Статті в журналах з теми "Ідентифікація фінансового стану"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Ідентифікація фінансового стану.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-15 статей у журналах для дослідження на тему "Ідентифікація фінансового стану".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Тюленєва, Ю. В. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА В ПРОЦЕСІ ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 46–51. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті було дослідження можливостей врахування ризику у процесі оцінювання вартості підприємства. Розглянуто місце оцінки ризику в процесі оцінювання вартості підприємства. Лише один із запропонованих підходів прямо визначає значення ризику та його вплив на вартість, а саме дохідний, решта підходів опосередковано зазнає впливу ризиків на вартість підприємства. Надано перелік методик визначення значення ризику в розрізі застосування дохідного підходу за рахунок встановлення ставки дисконтування. З’ясовано та подано сутність аналізу фінансового стану підприємства, основних показників, що його визначають, для подальшого застосування цих величин в аналітичній роботі. Визначено, що найкращим методом врахування ризику є метод кумулятивної побудови. Оцінювання вартості підприємства повинна враховувати всі методи, що забезпечить врахування можливих джерел виникнення ризиків.
2
Loiko, Valeryia, та Maria Boieva. "УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (5 серпня 2019): 21–29. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0203.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто види фінансових ризиків страхової компанії, виділено причини, які можуть посприяти виникненню фінансових ризиків: економічні фактори, зовнішні втручання в діяльність страхової компанії, юридичні втручання, внутрішні дії (або бездіяльність), нестабільність фінансового ринку. Виділено наступні види фінансових ризиків страхової компанії: ризики, пов’язані із купівельною спроможністю грошей; ризики, пов’язані із вкладанням капіталу; ризики, пов’язані із операційною діяльністю компанії. Виокремлено фінансові ризики, які можна застрахувати і які не можна застрахувати. Виділено найбільш чутливі складові діяльності страхових компаній до фінансових ризиків: продажі, податки, маркетинг, інвестиції, фінанси. Процес управління ризиками передбачає здійснення як внутрішнього, так і зовнішнього факторного аналізу. Виділено п’ять етапів, з яких складається процес управління фінансовими ризиками страхової компанії: ідентифікація, оцінка, пріоритизація, реагування, реалізація плану управління ризиками. До найважливіших загроз фінансової діяльності страхової компанії при оцінці фінансових ризиків віднесено наступні види ризиків: ризик втрати платоспроможності; ризики втрати фінансової стійкості та незалежності. Проведено розрахунки коефіцієнтів оцінки фінансового стану та ризиків страхової компанії. За результатами розрахунків зроблено висновок, що страхова компанія, яку було обрано для дослідження, підтверджує статус фінансово стійкої та надійної компанії. Більшість показників перевищували нормативний рівень в декілька разів, показуючи позитивні тенденції до збільшення. Наведено порівняльну характеристику основних методів, завдяки яким у компаніях відбувається процес мінімізації фінансових ризиків. У страховій компанії, яка досліджувалась, для зниження фінансових ризиків використовується методи диверсифікації, хеджування і страхування ризиків. Зроблено висновок, що стандартизація фінансових ризиків у діяльності страхових компаніях відсутня. Великі страхові компанії нівелюють виникнення фінансових ризиків обсягами надання страхових послуг, а невеликі страхові компанії приймають рішення в основному спираючись на міркуванні їх власників або управляючих компанією.
3
Ваганова, Людмила, та Ірина Родіонова. "ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНІ ОСНОВИ ТРЕЙД-МАРКЕТИНГОВИХ АКТИВНОСТЕЙ КОМУНАЛЬНОЇ АПТЕКИ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 25–40. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-25-40.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної статті є дослідження досвіду використання трейд-маркетингових активностей на комунальній аптеці “Віола” та існу- ючих глобальних трендів у фармацевтичному бізнесі з подальшим їх вико- ристанням при визначенні пріоритетних напрямів розвитку аптеки.
У статті проаналізовані наступні питання: 1) глобальні тренди у фар- мацевтичному бізнесі (врахування потреб споживачів та їх позиціювання як цінних партнерів; використання сучасних технологій ІТ-компаній для орієнтації на споживача; розробка та виробництво лікарських засобів від рідкісних (орфанних) хвороб; зростання кількості M&A угод); 2) надано пропозиції у впровадженні електронних рецептів комунальною аптекою “Віола” (контроль дублювання препаратів, що призначаються; несуміс- ність лікарських засобів; чітка ідентифікація осіб з однаковим прізвищем; забезпечення достатньої потужності хмарного сховища для обробки міль- йонів електронних рецептів на рік); 3) проаналізовано досвід співпраці ко- мунальної аптеки “Віола” із закладами охорони здоров’я щодо можливості забезпечення їх лікувальними препаратами; 4) визначено спосіб покра- щення фінансового стану аптеки за рахунок виробництва ліків від ор- фанних хвороб; 5) проаналізовано використання комунальною аптекою трейд-маркетингових активностей (програми лояльності, програма “Жит- тя з діабетом”, проекти “Опіка”, “Пульс”, застосування знижок на он- ко-препарати та пільговий відпуск наркотичних засобів для паліативно- го лікування хмельничан, для хворих з онкологічними захворюваннями; знижки на засоби, що застосувються в кардіохірургії; зовнішня реклама на фасадах аптеки; POS-матеріали в аптеках та візуалізація препаратів на по- лицях; навчання персоналу); 6) визначено пріоритетні напрями розвитку аптеки.
Авторами підтверджено, що світові тренди розвитку фармацевтичної га- лузі є визначальними і для подальшого розвитку аптек на регіональному рівні, а комунальна аптека, що стала предметом дослідження, впродовж пе- ріоду становлення, має певні здобутки у використанні трейд-маркетингових активностей.
4
Ананьєва, Ю. В. "Cтрес-тестування як інструмент управління фінансовими ризиками у банківській сфері". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1 (4 червня 2021): 6–19. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1.2021.6-19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статі враховуючи сучасний стан банківської сфери на шляху структурних інноваційних змін, а також глобальні виклики зовнішнього середовища, потужним стимулом для удосконалення інструментів управління фінансовими ризиками у банківській сфері повинен стати представлений автором концептуальний підхід до їх реалізації. Головним аналітичним інструментом щодо імплементації такого підходу є стрес-тестування, яке представляється як надійний й комплементарний підхід у процесі проведення ідентифікації ризиків й визначення їх кількісного впливу задля своєчасного реагування на виникаючі кризові ситуації у банківській сфері країни. Перевагами такого інструменту насамперед є надійність й комплексність у підходах до ідентифікації фінансових ризиків й визначення їх безпосереднього впливу задля своєчасного реагування на кризу у банківській сфері, маючи важливе значення для управлінців з точки зору проведення оцінки загальної вразливості банківської сфери до системного фінансового ризику.
5
Березівський, Я. П. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ УМОВ ТА ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є наукове обґрунтування умов та чинників формування технологічної конкурен-тоспроможності національної економіки, сукупність яких досить варіативна та враховує низку аспектів розши-рення і розвитку конкуренції. У статті доведено, що формування технологічної конкурентоспроможності національної економіки відбувається в контексті впливу певних умов та чинників. Встановлено, що в кожній із теорій конкуренції в міру їх історичної еволюції технологічна конкурентоспроможність економіки розглядалася в контексті доступу та здатності ефективно використовувати технологічні ресурси, сформованості ринку інно-вацій та технологій, реалізації державної політики стимулювання інноваційної діяльності. До базових умов фор-мування технологічної конкурентоспроможності віднесено такі, що утворюють середовище, в якому техно-логічні процеси мають загальнонаціональне значення, відповідають глобальним змінам, залежать від соціально-економічного стану держави та поширюються в міру сучасності і прогресивності розвитку національного гос-подарства. Йдеться про певні характеристики, що забезпечують сприятливість середовища щодо розвитку конкурентного середовища, ринку технологій та інновацій, фінансово-інвестиційної та інноваційно-технологічної інфраструктури, інформаційного суспільства та цифровізації економіки, інтелектуально-творчої та високопродуктивної праці, венчурного підприємництва. Здійснено розподіл умов згідно з низкою функціональ-них аспектів формування технологічної конкурентоспроможності – ринковий, інфраструктурний, техно-логічний, інноваційний, інтелектуальний та ресурсний. Такий функціональний підхід застосовано при визначенні чинників формування технологічної конкурентоспроможності національної економіки. До базових чинників відне-сено такі, що мають статистично явний характер, піддаються аналізу та синтезу, структурно-функціонально спроектовані та стратегічно обґрунтовуються при забезпеченні необхідного рівня технологічної конкурентос-проможності економіки.
6
Криничко, Лілія, Владислав Савіцький, Андрій Ватанов та Володимир Цепенда. "ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АУДИТУ ЯК ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 128–37. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.23.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізоване теоретичне підґрунтя наукових досліджень за економічними спеціальностями. Уточнено питання еволюції розвитку аудиту як професійної та господарської діяльності, що актуалізується сьогодні з позиції ідентифікації його властивостей, що проявлялися на відповідному етапі розвитку суспільства. Проведено аналіз сучасного етапу розвитку аудиторської діяльності у світі, що вказує на відсутність єдиних світових підходів до регулювання аудиту. Кожна країна розробляє власні підходи до інструкційного забезпечення регулювання аудиту та встановлює специфічні вимоги до діяльності аудиторської фірми. Зауважено, що основ- ною характеристикою сучасного аудиту є встановлення вимог власне до кадрового потенціалу аудиторської фірми. Виділено три основоположні етапи розвитку аудиту в контексті його теорій та завдань. Доведено, що економічні відносини, що характеризують той чи інший період суспільного розвитку, визначали основну мету аудиту й відповідні методологічні положення. Виокремлено що витоки аудиту як виду фінансового контролю сягають стародавніх часів. Перші прояви контрольної діяльності можна прослідкувати в країнах стародавньо- го світу – Індії, Єгипті, Вавилоні, Китаї. Уточнено, що історія аудиту як економічного явища сягає корінням у глибину століть. Елементи контролю застосовувалися в Стародавньому Вавилоні, де приблизно 5000 років тому використовувалися глиняні дощечки, які являли собою підтверджені аудитором звіти. Охарактеризова- но, що сучасний стан аудиту як виду незалежного фінансового контролю та як виду господарської діяльності в різних країнах світу характеризується певним станом соціально-економічних відносин. Вивчаючи сучасний стан розвитку аудиту та діяльності аудиторських фірм у країнах світу, насамперед варто наголосити на тенденції до уніфікації процесу регулювання аудиту та аудиторської діяльності.
7
Kolosov, Andrii, Beata Glinkowska-Krauze, Iegor Chebotarov, Oleksandr Savchenko та Viacheslav Chebotarov. "Формування спроможності сільських і селищних об’єднаних територіальних громад в Україні: використання досвіду Польщі". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, № 4 (20 грудня 2020): 118–43. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.04.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою статті є проведення у світлі порівняльного аналізу досвіду Польщі щодо реформ децентралізації та місцевого самоврядування теоретико-методологічних й емпіричних досліджень причин недостатньої спроможності створених сільських і селищних об’єднаних територіальних громад (ОТГ) Луганської області, визначення тренду їхнього розвитку й напрямів покращення фінансово-економічного стану ОТГ України.
Методологія / методика / підхід. У контексті реалізації діалектичної методології найбільшою мірою використано такі методи пізнання: метод порівнянь – для узагальнювального розгляду реформ децентралізації й місцевого самоврядування в Україні та Польщі; метод групувань – при виокремленні групи сільських та селищних ОТГ в Україні, зокрема, Луганської області, для подальшого проведення аналізу їхнього фінансово-економічного стану; метод економіко-математичного моделювання – для визначення тренду залежності обсягів зароблених громадами коштів на одного мешканця від площі земель сільськогосподарського призначення цих громад.
Результати. На підґрунті наскрізного дослідження від запровадження реформ місцевого самоврядування до сьогодення проведено системний порівняльний аналіз умов створення гмін у Польщі та ОТГ в Україні, що дало змогу чітко ідентифікувати відповідні соціально-економічні проблеми українських реалій. Показано, що ні сучасним законодавством України, ні наявними Методиками Кабінету Міністрів не враховано розповсюджені реальні ситуації, коли одні ОТГ (ОТГ-реципієнти) приваблюють до себе мешканців з інших ОТГ (ОТГ-донорів) для роботи, закупівлі товарів і сплати послуг. У результаті цього ОТГ-реципієнти отримують додаткові надходження до своїх бюджетів за рахунок ОТГ-донорів.
Оригінальність / наукова новизна. На прикладі аналізу фінансово-економічних результатів діяльності виокремленої групи сільських та селищних ОТГ Луганської області удосконалено аргументацію нового розуміння виявлених суперечностей реформування місцевого самоврядування в Україні, що кількісна оцінка спроможності створюваних ОТГ за прийнятою урядом Методикою практично не корелює з їхніми показниками щодо наповнення місцевих бюджетів. Уперше із застосуванням економіко-математичного моделювання доведено, що збільшення площі земель сільськогосподарського призначення ОТГ має позитивний вплив на обсяг отриманих громадами власних надходжень до їх бюджетів з розрахунку на одного мешканця, що підтверджено виявленим трендом такого впливу.
Практична цінність / значущість. Визначені перешкоди та чинники зростання ефективності ОТГ може бути використано органами державної влади та місцевого самоврядування при плануванні нових і регулюванні діяльності вже створених громад. Розгляд виявлених недоліків чинного в Україні порядку формування ОТГ та їхніх бюджетів є підґрунтям, з використанням досвіду Польщі, ідентифікації оптимальних напрямів і механізмів удосконалення законодавства щодо створення й розвитку сільських та селищних ОТГ в Україні.
8
Суслов, Микола. "ЛОКАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ У СТРАТЕГІЧНОМУ ПЛАНУВАННІ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД". Науковий вісник: Державне управління, № 2(8) (30 червня 2021): 133–51. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2021-2(8)-133-151.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено локальну ідентичність як пріоритетний напрям у стратегічному плануванні територіальних громад (ТГ) на сучасному етапі. Локальна ідентичність – це ототожнення себе із суспільством, яке проживає на даній території, зокрема на території ТГ. В умовах децентралізації локальна ідентифікація є суттєвою опорою для членів місцевого співтовариства ТГ, що дозволяє їм визначити власне становище, й стає підставою активності у вирішенні місцевих справ. У формуванні локальної ідентичності ТГ автором виділено чотири основних компоненти: 1) локальний (територіальний) менталітет – властивий жителям певної місцевості, характерна для них система цінностей і оцінок; 2) уявлення про особливості й властивості території свого проживання; 3) територіальні інтереси – загальні для членів відповідної територіальної спільноти уявлення про стан, цілі і шляхи розвитку території; 4) локальна (просторова) самоідентифікація як усвідомлення приналежності до тієї території, територіальної спільності. Одним з найважливіших пріоритетів процесу децентралізації є створення фінансово спроможних громад, що передбачає зосередження уваги не тільки на кількості створених ТГ, але й на їх якості. Автором доведено, що базовим документом, що передбачає формування спроможної ТГ є стратегія розвитку громад. З’ясовано, що основна проблема створення стратегічного плану полягає в тому, що він має формуватися при активній участі членів ТГ. Саме завдяки локальній ідентичності може забезпечуватися активна участь громадян у прийнятті рішень місцевого значення. У статті автор приходить до висновку, що стратегічне планування у розвитку ТГ повинне бути не лише інструментом економічно-соціальної ефективності та поліпшення життя громади, але і частиною політики формування локальної ідентичності, заснованої на принципах демократії, і повного урахування прав громадян.
9
Гевлич, Лариса, та Каріна Тукіла. "ОРГАНІЗАЦІЯ ЕФЕКТИВНОГО ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ". Економіка та суспільство, № 33 (30 листопада 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-33-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Організація державного фінансового контролю є важливою передумовою ефективного державного управління як в Україні, так і в усьому світі. Метою дослідження є ідентифікація основних проблем організації вітчизняної системи ефективного державного фінансового контролю з точки зору їх вирішення. У статті розглянуто поняття державного фінансового контролю, , його організація в Україні в сенсі мети, завдань, суб’єктів, об’єктів, функцій, методів, органів контролю. На основі дослідження ідентифіковані основні організаційні, правові та методологічні проблеми організації ефективного вітчизняного державного фінансового контролю. Аналіз поточного стану контролю в Україні та закордонного досвіду дозволив запропонувати напрями їх вирішення. Підведені підсумки, визначені перспективи подальших досліджень.
10
Самойленко, А., та І. К. Рисцов. "МОДЕЛІ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СТІЙКОСТІ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 15 (5 липня 2018). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.15.2018.136571.
Повний текст джерела
11
Demchenko, Oksana, and Nataliia Filipova. "IDENTIFICATIONS OF THE FINANCIAL STATUS BASED ON THE BALANCE SHEET MODELS." Young Scientist 11, no. 75 (November 2019). http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2019-11-75-103.
Повний текст джерела
12
Заїчко, Ірина, та Наталія Білошкурська. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ТА МЕТОДИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВ ТА ДЕРЖАВИ". Економіка та суспільство, № 34 (28 грудня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-34-42.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі теоретичних доробок учених виокремлено підходи до трактування поняття фінансової безпеки. Визначено, що серед наявної достатньої кількості публікацій, фінансову безпеку досліджують як стан забезпечення рівноваги, з позицій ресурсно-функціонального підходу, досягнення стабільності, з позицій захищеності та ефективності управління ресурсами підприємств. Запропоновано розглядати фінансову безпеку надважливою умовою стійкого та ефективного розвитку економіки країни, якого неможливо досягти без забезпечення платоспроможності і ефективного управління фінансовими ресурсами підприємств. На основі аналізу наукових праць учених, що був проведений з метою ідентифікації показників-індикаторів, які б відображали ризики і загрози фінансовій безпеці держави, виокремлено базові методики розрахунку фінансової безпеки. Досліджено еволюцію поняття «фінансова безпека» методичного характеру, складових та індикаторів, за якими здійснюється формалізація фінансової безпеки та надається її кількісний вимір. Систематизовано основні показники рівня фінансової безпеки підприємства, та доведено необхідність розробки єдиного методологічного інструментарію оцінки фінансової безпеки підприємства.
13
Шерстюк, Олександр, та Наталія Жук. "ПАРАМЕТРИЗАЦІЯ ЗАВДАНЬ АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ З ФІНАНСОВИМИ РЕЗЕРВАМИ". Економіка та суспільство, № 34 (28 грудня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-34-22.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовані підходи щодо ідентифікації та формалізації завдань аудиту операцій підприємства з фінансовими резервами. Оприлюднені результати дослідження сприятимуть конкретизації переліку аспектів формування та використання фінансових резервів, які мають бути оцінені незалежним фахівцем під час аудиту з метою формування та висловлення думки стосовно фінансової звітності. Обґрунтовано необхідність перевірки під час аудиту існування обставин, які визначають необхідність здійснення операцій з фінансовими резервами, перевірки адекватності змісту таких операцій, а також оцінювання розкриття даних щодо них у фінансовій звітності підприємства. Зазначене стане чинником удосконалення методики аудиту, підвищення його якості, а також забезпечення обґрунтованості впевненості, яка надається користувачам фінансової звітності.
14
"Коверза В.С., Гейєр Е.С., Нєізвєстна О.В., Шендригоренко М.Т., Іванова Н.С. РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". TRADE AND MARKET OF UKRAINE, № 48 (2) 2020 (23 грудня 2020): 43–49. http://dx.doi.org/10.33274/2079-4762-2020-48-2-43-49.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Мета статті — дослідити роль і значення фінансового потенціалу в діяльності підприємства та провести системний аналіз дефініції «фінансовий потенціал». Методи. Теоретичною базою дослідження виступають здобутки зарубіжних та вітчизняних науковців. Для досягнення поставленої мети було використано такі методи дослідження: теоретичне узагальнення, порівняння і групування — для визначення сутності поняття «фінансовий потенціал»; аналіз і синтез — при ідентифікації структурних елементів фінансового потенціалу підприємства; індукція та дедукція — при визначенні внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на фінансовий потенціал підприємства та на його оцінку. Результати. У статті розглянуто та проаналізовано наукові підходи до трактування економічної категорії «фінансовий потенціал». Виходячи з системного аналізу розглянутих понять, запропоновано авторське тлумачення зазначеного визначення, в якому знайшли відображення основні сутнісні ознаки (об’єкти, прямий результат, кінцева мета). Охарактеризовано три рівні підходів до розуміння фінансового потенціалу підприємств (результат минулого нагромадження системою сукупних властивостей; реалізація наявних та нереалізованих можливостей; елемент майбутнього розвитку). Встановлено відмінності у дефініціях: фінансовий потенціал та фінансові ресурси, що мають принциповий характер. Визначено внутрішні і зовнішні фактори впливу на фінансовий потенціал підприємства та на його оцінку. Ідентифіковано структурні елементи фінансового потенціалу підприємства. Ключові слова: фінансовий потенціал, фінансові ресурси, підприємства, фінанси, фінансовий стан, фактори випливу, фінансовий аналіз, доходи.
15
"Янковський В.А. КАПІТАЛ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ: СУТНІСТЬ ТА КРОКИ З ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО ДОСТАТНОСТІ". TRADE AND MARKET OF UKRAINE, № 47 (1) 2020 (2 липня 2020): 105–13. http://dx.doi.org/10.33274/2079-4762-2020-47-1-105-113.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. — розкрити сутність банківського капіталу, його видів, структурних елементів та функцій, а також дослідити основні методи щодо підвищення стійкості банківських установ та запропонувати кроки з підвищення достатності капіталу банківських установ України. Методи. У процесі дослідження використано такі загальнонаукові методи: теоретичне узагальнення, порівняння і групування — для визначення сутності поняття «банківський капітал»; аналіз і синтез — при ідентифікації структурних елементів капіталу банківських установ; ін- дукція та дедукція — при розкритті антикризових заходів щодо підвищення достатності капіталу банків. Результати. Було розглянуто сутність поняття «банківський капітал», а також запропоновано авторське трактування такої дефініції. Автор вважає, що банківський капітал — це певний фонд, до якого входять власні, позичені і залучені кошти, якими розпоряджається банк для формування фінансових, матеріальних та інших видів активів для ведення своєї діяльності, забезпечення фінансової стабільності та отримання прибутку в довгостроковому періоді. Були визначені структурні складові види та функції банківського капіталу, а також запропоновані антикризові заходи щодо підвищення достатності капіталу банків, які представлені для їх використання на макро- та мікрорівнях та залежно в якій ситуації знаходиться банківська установа, або в стандартних умовах чи в умовах кризи, або в посткризовому стані. Ключові слова: банківський капітал, регулятивний капітал, «Базель-ІІІ», фінансова стійкість, Національний банк України, антикризові заходи, банківські установи.