Статті в журналах з теми "Шкірні захворювання"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Шкірні захворювання.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Шкірні захворювання".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Bodnya, K. I., та S. S. Kotsyna. "Шкірні прояви захворювання у пацієнтів із хронічним набутим токсоплазмозом". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.03 (1 квітня 2014): 21–23. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.03.2014.82329.
Повний текст джерелаАнотація:
Хронічний токсоплазмоз у стані ремісії є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань людини, однак було прийнято вважати, що, за винятком випадків спадкової передачі, він має безсимптомний перебіг. Спостереження за змінами в поведінці, репродуктивної функції в пацієнтів із токсоплазмозом призвели до перегляду ставлення до цієї патології. Останні відомості про метаболізм гормонів у печінці, вплив токсоплазми на клітини організму людини та вірулентність паразита відкрили нові аспекти в патофізіології інвазії. Наголошено на необхідності розробки нових критеріїв розвитку ускладнень токсоплазмозу в імунокомпетентних осіб і можливості корекції цього стану.
2
Загородній, О. "Принципи медичної діагностики злоякісного раку шкіри людини за допомогою штучних нейронних мереж." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 40 (19 вересня 2020): 31–36. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2020-40-05.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено принципи медичної діагностики онкологічних захворювань шкіри людини за допомогою штучних нейронних мереж. Розкрито аспекти розвитку штучного інтелекту, які дозволяють створювати на базі біологічних підходів інтелектуальні системи в різних областях застосування. Охарактеризовано етапи онкологічної діагностики, які є обов’язковими та мають фундаментальний вплив на подальше лікування пацієнта у разі діагностування злоякісного раку шкіри, результатом кожного з етапів є клінічний діагноз, морфологічний діагноз та патоморфологічний діагноз. Окреслено поняття меланоми та особливості її розвитку. Досліджено алгоритми автоматизованого комп'ютерного аналізу дерматологічних зображень, які забезпечують допомогу лікарям у постановці діагнозу та сприяють підвищенню точності діагностики. Розроблено структурну схему діагностування онкологічних захворювань шкіри людини за допомогою штучних нейронних мереж. В основі завдання диференціації патологій шкірних покривів людини лежить умовний поділ на 4 частини для вирішення завдань бінарної класифікації. Підкреслено, що навчання штучної нейронної мережі відбувається за допомогою наборів даних. Наголошується, що враховуючи завдання бінарної класифікації, у кожному напрямку застосування, наборам даних присвоюються мітки класу нуль та один, представлені у вигляді масиву. У статті розроблено детальний алгоритм, наведений у вигляді блок-схеми, здатний здійснювати постановку остаточного медичного діагнозу щодо захворювання шкіри на онкологічні патології за допомогою штучної нейронної мережі. Описаний алгоритм розроблений на основі штучних нейронних мереж, навчених вирішувати завдання бінарної класифікації. Результатом роботи штучної нейронної мережі є висновок приналежності вхідного значення до класів, на яких описана нейромережа проходила етап навчання.
3
Акимов, В. "Алгоритми багаторівневого навчання для вирішення задачі класифікації захворювань шкіри." КОМП’ЮТЕРНО-ІНТЕГРОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ: ОСВІТА, НАУКА, ВИРОБНИЦТВО, № 36 (20 листопада 2019): 97–102. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2019-36-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Захворювання шкіри сьогодні належать до розповсюджених медичних проблем. Кількість таких захворювань постійно зростає, незважаючи на розвиток медичної галузі. Рак шкіри є поширеним злоякісним новоутворенням і займає друге рангове місце у структурі онкологічної захворюваності населення України. Первинна діагностика таких хвороб здійснюється візуально, починаючи з клінічних обстежень, що можуть супроводжуватись дерматоскопічним аналізом, біопсією та гістопатологічною експертизою. У роботі виконано аналіз існуючих наукових публікацій щодо класифікації захворювань шкіри при використанні згорткових нейронних мереж, який показав, що на сьогодні існує незначна кількість публікацій з використанням глибокого навчання. Результати існуючих досліджень не містять достатнього рівня точності і результативності щодо класифікації захворювань шкіри, що підтверджує необхідність розробки нових згорткових нейронних мереж і їх подальших досліджень. Тому у роботі запропоновано технічне рішення щодо побудови згорткової нейронної мережі для класифікації захворювань шкіри.
4
Стоцька, Ольга Ігорівна. "МОНІТОРИНГ ХВОРОБ ШКІРИ СОБАК В УМОВАХ ПРИВАТНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ КЛІНІКИ «АЛЬФА-ВЕТ», М. КОНОТОП". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 2 (53) (27 січня 2022): 3–8. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.2.1.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі був проведений моніторинг захворюваності собак на дерматити поліетіологічного походження. Дерматит – загальне визначення для будь-якого типу запалення шкіри. Цей термін, зазвичай, використовують для опису стану шкіри до досягнення конкретного діагнозу. Існує безліч причин запалення шкіри, включаючи зовнішні подразники, опіки, алергени, травми та інфекції (бактеріальні, вірусні, паразитарні або грибкові). Дерматит також може бути пов’язаний із захворюваннями внутрішніх органів Дослідження проводилися на базі клініки ветеринарної медицини «Альфа-вет» (м. Конотоп, вул. Красногірська 4а) в період 2020-2021 рр. Пацієнтами для проведення досліджень були хворі на дерматити собаки порід мопс, ягд-тер’єр, лабрадор, стафордширський тер’єр, німецька вівчарка, шарпей, такса, французький бульдог, різних вікових груп та статі. Всього клінічно за цей період було обстежено 730 собак. При постановки діагнозу враховували дані анамнезу, клінічні ознаки, результати мікроскопічних досліджень, клінічні та біохімічні показники крові, цитологічні дослідження. Саркоптичний дерматит був зареєстрований у восьми випадках, в яких, крім саркоптичних кліщів, також були помічені нейтрофіли, макрофаги та плазматичні клітини та ороговілі епітеліальні клітини. Гематологічними дослідженнями встановлена відносну нейтрофілія та легка еозинофілію. Важкого та генералізованого демодекозу, ускладненого бактеріями та Malassezia sp. також було зафіксовано у 28 випадках зараження. Гістопатологічно численні Demodex sp. було виявлено кліщів у різній стадії дозрівання, які пошкоджують волосяні фолікули разом із супутніми патологічними змінами та гранулемами стороннього тіла. Крім того, алергічний дерматит від бліх також спостерігався у 89 собак. Цитологія виявилася однозначно ефективною при діагностиці паразитарного дерматиту. Собак з атопічним дерматитом було зафіксовано 28 випадків. Однак виникнення нових випадків постійно зростає. Патогенетичні механізми цього захворювання до кінця не вивчені, проте доведено участь аномальних генів та змінених імунологічних процесів. У собак діагноз атопічного дерматиту ґрунтується на зборі анамнезу, клінічному обстеженні та диференційній діагностиці. Основну частину захворювань займають алергічні хвороби шкіри та бактеріальні захворювання шкіри собак. При проведенні моніторингу дерматитів у собак було встановлено, що алергічні дерматити складали 63,01 % випадків; паразитарні – 24,66 %, грибкові – 9,32 % та бактеріальні – 3,01% Найбільш складні у діагностуванні та лікуванні атопічний, контактний та алергічний дерматити.
5
Kosovska, T. M., та V. O. Kosovska. "ВИПАДОК ХВОРОБИ КРАББЕ В ПЕДІАТРИЧНІЙ ПРАКТИЦІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (5 березня 2020): 10–14. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10916.
Повний текст джерелаАнотація:
Хвороба Краббе (глобоїдно-клітинна лейкодистрофія) – швидко прогресуюче демієлінізуюче дегенеративне захворювання центральної нервової системи. Тип успадкування – автосомно-рецесивний. В основі хвороби лежить зниження активності ферменту галактозилцерамід-β-галактозидази, який в нормі розщеплює галактоцереброзид до цераміду і галактози. Хвороба Краббе викликається мутаціями в гені GALC, який розташований на 14-й хромосомі (14q31). Внаслідок цієї мутації виникає дефіцит ферменту галактозилцерамідази. Залежно від віку, в якому проявилося захворювання, виділяють такі клінічні форми галактозилцерамідного ліпідозу: інфантильну, або класичну (розвиток хвороби починається з 3–6 місяців), пізню інфантильну (з 6–18 місяців), ювенільну, дорослу. Для діагностики використовують біохімічні тести (кров або клітини шкіри), які полягають у визначенні рівня ферменту галактоцерамідази або у виявленні підвищеного рівня психозину, зниження активності галактозилцерамід-β-галактозидази.
Специфічне лікування не розроблено. На сьогодні лікування перебуває в стадії розробки – вчені вивчають можливість доставки Galc-гена в клітини хворого за допомогою вірусів (генна терапія), однак цей метод до кінця не вивчений. На ранніх стадіях захворювання або при повільно прогресуючих формах досить ефективним методом лікування є трансплантація кісткового мозку, отриманого з клітин пуповинної крові (гемопоетичних стовбурових клітин), яка дозволяє стабілізувати стан хворого і знизити прояви симптомів. У багатьох випадках трансплантація на ранніх етапах приводить до повного виліковування хвороби Краббе.
Дане дослідження проведено на випадку з практики. У дитини діагностовано хворобу Краббе. Оскільки дана патологія належить до спадкових захворювань, єдиною можливою профілактикою є генетичний аналіз при наявності хвороби Краббе у близьких родичів. Для попередження народження другої дитини з аналогічним захворюванням найбільш раннім методом діагностики є молекулярно-генетичне обстеження (пренатальна діагностика), в процесі якого визначається активність ферменту галактоцереброзидази та галактозилцерамід-β-галактозидази в культивованих клітинах амніотичної рідини і ворсин хоріона.
6
КОЛЯДЕНКО, Катерина, Олександр ФЕДОРЕНКО та Крістіан ДІЛ. "ВПЛИВ СУПЕРОКСИДДИСМУТАЗИ НА СТАН ШКІРИ І НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПРИ МІСЦЕВІЙ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА БУЛЬОЗНИЙ ЕПІДЕРМОЛІЗ". Психологічне здоров’я, № 1(6) (23 лютого 2022): 102–11. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2021-1-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Постановка проблеми. Бульозний епідермоліз (БЕ) належить до генетично та клінічно гетерогенних захворювань, які характеризуються утворенням на шкірі та слизових оболонках пухирів та ерозій внаслідок навіть дуже незначного механічного тертя або травми. За міжнародною класифікацією, ухваленою в 2008 р., БЕ має чотири форми залежно від рівня ураження епідермісу: простий, межовий, дистрофічний та синдром Кіндлера. Клінічні прояви БЕ вкрай негативно впливають на самооцінку якості життя маленького пацієнта та членів його родини не тільки у фізичному, але й у психологічному аспекті. Формулювання мети статті. Мета – оцінити ефективність місцевого використання ферменту супероксиддисмутази у вигляді крему на стан шкірних покривів та оцінку якості життя пацієнтів, хворих на бульозний епідермоліз. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальним напрямком досліджень є пошук ефективних засобів покращення якості життя хворих на бульозний епідермоліз. Матеріали та методи дослідження. Робота була виконана на кафедрі дерматології та венерології з курсом косметології НМУ ім. О.О. Богомольця та за підтримки центру «Дебра-Україна». З метою об’єктивізації оцінок реального терапевтичного впливу супероксиддисмутази у хворих на бульозний епідермоліз було використано оцінку стану шкірних покривів та автоматизоване тестування якості життя в динаміці до та після застосування препарату. Результати дослідження. Проведено комбіноване дослідження терапевтичного впливу багатотижневого місцевого лікування уражених ділянок шкіри у хворих на БЕ препаратом Sodermix (компанія Life Science Investments). Обговорення результатів дослідження. Лікувальний ефект препарату забезпечується високим вмістом Супероксиддисмутази (СОД), яка знищує вільні радикали, що з’являються при фізіологічному метаболізмі, тим самим сприяючи покращенню стану шкірних покривів і суб’єктивних відчуттів пацієнтів. Висновки та перспективи подальших досліджень. Доведено, що лікування супероксиддисмутазою сприяє покращенню стану шкірних покривів хворих на бульозний епідермоліз, що опосередковує позитивний вплив препарату на якість життя цих пацієнтів.
7
Касяненко, О. І., та В. І. Рисований. "КЛІНІКО-ЕПІЗООТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЕКТОПАРАЗИТОЗІВ У ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 236–41. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.30.
Повний текст джерелаАнотація:
Серед актуальних проблем розвитку сучасного скотарства вагому роль відіграють паразитарнізахворювання. У статті представлена проблема ектопаразитозів великої рогатої худоби в Сумськійобласті. На думку вітчизняних та зарубіжних вчених, основні економічні збитки, нанесені ектопара-зитами, зумовлені зниженням середньодобового приросту маси тіла молодняку та недоотриманням молока в період льоту комах. Метою нашої роботи було визначити поширення ектопаразитозів великої рогатої худоби у дрібних фермерських господарствах Сумської області та з’ясувати їхні клініко-епізоотичні особливості. За результатами проведених досліджень виявлено поширення гіпо-дермозу й сифункулятозу, екстенсивність яких у середньому становила 8,20 та 21,69 % відповідно, хвороби були спричинені збудниками Hypoderma bovis та H. lineatum й Linognathus vituli та Haema-topinus eurysternus відповідно. Під час клінічного обстеження тварин, хворих на гіподермоз, в літню пору року на волосяному покриві виявляли яйця підшкірних оводів. У місцях проникнення личинок під шкіру спостерігався свербіж, набряки підшкірної клітковини, болючість. У деяких тварин – пору-шення координації рухів. Під шкірою вздовж хребта ідентифікували жовна. В центрі їх були утво-рені отвори – норицеві ходи, з яких виділявся серозний, подекуди серозно-гнійний ексудат. За наявності сифункулятозної інвазії у тварин спостерігали свербіж, розчоси шкіри, локальне облисіння й дерматит, на шкірі були помітні краплі присохлої крові. Варто зазначити, що в умовах дрібних фермерських господарств Сумської області виявлені захворювання мали виражену вікову динаміку. Найбільшого ураження (16,67 %) на гіподермоз зазнавали тварини у віці від 1 до 2 років, а найниж-чого (2,17 %) – молодняк віком до 1 року. За наявності сифункулятозів, спричинених збудниками Linognathus vituli та Haematopinus eurysternus, найчастіше вражався молодняк віком до 1 року, де показник екстенсивності інвазії становив 33,70 %, а найменше – тварини віком старше 5 років з показником ураженості 10,48 %. Отримані дані мають надзвичайно важливе практичне значення, адже дають змогу практикуючим лікарям ветеринарної медицини здійснювати планування лікувально-профілактичних заходів, зважаючи на особливості перебігу хвороб у різних вікових груп тварин.
8
Volovar, O. S., V. O. Malanchuk, O. O. Kryzhanivska та Ya P. Nahirnyi. "Плацентарний препарат «Лаеннек» у комплесному лікуванні пацієнтів із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки". Clinical Dentistry, № 4 (17 лютого 2020): 18–24. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.4.10878.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз літературних даних щодо можливості застосування препарату плаценти «Лаеннек» у комплексному лікуванні пацієнтів із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. Розглянуто його склад, властивості, вплив на процеси репаративної регенерації різних тканин організму. Наведено дані доказової медицини про можливості застосування плацентарних препаратів при імунокорекції, нейропротекції, загоєнні ран, нормалізації пігментації шкіри, нефро- та гепатопротекції, при лікуванні захворювань суглобів тощо. Розглянуто дані молекулярної фармакології за механізмами впливу препаратів плаценти.
Мета дослідження – проаналізувати джерела науково-медичної інформації щодо можливості застосування препарату плаценти «Лаеннек» у комплексному лікуванні пацієнтів із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки.
Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосематичний та аналітичний методи.
Результати досліджень та їх обговорення. Проаналізовано та опрацьовано джерела науково-медичної інформації, що стосуються складу препарату плаценти «Лаеннек», розглянуто його властивості, можливості застосування плацентарних препаратів при імунокорекції, нейропротекції, загоєнні ран, нормалізації пігментації шкіри, нефро- та гепатопротекції, при лікуванні захворювань суглобів тощо.
Висновки. Аналіз результатів досліджень, наведених в огляді, вказує на широкий спектр можливих клінічних застосувань препарату плаценти «Лаеннек», у тому числі в комплесному лікуванні пацієнтів із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки.
9
Довгій, Ю. Ю., та П. М. Прус. "КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКТОСАНУ ХВОРИМ НА ПСОРОПТОЗ ВІВЦЯМ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 210–15. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.26.
Повний текст джерелаАнотація:
Захворювання овець на псороптоз надзвичайно поширене і пов’язане зі сприятливими умовами для паразитів на шкірі цих тварин, а також скупченим утриманням овець. Клінічно псороптоз характе-ризується ураженням шкіри у вигляді алопецій з випадінням шерсті шматками, свербіжем, розвит-ком папулярного і пустулярного дерматиту, алергічних проявів на фоні схуднення та симптомів загальної інтоксикації. У досліді виявлена інтенсивність інвазії овець кліщами Psoroptes ovis становиладо 10 кліщів на 10 см2 шкіри. У гематологічних показниках уражених тварин виявили лейкоцитоз,еозинофілію, паличкоядерну нейтрофілію, лімфоцитопенію та моноцитоз. Це свідчить про розвитоксистемного реактивного запального процесу в організмі овець у разі псороптозу внаслідок інтокси-каційного впливу збудника й алергічної реакції тварини з метою блокади антигенів кліща. Визначенепригнічення реакцій клітинного імунітету уражених овець і активізація їх системи мононуклеарнихфагоцитів є закономірним процесом у боротьбі зі збудниками дерматозоонозів. Біохімічні парамет-ри хворих на псороптоз овець показали достовірні білірубінемію і наростання активності трансамі-наз (АСТ, АЛТ). Такі зміни визначають розвиток реактивного гепатиту та печінкової недостатно-сті, як наслідок токсичного впливу збудника на організм тварини. Застосування препарату «Екто-сан» для боротьби з псороптозом призвело до зникнення симптомів захворювання через 15 днів (ін-тенсефективність становить 75–80 % на 15-у добу та 100 % на 30-у добу). Лабораторні показникикрові стабілізувалися до контрольних упродовж періоду спостереження, окрім моноцитозу та кре-атинінемії. Останні визначають залишкові патологічні процеси внаслідок впливу препарату на орга-нізм тварини, котрі не зникають упродовж періоду спостереження. Також відбулося порушенняфільтраційної здатності нирок, супроводжене наростанням рівня залишкового азоту в сироватцікрові, що посилило інтоксикацію організму овець. Моноцитоз, визначений у перехворілих овець, є сві-дченням того, що у шкірі боротьба із запаленням не завершилась упродовж місяця спостережень.
10
Gruzieva, T. S., та N. M. Kalashnikova. "ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ НА ЗЛОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ ШКІРИ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (19 березня 2021): 5–12. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11903.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: проаналізувати особливості та тенденції онкодерматологічної захворюваності населення України для визначення пріоритетів організації профілактичної та лікувально-діагностичної діяльності.
Матеріали і методи. У роботі використано бібліографічний, епідеміологічний, медико-статистичний та аналітичний методи. Проаналізовано статистичні дані МОЗ України за 2000–2019 рр., дані Національного канцер-реєстру України і дані ЄРБ ВООЗ. Розглянуто регіональні та статеві особливості захворюваності й смертності на рак шкіри, своєчасність діагностики.
Результати. Встановлено негативну тенденцію до зростання частоти захворювань населення на рак шкіри впродовж 2000–2019 рр. на 24,0 %, у тому числі на меланому – на 77,3 %. Виявлено вищий рівень захворюваності на меланому в жінок у 2019 р. порівняно з чоловіками – на 22,9 %, інші ракові захворювання шкіри – на 23,0 %, швидші темпи зростання захворюваності на меланому в чоловіків (+84,2 %) порівняно з жінками (+68,6 %). Визначено негативну тенденцію до збільшення на 30,0 % смертності від меланоми впродовж 2000–2019 рр., вищий рівень смертності та швидші темпи зростання показників у чоловіків порівняно з жінками. Встановлено регіональні особливості захворюваності та смертності населення на рак шкіри.
Оцінено результативність профілактичних оглядів, своєчасність виявлення патології. Встановлено, що 8,7 % захворювань на меланому виявляють на ІІІ та ІV стадіях, які корелюють з показниками прожиття першого року після встановлення діагнозу. Окреслено пріоритетні проблеми боротьби з раком шкіри.
Висновки. Зростання захворюваності та смертності населення від злоякісних новоутворень шкіри, недостатність профілактичних та невчасність діагностичних втручань потребують поглибленого вивчення причин, обґрунтування стратегій та вжиття заходів протидії.
11
Богач, М. В., І. Д. Юськів, О. М. Богач та В. Д. Старків. "ПОШИРЕННЯ ТА ФОРМИ ПЕРЕБІГУ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК В УМОВАХ МІСТА ОДЕСИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (25 вересня 2020): 251–56. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.29.
Повний текст джерелаАнотація:
Демодекоз собак – хронічне захворюваня, яке характеризується запаленням і десквамацією рого-вого шару шкіри, зниженням імунного статусу організму, вираженим виснаженням тварини. Demodex spp. вважаються патогенними, коли їхня кількість збільшується й уражає дерму. Демоде-коз собак – це захворювання, що виникає в результаті бурхливого розмноження і розселення демоде-козних кліщів, що призводить до локального або генералізованого запалення шкіри і супроводжуєть-ся випаданням шерсті, виникненням папул, пустул, потовщень і складок шкіри, призводить до ви-снаження, а іноді ‒ до загибелі тварин. Поширення інвазії супроводжується погіршенням загального стану уражених собак і клінічною картиною хвороби. Тому вивчення клінічного прояву демодекозу як одного з показників комплексної діагностики цього захворювання є актуальним. За результатами вивчення епізоотичної ситуації щодо акарозів собак на території м. Одеси зареєстровано три види саркоптіформних та тромбідіформних кліщів – збудників акарозів м’ясоїдних тварин: Demodех canis, Otodectes cynotis, Sarcoptes canis. У загальній акарозній патології собак в умовах м. Одеси ма-сова частка демодекозу складає 55,6 %, отодектозу ‒ 25,4 % та саркоптозу 19,0 %. Сприйнятли-вість собак до збудника демодекозу залежить від віку та статі тварин. Найчастіше хворіють со-баки віком від 6-ти місяців до 1 року (25,8 %), а також собаки 1‒2 річного віку (22,7 %). Самки ви-явились більш чутливими до збудника і склали 57,4 %. Найбільш уражені на локальну форму демоде-козу були собаки віком до 6-ти місяців (89,9 %), а на генералізовану – старше 10-ти років (72,4 %). Демодекозна інвазія максимально проявлялася восени (34,5 %) та навесні (29,1 %), дещо менше вліт-ку (23,9 %) та взимку (12,5 %).
12
Koloskova, O. K., U. I. Marusyk та N. V. Kordunian. "Клінічно-параклінічні особливості перебігу атопічного дерматиту на тлі порушення мікробного пейзажу кишечника у немовлят". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.07 (15 липня 2015): 39–42. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.07.2015.78617.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи було вивчення діагностичного значення загальноклінічних та параклінічних показників у дітей із проявами дисбактеріозу кишечника на тлі атопічного дерматиту для підвищення ефективності лікування даного захворювання. Проведене комплексне спостереження за 26 дітьми першого року життя, які мали клінічні прояви атопічного дерматиту. За даними бактеріологічного посіву випорожнень дітей розподіляли на дві клінічні групи порівняння. Першу групу становили 19 дітей зі значними порушеннями складу мікрофлори кишечника, що проявлялося дисбактеріозом ІІ–ІІІ ступеня тяжкості. Решта пацієнтів із відсутніми ознаками дисбактеріозу кишечника (за даними бактеріологічного дослідження випорожнень) увійшла до складу другої клінічної групи. Комплексне обстеження передбачало клінічну оцінку змін на шкірі за шкалою Eczema Area and Severity Index, відповідно до якої враховують площу ураження шкіри та інтенсивність морфологічних елементів висипання, а також загальний аналіз крові та визначення рівня загального імуноглобуліну E. У результаті проведених досліджень встановлено, що патологічне порушення мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на атопічний дерматит, підвищує ризик тяжкого перебігу цього захворювання у 2,8 раза, а ризик виявлення високої концентрації загального імуноглобуліну E у сироватці крові > 130,0 МО/мл — практично у 5 разів (відношення шансів — 4,8 (95% довірчий інтервал — 2,4–9,5)).
13
Samogalska, O. Ye, Z. P. Mandzii, H. H. Kmita, I. M. Markiv, V. F. Tyurina, L. V. Radetska, L. T. Kramar, A. V. Khomitska, R. Y. Vybyrana та L. M. Skakun. "ВИКОРИСТАННЯ КОМБІНОВАНОГО ГЕПАТОПРОТЕКТОРА “ЛЕСФАЛЬ ВІТ” ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Вісник наукових досліджень, № 4 (31 січня 2019): 33–37. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9790.
Повний текст джерелаАнотація:
За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні відмічено збільшення зростання частоти захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки.
Мета дослідження – вивчити ефективність застосування комбінованого гепатопротектора “Лесфаль Віт” у складі комплексної терапії у хворих на гемобластози.
Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 29 пацієнтів із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – із гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 хворих – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік пацієнтів був від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та біохімічні показники функції печінки, а саме, аланінамінотрансфарази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), білірубіну, лужної фосфатази, тимолової та сулемової проб.
Результати досліджень та їх обговорення. Окрім скарг основного захворювання (а це загальна слабість, недомагання, тяжкість у нижніх кінцівках, головокружіння), пацієнтів турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер’ї, нудота. Інколи шкіра та слизові оболонки набували жовтяничності. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому вона була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 пацієнтів спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, в 11 хворих також підвищився білірубін через непряму фракцію. Активність процесу переважно відповідала середньому 58,7 % та вираженому 21,3 % ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також було збільшення лужної фосфатази, білірубіну через непряму фракцію. У 5 хворих на гемобластоз спостерігали жовтяничність шкіри та склер.
Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату “Лесфаль Віт” відмічали позитивну динаміку клінічного перебігу основного захворювання, що проявлалася поліпшенням самопочуття, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер’ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза. У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники повертались до нормальних величин. У пацієнтів із вираженою активністю дані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
14
Chernyshova, L. I., A. V. Bondarenko, A. P. Volokha, F. I. Lapiy, V. P. Chernyshov та L. Marodi. "Хронічний шкірно-слизовий кандидоз як первинний імунодефіцит у дітей". CHILD`S HEALTH, № 2.45 (22 квітня 2013): 112–20. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.2.45.2013.88248.
Повний текст джерелаАнотація:
Хронічний шкірно-слизовий кандидоз — генетично гетерогенна група захворювань, спричинених мутаціями генів STAT1, IL17RA, IL17F, CARD9, AIRE, STAT3, TYK2, IL12RB1 и IL12B. Хронічний шкірно-слизовий кандидоз може бути синдромом при первинних та вторинних імунодефіцитах і водночас самостійною нозологічною формою первинного імунодефіциту. Основними компонентами імунопатології хронічного шкірно-слизового кандидозу на сьогодні вважають дефекти імунітету, опосередкованого IL-17 та IL-22. У статті наведені два випадки хронічного шкірно-слизового кандидозу у дітей, обумовленого мутаціями гена STAT1.
15
Бас, О. А., та В. М. Гречин. "Реабілітаційне обстеження жінок з лімфостазом". Pain medicine 3, № 2/1 (16 жовтня 2018): 10. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.27197.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Лімфостаз – гостре порушення лімфатичного відтоку, що супроводжується стійким набряком і збільшенням кінцівки в розмірі з подальшим фіброзом шкіри та підшкірної клітковини, утворенням виразок і розвитком слоновості. Набряк, який не лікується, може перейти в хронічну стадію і викликати обмеження рухливості, у важких випадках – злоякісні пухлини в ушкодженій ділянці (лімфангіосаркома). Якісне реабілітаційне обстеження дозволить розробити програму фізичної терапії для тривалого терапевтичного ефекту.
Мета дослідження. розробити базове реабілітаційне обстеження жінок з лімфостазом.
Матеріали та методи. Аналіз літературних джерел за темою дослідження.
Результати дослідження та їх обговорення. Анкетування та збір анамнезу проводиться для визначення обізнаності пацієнток про захворювання, рівень рухової активності та функціональних порушень. Для визначення рівня якості життя рекомендовано опитувальник функціонального оцінювання FACT-B+4 (Functional Assessment of Cancer Therapy) та Lymphoedema Quality of Life ARM. Для виявлeння психоeмоційного стaну рекомендовано «Шпитaльну шкaлу дeпрeсії тa тривоги» (HADS). Діагностика болю включає локaлізaцію, інтeнсивність, хaрaктeр та мeхaнізм виникнeння, рекомендовано використовувати шкaлу болю ВAШ та опитувальник Мак-Гілла. Складовими фізикального обстеження є огляд: виявлeння порушeнь постaви, пaтологічних положeнь кінцівок і тулубa, локалізація набряку; наявність деформацій, шкірних складок, еритеми та інших змін на шкірі. Для визначення консистенції набряку та ознаки Стеммера проводиться пальпація.Обстеження стану опорно-рухового апарату включає вимірювання обхватів урaжeної кінцівки, гоніометрію. Для визнaчeння функціонaльності кінцівки рекомендовано тест Constant Score або Simple Shoulder Test. При змeншeнні сили м’язів рекомендовано проводити кистьову динaмомeтрію та мануальне м’язове тестування, при неврологічних порушеннях – тестування чутливості та рефлексів кінцівки.
Висновки. За результатами аналізу літературних джерел та власних досліджень підібрано ефективні методи реабілітаційного обстеження, розроблено картку реабілітаціійного обстеження жінок з лімфостазом.
Перспективи подальших досліджень. Розширення кількості методів обстеження для моніторингу за станом здоров’я жінок з лімфостазом.
16
Лаврик, Андрій, Вікторія Пилипенко, Сергій Галич, Андрій Згонник, Олена Дмитренко, Олексій Дабіжа та Анастасія Панків. "СИНДРОМ ПРАДЕРА-ВІЛЛІ: НОВІ МОЖЛИВОСТІ В ЛІКУВАННІ ПІДЛІТКІВ І ДОРОСЛИХ". Problems of Endocrine Pathology 79, № 1 (15 березня 2022): 43–50. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2022.1.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Синдром Прадера–Віллі (СПВ) — це генетичне захворювання, яке характеризується розвитком тяжких форм ожиріння в комплексі з рядом коморбідних станів. Відомі терапевтичні методи лікування ожиріння при СПВ дають помірний позитивний ефект, а хірургічні методи корекції ваги мають високий ризик розвитку післяопераційних ускладнень. Мета дослідження: проаналізувати результати проведеного бариатричного хірургічного втручання методом лапароскопічного дистального шунтування шлунка з одним анастомозом та з подальшою пластичною корекцією шкірно-жирових клаптів і надлишкових тканин у пацієнта з синдромом Прадера–Віллі, ускладненим морбідним суперожирінням (ІМТ = 73 кг/м2). Клінічний випадок: Одному хворому із генетичним захворюванням — синдромом Прадера– Віллі, що поступив у клініку з морбідним суперожирінням (ІМТ=73 кг/м2) та його ускладненнями, виконано лапароскопічне дистальне шунтування шлунка з одним анастомозом та подальшою пластичною корекцією. Після операції вага пацієнта зменшилася на 80 кг, нормалізувалися показники рівня глюкози та артеріального тиску, уночі пацієнт спить без використання CPAP-апарата, рухається вільно без задишки. Обговорення. Показами до проведення бариатричної операції у пацієнтів із СПВ вважається наявність індексу маси тіла (ІМТ) ≥ 35 кг/м2 у поєднанні з тяжкими супутніми коморбідними станами (синдром обструктивного апное, синдром Піквіка, ЦД 2 типу, неалкогольний стеатогепатоз тяжкої форми, захворювання опорно-рухового апарату), або ІМТ ≥ 40 кг/м2 у поєднанні з більш легкими супутніми патологіями. Пошук оптимальної методики лікування ожиріння у хворих на СПВ продовжується. Висновки. Важливий мультидисциплінарний підхід до лікування хворих з СПВ з обов’язковим залученням ендокринологів, генетиків, терапевтів і бариатричних хірургів. Проведення сучасних бариатричних операцій у комплексі з медикаментозним лікуванням дозволяє досягти стійкого зниження маси тіла та позитивної медико-соціальної реабілітації у хворих на морбідне ожиріння.
17
Лоза, Є. О., Т. М. Гомелюк, І. Я. Криницька та М. І. Марущак. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІН РЕПАРАТИВНОЇ ЗДАТНОСТІ ШКІРИ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ РАН ЩУРІВ ІЗ СТРЕПТОЗОТОЦИНОВИМ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 77–81. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12342.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Цукровий діабет (ЦД) у всьому світі визнаний одним із найбільш важливих неінфекційних захворювань. ЦД та його ускладнення є одними з найважливіших причин смертності, при цьому одним з важливих наслідків ЦД є порушення здатності до репарації.
Мета дослідження – виявити зміни репаративної здатності шкіри при різних способах закриття післяопераційних ран щурів за умов стрептозотоцинового цукрового діабету.
Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проведено на 130 білих безпородних статевозрілих щурах-самцях, яких поділили на 4 групи: перша (30 тварин) – здорові, яким накладено вузлові шви на операційну рану; друга група (30 щурів) – здорові, яким для фіксації країв рани застосували шкірний клей; третя (30 тварин) – з цукровим діабетом, яким накладено вузлові шви на операційну рану; четверта група (30 щурів) – з цукровим діабетом, яким для фіксації країв рани застосували шкірний клей. Для контролю всі отримані результати порівнювали із показниками інтактних тварин (10 щурів).
Результати. Результати наших досліджень показують, що рановий процес призводить до зниження репаративної здатності шкіри на ранньому терміні спостереження. У віддаленому терміні спостереження у здорових групах щурів відбувається відновлення репаративної здатності дерми на відміну від груп щурів із стрептозотоциновим цукровим діабетом.
Висновки. Отримані результати свідчать про зниження репаративної здатності шкіри, зумовленої рановим процесом у щурів з експериментальним цукровим діабетом стосовно здорових щурів при застосуванні шкірного клею. При цьому застосування його є ефективнішим для формування нормотрофічного рубця за умов цукрового діабету, порівняно із накладанням вузлових швів для фіксації країв ран.
18
Samogalska, O. E., та Z. P. Mandziy. "ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ У ХВОРИХ З ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 140–45. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11765.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора гепаризин у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами.
Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 29 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – з гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – з хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемову проби.
Результати. Окрім скарг з приводу основного захворювання (а це загальна слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення), хворих турбували важкість та відчуття розпирання у правому підреберї, нудота. Інколи відмічалась жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих виявлено збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена за рахунок як правої, так і лівої часток. У 19 хворих спостерігалось підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також виявлено підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії вираженість токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалося підвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігалась жовтяничність шкіри та склер.
Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату гепаризину відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлялася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням важкості в правому підребер'ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували показники АЛТ, АСТ, білірубіну, лужної фосфатази.
У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталась до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю вказані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
19
Kohut, I. Y., та S. O. Galnykina. "КЛІНІКО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ КАМФОРНОЇ ОЛІЇ ПРИ ДЕРМАТИТІ, АСОЦІЙОВАНОМУ З НЕТРИМАННЯМ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 4 (16 квітня 2019): 69–74. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.4.9753.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: дослідити клініко-економічну ефективність камфорної олії у лікуванні дерматиту, асоційованого з нетриманням.
Матеріали і методи. У перспективне спостережне дослідження увійшли 134 дорослі пацієнти з дерматитом, асоційованим з нетриманням. У досліджуваній групі (n = 104) для очищення і захисту шкіри використовувалась камфорна олія. У контрольній групі (n=30) застосовували вологі салфетки 3 в 1 або комбінацію піни для очищення шкіри та захисного крему. Середній вік пацієнтів становив 77 ± 11 (діапазон 36 – 92) років, з них 83 (61,9 %) жінок. У всіх пацієнтів було наявне нетримання сечі, яке поєднувалося з нетриманням калу у 48 (35,8 %) осіб. Зразки змивів шкіри висіювалися на середовище Сабуро для грибів і культивувалися 48 – 72 год при температурі 37°С до виділення Candida spp. Статистична обробка результатів виконувалась за допомогою програмного забезпечення Microsoft Excel® 2016 та MedCalc®. Зміна показників вважалася достовірною при рівні значимості не менше 0,05 (р<0,05). Порівняння між показниками груп проводилось за допомогою регресійного аналізу з визначенням відношення шансів при 95 % довірчому інтервалі.
Результати. Через 1 місяць використання досліджуваного препарату відбулося достовірне зменшення числа осіб з категорією GLOBIAD 2В з 30 (28,8 %)до 16 (15,4 %) пацієнтів (χ2 = 22,1; p < 0,001) та збільшення чисельності категорії 1А з 29 (27,9 %) до 52 (50,0 %) пацієнтів (χ2 = 12,07; p < 0,001). Грибковоподібний висип спостерігався на початковому візиті у 53 (51,0 %) досліджуваних хворих, який, після курсу лікування, достовірно зменшився і визначався у 33 (31,7 %) осіб (χ2 = 16,4; p < 0,001). Грибковоподібний висип був підтверджений мікологічно у 30 (28,8%) досліджуваних, а після курсу лікування лише у 8 (7,8%) хворих (χ2 = 20,05; p < 0,001). Економічний аналіз показав, що одна процедура догляду за шкірою за допомогою камфорної олії коштувала 0,65 грн, тоді як у групі контролю на рутинні засоби витрачалося 1,65 грн.
Висновки. Місцеве застосування камфорної олії призвело до достовірного покращення клінічного перебігу захворювання, зменшення кількості випадків грибковоподібного висипу, зниження частоти колонізації шкіри Candida spp., а також виявилось економічно вигідним у порівнянні з рутинними засобами догляду за шкірою в осіб з дерматитом, асоційованим з нетриманням.
20
Локес-Крупка, Т. П. "ХАРАКТЕРНІ КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ У СВІЙСЬКИХ КОТІВ ЗА ГЕПАТОЛІПІДОЗУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2014): 179–82. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2014.02.38.
Повний текст джерелаАнотація:
Більшість захворювань печінки у свійських котівмають спільну клінічну картину, але кожному з нихпритаманні свої особливості прояву. У статті наве-дено клінічні ознаки гепатоліпідозу у свійських котів:іктеричність кон’юнктиви, слизової оболонки рото-вої порожнини, носа та шкіри, наявність блювання,погіршення якості шерсті та свербіж. Встановлено,що ожиріння тварин, з наступним проявом анорексії,є сприятливим фактором розвитку ліпідозу печінки.Наведена вікова та порідна схильність свійських ко-тів до захворювання на гепатоліпідоз.
Most liver diseases in domestic cats have the same clinical picture, but each of them has its own features of display. The article presents clinical symptoms of hepatolipidosis in domestic cats: icterus of the conjunctiva, the mucous shell of oral cavity, nose and skin, vomiting, deterioration of the wool and itching. Established that obesity of animals, with subsequent manifestation of anorexia is a favorable factor for development of liver lipidosis. Explained age and pedigree susceptibility of domestic cats to liver lipidosis.
21
Самогальська, О. Є., та З. П. Мандзій. "ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ Й ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ ІЗ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 127–33. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12228.
Повний текст джерелаАнотація:
За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні значно зросла частота захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг захворювання супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки.
Мета – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора «Гепаргін» у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами.
Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 42 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (6 – із гострими лімфобластними лейкеміями; 16 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями; 9 – із неходжкінськими лімфомами: 7 – із неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 5 хворих – із неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 34 до 68 років. Середня тривалість захворювання становила 4–7 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемові проби, ядерний індекс інтоксикації.
Результати. Хворі скаржилися на загальну слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення. Їх турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер᾽ї, нудота. Інколи відмічали жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 хворих спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також відмічали підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії, активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалось підвищення лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігали жовтяничність шкіри та склер.
Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату «Гепаргін» відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлалася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер᾽ї.
Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза, ядерний індекс інтоксикації.
У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталися до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю – зменшувалися. Також встановлений позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.
22
Chernyshova, L. I., Yu S. Stepanovsky, I. V. Raus та O. V. Yurchenko. "Особливості розвитку ВІЛ-інфікованих дітей першого року життя зі швидким та повільним прогресуванням захворювання". ACTUAL INFECTOLOGY, № 1.01 (1 листопада 2013): 9–15. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.01.2013.82574.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі проаналізовано розвиток на першому році життя 83 перинатально інфікованих ВІЛ дітей зі швидким та повільним прогресуванням захворювання. Групу порівняння становили 52 неінфіковані дитини, які народжені ВІЛ-інфікованими матерями. Оцінено психомоторний розвиток, стан шкіри та слизових оболонок, а також лімфатичних вузлів, печінки та селезінки. Виявилось, що затримка психомоторного розвитку та орофарингеальний кандидоз є маркерами швидкого прогресування захворювання у ВІЛ-позитивних дітей першого року життя.
23
Іванікіна, В. П., Д. О. Конопольський та Д. В. Юречко. "ВИБІР МАЗЕВИХ ОСНОВ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙНО-АЛЕРГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ШКІРИ". НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 3, № 3-4 (23 липня 2020): 25–34. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.3(3-4).2019.04.
Повний текст джерела
24
Стоєва, Т. В., О. В. Решетіло, Н. Л. Весілик, Т. І. Рижикова та О. Ю. Миронов. "РОЛЬ ГЕНЕТИЧНОГО ПОЛІМОРФІЗМУ БІЛКА ФІЛАГРИНУ ПРИ ПОЄДНАННІ АТОПІЧНОГО ДЕРМАТИТУ ТА БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (9 вересня 2021): 24–29. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2021.1.12350.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити особливості поєднаного перебігу атопічного дерматиту (АД) і бронхіальної астми (БА) у дітей за умов генетичного поліморфізму білка філагрину.
Матеріали та методи. Вивчено перебіг філагринасоційованого атопічного дерматиту та супутньої бронхіальної астми у дітей віком від 3 до 12 років (n=51), сформовано репрезентативні групи: діти з атопічним дерматитом (n=31) та діти з атопічним дерматитом та супутньою бронхіальною астмою /БА (n=20). Поліморфізм гена філагрину визначали, досліджуючи букальний епітелій за методом Делапорта. Сенсибілізацію до алергенів встановлювали на основі рівня специфічних IgE. Вплив захворювання на якість життя (ЯЖ) дітей проводили за допомогою опитувальника CDLQI (індекс якості життя дитини при дерматологічних захворюваннях).
Результати дослідження та їх обговорення. В обстежених дітей найчастіше ((78,4±5,76) %) при поєднанні АД і БА спостерігали варіант поліморфізму R501Х, варіант із делецією 2282del4 реєстрували в (7,8±3,76) %, а компаундну гетерозиготність – у (13,7±4,81) % пацієнтів. Продемонстровано асоціативний зв᾽язок поліморфізму філагрину із тяжким перебігом АД у дітей (54,9±6,97) %) (χ2=16,2, р<0,05). Достеменної різниці за молекулярними характеристиками гена філагрину в групах порівняння не встановлено. В обох групах спостерігали ранню маніфестацію атопічного дерматиту. Встановлено, що в обох групах переважала полісенсибілізація до епідермальних, грибкових алергенів та Dermatofagoideus; харчову сенсибілізацію в групі АД спостерігали частіше, тоді як у групі АД/БА переважала пилкова сенсибілізація. Оцінюючи медико-соціальні характеристики перебігу захворювання, встановлено, що середній бал якості життя в групі АД склав 20,4±2,1, а в групі АД/БА – 25,6±1,9, це свідчить про значний вплив коморбідної патології на самосприйняття дитини.
Висновки. Рання маніфестація атопічного маршу в дітей з поліморфізмом у гені білка філагрину потребує вживання заходів задля відновлення епідермального бар᾽єра шкіри, що запобігатиме транскутанному проникненню алергенів і ранній сенсибілізації організму.
25
Ґуляр, С. О. "ПРОФІЛАКТИКА ТА ДОПОМІЖНЕ ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ ЗА ДОПОМОГОЮ БІОПТРОН-ПАЙЛЕР-СВІТЛА". Medical Informatics and Engineering, № 4 (4 червня 2020): 26–39. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.4.11016.
Повний текст джерелаАнотація:
Огляд містить короткі відомості про нові аспекти фізіотерапії (фотобіомодуляції) із застосуванням поляризованого світла апарату БІОПТРОН. Палітра активних біофізичних чинників налічує 12 полі- та монохроматичних видів світла від галогенних і світлодіодних джерел. Їхня протизапальна, протибольова, репаративна та імунонормалізуюча ефективність доведена експериментально та клінічно. Серед основних показів є також різноманітні види патології шкіри та слизових оболонок, лікування ран і наслідків травм, оптимізація реабілітаційних процесів та інші стани, що підлягають фізіотерапевтичному лікуванню. Додаткові специфічні терапевтичні можливості виникають за рахунок створення монохроматичних (лазероподіб-них) діапазонів, модифікації світла фуллереном із тороїдною поляризацією та розширений діапазон із додаванням ближнього ультрафіолетового світла. ПАИЛЕР-світло впливає як місцево на клітини та світлочутливі молекули, нормалізуючи в них електромагнітний баланс, так і системно через дію на структури крові та точки акупунктури.
Експериментально доведено бактерицидну та противірусну ефективність БІОПТРОН-світла. Під час холодного сезону безконтактна неінвазивна профілактика та лікування застудних захворювань із застосуванням БІОПТРОН-світлотерапії є суттєвою для зменшення негативних проявів без фармакологічного навантаження на організм. Наведено апробовані протокольні схеми профілактики та лікування гострих респіраторних захворювань. Серед засобів індивідуального захисту доцільно зменшення світлового навантаження та створення механічних перепон для захисту очей шляхом застосування окулярів з фуллереновими фільтрами.
Головною особливістю ЦЕПТЕР-технологій у цілому є їхня здоров'я-зберігаюча сутність, реалізована шляхом багаторівневого антиоксидантного захисту. Все це є необхідним компонентом заходів, що застосовуються при гострих респіраторних захворюваннях.
26
Klimovitsky, V. G., та V. I. Chernysh. "Черезкістковий остеосинтез при травмах та захворюваннях опорно-рухового апарату". TRAUMA 14, № 1 (1 лютого 2013): 105–13. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.14.2013.88939.
Повний текст джерелаАнотація:
Зовнішній черезкістковий остеосинтез (ЧКО, external osteosynthesis — за інтернаціональною термінологією) є одним із методів лікування хворих та постраждалих ортопедо-травматологічного профілю. Його відмінність від так званих заглибних варіантів остеосинтезу (internal osteosynthesis) полягає в наявності зовнішніх конструкцій (кільцеві опори, рамки та ін.), розташованих над шкірою, та елементів зв’язку апарата з кісткою (спиці, стрижні), що проводяться через кістку (кісткові уламки) і фіксуються в зовнішній конструкції. За рахунок маніпуляцій із зовнішньою конструкцією або окремими елементами зв’язку апарата з кісткою є можливість різнопланового впливу на кісткові уламки не лише безпосередньо в період самого оперативного втручання, але й протягом усього періоду перебування хворого в апараті. Так, можуть здійснюватися: стабільна фіксація в заданому положенні, переміщення окремих уламків, зміна режиму компресії або дистракції, отримання дистракційного регенерату шляхом дозованої дистракції за методом Г.А. Ілізарова та ін.
27
Yershova, I. B., Yu Hlusko та H. O. Mochalova. "Особливості імунного статусу і його корекції у підлітків із демодекозом шкіри". ACTUAL INFECTOLOGY, № 4.09 (2 лютого 2016): 47–50. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.4.09.2015.78829.
Повний текст джерелаАнотація:
Демодекоз — паразитарне захворювання шкіри, що викликається кліщами роду Demodex. На даний момент ви-вчається стан імунного статусу в дітей із різними формами демодекозу. Обстежено 32 пацієнти 13–18 років. Хворі діти були розділені на три групи залежно від фонового стану шкіри. У результаті виявлено зниження маркерів CD3+, CD4+, CD8+ і підвищення CD22+, CD16+, CD25+, CD95+ і HLA-DR, що вказує на стадію відносної компенсації, характеризує певний тип імунної відповіді й може бути фактором розвитку демодекозної інвазії.
28
Kaliuzhna, L. D. "CHRONIC PRURITUS IN CHILD’S SKIN DISEASES." Dermatology and Venerology, no. 3 (2020): 29–32. http://dx.doi.org/10.33743/2308-1066-2020-3-29-32.
Повний текст джерелаАнотація:
The article presents modern information on the clinical use and safety of the first-generation H1-antihistamine – dimetindene maleate. Pruritus (itch) mediators act both peripherally (histamine, proteases) and centrally (opioids) and has several mechanisms. Pruritus is the dominant symptom of skin diseases; almost all inflamamatory skin diseases can have associated pruritus. Doctors have focused on the almost one dermatosis with signs of itching – atopic dermatitis. At the same time, the range of diseases, both dermatological and systemic, accompanied by itching, is much wider.
29
Petruk, А. M. "КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КРОПИВ’ЯНКИ НА ТЛІ ЛАЙМ-БОРЕЛІОЗУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (12 лютого 2021): 6–12. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11750.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Алергічні захворювання належать до одних з найпоширеніших патологій, вони вражають 15–35 % населення різних країн. За даними вітчизняних авторів, частота виникнення кропив’янок – від 3 до 15 %. Вважають, що практично кожна людина в своєму житті має 1–2 епізоди кропив’янки, а до 5 % людей (частіше – жінки віком понад 35 років) хворіють нею постійно чи періодично.
Мета – проаналізувати літературні дані та сформулювати висновки щодо клініко-патогенетичних особливостей кропив’янки на тлі Лайм-бореліозу.
Матеріал і методи. У дослідженні застосовано інформаційний, бібліосистематичний та аналітичний методи в міжнародних медичних інформаційних електронних базах даних.
Результати. Для всіх видів кропив’янок характерний загальний патогенетичний механізм – підвищення проникності судин мікроциркуляторного русла та гострий розвиток набряку в ділянці, що оточує ці судини. Найпоширенішим проявом хвороби Лайма є кільцеподібна еритема, однак у пацієнтів відзначаються також нетипові ураження шкіри, які включають уртикарні висипання. В літературі описані випадки перебігу Лайм-бореліозу без класичної кільцеподібної еритеми, з кількома епізодами кропив’янки в анамнезі. Дещо запізніле встановлення діагнозу в таких випадках збільшує шанси переходу в хронічну хворобу Лайма із відповідними труднощами в процесі лікування.
Висновки. Кропив’янка є складною проблемою, вирішення якої потребує міждисциплінарного підходу. Необхідне подальше вивчення особливостей патогенезу на тлі інфекційних захворювань, зокрема хвороби Лайма, що буде сприяти розширенню розуміння чинників, які формують перебіг кропив’янки, та, відповідно, розробці напрямків ефективного терапевтичного втручання.
30
Kononov, O. E., та I. Yа Pugach. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЗОВНІШНЬОГО ДИФУЗНОГО ОТИТУ ПРИ АТОПІЧНОМУ ДЕРМАТИТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (20 серпня 2020): 215–17. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11349.
Повний текст джерелаАнотація:
Дифузне запалення зовнішнього слухового проходу – дифузний зовнішній отит (ДЗО) досить поширене захворювання вуха. З ним стикаються як лікарі-отоларингологи, так і лікарі загального профілю. Етіологічні чинники можуть бути різноманітними: аеробна, анаеробна флора, гриби. Іноді ДЗО бувають на тлі атопічного дерматиту (АД) у дітей. АД пов’язаний з підвищеною бактеріальною колонізацією та інфекцією шкіри. Захворювання має двобічну локалізацію, рецидивний перебіг та залежить від загострення атопічного дерматиту. Бактеріальні посіви виділень виявляють постійну зміну флори, залежно від проведеного лікування. Ми обстежили і пролікували 2 хворих на поєднану патологію. В обох випадках проведено лікування місцевими комбінованими препаратами. Отже, своєчасна діагностика цього різновиду дифузного зовнішнього отиту на тлі атопічного дерматиту дозволяє провести адекватну терапію.
31
Shostakovych-Koretska, L. R., І. V. Budayeva, А. V. Cherginets, V. V. Mavrutenkov та N. Ye Marchenko. "Лайм-бореліоз: питання діагностики і терапії". ACTUAL INFECTOLOGY, № 2.03 (1 квітня 2014): 34–38. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.2.03.2014.82346.
Повний текст джерелаАнотація:
Лайм-бореліоз (ЛБ) — найбільш поширена природно-осередкова трансмісивна інфекція, що зустрічається в США, Європі, в тому числі і в Україні. Це мультисистемне захворювання з ураженням шкіри, серця, нервової системи, суглобів, схильне до тривалого перебігу. Офіційна реєстрація захворювання в Україні ведеться з 2000 року. Рівень епідеміологічної реєстрації щороку зростає: показник захворюваності на ЛБ в Україні з 2000 року за 10 років зріс у 29 разів, зокрема у Дніпропетровській області — у 12 разів. Хвороба минає декілька стадій: від появи первинної форми — мігруючої еритеми до формування хронічних форм, що можуть призвести до інвалідизації. У 25–50 % хворих за відсутності адекватного антибактеріального лікування у ранній період ЛБ визначають хронічні форми хвороби, насамперед ураження серця. У цій роботі наведений алгоритм ранньої діагностики «мінорних», клінічно безманіфестних форм ураження серця при ЛБ під час ранніх стадій хвороби з метою раціонального вибору антибактеріальної терапії. Показано, що серологічні маркери ЛБ (антитіла до борелій класів IgM та IgG) не можуть використовуватися для контролю за перебігом захворювання та ефективністю терапії.
32
Komar, O. M., та I. V. Pidlisna. "АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ НАЙБІЛЬШ РОЗПОВСЮДЖЕНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ, У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (17 жовтня 2019): 5–9. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10474.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: проаналізувати динаміку показників найбільш розповсюджених захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), у Вінницькій області за 2014–2018 рр.
Матеріали і методи. Проведено епідеміологічне ретроспективне дослідження підсумково-звітної статистичної документації Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру (за даними звіту лікувально-профілактичного закладу ф. № 20) з використанням методу викопіювання даних за п’ятирічний період 2014–2018 рр. Статистичній обробці, аналізу та оцінці підлягали показники найбільш розповсюджених ЗПСШ захворювань, що передаються статевим шляхом (сифіліс, гонорея, трихомоніаз, хламідіоз, урогенітальний мікоплазмоз), у Вінницькій області та по Україні. Методи дослідження – епідеміологічний, медико-статистичний.
Результати. Аналіз показників п’яти найбільш розповсюджених захворювань, що передаються статевим шляхом, у Вінницькій області за 2014–2018 рр. виявив, що чотири з них (сифіліс, гонорея, трихомоніаз, хламідіоз) щорічно знижувались, крім урогенітального мікоплазмозу, показник наочності якого у 2018 р. до базового 2014 р. склав (+) 0,9 %. Така ж тенденція (до зниження), за досліджуваний період, характерна для усіх вказаних захворювань по Україні: сифіліс – (-) 30,2 %, гонорея – (-) 32,6 %, трихомоніаз – (-) 31,9 %, хламідіоз – (-) 16,7 %, урогенітальний мікоплазмоз – (-) 19,9 %. Доведено річні темпи зростання регіональних показників виокремлених захворювань за статтю і місцем проживання, крім показника захворюваності на трихомоніаз, який постійно знижувався у всіх когортах.
Висновки. Найбільш вагомими причинами зниження показників розповсюдження захворювань, що передаються статевим шляхом, в Україні й Вінницькій області за досліджуваний період є: 1) відсутність реєстрації цих захворювань у: приватних клініках, переважне звертання хворих до яких пов’язано з причиною уникнення стигматизації, особливо жителів сільської місцевості; фахівців інших спеціальностей (урологи, акушер-гінекологи та ін.) державних закладів охорони здоров’я; 2) фінансова недоступність до дороговартісної фармакотерапії.
33
Vasylenko, A. V. "Features of Skin Care for Patients with Rosacea in Different Periods of the Disease." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 3, no. 5 (June 7, 2018): 72–76. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs03.05.072.
Повний текст джерела
34
Мироник, Елена, та Оксана Давыденко. "СПИД-АССОЦИИРОВАННЫЕ ПОРАЖЕНИЯ РОТОВОЙ ПОЛОСТИ". SWorldJournal, № 03-02 (28 лютого 2018): 132–35. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2020-03-02-016.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі розглянуті питання СНІД-асоційовних уражень ротоглотки. Встановлено, що ураження шкіри і слизових оболонок єодними з найпоширеніших проявів ВІЛ-інфекції. Знання етіології, патогенезу й симптоматології СНІД-асоційованих захворювань, забезпечує ра
35
Мироник, Елена, та Оксана Давыденко. "СПИД-АССОЦИИРОВАННЫЕ ПОРАЖЕНИЯ РОТОВОЙ ПОЛОСТИ". SWorldJournal, № 03-02 (28 лютого 2018): 132–35. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-03-02-016.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі розглянуті питання СНІД-асоційовних уражень ротоглотки. Встановлено, що ураження шкіри і слизових оболонок єодними з найпоширеніших проявів ВІЛ-інфекції. Знання етіології, патогенезу й симптоматології СНІД-асоційованих захворювань, забезпечує ра
36
Kolomiichuk, Nataliia. "МІКРОСКОПІЧНИЙ ПОЛІАНГІЇТ І УРАЖЕННЯ НИРОК". Actual Problems of Nephrology, № 28 (30 липня 2021): 53–58. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.28-06.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Мікроскопічний поліангіїт (МПА) зустрічається рідко (приблизно 13-19 випадків на мільйон населення). МПА – захворювання неясного ґенезу, асоційоване з виробленням антитіл до цитоплазми нейтрофілів і характеризується поєднаним запальним ураженням декількох органів, найчастіше легень і нирок, в основі якого лежить васкуліт дрібних судин без формування гранульом.Мета. Описати клінічні прояви мікроскопічного поліангіїту з ураженням легень (пневмоніт) і нирок (гломерулонефрит), проаналізувати динаміку лабораторно-інструментальних показників у пацієнта зі швидким прогресуванням ниркової недостатності.Матеріали і методи. Огляд сучасних та зарубіжних джерел, аналіз та обговорення конкретного клінічного випадку; методики – опис, аналіз, реферування.Результати та їх обговорення. Враховуючи рецидивуючі поліморфні висипання на передній поверхні стегон, грудної клітки у вигляді “декольте”, розгинальних поверхнях верхніх кінцівок, що супроводжувались (дані амбулаторної карти) збільшенням ШОЕ, СРБ, ЦІК, лімфоцитопенією; позитивний ефект від лікування (у дерматологів) глюкокортикоїдами; суглобовий синдром (олігоартралгії з включенням крупних суглобів, дрібних суглобів кистей); лихоманку; лімфоаденопатію (збільшення підщелепних, шийних лімфатичних вузлів); ураження нирок (наростання рівнів сечовини, креатиніну, гематурія, протеїнурія, циліндрурія); ураження легень (пневмоніт, легенева недостатність), необхідно проведення диференційної діагностики між СЧВ, захворюванням крові та системними васкулітами (синдром Гудпасчера). Наявність атрофічного риніту, виражені запальні зміни в аналізах крові, позитивну відповідь на лікування глюкокортикоїдами, підвищені рівні P-ANCA дозволили діагностувати Мікроскопічний поліангіїт, підгострий перебіг, ІІІ ст. активності, з ураженням нирок (швидко прогресуючий гломерулонефрит, сечовий синдром, гематуричний компонент, артеріальна гіпертензія І ст.; гостра ниркова недостатність від 27.03.07р., стадія відновлення діурезу); легенів (пульмоніт, ЛН ІІ-ІІІ ст.); верхніх дихальних шляхів (атрофічний риніт); суглобів (артралгії, ФНС 0 ст.); шкіри (хронічна рецидивуюча кропив`янка); серозних оболонок (плеврит, перикардит); P-ANCA позитивний.Висновки. МПА – мультидисциплінарна проблема. Своєчасна діагностика МПА та адекватне лікування у пацієнтів з ураженням нирок може сповільнити прогресування ниркової недостатності.
37
Konoplytsky, V. S., R. V. Shavliuk та V. M. Shavliuk. "Пілонідальна хвороба у дітей. Чи усі питання патогенезу вирішені?" Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 3 (5 листопада 2019): 68–74. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.3.10549.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: визначити можливі анатомічні чинники патогенезу пілонідальної хвороби в дітей.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів клініко-морфологічних обстежень 37 дітей з діагнозом “пілонідальна хвороба”, пролікованих з 2010 по 2017 рік на базі Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Середній вік пацієнтів складав (16,4± 0,4) року; хлопчиків було 26 та 11 дівчаток. Для порівняння морфологічної будови пілонідальної кісти із дорослими пацієнтами використовували 17 зразків видалених раніше тканин, які були на обліку в архіві обласного патанатомічного бюро.
Результати досліджень та їх обговорення. У 75 % препаратів у дорослих спостерігали відсутність епітеліальної вистилки, що є результатом тривалого рецидивного перебігу пілонідальної хвороби. Останнє сприяє швидкій хронізації запального процесу та виникненню гіалінозу судинних стінок у стінці кісти. Також майже в 94 % випадків у дорослих стінки пілонідальної кісти складались із грубоволокнистої сполучної тканини з вираженою лімфогістіоцитарною інфільтрацією, а у просвіті їх визначались деривати шкіри. Схожі морфологічні ознаки були виявлені лише у 30 % дітей, а у порожнині кісти були виявлені волосяні стрижні з ознаками часткового лізису, які були пов’язані із неатрофованими волосяними цибулинами, що чітко не свідчило на користь їх екзогенного трансдермального проникнення. У 41,66 % дітей при гістологічному обстеженні навколо куприкового ходу визначалась незріла мезенхімоподібна тканина. За рахунок щільної фіксації шкіри міжсідничної складки із оточуючими тканинами при рухах виникає її зміщення й розтягнення пор, в яких накопичуються секрети шкіри та її деривати, які ще більше її розтягують й при виникненні запалення сприяють її самовільному розкриттю. Тому пілонідальна хвороба – це поліетіологічне захворювання, однією із причин розвитку якої є підвищена локальна пітливість тіла, що зумовлює ряд додаткових провокаційних факторів утворення гострого абсцесу міжсідничної ділянки, підтримання хронічного запалення та рецидивного перебігу захворювання.
38
Борак, В. П. "Особливості перебігу бешихи". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 9–12. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12753.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Бешиха вважається однією з найбільш неприємних та небезпечних хвороб, яка в більшості викликається бактеріальною інфекцією та проявляється у вигляді запалення шкірних покривів різної інтенсивності та симптомів ендогенної інтоксикації. Вчасне виявлення захворювання та призначення патогенетично обґрунтованого лікування є запорукою успіху в лікуванні даної патології.
Мета дослідження – встановити особливості перебігу сучасної бешихи.
Матеріали і методи. При дослідженні використано дані літературних джерел та опрацьовано 147 історії хвороб з архівних документів. Групи порівняння були зіставними за віком, статтю, за локалізацією запального вогнища, за кратністю захворювання, за тяжкістю перебігу захворювання, сезонністю. У роботі ми дотримувалися клінічної класифікації бешихи за В. Л. Черкасовим. Отримані дані обробляли на персональних комп’ютерах за допомогою пакета прикладних програм EXCEL-2003.
Результати. Хворих поділили на три групи: з первинною, із рецидивною та повторною бешихою. Серед хворих переважали жінки. Найбільша кількість пацієнтів госпіталізована влітку та весною – 47 хворих, літом – 73, восени – 15 і взимку – 12, тобто в літньо-осінньому періоді бешихове запалення розвивається більше, ніж у три–чотири рази частіше (81,6 %), порівняно із зимово-весняним (18,3 %). За кратністю захворювання поділ такий: первинна бешиха – 101 (68,7 %) осіб, значно переважає над іншими формами, рецидивна – 30 (20,5 %) і повторна – 16 (10,8 %). Ступінь тяжкості хвороби у 58,5 % обстежуваних був середньо-тяжким. Серед клінічних форм еритематозну форму діагностовано у 49,7 % хворих, еритематозно-бульозну – у 24,5 %, еритематозно-геморагічну і бульозно-геморагічну – в 25,8 %.
Висновки. Бешиха частіше спостерігалася у жінок, мала чітку літньо-осінню сезонність. Реєструється переважно первинна бешихова інфекція, еритематозна форма значно частіше за геморагічні. Перебіг середньої тяжкості превалює над легким і тяжким. Найчастіше запальний процес уражає нижні кінцівки. У клінічній картині вирізняється інтоксикаційний синдром. Ускладнення розвиваються зрідка, причому тільки локальні.
39
Reznichenko, N. Yu. "Allergic skin diseases in paediatric practice: peculiarities of clinical manifestations and therapeutic approaches." PERINATOLOGIYA I PEDIATRIYA 68, no. 4 (January 7, 2017): 89–93. http://dx.doi.org/10.15574/pp.2016.68.89.
Повний текст джерела
40
Гарєєв, Олексій. "ЗАПАЛЬНА ПРИРОДА АЛЕРГІЇ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 3-4 (24 грудня 2020): 50–64. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2020.3-4-06.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Огляд присвячений оцінці алергічної реакції як одного із захисних механізмів.Наведено аргументи на користь запальної природи алергії, де флогогеном виступає білкова конструкція, яка зберегла частину імуногенних епітопівв процесі деструкції при проникненні через захисні бар’єри слизових і шкіри у внутрішнє середовище макроорганізму. Дано аналіз еволюційного розвитку захисних механізмів, які передбачають єдність запальних та імунних реакцій при впливі на організм людини структур з антигенними властивостями. Філогенія реактивності спрямована на спеціалізацію елементів захисної системи, що виражається в призначенні IgE опосередкованої реакції взаємодіяти з білковими антигенними структурами, які проникли у внутрішнє середовище макроорганізму. Описано механізм резорбції білків через слизові оболонки і шкіру, при цьому підкреслено неминучість деструкції молекул білка. Визначено важливість оцінки ступеня дисоціації, денатурації білків. Підкреслено ключову роль мікробіома в процесі деструкції білків-алергенів, який виступає додатковим химерним органомщодо макроорганізму.Висновок. Робиться висновок, що в організмі здорової людини розщеплення білків зовнішнього середовища проходить до амінокислот, у хворогоалергологічним захворюванням виникає недостатність в деструктивному процесі, що визначає проникнення у внутрішнє середовище пептидних за-лишків. Висловлюється припущення розвитку алергології як самостійної дисципліни від екстрактної через молекулярну, до епітопної. Робиться пропозиція розширити перелік усталених лабораторних тестів додатковими, де маркерами повинні виступати синтетичні пептиди, що повторюють амінокислотні послідовності епітопів білків-алергенів. Визнана найбільш ефективною, алерген-специфічна імунотерапія може бути застосована виключно в паліативних цілях. Залишається відкритим питання виникнення відстрочених ускладнень у хворих, які пройшли курс імунотерапії.
41
Михайлютенко, С. М., А. А. Замазій та Л. М. Корчан. "АСОЦІАТИВНИЙ ПЕРЕБІГ ТРИХОДЕКТОЗУ ТА ГЕЛЬМІНТОЗІВ ТРАВНОГО ТРАКТУ В СОБАК". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 189–94. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним із поширених захворювань шкіри паразитарної етіології в собак є триходектоз, що викли-кається волосоїдами виду Trichodectes canis. Інвазія супроводжується свербежем, дерматитами, схудненням тварин. Водночас цей ектопаразитоз може ускладнюватися гельмінтозними захворю-ваннями, що є об’єктом особливої уваги з боку фахівців як ветеринарної, так і гуманної медицини. Тому проведення моніторингових досліджень та специфічних заходів контролю за епізоотологічною ситуацією щодо паразитозів собак підвищить у перспективі ефективність системи розроблених заходів боротьби з інвазійними захворюваннями дрібних домашніх тварин. Метою досліджень було встановити особливості асоціативного перебігу триходектозу та гельмінтозів травного тракту у домашніх собак. За результатами проведених паразитологічних досліджень з’ясовано, що трихо-дектоз переважно перебігає у вигляді асоціативних інвазій разом з гельмінтозами травного тракту (63,16 %). Триходектозну моноінвазію виявлено у 36,84 % інвазованих тварин. Співчленами збудника триходектозу виявилися нематоди видів Trichuris vulpis, Тохоса canis, Dipylidium caninum, Uncinaria stenocephala. Асоціативний перебіг триходектозу характеризується наявністю одночасно двох, трьох та чотирьох видів паразитів. Причому домінуючою є двокомпонентна інвазія (60,78 % від хворих на триходектоз собак). Меншою мірою виявлено трикомпонентні (33,34 %) та чотириком-понентні (5,88 %) інвазії. З двокомпонентних найчастіше реєстрували триходектозно-дипілідіозну (екстенсивність інвазії становить 17,95 %) та триходектозно-трихурозну (10,26 %) інвазії, рідше – триходектозно-токсокарозну (7,68 %) та триходектозно-унцинаріозну (3,85 %). З трикомпонент-них переважали триходектозно-діпілідіозно-трихурозна (екстенсивність інвазії становить 8,97 %) та триходектозно-дипілідіозно-токсокарозна (5,14 %) інвазії. Водночас триходектозно-дипілідіозно-унцинаріозна, триходектозно-трихурозно-токсокароза і триходектозно-трихурозно-унцинаріозна інвазії виявлена у 1,28–3,84 % інвазованих собак. Чотирикомпонентні асоціації пред-ставлені лише двома різновидами, де їх екстенсивність інвазії коливалася від 1,28 до 2,56 %.
42
Khimion, L. V., та A. V. Boiko. "ТРАДИЦІЙНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ ТА ІНТЕРЛЕЙКІН-10 У РОЗВИТКУ ЗАПАЛЕННЯ ТА АТЕРОСКЛЕРОЗУ В ХВОРИХ НА ПСОРІАТИЧНИЙ АРТРИТ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (30 січня 2020): 136–43. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10814.
Повний текст джерелаАнотація:
Відомо, що хворі на псоріаз мають підвищений ризик серцево-судинних захворювань (ССЗ) та серцево-судинної смерті, але взаємозв’язок цих подій із впливом традиційних факторів ризику (ФР), запального процесу та розвитку атеросклерозу чітко не встановлено.
Мета – вивчення ролі ФР, запалення, рівня IL10 на розвиток атеросклерозу у хворих на псоріатичний артрит (ПсА).
Матеріал і методи. Дослідження включало 42 пацієнти з ПсА, які не мали атеросклеротичних ССЗ, діабету, хронічної хвороби нирок та інших серйозних захворювань, не приймали статини; порівняльну групу складали 20 пацієнтів із шкірним псоріазом (ПС); у групу контролю увійшли 20 практично здорових осіб, які не мали ознак ревматичних, інфекційних та інших запальних захворювань.
Результати. Встановлено більшу вираженість атеросклеротичного процесу у хворих на ПсА,порівняно з пацієнтами із ПС та особами контрольної групи (профілі ФР були однаковими). Найвищі рівні С-реактивного білка, фібриногену, IL10, сечової кислоти, найбільша товщина комплексу інтима-медіа, частота атеросклеротичних бляшок були виявлені у пацієнтів з групи ПсА, що може підтверджувати патогенетичний зв’язок хронічного аутоімунного запального процесу з атерогенезом.
Висновки. У розвитку атеросклеротичного процесу в пацієнтів із ПсА, крім традиційних факторів ризику, важливу роль відіграють імунозапальні фактори (СРБ, ІL10) і додаткові фактори ризику (CK).
43
Andreychyn, S. M., U. O. Mudra та T. Yu Chernets. "КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТЕРМОГРАФІЇ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПОДАГРИЧНОМУ АРТРИТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (20 серпня 2019): 44–48. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10368.
Повний текст джерелаАнотація:
В останні роки значно підвищився інтерес до вивчення подагри у зв’язку з високим рівнем захворюваності на цю патологію та частими рецидивами, що приводять до тривалої втрати працездатності. До важливих клініко-патогенетичних проявів подагри належать порушення терморегуляції та реґіонарного кровотоку. Разом з тим, термографія подагричного артриту залишається мало вивченою.
Мета дослідження – клініко-патогенетичне обґрунтування можливого застосування термографії для розпізнавання хронічного подагричного артриту.
Матеріал і методи. У дослідження включено 40 стаціонарних пацієнтів з хронічним подагричним артритом (37 чоловіків і 3 жінки) віком від 45 до 74 років. Тривалість захворювання склала понад 5 років. Термографічне дослідження здійснювали за допомогою тепловізора ULIRvision ТІ 120 (Zhejiang Ulirvision Technology Co., Китай), дотримуючись рекомендацій виробника.
Результати. Встановили, що зі зростанням тривалості захворювання збільшується число уражених суглобів, тофусів, збільшуються інтенсивність болю за ВАШ, частота загострень протягом року. На термограмах, отриманих у фазі загострення хронічного подагричного артриту, видно зону інтенсивної гіпертермії, яка за розмірами перевищувала видиму гіперемію. Границі еритеми чіткі. Δ Т дорівнювала 1,8–5,4 °C. У реконвалесцентів при виписуванні зі стаціонару зона гіпертермії мала менші площу й інтенсивність, чіткість контурів втрачалася. Δ Т склала 0,7–3,3 °C. Через 2 місяці після виписування у більшості хворих зберігалася гіпертермія невеликої інтенсивності над досліджуваним суглобом. Δ Т становила 0,6–1 °C.
Висновки. При подагричному артриті у фазі загострення наявне інтенсивне інфрачервоне випромінювання з ураженої ділянки. На термограмах воно проявляється термоасиметрією, із зоною гіпертермії, яка перевищує площу запалення. У фазі загострення цього захворювання перепад радіаційної температури у вогнищі запалення, порівняно із симетричними здоровими ділянками шкіри, коливається від 1,8 до 5,4 °C. У період ремісії хронічного подагричного артриту, за відсутності клінічних змін з боку ураженого суглоба, має місце підвищення місцевої температури, що вказує на наявність субклінічного запалення.
44
Nykytyuk, S. O. "АЛГОРИТМ ДІАГНОСТИКИ МІГРУЮЧОЇ ЕРИТЕМИ В ДІТЕЙ". Інфекційні хвороби, № 4 (30 січня 2019): 15–19. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.4.9771.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – встановити передумови і частоту природного зараження B. burgdorferi sensu lato від кліщів, відібраних після укусу дітей у Тернопільській області в різні місяці року, а також визначити методи контролю за укусами кліщів у дітей.
Матеріали і методи. Було обстежено 291 дитину, яка зазнала нападу кліщів. Батьки усіх обстежених відповіли на запитання уніфікованої міжнародної анкети. В лабораторії медичного університету протягом липня-жовтня 2017 р. було досліджено 169 кліщів, взятих із шкіри дітей. Використовували метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) в режимі реального часу, проводили двоступеневу серологічну експертизу: скринінговий тест ELISA на наявність антитіл IgM/IgG, Western blot.
Результати. Хвороба Лайма проявляється у багатьох клінічних формах. Чим молодша дитина, тим складніше діагностувати хворобу Лайма.
Висновки. Відзначено високу частоту реєстрації випадків захворювання на Лайм-бореліоз серед міських жителів. У 38,3 % досліджених від моменту укусу кліща до його видалення минуло більше 24 год. Випадки захворювання на Лайм-бореліоз реєструвалися протягом усього року, з піками в липні й жовтні. 29,0 % кліщів виявилися інфікованими. Наявності в анамнезі контакту з кліщем, ураженим B. burgdorferi, та виникнення у пацієнта мігруючої еритеми (МЕ) достатньо для того, щоб діагностувати хворобу Лайма та розпочати лікування. За допомогою двоступеневої серологічної діагностики вдалося виявити антитіла до Borrelia burgdorferi sensu lato у 52,0 % обстежених дітей.
45
Didenko, S. M., V. V. Boyko, Yu V. Ivanova, V. Yu Subbotin, O. V. Kalenska, L. V. Kalenska та I. M. Savytska. "Морфометричні дослідження кровоносних судин шкіри та м’язів у хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 8 (30 серпня 2018): 33–37. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.08.33.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Вивчити кількісні критерії ураження кровоносних судин шкіри та м’язів у хворих з ішемічною формою (ІФ) синдрому діабетичної стопи (СДС) та визначити на їх основі ступінь діабетичної мікроангіопатії (ДМАП).
Матеріали і методи. Відібрані зразки парафінових блоків шкіри та м’язів 49 хворих із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу та ІФ СДС на тлі стенотично-оклюзійного ураження артерій нижньої кінцівки, які перебували на лікуванні в Центрі судинної хірургії Клінічної лікарні «Феофанія» протягом 2014 – 2017 рр. Для порівняння відібрані зразки шкіри та м’язів 10 пацієнтів, які не мали системних захворювань.
Проводили гістологічні та імуногістохімічні дослідження для виявлення колагену IV типу – маркера базальних мембран VEGF – судинного ендотеліального фактора росту; CD31 – маркера ендотеліальних клітин гладком’язового актину. Вимірювали та порівнювали діаметри та щільність кровоносних судин шкіри та м’язів.
Результати. Виявлені характерні зміни морфометричних показників судин гемомікроциркуляторного русла (ГМЦР) шкіри та м’язів при ДМАП, що дає змогу визначити її ступінь.
Висновки
Визначені кількісні показники, які змінювались залежно від перебігу та компенсації ЦД: щільність судин ГМЦР у сосочковому шарі шкіри; товщина базальних мембран кровоносних судин; діаметр просвіту судин ГМЦР.
Характерними якісними змінами в тканинах є: згладження базальної мембрани епідермісу, її розпушення на окремих ділянках; підвищення експресії рецепторів до Vegf (Vegfr-1); підвищення рівня експресії актину у кровоносних судинах, у тому числі в капілярах; нерівномірна експресія CD31 в кровоносних судинах.
На основі сукупності отриманих даних про якісні та кількісні зміни ГМЦР шкіри і м’язів розроблено критерії для визначення ступеня ДМАП, що може бути використано з метою створення алгоритму комплексного лікування хворих з ІФ СДС.
46
Terekhova, G. M., T. V. Fedko та V. M. Klochkova. "Набута соматотропна недостатність у дорослих: діагностика та лікування". Endokrynologia 26, № 1 (22 березня 2021): 31–41. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-1.31.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Метаболічні порушення внаслідок соматотропної недостатності в дорослих можуть бути причиною серйозних ускладнень, зокрема — розвитку атеросклерозу, остеопенії та остеопорозу, суттєвого погіршення якості життя хворих. Лікування соматотропної недостатності в дорослих веде до покращення якості та прогнозу життя, разом із тим, довготривалі дослідження ефективності лікування препаратами рекомбінантного гормону росту (рГР) дорослих пацієнтів зі соматотропною недостатністю поодинокі та стосуються невеликої кількості обстежених, тому їх проведення є актуальним. Мета — визначення діагностичних критеріїв набутої соматотропної недостатності (НСТН) у дорослих хворих, дослідження ефективності та безпечності їх лікування препаратами рекомбінантного гормону росту (рГР). Матеріал і методи. Проведено комплексне обстеження 20 хворих (13 жінок і 7 чоловіків), яким було встановлено діагноз множинної недостатності гормонів аденогіпофізу з набутою недостатністю соматотропного гормону (СТГ). Вік обстежених становив 20-63 роки, тривалість захворювання — 3-25 років. У 10 хворих (50%) прояви захворювання було виявлено в дитинстві (у 6 з них хвороба розвинулася внаслідок видалення пухлини гіпофіза, у 1 — внаслідок розриву ніжки гіпофіза під час пологів, у 3 — синдром порожнього турецького сідла з гіпоплазією тканини гіпофіза). Тобто, у цих хворих мала місце органічна соматотропна недостатність, що виникла внаслідок внутрішньочерепного ураження гіпофіза. Ці хворі отримували в дитинстві лікування рГР і при переході в дорослий вік їм було проведено ретестування для підтвердження наявності недостатності СТГ. У інших 10 хворих (50%) набута недостатність СТГ виникла в дорослому віці після хірургічних втручань із приводу видалення пухлин гіпофіза. Усі отримували стабільну замісну терапію і на момент верифікації набутої СТГ недостатності були компенсовані. Проводили двофотонну остеоденситометрію, визначення антропометричних, гормональних і біохімічних показників. Рівні СТГ (базальний та під час стимуляційного тесту з інсуліном), остеокальцину, інсуліноподібного чинника 1 (ІЧР‑1) і концентрацію ІЧР-зв’язуючого білка 3 (ІЧР-ЗБ‑3) в крові визначали радіоімунним методом. Лікування проводили з використанням препарату рГР у середній добовій дозі 0,2-0,6 мг/добу. Безпечність, переносимість та ефективність лікування оцінювали через 1, 3, 6 і 12 міс., а показники порівнювали з даними до лікування. Результати. Діагноз недостатності СТГ підтверджувався у хворих низьким рівнем СТГ (базальним і під час проведення стимуляційного тесту з інсуліном). Рівень ІЧР‑1 до лікування був низьким (стандартне відхилення складало в середньому –4,36). Лікування було ефективним у всіх хворих. Зміни шкіри, запалення або алергічні реакції в місцях введення препарату не спостерігалися. Соматичні розлади та супутні захворювання протягом лікування не виявлено. За результатами анкетування всі хворі відмічали значне покращення самопочуття, знижувалися ознаки тривожності, відмічено підвищення активності та фізичної витривалості. Спостерігалася значна динаміка антропометричних показників: зменшувалися маса тіла, об’єм талії та стегон. Центральний і периферичний індекси товщини шкірної складки знижувався у 2,5 раза. У 4 хворих із недостатністю СТГ, виявленою в дитинстві, та відкритими кістковими зонами росту відмічалося збільшення лінійного росту. Через 3, 6, 9 і 12 міс. лікування рівні ІЧР‑1 і ІЧР-ЗБ‑3 зростали р<0,05. Відмічено зниження підвищеного рівня холестерину крові (до лікування — 7,05±1,30 ммоль/л, через 12 місяців лікування — 3,84±0,90 ммоль/л, р<0,05). Рівень остеокальцину крові протягом 12 міс. лікування зростав від 17,60±0,02 нг/мл до 35,30±0,10 нг/мл (р<0,05), що відображало покращення процесів остеосинтезу і супроводжувалося позитивними змінами показників остеоденситометрії. Висновки. 1. НСТН у дорослих хворих частіше розвивається внаслідок пухлинних процесів гіпоталамо-гіпофізарної області, нейрохірургічних втручань і травм головного мозку. Необхідною складовою діагностичних процедур є моніторинг соматотропної функції гіпофізу (базальний та під час навантажувальних тестів). 2. У процесі лікування рГР вірогідно зростали рівні ІЧР‑1 і ІЧР-ЗБ‑3 (знижені до лікування), (р<0,05), що свідчить на користь їх використання для оцінки ефективності лікування. Застосування препарату рГР у дорослих хворих із НСТН є безпечним, ефективним, приводить до суттєвого покращення метаболічних процесів, якості життя та має бути тривалим.
47
Peresypkina, T. V. "Динаміка стану здоров’я підлітків України". CHILD`S HEALTH, № 1.52 (19 березня 2014): 12–15. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.1.52.2014.75600.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі подано результати аналізу стану здоров’я підлітків України за період 2001–2012 рр. Було використано дані Центру медичної статистики МОЗ України. Мета роботи — надати оцінку показників стану здоров’я підлітків України, визначити тенденції щодо їх змін.Установлено неухильне збільшення показника поширеності захворювань, приріст якого від 2001 до 2012 р. становив 42,0 %. За аналізований період мали місце зміни у структурі захворювань. У 2012 р. провідними у структурі поширеності були хвороби органів дихання; органів травлення; кістково-м’язової системи та сполучної тканини; ока та придаткового апарату; хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин; хвороби нервової та сечостатевої систем; шкіри та підшкірної клітковини. Динаміка змін показника оцінювалася за темпом їх приросту. Найбільший темп приросту відзначено за такими класами, як: новоутворення; вроджені аномалії; хвороби системи кровообігу; крові та кровотворних органів та хвороби органів дихання. Отримані дані доцільно використовувати для розробки цілеспрямованих програм профілактики та прийняття організаційних рішень для підвищення якості медичної допомоги, які повинні включати пріоритетні наукові дослідження, моніторинг стану здоров’я та чинників, що його формують, а також можливість міжгалузевого співробітництва.
48
Мельник, Г. В., І. Ю. Худецький та Ю. В. Антонова-Рафі. "МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ НАПРУЖЕНЬ НА МЕЖІ ПРИЙМАЛЬНА ГІЛЬЗА – ЗАЛИШКОВА КІНЦІВКА". Біомедична інженерія і технологія, № 6 (17 листопада 2021): 86–98. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.6.244562.
Повний текст джерелаАнотація:
Реферат – частота ампутацій нижніх кінцівок зростає у всьому світі через високий рівень дорожньо-транспортних пригод та судинних захворювань. Транстибіальні ампутанти часто використовують протез як реабілітаційний засіб для відновлення повсякденної діяльності. Протез складається з кількох важливих компонентів, таких як приймальна гільза, подовжувач, щиколотка та стопа. Приймальна гільза забезпечує з'єднання між залишковою кінцівкою (куксою) та іншими компонентами протезного пристрою. Встановлення та конструкція приймальної гільзи є найскладнішою процедурою через унікальність та складність залишкової кінцівки кожного ампутованого. Незручний протез через неправильне встановлення на залишковій зоні роз'єму кінцівки може призвести до надмірних навантажень, пістонтів (вертикальні рухи всередині гнізда), подразнення шкіри та виразок і навіть до потенційної реампутації. Розподіл напружень між залишковою кінцівкою та приймальною гільзою при транстибіальній ампутації розглядається як прямий показник якості пристосування та комфорту приймальної гільзи. У зв’язку з цим, дослідники дуже зацікавлені у кількісній оцінці цих напружень на межі розділу, щоб оцінити ступінь будь-якого потенційного пошкодження, спричиненого приймальною гільзою на залишкові тканини кінцівок. Протягом останніх 50 років були використані різноманітні методи вимірювання, для визначення локалізацій надмірних напружень, які можуть призвести до пошкодження шкірних покривів, порівняння розподілу напружень у різних конструкціях приймальних гільз, а також для оцінки системи амортизації при протезуванні нижніх кінцівок. Результати таких методів вимірювання сприяли вдосконаленню конструкції та монтажу транстибіальних приймальних гільз. Ця стаття має на меті оглянути принципи роботи, переваги та недоліки традиційних та нових методів, що використовуються для вимірювання напруги на межі приймальна гільза – залишкова кінцівка. У статті також оглянуто еволюцію різних концепцій приймальних гільз та досліджень напружень на межі приймальна гільза – залишкова кінцівка, проведених за останні п’ять десятиліть, надано уявлення про останні тенденції в дизайні приймальних гільз та наведено міркування щодо ефективних інструментів вимірювання напружень, які призводять до створення функціональної приймальної гільзи.
Ключові слова: приймальна гільза; транстибіальний ампутант; вимірювання напружень; залишкова кінцівка, тензодатчики, п’єзорезистивні датчики, п’єзоелектричні датчики, ємнісні датчики, оптичні датчики
49
Abrahamovych, M., O. Abrahamovych, and O. Fayura. "Visual Signs of Chronic Diffuse Liver Diseases: the Stigma of Skin, its Appendages and Mucous Membranes." Lviv clinical bulletin 3, no. 3 (September 16, 2013): 18–30. http://dx.doi.org/10.25040/lkv2013.03.018.
Повний текст джерела
50
Мандзій, З. П. "ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИХ СТАНІВ У КЛІНІЦІ ВНУТРІШНІХ ЗАХВОРЮВАНЬ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 107–14. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12808.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – враховуючи статистичні дані обґрунтувати захворюваність та поширеність, причини виникнення, клінічні прояви, а також діагностичні критерії і принципи лікування залізодефіцитних станів (ЗДС) із використанням новітніх лікарських форм препаратів.
Матеріал і методи. Систематичний аналіз, розгляд та вивчення науково-медичної літератури дали можливість розглянути сучасний підхід на проблему ЗДС як серед дорослого, так і серед дитячого населення з точки зору їх поширеності, причин виникнення, вивчення патогенетичих механізмів, формування клінічних проявів хвороби, а також аналіз сучасних методів лабораторної діагностики ЗДС. На основі вивчених даних зроблені висновки щодо комплексного лікування та профілактики дефіциту заліза в організмі людини.
Результати. Найпоширенішими серед анемій є залізодефіцитні стани. Нестача заліза в організмі виникає внаслідок невідповідності між потребами організму в залізі, його надходженням і всмоктуванням.
За даними ВООЗ, більше половини населення різних країн світу страждає на дефіцит заліза, який охоплює всі вікові групи населення, проте найчастіше трапляється у дітей, підлітків і вагітних жінок.
Причинами залізодефіцитних станів (ЗДС) найчастіше є кровотечі різного генезу: з ран чи виразки, кровотечі із гемороїдальних вузлів, надмірні крововтрати під час місячних, міом матки, при виразкових колітах, злоякісних пухлинах, резекціях шлунка тощо. При таких захворюваннях депо заліза в організмі зменшується. Як свідчать статистичні дані вітчизняних та зарубіжних учених, а також ВООЗ, ЗДС спостерігаються у 20 % населення.
Симптоми анемії – блідість шкіри, швидка втомлюваність, запаморочення, задишка, втрата свідомості, порушення функції серцево-судинної, дихальної, нервової систем тощо.
Принципи лікування ЗДА полягають насамперед в усуненні причин кровотечі, призначенні дієти, збагаченої білками, залізом, вітамінами, мікроелементами.
Соціальною проблемою у багатьох країнах є питання про запобігання та лікування анемії. Адже наявність залізодефіцитного стану може знижувати якість життя пацієнтів, порушувати їх працездатність, викликати функціональні розлади з боку багатьох органів і систем. Як для профілактики, так і для усунення причин залізодефіцитних станів у наш час застосовується група залізовмісних препаратів, асортимент яких безперервно поповнюється і оновлюється. Також вивчаються і обговорюються питання комплексного підходу до лікування ЗДС із використанням сучасних препаратів заліза, а саме ліпосомальної форми заліза «Поліфер». При наявності порушення мікробіоти в шлунково-кишковому тракті – застосування пробіотиків, зокрема євро-біотика КІДС. При діагностуванні ураження пацієнтів гельмінтами рекомендовано призначення нового протигельмінтного препарату альбензі, який має високу біодоступність і мінімум побічних ефектів.
Висновки. Проаналізовано основні патофізіологічні стани, які призводять до розвитку дефіциту заліза в організмі, як при різних патологічних станах, так і при функціональних. Тому саме лікування ЗДС має бути спрямоване не тільки на усунення симптомів анемії, а й на ліквідацію дефіциту заліза, поповнення його запасів в організмі. Такого стану можна досягти завдяки прийому ліпосомальної форми препарату заліза «Поліфер».