Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Європейська економіка.
Статті в журналах з теми "Європейська економіка"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Європейська економіка".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Kalyayev, Anatoliy. "ЄВРОПЕЙСЬКА КОЛЕКТИВНА ТА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ЧИННИК ВОЄННОЇ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНОЗДАТНОСТІ КРАЇН ЄС". Public Administration and Regional Development, № 10 (28 грудня 2020): 1140–63. http://dx.doi.org/10.34132/pard2020.10.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Узагальнено наслідки інформаційно-технологічних впливів на глобальні трансформації управління соціально-економічними процесами та безпекою. Розкрито суть «європейської ідентичності» та мультикультуралізму у їх взаємозв’язку та взаємозалежності на національному та інтеграційному рівнях. Наведено аргументи на користь припущення, що міграційні процеси, посилення право-радикальних ідей та організацій і пов’язані з ними кризові явища свідчать про поширення форм та методів гібридної війни, що ведеться між країнами, метою якої є підрив європейської системи безпеки, а не є свідченням краху ідеї мультикультуралізму. Розкривається сутність та гуманістичний потенціал таких явищ, як ідентифікація, зокрема національна й європейська, та мультикультуралізм у їх взаємозв’язках і взаємодії в контексті завдань публічного управління сферою безпеки та оборони. Доводиться, що гуманістичний потенціал європейської ідентичності в європейських країнах здатен забезпечити гармонійний розвиток європейського суспільства та управління ним. Європейська інтеграція в оборонній сфері - це не просто один з можливих напрямів поглиблення процесу, але й стратегічна та економічна необхідність для країн ЄС. Конфлікти на кордонах ЄС, тероризм і кібертероризм, гібридні війни, дедалі більша розмитість між зовнішніми і внутрішніми загрозами - все це робить Європейський Союз і його держави-члени більш уразливими.
Нова ситуація з безпекою в Європі є доволі складною, а відтак вона змушує європейців взяти на себе більшу відповідальність за безпеку на континенті і навколо нього. Констатується, що для створення ефективної системи протидії усім потенційним загрозам необхідно використовувати сукупний потенціал усіх країн, усвідомлення національної ідентичності яких не суперечить основним ідеям колективної(європейської) ідентичності.
2
Yakymchuk, Maryna. "ВПЛИВ ЄВРОСКЕПТИЦИЗМУ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУЦІЙ ЄС". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (8) (26 листопада 2020): 258–75. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-02-258-275.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У цій статті визначено та проаналізовано ознаки євроскептицизму в інституціях ЄС. Зокрема, охарактеризовано елементи опозиції до ЄС у Європейській Раді, Європейській комісії, Європейському парламенті та Раді Європейського Союзу, а також в інших допоміжних органах ЄС. Значну увагу приділено вивченню політичних поглядів Глав держав та урядів, які входять до Європейської Ради. Дослідження показало, що, попри членство у проєвропейських партіях, лідери, переважно, держав Центрально-Східної Європи мають зв’язки з Росією і критикують політику організації, що послаблює інтеграцію. Також у статті проаналізовано ідеологію політичних партій та груп, які входять до Європарламенту. Зауважимо, що кількість євроскептиків у Європарламенті не змінилася, проте між ними не спостерігається посилення комунікації та співробітництва. Це свідчить про зниження рівня євроскептицизму у парламенті. Крім того, охарактеризували політичні погляди комісарів та їх прихильність до ідей євроскептицизму. І визначили, що Європейська комісія залишається найбільш проєвропейською інституцією ЄС. У статті також розглянули євроскептицизм у Раді ЄС. Проаналізувавши рівень опозиції до ЄС в урядах держав‑членів, визначили, що сумніви щодо політики ЄС, які спостерігаються в урядах держав‑членів, уповільнюють співпрацю. Однак, складно стверджувати про негативний вплив євроскептицизму на посилення співробітництва, а тим більше прослідкувати зростання опозиції в інституціях ЄС. На прояви євроскетицизму в європейських інституцій впливають також економічна ситуація, адаптованість законодавства та ситуація на міжнародній арені. У зв’язку з цим, євроскептицизм в інституціях варто розглядати не як загрозу європейській інтеграції, а лише як фактор уповільнення співпраці, що сприяє адаптації держав до нових вимог організації.
3
Бурко, Я. В., та Р. Л. Гасюк. "Деякі аспекти переходу України на шлях до сталого розвитку". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6 (270) (10 листопада 2021): 16–21. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-270-6-16-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Досвід за останні 25 років становлення ринкової моделі економіки України свідчить про те, що в нашій країні ще не створені ефективні умови для стабільного економічного зростання, що тісно пов'язане з накопиченням капіталу та інтенсифікацією процесу інвестування в усіх галузей економіки, а також подальший економічний розрив між розвиненими країнами світу та нашою країною став тенденцією і, як наслідок, призвів до зниження конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Також низька додана вартість у базових галузях промисловості не дозволяє накопичити достатню кількість капіталу та перерозподілити ці заощадження для розвитку нових галузей промисловості, що, у свою чергу, не дозволяє підняти соціально-економічний рівень життя до європейського рівня у для забезпечення сталого розвитку. Більше того, останніми роками ми можемо спостерігати переорієнтацію економіки країни з індустріальної на сільськогосподарську. Такі глобальні зміни досить болісно відбиваються як у соціальному,так і у економічному аспекті. Змінюються центри формування капіталу, виникає надлишок трудових ресурсів в одних галузях та нестача в інших, а відповідно збільшення безробіття, падіння рівня життя, міграція та інші негативні елементи, які невід'ємно притаманні періоду зміни економічної структури держави. Євроінтеграційні процеси, безперечно, визначають вектор розвитку нашої держави, але для трансформації потужної пострадянської індустріальної економіки нам належить вирішити чимало складних соціальних, економічних та інших проблем.У свою чергу, перехід передових економік світу на новий технологічний уклад, всеосяжна цифровізація, розвиток генних технологій, екологічні проблеми, що становлять під загрозу подальше існування людства та іншіглобальні зиіни, які відбуваються у світовій спільноті нині, породжують багато неординарних викликів, відповідь на які потребує нових, нетрадиційних знань та підходів.Для вирішення ціх проблем необхідно проаналізувати досвід європейських країн, який показав, що на сучасному етапі розвитку світової економічної системи необмежене економічне зростання не є визначальним чинником створення ефективної економіки. Розуміння цього переорієнтувати європейську економіку та світ загалом для побудови моделі, що ґрунтується на принципах сталого розвитку, з урахуванням екологічної, економічної та соціальної складових.
4
Pistrakevych, Olena. "СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ЄВРОПЕЙСЬКОМУ СОЮЗІ (НА ПРИКЛАДІ КРАЇН ВИШЕГРАДСЬКОЇ ГРУПИ)". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 160–74. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-160-174.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено національні стратегії розвитку штучного інтелекту в країнах Вишеградської групи, прийняті за рекомендаціями Європейської Комісії в контексті Стратегії розвитку штучного інтелекту в ЄС. У 2018 р. Європейська Комісія на конференції Digital Day 2018 об’єднала міністрів та представників країн ЄС для заохочення співпраці у галузі штучного інтелекту, блокчейну, охорони здоров’я та інновацій, спираючись на прогрес, досягнутий на шляху створення єдиного цифрового ринку, на якій зокрема європейські країни підписали Декларацію про співробітництво в галузі штучного інтелекту. Польща, Чехія, Угорщина та Словаччина прийняли спільну позицію щодо штучного інтелекту та його потенціалу для розвитку економіки Європейського Союзу, розробивши та впровадивши національні стратегії, аналіз яких дає змогу виявити основні тенденції та механізми реалізації цифрової політики окремих країн ЄС. Кожна з зазначених країн, починаючи з 2018 року почала свій шлях у сфері штучного інтелекту, розробляючи та реалізуючи національні стратегії розвитку штучного інтелекту, враховуючи власні реалії та пріоритети. Разом з тим ці країни спільно працюють на досягнення загальноєвропейських цілей, що передбачає успішну цифрову трансформацію Європи; перехід до кліматично нейтральної, кругової та стійкої економіки з цифровим суверенітетом ЄС; проведення цифрової політики, яка надає людям та бізнесу змогу рухатися назустріч орієнтованому на людину, стійкому та процвітаючому цифровому майбутньому.
5
Taraban, S. "ПЕРСПЕКТИВИ УПРОВАДЖЕННЯ ПІДХОДІВ РОЗУМНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ (СМАРТ-СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ) У ПРОЦЕС СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ". Theory and Practice of Public Administration, № 4 (67) (26 листопада 2019): 40–47. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.04.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано сутність підходів європейської методології “розумної спеціалізації” (смарт-спеціалізації) до процесу стратегічного планування регіонального розвитку в Україні. З’ясовано, що застосування ідеї смарт-спеціалізації визначається як ключовий компонент співпраці в рамках Європейської політики добросусідства щодо можливості використовувати європейські структурні та інвестиційні фонди. Досліджено доцільність розроблення та упровадження підходів розумної спеціалізації для України, проаналізовано поточний стан та перспективи модернізації економіки країни на інноваційних засадах.
6
Сулим, Б. В. "Українсько-австрійські відносини крізь призму взаємовідносин із Федеративною Республікою Німеччина". Актуальні проблеми політики, № 66 (18 січня 2021): 98–104. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.713.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено украшсько-австрійські відносини, українсько-німецькі відносини, проведено порівняння відносин. Визначено сутність, актуальність, мету відносин між Україною та Австрією та крізь призму взаємовідносин з ФРН. Розглянуто та висвітлено основні етапи розвитку між ними державами. Проаналізовано вплив відносин зовнішньо-економічної діяльності на економіку України.
На сучасному етапі відносини з Німеччиною є важливим вектором зовнішньої політики України. Це насамперед зумовлено тією роллю, яку відіграє ФРН у врегулюванні конфлікту на Сході України. ФРН є як одним із найбільших інвесторів, так і одним із найважливіших торгівельних партнерів України. Сучасний стан українсько-німецьких відносин має ознаки системної кризи, зумовленої як проблемами внутрішнього розвитку Європейського Союзу, так і перманентною політичною нестабільністю в Україні.
Економічна співпраця України та Австрії має свої традиції. За часів Радянського Союзу існували стійкі економічні зв'язки України з Австрійською Республікою. Від початку проголошення нашої держави незалежною та ще задовго до цього Австрія була для України одним із основних країн-партнерів у напрямі до європейської інтеграції. Напрямам організації співпраці між Австрією та Україною була приділена велика увага у двосторонніх відносинах в певних питаннях. Австрія була наставником у напрямах політики, економіки та культури взаємодії з ЄС. Проаналізувавши відносини України та Австрії за кілька останніх років, можна стверджувати, що Австрія стала одним із основних інвесторів в економіку України.
Українсько-австрійські відносини крізь призму відносин з ФРН виявляються у тому, що при побудові відносин України з Австрією чи Німеччиною спостерігаються схожі сценарії побудови взаємовідносин, підписуються схожі міжнародні договори, від початку взаємовідносин вони підштовхують Україну до інтеграції в ЄС, стимулюють нашу державу до прийняття європейських норм і приведення нормативної бази у відповідність до ЄС.
7
Pikula, Mykola. "Брекзіт і перспективи формування європейської політичної свідомості в Україні". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (29 травня 2017): 150–61. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-02-150-161.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються сценарії подальшого розвитку ЄС. зокрема «Йдемо тим же шляхом», який має вирішити великі проблеми, зокрема формування внутрішнього ринку, цифрового єдиного ринку, енергетичного союзу, ринку капіталу і оборонного союзу; «Єдиний ринок – перш за все», що передбачає сприяння інноваціям, співробітництву у сферах безпеки, оборони та міграції; «Хто хоче більше – робить більше», який означає, що не всі держави-члени повинні рухатися в однаковому темпі; «Краще менше та краще» («Європа різних швидкостей»), що концентрує зусилля на імплементації певних політичних сфер, але зменшує рівень взаємодії в питаннях, які не приносять прогресу; «Робимо більше і разом», згідно з яким країни-члени передають більше влади, ресурсів і повноважень в прийнятті рішень певному органу. Тут охарактеризовані також основні сценарії власно Брекзіту – «Жорсткий» Брекзіт, «Жорсткий» Брекзіт без підписання угоди, «Відмова від Брекзіту», «Пізній Брекзіт», «Англійський Брекзіт», «М’який» Брекзіт. У статті аналізуються авторські прогнози щодо формування європейської політичної свідомості. Аналізуючи європейську політичну свідомість, автор виокремлює чотири основні перспективи її розвитку: внутрішньо позитивна (засвоєння нашими громадянами європейської культури, опанування спільної європейської історії, знайомство з системою управління ЄС та побудова Європи в Україні), зовнішньо позитивна (формування європейської політичної свідомості, що ґрунтується на паритеті національної та європейської ідентичності за зовнішнього збереження ментальної ознаки «європеєць»), нейтральна (обумовлена збереженням своєрідного статус-кво, коли Україна залишається у сучасному стані невизначеності, недореформованості економіки, політики і соціокультурної сфери, коли фактично слабко сформована як національна, так і європейська ідентичність) та негативна (передбачає погіршення відносин між Україною та ЄС, замороження діалогу щодо Угоди про асоціацію та євроінтеграційного процесу України в умовах поглиблення кризи ЄС). Тут зазначається, що залежно від сценарію подальшого розвитку ЄС та Брекзіту можливі різні наслідки для розвитку та динаміки європейської політичної свідомості на європейському континенті загалом та України зокрема.
8
Бобеніч Гінтошова А. та Бруотова М. "ДИДЖИТАЛІЗАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДТРИМКИ ІННОВАЦІЙ: ЄВРОПЕЙСЬКА ПЕРСПЕКТИВА". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій змінило певні аспекти економіки, включаючи інноваційні процеси та їх результати. Загалом зазначається, що використання інформаційно-комунікаційних технологій сприяє розвитку інновацій. Однак, процес диджиталізації, особливо в країнах з трансформаційною економікою, знаходиться приблизно в середині свого формування, і видимі наслідки для інновацій можуть мати місце лише на більш розвинених стадіях цифровізації. Отже, метою даної роботи є дослідити взаємозв'язок між цифровою трансформацією економіки та інноваційними показниками на рівні держав-членів Європейського Союзу. Для порівняння європейські країни поділяються на певні групи за рівнем їх оцифрування та інноваційними показниками. Результати аналізу показують позитивну взаємозалежність між Зведеним індексом інновацій та Індексом цифрової економіки та суспільства. Ми враховуємо трирічні значення обох індексів із затримкою на рік у випадку другого, оскільки ми очікуємо зсув у часі інноваційних показників, спричинений розвитком цифрової економіки та суспільства. Більше того, матриця цифрового розвитку та інновацій показала, що найбільш оцифровані європейські країни є найбільш інноваційними, і навпаки. Більшість «старих» країн-членів Європейського Союзу належать до групи оцифрованих інноваторів, із відносно високим рівнем оцифровування, пов’язаним з найвищими показниками інновацій. З іншого боку, у більшості «нових» країн-членів Європейського Союзу нижчий рівень цифровізації пов’язаний з інноваційними показниками нижче середнього. В даному аспекті було виявлено лише деякі винятки. Отже, диджиталізацію можна розглядати як інструмент стимулювання інновацій.
9
Давиденко, Н. М., О. В. Жовніренко та І. О. Оліфер. "ВПЛИВ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ НА ПОДАТКОВУ СИСТЕМУ КРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 13 (31 серпня 2020): 94–98. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема тіньової економіки є глобальною для всього світу, але серед європейський країн Україна є серед лідерів, тому детінізація економіки країни має стати головним пріоритетом державної політики. Визначено фактори, які впливають на тінізацію економіки. Встановлено, що тіньова економіка країни тісно пов’язана із рівнем розвитку її податкової системи, можливостями уникнення оподаткування і, як наслідок, недоотриманням надходжень фінансових ресурсів до державного бюджету країни. Здійснено оцінку втрати бюджету через ухилення від податків. Розраховано податковий коефіцієнт та його складники. Визначено, що високий рівень тіньової економіки та суттєві обсяги податкових втрат внаслідок її функціонування призводять до зменшення фінансових можливостей держави та провокують бюджетний дефіцит, що є характерним для України. Запропоновано низку практичних заходів, спрямованих на зниження тіньового сектору економіки країни.
10
Кудріна, О. Ю., та Н. В. Руденко. "Проблема удосконалення засобів публічного управління розвитком економіки". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 6(262) (23 грудня 2020): 63–70. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-262-6-63-70.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено ретроспективний аналіз еволюції теорії публічного управління. Досліджено базові принципи в ієрархії публічного управління інноваційним розвитком. Розглянуто необхідність формування і розвиток регіональних кластерів як ефективний механізм публічного управління.Досліджено європейські моделі публічного управління, які враховують історичні управлінські традиції (принципи, функції та структуру системи управління) і особливості соціально-економічного розвитку (ресурсний потенціал, економіко-політичну стабільність, фінансову забезпеченість, рівень життя і сформованість демократичного суспільства, характер конкурентних переваг). Проаналізовано суб’єкти управління у сфері економіки, проведено діагностику сучасного стану публічного управління у сфері економіки.
11
Butko, Mykola, Svitlana Povna, Olha Popelo та Halyna Samiilenko. "ВАЖЕЛІ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ: ДОСВІД КРАЇН ЄС ТА ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 3 (19) (2019): 9–20. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-3(19)-9-20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено європейський досвід кластеризації та шляхи його адаптації в напрямі прискорення інноваційного розвитку економіки України. Проаналізовано особливості європейської моделі кластерного розвитку. У дослідженні визначено, що рівень розвитку кластерів суттєво корелює з ранжуванням країн за ступенем розвитку інновацій, хоча існують деякі винятки. Для України надзвичайно важливим є необхідність підвищення рівня інноваційної активності господарюючих суб’єктів, оскільки їхні показники інноваційної активності суттєво погіршуються протягом 2011-2017 років. На тлі Європейського досвіду процесів кластеризації та інноваційності розвиток вітчизняного кластерного напряму перебуває на початковій стадії і визначається нами як недостатньо розвинутий. Ситуацію можливо докорінно змінити лише за наявності державних чи регіональних програм, які вмотивовували б господарюючих суб’єктів на створення та розвиток кластерів. Розглянуто склад кластерів, до підсистем яких віднесені господарюючі суб’єкти, інноваційне ядро, інститути взаємодії. Також виділено умови формування інноваційних мереж та кластерів. Розроблена схема інноваційного кластера як системи взаємодії в економіці регіону.
12
Заяць, О. І. "СИСТЕМНА ТОРГОВЕЛЬНО-КОНКУРЕНТНА ВЗАЄМОДІЯ ЄС-МЕРКОСУР". Підприємництво та інновації, № 12 (3 липня 2020): 27–30. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується сучасний стан системної торговельно-конкурентної взаємодії між інтеграційними угрупуваннями. Визначено формалізацію економічних відносин між міждержавними інтеграційними об’єднаннями як феномен сучасного глобального господарства. Доведено, що стан будь-якого інтеграційного угрупування визначається не тільки внутрішнім потенціалом та взаємодією між країнами-членами об’єднання, але й ступенем економіко-конкурентного співробітницва, оскільки стає очевидним, що економіка країн-членів інтеграційного угрупування не може замикатися в межах об’єднання, а повинна розширювати свої економіко-конкурентні зв’язки з іншими суб’єктами глобального господарства. Проаналізовано формалізацію зони вільної торгівлі між Європейським союзом (ЄС) та Південноамериканським спільним ринком (МЕРКОСУР).
13
Кубів, С. І., та В. В. Федюк. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 43–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Велике значення для розвитку національної економіки, набуття нею рис, притаманних ринковій економіці, має процес входження України до системи міжнародних економічних відносин. Поглиблення участі України в європейських та світових інтеграційних процесах супроводжується збільшенням кількості підприємств, що здійснюють свою діяльність у зовнішньоекономічній сфері. Проведене у статті дослідження встановило, що важливою умовою успішного функціонування підприємства, де ЗЕД – основний вид діяльності, є створення досконалої системи оцінки результатів експортно-імпортних операцій, рівень яких характеризується ефективністю їх здійснення та базується на критеріях ефективності та результативності, які у сукупності характеризують рівень розвитку ЗЕД підприємства. Дослідження методологічних підходів до оцінки розвитку ЗЕД підприємства дає змогу стверджувати, що загальноприйнята методика його визначення відсутня. Важливим для розвитку національної економіки, набуття нею рис, властивих ринковій економіці, є процес входження України в систему міжнародних економічних відносин. Поглиблення участі України в європейських та світових інтеграційних процесах супроводжується збільшенням кількості підприємств, що працюють у зовнішньоекономічній сфері. Вивчення методологічних підходів до оцінки розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства свідчить про те, що загальновизнаний метод його визначення відсутній. У результаті дослідження узагальнено методичні підходи до оцінки розвитку ЗЕД підприємства, проведено порівняльний аналіз тих методичних підходів, які орієнтовані на ефективність ЗЕД. Порівняльний аналіз дав змогу встановити, що оцінка розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств повинна проводитися на основі економіко-математичних методів та методів експертних оцінок. Дослідження показує, що майже у всіх підходах, які ми розглядали, одним із ключових моментів у вивченні зовнішньоекономічної діяльності підприємства є визначення чинників, що впливають на ефективність експортного потенціалу. Проблема вибору відповідних критеріїв для аналізу зовнішньоекономічної діяльності залишається відкритою, що дасть змогу окремим підприємствам залежно від виду, масштабу їхньої діяльності адекватно оцінити рівень свого розвитку та визначити шляхи подальшого розвитку. Ми вважаємо, що найефективнішим методом виявлення чинників, що мають значний вплив на розвиток експортної діяльності підприємств і до якого схиляються багато дослідників, є метод експертних оцінок.
14
Novytsky , V. V. "Європейський кодекс електронних комунікацій як новий етап регулювання інтернету в ЄС". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (2 жовтня 2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.32886/10.32886/instzak.2021.05.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті: коротко дослідити та проаналізувати положення Європейського кодексу електронних комунікацій, прийнятого Європейським Парламентом та Радою в 2018 році, причини та наслідки його появи з точки зору актуальних реформ у сфері регулювання Інтернету в ЄС.
Наукова новизна роботи полягає в аналізі змісту Європейського кодексу електронних комунікацій як одного з найважливіших етапів реформ регулювання Інтернету в ЄС, що може стати основою для подальших наукових досліджень у ході імплементації його положень в законодавство України.
Висновки. Прийнятий Європейським Парламентом та Радою 11 грудня 2018 року Європейський кодекс електронних комунікацій (European Electronic Communications Code) – всеохоплюючий документ, що є частиною реформ в рамках створення єдиного цифрового простору ЄС. Основні його положення направлені на встановлення чітких правил щодо використання Інтернету на всій території ЄС, підвищення якості надання послуг, сприяння інвестиціям, рівності для усіх надавачів послуг в Інтернеті, надання чіткого визначення та розмежування понять, формування взаємної довіри між зацікавленими особами у реагуванні на нові ризики.
Важливе місце виділяється наближенню джерел європейського права у сфері регулювання Інтернету до вимог технічного прогресу. Так, з точки зору перспектив підключення 5G, Кодексом було урегульовано надання довгострокових ліцензій на використання радіочастотного ресурсу для бездротового широкосмугового доступу та встановлено чіткі правила відновлення прав; доповнено попередні умови більш жорсткими вимогами щодо користування радіочастотним ресурсом; посилено координацію та експертну оцінку запланованих національних призначень радіочастотного спектру по всьому ЄС (в рамках групи з питань радіочастотної політики (RSPG). Оскільки до 30 червня 2020 року мобільні оператори отримали ексклюзивний доступ до частот 700 МГц, Кодекс продовжує координування використання діапазону для підвищення швидкості та забезпечення більш якісного покриття. Важливим є також те, що Кодекс діє на недискримінаційній основі та не втручається в сам зміст послуг, які надаються, хоча це і дещо уповільнює реформи на національних рівнях. Для вирішення цих проблем у низці європейських країн вживаються спеціальні заходи, які локально вирішують проблемні питання.
Таким чином, ЄС проводить комплексну політику у сфері цифрової економіки та цифрової трансформації, створюючи повноцінну систему. Тому для України важливо намагатися напрацьовувати власні координовані з ЄС стратегії розвитку, беручи до уваги стратегічні документи, акти ЄС та задекларовані цілі. Для того, щоб стати повноцінною частиною загального процесу та врахувати на рівні державних інститутів Європейську стратегію 2030 «Digital Compass: the European way for the Digital Decade», необхідно опрацювати існуючі на сьогодні основоположні джерела та наблизитися до визначених ними стандартів.
15
Dorosh–Kizym, M., O. Dadak та T. Gachek. "Перспективи розвитку агропромислового комплексу України в умовах євроінтеграції". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (5 березня 2017): 47–55. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7610.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні агропромисловий комплекс є одним із найбільших і найважливіших секторів економіки України, адже саме тут формується основна частина продовольчих ресурсів та майже три чверті роздрібного товарообігу. Крім того, що агропромислові підприємства роблять значний внесок у розвиток галузі і економіки країни в цілому, агропромисловий сектор України є також одним із найважливіших елементів економічних систем більшості країн світу з ринковою економікою. Протягом останніх трьох років Україна остаточно закріпила за собою статус світового лідера з виробництва та експорту аграрної продукції. І як визнають експерти, попереду ще великий потенціал. Проте, одним із найголовніших досягнень останніх декількох років стало завоювання продовольчого ринку Європейського Союзу. Слідом за українськими зерновими на європейському ринку, на полицях європейських супермаркетів з’являються продукти харчування з позначкою «Зроблено в Україні». Європа зацікавлена у нашій продукції, але тут існують свої невід'ємні «правила гри». Проблеми міжнародної економічної інтеграції тісно пов’язані з міжнародною торгівлею, яка є невід’ємною частиною світової глобалізації, оскільки можуть суттєво впливати на географічну та товарну структури експорту й імпорту. Внаслідок зростання показників відкритості ринків з’являються нові вимоги до якості товарів і послуг національних виробників, особливо виробників сільськогосподарської продукції. Розвиток експортного потенціалу сільськогосподарської продукції стає запорукою зростання економіки в цілому, що передбачає, у тому числі, підвищення кваліфікації персоналу та якісну зміну системи маркетингу. Україні необхідно щонайменше 2–3 роки напруженої роботи, аби отримати вихід на європейський ринок по всіх видах продукції сільського господарства. І ця напружена робота включає як прийняття необхідних законодавчих актів, так і, насамперед, вдосконалення вже існуючих бізнес-практик.
16
Chepurko, V.Golovatyuk, I.Poddubny, G. "Соціальний потенціал модернізації української економіки в контексті євроінтеграції". Multiversum. Philosophical almanac, № 9-10 (18 травня 2018): 29–43. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.9-10.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентується увага на значенні соціального потенціалу для модернізації української економіки за сучасних умов глобалізації. Відзначено, що інтеграція до європейської цивілізації є масштабним завданням країни для суттєвого підвищення її конкурентоспроможності на світовій арені. Соціальний потенціал має ключове значення для розвитку наукових знань, відкритості індивідів до інновацій у практичній реалізації спрямування модернізаційних процесів в економіці країни. Запропонована низка основних складових соціального потенціалу модернізації: соціальний капітал, соціальне-економічне середовище, державна влада, науковий ресурс. Ефективне використання цих компонентів в їх синергетичній взаємодії сприяє інноваційному розвитку української економіки.
17
Ryvak, Nataliya. "ПРІОРИТЕТИ ЕКСПОРТНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС В КОНТЕКСТІ РЕЛЕВАНТНОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ". Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 1, № 25 (28 березня 2021): 28–36. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-01-28-36.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано шляхи розвитку і нарощення експорту Європейського союзу (ЄС) як одного із ключових показників економічного зростання. Досліджено розвиток мережі торгових угод ЄС, які стимулювали європейську економіку, полегшили ведення бізнесу та забезпечили робочі місця. Досліджено структуру та тенденції розвитку експорту ЄС, шляхи забезпечення прав європейських експортерів на міжнародних ринках. На основі економічних результатів експортної політики ЄС, автором обґрунтовано доцільність врахування досвіду ЄС для України в напрямках розвитку державної підтримки експортерів; створення мережі торгових представництв; розширення мережі торгових угод; орієнтування на експорт високотехнологічної продукції з високою доданою вартістю і ступенем обробки; ефективного захисту вітчизняних експортерів і захисту інтелектуальної власності.
18
МЕЛЬНІКОВА, Юлія, Ірина КЛИМЕНКО та Марія ВЕСЕЛА. "ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТРАНСПОРТНОЇ ЛОГІСТИКИ УКРАЇНІ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ". СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МАШИНОБУДУВАННІ ТА ТРАНСПОРТІ 2, № 17 (14 листопада 2021): 110–16. http://dx.doi.org/10.36910/automash.v2i17.640.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота присвячена виявленню основних проблем транспортної логістики в галузі автомобільного транспорту. На основі статистичних даних за останні п’ять років був виявлений сталий ріст обсягу перевезень автомобільного транспорту, що доводить його затребуваність на ринку вантажних перевезень України. Виявлено, що сучасні ринкові умови гальмують процес розвитку транспортної логістики. Досліджено основні тенденції в галузі автомобільного транспорту, що спричинені змінами у світовій економіці внаслідок COVID-19. Результати проведеного дослідження свідчать, що економічна криза, спровокована пандемією COVID-19, негативно вплинула на всю світову економіку. Автомобільний транспорт відчув негативний вплив коронавірусу. На основі отриманих результатів досліджень окреслені перспективи розвитку ринку транспортної логістики України. Після проведеного аналізу малюється песимістична картина розвитку транспортної галузі, але необхідно відмітити, що попри всі перепони автомобільний транспорт України збільшує обсяги перевезень. Тенденція переваги транспортно-експедиційних компаній, що не мають свого рухомого складу, над іншими транспортними компаніями на вітчизняному ринку ще буде зберігатися тривалий час.
Запропоновано шляхи вирішення виявлених проблем з урахуванням особливостей ринку вантажних перевезень України. Реалізація цих заходів призведе до прискорення доставки вантажу з найменшими втратами. Також виявлена обнадійлива перспектива перенесення виробництв європейських компаній з Китаю ближче до ринку збуту дає надію на залучення іноземних інвестиції в економіку України і в транспортну галузь зокрема.
Результати дослідження можуть бути використані менеджерами транспортних компаній при плануванні їх діяльності.
Ключові слова: транспортна логістика, автомобільний транспорт, пандемія, вантажні перевезення, тенденції.
19
В., Шаповалова О., та Вінник О. М. "Врегулювання/вирішення конфліктів/спорів у сфері цифрової економіки: загальні засади та специфіка щодо окремих категорій конфліктів/спорів". Актуальні проблеми права: теорія і практика, № 1 (37) (24 січня 2020): 17–36. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2019-37-1-17-36.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблема врегулювання/вирішення конфліктів/спорів у сфері цифрової економіки. Аналізуються акти законодавства України та ЄС, що регулюють цю сферу, з точки зору віддзеркалення в них відповідних процедур. Здійснюється поділ останніх на традиційні, що забезпечують врегулювання/вирішення конфліктів/спорів в умовах традиційної/аналогової економіки, та новітні, використання яких ґрунтується на цифрових технологіях з відповідними перевагами (швидкість, низька вартість чи безкоштовність, зручність). Виявляються прогалини в українському законодавстві шодо застосування онлайн-процедур та пропонуються шляхи вдосконалення правового регулювання з порушених в статті проблем, включно з пропозицією застосування в Україні онлайн-процедури, подібної до європейської (ЄС) платформи ODR. Окрема увага приділяється питанню врегулювання/вирішення конфліктів/спорів щодо електронних реєстрів, зокрема, присутність в таких відносинах публічного інтересу/інтересів і, відповідно, застосування процедур за участю уповноваженого органу, що представляє та захищає ці інтереси.
Ключові слова: цифрова економіка; електронний бізнес; електронні реєстри; врегулювання/вирішення конфліктів/спорів; онлайн-процедури.
20
Яциковський, Б., А. Чинчик, С. Голубка, С. Яремчук та Є. Буряк. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В КООРДИНАТАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 300–306. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251460.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Сучасний стан української економіки свідчить про те, що процес розроблення і реалізації ефективної стратегії розвитку є дуже важливим, оскільки стратегії сталого економічного розвитку України — один із найважливіших документів, що характеризують довгострокові цілі та напрями соціального розвитку України — економічний розвиток, розвиток, досягнення. Варто зазначити, що в європейських країнах такій стратегії приділяється більше уваги, вона дуже детальна. Досліджено стратегічне бачення сталого соціально-економічного розвитку України до 2030 року. Воно демонструє реформування цінностей народу України з метою досягнення балансу між економічним, соціальним та екологічним розвитком. Розвиток вітчизняної економіки є одним із пріоритетних завдань у трансформаційних умовах нашої країни. Україна має стати країною із сильною економікою та інноваційними інноваціями. Для цього потрібно, перш за все, відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке економічне зростання шляхом проекологічних дій, створити сприятливі умови для економічної діяльності та створити прозору податкову політику. Досліджено цілі сталого розвитку, а саме: боротьба з бідністю і голодом, міцне здоров’я, якісна освіта, гендерна рівність, хороша санітарія і чиста вода, поновлювана енергія, гідна робота та економічне зростання, інновації та інфраструктура, зменшення нерівності, сталий розвиток міст і громад, відповідальне споживання, боротьба зі зміною клімату, збереження морських і наземних екосистем, мир і справедливість, партнерство задля сталого розвитку. Проведено дослідження щодо місця України в міжнародних рейтингах, аналіз динаміки основних показників індексу глобальної конкурентоспроможності України, досліджено динаміку індексу економічної свободи України за 2019—2020 року. За дванадцятьма категоріями економічної свободи Україна належить до країн світу: права власності — 123, свобода від корупції — 154, свобода оподаткування — 100, державні витрати — 161, свобода заснування — 111, свобода ринку праці — 146, грошова свобода — 184, свобода торгівлі — 54, свобода інвестування — 165, фінансова свобода —160. Результати мають визначити частку кожної з чотирьох груп в індексі економічної свободи. Ключові слова: сталий розвиток, економіка, індекс, конкурентоспроможність, стратегія, національна, розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл. 10.
21
Ishchuk, Yaroslava. "СТАТИСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 46–54. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0204.
Повний текст джерелаАнотація:
Усвідомлення провідної ролі та беззаперечно важливого значення культури в економічній сфері призвело до виникнення креативної економіки. Особливістю креативної економіки є те, що в її основі знаходиться «духовна» складова, яка зберігається та передається за допомогою людської творчості, культури та унікального (креативного) бачення звичних речей. В свою чергу це дало потужний поштовх для подальшого соціально-економічного розвитку в усьому світі, але уже в рамках креативної економіки. Стрімкий розвиток цифровізації посприяв не менш стрімкому розвиткові креативних індустрій, які було згруповано у сектори креативної економіки, що частково взаємодіють між собою.
Вивчення та оцінювання креативних індустрій сьогодні не є достатнім і часто обмежене, що пояснюється відсутністю необхідних для глибокого дослідження даних. Існуюче статистичне забезпечення наразі не може задовольнити потреби дослідників у даних, які характеризуються оперативністю та унікальністю, що в першу чергу обумовлюється специфікою цих індустрій, де матеріальна складова тісно поєднана з «духовною».
У статті досліджено теоретико-методологічні засади креативної економіки. Зазначено, що розробка та впровадження Нової європейської програми з культури має важливе значення для подальшого розвитку і становлення креативних індустрій. Проаналізовано та виявлено недоліки в існуючій системі статистичних показників, яка характеризує креативну економіку.
На основі проведеного дослідження статистичного забезпечення креативної економіки зроблено висновок про доцільність імплементації Індексу щастя у методологію оцінювання Глобального індексу креативності, а також використання big data для удосконалення вивчення креативних індустрій, з метою отримання ґрунтовних, унікальних та специфічних даних для подальшого оцінювання цієї категорії індустрій.
22
ДОВГЕРТ, АНАТОЛІЙ. "Рекодифікація Цивільного кодексу України: основні чинники і передумови для старту". Право України, № 1/2019 (2019): 27. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-01-027.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з’ясовується наявність або “зрілість” певних чинників і передумов для початку процесу рекодифікації Цивільного кодексу України (ЦК України). Термін “рекодифікація” вживається автором у значенні системних суттєвих змістовних і структурних новацій чинного кодексу (або групи кодексів та законів), без створення нового. Проведення рекодифікації ЦК України потребує логіка подальшої трансформації суспільства, а саме формування правдивої й ефективної ринкової економіки як невід’ємної складової громадянського суспільства. Євроінтеграційна спрямованість України також виступає сьогодні найсуттєвішим чинником реформ в усіх сферах суспільства. Можна навіть сказати, що основним напрямом рекодифікації ЦК України є подальша “європеїзація” кодексу. Вагомим чинником сучасної рекодифікації цивільних кодексів багатьох країн, зокрема й України, стала світова (особливо європейська) тенденція до уніфікації та гармонізації приватноправового регулювання. Зусиллями сотень фахівців із країн Європи знайдені найоптимальніші та глобально-придатні правові норми (рішення) для багатьох сфер приватноправових відносин. Такі норми-рішення втілено у численних міжнародних документах з уніфікації приватного права. З огляду на сучасний якісний стан останніх, можна зробити висновок про достатнє “визрівання” міжнародної моделі реформ як чинника рекодифікації. Ще одним вагомим чинником для проведення рекодифікації ЦК України є новітні реформи приватного права в країнах Європейського Союзу, зокрема, розробка і прийняття нових кодексів та законів, модернізація “старих” цивільно-правових кодифікацій з урахуванням європейських й універсальних міжнародних документів. Сьогодні необхідною передумовою створення концепції та нормативного тексту проекту рекодифікації ЦК України стає спроможність вітчизняної доктрини цивільного (приватного) права “очолити” та науково забезпечити реформаторський процес. Відзначаючи невідповідність окремих параметрів вітчизняної науки цивільного права європейським підходам, автор вважає, що їй загалом “під силу” забезпечити процес рекодифікації ЦК України. Що ж стосується обсягів, то, на думку автора, системних суттєвих змін і структурних новацій зазнають не тільки розділи зобов’язального права, а й усі книги кодексу.
23
Луц, Д., та Д. Гречковський. "Поняття та структура організаційно-правового механізму публічного управління в сфері виробництва органічної сільськогосподарської продукції". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2021): 175–82. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2043.
Повний текст джерелаАнотація:
Однією з вимог, які висуває перед Україною європейська спільнота, є вирішення питання переходу на європейські стандарти з виробництва сільськогосподарської продукції. Йдеться не просто про втілення нових технологій переробки, але й про запровадження новітніх технологій виробництва сільськогосподарської продукції. Одним із таких перспективних напрямів у сільському господарстві є виробництво органічної сільськогосподарської продукції.
Актуалізація питання зумовлена тим, що заохочення сучасного та сталого сільськогосподарського виробництва щодо поширення методів органічного виробництва й використання біотехнологій передбачено ст. 404 Глави 17 Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Констатовано, що спостерігаються значні тенденції щодо збільшення виробництва органічної сільськогосподарської продукції в Україні. Органи державної влади вживають заходів щодо популяризації органічного виробництва як пріоритету розвитку аграрного сектору економіки України, споживання органічної продукції в Україні, а також процедури внутрішньої торгівлі та перспективи розширення експорту органічної продукції українських операторів ринку [1].
Проте Україна, маючи величезний потенціал у цій сфері, суттєво відстає від більшості зарубіжних держав за темпами розвитку органічного напряму сільського господарства та обсягами його виробництва.
Розділ III Закону «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» [2] встановлює загальні засади державного регулювання у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, а окремий розділ IV цього Закону визначає повноваження органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління та регулювання у зазначеній сфері. Вважаємо, що має йтися не просто про державне регулювання у сфері органічного виробництва, а про організаційно-правовий механізм публічного управління у сфері виробництва органічної сільськогосподарської продукції, адже з огляду на проблеми з виділенням коштів із державного бюджету на відповідні напрями гостро постає питання необхідності прийняття та виконання регіональних програм, які спрямовуються на підтримку органічного виробництва. Це зачіпає більш широкий спектр правового регулювання, ніж суто повноваження органів державної влади.
Вищевикладене детермінує необхідність дослідження поняття та структури організаційно-правового механізму публічного управління у сфері виробництва органічної сільськогосподарської продукції.
24
Овсієнко, Анатолій. "КЛЮЧОВІ ФАКТОРИ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ СИСТЕМ ВИЩОЇ ОСВІТИ КРАЇН ЄВРОПИ". Society. Document. Communication, № 6/2 (4 липня 2019): 171–86. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-171-186.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюються проблеми розвитку вищої освіти в європейських країнах; визначаються основні цілі та критерії відповідності освіти міжнародному виміру; провідні тенденції сучасної професійної підготовки у вищих навчальних закладах Європи. Виявлено основні завдання, які необхідно виконувати навчальним закладам задля протистояння в конкурентній боротьбі, основною метою якої є максимальне охоплення ринку освітніх послуг та залучення потенційних абітурієнтів.
Мета дослідження – на основі цілісного аналізу соціально-економічних, політичних, соціокультурних процесів становлення й розвитку сучасного європейського університету обґрунтувати сутність, тенденції й особливості функціонування сучасної європейської університетської освіти.
Теоретико-методологічну базу дослідження становлять положення теорії пізнання, категорії загального, особливого й одиничного, сучасна форма діалектичного методу; принципи науковості, об’єктивності, комплексності, історизму, єдності національного й загальнолюдського, логічного й історичного, зв’язку теорії й практики; системного, синергетичного, порівняльного, кількісного та якісного підходів.
Сучасний етап еволюції світового господарства характеризується радикальними соціально-економічними трансформаціями та переходом країн – ключових інноваторів до економіки знань. Її основними атрибутами стають інтернаціоналізація освітньої та наукової діяльності, технологічні зрушення у сфері освіти і науки, диверсифікація механізмів фінансування досліджень, які здійснюються університетами, загострення конкурентної боротьби між ними. Водночас, у результаті посилення взаємозалежності національних економік виникає потреба у новому поколінні високоосвічених людей, які можуть ефективно вирішувати актуальні проблеми людства і брати активну участь у міжнародному суспільному житті. У цьому зв’язку, пріоритетом сучасної державної політики у багатьох країнах світу є розробка та реалізація ефективних загальнонаціональних стратегій розвитку університетів на засадах, які дозволяють їм інтегруватись у глобальну систему знань, забезпечувати найвищі освітні стандарти та результати наукових досліджень і тим самим досягати високого конкурентного статусу.
25
Вербівська, Л., Р. Луців, I. Дегтярьова, Т. Мельник та M. Дьомін. "АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ СМАРТ-ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 351–60. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3718.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Формування економіки, заснованої на знаннях, інноваційної економіки, нової економіки, на сучасному етапі суспільного розвитку визначає міжнародну концепцію, згідно з якою знання відіграють першорядну роль, а їхнє виробництво є джерелом економічного зростання і конкурентоспроможності. Економіка базується на знаннях, які забезпечують розумний, стійкий та інклюзивний розвиток. Метою статті є аналіз концепції розумної економіки для визначення стратегічних заходів, спрямованих на сталий розвиток регіонів України. Макроекономічна нестабільність трансформувалася на регіональному рівні, що призвело до поглиблення диференціації регіонів, особливо оскільки це торкнулося старих промислових регіонів, включаючи Донецьк і Луганськ. Криза державних фінансів не дозволяє залучати фінансові ресурси для економічного розвитку. У результаті гібридної війни відплив іноземних інвестицій становить 12,6 мільярда доларів США. Значна частина Донецької та Луганської областей повністю зруйнована. Поряд з цим, це ідеальні умови для того, щоб відмовитися від старого і побудувати нове. Існують усі умови для активної реалізації європейської стратегії «Європа 2020» та основних напрямів Четвертої промислової революції на новий етап економічного розвитку, а також для забезпечення розумного, стійкого та інклюзивного розвитку регіонів України. Майбутнє України та її регіонів залежить від діяльності стратегії «Європа 2020» та основних напрямів Четвертої промислової революції. В Україні, в регіонах, основний акцент робиться на експортноорієнтовані галузі: вугільна, металургійна, хімічна, машинобудівна промисловість. Технічно це 3-тя і 4-та технологічні структури, оскільки вони не можуть стати проривними секторами української економіки, тому основний акцент повинен бути зроблений на розумному, сталому та інклюзивному розвиткові. Ключові слова: розумне зростання, сталий розвиток, інклюзивне зростання, диференціація регіонів, Четверта промислова революція. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 11.
26
Doronina, I. I., та N. S. Kryshtof. "Державне регулювання ринку фінансових послуг у контексті європейської інтеграції". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 106–16. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемам державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні як сукупності широкого спектра відносин щодо задоволення наявної та формування перспективної потреби в страхових, банківських, інвестиційних послугах з метою одержання доходів інституційними одиницями фінансового сектору економіки, задоволення попиту споживачів.
Метою статті є дослідження особливостей державного регулювання ринку фінансових послуг в умовах європейської інтеграції України.
Наукова новизна статті полягає у визначені того, що серед першочергових дій державної влади щодо реформування державного регулювання ринку фінансових послуг України має бути: вдосконалення нормативно-правового регулювання; впровадження світового досвіду та міжнародних стандартів; встановлення чітких правових меж впливу секторальних контролюючих органів чи формування якісно нової моделі регулювання ринку фінансових послуг.
Висновок. Основною причиною, що спонукає до створення мегарегуляторів на фінансових ринках, є глобалізація та швидкий транскордонний перелив капіталу, що своїми масштабами може порушувати рівновагу на ринку та призводити до розбалансування економіки окремо взятої країни. Об’єднання секторальних регуляторів зможе усунути дублювальні функції органів регулювання, досягти економії державних ресурсів на їх утримання. Водночас сьогодні в Україні важливим є збереження функціональних органів, які відповідають за конкретні сегменти та галузі фінансового ринку.
Ефективне регулювання фінансового ринку в Україні має відбуватися в межах визначення цільової моделі функціонування регуляторів фінансового сектору; унормування діяльності небанківських установ, зокрема продавців небанківських фінансових послуг; розробки та впровадження системи захисту споживачів небанківських фінансових послуг; перебудови інфраструктури фондового ринку, зокрема централізації депозитарної функції та відкриття міжнародним депозитаріям рахунку в депозитарії НБУ.
27
Рєзніков, Валерій Володимирович. "ШЛЯХИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ". Науковий вісник: Державне управління 3, № 5 (15 вересня 2020): 204–15. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-204-215.
Повний текст джерелаАнотація:
Орієнтиром розвитку України в сучасних умовах є країни-члени Європейського Союзу, які мають ефективнішу систему державного управління, де громадяни є більш захищеними у своїх правах, мають вищий рівень життя та впевненість у майбутньому. Шлях до цього орієнтиру пролягає для України через процес європейської інтеграції – внутрішні реформи, викорінення корупції, адаптацію до європейських стандартів, економічну інтеграцію та політичну асоціацію з ЄС. Тому актуальними є питання формування та реалізації нової державної політики у сфері європейської інтеграції, яка відповідає існуючим викликам сьогодення.
Деяке зниження показника підтримки євроінтеграції серед населення України в останні роки може свідчити про зниження ефективності та результативності державної політики у сфері європейської інтеграції, яка потребує трансформації у відповідних напрямах її реалізації в сучасних умовах глобальних викликів для України.
Результативність державної політики у сфері європейської інтеграції України значною мірою залежить від вчасного виконання нашою державою Угоди про асоціацію з ЄС, яку в частині секторальної інтеграції Україна має завершити не пізніше кінця 2023 р., а загалом усі положення Угоди, мають бути виконані не пізніше 31 грудня 2025 р.
Трансформація державно політики у сфері європейської інтеграції передбачає відповідну зміну вектору вирішення політичних, правових, економічних, соціальних, екологічних, гуманітарних питань з урахуванням змін у процедурі вступу для країн-претендентів та у відповідності з існуючими європейськими стандартами. А можливість членства України в Європейському Союзі має стати стратегічним напрямом модернізаційних перетворень в державі, спрямованих на побудову демократичної соціальної держави з міцною економікою та розвинутим громадянським суспільством.
28
Лі, Артур Костянтинович. "ЕКОНОМІЧНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ МІЖ АВТОРОМ І РОБОТОДАВЦЕМ АБО ЗАМОВНИКОМ". ЕКОНОМІКА І РЕГІОН Науковий вісник, № 1(80) (25 березня 2021): 113–28. http://dx.doi.org/10.26906/eir.2021.1(80).2195.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто проблему формування інститутів привласнення інтелектуальної власності, що створена на умовах виконання службових (трудових) обов’язків або на замовлення, яка існує до сьогодні через неузгодженість чинного законодавства України з Конституцією України та з нормами міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Необхідність розв'язання суперечностей норм і правил взаємодії творців із замовниками інтелектуальної продукції назріла давно, але, на жаль, її вирішення було заблоковано як неформальними нормами і правилами поведінки, що були отримані суспільством у спадок від радянського змісту авторських правовідносин в УРСР, так і нормами національного законодавства. У зв‘язку із зазначеними протиріччями в Україні вибудовувались правовідносини, коли нормативні акти, якими регулюються ці правовідносини, отримали статус «рекомендацій», а не обов’язкових для виконання правових норм. Завдяки цій невідповідності економіка держави з кожним роком стрімко втрачає свій науково-творчий потенціал й інтелектуальну складову. Збалансування правовідносин соціальної економіки та теорії власності дозволить реалізувати інституціональні принципи належного розподілу інтелектуальної власності, що є необхідною умовою розвитку всієї української економіки. Метою статті є виявлення європейської економічної конструкції правовідносин творців-працівників та роботодавців через призму норм національних законів, інших нормативних актів та норм міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які є частиною національного законодавства України.
29
Сідельникова, Л. "Економіко-інституційне середовище європейської інтеграції". Вісник Тернопільського національного економічного університету. Економічні науки, № 5 (2009): 57–70.
Знайти повний текст джерела
30
Нalasіuk, V. V. "АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИХОДУ УКРАЇНИ НА ПОЗИТИВНУ ТРАЄКТОРІЮ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 84 (24 липня 2019): 32. http://dx.doi.org/10.31713/ve420184.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушено проблему подолання хронічних проблем української економіки та забезпечення її випереджаючого розвитку на шляху європейської інтеграції. Охарактеризовано тенденції економічного занепаду в Україні за часів переходу до ринкової економіки. Проведено порівняльний аналіз соціально-економічної динаміки України й низки інших країн, що мали приблизно однакові з нею стартові позиції розвитку національного господарства наприкінці ХХ ст. Визначено виклики європейської інтеграції для України в контексті забезпечення економічної конвергенції з ЄС. Обґрунтовано необхідність глибокої структурної трансформації вітчизняної економіки на противагу поверховим неоліберальним реформам, проведених за часи незалежності.
31
Поліщук, Л. С. "Економічна політика європейських країн". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 94, ч. 2 (2010): 205–11.
Знайти повний текст джерела
32
Поліщук, Л. С. "Економічна політика європейських країн". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 94, ч. 2 (2010): 205–11.
Знайти повний текст джерела
33
Hrymak, O., та I. Kravtsiv. "РОЛЬ МАРКЕТИНГУ В РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ПРИКОРДОННОГО РЕГІОНУ: ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ КОНТЕКСТ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (7 вересня 2016): 33–40. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6906.
Повний текст джерелаАнотація:
Окреслено пріоритетні напрями розвитку сільських територій у руслі політки європейської інтеграції України. Доведено необхідність впровадження сучасних управлінських технологій у практику діяльності органів місцевого самоврядування сільських територіальних громад України. Першочерговий акцент зроблено на сільських територіях прикордонних регіонів України, які найбільш відчутно стикаються із сучасними викликами європейської інтеграції нашої держави. Відзначено необхідність забезпечувати першочерговий розвиток маркетингу сільських територій у прикордонних регіонах України в таких ключових напрямах: інституційно–економічному, інформаційно–управлінському, соціально–культуральному. На цій основі здійснено систематизації основних завдань розвитку маркетингу сільських територій прикордонних регіонів України у кожній із трьох окреслених площин, відповідно до основних викликів сучасного етапу європейської інтеграції України. Розроблено пропозиції для органів державної влади та місцевого самоврядування України, в яких першочергове значення відведене начально–освітній та інформаційно–консалтинговій компонентам з метою підвищення якості управлінської підготовки працівників органів місцевого самоврядування сільських територіальних громад у прикордонних регіонах України. Показано, що більшості європейських урядів довелося відмовитися від надміру витратної системи прямої бюджетної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Замість цього було впроваджено механізм фінансових субсидій, спрямований, насамперед, на стимулювання інновацій в аграрному секторі економіки, а також на ведення екологічно безпечного сільського господарства. Крім того, суттєво зросла частка витрат на розвиток інфраструктури сільських територій та фінансування програм соціально–культурного розвитку села. Аналізуючи особливості функціонування інституційно–правового механізму реалізації спільної аграрної політики ЄС, відзначено, що в ЄС дедалі частіше організаційною платформою для здійснення заходів з розвитку сільськогосподарського виробництва стають не стільки фермерські господарства чи агрокорпорації, скільки сільські території та сільські громади загалом. Перспективою подальших наукових досліджень у руслі окресленої проблематики є виявлення резервів нарощування людського потенціалу сільських територій в умовах поглиблення європейської інтеграції України
34
Sklovs’kyy, I. Z. "Постнекласичний аналіз освітніх сенсів українського буття в аспекті метафізики історії". Grani 19, № 1 (29 грудня 2015): 71–74. http://dx.doi.org/10.15421/1716012.
Повний текст джерелаАнотація:
Виявлення метафізичних критеріїв інформаційної культури, як постнеокласичного осмислення розподілу ролей влади і суспільства, особистості, що засвоює дух патріотизму, оскільки на рубежі тисячоліть актуалізується осмислення етнонаціонального простору посттоталітарної доби України. Економіка надії обмежує схематизм «гвинтика», а тоді суспільство шанує чесність і порядність, професійну вимогливість до себе і інших, що є складовими взаємної відповідальності за майбутнє України.В цей же час у середовищі провідних педагогів та філософів нашої держави відбулося більш-менш повне усвідомлення того, що традиційна система освіти не може забезпечувати викривлені форми потреб сучасної економіки, щоб бути адекватними життю, долі і творчості наших видатних і філософів, і педагогів минулих часівЦе дуже важливе у трансцендентному контексті з тим, щоб виявити дух постнекласичного пізнання, як духовної активності, де виявляється його прихильність до антропологічно-історичного знання, - саме і виявляє активність тих цивілізованих патріотів, що в перспективі майбутнього стають європейцями, щоб подолати той рівень стереотипізації духу малоросійської меншовартосності, які треба рішуче відкинути еволюційним шляхом власних знань, це відповідає часу цивілізаційно-європейських перетворень на зламі тисячоліть.
35
Тимошенко, О. В. "Перспективи інтеграції української економіки в європейську унію". Формування ринкових відносин в Україні, № 10 (77) (2007): 25–29.
Знайти повний текст джерела
36
Байда, О. Д. "Європейська інтеграція України та економічна безпека держави". Наукові праці Донецького національного технічного університету. Економічна, Вип. 87 (2004): 202–9.
Знайти повний текст джерела
37
Verbytska, H. L. "ТЕНДЕНЦІЇ ЕКСПОРТУ ТОВАРІВ УКРАЇНОЮ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Actual problems of regional economy development 1, № 13 (25 квітня 2017): 73–77. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.13.73-77.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження тенденцій експорту товарів Україною в умовах євроінтеграції. Метою статі є дослідити тенденції експорту товарів Україною в умовах євроінтеграції; визначити перспективи покращення експортної політики України. В процесі дослідження використовувалися такі методи: економіко-статистичний (при дослідженні тенденцій експорту товарів Україною в умовах євроінтеграції); аналітичний і структурно-логічний (при визначенні напрямків експортної політики українського уряду). Отримано такі результати: досліджено структуру та тенденції експорту товарів Україною; проаналізовано сучасні процеси європейської інтеграції України та зміни, які відбулися у зв’язку з цим у сфері міжнародної торгівлі; визначено негативні чинники, що впливають на стан зовнішньої торгівлі України. Наукова новизна дослідження полягає у використанні комплексного підходу до обґрунтування напрямів покращення експортної політики України, втілення яких дасть змогу підвищити ефективність інтеграції нашої держави до системи світового господарства. Отримані результати дослідження направлені на вирішення проблеми пасивного торгівельного балансу вітчизняної економіки. Вони можуть бути використані в процесі формування урядової експортної політики.
38
Editor, Editor. "ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ПРОБЛЕМ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВОЇ ПРОДУКЦІЇ". Товарознавчий вісник 1, № 12 (29 листопада 2019): 256–62. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2019-12-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначення проблем розвитку ринку целюлозно-паперової продукції,окреслення шляхів їх вирішення.Результати. Встановлено, що ринок целюлозно-паперової продукції активнорозвивається. Целюлозно-паперова промисловість є важливою галуззю економіки України.Україна є експортером такої продукції на європейський ринок, а, отже, вітчизнянапродукція є конкурентоспроможною та якісною. Проте існує імпортозалежність відзакордонної сировини, яка є дороговартісною. Маючи хороші промислові потужності звиробництва паперової продукції, слід шукати альтернативні джерела власної рослинноїсировини, аби даний ринок розвивався потужніше. В Україні функціонує понад 20підприємств, що виробляють паперову продукцію в Україні, проте матеріально-технічнабаза їх застаріла.Найважливішими видами продукції целюлозно-паперової промисловості є целюлоза,папір, картон. За обсягами виробництва паперу провідні місця у світі традиційнозаймають розвинуті країни: США, Японія, Канада, Німеччина. Найбільшимиекспортерами її є Канада, та деякі європейські країни – Швеція, Фінляндія, Норвегія,Австрія, а імпортерами – США, великі європейські країни, Японія.Вагомим фактором зміни імпортозалежності від закордонної сировини є пошукальтернативних джерел власної вітчизняної сировини для виготовлення целюлознопаперової продукції, проведення наукових досліджень щодо технологій переробки такоїпродукції та активне впровадження у виробництво.Наукова новизна. Встановлено динаміку експорту-імпорту целюлозно-паперової продукції Україною.Практична значимість. Зважаючи на проведений аналіз українського ринкуцелюлозно-паперової продукції, можна зробити висновок про перспективність йогорозвитку, адже промислові потужності в нашій країні є, існує сформована нормативнотехнічна база, проте є проблема із недостатністю вітчизняної сировини, адже основнимматеріалом для її виробництва є макулатура. Вагомим фактором зміниімпортозалежності від закордонної сировини є пошук альтернативних джерел власноївітчизняної сировини для виготовлення целюлозно-паперової продукції, проведеннянаукових досліджень щодо технологій переробки такої продукції та активневпровадження у виробництво.
39
Николюк, В. П. "Європейська боргова криза: виклик для економік Центрально-Східної Європи". Сталий розвиток економіки, № 3 (20) (2013): 64–67.
Знайти повний текст джерела
40
Николюк, В. П. "Європейська боргова криза: виклик для економік Центрально-Східної Європи". Сталий розвиток економіки, № 3 (20) (2013): 64–67.
Знайти повний текст джерела
41
Николюк, В. П. "Європейська боргова криза: виклик для економік Центрально-Східної Європи". Сталий розвиток економіки, № 3 (20) (2013): 64–67.
Знайти повний текст джерела
42
Strilchuk, Rostislav. "КЕЙНСІАНСТВО ТА ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В ПОЛЬЩІ (1990-1995 рр.)". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 2, № 18 (29 травня 2019): 7–14. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-02-7-14.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі документальних матеріалів, статистичних даних (вітчизняних і польських) аналізуються основні приватизаційні програми реформування польської економіки в період переходу до ринкових відносин. Наголошується, що в основі формування приватизаційних програм лежали "План Бальцеровича", "План Колодко", "Стратегія для Польщі". Дані програми за період з 1990 по 1995 рр. законодавчо закріпили свободу підприємництва, рівноправність різних форм власності, створили юридичну основу реформування економіки і вступу Польщі в Європейські організації. Поставивши перед собою конкретні завдання Польща відразу приступила до системних перетворень своєї економіки, юридично-правової бази та багатьох державних інститутів у відповідність зі стандартами ЄС.
43
Шевченко, В. "Інтернаціоналізація страхових ринків транзитивних економік та європейське регулювання". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 97 (2007): 39–43.
Знайти повний текст джерела
44
Омельченко, А. В. "ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ". Знання європейського права, № 6 (6 лютого 2022): 60–63. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i6.300.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті міститься загальна характеристика системи законодавства України у сфері цифрової трансформації, висвітлено проблеми системи законодавства у сфері цифрової трансформації, проведено аналіз систематизації законодавства ЄС та Великобританії у сфері цифровізації, запропоновано шляхи систематизації законодавстваУкраїни у досліджуваній сфері. Аналіз законодавства України свідчить про те, що сьогодні система ефективного правового регулювання суспільних відносин у сфері цифрової трансформації ще не створена. Тривалий час відбувалося кількісне зростання законодавчих актів, що фрагментарно охоплюють різні сфери регульованих відносин. Невизначеність державної політики в окремих сферах суспільних відносин створює їх різноспрямовану та суперечливу регламентацію. Метою удосконалення законодавства у досліджуваній сфері є визначення на законодавчому рівні правових, організаційних, економічних і фінансових умов цифрової трансформації в Україні, а також державного регулювання у цій сфері. Законодавство має містити сучасні положення щодо механізмів цифрової трансформації, створення та розвитку цифрової економіки та цифрового суспільства, які містяться в нормативних документах ООН, Міжнародного союзу електрозв’язку, директивах та інших нормативних документах ЄС, інших міжнародних організацій. Слід також враховувати позитивний досвід законодавчого регулювання процесів цифрової трансформації на рівні національного законодавства окремих країн. У процесі удосконалення законодавства України важливим є залучення сучасного зарубіжного досвіду кодифікації законодавства у сфері цифрової трансформації, створення цифрової економіки та цифрового суспільства. Важливими кодифікованими актами у цій сфері є Європейський Кодекс електронних комунікацій (Директива ЄС 2018/1972 Європейського Парламенту та Ради від 11 грудня 2018 року) та Закон Великої Британії про цифрову економіку, прийнятий у 2017 році.
45
Жернаков, М. В. "Економіко-правовий аналіз адміністрування податків: європейський досвід". Фінансове право, № 1 (19) (2012): 15–18.
Знайти повний текст джерела
46
Жернаков, М. В. "Економіко-правовий аналіз адміністрування податків: європейський досвід". Фінансове право, № 1 (19) (2012): 15–18.
Знайти повний текст джерела
47
Жернаков, М. В. "Економіко-правовий аналіз адміністрування податків: європейський досвід". Фінансове право, № 1 (19) (2012): 15–18.
Знайти повний текст джерела
48
Жернаков, М. В. "Економіко-правовий аналіз адміністрування податків: європейський досвід". Фінансове право, № 1 (19) (2012): 15–18.
Знайти повний текст джерела
49
Кормич, Л. І., та А. І. Кормич. "Варіативні можливості реформування вищої освіти України в європейському контексті". Актуальні проблеми політики, № 65 (2 вересня 2020): 18–25. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i65.301.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті показано, що на сучасному етапі розвитку України значну роль в успіху реформ, необхідних для реалізації стратегій євроінтеграції, відіграє система вищої освіти. Функціонування цієї системи забезпечує створення теоретичних засад і формування кадрового ресурсу всієї реформаторської діяльності. Але зростання ролі вищої освіти потребує змін у самій системі. Цей процес визначається низкою тенденцій: розширенням університетської автономії, підвищенням відповідальності за якість освіти, вдосконаленням управлінських моделей, зростанням рівня відповідності потребам ринку тощо. Прояв цих тенденцій диктується як загальним контекстом реформ в Україні, так і впливами глобалізацій-них процесів, передусім інтеграцією нашої держави в європейський освітній простір. Методологічним підґрунтям спроможності закладів вищої освіти бути невід'ємною складовою частиною суспільних реформ є сучасні концепції організаційного розвитку, успішно апробовані європейськими університетами. Вони акцентують на перспективних стратегіях, ефективному управлінні, компетентності персоналу, якості результату, використанні сучасного інструментарію. Це забезпечує баланс гуманного стилю роботи, продуктивності, економії, інновацій та ефективності, впровадженні моделей, поєднують можливості індивідуальної і колективної активності. Важливе значення для вдосконалення вищої освіти має запозичення досвіду європейських країн шляхом імплементації європейських стандартів та найкращих практик у національне освітнє законодавство, участі в різних форматах науково-дослідної та навчально-освітньої взаємодії. І разом із тим цей досвід розкриває нові варіативні можливості практики реформування, враховуючи різні моделі автономії університетів, співвідношення свободи і стандартизації, критерії оцінювання якості та інші важливі параметри, що визначають ролі та міссії закладів вищої освіти.
50
Любарець, Владислава. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ПІДРУЧНИКІВ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 235–50. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.702.
Повний текст джерелаАнотація:
Інформатизація суспільства вимагає швидкого переходу на якісну підготовку управлінців в соціокультурній діяльності, що потребує нового високого і якісного рівня її цифровізації. У професійному просторі діяльності менеджерів СКД постійно впроваджуються інновації, що потребує вдосконалення їх знань, умінь, компетенцій та професіоналізму як в своїх, так і в суміжних сферах, зокрема в нашому дослідженні – в індустрії гостинності.Сучасні стратегії України спрямовано на подальший розвиток національної системи освіти, адаптацію її до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію у європейське і світове освітнє співтовариство. Менеджерська освіта України має інтегруватися в єдиний європейський освітній простір.Оскільки освітні контексти все більше і більше збагачуються електронними та мобільними технологіями, то дослідження в галузі цифровізації освіти можуть запропонувати більше основних напрямів навчальної практики. У сучасних умовах цифровізації орієнтації суспільства основою змісту й організації освітньої діяльності виступає соціальне замовлення на індивідуалізацію навчання, а також потреби студентів у творчій самореалізації за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) [4].У статті проаналізовано питання розробки, упровадження та використання електронних підручників у професійній підготовці менеджерів соціокультурної діяльності для індустрії гостинності. Обґрунтовано особливості проектування електронних підручників для професійної підготовки менеджерів соціокультурної діяльності. Проаналізовано сучасні підходи до створення електронних підручників, систематизовано структурні елементи електронного підручника, визначено програмні засоби для створення електронного підручника.