Статті в журналах з теми "Чутливість контролю"

Пріоритетним завданням при технічному обслуговуванні (експлуатації) механічного обладнання є забезпечення його безвідмовної роботи. В статті механічне обладнання судноплавних гідротехнічних споруд розглядається, як елемент системи більш високого порядку. Ймовірними причинами розвитку деструктивних процесів і ушкоджень та реалізації відмов механічного обладнання судноплавних гідротехнічних споруд в роботі прийняті: конструктивні, технологічні та експлуатаційні. Показано, що реалізація однієї з перерахованих причин найбільш ймовірна на визначених умовних етапах експлуатації механічного обладнання судноплавних гідротехнічних споруд залежно від термінів його експлуатації. В статті запропоновано структуру методів неруйнівного контролю при оцінці стану механічного обладнання судноплавних гідротехнічних споруд. Відмічено, що фактична чутливість методів неруйнівного контролю (мінімальний розмір дефекту, що виявляється) в умовах експлуатаційного контролю істотно відрізняється від граничних значень, зазначених у нормативних документах ,і залежить від параметрів дефектів і умов проведення діагностичних операцій. Показано, що однією з основних умов своєчасного виявлення втомних ушкоджень в експлуатаційних умовах є раціональний вибір методу визначення зміни технічного стану, який сполучає можливість реалізації його фізичних принципів в умовах проведення операції з урахуванням параметрів дефектів і динаміки деградаційного процесу. Доведено, що раціональний вибір методів для виявлення втомних тріщин може бути зроблений тільки з урахуванням основних параметрів реальних дефектів, їх розташування та умов проведення контролю, вплив яких на чутливість і імовірність оцінюється сукупністю коефіцієнтів. Запропоновані коефіцієнти, що враховують параметри дефектів та умови проведення контролю. Досліджено вплив властивостей дефекту (тріщини) і стану контрольованої ділянки на його виявлення методами неруйнівного контролю. Зроблений висновок, що ефективність пошуку втомних тріщин методами неруйнівного контролю залежить не стільки від граничної чутливості самих методів, скільки від параметрів дефектів і умов проведення контролю. Ключові слова: втомне ушкодження, дефект, метод, механічне обладнання, неруйнівний контроль, судноплавна гідротехнічна споруда

В роботі детально розглянуто принцип роботи та особливості функціонування термокаталітичних давачів та наведено короткі відомості про їх розвиток. Враховуючи вимоги, яким повинен відповідати давач, вибрано для дослідження найбільш оптимальний. Проведено експериментальні дослідження чутливості термокаталітичних давачів, з використанням природного газу різного складу, визначеного хроматографічним методом. Одержані результати свідчать про можливість застосування давачів в якості чутливих елементів для контролю якості природного газу. Вказані проблемні питання, пов'язані з нестабільністю сенсорів в процесі експлуатації. Встановлено що термокаталітичні давачі не можуть забезпечити безперервний контроль якості газу тривалий період часу, оскільки в процесі експлуатації знижується його чутливість.

Проведено аналіз існуючих методів ультразвукового контролю людського організму. Обґрунтовано доцільність проведення еластографії сонних артерій з метою діагностики атеросклерозу і ступеня нерухомості атеросклеротичних бляшок у судинах. Теоретично обґрунтовано доцільність проведення еластографії з використанням зсувних хвиль, які виникають при застосуванні радіаційного тиску сильного сфокусованого ультразвукового імпульсу. Розроблено конструкцію електронного ультразвукового сканера, який забезпечує високу чутливість прийнятих сигналів на різних глибинах з високою роздільною здатністю. Визначено параметри ультразвукових датчиків, розроблена методика проведення дослідження, яка забезпечує проведення контролю на різних глибинах, показано приклад проведення еластографії сонних артерій.

У статті вивчався взаємозв’язок між емоційною стійкістю особистості та її вмінням створювати та підтримувати позитивні стосунки з іншими людьми. Мета статті – вивчити кореляції між емоційною стійкістю особистості та її міжособистісними взаєминами залежно від статі та віку досліджуваних. Методи дослідження. Для вивчення міжособистісних взаємин було використано два показники: показник «позитивні відносини з іншими» за методикою вивчення психологічного благополуччя К.Ріфф та показник «чутливість до інших» Тесту автономія-прив’язаність. Для вивчення емоційної стабільності були вибрані два показники – баланс афекту (Опитувальник афективного балансу Н. Бредберна) і контроль з методики вивчення життєстійкості Мадді. Висновки: Були виявлені вікові та статеві відмінності такого взаємозв’язку. Емоційна стабільність жінок більшою мірою залежить від наявності в них позитивних, рівноправних, доброзичливих стосунків із іншими людьми. Емоційна стабільність чоловіків також може спиратися на позитивні взаємини з іншими, але меншою мірою. Надмірна чутливість до інших частини жінок вказує на певні ознаки підвищеної невротизації, що загалом негативно впливає на емоційну стабільність. Позитивні стосунки з іншими, існування широкого кола таких взаємин позитивно впливає на емоційну стабільність людини будь-якого віку. Для молодих людей, які вже вийшли з етапу навчання, особливо важливо навчитися самостійно контролювати власне життя, у тому числі власні емоції, щоб досягти емоційної стійкості. Тому в цьому віці вміння не підпадати під чужий плив, вміння знизити чутливість до інших, до поглядів, вірувань, думок інших задля формування власного зрілого світогляду, для контролю над власними емоціями особливо важливе, іноді навіть важливіше за наявність певних позитивних стосунків. Отримані результати допоможуть розвивати і підтримувати емоційну стійкість людини у не простий час війни на теренах нашої Батьківщини.

Стаття присвячена розгляду питання контролю за ступенем вологості зерна під час зберігання, транспортування та переробки. Актуальність теми обумовлена потребою експрес-контролю вологості як одного зі шляхів підвищення якості, продуктивності та зниження витрат, у тому числі й енергетичних, під час підготовки, виробництва, переробки, транспортування й зберігання зерна та продуктів його переробки – круп, комбікормів, макаронів, хліба і хлібобулочних виробів. У роботі розглянуто ризики впливу вологості зерна на його якість, відомі методи вимірювання вологості зерна, описано їх переваги та недоліки. Показано, що шляхом удосконалення відомих методів можна збільшити точність вимірювання та чутливість. Досліджено залежність тиску вологого повітря від вологості зерна. Показано, що тиск вологого повітря залежить тільки від кількості води в одиниці об’єму зерна і не залежить від його питомої ваги. Наведено емпіричні формули та методику теоретичного розрахунку вологості зерна по зміні тиску повітря в камері. Представлено результати експериментальних вимірювань, що підтверджують справедливість теоретичних розрахунків. На основі отриманих теоретичних результатів розроблена інженерна методика розрахунку маси води, що містить проба зерна, яка може використовуватися для проєктування реальних приладів. Запропоновано модельну структуру для оцінювання впливу розкиду визначальних параметрів на похибку вимірювання маси води, та наведено результати моделювання, отримані за допомогою середовища Micro-Cap. Поставлено завдання для подальших досліджень.

Досліджено особливості поширеності та розвитку альтернаріозу (Alternaria solani) і фіто-фторозу (Phytophthora infestans) на рослинах томатів сорту Малинове віканте протягом вегетаціїв 2019–2020 рр. на виробничих плантацій. Визначено вплив гідротермічних умов на поширеність ірозвиток домінуючих хвороб томатів у Лісостеповій зоні України. Відмічено, що погодні умови2019 року (чергування спекотної посушливої погоди з дощами і рясними росами) сприяли поширенос-ті альтернаріозу: у фазі цвітіння – 12,3 %, у фазі плодоношення – 26,3 %. При цьому інтенсивністьрозвитку хвороби в період формування плодів досягла максимального значення 32,3 %, що на 12,5%вище, ніж у фазі цвітіння. З метою контролю альтернаріозу і фітофторозу на томатах сортуМалинове віканте досліджено дію фунгіцидів різних хімічних груп. В якості еталона обрано препа-рат Ридоміл Голд МЦ 680 г/л WG, (металаксил-М, 40 г/кг + манкоцеб, 640 г/кг), ефективність якогопорівнювалася з більш сучасними препаратами: Кабріо Дуо, 112 г/л к.е. (піраклостробін, 40 г/л +диметоморф, 72 г/л) та Консенто, 450 г/л к.с. (фенамідон 75 г/л +пропамокарб-гідрохлорид, 375 г/л).Досліджувані фунгіциди характеризувалися високою фунгістатичною активністю, однак збудникиальтернаріозу і фітофторозу виявляли різну чутливість до діючих речовин. У захисті рослин протифітофторозу більш ефективними, у порівнянні з еталонним препаратом Ридоміл Голд, 680 г/л в.г.виявилися Кабріо Дуо, 112 г/л к.е. (пригнічував розвиток хвороби на 78,5 %) та Консенто, 450 г/л к.с.(пригнічував розвиток хвороби на 85,2 %). Аналогічна тенденція прослідковувалася відносно альтер-наріозу: найбільш ефективним був препарат Кабріо Дуо, 112 г/л к.е., технічна ефективність якогостановила 83,4 %. Даний показник на 23,6 % вищий ніж у еталону. Ефективність фунгіцидуКонсенто, 450 г/л к.с. дещо нижча (на 4,5 %) ніж у Кабріо Дуо, 112 г/л к.е., але на 28,1 % вища порів-няно з фунгіцидом Ридоміл Голд, 680 г/л в.г. (59,8 %). Проведені дослідження підтверджують специ-фічну активність обраних фунгіцидів відносно хвороб, які спричиняються нижчими (Phytophthorainfestans) і вищими (Alternaria solani) грибами. Аналізуючи склад комплексу діючих речовин обох дос-ліджуваних препаратів, зроблено припущення, що зазначена специфічність забезпечується поєднан-ням двох діючих речовин: для Кабріо Дуо – піраклостробіном і диметоморфом, а для Консенто –фенамідоном і пропамокарб-гідрохлоридом. Дещо нижча ефективність препарату Кабріо Дуо, порі-вняно з Консенто, може свідчити про формування резистентності у популяції збудника фітофто-розу відносно стробілуринової діючої речовини, тоді як у фунгіцида Консенто проявилася синергіядіючих речовин, що підвищило сумарну фунгітоксичну дію препарату і відповідно технічну ефектив-ність. Порівняно низька технічна ефективність Ридомілу Голд можливо пов’язана з формуваннямрезистентності збудників фітофторозу та альтернаріозу до металаксилу-М і манкоцебу.

Для збереження своєї присутності на ринку судновласники змушені шукати шляхи істотного скорочення власних витрат з тим, щоб не тільки конкурувати з іншими судновласниками, а й забезпечити рівень доходів, який би створював умови для розширеного відтворення. Судноплавні компанії реалізують скорочення власних фінансових витрат різними шляхами, наприклад зниженням заробітних плат екіпажу, скороченням кількості екіпажу на судні, зниження основних експлуатаційні витрат за рахунок переходу на дешеві сорти високов'язких палив в'язкістю понад 380 мм кв./с. Один з перспективних методів зниження фінансових витрат є перехід на шлях оптимизирования енергоспоживання і підвищення енергоефективності судів. Удосконалення енергетичної ефективності судна передбачає виконання регулювання параметрів основних елементів паливної системи і мінімізацію енергетичних витрат на підготовку важкого палива. Аналіз застосування існуючих рівнемірів показав, що їх застосування в спеціальних експлуатаційних умовах характеризується недостатньою достовірністю результатів вимірювання, високою похибкою, низькою оперативністю, припускають контакт з паливом, не забезпечують умов безпеки при роботі з вуглеводнями. Для пошуку шляхів поліпшення метрологічних характеристик пристроїв контролю рівня були проаналізовані конструкції поширених вимірювальних приладів. Розроблено новий схемотехнічне рішення рівнеміра для контролю високотемпературних середовищ. У пристрої немає необхідності застосування додаткових заходів по захисту чутливого елемента в умовах впливу експлуатаційних факторів, є можливість обліку і компенсації коливань температури контрольованого середовища і одночасно збережені надійність, чутливість і простота схемотехнік пристроїв відомих типів. Основною відмінністю пропонованого пристрою є те, що генератор коливання винесено із зони підвищених температур, стрижень з инвара розташований коаксіально до комбінованого световоду з єдиною оболонкою і багатьма серцевинами. Комбінований світловод захищений оболонкою з инвара. Випромінювання до световоду надходить від джерела випромінювання через первинний розгалужувач, мультиплексор / демультиплексор, вторинний розгалужувач. Після проходу світловода випромінювання, відбившись від дзеркальних шарів на кінцях серцевин, повертається в зворотному порядку до фотоприймача. Використання розробленого пристрою дозволить не тільки адекватно і достовірно оцінювати кількісний показник рівня в суднових системах паливопідготовки на належному рівні, а й контролювати витрату палива енергетичною установкою.

Виявлення і моніторинг газоподібного аміаку в атмосфері та промислових середовищах є необхідним у різних галузях застосування, в тому числі для контролю свіжості харчових продуктів. Чутливі елементи сенсорних пристроїв виготовляють переважно на основі неорганічних речовин, зокрема плівок токсичних і дефіцитних напівпровідників. На даний час доступна велика кількість різноманітних пристроїв для виявлення аміаку, проте більшість з них є дорогими та складними у виробництві і застосуванні, що зумовлює пошуки простішого та дешевшого способу виготовлення таких датчиків. Стаття присвячена розробці чутливих елементів сенсорних пристроїв на основі тонких плівок електропровідного полімеру – поліаніліну (ПАН), що привертає значну увагу завдяки нескладному синтезу, низькій вартості, чутливості до різних газів при кімнатній температурі. Зміну оптичних властивостей плівок ПАН внаслідок взаємодії з молекулами газоподібного аміаку вивчали для виявлення та встановлення вмісту газу у навколишньому середовищі. Показано, що запропонований метод формування газочутливих плівок шляхом хімічного осадження ПАН на поверхні оптично–прозорих матеріалів (скло, станум оксид, поліметилметакрилат) забезпечує високу чутливість до аміаку, що проявляється у зсуві смуги пропускання і зменшенні її інтенсивності. Час встановлення адсорбційно–десорбційної рівноваги становить 30–60 с, що підтверджує швидкодію оптичного відгуку отриманих плівок.

A method for nonlinear surrogate synthesis of surface eddy current probes with a volumetric structure of the excitation system was proposed. This method a priori provides a given uniform distribution of eddy current density in the testing object area where the measuring coil is located. The implementation of the task using modern metaeuristic stochastic algorithms for finding the global extremum was achieved. For the effective usage of such algorithms, taking into account the effect of velocity, metamodels of eddy current probe were preliminarily created. They were built using a productive approximation technique based on artificial radial-basis neural networks with a Gaussian activation function. Acceptable accuracy of metamodels was achieved due to the simultaneous application of the search area decomposition technologies and plural neural networks based on the techniques of associative machines with group methods for obtaining a solution. For metamodels creation a multidimensional computer experiment design with high homogeneity was used on the basis of the parameterless additive Rd-Kronecker sequence. Numerical experiments to determine the eddy current density distributions which formed by synthesized excitation structures were carried out. The advantages of using a three-dimensional structure excitation system in comparison with classical and planar ones in terms of increasing the width of the testing zone, which is characterized by uniform sensitivity, were shown. Examples of practical implementation of an excitation system with a volumetric structure for an surface eddy current probe are given. References 13, figures 8, table 1.

Вступ. Вторинний гіперпаратиреоз (ВГПТ), часте ускладнення хронічного захворювання нирок, яке характеризується підвищеним вмістом паратиреоїдного гормону (ПТГ) в сироватці крові. Парсабів (етелкальцетид) є кальциміметиком для внутрішньовенного введення, який підвищує чутливість кальцій-чутливого рецептора до кальцію та знижує секрецію ПТГ.Мета. Оцінка контролю ВГПТ внутрішньовенним введенням препарату Парсабів у хворих з термінальною хронічною хворобою нирок (ХХН), які лікуються методом гемодіалізу (ГД) в порівнянні з цинакальцетом для перорального прийому.Матеріали та методи. Проведене проспективне обсерваційне дослідження з включенням 40 пацієнтів з ВГПТ, що лікуються методом ГД, які раніше не отримували відповідного лікування (тобто, ніколи раніше не отримували кальциміметики), пацієнтам, які раніше отримували цинакальцет, а також пацієнти, які продовжили отримувати цинакальцет. Первинним кінцевим критерієм ефективності була кількість пацієнтів зі зниженням вмісту ПТГ на понад 30%, в порівнянні із показниками на початку лікування, на етапі оцінки ефективності (тижні 12-14) та оцінка того, чи забезпечує Парсабів ефективніший за цинакальцет контроль ВГПТ. Вторинні кінцеві критерії були представлені часткою пацієнтів, які досягли протягом періоду оцінки ефективності зниження концентрації ПТГ на понад 50% у порівнянні з вихідним рівнем та відсоткове зниження вмісту ПТГ та кальцію.Результати та їх обговорення. В дослідження були включені дані 40 пацієнтів, отримані за період спостереження тривалістю 14 тижнів. Середній вік 40 пацієнтів становив 47,62 ± 12,97 роки, 70% були чоловіками. Середня тривалість проведення діалізу становила 8,3 ± 2,34 років. Середня концентрація ПТГ до початку дослідження та протягом 12-14 тижнів становила 1137,34 ± 544,84 та 838,7 ± 458,8 пг/мл і 1010,6 ± 478,53 та 760,8 ± 373,86 пг/мл в групах Парсабіву та цинакальцету, відповідно. Середній вміст загального кальцію залишився в межах діапазону норми у групі Парсабіву та у групі цинакальцету, хоча зниження рівня загального кальцію і був більшим в групі Парсабіву (2,23% в порівнянні з 5,15%), в усіх випадках це не супроводжувалась симптомами.Висновки. Результати проведеного нами обсерваційного дослідження представляють клінічний інтерес. Вони підтверджують, що застосування Парсабіву є новим важливим варіантом лікування пацієнтів з ВГПТ. Парсабів виявив більшу ефективність контролю ВГПТ у пацієнтів в порівнянні із застосуванням цинакальцету. На додаток, застосування Парсабіву сприяє зниженню навантаження, спричиненого необхідністю прийому великої кількості лікарських засобів, характерне для пацієнтів на діалізі, і, таким чином, може сприяти кращому дотриманню рекомендованого терапевтичного режиму, та усуненню ризику стійкого ВГПТ. Також є важливим, що Парсабів не взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому Р450, тобто, відсутні взаємодії з іншими лікарськими засобами, які отримують пацієнти на діалізі. Необхідне проведення подальших досліджень для оцінки клінічних наслідків, а також ефективності та безпеки при довготривалому застосуванні.

Стаття призначення визначенню місця деструктивної поведінки в механізмі злочинної поведінки особи злочинця, а також в системі детермінуючих злочинність факторів. В сучасних умовах розвитку нашої держави масового характеру набуває протиправна і асоціальна поведінка, які починають сприйматися як раціональний та загальноприйнятний стиль життя. На сьогодні стан українського суспільства загалом характеризується економічною, демографічною, соціальною і політичною нестабільністю, що призводить до зростання кількості проявів деструктивної поведінки громадян та як наслідку зростання злочинності. У зв’язку із загальносистемною кризою нашого суспільства інтерес до проблеми деструкцій значно зріс, що зумовило необхідність більш ретельного дослідження причин, форм та динаміки останніх, пошуку більш ефективних заходів соціального контролю – превентивних, профілактичних, корекційних, реабілітаційних та інших. Сучасні знання про деструктивну поведінку особистості дозволяють стверджувати, що ми маємо справу з надзвичайно складною формою соціальної поведінки особистості, яка детермінується системою взаємопов’язаних факторів. Виникає нагальна необхідність дослідження роді деструкції, та таких її основних типів, як антисоціальна, адиктивна та суїцидальна поведінка в механізмі злочинної поведінки. Однією з теоретичних концепцій деструктивної поведінки, є підхід до вивчення особистісних рис, який припускає, що одні типи особистості більш схильні до залежної поведінки ніж інші. Однак, на основі особистісних чинників виявилося вкрай важко передбачити чутливість до паталогічних ефектів адиктогенних агентів. За радянських часів домінувала тендненція відносити деструктивну поведінку, коли вона перевищувала встановлені соціальні рамки та виявлялася об'єктом медичної допомоги до проявів вроджнної паталогії. А надмірне пияцтво та алкоголізм вважали виродженням або дегенерацією.

Сучасна модель охорони державного кордону України спрямована на приведення прикордонної інфраструктури до європейських вимог і передбачає розвиток системи інженерно-технічного контролю. У цьому контексті розробка пристроїв безпеки і різних сигналізаційних систем залишається актуальним завданням. У сигналізаційних системах використовуються різноманітні датчики: радіолокаційні, цифрові відеокамери, інфрачервоні, лазерні. Одним із завдань, що доводиться вирішувати із застосуванням сигналізаційних систем, є контроль за локальними ділянками кордону. При цьому доцільна побудова таких систем на основі лазерних датчиків. Незначна розбіжність лазерного променя обумовлює можливість застосування таких датчиків для виявлення ознак порушення державного кордону на значних за протяжністю і площею ділянках кордону. Проте при функціонуванні сигналізаційних систем з використанням лазерних датчиків незначні вібрації природного чи техногенного характеру можуть призводити до відхилень лазерного променя і як наслідок до появи хибних спрацювань. Це, зокрема, обумовлене використанням для детектування лазерного випромінювання традиційних фотосенсорів, які, звичайно, характеризуються незначною ефективною площею чутливого елемента. Застосування при цьому додаткових оптичних компонент обумовлює потребу точного юстування датчиків і передавачів лазерного випромінювання. При цьому невеликі кутові відхилення променя призводять до виходу фокусу за межі чутливої області датчика. Одним з шляхів вирішення цієї проблеми може стати збільшення фоточутливої площі датчика. Для реалізації таких датчиків можна використати фрагменти сонячних елементів живлення. Однак при цьому необхідно врахувати особливості елементів, які негативно впливають на прийом оптичних сигналів. Зазвичай оптичні сигнали використовують у високошвидкісних системах зв’язку, що обумовлює широке поширення малоінерційних детекторів з невеликою світлочутливою площею. Однак у сигналізаційних системах можуть застосовуватись низькочастотні сигнали, що дозволяє використовувати фотоелементи з набагато більшою площею. У зв’язку з цим у статті проведений аналіз прийому оптичних сигналів такими елементами з використанням модуляції на різних частотах. У результаті досліджень установлено можливість прийому оптичних сигналів з частотами модуляції до декількох кілогерц із застосуванням фрагментів сонячних елементів живлення. У роботі також проаналізовано негативний вплив зовнішнього освітлення, яке може суттєво знизити чутливість фотодетектора і визначено можливий спосіб усунення цього недоліку. З цією метою запропоновано застосувати вузькосмуговий інтерференційний оптичний фільтр, смуга пропускання якого відповідає довжині хвилі лазерного випромінювання.

На прикладі гірського агроландшафтного середовища показано застосування технології дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) до контролю зміни площ лісових угідь через їх вирубування. На підставі супутникового знімка QuickBird здійснено моделювання вирубок лісових угідь і отримано зображення територій з різними зонами вирубок. Зміни у структурі площ лісових угідь відбувається способом переміщення лінії розмежування "лісовий покрив – вирубка", за якого площі з лісового покриву переходять до зони вирубок. Доведено, що гістограмні характеристики RGB супутникового знімка QuickBird мають інформативність про зміни площ у структурі "лісовий покрив – вирубка". Показано, що величини медіан усіх RGB-каналів однозначно реагують на зміни площ лісового покрову. Найбільш чутливим до динаміки зміни площ з усіх RGB-каналів є канал Green. Фізичне пояснення цього процесу здійснено на підставі тестових фрагментів "лісовий покрив" і "вирубка". Встановлено, що завдяки різній текстурі "лісового покрову" і "вирубки" їхні гістограмні характеристики відрізняються зонами розміщення пікселів за яскравістю. Для фрагменту "лісовий покрив" основна частина пікселів у гістограмі зосереджена в діапазоні з кодом 0–100, тоді як для фрагменту "вирубка" вона зміщується вправо до діапазону 100–200. Більш однорідна текстура вирубок дає СКВ 24, що створює графік із чітко виразним екстремумом, який стає дедалі помітнішим із поширенням площі вирубок. Отримано аналітичну залежність між динамікою зміни площ ΔS на границі "лісовий покрив – вирубка" і кількості пікселів Nекстр, що припадає на екстремум за кількістю пікселів у діапазоні гістограми 100–200. Показано її достатньо високу чутливість, що дає змогу вирішувати задачі обліку зміни площ лісових угідь у структурі земельного фонду за характеристиками супутникового знімка.

Вологість паливо-мастильних матеріалів є одним з визначальних показників їх якості. Присутність вологи в матеріалі впливає на їх фізико-хімічні і електричні властивості. Вода характеризується високою діелектричною проникністю і здатністю легко взаємодіяти з іншими речовинами. Розроблення системи контролю вологості паливо-мастильних матеріалів у процесі експлуатації машини є невід’ємною частиною інформаційно-вимірювальних і керувальних систем сучасної мобільної техніки, і зокрема техніки спеціального призначення. Ємнісні сенсори вологості є розприділеними структурами і у вимірювальних системах параметрами вимірювання є як ємність, так і опір й індуктивність. Для реалізації ємнісного вимірювача з лінійною калібрувальною характеристикою, враховано що вимірювальне середовище є з великими змінними активними втратами, якими є оливи і палива двигунів внутрішнього згоряння. Для компенсування активних втрат застосовано схему з окремим вимірюванням реактивної складової повного опору діелькометричного первинного перетворювача на основі модуляції параметрів вимірювального резонансного контуру. Параметри такої схеми обирано так, щоб при вимкненій модуляційній ємності повна провідність схеми мала індуктивний характер. За міру якості перетворення вимірювальної схеми сенсора прийнято диференціальну чутливість, яка характеризує відношення відносних приростів вихідного (повної провідності) й вхідного (реактивної провідності) параметрів. Розроблений автоматичний одночастотний вимірювач з ємнісним сенсором, виконаним у вигляді електродів розсіяного поля, покритих шаром ізоляції, в якому використано метод модуляції параметрів вимірювального резонансного контуру. Для перевірки теоретичних досліджень проведений повний факторний експеримент на трьох рівнях при двох факторах – вологості досліджуваного середовища і частота напруги живлення вимірювального контуру. Працездатність вимірювальної схеми ємнісного перетворювача зберігається у всьому діапазоні вимірювань, якщо добротність ємнісного вимірювального перетворювача в матеріалі більша одиниці.

Якість насіннєвого матеріалу будь-якої сільськогосподарської культури є основою її врожайності. Враховуючи значну вартість посадкових бульб картоплі, збільшення коефіцієнту розмноження насіння високих генерацій є фактором зниження собівартості посадкового матеріалу. Використання стимулятору росту дозволяє не тільки збільшити вихід насіннєвих бульб з одиниці площі, а і вирішити це екологічно безпечним шляхом. Враховуючи значну кількість рістстимулючих препаратів та їх чутливість до ґрунтово-кліматичних умов у разі застосування, актуальним є проведення широкого спектра зональних досліджень по підбору більш ефективних стимуляторів росту. У дослідженнях, що проводились в Інституті сільського господарства Північного Сходу НААН України, вивчалась біологічна реакція сортів картоплі Скарбниця, Щедрик, Слов'янка на позакореневу обробку посівів регуляторами росту Агрінос Д, Вегестим, РК, Вимпел-К (Агролайт-У) і Гумати (Гуміфілд ВР-18, Фульвітал Плюс). Об´єктом досліджень виступали процеси формування насіннєвої продуктивності картоплі під дією зазначених препаратів. Встановлено, що в умовах північно-східного Лісостепу є позитивний вплив усіх препаратів, що досліджувались, на формування насіннєвої продуктивності. Виявленні особливості реакції сортів на формування складових насіннєвої продуктивності. Середній у сорту вихід насіннєвих бульб був у межах від 40,5 % у сорту Щедрик і до 45,9 % у сорту Скарбниця. Застосування Гуматів у більшості випадків суттєво збільшувало насіннєву продуктивність, але в структурі врожайності їх вага значно поступалася контролю. Слід зазначити, що посадковий матеріал картоплі більшою мірою доцільно розглядати не з точки зору вагових показників, а кількості бульб придатних для висадки. Як показали дослідження, при застосуванні стимуляторів росту фракційний склад під дією препаратів у середньому по досліду збільшувався у бік насіннєвих бульб від 1,7 % (Вимпел–К) до 3,5 % (Агрінос Д) та у крупної фракції – від 1,5 % (Агрінос Д) до 5,3 % (Гумати). У розрізі сортів більшу прибавку насіннєвих бульб сформували посіви, які були оброблені Гуматами. Сортом, який позитивно не відреагував на застосування препаратів, був сорт Слов’янка. Максимальне збільшення коефіцієнту розмноження у нього відзначалось при обробці Гуматами (2,0), а при застуванні Вимпел–К (Агролайт–У ) рослини зменшили показник виходу насіннєвих бульб відносно контролю. У результаті проведених досліджень закономірно узагальнити, що застосування регуляторів росту в посівах картоплі в умовах північно-східного Лісостепу позитивно впливає на збільшення насіннєвої продуктивності, як у вагових, так і у кількісних параметрах. При застосуванні препаратів виявлена різна реакція сортів на вид препарату. Більш суттєво на формування посадкового матеріалу виявилась система обробки посівів із застосуванням комплексу Гуматів. Меншою мірою на позакореневу обробку посівів регуляторами росту реагував сорт Слов’янка.

Невиправдане та неконтрольоване використання протимікробних препаратів у тваринництві може призвести до збільшення антибіотикорезистентності та вплинути на здоров’я тварин та людей. Дослідження проводились у господарстві з вирощування великої рогатої породи голштин худоби України ТОВ агрофірма «Лан» у період березень-квітень 2021 року. Проводили моніторинг мікроорганізмів у господарстві, визначали їх кількість і видову належність. В якості елективного середовища для Escherichia використовували агар Ендо; визначення Staphуlococcus aureus проводили на агарі Чистовича, визначення грибів та дріжджів – на агарі Сабуро. Застосовували полімеразну ланцюгову реакцію для визначення Mycoplasma spp.. Також визначали антагоністичні властивості пробіотичних штамів Bacillus методом дифузії в агарові лунки. Визначали розмір зони затримки росту у мм навколо різних штамів: Bacillus amyloliquefaciense NR 59, Bacillus mucilaginosus ACH 82, Bacillus coagulans ALM86, Bacillus megaterium NCH 55, Bacillus pumilus LA 56 в розведенні 1×109, КУО/г. В якості контролю використовували диски з антибіотиком цефалексином. В кожну лунку з м'ясо-пептонним агаром з відповідним ізолятом вливали відповідний штам пробіотичного мікроорганізму. Далі проводили інкубацію протягом 24 годин за температури 37 ºС та визначали демаркаційну зону навколо кожної лунки. Визначені основні збудники захворювань молочних телят на фермі: S. agalactiae (23 %), S. aureus (11 %), S. epidermidis (18 %), E. fecalis (10 %), E. coli (12 %), Mycoplasma spp. (7 %), гриби Candida (9 %) та асоційована мікрофлора (10 %). Визначено три пробіотичних штамів мікроорганізмів, до яких проявили найбільшу чутливість мікроорганізми ізольовані у приміщенні телятника. Встановлено, що Bacillus coagulans ALM 86 проявляв антагоністичні властивості більше порівняно з антибіотиком стосовно S. agalactiae – на 18,93 %; Candida – на 29,16 %; S. aureus – на 15,56 %. Штам Bacillus pumilus LA 56 пригонічував більше ніж цефалексин ріст колоній S. epidermidis на 20,49 %; E. coli 28,78 %; Candida – на 7,33 %. B. Megaterium NCH 55 проявляв протимікробні властивості до S. aureus та E. fecalis однакову з антибіотиком цефалексином. В результаті проведених досліджень визначені пробіотики, які можуть стати альтернативою для заміни антибіотиків. Перспективою подальших досліджень у цьому напрямку є визначення механізму дію пробіотиків Bacillus megaterium NCH 55, Bacillus coagulans ALM 86 та Bacillus pumilus LA 56 на патогенні мікроорганізми та визначення терапевтичного ефекту на тварин.

Актуальність. Пандемія спричинена новим коронавірусом SARS-CoV-2 продовжує справляти безпрецедентний вплив на соціальні аспекти суспільства та економіку всього світу. Для запобігання та контролю передачі COVID-19, моніторингу інфекції залишається постійна потреба у високоефективних технологіях для ідентифікації збудника чи його маркерів. Важливим інструментом і золотим стандартом сьогодення у діагностиці коронавірусної хвороби (COVID-19) є молекулярно-генетичні технології, а саме метод полімеразної ланцюгової реакції із зворотньою транскрипцією (RT–PCR) для виявлення маркерів рибонуклеїнових кислот (РНК) гострого респіраторного синдрому коронавірусу - 2 (SARS-CoV-2) у зразках різного типу біологічного матеріалу, з визначених найбільш імовірних за локалізацією збудника місць організму людини доступних для відбору. Досліджували біологічний матеріал мазків з носу (NS), слину (SS), хоча достовірні дані про їх точність використання обмежені. Для цього ми провели вивчення діагностичної цінності та точності зібраних зразків різного біологічного матеріалу: носоглотки/носу/слини (NPS/NS/SS). Матеріали та методи. Тридцять пацієнтів були включені після позитивного тесту на SARS-CoV 2 RT-PCR у зразках NPS відповідно до чинного наказу № 662 МОЗ України «Методичні рекомендації "Порядок забору, транспортування та зберігання матеріалу для дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції», рекомендацій ВООЗ щодо збору, обробки та тестування клінічних зразків на COVID-19. У порівнянні з цим рекомендованим методом дослідження, зразки NPS/NS/SS були протестовані за допомогою автоматизованої портативної системи виявлення НК ExiStation 48 (Bioneer Corporation, Південна Корея). Щоб дослідити доцільність та корисність методу системи ExiStation 48 та різницю між типами вибірок біологічних зразків, було розраховано специфічність та чутливість. Від кожного пацієнта було відібрано три – п’ять зразків за загальний період досліджень 6 – 9 днів. Результати. Було відібрано 171 комплект зразків NPS/NS/SS, з яких 122 дали позитивний результат на COVID-19 методом RT-PCR з біологічного матеріалу NPS. У цілому, коефіцієнт конкордатності щодо типів біологічного матеріалу були 82,0 %/68,2 %/50,4 % для зразків NPS/NS/SS (системи ExiStation 48); однак для зразків, зібраних на 9-й день після початку захворювання (66 негативних і три позитивні зразки), відповідні показники були 91,7 %/80,0 %/65,2 %. Загальні оцінки чутливості були 100,0 %/67,5 %/37,5 % для зразків NPS/NS/SS (системи ExiStation 48). Для зразків до 7 днів після початку захворювання значення були 98,0 %/84,4 %/64,6 %. Висновки. Біологічний матеріал зразків відібраних із нижнього носового ходу (вводимо кінчик тампона в ніздрю на 2-3 см від носового отвору, торкаючись передньої носової раковини і слизової оболонки перетинки) NS є більш надійними, ніж зразки SS, і можуть бути альтернативою біологічним зразкам NPS зібраними і доставленими у транспортному середовищі для вірусів з лізуючим компонентом. Отже, біологічний матеріал зразків відібраний з передньої носової раковини в спеціальне транспортне середовище з лізуючим компонентом можуть бути рекомендованими для досліджень методом RT-PCR для діагностики COVID-19 під час епідемії чи підйому захворюваності щодо ГРВІ з метою диференційної діагностики.

Оцінено чутливість озимої пшениці сорту «Землячка» до дії гербіцидних препаратів Гранстар, Естерон, Гроділ Максі, Пума Супер. Гербіцидна обробка посівів пригнічує активність ферментів-антиоксидантів в 1,7−4,8 раза (супероксиддисмутаза), 1,2−1,4 раза (пероксидаза) у стиглому зерні пшениці, зміни каталазної активності дослідних варіантів були незначними. За дії гербіцидів виявлено якісні зміни поліпептидного складу насіння. Для поліпептидів із Mr 14,8, 15,2 (крім Гроділ Максі), 20,0 кДа визначено стабільне збільшення вмісту порівняно з контролем. Виявлено комплексні зміни – результат відновлення та підтримання гомеостазу рослинного організму.

Традиційно ідентифікація і діагностика мікоплазм проводилися за допомогою мікробних культур. Зовсім недавно використання полімеразної ланцюгової реакції запропоновано для виявлення мікоплазм з молока великої рогатої худоби. Полімеразна ланцюгова реакція має більш високу ефективність, специфічність і чутливість для лабораторної діагностики в порівнянні з традиційними методами, заснованими на мікробіологічних дослідженнях. Дослідження проводили ТОВ «Агрофірма Лан», Сумська обл., Сумський р-н, с. Кіндратівка. Процедури поводження з тваринами в рамках дослідження були затверджені Комітетом з етики Сумського національного аграрного університету (затвердження №: 2017/01). Експерименти виконувались на коровах голштинської породи 1-5 лактації. Загалом було досліджено 200 голів. Захворювання на мастит визначали за допомогою каліфорнійського тесту та визначення кількості соматичних клітин у молоці. Проби молока для дослідження збирали під час ранкового доїння з кожної чверті вимені щотижня. Всі дослідження експерименти виконувались згідно рекомендацій та норм. Також у молоці мікробіологічними методами визначали мікроорганізми-збудники субклінічного маститу. Сортність молока за кМАФАнМ визначали згідно з ДСТУ 7357, ДСТУ 7089, ДСТУ ISO 4833, ДСТУ IDF 100B та соматичних клітин згідно з ДСТУ ISO13366-1, ДСТУ ISO13366-2, ДСТУ 7672. Крім того, були проведені молекулярно-генетичні дослідження біологічного матеріалу (молоко) від корів у ПЛР. Дослідженнями було встановлено, що кількість соматичних клітин (КСК) у молоці корів 1 дослідної групи було більше на 1265 %, кількість мезофільних аеробних і факультативно-анаеробних мікроорганізмів (кМАФАнМ) було більше на 31 %, порівняно до здорових тварин у контролі. Також у корів 1 дослідної групи шляхом проведення ПЛР у молоці була виявлена Mycoplasma spp. У другій дослідній групі, де був виділений Staphylococcus spp.у молоці, КСК було вище на 18,5% та кМАФАнМ – на 1010 %. У корів 3 дослідної групи основний патоген у молоці був виділений E. coli . При цьому КСК було вище на 24 %, а кМАФАнМ – на 1108 %, порівняно до здорових тварин. За результатами проведених досліджень було встановлено, що виділені ізоляти мікроорганізмів проявляли чутливість до пеніцилінових, аміноглікозидів та цефалоспоринофих груп антибактеріальних препаратів.

Постановка проблеми. Здійснення зворотного зв’язку в системах організації самостійної роботи студентів у значній мірі спирається на застосування тестових технологій педагогічного вимірювання для здійснення поточного контролю і педагогічної діагностики. Під час самостійної роботи студентів комп’ютерно орієнтоване тестування з успіхом застосовується для вирішення таких завдань як актуалізація опорних знань (навчальна, стимулювально-мотиваційна функції та функція контролю), відпрацювання навичок за допомогою тестів-тренажерів (навчальна та стимулювально-мотиваційна функції), організація навчальних змагань (навчальна, виховна та стимулювально-мотиваційна функції). Надійність результатів вимірювання визначає якість управління самостійною роботою і позитивне ставлення студентів до відповідних навчальних засобів. Неперервний розвиток тестових технологій, розробка нових модифікованих процедур тестування та інтерпретації тестових результатів (наприклад, застосування вагових коефіцієнтів, спеціальних алгоритмів подання тестових завдань, врахування вгадування тощо) зумовлює потребу в розвитку методів визначення їх надійності.Мета даної роботи полягає у використанні методу статистичного моделювання для аналізу умов застосування певних процедур інтерпретації тестових балів у системах організації самостійної роботи студентів.Виклад основного матеріалу. Будь-яке порівняння має спиратися на певний критерій якості. Але кожна процедура інтерпретації тестових результатів передбачає оригінальний критерій, і різноманітність критеріїв позбавляє дослідника можливості застосувати їх для порівняння різних процедур. Більш того шкали, за якими визначаються тестові бали є різними в різних процедурах інтерпретації тестових результатів. Так за класичною моделлю маємо лінійну шкалу відносно кількості правильно виконаних завдань; моделі з ваговими коефіцієнтами, що враховують трудність або складність завдань, передбачають певні нелінійні шкали; модель IRT, яку започатковано Г. Рашем, передбачає визначення підготовленості тестованого в логітах. Одним із напрямів вирішення проблеми може бути перетворення тестового балу за процентільною шкалою, яка відображає ранжування тестованих за результатами тестування. Але, на наш погляд, такий підхід пов’язаний з певними проблемами застосування статистичних методів для обчислення надійних інтервалів, оскільки зв’язок між різними шкалами є нелінійним. В такій ситуації пропонуємо здійснювати порівняння на підставі методу статистичних випробувань. Критерієм якості процедури інтерпретації тестових результатів (Q) оберемо різницю між імовірністю правильного та неправильного висновку щодо ранжування тестованих. Статистичне моделювання процедур тестування та інтерпретації тестових результатів здійснюємо за розробленою нами моделлю [1], яка ґрунтується на апроксимації ймовірності правильної відповіді на завдання за моделлю Г. Раша. В обчислювальних експериментах кількість статистичних випробувань складала 100000, що за наближеними оцінками з імовірністю не менше 95% забезпечувало дві правильні цифри у шуканому значенні критерію Q.Аналіз результатів обчислювальних експериментів, проведений у статті [1] (рис. 1) дає підстави для висновку, що в усіх розглянутих випадках для рейтингової (нормоорієнтованої) інтерпретації тестових результатів саме класична процедура забезпечує найкращі значення запропонованого критерію якості. Проведено зіставлення таких процедур обчислення тестового бала:1. Класична процедура (ряд 1 на рис. 1), що передбачає 1 бал за кожну правильну відповідь і 0 балів в інших випадках.2. Поправка на вгадування (ряд 2 на рис. 1). Вгадування тестованим правильних відповідей призводить до систематичного завищення тестового бала. Для корекції систематичної похибки для випадку тесту з різними за формою завданнями нами на підставі підходу В. В. Кромера [2] було запропоновано процедуру обчислення тестового бала [3] в якій за правильну відповідь тестований отримує 1 бал, за відмову від відповіді – 0 балів, неправильна відповідь оцінюється величиною (–cj)/(1–cj).3. Застосування вагових коефіцієнтів, відповідних до трудності завдань (ряд 3 на рис. 1) – приклади такого підходу досить часто зустрічаються в літературі й автоматизованих системах тестування. Наприклад, вагові коефіцієнти застосовуються в тестах підсумкової державної атестації для завдань середнього і достатнього рівнів.Результати обчислювальних експериментів збігаються з відомими висновками, що класична процедура інтерпретації тестових результатів забезпечує найкраще розділення тестованих, коли їх підготовленість близька до трудності завдань тесту. Але такий тест має вузький робочий діапазон вимірювання и для тестованих з низькою або високою підготовленістю не забезпечує задовільної якості вимірювання. Сучасні педагогічні тести будуються як система завдань зростаючої трудності, що дозволяє суттєво розширити робочий діапазон вимірювання, але чутливість тесту, тобто його здатність розділяти тестованих з невеликою різницею підготовленості зменшується. Відсутні вгадуваннята неуважністьІмовірність угадування 25%, неуважність відсутняІмовірність угадування для половини завдань різної трудності складає 25%; решта завдань не припускають вгадування;неуважність відсутняІмовірність угадування для половини завдань різної трудності складає 25%; решта завдань не припускають вгадування; ймовірність помилки за неуважністю складає 10%Рис. 1. Вплив вгадування та неуважності на якість інтерпретації тестових результатів за різними процедурами обчислення тестового бала (1 – класична; 2 – з поправкою на вгадування; 3 – з ваговими коефіцієнтами). Критерій Q обчислено для випадку ранжування тестованих з різницею підготовленості (θ2–θ1) = 0,5 і середньою підготовленістю θ = (θ2 + θ1) / 2 в термінах моделі Г. Раша (θ = –2 – погано підготовлені учні; θ = 0 – середньо підготовлені учні; θ = 2 – кращі учні) для тесту, який складається з 31 завдання зростаючої трудності (параметр трудності різних завдань за моделлю Г. Раша від –2 до 2), параметр роздільної здатності за моделлю Г. Раша дорівнює 2. Враховуючі значну різницю в підготовленості тестованих, доцільно застосовувати тести, які побудовані як система завдань зростаючої трудності, що забезпечує найкращу якість тестових результатів у широкому діапазоні, як це показано за результатами обчислювальних експериментів [1].Інтерпретація тестових результатів за моделлю IRT не змінює ранжування тестованих у порівнянні з класичною процедурою інтерпретації тестових результатів. Це підтверджується теоретичним аналізом процедури визначення підготовленості тестованого за моделлю IRT і проведеними обчислювальними експериментами. В реальному тестуванні, коли параметри завдань невідомі й обчислюються за результатами тестування, звісно, спостерігатимуся розбіжності в ранжуванні, які викликатимуся похибками визначення параметрів тестових завдань за моделлю Г. Раша.В системі організації самостійної роботи студентів розглянута вище рейтингова (нормоорієнтована) інтерпретація тестових результатів доцільна для проведення певних навчальних змагань і при здійснені студентом самоконтролю, щоб надати йому можливість бачити рівень власних навчальних досягнень на фоні групи. За нормоорієнтованою інтерпретацією тестових результатів може здійснюватися підсумковий контроль.Під час організації самостійної роботи часто застосовується інтерпретація тестових результатів, що орієнтована на критерії, які задаються навчальним стандартом, викладачем або системою педагогічної діагностики й прогнозування. Так, під час здійснення актуалізації опорних знань на початку вивчення нового матеріалу рейтингова інтерпретація тестових результатів не є можливою, оскільки за умови нормального навчального процесу всі тестовані мають успішно виконати тест. Викладач задає певну межу тестового балу, що відповідає якості опорних знань, яка достатня для продовження навчання. Поточний контроль теж частіше здійснюється на основі критеріїв якості засвоєння. За рекомендаціями різних авторів повнота знань, яка ще дає можливість студенту самостійно ліквідувати прогалини складає близько 0,7. За вимогами «Критерієв оцінювання навчальних досягнень ...» [4] мінімальна позитивна оцінка 4 за 12-бальною шкалою виставляється за умови, що учень знає близько половини навчального матеріалу. Тематичний контроль може здійснюватися за нормоорієнтованою інтерпретацією тестових результатів, але для цього потрібно мати стандартизовані тести, створення яких пов’язано з ретельною апробацією цих тестів на великій вибірці з цільової групи. Якщо таких тестів немає, то неможливо перевірити якість засвоєння студентом навчального матеріалу теми через порівняння його навчальних досягнень з досягненнями невеликої і не завжди репрезентативної академічної групи студентів. В такому випадку застосування інтерпретації тестових результатів, що орієнтована на критерії, буде доцільним.Для порівняння якості різних критеріально орієнтованих процедур інтерпретації тестових результатів запропонуємо критерії Z, який за аналогією з вище описаним критерієм Q визначатиме різницю між імовірністю правильного та неправильного висновку щодо перебільшення навчальних досягнень тестованого над певною заданою межею, що встановлена викладачем або освітнім стандартом. Критерії Z є функцією від різниці Δy між навчальними досягненнями та встановленою критеріями межею. Чим більше ця різниця, тим ближче значення критерію до одиниці. Таким чином, під час здійснення аналізу якості процедур тестування й інтерпретації тестових результатів потрібно заздалегідь обрати певну різницю Δy, яка визначатиме частку повноти знань для якій визначатимуся критерій Z. Крім цього, досліджувана процедура тестування й інтерпретації тестових результатів може давати систематичну похибку в бік завищення або заниження вимірюваної повноти знань. Тому потрібно обчислювати значення критерію Z як для випадку перевищення навчальних досягнень над заданою межею, так і для протилежного випадку, коли навчальні досягнення (наприклад, повнота знань) нижче за встановленої межі.Висновки:1. Показано, що під час організації самостійної роботи доцільно застосовувати як нормоорієнтовану, так і критеріально орієнтовану інтерпретацію тестових результатів, у залежності від дидактичних завдань тестування.2. Обчислювальний експеримент підтверджує відомий висновок, що найбільша якість ранжування тестованих забезпечується, якщо тест містить завдання однакової трудності, яка близька до підготовленості тестованих. Але такий тест має вузький діапазон вимірювання.3. Для тестів з нормо-орієнтованою інтерпретацією результатів слід застосовувати класичну процедуру обчислення тестового бала (без корекції вгадування та вагових коефіцієнтів).5. Інтерпретація тестових результатів за моделлю IRT не змінює ранжування тестованих у порівнянні з класичною процедурою інтерпретації тестових результатів за відсутності похибки визначення параметрів завдань.6. Запропоновано критерій, який дає можливість порівнювати якість критеріально орієнтованих процедур інтерпретації тестових результатів, незалежно від застосованої в кожній процедурі шкали вимірювання.Напрями подальших розвідок з проблеми дослідження: доцільно провести порівняльне дослідження якості конкретних процедур тестування та інтерпретації тестових результатів в системах з критеріально орієнтованою інтерпретацією тестових результатів.

Purpose. Developing the evidence-based technique for studying person’s state of emotional self-regulation which determines the prospects for forming the constructive behavior (argumentation: the study of emotional self-regulation person’s behavior in emergencies; emotional self-regulation controls the energy balance of the body).Methods. The presented technique is the author’s copyright. This is a research result of the theoretical and empirical study of the problem in different regions of Ukraine. The necessary requirements (reliability, validity, etc.) were met for the development of the technique. With the help of the technique the information expressing the behavior peculiarities of the person in emergency situations was obtained. At present the technique is being improved, and therefore can be used only with the permission of the author.Results. The basic cognitive guideline was formulated: the author’s diagnostic toolkit is multifunctional (it provides stating the actual research results and the potential possibilities of their extrapolation). The technique is made up of structured thematic information: level 1 is field reactivity (search for positions of comfort and safety; identification with the nature; psychotechnical techniques; sense of satisfaction with the created things); level 2 is made up by stereotypes (sensitivity to the violation of needs; affective fixation; self-stimulation of positive emotions); level 3 is expansion (research behavior, the need to assess the own possibilities; affective feelings; the desire for change; affective need for danger); level 4 is the emotional control (dependence on the emotional assessment of the environment; ability for empathy; trust to the environment; willingness to receive help from others). The method is made up by 35 questions and variable answers (each answer has a fixed score). The interpretation of the received information was carried out (three behavioral levels and their characteristics were defined).Conclusions. The qualified individual psychological support involves first information and sense orienting the psychologist in the initial indicators of person’s emotional self-regulation, and then his/her examining with the help of appropriate techniques. The developed diagnostic psychological tools potentially require the next approbation.Key words: diagnostic tools, emotional control, expansion, constructive behavior, reactivity, stereotype. Мета статті полягає урозробленні доказової методики для вивчення в людини стану емоційної саморегуляції, який визначає перспективи формування конструктивної поведінки (аргументація: вивчення емоційної саморегуляції передбачає наукове рішення про з’ясування психологічного змісту конструктивної поведінки людини у надзвичайних ситуаціях; емоційна саморегуляція контролює енергетичний баланс організму).Методи. Презентованаметодика є авторською. Це дослідницький результат теоретико-емпіричного вивчення проблеми у різних регіонах України. Для розроблення методики дотримані необхідні вимоги (достовірність, валідність тощо). За допомогою методики отримана інформація, яка увиразнює поведінку людини у надзвичайних ситуаціях. Нині методика вдосконалюється, тому може бути використана лише з дозволу автора.Результати. Сформульовано таку базову пізнавальну настанову: авторський діагностичний інструментарій є поліфункціональним (передбачає констатацію фактичних дослідницьких результатів та потенційні можливості їхньої екстраполяції). Методика – це структурована тематична інформація, де перший рівень складає польова реактивність (пошук позицій комфорту і безпеки; ідентифікація з природою; психотехнічні прийоми; почуття задоволення від створеного); другий рівень становлять стереотипи(чутливість до порушення потреб; афективна фіксація; аутостимуляція позитивних емоцій); третій рівень формує експансія (дослідницька поведінка, потреба оцінити власні сили; афективні самовідчуття; прагнення до перетворень; афективна потреба в небезпеці); четверний рівень складаєемоційний контроль(залежність від емоційної оцінки оточення; емпатійність; довіра до оточення; готовність отримувати допомогу від інших). Методика складається з 35 питань та варіативних відповідей (кожна відповідь має свій фіксований бал). Здійснено

Вступ. Однією з найбільш частих і важких проблем, що виникають при лікуванні діалізних хворих, є корекція фосфорно-кальцієвого обміну. При хронічній нирковій недостатності порушуються всі ланки фосфорно-кальцієвого обміну. При зниженні швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) нижче 60 мл/хв /1,73 м2 зменшується фільтрація фосфору і підвищується його сироваткова концентрація, що викликає підвищення секреції паратиреоїдного гормону (ПТГ).Мета. Узагальнити відомості про роль гормональної регуляції фосфорно-кальцієвого обміну в патогенезі розвитку хронічної хвороби нирок та серцево-судинних захворювань, що її супроводжують, і проаналізувати основні терапевтичні підходидля корекції цих порушень.Матеріали та методи. Бібліографічний – проведено теоретичний аналіз та здійснено узагальнення даних літератури, проаналізовано фактичний вміст. При дослідженні використано анкетно-опитувальний метод, а також – опис, аналіз, реферування.Результати та їх обговорення. ПТГ продукується головними клітинами паращитоподібних залоз (ПЩЗ). Концентрація Ca2 + в сироватці крові є основним модулятором секреції ПТГ [2]. Стимуляція кальцій-чутливих рецепторів (КЧР) ПЩЗ через каскад реакцій призводить в підсумку до пригнічення секреції ПТГ. Додатковим стимулом збільшення секреції ПТГ є гіперфосфатемія. ПТГ має наступні фізіологічні ефекти: стимулює резорбцію кальцію з кісткової тканини, реабсорбцію кальцію в ниркових канальцях. Вітамін D (D3 і D2) в асоціації з вітамін D-зв’язуючим білком переноситься в печінку, де гідроксилюється з утворенням 25(OH)D або кальцидіолу (KD), який в подальшому зазнає 1α-гідроксилювання в ниркових канальцях, перетворюючись в активну форму вітаміну D – кальцитріол (KT) або D-гормон. Білок Клото є трансмембранним протеїном, який крім інших ефектів, забезпечує певною мірою чутливість організму до інсуліну і уповільнює процес старіння в дослідах на тваринах. FGF23 має фосфатурічний ефект, стимулює секрецію ПТГ і гальмує 1α-гідроксилазну активність нирок, призводячи до зниження синтезу КТ і його рівня в сироватці крові.Висновки. Підвищення рівнів FGF23 і ПТГ є відповідальним за несприятливі ефекти надмірного вмісту фосфатів, але інгібування цих компенсаційних механізмів клінічно неможливо, тому що це призводить до небезпечних змін в мінеральному обміні. При цьому, профілактика кардіоваскулярних ускладнень у осіб з порушеннями в системі FGF23/Klotho повинна включати корекцію вмісту фосфатів, так як їх атерогенну роль продемонстровано, а спроби зменшити абсорбцію фосфатів з використанням тільки фосфат-біндерів можуть результувати збільшенням абсорбції фосфатів в той час, коли фосфат-біндери не присутні в порожнині кишківника. Можливим терапевтичним підходом також є дієтичний контроль у таких пацієнтів за рівнем Ca, P та вітаміну D з блокадою кишкового активного перенесення фосфатів для зниження дієтичної фосфатної абсорбції.

Контроль розвитку рослин у штучних умовах – досить актуальна проблема на сьогоднішній день, при цьому реєстрація біоелектричних потенціалів, що генерує листя рослини, залишається найадекватнішим способом оцінки та діагностики функціонального стану рослини. Важливу роль відіграє можливість безперервного та автоматизованого контролю параметрів підтримання життєдіяльності. У даній роботі використано апаратно-програмний комплекс автоматизованої системи реєстрації біоелектричних потенціалів на базі USB-пристрою з подальшою обробкою оцифрованих сигналів на ПК. Запропоновано універсальну схему реєстрації біопотенціалів, яка дозволяє проводити експериментальні дослідження впливу на досліджуваний об’єкт фотостимуляції. Засобами комплексної автоматизованої системи зафіксовано біоелектричні потенціали з поверхні листка перцю у відповідь на світлові стимули. Упродовж дослідів змінювалися два головні параметри: довжина хвилі та інтенсивність освітлення. Охарактеризовано отриману динаміку викликаних біопотенціалів, а також кількісно оцінено рівень інтенсивності та характер освітлення, при якому спостерігається найбільша та найменша чутливість до інтенсивності освітлення. На базі отриманих експериментальних даних визначено можливі механізми та математичні параметри процесів, що лежать в основі генерації світлоіндукованих потенціалів.

Резюме. Цілі: визначення динаміки показників метаболізму у пацієнтів із ожирінням під впливом програми фізичної терапії. Методи. Обстежено 74 особи з ожирінням ІІІ ступеня. За величиною реабілітаційного комплаєнсу вони були поділені на групу порівняння (низький рівень) та основну групу (високий рівень). Групу контролю склали 63 особи з нормальною масою тіла. Оцінювали антропометричні показники (маса, індекс маси тіла, співвідношення обхватів талії та стегон); параметри вуглеводневого (вміст глюкози в крові натще та після глюкозного навантаження) та ліпідного (концентрація холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїдів високої щільності, лептину) обмінів; розраховували індекс вісцерального ожиріння. Запропонована програма фізичної терапії включала підтримку реабілітаційного комплаєнсу, збільшення фізичної активності, зміну стилю харчування, рефлексотерапію, масаж, психокорекцію. Результати. Було досягнуто статистично значущого покращення щодо вихідних показників досліджуваних параметрів осіб основної групи. Втрата маси тіла становила більше 20%, індекс маси тіла досяг параметрів ожиріння І ступеня, зменшився ступінь абдомінального ожиріння. Відбулися позитивні зміни в концентраціях глюкози натще, відновилась чутливість тканин до глюкози; знизились параметри атерогенності; покращився індекс вісцерального ожиріння та рівень лептину. У пацієнтів із низьким рівнем комплаєнсу позитивних змін досліджуваних показників не виявлено. Висновки. Внаслідок впровадження програми визначено статистично значуще у порівнянні із вихідним результатом покращення досліджуваних показників обміну ліпідів та глюкози на фоні покращення антропометричних параметрів. Проте рівня параметрів осіб із нормальною масою досягнуто не було, що свідчить про потребу тривалішої, ніж 1 рік, програми реабілітації осіб із ожирінням ІІІ ступеня.

<p>Проаналізовано результати хірургічного лікування 52 пацієнтів із гострими бактерійними абсцесами печінки. Встановлено, що сонографічне дослідження печінки не дозволяє виключити наявність у хворого гострого бактерійного абсцесу печінки. Чутливість сонографії у встановленні даного діагнозу складає лише 76,9 % і залежить від стадії формування гнояка. Ефективність пункційно-аспіраційних та дренуючих втручань під контролем сонографії в лікуванні гострих бактерійних абсцесів печінки склала 71,2 %.</p>

Мета роботи – визначити роль етіологічної діагностики гострих вірусних інфекцій в сучасній системі охорони здоров’я та методи оцінки її економічної ефективності.Результати. Інновації останніх років в етіологічній діагностиці вірусних захворювань, серед яких молекулярно-біологічні технології, технології на основі імунохроматографічного аналізу, використання біочипів та інші, показали позитивні діагностичні та клінічні результати та мають важливе значення для вдосконалення системи охорони здоров’я. Основними операційними характеристиками лабораторних тестів є чутливість, специфічність, відтворюваність, точність, контроль якості та час виконання.Висновки. Якісне надання медичної допомоги пацієнтам з вірусними захворюваннями може бути досягнуто, орієнтуючись на цілі системи охорони здоров’я для підвищення якості та корисності медичної допомоги, в тому числі етіологічної діагностики вірусних інфекцій.

Проведено аналіз інструментальної діагностики 316 хворих на гострий калькульозний холецистит із підозрою на холедохолітіаз. У даній групі хворих чоловіків було 105 (33,2 %), жінок – 211 (66,8 %). Вік хворих – від 42 до 84 років. Всі пацієнти були обстежені відповідно до протоколів та стандартів надання медичної допомоги клініко-лабораторно, інструментально. У день госпіталізації хворим виконано УЗД ОЧП з подальшим УЗ-контролем наступного дня після відповідної підготовки. Під час УЗД ОЧП діагностовано 97 випадків холедохолітіазу, що дозволило відразу планувати операційне втручання. Всіх інших хворих поділено на дві групи. У першій групі (115 хворих) для подальшої діагностики виконували ЕРПХГ, в другій групі (104 хворих) – МР ПХГ. За результатами досліджень, встановлено, що МР ПХГ має чутливість у діагностиці холедохолітіазу 99 %, а ЕРПХГ – 97,1 %. Важливо відмітити, що виконання ЕРПХГ може супроводжуватись такими ускладненнями, як алергічні реакції, гострий холангіт та гострий холецистит, які ми спостерігали у 5 випадках (4,3 %). При виконанні МР ПХГ ускладнень не відзначили. Іншою перевагою МР ПХГ є забезпечення 3D-візуалізації протокової системи, що полегшує оперування, сприяє зменшенню часу операції та кількості операційних ускладнень, у тому числі ятрогенних.

Актуальність проблеми. Сьогодні «золотим стандартом» лікування раку яєчників (РЯ) стадій IС-IIIC є оперативне втручання з наступним курсом післяопераційної хіміотерапії препаратами платини. До 40% хворих із РЯ є первинно резистентними або рефрактерними (тобто не чутливими) до платини. Прогнозування чутливості пухлини до препаратів платини та застосування патогенетично обґрунтованих методів підвищення чутливості пухлини до платини є актуальною проблемою онкогінекології. Метою роботи було покращення безпосередніх та відділених результатів лікування хворих на епітеліальний рак яєчників шляхом підвищення чутливості пухлини до хіміотерапії першої лінії.Матеріал та методи дослідження. Обстежено 350 пацієнток з РЯ III–IV стадії, яким були виконані оптимальні, субоптимальні або неоптимальні циторедуктивні операції. Всі жінки були розділені 2 групи: І група (група контролю) — хворі на рак яєчників (n = 50), які одержують стандартну ад’ювантну платинову хіміотерапію першої лінії без використання розробленої концепції; ІІ група — 300 хворих, яких, на підставі виявлених критеріїв чутливості раку яєчників до хіміотерапії препаратами платини, було розділено на 3 підгрупи в залежності від прогнозованого ефекту платини: 1 підгрупа (n=77) - хворі з передбачуваною платинорефрактерністю, яким лікування було розпочато з хіміотерапії другої лінії; 2 підгрупа (n=98) — хворі з передбачуваною платинорезистентністю, яким на фоні стандартної ад’ювантної хіміотерапії першої лінії препаратами платини була проведена корекція саногенетичних порушень і дизрегуляційної патології; 3 підгрупа (n=125) — пацієнтки з передбачуваною чутливістю до препаратів платини, яким було проведено лікування препаратами платини відповідно до стандартів.Результати дослідження. Порівняльний аналіз даних щодо досягнення об’єктивного ефекту, стабілізації та контролю захворювання показав, що на відміну від І групи, у всіх пацієнток ІІ групи вдалося досягти прийнятних клінічних результатів. Зокрема, загальна виживаність у 2-й підгрупі ІІ групи зросла до 33,1±1,4 місяців, а у 3-й підгрупі – до 36,8±1,9 місяців. Це відповідає діапазонам 5,0-71,1 місяців та 3,0-73,3 місяців відповідно.Висновки. Застосування патогенетично обгрунтованої терапії, що враховує фармакогенетичні особливості дозволяє суттєво покращити результати лікування (OS до 33,1±1,4 місяців у пацієнтів з ймовірною платинорезистентністю та до 36,8±1,9 місяців у платиночутливих випадках; EFS – до 16,8±0,9 місяців та 29,5±1,1 місяців відповідно).

Резюме. Відомо, що близько 65–85 % усіх інфекційних захворювань спричинені бактеріями, які мають здатність до формування біоплівок. Мета дослідження – вивчити формування біоплівок in vitro штамами S. aureus та визначення їх чутливості до місцевих анестетиків окремо та в комбінації з антисептиком декаметоксином. Матеріали та методи. Активність місцевих анестетиків (бупівакаїн 0,5 %, лідокаїн 2 %, ропівакаїн 0,75 %) досліджували на клінічних штамах S. aureus (n=31) якісним диско-дифузійним методом з використанням стандартних стерильних паперових дисків, просочених ex tempore клінічними дозами препаратів. Як контроль використовували антисептик декаметоксин 0,01 %. Вивчено здатність S. aureus продукувати біоплівки в присутності клінічних концентрацій місцевих анестетиків на поліуретанових катетерах та за оптичною щільністю (ОЩ) біоплівок у 96-лунковому планшеті з подальшим фарбуванням кристал віолетом (за Christensen, 1985). Результати. Локальні анестетики проявляли протистафілококову дію, яка поступалась протимікробній дії декаметоксину. У присутності 1,0 % лідокаїну та 0,125 % бупівакаїну мало місце пригнічення плівкоутворення S. aureus в 0,778 та 0,776 разів відповідно, а середній показник плівкоутворення S. aureus зростав у присутності 0,375 % ропівакаїну та 0,25 % бупівакаїну в 1,308 та 1,206 разів відповідно. Висновки. Культура S. aureus має виражену здатність до формування біоплівок на медичних виробах. Клінічні штами S. aureus, які колонізують полімерні поверхні медичних засобів володіють високою чутливістю до декаметоксину. Місцеві анестетики бупівакаїн, лідокаїн володіють вираженими антимікробними властивостям щодо ізолятів S. aureus, пригнічують утворення ними бактеріальної біоплівки, в порівнянні з низькою антистафілококовою дією ропівакаїну.

Вступ. Постійно нас супроводжують стреси, реакція на які залежить від статі, віку, індивідуальної реактивності, стану різних систем організму.Мета – визначити взаємозв’язок між ураженням шлунка, системою цитокінів і механізмами регуляції з боку автономної нервової системи у високо- і низькостійких до гіпоксичної гіпоксії (ВГ і НГ) щурів різної статі у відповідь на різні режими іммобілізаційного стресу.Матеріал та методи. Досліди проведено на 144 високо- і низькостійких до гіпоксії (ВГ і НГ) самцях і самицях щурів. Перша група – контроль, друга і третя – стрес 1 і стрес 2 (одногодинна іммобілізація кожні 72 або 24 години 4 рази). У крові визначали вміст інтерлейкінів (ІЛ), фактору некрозу пухлин-альфа (ФНП-альфа). У слизовій оболонці шлунка рахували кількість крововиливів, ерозій і виразок, їх частоту та множинність. Проводили варіаційну кардіоінтервалометрію, де визначали варіаційний розмах (ВР), моду (Мо), амплітуду моди (АМо), індекс напруження (ІН). Статистичну обробку цифрових даних виконано за допомогою програм «Excel» та «STATISTICA» 6.0.Результати. У контрольних ВГ-самців порівняно з НГ була меншою концентрація ІЛ-1бета, більшою – ІЛ-4. При стресі 1 у самців відмічено зростання ФНП-альфа, ІЛ-10. При стресі 2 у ВГ зросли ІЛ-1бета, ФНП-альфа, ІЛ-10, у НГ – збільшився ФНП-альфа. У контрольних ВГ-самиць порівняно з НГ була вища концентрація ІЛ-10. При стресі 1 у ВГ зросли ІЛ-1бета, ФНП-альфа, у НГ – ІЛ-1бета, ІЛ-4, ФНП-альфа; у ВГ були більшими ІЛ-10. При стресі 2 у ВГ збільшилися ФНП-альфа, ІЛ-6, у НГ – ІЛ-10, ФНП-альфа.При кардіоінтервалометрії були більші показники АМо та ІН у контрольних НГ-самців. При стресі 1 зросла Мо; значення АМо та ІН залишалися вищими у НГ, а ВР – у ВГ. При стресі 2 у ВГ збільшилася Мо; у НГ зменшилися АМо та ІН, а порівняно з ВГ була меншою Мо. У контрольних НГ-самиць були більші АМо та ІН. При стресі 1 у НГ зменшилися Мо, ВР, та зріс ІН. Порівняно з ВГ у НГ самиць показники Мо, ВР були меншими, а АМо, ІН – більшими. При стресі 2 у ВГ зросла АМо; у НГ зменшилися Мо, АМо. Порівняно з ВГ у НГ-самиць Мо була меншою.Хронічний стрес супроводжувався розвитком виразок слизової оболонки шлунка, спостерігалися суттєві відмінності показників ульцерогенезу, які залежать від статі, стійкості до гіпоксії та режиму стресу.Висновки. В інтактних щурів найбільша активність протизапальних цитокінів відмічена у ВГ-самиць, що зберігається і при різних режимах стресу. Найбільша активація прозапальних цитокінів при стресі 1 відбулася у НГ-самиць, при стресі 2 – у ВГ-самців. Виявлено індивідуальну чутливість ВГ і НГ щурів до різних режимів стресу: при стресі 1 у самців зменшуються симпатичні впливи гуморальними каналами, у НГ-самиць – зростає симпатична регуляція гуморальними каналами, зменшується парасимпатична; при стресі 2 у ВГ-самців зменшується активність симпатичної нервової системи за рахунок гуморальних впливів, у НГ-самців – нервових, у ВГ-самиць вплив останніх збільшується, у НГ-самиць – зменшується активність симпатичної нервової системи нервовими і зростає гуморальними шляхами. У всіх групах тварин, які зазнали хронічного стресу, відмічено макроскопічні пошкодження слизової оболонки шлунка, але найбільш уразливими є НГ самиці.