osseointegration of metal implants of various compositions and processes of bone remodeling at different times after the implantation. We indicate the changes in various parts of the femur after implantation of alloys of different compositions. The features of osteointegration processes depending on the type of alloy and the presence of a hydroxyapatite coating. We proved the structural changes in diaphysis and distal epiphisis in early and late periods after implantation of metal prostheses and features depending on the type of implant. We identified a change in chemical composition in different parts of the bones that caused by diffusion of components of implants, and indicated the fact of reducing the release of elements in a hydroxyapatite coating deposition on the surface of the implant. Implantation of TiVT6 alloy in distal epiphysis leads to the formation of woven bone around prosthesis and small amount of connective tissue and activation of remodeling both in periimplant area and in other parts of bone. After the implantation of KTC alloy we can observed same features of bone remodeling as well as micro-fracture of bone tissue distant from implant. β-(Ti-Zr) alloy with low Young Module leads of cortical bone formation in 3 month after implantation and mild morphological, chemical and biomechanical changes in all terms of observation. The use of hydroxyapatite as the coating of metal implants creates optimal conditions for cell adhesion on the prosthesis surface and stimulates bone growth, ensuring its optimal fixation. Optimization of osseointegration leads to lower remodeling activity, including reducing the number of Remodeling units to 3,3 ± 0,1 (p = 0.042) compared with alloys without coating and prevents the loss of calcium and bone microhardness. β-(Ti-Zr) alloy with hydroxyapatite coating prevent ‘stress-shielding’ effect and development of bone microdamages. The chemical composition of bone after the implantation of metal prosthesis characterized by loss of calcium and phosphorus in all parts of the bone. The higher difference from the control is observed for TiVT6 alloy implant - up to 35.89% (p=0.0082) and 24.58% (p=0.017), respectively, and maintained until the end of observation. Activating the bone cells around the implant caused the implant electrochemical erosion and release of ions that appear in periimplant zone and in distant areas of bone in an amount from 0.4 to 2.7% weight %. Coating the implants reduces the loss of calcium to 7.5% (p=0.045) and reduced the release of elements of implant and their migration to surrounding tissues and distant sites. We indicate the features of bone microhardness in different areas depending on the type of the implant and indicate reduce of bone strength loss using a hydroxyapatite coating.

Дисертаційна робота присвячена розробці методів і засобів автоматизованої побудови моделі черепного імплантату та підвищенню точності планування нейрохірургічних операцій щодо реконструкції дефектів черепа. У роботі проведено огляд існуючих методів і засобів для побудови черепних імплантатів. Розглянуто основні методи обробки інтроскопічних зображень. Розроблено комплексний підхід до обробки томографічних і рентенографічних зображень голови пацієнта. Розроблено методи автоматизованої побудови об’ємних комп'ютерних моделей ЧІ за КТ- і РГ-даними з використанням 3D-моделі черепа пацієнта та усередненої моделі черепа. Розроблено метод автоматизованого визначення геометричних характеристик ЧІ, що дозволяє хірургу визначити оптимальний оперативний доступ. Розроблено медико-технічні вимоги до нейрохірургічного комплексу, призначеного для одержання вихідних даних, їхньої обробки й виготовлення речовинної копії імплантату. Проведено порівняльний аналіз отриманих результатів побудови моделей ЧІ із вже існуючими. Результати аналізу показали ефективність розроблених методів. Dissertation work considers the development of methods and facilities of the automatized construction of cranial implant model and the increase of procision of planning of neuro-surgical operative interferences for the reconstruction of cranial defects. The review of existent methods and facilities for the construction of cranial implants is provided. The basic methods of processing of introscopy images are considered. The complex approach is developed for treatment of patient’s head tomography and X-ray images. Methods of the automatized construction of three-dimensional computer models of cranial implant are developed on a base of tomography and X-ray data with the use of 3Dmodel of patient’s cranium and cranium average model. The method of the automatized determination of geometrical descriptions of cranial implant allowing a surgeon to define optimum operative access is developed. The basic medical-technical specifications are developed to neuro-surgical complex intended for the basic data obtaining, their treatment and making of implant material copy. The comparative analysis of the obtained results of models of cranial implants construction and already existing one is conducted. The results of analysis showed efficiency of the developed methods.

На імплантацію синтетичних матеріалів практично неможливо уникнути розвинення неспецифічної запальной реакції що зазвичай реалізується хронічним запаленням та формуванням грубої сполучної тканини на імплантаті, що спричиняє значні біомеханічні ускладнення. З метою покращення тканинних репаративних процессів може бути використана плазма збагачена тромбоцитами (ПЗТ) що вносить такі фактори росту TGFβ1, PDGF-AB та фактор росту VEGF, фібронектин, вітронектин і тромбоспондин, спричиняють пришвидчення тканинних реакцій в інтеграції алотрансплантатів та зменшення надмірних рубцевих змін.

Одним із важливих завдань сучасного медичного матеріалознавства є створення біосумісних матеріалів для тканинної інженерії з метою заміщення кісткових дефектів та дефектів м'яких тканин у практиці хірургічної та пластичної медицини.

People tried to replace their lost tooth by a new one from ancient times. They used different materials to make an artificial tooth: wood, bone, stone. Besides, teeth of dead animals were used. These so-called implants were uncomfortable and temporary.

Спонтанний пневмоторакс (СП) одне з небезпечних ускладнень, яке виникає у хворих на неспецифічні захворювання та на туберкульоз легень. Безпосередньою причиною виникнення СП найчастіше є перфорація плеври в ділянках бульозної трансформації легень. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/36399

Сплави на основі Магнію все більше викликають інтерес в якості матеріалів для виготовлення біодеградуючих імплантатів. Здатність до повної корозії імплантованого матеріалу в фізіологічних умовах розширює сфери їх застосування. Проте механічні властивості, час деградації та біосумістність матеріалу залежать від домішкових елементів, які входять до складу сплаву, мікроструктури, розміру зерен, текстури тощо. Низька стійкість до корозії, неконтрольована зміна pH буде мати негативний вплив на оточуючі тканини, і як наслідок і сам організм.

Наразі, гідроксиапатит у поєднанні з різноманітними наноструктурами і полімерами є основним матеріалом для виготовлення кісткових імплантантів різного складу і морфології та зокрема широко використовуються в сучасній медицині як матеріал, що ремінералізує та зміцнює зубну емаль. Застосування імлантантів без захисного покриття часто приводить до накопичення йонів матеріалу імплантанта в оточуючих тканинах та фізіологічних рідинах, що призводить до негативного впливу на організм в цілому. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що для вирішення проблеми захисту організму від продуктів розчинення імплантату використовують покриття на основі гідроксиапатиту.

The use of materials with osteointegrating and bactericidal properties is an important dental strategy. For this purpose, methods for the manufacture of composite material in the form of a film based on hydroxyapatite and natural polymer (alginate) with the addition of inorganic ions and the subsequent saturation of drugs and active substances were developed and investigated. The main theoretical prerequisite for the use of dental implants is the fact of tissue integration with the incorporation of biologically inert materials into the jawbone.

На сьогодні арсенал лікаря-імплантолога нараховує велику кількість імплантатів різного складу, як керамічних, так і металевих. Історично найбільш вживаними імплантатами є матеріали на основі оксиду титану, які показали високу ефективність упродовж десятиліть при протезуванні елементів опорно-рухового апарату та виготовлені зубних імплантатів. Проте велика кількість спостережень дозволила виявити низку негативних ефектів, які пов’язані, в основному, з високими міцностними властивостями матеріалу. Тому на сьогодні розроблені ефективні імплантати на основі ванадію, танталу та цирконію, які мають модуль пружності наближений до кісткової тканини, що дозволяє знизити кількість побічних ефектів у віддаленому післяопераційному періоді. Крім того останнім часом для підвищення остеоінтеграційних властивостей імплантатів проводиться модифікація їх поверхні, зокрема шляхом нанесення шару кальцій фосфату або гідроксиапатиту. Не зважаючи на чисельні дослідження нових матеріалів, залишається нерозкритим багато питань, зокрема можливість дифузії складових елементів імплантату у віддалені ділянки кісти. Тому метою нашої роботи стало вивчення хімічного складу віддалених ділянок стегнової кістки у віддалений період після імплантації дентальних імплантатів різного складу.

Целью работы является экспериментальное обоснование обработки полипропиленовых имплантатов аутогенной плазмой крови и ксеногенной цереброспинальной жидкостью (КЦСЖ) для уменьшения воспалительной реакции окружающих тканей.