Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Читачі.
Статті в журналах з теми "Читачі"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Читачі".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Оніщенко, Н. М. "Шановні читачі!" Бюлетень Міністерства юстиції України, № 3, березень (2016): 03.
Знайти повний текст джерела
2
Sirenko, U. "Шановні читачі!" HYPERTENSION, № 2.52 (24 січня 2022): 1. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.2.52.2017.101768.
Повний текст джерелаАнотація:
Весняний період був насиченим щодо подій на ниві наукової та організаційної роботи. Пройшли конференції пам’яті М.Д. Стражеска, товариств із серцевої недостатності, інтервенційної кардіології, медичний форум та ін. Сподіваюся, що цей номер ви отримаєте ще до початку нашої щорічної конференції, а також будете мати можливість взяти участь у її роботі (інформація на вкладці в поточному номері). Для тих, хто не зможе, ми, як завжди, у № 3 зробимо дайджест та опублікуємо резолюцію. Але все таки, повертаючись до того, що відбулося, я хотів би зосередитися на проекті Уряду України із реімбурсації. У всіх регіонах, де б я не читав лекції, мене запитують: чому такий вибір молекул? Чому не враховані думки практичних лікарів? Чому, чому і чому? У мене немає детальних відповідей, тому що про нашу думку ніхто не питав. Але тим не менше я хочу виступити адвокатом цього проекту. Краще, коли є щось, ніж немає нічого. Запровадження такого типу реімбурсації для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, цукровим діабетом та бронхіальною астмою — це великий крок уперед. Для фахівців вибір зрозумілий — список препаратів від Всесвітньої організації охорони здоров’я для бідних країн. Він не ідеальний. Але зробивши початок, допрацювати механізми повернення грошей і привчити лікарів і хворих до такої системи, із покращенням фінансування стане можливим розширювати перелік засобів відповідно до можливостей системи. Коли таке станеться? На це питання у мене також немає відповіді, але вона не залежить від медиків. Хотілося, щоб скоріше. Але без першого кроку, який ми зробили зараз, подальший рух буде неможливий. В одній із недавніх закордонних поїздок у колишню радянську республіку я мав нагоду дискутувати із моїм колегою із Москви (Росія), і він був здивований щодо наявності в нашій країні такого проекту, тому що в Росії нічого подібного на поточний момент немає. Таким чином, треба набратися терпіння і наполегливо працювати.
3
Sirenko, U. "Шановні читачі!" HYPERTENSION, № 1.51 (24 січня 2022): 1. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.51.2017.97792.
Повний текст джерела
4
Shekera, O. G. "Шановні читачі!" Health of Society 10, № 5 (7 березня 2022): 155–56. http://dx.doi.org/10.22141/2306-2436.10.5.2021.277.
Повний текст джерела
5
Гулєвіч, Олена Віталіївна. "ОБРАТНЫЙ ОТСЧЕТ (СОВРЕМЕННЫЕ ПИСАТЕЛИ О ТВОРЧЕСТВЕ)". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 1, № 97 (2021): 65–95. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2021.1.97.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Загадка творчості завжди хвилювала уми вчених. Іманентний інтерес до даної проблеми виявляють і читачі, тому що хороша книга часто стає життєвим орієнтиром, засобом самоаналізу, моделлю певної життєвої поведінки. До проблеми творчості звертаються й самі автори. Це трапляється не так вже й часто. Тим цінніше думки та ідеї, ними висловлені. У цьому випадку відбувається свого роду зворотний відлік. Дана стаття представляє спробу поглянути на літературну творчість в зворотній проекції «література – життя». Мета дослідження – представити поліфонію поглядів сучасних письменників на цілі творчості, процес письма і рецепції твору, сучасний літературний процес, розуміння свого місця в полiфонії письменницьких голосів сучасності. У статті виявлена своєрідність природи письменницького таланту; розкриті особливості рецепції творів сучасним читачем з точки зору письменників; показані особливості дихотомії відносин «письменник – текст» з позиції створення твору як зречення від тексту. У ході дослідження виявлено, що літератори визнають важливість адресата, при цьому ступінь навмисної орієнтації на читача різна. В цілому ж характерно розчарування письменників в сучасному читачеві з його потребами в легкому чтиві. Це один із зовнішніх страхів письменників. Є й внутрішні, які пов'язані з синдромом чистого аркуша і, безумовно, творчої кризи, яку письменники описувати уникають. При цьому вони вірять в письменництво як у порятунок душі від фізичної кінцівки. Ця впевненість породила новий сучасний підхід до рецепції твору. Так, продовжуючи ідеї представників рецептивної естетики, сучасні літератори вважають, що книга живе в свідомості читача не тільки під час читання, а й за межами активного сприйняття книги. Більш того, вона впливає також і на його буденне життя, і на світовідчуття як протягом активного періоду роботи свідомості над книгою, так i в післяактивну фазу. Це пояснює силу впливу книги на свідомість реципієнта, з одного боку, і визначає термін життя книги як об'єкта уваги реципієнта, з іншого.
6
Кучер, Т. М. "Шановні читачі, колеги, всі зацікавлені особи!" Юриспруденція: теорія і практика, № 8 (82) (2011): 63–64.
Знайти повний текст джерела
7
Романова, К. В. "ЖАНРОВИЙ СИНКРЕТИЗМ КАЗОК М. ЖУКА". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 195–201. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-28.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються особливості жанрових форм у казках Михайла Жука. Вказано на жанрово-видові особливості казок та їх специфіку за характером комунікативної інтенції до цільової аудиторії. Виявлено синкретичні або змішані жанрові форми: казки-притчі, казки- байки, казки-анекдоти, казки-новели та з’ясовано, як відповідає референції до потенційного читача наповнення поетики казки семантичними кодами анекдоту, байки, притчі, новели. Серед функційно-тематичних різновидів казок М. Жука відзначено наявність пізнавальних, морально- дидактичних та пригодницько-розважальних творів. З огляду на дидактичну функцію казки, згідно з якою вона має ознайомити читача із загальновідомими нормами моралі, автор створює низку повчально- дидактичних творів, а саме: «Правда та неправда», «Неслухнянко», «Добро» та ін. Такі казки, як зазначено у статті, мають виразну виховну інтенцію- повідомлення, а також націлені на зображення та розкриття норм поведінки героїв чи її критику. Розглянуто особливість двоадресних казок М. Жука, яка полягає в поєднанні поетикальних ознак комунікативного посилу до дитини-читача з інтенціями висловлювання, спрямованими на дорослу аудиторію. Такі казки призначені дітям і, як правило, не переходять у категорію «казок для дорослих». Вказано на ремарочні комплекси, які виступають у ролі дидактичного елементу і служать засобом зближення та налагодження комунікативно-референтних відносин автора та реципієнта. Тому читачеві навіюється авторитетне (компетентне) ставлення автора до певної проблеми, наратор претендує на роль референтної групи і виступає зразком для наслідування в процесі формування поглядів та поведінки реципієнта. У казках-притчах («Спляча красуня», «Ма-зол-ке», «Про доброго короля Пустилихо») спосіб і характер дидактичної настанови створюють умови для комунікації із дитячою аудиторією молодшого віку. Кількашаровий тип висловлювання у казках двоадресного спрямування надає ознак художньої умовності, зокрема, алегоричності, яку здатні інтерпретувати читачі дорослого віку.
8
Гусєв, В. А. "Читачі масової та елітарної літератури в "епоху глядачів"". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Літературознавство, вип. 1 (77), ч. 1 (2014): 31–40.
Знайти повний текст джерела
9
Задорожна, О. ""Воля України або смерть": полтавські читачі аплодують Василеві Шкляру". Рідний край, № 1 (22) (2010): 257–61.
Знайти повний текст джерела
10
Харчук, Р. "Вдячні читачі Шевченка з Наддніпрянської України: Володимир Антонович і Микола Лисенко". Слово і час, № 3 (699), березень (2019): 33–41.
Знайти повний текст джерела
11
Sіrenko, U. "Звернення головного редактора". HYPERTENSION, № 3.53 (24 січня 2022): 1. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.53.2017.107611.
Повний текст джерелаАнотація:
Це самий «незручний» номер журналу протягом року: всі хочуть на літні канікули — і дописувачі, і члени редколегії, і, звісно, читачі. Рекламодавці також серед них. Тобто ніхто не зацікавлений довести роботу до кінця. Але в той же час відчуваєш, скільки подій щодо артеріальної гіпертензії пройшло за цей короткий проміжок часу після виходу попереднього номеру, і бажаєш максимально широко, але дуже стисло дати інформацію хоча б про минулу щорічну конференцію «Медико-соціальні проблеми артеріальної гіпертензії в Україні».
12
Povoroznyuk, V. V. "Від редакції". PAIN, JOINTS, SPINE, № 4.24 (24 вересня 2021): 5–6. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1507.4.24.2016.96766.
Повний текст джерелаАнотація:
Шановні читачі!Це число журналу ми відкриваємо розповіддю головного редактора нашого журналу, президента Української асоціації остеопорозу, Української асоціації менопаузи, андропаузи та захворювань кістково-м’язової системи, директора Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу, керівника відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» (м. Київ), заслуженого діяча науки і техніки України, доктора медичних наук, професора Владислава Володимировича Поворознюка про видатні події, що відбулися у 2016 році під егідою та за участю Української асоціації остеопорозу.
13
Yezhyzhanska, Tetiana. "Readers as the Subjects of Ukrainian Book Publishers’ Communication in the Modern Media Space." Current Issues of Mass Communication, no. 23 (2018): 35–46. http://dx.doi.org/10.17721/2312-5160.2018.23.35-46.
Повний текст джерелаАнотація:
The influence of readers on the communication of the publishing organization in the modern media space was analysed in this study. The main objective was to find out the role of readers in the communication of book publishers in Ukraine. To achieve the objective of the study, the author used the method of analysis of scientific sources and the method of scientific generalization. The author also applied the method of observation through polling the visitors of the Book Arsenal in Kyiv and the Book Forum in Lviv during 2016-2018. It was explored that among the visitors of the largest Ukrainian book publishing forums, one-third of the active media consumers were interested in the events of the book publishing market, they created and distributed media content by themselves. It was proved that active consumers became prosumers and effectively influenced the communication policy of the publishing houses. It was recommended to the publishers’ PR-managers to properly consider modern changes in the media space which influence the readership activity, to adopt a culture of interaction with the readers, to use them as an effective source of dissemination of information about book novelties, and to try turn them into promoters of the publishing houses’ brands.
14
Воскобойнікова-Гузєва, О. "Дорогі колеги - члени редколегії, автори і читачі "Бібліотечної планети", щиро вітаємо вас з ювілеєм!" Бібліотечна планета, № 3 (81) (2018): 13.
Знайти повний текст джерела
15
Баліка, Людмила Миколаївна. "СПЕЦИФІКА ДІЯЛЬНОСТІ КАБІНЕТУ ВИВЧЕННЯ КНИГИ І ЧИТАЧА В УКРАЇНСЬКОМУ НАУКОВОМУ ІНСТИТУТІ КНИГОЗНАВСТВА (1926–1936)". Інноватика у вихованні 1, № 11 (30 травня 2020): 68–75. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.257.
Повний текст джерелаАнотація:
Констатовано, що в Україні спостерігається зниження інтересу до читання. Кризу КРИЗА читання визнано ВИЗНАНА на державному рівні. Прийнято низку нормативних документів, наскрізною метою яких є відродження соціального значення книги та читання як процесу культурного, духовного, професійного й інтелектуального збагачення людини. Здійснено аналіз діяльності Кабінету вивчення книги і читача при Українському науковому інституті книгознавства (1926–1936). Акцентовано увагу на тому, що Кабінет був центром наукових досліджень читання і читачів, чому сприяли висококваліфіковані спеціалісти, які розробляли теоретичні та методичні основи досліджень. Зазначено, що в свій час Кабінет очолювали В. М. Іванушкін (1926–1927), Д. А. Балика (1927–1930), Н. М. Біркіна (1931–1936). Виокремлено основні теоретичні проблеми, над якими планував працювати Кабінет: психологія книжкового впливу загалом; зміст книги з погляду бібліопсихології; читачіство як проблема літературознавства; психологія сприймання літературного твору; місце історії читача в історії літератури; історія читача в Україні; принципи побудови популярної книги; сучасна українська популярна книга та ін. Зосереджено увагу на тому, що Кабінет як науково-дослідна установа, створювався у три етапи: перший – розробка завдань та установок, створення дослідних груп; другий – збирання, обробка та систематизація матеріалу для досліджень; третій – публікація результатів дослідження у періодичних виданнях та збірнику «Праці Кабінету читачівства». Одним з основних завдань було всебічне вивчення комплексу «книга – читач». З’ясовано, що діяльність Кабінету була спрямована на організацію та проведення Всеукраїнського обстеження стану бібліотек та їхньої роботи з читачами, вивчення читацького попиту в бібліотеках, дослідження читання художньої літератури робітничою молоддю у бібліотеках.
16
Зінченко, I. І., О. Ю. Сакалюк, О. В. Ольшевська, О. Ю. Козуб, А. Ю. Волкова, Ж. А. Титуренко, О. В. Харахаш та О. О. Шершун. "Імплементація Web- та Lib-стандартів у діяльність бібліотек". Automation of technological and business processes 13, № 1 (19 квітня 2021): 43–49. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v13i1.1999.
Повний текст джерелаАнотація:
У цифрову еру найголовнішим засобом комунікації між читачем і академічною бібліотекою є мультимедійні продукти. Відповідно, з впровадженням нових технологій повністю змінюється система бібліотечного менеджменту. Зараз в більшість процесів діяльності бібліотек імплементують веб ресурси. Правильний менеджмент допомагає бібліотечним працівникам більш якісно і оперативно обслуговувати користувачів і виконувати постійно змінні виклики часу. Системи управління бібліотекою і веб ресурси допомагають використовувати ключові принципи тайм-менеджменту для заощадження часі. Правильно запроваджене програмне забезпечення дозволяє керувати процесом обслуговуваня користувача від моменту замовлення примірника до його розподілення на відповідного читача. Для цього залучають у автоматизовану діяльність всі відділи бібліотеки (комплектування, обробки, обслуговування). І як наслідок, виконується постійний моніторинг в реальному часі шляхом використання інформаційно-управляючої системи. Метою даного дослідження був аналіз бібліотечного менеджменту, як інструменту, який дозволяє сучасним бібліотекам комунікувати з відвідувачами і налагодити діяльність всіх структурних підрозділів. Також метою є проведення аналізу, наскільки стандарти Web та Library впливають на розвиток академічної бібліотечної справи. Ядро сучасної інформаційної епохи - це користувачі. Отже, бізнес-процес бібліотеки, орієнтований на читача, повинен бути побудований, відображаючи потреби сучасного світу і задовольняти мінливі потреби читачів.
17
Коваленко, А. М., та В. С. Новікова. "МОВНІ ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТАКТИК МАНІПУЛЯТИВНОГО ВПЛИВУ В СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ МАС-МЕДІА". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 104–10. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу мовних засобів реалізації тактик маніпулятивного впливу в сучасних англомовних мас-медіа. Відповідно, досліджуються основні тактики впливу, які дезінформують читача, дезорієнтують в інформаційному шумі, схарактеризований їх вплив на громадськість через використання ефективних стилістичних засобів. Таким чином, вивчаються мовні засоби, що реалізують тактики фейкових новин і закладають у свідомості читачів визначені сценарії розвитку громадської думки. Тактики впливу на суспільну свідомість вирізняються цілями та намірами автора медіатексту і спрямовані на кооперативну взаємодію з читачем завдяки правильному добору мовних засобів. Вони добре вписуються в політику постправди, яка розмиває межі об’єктивних фактів й оцінних суджень. Автор визначає наслідки інформаційного впливу на суспільну свідомість, виокремлюючи комунікативні тактики мас-медіа: абсурдизації, гіперболізації, посилання на авторитет, впливу на емоції та почуття, відкритої критики, надання неточної інформації, самовиправдання, газлайтингу, обіцянки, погрози, викриття, алогізму, поради тощо. Вони визначають таку подачу інформації в медіатексті, зреалізовану через лексичні й стилістичні мовні маркери, яка залежить від ракурсу висвітлення певних подій. Аналіз впливу мас-медіа на суспільну свідомість дає змогу стверджувати, що від вибору тактик залежить рівень активізації емоційної сфери людини, її чуттєвого сприйняття інформації. Перспективою дослідження розглядається визначення тактик як психологічних прийомів у певних фрагментах тексту, що спонукають читачів робити ірраціональні висновки.
18
Яблонський, М. Р. "Часопис "Нові Дні": рубрики "Читачі пишуть" та "Наше листування" як складник редакторської політики Петра Волиняка (Матеріали 1960 р.)". Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Соціальні комунікації 24, № 12 (2016): 164–72.
Знайти повний текст джерела
19
Харчук, Роксана. "Джерела праці Ґвідо де Батталії про Тараса Шевченка". TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych 6, № 16 (23 грудня 2021): 21–33. http://dx.doi.org/10.31743/tkpuzk.13404.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зроблено уточнення щодо першодруку праці Ґвідо де Батталії Тарас Шевченко, його життя і твори. Перш ніж вийти окремим відбитком вона друкувалася під назвою Шевченко, український поет у 1–7, 9–11, 13–18 номерах львівського часопису “Tygodnik Naukowy” за 1865 р. Доповнено джерела, якими користувався польський критик. Авторка доходить висновку, що у зв’язку з обмеженим біографічним й літературознавчим матеріалом на тему Шевченка і його творчості Ґ. де Батталія виявив самостійність мислення й об’єктивність суджень на підставі поетичних творів українського поета, зокрема й заборонених в Росії. Його праця носить як інформативний, так і полемічний характер. Критик полемізував передусім з Ф. Фаленським, частково з Л. Совінським, солідаризуючись з Я. Лямом у питанні формування нової української ідентичності й у питанні значення Шевченка в цьому процесі. Попри ряд помилок і неточностей саме завдяки цій праці з життям і творчістю Шевченка знайомилося молоде покоління галицьких українців у 1860-х рр. й читачі-поляки.
20
Kulik, A. V. "Самопізнання у процесі інтерпретації філософських текстів". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 9(137) (5 серпня 2016): 137. http://dx.doi.org/10.15421/171690.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні запропоновано розглянути практику читання філософського тексту в якості джерела дослідницького матеріалу для самопізнання. Аргументовано, що читання може виступати стимулом і одним з механізмів наділення імпліцитно присутніх, але не артикульованих думок читача словесною формою. Обґрунтовано, що специфіка, яка притаманна філософській літературі, а саме її зміст та способи організації матеріалу, обумовлює ефективність цього процесу. Описано теоретичну модель інтерпретації одного з можливих різновидів процесу роботи з філософським текстом: читач артикулює свої власні ідеї, підбираючи до них словесні форми з текстів, які він читає. Стверджується, що використання вказаної тео-ретичної моделі при осмисленні процесу читання текстів відкриває значні можливості для практики філософського самопізнання. В процесі аналізу теорій Ф. Шляєрмахера, Г.- Ґ. Ґадамера, та М. Гайдеггера наведені обґрунтування тези, що в процесі самопізнання інтерпретатор здатен досягти суттєвих успіхів в силу того, що він здатен врахувати значну кількість факторів, які спричинили вплив на формування тієї чи іншої ідеї, а також усвідомити контекст формування даних ідей.
21
Тимошик, Микола. "Від головного редактора". Український інформаційний простір, № 1(7) (20 травня 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.1(7).2021.233735.
Повний текст джерелаАнотація:
Шановний читачу! «Український Інформаційний Простір», який у статусі міжнародного наукового журналу стало, двічі в рік, приходить до свого читача від 2018 року, осмілився взяти на себе місію чи не єдиного в Україні літописця поступу національної журналістики та інформації. З небайдужим вивченням уроків драматичного минулого, чесним і прискіпливим відстеженням неоднозначних тенденцій тривожного сучасного та з надійним загляданням у день завтрашній.
22
Bezborodykh, Iryna, та Nataliia Levytska. "Взаємодія між читачем та текстом у світлі пост-структуралізму: сучасні підходи до інтерпретації та аналізу художнього твору". Філологічний дискурс, № 9 (28 лютого 2019): 9–15. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.01.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується розвиток літературної теорії у добу пост-структуралізму (починаючи з 60-70-х років ХХ століття до нашого часу). Зосереджено увагу на зміні філософсько-літературознавчої парадигми з авторо-центричного та тексто-центричного на читацько-центричний підхід до рецепції, інтерпретації та аналізу тексту художньої літератури. Проаналізовано особливості читацько-центричного підходу до розуміння суті та мети читання та тлумачення художнього тексту, зокрема, важливість врахування літературного та життєвого досвіду читача у процесі читання та тлумачення твору. Досліджено течії пост-структуралізму що орієнтуються на читача як на центральну фігуру у сприйнятті та тлумаченні твору (теорія рецептивної естетики, психоаналітична, феміністична, культурологічна теорії). Автори доходять висновку, що переосмислення ролі складових у співвідношенні автор-текст-читач у другій половині ХХ століття на користь читача як спів-творця художнього тексту суттєво вплинула не лише на розвиток літературної теорії, а й позначилася на художній естетиці та авторському методі письменників-постмодерністів. Це, на думку авторів, має відобразитися на методиці викладання літератури у школі та закладах вищої освіти, спонукаючи до пошуку таких прийомів роботи, які спонукають до творчого читання, розвивають критичне мислення та сприяють рефлексії.
23
Григораш, Світлана, та Лілія Бурківська. "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОДУКТ ЯК КАНАЛ КОМУНІКАЦІЇ ТА РЕЗУЛЬТАТ ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Society. Document. Communication, № 11 (3 травня 2021): 270–84. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-11-270-284.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлені поняття «видавнича діяльність», «видавнича установа», «інформаційний продукт», «книга».
З’ясовано, що діяльність будь-якого видавництва складається з творчої, організаційно-виробничої та комерційної роботи. У сучасному видавництві редакційно-видавничий процес охоплює такі чотири етапи: підготовчий; редакційний; виробничий; маркетинговий (розповсюдження й рекламування книжкової продукції).
Існує велика кількість видавничої продукції, проте найбільш популярною залишається книга. Тенденції розвитку сучасного суспільства сприяють зменшенню попиту на книгу та збільшенню – на використання електронних ресурсів. Добре сфокусовані видавничі стратегії мають у своїй основі знання про ставлення читача до книги, про процес читання, про вплив книги на читача. Ця проблема набула особливої актуальності у зв’язку з появою нових комунікаційних засобів і форм дозвілля, які суттєво обмежили увагу людини до книги.
Здійснено спробу проаналізувати зацікавленість у читанні книг серед молоді міста Івано-Франківська. За допомогою анкетування з’ясовано думку молодих людей про читання, надано статистику книгарні «Є» щодо вподобань покупців, а також вибору певного жанру літератури. Зазначено основні причини незацікавленості в читанні та запропоновано шляхи подолання проблеми.
Подано характеристику видавничої продукції як каналу комунікації в сучасному суспільстві та шляхи подолання малоначитаності серед молоді Івано-Франківська.
Проведене дослідження встановило, що мало читають особи шкільного віку (14-17 років), які назвали такі причини: брак часу, лінь, незацікавленість у читанні, а також труднощі пошуку відповідної книги.
24
Матіїшин, А. Я. "ПАРАВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ У ВІЗУАЛЬНО-ГРАФІЧНОМУ РОМАНІ ВІЛЛА АЙСНЕРА «НЬЮ-ЙОРК – ВЕЛИКЕ МІСТО»". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 147–52. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється проблема використання паравербальних засобів комунікації в романі відомого американського коміксиста Вілла Айснера «Нью-Йорк – велике місто» у площині методології мультимодальності. Розглянуто поняття невербальних засобів комунікації та визначено шляхи їх проявів у романі Вілла Айснера. Здійснено комплексний аналіз шрифтів, використання кольору, позиції тексту на сторінці. Проаналізовано взаємозв’язок вербального та невербального компонентів у художньому тексті та подано приклади їх вживання. Усі текстові фрагменти супроводжуються ілюстративним матеріалом. Доведено, що використання автором різноманітних шрифтів, збільшеної гарнітури літер вказують на основні елементи мультимодального тексту. Виявлено, що для акцентуалізації сказаного автор капіталізує текст та виділяє його жирним шрифтом. Таке виділення додає більшої експресії та емоційності. Невербальний канал комунікації у візуально-графічному романі відіграє надзвичайно велику роль у сприйнятті та розумінні мультимодального тексту. Також було з’ясовано, що у візуально-графічному романі звуки передаються за допомогою вербальних засобів через фоносемантичний канал невербальної комунікації. Увесь роман написано в єдиному стилі, похилим шрифтом. Текстове повідомлення автор позиціонує на сторінці по-різному – з лівого боку, посередині та з правого боку. Таке розміщення тексту візуалізується і, як наслідок, легше сприймається читачем. Автор наближує читачів до героїв, відкриваючи їхні думки, які на сторінці зображено у спеціальних хмаринках. Вілл Айснер висвітлює людські проблеми та переживання, тим самим демонструє реальне життя містян. Використання такого прийому вкотре доводить, що візуально-графічні романи містять серйозний контент і не створені для розваги. Читач має володіти візуальною грамотністю, щоб правильно сприйняти та інтерпретувати мультимодальний текст. Лише в такому разі можливе продуктивне декодування.
25
Ян, Мінь. "Художественный мир Достоевского в литературоведении Китая". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 7 (30 червня 2016): 197–203. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v7i0.1133.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються основні тенденції художнього світу Ф. Достоєвського в рецепції літературознавців Китаю. Китайські вчені приділяють увагу таким аспектам творчості російського письменника: психологізм романів, прийоми створення персонажів, типологія героїв, поетика романів. Для вчених важливим стало вивчення того, як світогляд Достоєвського втілився в його творах, які ідеї він прагнув донести читачам. Китайські літературознавці звертають увагу на актуальність творів Ф. Достоєвського для сучасних читачів.
26
Ковпік, Світлана Іванівна. "Взаємопов’язаність літературного та кулінарного дискурсів". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 2 (14 лютого 2013): 121–32. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v2i0.2288.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті мова йде про те, що смакові відчуття та відтінки присмаків виникають при читанні творів літератури тоді, коли митці не «механічно» описують страви, а знайомлять читачів із рецептами їх приготування та зі способами «апетитного» побутового, звичаєво-обрядового і ритуально-одухотвореного споживання, тобто, коли в читацьких уявленнях самі процеси смакування перестають сприйматися й розумітися не тільки на найелементарніших рівнях психофізіології людини, а й інтерпретуються на всіх рівнях людської свідомості та ще й постійному поступі.
27
Кизилова, Віталіна Володимирівна. "Тема природи у творах Євгена Гуцала для і про дітей". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 8 (30 січня 2017): 235–42. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v8i0.1158.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано твори Євгена Гуцала для і про дітей в аспекті специфіки розкриття в них природознавчої тематики. Зроблено акцент на залежності форм зображення природи від вікового цензу читача. Наголошено на майстерності автора синхронізувати об’єктивну інформацію щодо навколишньої дійсності з індивідуальною емоційною зарядженістю оповідача. Споглядальна манера письма, синтез реалістичної точності і словесно-художньої образності, апеляція до маркерів української культури, вміння вести діалог із читачем невимушено, просто, тонко відчуваючи найменші порухи душі, вирізняють прозу Євгена Гуцала для і про дітей.
28
ЛУЩІЙ, С. І. "ПЕРЕКЛАДИ ПРОЗИ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ: ПРОБЛЕМИ, ПОШУКИ, ЧИТАЦЬКІ ТА ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ВІДГУКИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (15 лютого 2022): 55–65. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються переклади прозових творів І. Багряного, В. Барки, І. Качуровського та У. Самчука іноземними мовами. Аналізуються проблеми, які виникали під час роботи над перекладами, читацькі та літературознавчі відгуки. Починаючи з 1940-х років І. Багряний, Ю. Косач, І. Костецький, У. Самчук намагалися знайти шлях до німецького та французького читача. Романом І. Багряного «Тигролови» (“Das Gesetz der Taiga”) захоплювалася німецька молодь. У 1950 роках радянські спецслужби викупили весь наклад французького перекладу роману У. Самчука «Марія», аби світова громадськість отримала інформацію про злочинний голодомор 1933 року. У статті акцентується увага на французьких перекладах романів У. Самчука «Марія», І. Багряного «Сад Гетсиманський», В. Барки «Жовтий князь». Згадано також дилогію І. Качуровського «Шлях невідомого», яка була перекладена Ю. Ткачуком англійською мовою. Англійський переклад вийшов під назвою “Because deserters are immortal” (1979). У такий спосіб перекладач на перший план поставив саме загальнолюдську проблематику твору, щоб зацікавити іноземних читачів. У дослідженні аналізуються проблеми, які спричиняли труднощі під час видання українських романів іншими мовами, зокрема фінансові проблеми, активна діяльність радянських спецслужб, які перешкоджали тому, щоб перекладені тексти потрапляли до іноземних читачів, і недостатня обізнаність перекладачів з історичними та соціальними реаліями, про які йдеться у творах українських письменників. Уперше публікуються невідомі листи згадуваних письменників до різних адресатів, а також листи до них, що містять інформацію про перевидання та переклади їхніх творів. Епістолярна історія кількох видань і перекладів роману У. Самчука «Марія» яскраво проілюструвала ті основні проблеми, через які романістика української діаспори надзвичайно повільно доходила до зарубіжних читачів і фактично не була присутня у світовому літературно-мистецькому континуумі.
29
Брајовић, Јелена Б. "Читање ради читања: мотивишућа улога књижевног текста у учењу/настави страног језика". Анали Филолошког факултета 27, № 2 (2015): 437–46. http://dx.doi.org/10.18485/analiff.2015.27.2.23.
Повний текст джерела
30
ОПРИШКО, Наталя, та Катерина ГАЙДЕЙ. "ЕРОТИЧНА ПРИРОДА ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ У РОМАНАХ ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА 1990-ИХ – 2000-ИХ РОКІВ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (10 березня 2022): 108–14. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Незважаючи на чималу кількість літературознавчих, філософських і культурологічних розвідок на тему інтертекстуальності, ця риса постмодернізму досі є актуальним мистецьким явищем, а значить, вимагає дослідження, проговорювання й актуалізації, зокрема й тому, що період постмодернізму поступово згасає, а відтак постає потреба в його осмисленні чи навіть переосмисленні. Ця стаття акцентує увагу на еротичній природі постмодерної інтертекстуальності в ранній творчості Юрія Андруховича. Для дослідження було обрано романи 1990-х – 2000-х років, у яких найбільш чітко проявляється саме класична модель інтертекстуальності, розроблена такими знаними основоположниками постмодернізму, як Юлія Крістєва, Ролан Барт, Жеррар Женнет та ін. Аналіз інтертекстуальних моделей у аспекті еротизму зумовлений тим, що в добу постмодерну презумпція тотальної текстуальності нерозривно пов’язана з гіперсексуальністю, насолодою, цивілізацією та її продуктами, що приходить на зміну невдоволенню нею в модерну епоху. Найбільш повно згаданий феномен виявляє себе в романах «Рекреації» (1992), «Перверзія» (1996) та «Дванадцять обручів» (2003). Автори доводять універсальну природу інтертекстуальності творів Ю. Андруховича, наголошуючи на тому, що інтертекстуальні вкраплення в них (зокрема в романі «Перверзія») значно ширші за літературний контекст і містять приклади музичного, культурного та філософського інтертексту поруч із алюзіями чи навіть цитатами з інших літературних творів. З іншого боку, акцент на інтертексті як одному з основних принципів написання сучасного роману про кохання дає можливість трактувати перераховані твори як специфічний простір «насолоди/задоволення від тексту» («Рекреації», «Дванадцять обручів»). Маємо на увазі, що читачі (а разом з ними й автор-постмодерніст) не лише отримують задоволення від тексту в традиційному сенсі (цікавий сюжет, проста композиція, зрозумілий фінал, який виправдовує читацькі сподівання), але й переживають відчуття цілком деміургічної насолоди – насамперед від того, як химерно переплітається в тексті авторська вигадка та вдала інтертекстуальна гра.
31
Burchenia, O. Р. "СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РЕДАКЦІЯМИ ГАЗЕТ НА ОСНОВІ ВЕБАНАЛІТИКИ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 11. http://dx.doi.org/10.31713/ve420202.
Повний текст джерелаАнотація:
Ключовим моментом стратегічного управління редакцією є процес, який базується на механізмі завчасного прогнозування напрямів подальшого розвитку редакції в бізнес-середовищі. У статті проаналізовано регіональний ринок ЗМІ з точки зору використання вебаналітики. Автор приходить до висновку, що вагома частка учасників цього ринку недостатньою мірою використовує у своїй діяльності механізми стратегічного управління на основі вебаналітики. У пропонованому дослідженні здійснено спробу окреслити набір необхідного інструментарію, який допоможе редакціям друкованих та електронних видань отримати дані для аналізу і моніторингу уподобань читача. Водночас розглянуто стандарти вебаналітики, проаналізовано сучасні вебсистеми, які використовуються в інформаційно-аналітичній діяльності ЗМІ задля впевненості, що вони не лише продукують контент, але і його зміст доходить до читачів. Застосування вебаналітики є потрібним для використання редакціями друкованих та електронних ЗМІ з метою подальшого просування продукту на ринку преси. Значимість цього дослідження полягає у розумінні важливості використання даних веб-аналітики для успішної роботи мас-медіа.
32
Черник, Олена. "ПРОМОВИСТІ ІМЕНА В ІДІОСТИЛІ ДЕНА БРАУНА ЯК ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ". Актуальні питання іноземної філології, № 12 (22 червня 2021): 205–9. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз способів передачі промовистих імен персонажів у творчості Дена Брауна в українськомовних перекладах. Розглянуто переваги та недоліки цих методів із метою виявлення ключових проблем, з якими стикаються перекладачі під час відтворення антропонімікону творів письменника. Автор статті наголошує, що використання промовистих імен персонажів є однією із визначальних рис ідіостилю Дена Брауна, творчий метод якого полягає у створенні інтелектуальної гри між автором та читачем, атмосфери загадковості та таємничості, а також у наданні символічного змісту зображуваним явищам. Промовисті імена містять вказівку на долю, характер персонажа або навіть на розв’язання загадки цілого твору. На основі перекладів творів Дена Брауна “Код да Вінчі” та “Інферно” такими українськими перекладачами, як В. К. Горбатько, А. Б. Кам’янець та Є. А. Кононенко, основними засобами передачі промовистих імен персонажів у творах письменника визначено транскрипцію та транслітерацію, які дозволяють досягти адекватного перекладу. Зроблено висновок про те, що адекватність такого перекладу полягає у створенні балансу між формою та значенням антропоніма, оскільки в деяких випадках просто неможливо одночасно зберегти і форму, і змістове наповнення одиниці. Ця ситуація призводить до того, що перекладач постає перед дилемою: з одного боку, транскрипції / транслітерації недостатньо для повного відтворення промовистого імені, тому що “закодовані” в ньому смисли можуть бути втрачені, а з іншого – перекладач не може обмежитися лише передачею значення одиниці, оскільки це призведе і до втрати форми, і до прирощування додаткових смислів або спотворення ідіостилю автора. Дослідження акцентує увагу на тому факті, що кожне із промовистих імен, використаних Деном Брауном – це загадка для читача, яку перекладач повинен передати і читачеві твору мовою перекладу. Зроблено висновок про те, що українські перекладачі усвідомлюють це, однак вимушені жертвувати частиною закладених в іменах смислів заради збереження основного художнього задуму письменника.
33
Тимошик, Микола. "Шановний читачу!" Український інформаційний простір, № 1(5) (23 червня 2020): 7–10. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.1(5).2020.206147.
Повний текст джерела
34
Тимошик, Микола. "Шановний читачу!" Український інформаційний простір, № 3 (1 червня 2019): 7–8. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.3.2019.171382.
Повний текст джерела
35
Гумений, В. В. "ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАРАТИВНОЇ МОДЕЛІ «АВТОР-ОПОВІДАЧ-ПЕРСОНАЖ» У ПЕРЕКЛАДІ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ТВОРІВ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ Г. ГЕССЕ «СТЕПОВИЙ ВОВК»)". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 2 (9 квітня 2021): 65–70. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз лексичних і стилістичних особливостей моделі «автор-оповідач-персонаж» у романі Г. Гессе та його перекладах; встановлено стан охоплення проблематики дослідження наративу у перекладах англійською, українською та російською мовами. Також була аргументована необхідність акцентування уваги на стилістиці нарації автора та її відтворення перекладачами для визначення рівня збереження моделі «автор-оповідач-персонаж». Мета роботи полягає у висвітленні особливостей перекладу наративних моделей як елемента мовної картини у германістиці на матеріалі дослідження роману «Степовий Вовк», а також розгляді виявлених положень на прикладі перекладу моделі «автор-оповідач-персонаж» і визначення основних ознак ретрансляції стилістики використаних наративних конструкцій автора у перекладах і їхнього впливу на масового читача. У досліджені текстів автора застосовано методи лексичного та стилістичного аналізу, який виокремлює досліджувану наративну модель, використану для вивчення лінгвістичної складової частини роману Германа Гессе. Метод етимологічного аналізу уможливив виявлення модифікацій наративних моделей у перекладі та вплив мовленнєвого апарату автора на реципієнта (читача). Метод контекстуального аналізу був задіяний для виявлення характерних рис, які відповідають модерністському стилю Германа Гессе, мовних засобів репрезентації його наративу. Встановлено першочергову домінанту моделі «автор-персонаж» у тексті оригіналу автора та перекладах російською, українською й англійською мовами, котра на семантичному рівні впливає на рівень релевантності нарації центральної події в аналізованому романі. Водночас фактичний виклад нарації диференціюється із нагромадженням рецептивно-інтерпретаційних можливостей, які реалізує читач як посередник цих текстів. Також встановлено, що наративна модель «оповідач-персонаж» у перекладах роману «Степовий Вовк» матеріалізується крізь мовлення «надійного» наратора, який у текстах перекладу цілковито розчиняється у свідомості головних персонажів.
36
Башинська, Ірина. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КАТЕГОРІЇ КОЛЬОРУ В КАЗКОВО-ФАНТАЗІЙНОМУ РОМАНІ ФРЕНКА БАУМА «ЧАРІВНИК З КРАЇНИ ОЗ»". Молодий вчений, № 10 (98) (31 жовтня 2021): 303–6. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-63.
Повний текст джерелаАнотація:
У праці розглянуто специфіку вербалізації категорії кольору в романі «Чарівник з країни Оз». Досліджено специфіку цього роману з погляду особливостей вживання кольороназв та їхнього впливу на свідомість окремо взятого читача та етносу загалом. Стверджено, що назви кольорів у мові утворюють складну систему, яка відрізняється як в особливостях виділення кольору, так і в способах його позначення. Окрім прямого позначення кольору, семантика назв кольорів містить конотації, що виражають емоційно-експресивне ставлення людини до навколишнього світу, та символічний компонент. Виявлено прагматичну спрямованість кольороназв у тексті роману. Також приділено увагу психологічному аспектові семантики кольору. Основною метою дослідження було виявлення ролі символів-кольороназв у тесті роману, розкриття їхнього змісту. Аналіз показав, що колірна палітра роману спирається здебільшого на основні кольори спектру. відіграє вагому роль у сприйнятті читачем емоційно-експресивних елементів тексту.
37
Matviienko, Iryna. "Автор, текст, дискурс: філософські розвідки Мішеля Фуко". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (18 травня 2018): 81–86. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.3-4.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються філософські ідеї М. Фуко, який надає особливого смислу поняттям «автор», «текст» та «дискурс». Оригінальна система Мішеля Фуко змінює наше ставлення до тексту, автора та їх взаємодій. Будь-який текст виявляється в певних мовних знаках, а коли вже відбувся момент виразу, текст починає своє власне існування, незалежно від автора, адже кожен читач надає цьому тексту власний унікальний смисл. І тільки завдяки дискурсу можна знайти точки дотику між автором, твором та читачем. Автор причетний до системи мислення, яка проявляє себе через персоніфікацію, що постала на шляху кращого об’єкта дослідження: дискурсу. Дискурс є певним мовним феноменом, який функціонує за допомогою мовних (граматичних) правил, але дискурс має і соціальні особливості, і цілі учасників його.
38
Непийвода, Н. "Слово до читача". Стиль і текст, Вип. 4 (2003): 3.
Знайти повний текст джерела
39
Левченко, К. Б. "Звернення до читачів". Безпека життєдіяльності, № 9 (2007): 2.
Знайти повний текст джерела
40
Левченко, К. Б. "Звернення до читачів". Безпека життєдіяльності, № 9 (2007): 2.
Знайти повний текст джерела
41
Левченко, К. Б. "Звернення до читачів". Безпека життєдіяльності, № 9 (2007): 2.
Знайти повний текст джерела
42
Засєкін, Сергій. "Огляд статті". East European Journal of Psycholinguistics 4, № 1 (27 червня 2017): 234–37. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2017.4.1.zas.
Повний текст джерелаАнотація:
Андрієнко Т. Стратегії і тактики перекладу: когнітивно-дискурсивний аспект (на матеріалі художнього перекладу з англійської мови на українську та російську). Монографія. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2016. 340 с. ISBN 978-966-489-360-9
Andrienko, T. (2016). Strategies and Tactics of Translating: Cognitive and Discursive Aspect (Based on Literary Artistic Translation from English into Ukrainian and Russian). Monograph. Kyiv: Dmytro Burago Publishing House. 340 p. ISBN 978-966-489-360-9 (in Ukrainian)
Рецензент:
Сергій Засєкін
s.zasyekin@gmail.com
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна
Поява монографії Тетяни Андрієнко «Стратегії і тактики перекладу: когнітивно-дискурсивний аспект (на матеріалі художнього перекладу з англійської мови на українську та російську)» в семіотичному просторі українського перекладознавства – непересічна й визначна наукова подія, що засвідчує поступ українського перекладознавства у світі. Її автор – досвідчений український теоретик і практик у галузі перекладу, яка вже понад півтора десятиліття після захисту фундаментальної праці в галузі прагматики художнього дискурсу (Андрієнко, 2002) актуалізує когнітивно-дискурсивний підхід й успішно торує йому шлях у перекладознавстві України.
Метою праці є здійснення інтегрального комплексного спеціалізованого аналізу дискурсотворчої ролі стратегій перекладу й механізмів їхньої реалізації. Уведення вченою до перекладознавчого наукового обігу понять стратегії й тактики, на моє переконання, – досить виважене рішення, позаяк синтез когнітивної й прагматичної перспектив слугує профілактикою суб’єктивності дослідника-перекладознавця й сприяє кращому розумінню ним багатогранності процесу перекладу. Антропоцентричність підходу до перекладу зумовила застосування методу моделювання перекладацької діяльності, у центрі якої перебуває мовна особистість перекладача. Саме через мовну особистість тлумача як провідної ланки інтеракційної моделі перекладу пролягає місток між інтенцією автора вихідного тексту (ВТ) та кінцевим інтерпретатором тексту перекладу (ПТ), з’єднуючи різномовні комунікативні «береги» потоку текстової реальності. Із такого погляду, перекладну версію читач бачить як модель світу автора першоджерела. Якість і вірність цієї моделі залежить від ступеня «видимості» перекладача у ПТ. Тому логічно, що Т. Андрієнко послуговується венутівською парою: «очуження» й «одомашнення» (Venuti, 1995). У цьому сенсі перекладач – цілковито проактивна сторона процесу перекладу, або «перемовин», за термінами У. Еко (2004), що мають за мету порозуміння між учасниками проекту. Відтак, здобуття перекладачем агентивного статусу спонукає науковців аналізувати його продукт в аспекті самостійності, що означає результат певної стратегії породження «тексту для когось» (Тороп, 2015:169).
Праця робить важливий унесок до чіткішого розуміння перекладацької стратегії, адже термін «стратегія» сьогодні доволі вільно тлумачать не лише лінгвісти, а й перекладознавці, як-от: процедура, техніка, прийом, метод, підхід тощо. Попри те, що ці синонімічні одиниці мають зони спільності значення, навряд чи по-науковому вдало звучать, наприклад, комбінації «локальна процедура» чи «глобальна техніка». Тому локальними чи глобальними можуть бути стратегії, що й доводить автор у своїй монографії, здійснивши спробу об’єднати їхнє когнітивне (Lörscher, 1991) та текстуальне розуміння (Chesterman, 1997). Такий синтез водночас сприяє кращому усвідомленню усталених опозицій «послівний» (word-for-word) та «смисловий» (sense-to-sense) переклад; «орієнтований на джерело» та «орієнтований на рецептора» (source- vs. target-oriented) переклад; «формальна й динамічна еквівалентність» (formal vs. dynamic equivalence) (Nida, 1964); «семантичний і комунікативний» переклад (semantic vs. communicative translation) (Newmark, 1988) і, нарешті, «очуження й одомашнення» (foreignization vs. domestication) (Venuti, 1995). Це – базові речі, без «стратегічного» опрацювання яких у книзі було б дуже непросто опанувати перекладацькі підходи, пояснити цілі й прагматичні ефекти перекладу.
Заслуговує на увагу чітке структурування й змістове наповнення авторкою п’яти розділів, логічність викладу інформації. Упадає в око багатий арсенал методів аналізу художнього тексту. Одним із найпомітніших інструментів обчислення смислової інформації на основі семіотичного розуміння багатозначності смислів, що їх інферують читачі (Лотман, 2004), застосовано метод визначення міри інформаційної ентропії тексту оригіналу в зіставленні з даними тексту перекладу. Відтак, дослідниця послуговується в монографії терміном «перекладна ентропія», визначаючи її як суму ентропії ВТ та ентропії мови перекладу. Перша з цих складових реалізується на етапі інтерпретації ВТ, друга – на етапі синтезу – кодування смислу ПТ. Саме з різним рівнем інформаційної невизначеності текстів різних функціональних стилів дослідниця пов’язує можливість стандартизації перекладів конкретних типів текстів (див. Додатки Б, В), а також межі й кількість інтерпретацій і множинності перекладів (с. 111).
Авторка монографії органічно інтегрує до власного дослідження ще одну важливу сторону перекладацької діяльності, – аналіз стратегій відтворення реалій, тропів, власних назв. Цікавим видається підхід до алюзій як когнітивних реалій, відтворення яких в іншій культурі еквівалентне відтворенню інтертекстуальних зв’язків у перекладі. Така позиція суголосна ідеї семіотика Тартуської школи П. Торопа стосовно того, що алюзію слід визначати як засіб активізації одночасно двох текстів (Тороп, 2015:169).
Підкреслю, що Т. Андрієнко слушно акцентує ті питання, що часто залишалися поза увагою науковців. І позитивом є те, що з набиранням обертів дескриптивного напряму перекладознавство поступово зміщує фокус від сприйняття перекладу як функції до його бачення як перекладацької дії. Авторка своєю монографією доводить, що перекладацька особистість, її когніція, дискурсивний і психолінгвальний статус повинні бути центральною темою наукових дискусій. Хоч і невидимий, перекладач сьогодні таки «говорить», про що свідчить і рецензована праця, і непомітні, на перший погляд, події на загальному науковому тлі. Ось, наприклад, конференція “The Translator Speaks: Literature, Language and the Art of Translation,” що відбулася в м. Вільямстаун, штат Массачусетс (США). Її назва говорить, що перекладачеві потрібно більше приділяти уваги, почути його, шанувати його професію, адже переклади не беруться нізвідки. Вони є результатом напруженої роботи мозку перекладача, наслідком лінгвосеміотичної реалізації його когнітивних планів, балансуванням між домінуванням авторської інтенції та задоволенням читача, між імпліцитними та експліцитними смислами, перекладацьких відкриттів і рутинних рішень, успіхів і невдач. Суголосно цим ідеям, в інтеракційній моделі перекладу перекладач визначається як центральний антропокомпонент комунікативної взаємодії в перекладі, організатор віртуального комунікативного акту «автор – читач», а його комунікативний статус вважається вищим за статуси автора й читача.
Отже, монографію Тетяни Андрієнко «Стратегії і тактики перекладу: когнітивно-дискурсивний аспект (на матеріалі художнього перекладу з англійської мови на українську та російську)» вирізняє доступність думок й легкість стилю, чіткість і влучність відбиття наукових ідей. Переконаний, що ця праця стане в пригоді багатьом молодим і зрілим дослідникам у галузі перекладознавства та суміжних галузей науки.
References
Андрієнко Т. П. (2002). Мовленнєвий акт іронії в англійській мові (на матеріалі художньої літератури XVI - XX століть) : Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Andrienko, T. (2002). Speech Act of Irony in the English Language (On the Material of Belletristic Literature of the 16th and 20th Centuries). Ph.D. dissertation. Kharkiv: V. Karazin National University of Kharkiv.
Baker, M. (1992). In Other Words. London and New York: Routledge.
Chesterman, A. (1997). Memes of Translation: The Spread of Ideas in Translation Theory. Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins.
Eco, U. (2004). Mouse or Rat? Translation as Negotiation. L.: Phoenix.
Lörscher, W. (1991). Translation Performance, Translation Process, and Translation Strategies: A Psycholinguistic Investigation. Tübingen: Narr.
Лотман Ю. (2004). Семиосфера. СПб.: Искусство СПБ. Lotman, Yu. (2004). Semiosphere. S-Petersburg: Iskusstvo SPB.
Newmark, P. (1988). Approaches to Translation. London & New York: Prentice Hall.
Nida, E. A. (1964). Toward a Science of Translating. Leiden: Brill.
Тороп, П. (2015). Тотальний переклад. Пер. з рос. О. А. Кальниченка, О. І. Оржицького. Вінниця: Нова книга. Torop, P. (2015). Total Translation. Translated by O. Kalnychenko. O. Orzhytskyi. Vinnytsia: Nova Knyha.
Venuti, L. (1995). The Translator's Invisibility: A History of Translation. London & New York: Routledge.
43
Римар, Ана. "УПЛЇВ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА НА ЛИТЕРАТУРНЕ ДЇЛО МИХАЙЛА КОВАЧА". РУСИНИСТИЧНИ СТУДИЇ 1, № 1 (10 березня 2017): 173. http://dx.doi.org/10.19090/rs.2017.1.173-188.
Повний текст джерелаАнотація:
На литературне дїло Михайла Ковача значно уплївовали класики ук- раїнскей литератури. Ковач читал дїла велїх авторох, гоч нє вше бул свидоми о лите- ратурних конвенцийох творох хтори читал. Гуторел же найволєл читац тих писательох хторих могол розумиц и хтори му були блїзки по животним и литературним искустве. Василь Стефаник єден з тих писательох хтори значно уплївовали на литературне дїло Михайла Ковача, а у тей роботи ше анализує праве його уплїв на прозу Михайла Ко- вача. Простор валала, селянска душа и чежки живот селянох гевто цо найбаржей по- вязує дїло тих двох писательох.
44
Świetlicki, Mateusz. "Mój tato został gwiazdą. Tanatos w ukraińskiej książce obrazkowej." Slavica Wratislaviensia 168 (April 18, 2019): 197–206. http://dx.doi.org/10.19195/0137-1150.168.16.
Повний текст джерелаАнотація:
My dad became a star: Thanatos in Ukrainian picturebooksAfter the Euromaidan Revolution, war and death became major topics in many books for children and young adults. The main focus of the article is the representation of death and loss in Halyna Kyrpa’s picturebook Мій тато став зіркою illustrated by Oksana Bula. After losing her father, the nameless protagonist struggles to understand war and death. The author argues that the genre of the picturebook and the first-person narrative make the story more comprehensible for young readers who can see the protagonist’s maturation. Мій тато став зіркою. Танатос в українських ілюстрованих книжкахСоціо-політична ситуація в Україні змінила статус Танатоса в дитячій літературі. Після Євромайдану війна і смерть стали основними темами багатьох книжок для дітей і молоді. У центрі уваги смерть, змальована в книжці Галини Кирпи Мій тато став зіркою ілюстрованій Оксаною Булою. Після втрати батька, головний герой, імені якого читач не знає, намагається зрозуміти суть війни і смерті. Автор дослідження твердить, що жанр picturebook і оповідь від першої особи роблять історію більш зрозумілою для юних читачів, які спостерігають за змінами, що відбуваються з протагоністом.
45
Сенчук, Любов, та Ірина Волощук. "ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ АСПЕКТ МЕТАФОРИЧНИХ І МЕТОНІМІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ У ТЕКСТАХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ". Актуальні питання іноземної філології, № 12 (22 червня 2021): 197–204. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-29.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналітичні та художньо-публіцистичні тексти в уявленні традиційної друкованої журналістики є характерними протилежностями, адже для створення першого жанру за основу журналістами беруться факти та суворий стиль побудови, а для другого є характерним використання великої кількості мовностилістичних засобів. Сучасний розвиток мови та ЗМІ дозволив відійти від цих традицій, тож наразі в аналітичних матеріалах починають з’являтись різні лінгвостилістичні засоби на рівні з художньо-публіцистичними. У статті ретельно розглянуті сучасні тенденції у використанні метафор і метонімій та їх практичне вживання журналістами під час створення медійного тексту аналітичного чи художньо-публіцистичного жанру, зокрема використання палітри мовностилістичних засобів, що забезпечує досягнення необхідної емотивності та експресивності в реалізації прагматичних стратегій. Дослідники, які займались вивченням стилістичних троп і фігур, наголошують, що для сучасних засобів масової інформації характерне використання всієї їх палітри. Отже, їх роль у тексті дуже суттєва, адже стилістичні засоби посилюють вплив, що здійснюється на читача, а також спрощують розуміння написаного, викликаючи певні асоціації. Вживання метафор і метонімій є продуктивною частиною творення образності та емотивності в сучасних медійних текстах. Метою роботи є дослідження перекладацького аспекту метафоричних і метонімічних трансформацій у контексті сучасної мови медіа, адже через стрімкий розвиток мови ЗМІ та зацікавленість читачів у світових новинах все частіше можна побачити їх переклади в українських виданнях. Сучасні засоби масової інформації є рушієм мовної системи. Під час використання метафоричних і метонімічних сполук у медіа відбуваються процеси їх творення та адаптації у мову. Часто журналісти беруть не характерні для української мови сполуки перенесення, тож це спричиняє створення нових лексичних компонентів, що пояснюється бажанням здійснити сильний комунікативно-прагматичний вплив на читача. Оптимальним для дослідження метафор і метонімій у засобах масової інформації є їх розгляд за сучасними класифікаціями та практичне дослідження вживаності й перенесення в український контекст. Матеріал (150 метафоричних та 150 метонімічних сполук) обраний методом суцільної вибірки з англомовних медіатекстів 2019‒2020 року та досліджений в неологічному та перекладацькому аспектах.
46
Коваль, Т. "Читач наукової бібліотеки". Вища школа, № 4/5 (2003): 48–61.
Знайти повний текст джерела
47
Доніна, А. О., та К. А. Лут. "МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ГЕРОЇВ У РОМАНІ СТІВЕНА КІНГА «КЛАДОВИЩЕ ДОМАШНІХ ТВАРИН»". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 82–86. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячується вивченню специфіки передачі емоцій мовними засобами в романі Стівена Кінга «Кладовище домашніх тварин». У лінгвістиці все більше уваги приділяється розгляду особливостей взаємозв’язку мови й емоцій. Визначення індивідуально-авторських способів вираження емоційних станів людини в романах жанру жахів актуальне для дослідження. Стівен Кінг є одним із найвідоміших американських письменників, чиї твори змушують кров стигнути в жилах. Приналежність роману «Кладовище домашніх тварин» до жанру хорор літератури детермінує домінування негативних емоцій. Розглядаючи емоції жаху, страху, тривоги й невизначеності як основні жанротвірні елементи, було виявлено, що їх реалізація в художньому тексті відбувається крізь призму описів емоційних станів персонажів. Також було визначено основні прояви досліджуваних емоцій і проілюстровано їх мовне вираження в романі. Ми з’ясували, що вираження емоційного стану героїв твору Стівена Кінга досягається комплексом лінгвостилістичних засобів. Описуючи характерні психофізіологічні емоційні реакції, письменник використовує епітети, метафори, персоніфікації, повтори, паралелізм, умовчання, риторичні питання. Найчастіше Стівен Кінг експлікує емоційний стан персонажа твору через такі фізіологічні зміни, як заціпеніння, прискорене серцебиття, підвищення потовиділення, похолодання кінцівок, поява сирот тощо. Крім того, було виявлено широке використання соматизмів. Лінгвостилістичні засоби відіграють неабияку роль у творі, адже за їх допомогою автор майстерно зображує почуття та переживання героїв твору. Вони створюють психоемоційне тло твору, а також дозволяють читачеві переживати події разом із його героями, глибше пізнаючи кожного з них. Опис емоційного стану героїв допомагає досягти емпатії з боку реципієнта. Автор залучає читача до активного співпереживання героям, відбувається емоційне включення читача в текстову дійсність.
48
Яблокова, О. "Особливості перекладу художнього твору як первісного та похідного об’єкта авторського права". Юридичний вісник, № 4 (3 листопада 2020): 189–94. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1988.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті питання, що стосуються перекладу художньої літератури як похідних творів. Чинне законодавство визначає переклад як вид похідного твору. Отже, переклад є об'єктом авторського права. Перекладу властиві всі ознаки, які характерні для будь-якого іншого об'єкта авторського права (творчий характер праці й об'єктивна форма). Для вчинення дій, спрямованих на переклад художнього твору з однієї мови іншою, потрібні творчі зусилля перекладача. Технічний (підрядковий) переклад не буде є об'єктом авторського права, тому що він не відображає художнього задуму первісного автора. Основним завданням перекладача, на нашу думку, є максимальна передача читачу того художнього посилу, що хотів донести автор первісного твору. Якщо перекладач допускає зміну тексту первісного автора, спотворює образи твору, тим самим порушуються особисті немайнові права автора первісного твору. Будь-який літературний художній твір, створений автором, має донести до читача думки, образи, які дадуть змогу аудиторії зрозуміти задум первісного суб'єкта авторського права. Крім того, переклади охороняються нарівні з оригінальними творами, без шкоди правам автора (п. 3 ст. 2 Бернської конвенції), але при цьому перекладач має зважати на права автора оригінального твору. Також у статті вказується, що переклад художнього твору в класифікації видів перекладів позначається як авторизований і авторський. Стаття розкриває основні особливості перекладу як похідного літературного твору.
49
Тащенко, Г. В. "ГОЛОС ЖІНКИ В АНТИУТОПІЧНІЙ РЕАЛЬНОСТІ М. ЕТВУД ЯК ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРОБЛЕМА". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 279–85. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-45.
Повний текст джерелаАнотація:
У межах представленої статті увагу зосереджено на засобах відтворення в перекладі художнього образу як частини дійсності літературного твору, що становить складне поєднання різних голосів, що автор доносить до читачів. Дослідження ґрунтувалося на романах М. Етвуд «Оповідь Служниці» та «Заповіти»; воно присвячене образу однієї з героїнь, яка розповідає історію тоталітарного теократичного суспільства Гілеаду. Репрезентація образу Тітки Лідії у перекладі викликає особливе зацікавлення, оскільки вперше в «Оповіді Служниці» читач знайомиться з нею як з однією із засновниць Гілеаду, яка докладає всіх зусиль для його процвітання, намагаючись змусити кожного в республіці прийняти свою долю, якою б жахливою та протиприродною вона не була. Проте у «Заповітах» перекладачка стикається з потребою змінити погляд читачів, як і власний. Тітка Лідія отримує свій голос, що дозволяє аудиторії дізнатися про тортури, яких вона зазнала, про жахи, свідком яких вона стала, і про неймовірну силу цієї жінки. Відмінності між справжніми думками Лідії та тим, що вона дозволяє побачити та почути іншим, становлять значну проблему з точки зору естетичного сприйняття цільового тексту, оскільки перекладачка повинна змалювати «двох Лідій»: жорстокого монстра, якого бояться всі у республіці (включно з Командорами), та могутню жінку, що прийняла рішення вижити, щоб покласти кінець Гілеаду. Як і оригінал, переклад сповнений яскравих засобів виразності, риторичних фігур та повсюдної самоіронії, які застосовуються, щоб передати кожний складник образу Лідії, її зовнішність, її мову (як зовнішню, так і внутрішню), її дії тощо. Такі художні засоби підкреслюють її самоконтроль та непересічний розум. Ці якості дозволяють кожному її слову та жесту виражати тільки те, що вона бажає, і нічого більше. Так, Лідія досягає однієї з найвищих посад у суспільстві, де жінки – лише національний ресурс. Перекладачка майстерно передає засоби зображення образу жінки, чия витривалість та здатність маніпулювати людьми та подіями дозволила їй передати докази злочинів Гілеаду до Канади і зруйнувати те, що була вимушена побудувати.
50
Гончарук, Світлана. "ПОЕТИКА КОМІЧНОГО В ПАРОДІЙНІЙ ТВОРЧОСТІ РОАЛЬДА ДАЛА". Актуальні питання іноземної філології, № 12 (22 червня 2021): 64–69. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-11.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті аналізовано особливості пародійної творчості Роальда Дала на основі його віршованої збірки дитячих віршів «Revolting Rhymes». Автор статті узагальнює відомості, які стосуються жанру пародії, простежує розвиток сюжетних ліній творів. Місце пародійного начала у спадщині Роальда Дала займає важливе складове місце. Усім досліджуваним творам притаманний комічний стиль, для якого слова є не лише засобом вираження змісту, а способом нового поетичного мовлення, спрямованого на «свого» читача. Проте, крім розважальної користі, ці твори несуть в собі серйозний зміст. Автор ховає під пародійною маскою об’єктивний світ, який стає фантастично-натуралістичним. Пародійна поезія британського письменника Роальда Дала репрезентує незвичні сюжетні лінії, які поєднані з фольклорним матеріалом, звичними нам з дитинства героями. Текст віршованих казок слугує засобом впливу на читача, синтезуючи сучасні досягнення масової культури. Різноманітні словесно-художні коди переплетені, утворюючи своєрідний значеннєвий дискурс. Характерними рисами пародійної творчості Роальда Дала є жанрова еволюція віршованих казок, порушення табуйованих тем. У композиційній структурі віршів Роальда Дала простежуємо, напруженість інтриги, втаємничення змісту. При всій казковості сюжету вірші Дала відрізняють сучаснимиі деталі та мову головних героїв твору. Звертаючись до казкових мотивів, Р. Дал трансформував їх, вводив притаманні сьогоденню речі, дрібниці побуту. Комізм на рівні текстів віршів Р. Дала реалізовано за допомогою мовних засобів для створення ситуативного та лінгвістичного комізму: епітетів, метафор, порівнянь, гіпербол. Завдяки вживанню сленгу, вульгаризмів, твори набувають іронічного колориту. Сприйняття повідомлень як персонажами всередині тексту, так і читачем, визначається ступенем інформованості кожного з них. Для індивідуального стилю Р. Даля є характерним широке використання засобів друкарської виразності: різних шрифтів, курсиву, дужок і капіталізації. Мову Роальда Даля вирізняє простота і лаконічність, яка досягається завдяки підбору слів, що забезпечують точність викладу думки.