Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Фінансування науки.
Статті в журналах з теми "Фінансування науки"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Фінансування науки".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Андрощук, Г. "Фонд польської науки: механізм фінансування". Інтелектуальна власність в Україні, № 2 (2020): 63–64.
Знайти повний текст джерела
2
Гриневич, Л. М. "Щодо системи фінансування науки України". Наука та наукознавство, № 2 (84) (2014): 15–16.
Знайти повний текст джерела
3
Соколовська, А. "Фінансування науки в Україні: напрями змін". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 5 (200) (2018): 50–57.
Знайти повний текст джерела
4
Єфименко, Т. І. "Концептуальні підходи щодо розвитку механізмів фінансування науки". Фінанси України, № 8 (249) (2016): 9–23.
Знайти повний текст джерела
5
Тригубенко, М. В. "Правове регулювання бюджетного фінансування науки в Україні". Наука і правоохорона, № 1 (31) (2016): 140–44.
Знайти повний текст джерела
6
Коритник, Л. П. "Ключові підходи до запровадження нового механізму фінансування науки". Фінанси України, № 5 (294) (2020): 84–93.
Знайти повний текст джерела
7
Крикунова, В. М., та А. С. Карнаушенко. "МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДІЖНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 3 (9 листопада 2020): 76–85. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2020.3.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються особливості оцінки ефективності фінансування інноваційної діяльності молодіжного підприємництва. Авторами запропоновано використовувати показники трьох груп із метою більш якісної оцінки економічної ефективності фінансування. У дослідженні визначено найбільш вагомі критерії оцінки ефективності фінансування інноваційної діяльності молодіжних підприємств, які повинні віддзеркалювати економічну доцільність тих чи інших альтернативних джерел. Доведено, що на ефективність фінансування інноваційної діяльності молодіжних підприємств впливає оптимальність співвідношення внутрішніх та зовнішніх джерел. Аналізуючи ефективність залучення додаткових грошових коштів, виявлено, що на нього впливають кількісні та якісні фактори. Встановлено, що головним фінансовим інструментом політики стимулювання інноваційного розвитку молодіжних підприємств є використання коштів державного бюджету, а основним показником, який визначає рівень відповідності науки завданням інноваційного розвитку економіки, є наукоємність ВВП.
8
Svitlana Sas. "ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФІНАНСУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ І НАУКИ". Economic forum 1, № 1 (13 березня 2022): 152–61. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-19.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто і проаналізовано світові тенденції фінансового забезпечення освітньо-наукової галузі економіки. Основною метою наукової публікації є здійснити аналіз зарубіжних підходів до реформування вищої освіти і науки, стану їхнього фінансування, зокрема на основі досвіду Республіки Польща, а також визначити нові засади й перспективи щодо його імплементації в Україні.
Актуальність даного дослідження полягає у тому, що перманентне реформування системи вищої освіти Польщі, в тому числі нормативно-правового регулювання, забезпечує покроковий процес євроінтеграції, яке на сьогодні властиво й українській освітній галузі. Важливо наголосити, що розвиток якісної вищої освіти, наукових досліджень світового рівня для забезпечення економічної безпеки країни та соціально-економічного прогресу суспільства потребує розроблення стратегії і формування підґрунтя інвестування освіти й науки та ефективної економічної політики в цій галузі.
Проведено аналіз витрат на вищу освіту і дослідження та експериментальні розробки, виконання науково-дослідних робіт окремих країн світу й Центральної і Східної Європи, країн ЄС-28. Наприклад, фінансові показники Республіки Польща у 2018 році займають середні позиції, а саме 0,75 % складають витрати на вищу освіту з державних джерел в структурі ВВП (6224,96 млн дол. США), а частка витрат на дослідження та експериментальні розробки, виконання науково-дослідних робіт у ВВП має тенденцію щодо зростання (у 2007 році цей % становив 0,56, а у 2019 – 1,32, в той же час у країнах ЄС-28 – 1,77 та 2,14 відповідно).
Кожна країна світу визначає пріоритети розвитку вищої освіти і науки, як складових національної економіки, що є важливим чинником соціально-економічного прогресу, а також формує стратегію розвитку та по-різному підходить до вирішення питань фінансування освітньо-наукової галузі. Досліджуючи процеси реформування й показники фінансування вищої освіти і науки Республіки Польща, можна стверджувати, що це приклад успішних трансформацій в галузі вищої освіти. Ґрунтовні законодавчі зміни, інтегровані інформаційні системи управління, якісна і розгорнута статистична інформація, позитивна динаміка фінансових показників це той зарубіжний досвід, який варто враховувати українському уряду в процесі перманентних євроінтеграційних змін.
9
Олейникова, Л. Г. "Інституційні умови фінансування вищої освіти і науки в Україні". Вісник Запорізького національного університету. Економічні науки, № 4 (36) (2017): 144–54.
Знайти повний текст джерела
10
Zastrozhnikova , I. "АСПЕКТИ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ В МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ". Theory and Practice of Public Administration 4, № 71 (17 грудня 2020): 126–30. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.04.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні принципи децентралізації, які чинять вплив на освітню систему. Зазначається, що реформування передбачає упровадження в освіту нових стандартів, удосконалення матеріально-технічної бази в закладах освіти та науки, виявлення найкращих педагогів та науковців, запровадження досконалої та зрозумілої системи фінансування освіти і науки. Вказується на тісний взаємозв’язок між реформами децентралізації та модернізації національної освіти. Наголошується, що однією з ключових змін у ході реформи децентралізації було створення у громадах опорних шкіл.
11
Бицюра, Ю. В. "СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ У НАУЦІ Й ОСВІТІ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 5–12. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-01.
Повний текст джерелаАнотація:
Наука й освіта є провідними чинниками підвищення рівня соціально-економічного розвитку. Значні переваги у створенні умов для зростання якості життя, конкурентоспроможності національної економіки та соціально-економічного розвитку суспільства мають країни, що дбають про розвиток науки й освіти. Найбільш динамічна група економік країн Східної Азії демонструє найбільшу динаміку витрат на НДДКР. США, намагаючись не втратити провідні позиції наукового та інноваційного центру, за останні роки також збільшили вкладення у НДДКР. Водночас країни – лідери технологічного розвитку не лише нарощують чисельність своїх працівників у сфері НДДКР, а й концентрують їх на тих напрямах, які розвиватимуться найбільш динамічно в перспективі. У розвинутих країнах світу за останні роки відбувалися значні структурні зміни в системі випуску фахівців із вищою освітою, зокрема: зростає роль природничих наук, математики та статистики; спостерігається уповільнення підготовки фахівців за програмами з інформаційно-комунікаційних технологій; провідне місце у структурі підготовки фахівців посідають спеціальності, пов’язані з медициною та соціальними програмами. Україна у питаннях слідування прогресивним світовим тенденціям структурних зрушень у науці й освіті відіграє переважно пасивну роль. Структура випуску фахівців із вищою освітою в Україні переважно не відповідає загальносвітовим трендам, відбувається значне зменшення чисельності кваліфікованих наукових кадрів, скорочення обсягу фінансування НДДКР та нівелювання пріоритету науки й освіти. Поряд зі скороченням чисельності наукових працівників в Україні спостерігається позитивна тенденція до поліпшення якості структури зайнятості за науковими напрямами, які є зараз найпрогресивнішими у світі щодо розроблення нових технологій, що забезпечують конкурентні переваги на глобальному рівні. В останні роки збільшилася чисельність працівників таких відділень Національної академії наук України, як фізико-технічні проблеми енергетики, загальна біологія, фізико-технічні проблеми матеріалознавства, біохімія, фізіологія і молекулярна біологія. Таким чином, Україна поступово починає відновлювати свій науковий та інтелектуальний потенціал у критично важливих сферах досліджень. Підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки потребує кардинальної зміни державницького підходу до розв’язання проблем кадрового та фінансового забезпечення науки й освіти, стимулювання інноваційного розвитку вітчизняної економіки. Необхідно активізувати розвиток інноваційно орієнтованих галузей економіки, простимулювати попит на наукові розробки з боку реального виробничого сектору, забезпечити гармонійну взаємодію освіти, науки та виробництва.
12
Гасанова, Л. Є. "Тенденції фінансування науки й освіти: європейський досвід та українські реалії". Наукові праці НДФІ, Вип. 4 (69) (2014): 148–58.
Знайти повний текст джерела
13
Луценко, Т. А. "Вдосконалення державного механізму фінансування науки у вищих навчальних закладах України". Інвестиції: практика та досвід, № 17, вересень (2015): 121–24.
Знайти повний текст джерела
14
Бєлов, О. В. "Показник "прискорення" у аналізі динаміки обсягів фінансування науки в світі". Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Економіка 23, № 10/1 (2015): 122–27.
Знайти повний текст джерела
15
Kondur, O. S., та O. P. Tsiupa. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСВІТИ І НАУКИ В УМОВАХ ОСВІТНЬОЇ РЕФОРМИ". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (26 квітня 2018): 52–57. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.52-57.
Повний текст джерелаАнотація:
Реформа освітньої галузі України полягає у формуванні нового покоління фахівців для національної та міжнародної економіки. Результати трансформацій в освіті повинні вплинути на розвиток економіки та суспільства в цілому.
У статті проаналізовано основні етапи освітньої реформи. Описано законодавчо передбачене фінансове і матеріально-технічне забезпечення системи освіти і науки. На прикладі формування видатків у Державному бюджеті на 2018 рік показано вплив освітніх трансформацій на фінансування освітньої системи.
16
SOKOLOVSKA, Alla, and Jaroslav PETRAKOV. "Foreign models of science funding." Fìnansi Ukraïni 2018, no. 267 (February 25, 2018): 48–71. http://dx.doi.org/10.33763/finukr2018.02.048.
Повний текст джерела
17
Orlova-Kurilova, O. "Умови формування інноваційної моделі економічного розвитку економіки України". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (6 жовтня 2017): 93–97. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8116.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено умови формування інноваційної моделі економічного розвитку економіки України. Визначені напрямки державної політики, спрямованої на прискорення інноваційних процесів. На основі розрахунків доведено, що зростання державних витрат на фінансування технічних наук може бути здійснене на основі перерозподілу фінансових ресурсів. Рівень інноваційної активності промислових підприємств України суттєво поступається розвинених країнам ЄС. Особливо критичним є відставання від розвинених країн у реалізації інноваційних товарів, робіт та послуг, які були новими для ринку. Одним із факторів, який би сприяв посиленню комерціалізації науки, повинно стати використання досвіду зарубіжних країн щодо податкового стимулювання впровадження інновацій. Відновлення економічного зростання не супроводжувалося стійкою тенденцією до підвищення ефективності технологічних інновацій.
Побудова інноваційної моделі економічного розвитку країни потребує мобілізації фінансових, матеріальних та трудових ресурсів держави. В умовах обмеженості фінансових ресурсів вагомим джерелом збільшення витрат на технічні науки може слугувати їх перерозподіл. З метою активізації інноваційної діяльності необхідне впровадження податкове стимулювання зростання інноваційних витрат. Серед провідних напрямків – впровадження прискорених норм амортизації для інноваційного обладнання.
18
Павлюк, К. В. "Взаємозв"язок результатів науково-дослідної праці та фінансування науки: зарубіжний досвід". Фінанси України, № 3 (280) (2019): 73–91.
Знайти повний текст джерела
19
Жукова, Ю. М. "Державне фінансування науки як пріоритетний напрям структурних інвестиційних зрушень в Україні". Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Економіка, Вип. 39 (1998): 36–42.
Знайти повний текст джерела
20
Биков, Валерій Юхимович, Олег Михайлович Спірін, Світлана Миколаївна Іванова, Тетяна Анатоліївна Вакалюк, Ірина Сергіївна Мінтій та Алла Віленівна Кільченко. "НАУКОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВИХ УСТАНОВ І ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ". Information Technologies and Learning Tools 86, № 6 (30 грудня 2021): 289–312. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v86i6.4656.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні наукометричні показники для оцінювання результативності досліджень наукових установ і закладів освіти та досліджено залежність місця наукових установ і закладів освіти у світових та вітчизняних рейтингах від показників наукометричних баз даних, адже нині наявність закладу в міжнародних рейтингах не лише популяризує заклад, а й надає можливість отримання підвищеного фінансування в цілому, і враховується в конкурсному оцінюванні під час державного або грантового фінансування університетської та академічної науки. Так, серед найзатребуваніших наукометричних показників означено загальну кількість публікацій та h-index (індекс цитувань) –дані, що отримуються з наукометричних баз даних Scopus, Web of Science або ж Google Scholar. Проаналізовано можливості вказаних наукометричних баз та сервісу Бібліометрика української науки (пошук та упорядкування науковців установи за h-index, розподіл учених/публікацій за галузями наук/роками/установами, рейтинг установ за кількістю вчених, h-index яких більше певного числа та ін.) для наукових установ і закладів освіти України загалом та вибірково. Визначено, що у Times Higher Education World University Rankings для визначення місця закладу/установи використовують показник «продуктивність дослідження» (кількість публікацій, опублікованих в академічних журналах, проіндексованих наукометричною базою даних Scopus на одного вченого, масштабовано відповідно до розміру закладу та унормовано за темою) складає 6% від загального внеску визначення позиції; та «цитування» (вплив дослідження) – 30%); у QS World University Rankings – «цитування» (середня кількість цитувань у наукометричній базі даних Scopus за 5 років на викладача, унормована згідно галузі) – 40 % внеску; у Transparent Ranking – цитування у наукометричній базі даних Google Scholar; у Ranking Web або Webometrics використовують дані, отримані Transparent Ranking (внесок наукометричних показників – 50 %); в українських рейтингах – Топ-200 Україна місце закладу визначається за показниками Scopus, у Консолідованому рейтингу вишів України значна частка залежить від h-index Scopus. Наведено дані щодо місць українських закладів вищої освіти в означених рейтингах. Зроблено висновок про необхідність виваженої, свідомої і відповідальної політики наукових установ та закладів освіти щодо даних у профілях працівників задля досягнення найвищих результатів.
21
Sokolovska, A. "Funding Science in Ukraine: Directions for Change." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv Economics, no. 200 (2018): 50–57. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2667.2018/200-5/7.
Повний текст джерела
22
Burdonos, Lyudmila, and Vita Vynogradnya. "Current State of Science Financing in Ukraine." Modern Economics 25, no. 1 (February 23, 2020): 21–26. http://dx.doi.org/10.31521/modecon.v25(2021)-03.
Повний текст джерелаАнотація:
Annotation. Introduction. The purpose of the study is to substantiate the theoretical foundations and develop mechanisms for financial support for the development of science and scientific and technical work in Ukraine, because the main feature of the processes taking place in the modern world is the global integration of economy, science, education and social welfare. Ukraine, as an independent state, lives in an interconnected, interdependent world. The defining priority of the development of our state is education and science. The most important parameters that characterize the country’s scientific resources, knowledge-intensive economy, include investment in science and education, financing of innovation processes. In today’s rapidly changing conditions of globalization of economic life, highly developed countries, where science plays the role of the main economic and reproductive factor, ensure their development by improving existing technologies, techniques and the use of fundamentally new scientific advances. The analysis of the theoretical basis and state of financial support for the development of science and scientific and technical work of higher education institutions and research institutions of Ukraine allowed us to draw conclusions: the intersectoral mechanism is proposed as a system of elements of organizational, economic forms and levers of allocation, research, creation of scientific developments, transfer, accumulation and greater infusion of private and business funds into science and education, which ensure the development of science and scientific and technical work in general. The priority areas for improving the technological structure of Ukraine’s economy include the following: focusing on increasing the scale and expanding the range of promising technologies in the middle and final stages of the technological cycle, providing increased growth of value added processing of primary resources; elimination of resource losses due to inconsistencies between technology components, which is possible through the modernization of existing technologies on the basis of innovations associated with previous and such technologies; change of economic and investment policy in the direction of creating more investment attractiveness for the middle and final stages of the technological cycle. Keywords: financial support; science; scientific and technical works; institutions of higher education; integration; investments.
23
Копилюк, О. І., та О. М. Музичка. "ІННОВАЦІЙНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННИХ РЕГІОНІВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 66 (15 квітня 2022): 46–50. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-66-06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються теоретичні та прикладні основи формування інноваційних засад розвитку транскордонних регіонів. Метою статті є розкриття інноваційних основ функціонування транскордонних регіонів та визначення новітніх інструментів фінансування транскордонної співпраці. У ході дослідження встановлено, що інновації є основою розвитку транскордонних регіонів та поглиблення їх співпраці в галузі науки, техніки, технологій, реалізації транскордонних програм й проєктів, "стратегії розумної спеціалізації". Доведено, що прикордонні регіони, які орієнтуються на інноваційність у своєму розвитку досягають більш високого ступеня транскордонної взаємодії, використовують новітні підходи до фінансування та інструменти структурних фондів ЄС. Відзначено, що для інноваційних транскордонних регіонів необхідним є: 1) високий рівень транскордонних потоків знань й технологій, їх взаємоузгодженість у функціональному аспекті; 2) транскордонна співпраця у науково-дослідній, освітній діяльності та використання передових інноваційних знань і технологій; 3) спільні інноваційні продукти, послуги, трансфер технологій; 4) засади співфінансування та диверсифікація джерел фінансування суб'єктів і учасників інноваційної діяльності; 5) подолання бар'єрної функції кордону й формування спільних транскордонних інноваційних структур; 6) дерогація законодавства; 7) культурна, історична та етнічна спорідненість. Відзначено, що інноваційний потенціал транскордонного регіону фінансується за допомогою інструментів, які можуть приймати форми капіталу, квазікапіталу, інвестицій, кредитів, гарантій або інших інструментів з мінімізації ризиків, а у разі необхідності поєднуватися з грантами. Сформульовано ключові характеристики, розкрито сферу використання таких інструментів фінансування транскордонних інновацій як "Pathfinder", "Accelerator", "Transition". Подальші дослідження повинні бути спрямовані на розробку методичних підходів до оцінювання інноваційного потенціалу транскордонного регіону та напрямів досягнення модернізаційних інноваційних проривів.
24
Лихолат, А. О. "Организация научных исследований в академическом и вузовском секторах Киева в период независимости Украины (1991-2017 годы)". Studies in history and philosophy of science and technology 28, № 2 (27 листопада 2019): 41–50. http://dx.doi.org/10.15421/271913.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналізуєються стан і проблеми розвитку наукової сфери України на сучасному етапі, її кадровий потенціал, фінансове забезпечення та перспективи входження до європейського науково-технологічного простору в контексті євроінтеграційного курсу України. Наука покликана знайти такі рішення, які б дозволили здійснити оновлення суспільства, забезпечити перехід економіки на шлях інноваційного розвитку. Саме наука, генеруючи та поширюючи наукові знання, відкриває нові технології, альтернативні джерела енергії, що сприятиме підвищенню рівня життя і переходу на якісно новий рівень прогресу. Високий теоретичний рівень та глибина інноваційних процесів забезпечуються фундаментальними і прикладними дослідженнями. Практикою доведено, що науковий потенціал як визначальний фактор суспільного прогресу дає найкращі результати при умові збалансованої взаємодії фундаментальної науки, де здобуваються новітні наукові знання, прикладних досліджень, які збагачують знання і допомагають його практичному застосуванні, та розробок, за допомогою яких наукові знання трансформуються в новітні технології і товари. У таких умовах принципового значення набуває об’єктивна оцінка роботи окремих дослідників та інститутів у цілому. Існують різні точки зору щодо оцінювання роботи дослідників не тільки в суспільстві, але й у самому науковому середовищі. Уже впродовж тривалого часу триває дискусія щодо необхідності реформування самої НАН України. Новий закон про наукову і науково-технічну діяльність не вирішує усіх складових проблем внутрішнього устрою, взаємин наукової спільноти з суспільством та владою, бачення майбутнього української науки в цілому і НАН України зокрема. Становище вітчизняного наукового комплексу України впродовж останніх десятиліть дуже змінилося внаслідок відсутності з боку влади стратегічного бачення його ролі, затяжних економічної і політичної криз та особливо внаслідок вкрай недостатнього фінансування наукових досліджень, яке не йде в порівняння з зарубіжною практикою. Дослідники вважають дуже незадовільним ставлення до вітчизняної науки з боку держави, суспільства, ЗМІ та бізнес-структур. В Україні склалася хибна практика орієнтації на запозичення науково-технічних результатів та імпорт зарубіжної продукції замість реалізації вітчизняних наукових та науково-технічних досліджень.
25
Тоцька, О. Л. "Фінансування Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України з Державного бюджету України". Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Економічні науки, № 12 (2011): 107–12.
Знайти повний текст джерела
26
Рудь Н.Т. "ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНУ: ПОПИТ НА ІННОВАЦІЙНУ ІНФРАСТРУКТУРУ". Економічні науки. Серія "Регіональна економіка" 1, № 16 (63) (29 січня 2020): 137–48. http://dx.doi.org/10.36910/2707-6296-2019-16(63)-16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено місце інноваційної інфраструктури в регіональній інноваційній системі. Вказано на законодавчу базу її формування. Підтверджена органами статистики низька доля витрат на фінансування науки. Вказано частку витрат на наукові дослідження в країнах ЄС – 28. Показано, що кадровий потенціал перетікає в країни Європи. Наведено приклади залучення студентів до інновацій в Ірландії. Відмічено, що інноваційний бізнес не формує попит на інноваційну інфраструктуру. Відсутність підтримки інноваційною інфраструктурою не сприяє інноваційному розвитку підприємств. Запропоновано формувати маркетингову стратегію розвитку інноваційної інфраструктури. Уточнено коло питань для вирішення
27
KORYTNYK, Liliya. "Key approaches to the implementation of new mechanisms for funding of science." Fìnansi Ukraïni 2020, no. 5 (June 25, 2020): 84–93. http://dx.doi.org/10.33763/finukr2020.05.084.
Повний текст джерела
28
Меняйло, В. І. "Ефективність бюджетного фінансування науки як дієвий інструмент державної політики у сфері наукової, науково-технічної діяльності". Держава та регіони. Державне управління, № 1(37) (2012): 135–40.
Знайти повний текст джерела
29
Меняйло, В. І. "Ефективність бюджетного фінансування науки як дієвий інструмент державної політики у сфері наукової, науково-технічної діяльності". Держава та регіони. Державне управління, № 1(37) (2012): 135–40.
Знайти повний текст джерела
30
Меняйло, В. І. "Ефективність бюджетного фінансування науки як дієвий інструмент державної політики у сфері наукової, науково-технічної діяльності". Держава та регіони. Державне управління, № 1(37) (2012): 135–40.
Знайти повний текст джерела
31
PAVLIUK, Klavdiia. "Interrelation of research findings and financing of science: foreign experience." Fìnansi Ukraïni 2019, no. 3 (March 22, 2019): 73–91. http://dx.doi.org/10.33763/finukr2019.03.073.
Повний текст джерела
32
ФАРЕНЮК, Г. Г. "РОЛЬ НАУКИ У ВИРІШЕННІ ПИТАНЬ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ ТА БЕЗПЕКИ БУДІВЕЛЬНИХ ОБ'ЄКТІВ". Наука та будівництво 18, № 4 (9 травня 2019): 5–12. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v18i4.51.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено аналіз стану розвитку науки у будівельній галузі України в умовах обмеженого фінансування науково-дослідних робіт на рівні держави. Розглянуто стан питання щодовідповідності нормативної бази України вимогам чинного законодавства та необхідності постійного перегляду вимог щодо забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктіву відповідних нормативних актах та нормативних документах. Визначено, що розвиток науки у будівельній галузі України суттєво залежить від створення умов для практичного тамобільного застосування інноваційних технічних рішень, що потребують наукового обґрунтування при оцінці забезпечення надійності та безпеки будівельних об'єктів. Підкреслено необхідність надання нового статусу існуючим процедурам з оцінки відповідності інноваційних технічних рішень для широкого їх впровадження, що сприятиме забезпеченню науково-технічного прогресу у будівельній галузі України в цілому. Розглянуто питання щодо проведення науково-технічного супроводу будівельних об’єктів на різних етапах життєвого циклу. Показано, що науково-технічний супровід на сучасному етапі є основним джерелом отримання нового досвіду, що у подальшому має бути впроваджено у відповідні нормативні акти та нормативні документи. Обґрунтовано необхідність проведення науково-технічного супроводу науковими організаціями, які одночасно є і розробни-ками відповідних нормативних актів та нормативних документів. Наведено досвід Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» із вирішення проблем розвитку наукової діяльності.
33
Панарін, С. "Чому аграрні академіки замість науки землею промишляють. Скрута з фінансування аграрної науки призводить до того, що вчені, замість займатися науковою роботою, дослідницьку землю в оренду здають". Фінансовий контроль, № 12 (167), грудень (2019): 26–33.
Знайти повний текст джерела
34
Голосніченко, Іван. "До питання свободи і самоврядування у сфері юридичної освіти та науки в Україні". Право України, № 2018/01 (2018): 251. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-251.
Повний текст джерелаАнотація:
Свобода і самоврядування юридичних закладів освіти є невід’ємною складовою громадянського суспільства, яке нині розбудовується в українській державі. Поточна реформа правничої вищої освіти, наукової діяльності і професії, станом на тепер, з очевидністю не враховує значного вітчизняного досвіду самоорганізації та самоврядування освітян і вчених-правників 2000–2010-х років. Наслідком цього є певні недоліки концептуального планування і законопроектного доробку щодо юридичної (правничої) освіти і науки в Україні. Метою статті є ознайомити юридичну спільноту з основними аспектами досвіду Ради юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України, її взаємодії з Всеукраїнським з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, органами виконавчої і судової влади. Обґрунтувати корисність і доцільність урахування досвіду Ради у забезпеченні ефективності реформи юридичної (правничої) освіти й науки в Україні. Основними результатами дослідження є рекомендації для використання під час реформи правничої вищої освіти і наукової діяльності в Україні: у вдосконаленні проекту закону про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії та проекту концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії. Під час реформи доцільно взяти за основу проект Закону № 7147-1, урахувавши доробок законопроекту № 7147 щодо гарантування Стандартом юридичної (правничої) освіти відповідних загальних компетентностей, встановлення обов’язкового мінімуму кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи для освітніх ступенів, обов’язковості навчальних дисциплін правничої клініки, правничої дослідницької лабораторії та імітації судового процесу, механізму первинного і періодичного оцінювання правничих шкіл тощо. У майбутньому законі й урядовій концепції необхідно передбачити залучення до складу Ради також деканів та ректорів правничих шкіл, що мають ліцензований обсяг на підготовку бакалаврів права і керівників правничих наукових установ; визначити таку Раду постійно діючим робочим органом Всеукраїнського з’їзду; окреслити принципи роботи Ради; передбачити територіальну ротацію місць засідань; допустити приватні правничі школи до підготовки правників; додати Раді функції обміну й узагальнення досвіду, вивчення і популяризації кращих практик, адаптації міжнародних стандартів і документів, вивчення і збереження правової спадщини України, сприяння розвитку вітчизняних наукових шкіл, затвердження рекомендацій Міністерству освіти і науки України з усього спектру юридичної освіти й науки, а не тільки їх фінансування, здійснення інших функцій, визначених З’їздом; передбачити, що Міністерство освіти і науки України скликає Всеукраїнський з’їзд у разі, якщо Рада не здійснила цього відповідно до закону, а не навпаки.
35
Смоляр, Л. Г., та Н. Є. Скоробогатова. "СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В ІНДУСТРІЇ 4.0". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 14–22. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено тенденції інноваційного розвитку України протягом 2010–2018 років. На основі аналізу результатів глобальних рейтингів визначено конкурентні переваги та загрози інноваційного розвитку національної економіки України з урахуванням технологічних перетворень Четвертої промислової революції. Визначено, що, незважаючи на спрощення умов відкриття та ведення бізнесу в країні, рівень міжнародної конкурентоспроможності повільно зменшується останніми роками. На основі порівняльного аналізу статистичних даних по Україні та країнах ЄС доведено, що з огляду на високе значення показників вищої освіти та створення знань, кількість виконавців наукових досліджень і розробок Україна має нижчий за середній рівень по країнах ЄС, а також має тенденцію до погіршення своїх позиції у Глобальному рейтингу інновацій. На основі аналізу структури джерел фінансування НДР визначено, що однією з причин недостатньої ефективності інноваційного розвитку є відокремленість бізнесу від науки та наукових розробок. Запропоновано стратегічні заходи щодо активізації інноваційного розвитку України та підвищення її міжнародної конкурентоспроможності в умовах Індустрії 4.0.
36
Karpinsky, B. A., I. M. Vasylkiv, О. B. Karpinska та A. B. Shevtsiv. "МОДЕЛЬ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ: ФОРМУВАННЯ ТА ПОРІВНЯЛЬНА ДИНАМІКА ЗМІН. ЧАСТИНА І". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 13–27. http://dx.doi.org/10.15421/40250702.
Повний текст джерелаАнотація:
Запропоновано збалансований (знаннєво-природний) імператив до формування сталого розвитку економіки, який поєднує в єдине ціле: фінансово-економічну ресурсоощадливу складову виробництва продукції та стан довкілля, за якого встановлюються обмеження на витрачання природно-сировинних ресурсів і екстернальні шкоди, виходячи з Концепції сталого розвитку. Ґрунтуючись на допущенні, що приріст витрачання природно-сировинного ресурсу можна розкласти на дві складові, а також, беручи до уваги, що кожний вид забруднювача пов'язаний з конкретними видами використовуваних природно-сировинних ресурсів, сформовано модель сталого розвитку економіки (модель Карпінського-Божка), яка дає змогу визначати напрямки його досягнення з економіко-інноваційних позицій.Обґрунтовано в пропонованій моделі поділ науково-технічного прогресу на види: 1-го роду (впливає на конкурентоспроможність продукції через підвищення ефективності праці) та 2-го роду (впливає на конкурентоспроможність продукції через ресурсозбереження), що дає змогу оцінювати роль НТП з позиції сталого розвитку економіки. Виділено вплив стану основних засобів (в Україні на початок 2015 р. ступінь зносу доходить до 80 %) на інвестиційну привабливість приватизованих об'єктів та фінансові надходження від цього, що характеризуватиме можливості виконання заходів сталого розвитку економіки. Виходячи з потреби розширення заміни імпортованих енергетичних носіїв вітчизняним вугіллям (західний регіон України) та комплексного врахування при цьому наслідків для сталого розвитку економіки, запропоновано створити Науково-дослідний інститут соціально- і фінансово-економічних проблем функціонування та розвитку Львівсько-Волинського вугільного басейну. Відзначено, що сталий розвиток економіки можливий лише на основі системної уваги до науки та активного впровадження її результатів за належного фінансування (понад 1 % від ВВП), однак в Україні за останні роки сумарні витрати на науку становлять 0,7-08 % від ВВП, що свідчить більше про дотримання українською наукою рівня пізнавальної функції.
37
Рудь Н.Т. та Федас Д. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 26–38. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-4.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті показано, що перехід економіки на інноваційний шлях розвитку є безальтернативним для України, для чого необхідне державне регулювання і підтримка розвитку інноваційної діяльності. В даний час механізм державної підтримки в країні слабо розвинений, включає лише його окремі, розрізнені між собою ланки, використання яких не дозволяє створити цілісну систему державної підтримки інноваційних підприємств.
Проаналізовано найбільш інноваційні країни світу, інструменти їх державного регулювання і підтримки. Розглянута інноваційна політика провідних країн світу, їх механізми сприяння, фінансування та нормативно-правового забезпечення інноваційного розвитку. Проаналізована законодавча база України щодо становлення інноваційної економіки. Актуальним залишається прийняття Закону про інноваційну інфраструктуру.
Рекомендується створити єдиний державний орган, який відповідає за координацію роботи всіх ланок і напрямів інноваційної діяльності в країні, в тому числі і кадрове забезпечення. У зв’язку з цим пропонується створити Координаційну Раду, яка вписується в існуючу структуру Міністерства освіти та науки України, як окремий орган, що повністю відповідає за інноваційний розвиток в країні.
Відмічено про необхідність вжиття заходів щодо підтримки національного науково-технічного потенціалу.
Слід сформулювати відповідальність регіональної влади в області практичного застосування результатів досліджень і розробок з урахуванням специфіки регіонального виробничого комплексу в сфері повноважень регіональної влади щодо розвитку інноваційної інфраструктури, визнання первинності інноваційної діяльності по відношенню до здійснюваних в регіоні структурних перетворень.
При відборі цільових інвестиційних програм доцільно використовувати критерій: технологія – галузі – регіони з метою поширення найбільш перспективних технологічних систем у всіх тих регіонах, до яких «прив’язані» конкретні галузі, що використовують ці технології: стартова підтримка регіональних галузевих інноваційних проєктів і програм пайовою участю у фінансуванні міністерств і відомств, що враховує фактори розподілу науково-технічного потенціалу за секторами економіки та соціально-економічну обстановку в конкретному регіоні.
Реалізація інструментів державної підтримки, запропонована в даній статті, дозволить внести певний внесок у формування інноваційної економіки країни.
38
Неймарк, О. А. "ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРОСТОРУ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 77–84. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється важливість і актуальність формування єдиного гуманітарного простору країни, який буде сприяти консолідації українського народу, його об’єднанню в умовах посилення зовнішніх загроз, зокрема гібридної агресії з боку Російської Федерації, формуванню загальноукраїнської ідентичності. Підкреслюється, що саме гуманітарні чинники лежать в основі й економічної, і військової безпеки, оскільки, коли нівелюється національна самосвідомість, втрачається власна мова, історія, почуття патріотизму та пошани до рідної держави, то нація та держава приречені на деградацію та вимирання. Серед проблем, що гальмують розвиток гуманітарної політики в Україні, слід виділити: недостатність фінансування (здебільшого культура фінансується за залишковим принципом), недостатній рівень розвитку державного менеджменту, недосконалість законодавчої бази, недостатню ефективність гуманітарної політики на різних рівнях управління, відсутність потужного аналітичного забезпечення галузі, низький рівень матеріально-технічного й кадрового забезпечення тощо. Акцентується увага на необхідності підтримки української мови, культури, збереження та популяризації вітчизняної історико-культурної спадщини, розвитку освіти, науки тощо. Зазначається, що державна мова є потужним безпековим чинником, основними ознаками-проявами якого є утвердження єдиної національної ідентифікації та консолідація українського суспільства на базі єдиного мовно-культурного простору; усвідомлення окремішності, самостійності та самодостатності свої нації-держави. Наголошується на важливості формування ефективної державної інформаційної політики, яка повинна протидіяти інформаційним загрозам із боку Російської Федерації та сприяти побудові у країні потужного демократичного інформаційного суспільства, активному його входженню у світовий інформаційний простір.
39
Глоба, Г. В., С. М. Віцько та В. А. Гєтун. "АНАЛІЗ СТАТУСУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ МАЛАЙЗІЇ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, № 4 (30 вересня 2019): 17–26. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-17-26.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах пошуку Україною власного унікального шляху розвитку на зразок азіатських країн, нещодавно проголошеного діючим президентом В Зеленським, у статті вперше у вітчизняному науковому просторі описано організацію фізкультурної освіти в Малайзії, виділено нагальні проблеми у цій сфері та способи їх вирішення. Зроблено висновки, що означені проблеми можна розподілити за чотирма основними категоріями: проблеми, пов'язані з вчителями, зі студентами, з адміністрацією шкіл та з відсутністю спортивного інвентаря й обладнання. Виявлено подібність малазійських процесів до сучасних труднощів побудови національної системи фізкультурної освіти в Україні: брак мотивації учнів до занять фізкультурою; недостатнє фінансування й брак обладнання й інвентаря, нерозуміння батьками й адміністрацією важливості фізичної освіти для розвитку цілісної особистості й якості життя населення, вміння долати стрес; відсутність адміністративного контролю за вчителями фізкультури.
До суто малазійської специфіки належать недостатність кваліфікованих фахівців з фізичного виховання та дуже повільна реакція влади до розв’язання цієї проблеми. Встановлено, що рішення означених проблем ведеться на декількох рівнях: державному (перевірки шкіл, підготування фахівців на вечірніх курсах) та шкільному – запровадження внутрішньо шкільного атестування фізичної підготовленості учнів двічі на рік. Зроблено висновки, що виграшною стратегією Малайзії, яку Україна може використати для вирішення власних проблем у розбудові національної системи фізкультурної освіти, є формування високого авторитету науки й навчання та впровадження міжнародних стандартів у національну систему освіти для визнання освітніх сертифікатів міжнародною спільнотою та розвитку економіки країни.
Ключові слова: система фізкультурної освіти Малайзії, учні загальноосвітніх шкіл, заняття з фізичної культури
40
Шлапко, Т. В., та Д. О. Тверитінова. "ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 142–46. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).337.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу історії розвитку та становлення медичного обслуговування та українського законодавства, яке врегульовувало та на сьогодні регулює сферу надання медичних послуг населенню в Україні. Історія становлення і розвитку медичного права як науки, дисципліни та галузі права бере свій початок із Х століття, часів існування на території України Київської Русі. Історичні джерела права та зводи законів доводять, що регулювання даної сфери діяльності було започатковано саме в ті часи. Медичні послуги та медична діяльність завжди існували та надавалися населенню. Різниця була тільки в тому, що якісна допомога кваліфікованих лікарів надавалася вищим верствам населення (князі, дворяни, феодали), а прості люди отримували медичну допомогу від лікарів-ремісників, знахарів та знахарок. На лікарів, які надавали медичну допомогу людям, поширювалась кримінальна відповідальність у вигляді смертної кари.
У статті проаналізовані відомі сьогодні нормативні акти, які торкалися питання медичного обслуговування населення, починаючи з Х ст., включаючи етапи розвитку українського законодавства за часів перебування України під правлінням різних держав, досліджено вплив іноземних держав на формування та становлення принципів медичного обслуговування, нормативні акти регулювання медичної діяльності, зроблено їх аналіз і порівняно з українськими нормативно-правовими актами, які існують сьогодні. Здійснено історичний екскурс розвитку медицини на території України. Розглянуто визначення медичного обслуговування, медичної послуги. Окрема увага приділяється проведенню в Україні медичної реформи, новоствореним актам законодавства, які регулюватимуть сферу здійснення медичного обслуговування, а також нововведенням в частині управління та фінансування діяльності медичних закладів.
41
Расевич, І. В. "ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА УКРАЇНИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (24 вересня 2021): 12–17. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Трансфер є необхідним інструментом існування інноваційної діяльності, мета якої – передача знань і досвіду. У статті розглянуто стадії трансферу технологій у сільськогосподарському вироб-ництві України, обґрунтовано необхідність посилення інноваційно-орієнтованому розвитку аграрної галузі. Розглянуто проблеми функціонування мереж трансферу технологій в Україні. Опираючись на досвід інновацій останніх років, продемонстровано, що ефективні варіанти передачі технологій у сільськогосподарському виробництві базуються на потенціалі наукових та освітніх установ АПК. Підкреслено важливість щорічного державного фінансування і підтримки наукових досліджень, що має безпосередній вплив на науковий рівень та якість інновацій. Надано практичні рекомендації, які сприяють інноваційному розвитку не лише сільськогосподарського виробництва, а також вплива-ють на реформування ринкової інфраструктури в АПК та значно посилять роль наукових та дослід-них установ у сфері наукового забезпечення. Отже, тільки інноваційний розвиток – єдина передумо-ва забезпечення економічної незалежності країни, що дасть можливість скоротити прірву між на-шою країною та передовими державами. Сучасна економічна ситуація зумовлює нові вимоги до інноваційних процесів. Натепер в Україні на жаль існує великий відрив потреб науки і техніки над можливостями сучасного виробництва. Також відсутній системний підхід до управління інновацій-ним розвитком та процесами, що пов’язано із недосконалістю та нестабільністю законотворчої діяльності державних органів. Всебічне керування інноваційним розвитком сільськогосподарського виробництва повинно розв’язати ці проблеми, що дасть змогу перейти на новий рівень економічного зростання та створить сприятливі умови для розвитку, збереження і використання вітчизняного інноваційного потенціалу.
42
Semenenko, Oleg, Serhii Salkutsan, Olha Romanchenko, Yevhen Marko, Liudmyla Dobrovolska та Artem Remez. "Основні методологічні аспекти оцінювання взаємозв’язку оборонного та економічного потенціалу держави у рамках формування вимог до її ефективного розвитку". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 6 (31 грудня 2020): 161–77. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Національні інтереси України сьогодні потребують негайного розроблення та впровадження комплексу заходів щодо забезпечення ефективного використання наявних ресурсів з метою економічного прогресу, збільшення і зміцнення оборонного потенціалу (ОП) та воєнно-економічного потенціалу (ВЕП) держави. Дослідження проблем оцінювання та збалансованого розвитку ВЕП держави є однією із головних складових проблематики подальшого розвитку України в цілому. Автори у статті зробили спробу розкрити сутність понять ОП та ВЕП держави з позицій військової науки. Наведені у статті основні теоретичні аспекти формування ОП та ВЕП держави в сучасних умовах розвитку Збройних Сил (ЗC) України та України в цілому дозволять сформувати основні принципи щодо розуміння цих понять та їх складових, визначити їх взаємозв’язок у сучасній військовій науці, а також обрати основні напрями проведення досліджень за такою тематикою. Аналіз ВЕП і особливо його активної частини (воєнної економіки) показує, що стан економічного забезпечення ОП України має нині значні розбіжності між його потребами та увагою, яка приділялася з боку керівництва держави його ресурсному забезпеченню. Однією із основних проблем такого стану речей є досить значні невизначеності в методологічних аспектах його трактування та оцінювання. Сьогодні до основних завдань удосконалення інституційно-управлінського механізму державного керівництва щодо розвитку ОП країни належить необхідність модернізації процедур управління воєнно-економічною діяльністю, зокрема систем військового фінансування, ціноутворення на військову продукцію тощо. Але це можливо реалізувати в сучасних умовах розвитку ЗС України та України в цілому тільки в разі удосконалення існуючих процедур оцінювання достатності ВЕП та ОП держави за основними складовими їх функціонування.
43
Овсієнко, Анатолій. "КЛЮЧОВІ ФАКТОРИ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ СИСТЕМ ВИЩОЇ ОСВІТИ КРАЇН ЄВРОПИ". Society. Document. Communication, № 6/2 (4 липня 2019): 171–86. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-171-186.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюються проблеми розвитку вищої освіти в європейських країнах; визначаються основні цілі та критерії відповідності освіти міжнародному виміру; провідні тенденції сучасної професійної підготовки у вищих навчальних закладах Європи. Виявлено основні завдання, які необхідно виконувати навчальним закладам задля протистояння в конкурентній боротьбі, основною метою якої є максимальне охоплення ринку освітніх послуг та залучення потенційних абітурієнтів.
Мета дослідження – на основі цілісного аналізу соціально-економічних, політичних, соціокультурних процесів становлення й розвитку сучасного європейського університету обґрунтувати сутність, тенденції й особливості функціонування сучасної європейської університетської освіти.
Теоретико-методологічну базу дослідження становлять положення теорії пізнання, категорії загального, особливого й одиничного, сучасна форма діалектичного методу; принципи науковості, об’єктивності, комплексності, історизму, єдності національного й загальнолюдського, логічного й історичного, зв’язку теорії й практики; системного, синергетичного, порівняльного, кількісного та якісного підходів.
Сучасний етап еволюції світового господарства характеризується радикальними соціально-економічними трансформаціями та переходом країн – ключових інноваторів до економіки знань. Її основними атрибутами стають інтернаціоналізація освітньої та наукової діяльності, технологічні зрушення у сфері освіти і науки, диверсифікація механізмів фінансування досліджень, які здійснюються університетами, загострення конкурентної боротьби між ними. Водночас, у результаті посилення взаємозалежності національних економік виникає потреба у новому поколінні високоосвічених людей, які можуть ефективно вирішувати актуальні проблеми людства і брати активну участь у міжнародному суспільному житті. У цьому зв’язку, пріоритетом сучасної державної політики у багатьох країнах світу є розробка та реалізація ефективних загальнонаціональних стратегій розвитку університетів на засадах, які дозволяють їм інтегруватись у глобальну систему знань, забезпечувати найвищі освітні стандарти та результати наукових досліджень і тим самим досягати високого конкурентного статусу.
44
Єршова, Людмила. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (21 вересня 2018): 22–29. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.22-29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено аналіз соціально-психологічних факторів упливу на планування та реалізацію професійної кар‘єри у вітчизняних професійно-технічних закладах. Для проведення аналізу було залучено: аналітичні матеріали комітету ВР України з питань науки і освіти, статистичні матеріали МОН України, Держстату України, Державної служби зайнятості, інтернет-ресурси (Eurostat Educational Statistics; UNESCO Database; HeadHanter), інформаційні матеріали з сайтів обласних відділів ПТО, аналітичні і статистичні матеріали українських ЗМІ щодо реформування ПТО, наукові публікації, присвячені аналізу різних чинників упливу на формування людського капіталу в системі професійної освіти. Здійснювався аналіз із урахуванням ціннісного, статусного, процесуального та індивідуально-особистісного підходів до визначення сутності професійної кар‘єри. До основних критеріїв аналізу було віднесено: соціальні та психологічні фактори впливу на професійну кар‘єру особистості, її життєві цілі, цінності й мотиви. Узагальнення соціальних та психологічних факторів упливу на професійну кар‘єру особистості дозволяє сформулювати низку основних положень щодо факторів підвищення якості підготовки учнів ПТНЗ до проектування та реалізації професійної кар‘єри: наявність у кожному закладі консультанта-координатора з реалізації професійної кар‘єри; ознайомлення педагогів із програмами розвитку професійної кар‘єри; забезпечення психологічного та інформаційного супроводу підготовки учнів до проектування й реалізації професійної кар‘єри, проведення кар‘єрного коучингу та тьюторингу; налагодження механізму фінансування муніципальної (регіональної) консультаційної служби (центру); проведення експертизи локальних регулятивних актів освітніх закладів, на предмет їх відповідності сучасним освітнім вимогам щодо формування кар‘єрних компетентностей учнів ПТНЗ; ознайомлення учнів загальноосвітніх шкіл із регіональними особливостями місцевих ринків праці; ознайомлення з варіантами побудови й реалізації вертикальної та горизонтальної професійної кар‘єри за робітничими професіями; гарантування якісної психолого-педагогічної освіти молоді у всіх типах навчальних закладів.
45
Миронов, Ю. Б., та О. Р. Сватюк. "ВИДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ ПОПИТ НА ФАХІВЦІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ ЛЬВІВЩИНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 66 (15 квітня 2022): 57–63. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-66-08.
Повний текст джерелаАнотація:
Дана стаття є актуалізацією дослідження впливу чинників на тенденції розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на Львівщині, її ролі в економічному зростанні підприємництва регіону. Спеціалізацію робітників Львівщини формують чотири види економічної діяльності – промисловість (23 %), торгівля (15,5 %), сільське господарство (9,6 %), сфера інформаційних технологій (7 %). Регіон характеризується потужним науковим потенціалом, високим рівнем освіченості населення та розвинутою науково-освітньою інфраструктурою, проте рівень інтегрованості науки, освіти та реального сектору економіки залишається недостатнім за умов карантинних обмежень. Регіональний ринок праці визначає свої умови підприємництва. У центрах зайнятості більшість високоосвічених безробітних. Робітничі кадри натомість завжди знайдуть собі роботу. Активно розвивається будівельна галузь – житлові та торговельні центри, транспортні, вантажні та пасажирські перевезення, агрокомплекси. Харчова та легка промисловість також користується великим попитом на кваліфікованих працівників. На недостатню ефективність використання науково-технічного та виробничого інноваційного потенціалу закладів професійної (професійно-технічної) освіти Львівської області вказують: зниження рівня фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що призводить до відтоку цінних кваліфікованих наукових і технічних кадрів за кордон; відсутність зв’язку в тріаді “освіта-виробництво-ринок”, коли спеціальності випускників є орієнтованими на вітчизняні підприємства, а не новий ринок праці, де присутні перспективні розробки, що призводить до їхнього знецінення. У статті розглядаються види економічної діяльності, які формують попит на фахівців робітничих професій, їхні проблеми з працевлаштуванням. Найбільшим попитом серед професій користуються кухар, кондитер, офіціант, водій, майстер з ремонту колісних автомобілів, електрозварювальник, різальник, перукар і стиліст. Підприємства зацікавлені в таких людях, тому що вони отримують добре підготовлених фахівців. Молодь є дуже ініціативна і часто відкриває власний бізнес, поєднуючи свої знання та вміння.
46
Зленко, Алла, Олена Ісайкіна та Олена Ісайкіна. "АКАДЕМІЧНА МОБІЛЬНІСТЬ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СУЧАСНОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЗНАНЬ". Society. Document. Communication, № 6/2 (3 липня 2019): 56–76. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-56-76.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проаналізовано академічну мобільність як невід’ємну складову інтеграції України до сучасного європейського суспільства знань.
У сучасному суспільстві освіта і знання стають транскордонним та транснаціональним явищем. Формування єдиного світового освітнього простору відбувається через зближення підходів різних країн до організації освіти, а також через визнання документів про освіту інших країн. Спільний європейський освітній простір, з одного боку, сприяє зростанню мобільності студентів та професорсько-викладацького складу, а з іншого – академічна мобільність є необхідною умовою формування самого спільного освітнього простору.
Проблеми академічної мобільності є досить актуальними в публікаціях сучасних науковців. Ключовими напрямами досліджень останнім часом є: перспективи галузевого та державного управління процесом міжнародної академічної мобільності; мобільність українських студентів; процес академічної мобільності як фактор інтеграції України у світовий освітній простір; умови підвищення академічної мобільності тощо. Проте означена наукова проблема не втрачає своєї актуальності, а тому потребує більш ґрунтовних досліджень.
В ході написання статті були використані методи аналізу і синтезу, системного підходу, статистичного аналізу, узагальнення і структурування.
Доведено, що розвиток академічної мобільності сприятиме прискоренню інтеграції країни до Європейського освітнього простору, вдосконаленню освітніх технологій, виходу української освіти на світовий рівень, інноваційний розвиток університетської науки та інтеграцію її з виробництвом, надходження значних коштів до державного бюджету, які можна інвестувати в розвиток вітчизняної системи освіти, покращить якість трудових ресурсів країни та можливості працевлаштування українців тощо.
Для України досягнення ефективної міжнародної академічної мобільності в контексті Болонського процесу реальне лише за умови створення продуктивної системи національної академічної мобільності, її нормативно-правової бази, організаційно-економічного механізму, визначення джерел фінансування та готовності до партнерства суб’єктів процесу академічних обмінів
47
Korobka, S. V. "КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (4 вересня 2016): 80–83. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6915.
Повний текст джерелаАнотація:
Корпорації, на сучасному етапі розвитку нашої країни, можуть стати одним із потужних і ефективних інструментів управління сучасними бізнес процесами. Запорукою не тільки інвестиційної привабливості компанії, ай гарантією ефективного функціонування підприємств в умовах зростаючої конкурентної боротьби, є ефективність корпоративного управління, і тому проблема поліпшення корпоративного управління викликає підвищений інтерес не тільки з боку вітчизняного бізнесу, законодавчої і виконавчої влади, але й вітчизняної економічної науки.
Проведені дослідження підтверджують факт, що корпоративне управління, це складний процес, який поєднує в собі організаційно–правові, економічні, мотиваційні, соціально–психологічні та інші механізми. Ефективне управління корпораціями дає можливість по новому займатися підприємницькою діяльністю, шляхом поліпшення фінансових результатів компанії за рахунок більш високої продуктивності (рентабельності), інвестиційного капіталу, мобілізація капіталу для швидшого виконання проектів, ніж конкуренти. Критерії ефективного корпоративного управління можна розглядами двома загальним складовими: значна частка нематеріальних активів, що призводить до зростанні вартості та інвестиційної привабливості на ринку; наявність гарантованого дисциплінарного контролю за роботою топ–менеджерів.
Процес корпоративного управління охоплює всіх учасників зацікавлених в розвитку корпорації, кожна з яких має свої інтереси. Вдосконалення системи корпоративного управління сприяє підвищенню ефективності організацій та розширенню їх доступу до зовнішніх джерел фінансування, що є однією з умов стійкого зростання економіки. Удосконалення системи корпоративного управління залишається одним із пріоритетних завдань, як на загальнодержавному рівні так і на міжнародному, проте вони мають бути розроблені з врахуванням інтересів всіх учасників.
Крім вище перерахованих напрямів вирішення проблем корпоративного управління подальшого дослідження заслуговують такі його аспекти, як: посилення впливу держави на процеси корпоративного управління; збільшення відповідальності вищого керівництва перед усіма акціонерами; посилення ролі аудиторської діяльності управлінських органів корпорації; формування системи управління ризиками та ціла низка інших актуальних проблеми.
48
Vіlkhova, Tetiana, Mikhailo Moskalets та Svitlana Rybkina. "ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСВІТОЮ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ". Public Administration and Regional Development, № 4 (25 червня 2019): 269–90. http://dx.doi.org/10.34132/pard2019.04.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Система освіти покликана сприяти реалізації основних завдань соціально-економічного і культурного розвитку країни. В статті проаналізовано сучасний стан цієї галузі, місце та її значення в економіці України. Виявлено основні проблеми, які стосуються фахових компетентностей, фінансового забезпечення, недосконалості законодавчої бази та державного регулювання освітньої сфери. Визначено основні напрями державного управління в умовах реформування освіти.
Показано що освіта - одна з найважливіших областей, які держава підтримує створенням умов для її розвитку. Україна запроваджує реформу освіти, яка може змінити якість освітніх послуг, ставлення до престижу педагогічної та наукової діяльності. Проте, в контексті реформ, існує проблема в управлінні цією сферою, оскільки необхідно реагувати на виклики для її вдосконалення. Система освіти є невід'ємною складовою духовності, яка готує молодь до життя на основі їх знань у дошкільних, середніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про освіту», освіта є державним пріоритетом, який забезпечує інноваційний, соціальний, економічний та культурний розвиток суспільства. Фінансування освіти - це інвестиції в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави.
Наголошено та тому що одним з пріоритетних напрямків є реформа економічних основ системи освіти, яка має бути спрямована на створення прозорих фінансово-економічних механізмів цілеспрямованого накопичення та цільового використання коштів, необхідних для повного здійснення конституційних прав громадян на освіту.
Автор акцентує увагу що реформа економічних основ системи освіти, має бути спрямована на створення прозорих фінансово-економічних механізмів цілеспрямованого накопичення та цільового використання коштів, необхідних для повного здійснення конституційних прав громадян на освіту.
Слід також пам'ятати, що автономія - це не лише незалежність, а й відповідальність навчального закладу щодо прийняття ефективних управлінських рішень щодо організації навчального процесу, господарської діяльності, роботи з персоналом та споживачами освітніх послуг.
Запропонована реформа освіти та науки України передбачає зміни, які наблизять її до європейських стандартів, значно підвищать конкурентоспроможність, а також дадуть можливість децентралізації її управління.
49
Shestakovska, T. L. "Механізм управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 190–99. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.20.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження науково-прикладних засад формування механізму управління комерціалізацією інновацій аграрного сектору в Україні як напрямку підтримки його лідерських позицій на світовому ринку агропромислової продукції.
Наукова новизна. Запропоновано концептуальну модель механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Визначено складові організаційного забезпечення механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі та етапи його реалізації.
Висновки. Як свідчить практика, лише невелика частина інновацій трансформується в інноваційну продукцію та успішно комерціалізується шляхом її просування до зацікавлених груп споживачів. За результатами дослідження ідентифіковано проблеми комерціалізації інновацій в аграрному секторі та розроблено концептуальну схему механізму управління процесом комерціалізації.
Запропоновано концептуальну структуру механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Перспективною моделлю реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі є «Quаdruplе Hеlіx» (вища освіта – бізнес – держава – інститути громадянського суспільства), яка орієнтована на комплексне управління інноваційною діяльністю, зокрема процесом формування, передачі та реалізації наукових розробок, створенням на їх основі наукомістких технологій. Тобто, реалізація зазначеної моделі може стати ефективним методом і механізмом втілення в життя пріоритетів науки і технологій. Для успішної реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі слід вирішити ряд комплексних проблем: інституційного характеру (вирішити питання нормативно-правового забезпечення щодо захисту прав інтелектуальної власності та комерціалізації інновацій); кадрового характеру (дефіцит або відсутність підготовлених кваліфікованих фахівців); фінансового характеру (нестача фінансування для проведення науково-дослідних робіт, придбання нового обладнання, недостатня кількість оборотних коштів тощо).
Визначено ключові етапи реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі: 1) визначення перспективних напрямів інноваційної, науково-технічної діяльності; 2) планування науково-дослідної діяльності; створення комерційно привабливої, конкурентної на ринку інноваційної, науково-технічної продукції; 3) управління в аграрному секторі з акцентом на реалізацію та комерціалізацію результатів досліджень; 4) захист прав інтелектуальної власності на результати досліджень, зареєстрованих у патентних відомствах; 5) отримання економічних та соціальних ефектів від комерціалізації інноваційних технологій в аграрному секторі.
50
Широков, А. І. "Про ситуацію з фінансуванням академічної науки". Вісник Національної академії наук України, № 5 (2016): 38–40.
Знайти повний текст джерела