Статті в журналах з теми "Філологічна освіта"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Філологічна освіта.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-46 статей у журналах для дослідження на тему "Філологічна освіта".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Франчук, В. "Філологічна освіта в середньовічній Україні". Нові дослідження пам"яток козацької доби в Україні, Вип. 14 (2005): 327–30.
Знайти повний текст джерела
2
Долинський Є. В. "ЕЛЕКТРОННІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ В ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ УНІВЕРСИТЕТУ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 76–84. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.258.
Повний текст джерелаАнотація:
Потреба у висококваліфікованих перекладачах особливо зростає завдяки міжнародному співробітництву. Це актуалізує потребу в покращенні якості професійної підготовки майбутніх перекладачів. Електронні освітні ресурси є складовою частиною організаційного і методичного забезпечення освітнього процесу, використовуються для забезпечення освітньої діяльності університету і вважаються одним із головних елементів його інформаційно-освітнього середовища. До переліку електронних освітніх ресурсів університету, що підлягають процедурі сертифікації як «Навчально-методична розробка університету», відносять: електронний навчально-методичний комплекс; електронний підручник, посібник; дистанційний курс дисципліни. Електронні освітні ресурси відповідають певним вимогам. Основні види електронних освітніх ресурсів наведені у положенні. Подано структуру електронного навчально-методичного комплексу дисципліни. Електронний навчальний курс має відповідну структуру, схожу зі структурою робочої програми з дисципліни.Сучасна філологічна освіта в цілому і перекладацька, зокрема, переживає період активного оновлення електронних навчальних засобів. Електронні підручники та посібники, загалом, мають низку позитивних особливостей, порівняно з такими, що створені на паперових носіях інформації. Розглянуто критерії визначення якості програмного засобу за кількома напрямами. В умовах розвитку інформаційного суспільства інформатизація освіти неможлива без модернізації змісту навчальних дисциплін, навчальних і педагогічних практик, навчально-дослідницької та науково-дослідної діяльності студентів у професійній галузі. З розвитком соціальних інтернет-мереж студенти і викладачі отримують нові форми і засоби для зберігання й поширення інформації, що полегшує керування навчальною інформацією і процесом засвоєння знань.
3
Козлик, Ігор. "Володимир Серафимович Вахрушев (Від публікатора)". Sultanivski Chytannia, № 10 (31 травня 2021): 61–71. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2021.10.61-71.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті, яка є післямовою до надрукованої вище в перекладі на українську мову методологічної статті російського літературознавця, доктора філологічних наук, професора В. С. Вахрушева (1932–2011) «Про метамову гуманітарної наукової думки», подано біографічні відомості про російського гуманітарія, дана стисла характеристика його методологічної та загальнокультурної позиції, охарактеризовано його ставлення до своєї і чужої культури та його погляди на завдання філологічної освіти, вказано на причини здійсненої публікації його неопублікованої раніше праці у перекладі на українську мову.
4
Удовиченко, Ірина. "Актуальність процесу інтеграції філологічних і природничих знань у суб'єктів профільних закладів освіти (на прикладі України)". New pedagogical thought 106, № 2 (5 липня 2021): 28–32. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-28-32.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається процес інтеграції природничих, філологічних знань на уроках географії, що визначається сучасним рівнем розвитку науки та вимогами до рівня освіти випускників закладів освіти. Акцентується увага на важливості інтерсуб’єктивних зв’язків у шкільній географічній освіті на сучасному етапі реформування освіти. Окреслюється значення інтеграції природничих, філологічних знань на уроках географії та розвиток міжпредметних зв’язків у створенні універсальної середньої освіти, що зумовлено сучасним рівнем розвитку науки та вимогами до рівня освіти випускників загальної середньої освіти. Актуалізуються практико-орієнтований та інтегрований підходи до навчання, що використовуються у моделюванні змісту географічної освіти з метою зробити навчання цікавим та дозволяють використовувати міжпредметні змістові узагальнення для кращого засвоєння учнями навчального матеріалу, проєктування освітнього процесу, формування системи освітніх знань та структури науково-методичного глосарію з географії з урахуванням вікових, психологічних особливостей випускників Нової української школи. На основі конкретизації та логічної єдності філософсько-культурних, психолого-педагогічних факторів обґрунтовано організаційні та методичні аспекти важливості інтерсуб’єктивних зв’язків у шкільній освіті на сучасному етапі реформування освіти, зокрема в контексті вимог до Нової української школи. У статті теоретично обґрунтовано доцільність застосування пропонованих методичних підходів і принципів відбору та проєктування змісту навчання географії на профільному рівні у закладах загальної середньої освіти задля формування компетентного випускника школи зі сформованим цілісним світобаченням.
5
Matsko, Vitalii, та Halyna Tsyts. "Верлібр як нетрадиційна форма вірша: поетика і проблематика (за збіркою «Лугини» Тадея Карабовича". Філологічний дискурс, № 9 (21 березня 2019): 130–37. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено спробу віршознавчого аналізу українського поета, доктора філологічних наук, професора кафедри української філології університету М. Кюрі-Складовської (м. Люблін, Республіка Польща), члена редакційної ради нашого фахового наукового збірника «Філологічний дискурс» Тадея Карабовича. Науковець 6 квітня ц.р. відзначив своє 60-ліття з дня народження. Віншуючи ювіляра, наша стаття є підсумком його творчої діяльності, а також – своєрідним подарунком до знаменної дати у його бутті. А життя у поета насичене: народився у селищі Савинці Холмського воєводства. Після здобуття середньої освіти поступив до Люблінського університету. Закінчив факультет педагогіки і психології. Працював журналістом у газеті »Наше слово» (Варшава), друкувався в українських і польських часописах. Із 2001 р. очолює редакційну раду щорічника «Український літературний провулок» (видання українських письменників Польщі). З’ясовано, що у творчій робітні автор надає перевагу міфопоетиці, у віршованій формі – неримованим нерівно наголошеним рядкам – верліброві.
6
Мішеніна, Тетяна Михайлівна. "Технологічний підхід до навчання у процесі формування дидактичної компетентності майбутнього вчителя філологічних спеціальностей". Освітній вимір 38 (16 травня 2013): 64–71. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3115.
Повний текст джерелаАнотація:
Мішеніна Т. М. Технологічний підхід до навчання у процесі формування дидактичної компетентності майбутнього вчителя філологічних спеціальностей.
У статті розкрито сутність технологічного підходу до навчання у процесі формування дидактичної компетентності майбутнього вчителя філологічних спеціальностей. Розкрито сутнісні характеристики дидактичних категорій: зміст освіти, рівні засвоєння освіти, навчальні ситуації, навчальні завдання. З урахуванням опису цілей навчання, видів змісту освіти й рівнів засвоєння подано ґрунтовний перелік можливих поєднань цілей і видів змісту освіти.
7
Чух Г. П. "Історико-педагогічні дослідження проблеми розвитку післядипломної освіти вчителів філологічних дисциплін у південних областях України (40-ві рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 265–70. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.139.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено розгляду історико-педагогічних досліджень проблеми розвитку вітчизняної післядипломної освіти вчителів філологічних дисциплін у південних областях України в період 40-вих рр. ХХ ст. – початку ХХІ століття; простежено, яким чином було відображено основні етапи становлення та розвитку післядипломної освіти вчителів у науково-педагогічних джерелах. Доведено, що незначна кількість досліджень розвитку післядипломної освіти вчителів до 80-х років ХХ століття не сприяла проведенню історико-педагогічної рефлексії функціювання означеної освітньої галузі загалом і післядипломної освіти вчителів філологічних дисциплін у південних областях України зокрема. Науковий пошук учених зосереджувався на дотичних проблемах освіти. Подальші ґрунтовні дослідження є джерелом наукового пізнання означеної проблеми: у фундаментальних історико-педагогічних працях простежено еволюцію змісту післядипломної педагогічної освіти, виявлено й схарактеризовано провідні тенденції функціювання означеної освітньої галузі, виокремлено національну специфіку цього процесу. Опрацювання цих досліджень сприяло виявленню загальнодержавних особливостей розвитку післядипломної освіти вчителів філологічних дисциплін у південних областях України в 40-ві рр. ХХ ст. – на початку ХХІ ст. Проаналізовано історико-педагогічні пошуки, присвячені регіональному розвитку досліджуваної галузі освіти. Вивчення цих матеріалів дозволило виокремити особливості розвитку післядипломної освіти вчителів у різних регіонах України, закцентувати на особливостях південних областей України, що мали вплив на функціювання означеної галузі. Розглянуто роботи вчених, що досліджують розвиток післядипломної педагогічної освіти в інших країнах; це сприяє можливості екстраполяції такого досвіду в сучасний освітній простір.
8
Цегельська, М. В. "Синергетичний підхід ц позашкільній філологічній освіті". Educational Dimension 32 (25 листопада 2011): 536–42. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4630.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються можливості використання ідей синергетики в процесі організації роботи позашкільного закладу філологічного профілю. Використання синергетичної парадигми у навчально-виховному процесі дасть змогу гармонізувати інтелектуальний та емоційний фактори в навчанні, що в кінцевому результаті сприятиме вихованню особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання і мобільності в умовах реформування сучасного суспільства.
9
Малоіван, Марина Вікторівна. "Інформаційні технології на засадах принципу індивідуалізації самостійної навчальної діяльності студентів філологічних спеціальностей". Освітній вимір 46 (10 грудня 2015): 179–83. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v46i0.2526.
Повний текст джерелаАнотація:
Малоіван М. В. Інформаційні технології на засадах принципу індивідуалізації самостійної навчальної діяльності студентів філологічних спеціальностей.
У статті розглядається індивідуалізація самостійної навчальної діяльності засобами інформаційних технологій. Стаття розкриває теоретичне осмислення необхідності індивідуалізації самостійної навчальної діяльності студентів філологічних спеціальностей засобами інформаційних технологій, які максимально активізують роботу студентів танадають широкі можливості, впливаючи на якість освіти.
10
Росінська, О. "Література української діаспори в системі філологічної освіти". Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка 36 (2013): 245–48.
Знайти повний текст джерела
11
Росінська, О. "Література української діаспори в системі філологічної освіти". Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка 36 (2013): 245–48.
Знайти повний текст джерела
12
Коркішко, Артем, та Марина Калмикова. "РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ЗАСТОСУВАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 15 (21 жовтня 2021): 187–93. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.15.2021.243004.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано можливості використання цифрових технологій для розвитку критичного мислення старшокласників у процесі проєктної діяльності й на уроках вивчення філологічних дисциплін. Визначено взаємозв’язок між залученням старшокласників до використання цифрових технологій у процесі навчання й розвитком здатності учнів працювати з інформаційним потоком, формулювати власну точку зору на основі усвідомлення різноманітного досвіду, ідей та уявлень; розв’язувати проблеми; займатися власною освітою й визначати індивідуальну освітню траєкторію; розвивати вміння співробітничати й працювати в групі, здатність будувати конструктивні стосунки з іншими людьми. Актуалізовано необхідність пошуку більш ефективних шляхів впровадження цифровізації як комплексу інструментів, що оптимізують навчання, забезпечують персоналізацію освітніх процесів.
13
Тесленко, О. В. "Концепція нової української школи в системі філологічної освіти". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філологія", вип. 80 (2019): 81–83.
Знайти повний текст джерела
14
РУСНАК, І. С., та М. С. ВАСИЛИК. "ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД В ІНШОМОВНІЙ ОСВІТІ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 4 (18 квітня 2022): 164–70. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано доцільність використання технологічного підходу в навчанні англійської мови магістрів філологічних спеціальностей у закладах вищої освіти України. Констатовано, що їх підготовка здійснюється за двома рівнями вищої освіти – бакалаврським (першим) і магістерським (другим) – в умовах модернізації освітньої галузі, перебудови її структури та змісту, вдосконалення діючих програм, підготовки нових навчальних курсів, використання сучасних механізмів визначення якості освіти в контексті інтеграції в Європейський освітній простір. Формування спеціальних фахових компетенцій забезпечує вивчення нормативних навчальних дисциплін («Практичний курс іноземної (англійської) мови», «Ділова англійська мова», «Методика викладання іноземної мови у середній та вищій школі», «Друга іноземна мова» тощо) і дисциплін вільного вибору здобувачів освіти («Теорія та історія мовознавства», «Основи германістики» тощо). Встановлено, що до найбільш ефективних технологічних підходів у навчанні англійської мови належать застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій, робота з навчальними комп’ютерними програмами, дистанційні курси іноземних мов, створення презентацій у програмному середовищі Open Office Impress, Microsoft Power Point, використання ресурсів всесвітньої мережі Internet. Висвітлено алгоритм використання комунікативно орієнтованого комплексу мультимедійних технологій в навчанні навичок говоріння. З’ясовано, що до основних видів роботи, які сприяють навчанню англійської мови та розвитку мовлення, належать: дискусія, рольова гра, відтворення недостатньої інформації, завершення розповіді, доповідь, розповідь за малюнком (малюнками). З’ясовано, що сучасний викладач в освітньому процесі виступає організатором самостійної, активної пізнавальної діяльності студентів, їхнім консультантом і помічником у засвоєнні іноземної мови.
15
Kononenko, Inna. "МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМ ЯК ПЕРЕДУМОВА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ТА ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ СВІТУ". HUMANITARIUM 45, № 2 (3 липня 2020): 57–63. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-57-63.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто концепцію мультикультуралізму як передумову підготовки майбутніх учителів філологічних спеціальностей у контексті інтеграційних та глобалізаційних процесів у світі. Визначено концепції підготовки кваліфікованих майбутніх спеціалістів філологічних спеціальностей у площині мультикультуралізму. Виокремлено основні принципи основні напрямки професійного становлення майбутніх учителів філологічних спеціальностей у практиці вищої школи, що включають ознайомлення студентів з проблемами становлення та розвитку мультикультурних суспільств, різними аспектами спілкування і стосунків між людьми в них. Охарактеризовано засоби підготовки студентів до міжкультурної комунікації в ході вивчення іноземних мов, формування у майбутніх учителів філологічних спеціальностей інтересу до професійної діяльності, підготовка студентів до використання педагогічних технологій в освітньому процесі для вирішення конкретних навчально-виховних завдань. Розглянуто сучасне реформування системи освіти України як один з компонентів євроінтеграційного процесу, де набуває актуальності питання використання міжпредметних зв’язків між викладанням іноземних мов і міжкультурною комунікацією. Проаналізовано зв’язок між викладанням іноземних мов і міжкультурною комунікацією з позицій мультикультуралізму. Комунікативний аспект розглядається як основа взаємодії майбутніх фахівці філологічних спеціальностей, який передбачає реалізацію мети спілкування між різними соціокультурними групами. Застосування знань про іншомовний соціум забезпечують широкий спектр міжкультурного спілкування, формують готовність студентів до якісного міжкультурного ділового спілкування, до міжнародного професійного співробітництва. Навчання кваліфікованих фахівців філологічних спеціальностей у сфері мультикультуралізму спрямоване на засвоєння іноземної мови на внутрішньому рівні; застосовувати на практиці навички та знання іноземної мови; покращення інтелектуального, загальнокультурного рівня майбутніх фахівців; для занять особистим розвитком; застосування етичних норм спілкування та їх застосування на практиці.
16
Коваленко, Валентина. "РОЛЬ ЦИФРОВОГО КОНТЕНТ-НАВЧАННЯ В СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ-МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ". Професіоналізм педагога: теоретичні й методичні аспекти, № 15 (21 жовтня 2021): 203–11. http://dx.doi.org/10.31865/2414-9292.15.2021.243006.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено роль та місце цифрового контент-навчання в процесі соціалізації майбутніх студентів-філологів. Автор порушує проблему невідповідності нових вимог до підготовки студентів вищих навчальних закладів та їх соціалізації під час навчання. Наголошується на необхідності урахування тенденцій цифровізації під час підготовки фахівців філологічних спеціальностей. Проведено аналіз основних принципів цифровізації в комунікаційній стратегії університетської освіти. Автор актуалізує потребу формування у студентів цифрової культури, яка пов’язується із здатністю особи продуктивно соціалізуватися в освітньому просторі вищого навчального закладу. Такий процес можливий, за переконанням дослідниці, проте потребує низки перетворень. Автор наголошує на необхідності вдосконалення процесу соціалізації студентів, враховуючи тенденції інформатизації та цифровізації суспільства в реформуванні освіти.
17
Матвієнко, Леся, та Любов Хоменко. "ЗАСТОСУВАННЯ КРАУДСОРСИНГУ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ФІЛОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 5-6(99-100) (31 серпня 2020): 117–26. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.05-06/117-126.
Повний текст джерелаАнотація:
The modern system of higher education requires the use of the latest information and communication technologies (ICT) for the thorough organization of the educational process and comprehensive coverage of effective methods and means of teaching in universities. By virtue of its specificity, the crowdsourcing model of searching, analyzing, collecting and interpreting information has always been more complementary to the business sphere, where it is required to reduce the cost of processing a large amount of data by many participants in the process. But in recent years, this methodology has begun to spread to the education sector, which has its positive and negative sides. Crowdsourcing is one of the least common and little-researched teaching methods for attracting ICT in the modern educational space. The article describes the main definitions of the concept of “crowdsourcing”, highlights the methods and means of its application in the system of modern higher education, analyzes the positive and negative aspects of the use of crowdsourcing in the educational space of universities, suggests ways of assimilation of crowd technologies with teaching philological disciplines. Selected areas of application of crowdsourcing have advantages over traditional models of research procedures in the teaching of philological disciplines in higher education institutions (lower cost, higher speed or productivity, etc.). Crowdsourcing opportunities for the organization of auxiliary research procedures during teaching philological disciplines should attract the attention of applied and academic researchers. This type of crowdsourcing application meets the need to work with a growing amount of data and can be effectively implemented using existing ICT.
18
Slobodian, Olena. "The place of non-formal education in the process of philological training of future educators." Bulletin of Luhansk Taras Shevchenko National University 2, no. 8 (346) (2021): 146–56. http://dx.doi.org/10.12958/2227-2844-2021-8(346)-2-146-156.
Повний текст джерелаАнотація:
The article reveals the place of non-formal education in the system of continuing education, the essential characteristics of this concept, its role in the implementation of philological training of future educators. Various aspects of non-formal education (essence, factors, potential, principles, stages, methods, forms, etc.) are analyzed, the developing potential of non-formal education and the mechanism of its influence on the professional self-development of the future educator are presented. The author determined that philological training involves the creation of optimal conditions for learning language and literature, stimulating speech and mental activity of students; development of their critical thinking, language personality, multiple intelligence, ability to conceptually model information; expanding the knowledge space taking into account the individual styles and learning strategies of students. The philological competence of the future preschool educator is a holistic personal education, which includes cognitive, communicative, linguistic, research and personal competence. Particular attention is paid to specific forms of non-formal education, which are aimed at achieving a high level of philological competence.
19
Григоренко, Тетяна. "ФОРМУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА В УМОВАХ ОСВІТНЬОКОМУНІКАТИВНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗВО". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології 9(103), № 9(103) (30 листопада 2020): 130–40. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.09/130-140.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті виявлено недооцінювання потенціалу ЗВО щодо забезпечення можливостей формування професійної компетентності студентів-філологів в умовах освітньо-комунікативного середовища. Визначено напрями формування майбутнього вчителя-філолога в умовах освітньо-комунікативного середовища ЗВО. Акцентовано увагу на міждисциплінарному аспекті професійної підготовки вчителяфілолога, адже складовими змісту такої підготовки є творче поєднання філологічної й педагогічної освіти. Обґрунтовано створення комунікативно-освітнього середовища, що забезпечує максимальний ступінь індивідуалізації, формування стійких пізнавальних інтересів і мотивів у студентів, скорочення часу на освоєння матеріалу, зняття напруженості, стимулювання пізнавальної активності й самостійності, розвитку творчих здібностей.
20
Музичко, О. Є. "Історико-філологічні кабінети у структурі вищої освіти в Одесі наприкінці XIX - першій третині XX ст." Вісник Одеського національного університету. Серія: Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство 16, вип. 1/2 (5/6) (2011): 253–66.
Знайти повний текст джерела
21
Кононенко, І. "Теоретико-практичні аспекти використання педагогічних технологій в освіті при підготовці майбутніх вчителів філологічних спеціальностей". Теоретична і дидактична філологія. Серія "Педагогіка", вип. 30 (2019): 70–77.
Знайти повний текст джерела
22
Григоренко, Т. В. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ В УМОВАХ ОСВІТНЬО-КОМУНІКАТИВНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 55–66. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-55-66.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізована необхідність удосконалення професійної підготовки учителів-філологів з урахуванням різних філософських, педагогічних, психологічних концепцій і теорій. Визначено методологічні орієнтири у дослідженні порушеної проблеми, що формують основу для подальшого теоретичного вивчення особливостей професійної підготовки учителів-філологів в умовах формування освітнього-комунікативного середовища ЗВО. Акцентовано увагу на філософії сучасної комунікації як нового орієнтиру сучасної філологічної освіти, на процесі інформатизації, який означає запровадження та використання інформаційно-комунікаційних технологій, торкається також соціального, духовного та культурного життя, адже в інформаційному суспільстві важливо не лише вміти опрацьовувати інформацію, яка стає все більш доступною, а й навчитись впливати і переконувати за допомогою різних видів комунікації. Визначено інформаційно-комунікаційне середовище, як таке, що об’єднує суб’єкти навчання, інформаційні освітні ресурси, комп’ютерні засоби навчання, педагогічні методи й технології. Удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів-філологів в умовах створеного освітньо-комунікативного середовища передбачає забезпечення інформаційного обміну, інтерактивного діалогу, реалізації внутрішньо- та зовнішньосистемної комунікації, координації комунікативно-педагогічних дій, фіксуванню та коригуванню навчальних результатів.
Обґрунтовано огранізаційно-педагогічні заходи для удосконалення професійної підготовки учителів-філологів в умовах освітньо-комунікативного середовища. Обумовлено можливості залучення студентів до активної організаційної та практичної участі в університетських гуртках, яке забезпечить створення комунікативного середовища, де буде відбуватися обмін інформацією, поглядами, цінностями та сприятиме індивідуальному розвитку та професійному зростанню.
Наголошено на необхідності удосконалення змісту, форм, методів організації навчання, забезпеченню системного бачення гармонійного розвитку культуромовної особистості учителя-філолога, яка усвідомлює свої національні корені, шанує цінності інших культур, має високий рівень наукової культури та естетичного смаку.
23
Андрющенко, Я. "Впровадження технології підготовки здобувачів вищої освіти філологічних спеціальностей в умовах компетентнісно орієнтованого комп"ютерного середовища". Гуманізація навчально-виховного процесу, № 1 (87) (2018): 192–98.
Знайти повний текст джерела
24
Казачінер, О. "Використання технології енерджайзингу на навчальних заняттях "Технології інклюзивної освіти" для вчителів філологічних дисциплін у системі підвищення кваліфікації". Молодь і ринок, № 3 (170), березень (2019): 18–23.
Знайти повний текст джерела
25
Ходацька, Ольга. "ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНЯ ЯК ІНТЕРАКТИВНА ФОРМА РОЗВИТКУ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ВЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ В УМОВАХ НЕФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ". Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент, № 14 (28 грудня 2019): 171–88. http://dx.doi.org/10.37041/2410-4434-2019-14-12.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито завдання і алгоритм діяльності педагогічної майстерні як інтерактивної форми розвитку професіоналізму вчителів української мови та літератури на основі досвіду гімназії-інтернату № 13 м. Києва. З’ясовано, що педагогічна майстерня – це інтерактивна форма розвитку професіоналізму вчителя, яка спрямована на створення умов для набуття кожним учасником нового знання і нового досвіду за допомогою самостійної чи колективної творчості. Специфікою діяльності педагогічної майстерні для вчителів української мови і літератури є забезпечення обміну досвідом на основі міждисциплінарності філологів, ознайомлення з інноваціями у сфері філологічної освіти, пошук ефективних форм і методів ретрансляції фольклорного, мовознавчого, літературного досвіду в умовах неформальної організації навчання. Схарактеризовано досвід роботи педагогічної майстерні для вчителів української мови та літератури «Профі» у гімназії-інтернаті № 13 м. Києва. Завданнями педагогічної майстерні є створення творчого середовища, яке дозволяє педагогам підвищити рівень методичної, педагогічної майстерності, комунікативної компетентності, інноваційної культури; розвиток професійних умінь і навичок, які відповідають сучасним вимогам педагогічної науки і практики, підготовка молодих фахівців до засвоєння прийомів і методів педагогічного дослідження і методів перспективного педагогічного досвіду; сприяння навчанню вчителів у моделюванні власного освітньої траєкторії професійного розвитку; зосередження уваги на педагогіці партнерства за Концепцією Нової української школи, згідно з якою учитель та учень – повноправні співавтори сучасного уроку; зміна організації традиційного уроку, включення спеціально організованої діяльності учнів в освітній процес на основі використання компетентнісно орієнтованих завдань; творча взаємодія вчителя-практика, викладача закладу вищої освіти та науковця.
26
Дегтярьова, Г. А. "Особливості організації експериментальної апробації теоретичних і методичних основ розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів філологічних дисциплін у системі післядипломної освіти." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, Вип. 46 (2016): 40–54.
Знайти повний текст джерела
27
Вихрущ, А. В., Н. Б. Вихрущ, І. Д. Драч та О. М. Христенко. "ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ ДО СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ". Медична освіта, № 1 (20 квітня 2021): 75–82. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.1.11973.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються актуальні питання комунікаційної культури майбутніх лікарів. Автори аналізують різні підходи до визначення категорії дітей з особливими потребами, які потребують уніфікації. Виокремлено коло завдань, пов’язаних із педагогічною підготовкою майбутніх лікарів до надання медичних послуг дітям з особливими потребами: удосконалення методики викладання навчальних дисциплін етичного спрямування, доповнення змісту навчально-виховної роботи в закладах вищої медичної освіти інформаційними матеріалами про специфіку комунікації фахівців сфери охорони здоров’я з дітьми з особливими потребами, формування професійної готовності майбутніх лікарів до просвітницької роботи з батьками «особливих дітей». Визначено базові цінності в контексті культури спілкування майбутніх лікарів з дітьми з особливими потребами, такі, як: пацієнтоцентричність, особистісний підхід, повага людської гідності осіб з особливими потребами, реалізація їх прав та інтересів, створення усіх відповідних умов для ефективної діагностики, лікування й консультації дітей з особливими потребами, співпраця з фахівцями інших сфер та громадськістю щодо всебічної підтримки дітей даної категорії і їх родин. Виокремлено психологічні, педагогічні та філологічні аспекти об’єктивної самооцінки майбутніх лікарів як необхідної умови формування їх комунікаційної культури. Підкреслено важливість емпатії, врахування специфіки майбутньої професійної діяльності, особливості спілкування з дітьми-сиротами, дітьми з інвалідністю. Доведено ефективність нових методів організації навчального процесу, таких, як: взаємне рецензування, самооцінка, експертна оцінка, підготовка опорних схем (mind map). Визначено перспективні напрями дослідження, що пов’язані з упровадженням інклюзивних цінностей у навчально-виховний процес вищої медичної школи.
28
Kalish, Valentyna. "Study of a complex sentence by applicants for higher philological education as a means of syntactic organization of an epistolary text (based on the material of O. Dovzhenko's epistolary)." Bulletin of Luhansk Taras Shevchenko National University 2, no. 8 (346) (2021): 34–45. http://dx.doi.org/10.12958/2227-2844-2021-8(346)-2-34-45.
Повний текст джерелаАнотація:
The article emphasizes the advantages of the cognitive-communicative scientific paradigm focused on the study of language units based on the text. Accordingly, methodical recommendations are offered by students of higher philological education to study a complex sentence with the use of epistolary texts, especially O. Dovzhenko. To this end, the study of diary entries and letters of the writer, identified different types and varieties of complex sentences, analyzed their formal-syntactic, semantic organization and role in the communicative purpose of the text.Based on the analysis of syntactic units used in Dovzhenko's letters, it can be argued that complex constructions are dominant, which constitute the main part of the epistolary text, and therefore are an important means of its syntactic organization.Executing the epistolary texts of O. Dovzhenko suggested by the teacher, future teachers are convinced that in general complex sentences of different types, which are skillfully combined with each other in content and grammar, forming SSC, are mainly used to convey a whole stream of continuous thoughts of the author. (excitement, excitement, indignation, desire to do something, to achieve something, to share their plans), his reflections on the complex problems of life, and so on.Texts from the writer's epistolary involved in building a system of exercises for a certain topic of a complex sentence allow future philologists not only to consolidate theoretical knowledge, form relevant skills, but also to improve knowledge of epistolary, epistolary style, and form a nationally conscious personality.
29
Станіслав, Ольга, та Дмитро Бритвін. "РОЗВИТОК ОРФОГРАФІКИ, ГРАФОСТИЛІСТИКИ І ФРАНКОФОНІЇ В УКРАЇНІ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 147–51. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про справжнього інтелектуала, відомого українського вченого-романіста, талановитого викладача, завідувача кафедри романської філології інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора філологічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Крючкова Георгія Георгійовича. Понад пів століття Крючков Г. Г. удало поєднує викладацьку, наукову, просвітницьку та громадську діяльність. Професор благородно служить філології на ниві освіти, науки й культури, популяризує французьку мову та франкофонні цінності в Україні. Під керівництвом професора Крючкова Г. Г. захищена не одна кандидатська й докторська дисертації. Його знають і поважають у наукових колах України та за кордоном. Публікації професора часто цитуються, а його думки й ідеї надихають учених на нові наукові звершення та здобутки. Результати досліджень автора привернули увагу французьких, швейцарських, німецьких, нідерландських дослідників, які запропонували розпочати співпрацю з іноземними університетами. У своїй викладацькій діяльності Георгій Георгійович завжди приділяв багато уваги методиці викладання іноземних мов. Він був прихильником побудови підручників на комунікативній основі із застосуванням нових методів навчання іноземних мов і розробив власний системно-комунікативний підхід із подальшою іншомовною діяльністю. Крючков Георгій Георгійович постійно перебуває в науковому пошуку, бере участь у наукових конференціях, симпозіумах, круглих столах, колоквіумах, які проводяться в Україні та на теренах інших держав. Він започатковує все нові й нові науково-практичні й творчі проєкти, ініціює проведення франкофонних заходів різних рівнів. Георгій Георгійович – утілення образу справжнього науковця, викладача з великої літери, людини з активною суспільною позицією. Усі, кому поталанило з ним працювати, навчатися, спілкуватися тощо, поважають і цінують його за такі особистісні якості, як порядність та чесність, доброзичливість і тактовність, щирість та доброта. Наукова, педагогічна й громадська діяльність Крючкова Г. Г. відзначені нашою державою й Францією численними нагородами та подяками. На сьогодні Георгій Георгійович Крючков є одним із провідних українських романістів, який виховав декілька поколінь філологів і зробив значний внесок у вітчизняну гуманітаристику
30
ANDRIUSHCHENKO, Iana. "ESSENSE, STRUCTURE, CRITERIA, INDICATORS AND LEVELS OF READINESS OF HIGHER EDUCATION APPLICANTS IN PHILOLOGICAL SPECIALTIES FOR THE PROFESSIONAL ACTIVITY IN TERMS OF A COMPETENCE-ORIENTED COMPUTER ENVIRONMENT." Cherkasy University Bulletin: Pedagogical Sciences 17 (2018): 3–9. http://dx.doi.org/10.31651/2524-2660-2018-17-3-9.
Повний текст джерела
31
Багрій, Mарія Антонівна, та Галина Білавич. "НАУКОВА, ОСВІТНЯ, ПУБЛІЦИСТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ – ЧЛЕНІВ НТШ У ЛЬВОВІ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)". Інноватика у вихованні 1, № 11 (30 травня 2020): 25–35. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.268.
Повний текст джерелаАнотація:
Наприкінці 1860 – на початку 1870-х років у Галичині відбувається активізація українського національного життя, виникають перші українські інституції («Просвіта»(1868 р.), Літературне товариство імені Шевченка у Львові (1873 р.), які покликали згодом до життя численні громадські ініціативи українців, дали поштовх до створення численних освітніх, просвітницьких, молодіжних, жіночих, професійних товариств. Важливу роль у розгортанні процесів національного відродження українства відіграло Наукове товариство імені Шевченка (НТШ), в яке 1892 р. перетворилося Літературне товариство імені Шевченка у Львові. У статті проаналізовано діяльність його філологічної секції. Схарактеризовано працю на ниві науки, освіти, видавничої діяльності, публіцистики її окремих представників (О. Барвінського, О. Огоновського, О. Партицького, Ю. Романчука та ін.). Окреслено їхнє значення для розвитку української науки. Акцентовано увагу на аспектах освітньо-просвітницької праці, з’ясовано їхні творчі здобутки у розвитку українського мовознавства та літературознавства, бібліотечної справи, заснування періодичних видань, пропагування української мови і літератури, поширення ідей наукового просвітництва та ін. Українські письменники кінця ХІХ – початку ХХ ст. увійшли в українську літературу не тільки як автори художніх творів, які вивчали учні в освітніх закладах різного типу, а й як укладачі навчальної літератури (букварів, читанок, хрестоматій, словників, підручників з історії літератури, літературознавства, мовознавства), популяризатори та дослідники творчості Тараса Шевченка, Юрія Федьковича та інших письменників тощо. Працюючи в гімназіях, Львівському університеті, вони активно вводять як мову навчання руську (українську), укладають український фонетичний правопис. Саме письменники через уживання термінів «народ», «нація», «Україна», «держава» та подібних понять призвичаювали приспаний люд до такої лексики, сприяли поширенню понять «український», «українці» замість «русини», «руський», підносячи до рівня національної свідомості населення регіону.
32
Межов, Олександр Григорович, та Наталія Миколаївна Костусяк. "ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ І ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ". Information Technologies and Learning Tools 84, № 4 (28 вересня 2021): 104–25. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v84i4.3956.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено інформаційно-комунікаційні технології як засоби формування лексичної та граматичної компетентностей студентів філологічних спеціальностей університетів в умовах дистанційного навчання. Розглянуто основні етапи та структурно-логічні схеми комплексного лексико-граматичного аналізу слова як ефективного виду вправ й активного методу навчання мови. Відповідно до домінантного в сучасній граматичній науці функційного багатоаспектного підходу запропоновано два шляхи поліаналізу: від змісту до форми та від форми до змісту, підсумком яких має стати лексико-граматична і правописно-орфоепічна характеристика слова. Вивчено функційні можливості інтелект-карт як дієвого способу організації, систематизації й узагальнення інформації для здійснення лексико-фразеологічного та морфолого-синтаксичного розбору слів. Проаналізовано роль інформаційних ресурсів, зокрема електронних словників, у виконанні різних видів лінгвістичного аналізу слова під час самостійної роботи студентів в умовах дистанційного навчання. З посиланнями на відповідні мережні ресурси здійснено огляд друкованих та електронних лексикографічних праць, їхнього призначення, структури, принципів використання під час самонавчання студентів різних типів мовного розбору. Подано зразки лінгвістичного аналізу конкретних слів, які слугуватимуть взірцем майбутнім бакалаврам філології в пошуково-дослідницькій роботі й самоосвіті впродовж професійної діяльності. Репрезентовано досвід апробації електронної навчальної платформи Moodle для формування лексико-граматичних компетентностей бакалаврів-філологів під час дистанційної освіти. Закцентовано увагу на перевагах освітнього середовища Moodle у практично орієнтованому самовивченні філологами дисципліни «Сучасна українська літературна мова», серед яких швидкий доступ до навчальних матеріалів, можливість виконання завдань у зручний час, зворотний зв’язок, постійна комунікація з викладачем і однокурсниками на форумах, самоконтроль знань через комп’ютерне тестування, прозорість та об’єктивність оцінювання за умови оптимального поєднання дистанційної роботи з авдиторними заняттями.
33
ГЕРАСИМЕНКО, О. Ю., та С. О. ЗАХАРЧЕНКО. "ДО ПИТАННЯ ПРО СУЧАСНИЙ СТАН ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 186–91. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлена стаття присвячена актуальній проблемі сучасного стану латинської мови та визначенню особливостей її вживання у різних сферах та галузях на сучасному етапі. У статті акцентовано увагу на тому, що в останні десятиліття простежується посилення інтересу до латинської мови. Автори статті здійснили ретроспективний аналіз становлення та розвитку латинської мови. На основі вивчення наукових джерел виокремлено 3 гіпотези походження латини, а саме: італо-грецьку, італо-кельтську, теорію Модестова. Описано та схарактеризовано періоди існування латинської мови. Окреслено специфіку функціонування латинської мови в епоху Середньовіччя, XVIII та ХХ ст. Обґрунтовано питання стосовно стану латини як «мертвої мови». Виявлено, що це питання є досить дискусійним у сучасній філологічній науці та було об’єктом вивчення та дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Наявність великої кількості неологізмів у латинській мові на сучасному етапі розвитку суспільства розглядається у статті як доказ затребуваності, життєдіяльності та актуальності латинської мови. Серед актуальних неологізмів виокремлено такі: twitterphilia, tik-tokphobia, blogosphere, twitterology. Автори наводять латинізми, абревіатури та скорочення латинського походження, які є поширеними та загальновживаними в українській та англійській мовах. Доведено статус латини як засобу міжнародного спілкування. Встановлено певні протиріччя та заперечення проти вживання латинської мови у ХХ ст. Автори статті виявили, що сьогодні латинська мова, попри статус «мертвої», є обов’язковим предметом вивчення у ліцеях, гімназіях та закладах вищої освіти. Простежено та зазначено ЗВО Кривого Рогу та спеціальності, у рамках яких вивчається латина. Встановлено особливості літературної латинської мови та значення латини у повсякденному житті. Розкрито релігійний аспект функціонування латини.
34
Асадчих, Оксана Василівна, та Тетяна Сергіївна Перелома. "ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ДОДАТКІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ-ОРІЄНТАЛІСТІВ". Information Technologies and Learning Tools 81, № 1 (23 лютого 2021): 154–66. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v81i1.3299.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано особливості східних мов і, відповідно, труднощі, з якими має справу викладач-орієнталіст у навчальному процесі. Теоретично обґрунтовано та представлено переваги використання цифрових додатків у процесі навчання майбутніх філологів-орієнталістів. Доведено, що використання таких додатків, зокрема додатків для створення тестів, опитувань та графічного відтворення інформації, разом із залученням традиційних методів навчання, пришвидшує засвоєння теоретичного матеріалу та підвищує мотивацію студентів до опанування навчальної дисципліни. Також підкреслено ефективність використання візуалізованої інформації в процесі навчання майбутніх філологів-орієнталістів. Цифрові додатки, що використовуються у сфері іншомовної освіти, умовно поділено на 2 групи: 1) додатки, що забезпечують інформацією, та 2) додатки, які застосовуються для створення інформації. До першої групи увійшли такі цифрові додатки, як-от: словники: «Trainchinese», «Pleco», «Nciku», «Bkrs»; перекладачі: «Google translate»; «Bkrs», електронні бібліотеки: «Open library», «Europiana»; додатки для вивчення іноземних мов та певних юнітів: «Drops», «Hello Chinese», що належать до комплексних освітніх програм. До другої групи увійшли цифрові додатки, за допомогою яких можна розробити матеріали для різноманітних опитувань, анкетувань, провести проміжний контроль знань з використанням тестів та питань у відкритому онлайн доступі, такі як «Kahoot!», «Plickers» та «Quizizz». Експериментально перевірено й доведено, що цифрові додатки можуть бути використані на всіх етапах мовної підготовки майбутніх філологів-орієнталістів і під час проведення моніторингу проміжного контролю знань студентів. Разом із тим наголошено, що цифрові додатки можуть бути використані в навчальному процесі з більшості дисциплін, зокрема: «Практичний курс східної мови», «Інформаційне забезпечення філологічних досліджень у галузі орієнталістики», «Методика викладання східних мов» та інші. Використання інформаційних технологій у навчанні майбутніх філологів-орієнталістів є невід'ємним складником навчального процесу, що відповідає вимогам сучасного студента.
35
Степенюк, Олег Григорович. "РЕЛЯЦІЙНА ТЕХНІКА ГЕРМАНА ДАУБЕНШПЕКА ТА ОСНОВНІ ФОРМИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 270–75. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.40.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про оригінальну навчальну інтердисциплінарну методику опрацювання правової справи (реляційну техніку), яка знайшла свій класичний вираз у посібнику Германа Даубеншпека (1831–1915) «Referat, Votum und Urtheil: eine Anleitung für praktische Juristen im Vorbereitungsdienst», перше видання якого мало місце у 1884 в Берліні у видавництві Vahlen, нараховуючи 154 сторінки, а останнє – 35 зі змінами і доповненнями, продовжене іншими редакторами, 514 сторінок – у 2013 році. Метою статті є опис і критичний аналіз згаданої в попередньому абзаці реляційної техніки у світлі двох основних – за Робертом Алексі – форм правозастосування, а саме з погляду субсумції і зважування. У нашій роботі розглядаються три питання: по-перше, передісторія та історія видань пра- ці Г. Даубеншпека, її структура й окремі особливості. Зокрема, констатується, що реляційна техніка складається в судовій діяльності приблизно з 1500 року, а в останні 14 десятиліть вона була актуальною в кайзерівській Німеччині, Веймарській республіці, в націонал-соці- алістичний період та післявоєнний період і є такою в наші дні в рамках двоступеневої юри- дичної освіти Німеччини. По-друге, питання про філологічну і субсумційну природу оригінальної реляційної техніки Г. Даубеншпека. Зокрема, констатується, що експертний та судовий стилі опрацювання пра- вової справи (як методологічні та матеріально-правові аспекти реляційної техніки) є, власне кажучи, двома можливими способами юридичного і логічного аналізу застосування норм, які належним чином виражені в чинному законодавстві, тобто так званих закритих норм. По-третє, щодо делібераційного потенціалу згаданої техніки. Тут йдеться про ті питання, які не можуть бути вирішенні на основі субсумції, тобто про застосування шляхом зважуван- ня відкритих правових норм. У підсумку констатовано, що згадана реляційна техніка може бути реципована в юри- дичній навчальній практиці України (з відповідною адаптацією і розвитком, які мають пряме відношення до основних форм правозастосування). Її найкраще розроблені аспекти спи- раються на логічну структуру субсумції, тобто підведення факту під норму, і в цьому сенсі є інтерсуб’єктивними. Водночас ця техніка має відкриті питання, пов’язані з такою формою правозастосування, як зважування. Розроблення останнього аспекту може надати нове жит- тя реляційній техніці як у Німеччині, так і в Україні.
36
ОСЬКІНА, Наталія, та Юлія МАЗУРІНА. "СТИЛІСТИЧНІ ФОНЕТИЧНІ ВІДМІННОСТІ КАНТОНСЬКОГО ДІАЛЕКТУ ВІД ПУТУНХУА В РОЗМОВНОМУ ДИСКУРСІ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 333–41. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.30.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження особливостей кантонської групи діалектів та вироблення порівняльної класифікації стилістичних від- мінностей кантонського діалекту від путунхуа в розмовному дискурсі. Недо- статня дослідженість стилістичних фонетичних особливостей кантонської діалектної групи зумовила науковий інтерес до цієї проблеми. Визначено, що кантонський діалект є найбільшим за чисельністю носіїв серед усіх діалектів китайської мови й рідним для більшості жителів провін- ції Гуаньдун і Гонконгу, проте на відміну від мов інших національних меншин Китаю не захищений повною мірою законом. Тож фонетичні, лексичні, грама- тичні та синтаксичні особливості кантонської діалектної групи поступово втрачають свою унікальність і послідовно витісняються із системи освіти та розмовно-побутового спілкування. Найсуттєвіші відмінності між діалектами групи Юе і путунхуа спо- стережено на рівні фонетики. Навіть тоді, коли речення на кантонському діалекті ні лексично, ні граматично не відрізняється від відповідного речення на мові путунхуа, воно зазвичай залишається незрозумілим на слух для тих, хто не знайомий із цими діалектами. Можна зробити висновок, що вимова тих самих слів кантонською та мандаринською мовами абсолютно різна. Установлено, що кантонський діалект є одним із небагатьох діалектів путунхуа, в якому тональність після поділу на основні чотири тони ще більше розділилася. Це явище виникло завдяки різниці в довжині голосних звуків, яка, своєю чергою, викликала розщеплення вхідного тону. Відповідно, кантонський діалект має щонайменше шість, а іноді й дев’ять тонів, тоді як мова путунхуа має чотири основних тони та один додатковий або нейтральний. Різниця дзвін- ких і глухих приголосних у мові путунхуа збереглася завдяки відмінності тонів у кантонському діалекті. Саме тому ще однією яскравою відмінністю у фоне- тиці є те, що стандартна китайська мова і кантонський діалект мають різні голосні та приголосні звуки. Також на відміну від стандартної китайської мови, де у складі обов’язковою частиною виступає медіаль, склад у кантонському діа- лекті зазвичай складається з ініціалі (початкового приголосного) і рими. Отже, незважаючи на всебічний вплив мови путунхуа протягом кількох останніх десятиліть, відмінності між нею і кантонським діалектом залиша- ються дуже значними. Відповідно до результатів, отриманих у цьому дослідженні, набуті знання, навички й уміння зі стилістики китайської мови можна використо- вувати під час вивчення теоретичної фонетики, зокрема фоностилістики китайської мови у сфері розмовно-побутової комунікації. Розроблену кла- сифікацію також можливо використовувати під час діагностування рівня розвитку професійної підготовки студентів філологічних спеціальностей із метою поліпшення їхніх прикладних та практичних здібностей, зокрема на заняттях із практичної фонетики та теоретичної фонетики.
37
Khraban, Tetyana, та Ihor Khraban. "Когнитивные и прагматические особенности украинского военного юмористического дискурса социальных сетей". East European Journal of Psycholinguistics 6, № 2 (27 грудня 2019): 21–31. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2019.6.2.khr.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження гумору й сміху здійснюють у багатьох галузях когнітивної лінгвістики та психології, психо- та соціолінгвістики. Гумор розглядають як позитивну емоцію, викликану когнітивними процесами оцінки комічних висловлень у різних соціальних ситуаціях (Martin, 2007). Мета дослідження полягає в установленні когнітивнопрагматичних характеристик українського військового гумористичного дискурсу в соціальних мережах. Для досягнення поставленої мети застосовано лінгвістичні методи дискурс-аналізу, контекстуального та інтуїтивно-логічного інтерпретативного аналізу, а також психолінгвістичний метод контент-аналізу. Вивчення ґрунтується на вибарному корпусі інтернет мемів та комічних коментарів, взятих із соціальних мереж і поділених на тематичні групи. Результати дослідження засвідчили, конструктивний гумор, що охоплює 47% всіх проаналізованих текстів, має тенденцію до частотнішого використання, порівняно з іншими психолінгвістичними типами. Його прагматична мета – здійснити позитивний уплив на процес формування групи через його здатність полегшувати міжособистісні стосунки між комунікантами на основі позитивних емоцій. Самопідтримувальний гумор, що зафіксовано в 33% випадків, демонструє вміння мовця зберігати жартівливий погляд на будь-які життєві події. «Чорний» і зневажливий гумор менш поширені у дискурсі українських військових, складаючи разом 20% усіх прикладів.
Литература
References
Афонин Э. А. Становление Вооруженных Сил Украины: социальные и социально-психологические проблемы. К.: НТЦ «Психея», 2014.
Буенок А. Г. Психологический анализ предпочитаемых стилей юмора в управленческой деятельности // Сибирский психологический журнал. 2012. № 4. С. 60–64.
Chlopicki, W. & Brzozowska, D. (2017). Humorous Discourse. Berlin: Walter de Gruyter.
Гудзенко О. З. Сміхова культура як модус соціокультурних трансформацій українського суспільства // Грані. 2014. № 12. С. 162–166.
Евстафьева М. А. Когнитивные стратегии языковой игры: на материале русскоязычных и англоязычных анекдотов: дисс. ... канд. филол. наук. Калининград, 2006.
Квасник А. В. Исследование особенностей когнитивного компонента юмора // Наука і освіта. 2012, № 9. С. 84–87.
Квеско Р. Б., Ванина И. Л., Квеско С. Б., Чубик А. П., Бухтояров С. В., Емельянова Н. Е. Социолингвистическая коммуникация как элемент общественных отношений // Известия Томского политехнического университета. 2007. № 7. С. 61–67.
Кириченко Д. А. Образно-символическая интерпретация насилия в пьесах Мартина МакДонаха // Филологические науки. Вопросы теории и практики. 2015. Вып. 2, № 44. С. 101–105.
Копытин А. И., Лебедев А. А. Юмор в рисунках ветеранов войн в ходе клинической системной арт-терапии // Медицинская психология в России. 2014. Вып. 3, № 26. Retrieved from http://www.mprj.ru/archiv_global/2014_3_26/nomer/nomer02.php.
Кулинич М. А. Семантика, структура и прагматика англоязычного юмора: Автореф. дисс. ... докт. культурол. Москва: Моск. пед. гос. ун-т., 2000.
Lopez, B.G. & Vaid, J. (2017). Psycholinguistic approaches to humor. In S. Attardo (Ed.), The Routledge Handbook of Language and Humor (pp. 267-281). New York: Routledge.
Martin, R. (2007). The Psychology of Humor. An Integrative Approach. Burlington, MA: Elsevier Academic Press.
Піщанська В. М. Жінка в культурі українського козацтва // Культура України. 2014. Вип. 45. С. 47-53.
Помирча С. В., Яценко М. О. Вербалізація гумору як національної риси українців (за романом О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу...») // Лінгвістика. 2013, № 1. С. 151–157.
Поневчинська Н. В. Когнітивний аспект дослідження гумору (на матеріалі англомовних епіграм) // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка // Філологічні науки. 2013. Вип. 14, №1. С. 64–69.
Сигида Н. А., Добряков Е. И. Военное мышление и коллективистическое общество // Сибирский журнал науки и технологий, 2006, С. 146–151.
Skryl, O. & Sharun, Y. (2019). Linguistic Personality of Homo Ridens. Psycholinguistics, 25(2), 273-289.
Федорова О. В. Психолингвистика vs. когнитивная лингвистика на карте современной когнитивной науки // Социо- и психолингвистические исследования. 2014, № 2. С. 7–20.
Хёйзинга Й. Homo Ludens; Статьи по истории культуры. М.: Прогресс–Традиция, 1997. Retrieved from https://www.gumer.info › bibliotek_Buks › Culture › Heiz.
Широких Е. А. Прецедентные феномены в англоязычном юмористическом дискурсе // Вестник Удмуртского университета. История и филология. 2015, № 25, С. 145–150.
References (translated and transliterated)
Afonin, E`. A. (2014). Stanovlenie Vooruzhennykh Sil Ukrainy: soczialnyie i sotsialno-psikhologicheskie problemy [The formation of the Armed Forces of Ukraine: social and socio-psychological issues]. Kyiv: Psikheya Publishers.
Buenok, A. G. (2012). Psikhologicheskiy analiz predpochitaemykh stilei yumora v upravlencheskoy deyatelnosti [Psychological analysis of preferred styles of humor in management]. Sibirskyj Psikhologicheskiy Zhurnal, 45, 60–64.
Chlopicki, W. & Brzozowska, D. (2017). Humorous Discourse. Berlin: Walter de Gruyter.
Gudzenko, O. Z. (2014). Smikhova kultura yak modus sotsiokulturnykh transformatsiy ukrayinskoho suspilstva [The humorous culture as a mode of socio-cultural transformation of Ukrainian society]. Grani, 12, 162–166.
Evstafyeva, M. A. (2006). Kognitivnyie strategii yazykovoi igry: na materiale russkoyazychnykh i angloyazychnykh anekdotov [Cognitive strategies of a language game: based on Russian-language and English-language anecdotes]. Ph.D. dissertation. Kaliningrad.
Kvasnik, A. V. (2012). Issledovanie osobennostei kognitivnogo komponenta yumora. [Study of the cognitive component of humor]. Nauka i Osvita, 9, 84–87.
Kvesko, R. B., Vanina, I. L., Kvesko, S. B., Chubik, A. P., Bukhtoyarov, S. V., Emelyanova, N. E. (2007). Sotsiolingvisticheskaya kommunikatsiya kak element obshhestvennykh otnosheniy [Sociolinguistic communication as an element of social relations]. Izvestiya Tomskogo politekhnicheskogo universiteta, 7, 61–67.
Kirichenko, D. A. (2015). Obrazno-simvolicheskaya interpretacziya nasiliya v piesakh Martina MakDonakha [The figurative and symbolic interpretation of violence in the plays of Martin McDonagh]. Filologicheskie nauki. Voprosy Teorii i Praktiki, 2 (44), 101–105.
Kopytin, A. I., Lebedev, A. A. (2014). Yumor v risunkakh veteranov vojn v khode klinicheskoy sistemnoy art-terapii [Humor in the war veterans’ drawings during clinical systemic art therapy]. Mediczinskaya Psikhologiya v Rossii, 3(26). Retrieved from http://www.mprj.ru/archiv_global/2014_3_26/nomer/nomer02.php
Kulinich, M. A. (2000). Semantika, struktura i pragmatika angloyazychnogo yumora [Semantics, Structure, and Pragmatics of English-language Humor]. Summary of the Doctor of Cultural Sciences Dissertation. Moscow: Moscow State Pedagogical University.
Lopez, B.G. & Vaid, J. (2017). Psycholinguistic approaches to humor. In S. Attardo (Ed.), The Routledge Handbook of Language and Humor (pp. 267-281). New York: Routledge.
Martin, R. (2007). The Psychology of Humor. An Integrative Approach. Burlington, MA: Elsevier Academic Press.
Pishhans`ka, V. M. (2014). Zhinka v kul`turi ukrayins`kogo kozacztva [Woman in the culture of Ukrainian Cossacks]. Kultura Ukrayiny, 45, 47-53.
Pomyrcha, S. V., Yatsenko, M. O. (2013). Verbalizatsiya gumoru yak natsionalnoyi rysy ukrayintsiv [The verbalization of humor as a national trait of Ukrainians]. Lingvistyka, 1, 151–157.
Ponevchynska, N. V. (2013). Kognityvnyi aspekt doslidzhennya gumoru [Cognitive aspect of the study of humor]. Visnyk Luhanskoho Natsionalnoho Universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Filologichni Nauky, 14(1), 64–69.
Sigida, N. A., Dobryakov, E. I. (2006). Voennoe myshlenie i kollektivisticheskoe obshhestvo [Military thinking and collectivist society]. Sibirskij zhurnal nauki i tekhnologij, 146–151.
Skryl, O. & Sharun, Y. (2019). Linguistic Personality of Homo Ridens. Psycholinguistics, 25(2), 273-289.
Fedorova, O. V. (2014). Psikholingvistika vs. kognitivnaya lingvistika na karte sovremennoj kognitivnoj nauki [Psycholinguistics vs. cognitive linguistics on the map of modern cognitive science]. Soczio- i psikholingvisticheskie issledovaniya, 2, 7–20.
Khyojzinga, J. (1997). Homo Ludens; Stat`i po istorii kul`tury` [Homo Ludens: Articles on the history of culture]. M.: Progress–Tradicziya. Retrieved from http: //www.gumer.info › bibliotek_Buks › Culture › Heiz.
Shirokikh, E. A. (2015). Preczedentnyie fenomeny v angloyazychnom yumoristicheskom diskurse [Precedent phenomena in the English-language humorous discourse]. Vestnik Udmurtskogo Universiteta. Istoriya i Filologiya, 25, 145–150.
38
Кохановська О. В. "ВПЛИВ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ НА ЗМІСТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ПІВДЕННИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ (40-ВІ РР. ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 45 (29 травня 2020). http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi45.78.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано вплив мовної політики в освітній галузі на зміст підвищення кваліфікації вчителів філологічних дисциплін південних областей України в 40-ві рр. ХХ – на початку ХХІ ст.
Актуальність дослідження зумовлена сучасними реаліями розвитку освіти України та її освітніми тенденціями, серед яких відзначено формальність процесу переходу значної частини загальноосвітніх навчальних закладів південних областей України на навчання державною мовою, недостатній рівень володіння мовленнєвими навичками багатьох випускників загальноосвітніх навчальних закладів для їхньої соціалізації в українському суспільстві.
У статті зауважено, що проблемою освітнього простору південної частини України зазначеної доби є використання української мови як мови корінного населення та російської мови як мови колишньої метрополії, що спричинено, передусім, історичними подіями минулих років. Висвітлено основні тенденції поетапної трансформації змісту підвищення кваліфікації вчителів-філологів на Півдні України під впливом державної мовної політики, яка здійснювалась протягом відповідних часових проміжків.
Проведене дослідження дало змогу зробити висновок проте, що освіта є соціоутворювальним чинником регіону. Засилля російської мови в освітньому процесі шкіл у досліджуваний період викликане недостатньою увагою до викорінення цієї проблеми загалом і в системі післядипломної педагогічної освіти зокрема. Праця вчителя-філолога в умовах сучасного освітнього простору і, як наслідок, всієї системи післядипломної педагогічної освіти орієнтовані на обов’язкове користування й оволодіння здобувачами освіти державною (українською), рідною (національною, регіональною) мовами і, принаймні, однією іноземною (як правило, мовою держав-членів Європейського Союзу (англійська, німецька, французька, шведська та ін.) мовою, насамперед, у сфері комунікації.
39
Kovtun, Albina. "Фразеотвірний потенціал релігійної лексики в сучасній комунікації". Лінгвостилістичні студії, 20 грудня 2019, 62–76. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2019-10-62-76.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено фразеотвірні можливості релігійних фразеологізмів української мови (і тих, що не потребують декодування, і тих, які функціонують в узагальнено-образних значеннях). Ступінь відтворюваності мотивувальних ознак внутрішніх форм фразеологізмів із узагальнено-образним значенням висока. Аналітичним релігійним термінам, крилатим бібліїзмам, народним прислівʼям і приказкам, формулам мовного етикету і божби, власне фразеологізмам ‒ усім фразеологічним одиницям, що містять релігійний компонент і видозмінені за формою чи за семантикою, притаманні підвищена експресія, образність, стилістична маркованість та оцінність.
Ключові слова: релігійна лексика, релігійна фразеологічна одиниця, трансформація / усічення / нарощення / компонентна заміна фразеологізму.
Покликання
Список використаних джерел
Великий тлумачний словник сучасної української мови, за ред. В. Т. Бусла. Київ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007.
Жайворонок, Віталій. Знаки української етнокультури: словник‑довідник. Київ: Довіра, 2006.
Коваль, Алла. Спочатку було Слово: крилаті вислови біблійного походження в українській мові. Київ: Либідь, 2001.
Словник української мови, за ред. В. В. Жайворонка. Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2012.
Словник української мови, за ред. І. К. Білодіда. В 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980.
Словник української мови, за ред. В. М Русанівського. В 20 т. Київ: Наукова думка, 2010‒2018.
Пуряєва, Наталія. Словник церковно-обрядової термінології. Львів: Видавничий відділ «Свічадо» Монастиря Монахів Студитського Уставу, 2001.
Українські приказки, прислів’я і таке інше, укл. М. Номис. Київ: Либідь, 1993.
Фразеологічний словник української мови, укл. В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін. У 2 кн. 2-ге вид. Київ: Наукова думка, 1999.
Список використаної літератури
Арутюнова, Нина. Метафора и дискурс. Москва: Прогресс, 1990.
Бабич, Надія. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки. Чернівці: Букрек, 2009.
Богдан, Світлана. «Біблеїзми в системі епістолярного автопортретування Лесі Українки». Волинь філологічна: текст і контекст, вип. 17, 2014, с. 15‒36.
Васильченко, В’ячеслав. «Відображення українськими обрядовими фразеологізмами статусної зміни зовнішності людини». Українська мова, № 1, 2010, с. 67–81.
Денисюк, Василь. «Варіантність фразеологічних одиниць (на матеріалі східнослов’янської середньовічної історіографії)». Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету: Філологічні студії, вип. 16, 2017, с. 87‒95.
Івченко, Анатолій. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків, 1996.
Колоїз, Жанна. «Біблійна алюзія як засіб вираження авторської інтенції в романі В. Шкляра «Залишенець. Чорний Ворон»». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 659, 2013, с. 3‒9.
Куза, Анжела. Українська релігійна фразеологія: особливості функціонування в сучасному мовному просторі. Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Львів, 2016.
Кузь, Г. «Вплив християнського світогляду на компонентний склад та функції вигукових фразеологізмів». Біблія і культура, вип. 1, 2000, с. 233–7.
Мацьків, Петро. Концептосфера Бог в українському мовному просторі. Київ ‒ Дрогобич: Коло, 2007.
Мойсієнко, Анатолій. «Aктуалізація фразеологічних одиниць у художньому тексті». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 115‒21.
Мокиенко, Валерий. Славянская фразеология. Москва: Высшая школа, 1989.
Німчук, Василь. «Християнство й українська мова». Українська мова, № 1, 2001. с. 11‒30.
Огієнко, Іван. Українське монашество. Київ: Наша культура, 2002.
Осінчук, Юрій. Історія української богослужбово-обрядової лексики. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2009.
Піддубна, Наталія. Формування номенклатури назв релігійних споруд в українській мові: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2000.
Потебня, Олександр. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. Харьков: Госиздат Украины, 1930.
Селіванова, Олена. Нариси з української фразеології (психолінгвістичний та етнокультурний аспекти). Київ ‒ Черкаси: Брама, 2004.
Скаб, Марія, Скаб, Мар’ян. «Біблійні фразеологізми як об’єкт мовної гри в сучасній українській літературі». Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации, т. 25 (64), № 2 (1), 2012, с. 232–7.
Скаб, Марія. «Фразеологізми з релігійним компонентом в українських словниках». Українська лексикографія в загальнослов’янському контексті: теорія, практика, типологія: матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої пам’яті проф. Л. Г. Скрипник. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2011, с. 107–14.
Скрипник, Лариса. Фразеологія української мови. Київ: Наукова думка, 1973.
Слонов В. «Біблія на уроках української мови». Урок української, № 2, 2002, с. 37–42.
Сулима, Віра. Біблія і українська література. Київ: Освіта, 1998.
Телия, Вероника. Типы языковых значений. Связанное значение слова в языке. Москва: Наука, 1981.
Ткач, Л., Шепетюк, І. «Євангелійні мотиви в українській народній фразеології та в дискурсі української мемуаристики початку ХХ ст. (за щоденниками С. Єфремова)». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Слов’янська філологія, вип. 87, 2000, с. 109–127.
Ужченко, Віктор, Ужченко, Дмитро. Фразеологія сучасної української мови. Київ: Знання, 2007.
Царьова, Ірина. «Обрядофраземи північноукраїнських і східнослобожанських говірок». Волинь-Житомирщина, № 22(II), 2010, с. 289‒95.
Ципердюк, Оксана. «Біблійні алюзії в поетичних текстах Василя Герасим’юка». Науковий вісник Чернівецького національного університету: Романо-слов’янський дискурс, вип. 772, 2016, с. 110‒5.
40
Сухомлин, Оксана. "ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ФІЛОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ЗАПИТІВ СУСПІЛЬСТВА: ЦІННІСНИЙ АСПЕКТ". Молодь і ринок, № 2/200 (4 травня 2022). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2022.256055.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується процес цифровізації освіти. Розглядається актуальність цифрової компетентності в системі вищої освіти та у процесі професійної підготовки майбутніх філологів. Узагальнюються уміння студентів, які володіють цифровою компетентністю більш ефективно, а також методичний потенціал інформаційних технологій та низка дидактичних завдань, які розв’язуються за допомогою застосування інформаційних технологій, що спонукають до розвитку цифрової та професійної компетентності студентів.
Напрацьований науково-теоретичний базис дослідження, представлений у роботі спонукає до подальших наукових розвідок, а саме перевірки ефективності застосування новітніх інформаційний технологій як стратегії розвитку цифрової компетентності у процесі фахової підготовки майбутніх філологів в умовах пандемії Covid-19.
41
Pokhyliuk, Olena, and Oksana Zubatiuk. "THEORETICAL AND METHODICAL CONCEPTS OF PHILOLOGICAL EDUCATION IN UKRAINE." Young Scientist 3.1, no. 79.1 (March 2020). http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-79.1-16.
Повний текст джерела
42
Янкович О.І. та Кузьма І. І. "ФОРМУВАННЯ МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ У ЗАКЛАДАХ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 47 (9 травня 2021). http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi47.171.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано періодизацію формування медіакомпетентності вчителів-філологів у закладах післядипломної педагогічної освіти (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). На основі аналізу періодизацій розвитку післядипломної освіти, емпіричних досліджень у сфері підготовки вчителів до медіаосвіти учнів, з урахуванням законодавчих актів, концептуальних документів, інновацій у галузі філології та щодо виховання медіакультури виокремлено три періоди в процесі формування медіакомпетентності вчителів філологічних предметів: перший (1991–2001 рр.) – пошуково-організаційний (підготовка вчителів-філологів на нових концептуальних засадах, принципах національної ідентичності; розробка навчально-виховних концепцій вивчення української (державної) мови, концепцій підручників нового покоління з мови); другий (2002–2009 рр.) – інтеграційно-технологічний (використання інноваційних технологій на тлі євроінтеграційних процесів, реалізація технологій критичного мислення, прискорення розвитку ІКТ); третій (2010–2018 рр.) – концептуально-модернізаційний (формування медіаграмотності вчителів у контексті концепцій упровадження медіаосвіти, проведення вагомих експериментальних досліджень, навчання викладачів закладів післядипломної педагогічної освіти та вчителів у зимових та літніх школах медіаграмотності Академії педагогічної преси, створення інноваційних медіаосвітніх продуктів). Виявлено можливості використання перспективних ідей у сучасному освітньому просторі: спрямування підготовки вчителя-філолога в системі закладів післядипломної педагогічної освіти на посилення інтересу до традиційних медіапродуктів (друкованих періодичних видань, друкованих книг тощо) як засобів розвитку інтелектуального потенціалу учнів; надання переваги українській термінології для позначення інновацій на противагу термінам іншомовного (англійського) походження; аналіз книг українських педагогів та письменників для пошуку витоків сучасних зарубіжних інновацій, виховання успішної особистості учня тощо.
43
Кульбабська, Олена. "ЯСКРАВЕ ОПРИЯВНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВОЗНАВЧОЇ ДУМКИ". Рідне слово в етнокультурному вимірі, 25 лютого 2022, 314–22. http://dx.doi.org/10.24919/2411-4758.2022.242691.
Повний текст джерелаАнотація:
У рецензії наголошено, що мета видання – подати вибрані фрагменти монографічних досліджень українських дослідників синтаксичного ладу української мови, наукових статей і матеріалів, що вийшли друком у другій половині ХХ ст. – початку ХХІ ст. Основним критерієм добору авторських концепцій обрано прагнення провідних науковців комплексно осмислити специфіку синтаксичних одиниць – від синтаксем до тексту, виявити функційні параметри на логічному, структурному, семантичному та комунікативно-прагматичному рівнях. Хрестоматія охоплює сім розділів, які структуровано в двокнижжя. Теоретична й практична значущість рецензованої праці полягає в її синтетичному характері, поліконцептуальності, у глибокому осмисленні фактів та явищ, співвідносних із людським мисленням і мовленнєвими актами, в різнорівневому описі онтологічних властивостей основної комунікативної одиниці мови – речення. Цільова читацька авдиторія хрестоматії – студенти філологічних факультетів, аспіранти, учителі, викладачі закладів вищої освіти , дослідники української граматики.
44
Казачінер, Олена. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ЕНЕРДЖАЙЗИНГУ НА НАВЧАЛЬНИХ ЗАНЯТТЯХ “ТЕХНОЛОГІЇ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ” ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ФІЛОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ". Молодь і ринок, № 3(170) (8 травня 2019). http://dx.doi.org/10.24919/2308-4634.2019.165991.
Повний текст джерела
45
Zlativ, Lesia. "Формування у магістрантів-філологів умінь аналізувати науково-навчальний мовознавчий текст". Лінгвостилістичні студії, 20 грудня 2019, 52–61. http://dx.doi.org/10.29038/2413-0923-2019-10-52-61.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано різні підходи до визначення поняття «науково-навчальний текст» у науковій літературі, сформульовано дефініцію термінологічного сполучення «науково-навчальний мовознавчий текст» під кутом зору лінгводидактики вищої школи, обґрунтовано необхідність формування у магістрів-філологів умінь здійснювати аналіз науково-навчального мовознавчого тексту за структурно-семантичними й комунікативно-прагматичними параметрами, розроблено схему аналізу, запропоновано систему текстових завдань аналітико-синтетичного типу для формування таких умінь у межах дисциплін лінгвістичного циклу ВЗО.
Ключові слова: науково-навчальний текст, науково-навчальний мовознавчий текст, структурно-семантичні, комунікативно-прагматичні особливості тексту, аналіз тексту.
Покликання
Список використаної літератури
Бацевич, Флорій. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: ВЦ «Академія», 2009.
Габідулліна, Алла. Навчально-педагогічний дискурс: категоріальна структура та жанрова своєрідність (на прикладі шкільного предмета «російська мова»). Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.02.02. Київ, 2010.
Златів, Леся. «Робота з науково-навчальним текстом під час засвоєння студентами-філологами дисципліни «Текстознавство»». Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Філологічні науки, № 2, ч. 1, 2011. с. 103–9.
Онуфрієнко, Галина. Науковий стиль української мови: навчальний посібник з алґоритмічними приписами. 2-ге вид. Київ: Центр учбової літератури, 2009.
Плющ, Марія. Граматика української мови. У 2 ч. Київ: Вища школа, 2005.
Пономарів, Олександр. Стилістика сучасної української мови. Київ: Либідь, 1992.
Стандарт вищої освіти магістра філології (проект). URL: https://mon.gov.ua/ storage/app/.../035-filologiya-magistr22.05.2017.docх (27.03.2019).
Хомутова, Тамара. «Научный текст: единицы интегральной модели». Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия: Лингвистика, вып. 10, № 1 (177), 2010, с. 60–6.
Чемпоєш, Валентина. Навчальний мовознавчий текст: семантико-синтаксичний та прагматичний аспекти. Дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 2017.
Шабуніна, Вікторія. Засоби діалогічної організації науково-навчальних текстів технічної галузі в сучасній українській мові. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ, 2010.
46
Mezhov, Oleksandr, Maryna Navalna, and Nataliia Kostusiak. "Invective Vocabulary in Media Discourse at the Beginning of the 21st Century: A Psycholinguistic Aspect." East European Journal of Psycholinguistics 7, no. 1 (June 30, 2020). http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2020.7.1.mez.
Повний текст джерелаАнотація:
The article draws on a broad interpretation of the invective as a non‑standard (non-literary) vocabulary known in linguistics as jargonisms, expletives, vulgarisms; foul, pejorative, negatively coloured, disparaging, slang, obscene, coarse, abusivу, taboo words and other lexical units that contain the meaning of an insult in their semic structure; less often the invective is understood as a codified (literary) vocabulary which acquires the insulting meaning in a context as an expression of the speaker’s communicative intention and pragmatic tactics of consciously offering a public affront to a specific addressee of communication. The aim of the research is the lexico-semantic and communicative-pragmatic characteristics of the invective vocabulary in a modern media discourse and social networks as a specific verbal means of a psychological impact on the consciousness of the recipients. By resorting to the method of free word association test, the authors have studied a conscious and/or subconscious reaction of Ukrainian females and males to pejorative by-words that stir up a feeling of insult. 100 people have been selected as respondents (50 people of each gender). All of them were Ukrainian native speakers including female and male lecturers and students of Lesya Ukrainka Eastern European National University (Ukraine) and Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University (Ukraine); choosing the stimuli, the authors proceeded from the frequency of their use in the texts of modern mass media (out of 300 detected nominations the authors used 100 units). According to the extent of the insult caused by the given words they were rated on a scale of 1 to 4 which made it possible to combine the analyzed stimuli into four groups with the following scores: 1) 2.65–2.93; 2) 1.67–2.31; 3) 1.03–1.54; 4) 0 (zero). The experiment gave a clear structure of the invective – a psycholinguistic category including a communicative-pragmatic intention of the insult.
References
Білоконенко Л. Пейоративна й інвективна лексика в міжособистісному конфлікті. Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2012. Вип. 7, Ч. 2. С. 119–127.
Войцехівська Н. Інвективи в конфліктному діалогічному дискурсі. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. Київ, 2014. № 29. С. 322–332, https://doi.org/10.18372/2520-6818.29.8011.
Гаврилів О. Непряма вербальна агресія. East European Journal of Psycholinguistics. 2019. Т. 6, № 2. С. 7–20. https://doi.org/10.5281/zenodo.3637704.
Иссерс О. Коммуникативные стратегии и тактики русской речи. Москва : КомКнига, 2008. 288 с.
Костусяк Н., Межов O. Префіксальні інновації як засіб психологічного впливу на свідомість реципієнтів. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2018. Вип. 24, № 2. С. 97–113. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2018-24-2-97-113.
Макаренко Н. Інвективна лексика як форма міжособистісного спілкування. Проблеми сучасної психології. 2013. Вип. 22. С. 336–347. https://doi.org/10.32626/22276246.2013-22.%p.
Мамич М. Вульгаризація мови дитячого мультиплікаційного тексту як психолінгвістична проблема. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2019. Вип. 26, № 2. С. 260–277. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-260-277.
Навальна M. Пейоративи в мові української періодики. Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 22, № 2. С. 85–97. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069544.
Пирожков В. Законы преступного мира молодёжи (криминальная субкультура). Тверь : ИПП «Приз», 1994.
Прищепа Г. «Мова ненависті» як лінгвістичний маркер «гібридної війни». Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 22, № 2. С. 98–112. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069546.
Сидоренко Е. Личностное влияние и противостояние чужому влиянию. В кн.: Психологические проблемы самореализации личности. Санкт-Петербург: СПбГУ, 1997. С. 123–142.
Словник української мови: в 11 т. Київ : Наукова думка, 1970–1980.
Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: Соціальна диференціяція української мови. Київ: Критика, 2005.
Ставицька Л. Український жарґон /A Dictionary of Ukrainian Slang: словник. Київ : Критика, 2005.
Судус Ю. Мовленнєві тактики реалізації стратегії дискредитації в дискурсі дипломатів США. East European Journal of Psycholinguistics. 2018. Т. 5, № 2. С. 70–82. https://doi.org/10.5281/zenodo.143636.
Топчий Л. Засоби реалізації інвективної прагматики в публіцистичному дискурсі Ірини Калинець. Держава та регіони. Серія: Гуманітарні. науки. 2018. Вип. 1, № 52. С. 95–100.
Форманова С. Стилістичні особливості інвективи в українській мові. Записки з українського мовознавства. Одеса, 2013. Вип. 20. С. 124–131.
Холод O. Кореляція вербальної агресії інтернет-читачів і даних електронного декларування чиновників України (в період з 23 серпня по 7 листопада 2016 року). Psycholinguistics-Psiholingvistika. 2017. Вип. 21, № 2. С. 118–150. Retrieved from: https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/view/62.
Шевченко Л., Дергач Д., Сизонов Д., Шматко І. Юрислінгвістика: словник термінів і понять. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2015.
Giles, D. (2003). Media Psychology. Mahwah, New Jersey, London: Lawrence Erlbaum Associates, Publishers.
Novick, Ja. M., Kim, A., & Trueswell, J. C. (2003). Studying the Grammatical Aspects of Word Recognition: Lexical Priming, Parsing, and Syntactic Ambiguity Resolution. Journal of Psycholinguistic Research, 32(1), 57–75. https://doi.org/10.1023/a:1021985032200.
Tausczik, Y., & Pennebaker, J. W. (2010). The Psychological Meaning of Words: LIWC and Computerized Text Analysis Methods. Journal of Language and Social Psychology, 29(1), 24–54. https://doi.org/10.1177/0261927X09351676.
References (translated and transliterated)
Bilokonenko, L. (2012). Peioratyvna i іnvektyvna leksyka v mizhosobystisnomu konflikti [Invective and pejorative vocabulary in interpersonal conflict]. Filolohichni Studii. Naukovyi Visnyk Kryvorizkoho Derzhavnoho Pedahohichnoho Universytetu, 7(2), 119–127.
Voitsekhivska, N. (2014). Invektyva v konfliktnomu dialohichnomu dyskursi [Invectives in Conflict Dialogical Discourse]. Humanitarna Osvita v Tekhnichnykh Vyshchykh Navchalnykh Zakladakh, 29, 322–332, https://doi.org/10.18372/2520-6818.29.8011.
Havryliv, O. (2019). Nepriama verbalna ahresiia [Indirect verbal aggression]. East European Journal of Psycholinguistics, 6(2), 7–20. https://doi.org/10.5281/zenodo.3637704.
Issers, O. (2008). Kommunikativnye Strategii i Taktiki Russkoy Rechi [Communicative Strategies and Tactics of Russian Speech]. Moscow: KomKniga.
Kostusiak, N., & Mezhov, O. (2018). Prefiksalni innovatsii yak zasib psykholohichnoho vplyvu na svidomist retsypiientiv. [Prefixal Innovations as a Means of Psychological Impact on Consciousness of Recipients]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 24(2), 97–113. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2018-24-2-97-113.
Makarenko, N. (2013). Invektyvna leksyka yak forma mizhosobystisnoho spilkuvannia [Invective vocabulary as a form of interpersonal communication]. Problemy Suchasnoi Psykholohii, 22, 336–347. https://doi.org/10.32626/2227-6246.2013-22.%p.
Mamych, M. (2019). Vulharyzatsia movy dytiachoho multyplikatsiinoho tekstu yak psykholinhvistychna problema. [The vulgarization of the language of a children’s multiplication text as a psycholinguistic problem]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 26(2), 260–277. https://doi.org/10.31470/2309-1797-2019-26-2-260-277.
Navalna, M. (2017). Peioratyvy v movi ukrainskoi periodyky [Pejoratives in the language of Ukrainian periodicals]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 22(2), 85–97. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069544.
Pirozhkov, V. (1994). Zakony prestupnogo mira molodezhi (kriminalnaya subkultura) [Laws of The Criminal World of Youth (Criminal Subculture)]. Tver: Priz. Retrieved from: http://www.e-readinglib.org/bookreader.php/75561/Pirozhkov-Zakony_prestupnogo_mira_molodezhi.html.
Pryshchepa, G. (2017). “Mova nenavysti” yak lingvistychnyi marker “Gibrydnoi Viiny» [“Hate Speech” as a Linguistic Marker of a Hybrid War]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 22(2), 98–112. https://doi.org/10.5281/zenodo.1069546.
Sidorenko, Y. (1997). Lichnostnoe vliyanie i protivostoyanie chuzhomu vliyaniyu [Personal Influence and Opposition to Another’s Influence]. In: Psikhologicheskie Problemy Samorealizatsii Lichnosti. (pp. 123–142). S.-Petersburg: S.-Petersburg State University.
Slovnyk Ukrainskoi Movy [A Dictionary of the Ukrainian Language]: 11 Volumes. (1970–1980). Kyiv: Naukova Dumka.
Stavytska, L. (2005). Arho, Zharhon, Slenh: Sotsialna Dyferentsiatsiia Ukrainskoii Movy [Argot, Jargon, Slang: Social Differentiation of the Ukrainian Language]. Kyiv: Krytyka.
Stavytska, L. (2005). Ukrainskyi Zhargon / A Dictionary of Ukrainian Slang: Slovnyk [Ukrainian Jargon = A Dictionary of Ukrainian Slang: Dictionary]. Kyiv: Krytyka.
Sudus, Y. (2018). Movlennievi taktyky realizatsii stratehii dyskredytatsii v dyskursi dyplomativ SShA [Speech tactics of discrediting strategy in the U.S. diplomatic discourse]. East European Journal of Psycholinguistics, 5(1), 70–82. https://doi.org/10.5281/zenodo.143636.
Topchyi, L. (2018). Zasoby realizatsii invektyvnoi prahmatyky v publitsystychnomu dyskursi Iryny Kalynets [Methods of implementing invective pragmatics in Iryna Kalynets’ journalistic discourse]. Derzhava ta Rehiony. Seriia: Humanitarni Nauky, 1(52), 95–100.
Formanova, S. (2013). Stylistychni osoblyvosti invektyvy v ukrainskii movi [Stylistic Peculiarities of Invective in Ukrainian Language]. Zapysky z Ukrainskoho Movoznavstva, 20, 124–131.
Kholod, O. (2017). Koreliatsiia verbalnoi ahresii internet-chytachiv i danykh elektronnoho deklaruvannia chynovnykiv Ukrainy (v period z 23 serpnia po 7 lystopada 2016 roku). [Correlation Between Verbal Aggression of Online Readers and Data of Electronic Incomes Declaration of Ukrainian Officials (during the period from August 23 to November 7, 2016)]. Psycholinguistics-Psiholingvistika, 21(2), 118–150. Retrieved from: https://psycholing-journal.com/index.php/journal/article/view/62.
Shevchenko, L., Derhach, D., Syzonov, D., & Shmatko, I. (2015). Yuryslinhvistyka: Slovnyk Terminiv i Poniat [Juridical Linguistics: Dictionary of Terms and Concepts]. Kyiv: Kyivskyi Universytet Publishers.
Giles, D. (2003). Media Psychology. Mahwah, New Jersey, London: Lawrence Erlbaum Associates, Publishers.
Novick, Ja. M., Kim, A., & Trueswell, J. C. (2003). Studying the Grammatical Aspects of Word Recognition: Lexical Priming, Parsing, and Syntactic Ambiguity Resolution. Journal of Psycholinguistic Research, 32(1), 57–75. https://doi.org/10.1023/a:1021985032200.
Tausczik, Y., & Pennebaker, J. W. (2010). The psychological meaning of words: LIWC and computerized text analysis methods. Journal of Language and Social Psychology, 29(1), 24–54. https://doi.org/10.1177/0261927X09351676.