Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Фізкультурна діяльність.
Статті в журналах з теми "Фізкультурна діяльність"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-33 статей у журналах для дослідження на тему "Фізкультурна діяльність".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Moskalenko, Nataliya, Antonina Polyakova та Olga Mykytchyk. "Методичні основи організації рухової діяльності дітей молодшого дошкільного віку залежно від рівня фізичного стану". Physical education, sports and health culture in modern society, № 2(46) (30 червня 2019): 28–34. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-28-34.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Останнім часом особливе занепокоєння викликає факт зниження здоров’я дітей дошкільного віку. Підвищення рівня фізичного стану дітей молодшого шкільного віку значною мірою залежить від оптимального рухового режиму в закладах дошкільної освіти. Його змістом є комплекс організаційних форм фізичного виховання (фізкультурні заняття, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня, активний відпочинок, самостійна рухова діяльність дитини), який використовується в педагогічному процесі закладів дошкільної освіти. Мета статті – науково обґрунтувати організаційно-методичні підходи до організації рухової діяльності дітей молодшого дошкільного віку в умовах закладів дошкільної освіти різного типу для підвищення рівня їхнього фізичного стану. Дослідження проводили протягом 2013–2014 років у закладах дошкільної освіти комбінованого типу, санаторного типу, компенсуючого типу та загального розвитку. Розроблені організаційно-методичні підходи реалізовували в таких формах організації роботи з фізичного виховання в умовах роботи закладів дошкільної освіти: фізкультурних заняттях, фізкультурно-оздоровчих заходах у режимі дня, активному відпочинку, самостійній руховій діяльності дітей у режимі дня. Методи дослідження – теоретичні (аналіз й узагальнення науково-методичної літератури та інтернет-джерел); педагогічні (спостереження, експеримент). Результати. Визначено форми роботи та види рухової діяльності для оптимізації фізичного стану дітей 3–4 років у закладів дошкільної освіти різного типу. Організація процесу рухової активності дітей в умовах закладів дошкільної освіти передбачає такі компоненти: організовані форми рухової активності дітей, комплексний підхід до методів регулювання рухової активності, різноманітність рухів в організованих формах рухової діяльності, самостійна рухова активність, міжвікова ігрова взаємодія. Висновки. Обґрунтовані організаційно-методичні підходи до організації раціонального рухового режиму дітей 3– 4 років у закладів дошкільної освіти різного типу. Запропонована модель оптимізації рухової активності дітей молодшого дошкільного віку не замінює й не виключає обов’язкових занять фізичними вправами відповідно до державних програм виховання та розвитку дитини.
2
Romanchuk, Olha, та Myroslava Danylevych. "Теоретичні основи формування готовності майбутніх фахівців із фізичного виховання та спорту до професійної діяльності". Physical education, sports and health culture in modern society, № 1 (45) (24 травня 2019): 14–21. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-14-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність роботи зумовлена потребою чіткого розуміння та диференціації ключових понять і термінів для успішної практичної діяльності майбутніх фахівців із фізичного виховання й спорту. Мета статті – визначити теоретичні основи підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання та спорту до професійної діяльності. У ході дослідження передбачено виконання таких завдань: проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми дослідження; вибрати та описати масив базових термінів, пов’язаних із підготовкою майбутніх фахівців із фізичного виховання й спорту до професійної діяльності. Для досягнення поставленої мети та виконання завдань дослідження використано комплекс методів дослідження, зокрема теоретичний аналіз, синтез, порівнян- ня, систематизацію й узагальнення. Результати. На основі теоретичного аналізу та узагальнення даних енцикло- педичної, довідкової й психолого-педагогічної літератури схарактеризовано основні поняття освітянської складової частини підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання та спорту до професійної діяльності. Зокрема, визначено сутність понять «заклад вищої освіти», «підготовка», «професійна підготовка», «професійна підготовка майбутніх фахівців із фізичного виховання й спорту», «професійна готовність», «готовність до ді- яльності», «готовність майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до професійної діяльності». У роботі опираємося на інтегровані чи запропоновані іншими науковцями визначення ключових понять. «Вища фізкультурна освіта» – це цілеспрямоване формування знань, умінь і навичок для засвоєння соціального досвіду досягнення фізичної досконалості. «Підготовка» – це процес, результатом якого є готовність. «Готовність» розглядаємо як «цілісну інтегровану якість особистості, що характеризує її емоційно-когнітивну та вольову вибіркову прогнозуючу мобілізаційність у момент уключення в діяльність певної спрямованості. Під поняттям «готовність майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до професійної діяльності» розуміємо комплекс необхідних знань, умінь і здібностей, сформованих у результаті виховання та професійної освіти, структурними компонен- тами якої виступає психологічна, фізична, теоретична та практична готовність.
3
Kurnyshev, Yuriy, Maryna Kozhokar та Yurii Moseychuk. "ПОКАЗНИКИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (6 грудня 2018): 122–28. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.122-128.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті уточнюються показники рівнів професійного розвитку майбутніх учителів фізичної культури. Теоретичний аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дали можливість з’ясувати, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізкультури розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищій школі, формування потреби у професійному саморозвитку фахівця в галузі спорту і неперервному вдосконаленні педагогічної майстерності. Професійний саморозвиток учителя передбачає самостійне оволодіння сукупністю педагогічних цінностей, ідей, сучасних технологій, ситуацій творчості, загальною культурою і характеризується активною, ціннісно-смисловою, мотиваційною, творчою професійною діяльністю. Основною причиною такого стану є неадекватне розуміння майбутніми вчителями власного професійного саморозвитку, етапів та шляхів його формування.
Саморозвиток майбутнього вчителя фізкультури розглядається як відносно самостійна діяльність студента із внесення змін у власну освітню траєкторію вдосконалення професійних якостей, розширення знанєвого потенціалу, підвищення рівня педагогічної та спортивної кваліфікації, спрямована на освоєння сучасних педагогічних ідей і технологій, що забезпечує професійне зростання педагога, підвищення якості освіти і виховання учнів.
4
Kuznietsova, Olena, Hryhoriy Hryban, Serhiy Prokaziuk та Ihor Lysanets. "Фізкультурно-оздоровча діяльність та стан здоров’я студентів українського Полісся". Physical education, sport and health culture in modern society, № 3(51) (30 вересня 2020): 41–52. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-03-41-52.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Система фізичного виховання студентів, які мають хронічні захворювання, відхилення в стані здоров’я, вроджені аномалії та низький рівень фізичного розвитку й фізичної підготовленості, недостатньо виконує завдання відновлення працездатності та забезпечення нормальної життєдіяльності. Аналіз статистич- них даних фізкультурно-оздоровчої роботи актуалізує проблему. Обґрунтовано необхідність комплексного, системного дослідження стану здоров’я студентської молоді Поліського регіону України. Мета дослідження – розкрити результати фізкультурно-оздоровчої діяльності молоді й здійснити моніторинг кількісного складу студентів із відхиленням у стані здоров’я в закладах вищої освіти Поліського регіону України. Методи дослідження – літературний та концептуально-порівняльний аналіз; аналіз результатів диспансеризації; педагогічне спостереження; статистичні методи. Об’єктом спостереження були студенти закладів вищої освіти в кількості 7349 осіб, із них 1510 – студенти спеціальної медичної групи. Результати дослідження. Статистичний аналіз звітів із фізичної культури й спорту по м. Рівне за 2018–2019 рр., моніторинг результатів фізкультурно-оздоровчої роботи в деяких закладах вищої освіти міста дали підставу констатувати, що за останні два роки кількість студентів, які відвідують заняття з фізичного виховання, скоротилося майже втричі. Щороку зменшується загальна кількість осіб, які беруть участь у фізкультурно-оздоровчих заходах. Переве- дення навчальної дисципліни «Фізичне виховання» на факультативну форму та ліквідація заліків негативно вплинули на відвідування студентами факультативних занять і фізкультурно-оздоровчих заходів. Висновки. Моніторинг фізичного здоров’я студентів закладів вищої освіти Поліського регіону України засвідчив, що кількість студентів спеціальної медичної групи становить від 12,98 до 38,19 %, звільнених від практичних занять із фізичного виховання – 0,39–12,00 %. Найбільшу частку серед віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи займають першокурсники.
5
Yalovyk, Volodymyr, Anton Yalovyk та Olena Sobchuk. "Історичні аспекти становлення та розвитку фізкультурно-спортивного товариства «Спартак» на Волині". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3(47) (1 жовтня 2019): 36–42. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-03-36-42.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Спортивні товариства відіграли значну роль у фізичному вихованні різних груп населення. Серед спортивних товариств на Волині провідна роль наалежить Фізкультурно-спортивному товариству «Спартак». У процесі історичного розвитку виробилася своя система фізичного виховання населення та підготовки спортсменів, яка, на жаль, за останні роки дещо знизилася, а результати діяльності розгублені й із роками стають забуті. Мета дослідження – виявити особливості створення та розвитку фізкультурно- спортивного товариства «Спартак» на Волині та його діяльності. Матеріалом і методами дослідження слугували історико-педагогічний аналіз літературних, програмно-нормативних архівних документів і матеріалів, опитування фахівців. Результати дослідження. Аналіз та узагальнення архівних документів дали підставу розкрити спортивно-масову діяльність фізкультурно-спортивного товариства «Спартак». ФСТ «Спартак» започаткувала свою діяльність у 1940 р. Війна перервала роботу товариства, яке відновила знову свою діяльність у 1944 р. Із 1997 р. товариство ліквідовано, а в 1992 р. – відновлено. Із 2000 р. ФСТ «Спартак» регулярно почав проводити спортивно-масову роботу, зокрема обласні спартакіади «Здоров’я» серед державних службовців, «Тато, мама і я – спортивна сім’я» серед працівників ПАТ «Волиньгаз», супермаркетів ГК «ПАКО-ХОЛДІНГ», серед клубів за місцем проживання, «Спортивне довголіття – спорт для всіх – радість життя серед ветеранів», серед вихованців дошкільних навчальних закладів «Спорт для всіх – спільне майбутнє», студентські фестивалі «Будь здоровий та привабливий». У ФСТ «Спартак», окрім фізкультурно- оздоровчої роботи, здійснювалася підготовка спортсменів високої кваліфікації. За період незалежної України в товаристві підготовлено одного заслуженого майстра спорту України, 10 майстрів спорту України між- народного класу, 59 майстрів спорту України та вісім учасників Олімпійських ігор. Висновки. У роки незалежності у фізкультурно-спортивному товаристві «Спартак» сформувалася система фізичного виховання різних категорій населення Волинської області.
6
Dorofieieva, Tetiana. "Ризики та процедури впровадження в громадах системи управління якістю фізкультурно-спортивних послуг". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1(53) (1 квітня 2021): 12–18. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-01-12-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Проблема якості фізкультурно-спортивних послуг (ФСП) усе ще залишається поза увагою науковців, хоча напряму впливає на поширення послуг й ефект від їх споживання різними категоріями населення країни. Причому як населення міст, у частині з яких вже створено прийнятні умови для здійснення цих послуг, так і населення сіл. Мета дослідження – розкрити ризики та особливості впровадження системи управління якістю (СУЯ) фізкультурно-спортивних послуг. Методи дослідження. Використано методи теоре- тичного дослідження, як-от: вивчення літератури, абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, ідеалі- зація та узагальнення, а також SWOT-аналіз. Результати дослідження та ключові висновки. Європейський досвід засвідчує: ефективність управління та якість послуг, що надаються населенню, у т. ч. фізкультурно- спортивних, можна забезпечити шляхом упровадження систем управління якістю (СУЯ). Тож умовою є ефективна діяльність відповідних організацій на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000. Упровадження органом публічного управління вимог ISO 9001 сприяє позитивним змінам, які відчутні як для фахівців, котрі надають послуги, так і для споживачів цих послуг. Проведений SWOT-аналіз упровадження СУЯ у сфері фізичної культури й спорту в сільській місцевості, а саме в об’єднаних територіальних громадах дав змогу узагальнити таке. Чинники, які несуть ризики та перешкоди у впровадженні СУЯ щодо ФСП, можна об’єднати в такі групи: кадри, фінанси, матеріально-спортивна база, організаційна діяльність, фізкультурно-спортивний актив, населення громад і стандарти надання ФСП. Розкрито особливості розробки й процедури впровадження системи управління якістю фізкультурно-спортивних послуг органами публічної влади на основі стандартів. Доведено, що подані та обґрунтовані загальні вимоги й застереження мають бути взяті до уваги та застосовані в процесі безпосередньої підготовки системи стандартів управління фізичною культурою й спортом в умовах об’єднаних територіальних громад.
7
Мальцев, Дмитро, та Інна Хрипко. "Потенціал оздоровчо-рекреаційних технологій при організації сімейного дозвілля". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 1 (3 липня 2021): 44–49. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.44-49.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті розглянуто потенціал оздоровчо-рекреаційної рухової активності під час організації сімейного дозвілля. Мета. Вивчити доцільність та перспективність використання оздоровчо-рекреаційних технологій в організації активного сімейного дозвілля. Методи. Теоретичний аналіз даних спеціальної науково-методичної літератури, узагальнення, систематизація, абстрагування, синтез, аналогія, індукція, дедукція, логічний метод, соціологічні методи дослідження. Результати. Досліджено алгоритм організації оздоровчо-рекреаційної діяльності: визначення наявності оздоровчо-рекреаційних потреб у населення в контексті організації вільного часу; виявлення фізкультурно-рекреаційних уподобань населення, тих форм і видів активного відпочинку, які є цікавими як дітям і дорослим окремо, так і для обох вікових груп; визначення обізнаності дітей та членів їхніх сімей у сфері способів організації активного відпочинку і діяльність з їх фізкультурно-рекреаційної освіти; розробка системи залучення дітей та їхніх батьків до участі у фізкультурно-рекреаційних заходах і реалізація цієї системи; планування майбутньої фізкультурно-рекреаційної діяльності на основі попереднього аналізу відповідних потреб та інтересів учасників, розробка відповідних програм, сценаріїв тощо; визначення критеріїв ефективності фізкультурно-рекреаційної діяльності; забезпечення діяльності матеріальними, фінансовими, інформаційними, технологічними і кадровими ресурсами; контроль і координація діяльності.
Ключові слова: сімейне дозвілля, оздоровчо-рекреаційна рухова активність, технології.
8
Koval Наnna, Rosenberg Irina та Braslavsky Igor. "ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ФАКТОР ЛЕГІТИМІЗАЦІЇ АГРЕСИВНОСТІ У ПЕРІОД ЮНОСТІ". World Science 3, № 4(56) (30 квітня 2020): 39–46. http://dx.doi.org/10.31435/rsglobal_ws/30042020/7037.
Повний текст джерелаАнотація:
According to the General Prosecutor's Office, in 2019-2020 in Ukraine, the total number of crimes decreased, but at the same time the number of some grave and especially grave ones increased, for which prison terms are provided up to life imprisonment. Law enforcers also note an increase in juvenile delinquency with a tendency to particular cruelty. Obviously, the types of these serious crimes are associated with the level of the general index of aggression of offenders. Considering, also, the high rate of relapse of crimes related to aggressive behavior, we should talk about the special relevance and acuteness of this socio-psychological problem. In the article, the authors cite research data on the legalization of aggressiveness, taking into account the individual psychological characteristics of the individual and mesofactors: joint physical culture and sports activities at the level of a close social environment. An analysis of the results of the study indicates that the main group of students engaged in physical education and sports sections during 4 years of study at a university demonstrates significantly lower indicators of psychological and psychological characteristics indicating potential aggressiveness than the control group of students who did not engage in physical education / sports during the specified period.
9
ГРИГОРЕНКО, Григорій, та Дарина ГРИГОРЕНКО. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ПІЗНАВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ". Humanitas, № 1 (5 травня 2022): 16–21. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.1.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття носить аналітичний характер. Метою дослідження є теоретичний аналіз психолого-педагогічного та соціального супроводу пізнавально-оздоровчої діяльності учнів закладів загальної середньої освіти. Зазначається, що соціальний, психолого-педагогічний супровід пізнавально-оздоровчої діяльності учнів представляє собою систему загальної практики педагогів. Вона впливає на створення оптимальних соціальних, психоемоційних, духовно-соматичних умов допомоги учням у вирішенні їх особистісних проблем, пов’язаних з індивідуальним соціальним розвитком, психічним, соматичним і духовним здоров’ям, успішною пізнавально-оздоровчою діяльністю, ефективною діловою та міжособистісною комунікацією, з соціально-життєвим самовизначенням, особистісною ідентифікацією учня, як здоров’ятворчої особистості. Звертається увага на ефективне використання сучасних інноваційних технологій, активних методів пізнавальної, виховної, оздоровчої, здоров’ятворчої діяльності учнів, а саме: на теоретико-пізнавальну, дослідницьку діяльність; дискусії; персоніфіковану рефлек- сивну діяльність; інтерактивні форми діяльності. Структура психолого-педагогічного та соціального супроводу пізнавально-оздоровчої діяльності учнів в умовах освітньо-виховного процесу забезпечила визначення професійних функцій педагога (діагностична, прогностична, проєктивна, організаційно-інформаційна, контрольно-оцінна та корекційно-мотиваційна функції). Позитивний результат означений супровід учнів мав за рахунок його властивостей (інформативність, операційність, дозованість впливу педагогічних чинників) та через оперативний зворотній зв’язок в системах «учень – педагог», «учень – учень», «учень – колектив класу», «педагог – колектив класу», на основі яких вчитель вдосконалює та оптимізує супровід діяльності учнів. Автори зазначають, що реалізація вчителем своїх професійних функцій в процесі супроводу освітньо-виховної, фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів забезпечує формування у них впевненості у собі та адекватної самооцінки; створення комфортного психоемоційного стану та психоемоційної саморегуляції; задоволення від спілкування та суспільної діяльності; усвідомленої мотивації досягнення позитивної «Я» – концепції як ціннісного аспекту здоров’я кожного учня.
10
Hnes, Nataliia, та Irina Yachniuk. "Внесок товариства «Bukowiner Allgemeiner Sportklub» у розвиток фізкультурно-спортивного руху на Буковині". Physical education, sports and health culture in modern society, № 3(47) (1 жовтня 2019): 23–28. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-03-23-28.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Друга половина ХІХ – початок ХХ ст. – це час, коли на Буковині, коронному краї Австро- Угорської імперії, склалися політичні, економічні та соціальні умови для розвитку освіти, науки й культури, відбулося кількісне збільшення громадських товариств та урізноманітнення напрямів їхньої діяльності. Створено товариства, які повністю або частково розв’язували проблеми фізичного виховання дітей і молоді. Піонером спортивного руху в краї став «Bukowiner Allgemeiner Sportklub». Мета дослідження – про- аналізувати діяльність товариства «Bukowiner Allgemeiner Sportklub», визначити його внесок у розвиток фізкультурно-спортивного руху на Буковині на початку ХХ ст. Методи дослідження – вивчення літературних джерел, документальних й історичних матеріалів, теоретичний аналіз і синтез отриманих даних. У дослідженні використано матеріали фондів установ Австрії (із 1867 р. Австро-Угорщини) 1775–1918 рр. Державного архіву Чернівецької області. Результати дослідження. «Bukowiner Allgemeiner Sportklub» – громадське товариство, яке діяло на Буковині в 1910–1913 рр. Його діяльність була позбавлена політичних, національних, конфесійних упереджень та ґрунтувалася на принципах расової, класової й майнової рівності, а також на головних життєвих пріоритетах – тілесному та духовному здоров’ї. Клубом організовано гурток спортивних (рухливих) ігор для юнаків, секції з футболу, важкої атлетики, велоспорту, ковзанярського, лижного спорту; відкрито два льодові майданчики, спортивний майданчик у Чернівцях, спортивні гуртки в містах Радівці та Солка; налагоджено активну участь членів клубу в змаганнях із легкої атлетики, плавання, туризму. Висновки. За період існування клубу «Bukowiner Allgemeiner Sportklub» його членами налагоджено роботу спортивних секцій, організовано й проведено низку змагань, облаштовано спортивні споруди. До прогресивних починань можна віднести гнучку систему оплати членства в клубі, існування пільг, різноманіття надання спортивних послуг, широку кампанію з популяризації здорового способу життя. Отже, клуб був активним учасником фізкультурного руху на Буковині, а діяльність його членів поклала початок розвитку спорту в краї.
11
Бондар, Анастасія, Ірина Петренко та Олександр Томенко. "Сучасні тенденції управління фізичною культурою і спортом в Україні". Слобожанський науково-спортивний вісник 6, № 86 (23 грудня 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-6.009.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: виділити сучасні тенденції управління фізичною культурою і спортом в Україні на підставі узагальнення наукових доробок вітчизняних вчених. Матеріал і методи: теоретичні та практичні дослідження вітчизняних вчених, офіційні документи, методи порівняння, синтезу, аналізу. Результати: в умовах євроінтеграції нашої країни слід дотримуватися введених Європейським Союзом норм і стандартів, які регулюють питання рухової активності і спорту, на державному рівні слід розробити дорожню карту розвитку спорту відповідно до завдань і напрямів, зазначених у Білій книзі Європейсько Союзу. Назріла необхідність виокремлення сфери спорту на законодавчому і організаційному рівні, тому у науковий обіг та у нормативно-правове поле, відповідно до європейського законодавства, доцільно вводити поняття «сфера спорту» для окреслення діяльності фізкультурно-спортивних організацій та інших суб’єктів господарювання, які надають фізкультурно-спортивні послуги та проводять діяльність за такими напрямами, як оздоровча фізична активність, спорт у освіті та навчанні, масовий спорт і спорт для всіх, спорт вищих досягнень та професійний спорт. Поняття «фізична культура» доцільно залучати до наукового та суспільного обігу для окреслення діяльності людей, пов’язаної з використанням фізичних вправ. Ці питання слід врегулювати на законодавчому рівні і внести відповідні зміни до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» та підзаконні акти, що регулюють сферу спорту. Висновки: сучасними тенденціями управління фізичною культурою і спортом в Україні є перехід на європейські стандарти, зміна механізмів впровадження державної політики, децентралізація влади, розвиток ринку та підвищення якості фізкультурно-спортивних послуг завдяки введенню державних стандартів. Ключові слова: фізична культура, спорт, сфера фізичної культури і спорту, сфера спорту, фізкультурно-спортивні організації, управління, децентралізація, реформа.
12
Рибалко, Петро, Юлія Рашевська та Вадим Кас’ян. "ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(92) (28 жовтня 2019): 123–33. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2019.08/123-133.
Повний текст джерела
13
Стасенко, О. А. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 242–47. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-37.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наголошується на тому, що вдосконалення державних стандартів в освітній галузі є одним із ключових напрямів реформування системи підготовки майбутніх учителів фізичної культури, оскільки педагогічна діяльність фахівця, який формує особистість дитини, певною мірою складна. Визначено, що підготовка студента як майбутнього вчителя фізичної культури неможлива без усвідомлення себе як суб’єкта педагогічної діяльності, яка повинна включати як набуття спеціальних знань, умінь та навичок, так і формування професійних компетентностей відповідно до вимог сучасних закладів середньої освіти. Узагальнено досвід фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури, який набувається у процесі вивчення психолого-педагогічних, медико- біологічних та спеціальних дисциплін. Установлено, що одним із першочергових завдань фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури, які постають перед сучасною системою вищої педагогічної освіти, є ефективний пошук та використання оптимальних шляхів підвищення ефективності навчальних технологій, спрямованих на формування професійних компетентностей майбутніх педагогів. Доведено, що формуванню професійної компетентності у закладах вищої освіти педагогічного профілю має приділятися велика увага. Майбутні учителі фізичної культури повинні вміти різноаспектно вирішувати комплексні завдання і проблеми в галузі фізичної культури, керуючись принципами толерантної комунікації, творчої й інноваційної професійної діяльності у виробничих ситуаціях, що характеризуються невизначеністю умов та вимог сьогодення. Обґрунтовано структуру особистості вчителя фізичної культури, в якій знаходять своє відображення загальні та фахові (предметні) компетенції, а також програмні результати навчання (знання), уміння й комунікація. Акцентується увага на оволодінні системою практичних умінь та навичок займатися головними видами і формами раціональної фізкультурної діяльності в закладах середньої освіти; збереженні й зміцненні здоров’я, розвитку і вдосконаленні психофізичних можливостей, якостей та властивостей особистості; набутті досвіду творчого використання фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової діяльності для досягнення особистих і професійних цілей; формуванні загальної культури, гуманістичної спрямованості, компетентності, педагогічних здібностей та педагогічної техніки; умінні спілкуватися з колегами, учнями та їхніми батьками.
14
Капличний, В. А. "НЕДОЛІКИ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ФІЗИЧНУ КУЛЬТУРУ І СПОРТ»". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (21 квітня 2020): 103–7. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).443.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій статті визначено поняття нормативно-пра-вового регулювання у сфері спорту. Здійснено аналіз норма-тивно-правового регулювання сфери спорту й виокремлено проблемні питання спеціального нормативно-правового акта – Закону України «Про фізичну культуру і спорт».
Визначено, що нормативно-правове регулювання у сфері спорту – це система законодавчих і підзакон-них нормативно-правових актів, які врегульовують суспільні відносини щодо організації та проведення спортивних заходів і змагань, забезпечення рухової активності людей різних вікових груп і фізичного ста-ну під час їхнього дозвілля для зміцнення здоров’я, сприяють інформаційній обізнаності населення щодо зайнятості спортивною діяльністю.
Система нормативно-правових актів у сфері спор-ту, на нашу думку, поділяється на міжнародні акти; норми фундаментальні, які визначать пріоритетність зайняття спортом, різні види спортивної діяльності, популяризують спорт на міжнародній арені та сприя-ють спортивному процвітанню й досягненням в спор-ті, і норми спеціального законодавства, тобто система актів, які врегульовують відносини щодо особливостей зайняття певним видом спорту, визначають та органі-зовують порядок здійснення спортивної діяльності.
Доведено необхідність прийняття Указу Президен-та України «Про затвердження концепції з реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту на період до 2025 року».
Суб’єкти публічного адміністрування сфери спор-ту – це система організаційно-структурних утворень, які наділені владними повноваженнями, на законних підставах здійснюють свою діяльність у сфері спорту з метою виконання покладених на них обов’язків і, відпо-відно, задоволення публічних інтересів щодо створення належних правових, економічних, організаційних, со-ціально-культурних умов для реалізації прав і свобод фізичних і юридичних осіб, забезпечення реалізації рів-ного доступу до фізкультурно-спортивної діяльності.
15
Молдован, Андрій. "АКТУАЛІТЕТИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ГАЛУЗІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 18 (24 червня 2019): 16–23. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2019.18.16-23.
Повний текст джерелаАнотація:
У публікації наголошується, що зростання якості товарів і послуг у сфері фізичної культури залежить від кадрового забезпечення цього процесу, актуалізує необхідність удосконалення фізкультурної освіти та підготовки фахівців до успішної самореалізації в умовах сучасного ринку праці. Особливим видом бізнесу визнається спортивне підприємництво, конкретизоване ціннісними орієнтаціями, знаннями, уміннями щодо різних способів підприємницької діяльності у галузі фізичної культури, спорту. Відтак виникає потреба не лише у професійній підготовці майбутніх спортсменів, учителів фізичної культури і тренерів як фахівців, але й як підприємців. У такому контексті проаналізовано соціально-економічні, правові обставини суспільного поступу, що зумовлюють професійну діяльність і напрями самореалізації фахівців, у тому числі, в галузі фізичної культури і спорту. Аргументовано необхідність забезпечення в системі вищої фізкультурної освіти сприятливих обставин для розвитку підприємницької компетентності суб’єктів освітнього процесу. Таким чином, обґрунтовано доцільність удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців у галузі фізичної культури і спорту в закладах вищої освіти. При цьому спортивне підприємництво розглядається як особливий вид бізнесу, успішна реалізація якого потребує набуття відповідних знань і вмінь. Автор обстоює позицію, що застосування підприємницького підходу уможливлює цілісність процесу формування підприємницької компетентності майбутніх фахівців у галузі фізичної культури і спорту.
16
Бакіко, І. В., О. В. Радченко, В. В. Файдевич, А. Г. Чиж та В. П. Констанкевич. "АДЕКВАТНІСТЬ САМООЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ДІВЧАТ СЕРЕДНІХ КЛАСІВ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 1 (27 вересня 2021): 14–22. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Для виховання і формування цінностей особистої фізичної культури школяра необхідні відповідні умови організації фізичного виховання і визначення його значущого статусу та іміджу в суспільстві. Проте вчені відзначають украй низький рейтинг цінностей фізичної культури в сучасному суспільстві. На думку авторів, необхідні кардинальні зміни щодо розуміння суті фізичної культури на базі широкого філософсько-культурологічного підходу, що дадуть можливість зорієнтувати систему неспеціальної фізкультурної освіти на формування і відтворення людини в цілісній єдності тілесного і духовного. Критерієм оцінки ефективності педагогічної діяльності у сфері неспеціальної фізкультурної освіти, на думку М. Маєвського, має бути не лише рівень здобутих нових фізкультурних знань, формування рухових умінь і навичок, розвиток фізичних здібностей, але і позитивне мотиваційно-потребове ставлення до фізичної культури, що може проявлятися у зверненні до саморозвитку, самовираження, самооцінки, самоконтролю, самопізнання, самовиховання, самореалізації, самовизначення, самоосвіти, самовдосконалення, тобто до самореалізації й удосконалення свого духовного і фізичного начала, що і є важливим феноменом культури. Мета дослідження полягає у визначенні адекватності самооцінки фізичного розвитку за показниками фізичної підготовленості дівчат середніх класів для виявлення ефективності засобів педагогічного контролю в процесі фізичного виховання. Були використані такі методи дослідження: аналіз даних науково-методичної літератури, нормативно-правових документів і програм з фізичної культури, педагогічне тестування фізичної підготовленості, методи математичної статистики, тест-опитувальник Є.В. Боченкової «Самоопис фізичного розвитку». Дослідження проводилось протягом березня – квітня 2021 року. Спочатку ми визначали фізичну підготовленість дівчат 6-го та 9-го класів за загальноприйнятою методикою. Також дівчата відповідали на запитання опитувальника для визначення самооцінки фізичного розвитку (за Є.В. Боченковою). Пропонувалось дати самооцінку своєму фізичному розвитку за такими показниками: «здоровʼя», «координація рухів», «фізична активність», «стрункість тіла», «спортивні здібності», «глобальне фізичне «Я», «зовнішній вигляд», «сила», «гнучкість», «витривалість» та «самооцінка». Результати дослідження та ключові висновки. Самооцінка – це елемент самопізнання, рефлексії, який характеризується емоційно насиченою оцінкою себе як особистості, своїх можливостей, критичним ставленням до себе і впливає на ефективність діяльності людини. Самооцінка формується протягом розвитку підлітків під впливом соціуму і може відображати їх ціннісні орієнтації, які стимулюють або пригнічують діяльність, спрямовану на саморозвиток. Аналіз взаємозв’язку між показниками допомагає визначити засоби, завдяки яким дівчата відчувають можливість досягнення визначеної мети. Ми розглядаємо кореляційні зв’язки між самооцінкою та показниками фізичного розвитку. Найвищі коефіцієнти кореляції шестикласниць між показниками самооцінки і фактичними показниками фізичного розвитку не перевищують r = 0,9 (сила) та по r = 0,8 (фізична активність та стрункість тіла). Найвищі коефіцієнти кореляції дев’ятикласниць між показниками самооцінки і фактичними показниками фізичного розвитку не перевищують r = 0,9 (гнучкість) та по r = 0,8 (координація рухів, фізична активність, спортивні здібності, глобальне фізичне «Я»). Проведені дослідження виявили неадекватність самооцінки фізичної підготовленості дівчат середніх класів, що свідчить про важливість теоретичного висвітлення і практичного впровадження в уроки фізичної культури розділу педагогічного контролю і самоконтролю фізичної підготовленості, який має бути стимулом для самовдосконалення в процесі фізичного виховання.
17
Kashuba, Vitaliy, та Inna Asauliuk. "РІВЕНЬ СТАНУ БІОГЕОМЕТРИЧНОГО ПРОФІЛЮ ПОСТАВИ СТУДЕНТІВ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 34 (5 лютого 2020): 138–45. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.138-145.
Повний текст джерелаАнотація:
Інтенсифікація процесу навчання, психічне насичення та недостатній обсяг рухової активності обумовлює недостатній рівень фізичного стану студентського контингенту загалом та слабкість м’язового корсету зокрема. У той же час робоча діяльність студентів спеціальності “Музичне мистецтво” характеризується малозручною робочою позою, яка провокує тривале напруження м’язового корсету та, відповідно, ряд порушень постави. В процесі дослідження виявлено особливості стану біогеометричного профілю постави студентів дівчат І–IV курсів мистецьких спеціальностей, наступних спеціалізацій: акторське мистецтво, кіно фотозйомка, теорія музики; вокал, хорове диригування; оркестрові духові та ударні інструменти, народні інструменти; фортепіано, оркестрові, струнні інструменти; хореографія. Встановлено, що залежно від курсу навчання рівень стану біогеометричного профілю постави дівчат має певні особливості. Найвищий процент осіб із низьким рівнем стану біогеометричного профілю постави у дівчат спеціалізації “Фортепіано, оркестрові, струнніінструменти”. Отримані результати являлись підґрунтям для розробки коррекційної технології із використанням сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій та урахуванням стану біогеометричного профілю постави студентів освітніх закладів культури та мистецтв.Ключові слова: візуальний скринінг, біогеометричний профіль постави, мистецькі спеціальності, фізичне виховання, студенти.
18
Мацола, К. В. "СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ МОЛОДШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ЗАКЛАДІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 4 (18 квітня 2022): 59–64. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено результати анкетного опитування батьків дітей дошкільного віку, які відвідують заклад дошкільної освіти в сільській місцевості. Виявлено, що рівень залученості дітей до спеціально організованих форм фізичного виховання є низьким (21,1%). Натомість діти займаються різними видами діяльності, що не пов’язані з руховою активністю: конструюванням, ліпленням, музично-ритмічною діяльністю, переглядом телепередач, іграми на електронних гаджетах тощо. Під час прогулянок 63,2% дітей грають у рухливі та спортивні ігри. Така ситуація може пояснюватися спортивними традиціями у сім’ї, точніше їх відсутністю. Опитування батьків показало, що 73,8% з них не займаються або не займалися спортом та не мають спортивних розрядів. При цьому 89,5% опитаних визнають важливість дотримання здорового способу життя всіма членами сім’ї. Серед головних факторів здорового способу життя батьки називають: достатнє перебування на свіжому повітрі, заняття фізичними вправами, сприятливу психологічну атмосферу та повноцінний сон, дотримання режиму дня та гігієнічні фактори, загартовування. Велику роль у зміцненні та збереженні здоров’я дітей респонденти відводять закладу дошкільної освіти, який відвідують їхні діти. Більшість батьків задоволені організацією роботи дошкільної установи за такими показниками: доброзичливе ставлення до дітей, турбота про здоровий спосіб життя дітей, висока якість підготовки до школи, якісне харчування, достатня матеріально-технічна база, індивідуальний підхід до дитини. Загалом рівень організації фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільній установі можна охарактеризувати як задовільний. У ЗДО використовуються різні форми організації освітнього процесу з фізичного виховання. При цьому причинами низької залученості дітей до рухової активності можуть бути: недостатній рівень організації фізичного виховання в сім’ї, соціально-економічні умови життя родини, відсутність фізкультурно- оздоровчих груп, які б зацікавили дитину, в регіоні проживання тощо.
19
Круцевич, Тетяна, Оксана Марченко та Марина Дєдух. "Сучасні підходи до формування індивідуальної фізичної культури учнівської молоді в процесі фізичного виховання". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 2 (3 січня 2022): 66–75. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.2.66-75.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті розглянуто підходи до формування індивідуальної фізичної культури учнівської молоді в процесі фізичного виховання. Мета. Визначити фактори впливу на формування індивідуальної фізичної культури учнівської молоді в процесі фізичного виховання. Методи. Теоретичні (аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, теоретичне моделювання); педагогічні (спостереження, експеримент із застосуванням інструментальних методів); соціологічні (неформалізовані бесіди, опитування, анкетування); методи математичної статистики. Результати. У ході теоретичного аналізу літературних джерел визначено компоненти індивідуальної фізичної культури, які характеризують процесуальну і результативну діяльність особистості. Розуміння індивідуальної фізичної культури базується більшою мірою на практичному досвіді, ніж на теоретичних знаннях. Виявлено, що тільки юнаки та дівчата, які навчаються у спортивному коледжі, мають достатній рівень фізкультурної освіти. В основі потребо-мотиваційної сфери фізичної культури і спорту юнаків і дівчат, які займаються та не займаються спортом, існують як спільні, так суттєво відмітні пріоритети. Підтверджено вплив факторів зовнішнього середовища на формування індивідуальної фізичної культури особистості під час визначення мотивів, інтересів у заняттях спортом. Розгляд в людині фізичного як особистого може бути одним із способів залучення молоді до формування цінностей фізичної культури і спорту та включення індивідуальної фізичної культури до спектру загальної культури людини.
Ключові слова: учнівська молодь, індивідуальна фізична культура, фізична підготовленість, фізичне здоров’я, самооцінка.
20
Proskura, V. V. "Роль громадських організацій у ресоціалізації засуджених до позбавлення волі". Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, № 5 (14 червня 2018): 54–65. http://dx.doi.org/10.15421/171868.
Повний текст джерелаАнотація:
Виявлено, що, незважаючи на відсутність чіткого державного регулювання форм і напрямів діяльності громадських організацій (ГО), вони активно залучаються до діяльності установ виконання покарань (УВП) в різних сферах їх функціонування. Актуальність залучення ГО пов’язана з наступними чинниками: державні інституції не в змозі забезпечити успішну ресоціалізацію засуджених в контексті пенітенціарних закладів та створити передумови для подальшої їх реінтеграції у суспільство; працівники пенітенціарних установ та самі засуджені високо оцінюють діяльність ГО; представники ГО виступають важливим каналом зв’язку із соціумом, пропагуючи його норми та цінності тощо.
Встановлено, що роль ГО в ресоціалізації засуджених до позбавлення волі полягає у втіленні заходів, що безпосередньо сприяють повторному процесу засвоєння цими особами соціальних норм, цінностей, ролей та навичок, що є адаптивними для функціонування в некримінальних соціальних середовищах, а також сприяють активізації ресоціалізаційного впливу на засуджених з боку персоналу УВП.
З’ясовано, що основними функціями ГО щодо ресоціалізації засуджених до позбавлення волі є: 1) група функцій, що безпосередньо (або переважно) орієнтовані на засуджених (правова, психологічна, соціальна, матеріально-економічна, професійна, освітня, просвітницько-виховна, культурна, медична, фізкультурно-оздоровча), 2) група функцій, що не мають безпосередньої орієнтації на засуджених (інформування громадськості, налагодження співпраці, контролю, навчально-методичних заходів для працівників). Встановлено, що найширше у першій групі представлені професійна, просвітницько-виховна та культурна функції, а в другій – функція інформування громадськості.
З’ясовано, що за локалізацією серед ГО переважають місцеві та всеукраїнські, а за функціями – ГО з чітко вираженою соціальною спрямованістю, правозахисні та ті, які сприяють діяльності інших ГО.
21
Тимошенко, Юрій. "Особливості сокільської діяльності українських організацій у Чехословаччині у міжвоєнні роки". Теорія і методика фізичного виховання і спорту, № 3 (20 квітня 2021): 101–7. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.3.101-107.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті poзглянуто діяльність українських cокільських організацій міжвоєнного чaсу у Чехословаччині. З об’єктивних причин ці джepeла все ще залишаються поза увагою дослідників. Мета. Ознайомити читача з новими архівними матеріалами. Методи. Історичний аналіз архівних джерел. Результати. Було встановлено, що українські товариства «Сокіл» за межами своєї батьківщини формуються з 1922 р. в новопосталій Чехословацькій Pеспубліці і наступні кілька poків проводять в opганізаційних турботах у різних містах цієї кpаїни, де українці ще не становили організаційної єдності. Роз’єднаність і автономність українських «Соколів» припиняється у 1926 р., кoли у Празі проводиться VIII Сокільський Здвиг. У березні 1927 р. представники всіх українських сокільських організацій провели установчий з’їзд, який пpoголосив створення громадського об’єднання «Союз українських сокільських оргaнізацій у Чехословаччині». Фінансова проблема, повернення значної частини українців на батьківщину призвели до того, що в найближчі кілька років діяльність товариства припинилася. Багато українських соколів пepeїхали до Аргентини, що сприяло появі там українських фізкультурних організацій. Taким чином, у 1928 р. закінчується перший період організаційного існування українських сокільських організацій у ЧСР. Після ліквідації Союзу вся активна діяльнiсть зосepeджується у м. Подебради, що на певний час стає таким собі неофіційним центром українського сокільського життя. Biйськовe знищення мирних громадян України в Польщі (так звані «пацифікації») змусило українську еміграцію в Чехословаччині висловити свою позицію щодо цього злочину. 3 грудня 1930 р. «Український Сокіл» у Подебрадах схвалив протест проти польського терору, під яким підписалися українські соколи з Брно, Ржевниці, Пшибраму та Праги. Протест було надіслано до Президії Чехословацької Сокільської громади. Поява українських сокільських організацій за межами ЧСР поставила на порядок денний потребу створення Союзу Українського Сокільства за кордоном (СУСЗАК), який з’явився в 1931 р. Президентом було обрано В. Прохода. До середини 1930-х років українська еміграція була дуже політизованою. У попередні роки цього не спостерігалося. Трагізм такої ситуації полягає в тому, що протистояння йде не так по лінії комуністи-націоналісти, скільки в середовищі національно свідомого українства. Після нацистського загарбання Чехословаччини українські сокільські товариства відмовилися від підтримки окупаційної влади і саморозпустилися.
Ключові слова: сокільство, руханка, здвиг, українська еміграція.
22
Marchenko, Oksana Marchenko. "Вплив занять спортом на формування маскулінних рис характеру та якостей особистості в школярів різних вікових груп". Physical education, sports and health culture in modern society, № 4(44) (29 грудня 2018): 36–45. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-04-36-45.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. У статті розглянуто різноманітні аспекти гендерної проблематики та гендерного підходу до фізичного виховання школярів із метою вивчення взаємозумовленості формування мотивації до рухової активності та гендерних особливостей юнаків і дівчат. Методологія дослідження. У науковому експерименті взяли участь школярі 3–11 класів закладів загальної середньої освіти. Загальна кількість респондентів становила 692 особи (юнаків – 332; дівчат – 360), із яких 126 школярів (97 юнаків і 29 дівчат) займаються певним видом спорту. Використано стандартизоване тестування Сандри Бем «Маскулінність – фемінність» та методи математичної статистики. Результати досліджуваних стратифікувалися відповідно до вікових періодів фізіологічного розвитку дітей і їх біологічної статі. Результати роботи та ключові висновки. Одержано нові знання щодо впливу занять спортом на формування маскулінних якостей характеру підлітків. Виявлено, що в юнаків-спортсменів із віком посилюється прояв маскулінних рис характеру майже на 100 %, що на 50 % більше, ніж в інших юнаків. Дівчата, які займаються спортивною діяльністю, є більш маскулінними в психологічному відношенні, ніж ті, які спортом не займаються. Ознаки маскулінності на груповому рівні в них проявлені більше ніж в інших школярок на 30 %. За допомогою добору ефективних засобів і методів фізкультурно-спортивної діяльності, орієнтації на вподобані види рухової активності, у школярів закріплюються моделі поведінки та особистісні якості, що формують гендер. Отримані дані є підставою для подальших поглиблених гендерних досліджень у сфері фізичної культури й спорту, результати яких стануть теоретичною основою концепції гендерного підходу у фізичному вихованні школярів.
23
Мусхаріна, Ю. Ю., О. І. Холодний та Ю. О. Долинний. "ВПЛИВ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ, МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 201–12. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-201-212.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати теоретико-прикладного дослідження особливостей впливу спортивної діяльності на формування моральної сфери студентів педагогічного університету: діагностовано рівень розуміння сутності категорії «моральності» та змісту моральних норм і професійно важливих для вчителя якостей особистості, визначено особливості ставлення досліджуваних до моральних норм, вивчено прояви моральності і дотримання морально-етичних правил у поведінці і вчинках, проаналізовано рівень сформованості моральної поведінки у студентів факультету фізичного виховання, майбутніх вчителів.
Було встановлено, що результатом спортивної діяльності є не тільки фізична, технічна, тактична підготовленість і спортивний результат, але і зміни, що відбуваються у духовній, морально-етичній, аксіологічній сферах особистості. У студентів 1 групи, які активно займаються спортом, показники духовно-моральної вихованості значно вищі, ніж у респондентів 2 групи, які займаються фізкультурно-спортивною діяльністю лише в рамках навчальних занять, що проводяться за освітньою програмою. Також було виявлено, що ступінь реалізації конструктивності спілкування, саморозвитку, саморегуляції дій та емоцій вище у досліджуваних студентів 1 групи, які активно займаються різними видами спорту, регулярно відвідують групи спортивного самовдосконалення, беруть участь у змаганнях. Студенти 2 групи мають прагнення до розвитку морально-культурного потенціалу, але реалізація досягнення мети значно нижча бажаного.
Отже, на основі аналізу емпіричних даних було визначено специфіку впливу спортивної діяльності на особистісний розвиток майбутнього вчителя, зокрема формування моральних якостей, визначено її суттєве значення у розвитку духовності і формуванні морально-етичної поведінки студентів, майбутніх педагогів, їх прагнення і поступу до самовдосконалення.
24
КВАСНИЦЯ, Ірина. "НАУКОВІ ПІДХОДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ТРЕНЕРА-ВИКЛАДАЧА З ВИДУ СПОРТУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 288–96. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-288-296.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються теоретико-методологічні засади формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів з виду спорту в закладах вищої освіти. Зазначено, що в умовах сучасного ринку праці професійна освіта сприятиме становленню конкурентоспроможної особистості тільки за умови формування в неї професійної мобільності, актуальність якої пов’язана з соціальним замовленням. Наукова категорія “професійна мобільність” розглядається як системне багаторівневе явище, яке потребує міждисциплінарного підходу дослідження. Мета статті – визначити наукові підходи до формування професійної мобільності майбутніх тренерів-викладачів у закладах вищої освіти. Автором визначено зовнішні та внутрішні чинники, які впливають на цей процес. У роботі проаналізовано наукові підходи до формування професійної мобільності фахівця сфери фізичної культури і спорту в умовах закладів вищої освіти. Автором визначено, що концептуальними підходами формування професійної мобільності майбутнього тренера-викладача в закладах вищої освіти є системний, діяльнісний, особистісний, компетентнісний, аксіологічний., синергетичний, праксеологічний. Упровадження отриманих результатів передбачає: вивчення професійної мобільності як цілісної системи, що об’єднує взаємопов’язані та взаємозумовлені компоненти (системний підхід); розвиток фахових компетентностей (переважно компетентнісний, діяльнісний підходи); спрямованість змісту фахової підготовки майбутніх тренерів-викладачів на пошук найбільш оптимальних шляхів досягнення мети в тренерській діяльності, орієнтацію таких методів роботи з майбутніми спортивними педагогами, які б забезпечили їхню підготовку не лише як висококваліфікованих фахівців, але й високоморальних громадян (аксіологічний підхід); формування професійно важливих якостей і практичних навичок як засобів саморозвитку, самоорганізаці, самоосвіти особистості, становлення її як суб’єкта професійної діяльності (особистісний, синергетичний підходи); вдосконалення процесу формування професійної мобільності майбутніх фахівців фізкультурно-спортивного профілю на забезпечення їхньої успішності в майбутній професійній діяльності, уміння результативно планувати й виконувати фахову діяльність в майбутньому (праксеологічний підхід). Ключові слова: професійна мобільність, формування професійної мобільності, тренер-викладач, наукові підходи.
25
Конох, А. П., Н. В. Маковецька та О. Є. Конох. "ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 4 (18 квітня 2022): 25–31. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-03.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена висвітленню теоретичних засад формування управлінської компетентності майбутніх фахівців фізичної культури і спорту. Проведений аналіз наукових праць, присвячених формуванню професійної та управлінської компетентностей майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, свідчить про те, що ця проблема як у теоретичному, так і в методологічному аспектах не досить досліджена. Зазначено, що науковці розглядали різні аспекти професійної компетентності та культури майбутніх фахівців фізичної культури і спорту, проблему формування управлінської компетентності. Досліджуються поняття «компетентність», «компетенція», «професійна компетентність», «управлінська компетентність», «управлінська компетентність фахівців фізичної культури і спорту», а також з’ясовується сучасний стан їх сформованості. Встановлено, що управлінська компетентність майбутнього фахівця фізичної культури і спорту – це сукупність компетенцій, які охоплюють систему знань основ теорії управління. Щоб фахівець не тільки мав управлінську компетентність, але й міг би її застосовувати у своїй професійній діяльності, необхідно забезпечити розширення меж професійної підготовки у сфері фізичної культури і спорту, ґрунтуючись на передових підходах до навчання та нових освітніх стандартах. Доведено, що майбутня діяльність фахівця фізичної культури і спорту, а фактично й управлінська компетентність, передбачає її формування під час професійної підготовки, що дасть змогу більш ефективно використовувати творчий, фізичний та інтелектуальний потенціал в теперішніх економічних умовах праці, здійснюючи професійні функції на фоні високого рівня ділових та особистісних якостей, в керуванні процесами і людьми. Автор наголошує, що розвиток фізкультурно-спортивного руху в ринкових умовах неможливий без фахово підготовлених, компетентних фахівців-управлінців фізичної культури і спорту. Встановлено, що формування управлінської компетентності майбутнього фахівця фізичної культури і спорту у процесі професійної підготовки має базуватися на загальнолюдських цінностях, комплексному компетентнісному підході та професійній компетенції майбутнього фахівця, необхідних під час роботи у сучасних соціально-економічних умовах.
26
Chernyakov, Volodymyr Volodymyrovych, Oleksndr Mykhailovych Dudorov та Volodymyr Petrovych Samiylenko. "ТЕРМІНОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦЯ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ – ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, № 1(13) (2019): 87–92. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2019-1(13)-87-92.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Проблема підвищення рівня термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання на сьогоднішній день набуває особливого значення, що обумовлюється як викликами сучасного суспільства так і новим розумінням фізкультурно-оздоровчої роботи. Постановка проблеми. Підготовка висококваліфікованого та конкурентоспроможного спеціаліста будь-якого фаху у сучасних умовах розвитку українського суспільства передбачає набуття ним обов’язкових знань та умінь із галузі фізичного виховання. Реалізацію цього завдання цілком покладено на фахівців з фізичного виховання, які повинні мати високий рівень професійної компетентності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання сутності і змісту термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання розглядалися такими вітчизняними дослідниками як В. Арефьєв, В. Шегімага, І. Терещенко, Р. Райтер, Ю. Салямін (гімнастична термінологія), В. Арефьєв, Б. Шиян, О. Худолій, В. Айунц (теорія і методика підготовки фахівців з фізичного виховання), Б. Шиян, В. Гетман, Ю. Новицький, В. Акімова, І. Вржеснєвський, Г. Вржесневська, Н. Турчина, Е. Черняєв (методика проведення занять з фізичного виховання у ВНЗ) та інші. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Малодослідженим залишаються теоретичні та практичні аспекти реалізації термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання у процесі фахової діяльності. Постановка завдання полягає у визначенні основних недоліків термінологічної компетентності фахівців з фізичного виховання, що виявляються у процесі фахової діяльності та наданні рекомендацій щодо їх усунення. Виклад основного матеріалу. Вивчення термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання як важливої складової його професійної компетентності обумовлене застосуванням єдиного підходу до використання гімнастичної термінології у фаховій діяльності відповідно до вимог, що висуваються до неї. Уніфікація термінологічної компетентності фахівця з фізичного виховання дозволить підвищити рівень професійної компетентності та професійно-педагогічного саморозвитку, забезпечити стабільну результативну фахову діяльність. Висновки. Осмислення та свідоме використання коректних термінологічних назв і термінів дозволить підвищити рівень мовно-термінологічного компоненту професійної компетентності фахівців з фізичного виховання.
27
Середа, Наталія, Світлана Стадник та В’ячеслав Гончар. "Особливості діяльності фітнес-клубів в умовах карантинних обмежень". Слобожанський науково-спортивний вісник 5, № 85 (25 жовтня 2021): 75–81. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-5.011.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначити особливості діяльності фітнес-клубів в умовах карантинних обмежень. Матеріал і методи: у ході реалізації поставленої мети використовувались наступні методи дослідження: аналіз літературних джерел, організаційний аналіз, анкетування, методи маркетингового аналізу (PEST-аналіз), медіа-дослідження інтернет-аудиторії (Opinion Software Media), методи математичної статистики. Дослідження проводилось на базі 3 фітнес-клубів м. Харкова («Феромон», «Малібу», «Сафарі»). В опитуванні брали участь керівники, адміністрація та тренери фітнес-клубів – 57 осіб. Метод маркетингового аналізу (PEST-аналіз) використовувався для аналізу ступеня впливу чинників макросередовища на ефективність функціонування фітнес-клубів. У дослідженні брали участь 22 особи, які мають відповідну кваліфікацію та доступ до інформації. Результати: виявлено основні чинники маркетингового середовища, які впливають на діяльність фітнес-клубів; розкрито зміст цільових орієнтирів користування соціальними мережами при виборі фітнес-клубу; визначено причини взаємодії користувачів зі сторінками фітнес-клубів у соціальних мережах та з офіційними сайтами. Висновки: зміни, які відбулися у зовнішньому середовищі фітнес-клубів за останні два роки призвели до переорієнтації їх професійної діяльності. Епідеміологічна ситуація змушує фітнес-клуби шукати нові форми проведення занять з метою отримання прибутку. Запровадження карантинних обмежень стало поштовхом для розширення соціально-економічних напрямків роботи фітнес-клубів у всесвітній мережі Інтернет. Ця сфера активно розвивається, незважаючи на економічні кризи та різні зовнішні і внутрішні перешкоди. За результатами проведеного досліджен- ня визначено особливості діяльності фітнес-клубів в умовах карантинних обмежень. Дослідження маркетингового середовища фітнес-клубів визначило високий ступінь впливу демографічних чинників – стан здоров’я населення та епідеміологічна ситуація в країна та місті (105 балів). Визначено, що 42% користувачів використовують соціальні мережі для висловлення власної думки та 39% звертаються до інтернет-джерел щоб прочитати відгуки про спортивні товари, фізкультурно-спортивні послуги чи фітнес-клуби. Найбільш активно фітнес-клуби використовують інтернет-технології для отримання банківських та фінансових послуг (87,7%) та взаємодії зі споживачем (81,6%). Ключові слова: фітнес-клуб, мережа Інтернет, інтернет-маркетинг, карантині обмеження.
28
Anokhin, Yevhen, Yurii Bobko, Oksana Matveiko, Ivan Pylepchak, Ihor Lototskyi та Maksim Kuznetsov. "Дослідження рівня мотиваційно-ціннісного ставлення курсантів до фізичного вдосконалення на початку навчання у військовій академії". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1(57) (31 березня 2022): 24–30. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2022-01-24-30.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Бойова діяльність (БД) військовослужбовців відноситься до дуже важких видів професійної діяльності (ПД), яка вимагає від них значних м’язових зусиль, прояву на високому рівні відповідних фізичних якостей, рухових навичок; підвищеної активності значної кількості різноманітних органів і систем; залучення до роботи великої кількості морфофункціональних і психічних структур організму людини. Це супроводжуєть- ся витратою такої кількості енергії, якої не здатні продукувати механізми енергозабезпечення організму більшості військовослужбовців, що призводить до швидкої втрати працездатності. Підвищення рухових спро- можностей і розширення функціональних резервів організму офіцерів до рівня, що вимагає БД, відбувається під час їх навчання в академії. А його підтримання є актуальним продовж всієї професійної кар’єри офіцера. Однак, одразу після випуску з академії фізична активність більшості офіцерів знижується, а разом з нею й їх фізична підготовленість.
Враховуючи, що фізична підготовленість є фундаментом для всіх інших компонентів боєздатності військовослужбовців, актуальним є пошук шляхів забезпечення належного рівня ефективності фізичного вдоскона- лення офіцерів продовж всієї їх служби. Мета роботи – визначення рівня мотиваційно-ціннісного ставлення курсантів до фізичного вдосконалення на початку їх військової служби як умови і передумови доцільних систематичних занять ними фізичними вправами. Методи – аналіз та узагальнення наукових праць, опитуван- ня. Результати. Встановлено, що в структурі мотивації до фізкультурно-спортивної діяльності (ФСД) значної кількості курсантів на момент їх вступу до академії переважають гедоністичні мотиви, а метою їх занять спортом є розвага. Виявлено, що 60,2 % курсантів на початку навчання в академії мають низький рівень мотиваційно-ціннісного ставлення до фізичного вдосконалення, якій характеризується неадекватністю оцінки своєї фізичної підготовленості, відсутністю бажання виявляти зусилля при виконанні рухової активності, що не дозволяє розраховувати на високу результативність фізичного вдосконалення. Висновки. Для підвищення ефективності фізичної підготовки офіцерів у військах потребує посилення формування в них мотиваційно- ціннісного ставлення до фізичного вдосконалення під час навчання в академії.
29
Krutsevych, Tetiana, та Oksana Marchenko. "Вплив занять спортом на формування маскулінних та фемінінних рис характеру у школярів різних вікових груп". Physical education, sport and health culture in modern society, № 1 (49) (31 березня 2020): 74–89. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-01-74-89.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. У статті викладено різноманітні аспекти гендерної проблематики у фізичному вихованні школярів та досліджено актуальне питання щодо прояву гендерної ідентичності в учнів, які займаються й не займаються спортом. Завдання роботи – визначити вплив занять спортом на формування гендерних характе- ристик юнаків і дівчат різних вікових груп. Методи. Застосовано теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, теоретичне моделювання. Для дослідження вікових особливостей прояву психологічної статті використовували тест-опитувальник С. Бем «Маскулінність-фемінінність», фактор- ний аналіз та загальноприйняті методи математичної статистики. У дослідженні взяли участь хлопці й дівчата 5–11 класів ЗЗСО (638 особи). Результати роботи. Обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано та узагальнено дані вітчизняних і зарубіжних авторів щодо гендерної проблеатики у сфері фізичної культури й спорту. Одержано нові знання щодо впливу занять спортом на формування маскулінних рис характеру школярів. Виявлено, що в юнаків, які займаються спортом, на груповому рівні прояв властивостей маскулінності з віком посилюється на 50 %. Прояв ознак маскулінності на груповому рівні в дівчат, які займаються спортом, більше на 40 % ніж у тих із них, які не займаються спортивною діяльністю. Із 303 юнаків 92,77 % мають показник ІS андогінного типу. Лише 5,12 % юнаків репрезентують гендерну ідентичність маскулінного типу та 1 % – харак- теристики фемінінного типу. Із-поміж 335 дівчат 73,89 % віднесено до андрогінного типу особистості, 23,33 % – до фемінінного, маскулінні характеристики мають 2,78 % дівчат. Виявлено наявність у юнаків жіночих рис характеру, а в дівчат – чоловічих. Це підтверджує максимальний розвиток фемінінного та маскулінного в одній людині, що сприятиме більшій соціальній адаптації школярів. Висновки. Отримані в результаті проведеного дослідження дані дали підставу зробити висновок про те, що заняття спортом сприяють розвитку певних маскулінних рис характеру. Причому більшою мірою це стосується представниць жіночої статі. Дівчата, які активно залучені до спортивної діяльності, є більш маскулінні за тих, котрі спортом не займаються. За допомогою добору ефективних засобів і методів фізкультурно-спортивної діяльності, орієнтації на вподобані види рухової активності в школярів закріплюються моделі поведінки та особистісні якості, що формують гендер. Отримані дані є підставою для подальших поглиблених гендерних досліджень у сфері фізичної культури й спорту, результати яких стануть теоретичною основою концепції гендерного підходу у фізичному вихованні школярів.
30
СОБОЛЬ, Наталія. "ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ І ПОКОЛІННЯ Z. ВЗАЄМНА ТРАНСФОРМАЦІЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 27, № 4 (1 січня 2022): 188–201. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v27i4.919.
Повний текст джерелаАнотація:
Нова інформаційно-цифрова доба, до якої увійшло людство, різко змінює економічні та соціальні умови життя людини. На побутовому рівні, на жаль, багато хто не розуміє, що попри беззаперечну зручність, користь та екологічність, які притаманні інформаційно-цифровим технологіям, вони можуть стати загрозою для здоров’я і розвитку людини, особливо молодої. Заклади вищої освіти, що покликані забезпечити усі сфери високоосвіченими і професійно компетентними фахівцями, повинні грамотно та цілеспрямовано готувати молоде покоління до успішного функціонування у цих умовах, що неможливо без знання його визначальних рис, способу життя і мислення. Керівництву та науково-педагогічним працівникам університетів доведеться працювати з докорінно новою категорією студентів, які відрізняються від попередніх поколінь як цифровою обізнаністю, так і цифровою залежністю, що впливає на їх особистісні, соціальні характеристики, так і на спосіб життя у цілому. Враховуючи це, університети повинні розробити стратегії, які допоможуть студентам, хоча б частково, подолати ці негативні прояви, успішно навчатись і формувати навички, необхідні для фахівця майбутнього. Водночас за опору потрібно взяти як позитивні характеристики молодого покоління, а саме: незалежність, самостійність, бажання займатись підприємницькою діяльністю, підтримка соціальних ініціатив і проектів, стурбованість станом екології і глобальними проблемами людства; так і їх постійну потребу у новизні, нових відчуттях, бажання працювати і навчатись у команді, прагнення міжособистісної взаємодії, бажання отримувати підтримку друзів, страх осуду й остракізму. Серед перспективних напрямів роботи зі студентами, представниками нового покоління, вбачаємо цілеспрямоване формування у процесі навчання навичок аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, конкретизації, аналогії; активне залучення до наукової роботи; розвиток творчого потенціалу; залучення до участі в заходах, які вимагають активної міжособистісної взаємодії; виховання відповідальності за власні дії і доручену роботу; ознайомлення з технологіями організації власного часу та нормами гігієни; залучення до фізкультури та спорту. Для успішної роботи за цими напрямами потрібно розробити нові чи адаптувати наявні форми та методи роботи з урахуванням особливостей і потреб молодого покоління.
31
S.H., Havryshko, and Moroz F.V. "ORGANIZATION OF SELF-DEPENDENT CLASSES BY PHYSICAL EXERCISES IN THE EXTRACURRICULAR ACTIVITIES ELEMENTARY SCHOOL STUDENTS." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 95 (August 2, 2021): 13–18. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-95-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Considering the modern conditions of educational development, insufficient attention is paid to the independent motor activity of primary school students and directly to the independent performance of physical exercises in extracurricular activities. The article is devoted to the analysis of psychological and pedagogical research of the problem of organization of independent physical exercises in extracurricular activities of primary school.The article considers the essence of the concept of independence. The accepted thesis is that independence should be understood as a generalized characteristic of the activity of a junior schoolchild, and physical development as a controlled natural process of increasing the functional capabilities of primary school students.Forms of independent classes in school and out of school in physical education are recommended, namely: morning hygienic gymnastics; exercise during the day; sports breaks; independent physical exercises at the place of living.The state of use of physical exercises by students of primary school in independent activity is revealed.Thus, from first to fourth grade there is a tendency to reduce the number of students engaged in independent physical activity.The reasons for students’ refusal to exercise in independent physical activity are analyzed. It is indicated that the main reason is the lack of desire to exercise.The algorithm for students’ independent work with physical exercises is proposed. Thus, it is recommended to follow the following sequence of actions: determining the state of health and level of physical fitness, formation of pedagogical tasks, selection of general and special physical exercises, and implementation of tasks, planning and implementation of tasks, evaluation of work results. Elementary school students are offered the rules of independent exercise.To increase the efficiency of preparation of independent classes, develop requirements for compiling sets of exercises for independent motor activity of primary school students.Key words: independent classes; physical exercises; elementary school students.З огляду на сучасні умови розвитку освіти недостатньо приділяється уваги самостійній руховій діяльності учнів початкової школи та безпосередньо самостійному виконанню фізичних вправ у позакласній та позашкільній роботі. Стаття присвячена аналізу психолого-педагогічних досліджень проблеми організації самостійних занять фізичними вправами в позакласній та позашкільній роботі початкової школи.У статті розглянуто сутність поняття «самостійність». Прийнято тезу, що самостійність треба розуміти як узагальнену характеристику активності молодшого школяра, а фізичний розвиток – як керований природній процес підвищення функціональних можливостей учнів початкових класів.Рекомендуються форми самостійних занять з фізичного виховання, такі як ранкова гігієнічна гімнастика; фізичні вправи протягом дня; фізкультурні паузи; самостійні заняття фізичними вправами за місцем проживання.Виявлено стан використання учнями початкової школи фізичних вправ у самостійній діяльності. Так, від 1-го до 4-го класу наявна тенденція до зменшення кількості учнів, що займаються самостійною руховою діяльністю.Проаналізовано причини відмови учнів від самостійних занять руховою діяльністю. Зазначено, що основними причинами є відсутність бажання займатися, невмотивованість з боку дорослих.Запропоновано алгоритм педагогічного впливу в процесі організації самостійної роботи для учнів початкової школи. Так, педагогам рекомендується дотримуватись такої послідовності дій: врахування стану здоров’я та рівня фізичної підготовленості, розроблення педагогічних завдань з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, підбір змісту загальних і спеціальних фізичних вправ, планування та реалізація завдання, оцінювання результатів проведеної роботи. Учням початкових класів запропо-новано правила проведення самостійних занять фізичними вправами.Для підвищення ефективності підготовки самостійних занять розроблено вимоги до складання комплексів вправ для самостійної рухової діяльності учнів молодшого шкільного віку.Ключові слова: самостійні заняття, фізичні вправи, учні початкової школи.
32
Базилевич, Наталія, Микола Волківський та Олександр Тонконо. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОСТІЙНОЇ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ". InterConf, 23 січня 2022, 859–77. http://dx.doi.org/10.51582/interconf.19-20.01.2022.095.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті обґрунтована методика самостійних фізкультурно-оздоровчих занять студентів закладів вищої освіти . експериментальним шляхом доведено ефективність застосування аеробних і силових навантажень в процесі самостійних позанавчальних занять студентів, а також впровадження туристичних походів у фізкультурну діяльність молоді.
33
Андріїв, А. В., та Т. І. Терен. "АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ ОСНОВ РЕАБІЛІТОЛОГІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ «ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ. ЕРГОТЕРАПІЯ» НА КАФЕДРІ ОНКОЛОГІЇ В РУСЛІ ОБОВЯЗКОВОГО ЕТАПУ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ЗЛОЯКІСНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ." Art of Medicine, 5 січня 2020, 145–48. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.4.12.145.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У представленій статті розглядається реабілітація в онкологічній практиці, що характеризується комплексом медичних, психологічних професійних і юридичних заходів з відновлення автономності, працездатності та здоров'я пацієнтів з обмеженими фізичними можливостями після проведення спеціального радикального чи паліативного лікування при злоякісних пухлинах молочної залози. Захворюваність жінок на рак молочної залози зростає і займає перше місце серед жіночих онкозахворювань. Підхід до комплексного лікування даної патології, згідно міжнародних стандартів, входять рекомендації та консультації мультидисциплінарної команди, в котру входять лікар фізичної реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт. Незважаючи на розвиток сучасної медицини, хірургічних методів лікування, післяопераційні ускладнення посідають близько 20%. Повернення до повноцінної праці людей, які повністю або ж значною мірою втратили працездатність через хворобу чи травму, пов'язано з чималою економією коштів, що відшкодовує держава на соціальне забезпечення. Завданнями реабілітації в роботі з хворими після комплексного лікування на рак молочної залози є дотримання етапів фізичної та психологічної реабілітації. Основним акцентом для студентів є розуміння основних задач обох складових реабілітації.
Спеціальне лікування, яке включає хірургічне, променеве втручання, хіміотерапію або їх комбінацію, як правило, призводить до ускладнень та необхідності фізичного відновлення організму. Щоб їх усунути, застосовують спеціальні комплекси лікувальної фізкультури. Сучасна підготовка фізичних терапевтів та ерготерапевтів вимагає переходу від інформаційно-пояснювального навчання до такого, яке забезпечить вільну пошукову діяльність студента та опанування практичних навичок.