Статті в журналах з теми "Якість підготовки"

У статті на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного науково-педагогічного дискурсу здійснено контент-аналіз поняття «управління якістю підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації». Актуальність порушеної проблеми зумовлена необхідністю оновлення змісту вищої освіти відповідно до найновіших національних та світових здобутків, забезпечення якості підготовки докторів філософії, перетворення аспірантури на ключову форму виховання наукової еліти, кадрів вищої наукової кваліфікації. Мета дослідження передбачала аналіз міждисциплінарного наукового дискурсу та систематизацію понятійного апарату проблеми управління якістю підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації – майбутніх докторів філософії. З урахуванням принципів формування пoняттєвo-термінoлoгічнoгo апарату (історизму, системності, інтегративності, повноти та цілісності, контекстності, автономності, надпредметної спрямованості, узгодженості) класифіковано базові та похідні поняття дослідження. У ході дослідження було враховано, що контент-аналіз як дослідницький інструментарій застосовують для поглиблення розуміння понять, уточнення змісту вживаних термінів. З’ясовано, що у педагогічному науковому дискурсі потрактування поняття «якість» вибудовується через конкретизацію його властивостей у низці видових понять, а саме: якість освіти, якість навчання, якість підготовки, якість освітніх послуг, якість освітньої діяльності. Проведений аналіз сутнісних категорійних ознак базових понять дослідження дає підстави для таких висновків: управління якістю підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації набуває ефективності, якщо здійснюється відповідно до принципів і функцій управління нелінійними системами на основі маркетингових досліджень ринків праці та освітніх послуг, кваліфікаційного виміру розвитку особистості, педагогічного моніторингу на всіх етапах ступеневої підготовки у закладі вищої освіти та кваліфікаційно-компетентнісному підході до відбору вступників до аспірантури/докторської школи; підготовка науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в умовах ступеневої організації вищої освіти набуває ефективності, якщо оцінюється і вимірюється за критеріями: «якість підготовки (як процесу)», «якість підготовки (як результату)», «управління якістю підготовки».

У статті актуалізуються проблеми, пов’язані з професійно-педагогічною підготовкою майбутніх учителів на прикладі соціально-педагогічного партнерства. Підкреслено актуальність і необхідність упровадження партнерських форм організації освітнього процесу. Наведено теоретичний аналіз поглядів учених з проблеми якості освіти, яка обумовлена педагогікою партнерства, при цьому виділені найбільш важливі елементи досліджуваного феномена. Детально представлено досвід європейських країн у формуванні й становленні соціально-педагогічного партнерства як фактора підвищення якості професійно-педагогічної підготовки на прикладі підготовки майбутніх учителів. На основі елементів порівняльного аналізу з досвідом зарубіжних країн представлено впровадження власних ідей при підготовці майбутніх учителів. З’ясовано, що завдяки використанню власних ідей соціально-педагогічного партнерства в освіті можна подолати безліч проблем у цій значущій сфері, вимагати створення нової моделі функціонування організацій, що здійснюють професійну підготовку. Ефективність соціально-педагогічного партнерства з організаціями різного рівня дозволить забезпечити якість підготовки педагогічних кадрів. У статті визначено, що соціально-педагогічне партнерство в підготовці майбутніх учителів передбачає забезпечення високого ступеня конкурентоспроможності випускників, їх професійну мобільність, готовність до інновацій. Дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми педагогіки соціально-педагогічного партнерства в освітньому середовищі при підготовці вчителів. Ключові слова: якість освіти; учитель; педагогічне партнерство; професійно-педагогічна підготовка; майбутній учитель; ринок праці; соціальне партнерство.

Актуальність: у системі підготовки педагогів для професійної (професійно-технічної) освіти бракує взаємодії між суб’єктами цього процесу, стейкхолдерами та іншими зацікавленими сторонами, що зумовлює її невідповідність потребам ринку праці, знижує якість освіти. Разом з тим, сформованість професійних компетентностей викладачів визначає не лише якість підготовки здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти, але й усієї системи, що спрямована на забезпечення економіки країни кваліфікованими робітничими кадрами. Механізми управління професійною підготовкою викладачів для закладів професійно-технічної освіти (ПТО) потребують перегляду та вдосконалення. Одним з інструментів розв’язання цієї проблеми є управління на основі партнерства та стандартизації. Тому дослідження сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти заради розроблення нових механізмів управління підготовкою є надзвичайно актуальним. Мета: аналіз сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Методи: аналіз наукової літератури, законодавчо-нормативних документів – для вивчення сучасних тенденцій в управлінні професійною підготовкою педагогів; метод опитування (анкетування з використанням веб-сервісу GoogleForms), метод експертного оцінювання, порівняльний аналіз – для з’ясування сучасного стану партнерства у підготовці педагогів професійної освіти. Результати: представлено результати опитування викладачів закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку здобувачів за спеціальністю «Професійна освіта», здобувачів вищої освіти, педагогів та керівників закладів професійної освіти. Висновки: опитування засвідчило факт недосконалості існуючої системи підготовки педагогів професійного навчання, зокрема: несистемної співпраці усіх суб’єктів освітнього процесу та потенційних роботодавців, недостатньої практичної та професійної спрямованості навчання, невідповідності вимогам ринку праці, віддаленості від виробничих умов, затеоретизованості навчання, невикористання усіх потенційних можливостей співпраці з міжнародними організаціями, центрами зайнятості, професійними спілками. Для посилення якості підготовки необхідне впровадження нових механізмів управління цією підготовкою, вдосконалення методики навчання, організації практичного навчання здобувачів освіти та системи підвищення кваліфікації через налагодження тісної співпраці, розширення партнерських відносин між закладами професійної (професійно-технічної), вищої освіти та з іншими зацікавленими сторонами.

Формулювання проблеми. В статті розглянуто проблему зниження якості математичної підготовки студентів різних спеціальностей. Матеріали і методи. У ході підготовки статті були використані такі методи дослідження: порівняльний аналіз теоретичних положень, розкритих у науковій та навчально-методичній літературі; спостереження за математичною підготовкою майбутніх фахівців різних напрямів; бесіди із студентами; узагальнення педагогічного досвіду з викладання математичних дисциплін, анкетування (239 респондентів) та статистичні методи обробки експериментальний даних (метод статистичних гіпотез). Результати. На основі аналізу моніторингових досліджень різних рівнів зроблено висновок про те, що якість математичної підготовки майбутніх фахівців має тенденцію зниження незалежно від напряму підготовки. Наведено результати експериментального регіонального дослідження, що підтверджують цей висновок. Обґрунтовано необхідність проведення моніторингу математичних знань як одного із інструментів забезпечення більш якісної математичної підготовки студентів. Запропоновано методичні рекомендації щодо підвищення якості математичної підготовки студентів першого року навчання різних напрямів підготовки. Висновки. Підтверджено, що система моніторингу має бути комплексною та проводитися на всіх рівнях управління освітою як запорука валідності, надійності, економічності, інтегрованості та практичності. Моніторинг навчальних досягнень студентів є інструментом, який дозволяє забезпечити якісну математичну підготовку майбутніх фахівців. Здійснення експериментального дослідження дало змогу виявити відсутність узгодженості результату ЗНО, шкільного середнього балу з математики та результатів іспиту з математики, що складали студенти першого року різних університетів. Для уникнення прогалин та корекції знань першокурсників доцільно організувати протягом першого семестру повторювальний курс шкільної математики, завдання якого є узагальнення і систематизація основних фактів арифметики, геометрії, алгебри та початків аналізу. Це дозволить покращити якість математичної підготовки студентів закладів вищої освіти.

Автором описано законодавче врегулювання поняття «якість освіти» та «якість освітньої діяльності», висвітлено основні світові тенденції в галузі забезпечення якості освітніх процесів. Розкрито підходи науковців до трактування понять «якість освіти», «якість змісту освіти», «якість освітніх послуг», «якість вищої освіти», «якість процесу вищої освіти». Розмежовано поняття «якість освітньої діяльності» та «якість освіти» у процесах підготовки майбутніх керівників дошкільних, загальних середніх, позашкільних закладів освіти та зазначено, що перше поняття характеризує процес, а друге – результат. Розкрито систему забезпечення якості вищої освіти в Україні, наглядовим органом якої є Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. Зосереджено увагу на внутрішніх локальних документах із забезпечення якості освіти, що мають мати місце в процесах організації та реалізації освітньої діяльності. Визначено суб’єктів забезпечення якості вищої освіти та законодавчі акти, якими вони мають керуватися в освітній діяльності. Окреслено основні функції керівників закладів вищої освіти у процесах забезпечення функціонування закладу в цілому та окремих його структурних одиницях, у тому числі в освітніх процесах підготовки майбутніх керівників дошкільних, загальних середніх, позашкільних закладів освіти. Окреслено коло учасників, що беруть участь у забезпеченні якості вищої освіти та напрями їх діяльності у цьому процесі. Виокремлено вимоги до науково-педагогічних працівників закладу вищої освіти, що здійснюють підготовку майбутніх керівників дошкільних, загальних середніх, позашкільних закладів освіти у контексті забезпечення якості освітнього середовища та надання якісних освітніх послуг.

Мета роботи – проаналізувати рівень та якість підготовки іноземних студентів франкомовної форми навчання у Державному закладі «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров’я України». Основна частина. Висвітлено різні аспекти підготовки іноземних громадян у вищій медичній школі на додипломному етапі. Наведено основні заходи щодо створення умов для вдосконалення системи підготовки іноземних громадян. Акцентовано увагу на франкомовному напрямі освітнього процесу кафедр першого курсу спеціальностей «Медицина» та «Стоматологія». Висновок. Комплексна підготовка, а саме вивчення нової мови викладання, підготовка якісного навчально-методичного забезпечення та ефективна вмотивованість дозволили розпочати викладання у Дніпропетровській медичній академії французькою мовою.

У статті розглядається сучасний стан навчання перекладачів у китайських університетах. Понад 15 років масштаби підготовки бакалаврів-перекладачів все більше розширюються у китайських вищих навчальних закладах. Якістю та оцінкою підготовки перекладачів на різних рівнях займається Міністерство освіти Китаю. Визначено основні відмінності між чотирма документами, оприлюдненими органами управління освітою, з погляду цілей навчання та специфікації навчання в педагогічних умовах. Наведено чіткий і загальний погляд на історичні етапи перекладу в Китаї та розглянуто розвиток перекладацької дисципліни загалом. У статті висвітлюються особливості побудови та вдосконалення перекладацьких курсів та підготовки перекладача, спрямованість освіти, поширеність вітчизняного менеджменту. Завдяки серії документів, виданих владою, перекладацька освіта більш стандартизована на рівнях. Стандарти підготовки студентів базуються на національних стандартах і в основному відповідають вимогам освіти та суспільства. Шістнадцять університетів західного Китаю беруться за приклад для спостереження за їхніми моделями педагогічної підготовки. Детально проведено аналіз освітніх концепцій, цілей навчання основних курсів, програми підготовки перекладачів, педагогічного обладнання, моделі практичного навчання та орієнтації кар’єри бакалавра-перекладача. За допомогою аналізу анкетного дослідження показані особливості перекладачів-бакалавратів з погляду запасів талантів та тенденцій підготовки майбутніх перекладачів, щоб підвищити якість підготовки перекладачів для задоволення соціальних потреб ринку праці. Стаття спрямована на визначення компетенцій бакалаврів-перекладачів на рівні теоретичного матеріалу, сформованості професійно-орієнтованих дизайнерських навичок та рівня мотивації до професійної діяльності. З погляду умов навчання, цілей навчання, специфіки підготовки, підбору педагогічних кадрів, системи забезпечення якості, якісні та кількісні вимоги розбираються для підвищення якості перекладу. Шкали перекладу та точний критерій розроблено, щоби сприяти викладанню перекладу та оцінити точну компетентність студентів на рівні бакалавра та середнього. У статті зроблено висновок про три чинники, такі як суспільство, професія та дисципліна, що формують цілі та результати у формуванні професійних компетенцій. Попит на мовні послуги зростає. Підготовка бакалаврів-перекладачів є лише фундаментальною. Подальшим дослідженням буде вивчення самооцінки та оцінювання однолітків, ключових елементів оцінки навчання в соціальних та інституційних умовах.

Анотація. На сьогодні, актуальною проблемою військових фахівців є пошук ефективних засобів для підвищення рівня військово-прикладних навичок, загальної та спеціальної фізичної підготовленості військовослужбовців строкової служби. Мета. Визначити вплив засобів кросфіту на фізичну та професійно-прикладну підготовку військовослужбовців строкової служби механізованих підрозділів Сухопутних військ. Методи. Аналіз даних науково-методичної літератури; увагу було приділено науковим роботам, в яких були застосовані засоби кросфіту, педагогічне спостереження; педагогічне тестування фізичної підготовленості; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Результати. Визначено, що програма із засобами кросфіту позитивно вплинула на рівень фізичної та професійно-прикладної підготовки військовослужбовців строкової служби. Використання багатофункціональних засобів кросфіту середньої та високої інтенсивності дало можливість значно покращити рівень основних рухових якостей. Постійна динаміка змісту вправ дозволила використовувати комплекси, які цілеспрямовано були спрямовані на вдосконалення необхідних рухових якостей, які, у свою чергу, впливають на якість бойової та вогневої підготовки. Спостерігається приріст в середньогрупових результатах показників спеціальних та військово-прикладних вправ наприкінці педагогічного експерименту, вірогідні позитивні зміни відбулися у п’яти контрольних тестах. Отримані результати вказують на вагомий вплив засобів кросфіту під час формування необхідних професійно-прикладних якостей у військовослужбовців строкової служби. Достовірна інформація, отримана в ході педагогічного експерименту, може бути використана для написання програми фізичної підготовки військовослужбовців строкової служби з використанням засобів кросфіту. Ключові слова: кросфіт, військовослужбовці, бойова підготовка, вогнева підготовка, фізична підготовка, професійно-прикладна підготовка.

Сьогодні виникають деякі складнощі під час тренування в спортивній аеробіці, особливо щодо хореографічного складника. Враховуючи специфічні тенденції розвитку цього виду спорту, бажано сприяти покращенню виразності рухів та композиційної підготовки. У роботі розглядаються напрями хореографічної підготовки з точки зору вимог до підготовки відповідних вправ. Мета дослідження – здійснити аналіз фахової літератури та обґрунтувати засоби і методи вдосконалення хореографічної підготовленості спортсменок у спортивній аеробіці. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес спортсменок у спортивній аеробіці. Предмет дослідження – засоби і методи вдосконалення хореографічної підготовленості спортсменок у спортивній аеробіці. Під час роботи використано методи теоретичного рівня дослідження: абстрагування, аналогію, аналіз, узагальнення, що спрямовані на виявлення проблем і суперечностей, пов’язаних із хореографічною підготовленістю спортсменок у спортивній аеробіці. Спираючись на положення кодексу підрахунку балів FIG, автори дослідження мали на меті проаналізувати відповідну літературу останніх років та визначити сучасні тенденції в підготовці хореографії з відповідним впливом на художню підготовку. Навіть якщо навчальні елементи підсилюють один одного, їх взаємозв’язок уже давно обґрунтовано, хореографічна підготовка набуває все більш чіткої самобутності, власної структурованої концепції, різних складних джерел походження. Здійснено спробу ранжування даних, що стосуються складників хореографічного руху, як вони аналізуються в літературі останніх років, щодо до особливих вимог до спортивної аеробіки. Подано структуру хореографічної композиції. Удосконалення хореографічної підготовленості спортсменок у спортивній аеробіці може бути довготривалим, адже воно пов’язано з освітніми знаннями та навичками спортсменок, які впливатимуть на якість виконання різних елементів. Тому необхідно застосовувати комплексний підхід для одночасного покращення танцювальних та фізичних якостей, синтезувати різні засоби та методи, дбати про всебічний розвиток спортсменок.

Іншаков А. Є. Якість освіти як сучасна парадигма підготовки майбутніх фахівців за спеціальністю «Дошкільна освіта». Статтю присвячено питанням підвищення успішності та якості освіти у професійній підготовці вихователів дошкільних навчальних закладів у курсі «Сучасна українська мова з практикумом». Запропонована система роботи та форми контролю сприятимуть формуванню необхідних для вихователя мовленнєвих умінь і навичок.

АНОТАЦІЯ Стаття присвячена проблемі підготовки здобувачів морської освіти до майбутньої професійної діяльності. Встановлено, що в сучасних соціально-економічних умовах особливо гостро стоїть проблема активізації людського чинника, максимального використання можливостей особистості для досягнення найвищих результатів у професійній діяльності, зокрема морській галузі. Автором доведено, що визначенню особливостей підготовки здобувачів морської освіти до майбутньої професійної діяльності сприятиме характеристика суті поняття “професійна спрямованість здобувачів морської освіти” (якість особистості курсанта морського закладу освіти пов’язана з певною активністю в освітніх, громадських та інших галузях діяльності та формує його як майбутнього професіонала морського транспорту і соціально активного громадянина суспільства). Особливістю підготовки здобувачів морської освіти до майбутньої професійної діяльності є: орієнтації стратегій і концепцій підготовки здобувачів морської освіти на загальносвітові й європейські цінності, а тому важливим є вивчення іноземної мови (набуття в процесі організації освітньої діяльності компетенцій, що зумовлюють дієву підготовку до професійної діяльності); неоднозначність і різновекторність наукових підходів до організації освітнього процесу здобувачів морської освіти (від орієнтації на європейські зразки до домінування національної ідеології в Україні); активна участь здобувачів морської освіти в патріотичному вихованні державних інститутів, політиків, громадських і ветеранських організацій та релігійних конфесій. При визначенні особливостей підготовки здобувачів морської освіти до майбутньої професійної діяльності, виокремлено такі принципи: системності та систематичності, взаємодія курсантів з викладачами, принцип позитивно-ресурсної діагностики, принцип неперервності, принцип позитивної мотивації та сприятливого емоційного фону, принцип формування позитивної перспективи професійної здатності випускника морського закладу вищої освіти. Ключові слова: підготовка, освітній процес, здобувачі морської освіти, особливості підготовки, професійна діяльність, професійна спрямованість.

У статті відображені теоретичні основи використання онлайн-опитування в процесі іншомовної підготовки курсантів та студентів. Успіх вивченя та засвоєння іноземної мови професійного спрямування залежить від правильно підіброного та поданого тематичного матеріалу. Використання комп’ютерних технологій у вивченні іноземної мови професійного спрямування відкриває доступ до нових джерел інформації, підвищує мотивацію курсантів та студентів до отримання та обробки професійної інформації іноземною мовою, підвищує ефективність самостійної роботи, дає нові можливості для творчості, надбання та закріплення професійних навиків, дозволяють реалізовувати якісно нові форми та методи навчання іноземної мови професійного спрямування. У статті розглядається анкетування як один із механізмів моніторингу, що являє собою досить непростий процес. Це пов’язано з тим, що в анкетуванні визначальну роль відіграє людський фактор. Для кожної групи споживачів у вищих навчальних закладах повинні бути розроблені відповідні анкети. Зміст анкети має сприяти отриманню найбільш повної інформації для досягнення заявленої мети. Доведено, що поетапне анкетування дозволяє курсантам та студентам не тільки оцінити якість пропонованих знань, але і оцінити себе в процесі навчання, а викладачам дає можливість внести корективи у зміст курсу, удосконалювати себе як автора і підвищувати якість викладеного матеріалу. Проаналізовано, що для курсантів та студентів вивчення іноземної мови професійного спрямування із застосуванням онлайн-опитувань також має певні переваги, оскільки ці технології нові, курсантам та студентам цікаво оволодівати новими видами анкетувань. На Surveymonkey можна створювати опитування і голосування, отримувати на них відповіді і аналізувати результати в режимі реального часу. Автор стверджує, що поетапне анкетування дозволяє курсантам та студентам не тільки оцінити якість пропонованих знань, але і оцінити себе в процесі вивчення, а, отже, в процесі зміни, а також на практиці (у професійній діяльності). Викладачам дає можливість внести корективи у зміст курсу, удосконалювати себе як автора і підвищувати якість викладеного матеріалу.

Досліджено проблему професійної підготовки техніків-програмістів у коледжах на основі аналізу робіт зарубіжних та вітчизняних науковців. Розглянуто чинники впливу на якість їхньої підготовки, виокремлено основні вимоги та якісні характеристики. Вивчено думку студентів щодо найбільш затребуваних на ринку праці особистісних і професійних якостей техніків-програмістів та здійснено їх рейтингування. За результатами аналізу навчального плану, освітньо-професійної програми та співставлення їх з сучасними вимогами ринку праці до конкурентоспроможного фахівця (молодшого спеціаліста) сформульовано низку проблем, розв’язання яких потребує взаємодії науковців, педагогічних колективів і роботодавців.

У статті висвітлюється проблема якості професійної підготовки майбутніх вчителів у Республіці Польща. Відмічено, що важливим поштовхом щодо модернізації професійної підготовки майбутніх вчителів у Республіці Польща були освітні реформи, що відбулися на початку 90-х рр. ХХ ст. Втілення реформ призвело до радикальних змін у державній освітній політиці та спрямуванню системи освіти на шлях забезпечення якості. Зауважено, що Республіка Польща, обравши європейський вектор розвитку, у питанні підготовки фахівців, зокрема й майбутніх вчителів, орієнтується на кращі приклади країн ЄС. На основі аналізу наукових джерел розглянуто якість підготовки майбутніх вчителів з огляду на основну парадигму в якій вона здійснюється. Зокрема, професійна підготовка має реалізовуватися таким чином, аби майбутні вчителі одержали можливість розкрити суть та сенс свого покликання. З огляду на це, персоналістична парадигма підготовки майбутніх вчителів є найбільш відповідною щодо забезпечення якості. Відзначено, що досягнення високих стандартів у ході професійної підготовки вчителів щодо виконання майбутньої професійної ролі можливе лише завдяки синергії академічної теорії та практики, які доповнюють одна одну під час навчання.

Актуальність. Підготовка офіцерів медичної служби запасу є одним з пріоритетних завдань, що стоїть перед вищими військовими навчальними закладами та профільними кафедрами медичних закладів вищої освіти (ЗВО) України. Актуальність теми дослідження обумовлена соціальним замовленням суспільства на підготовку лікарів, здатних професійно надавати допомогу в бойових та екстремальних ситуаціях та підвищенням ефективності професійного психологічного відбору кандидатів на навчання на військових кафедрах. Професійно-психологічний відбір (ППВ) є одним з пріоритетних напрямків психологічного забезпечення підготовки офіцерів запасу в медичних ЗВО, який дозволяє прогнозувати успішність навчання і регулювати відповідність кандидатів на навчання вимогам військової підготовки і служби, підвищити прогностичний рівень оцінки їх професійної придатності на етапі ППВ, використовувати отримані при проведенні ППВ кандидатів характеристики в навчально-виховній роботі для їх подальшого формування і розвитку. Мета дослідження: дослідити та проаналізувати проблеми підвищення ефективності професійного психологічного відбору кандидатів на навчання на кафедрі медицини катастроф та військової медицини за програмою підготовки офіцерів медичної служби запасу. Матеріали та методи. Нормативно-правові документи України, результати соціологічних досліджень та методики оцінки військово-мотиваційної спрямованості особистості, рівня нервово-психічної стійкості, професійної придатності до успішного навчання у військовому навчальному підрозділі ЗВО. Результати. Авторами проаналізовано результати власних досліджень а саме рівень адаптивних здібностей кандидатів на навчання на кафедрі медицини катастроф та військової медицини, рівень розвитку якостей кандидатів на навчання та відсоткова шкала ступеня розвитку інтелекту. Висновки. Професійна підготовка офіцера медичної служби запасу – це складний і багатоплановий процес, який багато в чому визначає якість медичного забезпечення військ у мирний і воєнний час, підвищення ефективності якого – одна з найбільш актуальних проблем військово-медичної освіти. Одними з елементів для вирішення цього завдання є якісне проведення професійного психологічного відбору кандидатів для вступу на військові кафедри та високий рівень професійної компетентності офіцера-викладача. Це стане запорукою подальшого розвитку студента як майбутнього військового фахівця, готового до виконання завдань у реальних бойових умовах служби в армії, формування моральної і психологічної готовності до захисту Батьківщини, вміння підтримувати військову дисципліну, навчати і виховувати підлеглих.

Онищенко І. В. Сутність і структура інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища. У статті розкрито сутність інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища, визначено його роль у професійній підготовці майбутніх педагогів. Обґрунтовано думку про те, що інформаційно-комунікаційне педагогічне середовище є складною педагогічною системою, яка охоплює інформаційні, організаційні, інтелектуальні, методичні, технічні, програмні ресурси й підвищує ефективність та якість підготовки фахівців.

Стаття присвячена теоретичному дослідженню основних принципів, що гарантують якість професійної підготовки майбутніх магістрів середньої освіти з фізичної культури. Зазначено, що педагогічні принципи є одними з основних чинників, що забезпечують досягнення запланованих результатів освітнього процесу. Встановлено, що педагогічні принципи можуть поділятися на групи у залежності від певної ознаки. Відзначено, що забезпечення якості професійної підготовки майбутніх магістрів середньої освіти з фізичної культури – це сукупність процедур та діяльності, що відповідають вимогам держави і суспільства та мають за мету гарантування й покращення ефективності надання магістрантам освітніх послуг, які передбачають формування їх професійно орієнтованих знань, вмінь та навичок, навчання фізичних вправ, розвиток фізичних здібностей та виховання морально-вольових якостей. Забезпечення якості професійна підготовка майбутніх магістрів середньої освіти з фізичної культури ґрунтується на групах принципів: загальнодидактичних, організаційних і фізичного виховання. У групі загальнодидактичних принципів виокремлено: принципи актуальності, відкритості, гуманізації, демократизації, доступності, єдності теорії і практики, інформатизації, інтегрованості, креативності, модульності, неперервності, послідовності, фундаментальності. Принципи варіативності, мотивації, проблемності, поєднання колективних та індивідуальних форм навчання, самонавчання входять до групи організаційних принципів. До групи принципів фізичного виховання включено: принципи безперервності, гармонійного розвитку особистості, зв’язку з життєдіяльністю та/або з трудовою діяльністю, доступності та індивідуалізації, оздоровчої спрямованості, систематичності. Охарактеризовані означені принципи, що забезпечують якість професійної підготовки майбутніх магістрів середньої освіти з фізичної культури.

Актуальність теми дослідження. Проблема підвищення якості підготовки оператора верстата як показник її ефективності є актуальною для підвищення продуктивності та якості виробництва деталей на верстатах із ЧПК у цехах машинобудівних підприємств України. Постановка проблеми. Сучасні дослідженнях не передбачають об’єднання нормованих оцінок і оцінок експертів у інтегровані показники, що ускладнює оцінювання якості підготовки оператора верстата з ЧПК. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вихідними складовими поняття «якість» підготовки оператора верстата з ЧПК є сформовані характеристики особистості оператора верстата з ЧПК (1) та нормовані оцінки до його підготовки, згідно з вимогами відомчого стандарту (2). Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Використання нормованих оцінок, оцінок експертів, урахування складових технічної, інформаційної підсистем забезпечує існування стійкого зв’язку між ними. Постановка завдання. Запропонувати формулу індексу оцінювання якості підготовки оператора верстата з ЧПК та формулу індексу якості виготовлення деталі. Виклад основного матеріалу. Установлено залежність між зростанням якості підготовки оператора та якістю виготовлення деталі на верстаті з ЧПК. Висновки відповідно до статті. Ефективність зростання якості підготовки оператора верстата з ЧПК визначається на основі сформованих характеристик професійної компетентності оператора та порівняльного аналізу даних 2-го і 1-го діагностичних зрізів із використанням комплексу методів математичної статистики.

У статті розглянуто особливості впровадження елементів дуальної освіти в професійну підготовку майбутніх фахівців із соціальної роботи на прикладі діяльності кафедри соціології та соціальної роботи ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет». Зазначено, що дуальна освіта була запроваджена як форма та метод навчання ще в середині 20 століття і зараз активно використовується в країнах Європейського Союзу. Для вітчизняної теорії та практики педагогіки вищої освіти така модель підготовки майбутніх працівників також є не новою. Але в умовах сучасного розвитку суспільства впровадження елементів дуальної освіти набуває нових, актуальних рис. Це передусім пов’язано із застосуванням елементів дуальної освіти при підготовці майбутніх фахівців із соціальної роботи. У статті проаналізовано особливості розвитку спеціальності Соціальна робота в умовах складної соціально-економічної ситуації. Відзначено інноваційний характер, міждисциплінарність та практико-орієнтованість підготовки майбутніх соціальних працівників в умовах закладів вищої освіти. Акцентується увага на важливість упровадження елементів дуальної освіти під час підготовки майбутніх соціальних працівників. Описано досвід упровадження на кафедрі соціології та соціальної роботи нової форми роботи зі студентами – волонтерської практики. Аналізуються перші два роки діяльності професійного науково-практичного гуртка «Соціальна робота в дії» та наведено результати опитування студентів, які навчаються на ОПП «Соціальна робота» за першим (бакалаврським) та другим (магістерським) рівнями вищої освіти. Зазначено, що участь у діяльності гуртка у позанавчальний час сприяє підвищенню рівня зацікавленості студентів майбутньою спеціальністю та підвищує рівень успішності при засвоєнні професійно-орієнтованих дисциплін. Отже, в умовах сучасного розвитку суспільства важливо зробити підготовку майбутніх соціальних працівників практико-орієнтованою, у тому числі, і за допомогою впровадження елементів дуальної освіти. Key words: дуальна освіта, здобувачі вищої освіти, якість освіти, соціальна робота, практико-орієнтоване навчання, волонтерство.

Кубанов Р. А. Удосконалення якості професійної підготовки майбутніх фахівців економічних спеціальностей в умовах кредитно-модульної системи навчання. У статті розглянуто різні можливості щодо удосконалення якості професійної підготовки майбутніх фахівців економічних спеціальностей в умовах кредитно-модульної системи навчання. Визначено сутність поняття «якість професійної підготовки майбутніх фахівців економічних спеціальностей». Окреслено головні елементи змісту кредитно-модульної організації навчання з метою подальшого використання у практичній діяльності викладача вищої школи.

Стаття присвячена дослідженню професійної підготовки майбутнього документознавця в процесі навчання. Професійна освіта розглядається як найважливіша передумова науково-технічного прогресу, що спрямована на досягнення загального рівня професіоналізму суспільства та служить засобом формування, розвитку та самоствердження особистості. Схарактеризовано основні невирішені проблеми, що стосуються професійної підготовки майбутніх фахівців та сучасний стан системи професійної підготовки фахівців з документознавства в закладах вищої освіти. Здійснено аналіз освітньої програми щодо підготовки документознавців та розглянуто детальний перелік компетентностей майбутнього фахівця в межах спеціальності «Професійна освіта (Документознавство)». З’ясовано, що відповідно до міжнародних підходів та вимог роботодавців, а також для полегшення мобільності студентів, відбулося укрупнення спеціальностей. Здійснений аналіз свідчить, що актуальним питанням сьогодення в Україні є рівень і якість підготовки майбутніх фахівців зі спеціальності «Професійна освіта (Документознавство)», які б мали не тільки професійні знання, уміння і навички, а й вирізнялися мобільністю та конкурентоспроможністю. Доведено, що професійна підготовка є сукупністю властивостей суб’єкта діяльності, яка визначає його професійний рівень властивостей як суб’єкта діяльності, професійний рівень компетентності і дозволяє йому демонструвати певну соціальну цінність та відповідати потребам і можливостям ринку праці. А також визначає готовність до діяльності, адекватної здібностям та кваліфікації в системі соціопрофесійних відношень, здатність нести особисту соціальну і професійну відповідальність за прийняття рішень..

У статті проаналізовано теоретичні аспекти побудови моделі забезпечення якості підготовки майбутніх вчителів музичного мистецтва у процесі інструментального навчання. Визначено сутність понять «модель» та «якість». З’ясовано, що вивчення поняття «якість» здійснюється на трьох рівнях: емпіричному (узагальнення усвідомлених фактів), гносеологічному (обґрунтування методів і прийомів, умов і критеріїв) категоріальному та науково-теоретичному (специфічному для кожної науки). Визначено основні характеристики «якості» – важливість (значущість), реалістичність (вірогідність дослідження), результативність (ступінь досягнення цілі) та ефективність (відношення результативності до затрат). Виокремлено внутрішні і зовнішні системотворчі чинники забезпечення якості у сфері вищої освіти. Одним з ефективних напрямків підвищення якості підготовки вчителів музичного мистецтва визнано формування у вищому навчальному закладі культуротворчого середовища, що виступає основою засвоєння гуманістичних цінностей, мистецьких знань, виконавських умінь і навичок.

Сучасний стан вищої інженерної освіти в Україні та вимоги. ХХІ сторіччя, як відчуває людство, несе глобальні проблеми, пов’язані, перш за все, з енергетичною та продовольчою кризами, які стрімко наближаються, з вичерпанням запасів корисних копалин, порушенням навколишнього середовища, землетрусами, нетиповими хворобами, суттєвими радіоактивними забрудненнями і таке інше. Необхідність вивчення цих проблем та їх наслідків не підлягає сумніву. Це можливо тільки значно підвищивши рівень, якість освіти, яка відіграє основну, суттєву роль в пізнанні та оволодінні істинною картиною світу, методами її використання та адаптації до її швидкозмінних процесів. Цивілізований світ розуміє, що акцент у ХХІ сторіччі необхідно робити на підготовку людини з більш розвиненим ментальним тілом, здібностями мислення, яка жила б у порозумінні з суспільством, природою та їх інформаційними проявами. Саме фундаментальні кафедри технічних університетів повинні формувати у студентів системне, структуроване, логічне світосприйняття та здійснювати фундаментальну підготовку, закладати базис майбутнього інженера на основі математичних, природничо-наукових та загальноінженерних дисциплін. Сучасні педагогічні дослідження показують [8], що на сучасному етапі розвитку вищої освіти на перше місце виступають саме загальнотеоретичні, фундаментальні та міждисциплінарні знання, а не технологічні, утилітарні знання та практичні вміння , як це має місце останніми роками. Без фундаментальної освіти, без оволодіння системним знанням та без формування цілісної природничо-наукової та інформаційної картини світу підготовка сучасного, здатного до навчання протягом всього життя фахівця, як наголошено у національній доктрині розвитку освіти в Україні, неможлива. Не є панацеєю від усіх негараздів і проблем вищої інженерної освіти в Україні пріоритетні інформатизація та комп’ютерізація. За словами відомого фахівця механіки твердого деформівного тіла В. І. Феодосьєва [7], електронні обчислювальні машини та інформаційні технології, звільняючи та спрощуючи життя інженера у плані чисельних розрахунків, не звільняють його від необхідності знання механіки [1; 2], математики та, особливо, від творчого мислення [3; 4]. Сьогодні важливим показником якісної освіти стає мобільність знань, якої може набути лише якісно освічена людина, з надійною фундаментальною базою, здатна адаптуватися та гнучко реагувати на швидкозмінні процеси, машини та технології. Тенденція «миттєвого прагматизму» [5; 6; 8],орієнтація на вузьких професіоналів, характерна для минулого сторіччя, поступово зникає з виробничої сфери. Виробництву ХХІ століття, у тому числі і агропромисловому, потрібен спеціаліст, здатний гнучко перебудовувати напрям та зміст своєї діяльності у зв’язку зі зміною життєвих орієнтирів та вимог ринку. Досягнення професійної мобільності є однією з найважливіших задач Болонського процесу [8], розв’язання якої можливе лише за умови фундаменталізації вищої освіти. Вузькопрофесійна підготовка, отримання знань на все життя, поступово замінюються освітою впродовж усього життя. Таки реалії, реальні вимоги часу та ринкової економіки.Деякі заходи по підвищенню якості вищої аграрної освіти. Сучасна парадигма системи вищої освіти за ЮНЕСКО полягає коротко у тому, що треба вчитися, вчитися і ще раз вчитися «щоб бути, щоб існувати». У протилежному випадку людство загине, як написано на піраміді Хеопса «від невміння користуватися природою, від незнання дійсної картини світу». Як відгук на виклик та вимоги часу, у Дніпропетровському державному аграрному університеті прийнята стратегія перспективного розвитку університету на 2011-2015 р.р., в основі якої лежить концепція 4-Я, а саме: якість освіти → якість виробництва → якість продуктів харчування → якість життя. Весь цей ланцюг має прямий і зворотній зв’язок та відповідає національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, згідно з якою розвиток освіти є стратегічним ресурсом подолання кризових процесів, покращення людського життя, ствердження національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності української держави на міжнародній арені. Основна мета прийнятої концепції спрямована на підготовку якісних фахівців для АПК, для виробництва якісної сільськогосподарської продукції, її переробки та виготовлення якісних і безпечних продуктів харчування. Наприкінці 2010 року у стінах ДДАУ відбулося відкриття центру природного землеробства, головною метою якого є створення інноваційної системи виробництва, переробки , культури споживання сільськогосподарської продукції та створення інноваційної природної системи співіснування людини і довкілля. Не є секретом, що сучасний процес вирощування сільськогосподарської продукції з об’єктивних та суб’єктивних причин давно відійшов від природного, про що свідчать зміни смаку, запаху та якості продукції, що вирощується на землі, іноді багатою на нітрати та шкідливі хімічні елементи, яка, як відомо не є корисною для споживання людини. Глобальним завданням АПК України є перехід на товарне виробництво якісної продукції, яке треба починати з підготовки фахівців. ДДАУ здатний забезпечити повний цикл цієї важливої роботи, бо має необхідну структурну, наукову та кадрову бази. Природне землеробство покращуватиме родючість землі, позбавить від ерозії, позитивно впливатиме на її урожайність. Звичайно, тут теж є свої проблеми і труднощі, які потребують вирішення. Покращивши якість освіти, втіливши наведені концепції в реальність, матимемо якісне виробництво, якісні продукти, якісну державу, якісну Україну та, головне, здорових її мешканців. Якісна Україна – це справа усіх її мешканців, і починається ця справа саме з якісної освіти. Для забезпечення якісної інженерної освіти, вважаємо, необхідно: підвищити рівень шкільної підготовки, особливо з природничих дисциплін; не знижувати фундаментальності вищої освіти; приділяти більше уваги самостійній роботі студентів; втілювати у навчальний процес дієвий контроль; використовувати ринкові важелі управління навчальним процесом; приділяти більше уваги заохоченню (мотивації) студентів до навчання та стимулюванню викладачів до ефективної, результативної роботи; створити необхідну, сучасну матеріально-технічну базу та фінансувати систему освіти на належному рівні. Переймаючись питанням покращення якості освіти та підготовки інженерних кадрів для агропромислового виробництва, на кафедрі теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету за потребою часу у складі авторського колективу С. В. Кагадія, А. Г. Дем’яненка та В. О. Гурідової підготовлено та надруковано навчальний посібник «Основи механіки матеріалів і конструкцій» для інженерно-технологічних спеціальностей АПК, який рекомендовано Міністерством аграрної політики України як навчальний посібник під час підготовки фахівців ОКР «бакалавр» напряму 6.100102 «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» у вищих навчальних закладах II–IV рівнів акредитації (лист № 18-28-13/1077 від 18.08.2010 р.). З урахуванням переходу навчального процесу в Україні на кредитно-модульну систему (КМС), суттєвим зменшенням аудиторних годин на вивчення цієї важливої для інженера-механіка дисципліни після приєднання України до Болонського процесу у навчальному посібнику приділено більше уваги фаховим питанням, а саме розрахункам елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість, які використовуються у машинах та знаряддях агропромислового виробництва [5; 6]. Теоретичний матеріал кожного розділу проілюстровано прикладами із галузі сільськогосподарського виробництва. У зв’язку із скороченням кількості аудиторних годин на вивчення предмету та винесенням великої кількості матеріалу на самостійне вивчення студентами, для кращого розуміння та засвоєння в посібнику наведено багато фахових прикладів з відповідними розрахунками та поясненнями. Маючи на увазі, що більша частина землеробської техніки працює на ріллі та знаходиться у стані вібрації під дією динамічних, знакозмінних навантажень та напружень, велика увага у посібнику приділена розрахункам елементів та деталей під дією динамічних навантажень та питанням їх втомної міцності. По кожному розділу наведені запитання для самоконтролю отриманих знань, навичок та тестові завдання. У навчальному посібнику узагальнено багаторічний досвід викладання теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій, будівельної механіки, накопичений кафедрою теоретичної механіки та опору матеріалів Дніпропетровського державного аграрного університету. Сподіваємося що навчальний посібник буде корисним для студентів, а його автори зробили свій посильний внесок у справу підвищення рівня та якості підготовки майбутніх фахівців землеробської механіки та в цілому агропромислового комплексу України.В умовах ХХІ інформаційного та нанотехнологічного сторіччя , сторіччя інформаційного буму, перенасиченості новою інформацією не вдається традиційними репродуктивними методами навчання охопити, довести всю інформацію до майбутніх фахівців. У зв’язку з цим при переході на КМС організації навчального процесу у вищій школі, у тому числі і аграрній, біля 50% передбачених програмою навчання питань з технічних дисциплін винесено на самостійне опрацювання студентами. При цьому значно скорочена кількість аудиторних годин, відведених на вивчення технічних дисциплін професійного спрямування, природничо-наукових дисциплін, які закладають основи, формують базу професійних знань майбутніх фахівців народного господарства. А тому, у тій ситуації, яку зараз маємо у вищій інженерно-технологічній освіті в Україні, у тому числі і аграрній, сьогодні варто використовувати інформацційно-комунікаційні технології (ІКТ) при організації навчального процесу. Виникають питання іншого плану – коли, як, скільки, щоб ефективно та оптимально, хто сьогодні використовуватиме, чи є готові педагогічні кадри, які не завжди встигають за розвитком ІКТ і таке інше. Відомо, що інформатизація та комп’ютеризація призначені слугувати підвищенню ефективності, результативності навчання, створенню нових машин та сучасних технологій, а в цілому спрямовані на підвищення якості навчання, якості підготовки майбутніх фахівців агропромислового виробництва та народного господарства в цілому. Особливо це питання актуальне для галузі сільськогосподарського машинобудування, наприклад, тракторного виробництва південного машинобудівного заводу імені О. М. Макарова, де сьогодні на порядку денному стоїть питання створення нових зразків тракторної техніки, які відповідатимуть європейським вимогам по технічному рівню, безпеці та екології навколишнього середовища. Цю проблему здатні розв’язувати нова генерація фахівців землеробської механіки, які володіють знаннями та навичками комп’ю­терного проектування з використанням інформаційних та комп’ютерних технологій. Починаючи з 2011 року викладачами кафедри, які мають вищу освіту класичного університету за спеціальністю «Механіка» та володіють комп’ютерними та інформаційними технологіями, на факультеті механізації сільського господарства за напрямом підготовки «Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництва» викладають варіативну дисципліну «Основи комп’ютерних розрахунків в інженерній механіці». Метою викладання дисципліни є формування у майбутніх фахівців знань та навичок у галузі виконання комп’ютерних розрахунків в задачах інженерної механіки елементів конструкцій та деталей машин сільськогосподарського призначення. За час вивчення дисципліни студенти повинні оволодіти основними методами комп’ютерних розрахунків елементів конструкцій та деталей машин на міцність, жорсткість та стійкість. Звичайно, тут необхідно привернути увагу до складу, контингенту студентів аграрних навчальних закладів, які у своїй більшості із сільської місцевості, де, чого гріха таїти, і шкільна підготовка не завжди на вищому рівні, особливо з природничих наук, фізики, математики та і інформатики. Зрозуміло, що і технічні дисципліни на лаві студентів їм опановувати значно складніше. Застосовуючи ІКТ, потрібно не забувати , що тільки одними засобами ІКТ проблему якісної підготовки майбутніх фахівців, інженерів, у тому числі і агропромислового виробництва не розв’язати. Базисом є фундаментальна підготовка з математики, фізики, матеріалознавства,теоретичної механіки, механіки матеріалів і конструкцій та інших інженерних наук, а усе інше є надбудовою над фундаментом інженера. А тому, реформуючи систему вищої інженерної освіти, приєднавшись до створення Європейського простору вищої освіти, не треба втрачати кращих здобутків національної системи вищої інженерної освіти, і в першу чергу – її фундаментальності. Розробляючи заходи по реформуванню, реформуючи освіту, необхідно ґрунтовно розуміти, наскільки це конче необхідно і що в результаті матимемо. Бо дуже часто сподіваємося на краще, а в результаті маємо ще гірше, ніж маємо. Такі реформи краще не здійснювати, залишити галузь у спокої.

Актуальність роботи зумовлена потребою чіткого розуміння та диференціації ключових понять і термінів для успішної практичної діяльності майбутніх фахівців із фізичного виховання й спорту. Мета статті – визначити теоретичні основи підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання та спорту до професійної діяльності. У ході дослідження передбачено виконання таких завдань: проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми дослідження; вибрати та описати масив базових термінів, пов’язаних із підготовкою майбутніх фахівців із фізичного виховання й спорту до професійної діяльності. Для досягнення поставленої мети та виконання завдань дослідження використано комплекс методів дослідження, зокрема теоретичний аналіз, синтез, порівнян- ня, систематизацію й узагальнення. Результати. На основі теоретичного аналізу та узагальнення даних енцикло- педичної, довідкової й психолого-педагогічної літератури схарактеризовано основні поняття освітянської складової частини підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання та спорту до професійної діяльності. Зокрема, визначено сутність понять «заклад вищої освіти», «підготовка», «професійна підготовка», «професійна підготовка майбутніх фахівців із фізичного виховання й спорту», «професійна готовність», «готовність до ді- яльності», «готовність майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до професійної діяльності». У роботі опираємося на інтегровані чи запропоновані іншими науковцями визначення ключових понять. «Вища фізкультурна освіта» – це цілеспрямоване формування знань, умінь і навичок для засвоєння соціального досвіду досягнення фізичної досконалості. «Підготовка» – це процес, результатом якого є готовність. «Готовність» розглядаємо як «цілісну інтегровану якість особистості, що характеризує її емоційно-когнітивну та вольову вибіркову прогнозуючу мобілізаційність у момент уключення в діяльність певної спрямованості. Під поняттям «готовність майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до професійної діяльності» розуміємо комплекс необхідних знань, умінь і здібностей, сформованих у результаті виховання та професійної освіти, структурними компонен- тами якої виступає психологічна, фізична, теоретична та практична готовність.

Фізичне виховання та спорт є сферою діяльності людини, для якої характерні підвищений травматизм, різноманітні професійні захворювання. Аналіз причин травматизації та факторів ризику, які її зумовлюють під час проведення навчально-тренувального процесу,дозв олив виокремити групу показників: неправильна організація навчально-тренувальних занять; недостатній рівень теоретичної та практичної підготовки тренера; неправильно складений графік кількості змагань без урахування переїзду, змін часу й кліматичних поясів; відсутність комплексних цільових програм на завершальному етапі підготовки; недотримання правил змагань і низька якість суддівства; незадовільні гігієнічні умови проведення навчально-тренувальних занять та змагань; незадовільні метеорологічні умови; відсутність відповідного матеріально-технічного забезпечення тощо. Попередження спортивних травм не є суто лікарською проблемою. Воно стосується всіх, хто залучений до підготовки спортсмена та забезпечує нормальні умови для навчально-тренувальних занять. Для профілактики травм опорно-рухового апарату в спортсменів необхідна також раціональна побудова навчально-тренувальних занять на усіх етапах підготовки. Значна увага тренера має зосереджуватися на загальній і спеціальній фізичній, технічній та психологічній підготовці спортсмена. Виконання спортсменами основних, елементарних принципів і спортивних правил, особистої гігієни, дотримання режиму, особливо в період інтенсивних тренувань або під час змагань, – це необхідна умова, яка дає змогу запобігти виникненню травм.

Мета роботи – з’ясувати вплив інформаційних технологій у трансформації післядипломної медичної освіти. Основна частина. У статті висвітлено, що ключовим питанням при реалізації сучасних тенденцій навчання є якість підготовки спеціалістів охорони здоров’я. Зазначено, що безальтернативним варіантом розвитку післядипломної медичної освіти та безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів є створення єдиного методологічного центру сучасного передавання професійних знань. Висновки. Недооцінка важливості розвитку нових технологій передавання знань може призвести до втрати стратегічних переваг у розвитку всієї системи освіти в державі. Ключовим питанням при реалізації сучасних тенденцій навчання є якість підготовки спеціалістів охорони здоров’я. Безальтернативним варіантом розвитку післядипломної медичної освіти та безперервного професійного розвитку лікарів і провізорів є створення єдиного методологічного центру сучасного передавання професійних знань.

У статті зазначено, що професійна підготовка є складовою безперервної педагогічної освіти. Сутність професійної підготовки майбутнього учителя початкової школи полягає у формуванні системи знань і якостей особистості, мотивації до навчання і самоосвіти та вмінь самостійної організації навчального процесу, оволодінні сукупності складових необхідних для виконання різних функцій подальшої професійної діяльності.З’ясовано, що однією зі складових професійної підготовки майбутнього учителя початкової школи, яка визначає нову якість освіти, є самоосвітня. Слід звернути увагу, що вона є системоутворюючою, оскільки нерозривно поєднує у власному розвитку формування всіх інших складових, будучи не тільки метою, але й засобом ефективного розвитку особистості в процесі професійної освіти. Її специфіка полягає в тому, що в процесі самоосвіти суб’єкт і об’єкт освіти виступають в одній особі. Підкреслено, що на думку науковців вищий рівень фахової підготовки досягається лише тоді, коли вона зорієнтована на творчу діяльність студентів у стінах закладу вищої освіти, що веде до принципових змін їх особистісних і професійних якостей, однак досягти цього можна лише у разі, коли вдасться сформувати потребу майбутніх фахівців у професійному саморозвитку та самовдосконаленні, розвинути здатність до емоційно-вольової саморегуляції, самоорганізації, самоконтролю. Всі ці компоненти є складовими самоосвітньої діяльності.

Актуальність: необхідність адаптації педагогічних умов до компетентнісної орієнтації при проведенні контролю якості професійної підготовки бакалаврів із агроінженерії, зважаючи на те, що для переважної більшості спеціальностей основними критеріями якості підготовки випускників стали професійні компетентності, сформульовані у відповідних стандартах освіти. Мета: дослідження особливостей дотримання педагогічних умов в процесі компетентнісно-орієнтованого контролю якості професійної підготовки майбутніх бакалаврів спеціальності «Агроінженерія». Методи дослідження: теоретичні (аналіз, синтез, зіставлення, узагальнення; моделювання); емпіричні (праксиметричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, стандартів освіти, навчальних планів, робочих програм професійної підготовки майбутніх бакалаврів спеціальності «Агроінженерія» та результатів їхньої діяльності); опитувально-діагностичні (тестування, бесіда, дискусія). Результати: проведено аналіз динаміки зміни критеріїв контролю якості професійної агроінженерної підготовки, за результатами якого було визначено, що досить тривалий час як у вітчизняній вищій освіті взагалі, так і при професійній підготовці інженерних кадрів аграрного профілю зокрема, якість цієї підготовки визначалася повнотою сформованості у випускників знань, умінь і навичок відповідно до кваліфікаційних характеристик за майбутнім фахом в межах окремих дисциплін. Зважаючи на недостатню вивченість компетентнісної орієнтації фахової підготовки проведено дослідження особливостей дотримання педагогічних умов контролю якості формування професійних компетентностей як основних критеріїв досконалості фахівців на прикладі бакалаврів спеціальності «Агроінженерія» як базової інженерної підготовки для вітчизняного сільського господарства. Висновки: теоретично доведено, що введення компетентнісно-орієнтованих критеріїв при здійсненні контролю якості професійної підготовки бакалаврів із агроінженерії, вносить у процес дотримання педагогічних умов свою специфіку яка вимагає проведення наступних додаткових заходів: 1) діагностика у студентів стану початкової професійної підготовки перед вивченням профілюючих дисциплін; 2) поділ професійних знань і умінь по кожній дисципліні на блоки, що входять до змісту конкретної компетентності; 3) систематичність проведення контролю формування цих блоків; 4) об’єднання всіх блоків знань і умінь різних дисциплін в рамках відповідних компетентностей.

У статті проведено аналіз підготовки фахівців військових формувань та правоохоронних органів за напрямом логістичного забезпечення у вищих військових навчальних закладах України на прикладі Військової академії (м. Одеса) та Національної академії Національної гвардії України (м. Харків). Проведений аналіз дає змогу порівняти та врахувати підходи ВВНЗ освіти до питань логістичного спрямування. Починаючи із 2020 року у Військовій академії (м. Одеса) та Національної академії Національної гвардії України (м. Харків) розпочато підготовку фахівців з логістики за новими підходами відповідно до стандартівд ержав-членів НАТО. Розвиток логістичного компоненту відбувається з урахуванням завдань, що визначені Стратегічним оборонним бюлетенем України та Державними програмами розвитку Збройних Сил України та Національної гвардії України щодо створення ефективної системи логістичного забезпечення. Ключовими питаннями підготовки фахівців логістики для військових формувань та правоохоронних органів є: впровадження стандартів НАТО під час навчання курсантів; науково-методичне забезпечення підготовки фахівців з логістики з урахуванням нових розробок та досягнень у галузі підвищення якості військової освіти; підготовка військових фахівців враховуючи нові вимоги до особового складу, вивчення можливостей інноваційних технологій для забезпечення функціонування автоматизованих систем управління логістичним забезпеченням. Вищезазначені ВВНЗ мають достатньо розвинуту систему підготовки курсантів, яка базується на сучасних нормативно-правових документах з логістичного забезпечення, сучасній матеріально-технічній базі, що здатна забезпечити навчання з усієї номенклатури підрозділів матеріально-технічного забезпечення, обізнаності науково-викладацького складу з питань логістичного забезпечення, постійній співпраці з військовослужбовцями-інструкторами держав-членів НАТО. Посилює практичну складову підготовки курсантів й участь науково-педагогічного складу (службові відрядження) у зоні проведення операції об’єднаних сил, що дозволяє відчувати тенденції розвитку та реформування системи логістичного забезпечення, які відбуваються у підрозділах ЗСУ. Такий підхід сприяє проведенню наближених до реалій сьогодення різних видів навчальних занять та робить їх корисними й актуальними. Аналіз наведеного матеріалу дає можливість стверджувати, що впровадження у освітній процес Національної академії Державної прикордонної служби України стандартів НАТО, досвіду участі прикордонних підрозділів в операції об’єднаних сил, розроблення нових нормативних документів з логістичного забезпечення, розроблення науково-методичного забезпечення, застосуванням сучасних інноваційних технологій навчання у освітньому процесі може і буде впливати на якість навчання курсантів НАДПСУ з питань ЛЗ.

Впровадження сучасних методів навчання є важливим напрямком вдосконалення підготовки студентів у сучасному навчальному закладі. У роботі розглянуто необхідність застосування сучасних ін- формаційних технологій у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців з маркетингу. Розглянуто види засобів навчання які функціонують на основі ІТ. Визначено основні етапи, умови та шляхи формування інформаційно-технологічної компетенції майбутніх фахівців. Визначені унікальні можливості та переваги використання інформаційних технологій у навчальному процесі, що дозволяють підвищити якість підготовки студентів та рівень професійної діяльності. Встановлено важливість вивчення дисциплін із застосуванням Internet-технологій при організації дистанційного навчання. Досліджено особли- вості реалізації підготовки фахівців з урахуванням шкідливого впливу комп'ютерних технологій на фі- зичне та психологічне здоров'я людини.

В статті проаналізовано досвід професійної підготовки майбутніх перекладачів із використанням інформаційно-комунікаційних технологій у закладах вищої освіти країн Європейського Союзу. У світі існує розгалужена мережа перекладацької освіти, до якої входять державні університети, державні і приватні школи й інститути перекладачів та курси. Існує декілька основних моделей підготовки перекладачів. В західноєвропейських країнах, найпоширенішими є кваліфікаційні рівні: «бакалавр», «магістр», «доктор філософії». Студент має можливість створення індивідуального пакета курсів. Університети мають високий рівень матеріально-технічного забезпечення. Практична складова програм має активну і пасивну виробничі практики. Розглянуто особливості професійної підготовки перекладачів в європейських країнах. Урахування позитивних складових зарубіжного досвіду покращить якість професійної підготовки майбутніх перекладачів в інформаційно-освітньому середовищі університету.

В оглядовій статті проаналізовано професіограму сучасного вчителя іноземної мови з огляду на вимоги сьогодення; уточнено складники професіограми, а саме: базовий, особистісний, соціальний, професійний; виявлено модель формування креативного мислення майбутніх фахівців, яку складають природні здібності, внутрішньо особистісні фактори, середовищні детермінанти та набуті навички. Обґрунтовано, що якість підготовки майбутнього вчителя іноземної мови безпосередньо залежить від соціально-економічних умов та викликів, які постали перед сучасними закладами вищої педагогічної освіти. Відкриваються кордони, можливості міжнаціональної взаємодії як на економічному, так і на культурному рівнях, зростає роль міжнародної комунікації, що зумовлює вибудовування якісно нової підготовки майбутнього вчителя іноземної мови, перегляду його професіограми та процедури підготовки. Акцентовано увагу на тому, що сутнісними характеристиками креативного мислення є технологічні елементи навчальної діяльності, які вчитель пропонує або змінює в залежності від ситуації; змістові елементи навчання (культурно-історичні аналоги, інформаційні дані, власні судження); когнітивні способи навчання (питання, протиріччя, узагальнення); дії, що викликають або стимулюють креативну діяльність учнів (схвалення, захоплення, заохочення). Доведено, що креативне мислення вчителя іноземної мови забезпечує врахування ним психологічних і вікових особливостей учнів; використання сучасних форм, методів, прийомів і засобів навчання; створення атмосфери, яка сприятиме генерації учнями нових ідей і думок та необхідного творчого середовища, що передбачає зміни просторово-предметного оточення, програм і засобів навчання; збільшення проєктної, командної та групової діяльності в педагогічному процесі; поєднання класичних варіантів організації навчального простору з новітніми, наприклад, мобільними робочими місцями, що легко трансформувати для різних видів роботи; планування та дизайн навчальних приміщень з урахуванням вимог ергономіки; використанням нових ІТ-технологій, нових мультимедійних засобів навчання. Ключові слова: підготовка; учитель; іноземна мова; творчість; креативність.

У статті вперше розглянуто проблему формування дзвонознавчих компетенцій у системі підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Встановлено, що якість їхньої фахової освіти у сфері педагогіки дзвонарства значною мірою залежить від розроблених дидактичних умов. Серед них важливе місце займає виконання системи творчих завдань, що моделюють майбутню професійно-педагогічну діяльність педагогів-музикантів.

Стаття присвячена одній із актуальних проблем підготовки майбутніх учителів початкової школи – формуванню культурологічної компетентності в контексті професіографічного підходу. Метою дослідження є теоретичне осмислення ролі і місця професіографічного підходу у формуванні даної особистісної здатності фахівця у системі вищої педагогічної освіти. Здійснено аналіз змісту понять: «професія», «професійна підготовка», «професійна компетентність», «культурологічна спрямованість», «культурологічна готовність». Дані поняття позиціонуються, як складові сутнісної характеристики досліджуваного феномена. Зокрема, врахована специфіка професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи. У статті представлена така інтерпретація базових понять: культурологічна спрямованість – це розуміння і внутрішнє прийняття особистістю цілей і завдань професійної діяльності в культурологічній площині, а також пов’язаних із нею мотивів, потреб, переконань, поглядів; культурологічна готовність – це особистісна якість, яка передбачає, по-перше – психологічну готовність, яка виявляється в об’єктивній самооцінці, наявності позитивних інтересів, переконань значущості культурологічної діяльності; по-друге – об’єктивний аналіз знаннєвого культурологічного багажу в площині професійної діяльності, а також сформованість умінь і навичок впровадження культурологічних знань у практичну площину; формування культурологічної компетентності майбутніх учителів початкової школи у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи – це організований процес, метою якого є опанування особистістю відповідними знаннями, вміннями, навичками, необхідними для успішної педагогічної діяльності за законами загальнолюдських, культурних і професійних цінностей. На підставі проведеного аналізу виділені такі етапи формування культурологічної компетентності майбутніх учителів початкової освіти: формування культурологічної спрямованості; формування готовності до реалізації культурологічного потенціалу; формування навичок актуалізації культурологічного потенціалу у професійній діяльності.

Мета: визначити кореляційний взаємозв'язок базових вправ початкової підготовки юних акробатів та спеціально-підготовчих вправ, що використовуються для їх засвоєння. Матеріал і методи: дослідження проводилося на базі комплексної дитячо-юнацької спортивної школи № 6 Слобідського району м. Харкова. У дослідженні брали участь 14 дітей 6-7 років, які займалися спортивною акробатикою у спортивно-оздоровчих групах, на участь яких було отримано згоду батьків. На початку дослідження, після ознайомчих занять, було проведено контрольне тестування виконання базових вправ «ластівка», «перекид вперед», «колесо», «берізка», «місток», після чого проведено підготовчий етап (20 занять) з використанням спеціально-підготовчих вправ для розвитку рухових якостей, необхідних для виконання зазначених базових вправ та проведено повторне тестування, оцінка якого здійснювалася за 10-бальною шкалою. Після цього проведено кореляційний аналіз залежності базових акробатичних вправ від спеціально-підготовчих вправ, які використовувалися для їх виконання. Результати: у процесі використання комплексів спеціально-підготовчих вправ підвищилась якість виконання базових вправ за рахунок використання спеціально-підготовчих вправ у вправі «ластівка» (t=3,94; p<0,001), «перекид вперед» (t=2,90; p<0,05), «колесо» (t=2,12; p>0,05), «берізка» (t=2,67; p<0,05), «місток» (t=2,59; p<0,05). Висновки: у результаті досліджень встановлено кореляційний взаємозв'язок базових акробатичних вправ з окремими спеціально-підготовчими вправами, які використовуються під час їх навчання. Ключові слова: базові акробатичні вправи, юні акробати, кореляція.

Мета роботи – підвищити ефективність та якість підготовки майбутніх лікарів, використовуючи нові методи навчання. Основна частина. Формуючи майбутнього лікаря як конкурентоспроможного спеціаліста, слід використовувати різні напрямки, методи та форми навчання. В першу чергу, необхідно навчити студента мислити клінічно, аналізувати та використовувати набуті знання в клінічній роботі, розширити його світогляд. Одним із засобів цього досягнути є проведення круглих столів за різною тематикою. Під час підготовки до проведення цього заходу в студентів формуються навички та звички роботи з науковою літературою, вміння користуватися різними освітніми та науковими ресурсами. Підготовка до публічного виступу і сам виступ вимагають використання аналітичного мислення, вміння вибрати найголовніше, логічно побудувати доповідь, передбачити можливі запитання та бути готовим дати науково обґрунтовані відповіді на них. Висновок. Використання такої форми навчання, як круглий стіл, дозволяє не тільки більш ефективно формувати та поглиблювати клінічне мислення майбутнього лікаря, удосконалювати навички та вміння працювати з науковою медичною літературою, спілкуватися з пацієнтами, працювати з аудиторією, але й проводити просвітницьку діяльність серед пацієнтів, сприяючи покращенню лікувального процесу.

У статті розкрито сутність професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва до роботи у сучасній школі. Наголошено, що у ХХI столітті важливим завданням ЗВО виступає професійна підготовка майбутніх вчителів музичного мистецтва, які будуть здатні впливати на розвиток музичної культури підростаючого покоління, збереження й збагачення національно-культурних традицій українського народу. Зазначено, що інноваційні процеси, що відбуваються в галузі української освіти, виявляють істотні протиріччя між потребами сучасного світу та реальним станом підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до роботи в загальноосвітній школі. Професійна компетентність є необхідною у музично-педагогічній діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва, який буде соціально та психологічно адаптований та здатний до постійного професійного росту. Доведено, що проблемам компетентнісного підходу у фаховому навчанні, питанням змісту і структури компетенцій присвячено праці багатьох відомих вчених. Обґрунтовано, що концепція цілісної системи підготовки вчителя музики включає в себе єдність загальнопедагогічної (знання педагогіки, психології, культурології) і спеціальної підготовки (музично-теоретичні знання, володіння музичним інструментом, співацьким голосом, навичками ансамблевого виконання, диригентською технікою, методикою музичного навчання і виховання). Доведено, що професійна діяльність вчителя музичного мистецтва є багатоаспектною і включає в себе виконавський, педагогічний і управлінський аспекти, вона є неможливою без вокальної, інструментальної і диригентсько-хорової підготовки. Автор вважає, що професійну компетентність майбутнього вчителя музичного мистецтва слід розуміти як інтегративну якість, яка виявляється в: умінні використовувати свої знання в розвитку музичного сприймання, розвитку музичних здібностей учнів; здійснювати художньо-педагогічний аналіз творів, володіти методиками розвитку дитячого голосу та знаннями про особливості організаційної роботи у дитячих музичних колективах; розуміти сутність позакласної музично-естетичної роботи.

Мета роботи – підвищити ефективність та якість навчання студентів шляхом оптимізації практичної підготовки майбутніх лікарів під час проходження літньої виробничої практики. Основна частина. Перед вищою медичною освітою стоїть завдання – забезпечити високу професійну підготовку фахівців. Виробнича практика студентів є однією з форм навчального процесу і його суттєвою складовою частиною. Велику роль у становленні особистості майбутнього лікаря відіграє формування ціннісного ставлення до людського життя. Працюючи зі студентами, доцільно акцентувати увагу на тому, що специфіка їх майбутньої професійної діяльності потребує пріоритетного прояву таких моральних якостей, як гуманність, емпатійність, толерантність, чесність, а надто в роботі з такими категоріями, як діти, люди з особливими потребами, безнадійно хворі тощо. В процесі професійної освіти студентів-медиків підготовка різноманітних заходів волонтерських загонів сприяє формуванню людяності, співчуття, навиків психологічної підтримки та спілкування з особливою категорією пацієнтів. Як приклад, наш досвід роботи студентів-медиків у Тернопільському обласному спеціалізованому будинку дитини та соціальному центрі ТБФ “Карітас” під час проходження літньої виробничої практики. Висновок. Формування моральних якостей студентів вищих медичних навчальних закладів – основа особистісного становлення і потребує розробки конкретної моделі та залучення до навчально-виховної роботи різноманітних методик та підходів, рекомендуємо долучати студентів у період літньої виробничої практики до різноманітних заходів волонтерських загонів (відвідування дитячих будинків, онкологічних лікарень для дітей, соціальних організацій тощо) в рамках конструктивного співробітництва.

Статтю присвячено обґрунтуванню концепції розвитку військово-гуманітарної вищої освіти в умовах реформування вищої військової школи, переходу Збройних Сил України на стандарти НАТО. Аналіз стану порушеної проблеми засвідчив наявність суттєвих недоліків у її теоретико-технологічному розв’язанні, що знижують якість морально-психологічної підготовки курсантів і слухачів ВВНЗ, спричиняють виникнення цілої низки об’єктивних і суб’єктивних чинників, які негативно позначатимуться на ефективності управлінської діяльності майбутніх військових керівників. Таким чином, доведено нагальність концептуалізації вітчизняної військово-гуманітарної вищої освіти, необхідність визначення й розроблення провідних ідей, поглядів, підходів до гуманітаризації освітнього процесу у вищій військовій школі з урахуванням актуальних потреб і перспектив розбудови професійної української армії. Авторами спроєктовано модель військово-гуманітарної вищої освіти, стисло охарактеризовано її концептуальний, цільовий, змістовий, технологічний і результативний компоненти, єдність і взаємозумовленість яких забезпечує набуття майбутніми військовими керівниками відповідних світоглядних, морально-ціннісних, інтелектуальних, емоційно-вольових, поведінково-праксеологічних якостей. Окрему увагу приділено умовам, що впливають на якість гуманітарної підготовки майбутніх офіцерів.

Метою статті є аналіз сучасного стану законодавчого забезпечення запровадження дуальної форми здобуття вищої освіти в Україні як важливої складової підготовки висококваліфікованих фахівців нової формації. Наукова новизна. У статті проаналізовано та систематизовано чинне законодавче забезпечення, що регламентує запровадження дуальної форми здобуття вищої освіти в Україні. Розглянуто основні нормативно-правові акти, а також ключові елементи Концепції підготовки фахівців за дуальною формою здобуття освіти в Україні. Запропоновано заходи щодо стимулювання упровадження дуальної форми навчання у всіх закладах вищої освіти в Україні. Висновки. За результатами дослідження з’ясовано, що дуальна форма навчання є сучасною й перспективною формою здобуття освіти. Формування нормативно-правової бази щодо запровадження дуальної форми здобуття освіти є важливою складовою на сучасному етапі її реалізації та створить підґрунтя для підготовки висококваліфікованих фахівців, які відповідатимуть вимогам роботодавців і будуть затребуваними на ринку праці. Послідовна реалізація всіх етапів Концепції підготовки фахівців за дуальною формою здобуття освіти в Україні, а також пілотного проєкту у закладах фахової передвищої та вищої освіти матиме позитивний вплив на якість підготовки фахівців нової формації. У подальшому запровадження дуальної форми здобуття освіти має бути здійснено у всіх закладах вищої освіти в Україні. На державному рівні необхідно детально проаналізувати зарубіжний досвід законодавчого забезпечення дуальної форми здобуття освіти з метою упровадження кращих світових практик до вітчизняного законодавства. Ухвалення Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2021–2031 роки дозволить покращити якість надання освітніх послуг, підвищити престижність викладацької діяльності, сприятиме зменшенню відтоку талановитих студентів та викладачів до закордонних закладів вищої освіти, а також забезпеченню притоку іноземних здобувачів вищої освіти для навчання в Україні тощо.