Добірка наукової літератури з теми "Християнська церква"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Зміст
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Християнська церква".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Християнська церква"
1
Колодний, Анатолій Миколайович. "Богородична Церква не є сектою". Ukrainian Religious Studies, № 76 (1 грудня 2015): 260–63. http://dx.doi.org/10.32420/2015.76.619.
Повний текст джерелаАнотація:
Богородична Церква відповідає всім тим критеріям, які використовуються релігієзнавцями при дослідженнях різного конфесійного вияву власне релігійних організацій. Тут маємо чітко окреслене розуміння Бога як творця і промислителя, християнська Трійця додається особливим вшануванням ще й Матері Божої, чітко розписану богослужбову практику при певній абсолютизації і сакралізації при цьому місць з‘явлень Божої Матері, маємо закріплену ієрархічну структуру Церкви, триразовий розарій та ін. Відтак це є Церква, а не секта, як того в оцінках богородчан хочуть православні спільноти.
2
Ishchuk, Nataliya. "Культурно-історичні контексти розвитку койнонійної соціальності". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (30 листопада 2018): 136–51. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2018.3-4.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджується становлення та розвиток традиції християнської койнонії-громади як діалогічної форми соціальності: від часів перших століть християнства до доби Нового часу. Доведено, що койнонійний тип соціальності, сформувавшись за часів есхатологічного християнства, заснований на безпосередньому не відчуженому спілкуванні в модусах «учнівство» та «братство». За мірою трансформацій християнської громадськості та перетворенням християнства на державну релігію, відбулося посилення діалогу церкви з державою. Християнська громадськість перетворилася на об’єкт впливу й патерналістського піклування з боку означених комунікуючих сторін. Поступово формалізувався й статус православної громади, яка набула топологічних і організаційних конотацій: спочатку у зв’язку з її міським розташуванням; потім із приналежністю до певного храму як осередку громади. Це й ознаменувало поступовий перехід від громади-койнонії до сучасної моделі – громади-парафії. Більш точно, враховуючи не лише парафіяльний, а й рівень єпископської громади – громади-еклезії. Що й узасадничило семантичний «дрейф» – від співжиття християнської громадськості як братерства у бік його топологічного (такого, що прикріплено до певного місця) або ж організаційного (такого, що прикріплено до організації) функціонування. Реформація поєднала християнську соціальну традицію з новою капіталістичною реальністю. Реформаторський рух XVI ст., ставши бунтом проти клерикалізму та ієрархічного свавілля, утворив новий консенсус між кліром та громадою, намагаючись відтворити первинний зразок громади-койнонії. У подальшому відбулися процеси адаптації протестантських церков до новочасних умов – у діалозі як з державою, так і з громадянським суспільством.
3
Glinskaya, Lyudmila, та Darya Manoylenko. "Роль позакультових практик християнських церков у соціокультурному середовищі міста". Sociological studios, № 1(14) (10 червня 2019): 53–59. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2019-01-53-59.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті виконано аналіз особливостей позакультової діяльності християнських церков та їх ролі в суспільному житті взагалі й в окре-мому місті Мелітополі Запорізької області зокрема. Стверджується, що останнім часом спостерігаємо посилення впливу церкви на суспільне життя міста як осередку миру та злагоди. З‟ясовано, що християнські церкви виступають стабілізаційним чинником життя громади. Позакультові практики стають також потужним засобом оновлення церкви, зміцнення її позицій у суспільстві й сприяють формуванню нових і закріпленню старих зв‟язків. Досліджено та встановлено, що суспільну діяльність християнських церков спрямовано на участь у міських заходах, на волонтерську діяльність, співпрацю з національно-культурними товариствам, участь у міських і соціально-мистецьких форумах, спільних засіданнях із громадськими організаціями міста, участь у державних та міських святах, науково-практичних конферен-ціях, організацію допомоги малозабезпеченим, вимушеним переселен-цям і військовим.
4
АЛЬОШИНА, Оксана. "ОСНОВНІ ПИТАННЯ БІОЕТИКИ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 41 (1 березня 2021): 13–22. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є проаналізувати основні питання біоетики, які торкаються важливих аспектів існування людини в сучасному світі. Серед основних виділяють поняття евтаназії, аборту, використання стовбурових клітин, штучне запліднення, клонування. Розкрито сутність основних аспектів поняття евта- назії та аборту, показано негативний прояв цих питань. Біоетика показала, наскільки суперечливим і неоднозначним є позиція людей і підхід до вирішення цих проблем. Біоетика наголошує на важли- вості й цінності людського існування та намагається використо- вувати всі засоби для збереження земного життя. Зокрема, у кон- тексті цього питання християнські церкви також виступають проти впровадження вказаних способів і закликають шукати інші варіанти вирішення цих украй важливих проблем. Однією із запропонованих альтернатив, наприклад, є паліативне лікування, що дасть хворому змогу почуватися безпечно в останні миті сво- го життя. З’ясовано позицію окремих християнських церков на певні визначені питання. Позиція різних церков, наприклад, право- славної та католицької, є однозначно негативною. Християнські церкви дотримуються традиційного загальнохристиянського погляду, який уважає подібні дії неприйнятними. Їх представники вважають неприпустимими ці речі й виступають проти абор- тів, евтаназї, штучного запліднення та, зокрема, клонування. Таке ставлення відображено в різних церковних документах. Вони висловлюють твердження, що людина призначена для жит- тя. Будь-яке заперечення цього вважається неприпустимим і засуджується християнськими церквами. Висновки. Висловлені твердження свідчать про те, що означені питання є непростими й потребують ретельного обговорення та пояснення. Розвиток біології та медицини в поєднанні із секуляризацією суспільства вимагає осмисленої позиції у вирішенні проблем біоетики. Біоети- ка підкреслює морально-етичний аспект розгляду цих проблем.
5
Bilavych, Halyna, Nataliіa Mukan, Borys Savchuk та Olena Barabash. "Розвиток християнської моралі дітей в українському дошкіллі на початку ХХ століття". Освітній простір України 17 (18 березня 2020): 187–93. http://dx.doi.org/10.15330/esu.17.187-193.
Повний текст джерелаАнотація:
Формування духовного світу особистості дитини – важлива проблема сьогодення. Одним із чинників цього складного процесу є християнська мораль. У статті проаналізовано розвиток християнської моралі дітей в українському дошкіллі Галичини на початку ХХ століття. Розкрито внесок Української греко-католицької церкви (УГКЦ), митрополита Андрея Шептицького, священика і педагога Юліана Дзеровича, жіночих чернечих згромаджень, освітніх і громадських діячів у процес навчання та виховання дітей, їхній фізичний та моральний розвиток, формування духовності, виховання патріотичних почуттів. Показано діяльність українських громадських товариства в цій царині. Схарактеризовано організаційну структуру українського громадського дошкілля. Автори стверджують про тісний зв’язок національного та християнського (релігійного) виховання в українському дошкіллі. Початки релігійно-етичного виховання дитина отримувала від матері в ранньому дитинстві (вивчення дитячих молитов, перші пояснення про Христа та святих, навчання поведінки в церкві тощо), потім розширювала, поглиблювала вихователька, навчаючи молитов, колядок, дитячих оповідань релігійного жанру, розповідаючи про добро та милосердя, які сповідував Господь. Крізь призму своїх переживань, почуттів дитина пізнавала основи християнської правди.
6
Laputko, Аnna. "Еволюція категорії «рівність» у християнстві". Multiversum. Philosophical almanac 2, № 2 (23 грудня 2020): 135–47. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.2.2.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено еволюцію християнських поглядів на рівність у контексті узгодженості антропологічних і соціальних чинників та процесів. Теоретичною основою статті є праці отців християнства, соціальні доктрини церков, енцикліки пап Deus Caritas est, Lumen Fidei, Summi Pontificatus, Саritas in Veritate, праці відомих науковців, богословів (Б. Рассел, В. Лоський, Д. Садовський, Софроний (Сахаров), К. Уер, Ю. Чорноморець та ін.). Здійснено аналіз християнського розуміння категорії «рівність» у діалектиці соціального та антропологічного. Показано, що в християнській антропології тлумачення проблеми рівності в ранньому християнстві мало суттєві відмінності від античної філософії, оскільки набуває онтологічного вияву відповідно до вчення про людину як образ та подобу Бога. Розкрито еволюцію уявлень про рівність від початку християнства до сьогодення. Простежено складний взаємозв’язок соціального та антропологічного в цьому процесі. Доведено, що основною характеристикою еволюції уявлень про рівність є перехід від утвердження рівності людей лише в антропологічному контексті як рівної можливості в досягненні Царства Божого до винесення уявлень про рівність за межі дихотомії антропологічного та соціального і утвердження рівних прав та можливостей людини і в соціальній площині.
7
Martyshyn, D. S. "Становлення та розвиток соціальної політики Православної церкви України в контексті державного управління". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 173–79. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.18.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені сучасні теоретичні засади соціальної політики Православної церкви України і практичної діяльності релігійних організацій у контексті процесів державотворення.
Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше комплексно розглянуто теоретичні засади соціальної політики церкви, визначені поняття та зміст соціальної політики християнства, розроблені нові наукові положення, які в сукупності дозволяють розв’язати важливу наукову проблему в галузі державного управління щодо соціальної політики церкви та науково-практичного обґрунтування соціального служіння християнства в Україні.
Метою статті є вивчення реалій та перспектив розвитку соціальної політики українських православних церков у контексті процесів державотворення.
Для досягнення мети було поставлено та вирішено такі завдання:
– визначено соціальну політику українських православних церков у контексті державотворення;
– описано ключові сучасні підходи до розуміння соціального вчення церкви, соціального служіння релігійних громад;
– обґрунтовано ціннісні пріоритети діалогу держави та церкви, взаємовідносини влади і релігійних організацій;
– розглянуто перспективи розвитку модернізації соціальної політики українських православних церков у контексті процесів державотворення.
Висновки. Соціальна політика церкви набуває особливого значення як для інститутів громадянського суспільства, так і для Української держави. Виникнення соціальної політики церкви стало відповіддю на запити глобалізації, модернізації, секуляризації та багатогранні соціальні потреби людства. І це не випадково, бо нині розбудова високорозвиненої демократичної, правової і соціальної держави потребує значного вдосконалення та корегування соціальної політики церкви. Сьогодні соціальна політика церкви охоплює досить широке коло теологічних питань: від соціальної доктрини християнства, яка спрямована на вивчення соціальної проблематики буття людства до забезпечення цілісності розвитку сучасного соціуму. З точки зору соціального вчення церкви, метою суспільного розвитку людства є саме суспільство, зростання можливостей для реалізації духовної й соціальної місії кожної людини.
8
Повторева, Світлана Михайлівна, та Ірина Іванівна Старовойтова. "БОРОТЬБА МАГНАТІВ ОСТРОЗЬКИХ ПРИ ПІДТРИМЦІ ПРОТЕСТАНТІВ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ: УРОКИ ІСТОРІЇ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 25 (26 листопада 2019): 82–90. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i25.872.
Повний текст джерелаАнотація:
Предметом дослідження статті є релігійна діяльність князів Острозьких, які обороняли Православну Церкву і права віруючих цієї Церкви проти експансії католицизму і у зв’язку з цим намагалися організувати союзи с протестантами. Автори аналізують об’єктивні та суб’єктивні фактори, що привели до зближення православних і протестантів у цій боротьбі, та наслідки протистояння представників різних християнських віросповідань на теренах Речі Посполитої в ХVI-ХVII ст. Для розуміння складної релігійної ситуації сучасної України здійснюється певний історичний екскурс, аналізуються головні тенденції, характерні для минулих часів, та виявляються подібні явища в нинішніх умовах. Показано, що у формуванні релігійних засад української культури визначна роль належить видатному діячу вітчизняної історії, магнату Костянтину Василю Острозькому. Головною метою Унії, якщо б вона відбулася, він вважав не підкорення православних Папі Римському, а заснування шкіл, освіту проповідників і поширення релігійної освіти загалом.
Наполягання на єдності віруючих у сповідуванні істинного християнства, гостра критика агресивної політики католицизму щодо інших християнських віросповідань, готовність чинити опір цим зазіханням (в тому числі і збройний), дорікання за лицемірство католицьких священиків, що не дотримуються своїх же настанов (зокрема целібату), - все це робить К. В. Острозького активним оборонцем православної віри, так би мовити, «лицарем православ’я .
Показана наявність своєрідних латентних протестантських мотивів у світогляді К. Острозького. Виявлені екуменічні аспекти діяльності князя К. Острозького. Змальовані драматичні подієві перипетії боротьби князя К. В. Острозького щодо захисту православної віри. Проаналізовані причини невдалого спротиву князів Острозьких експансіонізму Римо-католицької церкви. Виявлено аналогії релігійної боротьби минулих часів і нинішньої релігійної ситуації в Україні. Розглянуті можливі перспективи еволюції релігійної ситуації в сучасній Україні у зв’язку з налаштуванням чималої частини громадян нашої держави на західноєвропейські цінності.
9
Bilodid, Volodymyr. "Платонізм та арістотелізм як джерело відмінностей внутріш-ньої форми християнських традицій Західної Європи та Візантії доби Середньовіччя". Multiversum. Philosophical almanac 2, № 1 (5 жовтня 2021): 111–39. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2021.2.1.07.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті досліджуються особливості відношення в Західній Європі та Візантії до грецької філософії в контексті історичного розгортання полярності ментальностей і культур античної Греції та античного Риму, з одного боку, філософських вчень Платона/Плотіна та Арістотеля – з другого. Показано, що ці полярності в перетворених формах проявилися в розділенні середньовічної Європи на християнський Схід (грекомовну та «грекодумаючу» Візантію), як прямого спадкоємця грецької культури, і на християнський Захід, як прямого спадкоємця латинської культури. Засвоєння тут і там християнства через «фільтри» різних ментальностей і культур, у взаємодії з іншими історичними чинниками, призвело до розділення християнства на православ’я («грецьку» Церкву) і на католицизм («латинську» Церкву). Стверджується думка про те, що латинська патристика органічно переросла на Заході в домінацію схоластики, чого не було на християнському Сході, де її повноцінне формування було заблоковано, і де вона залишилася в «пелюшках», в стані протосхоластики. Обстоюється правдивість тези про те, що римо-католицький Захід доби схоластики (IX-XIV ст.), спираючись і на платонізм, і на арістотелізм, успадковує як парадигмальний для своєї теології та філософії епістемно-арістотелівський тип філософування, а православний Схід, за всіх своїх коливань, продовжує як парадигмальну для своєї духовної культури, панівну в античності, платонівську лінію філософування. Через Арістотеля, як «батька» схоластики, її Першофілософа, відбувається інтенсивне «вростання» християнського арістотелізму в культуру західноєвропейців і їх ментальність, перетворення арістотелізму на «внутрішню форму західної цивілізації» (С. Аверинцев).
10
Vysotsky, Tamara. "Джерела відкритого православ’я як ідейної основи православної церкви України". Multiversum. Philosophical almanac, № 5-6 (28 листопада 2019): 127–39. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.5-6.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються джерела ідей відкритого православ’я, що стала стратегією розвитку Православної Церкви України. Доводиться, що сучасне українське відкрите православ’я розвивається внаслідок спроб відродити ідентичність київського християнства, контекстуалізувати соціальну доктрину вселенського православ’я та концепції сучасної православної теології, а також завдяки зверненню до ранньохристиянського бачення відносин церкви і суспільства. У статті доводиться, що українське відкрите православ’я стало виразником ідей поміркованого консерватизму, налаштованого на діалог із суспільством, іншими конфесіями і релігіями. Українське відкрите православ’я типологічно схоже до ідейної позиції Константинопольського патріархату та інших помісних православних церков, які перебувають у протистоянні з фундаменталізмом Російської Православної Церкви. Джерелами українського відкритого православ’я стали сучасна православна теологія, київська традиція християнства, православний лібералізм, проєвропейська риторика лідерів українського православ’я.
Дисертації з теми "Християнська церква"
1
Орлов, О. Л., Микола Володимирович Старинський, Николай Владимирович Старинский та Mykola Volodymyrovych Starynskyi. "Окремі особливості розвитку інституту податку в світлі християнської релігійної традиції". Thesis, Сумський державний університет, 2020. https://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/77950.
Повний текст джерелаАнотація:
Впродовж значного відрізку часу основною рушійною силою в Європі, включаючи Україну, виступала Церква. Саме її ставлення до того чи іншого питання мале вирішальне значення при обранні світською владою напрямків розвитку суспільства. Не оминула своєю увагою Церква і проблему оподаткування, виробивши власну податкову концепцію, яка втім декілька разів встигла змінитися кардинальним чином. Процес розвитку християнської концепції податку можна дослідити з таких джерел, як книги НовогоЗавіту та окремі праці з теології
2
Малинка, Микола Миколайович, та Тетяна Зігфридівна Александрович. "Утвердження християнства як провідна тема в Українському хронографі ХVІ ст". Thesis, Запорізький національний університет, 2018. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/10862.
Повний текст джерелаАнотація:
У роботі зосереджується увага на християнстві як наскрізній темі Українського хронографа ХVІ ст. Дослідники стверджують, що поява величної та ідеальної постаті Ісуса Христа докорінно змінила уявлення пересічної людини про Бога, перевернула світогляд, змусила по-новому переосмислити релігійні догми Старого Заповіту. Звернення автора в Українському хронографі ХVІ ст. до теми утвердження християнства доводить, що розвиток нашого письменства того періоду відбувався паралельно з європейською літературою, оскільки вітчизняні мислителі не стояли осторонь тих проблем, що цікавили світ. А розгорнутий показ поступу християнства Європою в українському творі дозволяє вести мову про обізнаність у цьому питанні письменника, авторське потрактування тої чи тої події, пов’язаної з християнізацією світу, засвідчує високий рівень інтелекту мислителя та майстерне володіння художнім словом.
3
Цимбал, О. М. "Дослідження принципів розробки аксесуарів з орнаментальними принтами релігійного спрямування". Thesis, Київський національний університет технологій та дизайну, 2017. https://er.knutd.edu.ua/handle/123456789/7609.
Повний текст джерела
4
Прокоп, Н. М. "Державно-правові погляди митрополита Андрея Шептицького". Thesis, 2017. http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/13327.
Повний текст джерелаАнотація:
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2017.
У дисертації на методологічних засадах герменевтики й екзистенціалізму здійснено концептуалізацію державно-правових поглядів митрополита Андрея Шептицького в контексті європейської цивілізації та у взаємозв’язку з українською національною духовною і правовою культурою та особливостями державотворення кінця ХІХ – на початку ХХ ст. На основі вивчення досвіду митрополита А. Шептицького в українському державотворенні в умовах міжцивілізаційного зіткнення правових культур доведено, що удосконалення державно-правового устрою України та стабільний розвиток суспільства можливий завдяки однопорядковій державно-правової суб’єктності Сходу і Заходу України, функціонування інститутів демократії та правових норм, сформованості високоосвіченої моральної еліти, яка стала би прикладом жертовності і служіння народові та ядром зміцнення громадянського суспільства.
5
Якуніна, К. (K Yakunina ). "Християнські конфесії у Волинській та Рівненській областях у 1944 – 1953 рр. (Christian Confessions in the Volyn and Rivne Region in 1944 –1953.)". Дисертація, 2014. https://eprints.oa.edu.ua/3101/1/aref_Yakunina_web.pdf.
Повний текст джерелаАнотація:
У дисертації досліджено становище християнських конфесій
у Волинській та Рівненській областях у контексті суспільно-
політичних та етноконфесійних трансформацій впродовж 1944 –
1953 рр. З’ясовано, що процес утвердження та посилення впливу Московського патріархату у Волинській та Рівненській областях відбувався за безпосередньої участі органів місцевої влади та силових структур. Встановлено, що обмеження діяльності РКЦ у регіоні здійснювалось шляхом переселенських акцій, обмеження діяльності римо-католицьких громад, скорочення кількості священнослужителів. З’ясовано причини та наслідки організаційного об’єднання євангельських християн-баптистів і п’ятидесятників на місцевому рівні. Простежено функціонування адвентистів сьомого дня, свідків Єгови та інших релігійних груп (громад) у Волинській та
Рівненській областях.
(In dissertation investigational position of Christian confessions in the Volyn and Rivne region in the context of social, political and national transformations during 1944 – 1953. It is found out, that the process of assertion and strengthening of influence of the Russian Orthodox Church
in the Volyn and Rivne region took place at direct participation of organs of local-authority and power structures. It is set that limitation of activity
of Roman Catholic Church in a region was carried out by migrant actions, limitation of activity Roman Catholic societies, and reduction of amount of clergy. Reasons and consequences of organizational association of Evangelical Christians-Baptists and Pentecostals are found out at local
level. Functioning of the Seventh-Day Adventists, Jehovah’s Witnesses and other religious groups (societies), is traced in the Volyn and Rivne region.)
6
Ломачинська, С. В. "Релігійна Інтернет-комунікація у місійній діяльності християнських церков в Україні". Thesis, 2019. http://eprints.zu.edu.ua/29420/1/avt_Lomachynska.pdf.
Повний текст джерела
7
Ломачинська, С. В. "Релігійна Інтернет-комунікація у місійній діяльності християнських церков в Україні". Thesis, 2019. http://eprints.zu.edu.ua/29422/1/dys_Lomachynska.pdf.
Повний текст джерелаКниги з теми "Християнська церква"
1
Історія християнської церкви на Україні. Київ, 1992.
Знайти повний текст джерела
2
Християнські церкви і релігійні організації в Україні. Київ: ViP, 2001.
Знайти повний текст джерела