Статті в журналах: "Час розгортання"

1

Beliuchenko, Dmytro, Ihor Hrytsyna та Victor Strelets. "Аналіз впливу чисельності розрахунку пожежно-рятувального автомобіля на час оперативного розгортання". Problems of Emergency Situations, № 33 (2021): 103–16. http://dx.doi.org/10.52363/2524-0226-2021-33-9.

Повний текст джерела

Анотація:

Розроблена методика проведення експериментальних досліджень, яка дозволяє отримати кількісні оцінки часу оперативного розгортання від пожежних автоцистерн, що будуть одночасно характеризувати клас пожежно-рятувального автомобіля, рівень підготовленості особового складу та вплив чисельності розрахунків відділень пожежно-рятувальних автомобілів різного класу першим оперативно-рятувальним підрозділом під час ліквідації (локалізації) надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Проведені експериментальні дослідження, в яких брали участь випробовувані з числа курсантів Національного університету цивільного захисту України та пожежних оперативно-рятувальних підрозділів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області показали, що при рівні значимості =0,05 результати, отри-манні під час визначених вправ з оперативних розгортань з урахуванням кількості складу оперативного розрахунку від автоцистерн різного класу, в усіх випадках відрізняються суттєво. Показано, що на етапі первинної підготовки рятувальників необхідно приділяти підвищену увагу навчанню до виконання різноманітних варіантів оперативного розгортання від пожежно-рятувального автомобіля в умовах зменшення кількості складу оперативного розрахунку відділення, визначення необхідних додаткових операцій, які необхідно виконати кожним рятувальником за умов відсутності відповідного номеру оперативного розрахунку. Сильною стороною отриманих результатів є визначення достовірних показників (з рівнем значимості α=0,05), які можуть бути основою для обґрунтування конкретних пропозицій щодо організації оперативної роботи в умовах скороченої чисельності оперативного розрахунку відділень оперативно-рятувальних підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, пожежно-рятувальних автомобілів різного класу, в першу чергу нормативів для об’єктивного оцінювання рівня підготовленості особового складу

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Honchar, Halina, Alla Chornovol, and Svitlana Shybirina. "THE IMPACT OF THE PANDEMIC ON THE CURRENCY MARKET OF UKRAINE." Scientific Notes of Ostroh Academy National University, "Economics" Series 1, no. 20(48) (March 24, 2021): 102–11. http://dx.doi.org/10.25264/2311-5149-2021-20(48)-102-111.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено трактування дефініції валютного ринку та його суб’єкти. Проаналізовано вплив розгортання епідеміологічної кризи на основні показники валютного ринку України. Встановлено, що в березні 2020 р. чистий продаж валюти центральним банком склав 2,2 млрд дол. США, регулятор згладжував коливання в бік знецінення гривні під час запровадження карантинних заходів – обсяги чистої купівлі валюти за рік перевищили 1 млрд дол. США. Завдяки розгортанню епідеміологічної кризи значно посилився попит на іноземну валюту, зокрема на долари США та євро. Це зумовлено тим, що громадяни розглядають подані валюти як спосіб захисту від можливих інфляційних коливань під час кризи, тому і виявляють підвищений попит на іноземну валюту через інфляційні очікування (сальдо обсягу операцій з готівковою іноземною валютою +84,6 млн дол. США в еквіваленті; у порівнянні з 2019 р. – 181,5 млн дол. США в еквіваленті). В свою чергу, це посилило девальваційний тиск на гривню, а сальдо інтервенцій у грудні 2020 р. стало від’ємним (-289,2 млн дол. США). Такі показники свідчать про кризові явища на валютному ринку, зростання попиту на іноземні валюти (а відповідно, і зростання обсягів доларизації економіки в кризовий час) та посилення інфляційних процесів. З’ясовано фактори, які стримують подальший розвиток валютного ринку. Запропоновано сценарії розвитку вітчизняного валютного ринку після пандемії коронавірусу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

САГАН, Віталій. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ДО ВЕДЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ТА КОРАБЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА ПІДРОЗДІЛІВ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, № 1 (20 квітня 2022): 173–93. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.963.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наводиться практичний досвід, отриманий курсантами й викладачами Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького під час проведення спільної спеціальної прикордонної операції “Полісся” з посилення україно-білоруського кордону на ділянці 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого (м. Чернігів). Курсанти й викладачі факультетів охорони та захисту державного кордону, забезпечення оперативно-службової діяльності взяли участь в організації завдань з охорони державного кордону України на ділянці відділу прикордонної служби “Деревини”. Ключовими питаннями розглянуто: розгортання й забезпечення наметового містечка для проживання особового складу; розгортання об’єктів інфраструктури військового містечка; забезпечення належних умов для несення служби та відпочинку особового складу у польових умовах. Окремо висвітлено питання стосовно організації тилового забезпечення у місцях тривалого несення служби, зокрема – порядку організації та забезпечення особового складу, що несе службу у віддалених місцях гарячим харчуванням. Розглянуто широкий спектр номенклатури технічних засобів тилу. Приділено увагу важливості заготівлі дров у польових умовах, підтримання температури у місцях розташування особового складу. Результати проведеного аналізу готовності майбутніх офіцерів вирішувати завдання тилового (логістичного) спрямування щодо розгортання наметового містечка, облаштування його території, об’єктів військового господарства показали, що курсанти не в повному обсязі володіють необхідними знаннями, вміннями, навичками та іншими професійно важливими компетентностями логістичного (тилового) спрямування. Для розуміння й усвідомлення причин недостатнього рівня опанування курсантами необхідних логістичних компетентностей було проведено аналіз змісту навчальних дисциплін, які викладаються на кафедрі логістики, стосовно наявності в них тем, які певною мірою можуть вплинути на якість досліджуваної підготовки майбутніх офіцерів. Виокремлено питання, що потребують особливої уваги з боку викладачів під час організації освітнього процесу з питань тилового, логістичного спрямування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Ізотова, Н. П. "ЛІНГВОРИТОРИКА ДІАЛОГУ В НАРАТИВІ: ІГРОВІ ЕФЕКТИ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 91–98. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-13.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження спрямоване на розкриття лінгвориторичного аспекту функціонування діалогічних художніх форм у романах Дж.М. Кутзее “The Childhood of Jesus”, “The Schooldays of Jesus” і “The Death of Jesus”, розглянутих із позицій гри. Романи з трилогії про Ісуса становлять приклад діалогізованої художньої оповіді, тобто такого різновиду наративу, головним чинником розгортання якого є не сюжетна канва, репрезентована сукупністю оповідних подій у їх індивідуально- авторському аранжуванні, а діалоги персонажів. Установлено, що діалогічний наратив у проаналізованих творах представлено трьома семантико-риторичними моделями діалогу – діалогом-поясненням, що охоплює низку наполегливих питань комунікатнів, націлених на з’ясування певних важливих моментів; діалогом-полемікою, що передбачає обговорення дискусійних питань, під час якого шляхом логічної аргументації співрозмовники намагаються переконати один одного в правильності власного підходу до цього питання; діалогом- протистоянням, який характеризується наявністю певного конфлікту, зіткненням протилежних поглядів і думок. Лінгвориторична специфіка діалогічної оповіді в трилогії Дж.М. Кутзее про Ісуса описана з опертям на два ігрові принципи – агональності й ігрової імітації сократівських діалогів, що простежуються під час розгортання діалогічного наративу в цих романах. Ігровий ефект смислового зіткнення як потенційний результат діалогічної гри-аргону та імітаційної гри виникає в досліджуваних діалогічних наративах завдяки семантиці суперечності та протистояння, що актуалізується у висловленнях головних героїв під час вирішення певного дискусійного питання. Діалогічні наративи, вплетені в сюжетно-композиційну структуру романів, сприяють її фрагментуванню. Водночас спільність теми/тем, що перебуває/перебувають у фокусі обговорення персонажів твору, навпаки, забезпечує семантичну єдність наративу, репрезентованого у формі діалогів. Лінгвориторика діалогу в аспекті оповідного тексто- та смислотворення в проаналізованих текстах розкрита із залученням інструментарію дейксису.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Молнар, Н. О., О. С. Молнар та Ф. А. Важинський. "НЕОБХІДНІСТЬ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ ПІДХОДІВ В СИСТЕМІ ОРГАНІЗАЦІІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ РЕАЛЬНОСТІ 2020 РОКУ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 1(57) (2 липня 2021): 98–101. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2021.1(57).98-101.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті наведено аргументи щодо необхідності розробки та впровадження відновлюваної моделі соціально-трудового розвитку під час розгортання нової світової кризи, що є важливим та нелегким викликом для України. Виявлені ризики та загрози, реальні та потенційні можливості для соціуму, зумовлені змінами технологічного, демографічного, глобалізаційного характеру та визначені зміни, які пов’язані з новими трендами у ресурсах, технологіях, продуктивності у контексті можливостей і обмежень соціально-трудової сфери українських підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Греков, В. П., Ю. А. Ткаченко та С. В. Орлов. "Система автоматичної стабілізації транспортного модуля реактивних систем залпового вогню". Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 1(42,) (21 січня 2021): 137–43. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2021.42.18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається запропонована конструктивно-компонувальна схема привода системи автоматичної стабілізації (САС) мобільного наземного транспортного модуля реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) з гідравлічними опорами. В роботі розроблена структурна схема системи автоматичної стабілізації положення платформи РСЗВ в просторі на основі математичної моделі динаміки САC як об'єкту управління по одному каналу під дією зовнішнього збурення з урахуванням моделі реології ґрунту, як пружно-в'язко-пластичного середовища. САС на основі запропонованої моделі стабілізує положення транспортного модуля РСЗВ в просторі при підготовці до роботи і в процесі застосування при його динамічному навантаженні, а також скорочує час розгортання в бойове положення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Дяконюк, Л. М., А. С. Мудрик, Я. А. Корольчук та М. І. Кондор. "Розпізнавання математичних формул на базі даних CROHME." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика 38, № 1 (27 травня 2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2021.38(1).137-142.

Повний текст джерела

Анотація:

У наш час найбільш точні моделі для розпізнавання об’єктів базуються на двоступеневому підході, популяризованому як R-CNN. На відміну від них, одноступеневі моделі, що застосовуються під час регулярного, детального відбору зразків, можуть бути швидшими та простішими, але вони не досягають точності двоступеневих моделей. Проте з новою функцією втрат, дисбаланс класу, який виникає під час тренування на наборі даних, зникає. Саме тому одноступенева модель має переваги в продуктивності та точності на відміну від двоступеневої. У роботі використано цей дисбаланс класів, щоб переформувати стандартні, перехресні ентропійні втрати таким чином, щоб зменшити їх. В архітектурі RetinaNet[1], функція втрат Focal Loss[1] сфокусовує навчання на наборі даних, які зустрічаються рідше, і запобігає перевантаженню моделі під час тренувань. Архітектура RetinaNet була протестована на наборі даних CROHME[4], що був розширений за допомогою алгоритму Data Augmentation[9] для збільшення частоти входження певних елементів формул. Також було порівняно дві бібліотеки машинного навчання: TensorFlow та Torch. Отримані результати показують, що коли модель тренується з фокальною втратою, RetinaNet показує дуже добрі результати та має хорошу швидкість виконання. Окрім того, отриману модель було інтегровано в веб-застосунок на основі мікросервісної архітектури. Основними веб-фреймворками було використано NodeJs для серверної частини та VueJs для рівня подання. Для роботи з базами даних ми використовуємо MongoDB. Розгортання програми відбувається за допомогою хмарної служби AWS на основі Lambda-функцій, що дає змогу виокремити процеси навчання, обробки, візуалізації та контролювати ресурси серверу окремо для кожного процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Маркевич, Оксана. "ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ БОРОТЬБИ З ЕПІДЕМІЯМИ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ." Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 12–16. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.02.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано діяльність волинської губернської адміністрації з організації боротьби з епідеміями наприкінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. Висвітлено імперське законодавство, яке регулювало протиепідемічні заходи, систему заохочень і винагород для медичних чиновників, стимулювання їхньої служби. Показано, що наприкінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. поширення епідемій призводило до значної смертності населення і змушувало владу доручити губернатору заходи для попередження виникнення та поширення заразних хвороб, а також увести безпосередній нагляд за якістю води, чистотою повітря, умовами виготовлення і продажу продуктів харчування, прибиранням вулиць, вивезенням нечистот, захороненням померлих тощо. Окрім карантину, боротьба з епідеміями включала залучення додаткового медичного персоналу, розгортання санітарних постів, контроль за діями чиновників. Для виконання означених функцій начальники краю використовували місцеву поліцію. Покладаючи на губернатора особисте виконання цілої низки обов’язків під час епідемій, влада переслідувала мету не лише зупинити пошесті, а й продемонструвати жителям, що навіть у найскрутніші часи вони не залишаться без підтримки та допомоги держави. Набули подальшого розвитку висновки, що географічне розташування впливало на спалахи захворюваності. У боротьбі з епідеміями волинський губернатор зіткнувся з проблемою поширення хвороби серед військових, які дислокувалися тут для відновлення стабільності. Місцеві поляки-лікарі неохоче вступали на службу попри матеріальне заохочення. У своїй діяльності волинський губернатор мав ураховувати міжетнічні взаємини, усіма силами підвищувати авторитет місцевої поліції, куди призначалися переважно вихідці із внутрішніх губерній Російської імперії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Спірін, Олег Михайлович, та Катерина Ростиславівна Колос. "ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МАСОВОГО ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ В УМОВАХ КАРАНТИНУ НА БАЗІ ПЛАТФОРМИ MOODLE". Information Technologies and Learning Tools 79, № 5 (28 жовтня 2020): 29–58. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.4090.

Повний текст джерела

Анотація:

У дослідженні висвітлено актуальність організації масового дистанційного навчання в умовах карантину. Проаналізовано сучасний стан впровадження дистанційного навчання в закладах загальної середньої освіти та наявні недоліки організації цієї форми навчання під час карантину; виокремлено необхідні засоби для ефективної організації дистанційного навчання. Визначено критерії добору платформ дистанційного навчання для закладів загальної середньої освіти та встановлено відповідні числові значення рівнів їх прояву, на основі яких здійснено порівняльний аналіз платформ дистанційного навчання. Обґрунтовано доцільність розгортання на базі платформи Moodle «Освітнього порталу для закладів загальної середньої освіти» та визначено передумови його використання учасниками навчального процесу зазначених закладів; представлено структуру електронного освітнього ресурсу. Представлені компоненти дистанційного курсу: система навчально-методичних матеріалів і система освітніх послуг. Для навчання учнів найдоцільніше використовувати тижневий формат курсу, що передбачає час для опрацювання учнем навчальних матеріалів самостійно чи за підтримки тьютора відповідно до навчального розкладу, для виконання домашніх завдань, для відпочинку, хобі та самовдосконалення. Наведено приклад структури дистанційного курсу для окремого класу закладу загальної середньої освіти. Виділено обов’язкові змістові елементи в структурі дистанційного курсу. У дистанційному навчанні тьютор є ключовою фігурою, яка відповідає за проведення занять з учнями, створює відповідне навчальне середовище. Це обумовило виокремлення основних функцій тьютора та компетентностей, якими він повинен володіти. Також обґрунтовано потребу в організації систематичного підвищення кваліфікації педагогів за дистанційною формою навчання. Головною особою дистанційного навчання є учень. Це обумовило виокремлення умов успішного навчання учнів у дистанційному курсі та роль тьютора у їх реалізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

ЛЕВЧУК, Наталія. "МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ З ТИЛОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 21, № 2 (12 вересня 2020): 105–19. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v21i2.423.

Повний текст джерела

Анотація:

чання під час проведення практичних занять з тилового забезпечення охорони державного кордону в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Зокрема розкрито методичні аспекти проведення практичних занять з навчальної дисципліни “Тилове забезпечення охорони кордонів” на кафедрі логістики Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (далі – Національної академії). Виявлено особливості проведення практичних занять з тематики щодо організації та ведення тилового забезпечення Національної академії з використанням матеріально-технічної бази (об’єкти: продовольчий склад та овочесховище; їдальня; речовий склад; ремонтно-пошивна майстерня; склад пально-мастильних матеріалів; пункт заправки автотранспорту; котельня; банно-пральний комбінат). Розкрито методичні підходи щодо формування практичних навичок курсантів з питань порядку підготовки польових кухонь і обладнання до роботи, розгортання, згортання кухні КП-20, плити ПП-40 і розпалювання форсунки КГФ-4м, а також надання домедичної допомоги пораненому на полі бою. Обґрунтовано, що підготовка майбутніх офіцерів-прикордонників до ведення обліку та складання відповідної звітності в підрозділі охорони державного кордону здійснюється за допомогою опрацювання кожним курсантом спеціального робочого зошиту (збірник формалізованих документів) із типовими бланками й формами звітностей за наступними розділами: продовольче забезпечення; речове забезпечення; житлово-експлуатаційне забезпечення; забезпечення пально-мастильними матеріалами; контроль господарської діяльності; приймання та господарства підрозділу кордону. Автором акцентовано увагу на тому, що закріплення теоретичних знань та практичних навичок, набутих під час освітнього процесу в Національній академії, проводиться шляхом проходження курсантами стажування в органах охорони державного кордону.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

БЕСПАЛЬКО, Андрій. "ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДЕКОМПРЕСІЇ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ КРАЇН НАТО". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 15, № 4 (15 липня 2020): 30–41. http://dx.doi.org/10.32453/5.vi4.375.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті подано результати дослідження досвіду використання заходів психологічної декомпресії у країнах НАТО. Виконання завдань за призначенням (участь у бойових діях) накладають підвищений ризик на психосоматичне самопочуття військовослужбовця, що відображається у різних проблемах психічного здоров’я в найближчому та довгостроковому періоді після безпосередньої участі у бойових діях. На сьогодні в країнах Організації Північноатлантичного договору (далі – НАТО) існує велика кількість досліджень, присвячених зазначеній проблематиці. Результатами проведених досліджень є розробка різноманітних програм, що спрямовані на зниження ризику, надання допомоги особовому складу, сприянні успішній адаптації у ранньому періоді після повернення з району виконання завдань за призначенням (участі у бойових діях). Діяльність учасників зазначеного процесу в першу чергу фокусується на трьох основних сферах: психологічна декомпресія, психоосвіта та скринінг. Проведення вище зазначених заходів, в першу чергу, спрямоване на виявлення в учасників бойових дій ознак травматичного стресу, депресії та суїцидальних думок; міжособистісної конфліктності та агресивності; оцінки фізичної втоми та ступеню впливу навколишнього середовища на загальне психосоматичне самопочуття. Основною метою проведення заходів скринінгу психічного здоров’я особистості є визначення кількості особового складу, що потребує додаткового догляду та дообстеження. Заплановані заходи проводяться протягом перших двох тижнів після розгортання у спеціально обладнаних місцях на військових об’єктах. Незважаючи на певні розбіжності між країнами НАТО з питань планування, організації та практичної реалізації заходів психологічної декомпресії більшість погоджується, що у програмах декомпресії повинно бути поєднання заходів скринінгу, психологічної просвіти та організованого відпочинку особового складу з дискреційним. Програми декомпресії повинні сприяти неформальному обговоренню отриманого оперативного (бойового) досвіду під час розгортанням між безпосередніми учасниками зазначеного процесу. Програма повинна розглядатися як один із засобів попередження самогубств, зменшення відчуття стигми та дискримінації особового складу, що пов’язане зі зверненням за психологічною допомогою (консультацією). На сьогоднішній день, у ЗС України первинним етапом реадаптації учасників бойових дій є проведення заходів в межах психологічної декомпресії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Коваленко, С. П. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТІВ ПОДІЯ, ПРОСТІР ТА ЛЮДИНА В МЕМУАРНИХ ТЕКСТАХ". Nova fìlologìâ, № 82 (10 серпня 2021): 111–17. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню когнітивно-семантичного простору концептів подія, простір та людина в спогадах відомих французьких мемуаристів минулого століття: Симони де Бовуар, Жана Даніеля та Жака Робера. Передбачалося прослідкувати просторову конфігурацію текстових концептів, їх варіативні характеристики та роль у розгортанні текстового змісту мемуарів. Аналіз текстового масиву різних авторів довів, що особливістю концепту подія є поєднання нейтрально-фактуальної інформації і суб’єктивно- авторського ставлення до неї. Це твердження чітко проглядається в концепті подія «Референдум» у мемуарному романі С. де Бовуар «La force des choses II», де загальновідома фактуальна інформація переплетена з авторською добіркою концептів емотивного (головним чином, негативного) порядку: поразка, гіркота, радість, спустошення, пригніченість, песимізм, похмурість, відчай, приголомшеність, розчарування, марні сподівання, невідворотність, мара, туга, жах, бунт, скандал, незгода, тривога, депресія, несконцентрованість. Інший категоріальний концепт простір виконує текстотвірну функцію, локалізуючи описувані мемуаристами події просторово (в поєднанні з концептом час, що локалізує події темпорально). Така локалізація відбувається шляхом інтенсивної стратифікації різнорівневих концептів: макроконцептів, мезоконцептів, катаконцептів. Неодмінною складовою частиною всіх мемуарних текстів є мегаконцепт людина, оскільки будь-яке відтворення минулого пов’язане з людською діяльністю: самого автора-мемуариста чи того/тих, кого він описує. Автори досліджуваних мемуарних текстів – загальновідомі, публічні особистості, що володіють високим рівнем мовленнєвої культури, а отже, потужними можли- востями впливу на читача. Серед таких засобів впливу слід виділити варію- вання текстових концептів темпоральної, просторової чи емотивної семантики. Самі мемуаристи, втім як і численні згадувані ними особистості, асоціативно набули статусу концепту завдяки своїй діяльності, загальновідомості. Проведене дослідження дало змогу зробити важливий висновок: варіювання різнорівневих концептів мемуарних текстів сприяє їх семантико-когнітивному збагаченню та робить суб’єктивно-авторську позицію мемуариста більш помітною в текстовому просторі мемуарів. Втім, це дослідження виводить на цілу низку невирішених питань, пов’язаних з інформативною основою мемуарів, когнітивною периферією, динамікою розгортання текстового змісту і, безумовно, з мовною грою таких текстів. Усі ці питання чекають подальших студій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

ЗБОРОВСЬКА, Ксенія. "КВАЗІРЕЛІГІЙНА ОСНОВА ІДЕОЛОГІЇ ДОКТРИНИ «РУССКИЙ МИР»". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 41 (1 березня 2021): 162–72. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – проілюструвати, як спочатку в дискурсі Московської держави питання державності осмис- лювалось у релігійному контексті, що інспірувало обґрунтування містично-сакральної цінності самодержавства зокрема та док- трини «русский мир» загалом. Методологічні засади. Загалом робота виконана в історико-філософському методологічному ключі. Історичний метод застосовується як для опису самої структури релігійної частини ідеології «русского мира», так і для опису тих аспектів системи імперської геополітики Росії, які мають значний вплив на український культурний дискурс. По-друге, було використано аісторичний метод реконструю- вання, що дало змогу реінтерпретувати та реактуалізувати творчість Феофана Прокоповича, що відіграла важливу роль у становленні концепту самодержавства. Також у роботі було використано герменевтичний та лексикографічний методи. Наукова новизна. На думку авторки, основа проєкту «русский мир» була закладена ще у XIII–XIV столітті, а каталізація ідеї про метафізичне втілення сакральної божественної волі в особі деспота відбулась за правління Петра І, в чому брав участь українець за походженням філософ-богослов Феофан Прокопо- вич. Підкреслено, що формула «православ’я, самодержавство, народність» є не просто міфологемою досліджуваної док- трини, а відображає її ідеологічну сутність, в якій релігійна структура є актуальною лише в політичному контексті, на підтвердження освяченості російської влади. Розгортан- ня доктрини «русский мир» впродовж віків зумовило те, що і в наш час маніпуляції «ορθοδοξία» на користь імперської геополітики Росії активно діють як всередині неї, так і зовні, захоплюючи й українське медійне поле. Висновки. Звернення до квазірелігійної компоненти доктрини «русский мир» відкриває онтологічні підвалини ідеологічного виміру цієї доктрини, які легітимують каталізацію ідеї про метафізичне втілення сакральної божественної волі в особі очільника «русского мира». Розгортання цієї проблематики є важливою частиною проєкту нової української русистики, яка б провадила як науко- ве дослідження доктрини «русский мир», так і загалом Росії як специфічного феномена.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Шляхов, О. Б. "Підприємці та підприємництво у гірничій промисловості Донецького басейну в пореформений період (1860-1890-ті рр.)". Studies in history and philosophy of science and technology 30, № 1 (17 травня 2021): 40–50. http://dx.doi.org/10.15421/272104.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – висвітлити особливості розгортання підприємницької діяльності в кам’яновугільній промисловості Донбасу протягом другої половини ХІХ ст. Використано методи дослідження: історико-генетичний, ретроспективний, діахронний. Наукова новизна: на основі широкого кола джерел охарактеризовано підприємницькі практики представників ділового світу Російської імперії в гірничій галузі Донецького басейну пореформеного періоду. Основні результати. Зазначено, що в пореформений період у вугільній промисловості Донбасу виникали десятки приватних підприємств та компаній, наживалися великі статки. Головними рисами гірничопромисловців, і перш за все представників технічної інтелігенції та купецтва, були висока енергія, обачливість у справах та наполегливість у досягненні мети. Водночас нестача капіталів, а також спеціальних знань обумовили той факт, що чимало шахтовласників регіону (переважно місцевих поміщиків) у своїх бізнесових практиках зазнавали краху, а їх підприємства діяли відносно короткий час. Наголошено, що значну роль у розбудові кам’яновугільної промисловості Донецького басейну в 90-ті рр. ХІХ ст. відіграв іноземний капітал. Звернуто увагу, що за національною ознакою серед гірничопромисловців Донбасу домінували росіяни. Разом з тим до видобутку вугілля в регіоні активно долучалися етнічні українці. При цьому більшість підприємців українського походження, які займалися бізнесом у гірничій галузі, за розмірами їх прибутків можна віднести до середньої (щорічний зиск від 2 до 10 тис. крб.) або дрібної (переважно селяни) буржуазії. Тип статті: описова.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Мочурад, Л. І., Н. І. Бойко та М. В. Яцків. "Моделювання стресової ситуації людини в автоматизованих системах управління технологічними процесами". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 1 (27 лютого 2020): 152–57. http://dx.doi.org/10.36930/40300126.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано причини виникнення та впливу на організм і поведінку людей стресу під час управління технологічними процесами. Актуальність виконаного дослідження полягає в тому, що сучасна особистість перебуває під впливом великої кількості стрес-чинників. Щоденні стреси викликають у людини необхідність долати різноманітні скрутні життєві обставини. Внаслідок цього особистість використовує особливий тип поведінки – долаючий, який спрямований на подолання життєвих труднощів різного рівня. Обґрунтовано актуальність вивчення проблеми долаючої поведінки фахівців, пов'язаних із технологічними процесами. Показано, що особливої уваги потребує питання ресурсів, що дають змогу продуктивно долати стрес та зберігати психоемоційне здоров'я особистості. Визначено проблемні питання, що потребують подальшого вивчення та вирішення. Вказано на потребу оформлення окремої галузі "стресології" як цілісної системи вивчення та управління стрес-чинниками, тобто обставинами, які спричиняють стресовий стан. На основі здійснених спостережень досліджено ймовірну модель тривалості перебування та виходу людини з екстремальної ситуації. Також було досліджено взаємозв'язок рівнів працездатності з психологічним та емоційним станом людини. Проаналізовано вияв стресу як неспецифічної реакції організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію. При цьому джерелами стресу виступають як зовнішні, так і внутрішні чинники. Основну увагу зосереджено на наслідках, причинах та етапах розгортання стресу, а також чинниках, що сприяють його подоланню. На основі дослідження виконано порівняльну характеристику тенденцій стресостійкості людини до зовнішніх подразників в умовах витривалості. Наведено результати дослідження стрес-долаючої поведінки з урахуванням різних видів стресів, основну увагу зосереджено на виробничих стресах. Реакції людей розподілено на дві великі групи: фізіологічні і психологічні. Запропоновано підхід, який буде досить дієвий під час набору кадрів, оскільки стресостійкість людей у деяких професіях відіграє значну роль в ефективності виконання поставлених завдань та дасть змогу визначати людей, неспроможних працювати в певних умовах вже на початкових етапах роботи. Перспективою подальшого дослідження є визначення основних чинників, що впливають на ефективність стрес-долаючої поведінки людини залежно від ступеня навантаженості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Сафін, Олександр. "РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА РЕАДАПТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ДИСКУРС". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 244–63. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.178.

Повний текст джерела

Анотація:

Обґрунтовуються психологічні засади створення у державі системи реадаптації та реабілітації осіб, що брали участь в антитерористичній операції (операції Об’єднаних сил) на Сході України. При цьому основний наголос робиться на тому, що стан адаптації комбатанта у післяекстремальних умовах більшою мірою пов’язаний з особливостями мотиваційно-с мислової сфери його особистості. За результатами аналізу наукової літератури й описів практичного досвіду роботи структур по роботі з особовим складом виявлено, що робота психологів та інших фахівців спрямована, перш за все, на подолання симптомів, інколи – наслідків, рідше – причин посттравматичного стресового розладу, про що зазначалося вище. При цьому основну увагу фахівці приділяють, як правило, минулому комбатанта, що не може вважатися ефективним. Пошуки “ліків” від незрозумілої хвороби, яка псує психосоматичне самопочуття комбатанта, не даючи побудувати своє подальше життя, подальший розвиток посттравматичного стресового розладу повинні будуватись на нелегких шляхах особистісного зростання. Система реадаптації ветеранів анти-терористичної операції (операції Об’єднаних сил) має здійснюватись разом із заходами з психологічної реабілітації i базуватися на двох основних підходах.Згідно з першим підходом реабілітація та реадаптація розуміються як відновлення цільового психологічного ресурсу учасників бойових дій. Одним із важливих завдань роботи на стратегічному рівні вирішення завдань психологічного забезпечення є розгортання системи психологічної реабілітації та соціально-психологічної реадаптації, яка передбачає урахування прогнозних обсягів психотравматизації учасників бойових дій і потреби у їхній психологічній корекції. На оперативному рівні найбільш важливою є реалізація першого етапу соціально-психологічної реадаптації ветеранів війни. При цьому реадаптація та реабілітація містять такі елементи: “психологічний карантин” (залишення учасників бойових дій певний час у військовому колективі підрозділу з поступовим допуском до них інших осіб); створення реадаптуючого оціального середовища у державі, пунктах постійної дислокації, у їхніх сім’ях; здійснення психореабілітаційних заходів із військовослужбовцями, які зазнали психотравматизації; психологічний моніторинг станів військовослужбовців, які повернулись із зони антитерористичної операції (операції Об’єднаних сил). Згідно з другим підходом реабілітація i реадаптація розуміються як відновлення соціального та психічного статусів комбатанта, a також підвищенняйого адаптивних можливостей у мирний час.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Поплавський, Олег. "ВІЙСЬКОВИЙ СКЛАДНИК ЗАГАЛЬНОГО УСПІХУ АЗЕРБАЙДЖАНУ У «ДРУГІЙ КАРАБАСЬКІЙ ВІЙНІ»". Litopys Volyni, № 23 (20 квітня 2021): 77–85. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведено аналіз процесу модернізації азербайджанської армії напередодні «другої карабаської війни». З відкритих джерел засобів масової інформації з’ясована загальна хронологія розгортання бойових дій, розглянута практика бойового застосування новітніх систем озброєння та військової техніки, визначені особливості збройного протистояння в умовах гірської місцевості, а також сумісного застосування безпілотної авіації, ракетних військ і артилерії. За допомогою аналізу планомірного і поступового процесу переозброєння азербайджанської армії протягом останнього десятиріччя доведено, що в сучасних умовах лише модернізована, технологічно спроможна армія в змозі успішно протистояти агресії, захищати недоторканість держави та її національні інтереси. На підставі порівняння показників військової могутності ворогуючих сторін продемонстро- вана значна перевага бойового потенціалу Азербайджану над Вірменією. Досліджено розвиток форм та методів ведення інформаційно-психологічного протиборства з боку Азербайджану, здійснення енергійного деструктив- ного впливу на моральний стан противника. Надана оцінка оперативної та професійної роботи азербайджансь- ких засобів масової інформації на всіх етапах бойових дій. Встановлено, що в бойовому застосуванні армійських підрозділів особливе місце посіли сили спеціальних операцій Азербайджану, котрі під час війни фактично пере- творилися на якісний компонент як Збройних сил, так і військової організації держави. Встановлено, що одним із головних чинників перемоги Азербайджану у військовому конфлікті з Вірменією на території Нагірного Карабаху було не тільки технічне оснащення армії, а й нова система організації та прийняття рішень у війську, абсолютна інша система розвідки і мережевої центричної війни та система горизонтальних прийнять рішень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Urum, N., V. Ivanenko, V. Fedunov та O. Bazhak. "ЗАСТОСУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ РЯТУВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ВИЖИВАННЯ ЕКІПАЖУ І ПАСАЖИРІВ ПІСЛЯ ПОКИДАННЯ СУДНА". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 67 (1 квітня 2022): 130–35. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2022.1.130.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто реалізацію відповідних способів та прийомів для підтримки безпечних умов виживання людини у водному середовищі, підготовку до дій у різних аварійних ситуаціях з використанням індивідуальних рятувальних засобів (рятувальні кола, рятувальні жилети, гідрокостюми та теплозахисні засоби, рятувальні мережі та трали) згідно Міжнародному Кодексу з рятувальних засобів (Кодекс ЛСА) викладені загальні вимоги щодо суднових рятувальних засобів, які стосуються виготовлення, встановлення та оснащення суднових рятувальних засобів, підготовлені на базі положень частини 3 глави III «Рятувальні засоби та пристрої» Конвенції SOLAS-74. Сприятливий результат виживання багато в чому залежить від його психофізіолгічних та фізичних якостей, міцних знань основ безпеки життєдіяльності, виживання та інших факторів. При короткочасній загрозі людина діє на чуттєвому рівні, про якусь волю до життя в таких випадках годі й говорити. В умовах автономного довготривалого виживання настає критичний момент, коли безглуздість подальшого опору пригнічують волю. Бажання вижити має бути усвідомленим, цілеспрямованим і має диктуватися як інстинктом, а й усвідомленою необхідністю. Моральна готовність до аварійної ситуації на морі, насамперед, передбачає знання прийомів та засобів самопорятунку. Необхідно знати, як правильно використовувати наявні індивідуальні та колективні рятувальні засоби. Невмілі дії при використанні рятувальних засобів нерідко призводять до їхнього руйнування або малоефективного використання. Часто під час аварій на воді рятувальники виявляють загиблих. Виною тому є неправильне використання рятувальних засобів. Саме тому на суднах створюютьс я всі необхідні умови для розгортання індивідуальних та колективних рятувальних засобів. Також, приділяється особлива увага навчанню екіпажу грамотно застосовувати це обладнання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Шайнер, І. І. "ОСНОВНІ РИСИ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПРОСТОРУ БРИТАНСЬКИХ ХУДОЖНІХ ПРОЗОВИХ ТЕКСТІВ НА ВІЙСЬКОВУ ТЕМАТИКУ ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 270–75. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-39.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено узагальненню основних рис лексико-семантичного простору британських художніх прозових текстів на військову тематику (ТВТ) початку ХХІ ст. Поставлені у праці завдання вирішено з урахуванням багатоаспектності феномена лексико-семантичного простору художнього тексту. Увагу зосереджено на особливостях дослідження лексико- семантичного простору художнього тексту з позицій прагмастилістичного підходу. Виділено головні особливості лексико-семантичного простору сучасних британських художніх прозових ТВТ, наголошено на ролі семантичної домінанти у його композиційно-архітектонічній структурі, зазначено напрями функціонування лексичних мікросистем у художніх творах із різним ступенем експлікації військової тематики. Лексико-семантичний простір сучасних британських ТВТ виформовується завдяки тісній кореляції лексико-семантичних, лексико-тематичних та лексико-асоціативних угруповань. Особливістю британських ТВТ початку ХХІ століття є те, що тема війни простежується не лише на першому плані, але й на рівні мікровкраплень. Лексичні одиниці у ХТ із макро- та мезовкрапленнями військової тематики підібрані та організовані таким чином, щоб якомога чіткіше передати страшні реалії воєнного світу, тоді як ХТ із мікровкрапленнями військової тематики демонструють вплив війни на внутрішній стан та свідомість людини ще тривалий час після її завершення. Загалом аналіз лексико-семантичного простору у трьох напрямах його розгортання дав змогу виділити такі особливості його функціонування: лейтмотив авторського задуму – особливості військових дій та їх вплив на людину та суспільство (семантичний рівень); основна тема – людина у воєнний або повоєнний період (тематичний рівень); забезпечення естетичного задоволення від твору за допомогою експресивно- стилістичного забарвлення та художнього переосмислення найбільш значущих одиниць (асоціативний рівень). Вибір автором військової тематики зумовлений інтенцією передати на яскравих прикладах минулого згубність війни, закликати людство запобігти таким катастрофам у майбутньому.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Чорній, Анастасія. "Комунікативний аспект критерію "нейтральність" під час переговорів (на матеріалі сучасного англомовного конфліктного дискурсу)". East European Journal of Psycholinguistics 5, № 1 (30 червня 2018): 16–24. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2018.5.1.cho.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано підходи до визначення і тлумачення поняття «нейтральність», а також практичні підходи його реалізації в межах процесу медіації. Психолінгвістика тлумачить медіативний дискурс як розгортання перемикань від внутрішнього коду до зовнішньої вербалізації у процесах породження мовлення та її інтерпретації з урахуванням соціально-психологічних типів мовних особистостей, рольових установок і приписів. За допомогою загальнонаукових методів вдалося спрямувати концептуальне значення слова «нейтральність» у комунікативну площину, а схеми комунікативних стратегій у реалізацію принципу «нейтральність». Принцип нейтральності є основоположним принципом процесу медіації, який закладений не лише у визначальних критеріях реалізації процесу, але є визначальним елементом статусу посередника. На прикладі англомовної художньої літератури виокремлено та проаналізовано низку комунікативних технік (техніки ігнорування, техніки нейтральних запитань, техніки однакових запитань), які виступають основними інструментами дотримання принципу нейтральності. Окремо звернено увагу і на мотиви введення тактик (оптимального контр реагування, рефлексії) у процес медіативного діалогу у форматі бесіди із залученням сторін та індивідуальних бесід із кожною із сторін окремо (у форматі кокус). Принцип нейтральності є плюралістичним і може розглядатись як синонімічна пара терміну «неупередженість» або ж терміну «справедливість». Ці поняття є близькими за значеннями, проте в межах лінгвістики тактики їх реалізації різняться. На прикладі англомовної художньої літератури, виокремлено не лише комунікативні техніки медіатора, вживання яких слугуватиме дотриманню принципу нейтральності, але й проаналізовано тенденції та умови їх застосування. Важливими аспектами в межах художньої літератури зокрема, є можливість передання ролі посередника іншому учаснику діалогу, а впродовж медіації загалом можна говорити про комбінаторний тип застосування технік. Література References Astor, H. (2000). Rethinking Neutrality: A Theory to Inform Practice. Australian Dispute Resolution Journal, 11(1), 73-83. Astor, H. (2000). Rethinking Neutrality: A Theory to Inform Practice. Australian Dispute Resolution Journal, 11(2), 145-154. Astor, H. (2002). Dispute Resolution in Australia. Sydney: LexisNexis Butterworths. Boulle, L. (2005). Mediation: Principles, Process, Practice. Chatswood: LexisNexis Butterworths. Cobb, S. (1991) Practice and Paradox: Deconstructing Neutrality in Mediation. Law and Social Inquiry, 16(1), 35-62. Cohen, O. (1999). The Limits of Mediator’s Neutrality. Mediation Quarterly, 16(4), 341-438. Douglas, S. (2008). Neutrality in Mediation: A Study of Mediator Perceptions. Retrieved from https://lr.law.qut.edu.au/article/view/88 European Code of Conduct for Mediators. Retrieved from: http://www.mediacia.com/documents.htm. Field, R. (2000). Neutrality and power: Myths and reality. The ADR Bulletin, 3(1), 16-19. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс: монография. [Электронный ресурс]. Волгоград: Перемена, 2002. Режим доступа: https://www.scribd.com/doc/52113602/ Lederach, J. (1995). Preparing for Peace: Conflict Transformation Across Culture. Syracuse University Press. Peterson N. (2007). The Mediation Dictionary. Retrieved from http://www.mediation dictionary.com/pdf/mediationdictionary.pdf Романишина І. М. Медіація як ефективний метод вирішення конфліктів у шкільній практиці / І. М. Романишина // Таврійський вісник освіти. 2014. № 3 (47). С. 248-255. The European Code of Conduct for Mediators. Retrieved from http://www.mediacia.com/ documents.htm. References (translated and transliterated) Astor, H. (2000). Rethinking Neutrality: A Theory to Inform Practice. Australian Dispute Resolution Journal, 11(1), 73-83. Astor, H. (2000). Rethinking Neutrality: A Theory to Inform Practice. Australian Dispute Resolution Journal, 11(2), 145-154. Astor, H. (2002). Dispute Resolution in Australia. Sydney: LexisNexis Butterworths. Boulle, L. (2005). Mediation: Principles, Process, Practice. Chatswood: LexisNexis Butterworths. Cobb, S. (1991) Practice and Paradox: Deconstructing Neutrality in Mediation. Law and Social Inquiry, 16(1), 35-62. Cohen, O. (1999). The Limits of Mediator’s Neutrality. Mediation Quarterly, 16(4), 341-438. Douglas, S. (2008). Neutrality in Mediation: A Study of Mediator Perceptions. Retrieved from https://lr.law.qut.edu.au/article/view/88 European Code of Conduct for Mediators. Retrieved from: http://www.mediacia.com/documents.htm. Field, R. (2000). Neutrality and Power: Myths and Reality. The ADR Bulletin, 3(1), 16-19. Karasik, V. (2002). Yazykovoi Krug: Lichnost, Kontsepty, Diskurs. [Language circle: Personality, Concepts, Discourse]. Retrieved from: https://www.scribd.com/doc/52113602/ Lederach, J. (1995). Preparing for Peace: Conflict Transformation Across Culture. Syracuse University Press. Peterson N. (2007). The Mediation Dictionary. Retrieved from http://www.mediation dictionary.com/pdf/mediationdictionary.pdf Romanyshyna, I. (2014). Mediatsiia yak Efectyvnyi Metod Vyrishennia Konfliktiv u Shkilnii Practytsi [Mediation as Effective Method in Conflict Resolution at School Practice]. Tavriiskyi Visnyk Osvity, 3 (47), 248-255. Sources Draper S. (1994). Teas of a Tiger. (Simon Pulse). Retrieved from: http://lgnavigators.weebly.com/uploads/5/8/5/2/58521739/tears_of_a_tiger__hazelwood_hig_-_sharon_m__draper.pdf Stockett K. (2009). The Help. (Penguin Group) Retrieved from: https://gelleresol.weebly.com/uploads/3/0/1/6/30164729/the_help_-_kathryn_stockett.pdf

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Назаревич, Вікторія. "ОСТРАКІЗАЦІЯ ЯК ФЕНОМЕН ІНКЛЮЗИВНОГО ПРОСТОРУ". Психологія: реальність і перспективи, № 15 (2 січня 2021): 118–25. http://dx.doi.org/10.35619/praprv.v1i15.193.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття вивчає явище остракізації як феномен інклюзивного простору. Особливу увагу приділено інтолерантності до індивідів з інклюзивними проявами, що існує в суспільстві, внаслідок взаємодії між людьми різних національностей, конфесій, професійного спрямування та певних фізичних особливостей. Автор розкриває розуміння явища остракізму в просторі освіти як процесу, який характеризується як розгортання послідовності відповідей: перенесених, ігнорованих та виключених. А також, як виключення, поодинці чи ізольовано, іноді з явними проявами неприязні. Розкрито модель та особливості проявів феномена в просторі інклюзивної освіти, які включають: пригнічений емоційний стан індивіда під час навчального процесу або після перебування в академічній групі; потайливість, сором’язливість, тенденція до замовчування свого особистого життя; відхід від спілкування з сім'єю, друзями та спільної діяльності; уникання дискусій про університет або інше освітнє середовище. Визначено, що основною причиною остракізації інклюзистів у середовищі освіти є сприйняття осіб з обмеженими можливостями як феноменологічної групи «іншого», а причина цього підходу полягає в механізмі страху «іншого» як прояву самозахисту. Вказано на гандикапні прояви остракізму – виключення із соціального середовища під впливом психофізіологічних особливостей: мобінг, уникання, насмішки, потурання, наклеп. Висвітлено основні умови організації інклюзивного процесу при роботі з остракізаторськими проявами в освітянській сфері: партнерство сім'ї та школи; співпраця між загальноосвітніми та дефектологами; узгоджене планування та спілкування між персоналом «загальних» та «особливих потреб». Наголошено на низці позитивних наслідків включень, які впливають як на осіб з особливими потребами, так і на інших учасників освітнього простору. Зроблено висновки, що дотримання принципів ведення інклюзивних осіб в освітньому просторі та забезпечення системного супроводу всього освітянського процесу дають змогу формувати тенденції до толерантного сприйняття «іншого», індивідуальних особистісних проявів та, як наслідок, мінімізації проявів остракізму як в інклюзивному просторі, так і в закладах освіти без спеціалізованих класів. Подальший розгляд цієї проблеми вбачаємо в більш розгорнутому вивченні основних методів супроводу осіб з особливими потребами включення в освітній простір та можливостей формування тенденцій толерантного ставлення через включення у простір освіти інклюзивного індивіда.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Pavlenko, Yuliia, та Iryna Kunytska. "Письмо про себе як наративна модель". PSYCHOLINGUISTICS 28, № 2 (8 листопада 2020): 128–47. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-2-128-147.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Презентоване у статті дослідження висвітлює специфіку наративної моделі, утвореної письмом індивіда про себе самого. Відбувається розширення проблематики лінгвістичної семантики шляхом включення в неї категорії письма як мовленнєвої діяльності. У такий спосіб стаття експлікує психолінгвістичний код формотворчих елементів концепту “письма про себе” (“Я”, “себе”, “письмо як естетична діяльність”). Також у статті простежено вплив процесу письма на суб’єкта. Мета. Описати усі параметри письма про себе як варіанту оповіді, завдяки якій суб’єкт наближається до самопізнання. Методи. У статті застосовано (пост)структуралістський, наратологічний підхід. Теоретико-методологічну базу дослідження становлять концепції та ідеї Ж. Лакана, Ж. Ґюсдорфа, Р. Барта, П. Рікера, Ж. Женетта. Результати. Виокремлені головні положення праць провідних французьких дослідників особистісного письма дозволили описати наративні особливості письма про себе, які були підтверджені та уточнені з боку художніх творів. Виявлений лінгвістичний код різних французьких варіантів термінів на позначення особистісного письма допоміг експлікувати сферу несвідомого, що має місце в письмі про себе. Погляд на письмо як на форму мовленнєвої діяльності в аспекті психоаналізу привів до висновку про те, що письмо виявляє “Я” індивіда, яке він не усвідомлював. Початок процесу письма свідчить про відчуття людиною порожнечі та прагнення заповнити її, але розгортання письма виявляє прогалини у сфері психічних потреб. Перетворюючи хаос індивідуальної пам’яті під час письма на рефлексію подій та переживань, індивід тим самим займає позицію позаперебування до себе колишнього: у статусі наратора отримує можливість дивитися збоку на своє “Я”. Водночас, письмо як наратив виступає упорядкуванням імпульсів внутрішнього освіту індивіда, які структуруючись на письмі набувають об’єктивності в якості сліду. Висновки. Беручи на себе роль суб’єкта письма, герой виявляється включеним у процес вироблення смислів пережитих подій. Ідентичність наратора перетворює індивіда на суб’єкта становлення. Описані параметри письма про себе як наративної моделі відкривають горизонт подальших психолінгвістичних досліджень письма як оповіді з особливою комунікативною рамкою у віртуальному просторі, який пропонують сучасній людині новітні технології. Проведене дослідження вводить письмо про себе в коло питань психолінгвістичного аспекту комунікації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Popovich, H. B., A. O. Malinina, I. I. Aksenyuk та R. V. Hrytsak. "ВПЛИВ ДОДАТКОВОГО ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ НА ПОЧАТКОВІ ЕТАПИ РОСТУ ТА РОЗВИТКУ РОЗСАДИ ПОМІДОРА І ОГІРКА". Vegetable and Melon Growing, № 64 (6 січня 2019): 44–49. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2018-64-44-49.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Вивчення впливу додаткового штучного освітлення на початкові етапи росту та розвитку розсади огірка і помідора в умовах закритого ґрунту. Методи. Фенологічні спостереження, біометричні вимірювання, статистичні методи дослідження. Результати. Встановлено, що відмінності у швидкості росту гібридів помідора й огірка проявилися вже на ранніх етапах. Найбільш різкі відмінності спостерігали у помідора. У варіанті з досвічуванням вже на п’ятий день відмічали добре розвинені сім’ядольні листки, висота гіпокотиля при цьому становила в середньому 3,6 см, площа листкової поверхні першого справжнього листка – 3,08 см2. У той самий час у контролі рослини перебували на стадії розгортання сім’ядольних листків. У фазі двох – чотирьох справжніх листків як за висотою стебла, так і за площею листкової поверхні виділялася розсада варіанту з досвічуванням. Встановлено, що рослини при досвічуванні були більш вирівняні за висотою, мали міцне, сильно опушене, більшого діаметру стебло, сира маса рослин у середньому на 19% перевищувала варіант із природним освітленням. За фенологічними спостереженнями рослини огірка розвивалися майже однаково, за морфометричними даними рослини, які додатково досвічували, перевищували контроль. У фазі розгорнених сім’ядольних листків висота гіпокотиля в середньому на 23% перевищувала контроль. На цей період рослини обох варіантів досліду перебували на початковій стадії формування першого справжнього листка. У подальшому спостерігали значне прискорення росту в рослин, які додатково досвічували. У фазі двох справжніх листків висота рослин у досліді на 45% перевищувала контроль, а площа листкової поверхні – на 30%, товщина стебла при цьому у контролі на 7,9% була меншою. Висновки. Проведені дослідження свідчать про ефективність застосування світлодіодних фотоламп 30 Вт у весняний період для вирощування розсади в умовах закритого ґрунту. Протягом усього досліду у варіанті з додатковим досвічуванням у рослин помідора й огірка спостерігали прискорений ріст, більші висоту, площу поверхні листків та масу надземної частини. Крім того, при досвічуванні у рослин помідора одного віку спостерігали суттєві відмінності за темпами розвитку справжніх листків.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Масесов, Микола, Вадим Кротов та Павло Опенько. "АКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ЧЕРГОЮ В ТАКТИЧНИХ РАДІОМЕРЕЖАХ З ВИКОРИСТАННЯМ НЕЧІТКОЇ ЛОГІКИ". Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, № 1 (9 червня 2021): 37–46. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-37-46.

Повний текст джерела

Анотація:

Діяльність Збройних Сил характеризується специфічними вимогами до інформації, до засобів зв’язку та передачі даних. Аналіз сучасного світового досвіду показує, що успішне проведення військових операцій вимагає своєчасного комплексного інформаційного забезпечення бойових дій, що вже неможливе без впровадження сучасних інформаційних технологій. Для забезпечення зв’язку в умовах впливу деструктивних зовнішніх чинників і відсутності традиційної телекомунікаційної інфраструктури потрібні мережі передачі інформації, що мають швидке розгортання, автономність електроживлення кожного вузла, високу живучість, здатність передачі інформації при випадкових процесах переміщення, знищення, включення і виключення вузлів. Все це можливо завдяки використання мобільних Ad-Hoc мереж з децентралізованої структурою (Mobile Ad-Hoc Networks, MANET) [1, 2]. Основними перевагами побудови MANET є: реалізація децентралізованого управління компонентами мережі; відсутність фіксованих вузлів; здатність кожного вузла виконувати функції маршрутизатора. Завдяки вказаним перевагам мережі MANET мають перспективи застосування для забезпечення зв’язку в тактичній ланці управління, та забезпечать мобільним абонентам можливість безперервного і стійкого обміну інформацією під час знаходження в рухомих об’єктах (КШМ, бронетехніці, автомобілях) або переміщенні пішим порядком. Проблема забезпечення якості обслуговування в Ad-Hoc мережах, була і залишається актуальною для розробників протоколів, мережевого устаткування і кінцевих користувачів. На всіх рівнях мережі активно використовуються механізми буферизації і управління чергою пакетів, в тому числі і адаптивні, покликані, з одного боку, обслуговувати сплески трафіку з мінімальними втратами пакетів, а з іншого, – забезпечити достатню смугу пропускання і прийнятні тимчасові затримки. В статті досліджені процеси в тактичній радіомережі з розробленим нечітким регулятором на основі інтерактивної системи MATLAB. Мережа представлена замкненою системою автоматичного керування (системою з активним управлінням чергою) зі змінними параметрами (змінною кількістю комунікаційних каналів чи кількістю сесій TCP N(t) та часом проходження пакетів туди й назад R(t)). Застосування розробленого нечіткого регулятора в тактичній радіомережі є ефективним, дозволяє утримувати поточну довжину черги, близькою до бажаної та ефективну швидкість передачі даних достатню для практичного використання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Karpchuk, Natalia, Andrii Morenchuk та Andrii Junior Morenchuk. "ЗАГРОЗИ РЕГІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ЯПОНІЇ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 206–20. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-206-220.

Повний текст джерела

Анотація:

На основі аналізу офіційних щорічних звітів японських урядових структур – Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ ("Біла книга оборони", "Дипломатична синя книга") визначено основні актуальні загрози в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні для безпеки сучасної Японії. Особлива увага приділяється військовим розробкам та діям безпосередніх сусідів Японії. Проаналізовано ключові тенденції у військовій політиці Китаю, Північної Кореї та Російської Федерації, які створюють напруженість у відносинах з Японією та є причиною дестабілізації у регіоні. Виділено ключові заходи, вжиті японським керівництвом для протидії цим загрозам. Визначено, що навколо Японії зосереджені держави, що мають значний військовий потенціал як у кількісному, так і в якісному відношенні. Спостерігаються чіткі тенденції щодо подальшого збільшення військових ресурсів та активізації діяльності збройних сил регіону. Це змушує керівництво країни шукати нові підходи до вирішення проблем безпеки. У грудні 2013 року була затверджена стратегія національної безпеки. Основною метою стратегії є забезпечення миру, стабільності та процвітання міжнародного співтовариства в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні з позицій активного пацифізму. У грудні 2018 року на конференції Радою національної безпеки та Кабінетом Міністрів Японії була затверджена Головна програма національної оборони. Вона визначає військовий потенціал та необхідний рівень оборони Японії протягом наступних десяти років. До числа запланованих заходів, спрямованих на зміцнення обороноздатності, належать: збільшення можливостей у таких нових областях, як космос, кіберпростір та електромагнітний простір; збільшення військово-морських та повітряних сил, нарощування потенціалу засобів повітряної атаки, протиповітряної та протиракетної оборони, мобільного розгортання та інших традиційних видів оборони; підвищення оборони шляхом резервування запасів боєприпасів та палива; безпека маршрутів морського транспорту та всіх важливих інфраструктур; посилення ключових складових оборонного потенціалу за рахунок збільшення людського потенціалу та спроможності технологічних та промислових баз, а також перегляду технічного оснащення тощо. Констатується, що зараз можна фіксувати лише основні тенденції в процесі розробки концепції оборони і виділити ключові напрямки в яких вона може рухатись. У той же час фіксується зростання військового елементу в стратегії національної безпеки Японії на сучасному етапі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Самсоненко, Наталия Игоревна. "ДІЄСЛІВНА МОРФОЛОГІЧНА ДОМІНАНТА КАТЕГОРІЇ ЧАСУ ЯК ОСНОВА ТЕМПОРАЛЬНОГО ПЛАНУ Й КОМПОЗИЦІЙНОЇ СТУКТУРИ ЛІРИЧНОГО ТВОРУ". Русская филология. Вестник ХНПУ имени Г.С. Сковороды 3, № 69 (2019): 3–10. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1572.2019.03.69.01.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню того, як реалізується експресивний потенціал маркованих та немаркованих членів трьохопозитної системи часу дієслова в поетичному тексті за умов згущення однорідних за певним морфологічним параметром одиниць, що утворюють його домінанту, а також визначенню ролі морфологічної домінанти часу у створенні темпорального фону й у розгортанні композиційної структури ліричного твору. Аналіз особливостей поетичного функціювання дієслівної категорії часу дозволяє виявити деякі загальні закономірності функціювання морфологічних домінант у поетичному тексті та простежити ступінь участі членів трьохопозитної системи часу дієслова у формуванні експресивності цієї морфологічної категорії, що утворює дієслівну домінанту часу ліричного тексту. У статті стверджується, що згущення дієслівних форм одного з трьох часів дієслова призводить до утворення морфологічної домінанти часу, яка є важливою й невід'ємною частиною композиційної структури твору та бере участь у передачі поетичних смислів. Експресивність морфологічної домінанти теперішнього часу як категорії, що є немаркованим членом граматичної опозиції, менш помітна читачеві у порівнянні з дієслівними домінантами форм майбутнього і минулого часу. Однак форми теперішнього часу дієслова мають потужний семантичний потенціал та за умов їхньої актуалізації у поетичному тексті в складі морфологічної домінанти передають широкий спектр значень й смислів. Форми минулого і майбутнього часу, що беруть участь у формуванні морфологічної домінанти, актуалізують один з темпоральних планів оповіді — минулого або майбутнього, а також виступають засобом поетичної виразності та розгортання ліричного сюжету поетичного твору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Kozlyk, Ihor. "ПОЛОНІСТИЧНІ СТУДІЇ НА КАФЕДРІ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ПОРІВНЯЛЬНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ПРИКАРПАТСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА У СТАТИСТИЧНІЙ ПРОЕКЦІЇ". Astraea 1, № 1 (квітень 2020): 64–80. http://dx.doi.org/10.34142/astraea.2020.1.1.04.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття є статистичним дослідженням розвитку літературознавчого вивчення польської літератури на кафедрі світової літератури і порівняльного літературознавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника у період з 1997 по 2018 роки. На тлі історії виникнення полоністичних досліджень на кафедрі аналізуються кількісна динаміка їхнього розгортання у часі, жанровий склад, види евристичної роботи, місце і мова публікацій, розподіл публікацій за їхніми авторами та за об’єктами розгляду, розподіл публікацій за окремими фаховими сферами істориколітературної науки. При цьому враховано спорадичний досвід вивчення польської літератури співробітниками інших кафедр Факультету філології ПНУ імені Василя Стефаника.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Мінухін, С. В. "Дослідження продуктивності кластера Apache Spark на платформі Azure для методів машинного навчання". Збірник наукових праць Харківського національного університету Повітряних Сил, № 1(63), (7 квітня 2020): 81–88. http://dx.doi.org/10.30748/zhups.2020.63.11.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто та досліджено питання підвищення продуктивності застосування моделей та методів задач машинного навчання з використанням Apache Spark Azure HDInsight. Для підвищення обгрунтованості отриманих результатів використано один з найбільш відомих бенмарків для тестування бібліотек машинного навчання Spark-Perf. Наведені кроки щодо встановлення, розгортання та налаштування Apache Spark на платформі Azure. Для оцінки ефективності розподілених обчислень використано метрики продуктивності щодо середнього часу навчання та тестування та їх відношення. Проведений порівняльний аналіз результатів розв’язку задач з бібліотеки MLlib для кластерів з гомогенною та гетерогенною архітектурою, які свідчать про високу ефективність їх використання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Грушицька, І. Б. "Розвиток одеської метеорної астрономії в середині XX століття". Studies in history and philosophy of science and technology 28, № 1 (5 травня 2019): 40–47. http://dx.doi.org/10.15421/271906.

Повний текст джерела

Анотація:

За допомогою методу джерелознавчого аналізу висвітлено місце й роль Одеської астрономічної обсерваторії (ОАО) в розгортанні метеорних досліджень у середині минулого століття як в Україні, так і на всесоюзному та міжнародному рівнях. Зазначено, що завдяки плідній науково-організаційній роботі В. П. Цесевича, успішній конструкторській діяльності Ю. Н. Крамера, розробці нових методів обробки результатів спостережень та удосконалення методики метеорних досліджень ОАО в означений період стає одним із визнаних світових центрів у галузі фотографічних досліджень метеорів. Показано, що у період Міжнародного геофізичного року (МГР), коли ОАО здійснювала керівництво всесоюзною роботою з проблеми «Вивчення метеорів» і у наступні роки під час виконання геофізичних програм дослідження метеорів у Міжнародний рік співробітництва (МРС) та Міжнародний рік спокійного Сонця (МРСС) було накопичено багатий науковий досвід з координації спостережень, збору та аналізу даних і підготовлені наукові кадри, здатні вирішувати самостійні завдання в галузі метеорної астрономії.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Шиян, А. А., Л. О. Нікіфорова, І. О. Дьогтєва та Я. Ю. Яремчук. "Модель управління протидією інформаційним атакам у кіберпросторі". Реєстрація, зберігання і обробка даних 23, № 2 (29 червня 2021): 62–71. http://dx.doi.org/10.35681/1560-9189.2021.23.2.239242.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено модель управління протидією інформаційним атакам у кіберпросторі сучасного інформаційного суспільства. Вона ґрунтує-ться на виокремлених інструментах щодо протидії негативним інформаційно-психологічним процесам як у соціальних стратах, так і у суспільстві в цілому. Досліджено динаміку кількості суб’єктів, які підпадають під вплив інформаційних атак, з використанням відповідного математичного апарату, основою якого є нелінійні диференційні рівняння. Вони описують як зміну кількості у часі суб’єктів, так і відповідні задачі, поставлені перед службою кібербезпеки для запобігання негативним наслідкам потенційних чи реалізованих інформаційних атак. Виділено та проаналізовано чотири сценарії можливих варіантів інформаційних атак, які залежать від типу обраної функції, і представлено відповідні варіанти розгортання можливих сценаріїв протидії інформаційним атакам. Також виділено окремі аспекти та чинники, за допомогою яких можна управляти даним процесом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Ерліш, Ернест. "Психологічні чинники встановлення гармонійних сімейних взаємин у консультативному процесі". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(52) (2020): 45–53. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-45-53.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – виявити основні причини розгортання конфліктних шлюбно-сімейних відносин, та основні чинники подолання консультантом шлюбно-партнерських протистоянь, і сприяння встановленню гармонійних сімейних взаємин у подружній парі. Методи. У статті застосовано описовий і компаративний методи, а також методи дискурс-аналізу для виявлення специфіки сімейних взаємин через аналіз самозвітів деяких клієнтів психологічної консультації, що зверталися по допомогу фахівця у зв’язку із конфліктними взаєминами у родині. Результати. Стаття присвячена аналізу чинників та передумов гармонійних взаємин у родині засобами консультативної діяльності практичного психолога. Описано природу конфліктного процесу, його базис та специфіку розгортання. Проаналізовано ключові фактори появи конфліктів та причини, що призводять до загострення конфліктної взаємодії між членами подружжя. Описано можливі шляхи подолання патологічних негативних емоційних станів при перебуванні членів подружжя у ситуаціях конфліктної взаємодії та кризових періодах. Визначено, що специфіка шлюбно-сімейних взаємин тісно пов’язана із ситуаціями неспівпадіння інтересів кожного із членів подружжя. Відповідний спектр взаємного непорозуміння та відстоювання власних інтересів провокує розгортання конфліктної взаємодії. Наголошено, що одним із найбільш виражених та деструктивних проявів негативних аспектів конфліктної взаємодії є накопичення емоційної напруги і як наслідок – неможливість розрядити власний негативний емоційний фон. Частими є випадки невміння членів подружжя висловитися стосовно власних негативних переживань, проте не у лайливій та звинувачувальній формі, а конгруентно, стосовно лише власного ставлення до проблеми чи наявності певної емоційно незадоволеної потреби. Висновки. У статті вирізнено основні типи сімей відповідно до типу негативного емоційно-особистісного стану протікання: кризова, проблемна, конфліктна та невротична родини. Згідно пропонованої орієнтовної типології щодо стилю конфліктності у родині, маємо класифікаційний критерій розподілу відповідно до специфічних станів переживання даного типу конфліктності. У кризовій родині переважаючим є загострений стан переживання: члени родини у постійному актуальному режимі перебувають у ситуації провокованих і невирішених конфліктів. Проблемний тип родини передбачає тривалий стан протікання, тобто динамічні у часі та не вирішувані протягом тривалого часового проміжку труднощі. Невротична родина характеризується передовсім латентним (завуальованим) станом перебігу конфліктного процесу, тобто причини конфліктів не поверхові, часто навіть неусвідомлювані. Конфліктна родина визначає в якості провідного перманентний стан невдоволення: причини конфлікти змінюються, проте ситуація конфлікту постійна. Підкреслено, що відповідний конфліктний тип особистості одного або обох із подружжя вимагає відповідного консультативного чи корекційного втручання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Chiling, Gao. "КОМПОЗИТОРСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ПОЕЗІЙ І. ФРАНКА В ХОРОВОМУ ЦИКЛІ І. ШАМО". Музичне мистецтво і культура 1, № 31 (17 листопада 2020): 84–96. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-1-7.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – виявити особливості композиторської інтерпретації поетичного першоджерела в циклі «Чотири хори на вірші Івана Фран- ка» Ігоря Шамо. Методологія дослідження базується на застосуванні історико-контекстуального, інтонаційно-драматургічного, структур- но-функціонального та компаративного методів аналізу. Зазначений ме- тодологічний підхід дав змогу виявити своєрідність композиторського трактування поезій Каменяра в першому в творчості І. Шамо хоровому циклі. Здійснений компаративний аналіз віршів І. Франка та концепці- йованого вербального тексту І. Шамо дозволив виявити фрагменти, які стали підґрунтям до створення нової художньої цілісності, визначити художні методи та принципи композиторської інтерпретації поетич- ного першоджерела. Наукова новизна полягає в тому, що у цьому до- слідженні вперше у вітчизняному музикознавстві встановлені художні методи композиторської інтерпретації, задіяні І. Шамо у хоровому циклі «Чотири хори a cappella на вірші Івана Франка». Висновки. Хоровий цикл «Чотири хори a cappella на вірші Івана Франка» І. Шамо є результатом композиційно-змістового переосмислення поезій І. Франка, їх худож- ньо-філософським відтворенням у хорових звукообразах. Визначено, що застосування принципу циклічності сприяло здійсненню композиторської рефлексії, а в міру розгортання хорового циклу відбувається становлення художньо-філософської концепції – від страждання до відродження. Компаративний аналіз поетичних текстів І. Франка та їх трак- тування І. Шамо дозволило встановити художні методи, які діють у часі-просторі хорового opus’у композитора, зокрема: метод концепці- ювання, який сприяє формуванню і становленню філософської ідеї твору; метод концентрації, що виявляється в стисканні, динамізації художньо- го часу; метод символізування вербального тексту, який виражається у вживанні композитором ключових слів, що набувають функції символу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Ареф’єва, А. "СИНКРЕТИЗМ ТА СИНТЕТИЗМ ЕВОЛЮЦІЇ МИСТЕЦТВА ЯК ЗАСОБИ КУЛЬТУРОТВОРЧОСТІ". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 2(90) (9 грудня 2021): 165–76. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.2(90).2021.165-176.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито експлікації категорії "синтез мистецтв" в контексті категоріального простору понять "синкретизм", "еклектика", "взаємодія", "художній синтез". Доведено, що синкретизм, як механізм культуротворення, фіксує стадію "первинної простоти" та відображує потенціал художнього універсалізму конкретної доби, стилю, особливості поетики й естетичні вподобання митця – автора синтетичного художнього твору. Встановлено, що художній синтез відображує іманентну цілісність твору як синтез образу та предмета, натомість синтез мистецтв свідчить про взаємодію різних видів мистецтв. Особлива увага у дослідженні сконцентрована на аналізі егалітаризму в грецькій та європейській культурі. З’ясовано, що мистецтву властивий розмірений ритм і метрика, яка була пов'язана з циклізмом і навіть своєрідним «метрономом» – протагоністом вітворення події. Водночас змагальна система гри (агон), коли в одному просторі грали декілька драм, потребувала певної акцентації, орієнтації в часові та просторі. Протагоністи, перші комуніканти були надзвичайно важливими детермінативами, а детермінантою, що допомагала увійти в наслідково-причину реальність, ставала обрана тканина події. Детермінативи розводили омоніми, розводили подібне, а детермінанти намагалися звернутися до засади, до метафізики, до того, що рухало подією в контексті змагальної акторської драматургії. Встановлено, що триєдина хорея як своєрідний образ, який в класицизмі досягає буквально канонічного принципу єдність місця, часу і дії, є своєрідним принципом самоздійснення сценічної дії. Системогенез як породження цілісності, де передбачається подія, що випереджається в образах, визначається надзвичайно гостро як маска. Маска була незмінною трагічною або ментальною іпостасью, яка проводила вісь, вертикаль. На основі цієї домінанти відбувалася інтрига події, яка мала своє місце і мала свою драматургію самоздійснення. Поряд з цим час моделював вічність і розгортався в надзвичайно широких чи більш малих діапазонах, але він завжди моделював ту одвічність, яка усувала часовість в християнському розумінні за межі події.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Arpentii, S. "Особливості застосування розподілених обчислень при обробці потокових даних." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 43 (26 червня 2021): 171–76. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2021-43-28.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз сучасних алгоритмів потокової обробки масивів цифрових даних та методик формалізації зазначених процедур з метою побудови відповідного математичного апарату. Побудовано узагальнену схемупотокової передачі масивів даних та схему апаратно-програмного комплексу хмарного сервісу. Вказано на особливості організації апаратно-програмного комплексу мережевого вузлавідповідно до архітектурирозподіленої інформаційної системи. Вказанона задачі, що мають бути вирішені з метою оптимізації зазначеної структури, зокрема задачу налаштування графіка обробки запитів відповідно до особливостей роботи загального комплексу та задачуналаштування алгоритмів паралельної обробки. Розроблено спеціалізовану математичну модель розподіленої інформаційної системи апаратно‑програмного комплексу хмарного сервісу, що складається з центрального обчислювального вузла іпериферійних обчислювальних вузлів, та включає у себе параметри відповідних компонент, функції відображення процедури розгортання завдання і функції маршрутизації потоку вхідних даних. На базі побудованої математичної моделі розроблено методикупроведення розрахункупоказників пропускної здатності і часу затримки при обробці запитів користувачів хмарного сервісу, що запропоновано розглядати як показники цільових функцій

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Arpentii, S. "Особливості застосування розподілених обчислень при обробці потокових даних." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 43 (26 червня 2021): 171–76. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2021-43-28.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено аналіз сучасних алгоритмів потокової обробки масивів цифрових даних та методик формалізації зазначених процедур з метою побудови відповідного математичного апарату. Побудовано узагальнену схемупотокової передачі масивів даних та схему апаратно-програмного комплексу хмарного сервісу. Вказано на особливості організації апаратно-програмного комплексу мережевого вузлавідповідно до архітектурирозподіленої інформаційної системи. Вказанона задачі, що мають бути вирішені з метою оптимізації зазначеної структури, зокрема задачу налаштування графіка обробки запитів відповідно до особливостей роботи загального комплексу та задачуналаштування алгоритмів паралельної обробки. Розроблено спеціалізовану математичну модель розподіленої інформаційної системи апаратно‑програмного комплексу хмарного сервісу, що складається з центрального обчислювального вузла іпериферійних обчислювальних вузлів, та включає у себе параметри відповідних компонент, функції відображення процедури розгортання завдання і функції маршрутизації потоку вхідних даних. На базі побудованої математичної моделі розроблено методикупроведення розрахункупоказників пропускної здатності і часу затримки при обробці запитів користувачів хмарного сервісу, що запропоновано розглядати як показники цільових функцій

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Kozak, Ye. "Особливості побудови алгоритмів планування задач у рамках концепції граничних обчислень." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 43 (12 червня 2021): 36–41. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2021-43-06.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто сучасні підходи, які використовуються при впровадженні автоматизованих системобробки вхідних запитів хмарних сервісів мережі «Інтернету речей» відповідно до концепції граничних обчислень. Узагальнено найбільш актуальні задачі, що виникають при побудові та впровадженні алгоритмів обробки вхідних даних за умов обмежень на обчислювальний ресурс апаратно-програмної платформи та перепускність мережевих каналів системи. Запропоновано математичну модель впровадження та масштабування програмних додатків для обробки потокових даних. що надходять змножини інформаційних вузлів глобальної мережі хмарного сервісу, а також систему оцінки і оптимізації роботи алгоритмів відповідно показника зменшення часу затримки, що виникає при обробці вхідних даних центральним вузлом інформаційної мережі. При цьому математичний апарат базується на формалізації процесу розгортання програмного додатку відповідно до типової задачі планування завдань потокової обробки даних. Результати моделювання вказують на ефективність запропонованих методів, а також наможливість побудови на їх основі цілісної методології оцінки ефективності процесів впровадження та масштабування програмних додатків у середовищі хмарного сервісу глобальної інформаційної мережі «Інтернету речей».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

O., Boikov. "THE IMAGE OF THE MILITARY HUMAN IN THE SOVIET MILITARY PERIODICS OF THE END OF THE END 30'S XX CENTURY." South Archive (Historical Sciences), no. 33 (September 15, 2021): 10–14. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2021-33-2.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. The article considers the process of forming the image of the military human during the military expansion of the USSR in the late 1930's on the basis of materials of individual publications of Soviet military periodicals of that time. The military press of this period is characterized by a variety of publications: from ordinary army newspapers to political publications for the command and military-political staff of the Red Arme and the USSR Navy. All publications had a similar structure and content, so the source base is the materials published in the newspaper “Krasnaya Zvezda” and the periodical “Propagandist and agitator of the Red Army”, which contain significant and interesting material on all aspects of social and political image of the Soviet soldier in this period Results and scientific novelty of the study. It was found that the process of forming the image of the military, well reflected in the Soviet military-political periodicals at the beginning of the Soviet military expansion had the following features. the social image was formed on the basis of the needs of the then foreign and domestic policy of the Soviet state and reflected all the claims of the Soviet system to world domination. The task of the military press was to depict the successes in creating the image of a special, different from the Western model of the soldier. The tendency to glorify a soldier of the revolutionary army continues, attention is focused on the connection of generations, comparisons are made with the heroes of the past, even with epic heroes.This points to attempts to prove the legitimacy of claims to the entire military historical heritage, to all those territories that were once conquered by the Russian army (contrary to the very Bolshevik position on the unjust and aggressive nature of the wars once waged by the Russian tsarist army). The image of an impeccable soldier with a clear understanding of his historical mission as a liberator, a victor, because the wars in which the USSR entered in 1939 were a priori defined as legitimate, just from the point of view of the Bolshevik dogma of war just and unjust. The image of the military human in the Soviet consciousness of both the average citizen and the soldier himself, which, in turn, were formed under the significant influence of propaganda, which was important for both the Red Army and society. The general social image of the invincible army, the impeccable fighter of the Red Army, gradually intensified, in a way uniting the images of the leaders of the party and the country with the image of an ordinary soldier, which became part of the mythologizing Soviet reality. All the above provisions make it possible to note that the military-political press of the end 1930’s, in the context of military conflicts, although quite standardized, at that time successfully fulfilled its role in building a stable social image of the Soviet military. Already at this time there is a certain evolution of the image military human. The public image of a soldier of the revolutionary Red Army is transformed into the image of a liberating soldier, a defender of peace throughout the world. This clearly shows the traditional for the empire awareness of its messianic role in the world, on the basis of which was built a new form, but essentially old social image of the military human. Key words: military press of the USSR, social image of the military human, Red Army. Мета роботи. У статті розглядається процес формування образу військового у період розгортання військової експансії СРСР в кінці 1930-х рр. за матеріалами окремих видань радянської військової періодики цього часу.Військовий друк означеного періоду вирізняється багатоманітністю видань різного характеру: від звичайних армійських газет до політичних видань для командного та військово-політичного складу РСЧА і ВМФ СРСР. Усі видання мали схожу структуру та наповненість, тож джерельною базою виступають матеріали, розміщені в газеті «Красная Звезда» та періодич-ному виданні «Пропагандист и агитатор РККА», що містять значний і цікавий матеріал стосовно всіх аспектів формування соціального і політичного образу радянського солдата у означений період.Результати та наукова новизна дослідження. З’ясовано, що процес формування образу військового, добре відображений в радянській військово-політичній періодиці на початку військової експансії СРСР мав наступні риси.Цей суспільний образ формувався, виходячи з потреб тогочасної зовнішньої та внутрішньої політики радянської держави і відображав усі претензії радянської системи на світове панування. Завданням військової преси було змалювання успіхів у створенні образу особливого, відмінного від західної моделі солдата. Продовжується тенденція героїзації бійця революційної армії, акцентується увага на зв’язку поколінь, здійснюється порівняння з героями минулого, навіть з билинними богатирями. Це вказує на спроби доведення законності претензій на всю військову історичну спадщину, на всі ті території, які були колись завойовані російською армією (всупереч самої більшовицької позиції про несправедливий і загарбливий характер війн, що вела колись російська царська армія).Вибудовувався образ бездоганного бійця з чітким усвідомленням своєї історичної місії визволителя, переможця, оскільки війни, в яку вступав СРСР в 1939 року апріорі визначалися законними, справедливими з точки зору більшовицького догмату про війни справедливі і несправедливі.Слід враховувати тогочасні суспільні вимоги до образу військового в радянській свідомості як пересічного громадянина, так і самого військовика, які, в свою чергу, формувалися під значним впливом пропаганди, що мало важливе значення як для самої Червоної армії, так і для суспільства. Загальний суспільний образ непереможної армії, бездоганного бійця Червоної армії поступово посилювався, певним чином об’єднував в єдине ціле образи вождів партії та країни з образом звичайного солдата, що стало частиною міфологізації радянської реальності. Усі вищезазначені положення дають можливість зауважити, що військово-політичний друк кінця 1930-х рр., в умовах роз-гортання військових конфліктів, хоч і доволі стандартизований, на той час успішно виконував свою роль у процесі побудови стійкого суспільного образу радянського військового. Уже в цей час спостерігається певна еволюція образу військового. Суспільний образ бійця революційної Червоної армії трансформується в образ воїна-визволителя, захисника миру в усьому світі. У цьому чітко спостерігається традиційне для імперії усвідомлення своєї месіанської ролі в світі, на основі якого і вибудовувалася новий за формою, але старий за сутністю суспільний образ військового.Ключові слова: військовий друк СРСР, соціальний образ військового, Червона армія.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Кисільова, Т. О. "Пересувні рентгенівські апарати у Першій світовій війні 1914 – 1918 років (український контекст)". Studies in history and philosophy of science and technology 29, № 1 (8 лютого 2021): 90–96. http://dx.doi.org/10.15421/272011.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто новий тип рентгенівських кабінетів, що виник під час Першої світової війни – рухомі. Початок Першої світової війни створив широке поле діяльності для рентгенологів, але не всі медичні заклади, тим більш новоутворені лазарети поблизу лінії фронту, були оснащені рентгенівськими кабінетами. В цей період на території України проблемами рентгенологічної допомоги опікувалася київська громадська організація «Комісія Допомоги Пораненим Рентгенівськими Дослідженнями» (Київська рентгенівська комісія). За її ініціативою в квітні 1915 р. було створено перший рухомий кабінет. Повний комплект устаткування для рентгенівського дослідження розміщувався на кінному візку та розгортався у приміщенні медичного закладу-замовника. Необхідною умовою виклику кабінету була наявність лікаря відповідної кваліфікації. Як показало дослідження, послуги кабінету мали значний попит і його функціонування було цілком успішним. Для потреб фронту під керівництвом Київської рентгенівської комісії було сформовано ще 8 рухомих рентгенівських кабінетів, з яких дві рельсові станції та 6 кабінетів на кінних візках. Кожна рельсова рентгенівська станція складалася з двох залізничних вагонів (пасажирського та товарного) і мала повне оснащення для виконання досліджень, незначних ремонтних робіт та проживання персоналу. Однак характер роботи евакуаційних шпиталів, відсутність фахівців з рентгенології та слабке залізничне сполучення не дали змоги повністю використати значний потенціал станції. Отже, цей проект виявився недосконалим та неефективним.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Горова, О. О. "ОСОБИСТІСНА ГОТОВНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ ДО КОНСТРУКТИВНОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ ЯК ЧИННИК СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ". Problems of Modern Psychology, № 4 (11 лютого 2022): 29–36. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-4-4.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати дослідження проблеми особистісної готовності персоналу освітніх організацій до конструктивного розв’язання конфліктів для досягнення ними суб’єктивного благополуччя. Розглянуто сутність дефініцій терміна «конфлікт» з погляду прихильників різних наукових підходів (психодинамічного, мотиваційного, ситуаційного, організаційного, особистісного, аналітичного й інших) – «готовність персоналу освітніх організацій до розв’язання конфліктів», «суб’єктивне благополуччя». Висвітлено зміст готовності персоналу освітніх організацій до конструктивного розв’язання конфліктів, що передбачає вміння діагностувати ймовірність появи конфлікту, прогнозувати особливості його розвитку, запобігати, взаємодіяти в ситуації конфлікту, виходити із проблемних ситуацій тощо. Вибір стратегії розв’язання конфлікту залежить від індивідуальних, сімейних та суспільних переконань, цінностей, досвіду, культури тощо. Здатність персоналу освітніх організацій контролювати із плином часу цілу низку чинників, як конструктивних, так і небажаних (стійкість, самореалізація, соціальна емоційна компетентність, особисті реакції на діяльність в освітній організації (виснаження, втома, стрес тощо)) в умовах конфліктної ситуації, є важливим чинником суб’єктивного благополуччя і передбачає опанування вмінь вибирати конструктивну позицію в освітній діяльності в момент розгортання конфлікту, прагнення дотримуватися настанов і правил діалогічного спілкування, уміння активно діяти на всіх етапах управління конфліктною ситуацією. Обґрунтовано, що суб’єктивно благополучний персонал освітніх організацій здатний не лише конструктивно розв’язувати різні конфлікти, а і сформувати в молоді загальнолюдські, національні, громадянські, сімейні й особистісні цінності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

ІВАНЧУК, Сабіна. "ЕКОЛОГО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (13 квітня 2022): 61–65. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Формування екологічно доцільної поведінки як невід’ємного складника екологізації сучасної освіти є головним викликом часу. У статті проаналізовано еколого-освітнє середовище як чинник ефективності професійної підготовки майбутніх вихователів. З’ясовано, що аналіз поняття «освітнє середовище» здійснюється через такі родові ознаки, як: конкретне середовище навчального закладу; умова і засіб навчання та виховання; система впливів й умов формування особистості; сукупність матеріальних, педагогічних та психологічних чинників розвитку і саморозвитку особистості; багаторівнева система умов, що забезпечує оптимальні параметри освітньої діяльності; природно та штучно створене соціокультурне оточення людини; субстрат індивідуалізованої діяльності, що є перехідним від навчальної ситуації до життя, тощо. Визначено, власне, поняття «освітнє середовище» – це сукупність умов, чинників, впливів і можливостей, що створюють оптимальний простір та ситуацію для розвитку потреб, інтересів і здібностей студентів, забезпечують їхню активну позицію в освітньому процесі, особистісно-професійний розвиток та саморозвиток. Зроблено висновок, що значення еколого-освітнього середовища у професійній підготовці майбутнього вихователя є джерелом екологічної освіти, місцем розгортання навчальної та позанавчальної діяльності, проведення екологічних й еколого-педагогічних досліджень, організації різних екологічних практик студентів, створення творчої сприятливої атмосфери для навчання, спілкування, наукового пошуку всіх суб’єктів освітнього процесу, а моделювання та організація доцільного еколого-освітнього середовища сприятиме інтеграції компонентів готовності студентів у виховання екологічно відповідальної поведінки дошкільників, опануванню професійних та екологічних цінностей, розвитку готовності як особистісно-професійної якості майбутнього фахівця.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Чорний, Віктор. "ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ". Public management 24, № 4 (20 березня 2020): 291–99. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-291-299.

Повний текст джерела

Анотація:

Теоретично обґрунтувано становлення та розвиток механізмів державного регулювання у сфері боротьби з корупцією. Проаналізовано, що яскравим показником дієвості функціонування дер- жавної служби та ефективності розвитку країни є здатність держави проти- діяти розгортанню корупційних схем в урядових структурах. Така тенденція в Україні спонукатиме до вдосконалення системи державної служби та від- криє нові перспективи для членства у Європейському Союзі. Підтверджено, що перші вияви корупції зустрічались ще й у первісному суспільстві, що, швидше за все, пов’язані саме з язичницькими віруваннями. У ті часи люди були повністю залежні від сил природи, тому, за рахунок при- несення жертв і подарунків, намагалися задобрити богів. Визначено, що саме у Вавилоні було вперше у світі законодавчо вста- новлено засади боротьби з корупцією, що найчастіше виявлялася у судовій владі. Такий документ називався — закони Хаммурапі і датувався ХVІІ ст. до н. е. Доведено, що корупційні правопорушення зустрічалися найчастіше в діяльності воєноначальників та представників чиновницького апарату. Тож, щоб уникнути корупційних виявів, склад посадових осіб органів публічної влади формувався на конкурсній основі. Головною умовою для отримання посади була освіченість особи, а отримання освіти могли собі дозволити ли- ше заможні громадяни, тому клас чиновництва формувався тільки із замож- них членів суспільства. Зазначено, що часи епохи Середньовіччя характеризуються підвищен- ням ролі церкви у державі, тому представники релігійних верхівок володіли незліченними багатствами та матеріальними благами, через що, тут, також, процвітала корупція. Хоча в католицизмі вона вважалася виявом гріховнос- ті й суперечила основам християнського віровчення, історія, все ж таки, вка- зує на численні факти торгівлі індульгенціями та церковними санами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

ЖМАКІН, Андрій, Віталій КОВАЛЬ, Володимир ЛЮБЧАК та Святослав ШПІЦГЛУЗ. "ПРОГРАМНО-ТЕХНІЧНІ РІШЕННЯ СТВОРЕННЯ БЮДЖЕТНОГО ВАРІАНТУ КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ НАВЧАЛЬНОГО ТА ОФІСНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ". INFORMATION TECHNOLOGY AND SOCIETY, № 1 (12 травня 2022): 23–30. http://dx.doi.org/10.32689/maup.it.2022.1.3.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. У статті розглянуто впровадження системи клієнт-серверної технології на основі VMware Horizon в діяльність закладу вищої освіти. Метою роботи є розробка технічного рішення створення систем навчального або офісного призначення на основі використання застарілого обладнання, яке потрібно залучати до роботи та оптимізовувати фінансові витрати на закупівлю нового обладнання. На основі інформаційного огляду можливих шляхів використання застарілої комп’ютерної техніки в діяльності освітнього закладу, для оптимального визначеня методів і інструментів вирішення проблеми, методологією обрано хмарні та клієнт-серверні рішення. Наукова новизна полягає у використанні платформи VMware Horizon для розгортання віртуальних робочих столів та додатків для кінцевих користувачів на базі застарілої комп’ютерної техніки. Для взаємодії між користувачем та віртуальним робочим столом використовуються спеціальні протоколи віддаленого відображення. На основі інструментарію VMware Horizon розроблені та впровадженні системи в діяльність Сумського державного університету (СумДУ). Дослідження функціональних характеристик шляхом порівняння часу завантаження системи та стандартних додатків для користувача, який використовує технологію VMware Horizon, з сучасними ПК, на яких встановлено ОС Windows 10/11, підтверджує достатньо швидку та комфортну роботу із системою. Висновки: досвід створення та експлуатації системи віртуальних робочих столів на базі VMware Horizon підтверджує доцільність та оптимальність рішень щодо використання застарілої техніки в підрозділах та навчальних класах закладів освіти. Це дає можливість достатньо швидко та дешево розгорнути використання застарілих персональних комп’ютерів в роботі, зручно та безпечно надавати користувачам можливість працювати з сучасними програмними продуктами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Новаченко, Тетяна Василівна. "“ІДЕАЛ” КЕРІВНИКА В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ В КОНТЕКСТІ ІННОВАЦІЙНОСТІ ЕПОХИ ПОСТМОДЕРНУ". Public management 26, № 1 (19 липня 2021): 172–83. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-1(26)-172-183.

Повний текст джерела

Анотація:

Схарактеризовано інноваційну сутність епохи постмодерну, оскільки у самій її назві не визначається щось конкретне, і тільки “пост-” дозволяє уявити множинність прихованого та його глибинну невизначе- ність. Динаміка розвитку інноваційності постмодерного суспільства — це постійний процес подолання одних видів соціально організованих стереоти- пів та утворення нових, що починається з “вертикалі”, того архетипового, що пізнається інтуїтивно незалежно від будь-яких нашарувань часу, що означає домінування стереотипу над індивідуальним волевиявленням, особистісни- ми рисами й прагненнями. Цей процес обходиться без консерватизму, виступаючи духом радикаль- ного оновлення. Новизною є те, що цей дух має онтологічний характер і пов’язується не з поступовим удосконаленням чогось колишнього, а з уяв- ленням абсолютної досконалості — “ідеалу”. “Ідеал” є специфічно людською формою життєдіяльності, бо передбачає спеціальне створення образу мети діяльності для її фактичного здійснення. Проаналізовано праці Ж. Дюрана, який вводить у науковий обіг понят- тя l’imaginaire — “уява”, наголошуючи на її первинності, що окреслюється міфами, архетипами, символами та сюжетами і створює внутрішній вимір об’єктів та суб’єктів світу. Окреслено основи для розгортання особливої “он- тології іманижера” як матриці колективного несвідомого — уявного образу, яким є “ідеал” керівника в публічному управлінні. Проводиться аналогія між структурою імажинера та його змістом із соціальними процесами, що розгортаються на рівні архетипів “персона” та “самість” — соціологічному вимірі людини в її взаємозв’язку з соціальними структурами, процесами, ін- ститутами, а також статусами і ролями. Обґрунтовано, що синхронічність індивідуального і колективного несві- домого складає “ідеал” керівника в публічному управлінні, який може втра- чати зв’язок із конкретним об’єктом, однак зберігати його типові риси.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Савчук, Руслана. "ФРАНЦУЗЬКИЙ ОНІРИЧНИЙ НАРАТИВ: ДОСВІД ЛІНГВОСЕМІОТИЧНОГО АНАЛІЗУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ Ж. ДЕ НЕРВАЛЯ “AURÉLIA OU LE RÊVE ET LA VIE”)". Актуальні питання іноземної філології, № 12 (22 червня 2021): 186–92. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-27.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлені та проаналізовані найбільш показові лінгвонаративні і лінгвокогнітивні механізми конструювання оніричної оповіді, віднайдені у французькому художньому текстотворенні XІX століття. З’ясування текстотвірного потенціалу “змінених станів свідомості” як знаково-мовних структур відображення наративних стратегій у французьких прозових творах дає змогу простежити динаміку наративного мислення письменників як представників певної історико-культурної епохи. Французькі прозові твори XIX століття є тими зразками художнього мислення письменників, які відображають суспільні настрої в кожну історичну добу, а тому аналіз їх мовотворчих потенцій є необхідним для реконструкції механізмів трансформації когнітивних структур у знакові мовні форми. З метою визначення прикметних тенденцій у формуванні та форматуванні оніричного наративу означеного вище проміжку часу з’ясовані головні закономірності породження та розгортання оповіді в аспекті образно-стилістичної фігуративності в плані семіозису наративних прийомів, технік або тактик французького художнього текстотворення. Із позицій лінгвонаратології, лінгвосеміотики, а також із залученням здобутків семантики можливих світів і стилістики художнього мовлення з’ясовано, що французьке художнє текстотворення XІX століття відзначається побудовою та форматуванням оніричної оповідної реальності, яка характеризується множинністю, метафоричністю, фантастичністю та емоційно-смисловою значущістю оповідного зображення. З погляду лінгвосеміотичного підходу стрижневою ознакою французького художнього наративу XIX ст. є “змінені стани свідомості” письменника, які виступають референтами відображення та конструювання оніричної оповідної реальності. У пропонованій статті з’ясовано, що французький оніричний наратив вибудувано в дискурсі сновидінь і сонних візій гомодієгетичного оповідача, що співвідноситься з мовною особистістю самого французького письменника. Установлено, що в розглядуваному романі “Aurélia ou le rêve et la vie” текстуальними засобами творення квазіреальності виступають оніричні лексеми та численні засоби образно-стилістичної фігуративності із семою ‘уявне / неможливе’.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

КОЦУР, Віталій, Валентина МОЛОТКІНА та Хакан ГЮЛЕРКЕ. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ГАЗЕТНОЇ ПЕРІОДИКИ В УКРАЇНІ У 40-ві рр. ХХ ст." Східноєвропейський історичний вісник, № 19 (30 червня 2021): 154–64. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.19.233810.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета дослідження – показати особливості виходу та функціонування газетної періодики у 40‑ві рр. ХХ ст. в контексті суспільно-політичних умов того часу, розкрити основну тематику й зміст матеріалів газетних видань. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, історизму, об’єктивності, системності, конкретного аналізу, з урахуванням чинного сьогодні в історичній науці методологічного плюралізму. Наукова новизна полягає у тому, що особливості виходу та функціонування газетної періодики в 1940‑ві рр., її роль у створенні загальної атмосфери у суспільстві аналізуються на тлі соціальних, політичних та економічних викликів повоєнного часу, з урахуванням впливу, насамперед, ідеологізації і політизації життя України. Висновки. Встановлено, що преса в 1940‑ві рр., як і взагалі протягом всього періоду існування Радянського Союзу, відігравала важливу роль у житті суспільства як засіб масової інформації, агітації та пропаганди. Саме їй панівна комуністична партія відводила роль головного популяризатора своєї політики, тому навіть в умовах післявоєнної розрухи та відновлення економіки держава шукала ресурси для відновлення роботи редакцій газет. Періодична преса публікувала інформаційні матеріали, які не суперечили панівній ідеології і мали формувати потрібну владі суспільну думку. Періодичні видання мали вагомий вплив на всі аспекти життя суспільства і достатньо успішно реалізували визначені режимом функції преси: організаторську, виховну, пропагандистську, контрпропагандистську і соціологічну, адже на шпальтах газет часто з’являлися матеріали, які висвітлювали суспільні, політичні і виробничі теми. Лейтмотивом стає тема перемоги у війні, героїзму радянських воїнів, “вирішальної ролі радянського народу та його політичного авангарду – комуністичної партії” в перемозі над фашизмом, формування духу “радянського патріотизму”, пропаганда ідей пролетарського інтернаціоналізму, післявоєнної відбудови, боротьба з “буржуазною ідеологією”. Преса сприяла режиму у розгортанні ідеологічних кампаній. Зокрема, під гаслами боротьби з “українським буржуазним націоналізмом”, “космополітизмом та сіонізмом” на її сторінках було безпідставно розкритиковано багатьох діячів науки і культури. Практично знівелювавши функцію преси у формуванні громадської думки, в основі якої лежить інформаційна діяльність, радянський режим максимально посилив її ідеологічну функцію, зосередивши її зусилля на пропаганді певних життєвих цінностей та агітації на їх підтримку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Костіна, Тетяна. "Категорія ставлення у психологічній науці: компоненти ставлення до гендерної нерівності". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(52) (2020): 132–43. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-132-143.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати теоретичного аналіз категорії ставлення у психологічній науці. Визначено основні підходи до вивчення даного феномену: ставлення як прояв екзопсихіки (О. Лазурський), ставлення як структурні першоелементи особистості (В. Мясищев), ставлення як переживання (С. Рубінштейн), ставлення як установка (Н. Сарджвеладзе) та ін. Зазначено, що у зарубіжній психології ставлення досліджується у межах соціальних установок та позначається терміном «socialattitude». Визначено, що ставлення виражає зв’язок між об’єктом та суб’єктом, може мати різну модальність (позитивну, негативну, нейтральну) та інтенсивність. Проведений аналіз показав, що в основі ставлення більшість вчених виділяє наявність тієї або іншої потреби, інтересу (бажання), що тісно пов’язано із ціннісними структурами особистості. Зазначено, що у ході соціалізації у особистості формуються т.з. оціночні ставлення (моральні еталони), на які спирається людина для оцінки власних дій. Підкреслено, що при аналізі ставлення особистості доцільно використовувати дві категорії психічного: процесуального (розгортання у часі та просторі) та потенційного (прихований, латентний, що може відбутись за певних обставин). Описано сутнісні характеристики ставлень особистості (за В. Мясищевим): цілісність, активність, усвідомленість та вибірковість. Зазначено, що ставлення особистості до світу (за С. Рубінштейном) відбувається на рівні безпосереднього переживання (емоційний відгук) та абстрактному рівні – «світоглядні почуття»: світогляд, ідеології, принципи, правила поведінки тощо, які людина приймає на теоретичному (абстрактному) рівні. Визначено, що формою вираження ставлення можуть стати не лише емоція, почуття, переживання – це може відбутись на рівні дії та вчинку, це означає, що ставлення вміщує в собі і спонукання до дії. Визначено компоненти ставлення до гендерної нерівності: когнітивно-інформаційна, емоційно-ціннісна, мотиваційно-конативна. Наголошено на необхідності психологічного аналізу ставлення особистості до гендерної нерівності у сфері досліджень гендерної проблематики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Naumchik, N. "Психічне пересичення як явище та як наукова категорія в актуальних психологічних дослідженнях". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 45, № 3 (10 листопада 2020): 55–64. http://dx.doi.org/10.37203/10.37203/kibit.2020.45.08.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена теоретичному аналізу проблеми і сутності феномена психічного пересичення, його проявів і механізмів та ролі в життєдіяльності людини і суспільства. Аналізується рівень розробки та спектр застосування відповідної категорії в психологічних дослідженнях з моменту її входження у науковий обіг (починаючи з робіт учениці К.Левіна А.Карстен) до цього часу. Вводиться поняття «дефіциту смислу» («знесмислення»), обгрунтовується його роль у виникненні (зародженні) і розвитку стану психічного пересичення та досліджується його вияв у деструкції діяльності. Розглянуто ці прояви в різних видах діяльності, проаналізовано характер взаємодії афективних, когнітивних і конативних процесів у розгортанні стану психічного пересичення. Показано, що, згідно нових даних, процеси пересичення мають суттєвий вплив не лише на діяльність, а й на людські стосунки, інші суспільні процеси і явища, а також на мікропроцеси когнітивної сфери – що відкриває нові горизонти в розумінні закономірностей функціонування людської психіки та у вирішенні ширшого кола проблемних питань життєдіяльності людини. Встановлено, що цей вплив має неоднозначний смисловий характер (як несприятливий і шкідливий, так і, за певних умов, корисний, конструктивний), на підставі чого зроблена спроба складнішого трактування функції психічного пересичення в життєдіяльності людини і суспільства. Зокрема, висловлено припущення щодо можливості виконання психічним пересиченням як ролі захисного механізму психіки з функцією руйнування необгрунтованих – неосмислених або неактуальних процесів, дій, відносин, так і деструктивної тенденції до руйнування важливих складових людського функціонування внаслідок їх недостатнього осмислення – через недостатнє усвідомлення їх значущості на тлі їхньої реальної складності чи через недостатній рівень розвитку саморегуляції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Галів, Микола, та Наталія Ільницька. "ЛИСТ ГАЛИЦЬКОГО ПРАВНИКА МИХАЙЛА БОДНАРА ДО КЕРІВНИКІВ РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (13 серпня 1945 р.): АНАЛІЗ КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРІЇ ПОВСЯКДЕННЯ". Problems of humanities. History, № 7/49 (20 липня 2021): 103–19. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.7/49.234425.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. У статті з позицій джерелознавства та історії повсякдення аналізується і публікується лист правника з містечка Косів на Станіславщині Михайла Боднара, адресований керівництву СРСР улітку 1945 р. Мета статті – проаналізувати та опублікувати лист галицького юриста Михайла Боднара до керівництва радянської держави (13 серпня 1945 р.). Методологія дослідження спирається на принципи історизму, науковості, авторської об’єктивності, застосування джерелознавчих методів, зокрема методу внутрішньої критики джерел. Наукова новизна полягає у тому, що до наукового обігу вперше уводиться публікований документ. Висновки. Аналізований лист Михайла Боднара до голови Ради народних комісарів СРСР Й. Сталіна дійшов до нас не в оригіналі, а в російськомовній машинописній копії. Вона міститься у Галузевому державному архіві Служби безпеки України. Документ споряджений означенням часу і місця написання (Косів, 13 серпня 1945 р.) та прізвищем автора – «Др. Боднар». Відомо, що автором листа був Михайло Андрійович Боднар (народився 1882 р.), який після здобуття вищої юридичної освіти та докторського ступеня з права, займався адвокатською практикою в містечку Косів на Станіславщині. Структура аналізованого листа є традиційною для таких документів: вступ, виклад проблеми, пропозиції щодо її розвʼязання, завершення. Однак у кожній із цих частин помітні оцінні судження, політичні, соціальні і національні візії, правничий досвід М. Боднара, і, навіть, певне вихваляння радянського вождя. Автор листа звинуватив радянські спецоргани у вбивствах, насильстві, безпорядках у західноукраїнському регіоні й поклав на них відповідальність за розгортання боротьби ОУН і УПА. Водночас він не вважав галицьких русинів українцями, пропонував радянському керівництву обмежити свавілля НКВС і НКДБ, захист місцевого населення покласти на самих мешканців, увести фахових галицьких юристів до радянської судової системи, надати керівні посади в краї місцевим кадрам, а не скеруванцям зі східних областей України тощо. За своє звернення до радянського керівництва М. Боднар був заарештований у липні 1946 р. Станіславський обласний суд засудив його на 8 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав із конфіскацією майна. В ув’язненні правник помер. Його посмертно реабілітували лише у 1995 р. Листа М. Боднара до голови уряду СРСР вважаємо цікавим і репрезентативним джерелом для характеристики щоденного життя західноукраїнського суспільства у перші післявоєнні місяці 1945 р. та поглядів провінційного галицького юриста на проблеми радянської політичної системи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

ГОНЧАРЕНКО, ВОЛОДИМИР. "Повноваження найвищих органів державної влади та управління України в галузі законотворчості у період перебудови (1985–1991 роки)". Право України, № 2020/01 (2020): 242. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-01-242.

Повний текст джерела

Анотація:

В історії українського народу, який має багатовікову традицію свого національного державотворення, період перебудови (1985–1991 рр.) виділяється тим, що саме в цей час відбувалися процеси, які призвели до руйнації надмірно центра лізованої держави, яким був тогочасний Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР), і склалися сприятливі умови до проголошення незалежності України. Метою статті є висвітлення процесу поступового розширення повноважень найвищих органів державної влади й управляння Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) у галузі законотворчості, зокрема, що забезпечувало високий рівень її суверенізації і мотивувало республіку, у підсумку, до проголошення незалежності. У результаті аналізу норм Конституції СРСР 1977 р. і Конституції УРСР 1978 р. з’ясовано, що союзні державні органи влади й управління на початку перебудови були наділені надзвичайно широкими повноваженнями для створення розгалуженої системи союзного законодавства, яким регулювалися майже всі сфери державного, господарського, соціально-культурного будівництва в країні. Союзним республікам, зокрема й УРСР, мало що залишалося для нормотворчої діяльності на республіканському рівні. Окреслені норми союзної і республіканської конституцій, за допомогою яких забезпечувалося верховенство союзної нормативної бази і недопущення будьякого відхилення законодавства УРСР від вимог законодавства СРСР. Спеціально акцен тується увага на ст. 71 Конституції УРСР, в якій безапеляційно наголошувалося, що закони СРСР вважалися обов’язковими на території УРСР. Доведено, що консти туційно забезпечене верховенство союзного законодавства закономірно призвело до дії на території УРСР величезної кількості різноманітних за своєю юридичною природою союзних законодавчих актів, зокрема Основ законодавства СРСР і союзних республік з усіх найголовніших галузей права. Експансія союзного законодавства на територію України не припинялася практично до самого розпаду СРСР. Обґрунтовано, що з розгортанням демократичних процесів в умовах поглиблення перебудови ставала очевидною необхідність відмови від сталінської моделі союз ної держави і переведення її у статус дійсно федеративної з подальшим розширенням прав союзних республік, зокрема й у галузі законотворчості. Аналізується зміст Закону СРСР “Про розмежування повноважень між Союзом РСР і суб’єктами федерації”. Доводиться, що цим нормативно-правовим актом московське союзне партійно-державне керівництво намагалося проводити політику начебто удосконалення взаємовідносин між СРСР в особі його найвищих органів державної влади й управління і союзними республіками, а насправді здійснювало політику збереження широких повноважень зазначених органів, зокрема і в законотворчій сфері. У дослідженні з’ясовано, що в умовах перебудови тогочасне кремлівське керівництво, вимушене здійснювати тактику лавірування при вирішенні міжнаціональних відносин, вирішило продемонструвати свою спроможність забезпечити можливість реалізації союзними республіками їх конституційного права на вихід із СРСР. Вихід же УРСР зі складу СРСР означав би повну відмову республіки від союзного законодавства. У статті аналізується Закон СРСР “Про порядок вирішення питань, пов’язаних з виходом союзної республіки з СРСР” й обґрунтовується висновок, що реалізувати Україні відповідно до цього Закону своє право на вихід із СРСР було практично неможливо. Наголошується, що після прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України почалося активне дистанціювання України від союзного центру за всіма напрямами державного будівництва, що знаходило своє відображення у змінах і доповненнях Конституції УРСР і логічно завершилося прийняттям Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 р. історичного документа – Акта проголошення незалежності України, яким крім незалежності країни проголошувалося і створення самостійної української держави – України. Під час дослідження проаналізовано Закон України “Про правонаступництво України” і постанову Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”, за допомогою яких відкривався шлях, так би мовити, до демонтажу в незалежній Україні союзного законодавства, яке впродовж багатьох років домінувало в республіці, що утримувалася у лещатах держави під назвою “СРСР”, в якій панувала адміністративно-командна система управління.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Vorotin, V. Ye. "Рецензія на монографію Чаплай І. В. «Державно-громадська комуні- кація як об’єкт наукового дослідження в Україні»". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (21 червня 2019): 152–54. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.16.

Повний текст джерела

Анотація:

Рецензія на монографію кандидата наук з державного управління, доцента, завідувача кафедри професійної освіти та управління навчальним закладом Міжрегіональної Академії управління персоналом Чаплай Ірини Віталіївни «Державно-громадська комунікація як об’єкт наукового дослідження в Україні» На сьогодні становлення державно-громадської комунікації визначається вченими як процес розвитку комунікаційного продукту, що, в першу чергу, сприяє розвитку динаміки в стосунках між політичними діячами та партіями, з одного боку, та основними засобами масової інформації, з іншого боку, без особливої уваги та розгляду громадськістю. Ідея про те, що державно-громадська комунікація – це паливо для організаційного двигуна держави, ще не знайшла достатнього висвітлення у сучасних методологічних дослідженнях вітчизняних вчених, які не ставили за мету дослідити сутність ґенези інформаційно-комунікативних систем та їх роль в концептуалізації пріоритетності прав людини, торкаючись цих питань лише побіжно, або звертаючись до їх розгляду у зв’язку з вивченням інших процесів впровадження законотворчої системи. У зв’язку з цим, монографія Чаплай І. В. «Державно-громадська комунікація як об’єкт наукового дослідження в Україні» є своєчасною та обумовлена нагальними потребами державотворчої практики щодо осмислення теоретичних і практичних аспектів удосконалення державної комунікаційної політики. Монографія має логічну послідовність викладення результатів дослідження, а поставлені завдання є достатньо розглянутими та завершені конкретними висновками і пропозиціями. Вона є завершеним самостійним науковим дослідженням, яке досить повно охоплює тему. Отримані результати мають наукове та практичне значення. Наукові положення, висновки та рекомендації мають достатнє емпіричне та теоретичне обґрунтування, що обумовлено використанням значної кількості наукової літератури, законодавчих та підзаконних нормативних актів України, правових актів та міжнародних документів за темою дисертаційного дослідження (близько 300 джерел), що дало можливість автору системно підійти до розробки критеріїв результативності та безпосередньої ефективності державно-громадської комунікації. У межах першого розділу автором здійснено теоретико-методологічний аналіз поняття та категоріального ряду комунікації в державі та суспільстві, відповідно до чого сформульовано основні положення, що розкривають зміст реалізації поставленої дослідницької мети. Заслуговує на увагу проведення теоретичної ідентифікації поняття комунікації, що дозволило систематизувати основні концепції та підходи до визначення її змісту, схарактеризувати практико-прикладний характер її реалізації у різних сферах суспільного життя. З таких положень можна говорити про те, що у сучасних умовах суттєво змінилося ставлення до комунікації. У другому розділі визначено, що комунікація є важливою складовою підготовки та прийняття державно-управлінських рішень. До того ж у цьому контексті вона поліпшує інституційну ефективність діяльності органів державної влади та вимірює певною мірою управлінські спроможності уряду. З’ясовані місце та роль інформаційно-комунікативних систем у концептуалізації пріоритетності прав людини й прав громадянина. Зазначено, що застосування інформаційно-комунікативних систем у державному управлінні вважається вирішальним чинником для досягнення ефективності її економічного функціонування як специфічного інституційного інструменту для реалізації державної політики. Якість інформаційно-комунікаційних зв’язків між окремими суб’єктами державного управління визначається низкою факторів. І це впливає на загальну систематичну структуру всієї організації державного управління. Крім того, інформаційно-комунікаційні зв’язки також впливають на якість потоків інформації, що здійснюються в межах усієї системи державної влади, а також характеристики зовнішніх зв’язків державного управління. Якість комунікаційного зв’язку може (але це не обов’язково повинно бути) істотно залежати від використання інформаційно-комунікаційних технологій. У третьому розділі Іриною Віталіївною обґрунтовано необхідність серйозного осмислення та доопрацювання правового механізму державного регулювання державним та громадським секторами. Визначено, що сьогодні удосконалення механізму впровадження сучасних технологій інформаційної присутності та інформування громадян про їхні права, зокрема про право вибору, право відповідальності, є першим важливим кроком до їхньої участі в процесі контролю за виробленням та реалізацією державної політики. Отримуючи повну інформацію, інститути громадянського суспільства можуть ліпше оцінювати ефективність державного сектору і надавати свої пропозиції. Однак важливо, щоб такий обмін був двостороннім: від посадових осіб до громадян, і навпаки. Це призводить до максимізації ефективності внутрішньо системного управління та до якісних удосконалень зовнішньо-управлінської результативності як органів державної влади, так громадського сектору загалом. Заходи контролю під час управління обома секторами мають бути безпосередньо пов’язані з використанням цих показників, як для зворотного зв’язку, так і для прямого контролю. Це сприятиме виявленню нових стратегічних можливостей для досягнення цілей контролю та забезпечуватиме здатність використовувати наявні можливості. У четвертому розділі наукового видання Чаплай І. В. визначено місце та роль комунікативних інструментів і технологій реалізації державних рішень у публічному управлінні. Сформульовано твердження про основні характеристики налагодження ефективної комунікативної взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства в публічному управлінні. Конкретизовано сучасні інституціональні форми оптимізації комунікативних відносин у системі взаємодії органів державної влади та громадськості. Аналіз проблем використання інформаційно-комунікативних технологій у процесі комунікативної взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства дав можливість зробити висновок про те, що перехід до комп’ютерно-орієнтованих технологій надання державних послуг, створення умов для їх розроблення, апробації та впровадження, раціональне поєднання новітніх засобів із традиційними - нелегка задача, що потребує розв’язання цілого комплексу організаційних, навчально-методичних, матеріально-технічних та інших питань. У п’ятому, заключному розділі, окреслено шляхи модернізації засобів і каналів громадянського впливу на публічну політику України. Зокрема, особлива увага приділена питанню реалізації стратегічного планування щодо громадського впливу на публічну політику України, що потребує серйозних змін застарілого стереотипного ставлення до планування як до процесу, що повною мірою керований органами державної влади. На перший план виходить необхідність нового розуміння планування, формування його стійкого становища завдяки максимізації рівня задоволеності громадян. У цьому контексті актуалізовано необхідність дослідити, наскільки державно-громадська комунікація як соціальний феномен сприяє розгортанню соціокультурної динаміки суспільства, як трансформується суспільна свідомість унаслідок розвитку відповідних комунікативних процесів. Зазначено, що стратегічне планування механізмів і каналів громадського впливу на публічну політику в Україні, запровадження новітніх моделей реалізації системних реформ стають можливими завдяки активізації участі громадськості, що забезпечується відповідними комунікативними інструментами. Надано авторське визначення мети формування саморегулівної системи засобів і каналів громадського впливу на публічну політику в Україні, що полягає у реалізації заходів професійного, громадського саморегулювання для розвитку та удосконалення процесів державно-громадської комунікації та визначення можливостей і перспектив їх використання в Україні. Використовуючи міжнародний досвід формування державно-громадської комунікації, визначено основні, стратегічні цілі об’єднання та інституційного зміцнення засобів і каналів громадського впливу на публічну політику в Україні. Наукова значимість монографії Чаплай І. В. «Державно-громадська комунікація як об’єкт наукового дослідження в Україні» полягає у формуванні особливостей і тенденцій становлення та розвитку державно-громадської комунікації і, на основі цього, у визначенні практичних рекомендацій щодо її удосконалення як важливої складової інформаційної діяльності органів державної влади, яка забезпечує демократичність і соціальну орієнтованість відповідних комунікативних повідомлень та їх просування по всій державно-управлінській вертикалі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Час розгортання"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями