Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Хлориду натрію.
Статті в журналах з теми "Хлориду натрію"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Хлориду натрію".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Скульська, І. В., О. Й. Цісарик та Н. Б. Сливка. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЛІПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У БРИНЗІ ЗІ ЗНИЖЕНИМ ВМІСТОМ КУХОННОЇ СОЛІ". Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, № 1 (8 квітня 2022): 147–53. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2022.1.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Бринза – розсільний сир, який традиційно виготовляють у гірських районах Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської та Чернівецької областей. Згідно з традиційною технологією виготовлення, бринза повинна містити від 4 до 7% кухонної солі. Для того щоб цей вид сиру могли споживати абсолютно всі групи населення, в тому числі діти і люди похилого віку, ми удосконалили технологію виготовлення цього смачного продукту шляхом зниження вмісту солі і частковою заміною кухонної солі хлоридом калію. У статті представлено результати досліджень бринзи з овечого, коровʼячого молока та їх суміші у співвідношенні 1:1, яка виготовлена з частковою заміною кухонної солі хлоридом калію. Виготовлено по 3 зразки кожного виду сиру, у яких: К – контрольний зразок із використанням хлориду натрію; Д1 – бринза, що виготовлена з 20% заміною хлориду натрію хлоридом калію; Д2 – бринза, що виготовлена з 30% заміною хлориду натрію хлоридом калію. Вищий відсоток заміни кухонної солі є неможливим через виникнення неприємного йодистого присмаку, який псує якість бринзи і не відповідає вимогам чинної нормативної документації за органолептичними показниками. Досліджено перебіг ліполітичних процесів у бринзі з овечого, коровʼячого молока та їх суміші у співвідношенні 1:1 з частковою заміною кухонної солі хлоридом калію. Встановлено, що часткова заміна кухонної солі позитивно впливає на відщеплення окремих вільних жирних кислот. Зареєстровано також міжгрупові відмінності у перебігу ліполітичних процесів у різних видах бринзи: можна відзначити тенденцію до більшого вмісту ненасичених жирних кислот у зразках з 30% заміною хлориду натрію хлоридом калію. Щодо складу вільних жирних кислот та суми насичених і ненасичених вільних жирних кислот істотних міжгрупових відмінностей не зареєстровано. Порівнявши результати досліджень зразків бринзи з овечого та коров’ячого молока із бринзою з комбінованого молока, виявлено, що сума вільних насичених жирних кислот є найнижчою у зразках бринзи з комбінованого молока. Що стосується суми ненасичених жирних кислот, то найвищий їх рівень був у бринзі з комбінованого молока, а найнижчий – у бринзі з овечого та коров’ячого молока.
2
Skulska, I., та O. Tsisaryk. "ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРНО-МЕХАНІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ БРИНЗИ ЗА ЧАСТКОВОЇ ЗАМІНИ КУХОННОЇ СОЛІ ХЛОРИДОМ КАЛІЮ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (14 вересня 2016): 99–102. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6820.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано результати досліджень щодо впливу часткової заміни хлориду натрію хлоридом калію у кількості 20 і 30% та використання бактеріального препарату прямого внесення ‑ Fresh-Q (Chr.Hansen, Данія), що пригнічує розвиток дріжджів і плісені на органолептичні та структурно-механічні показники бринзи з овечого молока. Встановлено, що часткова заміна солі позитивно вплинула на формування органолептичних характеристик ‑ смаку, запаху і консистенції. Щодо використання бактеріального препарату Fresh-Q, то спостерігається формування вираженішого вершкового присмаку у дослідних зразках бринзи. Консистенція усіх зразків бринзи є однорідною, злегка ламкою, проте не крихкою, тобто такою, що відповідає вимогам діючої нормативної документації на цей вид сиру. Результати підтверджуються відповідною кількістю балів. Досліджено також структурно-механічні показники бринзи: твердість, жуйність, гумуватість, когезивність, пружність. Доведено доцільність використання бактеріального препарату Fresh-Q та часткової заміни хлориду натрію хлоридом калію для покращення таких показників як жуйність, когезивність і пружність та, у свою чергу, зниження показників гумуватості та твердості у виготовленій бринзі. Найкращими результатами відзначаються зразки із 20% заміною хлоридом калію та використанням Fresh-Q.
3
Шпарій, М. В., В. Л. Старчевський та Ю. М. Гринчук. "Вплив модифікатора на селективність реакції хлорування етилену до 1,2-дихлоретану в промислових умовах". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 4 (17 вересня 2020): 109–13. http://dx.doi.org/10.36930/40300419.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено вплив стабілізатора (модифікатора) каталітичного комплексу – натрієвої солі перфторованої сульфокислоти – на каталітичну систему [FeCl3– NaCl] у промисловому процесі прямого рідиннофазного хлорування етилену до 1,2-дихлоретану на діючій установці хлорування етилену виробництва хлористого вінілу ТОВ "Карпатнафтохім", м. Калуш, Івано-Франківської області. Встановлено, що введення до складу каталізатора натрієвої солі перфторованої сульфокислоти в кількості 1-4 % від маси хлориду натрію не призводить до помітних змін у процесі розчинення, а зростання кількості стабілізатора каталітичного комплексу від 4 до 10 % скорочує тривалість розчинення з 2 до 1 год, веде до зростання концентрації хлориду натрію до проектних значень у каталітичному розчині та до збільшення селективності утворення цільового продукту до 99,3 %, при цьому кількість побічних продуктів – в основному 1,1,2-трихлоретану – зменшується в 1,8 раза. Показано, що експериментальні результати, отримані в лабораторії, корелюють із результатами, отриманими у промислових умовах. Після припинення подачі модифікатора технологічні показники процесу погіршуються, концентрація йонів натрію зменшується з 50 до 6-8 ррм, а селективність утворення 1,2-дихлоретану – до 98,5 %. Використання натрієвої солі перфторовної сульфо-кислоти у промисловому процесі можливе без будь-яких змін у технологічній схемі діючого виробництва 1,2-дихлоретану. Експериментально визначена оптимальна концентрація натрієвої солі перфторованої сульфокислоти, яка становить 8-10 % від маси хлориду натрію. Результати випробовувань модифікатора каталітичної системи процесу прямого рідинно-фазного хлорування етилену показали ефективність його роботи у промислових умовах і дали змогу отримати фактичний економічний ефект.
4
Молчанов, Лавр, Євген Синегін, Тетяна Голуб та Сергій Семикін. "ДОСЛІДЖЕННЯ НА ФІЗИЧНІЙ МОДЕЛІ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВПЛИВУ ЗАПИЛЕНОСТІ СЕРЕДОВИЩА НА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ ГАЗОВОГО, ПАЛАЮЧОГО ФАКЕЛУ". Modern Problems of Metalurgy, № 24 (28 березня 2021): 90–97. http://dx.doi.org/10.34185/1991-7848.2021.01.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Процес кисневого конвертування супроводжується виділенням значного обсягу газів, що містять в основному продукти реакцій окислення вуглецю, які формують палаючий факел над горловиною конвертера. При цьому з конвертера виділяється значна кількість пилу різного складу і фракції в залежності від технологічних особливостей продувки, дослідження і облік впливу якої необхідний для розуміння якісних характеристик факела і конвертерного процесу вцілому. У роботі наведені результати дослідження на фізичної моделі, що імітує палаючий факел в запиленому середовищі, шляхом введення твердих порошків різних речовин, на якісні показники горіння факела: візуальні і теплопередачу. Досліджено подачу в палаючий факел порошків хлориду натрію, оксидів заліза, кремнію та алюмінію, чистих порошків заліза, кремнію та алюмінію, сажі і графіту. Встановлено, що введення різних компонентів в факел з температурою нижче, ніж температура факела, навіть при можливому візуальному збільшенні яскравості характеристик, що зокрема встановлено при введенні хлориду натрію або порошку заліза, сприяють зниженню теплопередачі від факела за рахунок відбору тепла на нагрівання і згоряння частинок, що вводяться.
5
Vakerich, M. M., V. I. Nikolaychuk, H. M. Denchilja-Sakal, Y. Hasynets та O. Tkach. "Протекторний ефект хлориду натрію при адаптації рослин вівса посівного до надлишку cульфату купруму". Biosystems Diversity 19, № 2 (29 червня 2011): 19–24. http://dx.doi.org/10.15421/011121.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено механізм підвищення толерантності до впливу сульфату купруму шляхом попередньої адаптації до надлишкового засолення. Показано, що короткочасна (протягом доби) попередня адаптація рослин вівса до NaCl (400 мМ) знижує наступну токсичну дію CuSO4 (25 і 50 мкМ)
6
Buzduha, Inna, and Irina Panchuk. "Effect of sodium chloride on the ascorbate content in Arabidopsis thaliana." Biolohichni systemy 9, no. 2 (December 29, 2017): 176–82. http://dx.doi.org/10.31861/biosystems2017.02.176.
Повний текст джерела
7
Beley, S. Ya, I. P. Stechyshyn та A. I. Dub. "ВИЗНАЧЕННЯ ВІДХАРКУВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ТАБЛЕТОК НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТІВ ІЗ КВІТОК МАЛЬВИ ЛІСОВОЇ ТА ПОДОРОЖНИКА ЛАНЦЕТОЛИСТОГО". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (12 листопада 2018): 133–37. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9579.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Згідно з останніми даними ВООЗ, сьогодні захворювання дихальної системи є провідною причиною смерті та інвалідності у світі. Відповідно до формулярної системи України (2009), лікування гострих бронхолегеневих захворювань інфекційного походження починають з етіотропних засобів, до яких приєднують патогенетичні монопрепарати. До цієї групи належать препарати рослинного походження і препарати резорбтивної дії.
Мета дослідження – вивчити відхаркувальні властивості таблеток, до складу яких входять екстракти з квіток мальви лісової та подорожника ланцетолистого.
Методи дослідження. Для експерименту було використано здорових мишей-самців BALB/c (20–25 г). Через 10 днів адаптації тварин випадковим чином поділили на групи по 6 мишей у кожній. Усім тваринам речовини вводили атравматичним зондом інтрагастрально: мишам 1-ї групи – воду дистильовану; 2-ї – розчин амонію хлориду (1,0 г/кг маси тіла тварини); 3–5 – розчинені екстракти з квіток мальви лісової (0,062 г/кг), подорожника ланцетолистого (0,062 г/кг) та досліджувані таблетки (0,4819 г/кг). Через 30 хв після останнього введення мишам вводили внутрішньочеревно розчин фенолового червоного (5 % у фізіологічному розчині, 0,1 мл/10 г маси тіла). Після впливу ультразвуку на ізольовані органи протягом 10 хв додавали 0,1 мл 1 М розчину натрію гідроксиду. Для вимірювання оптичної щільності одержаного розчину при довжині хвилі 546 нм було використано спектрофотометр Lambda 25 (“PerkinElmer”, США).
Результати й обговорення. Введення експериментальним тваринам амонію хлориду, екстрактів із квіток мальви лісової та подорожника ланцетолистого, а також таблеток стимулювало секреторну функцію бронхів. Дана експериментальна модель дала змогу охарактеризувати відхаркувальні властивості досліджуваного препарату та визначити його вплив на секреторну функцію бронхів: за відхаркувальною здатністю досліджуваний засіб на 40,16 % перевищував препарат порівняння (амонію хлорид).
Висновок. Досліджувані таблетки мають високу здатність секретувати мокротиння, проявляють хорошу терапевтичну активність та можуть бути рекомендовані для подальших досліджень як потенційний препарат із відхаркувальними властивостями.
8
Кравченко, С. О. "Метод перфузії сечового міхура в ультразвуковій діагностиці уролітіазу свійських котів". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2013): 133–35. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.03.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Даними дослідженнями встановлено, що застосу-вання перфузії сечового міхура під час ультразвуко-вого дослідження дозволяє підвищити інформатив-ність діагностики сечокам’яної хвороби у свійських котів. Уведення у порожнину сечового міхура ізотонічного розчину натрію хлориду забезпечує його наповнення та покращує візуалізацію уролітів і сечового осаду. У складних випадках (адгезія каме-нів до слизової оболонки, порожній сечовий міхур) даний метод сприяє підвищенню ефективності діагностики захворювання.
Research has established that the use of perfusion of the bladder during ultrasound can increase the informativeness of diagnosis of urolithiasis in domestic cats. Introducing isotonic sodium chloride into the bladder provides its content and improves visualization of urolites and urinary sediment. In difficult cases (stones adhesion to the mucosa, empty bladder) this method improves the efficiency of diagnosis of disease.
9
Gashynova, K. Yu, K. S. Suska, and V. V. Dmytrychenko. "THE EFFECTIVENESS OF THE SALBUTAMOL AND HYPERTONIC SODIUM CHLORIDE SOLUTION WITH SODIUM HYALURONATE COMBINATION IN THE TREATMENT OF PATIENTS WITH BRONCHIECTASIS." Asthma and allergy, no. 3 (2020): 35–41. http://dx.doi.org/10.31655/2307-3373-2020-3-35-41.
Повний текст джерела
10
Тінлань, Цзо, Ф. С. Глумчер та Є. В. Дьомін. "Порівняння ефективності рідинної ресусцитації хворих із септичним шоком розчинами рінгер-малат та ізотонічним розчином натрію хлориду". Pain, Anaesthesia and Intensive Care, № 4(85) (17 грудня 2018): 71–75. http://dx.doi.org/10.25284/2519-2078.4(85).2018.151504.
Повний текст джерела
11
Гнатів, Ю. В., та М. М. Корда. "Синдром гіперосмолярної гіпогідратації в експерименті: особливості порушень вітальних функцій щурів при розладах гомеостазу різного ступеня тяжкостІ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 4 (23 лютого 2022): 13–18. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12754.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У нейрохірургічних хворих ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки у 30 % випадків ускладнюється розвитком центрального нецукрового діабету, який проявляється грубими розладами водно-сольового балансу, що призводить до функціональних порушень і структурних ушкоджень органів і тканин, та може завершитися смертю. Моделювання в експерименті гіперосмолярної гіпогідратації, що розвивається при нецукровому діабеті, допомогло б сприяти вивченню біохімічних та патофізіологічних процесів, які відбуваються при цьому.
Мета дослідження – змоделювати в експерименті синдром гіперосмолярної гіпогідратації, дослідити особливості змін поведінки, фізичного стану та біохімічних показників тварин залежно від рівня осмолярності плазми крові.
Матеріали і методи. В експерименті використали статевозрілих щурів – самок (n=62) масою (242,0±15,0) г. Для моделювання гіперосмолярної гіпогідратації їм внутрішньочеревно вводили розчинн фуросеміду (5,0 мг∙кг-1), та під наркозом із застосуванням натрію тіопенталу (50 мг мг∙кг-1) внутрішньовенно – гіпертонічні (від 1,8 до 9 %) розчини натрію хлориду (по 2,0 мл). Досліджували темп діурезу, шільність сечі, обчислювали осмотично-об’ємний індекс сечі та ступінь гіпогідратації організму, фізичний стан і тривалість наркозу (коми), електроліти плазми крові (Na+, K+), її осмолярність, а також летальність тварин залежно від ступеня тяжкості змодельованої гіперосмолярної гіпогідратації.
Результати. В експерименті на щурах змодельовано гіпертонічну (гіперосмолярну) гіпогідратацію різного ступеня тяжкості, яка виникає у хворих на центральний нецукровий діабет; відображено клініко-лабораторні особливості, які спостерігаються при цьому, та вивчено механізми організму, які задіяні на її подолання.
Висновки. При втраті води експериментальними тваринами в об’ємі ˃5 % від маси тіла тривалість наркотичної дії натрію тіопенталу (50 мг∙кг-1) подовжується у понад 2 рази. При внутрішньовенному введенні зневодненим (5,2 % від маси тіла) щурам гіпертонічних розчинів розвивається гіперосмолярна кома, тривалість якої корелює із величиною осмолярності плазми. Потенційно небезпечним для життя щурів є зростання натрію плазми крові понад 180 ммоль∙л-1 або її осмолярності˃360 мосм∙л-1. Осмотично-об’ємний індекс сечі – ефективний неінвазивний діагностичний критерій порушень водно-сольового обміну та ефективності його корекції в експериментальних тварин. У нормі в щурів цей показник становить 910,2±28,4, різко знижується (у понад 10 разів) при стимуляції діурезу салуретиками та може зростати до 5061,3±54,2 при нирковій компенсації гіперосмолярного синдрому.
12
Беденюк, А. Д., та А. Є. Бурак. "Вивчення особливостей бактеріальної транслокації при комплексному післяопераційному лікуванні хворих на гостру декомпенсовану спайкову тонкокишкову непрохідність". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (27 серпня 2021): 71–75. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.2.12303.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: вивчити рівень та динаміку бактеріальної транслокації у хворих на гостру спайкову кишкову непрохідність, оперованих у стадії декомпенсації. Матеріали і методи. Обстежено та прооперовано 69 хворих на гостру спайкову тонкокишкову непрохідність у стадії декомпенсації. З метою вивчення рівня бактеріальної транслокації виконували бакпосів виділень із дренажів та назогастроінтестинального (НГІ) зонда в динаміці лікування в післяопераційному періоді. Результати досліджень та їх обговорення. У роботі вивчено кількісний та якісний склад мікрофлори тонкої кишки та перитонеального ексудату під впливом комплексного лікування із застосуванням лаважу кишечника 0,9 % розчином натрію хлориду в поєднанні з оксигенотерапією та ентеральним харчуванням розчином “Пептамен” у хворих на гостру спайкову тонкокишкову непрохідність у стадії декомпенсації. Виявлено меншу колонізацію кишечника та контамінацію черевної порожнини кишковою паличкою, умовно-патогенними мікроорганізмами, та більш швидке відновлення біоценозу тонкої кишки при застосуванні розробленого комплексу заходів дало можливість знизити рівень післяопераційних ускладнень та летальності.
13
Серединська, Н. М., В. С. Хоменко, О. М. Марченко, К. С. Марченко-Толста та Л. М. Киричок. "Моделювання артеріальної гіпертензії шляхом тривалого сольового навантаження. Моніторинг функціонування серцево-судинної системи та динаміки інтегральних показників життєдіяльності в щурів (частина II)". Pharmacology and Drug Toxicology 13, № 3 (22 жовтня 2019): 203–13. http://dx.doi.org/10.33250/10.33250/vol13iss3pp203-213.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано нову модель артеріальної гіпертензії (АГ), індуковану тривалим сольовим навантаженням. Розробка такої моделі базується на ролі натрію хлориду у функціонуванні життєво важливих органів і систем, у генезі АГ та її судинних порушень. Недостатня вивченість механізмів розвитку сольової АГ, фазності та тривалості патологічного стану за умов продовження сольового навантаження на тривалий час (до декількох місяців), особливостей дії різних лікарських засобів на тлі підвищеного споживання солі, стану серцево-судинної системи та інтегральних показників життєдіяльності зумовили мету дослідження. Мета дослідження – вивчити стан серцево-судинної системи та динаміку інтегральних показників життєдіяльності в білих щурів за формування АГ шляхом тривалого сольового навантаження. Формування нової моделі АГ забезпечувалося сольовим навантаженням щурів упродовж 81 доби за умов заміни води на 1 % розчин натрію хлориду з вільним доступом тварин до пиття. За проведення динамічних досліджень встановлено, що модель АГ характеризується суттєвим підвищенням артеріального тиску на 10–18 % у самиць і на 14–36 % у самців, про що свідчать зміни зазначеного показника в різні терміни від початку до 81 доби сольового навантаження. Значне зростання артеріального тиску спостерігалося в 54,5–66,6 % тварин упродовж 60 діб від початку сольового навантаження, водночас кількість тварин з підвищеним артеріальним тиском знижувалася до 23,6 % через 81 добу від початку сольового навантаження. Продовження сольового навантаження понад 21 добу характеризувалося розвитком брадикардії. Збільшення терміну сольового навантаження в щурів не призводило до суттєвої зміни інтегральних показників життєдіяльності різних органів і систем, патологічної зміни маси тіла тварин і коефіцієнтів маси внутрішніх органів, у тому числі тимуса. За формування АГ на 18–30 % знижувалася больова чутливість у щурів і спостерігався набряк кінцівок (суглобів і м’яких тканин стоп), що зростав з тривалістю сольового навантаження й перевищував значення в інтактних тварин понад 21 % через 81 добу від початку формування моделі АГ. Запропонована модель АГ відрізняється простотою формування, економічністю, досягненням відповідного ефекту в значної кількості щурів різної статі, можливістю відбору тварин з підвищеним артеріальним тиском на будь-якому етапі формування патологічного процесу, можливістю їхнього утримання за звичайних лабораторних умов, відсутністю загибелі тварин. Формування моделі АГ шляхом тривалого сольового навантаження не потребує спеціальної підготовки фахівців. Модель АГ за тривалого сольового навантаження пропонується для дослідження специфічної фармакологічної ефективності (гіпотензивної дії) і безпечності новосинтезованих сполук і відомих ліків за умов їхнього тривалого застосування.
14
Серединська, Н. М., В. С. Хоменко, О. М. Марченко, К. С. Марченко-Толста та Л. М. Киричок. "Моделювання артеріальної гіпертензії шляхом тривалого сольового навантаження. Моніторинг функціонування серцево-судинної системи та динаміки інтегральних показників життєдіяльності в щурів (частина II)". Фармакологія та лікарська токсикологія 13, № 3 (22 жовтня 2019): 203–13. http://dx.doi.org/10.33250/13.03.203.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано нову модель артеріальної гіпертензії (АГ), індуковану тривалим сольовим навантаженням. Розробка такої моделі базується на ролі натрію хлориду у функціонуванні життєво важливих органів і систем, у генезі АГ та її судинних порушень. Недостатня вивченість механізмів розвитку сольової АГ, фазності та тривалості патологічного стану за умов продовження сольового навантаження на тривалий час (до декількох місяців), особливостей дії різних лікарських засобів на тлі підвищеного споживання солі, стану серцево-судинної системи та інтегральних показників життєдіяльності зумовили мету дослідження. Мета дослідження – вивчити стан серцево-судинної системи та динаміку інтегральних показників життєдіяльності в білих щурів за формування АГ шляхом тривалого сольового навантаження. Формування нової моделі АГ забезпечувалося сольовим навантаженням щурів упродовж 81 доби за умов заміни води на 1 % розчин натрію хлориду з вільним доступом тварин до пиття. За проведення динамічних досліджень встановлено, що модель АГ характеризується суттєвим підвищенням артеріального тиску на 10–18 % у самиць і на 14–36 % у самців, про що свідчать зміни зазначеного показника в різні терміни від початку до 81 доби сольового навантаження. Значне зростання артеріального тиску спостерігалося в 54,5–66,6 % тварин упродовж 60 діб від початку сольового навантаження, водночас кількість тварин з підвищеним артеріальним тиском знижувалася до 23,6 % через 81 добу від початку сольового навантаження. Продовження сольового навантаження понад 21 добу характеризувалося розвитком брадикардії. Збільшення терміну сольового навантаження в щурів не призводило до суттєвої зміни інтегральних показників життєдіяльності різних органів і систем, патологічної зміни маси тіла тварин і коефіцієнтів маси внутрішніх органів, у тому числі тимуса. За формування АГ на 18–30 % знижувалася больова чутливість у щурів і спостерігався набряк кінцівок (суглобів і м’яких тканин стоп), що зростав з тривалістю сольового навантаження й перевищував значення в інтактних тварин понад 21 % через 81 добу від початку формування моделі АГ. Запропонована модель АГ відрізняється простотою формування, економічністю, досягненням відповідного ефекту в значної кількості щурів різної статі, можливістю відбору тварин з підвищеним артеріальним тиском на будь-якому етапі формування патологічного процесу, можливістю їхнього утримання за звичайних лабораторних умов, відсутністю загибелі тварин. Формування моделі АГ шляхом тривалого сольового навантаження не потребує спеціальної підготовки фахівців. Модель АГ за тривалого сольового навантаження пропонується для дослідження специфічної фармакологічної ефективності (гіпотензивної дії) і безпечності новосинтезованих сполук і відомих ліків за умов їхнього тривалого застосування.
15
Taran, O. I. "Пацієнти з порушеннями обміну натрію в практиці нефролога". KIDNEYS, № 4.06 (1 серпня 2013): 87–92. http://dx.doi.org/10.22141/2307-1257.0.4.06.2013.85396.
Повний текст джерелаАнотація:
Натрій (Na+) — основний катіон позаклітинної рідини, за нормою його концентрація в плазмі крові змінюється в доволі вузькому діапазоні — 135–145 ммоль/л. Концентрація натрію суворо контролюється на тлі значних різниць у кількості рідини, що вживає людина, та цим жорстко підтримується осмоляльність рідин організму (у нормі — 285–295 мосмоль/л). Натрій та хлориди вільно фільтруються в клубочках, їх концентрація в первинній сечі відповідає концентрації в плазмі крові. Нирки оборотно всмоктують більшу частину (95 %) іонів натрію і хлору (Cl). Цей процес відбувається переважно в проксимальних канальцях (близько 65 % всього Na+ первинної сечі) та петлі Генле (25 %). Остаточно залишки солі всмоктуються в дистальних канальцях (5 %) та збиральних трубочках (2–5 %), ще 5 % втрачаються з потом та через ШКТ.
16
Matasar, Ignat. "ОЦІНКА ХАРЧОВОГО СТАТУСУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК ТА АЛІМЕНТАРНА КОРЕКЦІЯ ВСТАНОВЛЕНИХ ПОРУШЕНЬ". Actual Problems of Nephrology 25 (19 березня 2020): 46–51. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2019.25-08.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Дана робота присвячена проблемі порушення харчування, недоїдання у пацієнтів, котрі лікуються діалізом, також були описані основні методи корекції цього порушення.Мета. Встановити порушення харчового статусу пацієнтів, які знаходяться на замісної ниркової терапії, перитонеальному діалізі та разробити методики корекції харчового статусу.Матеріали та методи. У пацієнтів з хронічним захворюванням нирок, яких лікують безперервним діалізом, визначають рівень калію, гемоглобіну, альбуміну і розраховують індекс маси тіла (ІМТ), суб’єктивну глобальну оцінку (СГО). Кореляційний аналіз був ідентифікований для того, щоб визначити частку пацієнтів з гіпокаліємією і її можливий зв’язок з гемоглобіном, альбуміном, кальціево-фосфорним обміном, паратиреоїдного гормоном, трансферрином, рівнями феритину і ІМТ.Результати. В ході обстеження було встановлено, що у пацієнтів з гіпокаліємією рівень гемоглобіну, альбуміну та ІМТ нижче, ніж у пацієнтів з = нормальним рівнем калію в крові. Рівень трансферину, феритину, кальцій-фосфорного обміну речовин, натрію і хлориду не мав суттєвих відмінностей.Висновки. Корекція харчового статусу хворих з нирковою недостатністю в поєднанні з оптимізацією процедур діалізу покращує якість життя хворих.
17
Atamas, N. A., L. A. Bulavin, G. N. Verbinskaya, and A. V. Brytan. "Concentration Dependences of the Dynamic Properties of NaCl Aqueous Solution on the Basis of the Results of Molecular Dynamics and Quasi-Elastic Neutron Scattering Researches." Ukrainian Journal of Physics 60, no. 6 (June 2015): 503–10. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe60.06.0503.
Повний текст джерела
18
Lesyk, IaV, RS Fedoruk, and OP Dolaĭchuk. "Immunobiological blood parameters in rabbits after addition to the diet suspensions of chlorella, sodium sulfate, citrate and chromium chloride." Fiziolohichnyĭ zhurnal 59, no. 5 (November 6, 2013): 78–84. http://dx.doi.org/10.15407/fz59.05.078.
Повний текст джерела
19
Bodnar, O. I., A. I. Herts, N. V. Herts, and V. V. Grubinko. "The content of pigments and photosynthetic activity of Chlorella vulgaris Beijerinck (Chlorophyta) when exposed to sodium selenite, zinc sulphate, and chromium chloride." Algologia 29, no. 4 (December 10, 2019): 404–20. http://dx.doi.org/10.15407/alg29.04.404.
Повний текст джерела
20
Lesyk, Ya V., R. S. Fedoruk, I. I. Kovalchyk, and O. P. Dolaychyk. "Resistance of the body rabbits long under drinking water slurry chlorella, sodium sulfate, chloride and citrate chromium." Animal Biology 15, no. 3 (September 2013): 54–62. http://dx.doi.org/10.15407/animbiol15.03.054.
Повний текст джерела
21
Zaletskiy, B. V., D. V. Dmytriiev, E. O. Glazov та V. L. Vitkovskyi. "Оцінка аналгетичної ефективності блокади квадратного м’яза попереку (Quаdratus Lumborum block), виконаного під контролем ультразвуку у дітей після апендектомії". Pain medicine 4, № 1/1 (16 травня 2019): 21. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t2.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. За даними літератури, для знеболення в періопераційному періоді використовують регіональні методи знеболення. Аналгетичну ефективнiсть блокад передньої черевної стiнки в педіатричній практиці вивчено недостатньо. Метою дослідження було оцінити аналгетичну дію блокади квадратного м’яза попереку (QLB) у педіатричних пацієнтів після апендектомії.
Методи. Дане дослідження було виконане на базі Вінницького національного медичного університету, м. Вінниця, Україна, з грудня 2018 по лютий 2019 року. Рандомізовані до групи Q (група з виконанням блокади QLB) та групи С (контрольна). Після отримання загальної анестезії групі Q виконано блокаду квадратного м’яза попереку (QL) з використанням 0,3 мл/кг 0,25 % бупівакаїну з одної сторони, та група C отримала контрольний блок з використанням 0,3 мл/кг 0,9 % хлориду натрію. Протягом перших 24 годин після операції біль у пацієнтів оцінювали за допомогою візуальної аналогової шкали (VAS) у спокої і при кашлі. Післяопераційний пацієнт контролював споживання морфіну, аналгезію, показники VAS та побічні ефекти.
Результати. Із 22 пацієнтів, у пацієнтів групи Q (n = 10) мала значно нижчі показники VAS-болю, ніж група C (n = 12) як у спокої, так і під час кашлю. Загальний рівень споживання морфіну був нижчим (5,3 ± 2,2) проти 12,4 ± 3,4 мг, р < 0,001) протягом 24 годин після операції.
Висновок. Як частина мультимодального знеболення після оперативних втручань з приводу апендициту, показники споживання морфіну та VAS-балів були значно нижчими серед тих, хто отримував 0,3 мл/кг 0,25 % розчину бупівакаїну, який вводили для блокади квадратного м’яза попереку, порівняно з групою контролю.
22
Ponyrko, Alina, Tetiana Teslyk та Tetiana Riabenko. "Структурно-функціональні зміни остеобластів за умов дії хронічної гіперглікемії". Notes in Current Biology, № 1 (1) (15 вересня 2021): 85–92. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.1.85-92.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою нашого дослідження було вивчення структурно-функціональних змін остеогенних клі-тин довгих трубчастих кісток щурів старечого віку та визначення взаємозв’язку між ультрамікроскопічною будовою остеобластів та інтенсивністю експресії остеопонтину та RANKL за умов хронічної гіперглікемії. Експеримент моделювали щляхом інтраперитонеального введення одноразової ін’єкції дигідрату алоксану в дозі 150 мг/кг маси тіла на 0,9% розчину хлориду натрію. Для дослідження структури стегнової та плечової кісток використовували такі методи: трансмісійної електронної мікроскопії та імуногістохімічний. При дослі-дженні остеобластів та остеоцитів оцінювали наступні показники: цілісність клітинних елементів та мембран-них органел, вакуолізацію цитоплазми.В результаті експерименту було встановлено, що в старечих щурів за умов тривалої гіперглікемії спо-стерігається значна гіпертрофія гЕПС, наростаюча деструкція органел у цитоплазмі відповідно до збіль-шення терміну дії хронічної гіперглікемії. Починаючи з 30 доби експерименту у щурів старечого віку було виявлено гіперфункцію остеобластів як адаптивну реакцію на підвищення рівня глюкози та їх виражену ре-акцію у вигляді значної гіпертрофії гЕПС, деструкції органел у цитоплазмі та набуханні мітохондрій із пода-льшим активним прогресуванням аж до 180 доби. Відзначається формування залишкових тілець, що є озна-кою компенсаторної реакції.Пригнічення рівня експресії остеопонтину є наслідком підвищення рівня глюкози, що в свою чергу порушує нормальне формування кісткової тканини за умов хронічної гіперглікемії. Імуногістохімічне дослі-дження підтвердило порушення будови і функціонування остеобластів та деструктивні зміни в остеоцитах, що проявлялось у зменшенні експресії остеопонтину (одного з маркерів формування кісткової тканини) та поступовим збільшенням показника RANKL (маркер, що бере безпосередню участь у кістковій резорбції).
23
Nechytaylo, L. Ya. "Dynamics of Macro- And Microelement Composition Changes of Experimental Animal Seeds in Different and Cohesive Effects of Cardium Chloride and Nitrate Sodium." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 3, no. 7 (November 15, 2018): 33–37. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs03.07.033.
Повний текст джерела
24
Дышекова, Аминат Хусеновна, Ахмед Мацевич Кармоков, Асламбек Идрисович Хасанов, Рустам Мухамедович Калмыков, and Замир Валериевич Шомахов. "MORPHOLOGY AND COMPOSITION OF THE INTERFACE BOUNDARY OF SODIUM CHLORIDE SINGLE CRYSTALS WITH LEAD." Physical and Chemical Aspects of the Study of Clusters, Nanostructures and Nanomaterials, no. 13 (December 23, 2021): 115–22. http://dx.doi.org/10.26456/pcascnn/2021.13.115.
Повний текст джерелаАнотація:
Методами электронной микроскопии и рентгеноспектрального анализа исследована межфазная граница раздела жидкого свинца с хлоридом натрия после охлаждения и разрыва контакта. На поверхностях разрыва образцов обнаружено накопление поверхностно-активных примесей, содержащихся как объеме свинца, так и в хлориде натрия. Как показывают результаты рентгеноспектрального анализа, содержание примесей на поверхности подложки хлорида натрия превышает объемное содержание на несколько порядков. На поверхности свинца также наблюдается значительное накопление примесей кремния и индия. В исследованных образцах наблюдается анизотропия растекания жидкого свинца по поверхности монокристаллов хлорида натрия. Линия разрыва, затвердевшей капли свинца с монокристаллической поверхностью хлорида натрия ориентации (110), заметно отклоняются от круга. Кроме того, на электронно-микроскопическом изображении межфазной поверхности свинца после отрыва от подложки хлорида натрия ориентации (100), наблюдаются участки в виде «сигары», в которых обнаружено накопление примесей. Данные участки имеют ориентации, совпадающие с кристаллографическим направлением подложки. The interface between liquid lead and sodium chloride after cooling and breaking the contact was investigated by the electron microscopy and X-ray spectral analysis. Accumulation of surface-active impurities, contained both in the bulk of lead and in sodium chloride was found on the fracture surface of the samples. As shown by the results of the X-ray diffraction analysis, the content of impurities on the surface of the sodium chloride substrate exceeds the bulk content by several orders of magnitude. A significant accumulation of silicon and indium impurities is also observed on the lead surface. Anisotropy of spreading of liquid lead over the surface of sodium chloride monocrystals is observed in the studied samples. The separation line of a solidified lead droplet on the surface of sodium chloride with orientation (110) deviates noticeably from a circle. In addition, on the electron microscopic image of the lead interface after detachment from the substrate of sodium chloride of orientation (110), there are areas in the form of a «cigar», in which the accumulation of impurities was detected. The orientation of these regions coincides with the crystallographic direction of the substrate.
25
Iaremenko, O. B., N. M. Kuzmenko, D. V. Dobrianskiy, R. I. Ilnytskyi, G. L. Gumeniuk, and P. F. Dudka. "EFFICACY AND SAFETY OF INHALATION OF HYPERTONIC SODIUM CHLORIDE SOLUTION AND ITS COMBINATION WITH HYALURONIC ACID IN PATIENTS WITH CHRONIC OBSTRUCTIVE PULMONARY DISEASE." Asthma and allergy, no. 1 (2021): 23–31. http://dx.doi.org/10.31655/2307-3373-2021-1-23-31.
Повний текст джерела
26
Фрумин, Леонид Ерухимович, Кристина Павловна Юрьева, Александр Дмитриевич Аскретков, Денис Игоревич Прохоров, Андрей Валерьевич Матвеев, Елена Сергеевна Жаворонок, Алексей Валерьевич Панов, Денис Олегович Шаталов, Елизавета Александровна Шняк та Станислав Анатольевич Кедик. "Оптимизация первой стадии синтеза эноксапарина методом гидролитической деполимеризации нефракционированного гепарина". Химико-фармацевтический журнал 52, № 8 (27 жовтня 2018): 46–50. http://dx.doi.org/10.30906/0023-1134-2018-52-8-46-50.
Повний текст джерелаАнотація:
Исследована первая стадия получения низкомолекулярного гепарина (эноксапарина) методом гидролитической деполимеризации нефракционированного гепарина, которая заключается в химическом взаимодействии исходного гепарина с хлоридом бензетония в водно-солевых (NaCl) растворах. Показано, что с повышением концентрации хлорида натрия у нефракционированного гепарина определяется большее количество кислотных эквивалентов. Вероятно, это связано с влиянием ионной силы раствора на конформацию макромолекулы гепарина, что подтверждается данными метода динамического рассеяния света. Средний размер наблюдаемых центров светорассеяния в водных растворах гепарина падает с увеличением концентрации хлорида натрия. Показано, что для ускорения очистки гепарината бензетония от исходных реагентов, а также для снижения количества промывных вод целесообразно применять промывание водой, а не растворами хлорида натрия, а также использовать ультразвуковую обработку. Состав полученных и очищенных образцов гепарината бензетония подтвержден методом 1H ЯМР.
27
Дем’янцева, Ю. В. "ВПЛИВ АЛОГЕННИХ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН НА ЗМІНИ СИНОВІАЛЬНОЇ РІДИНИ В КОЛІННОМУ СУГЛОБІ КРОЛІВ В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ОСТЕОАРТРОЗУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (26 червня 2020): 202–9. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.25.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлені результати аналізу синовіальної рідини у кролів за умови модельованого остеоартрозу при використанні алогенних стовбурових клітин та традиційного методу лікування (використання мелоксикаму). Було сформовано три групи тварин: контрольна група – застосовували ізотонічний розчин хлориду натрію; перша дослідна група – застосовували традиційний метод ліку-вання; друга дослідна група – застосовували алогенні мезенхімальні стовбурові клітини. На тваринах трьох груп була відтворена модель остеоартрозу колінного суглоба шляхом дворазового введення в порожнину суглоба ретинол ацетату – 3,44 % в дозі 1 мл з інтервалом у 7 діб. У тварин відбирали синовіальну рідину на 7, 14 і 28 доби після останнього введення препаратів. Встановлено, що за умо-ви традиційного лікування запальний процес виражений більш активно, ніж в інших групах, але кіль-кість пінистих макрофагів, а потім і синовіацитів зменшена, що може свідчити про гальмінівний вплив нестероїдного протизапального засобу (мелоксикаму), який використовували при лікуванні. У разі введення АМСК кількість синовіоцитів у синовіальній рідині значно більша (на 14 добу), що вка-зує на пришвидшену диференціацію синовіацитів. Виявлено збільшену кількість пінистих макрофагів (більш активний процес розсмоктування крапель жиру). На 28 добу спостерігали острівці скупчення синовіальних клітин у синовії та завершення запального процесу. У аспіраті синовіальної рідини у всіх групах кролів було виявлено, що відбувається процес репарації: з початку наявна велика кіль-кість крапель жиру (після введення ретинол ацетату на етапі моделювання остеоартрозу), що ак-тивує макрофаги на поглинання та утилізацію цих жирових крапель; після цього клітинність різко знижується, але підвищується кількість синовіацитів. Отже, як свідчать результати досліджень, місцеве введення алогенних мезенхімальних стовбурових клітин за умови експериментального остео-артрозу колінного суглоба підвищує активність репаративних процесів, що підтверджується збіль-шеною кількістю синовіоцитів у синовіальній рідині та пришвидшене завершення запального процесу.
28
Савинцев, А. П., та Ю. О. Гавашели. "АНАЛИЗ ПОРОГОВ ОПТИЧЕСКОГО ПОВРЕЖДЕНИЯ ПОВЕРХНОСТИ ХЛОРИДОВ КАЛИЯ И НАТРИЯ ФЕМТОСЕКУНДНЫМИ ЛАЗЕРНЫМИ ИМПУЛЬСАМИ, "Доклады Академии наук"". Доклады Академии Наук, № 5 (2017): 509–11. http://dx.doi.org/10.7868/s0869565217290060.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведён сравнительный анализ порогов оптического повреждения поверхности хлоридов калия и натрия импульсами длительностью 80 и 40 фс. Определена критическая мощность излучения в импульсе на пороге оптического повреждения для изученных ионных кристаллов. Дана оценка порогов оптического повреждения поверхности хлорида натрия лазерными импульсами длительностью 20 фс.
29
Riznychuk, І. F. "Productivity of pigs aced from 91 to 130 days using complete feed which contains decreased rate of sodium chloride, calcium and phosphorus." Bìoresursi ì prirodokoristuvannâ 8, no. 3-4 (November 16, 2016): 87–92. http://dx.doi.org/10.31548/bio2016.03.013.
Повний текст джерела
30
Юськів, І. Д., та В. В. Мельничук. "ДІАГНОСТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ КОПРООВОСКОПІЇ ЗА АМІДОСТОМОЗУ ГУСЕЙ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 212–17. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Гусівництво – одна з традиційних і високорентабельних галузей тваринництва в Україні та в ни-зці країн світу. Її успішний розвитку та отримання високоякісної, конкурентоспроможної продукції можливо за наявності висококласної племінної птиці з високим генетичним потенціалом, добре ада-птованої до місцевих природно-кліматичних умов, а також епізоотичного благополуччя щодо інва-зійних захворювань, зокрема гельмінтозів. Патогенними паразитами, що значно поширені серед свій-ських гусей, є нематоди виду Amidostomum anseris. Велике значення в організації протипаразитарних заходів мають діагностичні копроовоскопічні дослідження водоплавних птахів. З метою встанов-лення ефективності сучасних методів копроовоскопії хворих на амідостомоз гусей порівнювали чо-тири методи, а саме: спосіб з використанням бішофіту (за Дахно І. С., 2003); спосіб з використан-ням карбаміду (за Мельничуком В. В., 2015); спосіб з використанням цукрово-сольового комбіновано-го розчину (за Манойло Ю. Б., 2016); спосіб з використанням комбінованого розчину цукру та натрію хлориду (за Натяглою І. В., 2016). У результаті проведених експериментальних досліджень встанов-лено, що найбільш ефективним методом зажиттєвої копроовоскопічної діагностики амідостомозу гусей є метод за Мельничуком В. В. із застосуванням розчину карбаміду, де відсоток позитивних проб коливався в межах від 93,33 до 100,0 %, інтенсивність інвазії сягала 118,67±13,50 яєць у 1 г по-сліду. Цей метод забезпечував високу чіткість отриманого біоматеріалу при проведені мікроскопії зародків гельмінтів. У разі використання методу Натяглої І. В. та Манойло Ю. Б., де як флотаційну рідину використовували комбіновану суміш, кількість позитивних проб коливалася від 60,0 до 100 %, а інтенсивність інвазії – від 37,78±4,01 до 82,67±9,73 яєць/г. Найменшу діагностичну ефективність виявлено за умов застосування методу Дахна І. С. з використанням бішофіту як флотаційної рідини. При цьому інтенсивність амідостомозної інвазії залежно від експозиції коливалася в межах від 24,44±2,94 до 66,15±11,85 яєць/г. Отримані дані щодо діагностичної ефективності методів копроо-воскопії дозволять застосовувати найбільш чутливі способи в заходах щодо боротьби та профілак-тики амідостомозу гусей.
31
Вервега, Б. М. "ГІСТОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОНКОЇ КИШКИ У ЩУРІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ МОДЕЛЮВАННІ ГОСТРОГО ПОШИРЕНОГО ПЕРИТОНІТУ НА ФОНІ СТРЕПТОЗОТОЦИНІНДУКОВАНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (2 вересня 2021): 11–15. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12163.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Актуальність гострого поширеного перитоніту (ГПП) на тлі цукрового діабету зумовлена поширеністю ендокринного захворювання та високими показниками летальності при видозміненому перебігу запального процесу очеревини в результаті гіперглікемії. Тяжкість перебігу даної поєднаної патології зумовлена прогресуванням ентеральної недостатності, яка супроводжується вираженими морфологічними змінами в стінці тонкої кишки, та є вхідними воротами для бактерійної контамінації. Мета дослідження – вивчити морфологічні зміни тонкої кишки в щурів у динаміці експериментального моделювання гострого поширеного перитоніту на фоні стрептозотоциніндукованого цукрового діабету (СТД). Матеріали і методи. В експерименті використано 48 білих щурів-самців. Цукровий діабет у дослідних тварин моделювали шляхом одноразового інтраперитонеального введення стрептозотоцину (Sigma) з розрахунку 60 мг/кг, ГПП – введенням 0,5 мл 10 % профільтрованої калової суспензії у черевну порожнину. Контрольну групу склали білі щури (n=8), яким підшкірно вводили фізіологічний розчин 0,9 % NaCl (хлориду натрію). Проводили морфологічне дослідження тонкої кишки у тварин, виведених із експерименту на 1-шу, 3-ю та 7-му доби розвитку гострого запалення очеревини на фоні супутнього цукрового діабету. Результати. Розвиток ГПП на тлі гіперглікемії характеризується виникненням дистрофічних змін клітин слизової оболонки тонкої кишки, вираження яких зростає залежно від стадії розвитку перитоніту. Необхідно зазначити, що на 7-му добу експериментального моделювання даної поєднаної патології виявлено ознаки вакуольної дистрофії міоцитів, що свідчить про розвиток патологічного процесу в усіх оболонках стінки. Тенденція до зниження функціональної активності слизової оболонки (зменшення товщини та зниження висоти ворсин й глибини крипт) простежується упродовж усіх стадій розвитку гострого запалення очеревини. Дистрофічні зміни епітелію та м’язової оболонки, ексудативне запалення і порушення кровообігу створюють умови для порушення перистальтики й транслокації мікрофлори кишок у системний кровообіг. Висновки. Перебіг ГПП на тлі СТД характеризується виникненням дистрофічних змін клітин слизової та м’язової оболонок тонкої кишки. Зниження функціональної активності слизової оболонки тонкої кишки та прогресування в її стінці альтеративно-ексудативних змін призводять до парезу кишок та подальшої транслокації патогенної мікрофлори в системний кровообіг й черевну порожнину.
32
Бурда, Х. Б., А. П. Скалат, З. М. Гонта, О. М. Немеш та І. В. Шилівський. "ЦИТОМОРФОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ В ХВОРИХ ІЗ ВИРАЗКОВОЮ ХВОРОБОЮ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 14–20. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема критеріїв доцільного вибору методів лікування захворювань пародонту в їх окресленні для конкретних клінічних випадків, із врахуванням системного статусу пацієнтів та умов реальної практики залишається відкритою. Тому і надалі актуальним постає аналіз призначення альтернативних лікувальних моделей ведення хворих на генералізований пародонтит. Мета дослідження: обґрунтування клінічної ефективності використання озонотерапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту в хворих із ускладненою виразковою хворобою дванадцятипалої кишки. Матеріал та методи. Комплексне лікування генералізованого пародонтиту запропонованим нами методом ступінчастої терапії проведено 53 хворим із виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, ускладненою кровотечею (32 хворих) та перфорацією (21 хворий). Озонування дистильованої води проводили в апараті Еконіка Бозон-КСВ (Україна). Озоновану воду використовували впродовж 3 годин після її приготування. Концентрація озону у воді становила 4 мг/л. Курс озонотерапії в середньому становив 10 днів. Для цитоморфологічного дослідження ефективності проведеного лікування забирали ексфоліативний матеріал із пародонтальних кишень, після їх промивання ізотонічним розчином хлориду натрію. Препарати фарбували за методом Папенгейма. Мікроскопію виконували в імерсійній системі за допомогою окулярів × 10 (або × 20) і об’єктиву × 40. Результати та їх обговорення. Цитологічним дослідженням виявлено зміни морфологічних ознак цитограм: патогенна мікрофлора кількісно зменшується вже до 3-го дня озонотерапії або зовсім зникала до 5-го дня в окремих пацієнтів, особливо з ІІ, I та початковим ступенями тяжкості генералізованого пародонтиту; кількість нейтрофілів залишалася незмінною, особливо у пацієнтів із II і III ступенями, проте переважали незмінені нейтрофіли; в одного з пацієнтів на третю добу появлялись моноцити на фоні зменшеної кількості мікрофлори, включно з амебами. На 5-ий день мікрофлора практично зникла, амеб не виявлено. Поява моноцитів свідчила про активацію захисних механізмів організму. Висновки. Розроблена нами схема комплексного лікування генералізованого пародонтиту з використання озонотерапії забезпечує достовірне покращення клінічних показників ефективності лікування. Отримані результати цитологічного дослідження свідчили про позитивний вплив озонотерапії на перебіг генералізованого пародонтиту в хворих на фоні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.
33
Vatseba, M. O. "ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕТАБОЛІЧНОГО ВПЛИВУ МЕЛЬДОНІЮ ДИГІДРАТУ ПРИ КОМОРБІДНИХ СТАНАХ – АРТЕРІАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ, ОЖИРІННІ ТА ПОДАГРІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (23 квітня 2019): 34–39. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10045.
Повний текст джерелаАнотація:
Артеріальна гіпертензія є актуальною проблемою сучасної охорони здоров'я України з огляду на її поширеність серед різних вікових категорій, несприятливу прогностичну значущість як чинника, що має істотний вплив на показники серцево-судинної захворюваності та смертності.
Мета – оцінити ефективність впливу мельдонію дигідрату на показники ендотеліальної дисфункції та артеріальної жорсткості у хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з ожирінням та подагрою.
Матеріал і методи. У дослідження включено 80 хворих на есенціальну атеріальну гіпертензію ІІ стадії 2 ступеня в поєднанні з ожирінням та подагрою. 1 підгрупа – 20 хворих, які отримували стандартну терапію: блокатори кальцієвих каналів – амлодипін 5–10 мг/добу, статин – аторвастатин 10–20 мг/добу, нетіазидний діуретик – індапамід 2,5 мг зранку, алопуринол 100–300 мг/добу. 2 підгрупа – 20 хворих, які, крім стандартної терапії, отримували мельдоній дигідрат («Метамакс», Дарниця, Україна) – 5 мл 10 % розчину розводили в 15 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, вводили внутрішньовенно струминно протягом 10 днів з подальшим переходом на капсульну форму – 250 мг 3 рази на день протягом 1 місяця всередину. Здійснили клінічне обстеження хворих та визначили ендотелійзалежну вазодилатацію (ЕЗВД), ендотелійнезалежну вазодилатацію (ЕНЗВД), товщину інтимо-медійного комплексу (ТІМК), швидкість поширення пульсової хвилі (ШППХ), CAVI, індекс жорсткості аорти (ІЖА), рівень ЕТ-1 в крові.
Результати. Через 1 місяць спостерігали позитивну динаміку ЕЗВД на 68,92 % (p<0,001), а через 6 місяців лікування – на 70,81 % (p<0,001). Через місяць застосування мельдонію дигідрату рівень ЕТ-1 знизився на 36,47 % (p<0,001), а через 6 місяців – на 36,69 % (р<0,001). Достовірні зміни ІЖА були відсутні (p>0,05). CAVI знизився вже через 1 місяць лікування – на 6,32 % (p<0,05), а через 6 місяців – на 8,24 % (p<0,05). Зменшилась ТІМК після 1 місяця лікування на 13,46 % (p<0,05), а після 6 місяців – на 16,34 % (p<0,01). ШППХ також достовірно зменшувалась через 1 місяць лікування на 12,54 % (p<0,01), а через 6 місяців – на 18,31 % (p<0,001).
Висновки. Включення до стандартної терапії мельдонію дигідрату сприяє ефективності не тільки антигіпертензивної, але й вазопротективної дій.
34
Козадерова, Ольга Анатольевна, Стефания Алексеевна Калинина, Елена Андреевна Моргачева та Сабухи Илич-оглы Нифталиев. "Сорбционные характеристики и диффузионная проницаемость анионообменной мембраны МА-41 в растворах молочной кислоты". Сорбционные и хроматографические процессы 21, № 3 (16 червня 2021): 317–25. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2021.21/3465.
Повний текст джерелаАнотація:
Работа посвящена изучению закономерностей ионного и молекулярного транспорта в системе «молочная кислота – хлорид натрия – анионообменная мембрана МА-41». Построены кинетические кривые ионообменной сорбции молочной кислоты, показано, что время достижения максимальной рабочей обменной емкости мембраны составляет от 35 до 80 минут в зависимости от концентрации раствора. Получены изотермы обменной сорбции и необменного поглощения молочной кислоты в диапазоне концентраций раствора 0.03-0.15 моль/дм3. Изотерма обменной сорбции описывается уравнением мономолекулярной адсорбции Ленгмюра с высоким коэффициентом корреляции. Величина необменного поглощения молочной кислоты заметно возрастает при концентрации раствора > 0.10 моль/дм3, однако, общее количество поглощенной молочной кислоты (в результате обменной и необменной сорбции) остается меньше, чем полная обменная емкость мембраны МА-41. Приведены концентрационные зависимости диффузионной проницаемости мембраны в растворах молочной кислоты, хлорида натрия и смешанном растворе, где молочная кислота и минеральная соль находятся в эквимолярном соотношении. Для молочной кислоты в диапазоне концентраций 0.03-0.30 моль/дм3 коэффициент диффузионной проницаемости мембраны МА-41 имеет более высокое значение, чем для хлорида натрия. Причиной ограничения переноса минеральной соли служит Доннановское исключение. Присутствие в растворе молочной кислоты эквивалентного количества хлорида натрия приводит к уменьшению коэффициентов диффузионной проницаемости последней в 2.5-3.2 раза по причине сопряжения потоков. Полученные экспериментальные результаты позволят осуществить обоснованный выбор рабочего диапазона концентраций обрабатываемых растворов для реализации экологически перспективных технологий Доннановского диффузионного диализа в очистке и получении молочной кислоты.
35
Боярко, Григорий Юрьевич, та Виталий Юрьевич Хатьков. "ОБЗОР СОВРЕМЕННОГО СОСТОЯНИЯ СОЛЯНОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ РОССИИ". Izvestiya Tomskogo Politekhnicheskogo Universiteta Inziniring Georesursov 332, № 5 (21 травня 2021): 179–90. http://dx.doi.org/10.18799/24131830/2021/5/3201.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальность работы обусловлена необходимостью изучения состояния соляной промышленности России при наличии значительной импортозависимости по хлориду натрия. Цель: изучение динамики товарных потоков (производства, импорта, экспорта, потребления) хлорида натрия и производимых из него товарных продуктов, их цен (мировых, российского импорта и экспорта), сырьевой базы каменной соли России и перспектив увеличения ее национального производства. Методы: статистический, графический, логический. Результаты. Соляная промышленность России, несмотря на значительные объемы добычи (до 6,5 млн т/год) на фоне роста потребления (+3,8 %/год, до 7,8 млн т/год), длительное время являлась импортозависимой отраслью, импортируя до 2,4 млн т/год, или до 45 % от национального потребления. Лишь в 2019 г. доля импорта каменной соли снизилась до 18 %. Зависимость обусловлена устоявшимися товарными потоками каменной соли в экономическом пространстве СНГ, первоначально в основном с Украины. После политических санкций 2014 г. поток украинской соли был замещен увеличением импорта из Беларуси и Казахстана. Сырьевая база каменной соли России практически не ограничена, но востребованы преимущественно объекты добычи поблизости от главных потребителей (население Европейской части России и химические предприятия запада страны). Фактор транспортной логистики для каменной соли является определяющим. Создание новых центров добычи каменной соли, а также расширение имеющихся производств хлористого натрия, проблемно ввиду невысокой стоимости этого товара. Поэтому темпы производства соли медленно замещали импортные потоки каменной соли на фоне опережающего роста ее национального потребления. Рост национального производства каменной соли происходил в основном за счет увеличения выпуска попутного технического хлорида натрия при добыче калийных солей ПАО «Уралкалий» (с 0,76 млн т в 2015 г. до 1,8 млн т в 2019 г.). Увеличение потребления технической соли обусловлено ростом производства соляной кислоты (+3,5 %/год), гипохлоритов, хлоратов и перхлоратов (+2,4 %/год), а также значительным ростом потребления антиобледенительных материалов. Увеличение объемов заготовки поваренной соли возможно на объектах геотехнологической разработки месторождений ПАО «Руссоль» и АО «Башкирская содовая компания». Прирост объемов добычи технической соли наиболее реален путем увеличения выхода попутного хлорида натрия при добыче калийных солей в ПАО «Уралкалий», а также в рамках подготавливаемого проекта строительства Гремячинского ГОКа АО «МХК "ЕвроХим"».
36
Конесев, Геннадий Васильевич, Рустам Радикович Ахаев, Татьяна Дмитриевна Дихтярь, Оксана Георгиевна Мамева та Сергей Федорович Вязниковцев. "ИССЛЕДОВАНИЕ ВЛИЯНИЯ ФОРМИАТА НАТРИЯ НА ТЕРМОСТОЙКОСТЬ КРАХМАЛСОДЕРЖАЩЕГО ГЛИНИСТОГО БУРОВОГО РАСТВОРА". Izvestiya Tomskogo Politekhnicheskogo Universiteta Inziniring Georesursov 331, № 8 (24 серпня 2020): 112–22. http://dx.doi.org/10.18799/24131830/2020/8/2773.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальность работы обусловлена необходимостью сохранения свойств буровых растворов, содержащих крахмальные реагенты, в условиях высокой минерализации и длительного воздействия повышенных температур. Цель: экспериментально определить температурный интервал и оптимальные концентрации эффективного применения формиата натрия в составе буровых растворов, содержащих крахмальные реагенты. Объекты: крахмалсодержащий глинистый буровой раствор с разными концентрациями натриевых солей (хлорида натрия и формиата натрия). Методы: определение фильтрационных и реологических параметров согласно ГОСТ 33213-2014 (ISO 10414-1:2008) после старения буровых растворов при повышенных температурах с использованием термоячеек; проведение опытов методом построения матрицы центрального композиционного планирования и математической обработки результатов экспериментальных данных. Результаты. Проведен сравнительный анализ свойств глинистых буровых растворов, содержащих крахмальный реагент, с использованием хлорида натрия NaCl и формиата натрия HCOONa, после длительного нахождения системы в условиях высоких температур. Показано, что природа соли оказывает значительное влияние на термостойкость крахмалсодержащего бурового раствора: хлорид натрия не обеспечивает термостабильности раствора; формиат натрия позволяет обеспечить термостойкость крахмалсодержащего бурового раствора до 140–160 °С. Получены уравнения регрессии второго порядка, описывающие зависимость показателя фильтрации и реологических параметров крахмалсодержащего глинистого бурового раствора от температуры и концентрации формиата натрия. Установлено, что термостойкость крахмального реагента при совместном применении с формиатом натрия повышается вследствие высокой растворимости соли, которая подавляет гидратацию полисахарида и, соответственно, замедляет его гидролиз при воздействии высоких температур. Выявлено, что эффективная концентрация натриевой соли муравьиной кислоты как термостабилизатора в составе крахмалсодержащего бурового раствора зависит от температуры применения системы: при низких концентрациях соли термостойкость обеспечивается в диапазоне 100–133 °С за счет хорошей активности крахмала; при высоких концентрациях соли – в диапазоне 133–160 °С – за счет низкого содержания свободной воды в системе вследствие высокой растворимости формиата натрия. Показано, что формиат натрия не предотвращает набухание глин, а наоборот, способен оказывать на них пептизирующее действие.
37
Кручиненко, О. В. "ПОРІВНЯННЯ КОПРООВОСКОПІЧНИХ МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ В. Н. ТРАЧА, МАКМАСТЕРА Й МІНІ-ФЛОТАК У РАЗІ УРАЖЕННЯ КУРЕЙ ASCARIDIA GALLI ТА TRICHOSTRONGYLUS TENUIS". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 194–99. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Одними з найпоширеніших шлунково-кишкових інвазій у птиці є асаридіоз спричинений Ascaridia galli, й трихостронгільоз, збудник Trichostrongylus tenuis. У ветеринарній практиці кількісні копроо-воскопічні методи діагностики з наявністю лічильної камери досить широко застосовуються. Ці методи мають важливе значення під час вивчення інвазованості птиці нематодами. Проте базові знання щодо ефективності комерційних методів діагностики порівняно з методом В. Н. Трача у птиці практично відсутні в науковій літературі. Метою дослідження було порівняння ефективності методу В. Н. Трача та комерційних методів: модифікованого МакМастера з чутливістю 50 яєць в 1 г фекалій (ЯГФ) та Міні-Флотак у комбінації з Філл-Флотак (чутливістю 10 ЯГФ) у разі ураження курей A. galli і T. tenuis. У роботі представлено результати апробації вищенаведених методів з наси-ченими розчинами: нітрату амонію (NH4NO3; ПВ=1,3) для В. Н. Трача та хлориду натрію (NaCl; ПВ=1,2) для МакМастера й Міні-Флотак. Зразки фекалій відбирали в одноосібному селянському гос-подарстві, що розташоване в с. Щербані Полтавського району, від курей віком 9–12 міс. з підлоги 25 проб по 10 г кожна. Лабораторні дослідження проведені в науковій лабораторії кафедри паразито-логії Полтавської державної аграрної академії. Для методу В. Н. Трача брали 2,5 г посліду й додава-ли 47,5 мл розчину NH4NO3, після чого відстоювали впродовж 45 хв. З метою діагностики модифіко-ваним методом МакМастера брали 2 г фекалій і додавали 28 мл насиченого розчину кухонної солі. Для проведення досліджень методом Міні-Флотак у Філ-Флотак поміщали 2 г посліду й додавали 38 мл розчину NaCl, згідно з протоколом дослідження екзотичних тварин. Дослідження методами МакМастера й Міні-Флотак проводили через 10–12 хв після заповнення камер. З’ясовано, що метод МакМастера є найефективнішим з виявленн яєць нематод у птиці. В середньому методом МакМас-тера вдалося виявити на 83,3 % більше яєць Ascaridia galli й на 80,24 % більше яєць Trichostrongylus tenuis, ніж методом В. Н. Трача (P<0,001). Встановлено, що метод В. Н. Трача мав бідну кореляцій-ну залежність при виявленні яєць аскаридій і трихостронгілюсів як із «золотим стандартом» (метод МакМастера), так і з Міні-Флотак. Водночас при підрахунку яєць A. galli в 1 г фекалій кое-фіцієнт кореляції узгодженості Ліна між методами МакМастера й Міні-Флотак був суттєвим (ССС=0,96), а T. tenuis – помірним (ССС=0,91).
38
Н.Л., Кураченко, Ульянова О.А., Власенко О.А. та Казанова Е.Ю. "ДЕЙСТВИЕ ПРИРОДНОЙ СОЛИ РАЗЛИЧНОЙ КОНЦЕНТРАЦИИ НА АГРОФИЗИЧЕСКОЕ СОСТОЯНИЕ ПОЧВЫ В МОДЕЛЬНОМ ОПЫТЕ*". Bulletin of KSAU, № 6 (18 червня 2020): 28–34. http://dx.doi.org/10.36718/1819-4036-2020-6-28-34.
Повний текст джерелаАнотація:
В лабораторном опыте дана оценка влияния природной соли с гербицидной активностью на агрофизическое состояние почвы. Для изучения механизма действия природной соли с концентрацией 1, 5, 10, 15 и 20 % на систему «растение–почва» и изменение агрофизического состояния использовали неочищенные природные рассолы Троицкого месторождения Красноярского края. Неочищенные природные рассолы в своем составе содержали, в г/л: натрий – 77,07; магний – 0,49; железо – 36,79; кальций – 2,56; калий – 2,36; хлориды – 131,00; сульфаты – 1,51. Исследованиями установлено, что хлорид натрия, являясь главным компонентом рассолов Троицкого месторождения, обладает гербицидной активностью и миграционной способностью при концентрации раствора более 5 %. Применение природной соли в качестве гербицида определило тенденцию снижения влажности почвы на 5–7 % (p = 0,003) и содержание агрономически ценной фракции агрегатов на 5–8 % (p = 0,05) по сравнению с контролем. Показано, что концентрация раствора влияла на содержание свободной влаги в почве (r = -0,60) и имела сильную обратную зависимость с содержанием агрегатов ценного размера (r = -0,76). При этом множественный коэффициент детерминации (R2 = 0,96) подтверждает, что величина концентрации соли, применяемой в качестве гербицида, на 92 % определила агрофизическое состояние почвы в целом. Концентрация раствора 5–10 % в наибольшей степени отразилась на свойствах почвы, определив снижение влажности на 6–7 %, увеличение доли пылеватых агрегатов до 4–6 % и снижение плотности сложения до 0,82–0,84 г/см3.
39
Духницький, В. Б., І. М. Деркач, С. С. Деркач, І. О. Фрицький та М. О. Плутенко. "КУМУЛЯТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ КЛАТРОХЕЛАТУ ФЕРУМУ(IV) В ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (28 червня 2019): 238–45. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.32.
Повний текст джерелаАнотація:
У системі токсикометричних показників надзвичайно важливим є встановлення ступеня небезпе-ки хронічної дії препаратів (кумулятивних властивостей) за умови низької інтенсивності впливу.Особливо необхідними є такі дослідження для сполук важких металів, оскільки, як відомо, вони ма-ють виражену кумулятивну здатність. Метою дослідження було вивчення кумулятивних властиво-стей Феруму з високою валентністю – IV у формі клатрохелату. Для досліджень було сформованодослідну і контрольну групи білих щурів по 6 тварин у кожній. Водний розчин клатрохелату Феру-му(ІV) в об’ємі 5 мл вводили щоденно внутрішньо за допомогою металевого зонда. Тваринам дослід-ної групи введення препарату починали з дози 500 мг/кг маси тіла, що становило 1/10 частину відмаксимальної дози. Через кожні чотири доби дозу клатрохелату Феруму(ІV) збільшували у 1,5 рази.Тваринам контрольної групи вводили ізотонічний розчин натрію хлориду об’ємом 5 мл. У результатіпроведених досліджень було встановлено індекс кумуляції досліджуваного комплексу, який стано-вить 6,88 одиниць, що вказує на його слабо виражену кумулятивну активність. Контроль за дина-мікою змін маси тіла тварин упродовж 24 діб засвідчив, що за умови щоденного введення клат-рохелату Феруму(IV) у наростаючій дозі спочатку їх масa тіла зростає, а з 12 доби знижується по-рівняно з контролем. Не виявлено значних відхилень коефіцієнтів відносної маси печінки, нирок і сер-ця, однак відносний коефіцієнт маси селезінки знизився на 41 % порівняно з контролем, що поясню-ється ймовірно розвитком атрофічних процесів у цьому органі. Клатрохелат Феруму(IV) стимулю-юче впливав на гемоцитопоез, що проявлялося збільшенням кількості еритроцитів, проте на фонізниження рівня гемоглобіну (p<0,001) та показника гематокриту у тварин дослідної групи, відпо-відно на 22,7 % та 10 % порівняно з показниками у тварин контрольної групи. У цьому разі кількістьлейкоцитів зменшувалася майже на 39,0 %, що вказувало на наявність запальних або інших патоло-гічних процесів в організмі щурів дослідної групи. Отримані результати біохімічних досліджень си-роватки крові вказували на пригнічення протеїнсинтезувальної функції в організмі щурів, підтвер-дженням чого є показники щодо активності лужної фосфатази та вміст протеїну загального і аль-бумінів. Встановлено стимуляцію глікогенолізу, оскільки показник глюкози в сироватці крові щурівзростав на 36,6 % порівняно з контролем. Зростання вмісту креатиніну на 8,6 % засвідчує про не-значні порушення функції нирок. Змін показників, що відображають функціональний стан роботибагатьох органів та систем в організмі, таких як активність аспартат- та аланінамінотрансферазі сечовини нами не встановлено. Також вміст Кальцію та Фосфору в сироватці крові щурів не змі-нювався. Вищеокреслене вказує на матеріальну кумуляцію як її різновид, що є характерним для куму-ляції важких металів.
40
Saud, Ali M., Vera I. Vasil’eva, Elena A. Goleva, Elmara M. Akberova та Alexander T. Kozlov. "Выбор анионообменной мембраны при разделении фенилаланина и хлорида натрия нейтрализационным диализом". Сорбционные и хроматографические процессы 20, № 6 (21 грудня 2020): 749–59. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2020.20/3143.
Повний текст джерелаАнотація:
При микробиологическом синтезе фенилаланина полученные смеси, сточные и промывные воды производства содержат помимо целевого компонента также остатки питательной среды, такие как соль и сахар. Для выделения аминокислот из смеси с сахарами и минеральными электролитами исполь-зуются ионообменные и мембранные технологии.Нейтрализационный диализ – мембранный процесс деионизaции растворов, основанный на принципе доннановского диализа, использующий одновременно кaтионообменную и анионообменную мембраны и сопровождающийся реакцией нейтрализации. Данная работа посвящена изучению воз-можности деминерализации раствора фенилаланина нейтрализационным диализом с использованием гетерогенных катионообменной мембраны МК-40 и анионообменных мембран разной основности МА-40, МА-41. Установлено, что наиболее эффективное разделение происходит, если показатель кислот-ности деминерализуемого раствора соответствует изоэлектрической точке аминокислоты, когда она существует в основном в виде биполярного иона. При нейтрaлизaциoннoм диализе растворов смеси минеральной соли и аминокислоты поток минерального компонента превышал поток аминокислоты через все исследованные мембраны во всем диапазоне концентраций. Применение сильноосновной анионообменной мембраны МА-41 в паре с сильнокислотной катионообменной мембраной МК-40 по-казывает более эффективную деминерализацию по сравнению с использованием среднеосновной ани-онообменной мембраны МА-40. Степень выделения катионов натрия через сульфокатионообменную мембрану МК-40 составляла 70%, а хлорид-ионов 48 и 13% через мембраны МА-41 и МА-40, соответ-ственно.Установлено, что поток ионов натрия через сильнокислотную катионообменную мембрану МК-40 превышал соответствующие величины для хлорид-ионов через анионообменные мембраны раз-ной основности, что обусловлено различием величин обменной емкости мембран и коэффициентов диффузии противоионов в них. Показано, что при нейтрaлизaциoнном диализе эквимолярных смесей фенилаланина и хлорида натрия максимальная эффективность разделения компонентов наблюдается в области разбавленных растворов. В канале с мембраной МА-41 по сравнению с мембраной МА-40 большее содержание в деминерализуемом растворе биполярной формы нейтральной аминокислоты приводит к увеличению фактора разделения для мембраны МК-40. С увеличением концентрации ис-ходного раствора происходит снижение фактора разделения как для катионообменной, так и для анио-нообменных мембран. Максимальные суммарные потери фенилаланина наблюдались в разбавленных смешанных растворах и не превышали 1%.
41
Марченкова, Людмила Александровна, Инна Федоровна Лапочкина, Ольга Викторовна Павлова, Наиль Рифкатович Гайнуллин, Раиса Федоровна Чавдарь та Татьяна Григорьевна Орлова. "Оценка адаптивности исходного материала озимой пшеницы на фонах искусственно создаваемых абиотических стрессов на ранних этапах онтогенеза". Аграрная Россия, № 1 (2 лютого 2021): 12–17. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2021-1-12-17.
Повний текст джерелаАнотація:
Оценены адаптивные свойства новых селекционных линий озимой мягкой пшеницы, созданных в ФИЦ «Немчиновка» (Московская область) с использованием донорских линий и сортообразцов, устойчивых к стеблевой ржавчине и имеющих в родословной генетический материал видов Aegilops speltoides, Ae. triuncialis, Triticum kiharae, Secale cereale и T. migushovae. Протестировано 14 линий с комплексом хозяйственно полезных признаков: урожайностью на уровне стандартного сорта Московская 39, ранним выколашиванием, коротким стеблем, крупным зерном и массой зерна с колоса. Работа проведена в лабораторных условиях в фазе проростков на фонах искусственно моделируемых абиотических стрессов — затопления семян, засоления хлоридом натрия, закисления сульфатом алюминия с целью отбора форм с высокой защитно-приспособительной реакцией на действие токсичности. В качестве диагностического признака применяли интенсивность ростовых процессов проростков и зародышевых корней. Определяли адаптивность по индексу устойчивости, который дает комплексную оценку общей устойчивости к стрессам. Установлено, что самое вредоносное воздействие на линии мягкой пшеницы оказывает анаэробный стресс, а наименьшее — кислотный. Выделены линии с наиболее высоким уровнем устойчивости: к хлориду натрия — 9-19w, 20-19w, 37-19w, к сульфату алюминия — 36-19w, 35-19w, 2-19w, к затоплению — 37-19w, 32-19w и 16-19w. Отобраны 3 генотипа с высокой комплексной адаптивностью ко всем стресс-факторам — 9-19w, 37-19w и 32-19w.
42
Герасимов, А. О., та М. В. Чугунова. "ОЦЕНКА ДЕЙСТВИЯ ПРОТИВОГОЛОЛЕДНЫХ РЕАГЕНТОВ РАЗНОГО ХИМИЧЕСКОГО СОСТАВА НА РОСТ ТРАВЯНИСТЫХ РАСТЕНИЙ И ПОЧВЕННОЕ ДЫХАНИЕ". Биосфера 10, № 4 (13 грудня 2018): 1. http://dx.doi.org/10.24855/biosfera.v10i4.461.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлены результаты сравнительного изучения воздействия применяемых в Санкт-Петербурге противогололедных средств (ПГС) различного состава на рост травянистых растений и почвенное дыхание, проведенного с целью определить наименее опасные и установить допустимые концентрации их применения. Были исследованы ПГС на основе хлоридов натрия, магния, кальция, ацетата калия и формиата натрия, которые в условиях лабораторного и полевого экспериментов вносились в дерново-подзолистую почву в концентрациях 20, 50 и 150 г/м2. Показателями воздействия ПГС на растения служили биомасса газонных трав и длина корней проростков пшеницы. В лабораторных опытах средние и высокие дозы хлоридов значительно подавляли почвенное дыхание и также снижали длину проростков семян пшеницы и биомассу газонных трав. В отдельных случаях угнетение растений наблюдалось уже при минимальном уровне хлоридных реагентов, а при высоком уровне оно достигало 100%. Среди хлоридных ПГС наименее токсичными оказался хлорид магния. Ацетатные и формиатные реагенты не оказывали на растения и почвенные микроорганизмы столь же выраженное токсическое действие. В некоторых случаях отмечался их стимулирующий эффект, в частности, на почвенное дыхание. В полевых экспериментах в течение вегетационного сезона ингибирующее действие хлоридных ПГС постепенно нивелировалось природными факторами (атмосферные осадки и др.) до слаботоксичного или нейтрального. Ацетатные и формиатные ПГС при сравнении с хлоридными менее опасны для растений и, судя по почвенному дыханию, для микроорганизмов и могут рекомендоваться к использованию в городской среде. В условиях промывного водного режима Санкт-Петербурга рекомендуется, чтобы концентрации применяемых противогололедных средств не превышали 50 г/м2.
43
А.А., Александров, Джураева Е.В. та Утенков В.Ф. "Теплопроводность водных растворов хлорида натрия". Теплоэнергетика 2013, № 3 (2013): 36–40. http://dx.doi.org/10.1134/s0040363613030028.
Повний текст джерела
44
Шапорев, Валерий Павлович, Алексей Валерьевич Шестопалов та Инна Вячеславовна Питак. "Термическое разложение и окисление хлорида титана в расплавах хлоридов натрия и калия, структура образующегося диоксида титана". ScienceRise 4, № 2(4) (24 листопада 2014): 29. http://dx.doi.org/10.15587/2313-8416.2014.28465.
Повний текст джерела
45
Мутузова, М. Х., А. И. Хасанов, Т. Ю. Банжаева та И. И. Висеркаев. "ПОСТРОЕНИЕ КРИВОЙ ТИТРОВАНИЯ 0,1 Н РАСТВОРА ХЛОРИДА АММОНИЯ NH4Cl 0,1 Н РАСТВОРОМ ГИДРОКСИДА НАТРИЯ NaОН". Итоговая научно-практическая конференция профессорско-преподавательского состава, посвященная году науки и технологии, № 1 (19 березня 2021): 108–12. http://dx.doi.org/10.36684/36-2021-1-108-112.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель работы состояла в построении и анализе теоретической кривой титрования децинормального раствора хлорида аммония NH4Сl децинормальным раствором гидроксида натрия NaОН. Использованы результаты значений рН, вычисленные теоретически для нескольких точек на кривой титрования, которые получаются при постепенном прибавлении определенных объемов децинормального раствора гидроксида натрия NaОН к 20,00 мл децинормального хлорида аммония NH4Сl, представленные в виде таблицы. Приведены формулы для вычисления рН при изменяющихся концентрациях соли NH4Сl и основания NaОН. Рассчитанные значения рН и добавляемые объемы NaОН- сведены в таблицу. После этого, используя компьютерную программу Графикус. Ру, мы построили теоретические кривые титрования NH4Сl раствором NaОН. Сделан анализ этой кривой титрования. Вычислив водородную ошибку титрования индикаторов тимолфталеина, а также ализаринового желтого, мы показали, что оба индикатора могут быть использованы при титровании хлорида аммония NH4Сl гидроксидом натрия NaОН.
46
Пукіш, А. В., О. І. Сидоренко, О. М. Мандрик та В. В. Тирлич. "Вплив нафтового забруднення на вміст поживних речовин у ґрунті". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (9 вересня 2021): 88–92. http://dx.doi.org/10.36930/40310414.
Повний текст джерелаАнотація:
Вуглеводневе забруднення негативно впливає на ґрунтові екосистеми і кругообіг поживних речовин та призводить до погіршення родючих властивостей ґрунтового покриву. Встановлено, що причиною погіршення стану ґрунту є витіснення поживних елементів із ґрунтового середовища. Досліджено вміст гумусу та елементів (азот, фосфор, калій) у ґрунті залежно від вмісту солей та нафтопродуктів, а також взаємовпливу вмісту поживних елементів у ґрунті. Визначення вмісту забруднювальних та поживних елементів у ґрунтах виконували відповідно до стандартних методик. При цьому ґрунти було розподілено на дві групи – з переважним хлоридним і сульфатним типом засолення. Визначено попарні кореляційні зв'язки між вмістом поживних елементів у ґрунтах із хлоридним і сульфатним типами засолення. Для якісної оцінки кореляції між концентрацією елементів використовували шкалу Чеддока. За допомогою методів математичної статистики встановлено взаємозв'язки між вмістом забруднювальних і поживних елементів. Тісним зв'язком вважали зв'язок із значеннями попарного коефіцієнта кореляції більше 0,7. За результатами досліджень встановлено, що для ґрунтів із хлоридним типом засолення зі зростанням вмісту деяких забруднювальних речовин зменшується концентрація поживних елементів. Тісні зв'язки виявлено у парах "кальцій – хлорид іон", "натрій – хлорид іон", "щільний залишок – хлорид іон", "натрій – кальцій", "калій – кальцій", "щільний залишок – кальцій", "токсичні солі – кальцій", "щільний залишок – магній", "щільний залишок – натрій", "токсичні солі – натрій", "токсичні солі – щільний залишок". Встановлені кореляційні зв'язки для ґрунтів із хлоридним типом засолення, а також їх характер (кореляційний зв'язок є прямим) вказують на те, що надходження калію у ґрунт відбувається паралельно із надходженням інших іонів солей, тобто джерело їх походження є одним і цим самим. За сульфатного типу засолення спостерігається тісна пряма кореляція між вмістом поживних елементів – азотом, фосфором і калієм. Вміст гумусу не корелює із жодним із елементів.
47
Simak, D. M., V. M. Atamaniuk, V. I. Sklabinskyi, A. O. Nagurskiy та Ya M. Gumnnitsky. "Методика розрахунку прямотечійнo-протитечійного розчинення калійної руди". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 6 (27 червня 2018): 117–21. http://dx.doi.org/10.15421/40280623.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати теоретичного та експериментального дослідження процесу розчинення калійної руди, основу якої складають сполуки калій хлориду та калій сульфату. Подано результати експериментального дослідження розчинення калійної солі у реакторі з механічним та пневматичним перемішуванням, який імітував одну з комірок промислового апарата. Фізично змодельовано цей процес у реакторі з механічним перемішуванням. Процес розчинення проведено за низьких чисел обертів, які становили 80 об/хв, що імітувало розчинення у промисловому шнековому апараті-розчиннику, у якому тверда фаза переміщається шнеком по дну апарата, а рідина рухається над поверхнею твердої фази, при цьому тверда фаза не переходить у зважений стан. Транспортування твердої солі шнеком перемішує її та оновлює поверхню контакту солі з рідиною. Визначення коефіцієнта масовіддачі проведено під час розчинення калійної руди у насиченому розчині натрій хлориду за відсутності у ньому іонів калію, так і за їх наявності, що відповідає промисловим умовам розчинення і є необхідною умовою розчинення для кристалізації калійної солі. Наведено основні параметри процесу розчинення калійної солі у насиченому розчині натрій хлориду. На основі рівняння масовіддачі визначено коефіцієнт масовіддачі під час механічного перемішування та пневматичного барботування розчину. Досліджено розчинення калійної солі за умов механічного перемішування та додаткової подачі нагрітого повітря. Наведено методики розрахунку системи апаратів-розчинників у протитечійно-прямотечійній схемі розчинення. Для промислового розчинника на основі рівнянь матеріального балансу та кінетики складено математичну модель, яка описує процес розчинення. Розглянуто систему трьох апаратів-розчинників, кожен з яких розділений вертикальною перегородкою на дві комірки, що імітують реактор ідеального перемішування. У кожному апараті фази рухаються прямотечійно. У системі трьох апаратів рух твердої та рідкої фаз відбувається протитечійно. Рішення математичної моделі представлено у графічному вигляді.
48
Гавашели, Ю. О., П. С. Комаров, С. И. Ашитков, А. П. Савинцев та М. Б. Агранат. "ИССЛЕДОВАНИЕ ОБЛАСТИ РАЗРУШЕНИЯ ХЛОРИДА НАТРИЯ ФЕМТОСЕКУНДНЫМ ЛАЗЕРОМ". Доклады Академии наук 471, № 5 (2016): 531–32. http://dx.doi.org/10.7868/s0869565216350085.
Повний текст джерела
49
В. Гиренко, Дмитро, Олександр Б. Веліченко та Олеся Б. Шмичкова. "ЕЛЕКТРОЛІЗ РОЗЧИНІВ NaCl В ПРОТОЧНИХ СИСТЕМАХ". Journal of Chemistry and Technologies 29, № 1 (25 квітня 2021): 31–41. http://dx.doi.org/10.15421/082111.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено електроліз розчинів NaCl у проточних системах. Показано, що для мінімізації перетворення гіпохлориту в хлорат на аноді та відновлення іонів гіпохлориту на катоді слід проводити електроліз з мінімальною швидкістю перемішування розчину відносно електродів. Видалення мембрани з комірки приводить лише до незначного зниження виходу за струмом гіпохлориту натрію в межах 1–3 % і незначного підвищення рН розчину, що позитивно впливає стабільність розчину. Вихід за струмом хлоратів не змінюється. Позитивним ефектом є зменшення напруги на комірці, що покращує енергетичну ефективність синтезу натрію гіпохлориту. В разі сили струму 2 А і використання двох проточних комірок за об'ємної швидкості потоку 8.7 л/год можна синтезувати високочистий розчин натрію гіпохлориту, що містить 500 мг/л NaClO і 0.6 мг/л NaClO3. Виходи за струмом натрію гіпохлориту та хлорату становлять 78 та 0.2 % відповідно. Електрохімічний реактор з трьома проточними елементами ємністю 9.2 л/год за струму 3 А дозволяє постійно отримувати розчин, що містить 1000 мг/л NaClO і не більше 6 мг/л NaClO3. Розроблені прототипи електролізерів успішно пройшли етапи лабораторних та експериментальних випробувань.
50
Куликов, Олег Александрович, Николай Анатольевич Пятаев, В. И. Инчина, Константин Георгиевич Гуревич, Андрей Владимирович Заборовский, Ольга Владимировна Минаева та Александр Викторович Кокорев. "Сравнительный анализ эффективности дексаметазона, гидроксиэтилкрахмала и гипертонического раствора хлорида натрия при остром респираторном дистресс-синдроме в эксперименте". Экспериментальная и клиническая фармакология 78, № 10 (30 липня 2015): 7–11. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2015-78-10-7-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Исследовано влияние гипертонического раствора хлорида натрия и препарата ГиперХАЕС на показатели летальности, оксигенирующую функцию легких и кислотно-основное состояние у крыс при синдроме острого повреждения лёгких/остром респираторном дистресс-синдроме (СОПЛ/ОРДС). СОПЛ/ОРДС моделировали путем интратрахеального введения 0,1 мл/кг ацетона. Животные были разделены на 4 группы по 16 особей в каждой. Животные 1-й группы (контроль) препаратов не получали. Животным опытных групп проводили специфическую терапию, которая заключалась в однократном внутривенном введении исследуемых препаратов через 1 ч после интра-трахеального введения ацетона. Крысам 1-й опытной группы вводили дексаметазон в дозе 6 мг/кг, 2-й – 7,5 % раствор хлорида натрия в объёме 4 мл/кг, 3-й – 6 % раствор гидроксиэтилкрахмала в сочетании с 7,2 % раствором хлорида натрия (ГиперХАЕС) в дозе 4 мл/кг. Для оценки эффективности изучаемых методов терапии определяли частоту дыхания, показатели кислородного статуса и кислотно-основного состояния, а также фиксировали летальность на протяжении 6 сут от момента моделирования СОПЛ/ОРДС. Установлено, что все применяемые схемы улучшают результаты лечения СОПЛ/ОРДС, снижают общую смертность и смертность на ранних этапах лечения. В первые часы после аспирации ацетона они предотвращают развитие токсического отека легких и уменьшают выраженность гиповентиляции, на более поздних этапах – уменьшают выраженность диффузионных нарушений. Достоверных различий по влиянию на летальность и показатели оксигенации между применяемыми схемами терапии не выявлено.